КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342.721

Олійник Владислав Станіславович

Конституційне право людини на особисту недоторканність і його забезпечення органами внутрішніх справ України.

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право.

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного права Київського національного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, професор

ОЛІЙНИК АНАТОЛІЙ ЮХИМОВИЧ,

Київський національний університет внутрішніх справ,

професор кафедри загальноюридичних дисциплін юридичного факультету

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,

МАРЦЕЛЯК ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Харківський національний університет внутрішніх справ,

професор кафедри конституційного та міжнародного права (м. Харків)

кандидат юридичних наук, доцент,

САМОФАЛОВ ЛЕОНІД ПРОХОРОВИЧ,

Національний університет податкової служби України,

доцент кафедри теорії та історії держави і права (м. Ірпінь)

Провідна установа:

Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого (м. Харків).

Захист відбудеться “20” жовтня 2006 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ (03680, м. Київ, Солом’янська пл., 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03680, м. Київ, Солом’янська пл., 1).

Автореферат розіслано “14” вересня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Права людини все частiше стають предметом рiзних (включаючи дисертацiйнi) дослiджень. Поряд з iншими можливостями особиста недоторканнiсть людини є предметом дослiдження: а) фiлософiї; б) соцiологiї; в) iсторiї; г) полiтологiї; д) юриспруденцiї, iнших гуманiтарних наук. В юридичнiй науцi конституцiйне право на особисту недоторканнiсть дослiджується в об’єктивному i суб’єктивному розумiннi. Дослiдження конституцiйним правом вищезгаданої можливостi дає змогу виробити практичнi рекомендацiї щодо рсалiзацiї людиною названого права та забезпечення реалiзацiї з боку держави i правоохоронних органiв. Серед державних органiв найбiльш часто правомiрне обмеження конституцiйного права на особисту недоторканнiсть здiйснюється в правоохороннiй та правозастосовчiй дiяльностi органiв внутрiшнiх справ. Соцiальна цiннiсть цього права залежить вiд того, яке мiсце i роль в процесi його реалiзацiї вiдводиться самiй людинi, як забезпечується її особиста недоторканнiсть, обмежується свавiлля влади. Реальнiсть демократiї в суспiльствi є основою реальностi прав, свобод i законних iнтересiв людини i громадянина. В преамбулi „Загальної декларацiї прав людини закрiплюється, що визнання гiдностi, яка властива всiм членам людської сiм’ї, i рiвних та невiд’ємних їх прав є основою свобода, справедливостi та загального миру. Конституцiя України закрiпила невiдчужуванiсть i непорушнiсть прав i свобод людини, їх недоторканнiсть, невичерпнiсть та забезпеченiсть з боку держави. Саме в аспектi реалiзацiї недоторканностi людини iснує певний науковий i практичний iнтерес дисертанта.

Формування Українського громадянського суспiльства i правової держави неможливе без постiйного утвердження i забезпечення соцiальної ролi людини, її недоторканностi i безпеки. В Конституцiї України (ст.29) закрiплюється право людини на iндавiдуальну недоторканнiсть. Iндивiдуальна недоторканнiсть людини характеризується тим, що нiхто не може бути заарештований або триматися пiд вартою iнакше як за вмотивованим рiшенням суду i тiльки на пiдставах та в порядку встановлених законом.

Отже, в ст.29 Конституцiї України закрiплюється конституцiйне право людини на особисту недоторканнiсть, яке дисертант ставить собi за мету дослiдити.

Проблемою прав людини в Українi займалися i займаються З. Бортновська, С. Головатий, О. Горова, М. Гуренко, С. Гусарєв, Л. Заблоцька, А. Заєць, Н. Карпачова, А. Колодiй, М. Козюбра, В. Копєйчиков, С. Лисенков, О. Марцеляк, А. Мацко, О. Негодченко, А. Олiйник, В. Опришко, М. Орзiх, П. Рабiнович, О. Святоцький, В. Сiренко, В. Погорiлко, А. Таранов, І. Тiмченко, Ю. Тодика, О. Фрицький, В. Шилiнгов, М. Цвiк та iн. Характерно те, що окремо питання забезпечення реалiзацiї конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть органами внутрiшнiх справ України нiхто не дослiджував, що визначає новизну i актуальнiсть теми.

Конституцiя i закони України покладають на державу i її органи обов’язки щодо забезпечення прав людини i громадянина. Одним з таких державних органiв є органи внутрiшнiх справ України, якi постiйно в своїй дiяльностi зобов’язанi створювати сприятливi умови для реалiзацiї людиною своїх прав (включаючи i конституцiйне право людини на особисту недоторканнiсть), охороняти i захищати їх вiд правопорушень та здiйснювати передбаченi законодавством заходи по вiдновленню порушеного права. Дослiдження принципiв, функцiй, повноважень, форм та методiв дiяльностi органiв внутрiшнiх справ (ОВС) по забезпеченню реалiзацiї конституцiйного права людини на особисту недоторканностi допоможе зробити певнi висновки i рекомендацiї, сприятиме удосконаленню їх дiяльностi в цьому напрямi.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертацiї „Конституційне право людини на особисту недоторканнiсть i його забезпечення органами внутрiшнiх справ України” обговорена на засiданнi кафедри конституцiйного права Нацiональної академiї внутрiшнiх справ України (протокол №7 вiд 28 травня 1999р.) та затверджена вченою радою НАВСУ (протокол №13 вiд 29 грудня 1999р.). Дисертацiйне дослiдження пiдготовлене згiдно з державними планами та програмами, а також вiдповiдно до: а) комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та пiдвищення авторитету мiлiцiї; б) програми розвитку партнерських вiдносин мiж мiлiцiєю i населенням; в) тематики прiоритетних напрямкiв дисертацiйних дослiджень на перiод 2002 - 2005 рр. (затвердженої наказом МВС України вiд 30 червня 2002 р. № 635) та п. 1.4 Головних напрямiв наукових дослiджень Нацiональної академiї внутрiшнiх справ України на 2001-2005 рр.

Мета i завдання дослiдження. Метою дисертацiї є системне дослiдження поняття, змiсту та законодавчого регулювання конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть та ролi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню його реалiзацiї. На пiдставi сформульованої мети дисертант ставить перед собою такi завдання: 1) використовуючи iсторичний метод, дослiдити iснуючi науковi джерела щодо конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть; 2) прослiдкувати його нормативно-правове закрiплення в iсторiї свiтового i українського конституцiоналiзму; З) проаналiзувати поняття i риси та законодавче регулювання конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть в Українi; 4) сформулювати змiст цього конституцiйного права; 5) дослiдити законодавче його регулювання; 6) розглянути змiст дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть; 7) визначити повноваження органiв внутрiшнiх справ щодо: а) створення спрвятливих умов для здiйснення людиною конституцiйного права на особисту недоторканнiсть; б) його охорони, захисту i вiдновлення; 8) з’ясувати форми i методи дiяльностi органiв внутрiшвiх справ України по забезпеченню реалiзацiї конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть; 9) запропонувати висновки i рекомендацiї по дисертацiї.

Об‘єктом дослiдження є конституцiйнi громадянськi (фiзичнi, особистi) права i свободи людини та громадянина в України.

Предметом дослiдження є конституцiйне право людини на особисту не доторканнiсть i його забезпечення органiв внутрiшнiх справ України.

Методи дослiдження. В основу методологiї дослiдження покладено комплексний пiдхiд, що обумовлений специфiкою теми дисертацiйного дослiдження i пов’язаний з використанням системи таких методiв: 1) фiлософських: а) дiалектичного — при дослiдженнi форми i змiсту конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть; б) iсторичного — для дослiдження виникнення, формування та розвитку цього права; в) формально-логiчного – для формулювання поняття конституцiйного права на особисту недоторканнiсть, поняття його забезпечення органами внутрiшнiх справ, iнших понять; 2) загальнонаукових: а) аналiзу i синтезу – для з’ясування елементного складу змiсту суб’єктивного права на особисту недоторканнiсть; б) системного — для визначення системи органiв внутрiшнiх справ i мiлiцiї; в) структурно-функцiонального — для встановлення структури нормативно-правових актiв, що регулюють i охороняють конституцiйне право на особисту недоторканнiсть; г) конкретно-соцiологiчного — для з’ясування шляхом анкетування думки працiвникiв мiлiцiї щодо забезпечення конституцiйного права на особисту недоторканнiсть органами внутрiшнiх справ; д) прогностичного — для прогнозування необхiдностi прийняття окремих нормативно-правових актiв щодо забезпечення конституцiйного права на особисту недоторканнiсть; 3) спецiально-юридичних: а) порiвняльно-правового — для порiвняння норм мiжнародного i нацiонального законодавства щодо регулювання i охорони суб’єктивного права на особисту недоторканнiсть; б) формально-юридичного — для дослiдження повноважень органiв внутрiшнiх справ при забезпеченнi конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть; в) юридичного тлумачення — при iнтерпретацiї понять ,,затримання”, ,,арешт”, ,,доставляння”; г) конституцiйно правового узагальнення - при розглядi чинних законiв України та мiжнародних договорiв i угод щодо закрiплення та забезпечення конституцiйного права на особисту недоторканнiсть, згоду на обов’язковiсть яких надала Верховна Рада України. У ходi дисертацiйного дослiдження використовувались методи, розробленi фiлософiєю, теорiєю i iсторiєю держави i права, конституцiйним правом, державним правом зарубiжних країн, кримiнальним i адмiнiстративним правом України.

Наукова новизна одержаних результатiв. дисертацiя є першим в незалежнiй Українi монографiчним дослiдженням проблеми забезпечення органами внутрiшнiх справ реалiзацiї конституцiйнi права людини на особисту недоторканнiсть, що базується на основi дiючої Конституцiї та законiв України iз залученням та органiчним поєднанням теорiї й практики зарубiжних країн. Це дало змогу автору сформулювати та обгрунтувати основнi положення, якi вiдображають новизну дослiдження i показують особистий внесок здобувача в опрацюваннi проблеми. В роботi сформульованi такi положення та рекомендацii:

1) на пiдставi проведеного аналiзу конституцiйних джерел свiтової i європейські iсторiї дисертант дiйшов висновку про те, що: а) право особистої недоторканностi людини має природний характер; б) правове закрiплення меж особистої недоторканностi здiйснюється в iнтересах кожної людини; в) недопущення незаконного фiзичного та психiчного впливу на особу щодо її недоторканностi з боку владних державних структур є гарантiєю реалiзацiї названого права; г) пошук шляхiв щодо гарантування особистої недоторканностi людини вiдноситься до перiоду централiзацiї влади монарха та початку буржуазних революцiй;

2) сформульоване власне бачення визначення та розкритi риси конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть. Це iсторично обумовлена, що має мiжнародно-правовий характер, гарантована державою та закрiплена нормами Конституцiї України i деталiзована в поточному законодавствi природна можливiсть кожного (людини i громадянина) дiяти чи утримуватися вiд дiй з власної волi, не порушувати при цьому прав i свобод iнших людей та користуватися особистою недоторканнiстю, тобто не бути безпiдставно затриманим, заарештованим чи триматися пiд вартою у кримiнальному, адмiнiстративному (матерiалъному i процесуальному) та оперативно-розшуковому напрямах дiяльностi та претендувати на вiдшкодування збиткiв при порушеннi права;

3) сформульованi основнi риси цього права: а) його мiжнародно-правовий характер; б) приналежнiсть iндивiдуальним суб’єктам; в) основний характер, як конституцiйного права; г) державна гарантованiсть особистої недоторканностi; д) належнiсть кожнiй людинi i громадянину вiд народження; е) недопустимiсть протиправних арештiв i затримань, iнших примусових заходiв в кримiнальному та адмiнiстративному процесi, що пов’язанi з обмеженням особистої недоторканностi; є) забезпеченiсть з боку державних органiв i органiв мiсцевого самоврядування; ж) створення можливостей вiдшкодування шкоди i вiдтворення порушеного права;

4) встановлено, що змiст названого конституцiйного права людини включає в себе такi елементи: а) постiйне користування людиною особистою недоторканністю в межах її правомiрної поведiнки; б) арешт будь-якої людини на територiї України та тримання її пiд вартою можливi тiльки при наявностi судового рiшення, яке має бути винесено на пiдставах та в порядку, встановленому законом; в) тримання особи пiд вартою та затримання може мати мiсце як тимчасовий захiд при наявностi чiтко визначених Конституцiєю i законами України умов; г) затриманому та заарештованому мають негайно роз’яснити його права; д) за затриманим i заарештованим залишаються усi конституцiйнi права (крiм обмежень, передбачених законодавством у мiсцях триманая пiд вартою) та право у будь-який час оскаржити обмеження його прав; е) негайне повiдомлення родичiв затриманого чи заарештованого про його затримання чи арешт; є) кожному незаконно затриманому чи заарештованому має бути вiдшкодовано за рахунок держави чи органiв мiсцевого самоврядування спричинену незаконним затриманням чи арештом матерiальну та моральну шкоду;

5) зроблено висновок про недостатню урегульованiсть процедури тримання пiд вартою затриманих. У цiй частинi чинним залишається законодавство СРСР. Обгрунтовується доцiльнiсть прийняття Закону України “Про порядок тримання пiд вартою особи, що пiдозрюється у вчиненнi злочину”. Викладаються власнi пропозицiї щодо його змiсту i структури;

6) запропоновано практичну дiяльнiсть органiв внутрiшнiх справ України щодо забезпечення реалiзацiї конституцiйного права людини i громадянина на особисту недоторканнiсть характеризувати за принципами, компетенцiєю, функцiями, формами i методами;

7) висловлене власне бачення принципiв дiяльностi органів внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйної недоторканностi людини: а) утвердження i забезпечення особистої недоторканностi як основа дiяльностi органiв внутрiшнiх справ; б) недопущення органами внутрiшнiх справ порушення особистої недоторканностi людини i громадянина; в) визнання працiвниками органiв внутрiшнiх справ гiдностi людини при обмеженнi її особистої недоторканностi; г) розумiння працiвниками органiв внутрiшнiх справ iдеї неподiльностi i взаємозалежностi права особистої недоторканностi та iнших прав людини i громадянина; д) законнiсть в дiяльностi органiв внутрiшнiх справ при арештах, затриманнях i триманнях пiд вартою; е) рiвнiсть суб’єктiв (працiвникiв органiв внутрiшнiх справ та осiб до яких застосовуються обмеження) перед законом у процесi вирiшення конфлiктiв стосовно затримань, арештiв i тримань пiд вартою; є) забезпеченiсть через демократичнi процедури контролю збоку людини i громадянина, їх об’єднань за здiйсненням органами внутрiшнiх справ своїх повноважень щодо забезпечення конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть; ж) вiдповiдальнiсть за законом працiвникiв органiв внутрiшнiх справ щодо забезпечення особистої недоторканностi людини; з) невтручання органiв внутрiшнiх справ у регулювання вiдносин мiж людьми щодо свободи i особистої недоторканностi поза межами, передбаченими нормативно-правовими актами;

8) визначено компетенцiю органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть як їх повноваження в межах предмету вiданая по створенню сприятливих умов для здiйснення суб’єктивного права на особисту недоторканнiсть та по охоронi i захисту його вiд правопорушень i здiйсненню дiй, спрямованих на вiдновлення порушеного права, незалежно вiд суб’єкта, що його порушив. Вона включає в себе: а) предмети вiдання ОВС щодо його забезпечення; б) повноваження (права i обов’язків) ОВС щодо предмету дослiдження; в) дiяльнiсть окремих пiдроздiлiв ОВС в часi I просторi по забезпеченню конституцiйного права на особисту недоторканнiсть;

9) дисертантом сформульоване поняття функцiй органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права на особисту недоторканнiсть — як кон кретнi практичнi напрями їх дiяльностi по здiйсненню передбачених повноваженнями завдань щодо застосування затримань, арештiв та тримань пiд вартою, досягненню поставленої у цiй сферi дiяльностi мети;

10) обгрунтовано застосовуваi-Iня органами вкутрiшнiх справ в гiроцесi практичного забезпечення реалiзацiї конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть форм i методiв їх дiялъностi у кримiнально процесуальному, адмiнiстративному та оперативно-розшуковому напрямах, якi за своєю характеристикою подiляються на форми i методи загального впливу та цiлеспрямованої дiї;

11) охарактеризовано, виходячи з внутрiшньої дiяльностi ОВС у сферi наданих їм повноважень щодо забезпечення конституцiйного права на особисту недоторканнiсть, наступнi види взаємозв’язкiв: вертикальнi; горизонтальнi; координацiйнi; реординацiйнi (зворотнi), якi зумовлюють органiзацiйнi та правовi форми i методи їх взасмодiї в процесi забезпечення реалiзацій названого конституцiйного права.

Дисертантом внесенi i iншi пропозицiї щодо удосконалення чинного законодавства України та практики забезпечення ОВС конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть в Україні.

Практичне значення одержаних результатiв. Одержанi по дисертацiйному дослiдженню результати можуть бути використанi: а) для удосконалення поточного законодавства в правотворчiй діяльностi та практики його застосування в правоохоронних органах та органах виконавчої i судової влади; б) у подальшiй дiяльностi щодо розвитку теоретико-методологiчних та концептуальних засад забезпечення реалiзацiї конституцiйних прав та свобод людини i громадянина; в) у науково-дослiдницькiй дiяльностi для подальшої розробки галузевими науками сутi та змiсту, допустимих меж щодо затримань, арештiв, та тримань пiд вартою; г) в навчальному процесi при викладаннi навчальних курсiв теорiї держави i права, конституцiйного права, прав i свобод людини та громадянина, кримiнально-процесуального, оперативно-розшукового i адмiнiстративного права та в процесi формування i розвитку правової свiдомостi i правової культури населення України; д) у свiтоглядно-виховнiй дiялъностi при пiдвищеннi професiйного рiвня правової свiдомостi та правової культури працiвникiв органiв внутрiшнiх справ та iнших правоохоронних органiв.

Особистий внесок здобувача. Дисертант особисто дослiдив основнi положення теми i сформулював поняття, iсторiю наукових дослiджень та нормативного регулювання, виникнення та розвитку конституцiйного права на особисту недоторканнiстъ, розглянув його риси, визначив i розглянув змiст цього права та конституцiйний, галузевий i вiдомчий рiвень його регулювання сучасним законодавством України, показаний змiст, принципи, повноваження, форми та методи дiяльностi органiв внутрiшнiх справ i окремих пiдроздiлiв та посадових (службових) осiб щодо забезпечення реалiзацiї названого конституцiйного права людиною i громадянином в Українi.

Апробацiя результатiв дисертацiї. Результати дисертацiйного дослiдження були апробованi на: а) мiжвузiвськiй науково-практичнiй конференцiї “Захист прав, свобод i законних iнтересiв громадян України в процесi правоохоронної дiяльностi”, що проводилася 27 квiтня 2001 року донецьким iнститутом МВС України при Донецькому нацiональному унiверситетi, де пошукач виступив з доповiддю “конституцiйне регулювання свободи та недоторканностi людини i громадянина” (тези опублiкованi); б) на всеукраїнськiй науковiй конференцiї „Україна мiж минулим i майбутнiм”, що вiдбулася у Прикарпатськiй фiлiї Нацiональної академiї внутрiшнiх справ України 16-20 квiтня 2001 року у м. Iвано-Франкiвську, де пошукач виступив з доповiддю на тему: “Принципи дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по створенню сприятливих умов для здiйснення людиною i громадянином конституцiйного права на свободу та особисту недоторканнiсть”.

Публiкації. Дисертантом по темi дисертацiйного дослiдження опублiковано сiм наукових статей, п’ять з яких — у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Робота включає в себе вступ, три роздiли, в яких мiститься вiсiм пiдроздiлiв, висновки, список використаних джерел та додатки. Повний обсяг роботи 227 сторiнок, з яких 35 сторiнок становить список використаних джерел (420 найменувань), 3 сторiнки — додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ

У вступi обгрунтовується актуальнiсть та новизна дослiдження теми, визначаються мета i завдання дослiдження, його об’єкт i предмет та методологiчна i науково-теоретична основа, показується зв’язок з науковими програмами, теоретична i практична значущiстъ отриманих результатiв, їх впровадження в

юридичну практику та апробацiя, наводяться данi про опублiкованi працi i

структуру дисертацiї.

Роздiл І. „Науковi дослiдження та нормативно-правове закрiплення суб’єктивного права людини на особисту недоторканнiсть” складається з двох пiдроздiлiв, присвячених аналiзу джерел та правового регулювання конституцiйного права на особисту недоторканнiсть людини i громадянина в рiзнi перiоди свiтової i Українсъкої юридичної (включаючи конституцiйну) думки.

У пiдроздiлi 1.1. — “Науковi дослiдження суб‘єктивного права людини на особисту недоторканнiсть” дисертант, проаналiзувавши доктринальнi джерела античного перiоду розвитку суспiльства, в умовах середнъовiччя, вiдродження, просвiтництва та на початку буржуазних революцiй в Європi прийшов до висновку, що в рiзнi перiоди розвитку можна розглядати фiлософськi, iсторичнi та юридичнi джерела щодо дослiдження права на особисту недоторканнiсть людини. Для зручностi дисертант видiлив такi нацiоналънi межi: а) свiтової полiтико-правової думки; б) української полiтико-правової думки. Джерельна база розвитку української iсторичної i полiтико-правової думки та її аналiз приводить дисертанта до висновку, що особиста недоторканнiсть людини в найдавнiшi часи була справою рук самої людини. З появою державностi та нормативних правових джерел, особиста недоторканнiсть гарантується авторитетом держави та правовими санкцiями. Процес демократизації прав людини i особистої недоторканностi вiдноситься до перiоду утворення УНР та незалежної України. В перiод розвитку незалежної України монографiчних джерел щодо конституцiйного права на особисту недоторканнiсть людини й громадянина не було. Iснують окремi монографiї, пiдручники та посiбники, де поряд з аналiзом iнших конституцiйних прав та свобод розглядається i право на свободу та особисту недоторканнiсть.

В пiдроздiлi 1.2. “Нормативно-правове закрiплення суб‘єктивного права людини на особисту недоторканнiсть в iсторії конституцiоналiзму” дисертант проаналiзував нормативно-правовi акти перiоду середньовiччя, нового часу. В рiзнi перiоди розвитку України приймалися i дiяли юридичнi джерела щодо нормативно-правового закрiплення права на особисту недоторканнiсть людини. Аналiзуючи джерела українського перiоду розвитку нормативного закрiплення названого права дисертант запропонував розгляд джерел в: а) княжу добу та феодальний розвиток; б) перiод знаходження України у складi Литви та Польщi; в) умовах розвитку України у складi Австро-Угорської та Росiйської iмперiй; г) Українській народнiй республiцi; д) Українській РСР. Щодо регулювання особистої недоторканностi в Українській РСР дисертант робить висновки про таке: а) нормативно-правове закрiплення названого права здiйснювалося на рiзних рiвнях (починаючи вiд вiдомчих iнструкцiй i закiнчуючи конституцiєю держави); б) обмеження рiзними суб’єктами права на особисту недоторканнiсть свiдчить про невiдповiднiсть правового закрiплення i практики застосування правових норм (перiод сталiнських репресiй); в) при забезпеченнi режиму законностi в правозастосуваннi необхiдний iндивiдуальний пiдхiд до кожного випадку затримання чи арешту конкретної людини.

Роздiл II. “Поняття, змiст та законодавче регулювання конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть в Украiнi” вмiщує три пiдроздiли i висновки та присвячений з’ясуванню загального понятгя, рис конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть, визначення його елементiв змiсту та аналiзу законодавчого регулювання в Україні.

В пiдроздiлi 2.1. “Поняття i риси конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть в Українi” дається визначення конституцiйного права на особисту недоторканнiсть, аналiзуються його риси. Конституцiйне право на особисту недоторканнiсть є природним суб’єктивним правом людини i громадянина. Це iсторично обумовлена, що мас мiжнародно-правовий характер, гарантована державою та закрiплена нормами Конституцiї України i деталiзована в поточному законодавствi природна можливiсть кожного (людини i громадянина) дiяти чи утримуватися вiд дiй з власної волi, не порушуючи при цьому прав i свобод iнших людей та користуватися особистою недоторканнiстю, тобто не бути безпiдставно затриманим, заарештованим чи триматися пiд вартою у кримiнальному, адмiнiстративному (матерiальному i процесуальному), оперативно-розшуковому напрямах дiяльностi та претендувати на вiдшкодування збиткiв при порушеннi права. Рисами названого конституцiйного суб’єктивного права є: а) його мiжнародно-правовий характер; б) приналежнiсть iндивiдуальним суб’єктам; в) основний характер, як конституцiйного права; г) державна гарантованiсть особистої свободи i недоторканностi; д) належнiсть кожнiй людинi i громадянину вiд народження; е) недопустимiсть протиправних арештiв i затримань, iнших примусових заходiв в кримiнальному, адмiнiстративному (матерiальному i процесуальному) правi, що пов’язанi з обмеженням особистої свободи; є) забезпеченiсть збоку державних органiв i органiв мiсцевого самоврядування; ж) створення можливостей вiдшкодування шкоди i вiдтворення порушеного права.

В результатi дослiдження автор приходить до таких висновкiв. Це право забезпечує свободу кожного вiд незаконних та необгрунтованих затримань, арештiв чи тримань пiд вартою у кримiнально-процесуальному, адмiнiстративно- процесуальному та оперативно-розшуковому порядку.

В пiдроздiлi 2.2. “Змiст конституцiйного права людини на особисту недо торканнiсть в Украiнi” дисертант аналiзує рiзнi пiдходи авторiв до розумiння елементiв змiсту конституцiйного права на особисту недоторканнiсть, дає свою систему елементiв. Конституцiйне право на особисту недоторканiсть має конкретний змiст, що закрiплюється мiжнародними та нацiональними правовими нормами i гарантується конституцiйним, кримiнальним i адмiнiстративним (матерiальним i процесуальним), та оперативно-розшуковим напрямами дiяльностi компетентних органiв i їх посадових осiб. Мова йде про арешт, затримання i тримання пiд вартою. Елементами змiсту є можливостi дiяти уповноваженого суб’єкта, вимагати вiдповiдних дiй вiд зобов’язаних суб’єктiв, користуватися означеним благом та звертатися за вiдновленням порушеного права.

Елементами змiсту конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть є: а) кожна людина постiйно користується свободою i особистою недоторканнiстю в межах її правомiрної поведiнки; б) арешт будь-якої людини на територiї України та тримання її пiд вартою можливi тiльки при наявностi судового рiшення, яке повинно бути винесено на пiдставах та в порядку, встановленому законом; в) затримання i тримання особи пiд вартою може мати мiсце як тимчасовий захiд при наявностi чiтко визначених Конституцiєю i законами України умов; г) затримано- му та заарештованому негайно роз’яснюють його права; д) за затриманим i заарештованим залишаються усi конституцiйнi права (крiм обмежень, передбачених законодавством у мiсцях тримання пiд вартою) та право у будь-який час оскаржити обмеження його прав; е) про затримання чи арешт негайно повiдомляються родичi затриманого чи заарештованого; є) кожен незаконно затриманий чи заарештований має право на вiдшкодування за рахунок держави чи органiв мiсцевого самоврядування матерiальної та моральної шкоди.

В пiдроздiлi 2.3 ,, Законодавче регулювання конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть в Украiні” дисертант робить висновки про те, що Конституцiя України гарантує право людини на особисту недоторканнiсть. Потрiбно удосконалювати конституцiйнi гарантiї особистої недоторканностi. На конституцiйному рiвнi було б не зайвим урегулювати максимальнi термiни тримання пiд вартою. Деталiзацiя конституцiйної норми в законах встановлює законодавчi гарантiї в процесi кримiнально-процесуальних, адмiнiстративно- процесуальних, оперативно-розшукових затримань та арештiв. Є нагальна необхiднiсть щодо прийняття Кримiнально-процесуального кодексу України. На думку дисертанта iснують прогалини у законодавчому регулюваннi названого конституцiйного права. Неурегульованi процедури затримань осiб для застосування до них заходiв медичного i виховного характеру, iноземцiв i осiб без громадянства щодо яких здiйснюється видворення та iнше. Реалiзацiя пропозицiй щодо прийняття окремих поточних законiв зможе сприяти пiдвищенню гарантiй та процедури забезпечення людинi її особистої недоторканостi.

Роздiл III. “Забезпечення органами внутрiшнiх справ конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть в Україні” включає в себе три пiдроздiли i висновки. Вiн присвячений аналiзу дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню реалiзацiї конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть.

В пiдроздiлi 3.1. “Змiст забезпечення органами внутрiшнiх справ конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть в Україні дисертант аналiзує рiзнi джерела та робить висновок, що до змiсту такої дiяльностi включаються принципи, компетенцiя, функцiї, форми i методи.

Принципи діяльності органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню особистої недоторканностi людини — це основнi iдеї i головнi засади щодо створення сприятливих умов, охорона i захист та участь у вiдтвореннi порушеної iндивiдуальної недоторканностi людини.

Принципи дiялъностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права на особисту недоторканiсть мають таку структуру: а) утвердження i забезпечення особистої недоторканостi є головним обов‘язком органiв внутрiшнiх справ; б) недопущення органами внутрiшнiх справ вiдчуження i порушення особистої недоторканостi людини i громадянина; в) визнання працiвниками органiв внутрiшнiх справ гiдностi i значущостi людини i громадянина при законному обмеженнi її особистої недоторканностi; г) розумiння працiвниками органiв внутрiшнiх справ iдеї неподiльностi i взаємозалежностi особистої недоторканностi та iнших прав людини i громадянина; д) недопущення в дiяльностi органiв внутрiшнiх справ порушень законностi при арештах, затриманнях i триманнях пiд вартою; е) рiвнiсть суб’єктiв (працiвників органiв внутрiшнiх справ та iнших осiб) перед законом у процесi вирiшення конфлiктiв стосовно застосованих затримань та арештiв i тримань пiд вартою; є) забезпечення через демократичнi процедури контролю з боку людини i громадянина i їх об’єднань за здiйсненням органами внутрiшнiх справ своїх повноважень щодо забезпечення конституцiйного права людини i громадянина на особисту недоторканнiсть; ж) вiдповiдальнiсть за законом працiвникiв органiв внутрiшнiх справ щодо забезпечення особистої недоторканностi людини; з) невтручання органiв внутрішніх справ у регулювання вiдносин мiж людьми щодо особистої недоторканностi поза межами, передбаченими нормативно-правовими актами.

Компетенцiя органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права на особисту недоторканнiсть включає в себе права i обов’язки (повноваження) названих органiв в межах їх предмету вiдання по створенню сприятливих умов для здiйснення аналiзованого суб’єктивного права та по охоронi i захисту його вiд правопорушень i здiйсненню дiй, спрямованих на вiдновлення порушеного права, незалежно вiд суб’єкта, що його порушив.

Функцiї органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню суб’єктивного права на свободу i особисту недоторканiсть — це конкретнi практичнi напрями їх дiяльностi по здiйсненню передбачених повноваженнями завдань щодо застосування затримань i арештiв та тримань пiд вартою, досягненню поставленої у цiй сферi дiяльностi мети. В аналiзованiй сферi дiяльностi органи внутрiшнiх справ виконують адмiнiстративну, оперативно-розшукову, кримiнально-процесуальну функції.

Форми дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню реалiзацiї конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть — це рiзновид правової чи органiзацiйної дiяльностi органiв внутрiшнiх справ України по реалiзацiї їх функцiй. Методи дiяльностi органiв внутрiшнiх справ — це прийоми, засоби та способи реалiзацiї їх повноваженння у напрямах, що аналiзуються. Система методiв завжди знаходиться у прямiй залежностi з формою i змiстом повноважень органу внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть. Пiд методами дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права на особисту недоторканiсть дисертант розумiє засоби, способи та прийоми, що застосовуються у межах певних форм з метою здiйснення повноважень названих органiв у визначенiй сферi.

В пiдроздiлi 3.2. “Повноваження органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть в Україні” дисертант аналiзує права i обов’язки працiвникiв органiв внутрiшнiх справ щодо створення умов для здiйснення людиною конституцiйного права на її особисту недоторканнiсть. Вiн приходить до таких висновкiв. Повноваження органiв

внутрiшнiх справ при забезпеченнi конституцiйного права на особисту недоторканiсть у кримiнально-процесуальному напрямку характеризуються такими їх правами i обов’язками щодо: а) профiлактики злочинiв проти iндивiдуальної недоторканностi людини; б) недопущення з боку працiвникiв органiв дiзнання та слiдчих незаконних затримань, арештiв та тримань пiд вартою; в) недопущення збоку оперативних служб мiлiцiї та слiдчих органiв внутрiшнiх справ випадкiв жорстокого поводження, катувань та знущання над затриманими особами; г) попередження з боку працiвникiв органiв внутрiшнiх справ випадкiв незаконних тримань пiд вартою.

В адмiнiстративно-правовiй i процесуальнiй дiяльностi для забезпечення конституцiйного права на особисту недоторканнiстъ працiвники ОВС мають права i обов’язки щодо: а) недопущения пiд час охорони громадського порядку незаконних затримань за адмiнiстративнi проступки; б) забезпечення особистої безпеки людини, охорона та захист її iндивiдуальної недоторканностi; в) запобiгання та припинення будь-яких правопорушень проти iндивiдуальної недоторканностi людини; г) охорона громадського порядку i громадської безпеки людей на вулицях та в iнших громадських мiсцях.

В оперативно-розшуковiй дiяльностi працiвники органiв внутрiшнiх справ при забезпеченнi особистої недоторканостi мають такi права i обов’язки: а) приймають участь у розробцi та реалiзацiї державних програм боротьби зi злочиннiстю, включаючи органiзовану; б) здiйснюють захист права людини на особисту недоторканiсть вiд протиправних посягань; в) припиняють та розкривають злочини проти iндивiдуальної недоторканностi людини; г) встановлюють та викривають осiб, якi готують або скоїли такi злочини; д) розшукують таких злочинцiв та осiб, якi пропали безвiсті; е) запобiгають правопорушенням неповнолiтнiх, виявляють, припиняють та розкривають злочини ними вчиненi.

В пiдроздiлi 3.3. “ Методи дiяльностi органiв внутрiшнiх справ при забезпеченнi конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть в Україні” аналiзуютъся джерела щодо форм i методiв дiяльностi ОВС при забезпеченнi конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть. Форма дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню реалiзацiї конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть може бути охарактеризована, як рiзновид правової чи органiзацiйної дiяльностi по здiйсненню їх функцiй. Видiляються такi форми забезпечення органами внутрiшнiх справ суб’єктивного права на особисту недоторканнiсть: а) правовi; б) не правовi (органiзацiйнi). Серед правових дисертант видiляє правоохоронну, нормотворчу, правозастосовчу. До органiзацiйних дисертант вiдносить регламентуючу, виховну, профiлактичну. Методами забезпечення органами внутрiшнiх справ суб’єктивного права на особисту недоторканнiсть є засоби, способи та прийоми, що застосовуються у межах певних форм з метою здiйснення повноважень названих органiв у визначенiй сферi. Серед методiв, якi використовуються працiвниками органiв внутрiшнiх справ у процесi забезпечення суб’єктивного права на особисту не

доторканiсть людини можна назвати такi: а) управлiнськi; б) правоохороннi; в) правозастосовчi; г) органiзацiйнi; д) виховнi та iн.

У висновках до роздiлу пiдводяться пiдсумки та формулюються рекомендацiї щодо дiяльностi ОВС по забезпеченню конституцiйного права людини на особисту недоторкаканність.

ВИСНОВКИ

Здiйснене в дисертацiї комплексне дослiдження конституцiйного права людини i громадянина на особисту недоторканнiсть дало змогу запропонувати конкретнi пропозицiї i рекомендацiї.

1. Суб’єктивне право на особисту недоторканнiстъ є природним правом людини. Його виникнення i розвиток в Українi має свої особливостi. Назване право має власне визначення, ознаки, конкретний змiст, що закрiплюється правовими нормами мiжнародного та нацiонального права.

2. Гарантується конституцiйним, кримiнально-правовим i процесуальним, адмiнiстративно-правовим i процесуальним та оперативно-розшуковим напрямами дiяльностi органiв внутрiшнiх справ i їх посадових осiб.

З. Їх зовнiшня i внутрiшня дiяльнiсть включає принципи, компетенцiю, функцiї, форми i методи.

4. Зовнiшнiй напрямок дiяльностi органiв внутрiшнiх справ регламентується здiйсненням правоохоронних, профiлактичних, оперативно-розшукових, кримiнально-процесуальних повноважень. Правоохоронна дiяльнiсть здiйснюється з метою охорони конституцiйного права на особисту недоторканнiсть людини вiд правопорушень, вирiшення юридичних справ про правопорушення та прийняття спецiальних заходiв по їх попередженню.

Профiлактична дiяльнiсть характеризується як певний самостiйний вид дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по попередженню порушень названого конституцiйного права, формуванню у правосвiдомостi певних осiб позитавної правової установки з метою недопущення протиправної дiяльностi. Оперативно-розшукова їх дiяльнiсть здiйснюється, як система гласних i негласних пошукiв, розвiдувалъних i контррозвiдувальних заходiв з застосуванням оперативних i оперативно-технiчних засобiв з метою охорони та захисту вiд правопорушень названого конституцiйного права людини.

5. У своїй внутрiшнiй дiяльностi по охоронi та захисту вiд правопорушень конституцiйного права на особисту недоторканнiсть людини органи внутрiшнiх справ додержуються режиму законностi при здiйсненнi арештiв, затримань та тримань пiд вартою. для удосконалення названих повноважень рекомендується прийняти ряд нормативно-правових актiв. Стосовно форм i методiв дiяльностi органiв внутрiшнiх справ серед авторiв не iснує однозначного розумiння. На думку дисертанта, форма дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню реалiзацiї конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть може бути охарактеризована, як рiзновид правової чи органiзацiйної дiяльностi по реалiзацiї їх функцiй. Методи дiяльностi - це прийоми, засоби та способи реалiзацiї їх повноважень. Система методiв знаходиться у прямiй залежностi з формою i змiстом повноважень органу внутрiшнiх справ.

Отже, втiлення в дiяльностi органiв внутрiшнiх справ вищеназваних пропозицiй щодо забезпечення конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть може сприяти подальшiй демократизацiї держави i громадянського суспiльства в Україні.

СПИСОК ОПУБЛIКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Олiйник В.С. Конституцiйне право на свободу та особисту недоторканнiсть // Науковий вiсник НАВСУ. —2000. — К 3. — С. 49-56.

2. Олiйник В.С. Конституцiйне право на свободу та особисту недоторканнiсть:

поняття та характернi риси // Право України. — 2000. — №12. — С. 33-36.

3. Олiйник В.С. Повноваження органiв внутрiшнiх справ при охоронi, захистi i вiдновленню конституцiйного права на свободу та особисту недоторканнiсть // Держава i право: Збiрник наукових праць. Юридичнi i полiтичнi науки. Випуск 12.— К.: Ін-т держави i права iм. В.М. Корецького НАН України, 2001.— С. 175-180.

4. Олiйник В.С. Змiст дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права на свободу та особисту недоторканнiсть // Право України. - 2002. - № 7. — С. 27-30.

5. Олiйник А.Ю., Олiйник В.С., Свистунов В.В. Змiст конституцiйного права на свободу та особисту недоторканнiсть // Вiсник Академiї працi i соцiальних вiдносин федерацiї профспiлок України. —2005. - №1. — С. 39-46.

6. Олiйник А.Ю., Олiйник В.С. Конституцiйне регулювання свободи та недоторканностi людини i громадянина // Захист прав, свобод i законних iнтересiв громадян в процесi правоохоронної дiяльностi: Матерiали мiжвузiвської науково-практичної конференцiї. Донецьк, 27 квiтня 2001 року / Гол. ред. I.Г.Кириченко. — Донецьк: ДIВС, 2001. — С. 55-58.

7. Олiйник А., Олiйник В. Конституцiйне регулювання свободи та недоторканностi людини i громадянина // Мiжнародна полiцейська енциклопедiя: У 10 т. / Вiдп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацiй, Ю.С. Шемшученко К.: Концерн “Видавничiй дiм „Ін Юре”, 2005. — Т. II. — С. 401.

АНОТАЦІЯ

Олiйник В.С. Конституцiйне право людини на особисту недоторканнiсть i його забезпечення органами внутрiшнiх справ України. — Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук за спецiальнiстю 12.00.02 — конституцiйне право. — Київський нацiональний унiверситет внутрiшнiх справ. — Київ, 2006.

Дисертацiя присвячена проблемi дослiдження конституцiйного права на особисту недоторканнiсть i його забезпечення органами внутрiшнiх справ. У роботi розглядаються науковi та нормативно-правовi джерела, визначається поняття, змiст та законодавче регулювання конституцiйного права людини на особисту недоторканнiсть. Здобувачем сформульовано визначення названого конституцiйного права, показанi елементи його змiсту та дається їх характеристика та законодавче регулювання. Сформульовано висновки щодо розумiння дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню реалiзацiї констктуцiйного права, проаналiзовано принципи, функцiї, повноваження, форми та методи дiяльностi таких органiв щодо предмету дослiдження, даються рекомендацiї щодо удосконалення законодавства та практики дiяльностi пiдроздiлiв мiлiцiї i слiдчих апаратiв в процесi забезпечення конституцiйного права на особисту недоторканнiсть.

Ключовi слова: особиста недоторканнiсть, арешт, затримання, тримання пiд вартою, змiст конституцiйного права на особисту недоторканнiсть, забезпечення конституцiйного права на особисту недоторканнiсть, функцiї дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права на особисту недоторканнiсть, форми i методи дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права на особисту недоторканнiсть, дiяльнiсть органiв внутрiшнiх справ по забезпеченню конституцiйного права на особисту недоторканнiсть.

АННОТАЦИЯ

Олейник В.С. Конституционное право человека на личную неприкосновенность и его обеспечение органами внутренних дел Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание