ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРУСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СТАНІСЛАВОВИЧ

УДК 336.71

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі банківської справи Тернопільського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Дзюблюк Олександр Валерійович,

Тернопільський державний економічний університет,

завідуючий кафедрою банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Міщенко Володимир Іванович,

Центр наукових досліджень

Національного банку України, директор

кандидат економічних наук, доцент

Грудзевич Ярослав Васильович,

Львівський банківський інститут

Національного банку України,

професор кафедри банківської справи

Провідна установа: Київський національний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра банківської справи, м. Київ.

Захист відбудеться “7” квітня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03. у Тернопільському державному економічному університеті за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11а, ауд. 211.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46004 м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий “3” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент М. П. Шаварина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Новітні процеси, що відбуваються у світовому господарстві, особливо виразно знаходять своє відображення у фінансовому секторі економічних відносин. Різноманітні сегменти фінансових ринків дедалі більше інтегруються внаслідок використання інноваційних підходів до прийняття рішень із питань фінансового управління. У світі посилився рух міжнародних капіталів, багато країн усувають національні фінансові та торговельні обмеження, надаючи можливість фінансовим структурам, ринкам та інструментам впливати на їхню економіку. Найдинамічнішим та консолідуючим сектором міжнародних економічних відносин стали валютні ринки, які на сьогоднішній день за обсягами оборотів, кількістю операцій та колом учасників не мають аналогів у світі.

Зміни, що відбуваються в економічних відносинах, кардинально впливають на темпи і тенденції розвитку банківського бізнесу. Комерційні банки як ключові учасники грошово-кредитного ринку та головні “продавці” фінансових послуг у суспільстві володіють провідними позиціями на сучасних валютних ринках, що дозволяє розглядати валютні операції як невід’ємну складову банківської діяльності. Разом з тим, валютні кризи та непередбачувані коливання валютних курсів стали причиною досить високої ризиковості операцій на валютному ринку, що ставить перед банками низку завдань, пов’язаних з ефективною організацією їх діяльності на цьому сегменті фінансового ринку.

Дослідження діяльності комерційних банків на валютних ринках привертають увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків, що пояснюється розширенням спектру, оновленням і модернізацією валютних операцій. Теоретичним, методологічним та методичним проблемам вивчення місця та ролі банків на валютному ринку, а також ефективності банківських операцій з іноземною валютою присвячені праці провідних учених в галузі економічної теорії, банківської справи, міжнародних економічних та валютно-кредитних відносин, аналізу банківської діяльності. Вітчизняними авторами цих досліджень є такі науковці: Б.П. Адамик, Я.В. Белінська, О.І Береславська, С.Я Боринець, Т.П. Вахненко, В.К. Васечко, Г.Л. Вознюк, А.С. Гальчинський, З.П. Гаталяк, Н.І. Горбаль, Я.В. Грудзевич, О.В. Дзюблюк, А.Г. Загородній, І.В. Іванець, Б.С. Івасів, З.О. Луцишин, В.С. Любунь, О.С. Любунь, З.В. Михайлів, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, О.М. Наконечний, Л.П. Петрашко, М.Г. П’ясецька, В.О. Романишин, Л.В. Руденко, М.І. Савлук, Ю.М. Уманців, А.С. Філіпенко та ін. Інтеграційні тенденції, притаманні сучасним економічним відносинам, зумовлюють необхідність врахування закордонного досвіду при дослідженні розвитку валютних ринків та банківських валютних операцій. У зв’язку з цим автор досліджує праці зарубіжних економістів, серед яких: Л. Бальцерович, А.І. Гінзбург, Ф. Джарко, А. Діксіт, Є.Ф. Жуков, Дж.М. Кейнс, П. Кенен, А.Ю. Клімов, В.І Колєсніков, Л.Н. Красавіна, М.В. Кузнєцов, Р. МакКінон, Р. Манделл, Ф.С. Мишкін, М.В. Міхейко, А.Г. Мовсесян, М. Монтес, І.Я. Носкова, С.Б. Огнівцев, А.П. Окунєва, М. Осипенкова, М. Пебро, І.Н. Платонова, В. Попов, Р.Є. Тарасов, Н. Федорова, М. Фрідмен, Г. Хоггарт, М.В. Чекулаєв, В.В. Шмельов, А.І. Шмирьова та ін.

Хоча наукові напрацювання в теорії валютних ринків, банківських валютних операцій є досить значними, проте питання ефективної організації банківської діяльності на валютному ринку з урахуванням сучасної стадії розвитку валютно-фінансової сфери залишаються недостатньо розробленими як в теоретичному, так і в методико-практичному аспектах. Діяльність комерційних банків на валютних ринках автори здебільшого розглядають поопераційно, подрібнено, недостатньо уваги при цьому відводячи вивченню інституційного місця банків на валютному ринку з позицій функціональної ролі останніх у грошово-кредитних відносинах у суспільстві.

Таким чином, виокремлення організації діяльності комерційних банків на валютному ринку України як напрямку дослідження обумовлено необхідністю розширення меж наукового пізнання та визначається потребами сучасної банківської практики. Актуальність наведених аспектів, недостатній рівень вивчення і дослідження економічною наукою теоретичних та практичних проблем функціонування банків на валютному ринку зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри банківської справи Тернопільського державного економічного університету і належить до теми “Грошово-кредитна система України в умовах ринкових перетворень в економіці” (державний реєстраційний №0101U005698), розділ “Валютна політика і зовнішньоекономічна діяльність банків”. Роль автора у виконанні цієї теми полягала у здійсненні розробок, пов’язаних із дослідженням теоретичних та прикладних питань діяльності банків на валютному ринку в умовах трансформаційної економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення пріоритетних шляхів активізації та підвищення ефективності організації банківської діяльності на валютному ринку, а також вдосконалення механізму проведення валютних операцій. Відповідно до поставленої мети у роботі передбачено вирішення таких основних завдань:

· уточнити сутність понять “валюти”, “валютних відносин”, “валютних цінностей”, показати їх роль в економічній системі країни;

· з’ясувати економічний зміст, різновиди та функції валютних ринків, розкрити їх роль та основи організації в економіці відкритого типу;

· дослідити систему інститутів валютного ринку, виявити механізм взаємодії між його учасниками, встановити місце та роль комерційних банків в інституційній системі валютного ринку;

· проаналізувати напрями впливу центрального банку на комерційні банки в процесі організації валютних відносин в країні;

· визначити організаційно-економічний механізм функціонування комерційних банків на валютному ринку України, дослідити їхні валютні операції;

· здійснити аналіз валютного ризику в банківській діяльності з позицій специфіки національного валютного ринку, розробити пропозиції щодо вдосконалення системи управління валютним ризиком банку;

· розглянути інструменти та методи, що застосовує Національний банк України з метою впливу на валютні операції комерційних банків та дослідити специфіку вітчизняного валютного регулювання та контролю. Обґрунтувати необхідність оптимізації державного регулятивного впливу на діяльність банків на валютному ринку;

· розробити пропозиції та обґрунтувати доцільність перспектив формування концепції валютної політики окремого комерційного банку, навести рекомендації щодо її структурних елементів;

· окреслити перспективи розширення асортименту та підвищення дохідності валютних операцій комерційного банку із врахуванням передового зарубіжного досвіду та специфіки вітчизняного фінансового середовища.

Об’єктом дослідження є валютний ринок України, характер відносин та механізм взаємодії між його суб’єктами, структура цього ринку та його інституційна мережа.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм діяльності комерційних банків на валютному ринку.

Методи дослідження. Основу дисертаційної роботи формують загальнонаукові прийоми і методи досліджень: 1) системної оцінки та наукової дедукції при з’ясуванні теоретичних аспектів функціонування валютних ринків та економічної природи валютних операцій комерційних банків; 2) метод аналізу і синтезу для оцінки ролі та місця центрального банку в інституційній системі валютного ринку та його впливу на операції комерційних банків з іноземною валютою; 3) методи групування, порівняння та історичної оцінки для дослідження особливостей і тенденцій банківської діяльності на різних секторах валютного ринку; 4) моделювання при визначенні пропозицій щодо побудови стратегії діяльності банків на валютному ринку.

Інформаційну основу дослідження складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів з теорії банківської справи, міжнародних економічних відносин та валютних ринків; наукові та практичні дослідження з питань банківських валютних операцій, міжнародної банківської діяльності, регулювання валютних відносин, банківського менеджменту; законодавчі та нормативні акти, які регулюють діяльність банків в Україні; звітні дані щодо діяльності українських банків; офіційні статистичні дані; матеріали Національного банку України та Асоціації українських банків; науково-методична література; матеріали періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних підходів до організації банківської діяльності на валютному ринку та поглибленні існуючих наукових положень, а саме:

вперше:

· розроблено концептуальні основи організації діяльності комерційного банку на валютному ринку, що полягають у формуванні та реалізації ним власної валютної політики, яка передбачає чітке впорядкування здійснюваних банком валютних операцій, оптимізацію роботи персоналу, мінімізацію затрат, а також визначення конкретних напрямів дій у разі змін на валютному ринку. На відміну від існуючих підходів, пропонується цілісне розв’язання проблеми раціональної організації діяльності банку, що містить основи для прийняття рішень щодо майбутніх секторів ринку, банківських продуктів та послуг, асортименту операцій, прибутковості і рівня ризику;

· визначено місце центрального банку на валютному ринку через базові функції, які він виконує на цьому ринку: регулювання валютних курсів; вплив на кон’юнктуру валютного ринку; регламентація валютних операцій. На думку автора, саме сукупність зазначених функцій робить центральний банк головним регулятором валютного ринку, а наведене бачення, на відміну від існуючих підходів, чітко вказує на основні канали, через які центральний банк впливає на організацію валютних відносин в країні;

· обґрунтовано трансмісійний механізм впливу інструментів валютного регулювання центрального банку на макроекономічні параметри. Доведено, що центральний банк через операційну діяльність комерційних банків здатний комплексно регулювати валютні відносини в країні, а через них – впливати на міжнародні економічні відносини, що в кінцевому підсумку може відобразитись на динаміці реального сектору економіки. На противагу існуючим оцінкам місця центрального банку у системі валютного регулювання, даний підхід акцентує увагу на значенні операцій комерційних банків як ключової зв’язкової ланки вказаного передавального механізму;

удосконалено:

· визначення поняття “валютних відносин” як сукупності економічних відносин, пов’язаних з використанням валюти у процесі здійснення торгівельних, розрахункових, кредитних чи будь-яких інших операцій як на міжнародному рівні, так і у внутрішньогосподарському обороті. Обґрунтовано ключові чинники, які впливають на динаміку та стан валютних відносин. Відмінність від існуючих тлумачень полягає у конкретизації ролі валютних відносин в межах національної економіки;

· трактування терміну “валюти” як грошових знаків певної країни у будь-якій формі, які використовуються в операціях, що здійснюються на міжнародному рівні, а також у якості міжнародних розрахункових та платіжних засобів. Досліджено взаємозв’язок понять “валюти та “грошової одиниці”, які можна розглядати у якості синонімів лише у випадку, коли вживається термін “національна валюта”, що означає встановлену законом грошову одиницю даної держави. У цьому контексті запропоновано власний підхід до поняття “світових грошей”, якими частково слід вважати лише низку провідних валют світу;

· визначення суті і функцій валютного ринку як основи організації валютних відносин, а також його ролі та специфіки функціонування у розвинутій економіці та економіці перехідного періоду. На відміну від існуючих підходів, здійснено комплексну класифікацію функцій валютного ринку, які чітко розмежовуються на основні та другорядні. Досліджено парадигму торгівлі на валютному ринку, яка носить двоїстий характер – у формі валютообмінних операцій та переміщення валютних капіталів на кредитній основі, що, відповідно, позначається на формуванні структури валютного ринку: 1) конверсійний ринок; 2) ринок валютних капіталів;

· визначення суті та змісту валютних операцій як форми діяльності різних економічних агентів на валютному ринку. Пропонується трактування валютних операцій як будь-яких операцій торговельного, кредитного чи розрахункового характеру, пов’язаних із використанням валюти та платіжно-кредитних інструментів, виражених у валюті. На відміну від існуючих трактувань, дане визначення найбільш повно та чітко охоплює всі аспекти сучасних валютних операцій, відносить до їх числа як конверсійні, розрахункові, так і операції, пов’язані з переміщенням валютних капіталів, а також виключає з цього переліку операції з дорогоцінними металами;

одержали подальший розвиток:

· класифікація функцій, які виконують комерційні банки, а саме виділено та обґрунтовано функції комерційного банку як головного інституту валютного ринку, серед яких: посередництво у валютних конверсіях, посередництво у русі валютних капіталів, посередництво у міжнародних розрахунках. На відміну від існуючих підходів, проведено більш глибоке дослідження функціональної ролі комерційних банків на валютному ринку із врахуванням широкого спектру здійснюваних ними валютних операцій, а також ключової ролі банків на фінансовому ринку в цілому;

· класифікація валютних операцій, які автор групує на основні (конверсійні операції; операції, пов’язані з переміщенням валютних капіталів; операції з організації міжнародних розрахунків) та допоміжні (відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів; встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками; неторговельні операції). У порівнянні з існуючими, запропонований підхід дозволяє охопити й систематизувати увесь спектр таких операцій. При цьому можна провести чітку межу між базовими, ключовими операціями, завдяки яким функціонують різноманітні валютні ринки і які складають основу валютних операцій, та другорядними, які з’явились та існують завдяки першим. Доведено, що така класифікація виконує подвійну роль: по-перше, систематизує наявні валютні операції, по-друге, здійснює класифікацію видів діяльності комерційних банків на валютному ринку;

· визначення каналів впливу центрального банку на діяльність комерційних банків через регулювання можливості та доцільності здійснення валютних операцій. Встановлено, що інтенсивність діяльності банків на валютному ринку, а також асортимент та кількість банківських валютних операцій залежать від двох базових чинників: з одного боку, це – економічна зацікавленість у їх здійсненні, на яку, головним чином, впливає співвідношення ризиковості та прибутковості тієї чи іншої угоди, з іншого – законодавчі та нормативні обмеження щодо здійснення валютних операцій. Автор наводить обґрунтування, яким чином центральний банк, володіючи сучасним регулятивним інструментарієм, може впливати на обидва зазначені чинники.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані в дисертації підходи, методи та отримані результати мають практичне значення для активізації діяльності комерційних банків на валютному ринку України, підвищення рентабельності їх валютних операцій та зниження ризиковості останніх і полягають у таких положеннях: 1) рекомендації стосовно активізації діяльності банку на світовому валютному ринку Forex шляхом впровадження у практику новітніх інформаційних торговельних платформ та автоматизації проведення розрахунків за укладеними угодами; 2) обґрунтування доцільності використання методики розрахунку співвідношення вартості до ризику для визначення впливу щоденної волатильності валютних курсів на рівень ризиковості операцій. Суть методики полягає у встановленні допустимого рівня валютного ризику відносно вартості активів та пасивів, які потрапляють під його вплив; 3) пропозиції щодо побудови системи управління і страхування валютного ризику, яка передбачає виділення чотирьох чільних структурних блоків: прогнозування валютних курсів; аналіз валютного ризику; визначення методів і механізмів запобігання наслідків ризику; контроль та коригування результатів реалізації стратегії управління валютним ризиком; 4) обґрунтування необхідності розробки бізнес-стратегії банку за групами валютних операцій та за групами клієнтів, які необхідно тісно пов’язати між собою та чітко взаємоузгодити; 5) рекомендації щодо модернізації системи внутрішньобанківського валютного контролю шляхом оптимізації взаємодії підрозділів банку та чіткого розмежування функцій між відповідними працівниками з метою підвищення надійності проведення валютних операцій та зниження їх ризиковості.

Наукові результати та практичні рекомендації прийняті до впровадження у Першій київській філії ВАТ АБ “Укргазбанк” (довідка №01/730 від 26.09.2005 р.), Тернопільській обласній дирекції АППБ “Аваль” (довідка №5220 від 29.08.2005 р.), Тернопільському Центральному відділенні Промінвестбанку (довідка №1670 від 22.09.2005 р.), Тернопільській філії ВАТ КБ “Хрещатик” (довідка №02-776 від 22.09.2005 р.). Науково-методичні розробки, запропоновані в дисертації, впроваджені у навчальний процес Тернопільського державного економічного університету при викладанні навчальних дисциплін “Банківські операції”, “Кредитно-комерційна діяльність банку”, “Валютна політика” (довідка №126-15/1208 від 22.09.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у роботі наукові результати, що виносяться на захист, висновки, рекомендації та пропозиції одержані дисертантом самостійно та є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення та результати дослідження обговорювалися на наукових семінарах кафедри банківської справи Тернопільського державного економічного університету, а також пройшли апробацію та отримали позитивну оцінку на 11 наукових та науково-практичних конференціях:

· IV Міжнародний симпозіум “Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі” (м. Севастополь, 19-24 жовтня 2003 р.);

· ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (м. Львів, ЛБІ НБУ, 19 листопада 2003 р.);

· VII Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.);

· І Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті” (м. Тернопіль, ТАНГ, 26-27 лютого 2004 р.);

· VI, VII, VIII, IX наукові конференції Тернопільського державного технічного університету ім. І. Пулюя (м. Тернопіль, квітень-травень 2002-2005 рр.);

· науково-практичні конференції професорсько-викладацького складу ТДЕУ “Кредитна система України в постстабілізаційний період” (м. Тернопіль, 16 квітня 2003-2005 рр.);

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження викладено у 16 наукових публікаціях. У тому числі 8 публікацій – у наукових фахових виданнях (4,47 друк. арк.), 8 – в інших виданнях (1,83 друк. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 6,3 друк. арк. (особисто здобувачеві належить 6,3 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 198 сторінок, що включає 10 таблиць на 8 сторінках, 12 рисунків на 12 сторінках, 18 додатків на 18 сторінках. Список використаних джерел налічує 221 позицію на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й основні завдання дисертації, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.

Розділ 1 “Теоретичні засади організації функціонування банків на валютному ринку” присвячено дослідженню сутності валютних відносин та особливостей організації валютного ринку в економіці відкритого типу, висвітленню ролі та місця комерційних банків у системі інституційних засад функціонування валютного ринку, а також змісту регулятивного механізму впливу центрального банку на діяльність комерційних банків у процесі організації валютних відносин.

Зростання продуктивних сил, створення світового ринку, поглиблення міжнародного поділу праці, формування світової системи господарства, інтернаціоналізація та глобалізація господарських зв’язків призвели до розвитку міжнародних валютних відносин, які за своєю сутністю є складною та багатогранною системою відносин, що прямо чи опосередковано пов’язані зі сферою зовнішньоекономічної діяльності. Валютні відносини наділені ознаками хаотичності, так як проявляють дії та прагнення окремих економічних суб’єктів при різноманітності їхніх інтересів та мотивацій. І в цьому сенсі саме валютний ринок виступає об’єктивним організатором валютних відносин, який сегментує та впорядковує прагнення різноманітних економічних агентів, а також, маючи зворотній вплив на валютні відносини, здійснює своєрідне їх регулювання. Таким чином, в розділі обґрунтовано, що необхідність існування валютного ринку викликана потребою організації валютних відносин. Враховуючи економічну природу та специфіку валютного ринку, автор сформулював його визначення в широкому (як сукупності економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій щодо відчуження іноземної валюти, а також операцій, пов’язаних з переміщенням валютних капіталів) та у вузькому розумінні (як сукупності певних інститутів та механізмів, які у своїй взаємодії забезпечують можливість здійснювати валютні операції із врахуванням поточної ринкової ситуації).

Розглядаючи організаційні основи, принципи функціонування та роль валютного ринку, встановлено існування низки базових функцій, які надають йому надзвичайно важливого значення в національній економіці відкритого типу та світовій економіці в цілому. У розділі сформульовано та здійснено класифікацію функцій валютного ринку. Так, до основних функцій належать: забезпечення можливості своєчасного здійснення міжнародних розрахунків; надання можливості страхування валютного ризику; забезпечення змоги диверсифікувати валютні резерви банків, підприємств, держави; визначення і формування попиту і пропозиції на іноземні валюти; регулювання валютних курсів; забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави. Другорядними функціями є: сприяння інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності, інтернаціоналізації виробництва та міжнародному поділу праці; забезпечення взаємозв’язку валютних, кредитних та фінансових ринків на національному та міжнародному рівні; сприяння розвитку форм міжнародних розрахунків та прискоренню міждержавного платіжного обороту. У роботі доведено, що надзвичайно важливу роль валютні ринки відіграють в економіці перехідного періоду. При цьому ринкова трансформація економіки повинна передбачати розвиток внутрішнього валютного ринку на основі поступової лібералізації валютних відносин при одночасній активізації ринкових важелів державного регулювання цього ринку, оскільки останній повинен стати одним із основних каналів регулятивного впливу держави на такий важливий та невід’ємний атрибут відкритої економіки як сфера зовнішньоекономічних відносин.

У розділі підкреслено, що валютні операції становлять об’єктивну можливість існування валютних ринків, впливають на їх розміри та структуру, а також зазнають зворотного впливу з боку кон’юнктури та динаміки цих ринків. У роботі пропонується власне трактування валютних операцій, які розглядаються як будь-які операції торговельного, кредитного чи розрахункового характеру, пов’язані з використанням валюти та платіжно-кредитних інструментів, виражених у валюті. Враховуючи різні підходи до класифікації валютних операцій та їхній широкий спектр, який існує на сьогодні, у дисертації запропоновано розділити їх на дві категорії: 1) основні, до яких відносяться: конверсійні операції; операції, пов’язані з переміщенням валютних капіталів; операції з організації міжнародних розрахунків; 2) допоміжні: відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів; встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками; неторговельні операції.

У результаті дослідження встановлено, що основними суб’єктами валютного ринку виступають комерційні банки, які відіграють роль інститутів цього ринку. На основі аналізу ролі і місця комерційних банків на валютному ринку, а також враховуючи найширший асортимент валютних операцій, здійснюваних ними, та особливе місце комерційних банків у системі валютних відносин, у роботі сформульовано функції комерційного банку як головного інституту валютного ринку.

Розгляд особливостей державного регулювання валютних відносин дає підставу стверджувати, що в сучасних умовах воно відіграє одну з ключових ролей у системі регулювання ринкової економіки та спричиняє суттєвий вплив на різні сфери економічних відносин. Специфіка валютного регулювання полягає у тому, що, по-перше, основним його органом виступає центральний банк, по-друге, регулятивний вплив здебільшого спрямований на операції комерційних банків, динаміка та обсяги яких в кінцевому підсумку позначаються на певних аспектах валютних відносин.

У роботі доведено, що ключова роль центрального банку у системі валютного регулювання обумовлюється як активною участю у здійсненні адміністративного регулювання через нормативно-правову регламентацію окремих сегментів валютних відносин та банківських операцій, так і виключними можливостями щодо застосування економічних важелів впливу на діяльність найактивніших суб’єктів валютних відносин – комерційних банків. Поєднання названих заходів дає можливість центральному банку регулювати різні види валютних операцій банківських установ з метою забезпечення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності та підтримання стабільності валютного ринку в країні. У розділі виділено основні функції, які виконує центральний банк на валютному ринку: 1) регулювання валютних курсів; 2) вплив на кон’юнктуру ринку; 3) регламентація валютних операцій.

Розділ 2 “Організаційно-економічні аспекти функціонування комерційних банків на валютному ринку України” присвячений аналізу практичних засад провадження валютних операцій комерційними банками України, дослідженню валютного ризику в банківській діяльності та механізму його мінімізації, а також розгляду особливостей регулювання Національним банком України діяльності банків на валютному ринку.

У розділі підкреслено, що на сьогодні у вітчизняній банківській діяльності валютні операції відіграють важливу роль, а тому банки виступають активними учасниками валютного ринку. Хоча, незважаючи на те, що операції, які проводяться банками за свій рахунок з метою отримання спекулятивного прибутку, складають переважну частину обсягу міжнародного валютного ринку, вони все ще не набрали необхідного розвитку в українських банках. Розвиток валютних операцій – досить актуальне питання, оскільки ці операції можуть бути не лише джерелом додаткового прибутку для банків, але й інструментом хеджування (страхування) валютного ризику, механізмом надання додаткових послуг клієнтам банку, значною мірою сприяти підтримці курсу національної валюти, виходу українських банків на міжнародний рівень, збільшенню надходжень до бюджету країни.

У роботі проаналізовано вітчизняний валютний ринок та здійснювані на ньому банківські валютні операції. Встановлено, що за обсягами, структурою та асортиментом операцій національний валютний ринок значно відрізняється від ринків розвинених країн, а розвиток операцій банків з іноземною валютою знаходиться на відносно низькому рівні. Підкреслено, що в сучасних умовах вітчизняні комерційні банки ще не можуть долучитись до активного створення та розвитку вітчизняного строкового валютного ринку, існування якого в сучасній економічній системі є обов’язковим.

У розділі досліджено обсяги торгів на міжбанківському валютному ринку, які на протязі останніх років зростали зі значною прогресією, зокрема, 2004 рік відзначився збільшенням цього показника майже у півтора рази (табл. 1).

Розглядаючи загальну структуру валютного ринку України, потрібно зазначити, що починаючи з 2003 року частка готівкового сегменту значно зросла (табл. 2). Така динаміка пояснюється низкою заходів щодо лібералізації та покращення функціонування цього сектору ринку та якості обслуговування населення, а також зі збільшенням доходів населення, що спричинило додаткове надходження коштів у готівкову сферу й зумовило певні зміни в структурі валютного ринку. Наведені обставини зумовили скорочення так званого “чорного” валютного ринку, адже банківські установи після зняття певних обмежень отримали змогу скласти належну конкуренцію нелегальним торгівцям валютою, що в кінцевому підсумку й відобразилось на офіційних статистичних даних Національного банку.

Проведений аналіз свідчить, що вітчизняні банки досі ще не стали активними учасниками світового валютного ринку із власною стратегією діяльності на ньому, а також високою прибутковістю та вмілим хеджуванням валютного ризику. Це пояснюється чинниками, які частково є аналогічними проблемам діяльності на внутрішньому ринку. Існуючі законодавчі обмеження, недостатня кваліфікація працівників, відсутність стратегії діяльності на валютному ринку, низький рівень застосування строкових валютних інструментів, недостатня ефективність систем ризик-менеджменту – проблеми, від вирішення яких у майбутньому залежатиме подальший розвиток банківського бізнесу у галузі валютних операцій.

У роботі здійснено аналіз сутності та факторів валютного ризику, а також його особливостей у вітчизняній банківській практиці. Загалом, валютний ризик потрібно розглядати як можливість грошових втрат суб'єктів валютного ринку через коливання валютних курсів. Сам по собі він є різновидом ринкового ризику і залежить від того, наскільки суб'єкт ринку (комерційний банк) підготовлений до зміни ситуації на валютному ринку. З економічної точки зору, такий ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів, що стосується кожної з валют за термінами і сумами.

Проведений аналіз свідчить, що часто (особливо у вітчизняних умовах) валютний ризик тісно пов’язаний з ризиками ліквідності, а саме – з депозитним ризиком. У розділі обґрунтовано необхідність розгляду ризику дострокового вилучення валютних депозитів в комплексі з наявними різновидами валютного ризику, в зв’язку з чим необхідно доповнити класифікацію банківського валютного ризику поняттям валютно-депозитного ризику. Такий його різновид є невід’ємною частиною вітчизняної банківської практики та в періоди економічної чи політичної нестабільності може набирати загрозливих розмірів.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що основними факторами валютного ризику для вітчизняних комерційних банків, котрі спричиняють високу волатильність курсів на внутрішньому валютному ринку, є: 1) коливання курсів на світових валютних ринках; 2) політична та загальноекономічна нестабільність; 3) значні інфляційні очікування; 4) вагомий обсяг спекулятивних операцій; 5) слабка прогнозованість валютно-курсової політики Національного банку; 6) дисбаланс у структурі національного валютного ринку, що полягає у недостатньому розвитку його строкового сегменту.

Визначено ряд проблем, пов’язаних з організацією ефективного процесу управління валютним ризиком українськими комерційними банками, серед яких головні: 1) ретроспективний підхід до процесу управління валютним ризиком; 2) високий ступінь усіх різновидів ризиків, що ускладнює використання комплексного підходу до управління ними; 3) недостатність комплексного і всебічного регулювання валютних правовідносин; 4) низька ефективність систем менеджменту та контролінгу валютного ризику в банках; 5) відсутність дієвого строкового валютного ринку, інструменти якого дозволяли б ефективно хеджувати валютний ризик.

Як свідчать проведені дослідження, на сьогоднішній день Національний банк України володіє доволі широким спектром інструментів регулювання валютних операцій комерційних банків. При цьому Національний банк безпосередньо та активно впливає на вітчизняний валютний ринок, визначаючи його структуру та організовуючи торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання.

На основі проведеного аналізу встановлено, що розвиток національного валютного ринку та діяльності на ньому комерційних банків можна охарактеризувати як шлях до поетапної лібералізації з активним комбінуванням адміністративних та економічних важелів державного регулювання. При чому, переважна більшість обмежень, які мали місце на тому чи іншому етапі розвитку, були достатньо об’єктивно обумовленими та сприяли обмеженню наявних дестабілізуючих факторів.

На сучасному етапі розвитку системи регулювання та контролю валютних операцій в Україні, поряд з іншими, одним із найактуальніших завдань є адаптація національної системи валютного регулювання і контролю до умов інтернаціоналізації економічних зв’язків та глобалізації міжнародних фінансових відносин. Через це залишається суперечність між тенденцією до поширення заходів жорсткого валютного контролю з боку держави і необхідністю його лібералізації для пожвавлення ділової активності та глибшої інтеграції до світових фінансових і товарних ринків.

Розділ 3 “Перспективи оптимізації валютних операцій комерційних банків України в перехідній економіці” містить дослідження можливостей формування стратегії діяльності банків на валютному ринку і напрямів розширення спектру валютних операцій, шляхів вдосконалення управління валютним ризиком комерційного банку, а також удосконалення процесу державного регулювання операцій банків на валютному ринку.

У розділі доведено, що з метою реалізації стратегії діяльності банку на валютному ринку доцільно розробити концепцію власної валютної політики, завдяки якій повинна визначатись перспектива розвитку здійснюваних валютних операцій, розроблятись основа для прийняття управлінських рішень щодо майбутніх секторів ринку, банківських продуктів та послуг, асортименту операцій, прибутковості і рівня ризику. У роботі підкреслюється, що необхідність формування стратегії діяльності на валютному ринку для українських комерційних банків носить одне з першочергових значень, а для забезпечення цілісності та комплексності даного документу наведено рекомендації щодо його ключових структурних елементів.

Обґрунтовано, що одним з основних напрямків вдосконалення діяльності вітчизняних комерційних банків на валютному ринку є активізація розвитку строкового сегменту ринку як важливого елементу економічної системи країни. У дисертації наведено ряд переваг, які можуть бути отримані внаслідок ефективного застосування валютних деривативів, серед яких: хеджування валютних ризиків, краща прогнозованість кон’юнктури валютного ринку, отримання високих прибутків тощо.

Аналіз валютних операцій комерційних банків в умовах інтеграції внутрішнього валютного ринку у світовий засвідчує, що на сучасному етапі розвитку особливої актуальності в банківському менеджменті набувають проблеми комплексного управління ризиками й організації внутрішнього контролю за ними.

Кожен комерційний банк, який бачить себе активним учасником валютного ринку, при побудові власної системи ризик-менеджменту повинен окремо зупинитись на перспективах застосування методології розрахунку співвідношення вартості до ризику (VaR) для визначення впливу щоденної мінливості (волатильності) валютних курсів на рівень ризиковості операцій. Разом з тим, необхідно зауважити, що запропонована оцінка є прийнятною лише для порівняно невеликих часових інтервалів, крім того, її точність знижується із збільшенням часового горизонту, у зв’язку з чим сфера її застосування не може поширюватись на довгострокове прогнозування валютних курсів.

Запропоновано принципи побудови системи управління і страхування валютного ризику, у складі якої виділено чотири чільних структурних блоки, що повинні забезпечити комплексність підходу до цього напрямку діяльності комерційного банку (рис. 1).

У розділі обґрунтовано необхідність вдосконалення нормативно-правової бази регулювання валютних відносин в Україні. Зазначено, що поряд із прийняттям відповідного Закону щодо валютного регулювання та контролю, одним із можливих напрямків вирішення проблеми правової регламентації валютних операцій українських комерційних банків є розробка та прийняття Банківського кодексу України, в якому були б детально врегульовані відносини між банківською установою та її клієнтами. Таким чином, вдасться обґрунтувати концептуальні підходи до вирішення проблем визначення та правового регулювання банківських валютних відносин. Крім цього, альтернативним або доповнюючим кроком могла б стати розробка кодифікованого акту з валютних відносин, у якому окремий блок питань присвячувався банківським операціям в іноземні валюті.

У розділі наведені аргументи щодо необхідності підтримки строкового сегменту валютного ринку з боку органів влади, які сприятимуть зміцненню довіри до строкових валютних інструментів. Значного імпульсу розвиткові строкового ринку надали б скоординовані дії Національного банку України, Державного комітету фінансового моніторингу, податкових органів, науковців, фахівців бірж і комерційних банків. Необхідно також створити інфраструктуру строкового ринку за цивілізованими стандартами, підкріплену адекватною законодавчою базою. Крім цього, держава в особі Національного банку може стати активним учасником такого ринку, підвищуючи, з одного боку, довіру до нього, а з іншого – укладаючи ті чи інші угоди, опосередковано демонструючи свої довгострокові наміри та бачення подальшого розвитку національного валютного ринку.

У контексті дослідження стратегічних векторів розвитку системи валютного регулювання та контролю в Україні у роботі доведено, що паралельно з лібералізацією валютних відносин, Національний банк повинен залишатися ефективним регулятором валютного ринку. Дієва регулятивна та контрольна функція в НБУ повинна залишатися, оскільки в протилежному випадку в кризових ситуаціях учасники ринку можуть спровокувати суттєвий кон’юнктурний дисбаланс, що й вимагає присутності ефективного регулюючого органу, який повинен володіти можливістю швидкого й ефективного реагування на негативні явища. Разом із тим, лібералізація валютних відносин, тенденція до зняття обмежень на валютні операції комерційних банків вимагають від центрального банку зменшення кількості адміністративних важелів регулювання ринку та розробки і вдосконалення ринкових інструментів валютної політики.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та отримано нові вирішення наукових проблем щодо сутності та природи функціонування сучасних валютних ринків, валютних операцій комерційних банків, а також внесено пропозиції щодо підвищення ефективності організації діяльності банків на валютному ринку України. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, полягають у наступному.

1. Встановлено, що організація валютних відносин здійснюється в межах валютного ринку, який можна розглядати в широкому та вузькому розумінні. Валютний ринок в широкому розумінні (за своїм економічним змістом) можна розуміти як сукупність економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій з відчуження іноземної валюти, а також операцій, пов’язаних з переміщенням валютних капіталів. У вузькому розумінні (з організаційної точки зору) валютні ринки розглядаємо як сукупність певних інститутів та механізмів, які у своїй взаємодії забезпечують можливість здійснювати валютні операції із врахуванням поточної ринкової ситуації.

2. Основними суб’єктами валютного ринку виступають комерційні банки, які відіграють роль інститутів цього ринку. Виходячи з існуючих різновидів операцій з іноземною валютою та враховуючи особливе місце комерційних банків у системі валютних відносин у країні, до ключових функцій банків на валютному ринку слід віднести: 1) посередництво у валютних конверсіях; 2) посередництво у русі валютних капіталів; 3) посередництво у міжнародних розрахунках.

3. Центральний банк є найдієвішим органом регулювання валютних відносин в країні, що лише підкреслює його значення у сучасній системі регулювання економіки відкритого типу. При цьому однією з головних переваг такої моделі регулювання є те, що центральний має найкращі можливості здійснювати його комплексно, системно, що обумовлено наявністю в його розпорядженні інструментів різного характеру й типу. Сучасні центральні банки володіють досить потужним інструментарієм, за допомогою якого вони спроможні ефективно впливати на внутрішній валютний ринок та валютні відносини в країні в цілому. Центральний банк, незважаючи на сучасні лібералізаційні тенденції, в ринковій економіці виступає ключовим та необхідним регулятором валютного ринку.

4. Провідними учасниками вітчизняного валютного ринку є комерційні банки, які можуть здійснювати найширший спектр валютних операцій. Разом з тим, потрібно зазначити, що валютні операції все ще не набули необхідного розвитку в українських банках, що певною мірою зумовлено недостатнім технічним оснащенням українських банків, недосконалістю відповідної законодавчої бази, браком кваліфікованого персоналу для здійснення подібних операцій, а також незначною потужністю переважної більшості українських банків.

5. Вітчизняний валютний ринок, у порівнянні з внутрішніми валютними ринками розвинених країн, є досить обмеженим стосовно асортименту валютних операцій. Майже весь обсяг конверсійних операцій становлять так звані “касові” операції, строк поставки валюти за якими не перевищує двох робочих днів. Крім цього, порівнюючи структуру вітчизняного валютного ринку зі структурою світових чи національних ринків інших країн, можна стверджувати, що однією з найбільш суттєвих відмінностей є мізерна частка біржових операцій із деривативами, базовим активом яких є іноземна валюта.

6. В результаті дослідження економічної сутності, причин виникнення валютного ризику, а також його різновидів, можна зробити висновок, що він є невід’ємною складовою сучасної банківської діяльності. Крім цього, дослідження вітчизняної практики у галузі мінімізації банківських ризиків засвідчило, що у процесі