ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕВЕНКО ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

УДК 658.005.591.3

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ

ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Тищенко Олександр Миколайович,

Харківський національний економічний університет,

професор кафедри оподаткування

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кизим Микола Олександрович,

Науково-дослідний центр індустріальних проблем

розвитку НАН України, директор

кандидат економічних наук, доцент

Шершньова Зоя Євгенівна,

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана, доцент кафедри менеджменту

Провідна установа – Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля Міністерства освіти і

науки України, кафедра менеджменту,

м. Луганськ

Захист відбудеться „25” січня 2007 р. о 13 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий „25” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. М. Ястремська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення ринкової економіки України безпосередньо пов’язано з ефективністю розвитку промислових підприємств. Протиріччя, що виникають у внутрішньому і зовнішньому середовищі, ускладнюють виробничо-економічну діяльність підприємства і знижують її результативність. Сучасні умови господарювання характеризуються пошуком стратегій, що дозволяють підприємствам виживати і розвиватись в зовнішньому середовищі. Загострення проблем, пов’язаних з обґрунтуванням і забезпеченням формування стратегії розвитку підприємства та управління цим процесом, підтверджують значущість цих питань для підприємств України.

В економічній літературі теоретичні і методичні аспекти стратегічного менеджменту й управління розвитком досліджувалися такими вченими, як А. Аакер, І. Ансофф, К. Боумен, В. Василенко, А. Градов, Ю. Іванов, Е. Коротков, А. Зуб, М. Кизим, Ю. Кристек, Л. Лігоненко, Б. Мільнер, Г. Мінцберг, В. Пономаренко, О. Пушкар, К. Ру-Дюфор, А. Слаттер, О. Тищенко, А. Томпсон, А. Дж. Стрікленд, О. Тридід, З. Шершньова та ін.

Здобутки цих вчених дозволили вирішити важливі питання, пов’язані з удосконаленням діяльності підприємств в ринкових умовах шляхом підвищення конкурентоспроможності, гнучкості, впровадження інновацій, принципів антикризового і стратегічного управління, формування систем інформаційного забезпечення управлінських рішень та ін. Складність стратегічного управління розвитком підприємства зумовлює існування певних питань щодо єдиного розуміння сутності процесів розвитку, вдосконалення методик його діагностики і прогнозування та формування стратегії управління розвитком підприємств. Необхідність вирішення цих питань зумовили вибір теми й актуальність дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету за темами „Проблеми державного регулювання економічного розвитку підприємств та організацій” (номер державної реєстрації 0102U005565), за напрямом якої виконано підрозділ „Державне регулювання підприємств, що перебувають в кризовому стані” (особисто автором здійснено обґрунтування шляхів поліпшення фінансово-економічного стану підприємств); і „Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства” (номер державної реєстрації 0103U000461), в рамках якої виконано підрозділи „Стратегічний потенціал підприємства” і „Оцінка стратегічного потенціалу підприємства як метод вибору конкурентної стратегії” (особисто автором розроблено модель оцінки стратегічного потенціалу підприємств та методичний підхід до вибору їх стратегічного напрямку розвитку).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення і розвиток теоретичних і методичних підходів, а також розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління розвитком підприємств. Для досягнення поставленої мети поставлено і вирішено такі завдання:

визначити сутність, закономірності і передумови розвитку підприємства та кризи, а також роль кризи в процесах розвитку підприємства;

уточнити теоретичне підґрунтя процесу розвитку, стратегічного управління розвитком підприємства та взаємозв’язок основних понять, які їх зумовлюють;

обґрунтувати складові стратегічного потенціалу підприємства та визначити модель його оцінки;

розробити методику для об’єктивної оцінки стратегічної позиції підприємства з урахуванням рівня розвитку його стратегічного потенціалу і впливу факторів зовнішнього середовища;

визначити складові процесу формування стратегії розвитку підприємства;

доповнити перелік суттєвих ознак класифікації стратегій розвитку підприємства;

сформувати методичний підхід до вибору стратегічного напрямку розвитку підприємства та розробити метод діагностики характерної для нього ситуацій еквіфінальності.

Об’єктом дослідження обрано процеси розвитку підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні положення, методичні підходи та методи стратегічного управління розвитком машинобудівних підприємств в умовах розбудови ринкової економіки в Україні.

Методи дослідження. Теоретичним та методологічним підґрунтям дослідження є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених.

В процесі дослідження використано такі методи: узагальнення і семантичного аналізу – для вивчення і розвинення теоретичних основ стратегічного управління розвитком підприємств та уточнення понятійного апарату; аналізу і синтезу – для класифікації криз, стратегій розвитку і методів аналізу стану і передумов розвитку підприємства; статистичного дослідження, техніко-економічного аналізу – для визначення стану та динаміки розвитку підприємств машинобудування; формалізації – для структурного обґрунтування складових внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства та процесу формування стратегії розвитку; кластерного аналізу – для виявлення подібності показників розвитку досліджуваних підприємств; таксономічний аналіз і експертних оцінок – для визначення рівня розвитку складових стратегічного потенціалу підприємства та впливу зовнішнього середовища; матричний аналіз – для вибору стратегічного напрямку розвитку; аналізу ієрархій – для обґрунтування моделі дій підприємства щодо обраної стратегії.

Інформаційною базою дослідження стали офіційні матеріали Державного комітету статистики України та органів статистики Харківської області, інформаційно-аналітичні матеріали та науково-методичні розробки, квартальна і річна звітність підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в такому:

удосконалено:

модель оцінки стратегічного потенціалу підприємства, яка, на відміну від існуючих, передбачає визначення рівня розвитку стратегічних ресурсів, можливостей їх залучення та відповідності стратегічній меті, що дозволяє характеризувати специфіку розвитку підприємства;

класифікацію стратегій розвитку підприємства за рахунок введення додаткової ознаки – „спрямованість на вирішення певних протиріч у внутрішньому і зовнішньому середовищі”, використання якої посилює обґрунтованість прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегічного напрямку розвитку суб’єкту господарювання;

набули подальшого розвитку:

методичний підхід до вибору стратегічного напрямку розвитку підприємства на основі попередньої оцінки його стратегічної позиції, яка враховує рівень розвитку стратегічного потенціалу підприємства і вплив зовнішнього середовища, що спрямований на розв’язання сформованих протиріч;

метод діагностики характерних для підприємства ситуацій еквіфінальності, що передбачає встановлення їх відповідності виявленим і обґрунтованим зонам (за певною сукупністю квадрантів) матриці вибору стратегічного напрямку розвитку, для обґрунтування системи варіативних елементів стратегії та контролю її виконання;

визначення поняття „розвиток підприємства” за рахунок його цілеспрямованості на посилення стратегічного потенціалу шляхом розв’язання протиріч між внутрішнім і зовнішнім середовищем на основі кількісно-якісних змін.

Практичне значення результатів дослідження полягає в узагальненні теоретичних і методичних основ стратегічного управління розвитком підприємства, розробленні методичного підходу до вибору стратегічного напрямку розвитку підприємства, які можуть бути використані у діяльності підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності у сучасних ринкових умовах.

Основні положення дисертації, які мають прикладний характер, впроваджено в практику роботи промислових підприємств та науково-дослідних установ. Так, результати дослідження знайшли практичне застосування при визначенні рівня розвитку стратегічного потенціалу підприємства, можливої стратегії розвитку та напрямків стратегічного контролю АТЗТ „ХЗЕМВ-1” (довідка № 103 від 12.04.2006). В системі управління розвитком ВТАОП „Центр” впроваджено методику оцінки стратегічного потенціалу та підхід до визначення можливої стратегії розвитку (акт впровадження №1/070606 від 07.06.2006). Науково-дослідним центром індустріальних проблем розвитку Національної академії наук України прийнято до використання методику оцінки стратегічного потенціалу підприємства та методичний підхід до визначення стратегічного напрямку розвитку (довідка № /2 від 09.06.2006). Матеріали дисертації використовувалися в навчальному процесі при викладанні дисциплін „Стратегія підприємства”, „Стратегічне управління” (довідка № 83/47-220 від 07.06.2006).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до проблеми стратегічного управління розвитком підприємства. Наукові положення, висновки і пропозиції, які виносяться на захист, одержані автором особисто. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, використані ті положення, що є результатом особистого дослідження автора. Особистий внесок здобувача в роботах, виконаних у співавторстві зазначено у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методичні і практичні результати оприлюднені на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур в сучасних умовах” (Донецьк, 2004); Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених „Економіка і маркетинг в XXI сторіччі” (Донецьк, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених, викладачів та практичних працівників „Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (Вінниця, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (Харків, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіка і управління у промисловості” (Дніпропетровськ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні економічні проблеми розвитку промислових підприємств” (Харків, 2006).

Публікації. Основні результати і висновки дисертації знайшли відображення в 14 наукових роботах, загальним обсягом 28,45 ум.-друк. арк. (особисто авторові належить 4,83 ум.-друк. арк.), з них: колективна монографія, 8 наукових статей, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, а також 5 тез конференцій та публікацій в інших виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації – 218 сторінок машинописного тексту, в тому числі основний текст – 153 сторінки. Робота містить 28 таблиць, з них 8 займають 8 повних сторінок, 34 рисунки, з яких 1 займає 1 повну сторінку. Список використаних літературних джерел із 188 найменувань займає 15 сторінок, 7 додатків – 41 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано завдання дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – „Теоретичні основи стратегічного управління розвитком підприємства” – розкрито сутність, закономірності і передумови розвитку підприємства; визначено теоретичні основи процесу розвитку, специфіку стратегічного управління розвитком підприємства та характер взаємозв’язку основних понять, які їх обумовлюють.

В умовах розбудови ринкової економіки в Україні розвиток підприємств є рушійною силою економічного прогресу та саморегулювання ринкових відносин. Складність і багатоаспектність розвитку підприємства вимагає системного підходу до визначення його сутності та формування стратегії. Тому під розвитком підприємства запропоновано розуміти кількісно-якісні зміни, що приводять до підвищення його стратегічного потенціалу шляхом розв’язання протиріч між внутрішнім і зовнішнім середовищем. Перевагою уточненого визначення є те, що головний акцент ставиться на здатності підприємства оперативно і раціонально приводити внутрішнє середовище у відповідність змінам зовнішніх умов господарювання, забезпечувати достатній рівень розвитку стратегічних ресурсів, конкурентних переваг з метою підвищення стратегічного потенціалу.

В сучасних соціально-економічних умовах загострюється проблема формування методичного забезпечення стратегічного управління розвитком промислових підприємств, що можуть перебувати як в стійкому, так і в кризовому стані. Кризові явища в діяльності підприємства є наслідком існування суперечностей, що виникають у внутрішньому середовищі та між суб’єктом господарювання і його зовнішнім середовищем. Накопичення протиріч призводить до ситуації, в якій зміна впливу зовнішніх і внутрішніх факторів не компенсується і викликає певний дисбаланс, в наслідок котрого погіршуються результати діяльності підприємства, втрачається стійкість та знижуються можливості щодо подальшого розвитку. Аналіз існуючих способів розвитку показав, що їх можна поділити на такі, що відбуваються через кризу, або нетрадиційне й інтенсивне використання наявних стратегічних ресурсів та зміну оточення. Ґрунтуючись на такому підході, в дисертації доведено, що розвиток відбувається не скільки через кризи, скільки через подолання певних протиріч. Механізм стратегічного управління розвитком підприємства формується під впливом принципів і вимог стратегічного і антикризового управління, управління ризиком та життєвим циклом підприємства. Зміст стратегічного управління розвитком підприємства полягає в створенні необхідних умов для кількісно-якісних перетворень та координації дій, спрямованих на попередження формування й усунення протиріч, які виникають як у внутрішньому середовищі підприємства, так і внаслідок його взаємодії з зовнішнім середовищем.

На основі проведеного дослідження сутності і специфіки перебігу процесів розвитку підприємства виявлено, що до основних взаємопов’язаних понять стратегічного управління розвитком підприємства, які відображають його теоретичне підґрунтя, відносяться: розвиток, протиріччя, стратегічний потенціал, стратегічні ресурси, конкурентні переваги і стратегія розвитку. Взаємозв’язок основних понять процесу розвитку представлено на рис.1.

Рис. 1. Взаємозв’язок основних понять процесу розвитку підприємства

Представлений взаємозв’язок обумовлює необхідність врахування ступеня впливу даних понять одне на одне при їх оцінці, формуванні стратегії розвитку і обґрунтуванні заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємства.

У другому розділі – „Аналіз стану та передумов розвитку підприємств” – обґрунтовано складові стратегічного потенціалу підприємства; запропоновано модель оцінки рівня його розвитку; визначено рівень впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства; розроблено методику оцінки стратегічної позиції підприємства, що є основою вибору його стратегічного напрямку розвитку.

Прийняття адекватного управлінського рішення щодо визначення стратегії розвитку має ґрунтуватись на комплексному дослідженні внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Оскільки стратегічний потенціал підприємства відбиває характер кількісних і якісних змін у внутрішньому середовищі, інтегральний рівень його розвитку запропоновано оцінювати за наступною моделлю еластичності:

, (1)

де Yспп – рівень розвитку стратегічного потенціалу підприємства;

Zi – значення показника рівня розвитку і-ої складової стратегічного потенціалу підприємства;

n – кількість складових стратегічного потенціалу підприємства;

еі – коефіцієнт еластичності впливу рівня розвитку і-ої складової на рівень розвитку стратегічного потенціалу підприємства.

Дослідження довели, що стратегічний потенціал ґрунтується на наступних складових: рівень розвитку стратегічних ресурсів, можливості їх залучення та відповідність стратегічній меті. В свою чергу рівень розвитку стратегічних ресурсів (фінансових, організаційних, кадрових, технічних та маркетингових) залежить від ефективності їх використання, що визначено на основі таксономічного аналізу. Можливості залучення запропоновано визначати за кожним видом стратегічних ресурсів з урахуванням ризику. Відповідність стратегічних ресурсів стратегічній меті оцінено на основі їх конкурентної значимості та достатності для реалізації стратегії розвитку. Наведені показники отримано експертним методом. Оцінка надійності результатів опитування доведена розрахунком коефіцієнту конкордації та критерію Пірсона, значення яких перевищують критичні. В дисертації оцінку складових стратегічного потенціалу підприємства здійснено на основі часткових моделей еластичності. Градації отриманих показників визначено за допомогою шкали Харрінгтона та уточнено кластерним аналізом.

Запропонована модель оцінки стратегічного потенціалу підприємства базується на даних офіційної звітності і на експертних оцінках, що дає змогу отримати комплексний аналіз стану суб’єкта господарювання, визначити ефективність та конкурентну спрямованість сформованої системи стратегічних ресурсів. Такий методичний підхід дозволяє вимірювати рівень розвитку стратегічного потенціалу підприємства; враховувати його відповідність стратегічним цілям; виявляти слабкі, сильні сторони підприємства та ключові ресурси розвитку; визначати можливості використання і необхідні напрямки розвитку підприємства, які доцільно враховувати при прийнятті управлінського рішення щодо стратегії.

За наведеним підходом проаналізовано дванадцять підприємств машинобудування Харківської області, результати розрахунку рівня розвитку складових стратегічного потенціалу підприємства і їх динаміку наведено на прикладі АТЗТ „ХЗЕМВ-1” (рис.2).

Рис. 2. Динаміка рівня розвитку складових стратегічного потенціалу АТЗТ „ХЗЕМВ-1”

Аналіз отриманих результатів оцінки стратегічного потенціалу підприємств машинобудування показав, що в цілому спостерігається значне коливання рівнів розвитку його складових, що свідчить про нестійкість стану значної кількості суб’єктів господарювання, тому при виборі стратегії розвитку слід врахувати необхідність проведення антикризових заходів.

Основними слабкими сторонами більшості проаналізованих підприємств є незадовільний фінансовий стан, що обумовлений значною заборгованістю, низькою рентабельністю (чи збитковістю) внаслідок високих витрат як виробничого, так і невиробничого характеру, нераціональною структурою активів. Тому ключовими ресурсами розвитку кожне підприємство має обирати ті, що сприятимуть виходу з кризи та підвищенню його стійкості.

Головною умовою ефективного стратегічного управління розвитком підприємства є передбачення майбутніх змін і їх якісна ідентифікація з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень щодо розвитку підприємства.

Визначення рівня впливу на розвиток підприємства зовнішнього середовища здійснено з урахуванням його дворівневої структури. Оцінку впливу макрорівня зовнішнього середовища (економічні, політично-правові, науково-технічні, соціальні) на сприятливість розвинення галузі пропонується проводити на основі таксономічного аналізу; мікрорівня (товарний ринок, природно-ресурсний ринок, контактні аудиторії) – методом експертних оцінок для кожного підприємства. Такий підхід дозволяє визначити вплив як окремого фактора в складі певного рівня зовнішнього середовища, так і інтенсивність впливу окремого рівня.

Ефективність стратегічного управління розвитком підприємства залежить від адекватності сприйняття та повноти врахування різних аспектів зв’язків підприємства зі своїм середовищем. Для розробки своєчасної і обґрунтованої стратегії розвитку та створення умов для її реалізації необхідне визначення стратегічної позиції підприємства, під якою розуміється його положення, якому притаманний певний набір параметрів, що характеризують специфіку сформованих протиріч та можливість здійснення окремої стратегії розвитку.

З метою визначення передумов розвитку підприємства запропоновано методику оцінки стратегічної позиції підприємства, яка формується в залежності від рівня розвитку його стратегічного потенціалу і впливу зовнішнього середовища. Аналіз отриманих результатів оцінки стратегічної позиції підприємств машинобудування показав, що спостерігається наявність суперечностей між підприємствами і їх оточенням, які формуються внаслідок існування, з одного боку, певної інерції суб’єктів господарювання по відношенню до мінливих зовнішніх умов, а з другого – перебігу певних трансформаційних процесів в оточенні, що виражається в значному коливанні його параметрів. Суттєві протиріччя у внутрішньому середовищі підприємств пов’язані з утриманням недоцільної структури стратегічних ресурсів внаслідок неефективного управління, що призводить до їх неузгодженості та виснаження стратегічного потенціалу підприємства. Оцінка стратегічної позиції підприємства виступає практичним інструментом подальшого вибору доцільного напрямку стратегічного розвитку.

У третьому розділі – „Удосконалення методичного забезпечення стратегічного управління розвитком підприємства” – обґрунтовано складові процесу формування стратегії розвитку підприємства; доповнено перелік ознак класифікації стратегій розвитку; запропоновано методичний підхід до вибору доцільного стратегічного напрямку розвитку, а також надано рекомендації щодо формування системи стратегічного контролю на підприємстві.

Системний характер процесу формування стратегії обумовлює його структуру, до якої входять певні елементи, зв’язки між ними й умови, що обмежують відносини в системі. Складові процесу формування стратегії розвитку підприємства представлено на рис. .

Рис. 3. Складові процесу формування стратегії розвитку підприємства

Формування стратегії розвитку підприємства має базуватись на результатах системного аналізу впливу факторів його внутрішнього і зовнішнього середовища, що має розглядатись як двоїстий. З одного боку, ефективність формування стратегії залежить від забезпеченості підприємства кваліфікованим персоналом, інформаційними ресурсами, певною технікою та методиками, що необхідні для своєчасного і адекватного прийняття управлінських рішень, а з іншого – рівень розвитку його стратегічного потенціалу обумовлює не тільки спроможність до адаптації, а й здатність впливати на фактори зовнішнього середовища.

Реалізація стратегії розвитку має приводити до подолання і попередження виникнення криз на підприємстві. Оскільки криза має двоїстий характер: вона є наслідком протиріч на підприємстві та формою їх вирішення, стратегічне управління розвитком має бути націленим на розв’язання існуючих протиріч і передбачення (прогнозування) їх утворення. Отже стратегії розвитку підприємства доцільно класифікувати за спрямованістю на такі, що направлені на вирішення протиріч між елементами внутрішнього середовища підприємства як системи та між його внутрішнім і зовнішнім середовищем (рис. ).

Рис. 4. Класифікація стратегій розвитку підприємства за спрямованістю

Виходячи з того, що стратегічний потенціал підприємства є системним відображення його внутрішнього середовища і складається з системи ресурсів, джерел їх поповнення, можливостей та управлінських здібностей, то в основі формування вищеописаних груп стратегій, має лежати стратегія його розвитку. В стратегічному управлінні стратегія розглядається як довгостроковий якісно визначений напрямок розвитку підприємства, який стосується сфери його діяльності, системи внутрішніх зв’язків, розвитку відносно зовнішнього середовища та ін., що приводить підприємство до цілей. Вибір стратегії й в цілому успішність діяльності підприємства в значній мірі залежить від його стратегічної позиції.

З метою визначення доцільного напрямку розвитку суб’єкта господарювання пропонується використання матриці, що базується на оцінці стратегічної позиції підприємства (рис. ).

Рівень розвитку стратегічного потенціалу (YСПП) | Високий | 10. Інтегрованого зростання | 11. Зростання | 12. Незв’язаної диверсифікації

Середній | 7. Стабілізації | 8. Концентрованого зростання | 9. Зв’язаної диверсифікації

Низький | 4. Ліквідації або повороту | 5. Скорочення витрат | 6. Стабілізація або зняття „врожаю”

Дуже низький | 1*. Ліквідація | 2. Скорочення діяльності або вихід з ринку | 3. Скорочення витрат або діяльності

Низький |

Середній |

Високий

Вплив зовнішнього середовища (ВЗС)

*1, 2, ..., 12 – номери квадрантів

Рис. 5. Матриця вибору стратегічного напрямку розвитку підприємства

Виявлене позиціонування підприємств машинобудування Харківської області за 2002-2005 рр. наведено на рис. .

Рівень розвитку СПП (YСПП) | Високий (0,858-1,000)

Середній (0,716-0,857) | 6 (2004-2005);

8 (2002-2005); |

1 (2002-2005)*; 2 (2004);

6 (2002-2003); 7 (2002-2005);

9 (2002-2004); 10 (2002-2005);

12 (2002-2005) | 9 (2005)

Низький (0,532-0,715) | 3 (2002-2004);

4 (2002-2005);

11 (2002-2004) | 2 (2002, 2003, 2005);

3 (2005)

5 (2002-2004)

Дуже низький (0,139-0,531) | 5 (2005), 11 (2005)

Низький (0-0,090) |

Середній (0,091-0,226) |

Високий (0,227-0,316)

Вплив зовнішнього середовища (ВЗС)

*1 - ВАТ Хармашбуд „Світло шахтаря”; 2 - ЗАТ „Харвест”; 3 - ДП завод „Електроважмаш”; 4 - ВАТ „Зміївмашбуд завод”; 5 - ВАТ „ХЗТД”; 6 - АТЗТ „ХЗЕМВ-1”; 7 - ВАТ „Електромашина”; 8 - ВАТ „Укрелектромаш”; 9 - ДП ХМЗ „ФЕД”; 10 - ВАТ „Автрамат”; 11 - ДП „ХЕМЗ”; 12 – ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка; 2001,..., 2005 – роки, за результатами яких проведено аналіз

Рис. 6. Матриця вибору стратегічного напрямку розвитку підприємств машинобудування за результатами оцінки стратегічної позиції

Ґрунтуючись на вищевикладених підходах і рекомендаціях, загальний процес прийняття управлінського рішення щодо стратегічного напрямку розвитку підприємства можна представити наступною послідовністю етапів, графічно зображеною на рис. .

Таким чином, процес стратегічного управління розвитком підприємства ґрунтується на прийнятті комплексу управлінських рішень стосовно деталізації заходів в складі загального напрямку розвитку та координації цих процесів. Вибір і формування стратегії дозволяють підприємству визначити напрямки та способи руху до цілей. Але навіть у випадку створення комплексу необхідних умов для її реалізації з часом можуть виникати певні труднощі і проблеми, які є наслідком впливу кризоутворюючих протиріч.

Оскільки внутрішнє і зовнішнє середовища характеризуються динамічністю і являються носіями стратегічних несподіваностей, під час виконання стратегії виникає потреба у стратегічному контролі. На практиці підприємство в процесі стратегічного розвитку стикається з певними вимогами (завданнями) і обмеженою кількістю альтернатив дій, з яких необхідно обрати таку, яка приведе до досягнення цілей. При цьому воно має здійснити оцінку обраної стратегії з точки зору правильності врахування при її виборі факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які визначають можливості здійснення стратегії.

Рис. 7. Послідовність та взаємозв’язок етапів прийняття управлінського рішення щодо стратегічного напрямку розвитку підприємства

Виходячи з наведеного підходу до вибору стратегії розвитку підприємства (див. рис. 5) доцільним є встановлення відповідності певних ситуацій еквіфінальності квадрантам матриці вибору стратегічного напрямку розвитку з метою визначення специфіки формування варіативних елементів стратегії та стратегічного контролю в процесі реалізації обраної стратегії розвитку. Це вбачається можливим за умов наступних припущень. По-перше, рівень суперечливості завдань, які необхідно вирішити, залежить від впливу зовнішнього середовища, а саме: вимог, тенденцій, інтересів і здатностей окремих суб’єктів ринку впливати на виробників продукції та сформованих протиріч зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. По-друге, можливості стратегічного планування та управління, в свою чергу, безпосередньо залежать від рівня розвитку стратегічного потенціалу, оскільки чим він вищій, тим вище стійкість і адаптивність підприємства за рахунок прийняття альтернативних рішень і дій для досягнення встановленої стратегічної мети.

Підсумовуючи особливості визначених ситуацій еквіфінальності, можна зробити висновок, що вони відображаються, головним чином, в наступних критеріях, що мають суттєве значення при ухваленні управлінських рішень відносно стратегічного розвитку підприємства: необхідність перегляду критеріїв ефективності, можливість впливу на зовнішнє середовище (перегляду вимог); наявність альтернативних дій (табл.1).

Таблиця 1

Відповідність критеріїв ухвалення управлінських рішень щодо стратегії розвитку ситуаціям еквіфінальності

Ситуація еквіфінальності | Критерії

Необхідність перегляду критеріїв ефективності | Можливість перегляду вимог зовнішнього середовища | Наявність альтернатив дій

1 (3, 5, 6) * | + | - | +

2 (1, 2, 4) | + | - | -

3 (9, 11, 12) | - | + | +

4 (7, 8, 10) | + | + | +

* у дужках наведено квадранти матриці, зображеної на рис.4, що відповідають ситуаціям еквіфінальності.

В розглянутих ситуаціях еквіфінальності ефективне і своєчасне виконання функцій стратегічного контролю дозволяє приймати адекватні і дієві управлінські рішення. В якості варіативних елементів в стратегії розвитку та стратегічному контролі можуть виступати об’єкти, цілі, альтернативи моделі поведінки, критерії вибору показників розвитку та ін.

На основі проведених розрахунків виявлено, що фактичному стану більшості проаналізованих підприємств машинобудування відповідають такі ситуації еквіфінальності, які вимагають перегляду критеріїв ефективності діяльності та відповідно стратегічного контролю з урахуванням послаблення можливостей впливом на зовнішнє середовище. Зроблено висновок, що проблемою машинобудівних підприємств залишається встановлення досяжних цілей, чітких, несуперечливих завдань, способів їх виконання та, як наслідок, контрольних точок, дослідження динаміки яких дозволяє оперативно реагувати на зміну ситуації. Таким чином, викладені підходи удосконалюють методичне забезпечення стратегічного управління розвитком підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено важливе науково-практичне завдання щодо узагальнення і розвитку теоретичних і методичних підходів, а також розроблення практичних рекомендацій з удосконалення стратегічного управління розвитком підприємств, а саме: досліджені теоретико-методичні основи стратегічного управління розвитком підприємства, уточнено термінологічний апарат та подано взаємозв’язок основних понять, що відображають теоретичне підґрунтя процесу розвитку підприємства, запропоновано модель оцінки стратегічного потенціалу, обґрунтовано методичний підхід до вибору стратегічного напряму розвитку підприємства .

До найбільш значущих результатів проведеного дослідження відносяться такі:

1. Дослідження різноманітних підходів до перебігу процесів розвитку підприємств, визначення його передумов та закономірностей в умовах розбудови ринкової економіки в Україні, обґрунтування конструктивної ролі криз, дозволило дійти висновку, що в стратегічному управлінні розвитком підприємства під час прийняття стратегічних рішень необхідно актуалізувати всі складові різних аспектів цього поняття. В зв’язку з цим виявилось доцільним уточнення змісту поняття „розвиток підприємства” через поняття „стратегічний потенціал” та „протиріччя між внутрішнім і зовнішнім середовищем”.

2. Виявлення специфіки розвитку підприємства дозволяє визначити фактори, що впливають на його забезпечення, шляхом встановлення характеру взаємозв’язку основних понять, що його зумовлюють: розвиток, протиріччя, стратегічний потенціал, стратегічні ресурси, конкурентна перевага, стратегія розвитку.

3. Важливою проблемою підприємства є розвиток його стратегічного потенціалу та виявлення тих його складових, які потребують вдосконалення. Доведено, що в якості інтегральної характеристики внутрішнього середовища підприємства доцільне використання стратегічного потенціалу. Запропонована модель його оцінки враховує рівень розвитку, можливості залучення стратегічних ресурсів та їх відповідність стратегічній меті.

4. Процес розвитку, як складне явище, характеризується спрямованістю підприємства досягти високих результатів діяльності при збереженні та підвищенні рівня його розвитку. При цьому виникає закономірна періодичність настання криз, викликаних сформованими протиріччями. З метою вибору адекватної стратегії розвитку необхідний аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища. Характер протиріч обумовлює певну стратегічну позицію підприємства на ринку, яку запропоновано визначати матричним методом з використанням показників рівня розвитку стратегічного потенціалу підприємства та впливу зовнішнього середовища.

5. Підприємство може забезпечити власний розвиток шляхом ефективного формування стратегії розвитку, що набуває особливої важливості і складності в умовах динамічного зовнішнього середовища. Основними складовими цього процесу виступають прийняття управлінського рішення щодо стратегії розвитку і стратегічний контроль.

6. Оскільки виникнення кризи пов’язано з існуванням протиріч між елементами внутрішнього середовища підприємства як системи, та між його внутрішнім і зовнішнім середовищем, визначено класифікацію стратегій розвитку в залежності від спрямованості вирішення сформованих суперечностей.

7. В основі вибору стратегічного напрямку розвитку підприємства лежить стратегічна позиція, що сформувалася в результаті його діяльності. З метою успішної реалізації обраної стратегії, вона має супроводжуватись здійсненням стратегічного контролю. Доведено, що стратегічний контроль спрямований на виконання оцінки і коригування обраної стратегії. За допомогою запропонованого методу діагностики сформованої ситуації еквіфінальності обґрунтовуються зміни варіативних елементів стратегії розвитку та головні напрямки реалізації стратегічного контролю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у монографії

1. Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, професора Іванова Ю.Б., д-ра екон. наук, професора Тищенка О.М., – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. – 384 с.

Особистий внесок автора:

Підрозділ 1.2.1. Стратегічний потенціал підприємства – С. 23-30;

Підрозділ 3.2.2. Оцінка стратегічного потенціалу підприємства як метод вибору конкурентної стратегії – С. 194-211.

Публікації у фахових виданнях

2. Ревенко Е. В. Развитие предприятия в условиях кризиса // Вісник Національного технічного університету „ХПІ”. – 2004. – № 9. – С. 130-136.

3. Ревенко О. В. Обґрунтування напрямів стратегічного розвитку на основі оцінки внутрішнього середовища підприємства // Коммунальное хозяйство городов: Сб. науч. трудов. – К.: „Техника”, 2005. – Вып. 65, Серия: Экономические науки, – С. 316-321.

4. Ревенко О. В. Розвиток підприємства як економічна категорія // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля – 2005. – № 2 (84). – Ч.2. – С. 175-178.

5. Ревенко О. В. Критерії обґрунтування напрямів інноваційного розвитку підприємства // Управління розвитком. – 2005. – № – 3. – С. 72-73 (За матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (Харків, 2005)).

6. Ревенко Е. В., Тищенко А. Н. Механизм формирования стратегии развития машиностроительных предприятий // Бизнес Информ. – 2006. – № 3. – С. (Особистий внесок автора: обґрунтовано складові процесу формування стратегії розвитку підприємства; удосконалено методичний підхід до вибору стратегічного напрямку розвитку; обґрунтовано доцільність класифікації стратегій розвитку підприємства за спрямованістю вирішення певних протиріч у внутрішньому і зовнішньому середовищі).

7. Ревенко Е. В., Тищенко А. Н. Стратегический контроль как составляющая механизма формирования стратегии развития предприятия в условиях кризиса // Бизнес Информ. – 2006. – № 4. – С. 58-62 (Особистий внесок автора: обґрунтовано напрямки стратегічного контролю та виявлена відповідність певних ситуацій еквіфінальності квадрантам матриці вибору стратегічного напрямку розвитку).

8. Ревенко О. В. Оцінка ринкової позиції підприємства // Управління розвитком. – 2006. – № – 3. – С.115-120 ( За матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні економічні проблеми розвитку промислових підприємств” (Харків, 2006)).

9. Ревенко Е. В. Взаимосвязь основных понятий управления развитием предприятия в условиях кризиса // Бизнес Информ. – 2006. – № 6. – С. 123-126.

Публікації в інших виданнях

10. Ревенко О. В., Тищенко О. М. Можливості формування фінансових джерел санації підприємства // Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях: Тез. докл. и сообщ. Всеукраинской науч.-практ. конф. – Донецк: Институт экономики промышленности НАН Украины., 2004. – С. 266-268 (Особистий внесок автора: визначено види фінансових джерел проведення санаційних заходів на підприємстві).

11. Ревенко Е. В., Тищенко А. Н. Исследование влияния внешней среды предприятия // Бизнес Информ. – 2004. – № 9-10. – С. 62-66 (Особистий внесок автора: запропоновано модель оцінки впливу зовнішнього середовища підприємства).

12. Ревенко Е. В., Тищенко А. Н. Принятие решений в условиях кризиса // Матеріали V міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених „Економіка і маркетинг в XXI сторіччі”. – Донецьк: РВА ДонНТУ, 2004. – С.  (Особистий внесок автора: сформульовано завдання управління розвитком підприємства і визначено специфіку процесу прийняття управлінських рішень щодо розвитку в кризових умовах).

13. Ревенко Е. В. Стратегии развития предприятий в рыночных условияхРозвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій: Збірник матеріалів II Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених, викладачів та практичних працівників, 14-15 жовтня 2004 р. – Вінниця: Вид. „Ландо ЛТД”, 2004. – С. .

14. Ревенко О. В. Розробка стратегії розвитку підприємства в умовах кризи // Економіка і управління у промисловості: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, яка присвячена 70-річчю факультету економіки і менеджменту Національної металургійної академії України (26-28 жовтня 2005р.) – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2005. – С. 89-90.

АНОТАЦІЯ

Ревенко О. В. Стратегічне управління розвитком підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами – Харківський національний економічний університет, Харків, 2006.

Дисертацію присвячено комплексу питань, пов’язаних із узагальненням і розвитком теоретичних і методичних підходів, а також розробленням практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління розвитком підприємств.

В роботі проаналізовано сутність і уточнено визначення поняття „розвиток підприємства”. Визначено модель оцінки стратегічного потенціалу підприємства. Дисертація містить оцінку стратегічної позиції підприємства з урахуванням рівня розвитку його стратегічного потенціалу і впливу зовнішнього середовища. Обґрунтовано вибір стратегічного напрямку розвитку із застосуванням матричного методу. Удосконалено класифікацію стратегій розвитку підприємства через введення ознаки, що відображає спрямованість на вирішення певних протиріч у внутрішньому і зовнішньому середовищі. Обґрунтовано специфіку формування варіативних елементів стратегії розвитку та стратегічного контролю на основі визначення характерної для підприємства ситуації еквіфінальності.

Ключові слова: стратегічне управління розвитком, розвиток підприємства, стратегічний потенціал підприємства, стратегічна позиція, стратегічні напрямки розвитку, стратегія розвитку, протиріччя, стратегічний контроль, еквіфінальність.

АННОТАЦИЯ

Ревенко Е. В. Стратегическое управление развитием предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями – Харьковский национальный экономический университет, Харьков, 2006.

Диссертация посвящена комплексу вопросов, связанных с обобщением и развитием теоретических и методических подходов, а также разработке практических рекомендаций по усовершенствованию стратегического управления развитием предприятия.

В работе исследованы теоретические основы стратегического управления развитием предприятия и специфику их формирования в условиях трансформации рыночных отношений. Выявление закономерностей, признаков и предпосылок развития обусловили необходимость в определении его через понятия „стратегический потенциал” и „противоречия внутренней и внешней среды”. Раскрыты особенности и взаимосвязи основных понятий процесса развития с учетом их двойственного характера проявления. В связи с тем, что комплексным отражением внутренней среды предприятия является стратегический потенциал, в диссертации обоснованы его составляющие.

Определенная модель оценки стратегического потенциала предприятия позволяет учесть уровень развития, возможность привлечения стратегических ресурсов и их соответствие цели предприятия.

Для принятия управленческого решения о стратегии усовершенствована классификация стратегий развития предприятия за счет введения признака, отражающего их направленность на разрешения определенных противоречий во внутренней и внешней среде предприятия, характер которых обусловливает его стратегическую позицию. Диссертация содержит оценку стратегической позиции предприятия, в основе которой лежит определение уровня развития его стратегического потенциала и влияния внешней среды. На основе полученной оценки стратегической позиции предприятия обоснован выбор стратегического направления развития с применением матричного метода. Стратегическое управление развитием субъекта хозяйствования базируется на принятии комплекса управленческих решений относительно детализации мероприятий в составе общего направления его развития и координации этих процессов. Представлена последовательность этапов принятия соответствующих решений относительно стратегического направления развития предприятия.

Возникающие изменения во внешней среде обусловливают необходимость своевременного реагирования предприятия на них. Предпосылкой успешной реализации стратегии развития является формирование эффективной системы стратегического контроля на предприятии как составляющей стратегического управления развитием. Его осуществление направлено на выполнение оценки и корректировку принятой стратегии. Обоснована специфика формирования вариативных элементов стратегии развития и стратегического контроля на основе определения характерной для предприятия ситуации эквифинальности.

Ключевые слова: стратегическое управление развитием, развитие предприятия, стратегический потенциал предприятия, стратегическая позиция, стратегические направления развития, стратегия развития, противоречия, стратегический контроль, эквифинальность.

ANNOTATION

Revenko E.V. Strategy management development of enterprise. – Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty 08.06.01 – Economy Organization and Management of Enterprises - Kharkov National University of Economics, Kharkov, 2006.

The dissertation is devoted to a complex of issues connected with generalization and development of theoretical and methodical approaches, and also development of practical recommendations on improvement of strategic management of enterprise development.

The essence of concept “enterprise development” is analyzed and defined. The model of enterprise strategic development estimation is defined. The dissertation contains estimation of strategic position of enterprise with account of level of development of its strategic potential and environment influence. The choice of strategic development direction with matrix method appliance is proved. The classification of enterprise development strategies for account of introduction of additional sign reflecting direction to solution of definite controversies in internal and external environment is improved. The specificness of formation of variative elements of development strategy and strategic control on the basis of defining peculiar for enterprise situation of equal finality is proved.

Key words: development strategic management, enterprise development, enterprise strategic potential, strategic position, strategic development direction, development strategy, contradiction, strategic control, equal finality.

_________________________________________________________________

Підписано до друку 20.12.2006. Формат 60Ч90/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Обсяг 0,9 ум.-друк. арк.

Наклад 100 прим. Зам № 233.

________________________________________________________

Надруковано у центрі оперативної поліграфії ТОВ „Рейтинг”.

61022, м. Харків, вул. Сумська, 37,

Тел. (057) 700-53-51, 714-34-26, 771-00-92, 771-00-96.