ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Михайличенко Алла Олексіївна
УДК 332.146:336.02
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНУ
ТА ЙОГО РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
(на матеріалах Чернігівської області)
Спеціальність 08.10.01- розміщення продуктивних сил
і регіональна економіка
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ –2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.
Науковий керівник : |
доктор економічних наук, професор, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України Геєць Валерій Михайлович, державна установа Інститут економіки та прогнозування НАН України, директор
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Бутко Микола Петрович, Чернігівський державний технологічний університет МОН України, завідуючий кафедрою менеджменту;
кандидат економічних наук Зелінська Олена Олександрівна, Чернігівський державний інститут економіки і управління МОН України, доцент кафедри фінансів.
Провідна установа:
Інститут регіональних досліджень Національної академії наук України, відділ територіальних суспільних систем і просторового розвитку, м.Львів.
Захист відбудеться “17” квітня 2006р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою : 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомитися в біліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою:
01032, м.Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий “15” березня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор Дейнеко Л.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Одним із магістральних напрямів дослідження проблем розміщення продуктивних сил є проблема адекватної оцінки рівня забезпеченості певної території різноманітними видами ресурсів та організація їх раціонального використання. В світлі сучасних тенденцій розвитку світового господарства, а також трансформаційних процесів, що відбуваються в національній економіці, поступової зміни зазнають пріоритети розміщення виробництва, втрачається значення природних (а саме, мінерально-сировинних) ресурсів як основного чинника, що визначає цей процес. Поряд з тим, інші види ресурсів (інтелектуальні, фінансові, трудові) починають відігравати вирішальну роль у формуванні та розвитку економіки держави та її регіонів. Саме тому надзвичайно актуальним є питання визначення ресурсного потенціалу регіону та пошуку шляхів його раціонального використання, в тому числі і шляхом підвищення ефективності функціонування регіональних господарських систем, оскільки саме від цього залежить рівень соціально-економічного розвитку регіону, а відтак – повнота вирішення тактичних та стратегічних завдань розвитку держави в період трансформації її економіки.
Питання підвищення раціональності та повноти використання ресурсного потенціалу регіону тісно пов’язані з питанням удосконалення регіональної управлінської діяльності, пошуком адекватних форм і методів регулювання, які б могли забезпечити ефективне розпорядження ресурсами.
Всебічному вивченню та оцінці ресурсного потенціалу регіонів України присвячені розробки вчених Ради по вивченню продуктивних сил України. Дослідженню та узагальненню проблем регіонального розвитку і управління цим процесом присвячені фундаментальні дослідження українських вчених, серед яких найбільшою ґрунтовністю відрізняються наукові праці О.М. Алимова, О.І. Амоші, С.І. Бандура, М.П.Бутка, В.М. Геєця, Б.М. Данилишина, Л.В.Дейнеко, М.І. Долішного, С.І. Дорогунцова, Ф.М.Заставного, Б.А. Гаєвського, Т.А. Заяць, О.А. Єпіфанова, В.І. Куценко, В.Є. Коломійцева, В.І. Кравченка, В.Г. Кременя, Ю.П. Лебединського, А.С.Лисецького, О.М. Паламарчука, В.І. Пили, М.І. Чумаченка, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевського та ін.
Між тим, подальшої розробки потребують методологічні аспекти формування регіональних соціально-економічних систем, особливо коли має місце неоднозначна оцінка сучасних регіональних особливостей соціально-економічного розвитку. Вимагають розв’язання проблеми регулювання та управління регіоном як цілісною структурою. Оскільки попереду зміна статусу регіону на шляху підвищення його відповідальності за стан справ та у зв‘язку з передбачуваною адміністративно-територіальною реформою, яка очікується в Україні необхідно здійснювати пошук нових шляхів удосконалення управління регіональними господарськими системами, здійснювати дослідження їх структури, особливостей та напрямів перспективного розвитку.
Результати таких досліджень допоможуть сформувати наукову основу для створення цілісної системи управління соціально-економічним розвитком регіону на основі ефективного використання потенціалу території, його продуктивних сил, що в свою чергу дозволить залучати в повній мірі в процес відтворення наявні резерви і сприятиме економічному зростанню як окремих регіональних соціально-економічних систем, так і національної економіки в цілому.
Масштабність та потреба подальшого дослідження цих проблем обумовили доцільність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження тісно пов’язаний з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України, зокрема, з темою 3.1.5.63 “Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100V000657), в рамках якої автором здійснено оцінку рівня розвитку та трансформації господарства Чернігівської області, як складової Поліського економічного району країни.
Мета і задачі дослідження. Мета даної дисертаційної роботи полягає в подальшому розвитку теоретико-методологічних засад соціально-економічного розвитку регіональних господарських систем та розробці рекомендацій по удосконаленню їх ресурсного забезпечення.
Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені та розв’язуються такі задачі дослідження:
- поглибити економічну сутність поняття “регіон”, розширивши при цьому методологічні засади забезпечення соціально-економічного розвитку регіональних господарських систем;
- доповнити зміст понять “потенціал”, “регіональний розвиток”, “область-район”, “система”, “територія”, “територіальна система”, “фінансові ресурси регіону”;
- використати досвід країн з розвиненою економікою щодо вдосконалення механізмів регіонального управління процесами формування та використання фінансових ресурсів регіону;
- розробити напрями щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регіонального управління ;
- вдосконалити класифікацію ресурсного потенціалу, зокрема фінансові ресурси регіону за суб`єктами їх розпорядження, джерелами утворення, сферою функціонування та іншими ознаками;
- визначити пріоритетні галузі економіки регіону для інвестиційно-інноваційної діяльності, окреслити перелік заходів, які впливатимуть на соціально-економічний розвиток господарських структур;
- обґрунтувати систему диференційованих підходів і методів діяльності державних та регіональних органів влади, визначити їх роль відносно розвитку міжрегіональних відносин та удосконалити існуючий механізм економічного зростання показників розвитку регіону;
- вдосконалити форми і методи програмного регулювання регіонального розвитку на підставі аналізу та оцінки економічного потенціалу регіону;
- розробити концепцію розвитку регіону, на її основі обґрунтувати рекомендації і пропозиції щодо активізації господарської діяльності підприємств, підвищення фінансової стійкості регіону для забезпечення соціального прогресу.
Об`єкт дослідження – процес соціально-економічного розвитку регіональної господарської системи, формування системи ресурсного забезпечення.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні та прикладні засади формування ефективності господарської системи регіону в контексті державної регіональної політики.
Методи дослідження. Дослідження побудовано на методологічних засадах економічної теорії, теорії розміщення продуктивних сил, теорії систем і ґрунтується на діалектичному методі пізнання закономірностей розвитку продуктивних сил та територіальної організації суспільства.
В процесі дослідження використано системний підхід для обґрунтування закономірностей та принципів соціально-економічного розвитку регіону; структурний аналіз для виявлення тенденцій і оцінки рівнів розвитку регіональних господарських структур, характеристики ресурсного потенціалу регіону та виявлення факторів, що впливають на його трансформацію; статистичні методи до аналізу структурно-динамічних характеристик соціально-економічних систем регіону; програмно-цільовий - для обґрунтування концептуальних орієнтирів складових компонентів регіональних систем; економічного прогнозування – для визначення перспектив розвитку основних сфер господарських комплексів регіону. Були застосовані прийоми узагальнення, групування, порівняння і т.д.
Інформаційною основою дослідження служили законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали законодавчих органів влади України, Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України та інших міністерств і відомств, дані Чернігівського управління економіки, матеріали досліджень з проблем соціально-економічного розвитку регіонів.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі проведеного дослідження в роботі набули подальшого розвитку теоретичні, методичні та прикладні засади соціально-економічного розвитку господарства регіону та розроблені практичні рекомендації щодо ресурсного забезпечення цього процесу.
До найбільш важливих результатів, що характеризуються новизною і розкривають зміст дисертаційного дослідження, відносяться наступні:
- розширено економічну сутність понять “регіон”, “територіальна система”, “фінансові ресурси регіону”, в частині забезпечення соціально-економічного розвитку регіональних господарських систем за рахунок визначення місця регіону у народному господарстві, участі у міжрегіональних господарських зв‘язках, соціально-економічних пропорціях суспільного відтворення, способів реалізації економічних переваг;
- поглиблено змістовні характеристики термінів, які збагачують методологію регіональної економіки: “потенціал”, “регіональний розвиток”, “область-район”, “система”, “територія” та одночасно методичні підходи до формування взаємовідносин в структурі цілісної системи територіально-господарського комплексу продуктивних сил, що розвивається на основі принципів урахування взаємного впливу підсистем та управління збалансованістю соціально-економічних процесів, створюючи умови для узгодження інтересів і вирішення економічних суперечностей;
- розроблено методичні положення щодо реформування механізму регіонального управління та обґрунтовано системний підхід до визначення конструктивних елементів концепції регіонального розвитку, яка вдосконалює процес природно-господарської збалансованості, за рахунок узагальнення комплексного підходу щодо використання фінансових ресурсів, планомірної соціально-економічної політики для вирішення проблем екологізації економічного розвитку за рахунок поєднання екологічного менеджменту та економічних регуляторів діяльності державних і регіональних органів влади з урахуванням досвіду розвинених країн;
- удосконалено методичну оцінку визначення ефективності організаційно-економічного розвитку регіону за рахунок розширення системи показників порівняння, що характеризують рівень економічного розвитку і потужності та відповідно забезпечують сталий розвиток та економічне зростання в майбутньому;
- виявлено структурні зрушення соціально-економічного розвитку регіону та удосконалено систему методів управління, що враховує специфіку бюджетних відносин в частині управління фінансовими ресурсами регіону та запропоновано перелік заходів для ефективного використання ресурсного потенціалу регіону за рахунок реалізації організаційних та економічних засад управління;
- систематизовано перелік заходів щодо активізації інвестиційно-інноваційної діяльності з визначенням пріоритетних сфер розвитку, серед яких домінуючою є розширення існуючих видів підприємницької діяльності, зокрема малого бізнесу та визначено його вплив на соціально-економічний розвиток господарських структур, який зводиться до розширення існуючих форм діяльності підприємств, спрямованих на впровадження прогресивних ресурсоощадних технологій, розвиток венчурного бізнесу;
- вдосконалено методичний підхід до системи управління регіоном, який визначає вплив органів влади на розвиток міжрегіональних відносин за рахунок удосконалення організаційних механізмів;
- визначено форми, основні напрями, характерні ознаки й особливості диференціації районів Чернігівської області за вибірковими економічними показниками, їх значення в системі організаційно-економічних відносин і на цій основі розроблені заходи ефективного використання ресурсного потенціалу регіону;
- розроблено концепцію сталого розвитку Чернігівської області з обґрунтуванням пропозицій по забезпеченню процесу розширеного відтворення економічного потенціалу, в основу яких покладено сутність економічних суперечностей розвитку продуктивних сил, вдосконалення інституціональних та організаційних механізмів, загальних зв‘язків, властивостей і тенденцій для подальшого економічного зростання регіону, що сприятиме активізації існуючої діяльності господарських систем та забезпеченню соціального прогресу.
Практичне значення одержаних результатів. Сукупність представлених результатів дисертаційної роботи, розроблені методологічні та методичні підходи щодо дослідження соціально-економічного розвитку регіональної господарської системи розширюють наукову базу подальшого вивчення даної проблематики і створюють підґрунтя для аналітичних досліджень інших регіональних структур. Науково-практичне значення мають розробки методів удосконалення пропорцій і обґрунтування пріоритетів структурно-динамічного розвитку господарської системи регіону, виявлення резервів, напрямів переорієнтації, обґрунтованих пріоритетів регіонального розвитку.
Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані органами місцевої влади і самоврядування при розробці програм соціально-економічного розвитку регіону та нормативних положень по забезпеченню їх реалізації.
Окремі положення дисертаційної роботи були використані Головним управлінням економіки Чернігівської обласної Ради народних депутатів (довідка від 16.09.2005р. №01-05/734), Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка від 12.09.2005р. №25/487-22-4), , а також використовуються в навчальному процесі при викладанні курсу “Регіональна економіка” в Чернігівському державному інституті економіки і управління (довідка від 16.09.2005р. №101-08/465).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій на основі застосування напрацьованих теоретико-методологічних, методичних і практичних засад дослідження запропоновано авторський підхід до розв’язання важливого соціально-економічного завдання – вдосконалення соціально-економічного розвитку регіональної господарської системи шляхом більш повного використання його ресурсного потенціалу.
Висвітлені в дисертації положення та висновки належать особисто автору і є його внеском в розвиток теорії і практики розвитку продуктивних сил та регіональної економіки. Висвітлені в дисертаційній роботі ідеї та розробки належать особисто автору. З наукових праць опублікованих у співавторстві в роботі використані лише ті ідеї, які отримані особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження апробовані на 3 науково-практичних конференціях, зокрема: науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти промислової політики” (2004, м. Донецьк), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (листопад 2005р. м. Київ), першій науково-практичній конференції “Модернізація політики та управління в Німеччині і в Україні в контексті євроінтеграії. – (грудень – 2005р. м.Черкаси).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,9 друк.арк., серед них 6 – у наукових фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – 197 стор., із них 173 стор. основний текст. Із загальної кількості таблиць та рисунків лише 14 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел, що містить 131 найменування викладено на 11 стор. та 5 додатків - на 5 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Перший розділ дисертації “Наукові основи соціально-економічного розвитку регіонів в контексті державної регіональної політики” присвячений результату наукових засад щодо регіонального розвитку, де визначено нову роль і значення цього процесу. Поглиблена економічна сутність понять “регіон” і “територіальна система” та вдосконалена методологія формування системи управління розвитком регіонів та окреслено модель регіонального розвитку на перспективу.
Вирішення стратегічних задач щодо прискорення соціально-економічного розвитку України та її регіонів потребує активізації структурних зрушень і посилення трансформаційних процесів в усіх господарських регіональних системах, що тісно пов'язано з розробкою і впровадженням нових форм і методів регулювання регіонального розвитку. Для забезпечення збалансованого розвитку господарства території в умовах трансформації важливе значення має визначення поняття “регіон”. Незважаючи на досить значне поширення, дане поняття все ще не має однозначного визначення. Це зумовлює виникнення різних характеристик щодо розмірів регіону, критеріїв його відмежування, тих функцій, що він виконує. Поняття “регіон” може трактуватись з географічної, культурної, політичної та економічної точок зору. При узагальненні цього поняття йдеться, з одного боку, про частину великої географічної, культурної чи політичної сукупності, з другого, про територіальну одиницю, що визначається через спільність структурних та економічних ознак. У дисертації під поняттям “регіон” розуміється складна, багатокомпонентна, динамічна, багатомірна, функціональна комплексна система “район-область” із різнорівневими горизонтальними й вертикальними зв’язками, зовнішніми та внутрішніми впливами на систему, що відображає єдність виробничої і невиробничої сфер, територіальну єдність, різноманітність об’єктів управління різних форм власності та регіональний рівень у структурі влади держави.
При обґрунтуванні сутності регіону, як об’єкту фінансово-економічного регулювання був використаний науковий підхід, в основі якого регіон розглядається: відносно механізмів формування доходів на регіональному рівні; відносно забезпечення видаткових потреб регіонального розвитку; відносно формування та діяльності місцевих фінансових інститутів, як суб’єктів фінансового регулювання економіки регіону. В процесі трансформаційних перетворень регіон можна розглядати як цілісну систему, що складається з підсистем, які взаємопов’язані, взаємозалежні, взаємодоповнюють одна одну. Реформування регіонів, як системи передбачає передумови для функціонування всіх підсистем; реформування процесів, які регулюють соціально-економічне забезпечення розвитку регіону та позитивно впливають на фінансові потоки через бюджетні кошти. Таким чином досягається мета реформування суспільства – створення соціально-орієнтованої економіки, покращення життєвого рівня населення, що проживає на території регіону.
Кожен регіон, незалежно від його розміру і рівня розвитку можна представити у вигляді територіальної соціально-економічної системи, що характеризується складною структурою, яка включає в себе всі види продуктивних сил і відображає всю багатогранність суспільних відносин на даній території. Термін "територіальна система" застосовується для соціально-економічних явищ. Він використовується для позначення утворень (областей, адміністративних районів, міст), що об'єднуються на певній території (у рамках встановленого адміністративно-територіального розподілу), об'єктів матеріального виробництва, невиробничої сфери та людських ресурсів. Територіальна система – це цілісна сукупність різних видів продуктивних сил і виробничих відносин, що розвиваються в певних пропорціях і взаємозалежності на даній території та покликана задовольняти матеріальні та духовні потреби населення. Для встановлення характеру і закономірностей формування та розвитку територіальної системи, були визначені набір її функціональних підсистем та окремих виробничих і соціально-економічних завдань. Регулювання розвитку регіону обласного рівня зводиться до регулювання моделі, що включає матеріальне виробництво, виробничу інфраструктуру, соціально-побутову інфраструктуру, населення, природні ресурси та їх територіальні структури. Доцільним є визначення трьох територіальних підсистем: виробництво, обслуговування, розселення, у зв'язку з чим, територія розгля-дається як особлива категорія, яка забезпечує просторову спільність підсистем.
Особливе місце в регулюванні розвитку економіки регіонів відводиться регіональній моделі державного регулювання та оптимізації її механізму, який включає законодавчо-нормативне та фінансове регулювання, пряме управління регіоном, соціальний захист. Однією із складових державного регулювання економіки регіону, яка забезпечує його дієвість та ефективність, є фінансове регулювання, що передбачає спрямування бюджетних коштів і приватних інвестицій у найдинамічніші сектори регіональної економіки, здатні збільшити наповнення бюджету регіону та прискорити його соціально-економічний розвиток. Визначення основ соціально-економічного розвитку регіонів спиралось на систему методологічних принципів, що відображають особливості цього процесу.
Для реалізації сучасних систем управління регіональним розвитком, обґрунтовані принципи загального характеру: науковості, комплексності, варіантності, пріоритетності, єдності регіональної політики, - а також специфічні для регіонального управління: єдності всіх видів управління, самостійності і самодостатності потреб регіону, пропорційності, узгодженості інтересів, відповідності ієрархічності, функціональної інтеграції, зворотнього зв'язку, різноманітності та відповідності.
Вирішення проблем соціально-економічного розвитку регіону можливе за умов підвищення його ефективності, визначення факторів, що зумовлюють та визначають масштаби та тенденції його розвитку. Це потребувало визначення рівня економічного розвитку регіону на основі економічних показників, які визначають конкретні фактори та місце кожного району в рейтингу. Для передбачення вагомості впливу будь-якого фактора на розвиток кожного району області використовується ваговий коефіцієнт для j-х ознак, кількісне зростання якого свідчить про позитивний рівень розвитку району:
(1)
де Iij – інтегральний індекс регіонального розвитку;
kj – ваговий коефіцієнт j-ї ознаки;
mij – значення j-ї ознаки для і-го регіону;
mmax j – максимальне значення j-ї ознаки по всіх регіонах.
Визначення показників рівня сталого розвитку району області потребували комплексної оцінки стану регіону, що зумовило необхідність зведення часткових індексів до загальної бази шляхом застосування методу зведення часткових оцінок в інтегральну, комплексну оцінку сталого розвитку:
, (2)
де І з.і... – інтегральний індекс і-го регіону за рівнем залучення інвестицій;
Іт.. – інтегральний індекс і-го регіону за обсягом товарообороту;
І.е.о. - інтегральний індекс і-го регіону за обсягом експортних операцій.
У результаті ранжування кожному регіону присвоюється певний ранг: регіон з найвищим рівнем інтегрального розвитку регіонального розвитку отримує перший ранг – перше місце в рейтингу регіонів, а регіон з найнижчим рівнем інтегрального індексу – останнє місце. На завершальному етапі визначається, який адміністративний район належить до лідируючих, середньорозвинутих чи проблемних.
У другому розділі “Масштаби та структура виробничого потенціалу та рівень його самодостатності в Чернігівській області” охарактеризовано сучасні та перспективні ресурси та резерви соціально-економічного розвитку області, досліджені можливі масштаби структурно-динамічних зрушень господарської системи регіону з точки зору його економічної самодостатності, особливостей інвестиційно-інноваційної та підприємницької діяльності суб‘єктів господарювання, можливостей економічного зростання та визначення пріоритетів розвитку області.
Господарство Чернігівської області є складовою господарського комплексу країни. Область має індустріально-аграрну структуру господарства. В її межах виробляється 1,7% промислової та 4,4% сільськогосподарської продукції країни. Особливості економіко-географічного положення області, її забезпеченості природно-сировинними та трудовими ресурсами, специфіка господарського освоєння території вплинули на територіальну та галузеву структуру господарства Чернігівщини, визначили її місце у державному розподілі праці, де вона виділяється розвитком окремих галузей агропромислового комплексу, целюлозно-паперової, машинобудівної та легкої промисловості.
Чернігівська область має значний сільськогосподарський потенціал і є однією з найбільших аграрно-розвинутих областей України. Вона забезпечує 51% загальнодержавного виробництва льоноволокна; 8,2 % – картоплі; понад 4 % – м’яса; 4,5 %- молока 3,2 % - яєць. Із загальної площі 3,2 млн. га сільськогосподарські угіддя займають 2.1 млн. га. У поліській частині більший розвиток, поряд із зерновими, отримали виробництво картоплі та вирощування цукрових буряків. Обсяг виробництва продовольчих та непродовольчих товарів та їх територіальна дислокація наведені на рис1.
Активно ведеться реформування галузі шляхом впровадження прогресивних організаційних форм господарювання, нових технологій, які стимулюють підвищення економічної ефективності.
Рис. 1 Виробництво товарів народного споживання в Чернігівській області
Переробний потенціал агропромислового комплексу Чернігівщини включає 24 молоко- та 10 м’ясо-переробних підприємств, 5 - цукрових, 4 - крохмальних і 10 - льонозаводів, жиркомбінат, 13 підприємств по переробці овочів і фруктів, 7 - спиртозаводів, 2 - пивзаводи, лікеро-горілчаний завод, 8 підприємств борошномельно-круп’яної комбікормової промисловості, 15 заводів продовольчих товарів. Область забезпечує 7 % загальнодержавного виробництва тваринного масла, понад 2 % – сиру жирного, цукру, борошна, 10% - спирту
За залученням інвестицій область займає 17 місце в Україні, хоч останнім часом їх щорічній приріст становить 17 %. На одного мешканця в області припадає усього 48 доларів – удвічі менше, ніж у цілому по Україні. До того ж, усі інвестиції зосереджені у Чернігові та Прилуках, де мешкає 30 % населення області. Згідно розрахунків, оцінка інвестиційної привабливості області в абсолютній формі індикативного показника становить 0,78 – це середній стан інвестиційної привабливості.
За чисельністю зайнятих у секторі підприємництва Чернігівщина займає 19 місце по Україні (39,1 тис. чоловік, або 12 % зайнятих у всіх сферах економічного життя області).
Таблиця 1.
Динаміка соціально-економічних показників розвитку
Чернігівської області
Показники | роки
2001 | 2002 | 2004
Кількість наявного населення (тис.осіб) | 1245,3 | 1225,2 | 1187,7
Частка вартості вироблених товарів і послуг у випуску України (%) | 2,0 | 1,9 | 2,2
Валова додана вартість (млн.грн.) | 3465,0 | 3836,4 | 4576,0
Загальний обсяг промислової продукції (у фактичних цінах млн.грн.) | 3288,0 | 3595,0 | 4949,0
Загальний обсяг продукції сільського господарства (млн.грн.) | 2292,5 | 2385,5 | 2836,3
Інвестиції в основний капітал (млн..грн.) | 431,0 | 587,3 | 1139,9
Загальний обсяг наданих послуг транспорту (млн..ткм) | 351,8 | 486,4 | 688,2
Доходи від надання послуг зв‘язку (млн.грн.) | 104,87 | 145,03 | 198,54
Обсяги експорту та імпорту товарів і послуг - сальдо:
- експорт (млн.дол.США)
- імпорт (млн.дол.США) | (-43,7)
133,5
177,2 | (+0,1)
170,2
170,1 | (+31,1)
249,7
218,6
Оптовий товарооборот роздрібної торгівлі, ресторанного господарства (млн.грн.) |
9687,1 |
1162,1 |
1762,7
Обсяг реалізованих послуг (млн.грн) | 287,3 | 456,53 | 644,46
Кількість малих підприємств на 10 осіб | 19 | 35 | 41
Середньомісячна заробітна плата (грн.) | 112 | 277 | 438
За розробленою методикою був здійснений розрахунок рейтингу адміністративних районів Чернігівської області на основі використання показників із розрахунку на 1 особу: обсяг залучених інвестицій, обсяг товарообороту, обсяг експортних операцій.
Запропонована методика оцінки розвитку районів дозволяє виявити причини й визначити рівень проблемності їх розвитку. Економічно проблемні райони області визначаються на основі умовно вибраних показників їх економічного розвитку. Депресивні регіони виділяються шляхом порівняння названих показників економічного розвитку, відповідно в базовому та звітному періодах. До слаборозвинутих регіонів належать такі, які за розрахунками рівня економічного розвитку віднесені до категорії проблемних і характеризуються найнижчими показниками.
Відповідно до наведених індексів економічного розвитку районів Чернігівської області (рис.2) до категорії лідируючих районів (значення індексу від 2,00 до 3,00) належать Корюківський, Прилуцькия та Чернігівський райони. До середньорозвинутих районів (значення від 1,00 до 1,40) належать Н-Сіверський та Талалаївський райони. До категорії проблемних належать всі інші райони. Наявність такої кількості районів з низьким рівнем економіки потребує системного підходу для вирішення кола економічних, соціальних проблем визначення стратегічного напряму реалізації концепції розвитку області для подальшого сталого розвитку та економічного зростання.
Рис.2. Індекси сталого розвитку районів Чернігівської області за 2004 рік
Факторами, які сприяли руйнації фінансової стабільності та самодостатності регіону стали: недосконалість сфери державних фінан-сів, деформація податкової системи і політики, невиправдане вилучення оборотних коштів підприємств, низька платоспроможність споживачів, наявність значної кількості збиткових підприємств, збереження великих обсягів внутрішньої і зовнішньої заборгованості тощо. Потенційно Чернігівська область являється перспективним регіоном. На даний час найважливішою проблемою є збереження економічного потенціалу кожного району у кількісному вимірі та його суттєве якісне оновлення при подальшому посиленні економічної активності в області й державі.
Визначення впливу інвестиційної діяльності на загальнодержавний та регіональний розвиток, проводилось на основі характеристики структури інвестиційного розвитку. Охарактеризовано інноваційний вплив на економічне зростання, наведено стратегію, орієнтовану на інноваційний розвиток, викладено своє трактування інноваційного потенціалу як сукупності ресурсів, що можуть за діючих внутрішніх і зовнішніх чинників бути спрямованими на реалізацію інноваційної діяльності певної організаційно-господарської системи.
На основі проведеного дослідження обґрунтовано регіональну інвестиційну та інноваційну стратегію, виявлено закономірність, згідно з якою ефективність трансформаційних процесів прямо пропорційно залежить від темпів і якості інвестиційно-інноваційних змін; доведено доцільність активізації державного регулювання процесу залучення інвестицій в сферу матеріального виробництва, що потребує створення регіональних інвестиційних компаній, удосконалення правового механізму залучення інвестицій, формування фонду підтримки інвестиційної діяльності.
З метою підвищення дієвості підприємницької діяльності, зокрема, малого бізнесу, яка є незадовільна, необхідно: визначить конкретні види підтримки, які можуть надаватися малому підприємству згідно із законодавством; визначити форми залучення до підприємницької діяльності соціально незахищених верств населення (інвалідів, жінок, молоді, звільнених у запас військовослужбовців, безробітних тощо); прийняти рішення за виділенням і використанням коштів із бюджетів та позабюджетних фондів для підтримки малого підприємництва; сприяти діяльності організацій (об’єднань) підприємців з розвитку малого підприємництва; надати гарантії суб’єктам малого підприємництва щодо їх залучення до виконання науково-технічних та соціально-економічних програм, поставок продукції (робіт, послуг) для державних потреб.
Визначення характеру та тенденцій структурних змін в господарській діяльності Чернігівської області дозволить обґрунтовано визначити напрями подальшого ефективного управління регіоном.
Третій розділ “Концептуальні підходи та стратегія соціально-економічного розвитку регіону” присвячений розробці основних напрямів оптимізації структурної перебудови економіки регіону, структуруванню організаційно-економічних важелів забезпечення дієвого механізму розвитку регіону, визначенню стратегічних орієнтирів соціально-економічного розвитку регіону та удосконаленню управління його господарством, розробці прогнозу економічного розвитку регіону.
Стабілізація виробництва в області залежить від дієвого економічного механізму господарювання. В роботі обґрунтовані організаційно-економічні важелі забезпечення дієвого механізму сталого соціально-економічного розвитку області на основі взаємоузгодження фінансової, податкової, цінової, кредитної, інвестиційної і соціальної політики. Основними проблемами, які потребують вирішення шляхом проведення науково обґрунтованих організаційно-економічних заходів, є:
- поліпшення демографічної ситуації шляхом створення умов для збільшення народжуваності та зменшення смертності населення;
- розвиток соціальної інфраструктури невеликих міст і сіл регіону;
- пом’якшення територіальних диспропорцій у розвитку продуктивних сил, які проявляються у надмірній концентрації виробництва в промислових центрах і соціально-економічній відсталості більшості глибинних регіонів;
- налагодження внутрішньо-регіональних зв’язків у промисловості;
- перепрофілювання підприємств на інноваційні технології;
- використання туристичних, рекреаційних, історико-археологічних можливостей.
Обґрунтування концептуальних напрямів соціально-економічного розвитку регіону базувалось на аналізі наявного виробничого потенціалу та можливостей розробки і впровадження регіональних програм розвитку. В роботі представлена чотирьох етапна перспективна концепція регіонального розвитку, що враховує ринкові умови господарювання.
Таблиця 2.
Концепції соціально-економічного розвитку Чернігівської області
Етапи реалізації
концепції | Заходи по реалізації концепції фінансово-економічного розвитку
області в територіальному розрізі
Найнижчі показники розвитку районів | Посередні показники розвитку районів | Покращенні показники розвитку районів
І етап | Створення стратегічної довготермінової програми соціально-економічного розвитку - перетворення регіону у посередній | Інтенсифікація розвитку всіх підприємств - перетворення району у прибутковий | Збереження темпів приросту всіх галузей – стабільність розвитку регіону
2 етап | Створення середньо-термінової концептуальної програми соціально-економічного становлення економіки регіону | Інтенсифікація розвитку всіх підприємств - перетворення регіону у прибутковий | Збереження темпів приросту всіх галузей – стабільність розвитку регіону
3 етап | Створення функціональної соціально-економічної програми | Розвиток однієї галузі чи одного стратегічного підприємства | Акцент на розвиток конкретного галузевого сегменту ринку - отримання високих прибутків
4 етап | Заходи системного характеру зниження рівня від‘ємних результатів | Системні заходи, спрямовані на підвищення позитивних показників | Системні заходи, спрямовані на зміцнення позитивних тенденцій
При визначені основних принципів формування концепції розвитку Чернігівської області (функціонування системи управління регіоном, оцінка показників соціально-економічного розвитку регіону, визначення орієнтирів і мети, аналіз трансформаційних процесів) надані систематизовані основні складові концепції, а саме: довгострокові, середньострокові та короткострокові програми розвитку районів області, які орієнтовані на максимально можливе використання всіх наявних ресурсів району (власних і залучених) і спрямовані на зростання міжрайонної і регіональної ролі даного району у державі.
Реалізація концепції значною мірою визначається системним підходом, обраним для цієї цілі, який є сукупністю елементів організаційної та функціо-нальної системи управління, форм управлінських відносин, методів, інструментів, засобів, задіяних на певний період для реалізації певної конкретної стратегії.
Визначено, що Чернігівська область має значний потенціал для стабілізації і пожвавлення соціально-економічного розвитку. Серед пріоритетних напрямів активізації ресурсного потенціалу як бази соціально-економічного розвитку має стати впровадження і реалізація фінансово-економічних важелів регулювання іноземного інвестування та інвестиційно-інноваційного розвитку господарства області. Важливим напрямом пожвавлення господарської діяльності є умова зміцнення ринкових відносин, удосконалення маркетингової діяльності на підприємствах основних галузей господарського комплексу, чітка організація цього виду діяльності на всіх ієрархічних рівнях за функціональною ознакою.
В роботі запропоновано прогноз розвитку основних параметрів господарської діяльності Чернігівської області з урахуванням характеру та особливостей структурних зрушень та інших трансформаційних процесів на перспективу до 2010 року. Згідно його передбачається зростання обсягів валової доданої вартості в 1,59р., промислового виробництва – в 1,62, сільськогосподарського виробництва – 1,60, будівництва – 1,59 разів.
Враховуючи стратегічні напрями розвитку регіону, концептуальні підходи, розроблений прогноз соціально-економічного розвиту області на період до 2010 року.
При реалізації і досягненні намічених показників на основі розроблених заходів можливим є значне зміцнення і покращення ефективності виробництва та зростання добробуту населення.
ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження здійснено теоретичні узагальнення та запропоновано нове розв‘язання наукового завдання щодо розробки наукових положень та практичних рекомендацій по удосконаленню процесу регулювання розвитку регіональної економіки шляхом вдосконалення регіональної системи управління та впливу її складових на соціально-економічний розвиток територіальних утворень забезпечення їх сталого економічного зростання. До науково-практичних результатів належать:
1. Доведено, що ефективність функціонування національної економіки значною мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку регіонів, які відзначаються галузевою, територіальною й соціальною диференціацією. Ефективне управління системою регіонального розвитку передбачає підвищення рівня використання потенціалу території з орієнтацією на соціальні пріоритети при забезпеченні економічного зростання, структурну збалансованість та зміцнення внутрішньо- та міжрегіональних зв'язків. Прискорення соціально-економічного розвитку регіонів потребує активізації структурних зрушень, розробки і впровадження нових форм і методів управління регіональним розвитком.
2. Науково обґрунтовано, що регіональне управління - це вид управлінської діяльності по плануванню та регулюванню соціально-економічних процесів на території регіонів, які характеризуються не лише територіальною єдністю, а поєднанням соціальних і економічних процесів, сукупністю умов відтворювальної діяльності.
3. На основі аналізу існуючих теорій державного управління запропоновано нове бачення соціального-економічного розвитку регіону, яке базується на розробці песпектив розвитку, як цілісного формування та може дістати практичне втілення в усіх формах господарювання й поширюючись на всі форми суспільного життя. Обґрунтовано нові підходи до розуміння господарської реальності регіональної економіки та вивчено можливостей оптимізації формування принципів побудови та функціонування економіки нового типу – інвестиційної та інноваційної моделі розвитку.
4. В роботі досліджено економічну сутність понять “регіон”, “територіальна система” та “фінансові ресурси регіону”, які на відміну від існуючих розкриваються з позиції управлінської діяльності, системності та комплексності. Поняття “регіон” визначено як складна, багатокомпонентна, динамічна, багатомірна, функціональна, комплексна система “область-район”. Визначено перелік завдань, які потребують вирішення місцевими органами влади, обґрунтовано перелік форм та методів, які дозволять забезпечити найбільш ефективне досягнення цілей і задач регіонального розвитку.
5. Визначено структурно-динамічні зрушення регіонального розвитку, концептуальні засади і конкретні соціальні, організаційні, інвестиційної мотивації та інші інструменти, які доцільно використовувати для ефективного управління процесом сталого економічного зростання економіки регіону.
6. Охарактеризовано організаційні та фінансово-економічні важелі забезпечення управління регіональним розвитком, визначено характер їх трьох основних форм: важелі в системі податкової політики, в системі бюджетних регіональних економічних відносин, важелі в системі господарських зв'язків між підприємствами. Також охарактеризовано структурні рівні інституційної підсистеми управління регіональним розвитком з визначенням їх задач, цілей, функцій та повноважень. Визначено роль державної інвестиційної політики, яка має бути спрямована на створення сприятливого інвестиційного клімату для подолання інвестиційної кризи, забезпечення на цій основі стійкого економічного зростання.
7. В роботі обґрунтовано концепцію регіонального розвитку і регіонального управління, яка враховує соціальний, інституційний та відтворювальний аспекти управління. Надані пропозиції щодо вдосконалення організаційного механізму економічного планування, які спрямовані на підняття результативності програмно-планової роботи у регіоні (розширення принципів планування, вдосконалення інформаційного забезпечення, зміцнення фінансового забезпечення). Формування нової системи моніторингу управлінських рішень, переваги доходних ресурсів бюджету, розбудова мережі агенцій регіонального розвитку, а також продовження розвитку Єврорегіону “Дніпро”, як вагомого інструменту реалізації державної політики інтеграції до ЄС на регіональному рівні, всебічне використання експортного потенціалу області – шляхи удосконалення використання ресурсного потенціалу області.
8. У дисертації визначена найбільш прийнятна система управління та розроблена концепція поетапного становлення економіки Чернігівської області, спрямована на досягнення стійкого зростання позитивних значень соціально-економічних показників розвитку регіону. Обґрунтовано перспективну концепцію розвитку Чернігівської області через систему регіонального управління, яка складається з чотирьох основних етапів становлення та сталого зростання, реалізація яких може забезпечити економічний розвиток Чернігівської області та закріплення позитивних тенденцій на довготривалий період й підвищення економічної ефективності розвитку регіональних господарських систем.
9. Визначені стратегічні орієнтири розвитку регіональної господарської системи, розроблений комплекс конкретних заходів по основним сферам господарської діяльності.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті в наукових фахових виданнях:
1. Михайличенко А.О. Проблеми становлення інвестиційної політики в Чернігівській області. //Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: 36.наук.пр. – К.: Курс. – 2004. – С. 72-76.
2. Михайличенко А.О. Перспективи розвитку регіону на основі вдосконалення соціально-економічних процесів. //36.наук.пр. Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль. – Економічна думка. –2004. – Вип.9. – С. 304-305.
3. Михайличенко А.О. Розвиток підприємництва на державному та регіональному рівні. //Вісник Львівського національного університету ім. І.Франка. Серія: “Економічна” – Львів. - ЛНУ ім. І.Франка. - 2004.- Вип.33 - С.624-625.
4. Михайличенко А.О. Стратегічні аспекти управління економікою на рівні держави. //Вісник університету економіка та права “КРОК”. Серія : “Економіка”. - К.: КРОК. - Вип.10. - 2004.- С.49-56.
5. Михайличенко А.О. Дослідження цілей і завдань програм регіонального розвитку. //Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: 36. наук.пр. - - К.:РВПС України НАН України, 2005. – С.91-95.
6. Михайличенко А.О. – Управління місцевими фінансами, як економічною системою. //Вісник Національного університету водного господарства: та природокористування: 36.наук.пр. – Рівне. – Р.: НУВГП - 2005.- С. 230-236.
Матеріали наукових конференцій:
7. Михайличенко А.О. Підприємництво та його роль у формуванні стійкої фінансово-економічної системи регіону. //Матер.наук.-практ.конф. “Соціально-економічні аспекти промислової політики”: У 2ч.- Донецьк: ІЕП НАН України, 2004.- Ч.2. - С. 153-158.
8. Михайличенко А.О. Управління місцевими фінансовими ресурсами. //Матер.наук.-практ.конф. “Сучасні проблеми управління”.- Київ: НТУУ “КПІ”- 2005.- С. 141-142.
9.Коломіцева О.М. Михайличенко А.О. Підходи до регулювання економічного механізму продовольчого комплексу. Зб. матер. І міжн. наук.-практ.конф. “Модернізація політики та управління в Німеччині і в Україні в контексті євроінтеграії. - Черкаси: ЧДТУ - 2005.- С. 117-119.
АНОТАЦІЯ
Михайличенко А.О. “Соціально-економічний розвиток регіону та його ресурсне забезпечення (на матеріалах Чернігівської області”. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м.Київ, 2006.
Дисертаційне дослідження присвячено розробці методологічних засад та обґрунтуванню основних напрямів підвищення ефективності соціально-економічного розвитку регіону на основі раціоналізації використання його ресурсного потенціалу. В роботі розкрито сутність поняття “регіон”, з
врахуванням економічного потенціалу та його значення в розвитку економіки перехідного періоду, визначені тенденції та основи розвитку економіки регіону на основі впровадження державних регуляторних заходів. Здійснена оцінка масштабів та структури виробничого потенціалу регіону, визначено напрями структурно-динамічних змін на основі активізації інноваційно-інвестиційної та підприємницької діяльності.
Обґрунтовано організаційно-економічні важелі забезпечення дієвого механізму розвитку Чернігівської області на основі удосконалення його ресурсного забезпечення, визначено стратегічні орієнтири та розроблено прогноз соціально-економічного розвитку регіону.
Ключові слова: регіональний розвиток, ресурсне забезпечення, економічні важелі управління розвитком регіону, ефективність, стратегія.
АННОТАЦИЯ
Михайличенко А.A. “Социально-экономическое развитие региона и его ресурсное обеспечение (на материалах Черниговской области). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 – Размещение производительных сил и региональная экономика. – Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, г.Киев, 2006.
В диссертации исследованы методологические и практические проблемы социального и экономического развития региона на базе более полного использования его ресурсного потенциала. Научно обосновано углубление и расширение понятийного аппарата, касающегося
