КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СЕРДЮК Ірина Георгіївна

УДК 336.64 + 336.143 + 330.341.1

ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

08.04.01 фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН,

Заслужений діяч науки і техніки України

Малік Микола Йосипович,

професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту; Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Крупка Михайло Іванович,

завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту; Львівський національний університет імені Івана Франка

кандидат економічних наук

Тулуш Леонід Дмитрович,

заступник завідувача відділом фінансово-кредитної та податкової політики;

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН

Провідна установа Науково-дослідний фінансовий інститут Міністерства фінансів України, відділ теорії фінансово-бюджетного регулювання, м. Київ

Захист відбудеться “27” квітня 2006 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03002, м. Київ, вул. Васильківська, а, ауд. .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, , кімн. .

Автореферат розісланий “22” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент О.І. Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тенденції економічного розвитку розвинених країн переконливо свідчать про те, що довгострокове зростання та досягнення високого рівня національної безпеки таких країн пов’язані з їх переходом на інноваційний шлях розвитку. На світових ринках високотехнологічних товарів Україна сьогодні практично не присутня. Тому розвиток економіки України повинен базуватися на використанні інноваційної моделі, в якій роль головного фактора сталого економічного зростання відіграють наукові надбання та їхнє технологічне застосування. Це зумовить підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, забезпечить прийнятні показники економічної безпеки країни, а також сприятиме входженню України до міжнародного співтовариства повноправним членом Світової організації торгівлі.

При прийнятті суб’єктами господарювання рішень щодо інноваційної діяльності критичним є фактор її фінансового забезпечення. Державі при цьому повинна належати вирішальна роль у створенні сприятливих умов для доступу інноваційних підприємств до фінансових ресурсів. Таким чином, фінансове регулювання інноваційної діяльності складає необхідну підсистему регулювання економіки, орієнтованої на перехід до інноваційної моделі економічного розвитку.

У зарубіжній та вітчизняній економічній літературі приділяється значна увага як теоретичним та методологічним засадам фінансового регулювання інноваційної діяльності, стимулювання інноваційних підприємницьких структур, так і конкретним проблемам інноваційної діяльності. Перш за все, необхідно відзначити праці українських вчених Ю. Бажала, Л. Безчасного, А. Гальчинського, В. Гейця, О. Жилінської, Г. Калитича, М. Крупки, О. Лапко, М. Маліка, Б. Малицького, С. Онишко, В. Осецького, В. Соловйова, Д. Черваньова, Т. Щедріни та зарубіжних вчених М. Бунчука, І. Дєжиної, П. Друкера, П. Завліна, Н. Іванової, Д. Кокуріна, Е. Менсфілда, Б. Санто, Б. Твісса, Н. Шелюбської, Й. Шумпетера.

Незважаючи на вирішальне значення інноваційної діяльності для цілей забезпечення сталого економічного зростання в країні, проблематика фінансового регулювання інноваційної діяльності ще не стала предметом інтенсивних досліджень. У вітчизняних джерелах поза увагою залишаються проблеми, пов’язані із дослідженням особливостей фінансового регулювання інноваційної діяльності з урахуванням її сутності, що полягає у створенні при здійсненні інноваційної діяльності об’єктів права інтелектуальної власності, набуття та розпорядження правами на які зумовлює виникнення особливих відносин, що мають бути об’єктом фінансового регулювання держави.

Все вищезазначене визначає теоретичну і практичну значимість та актуальність дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до наукової тематики економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка: “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0101U006977) підрозділ “Розвиток фінансової системи України як фактор економічного зростання” (шифр 01 БФ 040-01). Особистий внесок автора полягає у розробці пропозицій щодо фінансового регулювання інноваційної діяльності підприємств у процесі забезпечення сталого розвитку економіки України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні фінансового регулювання інноваційної діяльності та розкритті механізму його здійснення для активізації інноваційної діяльності в Україні. Поставлена мета зумовила вирішення наступних задач:

з’ясування поняття та особливостей фінансового регулювання діяльності суб’єктів господарювання;

розкриття сутності інноваційної діяльності як об’єкту фінансового регулювання;

обґрунтування механізму фінансового регулювання інноваційної діяльності з урахуванням її особливостей;

узагальнення світового досвіду фінансового регулювання інноваційної діяльності для адаптації до вітчизняних умов;

з‘ясування особливостей фінансового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств на сучасному етапі розвитку національної економіки шляхом оцінки податкових і бюджетних методів його здійснення та рівня нормативно-правового забезпечення;

розробка пропозицій щодо вдосконалення фінансового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні на основі узгодження інтересів суб’єктів господарювання і держави.

Об’єктом дисертаційного дослідження є сукупність фінансово-економічних відносин при здійсненні промисловими підприємствами інноваційної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти фінансового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичні методи пізнання та системний підхід до аналізу економічних явищ та процесів. Дисертаційне дослідження базувалося на використанні таких методів:

історичного Ї при оцінці макроекономічних умов здійснення фінансового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, а також при дослідженні особливостей фінансового регулювання інноваційної діяльності в Україні;

аналізу та синтезу Ї застосовувався при дослідженні механізму фінансового регулювання інноваційної діяльності;

імітаційного моделювання та системного аналізу — при здійснені оцінки ефективності податкового стимулювання інноваційної діяльності вітчизняних промислових підприємств;

опитування Ї використовувався для отримання додаткових аргументів при оцінці положень національного законодавства щодо фінансового регулювання інноваційної діяльності;

абстрактно-логічного Ї застосовувався при обґрунтуванні та розробці рекомендацій щодо вдосконалення фінансового регулювання інноваційної діяльності.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань регулювання інноваційної діяльності в Україні, звітні дані Міністерства фінансів України, Міністерства освіти і науки України, Державного департаменту інтелектуальної власності, Державного казначейства України, Національного банку України, керівних органів технологічних парків України, первинні матеріали окремих вітчизняних підприємств, а також статистичні матеріали Державного комітету статистики України та міжнародних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних засад та розробці пропозицій щодо вдосконалення механізму реалізації фінансового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні. Серед основних положень дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, виділено наступні:

вперше:

здійснено комплексне теоретичне дослідження фінансового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, виходячи з особливостей інноваційної діяльності, що полягають у набутті, розпорядженні та захисті прав на об’єкти права інтелектуальної власності; встановлено залежність між рухом фінансових ресурсів, призначених для забезпечення розвитку економіки на інноваційній основі, та набуттям і реалізацією прав на об’єкти права інтелектуальної власності;

удосконалено:

механізм фінансового регулювання інноваційної діяльності через використання об’єктів права інтелектуальної власності як застави шляхом укладання договорів щодо розпорядження об’єктами права інтелектуальної власності при державному і банківському кредитуванні інноваційної діяльності та наданні державних гарантій; доведено, що ліцензійна угода на використання об’єктів права інтелектуальної власності може виступати інструментом реструктуризації зобов’язань боржника перед кредитором;

економіко-математичні методи оцінки ефективності податкового стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, що дозволяє прогнозувати значення показника прибутку від інноваційної діяльності за умов запровадження податкових пільг та за їх відсутності й обґрунтувати доцільність запровадження пільгового оподаткування підприємств – суб’єктів інноваційної діяльності;

дістали подальшого розвитку:

з’ясування особливостей використання податкових та бюджетних методів стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств на сучасному етапі розвитку національної економіки, а також дослідження результативності регулюючих дій держави через запровадження спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків в Україні;

обґрунтування пропозицій у сфері фінансового регулювання інноваційної діяльності щодо: уточнення існуючих критеріїв віднесення підприємств до інноваційних, запровадження порядку перенесення на майбутні податкові періоди права на пільги з оподаткування інноваційної діяльності, узгодження строків розробки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності з хронологією бюджетного процесу, визначення терміну “роялті” для цілей оподаткування, порядку відображення в балансі та амортизації об’єктів права інтелектуальної власності, визначення для цілей оподаткування ПДВ місця надання послуг при здійсненні операцій з передачі прав на об’єкти права інтелектуальної власності; це дозволить узгодити норми фінансового та господарського права та мінімізувати ризики держави, пов’язані зі здійсненням фінансового регулювання інноваційної діяльності;

напрями стимулювання інноваційної діяльності шляхом зменшення бази оподаткування за податком на прибуток підприємств, запровадження пільг в оподаткуванні авторської винагороди й операцій комерційного трансферу технологій, а також пропозиції щодо умов і порядку набуття майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності за рахунок державних коштів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці механізмів фінансового регулювання інноваційної діяльності підприємств, які можуть використовуватися органами законодавчої та виконавчої влади при формуванні та вдосконаленні інноваційної політики в Україні; підприємствами Ї під час вибору джерел фінансування інноваційної діяльності; банківськими установами Ї при кредитуванні інноваційних підприємств; в навчальному процесі.

Сформульовані автором практичні висновки та пропозиції були використані Комітетом з питань науки і освіти Верховної Ради України при доопрацюванні проекту Закону України “Про особливості введення в цивільний оборот об’єктів права інтелектуальної власності, створених з використання коштів державного та/або місцевих бюджетів, спеціальних та державних фондів цільового призначення” (довідка № \15-269 від 14.03.2005), Департаментом інноваційного розвитку Міністерства освіти і науки України при підготовці проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про інноваційну діяльність” та при підготовці наказу ”Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розроблення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого та регіонального рівня” (довідка № /21-25 від 17.02.2005).

Положення дисертаційної роботи, що стосуються дослідження механізму фінансового регулювання діяльності технологічних парків в Україні, були використані ЗАТ “ЛЕКХІМ-ХАРКІВ” при складанні бізнес-плану інвестиційного проекту “Виробництво лікарських препаратів” (довідка № /153 від 14.02.2005). Розроблені схеми надання довгострокових кредитів під заставу майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності були використані при формуванні кредитної політики Дніпропетровською філією ВАТ “Інноваційно-промисловий банк” (довідка № /132/1 від 04.03.2005). Окремі положення роботи були використані в навчальному процесі кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін “Теорія фінансів”, “Державні фінанси” та “Податкова система і податкова політика” для студентів спеціальностей “Фінанси” і “Банківська справа” (довідка № /623 від 08.08.2005).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою. Усі публікації автора у фахових виданнях, в яких викладені результати дисертаційного дослідження, одноосібні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати наукового дослідження доповідалися на наступних науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку” (м. Київ, 14-15 травня 2003 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 30-31 травня 2003 року); Науково-практичній конференції студентів та молодих учених “Міжнародний бізнес: розвиток ринку інформаційно-комунікаційних технологій” (м. Київ, 9-10 жовтня 2003 року); Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу і кредиту” (м. Київ, 27-28 квітня 2004 року).

Публікації. За результатами проведеного наукового дослідження автором опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 4,0 д.а., з них 7 Ї у наукових фахових виданнях обсягом 3,9 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертаційної роботи становить 185 сторінок комп’ютерного тексту і включає 9 таблиць, 16 рисунків. Список використаних джерел містить 282 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та завдання, предмет та об’єкт дослідження, його наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні основи фінансового регулювання інноваційної діяльності” досліджено суть фінансового регулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання, визначено особливості інноваційної діяльності як об’єкту фінансового регулювання, досліджено характерні риси механізму фінансового регулювання інноваційної діяльності, зумовлені її специфікою, вивчено зарубіжний досвід фінансового регулювання інноваційної діяльності.

У роботі розкрито принципи фінансового регулювання, визначено мету та завдання його здійснення. Відзначено, що при здійсненні фінансового регулювання діяльності суб’єктів господарювання слід дотримуватися балансу між заходами, спрямованими на забезпечення цілісності та стійкості фінансової системи, і заходами, спрямованими на розвиток фінансової системи.

Особливість інноваційної діяльності як об’єкту фінансового регулювання полягає в існуванні двох рівнів її сутності. Перший рівень полягає у створенні в результаті її здійснення нових або суттєво вдосконалених об’єктів, призначених для задоволення певних потреб. Глибинною сутністю інноваційної діяльності є набуття та реалізація прав на об’єкти права інтелектуальної власності.

Існування при здійсненні фінансового регулювання інноваційної діяльності відносин, що пов’язані із набуттям суб’єктами господарювання прав на об’єкти права інтелектуальної власності, розпорядженням, охороною та захистом таких прав, впливають на розподіл ВВП, на рух засобів по статтях платіжного балансу країни (див. рис. ). На мікрорівні такі відносини зумовлюють виникнення характерних лише для підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність, вхідних та вихідних фінансових потоків, пов’язаних з набуттям та реалізацією прав інтелектуальної власності.

Поняття “фінансове регулювання інноваційної діяльності” визначено як форму впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання з метою використання інновацій як фактора конкурентної переваги або засобу попередження чи мінімізації наслідків деструктивних явищ, що мають місце в економічній системі країни або в діяльності окремого суб’єкта господарювання, шляхом розподілу та перерозподілу частини вартості ВВП на основі задоволення суспільних та приватних інтересів.

У роботі обґрунтовано вплив операцій трансферу технологій на накладання стадій життєвого циклу інновацій. З метою фінансового регулювання інноваційної діяльності необхідно здійснити класифікацію суб’єктів трансферу технологій за критерієм “віку” технології, що передається, а також доповнити класифікацію суб’єктів інноваційної діяльності за критерієм джерела фінансування та прав власності на об’єкти права інтелектуальної власності.

При дослідженні механізму фінансового регулювання інноваційної діяльності підприємств виявлено особливості: 1) прямого регулювання у формі безповоротного фінансування та кредитування пріоритетних напрямів інноваційної діяльності з бюджетних та спеціалізованих позабюджетних фондів; 2) податкового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств; 3) регулювання інноваційної діяльності через систему міжбюджетних трансфертів (МБТ).

Розробка та реалізація заходів прямого регулювання інноваційної діяльності призводить до виникнення проблем, пов’язаних з трансфером технологій, створених за рахунок бюджетних коштів, з державного до приватного сектора.

Вплив податкових методів регулювання інноваційної діяльності відбувається по відношенню, по-перше, до діяльності з проведення досліджень і розробок (ДіР) та промислового освоєння нововведень; по-друге, до операцій з комерційного трансферу технологій. Стосовно операцій трансферу технологій особливо важливим є встановлення порядку оподаткування доходу (прибутку) підприємств, що отриманий ними як компенсація за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності. Насамперед це стосується коригування для

Рис. 1 Схема руху фінансових ресурсів та переходу прав на ОПІВ1 між учасниками інноваційного процесу

1 ОПІВ — об’єкти права інтелектуальної власності

цілей оподаткування трансфертних цін за договорами про квазівнутрішній трансфер технологій.

Фінансове регулювання інноваційної діяльності з використанням МБТ завжди супроводжується вертикальним та горизонтальним трансфером технологій. При цьому фінансові потоки та супутній їм перехід прав на об’єкти права інтелектуальної власності можуть бути як однонаправленими, так і протилежно направленими.

У зарубіжних країнах активно використовують пільги інноваційним підприємствам за податком на прибуток (дохід) компанії. Такі пільги мають значний потенціал впливу на рішення приватного сектору збільшувати обсяги інвестицій в ДіР. У країнах з високим рівнем оподаткування доходів фізичних осіб з метою стимулювання винахідницької діяльності запроваджують пільги за податком на доходи фізичних осіб. У сфері прямого фінансування інноваційної діяльності спільним для більшості економічно розвинених країн світу є перехід від фіскальної політики до ліцензійної, коли права власності на результати досліджень переходять до виконавця ДіР. При цьому основна тенденція полягає в тому, що для прискорення процесів залучення у цивільний оборот об’єктів права інтелектуальної власності держава поступається на користь виконавців робіт правами на результати ДіР, здійснення яких фінансувалося за рахунок державних коштів.

У другому розділі “Стан фінансового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні” розкрито макроекономічні умови здійснення фінансового регулювання інноваційної діяльності та визначено особливості податково-бюджетного регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств.

За результатами дослідження податково-бюджетного регулювання інноваційної діяльності вітчизняних промислових підприємств виділено два етапи його реалізації. Перший етап (1991-1999 рр.) припадає на період структурної трансформаційної кризи економіки країни. Другий етап охоплює період з 2000 р. до нинішнього часу та характеризується економічним зростанням.

Відмітною рисою здійснення фінансового регулювання інноваційної діяльності на першому етапі було переважання прямих заходів державного стимулювання інноваційної діяльності. Серед них слід відзначити діяльність Державного інноваційного фонду України, в якій повністю проявилися недоліки функціонування таких фондів, зумовлені як загальними, так і специфічними факторами.

Податкова політика 1990-х рр. не сприяла зростанню зацікавленості підприємств у здійсненні інноваційної діяльності. Лише у 1997 р. було запроваджено позитивні (з точки зору стимулювання інноваційної діяльності) зміни в систему оподаткування промислових підприємств.

Фінансове регулювання інноваційної діяльності на другому етапі характеризується: 1) незадовільним рівнем фінансового забезпечення інноваційної діяльності (середнє значення обсягу фінансування інноваційної діяльності у ВВП за зазначений період складає 1,12; 2) переважанням у структурі джерел фінансування інноваційної діяльності частки власних коштів підприємств; 3) скороченням участі іноземних інвесторів у фінансуванні інноваційної діяльності; 4) незадовільними показниками участі держави у фінансуванні як ДіР, так й інноваційної діяльності промислових підприємств. У досліджуваному періоді частка бюджетних видатків на ДіР складала в середньому 0,44 % ВВП, або 1,54 % від загального обсягу видатків зведеного бюджету України. Мало місце постійне невиконання планових показників бюджетних видатків на ДіР (наприклад, рівень виконання планових показників зведеного бюджету України на фінансування ДіР у 2004 році становив 91,67 % при загальному рівні виконання зведеного бюджету України за видатками 95,40

На сучасному етапі залишається невирішеною низка питань, пов’язаних з оподаткуванням інноваційної діяльності. Йдеться, по-перше, про визначення для цілей оподаткування терміну “роялті”, тлумачення якого в податковому законодавстві не відповідає змісту та суті операцій трансферу технологій; по-друге, про відображення в бухгалтерському обліку та порядок амортизації об’єктів права інтелектуальної власності. По-третє, існує проблема визначення місця вчинення операції при оподаткуванні ПДВ операцій з передачі прав власності на об’єкти права інтелектуальної власності.

За результатами дослідження встановлено, що процес розробки та затвердження пріоритетних напрямків інноваційної діяльності вимагає узгодження з хронологією бюджетного процесу. Також мають місце обмеження в Законі України “Про інноваційну діяльність”, що не відповідають специфіці об’єкту регулювання.

Проведений аналіз ефективності фінансового регулювання діяльності технологічних парків (ТЛП) дав змогу зробити висновок про те, що податкові пільги дозволяли скоригувати поведінку зазначених суб’єктів відповідно до покладених завдань. Так, протягом дії спеціального режиму інноваційної діяльності ТЛП спостерігалося:

Ї зростання обсягів реалізації ТЛП інноваційної продукції. За досліджуваний період середньорічний темп зростання обсягів реалізованої інноваційної продукції становив близько 319 %. Для порівняння: за аналогічний період середньорічні темпи зростання обсягів реалізації інноваційної продукції загалом по Україні складали 111,9;

Ї висока наукомісткість виробництва: середнє значення показника наукомісткості виробництва для ТЛП більш ніж в 10 разів перевищувало аналогічний показник в цілому по обробній промисловості;

Ї збільшення надходжень від ТЛП податків та зборів до бюджетів та позабюджетних фондів (див. табл.).

Водночас зменшення значення показника покриття імпорту товарів експортом інноваційної продукції, зумовлене зниженням обсягів експорту інноваційної продукції ТЛП та зростанням обсягів імпорту ними товарів, дає підстави стверджувати про зниження ефективності діяльності ТЛП.

Таблиця

Основні показники діяльності ТЛП в Україні за 2000-2004 рр.

Показник 2001 2002 2003 2004 У середньому за 2001-2004 рр.

Наукомісткість виробництва, % 0,96 2,16 2,10 2,31 1,88

Зростання випуску інноваційної продукції

(до попереднього року), рази ? 3,45 2,12 1,39 3,19

Експорт інноваційної продукції, млн. грн. 62,245 82,622 142,960 293,829 145,414

Питома вага експорту інноваційної продукції у загальній величині її реалізації ТЛП, % 35,2 13,6 11,1 16,4 19,1

Коефіцієнт покриття імпорту товарів для виконання проектів ТЛП експортом їх інноваційної продукції, % 192,8 51,5 49,8 78,5 93,2

Перераховано до бюджетів та позабюджетних фондів податків та зборів, млн. грн. 5,5 21,6 43,9 116,5 46,9

Джерело: розраховано автором за звітними даними ТЛП.

У третьому розділі “Удосконалення фінансового регулювання інноваційної діяльності підприємств” обґрунтовано необхідність удосконалення фінансового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення фінансового регулювання інноваційної діяльності, запропоновано напрями вдосконалення податково-бюджетного регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств.

У роботі було висунуто та підтверджено гіпотезу про те, що при податковому стимулюванні інноваційної діяльності може спостерігатися підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств.

Перевірка цієї гіпотези була здійснена з використанням імітаційних підходів та системного аналізу до моделювання економічних явищ і процесів. Було оцінено ефективність фінансового регулювання діяльності підприємств, що функціонували в рамках спеціального режиму інноваційної діяльності ТЛП. Діяльність ТЛП як замкненої системи можна описати наступним рівнянням:

де

іm(t) Ї кошти для фінансування інноваційної діяльності, що надходять з джерела m в момент t;

t Ї поточний час, рік; ;

k1 – частка належних до сплати податків, що рефінансуються в інноваційну діяльність ТЛП;

Tax(t) – нараховані податки за результатами виконання інноваційних проектів в момент t;

k2 Ї частка прибутку після оподаткування, що рефінансується в інноваційну діяльність ТЛП;

P(t) Ї прибуток, що залишається в розпорядження підприємств після оподаткування в момент t;

Kp Ї рентабельність інноваційної діяльності;

rn(t) – витрати n на виконання інноваційних проектів у момент t; .

З використанням програмних засобів Mathlab/Simulink 7.0. було сконструйовано програмно-моделюючу систему функціонування ТЛП та здійснено її перетворення ще для двох варіантів розвитку подій: 1) реалізації положень Закону України “Про інноваційну діяльність”; 2) відсутності будь-яких податкових пільг підприємствам, що здійснюють інноваційну діяльність.

На наступному етапі було проведено експеримент для ТЛП “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” та ТЛП “Інститут монокристалів”. Результатом експерименту стало отримання прогнозних значень показника прибутку від інноваційної діяльності після оподаткування для трьох варіантів розвитку подій (див. рис. 2 та рис. 3).

Рис. 2 Прибуток від реалізації інноваційних проектів ТЛП “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона”, тис. грн.

Вісь Х є часовою, на якій момент часу 0 відповідає 2000 р. По осі У відображається значення показника прибутку від виконання інноваційних проектів ТЛП, що залишається в їх розпорядженні після оподаткування. Першому варіанту розвитку подій відповідає графік 1, другому — , а третьому — . Починаючи з 2004 р. значення показника прибутку після оподаткування для першого варіанту розвитку подій є прогнозним. Для всіх інших варіантів цей показник є розрахунковим для всього періоду, що досліджується.

Рис. 3 Прибуток від реалізації інноваційних проектів

ТЛП “Інститут монокристалів”, тис. грн.

За результатами експерименту зроблено такі висновки:

Ї гіпотеза про необхідність використання державою податкових методів стимулювання інноваційної діяльності для цілей підвищення ефективності діяльності інноваційних підприємств загалом підтвердилася;

Ї у випадку застосування податкових пільг для обох ТЛП значення показника прибутку від інноваційної діяльності зростатиме впродовж всього досліджуваного періоду.

За умови відсутності податкових пільг значення цього показника для ТЛП “Інститут електрозварювання імені ім. Є.О. Патона” буде від’ємним вже на сьомому році діяльності, а діяльність ТЛП “Інститут монокристалів” буде збитковою протягом всього досліджуваного періоду (див. рис. 2 та рис. ).

Розроблено пропозиції стосовно внесення змін до нормативно-правових актів щодо фінансового регулювання інноваційної діяльності, а саме: оподаткування операцій щодо розпорядження правами на об’єкти права інтелектуальної власності та узгодження порядку розробки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності з хронологією бюджетного процесу.

Запропоновані напрями вдосконалення податково-бюджетного регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств передбачають: 1) пільгове оподаткування інноваційної діяльності підприємств через зменшення бази оподаткування за податком на прибуток підприємств; 2) пільгове оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з комерційного трансферу технологій; 3) зміну порядку оподаткування податком з доходів фізичних осіб отриманої винахідниками авторської винагороди; 4) внесення змін до перспективного законодавства щодо регулювання порядку введення в цивільний оборот об’єктів права інтелектуальної власності, створених за державні кошти.

Розроблено схеми використання об’єктів права інтелектуальної власності як застави при кредитуванні інноваційних проектів та наданні державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування інноваційних проектів, шляхом укладання договорів передачі права власності та ліцензійних угод на використання об’єктів права інтелектуальної власності.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проведене дослідження теоретичних засад фінансового регулювання інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, розкриття механізмів бюджетного регулювання та оподаткування інноваційної діяльності дали змогу сформулювати наступні висновки та пропозиції:

1. Фінансове регулювання інноваційної діяльності визначено як форму впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання з метою використання інновацій як фактора конкурентної переваги або засобу попередження чи мінімізації наслідків деструктивних явищ, що мають місце в економічній системі країни або в діяльності окремого суб’єкта господарювання, шляхом розподілу та перерозподілу частини вартості ВВП на основі задоволення суспільних та приватних інтересів.

Фінансове регулювання Ї це системне та цілеспрямоване регулювання фінансових потоків у національній економіці, що характеризується наявністю стійких двосторонніх зв’язків між суб’єктом та об’єктом регулювання та внаслідок здійснення якого змінюються напрями й характер діяльності суб’єктів господарювання, в тому числі і держави.

2. На основі розкриття сутності інноваційної діяльності як об’єкту фінансового регулювання зроблено висновок, що метою фінансового регулювання інноваційної діяльності є збільшення ступеня впливу тих факторів, які зумовлюють активізацію використання об’єктів права інтелектуальної власності у господарській діяльності підприємств, та зменшення ступеня впливу тих факторів, які призводять до обмеження використання цих об’єктів. До перших віднесено: неконкурентність та зростаючу віддачу. До других Ї управлінську неефективність, “часткову виключність” (розмиття прав власності, наявність розриву між суспільною та приватною рентабельністю), високий ступінь ризику та неліквідність.

3. Обґрунтування механізму фінансового регулювання інноваційної діяльності дало підстави встановити, що пріоритети прямого фінансування інноваційної діяльності мають надаватися тим її напрямам, які не можуть підтримуватися приватним сектором внаслідок високого ступеня ризику, а також при реалізації інноваційних проектів загальнодержавного значення.

Основними елементами податкового регулювання інноваційної діяльності є податок на прибуток та ПДВ. Встановлено, що вплив на інноваційну діяльність промислових підприємств мають такі аспекти системи оподаткування, як: ступінь інтеграції систем оподаткування доходів фізичних осіб та підприємств, оподаткування фінансових установ; оподаткування прямих іноземних інвестицій, оподаткування доходів від приросту вартості капіталу (нематеріальних активів), система екологічних податків; податкові пільги тощо.

Використання фіскальних міжбюджетних трансфертів (МБТ) при реалізації механізму фінансового регулювання інноваційної діяльності обґрунтовується потребою вирівнювання інноваційного потенціалу країни в регіональному аспекті. Непрямі МБТ від субцентральних урядів до центральних (у випадку використання в якості стимулів для інноваційної діяльності, результати якої мають загальнодержавне значення, пільг зі сплати належних місцевих податків) є, як правило, примусовими та безпосередньо не пов’язані із зацікавленістю субцентральних урядів у розгортанні інноваційних процесів на підконтрольній території, оскільки в короткостроковому періоді вони знижують їх доходну базу. В довгостроковій перспективі відбувається зростання податкових надходжень внаслідок отримання підприємствами прибутків від комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності.

4. У розвинених країнах уряди, які мають на меті забезпечення економічного зростання в країні інтенсивним шляхом, використовують податкові пільги для підприємств – суб’єктів інноваційної діяльності. Запровадження пільг в тій чи іншій країні зумовлюється існуючою системою оподаткування та рівнем інноваційної активності суб’єктів господарювання. Визначальним при цьому є встановлення кола суб’єктів господарювання — отримувачів пільг, витрат, що кваліфікуються як інноваційні, обмежень у використанні пільг та можливості перенесення права на їх отримання на інші податкові періоди.

5. В Україні скорочення інвестиційної функції бюджету не супроводжувалося появою у підприємств реальних можливостей залучення коштів для фінансування інноваційної діяльності з інших джерел. Фактично єдиним джерелом фінансування інноваційної діяльності підприємств були та залишаються їх власні кошти. Питома вага таких коштів у загальному обсязі фінансування інноваційної діяльності знаходиться на рівні 70-80 %. За таких обставин держава фактично не здійснює ефективні заходи, спрямовані на стимулювання підприємств інвестувати кошти в інноваційну діяльність. Як наслідок, в Україні спостерігається низьке (на рівні 1,12значення показника обсягу фінансування інноваційної діяльності у ВВП.

6. Для інноваційних підприємств практично єдиною можливістю отримати державну допомогу була організація їх діяльності у рамках спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків (ТЛП), який передбачав реінвестування коштів, одержаних виконавцями інноваційних проектів ТЛП для розвитку власних наукових баз. Даний інструмент фінансового регулювання інноваційної діяльності є “гібридним”, оскільки звільнення ТЛП та їх учасників від сплати ПДВ та податку на прибуток підприємств належить до заходів непрямого регулювання, а цільове використання зазначених коштів притаманне для прямого регулювання.

7. За результатами дослідження встановлено, що здійснення фінансового регулювання інноваційної діяльності в Україні відбувається в умовах: 1) внутрішньої неузгодженості окремих положень податкового законодавства в частині, що стосується оподаткування інноваційної діяльності; 2) неузгодженості положень податкового законодавства з положеннями цивільного законодавства, насамперед тими, що регулюють правовідносини у сфері охорони прав інтелектуальної власності.

У зв’язку з цим обґрунтовано зміни існуючого порядку оподаткування інноваційної діяльності, а саме: 1) оподаткування ПДВ операцій комерційного трансферу технологій з урахуванням специфіки даного виду операцій (в частині визначення місця вчинення операцій та встановлення випадків, коли такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ); 2) оподаткування операцій трансферу технологій податком на прибуток підприємств (в частині визначення бази оподаткування та формулювання умов відображення в балансі та амортизації об’єктів права інтелектуальної власності); 3)  уточнення переліку суб’єктів господарювання Ї потенційних одержувачів державної допомоги та критеріїв віднесення підприємств до інноваційних (при застосуванні положень Закону України “Про інноваційну діяльність”).

8. З урахуванням особливостей інноваційної діяльності в Україні та зарубіжного досвіду стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств зроблено висновок про необхідність зменшення для підприємств суб’єктів інноваційної діяльності бази оподаткування за податком на прибуток підприємств та запровадження пільг в оподаткуванні операцій комерційного трансферу технологій через придбання прав на об’єкти права інтелектуальної власності. Додатковим аргументом на користь запровадження пільгового оподаткування інноваційної діяльності виступають результати експерименту, яким прогнозується показник прибутку від інноваційної діяльності за умов існування податкових пільг та за їх відсутності.

9. Встановлено, що для забезпечення переорієнтації економіки України в інноваційному напрямі важлива роль повинна належати прямому державному фінансуванню інноваційної діяльності. За державою необхідно закріпити права тільки на такі об’єкти права інтелектуальної власності, які належать до сфери національної безпеки та оборони країни, або доведення яких до готової продукції необхідне для забезпечення державних потреб (медицина, екологія тощо). Слід, з урахуванням положень Цивільного кодексу України, вирішити проблему закріплення майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності, створені (придбані) із залученням державних коштів у випадку змішаного фінансування.

10. Розширення доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування інноваційної діяльності Ї важливий критерій ефективності регулюючих дій держави. Від держави залежить створення передумов активного використання об’єктів права інтелектуальної власності як застави при кредитуванні (у тому числі державному) інноваційних проектів та наданні державних гарантій. Важливу роль відіграє юридичне оформлення застави шляхом укладання договорів про передання виключних майнових права інтелектуальної власності та ліцензійних договорів. У такий спосіб здійснюватиметься трансформація ліцензійного договору з інструменту оформлення застави в дієвий інструмент реструктуризації зобов’язань боржника.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті у наукових фахових виданнях:

Сердюк І.Г. Державне регулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання // Економіка АПК. Ї 2003. Ї № 10. Ї С. 39-45 (0,5 д.а.).

Сердюк І.Г. Стимулювання інноваційної діяльності // Фінанси України. Ї 2003. Ї № 11. Ї С. 81-90 (0,6 д.а.).

Сердюк І.Г. Державне кредитування інноваційних підприємств під заставу об’єктів права інтелектуальної власності // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. Житомир: ЖДТУ, 2004. Ї № 3 (29). Ї С. 382-389 (0,6 д.а.).

Сердюк І.Г. Застава об’єктів права інтелектуальної власності при кредитуванні інноваційної діяльності суб’єктів господарювання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. Ї Випуск 70. Ї 2004. Ї С. 55-57 (0,5 д.а.).

Сердюк І.Г. Державне регулювання діяльності технологічних парків в системі державного регулювання інноваційної діяльності в УкраїніАгроІнКом. Ї 2004. Ї № 11-12. Ї С. 46-51 (0,6 д.а.).

Сердюк І.Г. Оподаткування операцій трансферу технологій: сучасний стан та напрями вдосконалення // Управління проектами та розвиток виробництва. Ї 2005. Ї № 1. Ї С. 106-115 (0,7 д.а.).

Сердюк І.Г. Непряме оподаткування операцій з нематеріальними активами // Фінанси України. Ї 2005. Ї .№ 8. Ї С. 25-31 (0,4 д.а.).

Публікації в інших наукових виданнях:

Сердюк І.Г. Використання пільг з оподаткування прибутку підприємств для стимулювання інноваційної діяльності в Україні // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Тези доповідей (30-31 травня 2003 р.) / Відп. ред. Р.А. Слав’юк, Ї Луцьк, 2003. Ї С. (0,1 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Сердюк І.Г. Фінансове регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні.

Дисертація є рукописом. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. Ї фінанси, грошовий обіг і кредит. Ї Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів фінансового регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні. У роботі розкрито суть фінансового регулювання діяльності суб’єктів господарювання. Досліджено особливості фінансового регулювання інноваційної діяльності. Вивчено зарубіжний досвід фінансового регулюванні інноваційної діяльності.

Досліджено особливості здійснення фінансового регулювання інноваційної діяльності в Україні. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення фінансового регулювання інноваційної діяльності. Запропоновано схеми використання об’єктів права інтелектуальної власності як застави при кредитуванні підприємств з метою реалізації інноваційних проектів.

Ключові слова: фінансове регулювання, інноваційна діяльність, об’єкти права інтелектуальної власності, оподаткування, податкові пільги, бюджет, міжбюджетні відносини, трансфер технологій.

АННОТАЦИЯ

Сердюк И.Г. Финансовое регулирование инновационной деятельности промышленных предприятий в Украине.

Диссертация является рукописью. Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01. Ї финансы, денежное обращение и кредит. Ї Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.

Диссертационная работа посвящена исследованию теоретических и практических аспектов финансового регулирования инновационной деятельности промышленных предприятий в Украине. В работе раскрыта сущность финансового регулирования деятельности хозяйствующих субъектов.

Исследованы особенности инновационной деятельность предприятий как объекта финансового регулирования. На макроуровне финансово-экономические отношения, связанные с приобретением, охраной, защитой и распоряжением правами на объекты права интеллектуальной собственности влияют на распределение и перераспределение ВВП, а также на движение средств по статьям платежного баланса страны.

Целью финансового регулирования инновационной деятельности является преодоление характерных для нее противоречий. Данные противоречия состоят в существовании факторов, влияющих на ограничение использования объектов права интеллектуальной собственности в хозяйственной деятельности предприятий и снижающих инновационную активность предприятий.

Изучение опыта развитых стран свидетельствует об активном использовании непрямых методов стимулирования инновационной деятельности. Основную роль при этом играют льготы по налогу на прибыль (доход) компании и льготы по налогу на доходы физических лиц (в странах с высоким уровнем налогообложения доходов физических лиц).

В Украине существует ряд проблем, препятствующих эффективному осуществлению финансового регулирования инновационной деятельности. Длительное время сокращение объемов бюджетного финансирования инновационной деятельности не сопровождалось принятием мер, способствующих активизации альтернативных форм финансирования инновационной деятельности. Основным источником финансирования инновационной деятельности были и остаются собственные средства предприятий.

До недавнего времени практически единственной возможностью для инновационных предприятий воспользоваться государственной помощью была организация их деятельности в рамках специального режима инновационной деятельности технологических парков. Отмена данных льгот, а также ряда положений Закона Украины “Об инновационной деятельности” не сопровождалось разработкой альтернативных механизмов финансового регулирования инновационной деятельности.

Доказано, что финансовое регулирование инновационной деятельности в Украине не соответствует особенностям такой деятельности и осуществляется в условиях несогласованности положений финансового законодательства, регулирующих правоотношения при осуществлении инновационной деятельности, с нормами гражданского права.

Сформулирована и подтверждена гипотеза, состоящая в том, что необходимым условием повышения эффективности инновационной деятельности предприятий является использование налоговых методов стимулирования последней.

Разработаны предложения относительно усовершенствования финансового регулирования инновационной деятельности, состоящие, в частности, в следующем: 1) изменении порядка налогообложения операций трансфера технологий налогом на прибыль предприятий и НДС; 2) сокращении для предприятий – субъектов инновационной деятельности базы налогообложения по налогу на прибыль предприятий; 3) предоставлении льгот по налогообложению авторского вознаграждения налогом на доходы физических лиц; 4) регламентации условий и порядка распределения прав на объекты права интеллектуальной собственности, созданные или приобретенные за государственные средства.

Разработаны схемы использования объектов права интеллектуальной собственности в качестве залога при государственном кредитовании инновационных предприятий.

Ключевые слова: финансовое регулирование, инновационная деятельность, объекты права интеллектуальной собственности, налогообложение, налоговые льготы, бюджет, межбюджетные отношения, трансфер технологий.

ANNOTATION

Serdyuk I. G. Financial regulation of innovation activities at the Ukrainian enterprises.

Thesis is printed as a manuscript. Thesis for scientific degree of the candidate of economic science on the specialty 08.04.01 finance, currency circulation and credit. Kyiv National University by Taras Shevchenko, Kyiv, 2005.

Thesis is devoted to the research of theory and practice of financial regulation of innovation activity at the Ukrainian enterprises. The thesis provides explanation of the matter of financial regulation of entities’ activities.

The research is made with respect to innovation activity of enterprises as a matter of financial regulation and peculiarities of