Попова Ганна Юріївна

УДК 330 . 7

СТРАТЕГІЯ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 08.02.03 – організація управління, планування та регулювання економікою

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному університеті

ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий доктор історичних наук, професор

консультант Лантух Валерій Васильович,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

(м.Харків), професор кафедри історії Росії

Офіційні доктор економічних наук, професор

опоненти: Лушкін Володимир Андрійович,

Національна комісія регулювання електроенергетики України (м. Київ), член комісії

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч

науки і техніки України

Єрмошенко Микола Миколайович,

ВНЗ „Національна академія управління” Міністерства

освіти і науки України (м. Київ),

завідувач кафедри маркетингу і підприємництва

доктор економічних наук, професор,

заслужений економіст України

Сало Іван Васильович,

Українська академія банківської справи Національного

банку України (м. Суми),

завідувач кафедри банківської справи

Провідна Науково-дослідний економічний інститут,

установа: відділ макроекономічного прогнозування,

Міністерство економіки України, м. Київ.

Захист відбудеться 27 жовтня 2006 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 06002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 3-30.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці
ХНУ ім. В.Н. Каразіна за адресою: 06077, м. Харків, майдан Свободи, 4.

Автореферат розісланий 26 вересня 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Пожвавлення інвестиційної активності промислових підприємств, що складають основу вітчизняної економіки, є однією з головних умов успішного розвитку, подолання структурних диспропорцій і технологічного відставання. На 1 жовтня 2005 року в економіку України вкладено 9,5 млрд. дол. США прямих інвестицій, які поступили з 117 країн світу. Тим не менш інвестиційний клімат в країні, який оцінюється як результат комплексного аналізу правових, економічних, політичних, соціально-психологічних, інфраструктурних факторів, характеризується як несприйнятливий. Рейтинги інвестиційної привабливості, які публікують “Business Risk International”, “Institutional investor” (США), “Euromoney” (Велика Британія), інформаційна система BERI (Business Environment Risk Index), визначають Україну як державу з високим ступенем ризиковості інвестування, яка знаходиться наприкінці останньої сотні країн за загальним показником інвестиційної привабливості. Основним джерелом фінансування капіталовкладень у відновлення виробничої бази залишаються власні кошти підприємств; ступінь зносу основних фондів у промисловості досить високий і, за оцінками спеціалістів, обладнання, яке використовується понад 15 років, складає від 60 до 80% ВВП. Імпорт елементів основного капіталу (зразків нової техніки, які було створено 5-6 років тому) обумовлює технологічне відставання підприємств. Однією з головних причин, які затримують інноваційний розвиток економіки, є високий ризик капіталовкладень.

На початку ринкових реформ теоретичне й практичне відставання в області управління ризиками поставило підприємства перед неминучістю емпіричного пошуку шляхів вирішення проблеми, але цей шлях не завжди є оптимальним. Слабке впровадження в сучасну управлінську діяльність принципів обґрунтованого ризику гальмує інноваційний розвиток підприємств.

У зарубіжних країнах із високим рівнем розвитку ринкових відносин є багатий практичний досвід регулювання інвестиційних процесів на макрорівні, яке здійснюється державою і роль якого неухильно зростає, у тому числі щодо зниження інвестиційних ризиків. Цей досвід у якійсь мірі може бути використаний в українській економіці, але відсутність високоорганізованого фондового ринку, у тому числі ринку строкових контрактів, слабкість вітчизняного страхового бізнесу, технологічна багатоукладність і низка інших специфічних рис транзитивної економіки не дозволяють “імпортувати” методи управління ризиками.

Тому перед вітчизняною економічною наукою стоїть задача доробки власної методологічної бази управління ризиками як на макрорівні, так і на рівні підприємств, для котрих життєво необхідні конкретні рекомендації і методики формування стратегії зниження ризиків, що враховують особливості ситуації, яка склалася в української промисловості. Швидкими темпами йде становлення нового напрямку в області організації управління, планування та економічного регулювання ризикології. В наукових працях Л.А. Антоненко, В.П. Бабича, Д.В. Бабича, І.О.Бланка, І.Р.Бузько, Г.І.Великоіваненка, В.В.Вітлінського, А.С.Гальчинського, В.М.Гейца, М.М.Клименюка, В.С. Клочко, С.І.Наконечного, О.О.Пересади, А.І.Сухорукова, Д.М.Черваньова, О.І.Яковлева та інших закладено підстави управління ризиками: обґрунтовано понятійний апарат, філософсько-аксіоматичні підходи, структуру методологічних й методичних принципів, організаційний інструментарій. Теорія ризик-менеджменту знайшла відображення і в публікаціях зарубіжних науковців В.В.Аленичева, А.П.Альгина, І.Т.Балабанова, П.Г.Белова, П.Л.Бернстайна, В.П.Буянова, П.Г.Грабового, В.М.Грангаурова, А.В.Ізмалкова, В.І.Ізмалкова, Н.Д.Іл’єнкової, Р.М.Качалова, К.А.Кірсанова, Г.Б.Клейнера, М.Г.Лапусті, В.Г.Мединського, Г.Мінцберга, Л.М.Михайлова, К.Рєдхеда, С.Х’юса, Л.Г.Шаршукової та інших. Проте роботи, що присвячені розгляду саме інвестиційних ризиків, досить нечисленні. Системний, комплексний підхід до розробки стратегії зниження ризиків інвестиційної діяльності поки що не реалізовано й являє собою одну з найбільш актуальних проблем в області організації управління, планування, та економічного регулювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок відповідає тематиці науково-дослідних робіт Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна: “Основні напрямки державного регулювання ринкових відносин в Україні” – номер державної реєстрації № 0197 U 009318; “Розробка методологічних підходів трансформації системи соціально-економічних відносин в Україні” – номер державної реєстрації № 0199 U 004423.

Мета дослідження – розробка теоретико-методологічних основ зниження ризиків в процесі обґрунтування та реалізації інвестиційних проектів. Реалізація мети полягає в розробці стратегії управління ризиками інвестування в умовах української економіки та, у підсумку, покращенні інвестиційного клімату й підвищенні соціальної ефективності реформ.

Мета дослідження обумовила розв`язання таких задач:

- визначено теоретико-методологічні підходи до управління ризиками інвестування, формування понятійного апарату, структурування ризик-менеджменту;

- обґрунтовано концепцію управління розвитком виробництва в умовах невизначеності та ризику;

- встановлено функціонально-алгоритмічну структуру підсистеми ідентифікації факторів ризику в системі управління інвестиційними ризиками;

- визначено особливості інноваційного проекту як обєкту ризик-менеджменту;

- виявлено напрямки антикризового управління підприємством з урахуванням факторів ризику його інвестиційної діяльності;

- обґрунтовано класифікацію ризиків, яка дає можливість максимально урахувати їх як фактор будь-якої управлінської діяльності;

- сформовано системний підхід у ризик-менеджменті та розроблено комплекс заходів щодо його реалізації;

- обґрунтовано методологічні особливості забезпечення ризикостійкості проектів реальних інвестицій;

- вдосконалено процес формування інформаційної бази ризик-менеджменту та системи функціонального контролінгу;

- розроблено методи коректування стратегії ризик-менеджменту з урахуванням динаміки факторів ризику;

- сформульовано методологічний підхід до розробки технології ризик-менеджменту на підприємстві;

- обґрунтовано кількісні методи оцінки ефективності заходів щодо зниження ризиків;

- визначено шляхи підвищення точності економічної експертизи проектів;

- розроблено методи управління грошовими потоками в процесі реалізації інвестиційного проекту;

- вдосконалено методику контролінгу фінансового стану й адаптовано її до вимог інвестиційного ризик-менеджменту;

- розроблено напрямки оптимізації виробничої та управлінської структур підприємства-інвестора;

- виявлено взаємозв’язки показників ефективності використання виробничої бази й рівня ризикованості капіталовкладень;

- сформульовано методологічний підхід до розробки стратегії управління ліквідністю проекту реальних інвестицій;

- вдосконалено методику структурування активів проекту за ступенем їх ліквідності;

- обґрунтовано методи компенсування низької ліквідності проекту реальних інвестицій;

- розроблено методи зниження валютних ризиків.

Об’єктом дослідження є процес інвестування в умовах перехідної економіки.

Предметом дослідження є діяльність інвесторів по зниженню ступеня ризикованості капіталовкладень.

Методи дослідження

Методологічною основою є економічна теорія і наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з теми дослідження.

У дисертації застосовані наступні методи й підходи:

- методи загальної теорії систем, системно-структурного аналізу було використано в дисертації в процесі дослідження особливостей управління ризиками в інвестиційній сфері, обґрунтуванні методології зниження ризиків інвестування та стратегії формування механізму управління ризиками;

- методи фінансово-економічного аналізу було використано для визначення ступеня ефективності існуючих засобів обмеження й зниження ризиків й розробки принципово нового підходу до кількісної оцінки ефективності ризик-менеджменту, а також для формування на цій базі механізму управління ризиками інвестування;

- методи прогнозування, математичного моделювання, теорії ймовірностей і математичної статистики покладено в основу дослідження показників ефективності інвестиційних проектів з урахуванням ризику.

Інформаційною базою дослідження є наукові роботи й методологічні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних науковців в області теорії управління, оцінки факторів ризику в інвестуванні, законодавчі й нормативні акти України, які регламентують фінансово-виробничу та інвестиційну діяльність промислових підприємств, статистичні дані Державного комітету статистики України, фактичні дані підприємств відносно їх інвестиційної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливої наукової проблеми – розвитку методологічних основ зниження інвестиційних ризиків в умовах української економіки.

В теорії економічних наук.

Вперше:

- одержана нова цілісна наукова концепція зниження ризиків інвестування, реалізація якої створює передумови для активізації інвестиційної діяльності, залучення внутрішніх та іноземних інвестицій у промисловість України. Ця концепція відрізняється від традиційної за: розумінням проблеми зниження ризиків – не тільки в плані створення безризикового портфеля фінансових інвестицій, але й мінімізації ризиків реальних інвестицій у відновлення виробничої бази в умовах низького рівня розвитку ринкової інфраструктури; засобом вирішення цієї проблеми – замість точкового впливу пропонується система комплексного регулювання чинників ризику на основі їх прогнозування; оцінкою результатів;

- сформульовано методологічний підхід до формування механізму зниження ризиків реальних інвестицій;

- в економічній науці введено поняття технологія ризик-менеджменту інвестицій і запропонована система заходів щодо її формування.

Удосконалені:

- функціонально-алгоритмічна структура підсистеми ідентифікації ризикових факторів в системі управління інвестиційними ризиками та методи антикризового управління підприємством з урахуванням факторів ризику його інвестиційної діяльності;

- методи економічної експертизи проектів реальних інвестицій;

- контролінг фінансового стану підприємства в процесі реалізації інвестицій;

- методи оптимізації управління грошовими потоками по проекту та структурування активів проекту за ступенем їх ліквідності;

- система компенсування низької ліквідності проектів реальних інвестицій.

Дістали подальшого розвитку:

- понятійний апарат інвестиційного ризик-менеджменту, економічні категорії “ризикозахищеність”, “імунізація ризиків”, “інформаційна логістика управління ризиками”;

- концепція управління розвитком виробництва в умовах невизначеності й ризику, класифікація та система ідентифікації факторів ризику;

- методи підвищення гнучкості й адаптивності виробничої та управлінської структур підприємства-інвестора, напрямки оптимізації використання виробничої бази в процесі інвестиційної діяльності;

- система управління валютними ризиками та методи контролінгу вартості активів проекту на різних стадіях його життєвого циклу.

У методичному забезпеченні:

- визначено методичну базу управління ризиками інвестиційної діяльності

промислових підприємств і обґрунтовано науковий підхід до формування технології ризик-менеджменту реальних інвестицій;

- запропоновано принципово новий метод кількісної оцінки ефективності заходів ризик-менеджменту, який засновано на визначенні структури й величини страхових витрат і використанні спеціальних розрахункових коефіцієнтів;

- обґрунтовано концептуальну модель організації інвестиційного ризик-менеджменту, яка відповідає стратегії довгострокового розвитку виробництва й організаційній структурі даного підприємства в системі антикризового управління;

- запропоновано методи формування механізму запобіжного управління інвестиційними ризиками на підприємстві, сформульовано умови й принципові особливості застосування цих методів, які засновані на оригінальній трактовці теорії функціонування інформаційно-логістичних потоків в концептуальному, технічному, технологічному, організаційному та фінансовому аспектах;

- розроблено методи формування резервів на покриття ліквідаційних ризиків по видам активів проекту реальних інвестицій у залежності від стадії його життєвого циклу;

- вдосконалено методику аналізу ефективності інвестиційних проектів з урахуванням ризику, яка ґрунтується на розрахунку середньоквадратичних відхилень очикуємого доходу і розміру грошових потоків від запланованих величин.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці низки методологічних підходів і обґрунтуванні практичних рекомендацій. Зокрема, одержані розробки використовуються при підготовці бізнес-планів інвестиційних проектів, обґрунтуванні інвестиційних рішень на підприємствах машинобудівної, електротехнічної та інших галузей, а також при визначенні інвестиційної стратегії комерційних банків, що дозволяє обґрунтовано приймати рішення, які пов’язані з капіталовкладеннями, вибором найбільш ефективних інвестиційних проектів, формуванням стратегії зниження ризиків на базі їх прогнозування.

Розроблено механізм кількісної оцінки ефективності заходів щодо зниження ризиків, який ґрунтується на порівнянні витрат по страхуванню та величини збитків, що страхуються, із використанням системи коефіцієнтів. Цей механізм впроваджено при розробці інвестиційних програм ВАТ „Слов`янський завод важкого машинобудування” (м.Слов’янськ), ВАТ „Дружківський машинобудівний завод” (м. Дружківка), ВАТ „Слов’янський завод високовольтних ізоляторів” (м.Слов’янськ), ВАТ “Спецтехскло” (м. Костянтинівка).

Запропоновано методику визначення ефективності інвестиційних проектів з урахуванням ризику, яка підвищує точність економічної експертизи капіталовкладень. Методика використовується вказаними підприємствами, а також Костянтинівською філією „Приватбанку”, Костянтинівським відділенням АФ АКБ „Укрсоцбанк”.

Обґрунтовано рекомендації щодо оптимізації виробничої та управлінської структур промислового підприємства в процесі формування механізму мінімізації інвестиційних ризиків, які реалізовані на ВАТ “Слов`янський завод важкого машинобудування ”.

Вдосконалено методику оцінки активів проекту реальних інвестицій, структурування активів за рівнем ліквідності на різних фазах життєвого циклу. На цій основі розроблено й використовується у ВАТ “Спецтехскло” алгоритм розрахунку величини резервів на покриття ліквідаційних ризиків, методику оптимізації розміщення резервів на банківських депозитах.

Адаптовано для використання в ризик-менеджменті універсальну методику формування резервів на покриття сумнівних боргів по дебіторській заборгованості, яка звязана з впровадженням проекту.

Запропоновано й частково реалізовано у ВАТ “Слов’янський завод високовольтних ізоляторів” практичні рекомендації по формуванню системи внутрішнього аудиту капітальних інвестицій з метою забезпечення зберігання, адекватної оцінки активів проекту та підвищення ступеню його ліквідності.

Вдосконалено методику визначення стратегії зниження валютних ризиків шляхом їх страхування через строкові контракти, яка впроваджується в процесі обґрунтування інвестиційних рішень промисловими підприємствами й комерційними банками.

Матеріали дослідження використані також при підготовці фахівців в області управління інвестиціями в Харківському національному університеті

ім. В.Н.Каразіна, Краматорському економіко-гуманітарному інституті.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в роботі наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції, а також поняття належать особисто автору і є її науковими розробками.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій автором особисто розроблені наукові положення, методичні підходи й практичні рекомендації щодо формування стратегії зниження ризиків інвестиційної діяльності. Основні ідеї та розробки опубліковані без співавторів і відображують погляди дисертанта на проблему управління інвестиційними ризиками. У наукових роботах, які надруковані у співавторстві, особистий внесок автора зазначений у списку опублікованих робіт в авторефераті.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались та були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях і симпозіумах у 1997-2005 роках, основні з них: міжнародний науково-практичний симпозіум “Проблеми суднобудування: стан, ідеї, рішення” (м. Миколаїв, 1997 рік); міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 1998 рік); міжнародна науково-практична конференція “Проблеми інвестиційного менеджменту в Україні” (м. Київ, 2000 рік); міжнародна наукова конференція “XXI століття: альтернативні моделі розвитку суспільства” (м. Київ, 2002 рік); міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень-2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 рік); міжнародна науково-практична конференція „Дослідження та оптимізація економічних процесів Оптимум-2003” (м. Харків, 2003 рік); міжнародні міждисциплінарні науково-практичні конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Харків, 2003, 2004, 2005 роки); міжнародний форум молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, 2005 рік); науково-практична конференція „Питання розвитку економіки та менеджменту в ХХІ столітті” (м. Слов`янськ, 2005 рік).

Публікації результатів дослідження. Основні положення та найважли-

віші результати дисертаційного дослідження опубліковано автором самостійно і в співавторстві у 71 науковій праці, серед яких особисто автору належить 71,53 друк. аркушів, у тому числі: 2 монографії (33,97 друк.арк.), 32 статтях у наукових фахових виданнях, матеріали і тези доповідей та виступів на конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, висновків та додатків. Її загальний обсяг (до списку використаних джерел) – 469 стор. компютерного тексту, у тому числі 76 рисунків і 75 таблиць. Список використаних джерел містить 397 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Інвестиційний ризик-менеджмент у системі антикризового управління” визначено теоретико-методологічні підходи до управління ризиками інвестування, формування понятійного апарату, структурування ризик-менеджменту; надано обґрунтування концепції управління розвитком виробництва в умовах невизначеності та ризику; встановлено функціонально-алгоритмічну структуру підсистеми ідентифікації факторів ризику в системі управління інвестиційними ризиками; визначено особливості інвестиційного проекту як об’єкту ризик-менеджменту; виявлено напрямки антикризового управління підприємством з урахуванням факторів ризику його інвестиційної діяльності; обґрунтовано класифікацію ризиків, яка дає можливість максимально урахувати їх як фактор будь-якої управлінської діяльності.

Ризик є фактором будь-якої управлінської діяльності, його слід розглядати в економічній науці і практиці у взаємозв’язку всіх управлінських функцій, які реалізуються на мікро-, мезо- та макрорівнях відносно використання всіх факторів виробництва: матеріальних, людських та грошових ресурсів. Сфера даного дослідження обмежена управлінням ризиками інвестиційної діяльності. При цьому інвестування не є самоціллю, а розглядається як засіб забезпечення соціальної ефективності реформ, підвищення життєвого рівня українського суспільства в контексті європейської інтеграції країни.

Ефективний розвиток ризик-менеджменту як відносно нового наукового напрямку потребує підпорядкування понятійного апарату, тому автором запропоновано уточнення деяких категорій і понять у відповідності до української законодавчо-нормативної бази, інституціональних умов, існуючих технологій менеджменту, традиційної побудови інформаційних потоків на підприємствах, особливостей бізнес-діяльності взагалі, наведено авторське зведення термінів, яке використовується у наступних розділах роботи.

Наслідком узагальнення накопиченого матеріалу став принципово новий висновок щодо необхідності розуміння проблеми ризиків капіталовкладень у промисловість України не в плані створення безризикового портфелю фінансових інвестицій (що неможливо на етапі становлення фондового ринку), а в плані мінімізації ризиків реальних інвестицій в оновлення виробничої бази. Відносно тенденцій, які потрібно враховувати в процесі управління розвитком виробництва, визначено: посилення невизначеності всіх параметрів життєдіяльності суспільства; підвищення динамізму технологічних змін; обмеження термінових горизонтів економічного та технологічного прогнозів; швидке зростання потреб і, відповідно, поширення можливостей їх задовольняння як в ресурсному, так і в технологічному аспектах; поглиблення екологічної спрямованості розвитку матеріального виробництва. Запропонована автором концепція управління розвитком виробництва в умовах невизначеності та ризику сформульована як необхідність забезпечення процесу прийняття рішень з урахуванням невизначеності багатьох параметрів зовнішнього та внутрішнього середовищ, високої динаміки змін на базі ефективної стратегії ризик-менеджменту. Ця концепція заснована на системному підході, має інноваційну спрямованість і поєднана із загальними принципами антикризового управління.

Системний підхід постає, понад усім, у функціонально-алгоритмічному структуруванні підсистеми ідентифікації факторів ризику в системі управління інвестиціями. Особливу увагу приділено специфіці інноваційного проекту як об’єкту ризик-менеджменту: обмеженості впливу суб’єкта управління на рівень можливих втрат (головним завданням постає раціональне формування джерел покриття збитків); участь державних установ у регулюванні ступеня ризикованості венчурних проектів, зокрема, питання щодо припустимого рівня ризику (конкурси бізнес-проектів, експертиза їхньої інноваційної привабливості тощо, – функції, які взагалі, по стандартним інвестиційним проектам виконують менеджери підприємств; вирішення питання щодо спрямування регулюючих заходів – створення венчурних фондів, виділення бюджетних коштів на гарантування запозичень та фінансування проектів із високим ступенем ризику тощо). Венчурний проект як об’єкт ризик-менеджменту більш ускладнений, ніж інші проекти, оскільки спектр зовнішніх факторів, які впливають на стан підсистеми, що регулюється, ширше: зокрема, успішність управління ризиками залежить не тільки від „фонових” факторів інвестиційної привабливості регіону, але й від ступеня розвитку інноваційної інфраструктури, правових механізмів списання збитків та запозичень за венчурними проектами, наявності досвіду, традицій, соціально та економічно адаптованих методик тощо.

У другому розділі „Методологія упереджуючого управління ризиками інвестування” сформовано системний підхід у ризик-менеджменті та розроблено комплекс заходів щодо його реалізації; обґрунтовано методологічні особливості забезпечення ризикостійкості проектів реальних інвестицій;вдосконалено процес формування інформаційної бази ризик-менеджменту та системи функціонального контролінгу; розроблено методи коректування ризик-менеджменту з урахуванням динаміки факторів ризику.

Сутність системного підходу полягає в розгляді ризик-менеджменту як сукупності елементів, які, у свою чергу, мають складну структуру. Ефективність функціонування цієї системи, як і будь-якої іншої, визначається налагодженістю взаємодії її елементів, яка залежить від правильного (з точки зору відповідності об’єктивним умовам) їх структурування, формально-організаційного втілення, яке відповідає ситуації, а також від якості, обсягу й рівня обробки інформації. Сукупність методів формування стратегічних напрямків інвестиційного ризик-менеджменту, системи запобіжного управління та комплексу тактичних способів мінімізації ризиків складає сутність запропонованої методології імунізації. У даному розділі розглянуто методи формування стратегії управління ризиками: селективний, інтуїтивно-емпіричний, аналітико-детекційний, інформаційно-логістичний, експертний, альтернативний, моноваріантний, конверсійний, інтеграційний і метод стандартизації (рис.1).

Визначено методологічні особливості забезпечення ризикостійкості проектів реальних інвестицій (капіталовкладень підприємства безпосередньо у виробничі активи з метою збільшення вартості основних або матеріальних оборотних фондів) у порівнянні із фінансовими інвестиціями (які передбачують, що інвестор є учасником фондового ринку, купує цінні папери тих чи інших емітентів і не має прямого відношення до процесу реалізації проектів).

Ризикостійкість – це сукупність властивостей системи, що досліджується, які визначають характер реагування системи на зміни рівня ризиків. Процес реального інвестування позбавляє власника коштів низки переваг. По-перше, потенційний інвестор повинен самостійно оцінити поточний стан і перспективи реципієнта, ефективність проекту, рівень ризиків; ця оцінка взагалі суб’єктивна й уступає механізму оцінки привабливості реципієнта через котирування його цінних паперів. По-друге, надійність і гарантованість позабіржових угод нижчі, ніж на біржі. По-третє, відсутні можливості укладання строкових контрактів (форвардних, ф’ючерсних, опціонів), які стабілізують сезонні коливання цін, зрівнюють наслідки коливання валютних курсів і значні кон’юнктурні зміни цін. Головна ж проблема – низька ліквідність реальних інвестицій, неможливість швидкого перевкладення коштів у випадку виникнення труднощів із реалізацією проекту. В той же час реальне інвестування має переваги: відсутність додаткових витрат на сплату комісійних брокерським

Рис.1. Принципи та методи формування стратегії управління ризиками

фірмам, страхових внесків на рахунки клірингових палат бірж, менша залежність від тимчасових перепадів глобальної економічної системи, ширше поле для маневру в дивідендній політиці. Алгоритм формування стратегії ризик-менеджменту запропоновано для реального інвестування й обґрунтовано на прикладі ВАТ “Словянський завод високовольтних ізоляторів” (рис.2).

Сучасні інформаційні системи й технології стали необхідним інструментом ризик-менеджменту. До основних груп інформаційних систем і технологій, що формують базу прийняття рішень в області управління ризиками інвестиційної діяльності промислового підприємства, запропоновано віднести: по-перше, інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру (територіально сформовані державні й корпоративні комп’ютерні мережі, телекомунікаційні мережі, системи спеціального призначення, канали передачі даних, засоби комутації й управління інформаційними потоками; по-друге, бази й банки даних, всі види архівів, системи депозитаріїв державних інформаційних ресурсів; по-третє, базові й прикладні комп’ютерні та телекомунікаційні технології, системи забезпечення інформаційного захисту, ринок інформації, інформаційних технологій, засобів зв’язку, інформаційних продуктів та послуг. Із технологією обробки інформації пов’язано організацію функціонування інформаційних потоків, зокрема каналів її набуття зовні, каналів внутрішньої інформації (даних аналізу, аудиту), каналів оперативної виробничої інформації. Запропонована автором інформаційно-логістична концепція полягає в тому, щоб перейти до забезпечення обґрунтування управлінських рішень шляхом ефективного використання інформації, що дозволить оптимізувати стратегію ризик-менеджменту з урахуванням факторів ризику. Означене коректування необхідне у випадку перевищення рівня сукупного ризику інвестування Рсі над розрахованою величиною припустимих збитків, а також в умовах настання нового періоду діяльності системи (підприємства), що спостерігається, або надсистем (регіональної, загальнодержавної, міжнародної економіки).

У третьому розділі „Аналіз ефективності технологій ризик-менеджменту інвестицій” сформульовано методологічний підхід до формування технології ризик-менеджменту на підприємстві та обґрунтовано кількісні методи оцінки ефективності заходів щодо зниження ризиків, які основані на зіставленні витрат на реалізацію стратегії зниження ризиків і величини збитків, від яких вдалося застрахувати проект, на відміну від існуючої практики оцінки величини страхових возміщень. Для цього розроблено систему коефіцієнтів – показників ефективності заходів щодо зменшення ризиків (табл.1).У даному розділі наведено порівняльну характеристику існуючих методів зниження ризиків: диверсифікації, контрактного трансферу, страхування, хеджування та самострахування; розроблено критерії якісного аналізу ефективності цих методів – універсальність, результативність, можливість застосування на тій чи іншій стадії розвитку ринкової інфраструктури, автономність (незалежність від зовнішніх чинників), ступінь складності реалізації, рівень спеціалізації функцій страхування.

Обґрунтовано застосування нового терміну – “технологія ризик-менеджменту”, під якою слід розуміти сукупність оптимальних для наданих умов методів зниження можливих збитків у процесі інвестиційної діяльності на підставі вивчення закономірностей виникнення та розвитку ризикових ситуацій. Для розробки ефективної технології управління ризиками потрібні:

- аналіз ситуації (стану виробничої системи, інвестиційного проекту, факторів ризику;

- кількісна й якісна оцінки величини можливого збитку та ймовірності його виникнення;

- вибір оптимальних методів зниження ризиків для даної ситуації;

- прогнозування розвитку ситуації на підставі даних оперативного контролінгу й розробка заходів запобіжного управління ризиками;

- оцінка ефективності використаних методів ризик-менеджменту.

Рис.2. Схема формування стратегії ризик-менеджменту

Таблиця 1

Показники ефективності методів інвестиційного ризик-менеджменту

№ п/п | Найменування показника | Розрахункова формула | Економічний зміст показника

1 | 2 | 3 | 4

1. | Коефіцієнт не диверсифікованого (систематичного) ризику | ,

де – коефіцієнт недиверсифікованого ризику;

Sij – дохідність i - го підприємства (i = 1,2..k) в j - му періоді (j = 1,2,..n);

Si – дохідність фондових цінностей i - го підприємства у середньому за всі періоди (j = 1,2,..n);

Smj – середня дохідність на ринку цінних паперів у j - му періоді;–

середня дохідність на ринку цінних паперів. |

Даний коефіцієнт визначає відносну змінність цінних паперів за величиною їхньої дохідності та ступеню несистематичного ризику при диверсифікації портфелю фінансових інвестицій

2. | Коефіцієнт ефективності контрактної трансферизації ризиків | ,

де Q – коефіцієнт ефективності контрактної трансферизації ризиків, %;

k – очікуєма абсолютна величина збитків для кожного випадку спостереження, грн.;

– середнє очікуєме значення величини збитків, грн.;

j – число випадків спостереження (частота);

Z – сума витрат на контрактну трансферизацію, грн.

n – вид трансферного контракту (n = 1, 2,3, ...);

i – вид затрат (i=1, 2,3...). |

Показник характеризує кількісно ступінь ефективності контрактної трансферизації ризиків як одного з методів інвестиційного ризик-менеджменту

Продовження табл. 1

1 | 2 | 3 | 4

3. | Коефіцієнт ефективності трансферизації ризиків через страхування | ,

де K – коефіцієнт ефективності трансферизації ризиків через страхування, %;

Wi – сумарні витрати на страхування, грн.;

J – сума франшизи за усіма полісами, грн. |

Коефіцієнт є кількісною характеристикою відносної ефективності трансферизації ризиків через страхування

4. | Коефіцієнт ефективності трансферизації ризиків через хеджування | ,

де – коефіцієнт ефективності трансферизації ризиків через хеджування, %;

li – сумарні витрати по хеджуванню, грн.;

H – сумарний фінансовий результат (прибуток чи збиток) від комплексу хеджевих операцій, грн. |

Показник є кількісним вираженням ефективності хеджування ризиків як одного з способів їх трансферізації

5. | Коефіцієнт ефективності створення резервів при самострахуванні | ,

де L – коефіцієнт ефективності створення резервів при самострахуванні, %;

Ji – сума створюємого резерву на покриття i - го ризику, грн.;

Xi – доля загально виробничих витрат яка припадає на організацію створення резерву по i-му ризику, грн.;

ti – коефіцієнт пропорційності (, де R – абсолютна величина можливих збитків, грн., ). |

Коефіцієнт визначає ефективність створення резервів в процесі самострахування

Поняття „технологія” припускає стандартність підходів до нормування ресурсів, що задіяні в процесі управління ризиками, об’єктивність аналізу, системність впливу, планування стратегічних, тактичних й оперативних заходів – інакше кажучи, налагодженість механізму ризик-менеджменту.

У четвертому розділі „ Формування механізму зниження інвестиційних ризиків” розглянуто процес формування механізму зниження інвестиційних ризиків: визначено шляхи підвищення точності економічної експертизи проектів, оптимізації методів управління грошовими потоками при реалізації проекту капіталовкладень, вдосконалено методику контролінгу фінансового стану й адаптовано її до потреб інвестиційного ризик-менеджменту, розроблено напрямки оптимізації виробничої та управлінської структур підприємства-інвестора, виявлено взаємозв’язки показників ефективності використання виробничої бази й рівня ризикованості капіталовкладень.

Деякі аспекти економічного аналізу безпосередньо впливають на рівень ризиків інвестиційних проектів. Зокрема, в дисертаційній роботі розглянуто методику аналізу ефективності інвестиційних проектів, у рамках якого запропоновано методику вибору оптимального варіанта інвестування з урахуванням ризику, апробовану у ВАТ “Слов’янський завод високовольтних ізоляторів”. Проблема полягає в тому, що за допомогою показників ефективності NPV (чистої поточної вартості), IRR (внутрішньої норми доходності) і РІ (рентабельності проекту) вибір найкращого проекту не завжди можливий, бо може бути, що величина NPV найбільша у проекті „А”, IRR – у проекті „В”, а РІ – у проекті „С”. Тому необхідно порівняти самі методи визначення ефективності проектів, виділивши серед них оптимальні. Для цього розглянуто такий приклад. Окрім описаного в дисертації проекту реконструкції масозаготівельного цеху №3 СЗВІ, який передбачає установлення нових пресів і вакуумних насосів (позначимо цей проект „А”), існують альтернативні варіанти капіталовкладень. Проект „В” передбачає установлення нових відцентрових насосів, а проект „С” – модернізацію діючих пресів в комплексі з установленням плунжерних насосів. З табл. 2 видно, що з урахуванням ризику найбільш доцільною для заводу є реалізація тільки інвестиційного проекту „С”, в якому скоригована по спеціальних коефіцієнтах NPV є позитивною і складає 22769,36 тис.грн.

По проектах „А” і „В” величина доходу має бути скоригованою на понижуючі коефіцієнти і є негативною, що свідчить про збитковість проектів у тому випадку, коли буде виправданим прогноз експертів відносно рівня ризиків надходження очікуваних доходів. З табл. 3 видно, що інвестиційні проекти „А”, ”В”, і „С” по середньому квадратичному відхиленню доходів першого року від очікуваної величини треба ранжирувати в залежності від ступеня ризику так, як це зображено в табл. 4.

Таблиця 2

Обґрунтування оптимального варіанту інвестування з урахуванням ризику, тис.грн.

РокиПроект “А” | Проект “Б” | Проект “С” | Поточна вартість грошових потоківСередній понижуючий коефіцієнт | Скоригована поточна вартість грошових потоків (гр.2гр.3) | Поточна вартість грошових потоківСередній понижуючий коефіцієнтСкоригована поточна вартість грошових потоків (гр.5гр.6) | Поточна вартість грошових потоківСередній понижуючий коефіцієнтСкоригована поточна вартість грошових потоків

(гр.8гр.9) | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 1 | 10100,0 | 0,75 | 7575,00 | 50100,0 | 0,80 | 40080,0 | 50100,0 | 0,90 | 45090,0 | 2 | 20100,0 | 0,70 | 14070,00 | 40100,0 | 0,75 | 30075,0 | 40100,0 | 0,85 | 34085,0 | 3 | 30100,0 | 0,65 | 19565,00 | 40100,0 | 0,75 | 30075,0 | 40100,0 | 0,80 | 32080,0 | 4 | 30100,0 | 0,60 | 18060,00 | 30100,0 | 0,60 | 18060,0 | 30100,0 | 0,75 | 22575,0 | 5 | 40100,0 | 0,55 | 22055,00 | 30100,0 | 0,60 | 18060,0 | 30100,0 | 0,70 | 21070,0 | 6 | 40100,0 | 0,50 | 20050,00 | 20100,0 | 0,55 | 11055,0 | 20100,0 | 0,65 | 13065,0 | 7 | 50100,0 | 0,50 | 25050,00 | 10100,0 | 0,55 | 5555,00 | 10100,0 | 0,60 | 6060,0 | Основні витрати-94885,0 | -98452,0 | -97320,0

Управління грошовими активами проекту реальних інвестицій являє собою комплекс управлінських заходів щодо формування, ефективного використання й організації їх обігу. Основними завданнями оптимізації грошових потоків по проекту є: забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків; забезпечення синхронності їх формування; забезпечення максимуму чистого грошового потоку по проекту. Механізм реалізації цих завдань містить принципи, етапи й методи управління грошовими потоками інвестиційного проекту. Принципи – це високий динамізм, гнучкість, адаптив-

ність; варіативність підходів до оперативного регулювання грошових потоків; інтегрованість системи управління грошовими потоками в загальну систему інвестиційного ризик-менеджменту. Етапи управління грошовими потоками проекту, що впроваджується на підприємстві, це, по-перше, оптимізація середніх залишків грошових коштів по проекту, по-друге – вибір ефективних форм регулювання середніх залишків грошових коштів.

Таблиця 3

Розрахунок запланованих в першому році доходів, дисперсії і середньоквадратичного відхилення по інвестиційних проектах „А”, ”В”, ”С”, тис.грн.

nПроект “А” | 1 | 10100,00 | 0,20 | 2020,00 | 1244,50 | 65286400,00 | 13057280,00 | 2 | 5350,00 | 0,05 | 267,50 | -3505,50 | 25831806,00 | 1291590,00 | 3 | 8900,00 | 0,20 | 1780,00 | 44,50 | 50694400,00 | 10138880,00 | 4 | 9100,00 | 0,20 | 1820,00 | 244,50 | 52998400,00 | 10599680,00 | 5 | 12000,00 | 0,05 | 600,00 | 3144,50 | 129960000,00 | 6498000,00 | 6 | 11300,00 | 0,20 | 2260,00 | 2444,50 | 81721600,00 | 16344320,00 | 7 | 10800,00 | 0,10 | 108,00 | 1944,50 | 114318860,00 | 11431886,00 | Підсумкові показники: =8855,5; =69361636,00; =8328,36. | Проект “В” | 1 | 50100,00 | 0,20 | 10020,00 | 3091,00 | 9554281,00 | 1910856,20 | 2 | 40830,00 | 0,10 | 4083,00 | -6179,00 | 38180041,00 | 3818004,10 | 3 | 40100,00 | 0,20 | 8020,00 | -6909,00 | 47734281,00 | 9546856,20 | 4 | 60200,00 | 0,10 | 6020,00 | 13191,00 | 174002480,00 | 17400248,00 | 5 | 55360,00 | 0,10 | 5536,00 | 8351,00 | 69739201,00 | 6973920,10 | 6 | 51400,00 | 0,20 | 10280,00 | 4391,00 | 19280881,00 | 3856176,20 | Продовження табл. 3 | 7 | 30500,00 | 0,10 | 3050,00 | -16509,00 | 272547080,00 | 27254708,00 | Підсумкові показники: =47009,00; =70760768,00; =8411,94. | Проект “С” | 1 | 50100,00 | 0,10 | 5010,00 | 709,00 | 502681,00 | 50268,10 | 2 | 50500,00 | 0,10 | 5050,00 | 1109,00 | 1229881,00 | 122988,10 | 3 | 51230,00 | 0,10 | 5153,00 | 1839,00 | 3381921,00 | 338192,10 | 4 | 52400,00 | 0,10 | 5240,00 | 3009,00 | 9054081,00 | 905408,10 | 5 | 45260,00 | 0,10 | 4526,00 | -4131,00 | 17065161,00 | 1706516,10 | 6 | 48420,00 | 0,10 | 4842,00 | -971,00 | 942841,00 | 94284,10 | 7 | 49000,00 | 0,40 | 19600,00 | 391,00 | 152881,00 | 61152,40 | Підсумкові показники: =49391,00; =3278809,00; =1810,75. | Таблиця 4

Ранжирування альтернативних інвестиційних проектів за ступенем ризику

Найменування проектуРозрахункове значення середньоквадратичного відхилення доходів першого року, тис. грн. | Ранг проекту за ступенем ризику“А” | 8328,36 | II“Б” | 8411,94 | III“С” | 1810,75 | I

Контролінг фінансових показників є частиною механізму управління ризиками й містить: систематичне визначення величин показників фінансово-господарської діяльності інвестора та реципієнта – сканування; періодичне формування звітної бази даних, їх групування, узагальнення й аналіз – моніторинг; оперативне регулювання з метою оптимізації фінансової діяльності – власно контролінг. Для забезпечення реалізації функцій контролінгу із найменшими витратами запропоновано використати „інфраструктуру” бухгалтерського обліку, тобто первинну інформацію, систему її групування й узагальнення у розрізі відповідних аналітичних й синтетичних рахунків. Суб’єктами контролінгу стають у такому випадку робітники бухгалтерії, які виконують поширене коло операцій: окрім фіксування фактичних даних, узагальнення й накопичення інформації, її аналіз, прогнозування показників – „джерел ризику”, розробку регулюючих заходів.

Можливості інвестиційного ризик-менеджменту, як і ефективність управлінських заходів взагалі, визначаються особливостями виробничої та управлінської структур підприємства. Із точки зору створення передумов формування механізму запобіжного управління ризиками дивізіональна дворівнева структура управління із предметною спеціалізацією дозволяє вирішити низку проблем, що проілюстровано на прикладі ВАТ „Дружківський машинобудівний завод” (ДМЗ). Також потрібно створення достатньо потужної внутрішньої інформаційної системи, яка формується з даних бухгалтерського, фінансового й оперативного обліку, економічного аналізу, внутрішнього аудиту. Реалізацію функції управління ризиками на підприємстві пов’язано із значними організаційними зусиллями, створенням спеціальної підсистеми в системі менеджменту. На прикладі ВАТ „ДМЗ” проілюстровано процес управління ризиками інвестиційної діяльності, який протікає на двох рівнях: виконавчому й координуючому. На виконавчому рівні здійснюється контроль рівня ризиків, виникаючих (ідентифікованих) при розробці й реалізації проекту інвестицій; прогнозування розвитку ситуації; обґрунтування можливих варіантів регулюючих заходів. На координуючому рівні виконуються командно-контрольні процедури узгодження роботи усіх учасників проекту по зменшенню ризиків. По кожному ідентифікованому ризиковому фактору оформлюється „Файл ризику” – документ, в якому відображується вся інформація, яка розглядається в ході аналітичної роботи. Всі „Файли ризиків” поміщаються в „Архів файлів ризиків”, які забезпечують прийняття управлінських рішень.

У п’ятому розділі „ Розробка стратегії управління ліквідністю проекту” сформульовано методологічний підхід до розробки стратегії управління ліквідністю проекту реальних інвестицій, вдосконалено методику структурування активів проекту за ступенем їх ліквідності, обґрунтовано методи компенсування низької ліквідності проекту реальних інвестицій, розроблено методи зниження валютних ризиків.

Одним з найбільш значущих аспектів фінансового аналізу проекту є визначення ступеню ліквідності інвестицій, тобто їх спроможності бути реалізованими протягом короткого періоду часу без втрачання своєї ринкової вартості при зміні раніше прийнятих інвестиційних рішень й необхідності реінвестування капіталу. Запропоновано відокремити п’ять груп: активи в абсолютно ліквідній формі, високоліквідні активи, середньоліквідні активи, низьколіквідні активи та неліквідні активи; на прикладі проекту капіталовкладень ВАТ „Спецтехскло” обґрунтовано критерії структурування активів по групах ліквідності.

Джерелом компенсації низької ліквідності проектів реальних інвестицій в умовах транзитивної економіки є не тільки високий дохід. Існують інші варіанти компенсування ліквідаційного ризику, – не в грошовій формі, а у вигляді реалізації економічних інтересів інвесторів через створення призначеної кількості робочих місць, збереження контролю над підприємством (наприклад, за рахунок реінвестування частини дивідендів) тощо, – у випадках інвестування підприємства його