МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

БАЙДАН ІРИНА СТАНІСЛАВІВНА

УДК: 616.71 – 073.75 + 616.71 – 085.847 (083.131)

ЕФЕКТИВНІСТЬ МАГНІТОТЕРАПІЇ

ТА УЛЬТРАФОНОФОРЕЗУ ХОНДРОКСИДУ

НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ

ХВОРИХ НА КОКСАРТРОЗ

14. 01. 33 – Медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ОДЕСА – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету МОЗ України

Науковий керівник: - доктор медичних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Якименко Олена Олександрівна,

Одеський державний медичний університет МОЗ

України, завідувач кафедри пропедевтики

внутрішніх хвороб та терапії.

Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор

Полівода Олександр Миколайович,

Український НДІ медичної реабілітації

та курортології МОЗ України,

головний науковий співробітник

клінічного відділу;

- доктор медичних наук, професор

Волошина Олена Борисівна,

Одеський державний медичний університет МОЗ

України, завідувач кафедри загальної

практики та медичної реабілітації

Провідна установа: Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра фізіотерапії та курортології, м. Харьків.

Захист дисертації відбудеться „26” квітня 2007 року, о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.608.01 при Українському науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса, Лермонтовській пров.,6).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інститута медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, м. Одеса, Лермонтовській пров.,6.

Автореферат розісланий „23” березня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Г. О. Дмитрієва

Актуальність теми. Хвороби кістково-м'язової системи розглядаються в усім світі як одна з найбільш розповсюджених патологій сучасного суспільства. Десятиріччя 2000-2010 рр.. оголошене В00З Всесвітньою декадою, присвяченої кістково-суглобової патології (Миронов С.П., Омельяненко Н.П. і співавт., 2001).

Артроз є одним з найбільш тяжких захворювань суглобів, яке характеризується ураженням суглобового хряща, субхондральної кісткової тканини, зв'язок, суглобової капсули, синовіальної оболонки, периартикулярних тканин. Зростання захворюваності на артроз, схільність його до циклічного перебігу, часті рецидиви, відносно короткі періоди ремісіїї після курсу лікування, прогресування процесу, високі показникі тимчасової та стійкої втрати працездатності зумовлюють медичну, економічну та соціальну значущість цієї проблеми (Агабабова Э.Р., 1995; Григорьєва В.Д., Федотова Н.Е., 1996; Астапенко М.Г., 1997; Насонова В.А., Фоломеева О.М., 2000; Богатирьова Т.В., 2001; Семенів Е.П. і співавт., 2004).

Артроз характеризується значною поширеністю серед дорослого населення (близько 10-12% за даними епідеміологічних досліджень, проведених у різних країнах світу) і складає 80% всієї суглобової патології (Насонова В.А., Фоломеева О.М., 2000; Коваленко В.Н., Каминский А.Г., 2000). У віці старше 65 років понад половину населення всього світу хворіють на артроз (68% жінок і 58% чоловіків), а показники непрацездатності, зумовленої артрозом, за останнє десятиріччя зросли у 3-5 разів (Halko G.I. et al.,1995; Лучихина Л.В., 2001).

Незважаючи на використання у лікуванні артрозу сучасних медікаментозних засобів, розробку і впровадження нових лікувальних технологій, суттєвих успіхів у терапії та профілактиці цього захворювання досягти не вдалося (Корж А.А. і співавт., 1997; Шуба Н.М., Коваленко В.М., 2001; Свинцицкий А.С., Пузанова А.Г., 2002; Козак Н.П., 2002).

Цифри захворюванності не тільки не знижуються, але й мають тенденцію до зростання, захворюваність на артроз в Україні становить 497,1 на 100 тис. населення, при цьому в останні роки спостерігається виражена тенденція до зростання цього показника (Коваленко В.М., 2002).

Найбільш тяжкою та інвалідізуючою формою артрозу є коксартроз. Хронічний, прогресуючий перебіг коксартрозу, що супроводжується больовим синдромом, порушенням статики, зниженням функції локомоторного апарату, призводить до тривалої втрати працездатності (в середньому в 60% випадків) та інвалідності хворих найбільш працездатного віку – в 11,5% випадків (Корж Н.А., Дедух Н.В., Зупанець І.А., 1999; Бабов К.Д., Пеклина Г.П., Леонова Н.Н., 2001).

Зі збільшенням ступеню прогресування коксартроза з'являються контрактури кульшового суглоба, що обумовлюють зміну положення таза, супроводжующуюся згладжуванням поперекового лордозу, зниженням функції і гіпотрофією м'язів, забезпечующих вертикальне положення тіла і ходьбу, міофасціальними болями, формуванням патологічної ходи і стійких больових синдромів. Ці зміни порушують біомеханіку ходьби, збільшують навантаження на хребет і контрлатеральний кульшовий суглоб, викликаючи в ньому вторинні патологічні зміни.

Прогресування дегенеративно-дистрофічного процесу обумовлює збільшення перерахованих реакцій, що приводить до повної або значної втрати опороспособності нижньої кінцівки на стороні первинно залученого в патологічний процес кульшового суглоба.

У запущених випадках, при наявності стійкого больового синдрому, значного обмеження рухів у суглобі, наявності контрактур альтернативи ендопротезуванню на сьогодні не існує (Загородний Н.В.,1999; Неверов В.А., 1999; Вакуленко В.М., 2001).

Вдало проведена операція по заміщенню ураженого суглоба приводить до значного зменьшення болів, відновлення рухової функції та поліпшення загального стану здоров'я (Беседінський С.М., 2000; Буйлова Т.В., Дорофеева Г.И., 2001; Поливода А.Н., Вишневский В.А., 2003).

В ранній післяопераційний період (до 3-4 тижнів) максимальне статичне та механічне навантаження приходиться на протилежний (контрлатеральний) ендопротезу кульшовий суглоб, від функціональної здатності якого залежить перебіг та тривалість усього періоду реабілітації. Ранній післяопераційний період повертає хворому опороспроможність ушкодженої кінцівки. Тому дуже важливим уявляється підтримка функціонального стану контрлатерального кульшового суглоба, вторинно залученого у патологічний процес, як на доопераційному, так і післяопераційному періодах.

Патогенетично обґрунтованим є застосування поряд з медикаментозною терапєю преформованих фізичних чинників (діадинамічні та синусоїдально модульовані струми, електромагнітне поле, ультразвук, магнітотерапія та лазеротерапія), здатних нормалізувати метаболізм хряща та розлади периферичного кровообігу, стимулювати адаптаційно-трофічну функцію вегетативної нервової системи, активізувати антиоксидантні системи захисту організму (Улащик В.С., 1993, 2000; Оржешковский В.В., Оржешковский В.В., 2000; Тондій Л.Д., Самойлович В.А., Тондій О.Л., 2000; Бабов К.Д., Пеклина Г.П., Леонова Н.Н., 2001; Самосюк І.З., Парамончик В.М., Губенко В.П., 2001).

З огляду на рекомендації з лікування артрозу Європейської антиревматичної ліги EULAR (European League Against Rheumatism), доцільним є включення в комплексну терапію модифікуючих засобів уповільненої дії, наприклад, хондроксиду, який забезпечує підвищення синтезу компонентів хрящового матриксу і гальмування процесів деструкції хряща, пригничує утворення супероксидних радикалів і синтез оксиду азоту.

Рядом вчених показано ефективність впливу магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду у хворих з дегенеративно-дистрофічним ураженням суглобів (Литвиненко А.Г., 1992; Самосюк І.З., Чухраев Н.В., 2000; Оржешковский В.В., 2001; Богатирьова Т.В., 2001; Пшетаковський И.Л., 2004). Разом з тим, залишаються невизначеними параметри послідовності та етапності процедур, а також доцільність комплексного лікування з застосуванням магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду хворих на коксартроз, що знаходяться на різних етапах відновлювального лікування – на етапі підготовки до оперативного втручання та на реабілітаційному етапі, після ендопротезування кульшового суглоба. Ці питання і явились предметом нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами.

Дисертаційна робота є фрагментом планової бюджетної науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету, яка присвячена опрацюванню немедикаментозних методів лікування хворих на ревматологічні захворювання (№ держреєстрації 0196 UO07678). Фрагмент роботи, присвячений вивченню застосування магнітотерапії та ультрафонотерапії у комплексному лікуванню хворих на артроз, виконано безпосередньо автором.

Мета проведеного дослідження: підвищити ефективність реабілітації хворих на коксартроз шляхом застосування в комплексному відновлювальному лікуванні магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду на різних етапах (до та після ендопротезування кульшового суглоба).

Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу дегенеративно-дістрофічного процесу у хворих на коксартроз в залежності від стадії захворювання та тривалості патологічного процесу.

2. Виявити характер впливу комплексного застосування магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду на стан клініко-функціональних показників хворих на коксартроз, які знаходяться на реабілітаційному етапі після ендопротезування кульшового суглоба.

3. Обгрунтувати доцільність комплексного застосування магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду у хворих на коксартроз як на етапі підготувальних заходів до ендопротезування кульшового суглоба так і на етапі реабілітації після оперативного втручання.

4. Оцінити ефективність комплексного впливу магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду на якість життя хворих на коксартроз за даними безпосередніх та віддалених результатів лікування.

5. Розробити дифереційовані показання до комплексного застосування магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду на до- та післяопераційному етапах, в залежності від особливостей клінічного перебігу коксартрозу.

Об'єкт дослідження: клініко-функціональні показники стану кульшових суглобів хворих на коксартроз, які знаходяться на різних етапах відновлювального лікування.

Предмет дослідження: клінічні, функціональні, гоніометричні, лабораторні показники стану кульшових суглобів хворих на коксартроз під впливом комплексного застосування магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду на до- та післяопераційному етапах відновлювального лікування хворих на коксартроз.

Методи дослідження: клінічні (загальне клінічне обстеження, показники суглобового синдрому, альгофункціональний індекс Лекена, гоніометрія), рентгенологічні, лабораторні (загальноклінічне дослідження крові) та біохімічні показники активності процесу, математично-статистичний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено, що виражені дегенеративно-дистрофічні зміни в одному із кульшових суглобів зумовлюють зміну положення таза, порушують біомеханіку ходьби, збільшують навантаження на хребет і контрлатеральний кульшовий суглоб, викликаючи в ньому вторинні патологічні зміни. Компенсаторний перерозподіл механічного навантаження і функції опори з первинно залученного у дегенеративно-дістрофічний процес кульшового суглоба на здорову кінцівку, обумовлює перевантаження суглобових тканин, що надалі приводить до дегенерації і деструкції суглобового хряща протилежного кульшового суглоба, і як наслідок – розвиток двостороннього коксартрозу. Показано, що ендопротезування одного кульшового суглоба значно покращує якість життя хворого, але не вирішує проблему в цілому. Саме залучення в патологічний процес контрлатерального кульшового суглоба, обумовлює необхідність застосування засобів, які запобігають розвитку та прогрессуванню дегенеративно-дістрофічних змін у протилежному ендопротезу кульшовому суглобі.

Розроблено комплекс етапного лікування і реабілітації хворих на коксартроз, що включає застосування магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду на різних етапах відновлювального лікування – на підготувальному етапі до ендопротезування кульшового суглоба та на етапі післяопераційної реабілітації.

Встановлено, що під впливом фізіотерапевтичного комплексу на етапі післяопераційної реабілітації спостерігалась позитивна динаміка клінічної симптоматики, зменшення показників больового, суглобового, запального та альгофункціонального індексів, покращення функціонального стану контрлатерального кульшового суглоба.

Стабілізація функціональної здатності контрлатерального кульшового суглоба оптимизує перебіг та тривалість раннього послеопераційного періоду та ефективність відновлювальних заходів на даному етапі, оскільки саме в цей період реабілітації масимальне статичне та механічне навантаження приходиться на контрлатеральний ендопротезу кульшовий суглоб, сприяє адекватній адаптації хворого до відновлення рухів в ураженому суглобі і компенсованій довжині оперованої кінцівки.

Доведена доцільність також і передопераційної підготовки з комплексним застосуванням фізичних чинників (магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду), особливо у хворих з вираженим двостороннім коксартрозом.

Застосування поряд з медикаментозною терапією фізіотерапевтичного комплекса до та після операції ендопротезування кульшового суглоба дозволяє запобігти активації дегенеративно-дистрофічного процесу в контрлатеральному кульшовому суглобі. Стабілізація функціонального стану контрлатерального кульшового суглоба забезпечує нормалізацію біомеханіки ходьби, що приводить до зменшення навантаження на хребет і сприяє повноцінному інтегруванню оперованої кінцівки в кінематичну цеп.

Вивчення безпосередніх та віддалених наслідків лікування показало, що застосування магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду у хворих на етапах доопераційної підготовки та після ендопротезування суглобів забезпечує більш тривалу стабілізацію процесу, підвищує еффективність реабілітаційних заходів. Позитивний результат спостерігався не лише при початкових проявах хвороби, а й при прогресуванні коксартрозу: при ІІ та ІІІ стадії процесу. Стійкість терапевтичного ефекту протягом 6 місяців спостерігалась у 82,5% хворих, протягом року – у 55% хворих. Використання даного способу лікування дозволяє оптимізувати лікування, знизити його собівартість, а також поліпшити якість життя і прогноз даної категорії хворих.

Практична цінність роботи. Опрацьовано диференційовані показники, що до застосування магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду при лікуванні хворих на артроз з переважним ураженням обох кульшових суглобів, залежно від стадії та клінічних проявів хвороби. При виражених клінічних проявах коксартрозу з боку контрлатерального кульшового суглоба, запропонована методіка застосовується не тільки на етапі післяопераційної реабілітаціі, а також на етапі доопераційної підготовки.

Поряд з ефективністю і доступністю даного комплексу важливою перевагою є відсутність побічних явищ, можливість поєднання з фармакологічними чинниками і зниження їх дозування.

Одержані результати можуть використовуватись в поліклінічних, ревматологічних, ортопедичних і фізіотерапевтичних відділеннях лікарень, відділенях ревматологічного та ортопедичного профілю санаторіїв.

Результати роботи впроваджені у практику фізіотерапевтичного та ревматологічного відділення МКЛ № 9, МКЛ №11 та у лікувальну практику фізіотерапевтичного, ревматологічного та ортопедичного відділеннь обласної клінічної лікарні (м. Одеса).

Особистий внесок дисертанта. Автором самостійно проаналізовано наукову та патентно-інформаційну літературу, опрацьовано ідею, визначено мету, задачі та методологію дослідження. Дисертантом проведено формування груп обстежуваних, клініко-інструментальні дослідження та лікування хворих. Автором самостійно виконана статистична обробка, аналіз та узагальнення результатів клінічних, інструментальних та лабораторних методів дослідження.

Оформлення автореферату та наукових статєй проведено автором також самостійно. В усіх роботах, які було опубліковано у співавторстві, дисертанту належить матеріал, стосовано до опрацьованих методик лікування хворих на артроз, дінамічне спостереження за хворими, оцінка ефективності лікування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені та обговорені на науково-практичній конференції із міжнародною участю, присвяченої 100-річчю кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету (Одеса, жовтень 2003 р.), науково-практичній конференції „Вчені майбутнього” (Одеса, 2003 р.), Республіканській науково-практичній конференції з міжнародною участю „Актуальні питання фізіотерапії і медичної реабілітації” (Одеса, 2004), науково-практичній конференції „Актуальні питання діагностики, лікування та профілактики системних захворювань сполучної тканини” (Харьків, 2004), науково-практичній конференції „Нове в терапії та кардіології: доказова медицина та реальна клінічна практика” (Одеса, 2006).

Апробація роботи була проведена на спільному засіданні університетської проблемної комісії „Терапевтичні спеціальності" і кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету, а також на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць (самостійних - 3), з них: 4 - журнальні статті, 2 - патенти України на винахід, 5 - тези доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено українською мовою на 144 сторінках текстового матеріалу. Вона містить вступ, огляд літератури, виклад матеріалу і методів дослідження та лікування, розділи власних спостережень, аналіз і узагальнення отриманих результатів досліджень та висновки. Список використаної літератури складається з 282 джерел, з яких 208 – кирилицею, 74 – латиницею. Роботу ілюстровано 20 таблицями та 11 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були обстежені 120 хворих на коксартроз, які знаходяться на різних етапах відновлвального лікування.

З метою оцінки артрологічного статусу та дослідження функціонального стану кульшового суглоба у хворих на коксартроз використовували анкету, за допомогою якої визначали альгофункціональний індекс Лекена (Lequesne M.G., 1997).

Функціональні порушення в суглобах оцінювали шляхом вимірювання амплітуди рухів у суглобах методом гоніометрії. Виміри здійснювали за нейтрально-нульовим методом В.В. Попова, коли за нульову позицію приймається анатомічне положення випрямленої кінцівки.

Активність запального процесу в обстежених хворих визначали за загальноприйнятими показниками: загальний білок, білкові фракції сироватки крові, ШОЕ, СРБ, фібриноген, загально клінічне дослідження крові.

В залежності від застосованої методики лікування були виділені три групи хворих:

1. Хворі на коксартроз (45 хворих), які до та після ендопротезування кульшового суглоба отримували загальноприйняту терапію. Вона включала відповідний руховий режим з обмеженням надмірного навантаження на суглоби, комплекс лікувальної гімнастики, прийом хондропротекторів (хондроітін сульфат 750 мг 2 рази на день протягом 3 тижнів, потім 500 мг 2 рази на день тривало). При запальних явищах в суглобових тканинах – короткий курс нестероїдних протизапальних препаратів (німесулід та його аналоги в добовій дозі 100 мг протягом 8-10 днів).

2. Хворі на коксартроз (45 хворих), які до ендопротезування кульшового суглоба отримували загальноприйняту терапію, а після ендопротезування кульшового суглоба отримували курс комплексного застосування магнітотерапії (МТ) та ультрафонофореза хондроксиду (УФФ хондроксиду) на фоні загальноприйнятої терапії.

1 етап – включення впливу низькочастотним змінним магнітним полем на поперекову ділянку хребта (рефлексогенні зони L1 – L5 ) та на ділянку контрлатерального ендопротезу кульшового суглоба (апарат „Магнітер”, магнітна індукція 35 мТл, частота 50 Гц, тривалість процедури 10 хв) щодня, 10 сеансів на курс лікування.

2 етап – застосування фармако-фізіотерапевтичного комплексу (ультрафонофорез хондроксиду). Озвучування здійснювалось від апарату УЗТ-1,01 Ф з частотою 880 кГц, інтенсивністю 0,2–0,4 Вт/смІ, у контактному положенні випромінювача, у безупинному режимі, тривалість процедури – 4-12 хвилин. Тривалість дії на кожне поле поступово збільшували від сеансу до сеансу. Курс лікування – 10-12 процедур щоденно. В якості контактного середовища використовували 5% мазь хондроксіду. Проводилось озвучування двох полів в області проекції суглобової щілини кульшового суглоба: по передній та латеральній поверхнях.

3. Хворі на коксартроз (30 хворих), яким до та після ендопротезування кульшового суглоба проводили курс комплексного застосування магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду на ділянку контрлатерального ендопротезу кульшового суглоба на фоні загальноприйнятої терапії (за такими же етапами, як і в 2 групі).

1 курс комплексного фармако-фізіотерапевтичного впливу проводили на підготувальному етапі до операції ендопротезування кульшового суглобу.

2 курс комплексного фармако-фізіотерапевтичного впливу проводили на 7-10 день після операції ендопротезування кульшового суглобу.

Оцінка вихідного стану хворих до лікування та контролю ефективності застосованої терапії проводилась відповідно до рекомендованих схем (Коваленко В.Н. та співавт., 2001 р.) з урахуванням рекомендацій по дизайну клінічних досліджень артроза OMERACT III (Outcome Measures in Arthritis Clinical Trials) і ORS (Osteoarthritis Research Society) і включала оцінку больового, суглобового, запального індексів, альгофункціонального індекса Лекена (у балах), показників гоніометрії, загальноприйняті лабораторні та біохімічні аналізи.

Всі параметри, що об’єктивно характеризують стан хворих на коксартроз до і після лікування, оброблени методом варіаційної статистики з використанням параметричних критеріїв: визначення середньої арифметичної величини кожного показника (М), середньої квадратичної і лінійних відхилень, помилки середньої арифметичної (m), достовірність відмінностей порівнюваних результатів за статичним t-критерієм Ст’юдента. Динаміка вважалася вірогідною при (р<0,05).

Результати досліджень та їх обговорення. Обстежено 120 пацієнтів, серед яких було 47 чоловіків (39,2% від загального числа хворих) та 73 жінки (60,8% від загальної кількості хворих). Вік пацієнтів коливався від 24 до 69 років (в середньому 53,2±8,7 років). Серед обстежених захворювання найчастіше зустрічалось у осіб середнього віку. 23 хворих (19,2%) були у зрілому віці, 66 пацієнтів (55, 0%) – у середньому віці, і 31 хворий (25,8%) – літнього віку.

Тривалість хвороби складала від 2 місяців до 22 років (в середньому 8,3±6,7 років). Розподіл хворих за тривалістю коксартрозу був наступним: у 39 хворих (32,5%) тривалість хвороби не перевищувала 5 років, у 43 хворих (35,8%) – від 6 до 10 років, у 27 обстежених (22,5%) тривалість хвороби складала 10–15 років, у 11 пацієнтів (9,2%) хвороба продовжувалась більше 15 років. У обстежених хворих мали місце функціональні порушення суглобів: функціональна недостатність (ФН) І ступеню діагностована у 8 (6,7%) хворих, ІІ ступеню – у 78 (65,0%) хворих, ІІІ ступеню – у 34 (28,3%) хворих.

Серед етіологічних факторів виявлено функціональне перевантаження суглобів, переохолодження, ендокринно-метаболічні порушення, перенесені в минулому травми суглобів. Отримані дані співпадають з даними літератури про поліетіологічність даного захворювання.

При вивченні клінічної симптоматики коксартроза виявлено, що основною скаргою обстежених пацієнтів був біль у суглобах механічного типу (100% хворих). У 33 хворих (27,5%) спостерігалась метеозалежність больових явищ у суглобах постійного або періодичного характеру. Частими скаргами обстежених були також відчуття хрускоту в суглобах при рухах (35 хворих, 29,2%), наявність парестезій (17 хворих, 14,2%).

Пальпаторне обстеження уражених суглобів виявило їх болючість у 73 (60,8%) хворих. Пальпаторна болючість, виражена величиною суглобового індексу (СІ), в середньому до лікування склала 2,44±0,04 бали.

Після лікування у всіх підгрупах спостерігалось зменшення кількості хворих зі скаргами на загальну слабість, біль у великих суглобах, порушення ходи, збільшилась максимальна дістанція, що можливо пройти хворими без болю.

Враховуючи позитивну динаміку клінічної симптоматики під дією лікувальних комплексів у всіх обстежуваних групах хворих, представляє інтерес порівняльний аналіз результатів лікування в групі, де застосовувалось комплексне використання МТ та УФФ хондроксиду у хворих, до та після ендопротезування кульшового суглоба (ІІІ група) та в групах порівняння, в яких до та після ендопротезування кульшового суглоба використовувалась традиційна терапія (І група) та в групі, якій до оперативного втручання використовувалась традиційна терапія, а після – комплексне використання МТ та УФФ хондроксиду на фоні загальноприйнятої терапії (ІІ група).

Динаміка клінічної симптоматики у хворих на коксартроз під впливом проведеного комплексного лікування (І, ІІ та ІІІ групи), М±m

Клінічні

індекси, бали | Хворі на коксартроз

І група

(n-45) | ІI група

(n-45) | ІII група

(n-30) |

р1 | р2

Больовий 1

2 | 2,62±0,22

1,40±0,12 | 2,62±0,12

1,16±0,08 | 2,30±0,23

0,57±0,14 | >0,05

<0,05 | >0,05

<0,05

р | <0,05 | <0,05 | <0,05

Суглобовий 1

2 | 2,53±0,07

1,27±0,10 | 2,56±0,11 1,13±0,09 | 2,13±0,08

0,57±0,06 | >0,05

<0,05 | >0,05

<0,05

р | <0,05 | <0,05 | <0,05

Запальний 1

2 | 0,64±0,07

0,11±0,10 | 0,87±0,10 0,11±0,017 | 0,70±0,10

0,07±0,10 | >0,05

<0,05 | >0,05

<0,05

р | <0,05 | >0,05 | <0,05

АФІ 1

2 | 9,82±0,21

5,62±0,22 | 10,49±0,31 5,44±0,24 | 10,50±0,31

4,37±0,24 | >0,05

<0,05 | >0,05

<0,05

р | <0,05 | <0,05 | <0,05

ВАШ 1

2 | 7,24±0,21

4,18±0,29 | 7,69±0,26 3,62±0,21 | 7,07±0,26

2,47±0,21 | >0,05

<0,05 | >0,05

<0,05

р | <0,05 | <0,05 | <0,05

Примітки: 1. 1,2 – показники до та після лікування відповідно;

2. р – достовірність різниці показників до та після лікування;

3. р1 – достовірність різниці показників між І та ІІІ групами;

4. р2 – достовірність різниці показників між ІІ та ІІІ групами.

Так, больовий та суглобовий індекси у хворих ІІІ групи після проведеної терапії (0,57±0,14 та 0,57±0,06 балів відповідно) виявились достовірно нижчими, ніж у хворих І та ІІ груп (р<0,05).

Больовий індекс у хворих ІІІ групи в результаті лікування зменшився на 75% від вихідного рівня, тоді як в І та ІІ групах цей показник зменшився на 46% та 56% відповідно.

Суглобовий індекс у обстежених ІІІ групи зменшився на 73% від початкового значення, у хворих І та ІІ груп цей показник знизився на 50% та 56% відповідно.

В результаті проведеного курсу терапії у хворих ІІІ групи спостерігалось достовірне зменшення альгофункціонального індексу Лекена з 10,53±0,31 до 4,37±0,24 балів (р<0,05). Зменшення індексу тяжкості коксартрозу спостерігалось на 8-10 день лікування. У І та ІІ групах порівняння динаміка індексу Лекену була наступною – з 9,82±0,21 до 5,62±0,22 та з 10,49±0,31 до 5,44±0,24 відповідно, (р<0,05).

Регрес клінічної симптоматики захворювання супроводжувався поліпшенням функціонального стану контрлатерального ендопротезу кульшового суглоба, на що вказувало достовірне збільшення гоніометричних показників в процесі лікування по відношенню до вихідних даних.

У пацієнтів І групи, що отримували загальноприйняту терапію, кут згинання в кульшовому суглобі збільшився з 94,3°±1,4° до 103,1±1,7° (р<0,05), внутрішньої ротації – з 22,0°±1,6° до 27,3±1,9°(р<0,05), відведення стегна з 34,9°±1,7° до 42,3°±1,5°, (р<0,05).

У хворих, які склали ІІ групу порівняння, кут згинання в кульшовому суглобі зріс з 94,4°±1,3° до 106,8°±1,5° (р<0,05), внутрішньої ротації – з 22,5°±1,4° до 30,5°±1,7° (р<0,05), відведення стегна з 35,6°±1,7° до 44,8°±1,4°, (р<0,05). У хворих ІІІ групи кут згинання в кульшовому суглобі зріс з 94,2°±1,4° до

107,2°±1,3° (р<0,05), внутрішньої ротації – з 22,6°±1,3° до 32,4°±1,6° (р<0,05), відведення стегна з 34,9°±1,5° до 45,8°±1,4°, (р<0,05).

Гоніометричні показники згинання та внутрішньої ротації після лікування достовірно відрізнялися у хворих порівнюваних груп (р<0,05). Різниця показників відведення стегна в порівнюваних групах після лікування виявилась недостовірною (р>0,05).

Враховуючи залежність локомоторної функції суглобів від глибини в них рентгенологічних змін, оцінювали результати лікування в порівнювальгих групах при різних стадіях артрозу кульшових суглобів.

У хворих з І стадією коксартрозу згинання в кульшовому суглобі було обмежене на 14% від фізіологічного обсягу, внутрішня ротація – на 32%, відведення стегна – на 21%. Як свідчать наведені дані, при І стадії коксартрозу різниця показників до та після лікування в кожній групі була достовірною (р<0,05).

У хворих з коксартрозом II стадії ступінь обмеження рухів у кульшових суглобах зростала: згинання, внутрішня ротація та відведення стегна були зменшені на 23%, 58% та 39% відповідно.

У хворих з коксартрозом IIІ стадії ступінь обмеження рухів у кульшових суглобах ще більш зростала: згинання, внутрішня ротація та відведення стегна були зменшені на 23%, 58% та 39% відповідно. При цьому показники гоніометрії у хворих на коксартроз різних стадій достовірно відрізнялись між собою. Встановлено, що максимальне обмеження рухів було за рахунок зменшення кута внутрішньої ротації та відведення стегна.

При ІІ стадії коксартрозу гоніометричні показникі були наступними: кут згинання кульшового суглоба у хворих І групи збільшився з 93,0°±1,6° до 101,6°±1,4° (р<0,05), у хворих ІІ групи – з 92,5°±1,7° до 106,6°±1,5° (р<0,05), у хворих ІІІ групи – з 93,1°±1,5° до 107,8°±1,2° (р<0,05).

Внутрішня ротація у хворих І групи збільшилась з 20,6°±2,1° до 24,8°±1,9° (р<0,05), у хворих ІІ групи з 20,8°±1,4° до 27,9°±1,6° (р<0,05), у хворих ІІІ групи – з 20,9°±1,4° до 32,7°±1,2° (р<0,05). Відведення стегна у хворих І групи збільшилось з 33,4°±1,8° до 40,8°±1,1° (р<0,05), у хворих ІІ групи – з 33,4°±1,4° до 43,8°±1,2° (р<0,05), у хворих ІІІ групи – з 33,9°±1,2° до 45,1°±1,1° (р<0,05).

При ІІІ стадії коксартрозу гоніометричні показникі були наступними: кут згинання кульшового суглоба у хворих І групи збільшився з 84,5°±0,5° до 85,5°±0,5° (р<0,05), у хворих ІІ групи – з 83,3°±1,3° до 86,8°±1,2° (р<0,05), у хворих ІІІ групи – з 83,7°±1,2° до 91,7°±0,9° (р<0,05).

Внутрішня ротація у хворих І групи лишилась не змінною 17,5°±0,5°, у хворих ІІ групи збільшилась з 16,3°±0,9° до 17,2°±0,9° (р<0,05), у хворих ІІІ групи – з 17,1°±0,9° до 22,9°±1,2° (р<0,05). Відведення стегна у хворих І групи істотно не змінилось з 30° до 30,5°±0,5° (р>0,05), у хворих ІІ групи збільшилось з 30,5°±1,2° до 31,2°±0,9° (р>0,05), у хворих ІІІ групи – з 30,9°±1,2° до 36,9°±1,1° (р<0,05).

Позитивна динаміка клініко-функціональних і гоніометричних показників під впливом фізіотерапевтичного комплексу супроводжувалася поліпшенням лабораторних параметрів.

Оцінка показників запального процесу виявила достовірне зменшення у хворих ІІІ групи рівня ШОЕ з 11,34±1,12 до 5,12±1,32 (р<0,05), фібриногену з 5,69±0,11 до 4,15±0,11 (р<0,05), загального білка з 82,24±0,49 до 71,62±0,33 (р<0,05). Рівень Ь2-глобулінів зменшився з 13,45±0,14 до 8,9±0,19 (р<0,05), в-глобулінів з 12,73±0,17 до 9,16±0,14 (р<0,05), г-глобулінів з 24,44±0,23 до 17,58±0,27 (р<0,05). Рівень СРБ і Ь1-глобулінів істотно не змінився – з 0,07±0,06 до 0 і з 4,49±0,09 до 4,47±0,11 (р>0,05) відповідно. При цьому рівень СРБ, фібриногену, Ь1- і в-глобулінів недостоверно відрізнявся від показників І й ІІ груп, (р>0,05), тоді як рівень СОЭ, Ь2- і г-глобулінів був значно нижче і вірогідно відрізнявся від показників І та ІІ груп, (р<0,05).

Вивчення безпосередніх наслідків лікування показало, що під дією комплексного застосування магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду на ділянку контрлатерального ендопротезу кульшового суглоба до та після ендопротезування, позитивний результат спостерігався не лише при початкових проявах хвороби, а й при прогресуванні дегенеративно-дістрофічного процесу: при ІІ та ІІІ стадії коксартрозу.

Розроблений фармако-фізіотерапевтичний комплекс сприяв продовженню періоду ремісії, про що свідчили віддалені наслідки лікування: стійкість терапевтичного ефекту протягом 6 місяців спостерігалась у 82,5% хворих, протягом року – у 55% хворих (у пацієнтів І групи ці показники склали відповідно 35,1% і 8,1%, у пацієнтів ІІ групи – 52,5% і 32,5%).

На підставі аналізу результатів, отриманих при проведенні клініко-інструментальних досліджень з урахуванням параметрів доказової медицини по дізайну та проведенню клінічних досліджень при артрозі (коксартрозі) отримані дані, що свідчать про підвищення ефективності комплексу відновлювальних заходів на різних етапах лікування хворих на двосторонній коксартроз шляхом комплексного застосування фізичних чинніків (магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду) на ділянку контрлатерального кульшового суглоба.

Застосування комплексу МТ і УФФ хондроксиду на етапі лікування коксартрозу до операції ендопротезування кульшового суглоба дозволяє запобігти активації дегенеративно-дистрофічного процесу в контрлатеральному кульшовому суглобі, що виникає внаслідок перерозподілу статичного і механічного навантаження на неоперовану кінцівку. Функціональна стабільність протилежного ендопротезу кульшового суглоба сприяє максимальній адаптації хворого до умов нової біомеханіки ходьби, забезпечує максимальну ефективність реабілітаційних заходів у післяопераційному періоді.

Комплексне використання МТ і УФФ хондроксиду в ранньому післяопераційному періоді підвищує ефективність комплексу реабілітаційних заходів, спрямованих на зменшення активності і виразності клінічних проявів дегенеративно-дистрофічного процесу в контрлатеральному кульшовому суглобі.

Відсутність або зменшення больових відчуттів, відновлення або збільшення обсягу рухів, зменшення ступеня функціональної недостатності протилежного ендопротезу кульшового суглоба сприяє ранньому розширенню режиму рухової активності, створює оптимальні умови для комплексу заходів, спрямованих на відновлення функції опори і пересування оперованої кінцівки.

Встановлено, що у хворих на коксартроз, що знаходяться на реабілітаційному етапі після ендопротезування кульшового суглоба, комплексне застосування магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду на ділянку контрлатерального ендопротезу кульшового суглоба позитивно впливає на функціональний стан кульшового суглоба, клінічні прояви коксартроза, перебіг реабілітаційного періода в цілому.

Розроблений фізіотерапевтичний комплекс, разом з його ефективністю і доступністю, має ряд переваг, а саме: відсутність побічних явищ, можливість його поєднання з медикаментозними засобами зі зниженням їх дозування або повною відмовою від таких.

Отримані дані дозволяють рекомендувати проведення повторних курсів лікування з періодичністю 6 – 8 місяців.

ВИСНОВКИ

1. У хворих на коксартроз, які надходять до стаціонару з метою ендопротезування одного з кульшових суглобів виявлено, що виражені дегенеративно-дистрофічні зміни в одному із кульшових суглобів зумовлюють зміну положення таза, порушують біомеханіку ходьби, збільшують навантаження на хребет і контрлатеральний кульшовий суглоб, викликаючи в ньому вторинні патологічні зміни, що обумовлює розвиток двостороннього коксартрозу.

Порушення функціонального стану контрлатерального кульшового суглоба залежить від стадії дегенеративно-дистрофічного процесу, що підтверджується результатами клінічних (загальне клінічне обстеження, показники суглобового синдрому, альгофункціональний індекс Лекена, гоніометрія), рентгенологічних, лабораторних методів досліджень.

2. Комплексне застосування магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду на післяопераційному етапі, особливо у пацієнтів з І стадією коксартрозу, оптимизує перебіг та тривалість раннього послеопераційного періоду та ефективність відновлювальних заходів на даному етапі, оскільки саме в цей період реабілітації максимальне статичне та механічне навантаження приходиться на контрлатеральний ендопротезу кульшовий суглоб, сприяє адекватній адаптації хворого до відновлення рухів в ураженому суглобі і компенсованій довжині оперованої кінцівки.

3. Застосування комплексу магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду на етапі лікування коксартрозу до операції та на післяопераційному етапі ендопротезування кульшового суглоба дозволяє запобігти активації дегенеративно-дистрофічного процесу в контрлатеральному кульшовому суглобі, що виникає внаслідок перерозподілу статичного і механічного навантаження на неоперовану кінцівку у хворих не лише з початковими проявами коксартрозу (І стадія), а й при прогрессуванні дегенеративно-дистрофічного процесу (ІІ, ІІІ стадія), що підтверджується зменшенням основних клінічних проявів, ступеня функціональної недостатності, збільшенням обсягу рухів.

Функціональна стабільність протилежного ендопротезу кульшового суглоба сприяє максимальній адаптації хворого до умов нової біомеханіки ходьби, забезпечує максимальну ефективність реабілітаційних заходів у післяопераційному періоді.

4. Порівняльний аналіз віддалених результатів лікування переконує, що застосування магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду у хворих на етапах доопераційної підготовки та після ендопротезування суглобів підвищує еффективність реабілітаційних заходів, забезпечує більш тривалу стабілізацію процесу та покращує якість життя.

Позитивний результат спостерігався не лише при початкових проявах хвороби, а й при прогресуванні коксартрозу: при ІІ та ІІІ стадії процесу. Стійкість терапевтичного ефекту протягом 6 місяців спостерігалась у 82,5% хворих, протягом року – у 55% хворих (у пацієнтів І групи ці показники склали відповідно 35,1% і 8,1%, у пацієнтів ІІ групи – 52,5% і 32,5%).

5. Опрацьовані показання до комплексного застосування магнітотерапії та ультрафонофореза хондроксиду на різних етапах відновлювального лікування у хворих на коксартроз, в залежності від особливості клінічного перебігу захворювання. Розроблений фізіотерапевтичний комплекс для лікування хворих на артроз можна використовувати в умовах стаціонару, поліклініки та санаторно-курортній практиці. Поряд з ефективністю і доступністю даного комплексу важливою перевагою є відсутність побічних явищ, можливість поєднання з фармакологічними чинниками і зниження їх дозування.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Якименко Е.А., Закатова Л.В., Байдан И.С. Использование переменного магнитного поля в комплексной терапии коксартроза // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. – 2003. – № 3. – С. 15-17. (Дисертантом особисто проведений аналіз ефективності використання фізичних чинників).

2. Якименко О.О., Дець В.В., Байдан І.С. Застосування ультразвуку в комплексному лікуванні хворих на коксартроз / Одеський медичний журнал. – 2004. – № 5. – С. 75-76. (Здобувачем підібрані групи хворих і проведено аналіз ефективності лікування).

3. Байдан І.С. Проблема відновлювального лікування хворих на артроз та шляхи її вирішення / Вісник морської медицини. – 2004. – №3 (26). – С. 67-71.

4. Байдан І.С. Дослідження ефективності застосування ультразвуку на етапах відновлювального лікування хворих на артроз / Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. – 2005. – № 2. – С. 6-8.

5. Пат. UА 4035, А МПК 7 А 61N5/01. Спосіб реабілітації хворих на остеоартроз післе ендопротезування кульшового суглоба / Якименко О.О., Башмакова Н.В., Байдан І.С. – № 20040604582; Заявл. 14.06.2004; Опубл.15.12.2004, Бюл. № 12. (Здобувачем подана ідея та проведено нагляд за хворими).

6. Пат. UА 4037, А МПК 7 А 61N5/01. Спосіб лікування реактивного артриту у хворих на остеоартроз післе ендопротезування кульшового суглоба / Якименко О.О., Башмакова Н.В., Байдан І.С. – №20040604584; Заявл.14.06.2004; Опубл.15.12.2004, Бюл. №12. (Дисертантом особисто проведений аналіз ефективності використання фізичних чинників, здійснено інформаційний пошук).

7. Якименко Е.А., Закатова Л.В., Байдан И.С. К вопросу о комплексном лечении больных деформирующим остеоартрозом с применением переменного магнитного поля // Матеріали наук.-практ. конф. з міжнародною участю, присвяченої 100-річчю кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету. – Одеса, 2003. – С.104-106.

8. Якименко О.О., Закатова Л.В., Байдан І.С. Комплексний підхід до лікування хворих на остеоартроз // Матеріали наук.-практ. конф. „Вчені майбутнього”. – Одеса, 2003 . – С. 24.

9. Якименко Е.А., Байдан И.С. Использование ультразвука в комплексной терапии остеоартроза // Матеріали респ. наук.-практ. конф. з міжнародною участю „Актуальні питання фізіотерапії і медичної реабілітації”. – Одеса, 2004. – С.89.

10. Байдан И.С. Оценка артрологического статуса больных остеоартрозом // Матеріали наук.-практ. конф. „Актуальні питання діагностики, лікування та профілактики системних захворювань сполучної тканини”. – Харьків, 2004. – С.11.

11. Байдан І.С. Рання реабілітація хворих коксартрозом після операції ендопротезування // Матеріали наук.-практ. конф. „Нове в терапії та кардіології: доказова медицина та реальна клінічна практика”. – Одеса, 2006.

АНОТАЦІЯ

Байдан І.С. Ефективність магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду на різних етапах відновлювального лікування хворих на коксартроз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. – Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, Одеса, 2007.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на коксартроз шляхом використання патогенетично обгрунтованих лікувальних комплексів з застосуванням магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду на різних етапах відновлювального лікування (до та після ендопротезування кульшового суглоба).

Застосування МТ та УФФ хондроксиду у ранньому післяопераційному періоді оптимизує перебіг та його тривалість, сприяє адекватній адаптації хворого до відновлення рухів в ураженому суглобі, ранньому розширенню режиму рухової активності.

Застосування комплексу магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду після ендопротезування кульшового суглоба дозволяє запобігти активації дегенеративно-дистрофічного процесу в контрлатеральному кульшовому суглобі, що забезпечує нормалізацію біомеханіки ходьби.

Вивчення безпосередніх та віддалених наслідків лікування показало, що застосування магнітотерапії та ультрафонофорезу хондроксиду у хворих на двух етапах забезпечує більш тривалу стабілізацію процесу, підвищує еффективність реабілітаційних заходів. Стійкість терапевтичного ефекту протягом 6 місяців спостерігалась у 82,5% хворих, протягом року – у 55% хворих.

Ключові слова: коксартроз, ендопротезування кульшових суглобів, магнтотерапія, ультрафонофорез хондроксиду, відновлювальне лікування, реабілітація.

АННОТАЦИЯ

Байдан И.С. Эффективность магнитотерапии и ультрафонофореза хондроксида на разных этапах восстановительного лечения больных коксартрозом. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33 – медицинская реабилитация, физиотерапия и курортология. – Украинский научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и курортологии МЗ Украины, Одесса, 2007.

Диссертация посвящена изучению и разработке методов и способов восстановительного лечения, способствующих повышению эффективности лечения больных коксартрозом путем использования патогенетически обоснованных комплексов с применением магнитотерапии и ультрафонофореза хондроксида на разных этапах восстановительного лечения (до и после эндопротезирования тазобедренного сустава).

В соответствии с рекомендациями по дизайну клинических исследований артроза