ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

ШКРЕБТІЙ ЮРІЙ МАТВІЙОВИЧ

УДК 796.071.5

УПРАВЛІННЯ ТРЕНУВАЛЬНИМИ І ЗМАГАЛЬНИМИ НАВАНТАЖЕННЯМИ СПОРТСМЕНІВ ВИСОКОГО КЛАСУ

В УМОВАХ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ

24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з фізичного виховання і спорту

Київ-2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство України у справах сім’ї, молоді і спорту

Науковий консультант

доктор педагогічних наук, професор

Платонов Володимир Миколайович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, ректор

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Болобан Віктор Миколайович,

Академія фізичного виховання, м. Біла Подляска, Польща,

професор кафедри індивідуальних видів спорту

доктор педагогічних наук, професор

Максименко Георгій Миколайович,

Інститут фізичного виховання і спорту Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри

спортивних дисциплін

доктор педагогічних наук, професор

Бізін Віктор Петрович,

Кременчуцький державний політехнічний університет, професор кафедри фізичного виховання

Провідна установа Дніпропетровський державний інститут фізичної культури, кафедра олімпійського і професійного спорту, Міністерство України у справах сім’ї, молоді і спорту, м. Київ

Захист відбудеться “3“ липня 2006 р. о 1430 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.626.01 в Державному науково-дослідному інституті фізичної культури і спорту (036680, м.Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий “26” травня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С.А.Олійник

Загальна характеристика роботи

Актуальність. Центральне місце в існуючій системі наукових знань про спорт відведено теорії та методиці спортивного тренування, а в ширшому розумінні — спортивній підготовці. Ця галузь знань покликана визначати закономірності становлення майстерності спортсмена, встановлювати способи їх використання у практиці спорту.

У теорії й методиці спорту ця проблема в її загальнотеоре-тичному аспекті доволі глибоко вивчена науковими школами Л.П. Матвєєва (система періодизації спортивного тренування), В.М. Платонова (основи сучасної системи підготовки спортсменів в олімпійському й професійному спорті), М.Я. Набатникової (проблеми юнацького спорту й методика розвитку витривалості), Н.Ж. Булгакової (система спортивного відбору й багаторічної підготовки), В.П. Філіна (підготовка юних спортсменів), В.С. Фар-феля, Д.Д. Донського, І.П. Ратова, А.М. Лапутіна (дослідження спортивних рухів з використанням перспективних технічних засобів), І.В. Вржесневського, В.В. Петровського (режими роботи й відпочинку в спортивному тренуванні), а також відомими закордонним фахівцями (Harre 1994; Viru1995; Bompa T.O., 1995, 2001; Dragnea2002; Sozanski H,2003, WilmoreCostill2004).

Надзвичайна напруженість сучасного тренування створює додаткові труднощі, коли потрібно встановити оптимальний режим роботи і відпочинку, їх чергування у рамках структурних утворень тренувального процесу, забезпечити адекватні умови для повноцінного виконання спортсменом роботи різної спрямованості й ефекти-вного перебігу спеціальних адаптаційних реакцій в організмі після неї, що помітно впливає на дієвість змагальної діяльності. Великі обсяги та інтенсивність тренувальних і особливо змагальних навантажень сучасного спорту призводять до поширення травматизму, що в свою чергу, негативно позначається на якості підготовки у різних видах спорту від 30 до 70 % спортсменів.

Це викликає нагальну потребу проведення досліджень з проблеми оптимізації тренувальних і змагальних навантажень для досягнення максимального тренувального і змагального ефекту. Така побудова процесу підготовки характеризується великими навантаженнями, обсягами та інтенсивністю тренувальної роботи і водночас створює умови для ефективного формування адаптаційних можливостей, а також забезпечує профілактику переадаптації, усуває ризик завдати шкоду здоров’ю спортсменів.

Аналізуючи стан проблеми управління тренувальним процесом і ґрунтуючись на загальнотеоретичних знаннях у цій галузі, а також на результатах досліджень у суміжних напрямах і таких, що містяться у працях В.О. Запорожанова (1995), Б.М. Шустіна (1995), М.М. Булатової (1996), Л.П.Матвєєва (2001), В.М. Платонова (2004) та інших, можна сформулювати основні напрями подальшого розвитку теорії та методики управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки.

Поряд із збільшенням обсягів тренувальної і змагальної діяльності, структуризацією процесу підготовки, оптимальним розподілом засобів і методів підготовки в різних структурних утвореннях ці напрями передбачають збалансування тренувальних та змагальних навантажень і факторів, що забезпечують ефективність їх використання.

Необхідність подібного дослідження диктується ще і тим, що в ряді цикліч-них видів спорту значно збільшилася кількість змагань, що є наслідком комерціалізації спорту вищих досягнень, а це, у свою чергу, ускладнило раціональне планування тренуваль-ного процесу й знизило рівень спеціальної працездатності по най-важливіших параметрах змагальної діяльності.

Напрями подальшого удосконалення управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу пов’язані також із можливістю використання різних додаткових факторів, здатних підтримати працездатність спортсменів на рівні, що відповідає характеристикам змагальної діяльності. Викладене вище свідчить про актуальність наших досліджень, оскільки вони спрямовані на пошук оптимізації тренувального процесу з метою досягнення максимального ефекту від проробленої тренувальної роботи, що виключає зниження спеціальної працездатності.

Зв'язок роботи з основною тематикою НДР. Автором з 1981 року здійс-нюється керівництво темами Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту центрального органу виконавчої влади з питань фізичної культури і спорту:

1981 – 1985 р. – "Об'єктивізація управління параметрами тренувальних і змагаль-них навантажень з метою досягнення максимального тренувального ефекту" (№ держ. реєстрації 830075968);

1986 – 1990 рр. – "Оптимізація методики управління параметрами тренувальних і змагальних навантажень у різних структурних утвореннях тренувального процесу" (№ держ. реєстрації 860089793);

1991 – 1995 рр. – "Об'єктивізація методики управління параметрами тренувальних і змагальних навантажень з урахуванням техніко-тактичної підготовки спортсменів" (№ держ. реєстрації 910026131);

1996 – 2000 рр. – "Управління тренувальними і змагальними навантаженнями в умовах інтенсифікації процесу підготовки спортсменів (№ держ. реєстрації" 01960010);

2001 – 2005 рp. – "Удосконалення системи управління параметрами тренуваль-ної і змагальної діяльності кваліфікованих спортсменів" (№ держ. реєстрації 0101U006308).

Мета дослідження полягає у розробці науково-методичних основ управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів вищої кваліфікації у взаємозв’язку із закономірностями розвитку процесів стомлення та відновлення їх працездатності, формування термінового та довгострокового адаптаційного процесу.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологія досліджень. Методологічну основу дослідження проблеми управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки, що базується на використанні методів, поширених у сфері спорту вищих досягнень, становить інформаційний фонд, який включає такі категорії інформації:

· оцінюючу – що свідчить про характеристики успішності виконання моторних актів і рухових якостей;

· діагностуючу – що відображає дані про стан провідних функціональних систем організму спортсменів, відповідальних за моторні прояви, які характеризують значущість впливу різних факторів;

· навчаючу – що включає вказівки щодо організації і методики побудови процесу підготовки;

· орієнтуючу – яка включає вказівки щодо вибіркового застосування засобів підвищення працездатності спортсменів;

· мобілізуючу – що стимулює спортсмена до цілеспрямованого вдосконалення рухових якостей чи відповідної функціональної системи;

· організаційно-нормативну – яка свідчить про особливості планування структурних утворень тренувального процесу (заняття, мікро-, мезо-, макроцикли) та підготовки спортсменів до найбільших змагань.

Вирішуючи конкретні завдання, ми враховували висновки і положення провідних наукових шкіл, які розробляли у своїх дослідженнях широкий спектр проблем щодо інформаційного забезпечення і організації подальшого удосконалення підготовки спортсменів високого класу в олімпійському спорті.

Методологія дослідження базувалася на сумі загальнотеоретичних знань і практичного досвіду в галузі олімпійського спорту, докладно викладених у працях Л.П. Матвєєва, В.М. Платонова, М.М. Булатової, Ю.В. Верхошанського, Н.Ж. Булгакової, М.І. Волкова, М.Я. Набатникової, Ф.П. Суслова, В.М. Дячкова, М.Г. Озоліна, А.Д. Новикова, С.М. Вайцеховського та ін.

У ході досліджень різних аспектів проблеми управління трену-вальними і змагальними навантаженнями в умовах інтенсифікації процесу підготовки спортсменів використовувалися основні положення теорії управління (А.П.Бондарчук, 2000; Л.П. Матвеев, 1999, 2001; В.М. Платонов, 1977 – 2004;), теорії адаптації і закономірності формування адаптації у спортсменів (В.М. Платонов, 1988; Ф.З. Меерсон, М.Г. Пшенникова, 1988) біоенергетики напруженої м'язової діяльності (В.С. Міщенко, 1984-2006; В.Д. Моногаров, 1993; М.І. Волков, 1990 – 2005). теорії управління рухами спортсменів (В.М.Заціорський, 1981 – 1984; А.М. Лапутін, 1986 – 2001, М.П. Шестаков, 2005) педагогіки і психології (Г.Д. Горбунов, 1986; В.С. Уейнберг, Д. Гоулд, 1998) організації і управління у сфері фізичної культури і спорту (Л.П.Матвеев, 1999; Ю.П. Мічуда, 2004; П.О. Рожков, 2004)

Для вирішення поставлених завдань у роботі використано такі методи дослі-дження:

· теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу інформації;

· узагальнення досвіду провідних вітчизняних тренерів та науковців;

· інструментальні методи дослідження рухової діяльності та функціональних систем людини (контроль фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи, дослідження структури рухових дій плавців з використанням тензодинамографії, а також вивчення електричної активності м'язів методом електроміографії);

· лабораторний і педагогічний експерименти;

· методи математичної статистики.

Об’єкт досліджень – система підготовки спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації тренувального процесу.

Предмет досліджень – управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу.

Наукова новизна:

· Уперше розроблено науково-методичні основи управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів вищої кваліфікації на основі органічного взаємозв’язку з їх обсягом, інтенсивністю, спрямованістю, чергуванням у структурних утвореннях тренувального процесу (заняттях, мікроциклах, мезоциклах, макроциклах) з урахуванням процесів стомлення і відновлення, формування термінового та довгострокового адаптаційного процесу. Показано, що такий підхід не тільки сприяє суттєвому підвищенню ефективності системи підготовки, але й також є вирішальним фактором профілактики можливого негативного ефекту застосування напружених тренувальних і змагальних навантажень – перевтоми спортсменів, переадаптації функціональних систем, профілактики захворювань;

· уперше досліджено закономірності, що визначають планування компонентів навантажень в різних структурних утвореннях тренувального процесу, обґрунтовано принципи побудови типів тренувальних занять, в яких використовуються навантаження, спрямовані на сполучений (одночасний) розвиток рухових якостей у висококваліфікованих спортсменів, вивчено особливості адаптаційних реакцій структури рухових дій;

· уперше виявлено закономірності управління відновними процесами спортсменів високої кваліфікації з комплексним використанням найбільш поширених засобів відновлення і стимуляції працездатності залежно від спрямованості навантажень, розроблено й експериментально перевірено методику використання засобів попередньої стимуляції працездатності спортсменів високого класу відповідно до характеру змагальної діяльності;

· уперше в умовах кризового стану системи фізкультурно-спортивного руху України розроблено та законодавчо закріплено концептуальні положення олімпійської підготовки національних команд, їх найближчого та віддаленого резерву, що дозволило визначити шляхи формування принципово нової системи підготовки спортсменів високого класу, яка передбачає раціональну перебудову та перехід на якісно новий рівень функціонування;

· доповнено і внесено в теорію адаптації до фізичних навантажень нові дані про особливості управління терміновими реакціями адаптації спортсменів високої кваліфікації протягом дня, обґрунтовано можливість застосування компонентів навантажень для відновлення і стимулювання їхньої спеціальної працездатності, досягнення показників змагальної діяльності в умовах напруженого тренувального процесу;

· доповнено і розширено теоретичні принципи спортивної підготовки, що ви-значають оптимальні варіанти сполучення програм навантажень тренувальних мікроциклів рі-зної переважної спрямованості у "базових" мезоциклах і в макроциклі.

Практична значущість одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні нової концепції підвищення ефективності спеціальної працездатності спортсменів в умовах інтенсифікації тренувального процесу, що істотно змінює традиційні уявлення у даній області.

Виявлені закономірності об'єднують сучасні знання про методику спортивного тренування, на основі яких: / в практику підготовки спортсменів високого класу, а також :

-

-

Практична значущість роботи полягає також в можливості широкого використання її теоретичних положень і методичних розробок у процесі підготовки кваліфікованих спортсменів в інших циклічних видах спорту.

Фактичний матеріал, наведений у роботі, та зроблені на його основі узагальнення і висновки використані при удосконаленні курсу викладання теорії і методики циклічних видів спорту (плавання, велоспорт) у вищих навчальних закладах і різних аспектів спортивного тренування.

Практична значущість роботи підтверджена актами впровадження результатів досліджень у практику, що здійснено на рівні центрального органу виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту України, системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів галузі, а також організацій, які здійснюють підготовку висококваліфікованих спортсменів.

Теоретичні та практичні доробки дисертації стали підґрунтям удосконалення навчальних дисцип-лін “Теорія та методика викладання обраного виду спорту”, “Загальна теорія під-готовки спортсменів”, навчальних програм для аспірантів за фахом 24.00.01 “Олімпійський і професійний спорт”, програм навчально-методичних семінарів слухачів підвищення кваліфікації та тренерів, курсів лекцій і практичних занять для студентів Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Особистий внесок автора полягає в керівництві тематикою Зведеного плану науково-дослідних робіт, розробці загальної концепції, визначенні напрямів досліджень, організації, керівництві й участі в здійсненні експериментальної роботи, обробці, узагальненні і теоретичному аналізі отриманого матеріалу, а також у впроваджені результатів НДР у практику. Автор безпосередньо брав участь в тренувальному процесі (в якості тренера експериментальної групи спортсменів високого класу). Серед його учнів більше 20 майстрів спорту, переможці національних першостей і найбільших міжнародних змагань.

У розробці окремих фрагментів досліджень, здійснених протягом двох олімпійських циклів, брали участь співавтори (в тому числі і аспіранти), що підтверджується спільними науковими публікаціями та звітами НДР.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні висновки доповідались на таких конференціях і конгресах, як: Республіканська науково-методична конференція “Науково-методичні основи підготовки спортсменів високого класу” (Київ, 1980); Республіканська наукова конференція “Фізіологічні механізми фізичної та розумової працездатності при спортивній і трудовій діяльності” (Львів, 1981); Всесоюзна науково-методична конференція “Сучасні засоби і методи відновлення працездатності спортсменів” (Москва, 1982); Республіканська науково-практична конференція “Наукові основи багаторічного тренувального процесу і підготовка олімпійського резерву” (Дніпропетровськ, 1983); Всесоюзна науково-практична конференція “Побудова тренування по рокам навчання в спортивних школах” (Москва, 1987); Республіканська науково-практична конференція “Науково-педагогічні проблеми фізичної культури в умовах основних напрямів перебудови вищої і середньої освіти в республіці” (Івано-Франківськ, 1988); Міжнародний науковий конгрес “Сучасний олімпійський спорт” (Київ, 1993); науково-практичний семінар для провідних тренерів України “Система багаторічної підготовки у сучасному олімпійському спорті та додаткові фактори, що стимулюють її ефективність” (Київ, 1999); Міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт і спорт для всіх” (Київ, 1997, 2000, 2005, Мінськ, 2001, Варшава, 2002, Москва, 2003, Алмати, 2004); Всеукраїнська науково-методична конференція “Молода спортивна наука України” (Львів, 2005); II Міжнародна науково-практична конференція “Духовне відродження фізичної культури і спорту” (Донецьк, 2005).

Публікації. По темі дисертації автором опубліковано 44 наукові публікації, з них – 20 наукових праць (одноосібно) у рекомендованих ВАК фахових виданнях.

Результати досліджень опубліковано у монографії “Управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу”, збірнику наукових праць за редакцією здобувача “Об'єктивізація методики управління параметрами тренувальних нава-нтажень”, підручнику “Плавання”, написа-ному у співавторстві.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 394 сторінках. Складається із вступу, семи розділів, висновків, практичних рекомендацій, бібліографії (469 найменувань), ілюстрована 17 рисунками, 62 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значущість роботи, а також подано інформацію про апробацію роботи, загальні відомості про публікації з проблем дисертаційного дослідження, особистий внесок автора та його публікації .

Перший розділ дисертації “Основні напрями інтенсифікації тренувального процесу в циклічних видах спорту” присвячений аналізу наукової та методичної літератури у досліджуваній галузі.

Матеріал, викладений у розділі, присвячений розв’язанню першого і другого завдання досліджень, які передбачали вивчення сучасного стану проблеми інтенсифікації процесу підготовки спортсменів у циклічних видах спорту, а також розробку методологічних підходів, теоретичних передумов і методичних основ її подальшого вивчення і вирішення.

Проведений теоретичний аналіз робіт провідних фахівців сфери фізичної культури і спорту – В.С. Міщенка (1988 – 1989), Т.М. Абсалямова (1991), Г.М. Максименка (1992), Є.І.Іванченка (1993), В.М. Болобана (1995), В.П. Бізіна (1995), М.М. Булатової (1996), К.П. Сахновського (1997), Т.С. Тімакової (1998), Л.П. Матвєєва (1997, 1999, 2001), В.М. Платонова (1997, 2004), свідчить, що система знань в області теорії і методики спортивного тренування, що відображає закономірності становлення майстерності спортсменів, а також визначає способи використання цих закономірностей у практиці спорту, останніми роками істотно змінилася.

По-перше, цей період характеризується плідною науково-дослідною роботою у галузі морфології і фізіології, біомеханіки і біохімії спорту. Цікаві і цінні результати були отримані при розробці структури змагальної діяльності; шляхів оптимізації системи контролю, управління і моделювання в системі спортивної підготовки; методики розвитку різних рухових якостей – сили, витривалості, швидкісних спроможностей, гнучкості, координації; ефективності варіантів спортивної техніки, методики психологічної підготовки; оптимальної структури багаторічної і річної підготовки, методики побудови найважливіших елементів структури процесу підготовки – етапів, періодів, різних циклів, занять.

По-друге, сучасна спортивна діяльність, насамперед змагальна, активно переходить на принцип професійного спорту. Комерціалізація спорту реструктурувала змагальну діяльність висококваліфікованих спортсменів, а існуюча система спортивних змагань помітно змінилася, кардинально модифікуючи об'єктивні закономірності формування, розвитку і реалізації спортивної форми. Різке збільшення кількості спортивних змагань помітно розширило межі змагального періоду, змінивши періодизацію процесу спортивної підготовки. Це викликало протиріччя організаційно-методичного характеру стосовно тривалості тренувального процесу, що забезпечує досягнення максимально можливих для конкретного спортсмена результатів у визначений час.

Для сучасного тренувального процесу характерним є також те, що спортсмени високої кваліфікації на завершальних етапах підготовки вирізняються високим ступенем адаптації до різних факторів педагогічних впливів. В основі такої адаптації лежить багаторічна підготовка. На цих етапах спортсмени продовжують виконувати великі обсяги спеціалізованої роботи, яка, на жаль, не дає приросту спортивного результату, оскільки у цей період уже вичерпано зумовлений генетично адаптаційний ресурс організму. Крім цього, у таких спортсменів розвинута ступінь пристосовуваності до раніше реалізованих факторів спеціалізованих впливів. Все це призводить до того, що знижується ефективність вправ, які виконуються під час тренувань, порівняно з вимогами змагальної діяльності.

Тому останніми роками виникла проблема створення в процесі тренувань умов для підвищення ефективності роботи.

Основна орієнтація прийомів, що розробляються – спрямоване управління окремими параметрами тренувальних навантажень (інтенсивності, швидкості виконання окремих вправ) з метою створення умов, здатних стимулювати можливості організму спортсмена до подальшої адаптації. Ці дані представлено у працях В.Б. Іссуріна (1985), В.С. Міщенка (1988), Є.І. Ширковця (1994, 2003), М.М. Булатової (1996), А.П. Бондарчука (2000), Л.П. Матвеева (1999, 2001), В.М. Платонова (1997, 2004) та ін.

На наш погляд, найбільш актуальним завданням є дослідження специфічних впливів на результативність змагальної діяльності. Вирішення цих питань може вдосконалити методичні основи підготовки спортсменів високого класу, які спеціалізуються в циклічних видах спорту.

Нерозв’язаність цілого ряду теоретичних і методичних питань зумовила необхідність розробки наукової концепції управління тренувальними і змагальними навантаженнями в умовах інтенсифікації процесу підготовки спортсменів високого класу.

Таким чином, розв’язання першого і другого завдання досліджень шляхом аналізу літературних джерел та узагальнення практичного досвіду підготовки спортсменів у циклічних видах спорту дозволило виявити шляхи вирішення проблеми управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки та опрацювати методологію досліджень, яка враховує:

-

-

-

-

-

-

-

Викладене вище обумовило необхідність розробки наукової концепції управління тренувальними і змагальними навантаженнями в умовах інтенсифікації процесу підготовки спортсменів високого класу.

У другому розділі дисертації “Методи і організація досліджень” наведено систему методів дослідження, відповідних до об’єкту, предмету, мети та завдань дослідження, обґрунтовано доцільність використання цих методів та описано організацію дослідження.

Наведені методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання; теоретичного аналізу та узагальнення науково-методичної літератури; педагогічного дослідження та експерименту; оцінка фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи; дослідження структури рухових дій спортсменів, тестування фізичних якостей і здатностей.

Дослідження здійснено відповідно до завдань Зведеного плану науково-дослідних робіт у сфері фізичної культури і спорту центрального органу виконавчої влади з питань фізичної культури і спорту упродовж 1981-2005 років.

1981 – 1985 рр. Виконувалися дослідження з тем: “Об'єктивізація управління параметрами тренувальних і змагальних навантажень з метою досягнення максимального тренувального ефекту” (№ держ. реєстрації 830075968), а також “Система комплексного застосування тренувальних навантажень і додаткових факторів підвищення спеціальної працездатності в циклічних видах спорту” (№ держ. реєстрації 81086946).

В цей період експериментально досліджувалася також методика побудови і специфіка післядії програм окремих мікроциклів з різною динамікою і переважною спрямованістю навантажень на функціональний стан організму кваліфікованих плавців, а також визначались оптимальні варіанти сполучення мікроциклів у мезоциклах.

Виявлялися можливості управління відновними процесами спортсменів з використанням педагогічних і фізіотерапевтичних засобів; вивчалася можливість підвищення ефективності процесу фізичної підготовки, широко використовуючи вправи, що вимагають одночасного прояву силових якостей і гнучкості. Досліджуваний контингент – висококваліфіковані спортсмени (кандидати в майстри спорту й майстри спорту 17 – 20 років).

1986 – 1990 рр. “Оптимізація методики управління параметрами тренувальних і змагальних навантажень у різних структурних утвореннях тренувального процесу (№ держ. реєстрації 860089793), а також “Розробка методів і засобів управління процесами адаптації організму спортсменів циклічних видів спорту до високих тренувальних й змагальних навантажень у різних структурних утвореннях тренувального процесу” (№ держ. реєстрації 860089814).

У результаті досліджень цього періоду вивчено можливість комплексного використання фізичних засобів відновлення з метою управління параметрами тренувальних і змагальних навантажень у спортсменів високої кваліфікації, розроблено теоретико-методичні положення застосування засобів відновлення і стимуляції працездатності спортсменів, що спеціалізуються в циклічних видах спорту (плавання, велоспорт).

Результати досліджень етапу апробовані в практиці підготовки збірної команди країни з велосипедного спорту (трек) до найбільших змагань 1980 – 1985 р.; Ігор XXII Олімпіади, чемпіонатів світу 1982 – 1985 рр., міжнародних змагань “Дружба” 1984 р., чемпіонату світу і Європи з плавання 1986 та 1987 рр.

Методика комплексного застосування засобів відновлення і стимуляції працездатності спортсменів з успіхом була використана у тренувальній і змагальній діяльності заслуженого майстра спорту, триразового чемпіона світу, переможця міжнародних змагань С. Копилова, заслужених майстрів спорту В. Мовчана, В. Осокіна, В. Петракова, Г. Умараса, майстрів спорту міжнародного класу А. Панфілова, В. Шпундова та інших провідних спортсменів збірної команди країни з велоспорту, при підготовці переможців і призерів найбільших міжнародних змагань з плавання С. Смирягіна, Г.Пригоди, В. Ткаченка.

Експериментально вивчене дозування односпрямованих тренувальних навантажень кваліфікованих плавців (кандидати в майстри спорту й майстри спорту, члени збірної України з плавання) у мікроциклах на основі контролю фізіологічної реактивності. Це дозволило розробити критерії оцінки поточного тренувального ефекту навантажень різної переважної спрямованості в тренувальному процесі кваліфікованих плавців на основі динаміки фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи та обґрунтувати рекомендації з корекції тренувального процесу.

1991 – 1995 рр. "Об'єктивізація методики управління параметрами тренувальних і змагальних навантажень із урахуванням техніко-тактичної підготовки спортсменів" (№ держ. реєстрації 910026131), а також "Біомеханічне обґрунтування засобів і методів управління процесом адаптації організму спортсменів до високих тренувальних навантажень у різних структурних утвореннях спортивної підготовки (у видах спорту із циклічним характером діяльності)" (№ держ. реєстрації 910026125).

Вивчалася залежність структури рухових дій плавців від умов реалізації тренувальних занять різної переважної спрямованості. Дані, отримані в експериментальних дослідженнях із кваліфікованими (17-20 років) плавцями дозволили методично обґрунтувати послідовність застосування тренувальних і змагальних навантажень із урахуванням необхідності вдосконалення спортивної техніки.

1996 – 2000 рр. "Управління тренувальними й змагальними навантаженнями в умовах інтенсифікації процесу підготовки спортсменів" (№ держ. реєстрації 01960010). Вивчалися адаптаційні аспекти проблеми управління тренувальними і змагальними навантаженнями в структурних утвореннях процесу підготовки.

2001 – 2005 рр. розроблявся науковий напрям "Теоретико-методичні основи раціональної підготовки спортсменів на різних етапах їх багаторічного вдосконалення. Розробка та удосконалення методів і технологій процесу підготовки спортсменів високого класу" (№ держ. реєстрації 0101006308). Відповідно до завдань центрального органу виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту удосконалювалась програмна і законодавча база подальшого розвитку сфери фізичної культури і спорту України. Опрацьовано комплекс заходів для удосконалення організаційних, нормативних і методичних основ олімпійської підготовки українських спортсменів.

Третій розділ “Формування адаптації під впливом тренувальних і змагальних навантажень” присвячений дослідженню загальної закономірності, що об’єктивно визначає планування окремих компонентів навантаження в різних структурних утвореннях тренувального процесу. Дослідження були спрямовані на визначення шляхів управління руховими здатностями спортсменів для досягнення максимального тренувального і змагального ефекту.

У розділі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у пошуку методичних рішень, які дозволили б враховувати різні компоненти адаптації, що впливають на досягнення високих спортивних результатів (рис.1).

Особливо актуальними є аспекти адаптації спортсменів у процесі діяльності, пов'язаної із застосуванням напружених м'язових навантажень, а також проблеми формування адаптивних резервів, необхідних для подолання екстремальних станів.

Рис.1. Формування адаптації під впливом тренувальних і змагальних навантажень

При інтенсифікації процесу підготовки спортсменів орієнтація на адаптивні можливості організму без урахування принципів їх формування й наявності резерву пристосування не дозволяє оптимально оцінювати і управляти функціональним станом спортсмена при м'язових навантаженнях. Тому пошуки шляхів обґрунтування і формування активності адаптації, її резерву є найважливішою ланкою в системі оцінки пристосування спортсменів, що використовують великі тренувальні й змагальні навантаження.

Активна адаптація як функція розширених меж гомеостазу особливо яскраво проявляється при повторюванні навантажень різної спрямованості, що досягається активізацією фізіологічних функцій і виражається в мобілізації функціонального резерву організму.

Формування реакцій адаптації під впливом тренувальних і змагальних навантажень досліджувалось в два етапи.

На першому етапі визначалась оцінка і можливості прогнозування поточного тренувального ефекту на основі аналізу змін фізіологічної реактивності. Установлено що високий рівень підготовленості спортсменів не завжди здобувається завдяки гармонійній взаємодії усіх факторів, які забезпечують працездатність у конкретному виді спортивної діяльності, найважливішим є співвідношення різних сторін підготовленості, що забезпечують індивідуальні особливості спортсменів, а також оптимізацію їх функціональної підготовленості.

В основу підходу, який дозволить підвищити ефективність підготовки спортсменів високого класу, може бути покладено вдосконалення елементів управління тренувальним процесом, що передбачає оцінку і можливості прогнозування поточного тренувального ефекту на підставі аналізу змін фізіологічної реактивності, дослідження впливу стомлення на структуру рухів спортсменів, а також їх залежності від умов реалізації тренувальних програм різної переважної спрямованості.

На другому етапі вивчався процес стомлення і відновлення при фізичних навантаженнях як реакції адаптації. Було відмічено, що центральне місце у вивченні адаптації у спортивній практиці посідає визначення закономірностей динаміки розвитку стомлення, після окремих навантажень, серій виконуваних вправ, занять з різними за величиною чи спрямованістю навантаженнями, тощо.

В основу такого підходу можуть бути покладені дослідження, орієнтовані на способи корекції функціональної підготовленості в цілому та окремих компонентів адаптаційного процесу, завдяки чому створюються нові умови для ефективного управління процесом спортивного тренування на основі розширення уявлень про фактори, якими обумовлюються стомлення, відновлення і функціональна підготовленість спортсменів.

Нами встановлено, що повторювані м'язові навантаження сприяють переходу організму на підвищені рівні функціональних можливостей, що доповнює дані, отримані іншими фахівцями (В.М. Платонов, 1988, 2004; М.І.Волков, 1990, 2002; В.С. Мищенко, 1990, 2005). Адаптація відтворює різні дискретні перебудови гомеостатичних можливостей: поточні (протягом декількох хвилин і годин), короткочасні (за кілька днів), довгострокові (протягом декількох місяців). Зміни поточних, короткочасних і довгострокових гомеостатичних можливостей впливають на пристосувальні реакції, що виникають і формуються в організмі з метою досягнення адаптивного результату (Ф.З. Меерсон, 1986). Пристосування до м'язових навантажень варто розглядати як активний динамічний процес, що виражається в різних формах адаптації.

Це дає можливість, аналізуючи цілеспрямовану адаптивну діяльність спортсменів, визначати частку участі функцій, що забезпечують одержання кінцевого пристосувального результату за обраний період.

Обрання системного підходу як методологічної основи дозволило сформулювати новий теоретичний підхід до досліджуваної проблеми аналізу й оцінки формування адаптаційних реакцій до тренувальних і змагальних навантажень. З позиції такого підходу (П.К. Анохин, 1975; В.М. Платонов, 1988, 2004; В.С. Мищенко, 1990, 2005) організм розглядається як цілісна динамічна функціональна система, всі елементи якої самокеруються і саморегулюються за принципом зворотної аферентації для досягнення корисного адаптивного результату, а адаптація до м'язових навантажень різної спрямованості розглядається як фізіологічна потреба організму і може мати активний характер. Обраний концептуальний підхід дозволяє по-новому проаналізувати й оцінити проблему цільової організації активного пристосувального поводження спортсменів, а також дає можливість зрозуміти ряд загальних теоретичних і практичних питань формування фізіологічних резервів адаптації в процесі дії тренувальних і змагальних навантажень, результативності адаптивної діяльності, її структурного вираження, підвищення працездатності, спортивної тренованості.

В адаптації до фізичних навантажень слід також виділяти специфічний компонент, пов'язаний з адаптацією виконавчих структур — елементів опорно-рухового апарату. Специфічна адаптація опорних і скорочувальних складових апарату руху до відповідного навантаження, у свою чергу, включає й досить загальні механізми адаптації, що формуються незалежно від дії великої різноманітності навантажень у різних видах спортивних спеціалізацій, і більш диференційовані особливості, що залежать від характеру вимог того чи іншого виду спорту.

Таким чином, специфічна адаптація до відповідних навантажень в наших дослідженнях розглядалась у трьох аспектах:

· формування термінових і довгострокових адаптаційних реакцій залежно від характеру, величини і спрямованості навантажень;

· розвиток стомлення і відновлення при суміщенні навантажень різної величини і спрямованості;

· адаптація структури рухових дій спортсменів залежно від умов реалізації навантажень тренувальних програм різної переважної спрямованості.

Результати досліджень, які визначали адаптаційні аспекти проблеми управління тренувальними і змагальними навантаженнями в структурних утвореннях, мають важливе практичне значення, враховуючи, що порушення звичайної ієрархії змагань, послідовності й підпорядкованості стартів більш низького рівня стартам більш високого призвели до “розмивання” меж підготовчого і змагального періодів з менш чітким виділенням структури циклів підготовки протягом року. Це суттєво ускладнило можливість планування підготовки спортсменів у межах макроциклів річної чи піврічної тривалості, де необхідно на основі нарощування можливостей високих досягнень спортсмена поетапно забезпечувати його відносно стабільну адаптованість до проміжних рівнів їх реалізації. Для успішного управління підготовленістю спортсменів необхідна об'єктивна розробка планування тренувального процесу, починаючи від планування частин окремих занять і закінчуючи багаторічним плануванням. Лише в цьому випадку вдається об'єднати безліч питань, що виникають у теорії і практиці спорту, а це дозволить визначитись із раціональним змістом тренувального процесу та його оптимальною побудовою.

Повторювані щоденно однакові навантаження не завжди забезпечують підвищення спортивних результатів. Необхідно постійно варіювати їх величину і спрямованість, урізноманітнювати засоби і методи тренування, орієнтуватися на розвиток тих можливостей організму, що лежать в основі спеціальної працездатності спортсмена в конкретній спортивній дисципліні. Успішна побудова сучасних тренувальних програм може бути забезпечена тільки з урахуванням загальних біологічних закономірностей адаптації до умов спортивного тренування.

Високий рівень функціональної підготовленості не обов'язково супроводжується високим рівнем розвитку всіх фізіологічних факторів, які забезпечують працездатність у конкретному виді спортивної діяльності, а найбільш важливим у цьому випадку є співвідношення рівня різних сторін підготовленості, що відповідає індивідуальним функціональним особливостям спортсменів. На цій основі оптимізується структура функціональної підготовленості та можливості реалізації досягнутого рухового потенціалу в ефективній змагальній діяльності.

В четвертому розділі “Управління терміновими реакціями адаптації спортсменів високої кваліфікації протягом дня” наводяться дані, в яких висвітлюються особливості суміщеного (одночасного) вдосконалення різних рухових якостей і які стосуються розробки змісту занять, мікро-, мезоциклів, періодів підготовки. Побудова спортивних тренувань здійснювалась з урахуванням педагогічних (обсяг, інтенсивність, засоби підготовки, динаміка та суміщення тренувальних і змагальних навантажень тощо) та функціональних (вплив фізичних навантажень на організм, динаміка відновлення різних функцій і систем організму після фізичних навантажень різної величини та переважної спрямованості) аспектів, урахування яких необхідне під час планування тренувального процесу.

Різні сторони підготовленості спортсменів у процесі тренувальної і змагальної діяльності виявлялись у тісному взаємозв’язку (розвиток силових якостей, гнучкості, їх суміщення з тренувальними і змагальними навантаженнями, які виконувались у воді, тощо).

Сучасні вимоги до планування навантажень викликають необхідність одночасного вдосконалення різних складових підготовленості, котрі передбачають не тільки підвищення їх рівня, а й поєднання у певну систему, що не може обмежуватись окремими сторонами підготовленості. Особливого значення набуває вдосконалення методики комплексного розвитку окремих рухових якостей з позиції максимального взаємозв'язку, аби робота, спрямована на розвиток однієї якості, сприяла максимальному прояву і більш ефективному вдосконаленню іншої. Зазначена методика використовується у підготовці кваліфікованих плавців, які застосовують великі обсяги роботи силового характеру (на суші) у поєднанні із заняттями у воді різної переважної спрямованості.

Досить детальна розробка даної проблеми (С.М. Вайцеховский, 1988; Е.И. Иванченко, 1992; Г.А. Гилёв, 1998; И.Л. Ганчар, 1998) не усунула протиріч у послідовності застосування навантажень з тією чи іншою величиною і переважною спрямованістю, відсутні також й інші характеристики, пов'язані з організацією такої форми роботи: немає рекомендацій з удосконалення техніки рухів залежно від характеру виконуваної роботи на суші й у воді; не наведені конкретні методичні рішення, що дозволяють планувати подальші навантаження, тощо.

Це зумовило необхідність наукового обґрунтування методики побудови тренувальних програм, які передбачають комплексний розвиток силових якостей (на суші) у поєднанні з тренувальними заняттями у воді з метою створення умов оптимізації спеціальної підготовки спортсменів.

У зв’язку з цим нами досліджені можливості використання компонентів навантажень різної величини і спрямованості.

З огляду на те, що вирішальну роль у досягненні прогресивного росту тренованості мають заняття з великими навантаженнями, а також найчастіше їх використання на вирішальних етапах підготовки, нами експериментально вивчено 27 варіантів сполучених тренувальних програм (табл.1).

Таблиця 1

Варіанти суміщень занять, які проводяться на суші і у воді

Спрямування занять з великими навантаженнями, які проводяться у воді | Спрямування занять на суші

Розвиток максимальної сили | Розвиток

вибухової сили | Розвиток силової витривалості

Величина навантаження | В | С | М | В | С | М | В | С | М

Підвищення швидкісних спроможностей | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

Підвищення витривалості при роботі анаеробного характеру | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18

Підвищення витривалості при роботі аеробного характеру | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27

Примітки: В – велике навантаження; С – середнє навантаження; М – мале навантаження; 1 – 27 – варіанти суміщень навантажень занять різної спрямованості.

За день до проведення експериментальних програм реєструвався комплекс показників, який дозволив оцінити рівень досліджуваних якостей, що проявляються під час роботи на суші й у воді. Наступного дня, після виконання програми на суші, визначалися здатності плавців перед тренувальним заняттям у воді. Після виконання всієї програми фіксувалися підсумкові дані.

Результати досліджень свідчать, що після проведення занять (або їх частин) зміна параметрів, які характеризують працездатність плавців, носить конкретний характер, тобто під час роботи основного впливу зазнають функції організму, най-більш характерні для занять силової спрямованості.

Водночас введення перед тренувальним заняттям у воді засобів, які передбачають розвиток силових якостей плавців (на суші), може викликати різні впливи на перебіг відновних процесів, а також визначити особливості планування навантажень наступних суміщень занять (табл.2).

Аналіз даних дозволив виділити дві групи суміщень навантажень таких занять й дати їм характеристику.

До першої групи належать сполучення навантажень занять, що викликають максимальну мобілізацію діяльності функціональних систем організму. Особливо ефективні вони у випадку відставання в розвитку окремих рухових якостей, і роботі над їх підвищенням потрібно приділити особливу увагу.

До цієї групи занять належать такі суміщення навантажень тренувальних занять на суші і у воді:

· після заняття з великим навантаженням, спрямованим на розвиток максимальної сили (на суші), проводиться заняття з великим або значним навантаженням, спрямованим на підвищення швидкісних спроможностей, витривалості в процесі роботи анаеробного або аеробного характеру (у воді) (1, 4, 7-й варіанти суміщень навантажень занять);

· після заняття з великим навантаженням, спрямованим на розвиток вибухової сили (на суші), проводиться заняття з великим або