БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПЕТРИК МАКСИМ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 619:617.57/.58:636.2

Застосування антисептичних емульсій

із димексидом при гнійно-некротичних процесах

у ділянці пальців у високопродуктивних корів

16.00.05 – ветеринарна хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Біла Церква – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – заслужений працівник народної освіти України,

доктор ветеринарних наук, професор

Панько Іван Семенович,

Білоцерківський державний аграрний університет,

кафедра хірургії

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Борисевич Володимир Борисович,

Національний аграрний університет,

кафедра хірургії ім. І.О. Поваженка

кандидат ветеринарних наук, доцент

Киричко Борис Павлович,

Полтавська державна аграрна академія,

кафедра хірургії

Провідна установа – Харківська державна зооветеринарна академія,

Міністерства аграрної політики України,

кафедра хірургії, м. Харків

Захист дисертації відбудеться “ 27 ” квітня 2006 р. о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 при Білоцерківському державному аграрному університеті за адресою: 09111, м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 126; навчальний корпус №8, ауд. №1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Білоцерківського держав-ного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1.

Автореферат розісланий “22” березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат вет. наук, доцент_______________Чорнозуб М.П.

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з основних галузей сільськогосподарського виробництва в Україні завжди було тваринництво. Останніми роками в нашій країні спостерігається тенденція до поліпшення генетичного потенціалу корів молочного напрямку. Результатом цієї роботи є створення в багатьох госпо-дарствах високопродуктивних стад з надоями 58 тис. і більше літрів молока за лактацію (Буркат В.П., 1998; Левченко В.І., Влізло В.В., 1998). Однак відомо, що високопродуктивні корови хворіють частіше, це зумовлено виведенням з молоком великої кількості поживних речовин і зниженням, відповідно, резистентності їх організму (Молоканов В.А., 1992; Панько І.С. зі співавт., 1996; Власенко В.М., Панько І.С., 1996 та ін.).

Особливо актуальною проблемою молочного тваринництва є боротьба з хворобами дистального відділу кінцівок у корів. За даними деяких авторів (Калашник И.А., 1991; Рейдла К.А., 1991; Борисевич В.Б., 1991; Лукьяновский В.А., 1997; Панько І.С. зі співавт., 1998), в окремих господарствах вони зустрічаються в 30–87 % корів і завдають значних економічних збитків господарствам за рахунок зниження молочної продуктивності, вгодованості тварин (Елисеев А.Н. и др., 2000), розладів репродуктивної функції (Рубленко М.В., Власенко С.А., 2002) та неповного використання генетичного потенціалу породи внаслідок передчасного вибракування хворих тварин (Лукьяновский В.А., 1997).

Заходи профілактики уражень пальців у більшості господарств не проводяться, а основним напрямом у боротьбі з ними є лікувальна робота. Питання лікування хвороб ратиць у корів неодноразово висвітлювалися у літературі, однак більшість запропонованих засобів проявляють лише антибактеріальні властивості, діють у вогнищах ураження поверхнево, погано проникають у глибину тканин і не завжди дають бажаних результатів.

Останнім часом у ветеринарній медицині як розчинник з добрими протизапальними, антимікробними та пенетруючими властивостями використовується димексид (Саєвич В.І, Завірюха В.І., 1980; Хомин Н.М., 1994; Панько І.С., Тихонюк Л.А., Нагорний В.В., 1999; Цісінська С.В., 2004). Тому опрацювання та впровадження у виробництво ефективних лікувальних засобів на основі димексиду, які б справляли багатофакторну дію у вогнищі ураження та добре проникали в глибину тканин, на сьогодні є досить актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з науковою тематикою кафедри хірургії та проблемної лабораторії з питань ветеринарної хірургії Білоцерківського державного аграрного університету “Опрацювання лікувально-профілактичних заходів при хворобах кінцівок у високопродуктивних корів” (номер державної реєстрації 0101U003652).

Мета роботи – експериментальне й теоретичне обґрунтування методів лікування гнійно-некротичних процесів у ділянці пальців у високопродуктивних корів із застосуванням антисептичних емульсій з димексидом.

Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі завдання:

1)

2)

3)

4)

Об’єкт досліджень – гнійно-некротичні процеси у ділянці пальців (гнійні пододерматити, виразки, флегмони) у високопродуктивних корів.

Предмет досліджень – поширення, патогенез та методи лікування гнійно-некротичних уражень у ділянці пальців у корів.

Методи досліджень – клінічні, гематологічні (морфологічний склад крові), біохімічні (гемоглобін, загальний білок, імуноглобуліни, глікопротеїди, глюко-заміноглікани, сіалові кислоти, церулоплазмін), та бактеріологічні (виділення й ідентифікація бактерій з вогнищ ураження у ділянці пальців).

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчено зміни показників імунобіологічної реактивності, обміну сполучної тканини та гострофазних білків при гнійно-некротичних процесах у ділянці пальців та терміни їх відновлення при різних методах лікування даної патології.

Уперше на основі експериментального і клінічного досліджень при гнійно-некротичних процесах у ділянці пальців у високопродуктивних корів запропоновано використання фенол-скипидар-димексидної емульсії та препарату АСД (фракція 3) з димексидом.

Отримані дані щодо поширення гнійно-некротичних уражень пальців у високопродуктивних корів залежно від умов їх годівлі та утримання.

Визначено оптимальну дозу імуномодулювального препарату КАФІ (комплекс активуючих факторів імунітету) для високопродуктивних корів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні запропонованих методів лікування гнійно-некротичних процесів у ділянці пальців у високопродуктивних корів. Доведена висока ефективність фенол-скипидар-димексидної емульсії та комплексного препарату АСД (фракція 3) з димексидом при гнійно-некротичних ураженнях пальців. У комплексному лікуванні корів з вказаною патологією доведено доцільність застосування імуномодулю-вального препарату КАФІ. Запропоновані методи лікування патогенетично обґрунтовані, технічно прості та забезпечують досить високу лікувальну ефективність при названих процесах у ділянці пальців у корів.

Отримані результати використовуються при читанні лекцій та проведенні лабораторно-практичних занять на кафедрі хірургії, в Інституті післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини Білоцерківського державного аграрного університету, Національного аграрного університету, а також при лікуванні тварин у господарствах Київської області.

За матеріалами досліджень розроблено методичні рекомендації “Ліку-вально-профілактичні заходи при хворобах кінцівок у високопродуктивних корів”, затверджені науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол № 4 від 23 грудня 2004 року). Отримано деклараційний патент на корисну модель “Спосіб активації процесів метаболізму у високопродуктивних корів” (№ 3848).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг клінічних і лабораторних досліджень. Бакте-ріологічні дослідження виконані на кафедрі лабораторної діагностики інфекційних хвороб тварин Інституту післядипломного навчання керівників і спе-ціалістів ветеринарної медицини Білоцерківського ДАУ(завідувач кафедри доктор ветеринарних наук, професор В.М.Івченко).

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на міжнародних конференціях: “Актуальные проблемы ветеринарной хирургии” (м. Троїцьк, 2004), “Сучасні проблеми ветеринарної хірургії” (м. Харків, 2004), V науково-практичній конференції “Проблеми неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 3–4 листопада 2005 р.); конфе-ренції молодих вчених, докторантів, аспірантів “Наукові пошуки молоді на початку ХХІ століття” (м. Біла Церква, 2004), IV державній науково-практичній конференції аспірантів і докторантів “Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті” (Біла Церква, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць у фахових виданнях: “Вісник Білоцерківського державного аграрного університету” (3), журнал “Ветеринарна медицина України” (3); методичні рекомендації (1), патент (1).

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділів результатів власних досліджень, їх узагальнення та аналізу, висновків і пропозицій, викладених на 118 сторінках комп’ютерного тексту, списку використаних джерел, що містить 326 найменувань, у тому числі – 73 із далекого зарубіжжя, додатків. Робота ілюстрована 23 таблицями та 11 рисунками.

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Робота виконувалася на кафедрі хірургії протягом 2002–2005 рр. на базі сільськогосподарських підприємств Київської області, що спеціалізуються на виробництві молока (племзавод ТОВ “Сухоліське” та агрофірма “Світанок”). Лабораторні дослідження виконані на кафедрі хірургії, а бактеріологічні – у лабораторії кафедри лабораторної діагностики Інституту післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини Білоцерківського державного аграрного університету (завідувач професор В.М.Івченко).

Протягом 2003–2005 рр. у названих вище господарствах проводилося диспансерне обстеження 620 корів чорно-рябої голштинської породи для визначення поширення захворювань дистального відділу кінцівок з урахуванням умов їх годівлі та утримання. Зокрема, у ТОВ “Сухоліське” випадки ураження кінцівок зустрічаються у 13,8 % тварин, тоді як в агрофірмі “Світанок” вони набули масового характеру (78,9 %). У зв’язку з цим нами досліджена залежність виникнення гнійно-некротичних уражень пальців у корів від умов їх годівлі та утримання. Крім того, у цих господарствах протягом 20032004 рр. проводилося щомісячне диспансерне обстеження тварин та лікування хворих, що дозволило визначити динаміку хвороб ратиць у корів протягом року.

Клінічно-діагностичний етап передбачав загальне дослідження, а також клінічну та бактеріологічну характеристику гнійно-некротичних процесів у ділянці пальців.

При місцевому дослідженні звертали увагу на локалізацію процесу, його поширення, наявність карманів, відшарувань копитцевого рогу тощо.

Крім клінічних змін, нами вивчено низку морфологічних і біохімічних по-казників крові, а також стану природної резистентності у корів, з гнійно-некротичними процесами в ділянці пальця (74 голови). Дослідження крові проводили за наступними показниками: загальна кількість еритроцитів, лейкоцитів та лейкограма – за загальноприйнятими методами; гемоглобін – геміглобінціанідним методом; загальний білок – рефрактометрично; загальна кількість імуноглобуліннів – за реакцією з 18 %-ним розчином натрію сульфіту; білкові фракції – нефелометричним методом; глікопротеїди та глікозаміноглікани – фракційним методом за І.В.Нєвєровим та Н.І.Титаренко (1979); сіалові кислоти – за методом Гесса (2003); церулоплазмін – за методом Равіна (2003).

Отримані результати порівнювали з аналогічними даними 10-ти клінічно здорових корів.

Відбір зразків крові проводили шляхом пункції яремної вени, після попе-реднього клінічного дослідження тварин. Для морфологічних досліджень кров стабілізували 3,8 %-ним розчином цитрату натрію, а для біохімічних – отримували сироватку. В разі необхідності зразки сироватки заморожували при температурі –20 °С.

Для бактеріологічного дослідження під час хірургічної обробки відбирали матеріал з вогнищ ураження на межі здорових та некротизованих тканин у проавтоклавовані пробірки з фізіологічним розчином. Для створення анаеробних умов, при культивуванні F. nekrophorum використовували пірогалол.

Визначення біохімічних показників крові у корів з гнійно-некротичними ураженнями показали, що у багатьох випадках, особливо при флегмонозних процесах і пододерматитах, у хворих знижувалися імунні показники. Тому в комплексному лікуванні таких корів ми використовували імуномодулювальний препарат КАФІ, попередньо визначивши його оптимальну дозу для високопродуктивних корів. Для цього нами були відібрані корови 5–6-річного віку в сухостійний період, продуктивністю 5–8 тис. л молока за лактацію. Препарат вводили внутрішньом’язово. За принципом аналогів було сформовано 5 груп корів. Тваринам першої групи (6 корів) КАФІ вводили в дозі 1 мл на голову, другої (5) – 2, третьої (5) – 3, четвертої (6) – 4; п’ята група (7) була контрольною – 1 мл 0,85 %-ного розчину натрію хлориду. Кров для біохімічних досліджень відбирали до введення препарату та через 14 днів і 2 місяці після введення.

Клініко-експериментальне обґрунтування лікувальних заходів при гнійно-некротичних процесах у ділянці пальців у корів проводили в 2-х серіях дослідів. При цьому використовували весь комплекс зазначених клінічних, гематологічних та біохімічних досліджень.

У першій серії дослідів було вивчено лікувальну ефективність фенол-скипидар-димексидної емульсії. Для цього за принципом аналогів було підібрано три групи тварин з гнійно-некротичними ураженнями пальців. У першій (44 корови) для лікування використали фенол-скипидар-димексидну емульсію (фенол – 5,0; скипидар – 10,0; рицинова олія – 50,0; димексид – 50,0), у другій (38 корів) – емульсію Барсукова (фенол – 5,0; скипидар – 10,0; рицинова олія – 50,0). Тваринам третьої групи (контрольна, 40 корів) на осередки ураження наносили порошок Житнюка (цукор – 60,0; ксероформ – 20,0; стрептоцид – 15,0; борна кислота – 5,0) з сульфатом міді у співвідношенні 10:1.

У другій серії дослідів вивчалася лікувальна ефективність комплексного препарату АСД (фракція 3) з димексидом. За принципом аналогів було підібрано три групи тварин з гнійно-некротичними ураженнями пальців. У першій групі (42 корови) використовували комплексний препарат АСД (ф. 3) (АСД фракція 3 – 52,5 %, етоній – 0,5 %, ксероформ – 5 %, стрептоцид білий – 10 %, тривіт – 2 %, вазелінова олія – 30 %), у другій (46 корів) – його суміш з димексидом у співвідношенні 2:1, у третій (40 корів) – порошок Житнюка із сульфатом міді у співвідношенні 10:1.

При лікуванні всіх корів з гнійно-некротичними процесами у ділянці пальців проводили ретельну хірургічну обробку вогнищ уражень після провідникової анестезії 3 %-ним розчином новокаїну. При виразках та пододерматитах видаляли гній, некротизовані тканини, відшарований копитцевий ріг. При флегмонозних процесах проводили розтин абсцесів або розширення наявного ранового каналу і максимально видаляли гнійний ексудат та мертві тканини за допомогою розчину фурациліну (1:5000) з 3 %-ним розчином перекису водню (1:1). Потім на вогнища ураження накладали серветки, оброблені вказаними препаратами, які фіксували захисною пов'язкою; верхні шари останньої просочували дьогтем, а зміну пов'язки робили з інтервалом 3–4 дні. Зазначені препарати використовували в першу фазу запального процесу – до повного очищення вогнищ уражень від авіталізованих тканин, гнійного ексудату і появи грануляцій. В подальшому для стимуляції розвитку грануляційної тканини використовували мазь Вишневського до повного закриття ранового дефекту. Тваринам усіх груп на початку лікування вводили 3 мл КАФІ внутрішньом’язово.

Лікувальну ефективність визначали за терміном повного очищення вогнищ ураження від авіталізованих тканин і гнійного ексудату, стабілізації показників крові та інтенсивністю регенеративних процесів.

Відбір проб крові проводили на початку лікування, в процесі лікування (очищення вогнищ уражень від авіталізованих тканин та розвитку грануляцій) і після клінічного видужування тварин.

Цифровий матеріал оброблено методами варіаційної статистики на персо-нальному комп’ютері з використанням програми MS Excel.

Результати досліджень та їх аналіз

Поширення хвороб у ділянці пальців у корів

Вивчення поширення уражень ділянки пальців у високопродуктивних корів чорно-рябої голштинської породи з урахуванням умов їх годівлі та утримання проведені в господарствах Київської області (племгосподарства “Світанок”, “Сухоліське”).

В агрофірмі “Світанок” на відділку “Ковалівка” племферма укомплектована поголів’ям із 320 корів, продуктивністю 6–7 тис. літрів молока за лактацію. Утримання цілорічне стійлове зі щоденним пасивним моціоном на при-фермських вигульних майданчиках. Як підстильний матеріал використовується тирса. Видалення гною з приміщень здійснюється за допомогою скребкового транспортера. В господарстві практикується висококонцентратна годівля (добова доза концентратів 10 кг) з обмеженою кількістю якісних грубих кормів.

У ТОВ “Сухоліське” племферма укомплектована поголів’ям із 300 корів, продуктивністю 5,5–6,5 тис. літрів молока за лактацію. При цьому практикується стійлово-табірний спосіб утримання корів: у зимовий період – у типових корівниках зі щоденним пасивним моціоном у прифермських загонах, а в літньо-осінній (травень-вересень) – в літньому таборі з щоденним випасанням на штучних пасовищах. Підлога в корівниках бетонна. Тварини в достатній кількості забезпечені підстильним матеріалом. Видалення гною з приміщень здійснюється за допомогою скребкового транспортера. Добова даванка концентратів становить 3 кг. Тварини в достатній кількості забезпечені сіном бобових трав.

За 2003 р. в АФ “Світанок” було виявлено 248 тварин із різними ураженнями пальців, що становить Серед патології ділянки пальців частіше домінували виразкові процеси шкіри міжпальцьової щілини та м’якушів (близько 50 %), гнійні та гнильні пододерматити (30–33 %), рідше флегмонозні процеси (9–10 %), виразка Рустергольца (4–5,4 %) та подартрити (3 %). Вивчаючи кількість уражень по місяцях у господарстві не виявлено сезонності у прояві захворюваності.

При бактеріологічному дослідженні патматеріалу, відібраного від хворих тварин, у вогнищах ураження було виділено F. nekrophorum в асоціації з E. coli та St. аureus.

У ТОВ “Сухоліське” протягом 2003 р. було виявлено 44 корови з гнійно-некротичними ураженнями пальців, що склало 14,6 % від загального поголів’я, а за 2004 р. – 39 (13 %) (табл. 1).

Здебільшого спостерігали виразки шкіри міжпальцьової щілини (34–46,2 %) та пододерматити (35,9–36,4 %). Флегмонозні процеси та гнійні подартрити зустрічалися досить рідко, розвивалися частіше як наслідок травм і, рідше, як ускладнення пододерматитів, зумовлених несвоєчасним лікуванням. Основна кількість уражень припадала на літні місяці, що пов’язано з травмуванням кінцівок на пасовищах.

Отже, існує пряма залежність між гнійно-некротичними ураженнями ратиць у корів та умовами їх утримання й годівлі.

77,5 % від загальної їх кількості, а протягом 2004 р. – 257 (80,3 %) (табл. 1).

Таблиця 1 – Поширення уражень ратиць у корів АФ “Світанок” та ТОВ “Сухоліське”

Нозологічна

форма уражень | Всього | АФ “Світанок” | ТОВ “Сухоліське” | 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | гол. | % | гол. | % | гол. | % | гол. | % | гол. | % | Виразки шкіри

між пальцьової

щілини та м’якуша |

292 |

49,7 |

132 |

53,3 |

127 |

49,5 |

15 |

34,0 |

18 |

46,2 | Пододерматити | 189 | 32,1 | 75 | 30,2 | 84 | 32,7 | 16 | 36,4 | 14 | 35,9 | Флегмонозні

процеси | 60 | 10,2 | 25 | 10,1 | 23 | 8,9 | 8 | 18,2 | 4 | 10,3 | Виразка

Рустергольца | 24 | 4,1 | 10 | 4,0 | 14 | 5,4–––– | Гнійні

подартрити | 23 | 3,9 | 6 | 2,4 | 9 | 3,5 | 5 | 11,4 | 3 | 7,6 | Всього | 588 | 100 | 248 | 100 | 257 | 100 | 44 | 100 | 39 | 100 |

Клінічні форми гнійно-некротичних уражень пальців у корів

Серед усіх захворювань перше місце займали виразки шкіри міжпальцьової щілини та м’якушів (49,7 %). Їх ранніми ознаками була незначна кульгавість. У ділянках ураження виявляли почервоніння шкіри, підвищення місцевої температури, болюче, обмежене припухання. В подальшому утворювалися поверхневі тріщини, які інфікувалися змішаною мікрофлорою, поглиблювалися. З вогнищ уражень виділявся серозно-гнійний ексудат.

Друге місце посідали гнійні та гнильні пододерматити (32,1 %). Клінічно вони характеризувалися кульгавістю середнього ступеня, неприродною постановкою кінцівки. При огляді рогова підошва була здута, відшаровувалася від основи шкіри, після її розрізу виділявся рідкий, сіруватого кольору гнійний ексудат з неприємним запахом, часто із домішками бульбашок газу. При ураженні глибоких шарів основи шкіри – глибокий пододерматит – збільшувався ступінь кульгавості, нерідко підвищувалася температура тіла і погіршувався загальний стан, а гнійний ексудат, що виділявся, набував густої консистенції, жовтуватого кольору, іноді зеленуватого відтінку, що свідчить про ураження щільних тканин.

Як ускладнення глибокого гнійного пододерматиту, а інколи й унаслідок механічного пошкодження тканин зустрічалися флегмонозні процеси в ділянці пальців (10,2 %). Найчастіше спостерігалася флегмона вінчика, що проявлялася розлитим, гарячим і болючим припуханням тканин у цій ділянці. З часом у центральній ділянці припухання формувалося вогнище нагноєння, після само-вільного прориву чи оперативного розтину якого виділявся гнійний ексудат.

Флегмона м’якуша проявлялася кульгавістю опірної кінцівки різного ступеня. В ділянці м’якуша чи міжм’якушевої борозни відмічали розлите припухання з вираженою больовою реакцією. Через декілька днів у цих місцях формувалися абсцеси, після розтину яких виділявся гнійний ексудат.

Гнійні подартрити (3,9 %) розвивалися частіше як ускладнення пододермату чи флегмонозних процесів і значно рідше – при проникаючих ранах у ділянку підошви, вінчика та міжпальцьового склепіння. Тварина уражену кінцівку тримає піднятою, періодично роблячи нею некеровані рухи; копитцевий суглоб збільшений, малорухомий, болючий, гарячий на дотик. При місцевому дослідженні виявляли фістулу, через яку виділялася незначна кількість гнійного ексудату. Якщо у гнійний процес втягувалась кісткова тканина й кістковий мозок то в ексудаті виявляли домішки кісткових секвестрів і крапельки жиру.

Гематологічні та біохімічні показники крові при гнійно-некротичних

ураженнях пальців у високопродуктивних корів

Зміни морфологічних показників крові

У тварин з ураженнями пальців були зареєстровані певні зміни морфологічних показників крові.

При пододерматитах кількість еритроцитів знижувалася в 1,2 рази (р<0,001), при флегмонозних процесах – в 1,3 рази (р<0,001) та при подартритах – у 1,4 рази (р<0,001), порівняно з клінічно здоровими тваринами (6,61±0,2 Т/л).

Щодо рівня гемоглобіну, то у тварин з пододерматитами він знижувався до 87,3±2,61 г/л (р<0,001), при флегмонозних процесах – до 84,0±2,85(р<0,001) і подартритах – 80,6±3,57 (р<0,001), порівняно з клінічно здоровими тваринами (107,2±3,48 г/л).

Істотні зміни виявляли у цих групах тварин і щодо кількості лейкоцитів. Так, при виразкових процесах вона була на верхній межі норми (10,06±0,3 проти 8,45±0,48 Г/л у клінічно здорових тварин, р<0,05). У тварин з гнійними та гнильними пододерматитами, флегмонозними процесами та подартритом кількість лейкоцитів збільшувалася в 1,5, 1,4 та 1,6 рази відповідно (р<0,001). У них також змінювалося співвідношення клітин білої крові, особливо при пододерматитах, флегмонозних процесах та подартритах. Вірогідно зростала питома вага еозинофілів (р<0,001), паличкоядерних нейтрофілів (р<0,001), зменшився відсоток лімфоцитів (р<0,001).

Проведені дослідження показали, що зміни морфологічних показників крові залежать від перебігу патологічного процесу: пригнічення еритропоезу, лейкоцитоз і характерні порушення в лейкоцитарній формулі, зумовлені інтоксикацією організму продуктами розпаду тканин, більше виражені при пододерматитах, флегмонах та подартритах і менше – при виразках.

Зміни біохімічних показників сироватки крові

Дослідження показали, що рівень кількості загального білка при виразкових процесах мав тенденцію до зниження і становив 78,0±1,76 г/л (р>0,05) проти 81,17±2,01 у клінічно здорових тварин; при пододерматитах він знижувався до 73,6±0,92 г/л (р<0,001), при флегмонозних процесах – до 74,6±1,23 (р<0,001) та при подартритах – до 75,9±2,67 (р>0,05).

Загальна кількість імуноглобулінів зменшувалася при пододерматитах (у 1,3 рази, р<0,001), флегмонозних процесах (у 1,4, р<0,001) та подартритах (у 1,5, р<0,001, ), що, ймовірно, є наслідком пригнічення функції імунної системи мікробними токсинами та продуктами розпаду тканин.

Проведені дослідження показали, що гнійно-некротичі процеси в ділянці пальців у корів призводять до значних порушень білкового обміну в організмі, які характеризуються зниженням кількості загального білка та імуноглобулінів.

Зміни білково-вуглеводних сполук та адаптивних білків

Результати досліджень показали, що у хворих тварин кількість глікопро-теїдів вірогідно збільшується при виразкових процесах в 1,4 рази (р<0,05, порівняно з клінічно здоровими тваринами); пододерматитах – в 1,6 рази (р<0,001), флегмонах – в 1,8 рази (р<0,001) і подартритах – в 1,8 рази (р<0,001).

Концентрація глікозаміногліканів при виразках шкіри у міжпальцьовій щілині та м’якушах підвищувалася до 0,41±0,04 г/л, проти 0,37±0,04 (р>0,05) у клінічно здорових тварин, при пододерматитах – до 0,61±0,02г/л (р<0,001). Більш істотні зміни їх кількості відмічали при флегмонозних процесах (0,71±0,03 г/л, р<0,001) та подартритах (0,73±0,06 г/л, р<0,001).

Кількість сіалових кислот при виразкових процесах шкіри міжпальцьової щілини та м’якушів і пододерматитах мала тенденцію до збільшення (0,220±0,02 од.е (р<0,05) та 0,215±0,01 од.е. (р<0,01), відповідно, проти 0,170±0,01од.е. у клінічно здорових тварин). При флегмонах і подартритах вона вірогідно зросла до 0,256±0,01, р<0,001, та 0,270±0,03 од.е ,р<0,001, відповідно.

Уміст церулоплазміну у тварин з виразками мав тенденцію до збільшення і становив 0,194±0,01 г/л (проти 0,182±0,01 у клінічно здорових тварин). Істотні його підвищення спостерігалися при пододерматитах – в 1,3 (р<0,001), флегмонозних процесах – у 1,4 (р<0,001) і подартритах – у 1,8 рази (р<0,001).

Отже, гнійно-некротичні процеси в ділянці пальців супроводжуються збільшенням у сироватці крові кількості глікопротеїдів, глікозаміногліканів, сіалових кислот та церулоплазміну. Причому їх рівень коливається залежно від характеру патології: найбільша їх концентрація відмічається при гнійних пододерматитах, флегмонозних процесах та подартритах.

Патогенетичне обґрунтування методів лікування корів при

гнійно-некротичних ураженнях пальців

Використання імуномодулювального препарату КАФІ

Дослідженнями не виявлено суттєвого впливу різних доз КАФІ (1–4 мл) на кількість еритроцитів, лейкоцитів та їх окремих форм, вміст гемоглобіну у клінічно здорових корів. Проте у тварин через два тижні після введення 3 мл препарату спостерігали тенденцію до підвищення кількості загального білка крові, який через 2 міс. досяг 81,74±1,23 г/л (до введення 78,64±2,62). В інших групах рівень загального білка знижувався. Одночасно, у цих тварин після введення 3 мл препарату відмічали вірогідне збільшення загальної кількості іму-ноглобулінів (на 24,1 %, р<0,01), гамма-глобулінів (на 23,0, р<0,05, і 36,4 %, р<0,001, відповідно) та вірогідне зменшення фракції бета-глобулінів (на 25,5, р<0,05, та 42,7 %, р<0,001, відповідно), що свідчить про його імуномодулю-вальну дію.

Отже, введення тваринам препарату КАФІ в дозі 3 мл вірогідно збільшувало загальну кількість імуноглобулінів, гаммаглобулінів, знижувало фракції бета-глобулінів, не змінюючи загальної кількості білка. Таку дозу ми вважали оптимальною і в подальшому використовували в комплексному лікуванні корів з гнійно-некротичними ураженнями пальців.

Використання фенол-скипидар-димексидної емульсії

Спочатку у дослідженнях на 38 коровах вивчена ефективність емульсії Барсукова. Контролем слугували тварини, яким використовували порошок Житнюка з сульфатом міді у співвідношенні 10:1 (40 корів).

Лікувальна ефективність обох методів виявилася майже однаковою. У хворих тварин обох груп тривалий період спостерігалася кульгавість, підвищення місцевої температури. Очищення вогнищ ураження проходило повільно, в деяких випадках після першої-другої обробки некротичні процеси прогресували.

Для покращення лікувальної ефективності ми ввели до складу названої емульсії димексид. Подальше лікування тварин проводили по тій же схемі, але на вогнища ураження в дослідній групі накладали серветки, оброблені фенол-скипидар-димексидною емульсією. Лікувальну ефективність порівнювали з результатами використання емульсії Барсукова. Отримані дані щодо лікувальної ефективності названої емульсії наведені в таблиці 2.

Таблиця 2 – Порівняльна ефективність фенол-скипидар-димексидної емульсії

та емульсії Барсукова

Показники | Виразкові процеси | Пододерматити | Флегмони | Кількість голів | Кількість обробок | Термін очищення, діб | Примітка: а) чисельник – дослід, знаменник – контроль

б) * – р <0,001

Порівнюючи ефективність фенол-скипидар-димексидної емульсії і емульсії Барсукова, ми бачимо перевагу першої: повне очищення виразок шкіри в між-пальцьовій щілині здебільшого наступало після 1–2 обробок (проти 3–4 в контролі); при пододерматити ? після 2–3 (проти 5–6), а при флегмонах – після 3–5 (проти 5–6). Це привело до значного скорочення термінів лікування.

Поряд із місцевим перебігом процесу нами вивчалися і біохімічні зміни в сироватці крові в процесі лікування

На початку лікування корів з гнійними пододерматитами кількість за-гального білка в обох групах тварин була майже однакова. В процесі лікування вона збільшувалася рівномірно в обох групах і після клінічного видужування (в кінці лікування) досягала рівня клінічно здорових тварин.

Аналогічні зміни вмісту загального білка в процесі лікування зареєстровано в обох групах і при лікуванні флегмонозних процесів.

Щодо імуноглобулінів, то їх кількість у процесі лікування пододерматитів поступово зростала і знаходилася майже на одному рівні в обох групах до кінця лікування. У корів з флегмонозними процесами після фенол-скипидар-димексидної емульсії їх кількість збільшувалася в 1,2 рази (р<0,05), тоді як у контрольній групі зростала більш повільно (р<0,001). І навіть після клінічного видужування у тварин контрольної групи імуноглобуліни не досягли рівня клінічно здорових тварин.

При пододерматитах кількість глікопротеїдів у процесі лікування не змінювалася в обох групах. І хоча після клінічного видужування тварин їх уміст знизився в 1,3 та 1,2 рази відповідно, все ж залишався достовірно вищим, порівняно з клінічно здоровими тваринами в обох групах (р<0,05). Аналогічні зміни кількості глікопротеїдів відмічали також і при флегмонозних процесах.

На початку лікування тварин з пододерматитами кількість глікозаміногліканів в обох групах була в 1,6 рази вищою, ніж у клінічно здорових (р<0,001). Проте у дослідній групі в процесі лікування вона знизилася до 0,47±0,04 г/л (р>0,05), тоді як у контрольній – лише до 0,55±0,04 (р<0,01). Після клінічного видужування їх кількість в обох групах досягла рівня клінічно здорових тварин.

При флегмонозних процесах уміст глікозаміногліканів у дослідній і контрольній групах був вірогідно вищим порівняно з клінічно здоровими тваринами в 1,8 та 1,9 рази відповідно (р<0,001). В процесі лікування їх кількість знизилася у дослідній групі до 0,57±0,06 г/л (р<0,01), а у контрольній – до 0,66±0,02 (р<0,001). Після клінічного видужування їх уміст продовжував знижуватися, проте у контрольній групі залишався вірогідно вищим порівняно з клінічно здоровими тваринами (р<0,05).

Щодо сіалових кислот, то при пододерматитах їх кількість зросла в обох групах, а в процесі лікування зменшувалася і після клінічного видужування також досягла рівня клінічно здорових корів. При флегмонозних процесах уміст сіалових кислот зріс до 0,27±0,014 (р<0,001) та 0,26±0,017 од.е (р<0,001), відповідно, проти 0,17±0,01 у здорових тварин. При використанні фенол-скипидар-димексидної емульсії в процесі лікування їх кількість знизилася до 0,22±0,013 од.е (р<0,05), тоді як у контрольній групі – залишалася на високому рівні (0,25±0,015 од.е., р<0,001). І навіть після клінічного видужування в контрольній групі рівень сіалових кислот залишався високим (0,21±0,013 од.е, р<0,05).

У дослідженнях відмічалося збільшення рівня церулоплазміну в сироватці крові при гнійно-некротичних процесах. В процесі лікування пододерматитів його вміст знизився в дослідній групі до 0,211±0,008 г/л (р>0,05, порівняно з клінічно здоровими тваринами) та у контрольній – до 0,209±0,007 г/л (р<0,05), а після клінічного видужування досяг рівня клінічно здорових тварин в обох групах.

При флегмонозних процесах рівень білка в дослідній та контрольній групах підвищився і становив 0,245±0,006 та 250±0,014 г/л відповідно (р<0,001, проти 0,182±0,01 у здорових тварин). В процесі лікування його вміст дещо знизився, особливо в дослідній групі, але ще залишався вірогідно високим порівняно з клінічно здоровими тваринами (р<0,001); після клінічного видужування в дослідній групі він знизився до 0,200±0,005 г/л (р>0,05), тоді як у контрольній залишався високим і становив 0,220±0,008 г/л (р<0,05).

Проведені дослідження показали переваги фенол-скипидар-димексидної емульсії над емульсією Барсукова та порошком Житнюка, які проявляють поверхневу дію і погано проникають в глибину тканин. Цей недолік вдалося подолати за рахунок введення до емульсії димексиду, що прискорило очищення виразок і їх регенерацію. Останнє підтверджується клінічними даними і змінами білково-вуглеводних сполук та церулоплазміну.

Використання комплексного препарату АСД (фракція 3) з димексидом

У другій серії дослідів вивчалася ефективність комплексного препарату АСД (фракція 3) із димексидом при названих ураженнях кінцівок у високопродуктивних корів.

На першому етапі використовували лише комплексний препарат АСД при названих хворобах. Для цього за принципом аналогів було сформовано дві групи хворих тварин: у дослідній використовували комплексний препарат АСД (фракція 3), у контрольній – порошок Житнюка з міді сульфатом у співвідношенні 10:1. За критерії ефективності лікування були взяті терміни очищення виразок від мертвих тканин і кількість обробок (табл. 3).

Проведені дослідження показали доцільність використання комплексного препарату АСД (фракція 3) при гнійно-некротичних процесах ділянки пальців у корів при неглибоких, обмежених ураженнях після максимального видалення змертвілих тканин.

Однак у дослідженнях частіше виявлялися глибокі виразки й глибокі гнійні та гнильні пододерматити, при яких утруднюється видалення змертвілих тканин. Складові ж препарату погано проникають через пошкоджені тканини і не проявляють достатньої антимікробної та стимулюючої дії, що призводить до збільшення термінів лікування корів та кількості обробок. Тому для посилення проникності складових комплексного препарату АСД ввели до його складу димексид у співвідношенні 2:1 (табл. 4).

Таблиця 3 – Ефективність комплексного препарату АСД (фракція 3) і порошку

Житнюка з міді сульфатом

Показники | Діагноз | Виразкові процеси | Пододерматити | Кількість голів | Кількість обробок | Термін очищення (днів) | Примітка. а) чисельник – дослід, знаменник – контроль

б) * – p<0,001

Як видно з таблиці, введення димексиду покращило лікувальну ефективність препарату АСД, що проявилося скороченням термінів лікування і кількості обробок, особливо при гнійних і гнильних пододерматитах. Так, у дослідних корів середній термін очищення виразок становив 5,3±0,3 днів (у контролі – 6,3±0,5), при пододерматитах – 8,6±0,7 проти 14,1±1,4 в контролі та при флегмонозних процесах – 11,6±1,0 проти 18,7±1,1.

Таблиця 4 – Ефективність комплексного препарату АСД (фракція 3)

і його суміші з димексидом

Показники | Виразкові процеси | Пододерматити | Флегмони | Кількість голів | Кількість обробок | Термін очищення,

діб | Примітка. а) чисельник – дослід, знаменник – контроль

б) * – p<0,001

Поряд із покращенням клінічних показників перебігу уражень пальців нами визначалися також зміни в сироватці крові при пододерматитах та флегмонах у процесі лікування тварин у групах. Зокрема вміст загального білка в дослідній та контрольній групах до лікування при пододерматитах та флегмонах, вірогідно нижчий порівняно з клінічно здоровими тваринами (р<0,01), в процесі лікування збільшувався в обох групах і після клінічного видужування досягав рівня клінічно здорових тварин.

Уміст імуноглобулінів у тварин з пододерматитами в дослідній та контрольній групах також знижувався до 19,47±0,72 та 19,01±0,78 г/л (р<0,001) відповідно проти 24,2±1,03 у здорових корів, а після використання суміші препарату АСД з димексидом він збільшувався до 22,15±1,18 г/л (р>0,05), тоді як у контрольній групі залишався вірогідно нижчим – 19,68±0,75 г/л (р<0,001). Після клінічного видужування в обох групах кількість імуноглобулінів досягла рівня здорових тварин.

При флегмонозних процесах кількість імуноглобулінів вірогідно знижувалася в обох групах до 17,7±0,78 та 17,6±0,52 г/л (р<0,001) відповідно, в процесі лікування у контрольній групі вона зросла у 1,2 (р<0,05), а в дослідній – в 1,1 рази (р<0,01). Після клінічного видужування у дослідній групі вона досягла рівня клінічно здорових тварин, а в контрольній залишалася невірогідно нижчою (21,8±1,49 проти 24,2±1,03 г/л у клінічно здорових тварин).

У тварин з пододерматитами вміст глікопротеїдів підвищувався як у дослідній, так і контрольній групах в 1,6 рази (р<0,001). В процесі лікування їх кількість залишалася високою (1,08±0,1 та 1,11±1,08 г/л відповідно, р<0,001). Після клінічного видужування вона знижувалася до рівня клінічно здорових тварин в обох групах. При флегмонозних процесах їх кількість в дослідній та контрольній групах до лікування становила 1,24±0,9 (р<0,001) та 1,35±0,1 г/л (р<0,001) відповідно. В процесі лікування їх уміст знизився до 1,1±0,1 (р<0,001) та 1,0±0,09 г/л (р<0,01) відповідно, але залишався вірогідно вищим порівняно з клінічно здоровими тваринами. Після клінічного видужування він ще знизився, але в дослідній групі залишався високим (1,05±0,14 г/л, р<0,05).

Уміст глікозаміногліканів у тварин обох груп з пододерматитами до лікування був вищим порівняно з клінічно здоровими тваринами в 1,7 та 1,6 рази (р<0,001) відповідно. В процесі лікування корів дослідної групи їх кількість знизилася до 0,43±0,04 г/л, тоді як у контрольних – залишилася вірогідно вищою (0,51±0,04 г/л, р<0,05); після видужування – досягла рівня клінічно здорових тварин (0,32±0,04 та 0,38±0,03 г/л відповідно).

При флегмонозних процесах кількість глікозаміногліканів збільшилася в обох групах до 0,73±0,06 та 0,71±0,09 г/л (р<0,001) відповідно; в процесі лікування в дослідній групі знизилася в 1,3 (р<0,001), а в контрольній – в 1,1 рази (р<0,001). Після клінічного видужування у дослідних тварин їх уміст досяг рівня клінічно здорових, тоді як у контрольних ще залишався високим (0,48±0,02 г/л, р<0,05).

Уміст сіалових кислот у сироватці крові хворих тварин був також вірогідно вищим порівняно з клінічно здоровими коровами. При пододерматитах в процесі лікування їх кількість поступово знижувалася до рівня клінічно здорових тварин.

При флегмонах в процесі лікування вміст сіалових кислот знизився в дослідній групі до 0,21±0,011 од.е. (р<0,05), а в контрольній – до 0,23±0,013 од.е. (р<0,01). В кінці лікування в дослідній групі їх кількість знизилася до 0,19±0,008 од.е. (р>0,05), тоді як в контрольній залишалася високою (0,21±0,014 од.е., р<0,05).

У процесі лікування ми також відмічали зміни гострофазного білка церу-лоплазміну. При пододерматитах його вміст, збільшений у дослідній та контрольній групах в 1,3 рази порівняно з клінічно здоровими тваринами (р<0,01), в процесі лікування знизився в обох групах в 1,1 рази і після клінічного видужування досяг рівня клінічно здорових тварин.

При флегмонах в процесі лікування вміст церулоплазміну також знизився, але залишався вірогідно вищим порівняно з клінічно здоровими тваринами (р<0,001). Після клінічного видужування в дослідній групі він ще знизився до 0,198±0,004 г/л (р>0,05), тоді як в контрольній залишався вірогідно вищим порівняно з клінічно здоровими тваринами (0,223±0,006 г/л, р<0,01).

Проведені дослідження показали, що комплексний препарат АСД (фракція 3) з димексидом при гнійно-некротичних ураженнях прискорює очищення тканинних дефектів від мертвих тканин, стимулює регенеративні процеси, скорочуючи таким чином термін лікування.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації експериментально і теоретично обґрунтовано використання в комплексному лікуванні гнійно-некротичних процесів у ділянці пальців у високопродуктивних корів фенол-скипидар-димексидної емульсії, комплексного препарату АСД (фракція 3) з димексидом та імуномодулювального препарату КАФІ.

2. За умов цілорічного стійлового утримання корів ураження дистального відділу кінцівок зустрічаються у 79 % тварин і реєструються рівномірно протягом року; при стійловому утриманні з пасивним моціоном у зимовий період та табірному з випасанням на