НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

РУДИЙ Володимир Мирославович

УДК [35.072 + 35.073 :: 351.77] (477)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АВТОНОМІЗАЦІЇ

ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – | доктор наук з державного управління, доцент

БІЛИНСЬКА Марина Миколаївна,

Національна академія державного управління

при Президентові України, професор кафедри управління охороною суспільного здоров’я.

Офіційні опоненти: | доктор наук з державного управління, професор

ЛЕБЕДИНСЬКА Ольга Юріївна,

Національна академія державного управління при Президентові України, декан факультету вечірньої форми навчання;

кандидат наук з державного управління, доцент

ЛЕВЧЕНКО Федір Миколайович,

Українська військово-медична академія, перший заступник начальника.

Провідна установа – | Національний інститут стратегічних досліджень,

відділ економічної та соціальної стратегії, м. Київ.

Захист відбудеться 10 травня 2006 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 7квітня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Жабенко

Підписано до друку 3.04.2006.

Формат 60 х 84 1/16. Тираж 100 прим. Обл.-вид. арк. 1,37.

Ум.-друк. арк. 1,16. Гарн. Таймс.

Свідоцтво серії ДК № 1561 від 06.11.2003 р.

Віддруковано з оригінал-макета у видавництві

Національної академії державного управління

при Президентові України.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з пріоритетів діяльності будь-якої соціально орієнтованої держави, статусу якої прагне набути Україна, є ефективний роз-ви-ток системи охорони здоров’я, складовою якого є досягнення балансу між потребами громадян в якісних і доступних медичних послугах та можли-востя-ми щодо їх забезпечення за рахунок державного фінансування. Криза, що триває у системі охорони здоров’я України останні 15 років, поряд з хронічним дефіцитом фінансування зумовлена неефективним використанням наявних у галузі ресурсів. На цьому наголошується в Указі Президента України “Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення” від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005.

Ефективне використання обмежених фінансових ресурсів і одночасне по-ліп-шення якості та доступності медичної допомоги населенню передбачають форму-вання відповідних мотивацій у всіх учасників системи охорони здоров’я. Це, в свою чергу, вимагає застосування нових механізмів державного управлін-ня галуззю. Виходячи з досвіду розвинутих європейських країн одним з таких ключових механізмів є перехід від командно-адміністративної моделі фінан-су-вання та управління в цій сфері до контрактної моделі з використанням авто-номних закладів охорони здоров’я.

Потреба у реформуванні економічних засад системи охорони здоров’я, за-про-вадженні нових ефективних механізмів фінансування та управління в цій га-лу-зі визначена також Концепцією розвитку охорони здоров’я населення Украї-ни, затвердженою Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. № 1313/2000. Це передусім стосується вдосконалення механізмів державного регулювання госпо-дарської діяльності, що мають сприяти ефективному розподілу та використанню ресурсів галузі, оптимізації її організаційної структури та планування її діяльності, оскільки саме в цій частині українське законодавство як інструмент державного регулювання виявилося не досить ефективним з точки зору науки і практики державного управління. Саме цьому блоку законодавства України властиві значні внутрішні неузгодженості та протиріччя, що є однією з основних перешкод на шляху ефективного реформування національної системи охорони здоров’я. Це безпосередньо і стало підставою для дослідження й аналізу системи державного регулювання адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я в Україні та спонукало систематизувати існуючі підходи до його вдосконалення.

Сутність регулювання економічних та фінансових відносин у державному управлінні взагалі та галузі охорони здоров’я зокрема досліджували такі україн-ські вчені, як В.М.Алексєєв, М.М.Білинська, В.Є.Воротін, З.С.Гладун, І.А.Грицяк, В.М.Лехан, В.М.Князєв, О.Ю.Лебединська, Ф.М.Левченко, В.І.Луго-вий, О.Г.Мордвінов, Н.Р.Нижник, Я.Ф.Радиш, Н.Д.Солоненко, російські науковці А.С.Акопян, Б.Т.Вєлічковський, В.З.Кучеренко, Ю.П.Лісіцин, І.М.Шейман, М.Є.Шемєтова, С.В.Шишкін.

Незважаючи на вагомий внесок цих вчених, досліджувана проблема в їхніх працях розкрита лише частково та досі не стала предметом комплексного наукового аналізу, що й зумовило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-цій-ну роботу виконано в межах планового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місце-ве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833), де здобувач працював на громадських засадах, та відповідно до затвер-дже-ної Постановою Верховної Ради України від 15 липня 1999 р. № 976-XIV Дер-жав-ної програми розвитку законодавства України до 2002 р., в реалізації якої ди-сертант брав участь як завідуючий секретаріатом Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (довідка від 10 січня 2006 р. № 20-31/43).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування організаційно-правових механізмів реформи управління та фінансування в системі охорони здоров’я України на основі моделі адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я як ключової складової забезпечення їх мотивації до ефективного використання обмежених державних коштів та підвищення якості медичного обслуговування.

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

–

–

–

–

–

Об’єкт дослідження – механізми державного управління охороною здоров’я України.

Предмет дослідження – державне регулювання автономізації закладів охорони здоров’я в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що система державного управ-ління галуззю охорони здоров’я буде більш ефективною за умови запро-вадження моделі адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я. Це створить підґрунтя для покращання фінансового забезпечення вка-заної галузі, підвищення ефективності використання її ресурсів та якості медич-них послуг, що надаються населенню в рамках державних гарантій забезпе-чення медичною допомогою.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загаль-нонау-кові і спеціальні методи досліджень, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах державного управління, економічної, медичної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: наукової ідентифікації та зіставно-порівняльного аналізу – при опрацюванні літературних джерел й дослідженні ево-люції проблеми, що вивчається, та ступеня її розв’язання; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення, визначення сутності, місця та ролі державного регулювання реформи управління та фінансування галузі охорони здоров’я і формування висновків; економіко-математичний аналіз та системний підхід – при моделюванні й логічному узагальненні принципів та алгоритмів комплексної моделі адміністративної і фінансової автономії закладів охорони здоров’я; системно-аналітичний – для розробки концеп-туаль-них положень і заходів щодо впровадження запропонованих організаційно-правових меха-ніз-мів державного регулювання в процесі створення ефективної та прозорої моделі фінансування галузі охорони здоров’я в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації

вперше:

–

–

удосконалено:

–

–

дістали подальшого розвитку:

–

–

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

– апробовано комплексну модель державного регулювання автономізації та доведено ефективність цієї моделі в закладах охорони здоров’я пілотних районів у Харків-ській та Житомирській областях;

– доведено, що можливість створення ефективної та прозорої моделі управління й фінансування в галузі охорони здоров’я в Україні пов’язана з подальшим удосконаленням законодавчої бази в цій сфері, формуванням та інституційним розвитком відповідних структур в органах виконавчої влади і місце-вого самоврядування, наявністю відповідної політичної волі та професій-ної підготовки у керівників усіх рівнів.

Результати дисертаційної роботи:

–

–

–

–

–

–

–

Дисертантом організовано проведення в Житомирській та Харківській обласних державних адміністраціях нарад-семінарів та відеоконференцій з керівниками райдержадміністрацій, районних рад та міських рад, закладів охо-рони здоров’я з питань реформування управління закладами охорони здоров’я, зміни їх господарсько-правового статусу та запровадження договірних відносин у системі охорони здоров’я зазначених регіонів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною нау-ковою працею. Висновки та результати, у тому числі й ті, що характе-ри-зують наукову новизну, отримані здобувачем особисто. У дисертації не використо-ву-вались ідеї та розробки, що належать співавторам.

Апробація результатів дисертації. Практичні результати та матеріали дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на Другій що-річ-ній донорській конференції “2001 рік – рік охорони здоров’я населення України” (м. Київ, 2000); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стра-тегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги на за-са-дах медичного страхування” (м. Ірпінь, Київська область, 2001); 14-му Все-світ-ньому конгресі з медичного права (Маастріхт, Нідерланди, 2002); 6-й Міжна-родній конференції “Розподіл ресурсів сектору охорони здоров’я для боротьби з ВІЛ/СНІДом: системи охорони здоров’я в перехідний період” (Вашингтон, США, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Суспільні потре-би та перебудова галузі охорони здоров’я на регіональному рівні та на рівні місцевого самоврядування” (м. Комсомольськ, Полтавська область, 2005); Все-україн-ській конференції “Автономізація постачальників медичних послуг та за-про-вадження контрактних відносин – головні складові реформи системи охо-рони здоров’я в Україні” (м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 2005); ІІ З’їзді лікарів загальної (сімейної) практики України (м. Харків, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць, у тому числі 1 монографія та 5 статей (три у співавторстві) у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 292 сторінки, список використаних джерел складається із 201 найменування. Дисертація містить 4 таблиці, 10 додатків на 92 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертації, вказано на її зв’язок з напрямами наукових досліджень Національної академії державного управ-ління при Президентові України; розкрито ступінь наукової розробленості теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.

У першому розділі – “Методологічні аспекти дослідження державного регу-лювання фінансових та економічних відносин у системі охорони здоров’я” – на підставі аналізу наукових та нормативно-правових джерел розглянуто регулювання адміністративної і фінансової автономії закладів охорони здо-ров’я та суспільних відносин, що складаються в процесі реформування зазна-ченої галузі, специфіку формування автономії закладів охорони здоров’я в Україні, а також досвід запровадження контрактної моделі управління та фінансування в системах охорони здоров’я зарубіжних країн.

Установлено, що в останні роки в системах охорони здоров’я фактично всіх високорозвинених країн дедалі активніше застосовуються моделі регу-лю-вання, що базуються на стратегіях автономізації закладів охорони здоров’я, пов’я-заних з формуванням так званих планових регульованих ринків, у поєд-нан-ні з моделями децентралізації та обов’язкового саморегулювання, які допов-ню-ються основними елементами акредитації, ліцензування та міжгалу-зевого співробітництва. Такий підхід на сьогодні вважається найбільш прогресивним і саме на нього орієнтовано сучасні реформи систем охорони здоров’я абсолют-ної більшості країн, принаймні європейських.

Питання про необхідність надання автономії закладам охорони здоров’я (тобто певної адміністративної та фінансової самостійності) та запровадження державних контрактних закупівель медичних послуг в Україні розглядалося, зокрема, на Дні Уряду України у Верховній Раді України з порядком денним “Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан справ у вітчизняній системі охорони здоров’я” (жовтень, 2002 р.), на слуханнях у Комітеті Верхов-ної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства на тему “Проблеми у сфері забезпечення охорони здоров’я і медичного обслуговування громадян та шляхи їх розв’язання” (липень, 2005 р.), на засіданні колегії Міністерства охорони здоров’я України, присвяченому підсумкам роботи галузі охорони здоров’я України у І півріччі 2005 року (липень, 2005 р.), на Все-україн-ській конференції “Автономізація постачальників медичних послуг та запрова-джен-ня контрактних відносин – головні складові реформи системи охорони здоров’я в Україні”, що була організована Міністерством охорони здоров’я України спільно з Проектом Європейського Союзу “Фінансування та управлін-ня в сфері охорони здоров’я в Україні” (м. Ялта, Автономна Республіка Крим, вересень, 2005 р.). Значна увага цій проблемі була приділено також на ІІ З’їзді лікарів загальної (сімейної) практики України, в роботі якого взяв участь Президент України (жовтень, 2005 р.).

У розділі доведено, що унікальність здоров’я людини як соціального і водночас особистого блага висуває надзвичайно високі вимоги до якості державного регулювання в системі охорони здоров’я і робить його одним з най-важливіших інструментів ефективного управління в цій сфері. Виявлено, що забезпечення доступності та якості медичної допомоги через формування нових типів управлінських і фінансових відносин між державою та закладами охорони здоров’я – основа забезпечення оптимальної якості життя населення, що, зрештою, є стратегічною метою перетворень у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Адміністративна та фінансова автономія закладів охорони здоров’я та інші пов’язані з нею інноваційні механізми діяльності в галузі охорони здоров’я є органічними складовими прогресу суспільства як цілісної системи, що забезпечуються багаторівневою системою державного управління.

Системний аналіз наукових праць і літературних джерел з досліджуваної теми показав, що питання оптимізації організаційної структури системи охорони здоров’я, планування її діяльності та управління нею розкривається не повною мірою. Було виявлено також, що серед науковців тривають дискусії стосовно доцільності зміни господарського статусу державних і комунальних закладів охорони здоров’я, їх перетворення з бюджетних установ відповідно на державні чи комунальні підприємства. Огляд аналітичних джерел свідчить, що державне регулювання цього процесу розглядається як взаємодія саморегуляційних можливостей де-централізованих органів управління галуззю із зовнішнім впливом державного управ-ління, яке забезпечується моніторингом та оцінюванням діяльності закладів охорони здоров’я заради досягнення основної мети – всебічного задоволення потреб кожної людини в якісній та доступній медичній допомозі.

Результати дослідження стану правового регулювання в системі охорони здо-ров’я України показали, що принципові правові можливості для запро-ва-джен-ня адміністративної та фінансової автономії державних і комунальних закладів охорони здоров’я та поступового переходу від існуючої командно-адміністра-тив-ної моделі до більш прозорої та економічно доцільної контрактної моделі управ-ління й фінансування в цій галузі були закладені з прийняттям Основ зако-нодавства України про охорону здоров’я (1992 р.), Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (1997 р.), Цивільного та Господар-сько-го ко-дексів України (2003 р.), Бюджетного кодексу України (2001 р.) та Закону Украї-ни “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (2000 р.). Однак доведено, що ці можливості не використовуються внаслідок не-достат-ньої під-готовки управлінських кадрів та відсутності політичної волі у керівників різних рівнів.

Наголошується на тому, що активізація використання ринкових підходів при прийнятті управлінських рішень, пов’язаних з регулюванням державного сектора охорони здоров’я, є загальною світовою тенденцією. Водночас це супроводжується вдосконаленням регулюючої ролі держави. При цьому в процесі реформи систем охорони здоров’я увага концентрується, насамперед, не на збільшенні обсягів фінансування, а на забезпеченні контролю за ефективністю та результативністю витрат, раціональністю розподілу наявних ресурсів і підвищенням якості медичних послуг.

Доведено, що відсутність двох ключових елементів – автономності (тобто адміністративної та фінансової самостійності) закладів охорони здоров’я і механізму державних контрактних закупівель медичних послуг – відрізняють наявну в Україні модель організації медичного обслуговування населення від заснованих на фінансуванні за рахунок загальних податків моделей низки європейських країн. Це перешкоджає формуванню в Україні такого важливого для підвищення якості медичної допомоги фактора, як конкуренція між постачальниками медичних послуг.

Як свідчить системний аналіз наукової літератури з теми дисертації, питання запро-вадження адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я в Україні вивчалися вченими побіжно, тому поза їх увагою залишилися деякі важливі проблеми. На основі цього дисертантом визначено основні напрями наукового дослідження:

–

–

–

–

У другому розділі – “Адміністративна та фінансова автономія закладів охорони здоров’я як механізм забезпечення ефективного використання ресурсів га-лузі охорони здоров’я: досвід пілотних регіонів України” – узагальнено резуль-тати аналізу нормативно-правових засад державного регулювання про-цесу автономізації закладів охорони здоров’я, обґрунтовано можливість створення в секторі охорони здоров’я державних і комунальних підприємств, висвітлено та критично оцінено досвід запровадження адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я і державних закупівель медич-них послуг для потреб населення в пілотних районах у Харківській та Жи-томир-ській областях.

Аналіз правового статусу закладів охорони здоров’я, що працюють як бюджетні установи, та нормативно-правових актів, пов’язаних з можливістю фор-мування їх адміністративної та фінансової автономії, свідчать, з одного боку, про відсутність у цих закладів необхідної господарської самостійності, а з другого – про нехтування наявними правовими можливостями для її запро-вадження.

За результатами дослідження встановлено, що в Україні для за-про-ва-дження адміністративної та фінансової автономії державних і кому-нальних закладів охорони здоров’я оптимальною є їх реорганізація відповідно в казенні та комунальні некомерційні підприємства. Розроблено алгоритм управлінської діяльності щодо запровадження такої реорганізації на прикладі сільського району (див. рисунок).

Доведено, що саме завдяки таким змінам вдасться започаткувати перехід від командно-адміністративної до контрактної моделі фінансування та управ-ління в секторі охорони здоров’я.

Наголошується на тому, що саме така модель перетворень може сприяти уникненню ризику потенційного конфлікту між бажанням підприємства отри-мувати максимальний прибуток і необхідністю виконання покладеної на дер-жавні та комунальні медичні заклади суспільно корисної функції, що полягає в забезпеченні населення безоплатною медичною допомогою, яка має надаватися в рамках встановлених державою гарантій з використанням механізму дер-жавних закупівель медичних послуг на договірній основі.

Вивчення практики запровадження цих управлінських та фінансових меха-нізмів на базі пілотних районів у Харківській (Золочівський район) та Житомирській (Попільнянський район) областях показало, що автономізація закладів охорони здоров’я та укладення договорів про державну закупівлю медичних послуг дадуть змогу підвищити ефективність використання ресурсів, а також створити передумови для запровадження нових методів фінансування державних і комунальних закладів охорони здоров’я та покращення якості медичних послуг, що надаються ними, за рахунок формування відповідних внутрішніх стимулів та вдосконалення зовнішнього контролю за їх діяльністю. Це дає підстави розглядати запровадження зазначених механізмів як європей-ські орієнтири подальшого реформування системи охорони здоров’я в Україні. Використання таких підходів є доцільним у рамках зазначеної системи в цілому незалежно від характеру наступного політичного рішення щодо запро-вадження соціального медичного страхування.

Доведено, що законодавство України дає змогу розпочати поступове практичне втілення цих стратегій. Однак необхідними умовами для їх ефектив-ного запровадження є наявність підготовлених управлінських кадрів та політичної волі відповідних органів державної влади і місцевого самоврядування.

Разом з тим установлено, що за існуючого регулювання та інформаційно-аналітичного забезпечення єдиною прийнятною формою здійснення державних закупівель медичних послуг, яка може бути застосована на початковому етапі діяльності закладів охорони здоров’я як автономних суб’єктів господарювання, є укладення договору про державну закупівлю медичних послуг у формі “блок-контракту” (або “пакетного договору”). Використання більш складних форм договорів про державну закупівлю медичних послуг, що враховували б як обся-ги

Рівень | Підготовчі кроки | Адміністративні рішення | Заходи | Очікувані результати

Область | Облдержадміністрація | Рекомендації управління охорони здоров’я обл-держ-адміністрації, промоція обласними засобами масової інформації | Робочий план дій | Розгляд звернень центральної районної лікарні та районного центру первинної медичної допо-моги про реєстрацію цих підприємств | Визначено та затверджено план перетворень; комунальні некомерційні підприємства зареєстровані обласним управ-лінням статистики як суб’єкти господарської діяльності

Рішення обласного управління статистики про вне-сення закладів охорони здоров'я, реоргані-зо-ваних у комунальні підприємства, до ЄДРПОУ

Район | Райрада | Рекомендації райради, промоція районними засо-бами масової інформації | Рішення райради про прийняття майна закладів охорони здоров’я сільських громад у спільну ко-мунальну власність територіальних громад району та про включення видатків сільських бюджетів на охорону здоров’я до районного бюджету | Сесія райради | Майно закладів охорони здоров’я сільських громад прийняте у спільну комунальну власність територіальних громад району.

Видатки сільських бюджетів на охорону здоров’я включені до районного бюджету (створено більш потужний пул ресурсів)

Рішення про створення комунальних некомерцій-них підприємств “Центральна районна лікарня” та “Районний центр первинної медичної допомоги” на базі майна всіх медичних закладів району та про затвердження статутів новостворених комунальних некомерційних підприємств | Сесія райради | На базі майна всіх закладів охорони здоров’я, що перебу-ва-ють у спільній комунальній власності територіальних громад району, створено самостійні комунальні некомерційні під-приємства – центральну районну лікарню та районний центр первинної медичної допомоги

Рішення про передачу центральної районної лі-кар-ні та районного центру первинної медичної допо-моги до сфери управління райдержадміністрації | Сесія райради | Центральну районну лікарню та районний центр первинної медичної допомоги передано до сфери управління райдерж-адміністрації

Райдержадміністрація | Рекомендації райдерж-адміністрації, промоція районними засобами масової інформації | Робочий план дій | Розробка та затвердження по-ло-ження про відділ охорони здо-ров’я райдержадміністрації, ви-зна-чення його штатної чисель-ності та структури | У структурі райдержадміністрації створено відділ охорони здоров'я (замовника/покупця медичних послуг)

Розпорядження голови райдержадміністрації про створення в її структурі відділу охорони здоров'я та затвердження положення про нього

Відділ охорони здоров’я райдержадміністрації | Підготовка персоналу | Укладені договори про закупівлю медичних послуг у закладів охорони здоров’я | Оцінка медичних потреб насе-лен-ня району, підготовка, погодження та укладення договорів про дер-жавну закупівлю медичних послуг | Запроваджено механізм договірних відносин між замовником та постачальниками медичних послуг

Районна податкова інспекція | Рішення про реєстрацію комунальних некомерцій-них підприємств “Центральна районна лікарня” та “Районний центр первинної медичної допомоги” як неприбуткових організацій | Розгляд відповідних звернень зазначених суб’єктів госпо-дар-ської діяльності про реєстрацію | Комунальні некомерційні підприємства внесені до реєстру неприбуткових організацій

Сільради | Інформування населення про зміст і мету змін | Рішення сільських рад про передачу їх закладів охорони здоров’я в спільну комунальну власність територіальних громад району.

Рішення про передачу бюджетних видатків на охорону здоров’я до районного бюджету | Сесії сільських рад | Майно закладів охорони здоров’я сільських громад передано в спільну комунальну власність територіальних громад району

Центральна районна лікарня та районний центр первинної медичної допомоги | Підготовка персоналу, визначення індикаторів оцінки діяльності медичних закладів, оцінка обсягів діяльності та витрат на основі даних попередніх років | Проекти статутів комунальних некомерційних медичних підприємств та договорів про надання медичних послуг за державні кошти для передачі на розгляд відповідно райраді та відділу охорони здоров'я райдержадміністрації | Звернення до обласного управ-ління статистики про реєстрацію центральної районної лікарні та районного центру первинної ме-дичної допомоги як суб’єктів госпо-дарської діяльності та до районної податкової інспекції про реєстрацію зазначених суб’єктів як неприбуткових організацій.

Участь в переговорах та укла-ден-ня договорів про державну за-купів-лю медичних послуг як їх постачальника | Новий господарський статус, нові стимули до забезпечення якості та раціонального використання ресурсів, нові методи фінансування постачальників (глобальний бюджет для лікарні та подушна оплата для центру первинної допомоги), можливість укладення договорів на постачання послуг

Запровадження відповідної системи ІТ-забезпечення на рівні управління охорони здоров’я облдержадміністрації, відділу охорони здоров’я райдержадміністрації, центральної районної лікарні та районного центру первинної медичної допомоги | Ефективна та якісна реєстрація пацієнтів і послуг, визначення вартості послуг, бюджетування, білінг, управління персо-на-лом, статистична звітність

послуг, що мають надаватися за договором, так і вартість конкретних послуг, потребує не лише вдосконалення підготовки управлінських кадрів, а й роз-роб-ки та затвердження уніфікованих підходів до оцінки вартості медичних послуг, визначення єдиних державних цін (тарифів) на медичні послуги, що під-лягають державним закупівлям, достатнього рівня комп’ютеризації та забезпечення медич-них підприємств відповідними інформаційними технологіями.

У третьому розділі – “Розвиток організаційно-правових механізмів ре-гу-лю-вання адміністративних, фінансових та економічних відносин в системі охо-рони здоров’я України” – доведено необхідність здійснення якісних пере-творень у системі державного регулювання адміністративної та фінансової автономії державних і комунальних закладів охорони здоров’я в Україні. Виявлено і розкрито тенденції розвитку управління реформою фінансово-еконо-мічних відносин у секторі охорони здоров’я, запропоновано вдосконалити норма-тивно-правові засади та механізми управління закладами охорони здоров’я з новим господарсько-правовим статусом, обґрунтовано концептуаль-ний підхід до реалізації комплексної моделі запровадження адміністративної та фінансової автономії державних і комунальних закладів охорони здоров’я.

У розділі обґрунтовуються такі стратегії стимулювання контролю за ви-тратами, ефективного розподілу ресурсів та підвищення якості й доступності медичної допомоги, що можуть бути використані в Україні: запровадження договірних відносин між платниками (відповідні розпорядники державних коштів) та постачальниками медичних послуг (заклади охорони здоров’я та фізичні особи, які здійснюють медичну діяльність), а також механізмів оплати постачальників медичних послуг, орієнтованих на створення мотивацій до ефектив-ного використання ресурсів та врахування результатів їх роботи; раціо-нальна фармацевтична політика, що передбачає підтримання оптимального балансу між економічною та клінічною ефективністю фармакотерапії; підвищення ефективності капіталовкладень у системі охорони здоров’я.

Аналіз чинного законодавства та наявних підходів до визначення термінів “медична допомога” та “медична послуга” свідчить, що трактуються вони неоднозначно і потребують уточнень. На основі результатів системного аналізу процесу надання медичної допомоги та його структури запропоновано вдоско-налені дефініції цих термінів, які можуть бути використані при подальшому розвитку відповідного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері охорони здоров’я.

Доведено, що для подальшої гармонізації національного законодавства з міжнародними правовими стандартами щодо прав людини у сфері забезпечення медичною допомогою Україні доцільно ратифікувати такі важливі документи Міжнародної організації праці, як Конвенція 102 про мінімальні норми соціального забезпечення та Конвенція 130 про медичну допомогу і допомоги у разі хвороби, а також основоположні документи Ради Європи: Європейську соціальну хартію, Європейський кодекс соціального забезпечення, Європейську конвенцію про соціальну та медичну допомогу тощо.

Установлено, що основними причинами гальмування реформи націо-нальної системи охорони здоров’я є наявні в чинному законодавстві недоліки та протиріччя, а саме:

–

–

Через недостатність правового забезпечення гальмується й запро-ва-джен-ня в практику сучасних, орієнтованих на результати діяльності методів оплати різних категорій постачальників медичних послуг, що, за досвідом інших країн світу, є надійними інструментами підвищення ефективності використання ресурсів сектора охорони здоров’я.

Результати наукового дослідження дали можливість визначити напрями удосконалення державного регулювання адміністративної та фінансової авто-номії закладів охорони здоров’я в Україні та запропонувати для їх реалізації дієві організаційні й законодавчі заходи.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на теоретичному й практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання щодо науково-теоретичного обґрунту-вання організаційно-правових механізмів реформи управління і фінансування в системі охорони здоров’я України на основі моделі адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я як складової забезпечення їх мотивації до ефективного використання обмежених державних коштів та підвищення якості медичної допомоги. Результати, отримані в процесі дисертаційного дослідження, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дають підстави зробити такі висновки та внести певні пропозиції.

1. Системний аналіз джерел за темою дослідження показав, що однією з основних причин негативних змін у стані здоров’я населення України є обмежене фінансування системи охорони здоров’я. Важливу роль у цьому процесі також відіграє використання недосконалої з управлінського та економічного погляду успадкованої від колишнього СРСР моделі системи охорони здоров’я, що в нових економічних умовах виявилася неефективною, втратила реальну профілактичну спрямованість і різко обмежила доступність та погіршила якість медичної допомоги. Такий стан справ вимагає суттєвих змін у державному регулюванні охорони здоров’я з урахуванням міжнародного досвіду, згідно з яким основними чинниками формування мотивацій до під-вищення ефективності та якості медичного обслуговування є адміністративна та фінансова автономія закладів охорони здоров’я та запровадження системи державних контрактних закупівель медичних послуг.

2. Результати комплексного аналізу чинного законодавства свідчать, що, зважаючи на фактичну заборону приватизації державних і кому-наль-них закладів охорони здоров’я, встановлену ст. 49 Конституції України, рівень адміністративної та фінансової автономії таких закладів має підвищуватися без зміни їх форми власності, в рамках публічного сектора. При цьому, враховуючи особливості національного господарського законодавства, на сучасному етапі найбільш доцільною моделлю автономізації державних і комунальних закладів охорони здоров’я в Україні можна вважати модель, яка передбачає реорга-нізацію цих закладів шляхом їх перетворення з бюджетних установ на казенні та комунальні некомерційні підприємства із закріпленням за ними статусу неприбуткових організацій.

Використання такої моделі автономізації закладів охорони здоров’я сприятиме уникненню ризику потенційного конфлікту між бажанням підприємств отри-мувати максимальний прибуток і необхідністю виконання покладеної на них суспільно корисної функції, що полягає в забезпеченні населення гарантованою безоплатною медичною допомогою, яка має надаватися в рамках дер-жавних закупівель медичних послуг на договірній основі.

3. Доведено, що основними механізмами державного регулювання процесу автономізації закладів охорони здоров’я є:

–

–

–

–

4. Пілотні комунальні некомерційні підприємства на базі закладів охо-рони здоров’я Золочівського району Харківської області та Попільнянського району Житомирської області створені в умовах недосконалої чинної зако-нодавчої бази. Зокрема, через колізії в тлумаченні податковими органами понять “суб’єкт некомерційного господарювання”, що наведене в Господар-ському кодексі України, та “неприбуткова організація”, що використовується в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”, невирішеним залишається питання про внесення цих закладів охорони здоров’я до реєстру неприбуткових організацій. Це зумовлює доцільність перегляду відповідних норм законодавства з метою усунення протиріч між ними.

5. Установлено, що в умовах наявного регулювання та інформа-цій-но-аналітичного забезпечення єдиною прийнятною формою здійснення держав-них закупівель медичних послуг, що може бути застосована на початковому етапі діяльності закладів охорони здоров’я як автономних суб’єктів господарю-вання, є укладення договору про державну закупівлю медичних послуг у формі “блок-контракту” (або “пакетного договору”). Використання більш складних форм договорів про державну закупівлю медичних послуг, що враховували б як обсяги послуг, що мають надаватися за договором, так і вартість конкретних послуг, структуру пролікованих випадків захворювань тощо потребує вдоско-на-лення підготовки управлінських кадрів, розробки та затвердження уніфіко-ваних підходів до оцінки вартості медичних послуг, визначення єдиних державних цін (тарифів) на медичні послуги, що підлягають державним закупівлям, достатнього рівня комп’ютеризації та забезпечення медичних підприємств відповідними інформаційними технологіями.

6. Паралельно з використанням механізму державних контрактних закупівель медичних послуг в Україні необхідно запровадити інші механізми державного регулювання з метою забезпечення контролю витрат, ефективного розподілу ресурсів у секторі охорони здоров’я та підвищення якості й доступності вказаних послуг, а саме:

–

–

–

7. Україні необхідно приєднатися до низки конвенцій Міжнародної організації праці та Ради Європи, що стосуються прав людини в частині забезпечення медичною допомогою. Зволікання з вирішенням цього питання негативно позначається на міжна-род-ному політичному іміджі держави та якості її медико-санітарного законодавства. Приєд-нання до цих міжнародних договорів не лише сприятиме формуванню нового зовнішньополітичного іміджу України, а й дасть змогу суттєво підвищити