НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О. ПОТЕБНІ
Садова Ганна Юріївна
УДК 811.161.1’373.7+811.161.1’37+811.161.1’367
СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПАРАТИВНИХ ПАРЕМІЙ
Спеціальність 10.02.02 – російська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у відділі російської мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
Бріцин Віктор Михайлович,
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України,
заступник директора з наукової роботи
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Прадід Юрій Федорович,
Кримський юридичний інститут
Харківського національного університету внутрішніх справ,
проректор з наукової роботи
кандидат філологічних наук, доцент
Мозгунов Володимир Володимирович,
Донецький національний університет,
доцент кафедри загального мовознавства
та історії мови
Провідна установа: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького,
кафедра загального та російського мовознавства, м. Черкаси,
Міністерство освіти і науки України
Захист відбудеться “ 6 ” червня 2006 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
Д 26.172.01 в Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).
Автореферат розіслано “ 5 ” травня 2006 року.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор філологічних наук, професор Озерова Н.Г.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У прислів’я та приказки спроектовано концептуальну картину світу, духовну і матеріальну динаміку етносу, його національну своєрідність. На перший погляд прості й елементарні, паремії є насправді складними утвореннями, яким властиві не лише мовні характеристики: їхнє дослідження передбачає залучення поняттєвого апарату фольклористики, семіотики, поетики. За своєю структурою і семантикою паремії досить різноманітні. Значний шар у їхньому складі утворюють такі, що демонструють один з найдавніших видів інтелектуальної діяльності людини, який передує лічбі (Е. Сепір), – компаративну організацію. Порівняння в пізнанні навколишнього світу (і відображенні його в мовній діяльності) відіграє важливу роль, оскільки все пізнається в порівнянні. Саме в результаті цього процесу відбувається ідентифікація ознак і наступний за нею акт номінації. Тому семантико-синтаксичне дослідження паремій, які у структурному плані є порівняльними конструкціями, виявлення їхньої семантичної своєрідності є на сучасному етапі розвитку мовознавства актуальним.
Хоча компаративна паремія відповідає мовній моделі порівняння і містить суб’єкт, об’єкт, основу порівняння та показник порівняльних відношень, вона має й певні особливості як структурної організації, так і значеннєвого наповнення, що пов’язані зі специфікою цього фольклорного жанру.
Оскільки всі паремії будуються на співвіднесенні зовнішньої семантичної форми із внутрішньою, порівняння завжди пронизує їх. Тому звертання до паремій, в основі яких лежить порівняння – різновид співвіднесення – цікаве не лише для опису категорії компаративності, але й для розуміння семантичної специфіки всіх паремій. Крім того, оскільки в модально-семантичному плані всі прислів’я та приказки, як відомо, характеризуються узагальненістю і мають позачасове прочитання, компаративні паремії відбивають типові побудови порівняння.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної теми Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України “Порівняльно-історичне та типологічне дослідження слов’янських мов”. Тему затверджено на засіданні вченої ради Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (протокол № 3 від 29 березня 2001 року).
Мета дослідження – описати семантико-синтаксичну організацію компаративних паремій.
Досягнення цієї мети зумовлює необхідність розв’язання низки завдань:–
визначити місце компаративних паремій у компаративному ряді;–
здійснити семантичну інтерпретацію градаційних та власне порівняльних конструкцій;–
з’ясувати семантичний/несемантичний характер протиставлення сполучників что, как, словно, будто, ровно, точно;–
об’єктивувати лексичні засоби вираження компонентів паремій (суб’єкта й об’єкта);–
дослідити особливості компаративної семантики в градаційних пареміях і в пареміях, що відповідають власне порівняльним конструкціям;–
розглянути специфіку прояву семантики парадоксальності в градаційних пареміях;–
описати роль метафори у формуванні компаративної семантики в конструкціях із різними сполучниками;–
схарактеризувати вплив символічного значення на формування семантики паремії.
Об’єктом дослідження є паремії з двотомного збірника “Пословицы русского народа”, укладеного В. Далем. Базою для опису стали близько 1 компаративних паремій. Для аналізу були обрані найчастотніші серед інших (загадки, народні прикмети, повір’я, примовки, скоромовки, жартівливі відповіді, замовляння тощо) типи паремій – прислів’я і приказки.
Предметом дослідження є семантико-синтаксичні особливості компаративних відношень у пареміях.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений специфікою об’єкта, метою і завданнями дисертації. У роботі використано описово-аналітичний метод (для виявлення компаративних засобів, їхнього розмежування й опису семантичних функцій), метод компонентного аналізу (для визначення семантичної своєрідності членів градаційного відношення та дослідження структури семантичних полів, у які об’єднуються суб’єкти й об’єкти порівняння), метод семантичних експлікацій (для з’ясування семантичної специфіки компаративних конструкцій).
Паремії протягом останнього півстоліття привертали значну увагу дослідників, що зумовлює і різноманітність підходів до їхнього опису. Природа цих стійких у мові й відтворюваних у мовленні анонімних висловів дидактичного характеру з’ясовувалась у різних аспектах: структурно-синтаксичному (Г.С. Варлакова, П.Є. Мишуренко, З.К. Тарланов, О.М. Шрамм та ін.), семантичному (Л.Ф. Бондаренко, С.А. Бикова, О.Д. Райхштейн, І.Є. Савенкова, Л.І. Швидка та ін.), семантико-прагматичному (С.О. Джакумов, Т.О. Наймушина та ін.), структурно-семіотичному (В.П. Анікін, А. Дандіс, А.А. Крикманн, М. Куусі, Ю.І. Левін, Г.Л. Пермяков, М.А. Черкаський та ін.), лінгвокультурологічному (С.Г. Воркачов, І.О. Голубовська, О.С. Мамонтов та ін.). Вироблені в цих дослідженнях конкретні прийоми й методи аналізу в разі їх релевантності для опису компаративних паремій знайшли своє застосуваня у вирішенні завдань, поставлених у дисертації.
Наукову новизну роботи визначає те, що компаративні паремії ще не були об’єктом спеціального комплексного вивчення в плані опису їхньої структури і семантичної організації. У дисертації дістали подальший розвиток і підтвердження положення про те, що звертання до паремій, в основі яких лежить порівняння, є значущим для опису категорії компаративності, а також для розуміння семантичної природи, властивостей та механізмів побудови всіх паремій. Новизною відзначаються й подані моделі семантичної інтерпретації градаційних відношень, компаративних сполучникових утворень.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що воно є внеском у вивчення паремії як фольклорного жанру, а також становить інтерес для подальшої розробки методики семантичного опису мови фольклору. Дослідження семантичної інтерпретації компаративних паремій збагачує також теорію компаративності. У роботі подані нові потрактування відношень градуальності, що викликали інтерес багатьох видатних лінгвістів, зокрема Е. Сепіра, А. Вежбицької.
Практичне значення дисертації визначається можливістю використання результатів дослідження у викладанні курсів лексикології та фразеології сучасної російської мови, для створення словника російських народних порівнянь, вирішення теоретичних проблем класифікації, вивчення компаративної семантики, з’ясування принципів семантичного аналізу компаративної фразеології.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження висвітлювалися на конференціях: “Мова і культура” (Київ, 2001), “Актуальні проблеми менталінгвистики” (Черкаси, 2005), “Філологічні читання – 2005” (Миколаїв, 2005).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації викладено у п’яти публікаціях, з яких чотири – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної наукової літератури (195 найменувань) і цитованих джерел (2 найменування). Загальний обсяг дисертації 190 сторінок, обсяг основного тексту – 172 сторінки. У роботі подано 9 таблиць.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується вибір теми, розкривається її актуальність, подаються мета, завдання, визначається наукова новизна і значущість дослідження, вказуються об’єкт, предмет дослідження, пояснюються методи аналізу, характеризується теоретичне і практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі “Семантика компаративності в російських прислів’ях і приказках” компаративність потрактовано в широкому розумінні як семантичну категорію, що будується на опозиції значень, які виражаються в системі мовних засобів, призначених для виконання компаративної функції незалежно від зовнішнього оточення. Таким чином компаративність постає як категорія, що базується на сукупності всіх можливих мовних засобів вираження значення порівняння, в тому числі й у формах ступенів порівняння.
Перший розділ складається з двох підрозділів. У першому – “Градаційні конструкції як різновид паремій” – визначається місце градаційних конструкцій у компаративному ряді, висвітлюється стан їхнього дослідження в попередніх працях, присвячених порівняльним конструкціям із прикметником у порівняльному ступені. Основою виявлення семантичних особливостей градаційних конструкцій став аналіз підходів до інтерпретації відношень градаційності. Зокрема заочна дискусія з зазначеного питання представлена в працях Е. Сепіра й А. Вежбицької. У дисертації запропоноване власне вирішення цієї наукової проблеми: подається авторська семантична інтерпретація градаційних конструкцій.
Е. Сепір обстоює точку зору щодо психологічної первинності компаративів щодо позитивного ступеня. А. Вежбицька вважає, що компаративи неоднорідні за походженням, і поділяє їх на три групи: а) компаративи, первинні щодо абсолютів; б) компаративи, похідні від позитива; в) жоден зі ступенів не тлумачиться іншим Вежбицкая А. Сравнение – градация – метафора // Теория метафоры / Общ. ред. Н.Д. Арутюновой и М.А. Журинской. – М.: Прогресс, 1990. – С. 137. .
Для вирішення питання про психологічне походження компаративів і перевірки обґрунтованості протилежних висновків А. Вежбицької й Е. Сепіра щодо компаративів здійснюється аналіз аргументів при градаційних предикатах, зокрема встановлюється здатність предикатів впливати на семантичне прочитання аргументів і надавати їм конотативної ознаки “гарне” чи “погане”. У дослідженні семантичної взаємодії компонентів залучаються елементи оцінки паремії за принципом Дж.Б. Мілнера (як конструкції, що складається з двох частин, кожна з яких містить, у свою чергу, два сегменти з певною оцінкою). Зазначений підхід дозволив не тільки уточнити семантичне потрактування градаційних конструкцій, але й інакше окреслити, порівняно з позицією А. Вежбицької, склад груп, які вона подає.
Зокрема, аналізуючи конструкції з предикатами лучше/хуже, які в складі досліджуваних нами паремій є найбільш частотними (321 фіксація на тлі 617 градаційних паремій), А. Вежбицька вважає, що компаратив тут “тлумачиться через позитив, а не навпаки: у парі хороший – краще вихідним є хороший, а краще – семантичним похідним від нього: Х1 краще, ніж Х2 = ‘(Думаю про Х1) – не можна сказати, що [Х2 є хорошим і Х1 не є хорошим], можна сказати, що [Х2 не є хорошим, а Х1 є хорошим]’” Див. указану вище статтю Вежбицької А. – С. 135..
Фактичний матеріал з градаційними предикатами лучше/хуже засвідчує, що часто така семантична інтерпретація є неприйнятною. Так, у конструкціях Х1 краще Х2 виявлено такі варіанти: [+ краще +] Здоровье лучше богатства; [- краще -] Смерть лучше бесчестья; [Н краще Н] Слово лучше печати; [+ краще -] Лучше найти, нежели потерять; [+ краще Н] Честь пива лучше; [Н краще +] Час лучше мастера; [Н краще -] Остаток лучше недостатка; [- краще +] Лучше бояться, чем не бояться. Подібна ситуація спостерігається й у конструкціях Х1 гірше Х2.
Зазначене дозволяє зробити висновок, що формування компаративних паремій з лучше/хуже не передбачає наявності у суб’єкта якостей “хороший”/”поганий”, а у об’єкта відповідно “не хороший”/”не поганий”. Ці предикати виступають первинними формами, за допомогою яких здійснюється порівняння двох сутностей з точки зору їх позитивності/негативності з позиції узагальненого суб’єкта оцінки. Тому паремії Х1 краще Х2 можна інтерпретувати: *За позитивністю Х1 більше Х2; Х1 гірше Х2 – *За негативністю Х1 більше Х2.
Додаткові підтвердження виправданості здійснених семантичних експлікацій знаходимо при тлумаченні численних поширених градаційних паремій. У цих пареміях ад’єктивні та неад’єктивні поширювачі й лімітативи превалюють у загальній оцінці всього образу. Уточнюючи (звужуючи) значення аргумента, вони передають йому свою оцінність. Так, у паремії Не вовремя гость – хуже недруга суб’єкт порівняння, хоча й має оцінку “позитивне”, поєднуючись із неад’єктивним поширювачем, стає негативно забарвленим:
не вовремя гость недруг
1 етап: - + -
2 етап: - -
У конструкціях з поширеними аргументами порівнюються не просто будь-які предмети, а лише два предмети у їхній ситуативній віднесеності: Сладкая ложь лучше горькой правды / Заработанный ломоть лучше краденого каравая / Лучше с умным в аду, чем с глупым в раю.
На тлі виявленої закономірності побудови градаційних конструкцій розкриваються механізми зсуву норми, щодо якої в градаційних пареміях характеризуються порівнювані аргументи. І якщо для звичайної мови існування норми в градації припустиме (Н.Д. Арутюнова), то в мові фольклору поширювачі й лімітативи переводять аргументи, що порівнюються, в інший простір, у якому з’являється й існує своя норма. І в цьому плані мова фольклору виявляється багатшою за літературну мову.
Здійснений аналіз, таким чином, засвідчує, що компаративи лучше/хуже психологічно не є похідними від відповідних позитивів. Крім розглянутих, до первинних зараховуються такі компаративи, що трапляються в 280 пареміях: больше/меньше, выше/ниже, короче (ближе)/длинней (дальше), милее/тошнее, дороже/дешевле, умнее (умней, разумнее, мудренее, мудреней)/глупее, верней, сытее, злее, опаснее, смирнее, краше та ін., у яких також, як і в пареміях з компаративами лучше/хуже, відбувається фокусування лише на ступені прояву в порівнюваних аргументах певних якостей: *У Х1, незалежно від того, наскільки він має певну якість, ця якість виявляється більшою мірою, ніж у Х2, незалежно від того, наскільки він має певну якість.
Стосовно предикатів слаще/горче (не слаще), светлее, звончее (виявлених у 16 пареміях) з’ясовано, що ці компаративи демонструють похідність від позитивної форми, оскільки передбачають наявність у суб’єкта й об’єкта градації певної позитивної якості. Ця риса зумовлює більш суворі обмеження щодо семантики суб’єкта й об’єкта порівняння: вони, хоча б гіпотетично, мають бути носіями ознаки, за якою здійснюється порівняння: Пил я воду слаще меду / Медные деньги звончее золотых.
У пареміях з часткою не відношення між порівнюваними суб’єктом й об’єктом будуються за ознакою “такий же, стільки ж”. Виходячи з цього, для тлумачення парадоксальності ситуації в пареміях типу Хрен редьки не слаще, уголь сажи не белей використовується така експлікація: *У хрону є солодкого стільки ж, скільки є солодкого у редьки; у вугілля є стільки ж білого, скільки є білого у сажі.
Отже, розгляд питання про семантичну первинність/похідність компаративів на матеріалі російських паремій дає підстави для виділення не трьох, а двох груп, які протиставляються за ознакою первинності.
У другому підрозділі першого розділу “Власне порівняльні паремійні конструкції” подано огляд праць, присвячених власне порівняльним конструкціям; встановлюється, що компаративність прислів’їв і приказок реалізується не всіма можливими засобами, що є в російській мові. У складі паремій, зібраних у збірнику “Пословицы русского народа”, значно більше сполучникових утворень. У цих пареміях спостерігаються конструкції зі сполучниками что, как, словно, будто, ровно, точно з істотним превалюванням одиниць зі сполучником что. Аналіз компаративних паремій не може бути повним без урахування ритміко-інтонаційних засобів. Широкого поширення набувають паремії типу Деревенский ребенок, что городской теленок, побудовані на основі паралелізму частин щодо сполучників.
У підрозділі виявлено, що конструкціям зі сполучником что, зі сполучником как і зі сполучниками словно, будто, ровно, точно властиві певні семантичні відтінки, про що, зокрема, свідчать семантичні зрушення у випадках заміни одного сполучника іншим. У дисертації подається авторська інтерпретація семантики цих конструкцій і обґрунтовується факт переваги паремій зі сполучником что (291 одиниця із 483 сполучникових утворень).
У лінгвістичній літературі порівняння зі сполучником что звичайно перебувають на периферії аналізу компаративів (В.М. Огольцев, Б.В. Томашевський, Т.О. Туліна, М.І. Черемісіна) або їхня специфіка потрактовується лише в площині стилістичного протиставлення утворенням зі сполучником как (В.І. Кононенко). Хоча стилістичні чинники відіграють певну роль у виборі сполучникової конструкції, провідна роль у їхньому протиставленні належить семантичним розбіжностям. Конструкції зі сполучником как демонструють семантичне ототожнення порівнюваних сутностей за їхніми якостями (Небыль, как вода, а быль, как солома / Мужик глуп, как свинья, а хитер, как черт). У конструкціях зі словно, будто, ровно, точно переважно акцентується увага на сприйнятті одного денотата через образ іншого (Бежит, словно под ним земля горит / Голос, словно из бочки).
У конструкціях зі сполучником что здійснюється неповне ототожнення двох сутностей. Відрізняє ці одиниці від конструкцій С є О з повним ототожненням те, що ототожнення в них здійснюється за наявністю певних якостей порівнюваних образів. Про це, зокрема, свідчать семантичні невдачі в разі трансформації конструкцій С що O у конструкції С є О: Деревенский ребенок, что городской теленок / Перо в суде – что топор в лесу / Деньги что галье: все в стаю сбиваются / Без шпаги, что без жены не те ж саме, що *Сільська дитина є міським телям / *Перо в суді є топором у лісі / *Гроші є галками: всі у зграю збиваються / *Без шпаги є без дружини.
Конструкції С що O є результатом компресії конструкцій С за ознакою Х є те ж саме, що й О, що передають неповне умовне ототожнення, в основі якого лежить уподібнення суб’єкта й об’єкта порівняння за наявністю в них певних спільних рис: Деревенский ребенок, что городской теленок – *Сільська дитина те ж саме, що й міське теля; Перо в суде – что топор в лесу – *Перо у суді те ж саме, що й топор у лісі; Деньги что галье: все в стаю сбиваются – *Гроші те ж саме, що й галки: усі у зграю збиваються; Без шпаги, что без жены – *Без шпаги те ж саме, що й без дружини.
Таким чином, паремії зі сполучником что демонструють специфічну для конструкцій із цим сполучником семантичну властивість: неповне ототожнення, здійснюване за наявністю певних якостей порівнюваних субстанцій. Визначенню основи порівняння сприяє широке використання різноманітних поширювачів при суб’єкті й об’єкті порівняння: Дело без конца, что кобыла без хвоста / Дураку наука, что ребенку огонь / Девица в терему, что яблочко в бору / У тебя голосок, что бабий волосок / Худая слава, что без кафтана Савва. Іноді в другій частині паремійної конструкції може наводитися ситуація, що є умовою ототожнення субстанцій, які порівнюються у першій частині: Счастье, что волк: обманет, да в лес уйдет / Жених, что лошадь: товар темный.
У другому розділі “Лексико-семантична специфіка компонентів компаративних паремій” проводиться лексико-семантичний аналіз суб’єкта й об’єкта порівняння в пареміях із використанням ономасіологічного і залученням семасіологічного підходів до аналізу організації лексики.
У першому і другому підрозділах другого розділу, відповідно “Семантика суб’єкта порівняння” і “Семантика об’єкта порівняння”, із застосуванням модифікованого “дерева Порфирія” здійснюється розподіл суб’єктів та об’єктів на такі семантичні поля: “людина”, “предмети”, “природа”, “релігія”. Семантичні поля у подальшому членуються на підполя та лексико-семантичні групи.
У розділі також подано класифікацію підгруп деяких лексико-семантичних груп. Наприклад, у групі суб’єктів, що належать до семантичного поля “людина”, виділяються такі лексико-семантичні групи: “частини тіла” (39 од.), “імена” (8 од.), “соціальні якості людини” (30 од.), “інтелектуальні якості людини” (16 од.)д.13 ед.ловно бороны)“растения”. самые разные по степени распространенности субъекты и объекты:...______________________________, “фізичні якості людини” (13 од.), “матеріальні якості людини” (8 од.), “моральні якості людини” (3 од.), “емоційні якості людини” (2 од.), “стан людини” (58 од.), “засоби людського спілкування” (55 од.), “ставлення до собі подібних” (39 од.), “родинні зв’язки” (25 од.), “діяльність людини” (21 од.), “процеси, пов’язані зі сприйняттям” (3 од.).
Аналіз фактичного матеріалу засвідчує, що лексико-семантична сфера об’єкта значно ширша, багатша кількісно й за змістом груп і підгруп порівняно з семантикою слів, що репрезентують суб’єкт. Так, група об’єктів порівняння, що належить до семантичного поля “природа”, за обсягом майже в шість разів більша за відповідну групу суб’єктів порівняння. Підполе суб’єктів “жива природа” семантичного поля “природа” містить групи: “тварини” (з підгрупами “домашні тварини”, “дикі тварини”, “домашні птахи”, “дикі птахи”, “плазуни, риби, комахи”), “рослини”. У складі об’єктів, що формуються лексикою цього ж підполя, крім зазначених виділяються такі групи і підгрупи: “гриби”, “покрив та органи тварин”, “частини рослин”, “плоди рослин”.
У третьому підрозділі другого розділу “Лексико-семантичні засоби вираження компонентів паремій та їхня сполучуваність” на підставі аналізу синтагматичних варіантів значень суб’єкта й об’єкта, рівня експлікованості компонентів та ступеня поширеності визначено семантичні типи градаційних і власне порівняльних конструкцій. За результатами дослідження укладено 9 узагальнюючих таблиць.
Так, наприклад, серед градаційних паремій зафіксовано еліптичні конструкції з імпліцитним об’єктом, у яких еліптичність досягається скороченим найменуванням об’єкта порівняння за його ознакою: Нехваленая девка дороже хваленой / Худа ременная плеть, а все лучше мочальной. Виявлено також, що порівнюватися можуть найрізноманітніші за ступенем поширеності та експлікованості суб’єкти й об’єкти: Кормилица привередливей барыни / Сладкая ложь лучше горькой правды / Жена без грозы хуже козы / Старик да лучше семерых молодых / Ученая ведьма хуже прирожденной.
Дослідження синтагматичних можливостей суб’єкта й об’єкта в пареміях з компаративами дозволило зафіксувати певні семантичні типи порівнянь. Отримані дані про варіанти співвідношення значень, поширеності та експлікованості суб’єкта й об’єкта порівняння (Н – непоширений; П – поширений, (П) - імпліцитний) систематизовані у вигляді таблиці.
Таблиця 2.1
Об’єкт
Суб’єкт | Людина |
Предмети |
Природа |
Релігія
Людина |
Н – Н
П – П
П – Н
Н – П
П – (П) | Н – Н
П – П
П – Н | Н – Н
П – Н
Н – П |
Н – Н
П – Н
Предмети |
Н – Н
П – П
П – Н | Н – Н
П – П
П – Н
Н – П
П – (П) | Н – Н
П – Н–
Природа |
П – П | Н – П | Н – Н
П – П–
Релігія |
Н – Н
П – Н–– |
Н – Н
П – Н
П – (П)
Опис паремій в аспекті визначення закономірностей вибору суб’єкта й об’єкта показує, що найчастіше в їхньому складі порівнюються сутності, що належать до однієї сфери. У переважній більшості паремійних одиниць суб’єкт і об’єкт порівняння стосується сфери конкретних речей та предметів: Елка лучше метлы дом подметает / Своя кожа рубахи дороже / Голова без ума, что фонарь без свечи / И города рассыпаются, как песок приморский / Руки словно бороны. Такі порівняння відбивають тенденцію конкретно-почуттєвого сприйняття дійсності. Меншою частотністю відзначаються співвідношення абстрактного і конкретного: Душа дороже ковша / Сон милее отца и матери / На словах, что на гуслях, а на деле, что на балалайке / Дело без конца, что кобыла без хвоста / Твоей молитвой, как клюкой, подпираюсь. Метою подібних порівнянь є деталізація, уточнення образного опису, перенесення світу почуттів у світ конкретних реалій. Такі конструкції матеріалізують абстрактні поняття й абстраговані реалії. Паремії, в яких конкретне поняття зіставлюється з абстрактним, нечисленні – їх зафіксовано лише кілька: Противное зелье лучше болезни / Всех злыдней злее жена злая.
У порівнянні неоднорідних, віддалених за своєю семантикою сутностей виявляється подвійність паремії, у якій відбивається філософське осмислення життя в двох не існуючих одна без одної формах буття: реальній, матеріальній та ірреальній, нематеріальній.
У третьому розділі “Своєрідність компаративної семантики в пареміях” на підставі відзначених закономірностей вибору суб’єкта й об’єкта досліджуються принципи формування основи порівняння, виявляються закони, за якими відбувається об’єднання різних аргументів у рамках тієї чи іншої компаративної конструкції.
Третій розділ складається з п’яти підрозділів. У першому – “Семантична інтерпретація градаційних паремій” – визначається специфіка формування семантики парадоксальності в градаційних пареміях.
Аналіз градаційних паремій, що з логічної точки зору є твердженнями, показує: серед непоширених паремій зафіксовані одиничні випадки логічно прийнятних суджень типу Перо легче сохи на тлі численних парадоксальних за формою і змістом паремій, що висвітлюють нестандартність мислення народу, яке ілюструє ознаки знакових аномалій з огляду на аналогії синтагматики, парадигматики, епідигматики, аксіології (оцінності) і прагматики мовної системи.
У пареміях, де порівнюються непоширені суб’єкт і об’єкт, парадоксальність виникає за рахунок зіставлення абстрактного поняття з конкретним. Найчастіше абстрактне поняття є суб’єктом: Сон дороже лекаря / Слово лучше печати / Голь беднее лохмотья / Правда светлее солнца та ін. Значно рідше абстрактно поданий об’єкт: Деньги лучше уговора. Підставою для формування таких порівнянь є оцінка наслідків, що виникають через реалізацію порівнюваних ситуацій. Так, наприклад, у паремії Сон дороже лекаря йдеться про те, що для людини наслідки сну можуть бути кориснішими у порівнянні з діями лікаря.
Часто об’єднання компонентів непоширених паремій зумовлене народними уявленнями, стереотипами в їхній оцінці. Наприклад, у паремії Борода дороже головы перевага віддається бороді тому, що в народному уявленні борода – “ознака мужності, втілення життєвої сили, росту, родючості”Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5-ти т. / Т.А. Агапкина, Л.Н. Виноградова, А.В. Гура и др. / Отв. ред. Н.И. Топоров / РАН Институт славяноведенья и балканистики. – М.: Международные отношения, 1995. – Т.1: А – Г. – С. 229. , всупереч логічному тлумаченню її як частини цілого (борода – “волосяний покрив на нижній частині обличчя”Словарь русского языка: В 4-х т. / АН СССР, Ин-т рус. яз. / Под ред. А.П. Евгеньевой. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Русский язык, 1981. – Т. 1: А – Й. – 1981. – С. 108. Далі в посиланнях на це видання перша цифра вказує на номер тому, друга – сторінку.
). Та ж причина – народне уявлення про другорядність аксесуарів (пор: По платью встречают, по уму провожают) – лежить в основі паремій типу Шпага дороже ножен. Рідше вони демонструють і протилежну точку зору: про пріоритетність аксесуарів. Це спостерігається у випадках, коли порівнюване розглядається з погляду можливої користі. Це, зокрема, ілюструють паремії, тлумачення яких спирається на співвідносну корисність порівнюваних суб’єкта й об’єкта, коли ситуація існування одного предмета без іншого призводить до його знищення, занепаду тощо. Так, у паремії Чехол дороже платья більш корисним є чохол за своїми функціями, оскільки це “покришка…, яка захищає його від псування, забруднення” [IV, 676]. Порівн. також: Прошва дороже шубы / Ограда выше колокольни.
Аналіз принципів побудови поширених паремій показує, що поширювачі часто перебувають в антонімічних відношеннях, наділяючи сутності, які порівнюються, контрастними властивостями. Наприклад, Свой дурак дороже чужого умника / Маленькое дело лучше большого безделья / Благословенный баран лучше неблагословенного быка / Лучше с умным потерять, чем с дураком найти / Лучше нищий праведный, чем богач ябедный / Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой. Серед зафіксованих поширювачів активними є як мовні антоніми: (свой – чужой, маленький – большой, добрый – худой (лихой), умный – глупый, старый – молодой, живой – мертвый, сладкий – горький, близкий – дальний, первый – последний, благословенный – неблагословенный, умный – дурак, убыток – барыш, ад – рай, друг – неприятель та ін.), так і антоніми оказіональні (малый – Синайския, праведный – ябедный, сытый – завистливый, вода – беда, домашний – заморский, цыганский – православный, гора – поле та ін.). Так, у паремії Лучше нищий праведный, чем богач ябедный поширювач праведний – “суворо дотримується правил релігійної моралі; благочестивий” [III, 352] протиставляється поширювачу ябедний, значення якого “той, хто ябедничає; донощик, навушник” [IV, 777] з погляду релігійної моралі сприймається як грішний.
Попри багатство значень поширювачів у них чітко вимальовуються спільні ознаки їх протиставлення. Переважно це попарне зіставлення трьох основних категорій: “емоційне” (своє – чуже, привабливе – відразливе, значне – незначне), “прагматичне” (корисне – марне, багатство – бідність) і “етичне” (честь – безчестя, шляхетність – низькість). Їхня реалізація спирається на встановлення відношень переваги ознак, нерідко всупереч семантиці суб’єкта й об’єкта порівняння. Наприклад, *Свій, хоча й дурний, кращий, ніж чужий, хоча й розумний, *Праведний, хоча й бідний, кращий, ніж ябедний, хоча й багатий та ін. У більшості градаційних паремій представлена пріоритетність “меншого зла”.
Другий підрозділ третього розділу “Компаративна семантика в сполучникових пареміях” присвячено аналізу прислів’їв та приказок в аспекті ономасіологічного (Н.Д. Арутюнова, В.Г. Гак, А.Ф. Журавльов, В.М. Телія та ін.) і семасіологічного (Ш. Баллі, Н.А. Басилая, Н.О. Лук’янова, Г.М. Скляревська, І.А. Стернін, Є.Т. Черкасова, Д.М. Шмельов та ін.) напрямків дослідження метафори.
Як показав аналіз, залежно від семантики суб’єкта й об’єкта порівняння в пареміях спостерігається більше чи менше семантичне протиставлення конструкцій зі сполучниками что, как, словно, будто, ровно, точно. Певні обмеження виявляються у формі частотності того чи іншого сполучника. Наприклад, семантика уподібнення сутностей за зовнішнім виглядом, властива одиницям зі сполучниками словно, будто, ровно, точно, зумовлює їхню частотність для порівняння конкретних предметів (Рогожка рядная – словно матушка родная) й епізодичність у порівнянні абстрактного й конкретного (Голос, словно из бочки).
У розділі визначається, що в пареміях із різними сполучниками, відповідно до закономірностей, поданих у взаємозв’язках між різними комбінаціями порівнюваних предметів і явищ, реалізуються ті ж механізми, що формують і лексичну метафору.
Оскільки паремії зі сполучником что – це конструкції з неповним умовним ототожненням, неповнота ототожнення зумовлює високу частотність використання в другій частині таких паремій позначень ситуацій, за допомогою яких умотивовується ототожнення суб’єкта й об’єкта. Ці ситуації-уточнення вказують на причину, що спонукала порівняти ті чи інші сутності. Це може бути поведінка, дії, якості. Наприклад, для паремії Мастеровой, что курица: где ходит, тут и напьется адекватне таке прочитання: *Майстровий видається не мов би те ж саме, що і якась інша людина, а мов би курка, на підставі того, що про них обох можна сказати: де ходить, тут і нап’ється. В експлікаціях семантики компаративних паремій використано методику семантичного опису метафор і порівнянь А. Вежбицької.
Часто серед компаративних паремій трапляються розширені контексти мовних метафор, що поглиблюють переносне значення і розкривають асоціативні зв’язки зіставлюваних предметів і явищ. Так, у паремії Молва, что волна: расходится шумно, а утишится, нет ничего спостерігаються такі взаємодії значень: метафоричність, що міститься в граматично пов’язаній парі волна расходится, з наступним її підсилюванням унаслідок значеннєвого зіткнення граматично не пов’язаних слів.
Метафоричне перенесення в пареміях зі сполучником что може здійснюватися не тільки за характером проявів зіставлюваних об’єктів, але й за іншими якостями: а) за зовнішнім виглядом: Брови, что медведи лежат / Поваженный, что наряженный; б) за розміром: В дому, что в море: ни дна, ни берегов / Двор, что город, изба, что терем; в) за кольором: Смерд что куколь: сверху сер, а нутром бел; г) за наявністю відповідних органів: У ребят, что у зайчат: по два зуба.
У пареміях зі сполучником что в основу метафоричного перенесення при порівнянні може бути закладений фіксований фразеологізм. У контексті паремії значеннєві межі вихідного фразеологізму розширюються за рахунок нового лексичного оточення: Счастье, что палка: о двух концах / Подьяческий карман, что утиный зоб: не набьешь. Частотністю відзначаються конструкції, у яких поширювачі, граматично виступаючи як неузгоджені означення, визначають лінію перенесення на підставі різних відношень: локалізації (Девица в терему, что яблочко в раю), за наслідками визначеної ситуації (Казак без коня, что солдат без ружья), за способом здійснення дії (На словах, что на гуслях, а на деле, что на балалайке) тощо.
Паремії зі сполучником как відбивають метафоричні перенесення якостей суб’єкта й об’єкта: Людской Семен, как лук, зелен, а наш Семен в грязи завален / Люди, как люди, а Фома, как бес / Небыль, как вода, а быль, как солома. Так, наприклад, для паремії Небыль, как вода, а быль, как солома адекватне таке прочитання: *Якість небилиці видається мов би якість води; якість билиці видається мов би якість соломи.
Сполучникові паремійні конструкції демонструють неоднаковий ступінь образності. Найбільш образними і, відповідно, найбільш близькими до метафори є одиниці зі сполучниками словно, будто, ровно, точно. Образ, на основі якого здійснюється метафоричне перенесення, може підкріплюватися уточнюючим предикатом якості (Уха сладка, варея гладка, будто ягодка), об’єктивуватися вихідним фразеологізмом (Письмо – словно куры набродили / В доме-то у них точно Мамай воевал).
У третьому підрозділі “Національно-культурна специфіка компаративних паремій” відзначається, що для аналізу механізмів утворення паремій їх опис лише в суто семантичних термінах є недостатнім без звертання до національно-культурної своєрідності. Це зумовлено тим, що в градаційних і у власне порівняльних конструкціях метафоричні закони зіставлення компонентів нерідко спираються на народне, символічне значення об’єкта порівняння.
Дослідження національно-культурної специфіки компонентів компаративних паремій здійснено з використанням двох підходів: власне лінгвістичного і лінгвокраїнознавчого.
У четвертому підрозділі ”Паремійні образи якостей людини” досліджується функціонування різних образів у компаративних пареміях і визначається, як із їхньою допомогою фіксуються якості людини.
Наприклад, у компаративних пареміях назви тварин сприяють образній характеристиці різноманітних людських якостей і властивостей. Про це свідчить безліч прикладів, у яких присутні як об’єкт порівняння образи, що спираються на наочні уявлення про деяких тварин, з огляду на певні людські характеристики. Ці уявлення і є образно-метафоричною основою семантики паремій.
Уявлення про тварин у компаративних пареміях відбиті в моделях компаративних фразосемантичних груп, подібних до моделей, досліджених А.О. Івченком, наприклад:
“Моральні якості людини”
Семантичний ряд “дуже сумирний”:
модель 1: “сумирний як + свійська тварина = дуже сумирний” (смирен, как корова);
модель 2: “сумирний як + дитя свійської тварини = дуже сумирний” (смирен, как теленок);
модель 3: “лагідний як + дитя свійської тварини = дуже сумирний” (кроток, как ягненок ).
У п’ятому підрозділі “Символи в компаративних пареміях” досліджуються основні символи, властиві компаративним пареміям.
Для паремій як фольклорного жанру притаманна так звана “історична” символіка, що народжувалася як концентроване вираження змісту вірувань, легенд, переказів, його квінтесенція. З іншого боку, погляд на паремію як на одиницю мови передбачає кваліфікацію символів як носіїв певного значення, що мають власну специфіку. Вона полягає в мотивації мовного знака і пов’язана не з перенесенням значення, властивим для тропів, а з картиною світу, фоновими знаннями, прагматикою в широкому розумінні слова.
Одним із найважливіших моментів пізнавального освоєння дійсності є осмислення найближчого довкілля за допомогою зафіксованих у мові національних стереотипів. Як репрезентанти національної традиції, укорінений у століттях спосіб мислення, життя народу, в пареміях виступають природні явища, а також предмети побуту й різні іпостасі людини. Завдяки цьому найчастотнішими образно-значеннєвими центрами компаративних паремій є природні символи: фауносимволи (бык, волк, голубь, заяц, змея, коза, конь, кот, курица, свинья, собака, еж, жаба, жук, гусь, орел, лев, кит та ін.), флоросимволи (горох, трава та ін.), символіка неживої природи (вода, огонь, золото, камень та ін.), символи з предметним значенням (гвоздь, деньги, свеча та ін.), власні імена-символи (Иван, Григорий, Тарас, Параха, Малаха та ін.), символи-соматизми (глаза, волосы, руки, голова та ін.) тощо.
У розділі розглядається специфіка кожної групи символів. Так, наприклад, усі об’єкти порівняння, що належать до тваринного світу, нерівноцінні за значущістю. Серед них найбільш частотними є ті, що позначають символічних тварин. Виділяються ключові (бык, волк, голубь, заяц, змея, коза, конь, кот, курица, свинья, собака), які марковані символічним навантаженням у слов’янських уявленнях. Поряд із ключовими трапляються й периферійні (еж, жаба, жук), що не знайшли помітного відображення в слов’янських народних уявленнях. Серед усього різноманіття символів у пареміях одні є більш уживаними, інші – менш частотними. Низька частотність того чи іншого символу зумовлена кількома причинами: моносимволічністю (гусь, орел, соловей), орієнтованістю на екзотичний денотат (лев, кит, слон).
На прикладі найуживаніших у функції об’єкта порівняння лексем, що позначають символічних тварин, показано, як за допомогою їхньої символіки подаються якості суб’єктів. Так, найчисленнішою є група паремій, побудованих на основі символів свійських тварин: бык, коза, козел, конь (кобыла, лошадь), свинья, кот (кошка), собака (пес), курица. Кожен із названих денотатів має своє чітко визначене народно-символічне прочитання. Наприклад, бик у пареміях Наелся, как бык, и не знает, как быть / Богатый – что бык рогатый: в тесные ворота влезет / Благословенный баран лучше неблагословенного быка / Стал, как бык в стену рогами / Стал, как бык, и не знаю, как быть / Мужик богатый –
