НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

МИЦА ЮРІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК 347.12

ПРАВОВА ПРИРОДА ПОХІДНИХ
ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Спеціальність 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права № 1.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Луць Володимир Васильович, Академія муніципального управ-ління, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

кандидат юридичних наук, доцент Кібенко Олена Рувимівна, Національна юридична академія Укра-їни імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри господарського права.

Провідна установа: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, м. Київ.

Захист відбудеться 31 травня 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 25 квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В. Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлена перебудовою економічного, правового та соціального буття, що відбувається останнім часом в Україні. Одним з її важливих напрямків є формування ринкового середовища, що включає в себе ринок цінних паперів. Дієвість цього ринку впливає не лише на належний рівень обігу товарно-матеріальних цінностей, а й на спрямування фінансових потоків, використовуваних у підприємницькій діяльності.

В межах загального поняття ринку цінних паперів досить своєрідне місце посідає ринок похідних фінансових інструментів (деривативів), який є розвинутим і потужним сегментом фінансового ринку переважної більшості індустріальних країн світу. Зазначене потребує всебічного врахування під час проведення економічних реформ в Україні, адже загальносвітові інтеграційні тенденції не можуть обминути нашу державу.

Крім того, актуальність теми дослідження зумовлена й тим, що законодавство України про цінні папери перебуває у стадії становлення. Причому вітчизняне законодавство з питань випуску та обігу похідних фінансових інструментів значно відстає у своєму розвитку навіть від загального масиву норм, що регулюють відносини на ринку цінних паперів.

Становище ускладнюється також й тим, що у вітчизняній юридичній науці відсутні ґрунтовні дослідження, цілком присвячені приватноправовим проблемам деривативів, визначенню їх правової природи. Абсолютна більшість досліджень з питань похідних цінних паперів стосується виключно економічних аспектів цього явища і його юридичний вимір розглядається надто приблизно й неточно.

Теоретичною основою дослідження та зроблених у дисертації висновків є праці видатних вчених-правознавців та економістів України та інших країн, присвячені питанням загальної теорії права, цивільного права, цінних паперів, регулювання підприємницької та банківської діяльності, зокрема М.М.Агаркова, С.С. Алексєєва, Б.І. Альохіна, В.А. Бєлова, В.Ф.Борисова, М.І Брагінського, О.Д. Василика, В.О. Галанова, Є. Годеме, О.І. Дегтяревої, Д.В. Мурзіна, Р. Сават’є, Т.Ю.Сафонової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.С.Торкановського, А.Б. Фєльдмана, Г.Ф. Шершеневича, В.Л.Яроцького та ін.

Емпірічну основу дослідження насамперед складають нормативно-правові акти України (як в історичній ретроспективі, так і чинні станом на 1 листопада 2005 року), матеріали адміністративної практики Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України щодо вирішення певних питань випуску та обігу похідних цінних паперів, а також практики конкретних організаторів торгівлі та емітентів по-хідних цінних паперів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрямок дослідження є складовою частиною комплексної цільової програми “Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)” № державної реєстрації 0186.0.070869.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є з’ясування правової природи похідних фінансових інструментів в аспекті їх приватноправової сутності, формування цілісної концепції похідних цінних паперів як об’єктів цивільних прав, придатної для теоретичних до-сліджень та практичного застосування, а також розроблення пропозицій стосовно вдосконалення чинного законодавства України щодо випуску та обігу похідних цінних паперів.

Відповідно до зазначеної мети в роботі ставляться такі задачі.

1. Дослідити економічні потреби, що викликали формування похідних цінних паперів як економічного й юридичного явища, а також історію формування юридичної конструкції похідних цінних паперів.

2. Проаналізувати чинну нормативно-правову базу випуску та обігу похідних цінних паперів в Україні з позицій повноти та несуперечливості.

3. Визначити співвідношення конструкцій “фінансові інструменти” та “цінні папери”, а також “похідні фінансові інструменти” та “похідні цінні папери”.

4. Виявити генезу юридичної конструкції похідних цінних паперів, її зв’язок з іншими ключовими юридичними конструкціями приватного права, особливо – з конструкцією цивільно-правового договору.

5. Обґрунтувати систему ознак похідних цінних паперів, що відрізняють їх від інших цивільно-правових конструкцій.

6. Визначити найбільш доцільні теоретичні та практичні підходи до класифікації похідних цінних паперів, а також їх місце у загальних класифікаціях цінних паперів.

7. З’ясувати особливості змісту прав з похідних цінних паперів і прав на похідні цінні папери.

8. Визначити правову природу та етапи емісії похідних цінних паперів, приватноправове значення кожного з цих етапів.

9. Встановити поняття та особливості обігу похідних цінних паперів.

10. Розробити рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання приватних відносин, пов’язаних з випуском та обігом по-хідних цінних паперів в Україні.

Об’єктом дослідження є правові аспекти похідних цінних паперів та правовідносини, що складаються при їх випуску (емісії) та обігу.

Предметом дослідження є правове регулювання похідних цінних паперів як правових категорій та об’єктів цивільних правовідносин, їх юридична природа, підстави і порядок виникнення та здійснення прав, що ними надаються.

Методи дослідження, що використовувалися в процесі написання дисертаційної роботи: діалектичний, який вплинув на погляд про поступові зміни в договорах, що укладаються з приводу товарних та фінансових ресурсів із набуттям ними рис цінних паперів; порівняльно-правовий, за допомогою якого простежена послідовність розвитку регулювання похідних цінних паперів поєднано з договірними відносинами, а також обумовленість економічним змістом похідних цінних паперів їх юридичної форми; системно-структурний, який надав можливість визначити місце похідних цінних паперів серед фінансових інструментів, об’єктів цивільних правовідносин, зокрема цінних паперів; логічний – зумовив послідовність висловлених суджень та умовиводів. Шляхом проведення аналізу та синтезу виявлялися загальні засади правовідносин з цінними паперами. У процесі до-слідження використовувалися також інші загальнонаукові та спе-ціальні методи наукового пізнання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні першого в Україні комплексного дослідження похідних цінних паперів, в процесі якого вперше сформульовано, обґрунтовано, доведено або додатково аргументовано низку положень та висновків, які виносяться на захист.

1. Зроблено новий висновок про те, що в широкому розумінні правова конструкція похідних цінних паперів являє собою один з юридичних засобів спрощення економічного обороту, а у вузькому є об’єк-тивованим втіленням майнових прав, найбільш придатним для ци-вільного обороту.

2. Вперше доведено, що похідні цінні папери є особливою юридичною конструкцією, яка еволюціонувала на ґрунті цивільно-правового договору, але згодом втратила договірний характер через напластування не властивих класичному договору ознак – особливого типу строковості й стандартизації умов, спеціальних гарантій виконання, знеособлення, особливої ролі організаційного елемента, що мало наслідком надання їй правового режиму цінних паперів.

3. На основі дослідження критеріїв класифікації цінних паперів на групи та прав “з паперу” вперше аргументується, що “похідним” цінний папір стає не лише тому, що в ньому виражене відповідне право, а й через існування особливого механізму зв’язку цього паперу з таким правом, який постає сукупністю юридичних форм, закріплюючих характеристики похідних фінансових інструментів: наявність базового активу, строковість, певний тип організаційного оформлення відносин з приводу деривативів.

4. Наведено нове бачення економічного поняття базового активу похідних цінних паперів, яке розглядається у правовій площині – як юридична категорія, що являє собою майно (речі та/або майнові права), з правом на придбання чи продаж якого протягом встановленого строку пов’язаний механізм їх випуску та обігу.

5. Вперше у цивілістиці визначаються особливості окремих видів похідних цінних паперів, якими є опціони (у тому числі варанти як особливий їх вид) і ф’ючерси. Шляхом порівняльного аналізу правової природи форвардних контрактів, депозитарних розписок, “варантів” як заставних свідоцтв, свопів виключається можливість віднесення цих конструкцій до похідних цінних паперів. Доводиться до-цільність законодавчого закріплення незакритого переліку видів похідних цінних паперів з наданням Кабінету Міністрів України повноважень щодо віднесення фінансових інструментів до похідних цінних паперів.

6. Наводяться нові аргументи і вперше в цивілістиці дається характеристика похідних цінних паперів як емісійних, іменних, що можуть існувати як в документарній, так і в бездокументарній формі.

7. Виникнення прав за похідними цінними паперами вперше визначається через юридичний склад емісії як низки послідовних етапів (юридичних фактів). Кінцевим етапом емісії похідних цінних паперів є їх розміщення на підставі договору особливої конструкції, побудованої за моделлю договору купівлі-продажу.

8. Вперше визначено юридичний склад договірної передачі прав на похідні цінні папери: (а) договір і (б) трансферт за обліковим реєстром. Доводиться неприйнятність застосування індосаменту, який використовується виключно в обігу ордерних цінних паперів, та конструкції цесії.

9. Вперше аргументовано, що реалізація права, посвідченого по-хідним цінним папером, припиняє його існування. В результаті здій-снення офсетної операції власником ф’ючерсів існування прав з різно-спрямованих ф’ючерсів припиняється внаслідок поєднання в одній особі кредитора і боржника.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання внесених дисертантом у результаті дослідження пропозицій та висновків. По-перше, у законотворчій діяльності – в процесі вдосконалення цивільного законодавства України про похідні цінні папери та побудови на підставі єдиної концепції юридичної природи похідних цінних паперів цілісної системи відповідного законодавства, яка на цей час в Україні відсутня. По-друге, у теоретичних до-слідженнях правової природи похідних цінних паперів, їх окремих різновидів, похідних фінансових інструментів взагалі, а також інших суміжних з предметом цього дослідження питань. По-третє, у практичній діяльності суб’єктів ринку цінних паперів, а також у практичній діяльності державних органів, на які покладено функції державного регулювання ринку цінних паперів в Україні.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано і обговорено на засіданні кафедри цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні результати до-слідження були викладені дисертантом на конференціях: “Нові Ци-вільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків, 23 квітня 2003 р.) та “Економіка України – проблеми правового регулювання” (Учбовий науково-виробничий центр “Укртехпрогрес”, м. Харків, 26-27 квітня 2005 р.). Також результати до-слідження були апробовані практично в діяльності Української державної корпорації “Укрмонтажспецбуд” стосовно питань можливості використання похідних цінних паперів у механізмах фінансування цивільного (зокрема житлового) та промислового будівництва (лист Української державної корпорації “Укрмонтажспецбуд” від 14 жовтня 2004 р. № ВК/35-95-01).

Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту всього опубліковано три статті в журналах, які входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України, а також тези двох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків за кожним роз-ділом, загальних висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 211 сторінок, в тому числі основний текст складає 191 сторінку та список використаних джерел (232 найменування) складає 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації розкривається актуальність теми дослідження, висвітлюються його теоретична та емпірічна основа, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, вказуються мета і задачі дослідження, його об’єкт, предмет і методи, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, надається інформація про апробацію результатів дисертації, публікації та структуру дисертації.

У розділі 1 “Загальні положення щодо похідних цінних паперів”, який складається з трох підрозділів, проаналізовано історію виникнення похідних цінніх паперів, визначено їх основні ознаки та здій-снено класифікацію похідних цінних паперів на види.

Підрозділ 1.1 “Економіко-соціальні й історичні передумови становлення і розвитку похідних цінних паперів” присвячено дослідженню процесу виникнення похідних цінних паперів як об’єктів цивільних прав, а також сучасному стану правового регулювання цивільних відносин щодо похідних цінних паперів в Україні.

Похідні цінні папери визначаються дисертантом як такі, що генетично походять від конструкції цивільно-правового договору і виникають у країнах англо-американського права. Трансформація договорів певних видів у похідні цінні папери починається з допущення обороту формалізованих контрактів на біржах США як товарів. Оскільки ж загальна ідея документа як об’єкта цивільних прав була характерна не тільки для англо-американської правової сім’ї, то конструкцію по-хідних цінних паперів було інтегровано й у правові системи континентального права.

Радянське цивільне законодавство і цивілістична доктрина не відводили в межах правової системи СРСР місця для регулювання відносин, пов’язаних з похідними фінансовими інструментами через домінування публічно-правового за своєю юридичною природою інструментарію в регулюванні фінансових відносин і обігу товарів як засобів виробництва. Ситуація кардинально змінилася після початку ринкових реформ, адже в умовах децентралізації залучення інвестиційних ресурсів різко зросла потреба в юридично оформлених економічних “інструментах” управління фінансами на мікрорівні.

В Україні правове регулювання випуску та обігу похідних цінних паперів має переважно публічно-правовий характер. Проте із включенням визначення похідних цінних паперів до Цивільного кодексу України 2003 р. починається поступове формування приватноправового поля щодо регулювання похідних цінних паперів.

Підрозділ 1.2 “Загальна характеристика похідних цінних паперів” присвячено дослідженню похідних цінних паперів як юридичного явища у сфері цивільного права в статиці (ознаки похідних цінних паперів, їх співідношення з іншими об’єктами цивільних прав та іншими юридичними конструкціями тощо).

Оскільки похідні цінні папери виникли як юридичний засіб спрощення економічного обороту, дисертант дослідив позиції вчених-економістів щодо ознак похідних фінансових інструментів (деривативів), а також зіставив поняття “фінансові інструменти” та “цінні папери” в економічному й юридичному аспектах.

Суперечливість підходів щодо природи похідних в економічній науці та безсистемне використання відповідних конструкцій у пуб-лічно-правовому регулюванні зумовлює відсутність єдності поглядів щодо теоретичного визначення юридичної форми існування похідних фінансових інструментів і в науці цивільного права. Дисертант до-сліджує позиції вчених-юристів щодо правової природи похідних цінних паперів (зокрема, О.В. Агапєєвої, В.А. Бєлова, О.А. Беляневич, В.В. Воловик, О.В. Дзери, Є.В. Іванової, В.Я. Карабань, О.І. Онуфрієнко, Д.А. Пєнцова, Д.М.Притики, Г. Райнера, В.Г. Ротаня, О.Ю. Синенко, В.І. Труби, Г.М. Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, О.С. Яворської та ін.). Зазначені позиції вчених можна звести до двох теорій.

1. Договірна теорія, сутність якої полягає в тому, що юридичною формою економічної конструкції похідних фінансових інструментів є договір. Ця теорія, в свою чергу, розпадається на два напрямки:

- суто договірна теорія, відповідно до якої похідних цінних паперів як таких не існує, а юридичною формою існування економічної конструкції похідних фінансових інструментів є виключно цивільно-правовий договір (певного типу чи змішаний);

- відносна договірна теорія, відповідно до якої похідний фінансовий інструмент юридично є договором, проте окремі елементи складу відповідних договірних відносин (права) можуть втілюватись у цінних паперах, що є самостійними стосовно цих договорів.

2. Ціннопаперова теорія. Прихильники цієї теорії обстоюють погляд на похідні фінансові інструменти як на особливий різновид цінних паперів. Проте з низки питань (зокрема, в чому полягає по-хідний характер цього різновиду цінних паперів, які саме похідні є цінними паперами) єдність поглядів науковців відсутня.

Досліджуючи співвідношення конструкцій похідних цінних паперів та цивільно-правових договорів, дисертант аналізує смислове навантаження поняття договору, через яке надаєтсья легальне визначення похідних цінних паперів у п. 3 ч. 1 ст. 195 ЦК України. При цьому робиться висновок про те, що в цьому визначенні лише віддається данина договірній теорії сутності деривативів шляхом вказівки на встановлення строку існування права з похідного цінного паперу договором. Через це запропоновано змінити закріплену в ЦК України дефініцію похідних цінних паперів, зазначивши, що відповідний строк передбачається не договором, а самим похідним цінним папером.

Зіставляючи цільове навантаження юридичних конструкцій похід-них цінних паперів та попереднього договору, дисертант доходить висновку про те, що поряд із їх спільними рисами, якими є право на укладення договору в майбутньому, між ними існують і серйозні розбіжності. Для попереднього договіру головне полягає в обов’язковості укладення основного договору, яка є аксіоматичною для цієї юридичної конструкції. Натомість для похідного цінного паперу неодмінне укладення в майбутньому договору про передання майна у власність має порівняно другорядне значення: акцент у цій конструкції перенесено на ту економічну цінність, що складає її право укласти відповідний договір, а не на саме укладення такого договору. Власне, в абсолютній більшості випадків відповідні договори про передання майна у влас-ність у відносинах за похідними цінними паперами не укладаються. Для попереднього договору така розстановка акцентів неможлива.

Визначальною характеристикою похідних цінних паперів як особливої групи цінних паперів є не тільки характер втіленого в них права, а й особливий юридичний механізм зв’язку похідних цінних паперів з відповідним правом, до елементів якого належать: наявність базового активу, строковість, певний тип організаційного оформлення взаємостосунків учасників відносин з приводу похідних цінних паперів.

Досліджуючи базовий актив похідних цінних паперів, дисертант доходить висновку про те, що його можна визначити як майно (речі та/або майнові права), з правом на придбання чи продаж якого протягом встановленого строку пов’язаний механізм їх випуску та обігу. За такого визначення стає можливим конструювання похідних цінних паперів, базовим активом яких є так звані “удавані активи” (валютні курси, процентні ставки тощо).

Характеристика строковості є однією з визначальних в еконо-мічній природі деривативів. Деякі дослідники навіть надають їй вирішального характеру стосовно визначення фінансового інструменту як похідного. Дослідження строковості похідних цінних паперів приводить дисертанта до висновку про те, що існування похідних цінних паперів як об’єктів цивільних прав обмежене у часі: протягом певного строку існує право з похідного цінного паперу, а відтак, і право на похідний цінний папір.

Особливості функціонування та розвитку організованих ринків товарів та фінансових ресурсів зумовили формування в конструкції цивільно-правового договору певних організаційних властивостей, що не є типовими для договору як цивільно-правової категорії в її класичному розумінні. До таких організаційно-правових елементів конструкції похідних цінних паперів належать:

а) стандартизація умов виконання, яка розвинулась із стандартизації умов цивільно-правового договору;

б) спеціальні гарантії виконання зобов’язань;

в) знеособлення;

г) особлива роль організаційного елемента у правовідносинах щодо похідних цінних паперів.

Похідні цінні папери є однією з юридичних форм існування по-хідних фінансових інструментів як економічного явища, оскільки поряд з фінансовими інструментами, які не є похідними і юридично оформлюються як цінні папери (акції, облігації та ін.), теоретично можливе існування: а) фінансових інструментів, які не є цінними паперами взагалі (наприклад, нестандартизований цивільно-правовий договір поставки); б) цінних паперів, які не виконують функції фінансових інструментів (іменний ощадний сертифікат, що є необігоздатним відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”); в) похідних фінансових інструментів, які є цінними паперами; г) похідних фінансових інструментів, які цінними паперами не виступають (депозитарні розписки).

Наприкінці підрозділу дисертант наводить узагальнююче авторське визначення похідних цінних паперів: похідні цінні папери – це емісійні цінні папери, що посвідчують зобов’язальне право їх власника на укладення в межах визначеного ними строку договору про передання у власність певного майна.

Підрозідл 1.3 “Види похідних цінних паперів” присвячено до-слі-дженню критеріїв та окремих елементів основних класифікацій по-хідних цінних паперів, а також місця останніх у загальних класифікаціях цінних паперів.

Дисертант досліджує легальний поділ деривативів на види залежно від типу юридичної конструкції (форварди, ф’ючерси, опціони) і доводить необхідність виключення форвардів (форвардних контрактів) з переліку похідних цінних паперів. Також обгрунтовується негативне вирішення питання про віднесення до похідних цінних паперів депозитарних розписок, варантів (як складських свідоцтв) та свопів.

Вивчення підстав класифікації цінних паперів на емісійні та неемісійні приводить дисертанта до висновку про емісійний характер по-хідних цінних паперів, котрі виступають в обігу як речі, визначені родовими ознаками.

В межах традиційної класифікації цінних паперів на іменні, ордерні та на пред’явника похідні цінні папери характеризуються як іменні. Адже реалізація права з похідного цінного паперу будь-якого виду неможлива без звернення до реєстру, що ведеться організатором торгівлі.

Нарешті, похідні цінні папери можуть існувати як у документарній, так і в бездокументарній формі. При цьому незалежно від форми випуску похідні цінні папери не змінюють своєї правової природи, адже сутність цінного паперу полягає в певній моделі співвідношення визначених прав, обов’язків та відповідальності учасників правовідносин, пов’язаних з цінним папером.

У розділі 2 “Правовідносини, що складаються при випуску і обігу похідних цінних паперів”, який складається з трьох підрозділів, дисертант досліджує правовідносини, пов’язані з правами на похідні цінні папери, а також розглядає правову природу похідних цінних паперів у динаміці (випуск та обіг похідних цінних паперів).

Підрозділ 2.1 “Загальна характеристика правовідносин, по-в’язаних з правами на похідні цінні папери” містить викладення загальнотеоретичних посилок щодо категорії правовідносин, з яких виходив дисертант, а також загальну характеристику об’єкта, суб’єктів та юридичного змісту правовідносин, пов’язаних з правами на похідні цінні папери (передусім правовідносин власності).

Дослідження об’єкта зазначених правовідносин приводить до висновку про те, що їх об’єкт виступає як “чиста юридична конструкція”, побудована за моделлю юридичної конструкції речі й через це підпорядкована загальному правовому режиму речей.

Стосовно питання про право власності на похідні цінні папери дисертант доходить висновку про те, що власником похідних цінних паперів за підставами, не забороненими законом, може стати фактично будь-яка фізична чи юридична особа або інший учасник цивільних відносин. Це підтверджується, зокрема, тим, що чинне законодавство України обмежує обіг похідних цінних паперів не вказівкою на те, що вони не можуть належати на праві власності певним категоріям осіб, а лише зазначенням особливого статусу суб’єктів, які можуть набувати речові права на похідні цінні папери за договорами (правочинами).

Зміст права власності на похідні цінні папери традиційно визначається через вказівку на три правомочності, що його складають: право володіння, право користування, право розпоряджання. При цьому право володіння як правомочність власника похідних цінних паперів є мислимим за будь-якої форми їх випуску і виступає як передумова для фіксації та здійснення прав з похідного цінного паперу. Користування похідним цінним папером передбачає здійснення його власником втілених у ньому прав, які зводяться до такого.

1. Право вимагати укладення в майбутньому договору про передання майна у власність, яке безпосередньо зазначене у законі (п. 3 ч. 1 ст. 195 ЦК України).

2. Право вимоги до організатора торгівлі щодо належного ведення обліку правочинів з похідними цінними паперами.

3. Право вимоги до організатора торгівлі щодо належного здій-снення клірингу за правочинами з похідними цінними паперами та виплати диференціального доходу.

Право розпоряджання похідними цінними паперами є правом визначати їх правову долю.

Підрозділ 2.2 “Правовідносини, що складаються при випуску похідних цінних паперів” присвячено проблемам юридичної характеристики правовідносин, в межах яких відбувається виникнення похідних цінних паперів як об’єктів цивільних прав.

Дисертант досліджує поняття й етапи емісії цінних паперів, надає пропозиції щодо законодавчого встановлення переліку етапів емісії похідних цінних паперів виключно за типом процедури публічного розміщення. Наводиться грунтовна характеристика кожного із запропонованих етапів процедури емісії похідних цінних паперів у ци-вільно-правовому аспекті.

Прийняття емітентом цінних паперів (включаючи похідні цінні папери) рішення про їх випуск (публічне розміщення) є одностороннім правочином, який створює право на здійснення випуску в емітента та обов’язки в усіх інших осіб не втручатись у правомірні дії емітента з реалізації цього права. Доводиться, що об’єктом державної реєстрації фондового випуску похідних цінних паперів є односторонній правочин емітента – прийняття рішення про розміщення цінних паперів (публічне розміщення похідних цінних паперів). При цьому особливістю цього виду державної реєстрації правочинів є те, що з моменту державної реєстрації фондового випуску зазначений правочин емітента нібито починає своє існування для всіх третіх осіб, оскільки лише з цього моменту емітент набуває права вступати з іншими особами у певні відносини з приводу випуску похідних цінних паперів.

Розкрита у встановленому порядку інформація про випуск похід-них цінних паперів не може сприйматись як оферта, а має значення лише запрошення до оферти, з яким емітент звертається до невизначеного кола осіб, що можуть бути власниками похідних цінних паперів відповідно до законодавства й умов випуску.

На етапі розміщення похідних цінних паперів останні виникають як об’єкт цивільних прав. Публічне розміщення похідних цінних паперів характеризується такими рисами.

1. Результатом розміщення цінних паперів є виникнення права власності у їх перших набувачів. Цінний папір може вважатись роз-міщеним лише тоді, коли в його першого набувача виник правовий титул власності на цей цивільно-правовий об’єкт.

2. Набуття першими власниками цінних паперів має відповідну правову підставу – договір, укладений з емітентом. При цьому договір про розміщення похідних цінних паперів не є договором купівлі-продажу, а виступає як побудований на його конструкції особливий вид договору.

У підрозділі 2.3 “Правовідносини, що складаються при обігу похідних цінних паперів” досліджено проблеми юридичної характеристики обігу похідних цінних паперів.

Обіг похідних цінних паперів визначається як сукупність правочинів та інших юридичних фактів, на підставі яких відбувається виникнення, зміна чи припинення прав щодо похідних цінних паперів (за винятком тих юридичних фактів, що опосередковують випуск похідних цінних паперів).

Центральною класифікацією юридичних фактів, покладених в основу динаміки прав на похідні цінні папери, має бути їх поділ на дві групи:

1) юридичні факти, що опосередковують динаміку прав на похідні цінні папери в межах життєвого циклу останніх;

2) юридичні факти, що опосередковують припинення існування похідних цінних паперів як об’єктів цивільних прав.

Право власності на похідні цінні папери в порядку їх обігу в межах життєвого циклу відповідного цивільно-правового об’єкта може набуватись як за первісними, так і за похідними підставами. Загальним правилом є набуття прав на похідні цінні папери за похідними підставами – в порядку правонаступництва. При цьому таке правонаступництво може ґрунтуватись на:

а) правочині (договорі);

б) спадкоємстві;

в) злитті, приєднанні, виділі, поділі, перетворенні юридичної особи – власника похідних цінних паперів.

Припинення існування похідних цінних паперів як об’єктів права може відбуватись за такими підставами:

а) реалізація власником похідного цінного паперу втіленого у ньому права;

б) закінчення строку існування похідного цінного паперу.

в) здійснення власником похідного цінного паперу офсетної операції за похідними цінними паперами.

Права на похідні цінні папери переходять на підставі тих самих типів та видів цивільно-правових договорів, що й права на речі, визначені родовими ознаками. Переважно в процесі обігу похідних цінних паперів використовується юридична конструкція договору купівлі-продажу. Юридичний склад, на підставі якого набувається право власності на похідні цінні папери, крім зазначеного договору, включає також трансферт за обліковим реєстром. Конструкції цесії й індосаменту для опосередкування обігу похідних цінних паперів непридатні.

Виключна сфера обігу похідних цінних паперів зумовлює особливості укладання договорів щодо них: оферта у формі заявки організатору торгівлі завжди є публічною і може поєднувати в собі також попередній акцепт будь-якої зустрічної пропозиції.

Право власності на похідні цінні папери переходить з моменту вчинення трансферту за обліковим реєстром, який ведеться організатором торгівлі. Трансферт не є розпорядчим правочином цесії.

Реалізація права, втіленого у похідному цінному папері, припиняє існування такого цінного паперу як об’єкта цивільних прав. Офсетна операція за своєю юридичною природою є набуттям особою у власність різноспрямованих (таких, що мають однаковий базовий актив та інші параметри і розрізняються лише за спрямованістю втіленого права – на купівлю чи на продаж) ф’ючерсів. Наслідком її здійснення є припинення існування прав з різноспрямованих ф’ючерсів внаслідок поєднання в одній особі кредитора і боржника.

Волатильність похідних цінних паперів зумовлює необхідність особливого порядку охорони спадкового майна із обов’язковим застосуванням конструкції договору управління майном, якщо такі цінні папери стають частиною спадщини

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо визначення правової природи похідних цінних паперів як найзагальнішої юридичної характеристики цього правового явища, що охоплює його у всій повноті ознак, зв’язків і форм буття у сфері права. При цьому дисертант обмежувався грунтовним дослідженням саме цивільно-правового аспекта похідних цінних паперів.

Головними науковими результатами дисертаційного дослідження є такі положення.

1. Похідні цінні папери є юридичним втіленням вимог економічного обороту, за допомогою якого досягається спрощення обороту майнових прав. Сучасний стан правового регулювання випуску та обігу похідних цінних паперів в Україні характеризується фрагментарністю та суперечливістю законодавства з питань похідних цінних паперів, використанням у правовому регулюванні діаметрально протилежних концепцій правової природи похідних. Визначення Цивільним кодексом України 2003 р. похідних цінних паперів саме як групи цінних паперів має стати керівним для галузевого законодавства.

2. Спір щодо договірної природи деривативів спричинений їхнім “генетичним” походженням від договорів. Економічна конструкція похідних цінних паперів первісно об’єктивувалась за допомогою юридичної форми цивільно-правового договору. Згодом вона втратила договірний характер через напластування не властивих класичному договору ознак – особливого типу строковості й стандартизації його умов, спеціальних гарантій виконання, знеособлення, особливої ролі організаційного елемента. При цьому економічну тезу про природу деривативів як цінних паперів слід переносити на ґрунт юриспруденції із певними застереженнями щодо кожної конкретної конструкції похідних фінансових інструментів.

3. Необхідно розмежовувати поняття “фінансові інструменти”, “цінні папери”, “похідні фінансові інструменти” та “похідні цінні папери”. Поняття “фінансові інструменти” та “похідні фінансові інструменти” співвідносяться відповідно як ціле та частина; таке ж спів-відношення між поняттями “цінні папери” та “похідні цінні папери”. “Фінансові інструменти” та “цінні папери” є поняттями, що частково збігаються за обсягом.

4. Критерієм класифікації цінних паперів на групи є характер прав, пов’язаних з відповідною групою цінних паперів (прав “з паперу”). Право “з похідного цінного паперу” полягає у праві придбання чи продажу базового активу протягом певного строку. Проте “похідним” цінний папір стає не тільки тому, що в ньому виражене зазначене право, а й через існування особливого механізму зв’язку похідних цінних паперів з відповідним правом, який постає як сукупність юридичних форм, закріплюючих економічні характеристики похідних фінансових інструментів: наявність базового активу, строковість, певний тип організаційного оформлення відносин з приводу деривативів.

5. Базовим активом похідних цінних паперів можуть бути лише такі ресурси, які можуть виступати предметом відплатних договорів про “придбання” (або набуття) майна (купівлі-продажу, поставки, міни), що виключає існування похідних цінних паперів з таким базовим активом, як ринкові характеристики майна чи показники рівня певних видів економічної діяльності. Базовий актив похідних цінних паперів можна визначити як майно (речі та/або майнові права), з правом на придбання чи продаж якого протягом встановленого строку пов’язаний механізм їх випуску та обігу.

6. Строковість похідних цінних паперів полягає у тому, що право з похідних цінних паперів має строковий характер: цінні папери, інші фінансові та (або) товарні ресурси можуть бути продані (придбані) в межах реалізації цього права лише протягом певного строку. За своєю правовою природою цей строк є строком здійснення права з паперу, а за різновидом строків здійснення прав – строком існування права.

7. Форвардні контракти, депозитарні розписки та свопи не є похід-ними цінними паперами. Варанти слід поділити на два види: “фондовий варант”, який являє собою опціон на купівлю акцій (облігацій, інших емісійних цінних паперів), та “варант” як заставне свідоцтво. “Фондовий варант” у межах класифікації похідних цінних паперів не підлягає окремому виділенню, оскільки є різновидом опціону.

8. Похідні цінні папери є емісійними, іменними і можуть існувати як в документарній так і в бездокументарній формі.

9. Прийняття емітентом рішення про випуск похідних цінних паперів є одностороннім правочином емітента. Об’єктом державної реєстрації фондового випуску похідних цінних паперів є односторонній правочин емітента – прийняття рішення про розміщення цінних паперів (публічне розміщення похідних цінних паперів).

10. Договір про розміщення похідних цінних паперів не є договором купівлі-продажу, а виступає як побудований на його конструкції особливий вид договору.

11. Обіг похідних цінних паперів – це сукупність правочинів та інших юридичних фактів, на підставі яких відбувається виникнення, зміна чи припинення прав щодо похідних цінних паперів (за винятком тих юридичних фактів, що опосередковують випуск похідних цінних паперів).

12. Ознака строковості похідних цінних паперів зумовлює центральне значення поділу юридичних фактів, покладених в основу динаміки прав на похідні цінні папери, на дві групи: а) ті, що опосередковують динаміку прав на похідні цінні папери в межах життєвого циклу останніх; б) ті, що опосередковують припинення існування похідних цінних паперів як об’єктів цивільних прав.

13. Зіставлення конструкцій договору, цесії, індосаменту і трансферту за реєстром дає підстави для висновку про те, що передання прав на похідні цінні папери за договором здійснюється на підставі юридичного складу, що включає договір про передання права власності на похідні цінні папери і трансферт за обліковим реєстром. Юридична конструкція індосаменту може застосовуватись виключно в обігу ордерних цінних паперів, а конструкція цесії непридатна для опосередкування обігу цінних паперів взагалі.

14. Право на похідний цінний папір має вважатись таким, що перейшло до його набувача за договором з моменту внесення особою, яка здійснює облік прав за похідними цінними паперами, відповідних змін до облікового реєстру.

15. Для запобігання негативним явищам при спадкуванні похідних цінних паперів доцільно встановити особливі правила щодо їх збереження у випадку смерті їх власника, а саме: обов’язковість охорони похідних цінних паперів як частини спадкового майна шляхом встановлення управління ними незалежно від наявності спадкоємців або виконавця заповіту.

16. Реалізація права, втіленого у похідному цінному папері, припиняє існування такого цінного паперу як об’єкта цивільних прав. Крім того, в результаті здійснення офсетної операції власником ф’ючерсів існування прав з різноспрямованих ф’ючерсів припиняється вна-слідок поєднання в одній особі кредитора і боржника.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мица Ю.В. Похідні цінні папери: правова природа та проблеми законодавчого врегулювання// Проблеми законності. – 2004. – Вип.69. – С. 36-41.

2. Мица Ю.В. Похідні цінні папери: питання класифікації// Проблеми законності. – 2005. – Вип.73. – С. 96-102.

3. Мица Ю.В. Похідні цінні папери як іменні емісійні цінні папери // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічн-ого уні-верситету ім. Г.С. Сковороди. – Сер. “Право”. – 2005. – Вип. 5. – С. 99-104.

4. Мица Ю.В. Правове регулювання похідних цінних паперів у Цивільному кодексі України//Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матеріали науково-практичного семінару: Ч. ІІ (м. Харків, 23 квітня 2003 р.). – Х.: НЮАУ, 2004. – С. 12-13.

5. Мица Ю.В. Обіг похідних цінних паперів// Економіка України – проблеми правового регулювання: Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, 26-27 квітня 2005 р.). – Х.: ВНЗ “УНВЦ “Укртехпрогрес”, 2005. – С. 2-3.

АНОТАЦІЯ

Мица Ю.В. Правова природа похідних цінних паперів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних проблем правової природи похідних цінних паперів як об’єктів цивільних прав. У роботі на основі історичного досвіду, аналізу законодавства України та інших країн, а також доктринальних положень цивільного права до-сліджуються: основні ознаки похідних цінних паперів, співвідношення похідних цінних паперів з конструкцією цивільно-правового договору, види похідних цінних паперів, структурні елементи правовідносин, пов’язаних з правами на похідні цінні папери, цивільно-правові аспекти процедури емісії похідних цінних паперів, а також юридичні форми обігу похідних цінних паперів. Пропонується адекватна сучасним відносинам щодо похідних цінних паперів конструкція: визнання похідних цінних паперів об’єктами речових прав відповідно до незакритого легального переліку. Одночасно інші похідні фінансові інструменти розцінюються як цивільно-правові договори чи їх комбінації.

Ключові слова: цінні папери, похідні цінні папери, форварди, фючерси, опціони, випуск цінних паперів, обіг цінних паперів.

АННОТАЦИЯ

Мыца Ю.В. Правовая природа производных ценных бумаг. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. – гражданское право и гражданский процесс; семейное