СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Малікова Ірина Юріївна

УДК.338.17:631.1.106

Ефективність діяльності господарств сільських жителів

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Суми – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті „Запорізький інститут

державного та муніципального управління”

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор, заслужений

працівник освіти України Зінов’єв Ф. В.

Гуманітарний університет „Запорізький інститут

державного та муніципального управління”, завідуючий кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Офіційні опоненти | доктор економічних наук, професор,

Бойко Віктор Іванович,

Національний науковий центр “Інститут аграрної

економіки” УААН (м. Київ),

завідуючий відділу продовольчих ресурсів

кандидат економічних наук, доцент,

Додонова Марія Володимирівна,

Південна філія “Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету

Кабінету міністрів України (м. Київ),

доцент кафедри обліку та аудиту

Провідна установа | Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра економічної теорії та економіки підприємств сільського господарства, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться 11 січня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.859.01 Сумського національного аграрного університету за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Сумського аграрного національного університету, 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160.

Автореферат розісланий 8 грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В.Пилипенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Найважливішою складовою економіки України є агропромисловий комплекс. У ньому виробляється життєво важлива для суспільства продукція і зосереджений величезний економічний потенціал. Під час реформ, проведених у 1990-ті рр., відбувся спад виробництва у великих сільськогосподарських підприємствах: різко скоротилися посівні площі, поголів’я худоби і птиці, кількість тракторів, комбайнів, іншої техніки, зруйнувалася соціальна сфера. Усе це призвело до різкого зниження обсягів виробництва, значного скорочення робочих місць на селі, збільшення кількості безробітних, скорочення ефективності всього сектора в цілому, а швидке насичення внутрішнього ринку імпортними продовольчими товарами послужило додатковим фактором дестабілізації українського сільськогосподарського виробництва.

Економічна нестабільність спричинила зростання активності населення у забезпеченні продуктами харчування. Підсобне виробництво продовольства стало привабливим і для міського населення, і для сільського, де особисте господарство стало основним, а в багатьох випадках єдиним, місцем застосування праці і головним джерелом доходу. Особисті господарства населення (ОГН) перетворилися з допоміжного на головне джерело одержання сільськогосподарської продукції.

Продовольча безпека в широкому контексті означає рівень доступності продуктів харчування для основної частини населення країни для підтримання нормального способу життя. Тому очевидним є значення особистих господарств у соціально-економічному розвитку України, де індустріально-аграрний сектор займає значне місце, а сільський уклад життя необхідний не тільки для забезпечення продовольчої безпеки країни, а й екології, для створення здорового середовища життя.

Особисте господарство, будучи оптимальною формою ефективної взаємодії усуспільнених і особистих інтересів, сприяє відтворенню робочої сили. Великою є роль ОГН у підвищенні життєвого рівня населення і трудового виховання підростаючого покоління, забезпечення ресурсозберігаючого відтворення трудових і матеріальних ресурсів країни.

Вирішення питання про розвиток цієї форми господарювання багато в чому пов’язаний зі слабкою науковою розробленістю широкого кола питань, що стосуються сутності і природи ОГН, його місця і ролі в системі соціально-економічних відносин. Отже, дослідження проблем ОГН має органічно узгоджуватися з перетворенням усього господарського механізму агропродовольчого комплексу.

Учені-історики, економісти, соціологи, юристи зробили значний внесок у розробку нового курсу щодо ОГН. Особливо слід відзначити за широтою й глибиною підходу, постановкою цілого ряду теоретичних, методологічних проблем праці В.А. Араксіна, В.І. Бойка, В.Я. Месель-Веселяка, Г.І. Шмельова, А.Р. Калинкіна, В.І. Могилевцева, В.Ю. Воловика, Л.М. Гутко, В.В. Кузне-цова, З.Н. Шукліної та іншіх, в яких показана економічна роль ОГН, його питома вага у валовому виробництві різних видів сільськогоспо-дарської продукції, проаналізовані взаємозв’язки між суспільним і особистим господарством, узагальнені форми і методи роботи споживчої кооперації з власниками ОГН тощо. Однак більшість праць написана в умовах соціалізму і на основі матеріалів всесоюзного значення, чого не можна сказати про аспекти ОГН у нових умовах господарювання, в умовах перехідного періоду до ринкової економіки.

Дотепер слабко вивчене розміщення ОГН населення, регіональні особливості функціонування і диференціація їх ведення в різних зонах країни, шляхи підвищення ефективності цих господарств; немає єдиної думки про визначення соціально-економічної природи ОГН; обмежені наукові дослідження з проблем співвідношення, взаємозв’язку ОГН з іншими новими формами господа-рювання в аграрному секторі, такими як фермерське (селянське) господарство, акціонерне товариство тощо; недостатньо вивчені проблеми місця й ролі ОГН у сільському способі життя, особливо в таких сферах життєдіяльності, як трудова, побутова, духовна, суспільно-політична. За таких умов тема дослідження є актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану НДР Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за темою “Організаційно-економічні основи формування і розвитку потенціалу суб’єктів господарювання в ринковій економіці” (номер державної реєстрації 0105U000215), у якій автору належить розробка методів дослідження та оцінка функціонування особистих господарств сільських жителів, прогнозування їх розвитку на найближчу перспективу в АР Крим та оцінка ризиків їх функціонування.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування й розробка перспективних напрямів ефективного розвитку особистих господарств сільського населення як складової агарного сектора економіки.

Відповідно до цієї мети в дисертаційній роботі поставлені такі завдання:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є розвиток і ефективність діяльності особистих господарств сільських жителів Криму.

Предметом дослідження є механізми функціонування особистих господарств населення.

Методи дослідження. Теоретичною основою виконаного дослідження є діалектичний метод пізнання, вимоги об’єктивних економічних законів ринкової економіки, теоретичні положення економічної науки, праці провідних учених про розвиток малих форм господарювання на селі й особистих господарств населення зокрема.

Для оцінки стану економіки агропродовольчого комплексу Криму були використані розрахунково-конструктивний метод і метод групування; метод квантильних коефіцієнтів (для розподілу сільського населення за рівнем одержуваних доходів), метод експертних оцінок (для визначення факторів, що впливають на формування товарності ОГН), а оцінка ступеня впливу цих факторів здійснювалася за допомогою методу парних порівнянь на основі багатовимірного шкалювання; монографічний метод (для розгляду історичного аспекту формування селянських господарств), графічні прийоми (для аналізу тенденцій розвитку особистих господарств населення), аналіз тенденцій у динамічних рядах (для визначення прогнозних показників подальшого розвитку ОГН), метод нецифрового моделювання (для розробки моделей взаємозв’язку суспільного виробництва й особистих господарств населення).

У дослідженні було використано матеріали Держкомстату АР Крим, Міністерства економіки АР Крим, Міністерства аграрної політики АР Крим, а також аналітичні розробки автора.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі подальшого розвитку теоретичних положень і методичних підходів до вивчення особистих господарств населення та соціально-економічної ефективності їх функціонування:

уперше:

-

-

-

удосконалено:

-

-

набули подальшого розвитку:

-

-

-

Практичне значення отриманих результатів полягає в удосконаленні методики аналізу ефективності особистих господарств населення; розробці моделей поєднання суспільного й особистого господарства, а також у визначенні системи ризиків діяльності особистих господарств населення і створених на їх основі сільських виробничих кооперативів.

Розробки автора передані до впровадження Міністерству аграрної політики АР Крим (довідка № 843 від 20.05.2006 р.). Вони включають:

-

-

-

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретичних і методичних положень з аналізу і напрямів підвищення ефективності особистих господарств сільського населення регіону. Отримані наукові, методичні, аналітичні результати, що виносяться на захист, є особистими розробками автора.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, висновки і пропозиції дисертації доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях: “Сучасні наукові дослідження” (м. Дніпропетровськ, 2005), “Модифікація сучасного управління як основа потенціалу розвитку держави” (м. Запоріжжя, 2006), “Теорія і практика економіки і підприємництва” (м. Алушта, 2006), “Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки” (м. Запоріжжя, 2006), “Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України” (м. Алушта, 2006).

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення в 10 публікаціях загальним обсягом 2,1 ум. друк. арк. У фахових наукових виданнях опубліковано 5 статей.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку і списку використаних джерел (139 найменувань). Робота викладена на 156 сторінках, містить 30 таблиць і 25 рисунків, 3 додатки.

Основний зміст роботи

У першому розділі дисертації – “Теоретичні основи функціонування господарств сільських жителів” – розглянуті особливості особистих господарств сільських жителів як форми сільськогосподарського виробництва, а також сформована система методів для вивчення соціально-економічної ефективності особистих господарств.

Особисте господарство є сімейним виробництвом, у якому використовується праця всіх членів родини, у тому числі незайнятих у суспільному виробництві. Праця в особистому господарстві суспільно необхідна, оскільки вона бере участь у відтворенні робочої сили для суспільного господарства і виробляє необхідні для суспільства продукти. Але особисте не можна сплутати з домашнім господарством, оскільки останнє має споконвічно споживчий характер, а особисте – є формою виробництва як продукції, так і доходів.

Формулюючи поняття селянського двору, матеріальної і правової основи його функціонування, місця і ролі в розвитку сільськогосподарського виробництва і самозабезпеченні, вчені враховували конкретні історичні умови, суспільно-політичний лад і характер аграрної політики країни. У цілому одноосібний селянський двір визначався як самостійна форма господарювання, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва; це комерційне підприємство, що має певні права й обов’язки перед державою і суспільством. Виникнення й існування сучасних селянських господарств пов’язано з періодом колективізації, особливостями переходу селянства до великого суспільного виробництва, необхідністю самозабезпечення продуктами харчування.

За метою діяльності можна виділити три типи особистих господарств: багатогалузеве споживче господарство; товарно-споживче господарство, що реалізує на ринку надлишки виробленої продукції; товарне – моногалузеве спеціалізоване ринкове господарство. Господарства ці на практиці розмежувати досить важко, однак вони мають ряд характерних відмінностей (рис. ). Крім того, тип господарства згодом може змінюватися залежно від зміни впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.

На розвиток особистих господарств населення великий вплив справляє рівень розвитку суспільного виробництва. Державна підтримка особистих господарств здійснюється відповідно до цільових державних і регіональних програм за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів у порядку, установленому законодавством України.

Переосмислення потребують підходи до вивчення місця і ролі малих форм господарювання, зокрема особистих господарств населення. У сучасних умовах не можна обмежитися вивченням економічної ефективності ОГН, оскільки вони набули вирішального значення у формуванні способу і рівня життя сільських родин, а часто і жителів міст. У наших дослідженнях ми пропонуємо оцінювати значення ОГН, їх ефективність як у цілому по регіону, використовуючи дані статистики, так і по окремих родинах, вивчаючи їх за даними опитувань власників ОГН.

Проблеми дослідження функціонування особистих господарств населення необхідно вирішувати, використовуючи комплекс традиційних і нетрадиційних економічних методів, а також соціологічних методів досліджень. Традиційні методи дослідження не завжди дають змогу виявити особливості розвитку особистих господарств у тіньовій сфері, у сфері формування трудової мотивації. Тому потрібне формування системи соціально-економічних методів дослідження, як традиційних, так і якісно нових. Це висуває нові вимоги до використовуваного інформаційного матеріалу, потрібна розробка методичних підходів до оцінки нових економічних явищ (тіньової економіки), нових форм господарювання. Вивчення ОГН, як правило, базується на бюджетних обстеженнях, оскільки всі інші форми реєстрації їх господарської діяльності (облік земель, перепис худоби, облік техніки) лише враховують наявність господарських цінностей.

Визначаючи ефективність ОГН, не можна випускати з уваги його соціального значення, тому для визначення ефективності ОГН різних типів раціонально використовувати такі показники: товарність виробництва; частка витрат на ОГН у загальних витратах; частка прибутку від ОГН у загальному прибутку; вартість продукції на 1 грн матеріальних витрат; усього прибутку на одного працюючого; оплата 1 люд.-години в ОГН.

Рис. 1. Характеристика типів особистих господарств населення за найбільш поширеними ознаками й функціями

У другому розділі – “Практика функціонування господарств сільських жителів” – розглянутий історичний аспект розвитку особистих господарств, а також сучасний їх стан і вплив на формування рівня життя сільських родин.

Історія розвитку особистого господарства Криму нараховує кілька десятків років, а різні етапи його становлення відрізняються безліччю факторів,

що справляють різнобічний вплив на ефективність діяльності. Перевага ефективності праці в особистому господарстві порівняно із суспільним виробництвом пояснюється тими функціями, що воно виконувало в історичному аспекті: додаткове (а фактично – основне) виробництво сільськогосподарських продуктів, одна частина яких споживалася родиною, а інша надходила на ринок; джерело коштів (також найчастіше основне); природна, сформована століттями форма самовираження сільського населення.

Динаміка питомої ваги господарств населення в загальній структурі валового виробництва сільськогосподарської продукції свідчить про стрімке їх зростання у 2004 р. порівняно з 1990 р. (рис. ). Так, у 1990 р. питома вага господарств населення в структурі валової продукції сільського господарства становила 17,5%, а до 1995 р. зросла практично у 2,3 рази і становила 39,2%. Найбільша питома вага спостерігається у 2003 р. – 48,1%, що на 5,7 п. п. вище від рівня 2004 р. Збільшення питомої ваги господарств населення стало можливим за рахунок розширення їх земельної площі, зростання кількості і збільшення ефективності виробництва в них.

Рис.2. Питома вага основних товаровиробників у виробництві валової продукції сільського господарства Криму, %

Вартість валової продукції, виробленої господарствами населення в 2004 р., становила 885,9 млн. грн. (у порівнянних цінах), що на 59,9 млн. грн., або 1,1%, вище від рівня 1990 р., у тому числі продукції рослинництва – на 6,6 млн. грн. менше, а продукції тваринництва – на 66,5 млн. грн. більше. Вартість виробленої валової продукції господарствами населення на 318,9 млн. грн. нижче від вартості валової продукції, виробленої сільськогосподарськими підприємствами. Однак площа сільськогосподарських угідь останніх у 2,5 рази більше від площі особистих господарств, отже, можна стверджувати, що господарства населення мають більш високу ефективність землекористування.

У 1990 р. сільськогосподарські підприємства виробили практично все зерно півострова (99,8%), овочі (90,1%), фрукти і ягоди (85,6%), а господарства населення – лише картоплю (87,5%). У 2004 р. 14,3% зерна було вироблено господарствами населення, що в 71,5 рази вище від рівня 1990 р.; питома вага господарств населення у виробництві картоплі збільшилася на 10,7% і становила 98,2%, зростання питомої ваги у виробництві овочів становило 63,8%, а фруктів і ягід – 4,5 рази.

У виробництві тваринницької продукції останніми роками переважають також господарства населення, частка яких у період з 1990 до 2003 р. зросла на 29,3 п. п. (найбільші рівні показник досягав у 2000 р. – 74,3%). Динаміка частки господарств населення в загальному обсязі виробництва продукції тваринництва показує, що по всіх видах продукції господарства населення закріпили свої позиції на ринку і забезпечують у 2004 р. практично половину потреби ринку в м’ясі і яйці, практично 90% потреби в молоці і більше ніж 70% – у вовні. При цьому по молоку зростання питомої ваги становило 8,9 рази порівняно з 1990 р.

Аналіз каналів реалізації продукції індивідуальними виробниками дає змогу зробити висновок про домінування тут приватних торговельних посередників (30–80% за різними видами продукції). Більшість посередників є індивідуальними підприємцями, що спеціалізуються на одному-двох продуктах. Як правило, вони купують продукцію у населення і поставляють її на міські ринки своїм транспортом. Розрахунки при цьому ведуться готівкою. Тенденція до збільшення ролі приватних торговельних посередників виявляється і на ринку готового продовольства.

Аналіз показує, що виробництво сільськогосподарської продукції для населення в сільській місцевості залишається одним з основних джерел доходів: у 2003 р. на частку доходів від ведення особистого господарства населення припадала чверть сукупних ресурсів домогосподарств сільської місцевості.

У зв’язку зі скороченням суспільного виробництва і переходом трудомістких галузей в особисті господарства сільських жителів змінюється і спеціалізація таких господарств. Спеціалізацію визначають як природні умови, так і ринки збуту, можливість одержання недорогих кормів для тваринництва. Як показують проведені дослідження, чистий прибуток в особистих господарствах з різною спеціалізацією відрізняється незначно, тому і не є вирішальним чинником при виборі власниками виробничого напряму товарного господарства.

Для оцінки значення впливу факторів на рівень товарності особистих господарств населення ми застосували метод парних порівнянь на основі багатофакторного шкалювання, склавши попередньо зведену таблицю експертної оцінки (кількість експертів – 14). У результаті ми дійшли висновку, що найбільш значущими й істотними є забезпеченість родини продуктами харчування (26,9%), рівень доходів у суспільному виробництві (18,4%), доступність ресурсів суспільного виробництва (16,4%) і характер зайнятості в суспільному виробництві (12,2%). Вплив інших факторів незначний (менше ніж 10%) (рис. 3). |

1 – рівень доходів у суспільному виробництві

2 – віддаленість ринків збуту

3 – склад родини

4 – характер зайнятості в суспільному виробництві

5 – забезпечення родини продуктами харчування

6 – доступність ресурсів суспільного виробництва

7 – забезпечення тваринництва кормами

8 – забезпеченість засобами механізації

9 – розмір земельної ділянки

10 – асортимент виробленої продукції

Рис. 3. Структура факторів, що визначають рівень товарності особистих господарств, %

На підставі проведених досліджень можна говорити про низький рівень життя сільського населення Криму (зниження купівельної спроможності порівняно з 1991 р. на 16–90%, скорочення калорійності раціону на 12,5%, частка населення із сукупними доходами нижче від прожиткового мінімуму – 79%).

У третьому розділі – “Перспективи розвитку ефективного виробництва в господарствах населення” – проаналізовані перспективи і ризики розвитку особистих господарств сільських жителів, розроблені моделі кооперування особистих господарств залежно від віддаленості ринків збуту й імовірності банкрутства підприємств суспільного сектора виробництва, а також проаналізована тіньова складова функціонування ОГН.

Тенденція виробництва валової продукції ОГН Криму за останні 14 років (1991–2005 рр.) може бути описана поліномінальним рівнянням третього ступеню (у = 0,3442х3 – 10,051х2 + 84,194х + 742,68). Можна стверджувати, що до 2010 р. рівень виробництва валової продукції сільського господарства особистими господарствами населення Криму досягне 1,2 млрд. грн. Таке збільшення валового виробництва (практично в 1,5 рази) у 2010 р. порівняно з 1991 р. зумовлено переважним зростанням валового виробництва продукції рослинництва і скороченням валового виробництва у тваринництві.

На ефективність діяльності особистих господарств населення значний вплив може справити скорочення втрат. Розрахунки показують, що загальні обсяги втрат у ОГН досягають 30% від валового виробництва продукції. У цілому можна говорити про три їх групи: виробничі (порушення агротехніки; труднощі з водопостачанням; недобір врожаю; низька продуктивність окремих груп тварин і ін.); збутові (відсутність або віддаленість ринків збуту; “пробна” продукція на ринку; нееквівалентні бартерні операції; відсутність місць збереження й ін.); організаційні (низький рівень забезпеченості інформацією; відсутність правової захищеності власників ОГН; обмеженість часу і висока залежність ОГН від суспільного виробництва і домашнього господарства). Як правило, у господарствах, де вищий рівень товарності, втрати менші, як і в господарствах із високою спеціалізацією.

Особисті господарства населення є повноправними суб’єктами ринку сільськогосподарської продукції, і їм також властиві ризики, характерні для діяльності інших суб’єктів. Вплив основних факторів ризику на окремі види і групи ризиків особистих господарств населення подано на рис. . Вплив окремих факторів ризику оцінювався на основі експертного методу. Як експерти були залучені власники особистих господарств різних рівнів спеціалізації.

Рис. 4. Значущість окремих груп ризиків для особистих господарств сільського населення і рівень впливу на них груп факторів, %

Найбільш значущою групою визнані соціальні ризики, оскільки розвиток особистих господарств населення визначається більшою мірою саме соціальними факторами (37,6%), найменш значущими – фінансові ризики (14,2%) у зв’язку з тим, що особисті господарства на цей момент не є повноправними учасниками фінансових відносин. Щодо факторів, які формують ризики ОГН, найбільш впливовими визнані зовнішні нерегульовані фактори (до 17% по окремих групах ризиків), що пояснюється тим, що саме їх дію контролювати неможливо, а отже, вони є найбільш ризиконебезпечними.

Узагальнюючи результати SWOT-аналізу перспектив розвитку ОГН, їх можна вважати такою формою організації сільськогосподарського виробництва, що, безумовно, має право на існування в майбутньому, але за умови реалізації певного комплексу заходів. Серед них особливе значення має цивілізоване включення ОГН у загальну систему агропродовольчого комплексу: організація закупівель сільгосппродукції з можливістю для селян укладання контрактів під майбутній врожай; організація обслуговування більшої частини польових робіт; постачання молодняку, ветеринарне обслуговування, штучне запліднення і т.д.; забезпечення доступності кредитів і фінансове обслуговування, організація маркетингової служби для своєчасної інформації про кон’юнктуру ринку; введення контролю за дотриманням стандартів якості продукції.

Ефективність функціонування ОГН істотно підвищується при наданні їм допомоги з боку великих сільськогосподарських підприємств і співробітництва з іншими підприємствами й організаціями. При цьому практичні форми взаємодії особистих господарств населення із сільськогосподарськими підприємствами і заходи для надання їм державної підтримки доцільно диференціювати залежно від наявності в особистому господарстві робочої сили, які через специфіку розвитку сільських територій практично неможливо залучати зі сторони і яка виступає, таким чином, обмежувальним фактором розвитку виробництва в цьому секторі.

Можливі різні напрями підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств, учасниками яких можуть стати особисті господарства. Ми розглядаємо такі три варіанти організації кооперативних господарств (коопгоспів) (рис. ). Так, процес кооперації особистих господарств населення є практично невід’ємного складовою їх подальшого розвитку у сформованих умовах.

Розглядаючи сучасний стан і перспективи подальшого розвитку особистих господарств населення, не можна не зупинитися на тіньовій складовій їх діяльності. Тіньова діяльність ОГН концентрується (згідно з даними, отриманими у процесі дослідження) у трьох основних напрямах: забезпечення матеріальними ресурсами, забезпечення трудовими ресурсами, реалізація виробленої продукції.

Рис. 5. Організаційна модель процесу кооперації особистих господарств населення

Постачання особистих господарств матеріально-технічними ресурсами за рахунок суспільного виробництва сформувалося ще в часи адміністративної економіки і технологія цього з роками практично не змінилася. Скорочення такого роду тіньової діяльності працівників суспільного виробництва можлива тільки в умовах регулярної виплати заробітної плати, а також ефективного поєднання суспільного й особистого виробництва на основі легальних договорів на постачання ресурсів і готової продукції. Менш значущим є тіньовий ринок трудових ресурсів. Операції з найму робочої сили поширені від родинно-сусідських відносин до найму “помічників” за натуральну і грошову плату, а іноді й на відносно постійній основі.

Інформація про широкий розвиток тіньових відносин на ринку праці цілком логічно співвідноситься з іншими тіньовими операціями з купівлі-продажу факторів сільськогосподарського виробництва і продукції, виробленої з використанням цих факторів.

Особисті господарстві сільських жителів за законодавством призначені для виробництва продуктів для особистого споживання селянської родини. Сільський житель має право продати на ринку надлишки, що залишилися від споживання. Однак саме поняття “надлишки” ніяк не визначене законодавцем кількісно, що дає змогу селянам вести на цілком законних підставах досить продуктивні господарства поза сферою уваги податкових органів.

ВИСНОВКИ

1. Поняття “селянський двір” передбачає, що основу розвитку селянського господарства становить присадибне і польове землекористування, майно членів сім’ї, джерелом отримання якого є спільна трудова діяльність. У дореволюційний період і після 1917 р. селянське господарство було основною правовою формою одноосібного сільськогосподарського виробництва. Виникнення й існування сучасних селянських господарств пов’язано з періодом колективізації, особливостями переходу селянства до великого суспільного виробництва, необхідністю самозабезпечення продуктами харчування. Розвиток господарства населення як основи життєзабезпечення, використання земельної ділянки для виробництва продуктів харчування й одержання додаткових доходів було спільним для всіх періодів.

2. Вартість валової продукції, виробленої господарствами населення в 2004 р., становила 885,9 млн. грн. (у порівнянних цінах), що на 59,9 млн. грн., або 1,1%, вище від рівня 1990 р., у тому числі продукції рослинництва – на 6,6 млн. грн. менше і продукції тваринництва – на 66,5 млн. грн. більше. У 2004 р. 14,3% зерна було вироблено господарствами населення; їх питома вага у виробництві картоплі становила 98,2%, у виробництві овочів – 73,7%, а фруктів і ягід – 64,2%. По тваринницькій продукції найбільшу питому вагу господарства населення займають у виробництві молока – 88,5% і вовни – 70,3%, по м’ясу і яйцям їх частка становить близько 45%.

3. На підставі проведених досліджень можна говорити про низький рівень життя сільського населення Криму (зниження купівельної спроможності порівняно з 1991 р. на 16–90%, скорочення поживності раціону на 12,5%, частка населення із сукупними доходами нижче від прожиткового мінімуму – 79%). Однак слід відзначити два важливих моменти. По-перше, у формуванні рівня життя сільського населення значна (а багато в чому й визначальна) роль належить особистим господарствам. Другим важливим моментом є тенденція поступової стабілізації рівня життя сільського населення, що намітилася в останньому п’ятирічному періоді.

4. Для аналізу тенденцій у виробництві валової сільськогосподарської продукції особистими господарствами сільського населення і їх прогнозуванні ми застосували метод вирівнювання в динамічних рядах. У результаті було виявлено, що тенденція виробництва валової продукції ОГН Криму за останні 14 років (1991–2005 р.) може бути описана поліномінальним рівнянням третього степеня (у = 0,3442х3 – 10,051х2 + 84,194х742,68). До 2010 р. рівень виробництва валової продукції сільського господарства особистими господарствами населення Криму досягне 1,2 млрд. грн., причому по рослинництву він збільшиться, а по тваринницькій продукції дещо знизиться.

5. У діяльності особистих господарств населення у зв’язку з функціональною сферою їх прояву визначені такі групи ризиків: виробничі, соціальні, ринкові (цінові) і фінансові. Виробничий ризик виражається в зміні характеристик засобів виробництва, взаємодії факторів виробництва, отриманої продукції і розглядається у зв’язку з результатами виробничого процесу. Соціальний ризик пов’язаний із забезпеченістю трудовими ресурсами відповідної якості й ефективністю праці. Ринковий (ціновий) ризик виражається в коливаннях на ринках, учасниками яких є особисті господарства населення (ринки матеріальних ресурсів, ринки збуту). Фінансовий ризик пов’язаний з одержанням і використанням фінансових ресурсів.

6. Розглядаючи сучасний стан і перспективи подальшого розвитку особистих господарств населення, не можна не зупинитися на тіньовій складовій їх діяльності. Тіньова діяльність ОГН концентрується (згідно з даними, отриманими у процесі дослідження) у трьох основних напрямах: забезпечення матеріальними ресурсами, забезпечення трудовими ресурсами, реалізація виробленої продукції.

7. На підставі аналізу сучасної практики функціонування особистих господарств населення і досвіду їх розвитку можна запропонувати варіанти організації кооперативних господарств (коопгоспів): об’єднання особистих господарств населення приміської зони з метою спільного виробництва і збуту молока і молочної продукції; організація кооперативного господарства на основі особистих подвір’їв з використанням бази одного з підрозділів колективного сільськогосподарського підприємства, членами якого є голови особистих господарств; об’єднання особистих подвір’їв на території неплатоспроможного сільськогосподарського підприємства з передачею худоби, техніки й іншого майна головам ОГ на умовах оренди (з правом наступного викупу або в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі) з урахуванням того, що майно буде використовуватися за цільовим призначенням, тобто з метою розширеного відтворення.

Список опублікованих праць

Монографічні видання:

1.

Статті:

2.

3.

4.

5.

6.

Тези доповідей:

7.

8.

9.

10.

АНОТАЦІЯ

Малікова Ірина Юріївна. Ефективність діяльності господарств сільських жителів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, Запоріжжя, 2006.

У дисертації визначені основні фактори, що впливають на формування товарності особистих господарств населення, а також ступінь їх впливу; розроблені організаційні моделі поєднання особистих господарств населення із суспільним виробництвом; визначена система ризиків діяльності особистих господарств населення; розроблені механізми підтримки розвитку особистих господарств населення; сформована методика підбору найбільш оптимальної форми поєднання суспільного й особистого господарства за певною сукупністю критеріїв; розглянуті теоретичні питання розуміння історичної сутності селянського господарства; оцінений рівень тінізації діяльності особистих господарств населення.

Ключові слова: особисті господарства населення, ризики діяльності, селянський двір, тіньова діяльність особистих господарств, товарність особистих господарств.

АННОТАЦИЯ

Маликова Ирина Юрьевна. Эффективность деятельности хозяйств сельских жителей. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК, Гуманитарный университет “Запорожский институт государственного и муниципального управления”, Запорожье, 2006.

При изучении теоретической и нормативной базы развития личных хозяйств сельского населения в работе установлено, что понятие “крестьянский двор” произошло от понятия “крестьянской усадьбы”. Крестьянский двор являлся основной правовой формой единоличного сельскохозяйственного производства. Члены крестьянского двора, т.е. вся крестьянская семья, совместно вели сельскохозяйственное производство на приусадебных и полевых наделах.

Возникновение и существование современных крестьянских хозяйств связано с периодом коллективизации, особенностями перехода крестьянства к крупному общественному производству, необходимостью самообеспечения продуктами питания.

Личные хозяйства населения – уникальная форма ведения хозяйства, имеющая ряд характеристик, свойственных только таким хозяйствам: широкая вариация типов от потребительских до товарных; высокая мобильность ассортимента производимой продукции; использование труда тех групп населения, которые к трудовым ресурсам в общественном производстве не относятся; тесная связь с домашним хозяйством.

Следовательно, применение методов исследования в процессе изучения функционирования личных хозяйств специфично с точки зрения соединения социологических и экономических методов. В работе использовались как традиционные, так и не традиционные методы: расчетно-конструктивный метод и метод группировок; метод квантильных коэффициентов (для распределения сельского населения по уровню получаемых доходов), метод экспертных оценок (для определения факторов, влияющих на формирование товарности ЛХН), метод парных сравнений на основе многомерного шкалирования (для оценки степени влияния этих факторов); монографический метод (для рассмотрения исторического аспекта формирования крестьянских хозяйств), графические приемы (для анализа тенденций развития личных хозяйств населения), анализ тенденций в динамических рядах (для определения прогнозных показателей дальнейшего развития ЛХН), метод нецифрового моделирования (для разработки моделей взаимосвязи общественного производства и личных хозяйств населения).

Стоимость валовой продукции, произведенной хозяйствами населения в 2004 г., составила 885,9 млн. грн. (в сопоставимых ценах), что на 59,9 млн. грн., или 1,1%, выше уровня 1990 г., в том числе продукции растениеводства – на 6,6 млн. грн. меньше и продукции животноводства – на 66,5 млн. грн. больше. В 2004 г. 14,3% зерна было произведено хозяйствами населения; их удельный вес в производстве картофеля составил 98,2%, в производстве овощей – 73,7%, а фруктов и ягод – 64,2%.

По животноводческой продукции наибольший удельный вес хозяйства населения занимают в производстве молока – 88,5% и шерсти – 70,3%, по мясу и яйцам их доля составляет около 45%. Анализ каналов реализации продукции индивидуальными производителями позволяет сделать вывод о доминировании здесь частных торговых посредников (30–80% от всей производимой продукции).

В связи с сокращением общественного производства и переходом трудоемких отраслей в личные хозяйства сельских жителей, растет и специализация таких хозяйств.

На основании проведенных расчетов мы считаем, что доход в личных хозяйствах с различной специализацией отличается незначительно, поэтому и не является решающим фактором при выборе собственниками производственного направления товарного хозяйства. Определяющими при этом, на наш взгляд, являются месторасположение хозяйства, обеспеченность его средствами производства.

Наиболее значимыми факторами, влияющими на товарность ЛХН, являются обеспеченность семьи продуктами питания (26,9%), уровень доходов в общественном производстве (18,4%), доступность ресурсов общественного производства (16,4%) и характер занятости в общественном производстве (12,2%). Влияние остальных факторов незначительно (менее 10%).

На основании экспертных оценок и применения разработанной автором матрицы оценки риска деятельности ЛХН наиболее значимой группой определены социальные риски, поскольку развитие личных хозяйств населения определяется в большей мере именно социальными факторами (37,6%), наименее значимыми – финансовые риски (14,2%) в связи с тем, что личные хозяйства на данный момент не являются полноправными участниками финансовых отношений.

В целом для оценки шансов и угроз в дальнейшем развитии личных хозяйств сельского населения региона мы применили метод SWOT-анализа. Обобщая его результаты, личные хозяйства населения можно считать такой формой организации сельского хозяйства, которая, безусловно, имеет право на существование в будущем, но при условии реализации определенного комплекса мер.

Эффективность функционирования ЛХН существенно повышается при оказании им помощи со стороны крупных сельскохозяйственных предприятий и сотрудничества с другими предприятиями и организациями.

При этом практические формы взаимодействия личных подсобных хозяйств с сельскохозяйственными предприятиями и меры по оказанию им государственной поддержки целесообразно дифференцировать в зависимости от наличия в личном хозяйстве рабочей силы, которую из-за специфики развития сельских территорий практически невозможно привлекать со стороны и которая выступает, таким образом, ограничивающим фактором развития производства в этом секторе.

Ключевые слова: крестьянский двор, личные хозяйства населения, товарность личных хозяйств, риски деятельности, теневая деятельность личных хозяйств.

ANNOTATION

Malikova Irina Yurjevna. The effectiveness of individual farms’ activity. – Manuscript.

The dissertation for obtaining the academic degree of the Candidate of Economics in specialty 08.07.02 – “Rural economics and the agroindustrial complex”, University of the Humanities “Zaporizhja Institute of State and Municipal government”, Zaporizhja, 2006.

In the dissertation the main factors, which influenced on the formation of individual farms’ marketability as well as the degree of their