Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Теленко Ольга Мирославівна

УДК 323.1 (410:416)

ОЛЬСТЕРСЬКА ПРОБЛЕМА

В ПОЛІТИЦІ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка

Науковий керівник: | кандидат історичних наук, доцент

Мороз Юрій Миколайович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри міжнародних відносин і

дипломатичної служби

Офіційні опоненти: | доктор політичних наук, професор

Перепелиця Григорій Миколайович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних відносин

та зовнішньої політики

кандидат політичних наук, доцент

Феденко Олександр Володимирович,

Львівський військовий ордена Червоної Зірки

інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного

Національного університету “Львівська політехніка”,

начальник кафедри інформаційно-психологічних операцій

Провідна установа: | Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, кафедра міжнародних відносин, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться 21 лютого 2006 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.11 у Львівському національному універ-ситеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Уні-верситетська, 1

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського націо-нального університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драго-манова, 5)

Автореферат розіслано “18” січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Присяжнюк Ю.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ольстерська проблема, яка має глибокі корені і виявляється у протистоянні двох громад північного сходу острова Ірландія – протестантів і католиків, дотепер стоїть на порядку денному британської політики. Багато сил, залучених до розв’язання цієї проблеми, налаштовані екстремістськи, використовують терористичні засоби, які суттєво перешкоджають політичному і соціально-економічному розвитку не лише Північної Ірландії, а й усього Сполу-ченого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії. Водночас той факт, що ольстерська проблема є внутрі-державною, не позбавляє її міжнародної значущості. Внаслідок процесів регіональної і глобальної інтеграції, а також через участь іноземних держав і міжнародних організацій ольстерська проблема набуває дедалі виразнішого міжнародного звучання. У цьому контексті досвід уряду Великої Бри-танії з урегулювання ольстерської проблеми становить особливий інтерес.

Важливими завданнями британського уряду упродовж минулого століття були пошук і реалізація найсприятливіших варіантів позитивної взаємодії протестантів і католиків Північної Ірландії, забезпечення стабільності в державі, збереження її територіальної цілісності та економічного процвітання. Дослідження процесів, що відбуваються в Північній Ірландії, дає змогу виявити переваги і недоліки політики британського уряду на північному сході ірландського острова та виробити зба-лансовані і виважені рекомендації щодо врегулювання міжетнічних відносин у полінаціональних державах.

Досвід Великої Британії з урегулювання етноконфесійних відносин може бути корисним і для України, де ще існують певні труднощі міжетнічного та міжкон-фесійного характеру. Отже, вивчення основних принципів поведінки країни з дав-німи парламентськими традиціями щодо подолання суперечностей між двома громадами Ольстера має практичну цінність для вироблення внутрішньополітич-ного та зовнішньополітичного курсу нашої держави.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка в рамках наукової теми “Україна в сучасній європейській політиці”.

Метою дисертації є комплексний аналіз політики британського уряду з урегулювання ольстерської проблеми. Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання:

– з урахуванням сучасної методології наукових досліджень з’ясувати сут-ність, передумови виникнення, етапи розвитку та складові ольстерської проблеми;

– визначити і класифікувати політичні сили Північної Ірландії та проаналі-зувати їхню роль в еволюції ольстерської проблеми;

– дослідити спрямовану на примирення ворогуючих сторін політику бри-танського уряду в галузі визначення конституційного статусу Північної Ірландії та прав католицької меншини, в соціально-економічній та освітній сферах, а також у сфері безпеки;

– виокремити засоби, які використовував британський уряд для врегулю-вання ольстерської проблеми;

– здійснити аналіз заходів уряду Великої Британії з урегулювання англо-ірландських суперечностей з північноірландського питання та залучення Республіки Ірландія до розв’язання ольстерської проблеми;

– проаналізувати вплив США та міжнародних організацій на політику Великої Британії з розв’язання північноірландського питання.

Об’єктом дослідження є політика Великої Британії щодо розв’язання ольстерської проблеми.

Предметом дослідження є особливості ольстерської проблеми, засоби, які британський уряд застосовував для її врегулювання, та вплив зовнішньополітичних чинників на політику Великої Британії в Ольстері.

Хронологічні межі дослідження зумовлені тематичною спрямованістю й охоплюють період з 1968 по 2005 р. Нижня хронологічна межа пов’язана з часом різкого загострення відносин між протестантами і католиками Північної Ірландії, у зв’язку з чим британський уряд активізував свою діяльність щодо врегулювання ольстерської проблеми, а верхня – зумовлена незавершеністю процесу розв’язання ольстерської проблеми і продовженням участі в ньому уряду Великої Британії.

Методологічна основа дисертації. У роботі використано різні методи наукового дослідження. За допомогою методів аналізу та синтезу ольстерську проблему розчленовано на взаємопов’язані елементи і проаналізовано політику Великої Британії стосовно кожного з них, що дало можливість отримати цілісну характеристику діяльності британського уряду з урегулювання північноірланд-ських суперечностей. Проблемно-хронологічний метод дослідження дав змогу вивчити ольстерську проблему як послідовність паралельних і взаємопов’я-заних складових. У роботі широко використано методи емпіричних досліджень, зокрема аналіз документів – проаналізовано урядові документи, спрямовані на стабілізацію полі-тичного клімату в Північній Ірландії, декларації і заяви глав держав і урядів Великої Британії, Республіки Ірландія та США щодо оль-стерської проблеми; статистичний метод – використано статистичні відомості про соціально-економічне становище двох громад, їхню участь у силах безпеки Північної Ірландії, протестантські паради, підтримку населенням тих чи інших політичних партій на виборах та простежено зміни цих показників з розвитком північноірландської проблеми. Системний підхід зумовив цілісне сприйняття об’єкта дослідження і всебічний аналіз зв’язків між його окремими елементами, що надало дослідженню цілісного характеру. На підставі історичного підходу події, що відбувалися в Ольстері, досліджені в розвитку, простежено зв’язок між минулим і теперішнім становищем Північної Ірландії. Міждисциплінарний підхід допоміг висвітлити проблему всебічно.

Джерельна база дисертаційної роботи. Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи становлять праці вітчизняних і зарубіжних дослідників з проб-лем конфліктології, етнології, теорії міжнародних відносин, в яких висвітлюються проблеми природи, прояву, причин, динаміки і методів урегулювання міжетнічних суперечностей: А. Аклаєва, О. Бренінгмейєра, Ю. Бромлея, Р. Вяйрінена, Т. Герра, І. Гоптаревої, Д. Горовітца, Г. Готліба, Л. Десперса, Н. Дороніної, С. Золяна, К. Івангородського, В. Івченка, О. Кова- ля, Є. Кожушка, В. Коляденка, В. Кременю-ка, М. Лебедєвої, М. Мальського, М. Ма-цяха, А. Налчатжяна, Т. Оомена, Г. Пере-пели-ці, К. Петрова, Є. Степа-нової, О. Феденка, В. Хеслі, С. Чешко, Е. Яна, А. Ясько та ін.

Документальною базою дослідження слугували заяви та виступи пред-ставників британського, ірландського та американського урядів щодо роз-в’язання ольстерської проблеми. Опрацьовано доповіді комісій, призначених британським урядом для з’ясування ситуації в Північній Ірландії, задо-кументовані політичні ініціативи британського уряду, спільні декларації, договори урядів Великої Британії та Республіки Ірландія, які стосуються врегулювання ольстерських суперечностей, багатостороння Угода великодньої п’ятниці 1998 р. Значний інтерес для вивчення проблеми становлять мемуари Г. Вільсона, Х. Клінтон, М. Тетчер, Б. Фолкнера.

Ольстерській проблемі загалом, а також деяким аспектам політики британського уряду щодо її врегулювання присвячені роботи П. Артура, І. Бі-рюкова, К. Бойла, С. Бруса, П. Бью, Е. Вільсона, Т. Гаддена, Д. Гакнесса, Н. Грі-біна, Д. Грівза, І. Гроздової, А. Ґаллагера, А. Ґелка, Дж. Дербі, Н. Джар-мена, Х. Загладіної, В. Істратова, М. Каннінгема, А. Колпакова, М. Коннолі, М. Кок-са, А. Лебедєва, К. МакЕлраса, Д. Маррея, М. Мелафа, М. Орлової, Л. де Пеа, Г. Петтерсона, Є. Полякової, О. Шахназарова, Дж. Уайта та ін.

В українській науці проблем Північної Ірландії торкалися В. Горбик, Р. Дудка, Е. Кучменко, С. Толстов. Корисними виявилися наукові здобутки та-ких українських авторів, як О. Дьомін, Т. Козак, А. Неприцький, О. Сахнов-ський.

Опрацьовано низку публікацій у вітчизняних і зарубіжних аналітичних пе-ріодичних виданнях: “Актуальні проблеми міжнародних відносин”, “Во-просы истории”, “Дзеркало тижня”, “Международная жизнь”, “Мировая экономика и международные отношения”, “Новая и новейшая история”, “Новое время”, “Полі-тика і час”, “Политические исследования”, “Політична думка”, “International affairs”, “The Economist” та ін. Актуальний і корисний матеріал з північноірландської проблеми містить мережа Інтернет.

Наукова новизна отриманих у дисертації результатів полягає в такому:

– уперше в українській політичній науці комплексно досліджено політику Великої Британії з урегулювання ольстерської проблеми;

– виокремлено етапи розвитку ольстерської проблеми: 1921 р. – кінець 60-х ро-ків ХХ ст., кінець 60-х років – початок 90-х років, початок 90-х років ХХ ст. – сьогодення, та проаналізовано їхні особливості – правління в Північній Ірландії уря-ду і парламенту, сформованих з протестантів, на першому етапі, активна боротьба католиків за свої права та втручання уряду Великої Британії у врегулювання ольстерської проблеми на другому, зменшення напруження між протестантами і католиками Північної Ірландії на третьому етапі;

– запропоновано класифікацію політичних сил Північної Ірландії на підставі їхніх поглядів на конституційний статус Північної Ірландії;

– проаналізовано британську політику щодо розв’язання північноірланд-ської проблеми з 1968 до 2005 р.; визначено мирні і силові засоби, якими послуговувався британський уряд для вирішення цього питання;

– виокремлено ключові події у розвитку англо-ірландського діалогу з ольстерської проблеми: Саннінгдейльська угода 1973 р., англо-ірландський договір 1985 р., Угода великодньої п’ятниці 1998 р.; проаналізовано англо-ірландські за-ходи, спрямовані на її розв’язання (зустрічі, переговори, договори); продемонст-ро-вано ефективність міжурядової співпраці щодо врегулювання ольстерської проб-леми;

– прослідковано вплив США та міжнародних організацій на політику Вели-кої Британії з ольстерської проблеми.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Дисертація є внеском в українську політичну науку та науку про міжнародні відносини. Вона сприяє цілісному розумінню ольстерської проблеми і діяльності бри-танського уряду щодо її врегулювання. Результати дослідження можуть бути використані під час вивчення північноірландського конфлікту, внутрішньої та зовнішньої політики Великої Британії. Матеріали дисертації можуть мати практичне застосування в процесі підготовки навчальних курсів і спецкурсів з політології, конфліктології, зовнішньої політики, історії міжнародних відносин, при написанні підручників і посібників, наукових праць. Деякі висновки та результати роботи можуть бути використані в практичній діяльності державних установ України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації доповідалися на звітних наукових конференціях професорсько-викла-дацького складу та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка (2003, 2004, 2005 рр.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Опыт и проблемы социально-экономических преобразований в условиях транс-формации общества: регион, город, предприятие” (Пенза, 2005 р.); висвітлені у п’яти публікаціях автора. Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, однієї таблиці (3 сторінки) і списку вико-рис-таних джерел (224 найменування на 19 сторінках). Загальний обсяг рукопису 204 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної теми, визначено об’єкт і предмет дослідження, його мету та завдання, окреслено хронологічні межі, зроблено огляд методологічної основи та джерельної бази роботи, вказано на наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, розкрито зв’язок дисертації з науковими програмами і темами, апробацію дослідження та структуру роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження” визначено сутність понять “проблема” та “конфлікт” і показано їхній взаємо-зв’язок в Ольстері, здійснено критичний огляд наукової літератури з пробле-матики до-сліджен-ня, з’ясовано значення історичного чинника в зародженні ольстерської проб-леми, окреслено її етапи, виокремлено політичні сили північного сходу ірландського острова та здійснено їхню класифікацію.

У широкому розумінні поняття “проблема” означає складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, дослідження і розв’язання. Під конфліктом у дисертації розуміємо боротьбу, мета якої полягає в досягненні певних переваг і водночас у нейтралізації або елімінації суперника чи заподіянні йому шкоди. Виходячи з дефініцій понять “проблема” і “конфлікт”, перше з них ширше за друге. Конфлікт безпосередньо пов’язаний з певним механізмом вирішення проблеми, він є одним з варіантів її розвитку. Для розв’язання конфлікту потрібно врегулювати проблему чи сукупність проблем, які перешкоджають примиренню ворогуючих сторін, однак розв’язання конфлікту не обов’язково означає розв’язання проблеми, оскільки на зміну конфліктним відносинам між сторонами можуть прийти конфронтаційні, за яких напруження між ними зберігається, але до жодних ворожих дій у бік суперника вони не вдаються. Однак розвиток проблеми і розвиток конфлікту можуть збігатися, якщо проблема і конфлікт виникли одночасно і проблема відразу ж набула форми конфлікту. Саме така ситуація спостерігається в Північній Ірландії.

Серед англомовних науковців, які займалися ольстерською проблемою, можна відзначити П. Артура, К. Бойла, П. Бью, Е. Вільсона, Р. Галла, Т. Гад-дена, А. Ґелка, М. Каннінгема, М. Коннолі, Д. Маррея, Г. Петтерсона, А. Сміта та ін. В їхніх працях простежуються витоки процесу відторгнення Північної Ірландії від решти Ірландії, аналізуються наслідки поділу Ірландії для обох частин острова, досліджуються суспільні структури Ольстера, особливості політичної культури і масової свідомості північноірландських жителів, пропонуються шляхи виходу з конфлікту в Ольстері.

Значну увагу ольстерській проблемі приділяли радянські дослідники, такі як І. Бірюков, Н. Грібін, Ф. Євгеньєв, В. Істратов, А. Лебедєв, Ж. Ліхачова, М. Ор-лова, Є. Полякова, С. Толстов, О. Шахназаров тощо. Розмаїття літератури з цієї тематики свідчить про великий інтерес до неї, адже ескалація насилля в Ольстері вимагала осмислення сутності конфлікту, причин загострення та пошуку шляхів його врегулювання. Однак, незважаючи на те, що більшість дослідників поділяють думку про багатоплановість, багатоаспектність ольстер-ської проблеми, майже кожен із них зосереджується лише на деяких з її складових. Водночас аналізу політики британського уряду щодо розв’язання проблеми не приділялося достатньої уваги.

У роботі показано, що передумови виникнення ольстерської проблеми можна прослідкувати ще з ХІІ ст., від перших спроб англійців завоювати Ірландію. З початку ХVII ст. відбувалася масштабна колонізація Ольстера англій-ськими і шотландськими поселенцями, зміцнення їхнього панування на ірландських землях і зокрема на північному сході острова Ірландія, де здійсню-валася особливо жорстока соціально-економічна дискримінація місцевого насе-лення, яке, своєю чергою, чинило запеклий опір поселенцям. У 1921 р. Ірландія отримала незалежність від Великої Британії, за винятком шести північно-східних графств Ольстера – Північної Ірландії, які залишилися у складі Сполу-ченого Королівства, що й призвело до виникнення ольстерської проблеми.

Розкол ольстерського суспільства добре видно на прикладі аналізу політичних сил Північної Ірландії, яке із релігійного та політичного погляду виглядає симетричним: з одного боку – протестанти, юніоністи, лоялісти, з іншого – католики, націоналісти, республіканці. В протестантській громаді конкуренція за політичне лідерство невпинно зростала, тут засновувались такі партії, як Ольстерська юніоністська партія (1905), Демократична юніоністська партія (1971), Політична партія волонтерів (1974), Об’єднана ольстерська юніо-ністська партія (1977), Прогресивна юніоністська партія (1979), Юніоністська партія Північної Ірландії (1998) та ін. Найвпливовішими представниками північноірландських юніо-ніс-тів на політичній арені сьогодні є Ольстерська юніоністська партія (ОЮП) та Демократична юніоністська партія (ДЮП). Засадничим елементом політичної позиції обох партій є підтримання збере-ження Північної Ірландії у складі Спо-лученого Королівства. Для протестант-ської громади характерна наявність лояліст-ських воєнізованих угруповань, як, наприклад, Асоціація оборони Ольстера (АОО), Ольстерські сили волонтерів (ОСВ), ідентифікувати які доволі складно.

Перевагою католицької громади було об’єднання навколо двох головних партій – Соціал-демократичної лейбористської партії (СДЛП) та партії Шинн фейн. СДЛП виступала проти насильства як способу боротьби за досягнення своєї мети, однак часто використовувала тактику відмови від участі в офіційному політичному процесі Північної Ірландії за несприятливих для неї обставин. Шинн фейн протягом більшого періоду свого існування робила ставку на збройну боротьбу заради об’єднання Ірландії і була пов’язана з воєнізованим угрупованням – Ірландською республіканською армією (ІРА).

Електоральна підтримка біконфесійних партій упродовж десятиліть не перевищувала 1/10 частини виборчого корпусу і постійно коливалась залежно від напруженості відносин між громадами. Провідне місце серед них тепер належить Партії Альянсу Північної Ірландії, яка виступає за примирення громад та конструк-тивний підхід до політичних і соціальних проблем північного сходу ірландського острова.

У дисертації політичні сили класифіковано за поглядами на консти-туційний статус Північної Ірландії.

У другому розділі “Внутрішньополітичні аспекти розв’язання бри-тан--ським урядом ольстерської проблеми” визначено засоби британського уряду, які він використовував для врегулювання ольстерської проблеми, проаналізовано розвиток і здобутки політики Великої Британії в Ольстері в соціально-економічній та освітній сферах, в галузі безпеки і питанні законо-давчого врегулювання конституційного статусу Північної Ірландії та прав католицької меншини в 1968–2005 рр. за допомогою зіставлення цього періоду з періодом невтручання цент-ральної влади в політику Північної Ірландії в 1921–1968 рр.

Поступове наростання напруження в Північній Ірландії спричинив нерівномір-ний соціально-економічний розвиток двох громад, адже після 1921 р. католицька меншина на Півночі зазнавала дедалі більшої дискримінації від юніоністів на виборах, при розподілі державного житла, в сфері зайнятості та освіті. В 60-х роках ХХ століття дискримінація католицької меншини в соціально-економічній сфері призвела до спалаху руху за громадянські права, що спонукало британський уряд активніше втрутитись в ольстерські події, а в 1972 р. запровадити в Північній Ірландії пряме правління з Лондона, лікві-дувавши регіональний уряд і парламент.

Соціально-економічна політика британського уряду в Північній Ірландії була спрямована на формування нових владних інститутів – різноманітних комісій, комітетів, покликаних розв’язати проблеми нерівності населення північного сходу ірландського острова. Уряд Великої Британії підтримав створення централізованого Управління з житлового питання Північної Ірландії, яке розпочало свою роботу в 1973 р. Головною заслугою цього органу було те, що питання розподілу державного житла перестало бути приводом до загострення релігійної ворожнечі, оскільки при поселенні північних ірландців в тому чи іншому районі враховувалися лише побутові потреби незалежно від конфесійної приналежності. Під час опитування громадської думки, про-веденого в 1990 р. Управлінням з житлового питання, 82 % католицьких респондентів і 81 % протестантських висловили думку, що цей орган при розподілі державного житла не здійснює політику дискримінації.

Важче було розв’язати проблему дискримінації католиків у сфері зай-нятості. У 1976 та 1989 рр. британський уряд прийняв Акти про справедливе працевлаш-тування в Північній Ірландії, які повинні були обмежити дискримінацію осіб при прийомі на роботу за релігійно-політичною ознакою. Однак створення ефективного законодавства у сфері зайнятості – справа нелегка, та й сама лише законодавча база навряд чи змогла б розв’язати таку складну проблему. До кінця 80-х років розрив у сфері зайнятості між двома громадами зберігався, а рівень безробіття зростав.

Уряд Великої Британії допомагав зближенню двох громад за допомогою змін у галузі освіти. На час створення північноірландської автономії 1921 р. у провінції функціонували дві паралельні мережі шкіл: одна з них була у володінні католицької, інша – протестантських церков. Британський уряд сприяв створенню змішаних за конфесійною ознакою шкіл. Завдяки йому в 2003 р. у Північній Ірландії вже налічувалось 50 змішаних шкіл, де навчалися 16 тис. учнів, що становило приблизно 5 % школярів, однак більшість учнів (95 %) все ще відвідують школи своєї громади.

Із часу утворення Північної Ірландії одним із основних у поляризації ольстер-ського суспільства було питання безпеки. На загострення проблеми безпеки в Північній Ірландії впливала низка факторів, серед яких можна ви-окре-мити недосконалість законодавства у сфері підтримання порядку в Пів-нічній Ірландії, не-пропорційне представництво протестантів і католиків у силах безпеки, проведення парадів протестантів у католицьких районах та демон-страцій за громадянські права католиків, діяльність воєнізованих угруповань, що їх створювали представники кожної з громад.

За умов, що склалися, британський уряд був змушений ввести в Північну Ірландію війська як миротворчу силу, позбавив Королівську ольстерську полі-цію військових повноважень, створив Полк оборони Ольстера, який форму-вався з місцевого населення і підпорядковувався командуванню британської армії. На останню було покладено завдання втілення в життя системи інтернування, яка пе-ред-бачала превентивне тюремне ув’язнення підозрюваних у зв’язках із заборо-неними воєнізованими угрупованнями без суду і слідства на невизначений термін. З ініціативи британського уряду в 90-х роках ХХ ст. здійснено низку реформ щодо Королівської ольстерської поліції, зокрема її перейменовано на Поліцейську службу Північної Ірландії, створено умови для поступового набору осіб у поліцію в про-порції 50:50 від католицької і проте-стантської громад. Британський уряд ініціював створення законодавства, необ-хідного для врегулювання проблеми протестантських парадів, які провокували протистояння між двома громадами, в результаті чого маршрути цих парадів було виведено із районів проживання католиків.

Щодо проблеми тероризму британський уряд проводив двояку політику: з одного боку, він намагався знайти з воєнізованими угрупованнями компроміс шляхом переговорів, а з іншого – нарощував військовий потенціал в Північній Ірландії, збільшував кількість витрат на утримання сил безпеки, створював анти-терористичне законодавство. Політика консервативного уряду Маргарет Тетчер в Ольстері характеризувалася жорстким курсом щодо республіканців і досить м’яким – стосовно лоялістів. Дії центральної влади призвели на початку 80-х років до страйків-голодувань католицьких ув’язнених, а в 1984 р. – до великого теракту в м. Брайтон, де консервативна партія проводила свою щорічну конференцію. В 90-х ро-ках політика британського уряду була спрямована на переговори з лідерами воєні-зованих угруповань з метою приборкати хвилю насильства в Північній Ірландії. Питання про здачу зброї угрупованнями міститься в Угоді великодньої п’ятниці 1998 р., підписаній в результаті багатосторонніх переговорів лідерів головних політичних сил Пів-ніч-ної Ірландії, урядів Великої Британії та Республіки Ірландія. Влітку 2005 р. представники ІРА оголосили про відмову від збройних методів боротьби, що було позитивно сприйнято британським урядом.

У дисертації показано, що чільне місце в комплексі причин майже столітнього протистояння двох громад посідали питання конституційного статусу Північної Ірландії, її кордонів, характеру зв’язку з Великою Британією, відносин з Респуб-лікою Ірландія, а також тісно пов’язаного з ними питання доступу до влади като-лицької меншини. За мажоритарної виборчої системи, яка обмежувала можливості католицької громади у формуванні регіональних органів влади, неоднакових розмірів виборчих округів, в яких проживали протестанти і католики, та системи множинного голосування, вибори до регіонального парламенту та місцевих органів влади в 1921–1968 рр. не відо-бражали дійсного волевиявлення населення північного сходу ірландського острова.

Великою “знахідкою” Лондона у питанні рівного доступу до влади двох громад стала ініціатива запровадження так званого принципу поділу влади, за яким католицька меншина отримувала право участі у формуванні регіональних владних органів. Компромісний варіант на основі “поділу влади” знайшов відображення в низці урядових пропозицій і був закріплений Угодою великодньої п’ятниці 1998 р. Угода передбачала створення регіонального пар-ламенту на основі згаданого прин-ципу, однак, незважаючи на декілька спроб його скликати, робота парламенту не була успішною: на заваді щоразу ставала проблема здачі зброї воєнізованими угрупованнями. В Угоді зазначалося, що на час її підписання Північна Ірландія залишається у складі Сполученого Ко-ролівства, однак, якщо населення на півночі й на півдні Ірландії захоче об’єднання, воно зможе цього добитися голосуванням.

У третьому розділі “Зовнішньополітичні чинники впливу на політику Великої Британії в Ольстері” проаналізовано англо-ірландські відносини щодо ольстерської проблеми в досліджуваний період, визначено, яку роль відіграли США у коригуванні британського політичного курсу з північно-ірландського питання, показано вплив міжнародних організацій на політику Великої Британії в Ольстері.

Штучний за своєю природою поділ Ірландії 1921 р. з самого початку містив у собі конфліктогенний елемент міждержавного характеру, оскільки безпосередньо зачіпав інтереси Ірландії, яка вважала Північну Ірландію територією, приналежною до споконвічно ірландських земель, що й було задекларовано в Конституції Рес-публіки Ірландія 1937 р. Із появою руху за громадянські права католиків і подаль-шим погіршенням політичної ситуації в Північній Ірландії наприкінці 60-х років Республіка Ірландія виявляла дедалі більший інтерес до ольстерських подій. Пер-шою спробою з боку Великої Британії залучити Ірландію до врегулювання ольстер-ської проблеми стала Саннінгдейльська зустріч 1973 р. і однойменна угода, підписана на ній. Головним досягненням сторін стала можливість реалізації ірландського аспекту ольстерської проблеми у формі спільних міжурядових органів, що було свід-ченням пом’якшення позиції британського уряду щодо участі Республіки Ірландія у північноірландських подіях, з одного боку, та готовність останньої відтермінувати втілення у життя ідеї об’єднання своєї країни в історичних межах – з іншого. Однак саннінгдейльські домовленості не набули чинності через потужний страйк представників протестантської громади.

У першій половині 80-х років ХХ ст. між двома урядами відбулася низка зустрічей на найвищому рівні, на яких розглядалися північноірландські проблеми. В 1985 р. між британським та ірландським урядами укладено дого-вір, який започат-кував інституалізовану співпрацю двох урядів, спрямовану на досягнення врегу-лювання північноірландської проблеми, надав Ірландії право дорадчого голосу у справах провінції і засвідчив можливість подальшої співпраці двох країн з метою примирення протестантів і католиків північного сходу ірландського острова. 15 груд-ня 1993 р. побачила світ “Спільна декла-рація миру” прем’єр-міністрів Великої Британії та Республіки Ірландія, або Даунінгстрітська декларація, яка про-го-лошувала, що населення Північної Ірландії має визначити: залишити провінцію у складі Сполученого Королівства чи приєднати до незалежної Ірландії. На запрошення Великої Британії ірландський уряд брав участь у багатосторонньому переговорному процесі, наслідком якого стало підписання Угоди великодньої п’ятниці, а згодом, після проведеного в країні референдуму, відмовився від тери-торіальних претензій на північно-східну частину Ольстера, що усунуло головну суперечність між двома урядами.

Ольстерська проблема та спроби її врегулювання привертали увагу не лише Республіки Ірландія, а й Сполучених Штатів Америки, які брали участь у її вирі-шенні в ролі посередника. Від поділу Ірландії в 1921 р. і до 1968 р. ольстерське пи-тання перебувало поза увагою американської зовнішньої політики. Однак неспроможність Великої Британії розв’язати проблему посту-пово посилювала інтерес уряду США до північноірландських подій. Спочатку американське втручання вира-жалося у заявах американських політиків щодо діяльності британського уряду в Ольстері, а в 1980 р. президент США Джіммі Картер пообіцяв надати Північній Ірландії значну фінансову допомогу за умови, що там припиниться безлад. Важливу роль у просуванні Великої Бри-танії та Ірландії до спільного успіху відіграв пре-зидент Рональд Рейган, який мав дуже близькі політичні відносини з Маргарет Тетчер і зумів переконати її у необхідності підписання англо-ірландського договору 1985 р.

Значний вплив на політику британського уряду в Ольстері здійснила адміністрація президента Білла Клінтона. Починаючи з грудня 1993 р., США стали відігравати важливу роль у складних переговорах Великої Британії та Ірландії, кінцевим підсумком яких було підписання Даунінгстрітської декларації 1993 р. Б. Клінтон здійснив три поїздки в Північну Ірландію – в 1995, 1998, 2000 рр. з метою сприяння активізації мирного процесу на північному сході ірландського острова, а посланець уряду США Джордж Мітчелл головував на багатосторонніх переговорах 1997–1998 рр., у результаті яких була підписана Угода великодньої п’ятниці, яка вселила надію на остаточне розв’язання проблеми в майбутньому. На відміну від Б. Клінтона, його наступник Джордж Буш-молодший не виявляє значного інтересу до політики Великої Британії в Ольстері.

Певний внесок у примирення протестантів і католиків Північної Ірландії та зближення позицій Великої Британії та Ірландії з цього питання зробили ООН, ЄС, Рада Європи. ООН доволі стримано використовувала свої важелі впливу на учасників конфлікту, а Рада Безпеки ООН так і не ухвалила рішення про введення в Ольстер миротворчих сил, оскільки проти цього заперечував її постійний член – Велика Британія. Європейські організації були безпосередньо зацікавлені у збере-жен-ні і підтриманні миру в своєму регіоні. Завдяки новій програмі, затвердженій Європейською комісією, Північна Ірландія отримала 2,7 млрд євро для свого еконо-мічного і соціального розвитку в 2000-2006 рр., що дуже важливо для британського уряду, оскільки певною мірою знімає з нього тягар економічної допомоги провінції.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено досвід Великої Британії з урегулювання ольстерської проблеми, виокремлено внутрішні аспекти її розв’язання бри-танським урядом та вплив учасників міжнародних відносин на політику уряду Великої Британії в Північній Ірландії.

1. Ольстерська проблема полягає в незадоволенні північноірландських като-ликів поділом Ірландії 1921 р. та їхнім нижчим порівняно з протестантами полі-тичним і соціально-економічним статусом, який, на думку католицької меншини, став результатом нелегітимного вирішення територіального питання. Ця проблема набула форми етно-конфесійного конфлікту, у виникненні якого вирішальну роль відіграли історичні чинники.

Розвиток ольстерської проблеми можна поділити на три етапи. На першому етапі, який тривав з 1921 р. до кінця 60-х років ХХ ст., вся повнота влади в Північній Ірландії належала протестантам, а відносини між двома громадами дедалі більше загострювались; другий етап – з кінця 60-х років до початку 90-х років – характерний інтенсивною боротьбою католицької меншини за свої права та втручанням британського уряду в урегулювання проблеми; особливістю третього етапу, який розпочався в 90-х роках і триває досі, є початок багатосторонніх переговорів про подальшу долю Ольстера та зменшення напруження на північному сході ірландського острова.

Ключовими складовими ольстерської проблеми є, насамперед, проти-лежність підходів католицької і протестантської громад до визначення консти-туційного статусу Північної Ірландії та прав католицької меншини, а також нерівність соціально-економічного становища громад. Розвиток протестантів і католиків на різних щаблях ольстерської політичної і соціально-економічної ієрархії посилю-вався їхньою приналежністю до різних культур, в основі чого лежали відмінності етнічного походження, релігії, отриманої освіти і вихо-вання. Представники кожної громади відвідували свою церкву, “свою” школу, що сприяло формуванню різної самосвідомості протестантів і католиків. В умовах тривалого і гострого політичного протистояння ці відмінності релігій-но-культурного плану сприяли інкапсуляції кожної з громад, що по-глиблювало розкол ольстерського суспільства. А спроби радикальних угру-повань досягти своїх цілей шляхом застосування зброї створювали ще одну важливу для всіх проблему – проблему безпеки.

2. Розкол ольстерського суспільства особливо рельєфно виявився у мобілізації двох громад навколо двох головних політичних блоків – протес-тантського і католицького. Незначна електоральна підтримка біконфесійного блоку свідчить про високий ступінь релігійно-політичної сегрегації північно-ірландського суспільства.

Неспівмірна з незначними розмірами Північної Ірландії величезна кіль-кість політичних сил Ольстера, частина з яких з’явилася внаслідок розколу вже існуючих партій і воєнізованих угруповань, а також виступ на політичній арені частини угруповань під “псевдонімами” створюють певні труднощі для їх класифікації. В дисертації запропонована класифікація політичних сил за їхніми поглядами на ключовий пункт політичного розколу, а саме на консти-туційний статус Північної Ірландії. Виокремлено сили, які виступають за збе-реження Північної Ірландії у складі Сполученого Королівства, такі, що схиляються до тісного зв’язку “шести графств” з Республікою Ірландія або об’єднання з нею, і ті, що підтримують ідею незалежності Північної Ірландії. Несумісність поглядів різних політичних сил на одні і ті ж питання спро-вокувала конфлікт з нульовою сумою і вимагала залучення до його розв’язання дедалі більшої кількості учасників.

3. Політику Великої Британії в Ольстері з часу поділу Ірландії можна поділити на два періоди. Перший з них тривав з 1921 р. до 60-х років ХХ ст. і характе-ризувався споглядальною позицією британського уряду на північно-ірландські суперечності, другий – розтягнувся з 60-х років ХХ ст. до сучасності і відзначається активним втручанням уряду в урегулювання ольстерської проблеми. Є підстави вважати, що основною помилкою Лондона було надто довге стояння осторонь ольстерських подій, що сприяло зміцненню правління протестантів і поглиблювало розкол двох громад. Однак не слід забувати, що саме уряд Великої Британії виступив ініціатором поділу Ірландії на початку ХХ ст.

Політика британського уряду була спрямована на пошук компромісного варіанта вирішення конституційного питання. Достатньо ефективною вияви-лась діяльність уряду в соціально-економічній сфері Північної Ірландії, а зміни в галузі освіти допомогли зблизити дві громади і сприяли їхньому примиренню. Деякі заходи британського уряду в сфері безпеки мали прямо протилежний до бажаного результат, що свідчить про певну невиваженість політики централь-ної влади в цьому напрямі.

4. Врегульовуючи ольстерську проблему, британський уряд вдавався до мирних і силових засобів. Можна твердити про суттєву еволюцію поглядів британського уряду на питання конституційного статусу Північної Ірландії, адже вони змінилися від покладання відповідальності за його вирішення на Стормонт до заяв про дотримання принципу згоди більшості Північної Ірландії щодо ухвалення рішення про її приєднання до Республіки Ірландія.

Збільшення фінансування, створення нового законодавства та нових незаанга-жованих інституцій в соціально-економічній сфері слугували засобами врегулю-вання соціально-економічних проблем Північної Ірландії. Реформуван-ня освітньої сфери показало, що миру в провінції можна досягти лише на основі толерантності і взаємоповаги громад. Британський уряд відкрив нові горизонти для спілкування і культурного зближення громад, широко пропагуючи ідею єдності і примирення протестантів і католиків.

Найважчим для британського уряду виявилось обрання правильної стратегії і тактики для забезпечення безпеки в Північній Ірландії. Проведення британським урядом низки переговорів з радикальними силами Північної Ірландії, створення законодавства, необхідного для врегулювання проблеми протестантських парадів та зменшення терористичної діяльності воєнізованих угруповань, реформування північноірландської поліції з метою зміцнення довіри до неї помітно вплинули на врегулювання проблеми.

5. Із загостренням ситуації британський уряд поступово визнав міжна-родний аспект північноірландського питання і правомірність участі Республіки Ірландія в його розв’язанні. Проблема викликала необхідність створення англо-ірландської договірної бази стосовно Північної Ірландії на нових засадах. Лондону довелося відмовитися від свого стереотипного сприйняття Північної Ірландії як невід’ємної частини Сполученого Королівства і традиційних заяв про те, що ольстерська проблема є виключно його внутрішнім питанням. Надання ірландському уряду консультативних повноважень стосовно долі католицької меншини на Півночі було нетиповим для залагодження внутрішніх питань сусідньої держави, однак дуже своєчасним і перспективним рішенням Великої Британії. В англо-ірландському діалозі щодо ольстерської проблеми можна виокремити три ключові події. Саннінгдейльська угода 1973 р. від-кривала можливості для активнішої діяльності Республіки Ірландія в Ольстері і демонструвала бажання британського уряду співпрацювати з ірландським. Англо-ірландський договір 1985 р. розширював повноваження Республіки Ірландія в Ольстері. Угода великодньої п’ятниці 1998 р. сприяла усуненню головної, територіальної, суперечності між двома урядами.

6. Впродовж розвитку ольстерської проблеми британський уряд по-різному ставився до втручання США та міжнародних організацій в її урегулювання. На політику США з цього питання впливала низка чинників. По-перше, існування у країні – члені НАТО конфлікту, упродовж якого часто доходило до використання збройних методів боротьби, хвилювало лідера альянсу – США. По-друге, між Великою Британією і США налагодилися “особливі відносини”, вони є найближ-чими союзниками на міжнародній арені і тому Сполучені Штати турбувалися за долю свого зовнішньополітичного партнера. І нарешті, США втручалися у врегулювання проблеми під тиском мільйонів американських виборців з ірландським корінням, які гостро переживали трагедію поділу батьківщини своїх предків. Заради отримання Північною Ірландією матеріальної допомоги ззовні Лондон пішов на виконання частини вимог Сполучених Штатів.

Вплив міжнародних організацій на врегулювання проблеми був помітним. Вони слугували трибуною для оцінки подій, що відбувалися на північному сході ірландського острова, і в такий спосіб коригували політичний курс британського уряду з цього питання. Збільшення прозорості кордонів між європейськими державами, зокрема між Великою Британією та Ірландією в межах ЄС активізувало співпрацю цих країн з розв’язання проблем Північної Ірландії, зміцнило їх взаємну довіру.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Теленко О. Конституційна політика британського уряду в Північній Ірландії // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2004. – Вип. 47. Ч.І. – С.85–89.

2. Теленко О. Конфлікт у Північній Ірландії: історичні корені проблеми // Вісник Львів-ського університету. Серія міжнародні відносини. – 2004. – Вип. 13. – С.6–11.

3. Теленко О. Роль США у процесі врегулювання північноірландського конф-лікту // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2004. – Вип. 14. – С.92–96.

4. Теленко О. Терористична діяльність Ірландської республіканської армії в ХХ столітті // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відноси- ни. – 2002. – Вип. 9. – С.21–25.

5. Теленко О. Проблема ликвидации дискриминации католического мень-шин-ства Северной Ирландии в жилищной сфере // Опыт и проблемы социально-эконо-мических преобразований в условиях трансформации общества: ре-гион, город, предприятие: сборник материалов ІІІ Международной научно-практической конференции. – Пенза: РИО ПГСХА, 2005. – С.153–155.

АНОТАЦІЇ

Теленко О.М. Ольстерська проблема в політиці Великої Британії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.

У дисертації комплексно досліджено політику британського уряду з урегу-лювання