ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Серединський Олександр Валентинович

УДК 94 (477.7)”1790-1861”

Чорноморські адміралтейській поселення (1790-1861 рр.)

Спеціальність 07.00.01 – Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин та історії Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України (м.Миколаїв)

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Тригуб Петро Микитович, завідувач кафедри міжнародних відносин та історії Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України

Офіційні опоненти – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Реєнт Олександр Петрович, заступник директора Інституту історії України НАН України

– доктор історичних наук, професор Бойко Анатолій Васильович, завідувач кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України

Провідна установа – Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України (кафедра історії України)

Захист відбудеться „24” березня 2006 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий „22” лютого 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови Української не-залежної держави зріс інтерес наших співвітчизників до історичного ми-нулого українського народу. Незважаючи на значні успіхи українських вчених у вивченні минулого нашої держави, все ж воно залиша-ється ще недостатньо дослідженим. Це стосується, зокрема, історії чорноморських адміралтейських поселенців. Необхід-ність наукового аналізу названої проблеми зумовлена тим, що у вітчизня-ній історіографії не створено узагальнюючої праці з даного питання й іс-торія чорноморських адміралтейських поселень майже невідома для фахі-вців, вже не кажучи про широке коло читачів. Отже, актуальність теми до-слідження полягає в тому, щоб порівнюючи економічне та соціально-правове становище чорноморських адміралтейських поселенців з іншими більш вивченими верствами населення Півдня України за період 1790-1861 рр. (військовими поселенцями, поміщицькими і державними селянами, найманими робітниками та ін.), визначити їх місце серед інших груп населення краю. З проведенням земельної реформи в Україні актуальним стає дослідження історії землеволодіння на її терені, в тому числі на землях чорноморського адміралтейства. Крім того, дослідження проблеми має важливе значення і для регіональної історії, зокрема, Миколаївщини, Херсонщини та Кіровоградщини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з тематикою досліджень історії Нижнього Подніп-ров'я та Побужжя, які входять до планів досліджень кафедри міжнародних відносин та історії МДГУ ім. Петра Могили (реєстраційний номер в УкрІНТЕІ – РК 0100U003788 від 03.08.2000 р.).

Мета дослідження. Зважаючи на актуальність теми та її недостатню вивченість, автор ставить своєю метою комплексно проаналізувати процеси, пов’язані з виникненням та розвитком чорноморських адміралтейських поселень, соціально-економічним та правовим становищем мешканців цих населених пунктів протягом 1790-1861 рр., визначити місце адміралтейських поселенців серед інших груп населення Півдня України.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких завдань:

- систематизувати та проаналізувати історичну літературу з даної проблеми, визначити ступінь її вивчення, охарактеризувати повноту введення до іс-торичного обігу джерельної бази;

- розкрити передумови та причини утво-рення чорноморських адміралтейських поселень;

- розглянути процес засе-лення адміралтейських сіл у кінці XVIII – на початку XIX ст.;

- з'ясувати специфіку управління поселеннями;

- висвітлити економічне, соціально-правове становище чорноморських адміралтейських посе-ленців, визначити їх становище серед інших верств населення Півдня України;

- дослідити вплив розвитку капіталізму у першій половині XIX ст. на Півдні України на економічний стан поселень у 40-50-і роки ХІХ ст.;

- проаналізувати причини, які привели до ліквідації залежності адміралтейських поселенців від морського відомства, визначити їх соціально-правове становище після відміни залежності від чорноморського адміралтейства.

Об'єктом дослідження є політика Російської імперії стосовно чорноморських адміралтейських посе-ленців у 1790-1861 рр. Її здійснення простежувалось у порівнянні з іншими верствами населення Півдня України у період розкладу та кризи феодально-кріпосницької системи і розвитку капіталістичного устрою.

Предметом дослідження є чорноморські адміралтейські поселення. Особлива увага звертається на їх заселення, адміністративний устрій, склад і чисельність населення, вплив поселень на соціально-економічну ситуацію в регіоні, а також на соціально-правове та економічне становище поселенців – основної частини мешканців адміралтейських сіл.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети дисертантом використані універсальні методи наукового аналізу і синтезу, а також метод комплексного підходу, ретроспективний, порівняльний, статистичний, логічно-аналітичний методи.

Територіальні межі дослідження. Дане дослідження торкається території, на якій були розташовані чорноморські адміралтейські посе-лення: Богданівка і Знам'янка (сучасна – Кіровоградська область); Богоявленськ, Калинівка, Воскресенськ, Березнегувате і Висунськ (Миколаївська); Покровськ (Херсонська).

Хронологічні рамки роботи охоплюють період існування адміралтейських поселень у 1790-1861 рр.

Наукова новизна одержаних у процесі дослідження результатів полягає в тому, що вперше згідно з проблематикою період існування чорноморських адміралтейських посе-лень з 1790 по липень 1861 р. був поділений на два етапи.

Перший етап (1790-1829 рр.) характеризується тим, що примусова праця поселенців адміралтейських сіл на підприємствах морського відомства була у цілому продуктивною, i ще не вичерпала своїх можливостей (слід зауважити, що поселенці з середини 90-х років XVIII ст. по 1812 р. не працювали на підприємствах чорноморського адміралтейства, а платили морському відомству оброк). Не було різкого розшарування серед поселенців на багатих і бідних, адміралтейські села не мали тісного зв’язку з ринком і торгівлею.

На другому етапі (1830-1861 рр.) в умовах швидкого розвитку капіталізму на Півдні України, різкого загострення конфлікту між продуктивними силами та відсталими феодальними виробничими відносинами примусова праця поселенців стає гальмом у розвитку виробництва. Деякі підприємства морського відомства (наприклад, суконна і парусна фабрики в Богоявленську) закриваються, не маючи змоги випускати якісну і дешеву продукцію. Гостро стає питання заміни примусової праці на вільнонайману. Товарно-грошові відносини, які в цей час особливо інтенсивно розвиваються в Південній Україні, проникають в адміралтейські села, втягуючи їх у ринкові зв’язки. Відбувається глибока майнова диференціація серед поселенців.

На базі дореволюційної та радянської історіографії, праць сучасних українських істориків, аналізу нових джерельних матеріалів вперше детально розкриті передумови та причи-ни утворення адміралтейських поселень; заселення цих населених пунктів у кінці XVIII – на початку XIX ст.; досліджено спе-цифіку управління поселеннями; по-глиблено й розвинуто висновки тих дослідників, які характеризували чорноморських адміралтейських поселенців як особливу групу державних селян у Росії періоду кризи феодально-кріпосницької системи, що поєднували працю в сільському господарстві з обслуговуванням підприємств морського відом-ства. Автором дисертації з сучасних позицій докладно проаналізовано становище адміралтей-ських поселенців і дано їм узагальнююче визначення, показані ті зміни, які відбулися в їх житті у 40-50-і роки ХІХ ст. під впливом розвитку ка-піталізму у першій половині XIX ст. на Півдні України; охарактеризовано ліквідацію залежності поселенців від морського відомства, а також їх соціально-правове становище після липня 1861 року. Автор дисертації довів, що виникнення у кінці XVIII ст. на Півдні України чорноморських адміралтейських поселень було необхідним явищем.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її фактичний мате-ріал, положення та висновки можуть бути використані при підготовці уза-гальнюючих праць з історії України, зокрема її Південного регіону, еко-номічної історії, лекційних курсів з історії України і краєзнавства для сту-дентів вузів та матеріалів для шкільних уроків, популяризації матеріалів дослідження через засоби масової інформації, для оформлення музейних виставок і стендів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в авторських публікаціях та повідом-леннях на ряді наукових конференцій: на 2-й Миколаївській обласній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 130-річчю з дня народження М.С.Грушевського (Миколаїв, 1996); 2-й, 3-й та 4-й Миколаївських облас-них краєзнавчих конференціях “Історія. Етнографія. Культура. Нові дослі-дження” (Миколаїв, 1997, 2000, 2002); Міжнародній науково-методичній конференції “Заселення Півдня України: проблеми національного та куль-турного розвитку” (Херсон, 1997); 9-й Всеукраїнській науковій конферен-ції “Історичне краєзнавство на межі тисячоліть: досвід, проблеми, перспе-ктиви” (Дніпропетровськ, 1999); щорічній науково-методичній конференції “Могилянські читання-99” (Миколаїв, 1999), а також під час лекцій, ви-ступів на радіо і в телепередачах Миколаївського облтелерадіокомітету. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри міжнародних відносин та історії Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П.Могили.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опуб-ліковані в 11 наукових статтях, із них 5 – у фахових виданнях, загальним обсягом 4,2 друк. арк.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями до-слідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 194 с. (основна частина – 162 с.), список використаних джерел (247 назв), 4 додатка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність наукової розробки проблеми, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, територіальні межі та хроно-логічні рамки, наукова новизна, практичне значення ди-сертації та її апробація.

У першому розділі – “Стан наукової розробки проблеми, її дже-рельна база та методологія” – проаналізований стан наукового вивчення поставленої проблеми, подана характеристика джерел і визначені методо-логічні засади дослідження.

Історіографія, яка торкається теми досліджен-ня, розділена і систематизована за хронологічним принципом і поділяється на три періоди. Перший період (дореволюційний) характеризують праці, авторами яких були історики, краєзнавці та інші дослідники другої поло-вини XIX – початку XX ст. Стислі відомості з історії цих населених пунктів є в статті, яку написали члени особливої комісії з питань скасування залежності адміралтейських поселенців від морського відомства на чолі з генерал-лейтенантом Кумані Об увольнении из морского ведомства черноморских адмиралтейских селений // Морской сборник. – СПб., 1860. – Т.ХLVI. – № 4. – Известия. – С. 497-531., в праці підполков-ника Генерального штабу А.Шмідта Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Херсонская губерния: В 2-х ч. / Сост. Генерального штаба подполковник А.Шмидт. – СПб., 1863. – Ч.І. – 601 с; Ч.ІІ. – 874 с. і в книзі, яка була написана на під-ставі офіційних відомостей під керівництвом члена Адміралтейств – Ради К.А.Манна Обзор деятельности Морского управления в России в первое двадцатипятилетие благополучного царствования государя императора Александра Николаевича. 1855-1880 / Сост. на основании офиц. сведений под рук. чл. Адмиралтейств-Совета тайного советника К.А.Манна. – СПб., 1880. – Ч.ІІ. – 995 с.. Проблемі заселення чорноморських адміралтейських поселень у кінці XVIII ст. приділяють увагу у своїх працях академік Д.І.Багалій Багалей Д.И. Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры (продолжение) // Киевская старина. – К., 1889. – Т.ХХV.- № 5-6.- С.438-484. та дослідник П.Іванов Иванов П. Переселение заштатных церковников в Новороссию при Екатерине II // Киевская старина. – К., 1891. – Т.ХХХIII. – № 5. – С.288-297.. Миколаївський доре-волюційний краєзнавець Г.М.Ге звернув увагу на взаємовідносини мешка-нців міста Миколаєва з поселенцями Богоявленська та Воскресенська із земельного питання Ге Г.Н. Исторический очерк столетнего существования города Николаева при устье Ингула (1790-1890). – Николаев, 1890. – 122 с., а Д.Афанасьєв торкнувся праці посе-ленців на підприємствах морського відомства Афанасьев Д. К истории Черноморского флота, 1816-1853 (продолжение) // Русский архив. – М., 1902. – № 3.- С.369-458.. Дані про церкви в чорно-морських адміралтейських селах наводяться у роботі архієпископа Гавриїла Гавриил. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической // Зап. Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1848. – Т.II. – Отд-ние 1-е. – С.140-210.. Деякі відомості з історії цих населених пунктів є в працях А.О.Скальковського Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийского края. Ч.I.– Одесса, 1850. – 366 с.; Его же. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. Ч.ІІ (1796-1823).– Одесса, 1838.– 349 с.. Загальним недоліком праць дореволюційних дослідників є їх фактологізм, на догоду правлячому режиму ідеалізується життя поселенців. Цінним в дореволюційних працях є те, що використовувались документи Чорноморського архіву, частина яких на теперішній час не збереглася.

Історіографія другого періоду характеризується працями, виданими за радянських часів (1917-1991). У 20-і – середині 50-х років XX ст. проблема історії чорноморських адміра-лтейських поселень практично не вивчалась. Лише з другої половини 50-х років XX ст. українські і росій-ські радянські вчені, вивчаючи історію Півдня України, в тій чи іншій мірі звертали увагу в своїх працях і на чорноморські адміралтейські поселення. Ближче до цієї теми підійшов український радянський вчений В.О.Духнич, який у своїй статті в загальних рисах охарактеризував життя цієї категорії державних селян Духнич В.О. Становище чорноморських адміралтейських поселенців // Наук. зап. Станіслав. педінституту. – К., 1957. -Вип.2. – С.53-67.. Про працю адміралтейських поселенців на підприємствах морського відомства згадується у роботах І.О.Гуржія та І.О.Бакланової Гуржій І.О. Зародження робітничого класу України (кінець ХVIII – перша половина ХІХ ст.). – К.: Держ.вид-во політ.літ-ри УРСР, 1958. – 180 с.; Бакланова И.А. Рабочие судостроители России в ХIХ веке. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1959. – 238 с.. У 70-80-і роки XX ст. з'являються дві фунда-ментальні праці з історії Південної України О.І.Дружиніної, в яких автор характеризує чорноморських адміралтейських поселенців як особливу групу держа-вних селян, що працювали на підприємствах морського відомства Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800-1825 гг. – М.: Наука, 1970. – 384 с.; Ее же. Южная Украина в период кризиса феодализма (1825-1860 гг.). – М.: Наука, 1981. – 216 с.. У томах “Історії міст і сіл Української РСР. Миколаївська область” та “Истории городов и сел Украинской ССР. Николаевская область” є історичні нариси Богоявленська, Березнегуватого, Висунська, Воскресенська та Калинівки, які у свій час були адміралтейськими селами Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1971. – 772 с.; История городов и сел Украинской ССР. Николаевская область. – К.: Гл. ред. УСЭ, 1981. – 712 с.. Про працю чорноморських адміралтейських поселенців на Миколаївській верфі згадується в книгах П.Виборного, В.Гуйвана, А.Журавля та О.О.Малярчука Выборный П.М. и др. Имени 61 коммунара / П.М.Выборный, В.У.Гуйван, А.Л.Журавель. – Одесса: Маяк, 1973. – 203с.; Малярчук А.А. Верфь на Ингуле. – Л.: Судостроение, 1989. – 408 с.. Роль адмірала О.С.Грейга в покращенні роботи суконної та парусної фабрик в Богояв-ленську, де працювали адміралтейські поселенці, розкриває робота мико-лаївського краєзнавця Ю.С.Крючкова Крючков Ю.С. Алексей Самуилович Грейг. 1775-1845. – М.: Наука, 1984. – 104 с.. Про архітектурне будівництво в адміралтейському селі Богоявленську у кінці XVIII ст. розповідається в праці В.І.Тимофієнка Тимофеенко В.И. Города Северного Причерноморья во второй половине ХVIII века. – К.: Наук. думка, 1984. – 220 с.. В роботах В.В.Лободи і Ю.С.Крючкова Лобода В.В. Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя. – К.: Вища школа, 1976. – 232 с.; Крючков Ю.С. Старый Николаев и окрестности. Топонимический словарь-справочник. – Николаев: Дикий Сад, 1991. – 128 с. дається історія походження назв адміралтейських поселень. Таким чином, радянські дослідники, на відміну від дореволюційних, поставили основним завданням здійснити аналіз економічного та соціально-правового становища адміралтейських поселенців, показати важке становище мешканців адміралтейських сіл, пригноблених феодально-кріпосницькою системою. Але такий підхід (ідеологічна заангажованість) не дає змоги об'єктивно проаналізувати політику царського уряду по колонізації краю, яка мала як прогресивні, так і згубні наслідки.

Третій період (сучасний) становлять праці, видані з 1991 р. Література з даної проблеми за цей період досить незначна. Відомості з історії чорноморських адміралтейських поселень є в довідковій літературі, навча-льних посібниках, в працях миколаївських істориків і краєзнавців В.П.Шкварця і М.Ф.Мельника, О.В.Ковальової та В.П.Чистова, А.Г.Сацького та ін. Шкварець В.П., Мельник М.Ф. Історія рідного краю. Миколаївщина: Навчальний посібник.- 2-е вид. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили; Одеса:ТОВ Від, 2003. – 280 с.; Ковалева О.В., Чистов В.П. Очерки истории культуры Южного Прибужья (от истоков до начала ХХ века). – Николаев: Тетра, 2000. – Кн.1.- 252 с.; Сацький А.Г. Богоявленські адміралтейські фабрики // ІV Миколаївська обласна краєзнавча конференція “Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження”. – Миколаїв: Атол, 2002. – С.63-67 та ін.. Історик-архівіст Л.Л.Левченко, вивчаючи історію Миколаївсько-го військового губернаторства, в своїх статтях також торкалася історії адмірал-тейських поселень, які входили до його складу Левченко Л.Л. Адміністративно-територіальний устрій та управління у Миколаївському військовому губернаторстві у ХІХ ст. // Наук.пр. іст. ф-ту Запоріз. держ. ун-ту.– Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1999. – Вип. VII. – С.132-139; Її ж. Історія заснування Миколаївського і Севастопольського губернаторства // Наук.пр.-Миколаїв: МФ НаУКМА, 1999. – Т.ІІ.: Іст. науки. – С.16-22; Її ж. Вплив Кримської війни (1853-1856 рр.) на розвиток Миколаївсько-Севастопольського військового губернаторства // ІV Миколаївська обласна краєзнавча конференція “Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження”. – Миколаїв: Атол, 2002. – С.72-80; Її ж. Статистичний аналіз національного складу населення Миколаївського військового губернаторства в ХІХ столітті (за матеріалами офіційної статистики) // Наук.пр.: Наук.-метод. журн. – Миколаїв: МДГУ ім.Петра Могили, 2002.- Т.17, вип.4: Іст.науки. – С.37-42.. Н.О.Кухар-Онишко розкриває архітектурну забудову адміралтейського поселення Богоявленська у кінці XVIII ст. Кухар-Онышко Н.А. Архитектура Николаева (конец ХVIII – начало ХХ веков). – Николаев: Возможности Киммерии, 2001. – 80 с. Відомості з історії церков адміралтейських поселень є в працях Д.І.Заковоротнього, а деякі відомості з історії с.Покровська – в довіднику З.С.Орлової та І.Д.Ратнера Заковоротний Д.И. Храмы Николаева. – Николаев, 2001. – 56 с.; Его же. Храмы Прибужья. – Николаев: Изд-во ЧП Гудым И.А., 2004. – 202 с.; Орлова З.С., Ратнер И.Д. Из истории заселения Херсонщины: Крат. справ.– Херсон, 1993. – 128 с.. Згадуються чорно-морські адміралтейські села в навчальному посібнику для учнів загальноосвітніх шкіл Павлик І.С. та ін. Історія Миколаївщини: Навчальний посібник для учнів 7-11 класів загальноосвітніх шкіл ІІ-ІІІ ступенів / І.С.Павлик, П.М.Тригуб, О.В.Білюк.-2-е вид. – Миколаїв, 1998. – 107 с.

.

Таким чином, проблема чорноморських адміралтейських по-селень розкрита в працях дореволюційних, радянських та сучасних україн-ських істориків схематично, фрагментарно, що і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Джерельна база дисертації складається з архівних і друкованих ма-теріалів. За проблематикою роботи до наукового обігу вводяться докумен-ти 18 фондів державних

архівів Кіровоградської, Миколаївської, Одесь-кої та Херсонської областей. Базовим для дослідження є фонд “Управлін-ня чорноморських адміралтейських поселень”, документи якого охоплю-ють період з 1800 по 1862 pp. і складають 154 од. зб.

Архівні матеріали, використані в дисертаційному дослідженні, доцільно поділити на такі групи:

- іменні (царські) укази, височайше затверджені висновки Державної ради та положення Комітету Міністрів, циркуляри Міністерства внутрішніх справ, розпорядження Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора, укази Катеринославського намісництва. Ця група документів має високий ступінь достовірності інформації і характеризує колонізаційну політику царизму на Півдні України;

- накази Миколаївського і Севастопольського військового губернатора та Управління чорноморськими адміралтейськими поселеннями, ордери канцелярії будування міста Миколаєва та Чорноморського адміралтейського правління, журнали вхідних та вихідних бумаг канцелярії будування міста Миколаєва та Управління чорноморськими адміралтейськими поселеннями. Цей комплекс документів показує, якими засобами добивалось начальство своїх інтересів при управлінні адміралтейськими селами, дає можливість побачити механізм роботи адміністративного апарату морського відомства по управлінню чорноморськими адміралтейськими поселеннями, практичне впровадження законів і заходів уряду щодо поселенців;

- рапорти канцелярії будування міста Миколаєва Чорноморському адміралтейському правлінню, рапорти сільських управлінь і доглядачів адміралтейських поселень, доповідні записки Управління адміралтейськими поселеннями в Управління Чорноморського флоту і портів дають змогу побачити як виконувались накази та розпорядження вищого морського начальства по управлінню чорноморськими адміралтейськими поселеннями;

- відомості про економічний стан поселень, посімейні списки поселенців з відомостями про їх господарство, прохання поселенців, громадські ухвали, спеціальні геометричні плани земельних ділянок, окремі архівні справи з питань управління, межування земель, економічного стану поселень. Ці документи найбільш повно характеризують становище поселенців.

До друкованих джерел, використаних в дисертації, відносяться збірники документів (“Полное собрание законов Российской империи”, “Свод законов Российской империи”, “Продолжение свода законов Российской империи”, “Собрание законов и постановлений до части Морского управления относящихся”), а також “Сборник военно-исторических материалов.Выпуск VII. Бумаги князя Григория Александровича Потемкина. 1788-1789 гг.”223 Бумаги князя Григория Александровича Потемкина: Сб.военно-ист.материалов. 1788-1789 / Под.ред.Н.Ф.Дубровина.-СПб., 1894.-Вып.VII.-396 с.3, в яких публікувались: законодавчі матеріали, що регламентують економічне та соціальне-правове становище поселенців, переведення їх в інший стан; ордери, накази, доповідні записки князя Г.О.Потьомкіна про заселення адміралтейських сіл, які мали законодавчу силу на рівні урядових директив; циркулярні накази інспекторського департаменту Морського міністерства.

Другу групу складають статистичні матеріали (праці підполковника Генерального штабу А.Шмідта “Материалы для географии и статистики России. Херсонская губерния. Ч.І-ІІ”, А.О.Скальковського “Опыт статистического описания Новороссийского края. Ч.І-ІІ” та ін.). В них зібрані статистичні відомості про чисельність населення, про посіви та врожайність сільськогосподарських культур, розвиток тваринництва, землеволодіння на Півдні України, в тому числі і по адміралтейським поселенням.

До третьої групи відносяться матеріали періодичної преси, записки мандрівників. Важливе наукове значення для дисертаційного дослідження мають видання періодичної преси (“Морские сборники”, “Записки Одесского общества истории и древностей”, “Киевская старина”. “Русский архив”), в яких є публікації з історії чорноморських адміралтейських поселень, про що сказано в історіографічному огляді.

В дисертації використані записки німецького лікаря Є.Дримпельмана, російського мандрівника П.Сумарокова, які в різні роки побували в Богоявленську і описали його зовнішній вигляд, а також французького маршала Мармона, який у 30-і роки ХІХ ст. подорожував по Півдню України224 Записки немецкого врача Эрнеста Вильгельма Дримпельмана о России в конце прошлого века // Русский архив.- М., 1881 (год девятнадцатый).-Кн.І.-С.32-51; Путешествие по всему Крыму и Бессарабии в 1799 году Павлом Сумароковым с историческим и топографическим описанием всех тех мест.-М., 1800.-238 с.; Путешествие маршала Мармона герцога Рагузского в Венгрию, Трансильванию, Южную Россию, по Крыму и берегам Азовского моря, в Константинополь, некоторые части Малой Азии, Сирию, Палестину и Египет.-М., 1840. – Т.І. – 266 с. 4.

Опрацьована автором джерельна база дисертації достатня для вирі-шення поставлених завдань. Працюючи з архівними документами та пуб-лікаціями, автор дотримувався критичного підходу, ґрунтовного аналізу та співставлення даних з іншими джерелами, що обумовило наукову достовірність резуль-татів дослідження.

Теоретико-методологічну основу дисертації складає сукупність наукових принципів і методів пізнання.

Базуючись на загальновідомих принципах історичної науки як науковість, історизм, об'єктивність, всебічність дослідження, системність, розвитку та плюралізму, хронологічний, методах – комплексному, ретроспектив-ному і порівняльному, статистичному, логічно-аналітичному, наукового аналізу і синтезу та інших ме-тодах, автор зробив спробу проаналізувати та узагальнити всі відомості з історії чорноморських адміралтейських поселень. Поєднання означених принципів і методів дало можливість досліднику уникнути суб'єктивних оцінок, залишитись на об'єктивно-науковій точці зору і забезпечити нау-кову достовірність результатів дослідження.

У другому розділі – “Чорноморські адміралтейські поселення у 1790- 1829 рр.” – висвітлюється історія поселень на першому етапі їх існу-вання, проаналізовані передумови та причини їх утворення, розглянуті питання заселення цих сіл у кінці XVIII – на початку XIX ст., специфіки управління поселеннями, економічного і соціа-льно-правового становища адміралтейських поселенців, а також їх релігійного життя.

Друга половина XVIII ст. позначалася новими процесами в соціаль-но-економічному та політичному житті Російської держави. Вдалі для Росії війни проти Туреччини у 1768-1774 і 1787-1791 рр. дозволили включити до її складу Північне Причорномор'я. Заселення краю дало поштовх розвитку сільського господарства і промисловості, що стимулювало внут-рішню торгівлю, а з виходом Росії на узбережжя Чорного й Азовського морів – і зовнішню торгівлю. В цих умовах Росії був потрібний сильний Чо-рноморський військово-морський флот, а для його будівництва – постійний контингент робочих рук. Проте, коли в державі панували феодально-кріпосницькі відносини, побудувати флот при допомозі вільнонайманих робітників було неможливо. Ось чому у 1790 р. на Півдні України були створені адміралтейські поселення, мешканці яких були примусово припи-сані до морського відомства і мусили працювати на адміралтейських робо-тах (в основному чорноробами), а також і в сільському господарстві. Чор-номорському адміралтейству були передані шість сіл: Богданівка, Знам’янка, Богоявленськ, Воскресенськ, Калинівка та Покровськ. У 1820 р. замість Богданівки і Знам’янки морському відомству були передані села Березнегувате і Висунськ.

Заселення цих сіл почалось ще у 80-і роки XVIII ст. У 1784-1786 рр. до Знам’янки та Богданівки були переведені кріпосні селяни князя Г.О.Потьомкіна із Тульської губернії. Бого-явленськ, Воскресенськ, Калинівка, Покровськ були заселені на підставі “Высочай-шего указа” від 2 липня 1789 р. і наказами генерал-фельдмаршала князя Г.О.Потьомкіна. В Богоявленську були поселені заштатні церковнослужи-телі з Київського, Новгород-Сіверського та Чернігівсь-кого намісництв, муромські селяни із Центральної Росії, майстрові з Білорусії; тут добровільно поселились адмірал-тейські теслярі, звільнені від служби матроси, солдати-інваліди.

У Воскресенськ примусово і добровільно направляли російських се-лян, які втекли від поміщиків, записуючи їх в адміралтейські поселенці. Також тут селили майстрових, які добровільно цього бажали. До поселе-нців зараховували навіть арештантів. Калинівка заселялась, в основному, вихідцями з різних місць України, а Покровськ – заштатними церковнослужителями та вільнопоселенцями. Березнегувате і Висунськ у 1795 р. примусово заселили державними селянами з Лівобережної України. Заселення чорноморських адміралтейських поселень продовжувалось і на початку XIX ст.

Таким чином, в адміралтейських поселеннях селили як добровільно, так і приму-сово вихідців з України, Росії, Білорусії, які належали до різних верств суспільства. У 1795 р. в них мешкало 3662, а у 1825 р. – 8116 осіб обох статей.

Управління чорноморськими адміралтейськими поселеннями здійснювалось із Миколаєва різними установами морського відомства: спочатку Миколаївським портом, потім канце-лярією будування міста Миколаєва і Чорноморським адміралтейським прав-лінням. На початку XIX ст. ними керували Чорноморська господарська експедиція, а з 1811 р. – Чо-рноморська виконавча експедиція. У 1825 р. Миколаївський і Се-вастопольський військовий губернатор і головний командир Чорноморського флоту і портів адмірал О.С.Грейг призначив для завідування адміралтейськими поселеннями доглядача, а у грудні 1830 р. була затверджена посада управляючого цими населеними пунктами. У наступному році було сфор-мовано Управління чорноморськими адміралтейськими поселеннями, яке в свою чергу знаходилось у віданні обер-інтендантства Чорноморського флоту і портів.

Морським відомством призначались в адміралтейські села доглядачі із офіцерів, які мали слідкувати за порядком, виконанням поселенцями повинностей, в деякій мірі здійснювали над ними суд і розправу і про будь-які порушення повідомляли командування флоту. В кожно-му поселенні знаходились місцеві управління, які мали назву “зборные избы”, до складу яких входили староста, писар, помічник пи-саря, збирач податків, чотири гласних і один десяцький.

Старости здійснювали управління сільською громадою, мали право втручатись в сімейні справи поселенців, на них покладались поліцейські функції, тобто вони повин-ні були протидіяти всяким незаконним діям поселенців, примушувати їх виконувати встановлені по-винності тощо. Інші члени “зборных изб” підпорядковувались сільським старостам і виконували їх розпорядження згідно своїм обов’язкам. Старо-сти в свою чергу перебували у безпосередньому віданні офі-церів-доглядачів. Отже, чорноморські адміралтейські села мали специфічне управління з жорстким підпорядкуванням нижчестоящих управлінських структур вищестоящим з метою утримання поселенців у покорі морському відомству.

Головним джерелом існування поселенців було зе-млеробство та тваринництво. З самого початку існування адміралтейських сіл їх мешканці вирощували баштанні, городні культури, розводили сади, сіяли зернові, розводили овець, коней, велику рогату худобу, займалися бджільництвом.

Для мешканців адміралтейських сіл велику цінність мала земля. Вона належала морському відом-ству і не роздавалась мешканцям цих населених пунктів в довічну і спадкоємну власність, а знаходилась в общинному користуванні і розподілялась між поселенцями по господарствах на кількість наявних ревізьких осіб за нормою – 15 десятин землі на особу без права передачі в стороннє оброчне утримання. Однак з самого початку існування поселень землі захоплювались поміщиками і жителями Миколаєва, і вже у 1826 р. в цих населених пунктах на одну ревізьку особу припадало трохи більше 12 десятин.

Будучи залежними від морського відомства, поселенці мусили пра-цювати на різних адміралтейських роботах (в основному чорноробами) за платню. За “Высочайшим указом” від 29 серпня 1789 р. вони були звільнені від сплати податків в казну, відбування земських грошових та натуральних повинностей, рекрутства, постійного квартирування військ. У середині 90-х років XVIII ст. мешканці адміралтейських сіл замість виконання робіт на користь морського відомства повинні були платити чорноморському адміралтейству оброк по 4 руб. у рік із кожної особи чоловічої статі. На ці гроші для виконання адміралтейських робіт брали вільнонайманих, а поселенці залишались у селах і займались, в основному, землеробством та тваринництвом.

Морському відомству було невигідно, щоб на його підприємствах працювали вільнонаймані, а не адміралтейські поселенці, більш дешева робоча сила. Тому згідно з “Высочайше утвержденным мнением Государственного Совета” від 3 лютого 1812 р. мешканці адміралтейських сіл були звільнені від плати оброчних грошей і призначені для робіт на підприємствах чорноморського адміралтейства. Платили їм за роботу по 9 руб. в місяць. Працездатні поселенці кожного села, крім мешканців с.Богоявленська, були поділені на три рівні групи для адміралтейських робіт із зміною по черзі через кожні три місяці. Працювали вони на Херсонському канатному заводі, в Миколаївському і Херсонському портах та ін. До робіт залучались чоловіки від 15-17 до 60 років, переходити їм в інший стан до 60 років було заборонено. Жінки були звільнені від адміралтейських робіт. Богоявленські працездатні чоловіки від 12 до 60 років в необхідній кількості направлялись на роботи на суконну і парусну фабрики, які знаходились в їхньому селі.

Життя поселенців проходило за суворими регламентаціями з боку чорноморського адміралтейства, яке фактично сприймало їх як своїх крі-паків. Поселенці не мали права без дозволу відлучатись із адмі-ралтейських сіл, брати шлюб з кріпаками, які належали поміщикам, їм забороня-лось продавати свої будинки не поселенцям, бо землі, на яких були побу-довані їхні оселі, належали морському відомству. За невиконання цих регла-ментацій мешканцям адміралтейських сіл загрожувало суворе покарання. Важке соціально-економічне становище більшості поселенців, неза-цікавленість їх у роботі приводили до того, що вони втікали з адміралтейських сіл, не виходили працювати на призначені їм роботи, за що їх штра-фували, карали тілесно. Однак незважаючи на це, на першому етапі існування чорноморських адміралтейських поселень примусова праця поселенців була в цілому продуктивною і ще не вичерпала своїх можливостей.

У третьому розділі – “Чорноморські адміралтейські поселення у 1830- 1861 рр.” – висвітлюється історія чорноморських адміралтейських по-селень на другому етапі їх існування.

У 30-50-і pоки XIX ст. безпосереднє управління адміралтейськими се-лами здійснювалось Управлінням чорноморськими адміралтейськими по-селеннями, яке знаходилось в Миколаєві. Місцеве управління – “зборная изба” – стало іменуватись з 1845 р. “сельской расправой”. У 50-і роки XIX ст. до сільського управління стали входити сільські старшини і доглядачі сільських запасних хлібних магазинів.

Головним джерелом існування чорноморських адміралтейських по-селенців залишалось землеробство та тваринництво. Техніка землеробства була вкрай відсталою, врожайність низь-кою, наслідком цього були труднощі в забезпеченні продуктами харчування і поступовий зане-пад скотарства. Общинне землеволодіння зберігалось до 1861 р. Поміщики і міщани Миколаєва продовжували захоплювати землі адміралтейських поселенців, і у 1861 р., на момент скасу-вання залежності від морського відомства, в поселеннях у середньому припадало 6,4 десятин придатної землі на одну ревізьку особу (по нормі з 1834 р. повинно було бути 8 десятин).

У 30-50-і роки XIX ст. поселенці продовжували працювати на під-приємствах морського відомства за невелику платню. Важкі умови праці, низька заробітна плата, незацікавленість поселенців в наслідках своєї пра-ці посилили втечі. Деякі підприємства, наприклад, суконна і парусна фабрики в Богоявленську, навіть закривались, не маючи змоги випускати якісну і дешеву про-дукцію.

Залежачи від морського відомства, поселенці не повинні були підпорядковуватись земським закладам і виконувати розпорядження військового керівництва. Однак в дійсності земське і військове начальство часто зверталось до керівництва чорноморського адмірал-тейст-ва з різними проханнями, а те йшло їм назустріч, і мешканці адміралтейських сіл мусили ре-монтувати поштові дороги, утримувати війська в своїх домівках, давати підводи для проїзду офіцерам та чиновникам і для перевезення вантажів для військових частин. Крім того, з посе-ленців щорічно стягували до 10 тис.руб, які йшли на утримання сільського управління, найман-ня кінної сільської пошти та інші потреби села. Поселенці змушені були також зси-пати зерно в сільські запасні хлібні магазини. Життя мешканців адміралтейських сіл жорстко регла-ментувалось ін-струкціями та різними вказівками морського відомства і було досить важ-ким.

З розвитком капіталізму в Україні поселення на другому етапі існування все більше і більше втягувались у ринкові зв'язки. Напередодні скасування залежності від морського відомства в адміралтейських селах, крім поселе-нців, які займалися торгівлею, мешкали селяни-торгівці, ремісники, один купець. В Богоявленську, Березнегуватому та Висунську відбувались ярмарки, а в двох останніх – і щотижневі базари. Посилювалось майнове розшарування серед мешканців поселень: деякі поселенці мали по 68 десятин орної землі, 33 голови великої рогатої худоби, 550 овець, нато-мість у 1860 р. в адміралтейських селах було 142 поселенські сім'ї, які не мали навіть своїх будинків і мешкали по найму у більш багатих односільчан.

Важке економічне становище більшості поселенців доповнювалось відсутністю кваліфікованої медичної допомоги, що призводило до високої смертності серед мешканців адміралтейських сіл, особливо серед дітей. Чисельність населення в поселеннях зростала завдяки значному перевищенню народжуваності над смертністю. У 1861 р. в цих населених пунктах мешкало 16593 особи обох статей. Стан народної освіти теж був не кращим. Шкіл в поселеннях не було, і більшість населення залишалась неписьменною. Релігія займала помітне місце у житті поселенців (їх релігійні уявлення були в рамках офіційного православ’я).

У середині 50-х років ХІХ ст. у Російській імперії розпочався період реформ, які сприяли лібералізації царського режиму і були кроком, на який самодержавство змушене було піти під натиском загальної кризи феодально-кріпосницької системи та загрозою революційного вибуху.

Буржуазно-ліберальні реформи, які почали запроваджувати після смерті Миколи І, не могли обійти і чорноморські адміралтейські поселення. Маніфестом Олександра ІІ від 19 лютого 1861 р. було скасовано кріпосне право, а 14 липня 1861 р. “Высочайше утвержденным мнением Государственно-го Совета” і залежність адміралтейських поселенців від морського відомства. Примусова праця на підприємствах чорноморського адміралтейства була замінена вільнонайманою. Колишнім поселенцям було надане пра-во записуватись в міські або сільські стани на підставі загальних законів. Самі ж чорноморські адміралтейські поселення були перет-ворені в перед-містя і підпорядковувались Миколаївському військовому губернатору. Зе-мля, яка належала адміралтейським селам, була залишена за передмістями. Ділянки, зайняті під будин-ки, подвір’я, городи, сади поселян, були передані їм в повну власність з правом передачі і відчу-ження стороннім особам. Польові землі, які знаходились в общинному володінні поселян, були залишені за ними при тому самому порядку володіння, але якщо з часом приміські обивателі захотіли б розділити ці землі між собою на ділянки, то це їм не заборонялось. Самі колишні ад-міралтейські поселенці повинні були платити казні і земству податки та відбувати повинності.

У висновках узагальнені основні результати дисертаційного дослі-дження, які зводяться до наступних положень:

- аналіз стану наукової розробки зазначеної теми показав, що дана проблема не стала об'єктом детального вивчення. В дореволюційній, ра-дянській і вітчизняній історіографії стисло висвітлювались лише окремі питання з історії чорноморських адміралтейських поселень або давалась загальна характеристика даної проблеми. На сьогодні відсутні монографічні дослідження з даної теми, більшість архівних документів та друкованих матеріалів не була введена до наукового обігу;

- необхідність виникнення чорноморських адміралтейських посе-лень в Російській державі була обумовлена, насамперед, соціально-економічним розвитком країни, вирішенням чорноморської проблеми, потребою будівництва Чорноморського флоту. Будувати новий флот при допомозі вільнонайманих робітників, коли в державі панували феодально-кріпосницькі відносини, було неможливо. Тому у 1790 р. на Півдні України були створені адміралтейські поселення, мешканці яких були примусово приписані до морського відомства і мусили працювати на адміралтейських роботах (в основному чорноробами), а також в сільському господарстві;

- чорноморські адміралтейські поселення заселялись у кінці XVIII – на початку XIX ст. різними верствами населення – селянами-втікачами, майстровими,