Актуальність теми
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗІНЧЕНКО ОЛЕНА АНТОНІВНА
УДК 65.011.56: 622.271
ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА РІВНЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ГІРНИЧО – ЗБАГАЧУВАЛЬНИХ КОМБІНАТІВ ТА ЇХ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ
Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Кривий Ріг-2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Криворізькому технічному університеті Міністерства
освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Турило Анатолій Михайлович,
Криворізький технічний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри економічного аналізу та фінансів.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Акмаєв Анатолій Ісайович,
Донбаський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України,
ректор;
кандидат економічних наук, доцент
Кононенко Володимир Дмитрович,
Криворізький технічний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри економічної теорії та підприємництва.
Провідна установа: Національний гірничий університет,
кафедра прикладної економіки,
Міністерство освіти і науки України, м.Дніпропетровськ.
Захист відбудеться “14 “ червня 2006 р. о 14-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.052.01 у Криворізькому технічному університеті за адресою: 50002, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37, ауд. 300.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького технічного університету за адресою: 50002, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37.
Автореферат розісланий “11 “ травня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.М.Короленко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Перехід до нової економічної системи, що відповідає сучасним науково-технічним умовам і перспективам світової цивілізації, можливий лише за умови оволодіння інноваційним шляхом розвитку. В умовах зростаючої конкуренції питання інноваційного розвитку стають дуже важливими і для гірничо – збагачувальних комбінатів України. Перспективи і ефективність діяльності таких комбінатів в значній мірі залежать від рівня інноваційного розвитку його структурних підрозділів. Тому назріла нагальна потреба в активізації цього процесу на гірничо – збагачувальних комбінатах країни.
Дослідженню теоретичних і практичних питань щодо оцінки, управління і активізації інноваційної діяльності підприємств присвячено праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Акмаєв А.І., О.М. Алимов, О.І. Амоша, С.С.Аптекар, В.О.Василенко, О.С.Галушко, В.М.Геєць, Н.В.Завлін, В.Д.Кононенко, М.І.Крупка, А.І.Кабанов, Г.Менгі, В.Я.Нусінов, Б.Санто, А.Г.Темченко, А.М.Турило, В.М.Хобта, І.І.Цигилик, М.Г.Чумаченко, І.Шумпетер, Яковець Ю.В. та ін.
Незважаючи на значний внесок вчених у формування теоретичних і методичних основ по даній проблемі, ряд питань щодо понятійного апарату, економічної оцінки і врахування особливостей інноваційного розвитку гірничо – збагачувальних комбінатів та їх основних структурних підрозділів потребує подальшого дослідження. Наявність означених проблемних питань зумовила вибір теми дослідження та її актуальність, визначила мету і завдання дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертації покладено матеріали, які узагальнюють дослідження автора в межах реалізації плану науково-дослідних робіт Криворізького технічного університету.
Результати дисертаційного дослідження використано при виконанні науково-дослідної роботи за темою “Методичні підходи до оцінки інноваційного розвитку залізорудного підприємства та його ефективності” (номер державної реєстрації 0106U001151). Внесок автора полягає в розробці методичних рекомендацій по економічній оцінці інноваційного розвитку залізорудних підприємств і окремих заходів інноваційного характеру.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних і методичних положень та практичних рекомендацій щодо економічної оцінки рівня інноваційного розвитку гірничо – збагачувальних комбінатів та їх структурних підрозділів.
Відповідно до визначеної мети у роботі поставлені та вирішені такі завдання:
досліджено сутність і зміст інноваційних процесів на гірничо – збагачувальних комбінатах, поглиблено понятійний апарат;
розроблено і обґрунтовано методичні підходи до класифікації і застосування нормативів результативності в економічній оцінці інноваційної діяльності комбінатів та їх структурних підрозділів;
удосконалено методичні підходи щодо визначення економічного рівня інноваційного розвитку залізорудних комбінатів та їх структурних підрозділів;
розроблено економіко - математичні моделі і організаційно – економічний механізм інноваційного розвитку залізорудного виробництва;
запропоновано метод оцінки конкурентоспроможності на рівні комбінату і його структурного підрозділу, а саме кар’єру;
запропоновано систему матеріального стимулювання інноваційного розвитку залізорудного кар’єру комбінату.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес визначення економічного рівня інноваційного розвитку гірничо – збагачувального виробництва.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні питання щодо економічної оцінки рівня інноваційного розвитку гірничо – збагачувальних комбінатів та їх структурних підрозділів.
Методи дослідження. Робота базується на системному підході стосовно предмету дослідження. При її виконанні використано такі методи: методи економічного аналізу - для аналізу рівня і тенденцій інноваційного процесу на комбінатах і залізорудних кар’єрах Криворізького регіону, експертні методи - для виявлення причин відсутності системного підходу до впровадження і економічної оцінки інновацій на залізорудних підприємствах, статистичний та графічний методи - для виявлення динаміки показників, які характеризують стан інноваційного розвитку гірничо – збагачувальних комбінатів. Дослідження дисертаційної роботи базуються на роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавчих і нормативних актах, що регламентують інноваційну діяльність підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в удосконаленні теоретико – методичних підходів щодо економічної оцінки інноваційного розвитку гірничо – збагачувальних комбінатів та їх структурних підрозділів і зводиться до наступного:
вперше:
запропоновано при аналізі і характеристиці інноваційного процесу використовувати економічні категорії “інновацізація виробництва” і “інновацізація підприємства”, які відрізняються від існуючих своїми змістовними рисами, часовими межами та масштабами охоплення даного процесу, що дозволяє більш точно і повно досліджувати і оцінювати інноваційну складову в діяльності гірничо – збагачувального комбінату;
розроблено організаційно – економічний механізм управління інноваційним розвитком залізорудного кар’єру, який є типовим для всіх інших структурних підрозділів гірничо – збагачувального комбінату, гармонійно об’єднує сукупність його базових елементів, враховує основні принципи, організаційну структуру і систему методів управління таким розвитком, показує взаємозв’язки і етапність регулюючих дій, забезпечує ефективність вирішення поставлених перед виробничим колективом завдань;
удосконалено:
методичні підходи щодо сутності, формування і класифікації економічних нормативів результативності, які полягають в уточненні видів та сфери використання нормативів економічної ефективності витрат, обґрунтуванні необхідності вимірювання та використання в економічному аналізі та плануванні інноваційного розвитку структурних підрозділів комбінатів нормативів продуктивності витрат, що дозволить більш повно і комплексно оцінювати діяльність комбінатів і їх структурних підрозділів;
економіко – математичні моделі розвитку залізорудного виробництва, які враховують інноваційні аспекти такого розвитку, базуються на статичній економічній оцінці і адаптовані до умов поточного планування, в основу якого покладено орієнтири на зростання організаційно – технічного рівня комбінату;
дістали подальшого розвитку:
системний підхід до формування сукупності статичних оціночних показників інноваційного розвитку гірничо – збагачувальних комбінатів, який класифікує їх за певними ознаками, відображає особливості і характерні риси інноваційного процесу, поділяє всі показники на три логічно пов’язаних рівня і враховує специфіку залізорудного виробництва;
методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності комбінату і залізорудного кар’єру, які враховують їх специфіку і виробничо – господарський статус, основні чинники формування показника конкурентоспроможності, можливість порівняльної оцінки і в основу яких покладено принцип залежності рівня конкурентоспроможності гірничо - збагачувального комбінату в цілому від його основних структурних підрозділів;
система матеріального стимулювання ефективного розвитку залізорудного кар’єру гірничо - збагачувального комбінату, яка базується на визначені заохочувального фонду для працівників кар’єру в залежності від досягнень в забезпечені підвищення рівня інноваційного розвитку виробництва і є типовою для всіх інших структурних підрозділів комбінату.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджено аналізом чисельних вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, використанням сучасних економіко – математичних методів при проведенні досліджень на реальних даних роботи гірничо – збагачувальних підприємств, а також впровадженням результатів дослідження у практику діяльності на ВАТ “Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат” та ТОВ ВКФ “Укркомплект”.
Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані в дисертаційній роботі науково – практичні розробки можуть бути використані для вирішення проблем ефективного управління інноваційним розвитком гірничо - збагачувальних комбінатів. Практичне впровадження результатів дослідження сприяє створенню ефективної системи щодо економічної оцінки і активізації інноваційного процесу на залізорудних підприємствах.
Отримані науково – методичні положення та прикладні результати в своїй основі можуть бути використані і на підприємствах інших галузей промисловості.
Сформульовані в дисертації пропозиції впроваджені на ВАТ “Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат” і ТОВ ВКФ “Укркомплект”, що підтверджується відповідними актами.
Окремі висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Криворізького технічного університету при викладанні економічних дисциплін „Управління ефективністю фірми”, „Фінансовий менеджмент”, „Стратегічне управління” та ін.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які отримані в результаті особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора. Особистий внесок здобувача в ці праці вказаний в авторефераті у переліку основних публікацій з теми дисертаційної роботи.
Апробація результатів роботи. Основні положення роботи та результати дослідження обговорювались та були схвалені на Всеукраїнській науково-методичній конференції "Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами" (Севастополь, 2003 р.), Міжнародній науково-технічній конференції "Сталий розвиток гірничо-металургійної промисловості" (Кривий Ріг, 2004 р.), V Всеукраїнській науково - практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2004 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний розвиток економіки регіону” (Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти" (Запоріжжя, 2005 р.), Міжнародній науково-технічній конференції "Сталий розвиток гірничо-металургійної промисловості-2005" (Кривий Ріг, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми розвитку економіки і підприємництва в Україні в контексті міжнародних інтеграційних процесів (Тернопіль, 2005 р.), Міжвузівській науково - методичній конференції "Проблеми економічної освіти і науковий прогрес" (Кривий Ріг, 2005р.), ІІІ Всеукраїнській науково - практичній конференції студентів та аспірантів "Перспективи економічного розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів" (Чернівці, 2006 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 22 наукових праці, у тому числі 1 монографія, 13 статей у спеціалізованих наукових фахових виданнях, 1 стаття у науковому виданні, що не входить до Переліку ВАК України, 7 тез доповідей на науково - практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій, що відображають результати дисертаційного дослідження, становить 11,5 обл.-вид. арк., з них особисто автору належить 7,5 обл.-вид. арк.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків, викладених на 169 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 25 таблиць, 31 рисунок, 5 додатків (27 сторінок) і список використаних джерел із 218 найменувань (20 сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі “Теоретичні основи інноваційного розвитку гірничо – збагачувальних комбінатів” проаналізовано економічні проблеми інноваційного процесу на залізорудних комбінатах, досліджено сучасний стан активної частини основних виробничих фондів залізорудних кар’єрів, доведено необхідність і сформульовано основні завдання щодо удосконалення економічної оцінки і забезпечення інноваційного розвитку гірничо - збагачувальних комбінатів, запропоновано і розкрито сутність економічних категорій “інновацізація виробництва” і “інновацізація підприємства”.
Аналіз проблем інноваційного процесу в гірничорудній промисловості в умовах трансформації економіки виявив, що на етапі переходу до ринкової економіки в силу непідготовленості і власних специфічних особливостей гірничо – збагачувальні комбінати України опинились в важких умовах господарювання. Причиною тому стали низький організаційно – технічний рівень виробництва, великий знос активної частини основних виробничих фондів, значні строки експлуатації машин та обладнання, порушення процесу відтворення основних фондів, значні витрати на ремонт основних фондів, а не на їх реконструкцію і модернізацію, погіршення гірничо – геологічних умов виробництва тощо. Головним напрямком ефективного вирішення вищенаведених проблем є розвиток залізорудного виробництва на інноваційній основі.
Розгляд термінологічного апарату стосовно проблеми, що досліджується, дозволив, з одного боку, прийти до висновку, що в економічній літературі немає єдності у визначенні таких понять, як “інновація”, “інноваційний процес”, “інноваційна діяльність” тощо, а з іншого боку, констатувати, що потрібен такий термін в характеристиці інновацій, який на відміну від існуючих давав би оцінку окремому етапу загального інноваційного процесу, а саме такому його етапу, що здійснюється тільки в межах виробництва, або в межах підприємства в цілому. У зв’язку з цим в роботі запропоновано використовувати терміни “інновацізація виробництва” і “інновацізація підприємства”.
“Інновацізація виробництва” характеризує собою постійний процес залучення і впровадження інновацій у виробництво, який є комплексним, системним і базується на якісних змінах в продуктивних силах і виробничих відносинах, що забезпечує поточне і перспективне зростання конкурентоспроможності підприємства і підвищення його економічної ефективності.
“Інновацізація підприємства” є більш ємною категорією, ніж поняття “інновацізація виробництва”, бо охоплює не тільки сферу виробництва, а і сферу обігу, точніше – всю діяльність підприємства.
Інновацізацію виробництва можна розглядати структурно, через фактор масштабу виробництва (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех тощо) і в часі (коли, наприклад, досліджуються і співставляються певні по тривалості періоди).
До того ж інновацізація взагалі – це процес, який пов’язаний з тенденцією зростання інноваційної активності і характеризує підвищення загального рівня інноваційного розвитку підприємства.
Місце інновацізації гірничо – збагачувального виробництва в загальному інноваційному процесі представлено на рис.1.
Рис. 1. Зв’язок інновацізації гірничо – збагачувального виробництва з окремими стадіями інноваційного процесу.
В роботі запропоновано сукупність основних принципів інновацізації залізорудного виробництва, які зорієнтовані на її системність, плановість і ефективність.
Проведена оцінка сучасного стану активної частини основних виробничих фондів залізорудних кар’єрів, як ключових структурних підрозділів комбінатів, показала, що недостатність, несистемність і, в певній мірі, необгрунтованість і неконтрольованість інноваційних заходів негативно позначаються на основних економічних показниках їх діяльності.
Тому в роботі відмічається, що специфіка і необхідність інноваційного розвитку гірничо - збагачувальних комбінатів та їх структурних підрозділів потребують подальшого дослідження такого важливого питання, як удосконалення економічної оцінки інновацізації виробництва і забезпечення на її основі активізації цього процесу.
У другому розділі “Методичні засади оцінки рівня інноваційного розвитку залізорудних комбінатів та їх структурних підрозділів” досліджено наявні розробки щодо сутності і сфери використання нормативів результативності в інвестиційно – інноваційній діяльності гірничо – збагачувальних комбінатів, розроблено систему статичних показників і критеріїв інноваційного розвитку комбінатів та їх структурних підрозділів, запропоновано економіко – математичні моделі інноваційного розвитку залізорудного виробництва.
В роботі показано, що показники економічної ефективності, які розраховані на базі застосованих і споживаних ресурсів для одного і того ж періоду, мають суттєві відмінності за величиною і, в той же час, при їх оцінці використовується один норматив економічної ефективності витрат. В роботі пропонується для різних видів витрат використовувати різні нормативи економічної ефективності.
На основі аналізу сучасних досліджень щодо економічної оцінки інноваційної діяльності підприємств доведено, що для об’єктивної оцінки економічної ефективності витрат існує необхідність введення в економічний обіг поряд з відомим нормативом економічної ефективності одноразових витрат (застосованих ресурсів) і другого нормативу, а саме - нормативу економічної ефективності поточних витрат (споживаних ресурсів):
або ,
де Ен(с.р) – норматив економічної ефективності поточних витрат (споживаних ресурсів), грн; П? - річний розмір чистого прибутку підприємства, грн; СПВ - сукупні поточні витрати підприємства, грн; Сп – повна собівартість продукції, грн; ПнП – податок на прибуток, грн; ІПП – інші платежі з прибутку, грн.
В спрощеному і широковживаному варіанті цей норматив буде таким:
.
Норматив економічної ефективності поточних витрат дозволяє відслідковувати та регулювати безпосередньо ефективність використання поточних витрат. В той же час він гармонійно доповнює основний норматив ефективності витрат. Спільна їх динаміка дозволить більш повно вивчити тенденції розвитку комбінату і виявити диспропорції в використанні застосованих і споживаних ресурсів.
В роботі запропоновано також при економічній оцінці інноваційного процесу в сфері виробництва, а у конкретному випадку, згідно проведеного дослідження, на рівні структурного підрозділу комбінату, а саме карєру, використовувати і нормативи продуктивності витрат (або нормативи продуктивності виробництва). Пропозиція полягає в тому, щоб відомий в економічній науці показник продуктивності витрат виконував не тільки розрахункову функцію, а і нормативну. Норматив продуктивності витрат, по аналогії з попередньою ситуацією, потрібно розраховувати за двома видами витрат: одноразовим (застосованим ресурсам) і поточним (споживаним ресурсам).
Разом з тим, в залежності від мети їх застосування і точності розрахунку можливі певні модифікації цих нормативів. Так, норматив продуктивності витрат на базі застосованих ресурсів для виробництва розраховується як відношення річного обсягу товарної продукції до суми середньорічної вартості основних виробничих фондів, оборотних виробничих фондів і нематеріальних активів, що задіяні у сфері виробництва, в базовому періоді. А можливо розраховувати норматив продуктивності витрат для виробництва і як відношення річного обсягу товарної продукції до суми середньорічної балансової вартості необоротних активів, оборотних активів і витрат майбутніх періодів, задіяних у сфері виробництва в базовому періоді.
Норматив продуктивності витрат на базі споживаних ресурсів для виробництва розраховується як відношення річного обсягу товарної продукції до виробничої собівартості продукції в базовому періоді або до собівартості реалізованої продукції в базовому періоді, яка розрахована згідно П(С)БО №3 та П(С)БО №16 і таке ін.
Нормативи продуктивності витрат на відміну від нормативів економічної ефективності можна і необхідно розраховувати для всіх структурних підрозділів комбінату.
Сумісне використання нормативів економічної ефективності і продуктивності дозволить більш точно і ґрунтовно оцінювати зв’язок між виробничою і господарською діяльністю гірничо – збагачувальних комбінатів.
Для оцінки взаємозв’язку і впливу сфери виробництва на всю сферу господарської діяльності комбінату запропоновано використовувати співвідношення індексів нормативів продуктивності і економічної ефективності витрат.
В роботі розроблено систему показників і критеріїв оцінки інноваційного розвитку на рівні комбінату та його структурних підрозділів (табл. 1).
Серед узагальнюючих показників, що представлені в табл. 1, для оцінки інновацізації комбінату (структурного підрозділу) є важливим, наприклад, показник, що характеризує питому вагу інноваційних чинників в його діяльності:
де П.Він.ф.t - питома вага інноваційних чинників в діяльності комбінату (структурного підрозділу) в t-му періоді, %;
ДQін.ф.t - приріст залізорудної продукції на основі інноваційних факторів в t-му періоді, т (грн);
- загальний приріст обсягів залізорудної продукції в t–му періоді, т (грн).
Приріст залізорудної продукції на основі інноваційних факторів в t-му періоді запропоновано визначати наступним чином:
де - обсяг залізорудної продукції, виробленої в t–му періоді, т (грн);
КП.В – коефіцієнт продуктивності поточних витрат в (t-1)-му періоді, який виступає в даному випадку як нормативний, т/грн (грн/грн);
Вt – поточні витрати на залізорудну продукцію в t–му періоді, грн.
Таблиця 1
Показники і критерії інновацізації залізорудного виробництва
Група показників і критеріїв | Показник | Критерій | Узагальнюючі | Показник економічної ефективності від впровадження сукупності інноваційних заходів на комбінаті в t-му періоді | Економічний критерій інновацізації гірничо – збагачувального комбінату | Економічний критерій зростаючої інновацізації комбінату (залізорудного виробництва) | Питома вага інноваційних чинників в діяльності комбінату (структурного підрозділу) | Критерій зростання інноваційних чинників в діяльності комбінату (структурного підрозділу) | Приріст залізорудної продукції на основі інноваційних факторів в t-му періоді по комбінату (структурному підрозділу) | Критерій зростання приросту продукції на основі інноваційних факторів по комбінату (структурному підрозділу) | Індекс конкурентоспроможності комбінату (структурного підрозділу) | Критерій зростання індексу конкурентоспроможності комбінату (структурного підрозділу) | Скоригована собівартість видобутку залізної руди (для залізорудного кар’єру комбінату) | Мінімум собівартості видобутку залізної руди | Локальні і частковіПитома вага інноваційних витрат в загальних витратах комбінату (структурного підрозділу) | Критерій зростання питомої ваги інноваційних витрат в загальних витратах комбінату (структурного підрозділу) | Показник прогресивності інновацізації комбінату (структурного підрозділу) | Критерій зростання показника прогресивності інновацізації комбінату (структурного підрозділу) | Питома вага вартості нематеріальних активів в загальній вартості необоротних активів по комбінату (структурному підрозділу) | Критерій зростання питомої ваги вартості нематеріальних активів в загальній вартості необоротних активів по комбінату (структурному підрозділу) | Індекс організаційно - технічного рівня комбінату (структурного підрозділу) | Критерій зростання організаційно - технічного рівня комбінату (структурного підрозділу) | Комплексний, базовий та коригуючий показники рівня інноваційної активності по комбінату (структурному підрозділу) | Критерії інноваційної активності та оптимальності інноваційної активності по комбінату (структурному підрозділу) | Коефіцієнт співвідношення змін первісної вартості і зносу основних фондів по комбінату (структурному підрозділу) | Критерій оптимальності співвідношення змін первісної вартості і зносу основних фондів по комбінату (структурному підрозділу) | Коефіцієнт інноваційного покриття зносу основних фондів по комбінату (структурному підрозділу) | Критерій зростання коефіцієнту інноваційного покриття зносу основних фондів по комбінату (структурному підрозділу) | Коефіцієнт інноваційного відновлення основних фондів по комбінату (структурному підрозділу) | Критерій зростання коефіцієнту інноваційного відновлення основних фондів по комбінату (структурному підрозділу) | Інші показники | Серед локальних показників інновацізації залізорудного виробництва потрібно відмітити коефіцієнт співвідношення змін первісної вартості і зносу основних фондів в t- му періоді:
,
де - коефіцієнт співвідношення змін первісної вартості і зносу основних фондів в t- му періоді, грн / грн;
- величина зміни первісної вартості основних фондів в t- му періоді на інноваційній основі, грн;
- величина зміни зносу основних фондів в t- му періоді, грн.
З метою комплексної оцінки, визначення орієнтирів щодо рівня і ефективних напрямків інноваційного розвитку залізорудного виробництва розроблено дві економіко – математичні моделі його інновацізації. Вони представляють собою моделі статичного типу, пов’язані з задачами поточного планування і враховують специфіку залізорудного виробництва, включаючи гірничо – геологічні фактори.
У третьому розділі “Використання методики оцінки інноваційного процесу для забезпечення його активізації на рівні кар’єру, як структурного підрозділу комбінату” запропоновано організаційно-економічний механізм інновацізації кар’єрного виробництва, наведено методичні засади визначення рівня конкурентоспроможності комбінату та залізорудного кар’єру, а також методику матеріального стимулювання щодо забезпечення інновацізації залізорудного виробництва.
В роботі розроблено інноваційну політику і організаційно – економічний механізм інновацізації залізорудного кар’єру (рис. 2 і 3), які базуються на запропонованій системі економічної оцінки даного процесу. Організаційно – економічний механізм включає в себе всі головні елементи забезпечення цього процесу: нормативно – правову базу, предмет і об’єкт управління, сукупність планових заходів з інновацізації, систему її оцінки і моніторингу, організаційні і економічні інструменти впливу на цей процес тощо.
Запропоновано укрупнену класифікацію заходів інновацізації залізорудного кар’єру, яка включає: техніко – технологічні заходи (стосуються процесу видобутку і транспортування залізної руди), організаційно – економічні заходи (стосуються процесу видобутку і транспортування залізної руди), управлінсько – соціальні заходи (стосуються процесу управління і соціальної сфери залізорудних кар’єрів), заходи з підвищення якості рудної сировини (стосуються результату кар’єрного виробництва).
Інновацізація і конкурентоспроможність комбінату (кар’єру) є взаємопов’язаними і взаємозалежними чинниками. Зростання рівня інноваційного розвитку є головним напрямком підвищення конкурентоспроможності, а підвищення останньої є важливою умовою фінансування і реалізації інноваційних заходів на комбінаті (кар’єрі).
Рис. 2. Основні принципи і забезпечуючі елементи інноваційної політики залізорудного кар’єру комбінату.
В роботі розглядається два основних рівня і дві категорії конкурентоспроможності на мікрорівні, які відрізняються між собою масштабністю, роллю і методами оцінки: зовнішня конкурентоспроможність і внутрішня конкурентоспроможність.
Зростання рівня внутрішньої конкурентоспроможності є необхідною передумовою зростання зовнішньої конкурентоспроможності комбінату.
В роботі представлено методичні підходи по визначенню рівня конкурентоспроможності гірничо – збагачувального комбінату і кар’єру. Так, рівень конкурентоспроможності залізорудного кар’єру розраховується наступним чином:
де Квн. ЗРК - рівень конкурентоспроможності залізорудного кар’єру гірничо – збагачувального комбінату, частка одиниці;
Ппр.п.в – показник, що характеризує співвідношення відповідно фактичної і нормативної (конкурентної, планової) продуктивності поточних витрат для періоду, що розглядається, частка одиниці;
Пяк – показник, що характеризує співвідношення відповідно фактичного і нормативного (конкурентного, планового) значення якості залізної руди для періоду, що розглядається, частка одиниці;
Пв.п – показник, що характеризує співвідношення відповідно фактичної і нормативної (конкурентної, планової) виробничої потужності залізорудного кар’єру для періоду, що розглядається, частка одиниці;
Пк.роз - показник, що характеризує співвідношення відповідно фактичного і нормативного (конкурентного, планового) коефіцієнтів розкриття (вскриші) по залізорудному кар’єру для періоду, що розглядається, частка одиниці;
Пт.р.уст – показник, що характеризує співвідношення відповідно фактичного і нормативного (конкурентного, планового) коефіцієнтів технічного рівня устаткування на залізорудному кар’єрі для періоду, що розглядається, частка одиниці.
Внутрішню конкурентоспроможність залізорудного кар’єру гірничо- збагачувального комбінату пропонується визначати також і на базі видів діяльності.
Запропоновано на базі вищенаведеного показника визначати два вида резервів внутрішньої конкурентоспроможності залізорудного кар’єру: ринкові (зовнішні) і внутріфірмові (внутрішні) резерви.
Рівень резервів ринкової конкурентоспроможності залізорудного кар’єру розраховується як різниця між показником внутрішньої конкурентоспроможності залізорудного кар’єру аналогу (еталону) і показником внутрішньої конкурентоспроможності залізорудного кар’єру, що оцінюється.
Рівень резервів внутрішньофірмової конкурентоспроможності залізорудного кар’єру розраховується як різниця між показником внутрішньої конкурентоспроможності залізорудного кар’єру, який визначається по структурному підрозділу, що оцінюється на базі нормативних (планових) даних і показником внутрішньої конкурентоспроможності залізорудного кар’єру, який обраховується по структурному підрозділу, що оцінюється на базі фактичних даних. При цьому головним складовим елементом оцінки рівня конкурентоспроможності виступає показник продуктивності поточних витрат, а інші показники виконують роль допоміжних.
Що стосується системи матеріального стимулювання працівників залізорудних кар’єрів, то вона базується на визначенні фонду матеріального заохочення в залежності від досягнутого рівня інновацізації виробництва. В роботі запропоновано розмір фонду заохочення (фонду матеріального стимулювання) працівників залізорудних кар’єрів за підвищення рівня інновацізації виробництва визначати в залежності від питомої ваги інноваційних факторів:
де - фонд заохочення працівників залізорудних кар’єрів за підвищення рівня інновацізації виробництва в t- му періоді;
- коефіцієнт, який визначає питому вагу коштів, що направляються на матеріальне заохочення працівників кар’єру, в економії собівартості залізної руди, що отримана за рахунок інноваційних заходів;
- загальна економія собівартості видобутку залізної руди в t- му періоді;
- питома вага інноваційних факторів в розвитку залізорудних кар’єрів в t- му періоді.
Доведено, що найбільш раціональним джерелом матеріального стимулювання працівників залізорудного кар’єру за інновацізацію виробництва є економія на собівартості видобутку залізної руди, яка забезпечена за рахунок впровадження інновацій. При стимулюванні процесу інновацізації залізорудного виробництва потрібно враховувати об’єктивні чинники розвитку залізорудного кар’єру. Під ними, в першу чергу, розуміється вплив гірничо – геологічних умов на основні економічні показники діяльності колективу залізорудного кар’єру, в нашому випадку – на собівартість видобутку залізної руди. Виходячи з цього, щоб врахувати специфіку кар’єрного виробництва, в системі матеріального стимулювання інновацізації залізорудного кар’єру величину загальної економії собівартості видобутку руди потрібно коригувати.
Додатковими умовами функціонування заохочувальної системи для працівників залізорудного кар’єру повинні стати дотримання планового рівня якості рудної сировини і підвищення рівня коефіцієнта навантаження гірничо – транспортного устаткування.
Таким чином, запропонована система матеріального стимулювання дозволить більш конкретно і комплексно підходити до питання активізації і підвищення рівня інновацізації виробництва і є типовою для всіх інших структурних підрозділів залізорудних комбінатів.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі, яка є завершеним науковим дослідженням, вирішене актуальне наукове завдання щодо удосконалення економічної оцінки рівня інноваційного розвитку гірничо - збагачувальних комбінатів та їх структурних підрозділів.
Виконані дослідження дозволили сформулювати такі основні висновки і рекомендації:
1. Аналіз економічних проблем інноваційного процесу показав, що перехід гірничо – збагачувальних комбінатів України до нової економічної системи в умовах зростаючої конкуренції в значній мірі залежить від активізації інноваційних процесів на рівні структурних підрозділів, а це потребує вирішення такого важливого питання, як удосконалення економічної оцінки інновацізації залізорудного виробництва.
2. Термінологічний апарат є важливим інструментом обєктивного і всебічного дослідження і розкриття сутності і змісту будь – якого економічного явища і процесу, в тому числі і інноваційного процесу. У звязку з цим в роботі розкрито сутність і запропоновано використання термінів “інновацізація виробництва” і “інновацізація підприємства”, які на відміну від існуючих, характеризують і дають оцінку окремому етапу загального інноваційного процесу, що здійснюється відповідно або в межах виробництва, або в межах підприємства в цілому. Логічність, конкретність і зміст цих термінів сприятиме точності і грунтовності оцінки інноваційної складової в діяльності гірничо - збагачувальних комбінатів і їх структурних підрозділів.
3. На базі аналізу сучасних економічних досліджень і статистичних даних прикладного характеру стосовно залізорудних комбінатів доведено, що для об’єктивної оцінки їх діяльності існує необхідність введення в економічний обіг наряду з відомим нормативом економічної ефективності одноразових витрат і другого нормативу, а саме - нормативу економічної ефективності поточних витрат. Обгрунтовано також необхідність вимірювання та використання при економічній оцінці інноваційного процесу в сфері виробництва, в тому числі на рівні структурних підрозділів комбінатів двох видів нормативів продуктивності витрат: на базі одноразових витрат і поточних витрат. Використання таких нормативів забезпечить більш ефективне управління виробництвом на комбінаті, воно буде більш пропорційним і контрольованим.
4. Ринкові умови господарювання, складний перехідний етап економічного розвитку, наявність зростаючої тенденції конкурентної боротьби за ринки збуту залізорудної продукції потребують розробки обгрунтованих підходів до формування і реалізації ефективних інноваційних заходів на комбінатах і їх структурних підрозділах. З цією метою в роботі розроблено систему статичних оціночних показників і критеріїв інновацізації залізорудного виробництва. Науково обгрунтована оцінка інновацізації сприятиме більш ефективному, адекватному та своєчасному прийняттю управлінських рішень щодо розвитку гірничо - збагачувальних комбінатів.
5. Ринкові чинники господарювання та мінливі умови залізорудного виробництва роблять останнє багатоваріантним з точки зору його розвитку, що потребує розробки обгрунтованих управлінських рішень, які зокрема базуються і на відповідних економіко – математичних моделях. З цією метою розроблено економіко – математичні моделі інновацізації залізорудного виробництва, які мають прикладне рішення через компґютерну програму і в основу яких покладено принцип зростання організаційно – технічного рівня комбінату (підрозділу).
6. Ефективний розвиток залізорудного комбінату потребує, в першу чергу, формування відповідної системи управління його інноваційним розвитком. Основу такої системи складає дієвий механізм забезпечення цього процесу на рівні структурного підрозділу. Запропонований в роботі організаційно – економічний механізм інновацізації залізорудного карєру враховує специфіку залізорудного виробництва і дозволяє більш ефективно проводити інноваційну політику в рамках даного структурного підрозділу.
7. Інновацізація і конкурентоспроможність комбінату (підрозділу) є взаємопов’язаними і взаємозалежними чинниками. Зростання рівня інноваційного розвитку є головним напрямком підвищення конкурентоспроможності, а підвищення останньої є важливою умовою фінансування і реалізації інноваційних заходів на комбінаті (підрозділі). Оцінка впливу інноваційних заходів, наприклад, на рівень конкурентоспроможності залізорудного кар’єру комбінату потребує розробки таких його показників, які б враховували основні особливості його функціонування. З цією метою запропоновано показник внутрішньої конкурентоспроможності залізорудного кар’єру і методичні підходи до визначення двох видів її резервів: ринкових (зовнішніх) і внутріфірмових (внутрішніх).
8. Будь-яка система управління інноваційним розвитком залізорудного виробництва не дасть очікуваного результату, якщо в ній буде відсутній або не буде ефективним такий важливий елемент, як матеріальне стимулювання цього процесу. Важливою складовою запропонованого організаційно – економічного механізму управління інноваційним розвитком залізорудного кар’єру є система матеріального стимулювання інноваційних заходів. Доведено, що така система повинна грунтуватись на формуванні величини заохочувального фонду для працівників залізорудного кар’єру в залежності від досягнутого рівня інновацізації кар’єрного виробництва. Реалізовано таке завдання шляхом розрахунку величини інноваційних факторів в розвитку залізорудного кар’єру та визначення показників і умов матеріального стимулювання, а також джерел фінансування.
9. Отримані за результатами дисертаційного дослідження методики і рекомендації впроваджені в практику господарювання на ВАТ “Інгулецький гірничо – збагачувальний комбінат” і ТОВ ВКФ “Укркомплект”, що дозволило підвищити обгрунтованість і обґєктивність оцінки і планування заходів щодо інноваційного розвитку і підвищення конкурентоспроможності цих підприємств.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографія:
1. Турило А.М., Зінченко О.А., Нусінов В.Я. Економічна оцінка інновацізації залізорудного виробництва: Монографія. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2006. – 200 с. [Особистий внесок здобувача: формування ідеї застосування категорії “інновацізація підприємства”, розробка методики оцінки рівня інноваційного розвитку залізорудного виробництва, а також рекомендацій щодо використання даної методики для забезпечення активізації процесу інновацізації на гірничо - збагачувальних комбінатах].
Публікації у фахових виданнях:
2. Зінченко О.А. Проблеми фінансового управління відтворенням основних виробничих фондів підприємства //Экономика Крыма.- 2003. - №8. - С.60-63.
3. Турило А.М., Лисевич С.Г., Зінченко О.А. Основи визначення загального і організаційно - технічного рівнів підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №6.- С.168-171. [Особистий внесок здобувача: виконання аналізу складових оцінки організаційного рівня гірничо – збагачувальних підприємств].
4. Зінченко О.А. Сутність і значення нормативів результативності в інвестиційно - інноваційній діяльності // Механізм регулювання економіки. - 2005. - №1. - С.155-159.
5. Зінченко О.А. Проблеми інноваційного процесу у гірничорудній промисловості в умовах трансформації економіки // Вісник Криворізького технічного університету. – Кривий Ріг: КТУ, 2005. - №8.- С .239-244.
6. Турило А.М., Зінченко О.А. Інновації – сутність і теоретичні характеристики// Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №5. - С.76-79. [Особистий внесок здобувача: формування ідеї застосування категорії “інновацізація підприємства”].
7. Зінченко О.А. Методичні засади оптимізації впровадження в виробництво комплексних інноваційних проектів // Экономика промышленности: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Иванов Н.И. (отв.ред.) и др. - Донецк, 2004. - С.289-297.
8. Зінченко О.А. Основні методичні підходи з управління процесом інноваційного відтворення гірничо-транспортного устаткування на кар'єрах гірничо-збагачувальних комбінатів // Прометей: регіональний зб. наук. пр. з економіки. -Донецьк: ТОВ “Юго- Восток, Лтд”, 2005.- Вип. 1(16). - С.91-93.
9. Зінченко О.А. Економіко математичне моделювання інноваційного відновлення працездатності гірничо-транспортного устаткування // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №7. - С.145-149.
10. Турило А.М., Зінченко О.А. Удосконалення методичних засад оцінки конкурентоспроможності підприємства і структурного підрозділу // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 14.- Черкаси:ЧДТУ, 2005. - С.233-236. [Особистий внесок здобувача: розробка методичних засад щодо оцінки конкурентоспроможності комбінату і карєру].
11. Зінченко О.А. Організаційно- економічний механізм управління інноваційним розвитком кар’єрів залізорудних комбінатів // Актуальні проблеми економіки. - 2006. -№1.- С.170-177.
12. Зінченко О.А. Оцінка резервів підвищення конкурентоспроможності залізорудних кар’єрів гірничо – збагачувальних комбінатів // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 15.- Черкаси:ЧДТУ, 2005.- С.279-282.
13. Турило А.М., Зінченко О.А. Сучасні аспекти економіко – математичного моделювання інноваційного розвитку залізорудних кар’єрів //Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №2.- С.173-179. [Особистий внесок здобувача: розробка економіко – математичної моделі інновацізації залізорудного виробництва].
14. Турило А.М., Зінченко О.А. Матеріальне стимулювання інноваційного розвитку залізорудного виробництва // Економіка розвитку. Харків: Торгово - економічний інститут ХНТЕУ. – 2006. - №1(37). – С. 101-104.[Особистий внесок здобувача: розробка методики матеріального стимулювання інновацізації залізорудного виробництва].
Публікації у нефахових виданнях:
15. Короленко С.М., Капітула С.В., Зінченко О.А. Аналіз існуючих, обґрунтування та розробка нової моделі прогнозування неплатоспроможності підприємства // Вісник Криворізького технічного університету.- Кривий Ріг:КТУ.- 2003. - №2. -С.142-144. [Особистий внесок здобувача: виконання аналізу законодавства щодо оцінки стану гірничо – збагачувальних підприємств].
Публікації за матеріалами конференцій:
16. Турило А.М., Зінченко О.А., Турило А.А. О необходимости усовершенствования и систематизации терминологии при оценке экономической эффективности инновационно - инвестиционной деятельности предприятий // Матеріали міжнародної науково-практичної конф. “Інноваційний розвиток економіки регіону”. - Дніпропетровськ: РВК НГУ. - 2004. - С.94. [Особистий внесок здобувача: формування ідеї удосконалення термінології, що стосується інноваційного процесу].
17. Турило А.М., Турило А.А., Зінченко О.А. Роль показника приведених витрат в умовах ринкового господарювання // Матеріали V міжнародної науково-практичної конф. “Теорія і практика сучасної економіки”.- Черкаси: ЧДТУ. - 2004. - С.222-223. [Особистий внесок здобувача: аналіз ролі показника приведених витрат].
18. Турило А.М., Зінченко О.А. Інновацізація підприємства: сутність, оцінка і управління // Матеріали Міжнародної науково-практичної конф. "Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти". - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2005. –Т.3. - С.85-87. [Особистий внесок здобувача: формування показників та критеріїв оцінки інновацізації].
19. Турило А.М., Зінченко О.А. Турило А.А. Інвестиційно - інноваційна діяльність підприємства і роль в ній економічних нормативів результативності // Матеріали 5 Всеукраїнської науково-практичної конф. ”Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. –Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2004.- Том 1.- С.151-152. [Особистий внесок здобувача: розробка нових нормативів результативності].
20. Зінченко О.А. Інновацізація гірничорудного виробництва в контексті міжнародних інтеграційних процесів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конф. "Проблеми розвитку економіки і підприємництва в Україні в контексті міжнародних інтеграційних процесів". - Тернопіль. - 2005. - С.31-32.
21. Зінченко О.А. Актуальність і проблеми формування організаційно – економічного механізму забезпечення інноваційного розвитку залізорудних підприємств // "Проблеми економічної освіти і науковий прогрес". Матеріали міжвузівської науково - методичної конференції (25 листопада 2005 р.). - Кривий Ріг: Мінерал. - 2005. - С.155.
22. Зінченко О.А. Мотивація інноваційної активності на залізорудних комбінатах України // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково - практичної конф. студентів та аспірантів "Перспективи економічного розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів" - Чернівці:ЧТЕІ.- 2006. – С.175-177.
АНОТАЦІЯ
Зінченко О.А. Економічна оцінка рівня інноваційного розвитку
