МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРИЙМАЧУК Тетяна Юріївна

УДК: 338.439.5; 339.13; 631.1.

ФОРМУВАННЯ РИНКУ НАСІННЯ
ЗЕРНОВИХ КОЛОСОВИХ КУЛЬТУР

Спеціальність 08.07.02 – економіка
сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Житомир – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному агроекологічному університеті (м. Житомир).

Наукові керівники: | доктор економічних наук, професор
Поліщук Микола Петрович

доктор економічних наук, професор, академік УААН,
заслужений діяч науки і техніки України

Шпичак Олександр Михайлович,
директор НДІ економіки і менеджменту агропромислового виробництва Національного аграрного університету

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
Худолій Любов Михайлівна,
Європейський університет,
завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук
Царенко Іван Григорович,
Хмельницька державна обласна сільськогосподарська дослідна станція, директор

Провідна установа: | Сумський національний аграрний університет Мінагрополітики України, кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Захист дисертації відбудеться 28 лютого 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7.

Автореферат розісланий 27 січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент | В.П.Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зерно для України є стратегічною ринковою продукцією та одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровиробників. Продовольча безпека держави і добробут населення залежать від того, наскільки країна забезпечує свої потреби в зерні та має можливість його експортувати. Наша країна, враховуючи її природний потенціал, може і повинна виробляти набагато більше зерна. Одним із факторів нарощування валового виробництва зерна є забезпечення товаровиробників насінням високоврожайних сортів. Відомо, що підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 30% залежить від використання насіння високопродуктивних сортів. Проте, кризова ситуація в аграрному секторі країни негативно позначилась на галузі насінництва, ознаками цього є: зниження виробництва насіння, різке падіння попиту на нього, високі ціни, невідповідність матеріально-технічної бази та ін.

Економічним проблемам розвитку насінництва зернових культур присвятили свої дослідження С.С.Бакай, В.В.Волкодав, М.М.Гаврилюк, Г.В.Гуляєв, М.О.Кіндрук, В.П.Коновалов, М.Г.Лобас, М.М.Макрушин, В.І.Мацибора, В.П.Мертенс, В.О.Омельченко, І.П.Пазій, В.Л.Перегуда, М.Я.Полоцький, Н.Л.Рильська, Л.К.Сечняк, О.К.Слюсаренко, Л.М.Худолій, В.Г.Чайка, І.І.Червен, М.І.Щур та ін. Однак, на сучасному етапі ринкових перетворень виник ряд нових організаційно-економічних проблем, зокрема щодо формування і функціонування ринку насіння зернових колосових культур та організації його ефективної інфраструктури, реорганізації галузі, маркетингової діяльності, економічних відносин між оригінаторами сортів та виробниками і споживачами насіння, формування попиту і пропозиції та цінової кон'юнктури, підвищення ефективності функціонування ринку насіння. Сукупність вищеозначених проблем зумовила вибір теми дослідження та структуру дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного агроекологічного університету (м. Житомир) за темою: "Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектору північно-західного регіону України" (номер державної реєстрації 0104U008697).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування принципів і основних напрямів формування ринку насіння зернових колосових культур та шляхів адаптації галузі насінництва до роботи в ринкових умовах.

Відповідно до мети дисертаційної роботи були поставлені та вирішені такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

Об'єктом дослідження є процес формування і функціонування ринку насіння зернових колосових культур в Україні.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних підходів та економічно-організаційних заходів щодо формування та функціонування ринку насіння зернових колосових культур.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем механізму формування і розвитку аграрного ринку і ринку насіння зернових колосових культур, законодавчі та нормативні акти України з питань розвитку агропромислового комплексу в ринкових умовах.

У процесі дослідження використовувались такі методи: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення питань ринкової рівноваги і формування відповідних висновків); монографічний (при оцінці механізму формування пропозиції і попиту на ринку насіння, оцінці параметрів його виробництва; в процесі аналізу поелементних затрат при виробництві насіння в дослідних господарствах системи УААН, при проведенні анкетування господарств); експериментальний (в процесі проведення економічних досліджень складових витрат на обробку насіння); статистичних групувань (при вивченні впливу обсягів виробництва елітного насіння на його собівартість, доходність і рентабельність); статистико-економічний (аналіз розвитку і оцінка ефективності галузі насінництва, тенденцій експорту-імпорту насіння); графічний (наочне зображення аналізу динаміки статистичних та оперативних даних); розрахунково-конструктивний (обрахування і розрахунок натуральних і вартісних нормативів виробничих витрат на виробництво насіння, ціноутворення в ринкових умовах); системного та порівняльного аналізу (оцінка галузі насінництва та ринку елітного насіння; порівняння реально досягнутих результатів).

Інформаційною базою дослідження були законодавчі і нормативно-правові акти України з питань насінництва, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Держсортслужби України, Державної насіннєвої інспекції України, Мінагрополітики, річні звіти по насінництву УААН, дані бухгалтерської та фінансової звітності дослідних господарств системи УААН, митної статистики, Житомирського облстатуправління, праці вітчизняних і зарубіжних вчених, результати особистого дослідження, анкетування тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає в наступному:

вперше:

-

-

уточнено:

-

-

одержали подальший розвиток:

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, отримані в процесі дослідження, створюють основу для вирішення проблем формування, функціонування та удосконалення ринку насіння зернових культур як на державному, так і на обласному рівнях.

Результати досліджень (стан і перспективи галузі насінництва в Житомирській області в умовах формування ринку, затрати на обробку насіння зернових колосових культур, пропозиції про створення інтегрованої насінницької структури в області та рекомендації щодо цін на насіння, створення служби маркетингу) використані при розробці "Програми насінництва сільськогосподарських культур на 2005-2010 роки", співавтором якої є дисертант (довідка Житомирського головного управління агропромислового розвитку №2769/11 від 25.08.2005 р.).

Отримані результати по витратах і їх структурі на виробництво та обробку елітного насіння озимих (пшениці і жита) та ярих (ячменю і вівса) культур будуть використані Українським НДІ продуктивності АПК при розробці економічних норм і нормативів по структурі витрат при виробництві цих культур для оптимізації продуктивності у галузі насінництва (довідка №126/01-794 від 11.11.2005 р.).

Запропоновані автором пропозиції відносно нормативів витрат праці, електроенергії, коштів при обробці насіння еліти прийняті для використання в ДГ Інституту сільського господарства Полісся (довідка №327 від 23.08.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Одержані наукові результати, представлені в дисертації, рекомендації і пропозиції становлення і розвитку ринку насіння зернових колосових культур в Україні є особистими розробками і повністю належать автору. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, автором дисертаційної роботи використані лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Стан та перспективи розвитку насінництва в Україні" (м. Харків, 2004 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції "Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці" (м. Житомир, 2005 р.); науково-практичній конференції молодих вчених "Формування стратегії розвитку регіонального АПК" (м. Житомир, 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 11 наукових працях загальним обсягом 3,62 друкованих аркуша. Особисто автору належать 9 робіт, обсягом 2,99 друкованих аркуша, з них 8 – у фахових наукових виданнях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і викладена на 188 сторінках комп'ютерного тексту, містить 46 таблиць, 26 рисунків, 24 додатки та 176 джерел використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми та ступінь розробки проблеми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено об'єкт та предмет дослідження, висвітлюється наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – "Теоретичні основи формування ринку насіння зернових культур" – розглянуто сутність поняття ринку, попиту і пропозиції як основи формування ринку насіння зернових колосових культур, сформульовано його особливості та стан дослідження проблеми.

Перехід до ринкової економіки супроводжується появою нових організаційно-економічних, фінансових, виробничих питань, трансформуванням земельних, виробничих та економічних відносин, форм власності й господарської діяльності підприємств агропромислового комплексу. Це зобов'язує застосовувати для їх вирішення нові підходи, прийоми й методи економічного механізму господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. При цьому особливого значення набуває необхідність формування досконалої ринкової інфраструктури, існуючий стан якої нині в Україні, а особливо в насінництві, є незадовільним. Без її функціонування вихід на внутрішній, а тим більше на зовнішній ринок є проблематичним. Вирішення зернової проблеми неможливе без забезпечення товаровиробників зерна високоякісним насінням зернових культур. Тому проблеми виробництва зерна і насіння зернових культур взаємопов'язані між собою. Ринок насіння зернових колосових культур – це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу насіння, за умови наявності конкуренції. Для його успішного функціонування необхідно, щоб усі елементи ринкового механізму перебували в тісному взаємозв'язку і взаємодії. При цьому діє економічний механізм, що базується на попиті та пропозиції.

За останні роки скоротились попит і пропозиція на ринку насіння, причому пропозиція значно перевищує попит, що пояснюється зменшенням реального доходу значної кількості сільськогосподарських підприємств – споживачів насіння, недосконалістю цінового механізму.

Попит на насіння визначається рядом загальних факторів: споживчим призначенням товару, існуючою ціною на товар, платоспроможністю покупців, можливим обсягом споживання продукту, наявністю взаємозамінного товару, його корисністю. Крім того він залежить від: забезпеченості власним насінням, розміру посівних площ, розміру прибутків споживачів, рівня цін на насіння, сортової категорії насіння, географічного середовища і клімату, реклами тощо. Попит на насіння зернових колосових культур перебуває в прямій залежності від попиту на товарне зерно і продукти його переробки.

На пропозицію насіння впливають фактори, що обумовлюють попит, та ряд інших чинників: організація виробництва, продуктивність посівного матеріалу, ціни на засоби хімічного захисту, родючість ґрунтів та погодні умови, урожайність певної культури, розвиток інфраструктури ринку, грошової та кредитно-податкової політики держави тощо.

Система ціноутворення на насіння зернових культур напряму залежить від цін на товарне зерно цих культур. Встановлено, що в ринкових умовах ціни на насіння зернових колосових культур максимально можуть підвищуватись до того рівня, поки приріст ефекту від використання цього насіння товарним господарством буде більший від приросту витрат на його придбання. Якщо витрати споживачів насіння еліти не будуть перекриватись додатковим ефектом, то закономірно буде знижуватись попит на нього і, як наслідок, зменшиться пропозиція. Політика ціноутворення повинна бути гнучкішою, своєчасно реагувати на зміни ринку, використовувати комплексні заходи встановлення цін з орієнтацією на попит, на рівень цін конкурентів, на витрати, на бажаний прибуток. До розвитку ринкових умов ціни на товарне зерно були фіксованими і, як наслідок, встановлені сортонадбавки хоч і були високими, проте в тих умовах виправданими для споживачів насіння.

Підкреслено, що раніше існуюча система насінництва зруйнована, йде процес формування нової, яка регулюється законами ринку. Практично зникли споживачі елітного насіння в обсягах, які були 10-15 років тому. Ліквідовано спецнасіньгоспи, що забезпечували виробництво репродукційного насіння, у 2004 р. розпочато їх відновлення. Знизилися темпи сортозаміни і сортооновлення; спрацьованість матеріально-технічної бази насінництва сягає 60-80%. Отже, лише докорінна реорганізація та реформування економічних відносин на ринку насіння (його субринках) дасть змогу виправити становище.

У другому розділі – "Сучасний стан ринку насіння зернових колосових культур" – проаналізовано стан агрегативного ринку та організацію системи насінництва; проведено аналіз субринків – оригінального, елітного і репродукційного насіння, економічної ефективності виробництва насіння, взаємовідносин між суб'єктами-виробниками та впливу якості насіння на виробництво товарного зерна.

Ринок насіння зернових колосових культур є одним з найбільших насіннєвих ринків України. Криза в народногосподарському комплексі негативно позначилась і на галузі насінництва: різко знизився платоспроможний попит у споживачів насіння, завищені ціни на високоякісне насіння, виробники насіння не мають досвіду роботи у ринкових умовах, знизилась культура землеробства, на український ринок проникло насіння іноземних сортів.

Сьогоднішній стан насіннєвого ринку в Україні можна охарактеризувати як нестабільний. Встановлено: 1) зменшення попиту на елітне і репродукційне насіння на внутрішньому ринку, пропозиція значно переважає над попитом (товарність 57,3-75,5%); 2) для збуту насіння не використовується біржовий ринок, через який повинно відбуватись узгодження попиту і пропозиції та визначення ринкових цін; 3) біля 20-40% насіння використовується не за призначенням. Це підтверджується відповідними результатами, отриманими за підсумками анкетування виробників насіння.

Сучасною організаційною схемою виробництва та реалізації насіння зернових культур передбачається передача оригінального насіння від селекціонерів-оригінаторів НДУ переважно ДГ системи УААН, учгоспам ВНЗ для вирощування елітного насіння. Останні продають його патентованим спецгоспам і сільгосппідприємствам по вирощуванню репродукційного насіння. Репродукційне насіння реалізується виробникам товарного зерна.

Аналіз обсягів висіяного насіння за 1999-2003 рр. в Україні показує, що значна частина площ засівалась низькорепродукційним насінням. Найбільше використано насіння низьких репродукцій при посіві озимих жита та ячменю (38,4%; 25,5%) і ярих вівса та пшениці (44,1%; 25,0%). У структурі посівних площ зернових колосових культур у 2004 р. найбільша частка належала озимій пшениці (44,2%), ярому ячменю (35,8%) і найменші площі припадали на яру пшеницю та овес (по 4,6%).

За рахунок насінництва реалізуються досягнення селекції – розмноження насіння виведених сортів і впровадження їх у виробництво, забезпечення сортооновлення і сортозаміни. У структурі сортових посівів зернових колосових культур найбільша частка припадає на сорти занесені до Державного реєстру, сортові посіви цих культур займають 97,9-98,8% від загальної площі. При цьому районованими сортами озимих культур – пшеницею і житом, зайнято 84,3% і 80,1% та ячменем 93,4% посівних площ. Дещо нижчий цей показник по ярих культурах – 57,4-76,4%, старі сорти займають 6,6-24,5% посівних площ. Кількість сільгосппідприємств, які використовували для посіву кондиційне насіння озимих культур, становила 91,1%, ярих – 86,1%.

Постійне оновлення сортового складу є важливим фактором підвищення врожайності та поліпшення якості зерна. Щорічно на субринку оригінального насіння, після проведення державного сортовипробування, формуються сортові ресурси України, складається і видається Державний реєстр сортів. Станом на 2004 р. до нього було включено 306 сортів зернових колосових культур, в тому числі 180 сортів озимих і 126 – ярих; частка сортів українських селекціонерів складає 81%. Протягом 1999-2004 рр. загальна кількість сортів зросла із 156 до 306. При цьому чисельність твердих сортів озимої пшениці збільшилася у 3 рази, м'якої – більше ніж у 2 рази; кількість сортів озимих зросла: жита – із 20 до 28, тритікале – із 13 до 27 і ячменю – із 21 до 30; ярого ячменю збільшилась із 32 до 77.

Обґрунтування необхідності сортозаміни підтверджують результати щорічних випробувань різних сортів зернових культур в ДГ "Нова Перемога". Узагальнені нами результати випробування 8 сортів озимої пшениці (Поліська 90, Мирич, Миронівська 33, Миронівська 65, Київська 8, Олеся, Елегія, Перлина Лісостепу) за 2001-2004 рр. свідчать, що кращими за показниками урожайності в порівнянні з контрольним сортом Поліська 90 (42,1-45,0 ц/га) виявились – Миронівська 65 (42,0-52,3 ц/га), Олеся (44,7-48,7 ц/га) і Київська 8 (41,8-50,5 ц/га). Від реалізації додатково виробленого насіння цих сортів з кожного гектара ДГ виручило, відповідно, на 175,0-1032,2 грн.; 162,5-442,6 і 39,5-526,2 грн. коштів більше, ніж від сорту Поліська 90.

Отже, вітчизняний субринок оригінального насіння зернових колосових культур з великим асортиментом вітчизняних сортів створює надійну перспективу для формування та функціонування субринку елітного насіння. Разом з тим, фінансове забезпечення селекційних програм є недостатнім. Якщо у США на виведення сорту витрачають 1,5-2,5 млн. дол., то в нашій країні ця сума складає лише 500 тис. грн., тобто у 15-25 разів менше (сорт озимого жита Клич, ІСГП).

Монополію виробництва елітного насіння протягом багатьох років тримала УААН. Системою її ДГ до 2003 р. щорічно вироблялось близько 90% від загальних обсягів елітного насіння зернових культур. За період 1990-2000 рр. виробництво елітного насіння озимих культур переважно знижувалось та до 2002 р. – ярих (ячменю і вівса). У структурі загального виробництва елітного насіння за 2002 р. частка озимої пшениці була найбільшою – 66,2%, друге місце займав ярий ячмінь – 17,7%, частка озимого ячменю і жита, відповідно, складала 5,9 і 4,7%. Проте, в останні два роки аналізованого періоду виробництво озимих – пшениці, ячменю і жита, стабілізувалося, обсяги цих культур вагомо виросли, відповідно, у 1,23-1,26; 2,13-2,48 і 1,47-1,5 рази проти 2000 р. У зв'язку із структурними зрушеннями на ринку зерна підвищився попит на насіння ярої пшениці, як наслідок, у 2002 р. обсяги її виробництва проти 1995 р. зросли у 1,44 рази, а проти 1990 р. – у 23 рази.

Складна перезимівля озимих культур призвела до різкого зниження виробництва елітного насіння у 2004 р. – при плані 78,02 тис.т його було отримано лише 17,6 тис.т. Виробництво ярих культур у 2004 р. становило 26,05 тис.т або в середніх межах обсягів за 1999-2002 рр.

Останні роки господарства, що виробляють елітне насіння, мають проблеми з його реалізацією. Так, за 1999-2002 рр. рівень товарності насіння озимих культур в системі УААН становив: по пшениці – 53,8-63,6%, по ячменю – 70,1-77,3, по житу – 35,8-77,8 і по тритікале – 50,0-100,0% (використано перехідний запас насіння); по ярих: пшениці – 66,7-88,9%, ячменю – 65,8-79,4 та вівсу – 59,5-68,8%. Проведений зональний аналіз реалізації насіння свідчить про те, що товарність в усіх зонах була на такому ж рівні. Проте, в окремих регіонах вона була значно нижчою і, відповідно, по роках становила – 35,4%, 27,7; 35,0; 34,5 і 42,9% (рис.1).

Рис.1 Динаміка загального виробництва і реалізації насіння еліти зернових колосових культур в системі ІСГП у 1995-2003 рр.

При проведенні маркетингових досліджень ринку елітного насіння на 2004 р. шляхом порівняння реальної його потреби з передбачуваними обсягами пропозиції (згідно виданих ліцензійних угод та паспортів по Реєстру), встановлено, що обсяги пропозиції озимих пшениці, ячменю і тритікале перевищували реальний попит, відповідно, на 128%, 74 і 382%, в той час як попит в насінні озимого жита забезпечувався лише на 56%; по ярих культурах – попит по пшениці був забезпечений на 215%, по ячменю – на 125, а по вівсу – лише на 88%.

Недостатнє державне регулювання формування ринку елітного насіння призводить до перевиробництва одних культур і проблем з їх реалізацією, дефіциту насіння інших, втрат господарської цінності насіння, що негативно позначиться на економічних показниках елітгоспів, організації ефективної державної підтримки суб'єктів насінництва та захисті прав на сорти насіння. У випадку вимушеного збуту елітного насіння по цінах товарного зерна прогнозовані втрати за нашими розрахунками становитимуть 130,2 млн. грн. на рік. Виходячи з цього, для формування прозорого ринку насіння було б доцільним при проведенні чергової переатестації суб'єктів насінництва запровадити квотування на тендерній основі обсягів його виробництва. Отже, для ринку елітного насіння України характерний високий ступінь перевиробництва, при незабезпеченні потреби його споживачів.

Кон'юнктура ринку насіння зернових культур складається в залеж-ності від того, як функціонує внутрішній і зовнішній ринок держави. Стан зовнішньої торгівлі насінням характеризується нестабільністю і обмеженістю. В період 2004-2005 рр. з країни експортували незначні обсяги насіння пшениці і ячменю, відповідно, 258,35 і 192,0 т та 35,35 і 1886,8 т. Насіння аналогічних культур імпортувалося і в Україну. У 2004 р. було завезено 314 т пшениці і 785 т ячменю, а у 2005 р., відповідно, 917,52 і 475,07 т. Сальдо експорту-імпорту насіння пшениці за ці роки було від'ємним, лише ячменю у 2005 р. – позитивним. Ціни імпорту насіння в усі роки були більші за ціни експорту, що пов'язано з невідповідністю вітчизняних стандартів міжнародним.

В умовах формування ринку особлива увага повинна приділятися питанням визначення кінцевих результатів виробництва. Незважаючи на економічну кризу в галузі сільського господарства, виробництво насіння протягом досліджуваного періоду було постійно прибутковим і високорентабельним (табл.1). Ціни реалізації насіння виявились основним фактором росту рентабельності по всіх культурах. Висока рентабельність, породжена порушенням економічних відносин, приваблює значну кількість нових претендентів на виробництво елітного насіння. Так, якщо до 2003 р. в Житомирській області було 6 елітгоспів, то сьогодні їх нараховується 15.

Таблиця 1

Економічна ефективність виробництва насіння зернових колосових культур

по дослідних господарствах системи УААН, в середньому за 2001-2002 рр.

Культури | Кількість ДГ | Посівна

площа, га | Валовий збір зерна, т | Урожайність, ц/га | Збір насіння, т | Реалізовано

насіння, т | Ціна за 1 т реалізованого насіння, грн. | Собівартість
1 т, грн. | Прибуток (+), збиток (-), грн./т | Рівень
рентабельності,
%

зерна | насіння

Озима

пшениця | 33 | 504,6 | 1983,1 | 39,3 | 780,5 | 338,8 | 1011,7 | 209,2 | 327,3 | 684,4 | 209,1

Озиме жито | 19 | 203,9 | 536,3 | 26,3 | 227,1 | 62,4 | 593,5 | 197,4 | 320,6 | 272,9 | 85,1

Озимий

ячмінь | 7 | 168,0 | 643,4 | 38,3 | 271,3 | 134,8 | 1001,2 | 219,8 | 388,3 | 612,9 | 157,8

Ярий ячмінь | 31 | 209,1 | 589,7 | 28,2 | 230,9 | 119,4 | 924,2 | 243,8 | 366,9 | 557,3 | 151,9

Овес | 17 | 87,6 | 219,9 | 25,1 | 100,2 | 45,8 | 687,4 | 245,4 | 389,9 | 297,5 | 76,3

Яра пшениця | 8 | 76,8 | 179,7 | 23,4 | 69,2 | 48,0 | 1038,1 | 295,6 | 493,4 | 544,7 | 110,4

Низький вихід елітного насіння у ДГ пояснюється рядом факторів – зменшеним попитом (часткова реалізація), як наслідок, небажанням його виробників нести додаткові витрати на повну доробку всього насіння (друга очистка і затарювання), розрахунком насіннєвим зерном по заробітній платі, використанням спрацьованої зерноочисної техніки.

Репродукційне насіння купують сільськогосподарські підприємства різних формувань. За останні роки знизився попит на нього, через високі ціни на насіння (високої рентабельності, табл.1) і низьку рентабельність товарного зерна (32,0%), як наслідок, несвоєчасне сортооновлення і сортозаміна та великі обсяги використання власного насіння його споживачами. Це негативно позначилося на якості висіяного насіння озимих, лише 84,7-93,6% пшениці та 47,8-72,7% жита використаного суспільним сектором за період 1999-2003 рр. приходилося на 1-3 репродукції, решта – низькорепродукційне насіння. У структурі посівного матеріалу озимих – ячменю і тритікале – насіння четвертої і вище репродукцій займало, відповідно, 21,2-35,1% і 11,1-27,9%.

Про необхідність прискореної заміни низькорепродукційного насіння вищими категоріями свідчать проведені нами розрахунки ефективності виробництва насіння різних репродукцій на прикладі ДГ ІСГП (табл.2).

Таблиця 2

Собівартість та рентабельність виробництва насіння різних репродукцій озимої пшениці в ДГ "Рихальське" ІСГП, 2005 р.

Елементи витрат | В розрахунках на 1 т насіння, грн.

елітне

насіння (ЕН) | перша

репродукція (РН1) | третя

репродукція (РН3) | низькорепродукційне (РН4)

Виробничі витрати, всього грн. | 517,0 | 439,67 | 394,74 | 394,74

Витрати на обробку насіння, грн. | 23,63 | 23,63 | 23,63 | 23,63

Виробнича собівартість насіння, грн. | 540,63 | 463,3 | 418,37 | 418,37

Витрати на реалізацію, грн. | 21,5 | 21,5 | 21,5 | 21,5

Повна собівартість, грн. | 562,13 | 484,8 | 439,87 | 439,87

Фактична реалізаційна ціна, грн. | 1348 | 1078 | 805 | 452,8

Прибуток, грн. | 785,87 | 593,2 | 369,1 | 12,9

Рівень рентабельності, % | 139,8 | 122,4 | 83,9 | 2,9

Прибуток до ЕН | х | -192,67 | -416,77 | -772,97

Рівень рентабельності до ЕН, п.п. | х | -17,4 | -55,9 | -136,9

Вони показують, що собівартість, реалізаційна ціна, одержання прибутку та рівень рентабельності знаходяться в прямій залежності від якості насіння. Крім того, використання для посіву РН1 і РН4 знижувало урожайність озимої пшениці та зменшувало надходження коштів, відповідно, на 26,1% і 46,9% з кожного гектара в порівнянні з ЕН. Таким чином, підвищення частки елітного насіння у загальній структурі посівного матеріалу сприятиме збільшенню урожайності, валових зборів насіння і товарного зерна та прибутків.

У третьому розділі – "Основні напрями удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку насіння зернових колосових культур" – обґрунтовано основні напрями і перспективи організаційно-економічного механізму функціонування ринку насіння зернових колосових культур, запропоновано підходи до формування ціни на насіння.

Насінництво, як і в доринковий період, повністю підпорядковане Мінагрополітики та УААН. Ними встановлюються і доводяться до областей і НДІ плани виробництва насіння еліти в розрізі культур і сортів, щорічно рекомендуються ціни для його реалізації, проте невирішеним залишається питання збуту. В останні роки питання збуту насіння є проблемним.

Наші розрахунки потреби і забезпеченості всіх категорій господарств України насінням зернових колосових культур на 2006 р. свідчать про те, що забезпеченість товаровиробників зерна насінням озимих становить 103,7-113%, а ярих – 99,7-103,3% (табл.3). Частину насіння можна реалізувати через експорт (162,2 тис.т), переважно озиму пшеницю (118,6 тис.т).

Таблиця 3

Потреба і забезпеченість насінням зернових колосових культур
під урожай 2006 р. (по всіх категоріях господарств України)

Культури | Площа посіву, тис.га | Потреба насіння, тис.т | Власне виробництво, тис.т | %

забезпечення

всього | в т.ч. на зерно | всього

із страхфондом | в т.ч.

страхфонд | всього | ± до потреби

Озимих зернових, всього: | 8192,7 | 7948,7 | 1848,3 | х | 1980,2 | +131,9 | 107,1

в т.ч. пшениця | 6669,4 | 6556,6 | 1542,4 | х | 1661,0 | +118,6 | 107,7

жито | 830,4 | 721,1 | 173,4 | х | 179,8 | +6,4 | 103,7

ячмінь | 571,7 | 559,2 | 111,8 | х | 116,0 | +4,2 | 103,8

тритікале | 121,2 | 111,8 | 20,7 | х | 23,4 | +2,7 | 113,0

Ярих зернових, всього: | 4967,7 | 4686,2 | 1137,1 | 178,2 | 1167,4 | +30,3 | 102,7

в т.ч. пшениця | 533,9 | 533,9 | 129,5 | 11,9 | 129,1 | -0,4 | 99,7

ячмінь | 3761,8 | 3631,8 | 873,1 | 158,2 | 902,0 | +28,9 | 103,3

овес | 672,0 | 520,5 | 134,5 | 8,1 | 136,3 | +1,8 | 101,3

Однією з важливих умов формування й розвитку ринку насіння є забезпечення стабілізації оптимальних обсягів його реалізації та рівня ринкових цін. Ціни на насіння були розроблені у 80-ті роки минулого століття МСГ та Південним відділенням ВАСХНІЛ, ними користуються й нині. За основу береться ціна продовольчого зерна III класу або середньоринкова ціна зерна на момент реалізації, до якої додається сортонадбавка – за супереліту – 250%, за еліту – 120-170 і за насіння першої репродукції – 80%. Держава відшкодовує 70-95% від розміру сортонадбавки без ПДВ покупцям насіння. Такий підхід у цей період забезпечував рентабельність товарного зерна озимої пшениці у розмірі 74%, а насіння – 167% (співвідношення 1:2,3).

Аналіз затрат на виробництво насіння в елітгоспах показує, що більш точний облік ведеться при вирощуванні насіннєвого зерна, а затрати на його обробку ведуться недосконало. Виходячи з цього, нами проведено облік фактичних затрат на насіння різної вологості, які несуть ДГ ІСГП при його обробці на токах, та розраховані нормативи.

Запропоновані нами нормативні витрати на досушування 1 т вологого насіння на кожний 1% (від 24 до 14%) складають: для озимої пшениці на типових сушарках з використанням електроенергії і солярки – людської праці – 0,83 люд./год., електроенергії – 8,4 кВт/год. і солярки – 0,5 л.; на напільних (нетипових) електричних сушарках для озимої пшениці – людської праці – 1,087-1,32 люд./год. і електроенергії – 21,9-22,12 кВт/год.; озимого жита, відповідно, 1,17-1,22 і 22,7-23,6 та вівса – 2,33 люд./год. і 25,4 кВт/год. У грошовому виразі затрати на обробку 1 т насіння без досушування становили 28,27-51,68 грн., а при досушуванні – вони зростають до 78,16-112,5 грн.

На основі запропонованих нами концептуальних підходів визначили нормативну собівартість насіння. Виходячи із співвідношення між рентабельністю товарного зерна і насінням еліти озимої пшениці (1:2,3) у 80-ті роки, коли була встановлена система оплати насіння та рентабельності товарного зерна за 2001-2004 рр. (32%), встановили рентабельність насіння озимої пшениці – 74%. При цьому ціна на насіння становить 1290 грн./т. В сучасних умовах, коли коливаються ціни на товарне зерно, не повинно бути жорстких цін на насіння.

Забезпечення насінням та його збут повинні визначатись, виходячи із потреб ринку та договорів між виробниками і споживачами, узагальнюватись регіональними центрами та обласними агропромисловими формуваннями, після цього затверджуватись (в плані державного регулювання) спільним наказом Мініагрополітики і УААН (планування “знизу до верху”).

Вважаємо, що основна організаційна робота з виробництва насіння зернових колосових культур повинна переноситись і вестись на обласному рівні. Необхідно об’єднати інтереси всіх суб’єктів причетних до галузі насінництва та створити організаційно-правову структуру – асоціацію, з участю науково-дослідних установ, виробників елітного і репродукційного насіння, його споживачів та інших суб’єктів, пов’язаних з виробництвом (рис.2).

Створення асоціації дасть змогу кожному підприємству визначити: участь у галузевій організації; організаційно-правові форми підприємства; найкращу форму фінансового забезпечення для розширення виробництва; пріоритетну орієнтацію на ринок; перевагу у сфері стандартизації насіння; напрямок інтеграції; перехід на сучасний технічний рівень виробництва насіння шляхом запровадження сучасних технологій і нової техніки та здійснення реконструкції існуючого виробництва; структуру системи розповсюдження продукції і форми інтеграційного зв'язку; дозволить узгоджувати коливання рівня цін на товарне зерно і насіння, тому що неузгодженість призведе до розриву економічних відносин між суб'єктами.

У період формування ринку необхідно виробляти конкурентноздатне насіння. До факторів впливу на конкурентоспроможність насіння в ринкових умовах слід віднести складові собівартості (рівень технологій вирощування насіннєвого зерна і його обробки, вихід насіння, ресурси і їх вартість, продуктивність праці, вартість землі і робочої сили, обсяги концентрації виробництва і природнокліматичні умови) та якісні характеристики сорту, які зацікавлять покупців на ринку (врожайність, вміст білку і клейковини, технологічно-переробні якості зерна, рівень інтенсивності та пристосованість до природно-кліматичних умов, стійкість проти хвороб і шкідників). Все це змушує систему насінництва зернових культур в усіх її ланках переорієнтуватись на сортозаміну. Тому сучасне насінництво вимушене перейти на прискорене розмноження нових, перспективних і дефіцитних сортів, щоб не відставати від розвитку селекції і своєчасно реагувати на зміну потреб та попиту ринку.

Якість насіння та собівартість його виробництва в значній мірі залежать від матеріально-технічної бази насінницьких господарств, яку необхідно переозброювати сучасною технікою. При вирішенні цього питання не обійтись без підтримки держави (інвестицій, пільгових кредитів на закупівлю сільськогосподарської техніки, виробництва дешевих вітчизняних машин і обладнання, розширення фінансового лізингу та ін.).

Для прискорення формування ринку насіння зернових колосових культур, вдосконалення галузі насінництва необхідно: 1) організувати становлення інтегрованих формувань в регіонах, створити дійову ринкову інфраструктуру з максимальним наближенням до товаровиробника, службу маркетингу і кон'юнктурної інформації; 2) дотримуватись прийнятої в Україні, а отже і в регіонах, схеми насінництва: виробництво первинних ланок повинно зосереджуватись лише в науково-дослідних установах (оригінатори). Паспортизовані державні дослідні і учбово-навчальні господарства, Центри наукового забезпечення АПК повинні працювати з оригінаторами сортів або НДУ (де виведені сорти), вони повинні мати виключні права власників сортів та представляти інтереси селекційних установ в регіонах, чітко контролювати питання використання сортів, виконання методичних, технологічних особливостей вирощування насіння еліти, тобто стати повноправними провайдерами селекційних досягнень власників сортів в представлених областях, захищати авторів сортів рослин; 3) насінницькі господарства, що вирощують репродукційне насіння, повинні працювати з елітгоспами на агентських угодах з обов'язковою сплатою авторських винагород селекційним установам.

З метою покращання системи збуту насіння, зміцнення матеріально-технічної бази насінництва НДУ, заохочення селекціонерів і насіннєводів пропонуємо: переглянути існуючі завищені сортові надбавки на насіння зернових колосових культур; відшкодовувати сортову надбавку за реалізоване насіння лише господарствам, які мають паспорт на його виробництво і реалізацію, тобто державним дослідним, навчально-дослідним установам та елітгоспам, а не споживачам насіння; надати право державним науково-дослідним і навчальним установам, іншим суб'єктам, які мають юридичні ліцензійні угоди, отримувати пільгові кредити; розробити і запровадити систему преміювання із державного бюджету авторів-селекціонерів за виведення сорту; розробити чітку схему сплати роялті оригінаторам сортів та затвердити її на державному рівні (роялті повинна відраховуватись від обсягів реалізованого насіння); запровадити на тендерній основі в областях (в плані державного регулювання) квотування виробництва насіння в необхідних обсягах по сортах і культурах, не проводити апробацію насіннєвих посівів і не видавати відповідних документів зверх визначеної квоти; фінансова підтримка по програмі "Селекція в рослинництві" повинна надаватись тим суб'єктам, які отримали квоту, з перевагою для виробників насіння, у яких нижча ціна при однаковій якості; підвищити контроль за якістю виробництва насіння у новоатестованих господарствах, у багатьох із яких ще неосвоєні технології його виробництва та відсутні кваліфіковані кадри; для покращання ведення насінництва ввести окремі паспорти на оригінальне та елітне насіння, що значно покращить організацію насінництва в Україні та областях.

У період формування ринку важливо виробляти високоякісне насіння з низькою собівартістю, яке б відповідало вимогам міжнародних стандартів. При розв'язанні цього найважливішого перспективного завдання головна увага повинна бути сконцентрована на веденні гарантованого насінництва, розробці і впровадженні високоефективних технологій вирощування й обробки насіння, підготовці його до реалізації відповідно до вимог маркетингу.

ВИСНОВКИ

1. За останні роки, в період