КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БРОВЧЕНКО ТЕТЯНА СТАНІСЛАВІВНА

УДК 94(437):314.742–054.6

ПОЛІТИКА ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО ІММІГРАНТІВ

(20–30-ті рр. ХХ ст.)

Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії слов’ян Київського національного

університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор

ЯРОВИЙ Валерій Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри історії слов’ян

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

СРІБНЯК Ігор Володимирович,

Київський національний

лінгвістичний університет,

директор Інституту східних мов

кандидат історичних наук, доцент

ДАНИЛЕНКО Олександр Вікторович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри української історії та етнополітики

Захист відбудеться 8 жотвня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. ).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 7 вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Г. М. Казакевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок, з них основного тексту – 175 сторінок, список використаних джерел та літератури містить 311 найменувань (31 сторінка).

Вступ. Актуальність теми дослідження. До наслідків Першої світової війни належать не тільки геополітичні зміни, які відбулися на терені Європи, а й суттєві внутрішньополітичні перетворення в окремих країнах. Це значною мірою вплинуло на демографічні та міграційні процеси, що стали невід’ємною складовою історії періоду між двома світовими війнами. Зазначені процеси особливо позначилися на землях, що входили до складу Російської імперії, оскільки саме вони стали джерелом міграційних потоків до європейських країн у згаданий період. Значна частина іммігрантів стала заручниками своєї долі, оскільки, опинившись в інших державах, вони втратили як засоби до існування, так і можливості для реалізації певних власних інтересів. Утворена у жовтні 1918 року Чехословацька республіка (далі – ЧСР) не лише зосередила на своїй території значну частину таких осіб, але й стала активним учасником міжнародного процесу врегулювання проблеми їх припливу. Міграційні потоки населення з теренів Росії до ЧСР набули масового масштабу, що потребувало розв’язання нагальних політичних, економічних, соціальних та культурних проблем існуючою владою. Чехословацька республіка, значною мірою стала каталізатором міграційних процесів з колишньої Російської імперії, підтвердивши своє місце і роль у формуванні міжнаціональних відносин у Центральній Європі. Саме ЧСР виступила гарантом створення для багатьох іммігрантів, зокрема українців, необхідних умов, що задовольняли їх повсякденні потреби та відкривали перспективу подальшого існування.

Актуальність обраної теми визначається відсутністю її комплексного дослідження, а також тим, що деякі аспекти чехословацького досвіду врегулювання міграційних процесів можуть бути показовими для сучасного світу, в якому спостерігається велика рухливість населення. Зокрема, в імміграційній політиці Чеської Республіки (далі – ЧР) продовжують діяти окремі принципи, закладені за часів існування Першої Чехословацької республіки. Достатньо звернути увагу на те, що в цій державі запроваджена урядова програма „Відбір кваліфікованих працівників з-за кордону”, яка передбачає полегшення здобуття іноземцями громадянства ЧР за умов, що вони відповідають ряду вимог. Звичайно, діяльність влади сучасної Чеської Республіки мотивована інакше, ніж це було у 20–30-х роках ХХ століття. Разом з тим започаткована у 1920-х роках тенденція, яка уможливлює приїзд кваліфікованих молодих іноземців, знаходить своє віддзеркалення у сьогоднішній політиці держави.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках державної бюджетної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Історія української державності нової та новітньої доби” (державний реєстраційний номер 06БФ046-01).

Об’єктом дослідження є політика Чехословацької республіки щодо іммігрантів-іноземців.

Предмет дослідження становлять організаційні, законодавчі та фінансові заходи владних структур ЧСР, спрямовані на регуляцію імміграційних потоків з колишньої Російської імперії до країни, та на створення умов для довготривалого перебування в ній цивільних іммігрантів.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період 1921–1938 років. Нижня хронологічна межа визначається організаційним та законодавчим оформленням імміграційної політики ЧСР, а верхня – припиненням існування Першої Чехословацької республіки.

Метою дисертаційної роботи є з’ясування процесу формування та реалізації імміграційної політики Чехословацької республіки.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:– 

проаналізувати стан наукового вивчення зазначеної теми і визначити джерельну базу дисертації;– 

охарактеризувати позицію світового співтовариства щодо проблеми біженців та з’ясувати участь Чехословацької республіки в її розв’язанні;– 

дослідити механізм правового регулювання імміграції в ЧСР;– 

розкрити основні чинники, які впливали на формування імміграційної політики Чехословацької республіки;– 

визначити систему органів, які забезпечували реалізацію імміграційної політики ЧСР та їхні повноваження;– 

розглянути види та з’ясувати масштаб підтримки чехословацькою владою культурно-освітньої діяльності українських іммігрантів;– 

висвітлити фактори внутрішньо– та зовнішньополітичного характеру, які спричинили зміну імміграційної політики чехословацького уряду починаючи з другої половини 1920-х років;– 

вивчити умови, за яких відбувалася реорганізація діяльності українських іммігрантських установ у ЧСР.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму, системності та об’єктивності. З метою розв’язання дослідницьких завдань у роботі були застосовані проблемно-хронологічний, структурно-логічний та описовий методи дослідження, а також методи наукової евристики, класифікації та критики джерел, що допомогло виявити та залучити до наукового обігу важливі архівні та опубліковані матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань і полягає в розробленні теми, яка не була всебічно та об’єктивно висвітлена в історичній науці. У дисертації комплексно досліджено імміграційну політику Чехословацької республіки у 20–30-ті роки ХХ століття. До наукового обігу введено нові документи, що дали змогу виявити та заповнити деякі прогалини і неточності у процесі запровадження, формування та реалізації політики ЧСР щодо іммігрантів. Уперше досліджено систему заходів, здійснених чехословацькою владою для легалізації іммігрантів, законодавчого забезпечення фінансування „російської акції”. Під кутом зору внутрішньої політики ЧСР уточнено умови відкриття та діяльності іммігрантських культурно-освітніх організацій та закладів у названій державі. Поглиблено знання про участь ЧСР у роботі міжнародних конференцій з питань урегулювання становища біженців та виконання прийнятих міжурядових угод.

Практичне значення одержаних результатів. Фактичний матеріал і висновки, зроблені у роботі, можуть бути використані під час подальшого вивчення проблем, пов’язаних з історією імміграції у Чехословаччині, для написання підручників та навчальних посібників з новітньої історії Європи, підготовки лекційних курсів з історії слов’янських народів і закордонного українства.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії слов’ян Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження оприлюднено у формі доповідей на наукових конференціях, зокрема Третій та Четвертій Міжнародних науково-практичних конференціях „Шевченківська весна” (Київ, 2005 і 2006), 59-й конференції молодих вчених „Каразінські читання” (Харків, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем у країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989–1991 рр.” (Ужгород, 2006).

Фактичний матеріал, теоретичні узагальнення і висновки дисертаційного дослідження відображено в чотирьох публікаціях у фахових наукових виданнях загальним обсягом 2,2 друк. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано стан наукового розроблення теми та охарактеризовано джерельну базу дисертації.

У підрозділі 1.1 „Історіографія проблеми” визначено, що в історичній науці фактично відсутні дослідження, у яких всебічно висвітлюється процес формування та реалізації політики Чехословацької республіки щодо іммігрантів у 20–30-ті роки ХХ століття. Загалом можна умовно виділити три етапи дослідження теми: 1920–1930-ті рр., 1940–1980-ті рр. та напрацювання 1990-х рр. і дотепер.

Перший етап наукового вивчення теми пов’язаний з іменами російських та українських емігрантів, які перебували у ЧСР. У їхніх роботах висвітлено комплекс проблем стосовно так званого „українського питання”, різних аспектів життя в еміграції та умов, створених для цього чехословацькою владоюГалаган М. Десять років Української громади в ЧСР: огляд життя і чинності (1927–1937). – Прага, 1938; Бочковський О. Національна проблема та українське питання. – Подєбради, 1930; Шаповал М. Еміграція і Україна. – Прага, 1925.. Проте політика Чехословацької республіки щодо іммігрантів не стала об’єктом спеціального дослідження в цей період. Надання чехословацьким урядом фінансової допомоги вихідцям з колишньої Російської імперії не афішувалося, а виділення відповідних асигнувань з бюджету пояснювалося підтримкою голодуючого населення Росії. Разом з тим у 1924 році було опубліковано спеціальне видання Міністерства закордонних справ ЧСР про державну допомогу російським та українським емігрантамИeskoslovenskб pomoc ruskй a ukrajinskй emigraci. – Praha, 1924.. Незважаючи на офіційний характер видання, у ньому викладено причини проголошення у 1921 році „російської акції”, основні напрями її реалізації та фінансування. В СРСР проблемі еміграції була присвячена лише стаття у Великій радянській енциклопедіїЭмиграция // БСЭ. – Т. 64. – М., 1933. – С. 112–175..

Для другого етапу дослідження теми характерний суб’єктивний та упереджений підхід. Незважаючи на це, цінність праць радянських істориків полягає в тому, що вони містять значний обсяг фактичного матеріалу, зокрема з історії чехословацько-радянських відносин у міжвоєнний періодПетерс И. Чехословацко-советские отношения 1918–1934. – К., 1965; Прасолов С. Чехословакия в европейской политике 1935–1938 гг. – М., 1989; Шишкин В. Чехословацко-советские отношения в 1918–1925. – М., 1962.. Крім того, вченими були проведені дослідження політичного розвитку ЧехословаччиниПолитические системы в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. 1917–1929 гг. – М., 1988; Фирсов Е. Эволюция парламентской системы в Чехословакии в 1920-е годы. – М., 1989. та проблеми так званої „білої” еміграціїПоляков Ю. Советская страна после окончания гражданской войны: территория и население. – М., 1986; Шкаренков Л. Агония белой эмиграции. – М., 1986.. Серед напрацювань 1940–1980-х років варто відзначити монографію В. ПотаповаПотапов В. Беженцы и международное право. – М., 1986., присвячену проблемі біженців у міжнародному праві.

У роботах чеських істориків, написаних за часів, коли країна належала до соціалістичного табору, відчувається ідеологічний вплив СРСР. У підготовлених дослідженнях з історії чехословацько-радянських відносин можна знайти епізодичні згадки про іммігрантівPшehled dejin иeskoslovensko-sovetskэch vztahщ v ъdobн 19171939. – Praha, 1975; Olivovб V. Иeskoslovensko-sovetskй vztahy v letech 19181922. – Praha, 1957., але відповідна політика владних структур держави не розглядалася.

Особливе місце серед досліджень другого етапу посідає праця С. Наріжного щодо культурної діяльності української еміграції у ЧСРНаріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. – Прага, 1942. – Ч. ., у якій частково висвітлена система фінансової, матеріальної та гуманітарної допомоги чехословацького уряду, яка надавалася студентам-іммігрантам.

Увага до проблеми міжвоєнної еміграції помітно зросла на початку 1990-х років. Серед великої кількості досліджень вітчизняних та зарубіжних істориків, проведених у цей період, варто відзначити узагальнюючі праці з проблеми української еміграціїТрощинський В., Шевченко А. Українці в світі. – К., 1999. Політична історія України ХХстоліття. – Т.5: Українці за межами УРСР (1918–1940). – К., 2003. та монографію В. ТрощинськогоТрощинський В. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне та соціально-політичне явище. – К., 1994.. Під час дослідження історії еміграції після Першої світової війни українські історики значну увагу приділяють еміграції військовихСрібняк І. Українці на чужині. Полонені та інтерновані вояки-українці в країнах Центральної та Південно-Східної Європи (1919–1924 рр.). – К., 2000; Табір інтернованих військ Української Галицької Армії в Німецькому Яблонному (Чехословаччина) у 1919–1920 рр. – К., Торунь, 1999. Павленко М. Українські військовополонені й інтерновані у таборах Польщі, Чехословаччини й Румунії (19191924 рр.). – К., 1999..

Дослідження українських істориків, які дотичні до теми дисертаційної роботи, в основному присвячені культурно-освітній діяльності українських іммігрантів на теренах ЧСРЄвтух М. Українські емігрантські освітні установи в Чехословаччині (19221945 рр.) // Політологія. Етнологія. Соціологія. – Харків, 1996. – С. –376; Ульяновська С., Ульяновський В. Українська наукова і культурницька еміграція в Чехословаччині між двома світовими війнами//Українська культура: Лекції / за ред. Д. Антоновича. – К., 1993. – С. –498.. На відміну від зазначених робіт у працях С. Віднянського висвітлено ряд заходів чехословацької влади у сфері імміграційної політикиВіднянський С. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український вільний університет (1921–1945рр.). – К., 1994; його ж. Заснування та діяльність Українського вільного університету – першої української високої школи за кордоном (1921–1945) // УІЖ. – 1993. – № 11–12. – С. –80., зокрема в них знайшли відображення мотиви, мета і форми проведення чехословацьким урядом „російської акції”, а також причини зміни політики ЧСР щодо українських емігрантів на початку 1930-х роківВіднянський С. Політика чехословацького уряду щодо української еміграції в міжвоєнний період//Міжнародні зв’язки України. – К., 1993. – Вип. . – С. –56.. Ряд аспектів надання чехословацьким урядом матеріальної та іншої допомоги українським іммігрантам розглядають дослідники діяльності Українського громадського комітету в Празі. Доречно відзначити праці О. ДаниленкаДаниленко О. Український громадський комітет в Чехословаччині (1921–1925рр.)//Матеріали Міжнародної асоціації україністів. – Ч.2. – Чернівці, 2004. – С. –634; його ж. Роль українського громадського комітету у соціальній адаптації емігрантів//Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. – Вип. . – К., 2003. – С. –295., у яких містяться цінні відомості про засади, механізм, види та розміри такої допомоги.

Інтерес до проблеми міжвоєнної еміграції зумовив появу новітніх досліджень, серед яких монографія В. ПіскунПіскун В. Політичний вибір української еміграції (20-тіроки ХХстоліття). – К.; Нью-Йорк, 2006., де акцентовано увагу на особливостях історії української політичної еміграції 1920-х років, процес адаптації та натуралізації емігрантів у країнах проживання.

Варто окремо згадати фундаментальну колективну працю, присвячену міграційним процесам у світіМіграційні процеси в сучасному світі: Енциклопедія. – К., 1998.. У ній розроблено понятійно-термінологічний апарат міграційних процесів та розглянуто їх у міжнародно-правовому ключі.

Вагомим внеском у дослідження теми є роботи російської дослідниці О. СерапіоновоїСерапионова Е. Карел Крамарж и Россия. 1890–1937 годы. – М., 2006; Серапионова Е. Т.Г.Масарик, К.Крамарж и русская эмиграция // Славяноведение. – 2003. – № 4. – С. 60–65.. У її монографії, зокрема, висвітлюється вплив К. Крамаржа на імміграційну політику Чехословацької республіки.

Починаючи з 1990-х років інтерес до проблеми імміграції міжвоєнного періоду в ЧСР виявляють і чеські історики. Серед них можемо виділити З. СладекаСладек З. Русская эмиграция в Чехословакии: развитие “русской акции” // Славяноведение. – 1993. – № 4. – С. –38; Slбdek Z. Иeskй prostшedн a ruskб emigrace (19181938)//Duchovnн proudy ruskй a ukrajinskй emigrace v Иeskoslovenskй republice (19191939). – Praha, 1999. – S. 7–46., у роботах якого висвітлено процес запровадження та реалізації „російської акції”. У працях І. Савицького зосереджено увагу на зв’язку всебічної допомоги чехословацької влади російським іммігрантам із „російською політикою” Т. Масарика та Е. БенешаSavickэ I. Osudovб setkбnн. Иeљi v Rusku a Rusovй v Иechбch. 19141938. – Praha, 1999. Савицкий И. Этапы развития пражской русской акции в 1919–1939 гг. ”Русская, украинская, белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами”. – Прага, 1995. – Ч. 1. – С. 46–53.. Становить інтерес дослідження повсякденного життя іммігрантів, оскільки воно розкриває загальні умови їхнього проживання у ЧСРKopшivovб A. Ruљtн emigranti ve Vљenorйch, Mokropsйch a Иernoљicнch. – Praha, 2003.. Про значну заінтересованість чеських істориків проблемою російської та української імміграцій у Чехословацькій республіці в міжвоєнний період свідчать підготовлений ними у 1990-х роках під керівництвом В. Вебера ряд збірників з даної тематики та проведення міжнародної конференції в Празі в 1995 році„Русская, украинская, белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. Результаты и перспективы исследований. Фонды Славянской библиотеки и пражских архивов”. Сборник докладов. Прага, 1995.. Згадані публікації містять результати цінних наукових досліджень багатьох аспектів перебування іммігрантів у ЧСР в означений період. Крім того, заслуговує на увагу новітня колективна праця чеських істориків, присвячена міграційним процесам у Чехословацькій республіціExil v Praze a Иeskoslovensku 1918–1938. – Praha, 2005..

У підрозділі 1.2 „Джерельна база дисертації” показано, що її становить комплекс архівних та друкованих матеріалів, які зберігаються в архівних установах і бібліотеках України та Чеської Республіки. У процесі роботи над дисертацією було виявлено, опрацьовано і проаналізовано документи з Національного архіву Чеської Республіки (далі – НАЧР) та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України), які відповідають вимозі щодо найбільшого рівня інформаційного насичення таких матеріалів та містять важливі дані з усіх аспектів досліджуваної теми.

Джерельна база представлена різними типами документів. Це, зокрема, акти законодавчого і керівних органів виконавчої влади ЧСР, поточна документація чехословацьких державних установ, офіційне листування іммігрантів з керівництвом ЧСР, праці чехословацьких політиків, документи та матеріали українських іммігрантських організацій, періодичні видання та спогади іммігрантів-українців. Крім того, під час дослідження теми були використані різнопланові документи з опублікованих збірників.

Особливу цінність у процесі підготовки дисертаційного дослідження становили документи НАЧР. Увага була прикута, зокрема до матеріалів фондів державних установ ЧСР – міністерств закордонних та внутрішніх справ, освіти, фінансів, а також Верховного контрольно-ревізійного управління. Саме вони стали основним джерелом інформації про чехословацьку імміграційну політику. Крім того, становлять науковий інтерес матеріали фонду „Російські та українські емігрантські об’єднання та організації у ЧСР”. Серед документів, які були використані з НАЧР, переважає офіційна документація зазначених установ.

Значне місце у джерельній базі дисертації належить документам, які зберігаються у фондах ЦДАВО України. Були використані, зокрема матеріали фондів М. Шаповала (Ф. 3563), Українського громадського комітету (Ф. 3801), Українського інституту громадознавства в Празі (Ф. 3793), Чесько-українського комітету допомоги українським та білоруським студентам (Ф. 3920), Колекції документальних матеріалів українських емігрантських націоналістичних організацій, установ та осіб (Ф. 4465). Серед великого розмаїття документів названих фондів, особливу цінність становить листування українських іммігрантів з керівництвом ЧСР, офіційна документація українських культурно-освітніх організацій у ЧСР, а також щоденник М. Шаповала, оскільки в них містяться важливі дані з приводу фінансової підтримки чехословацькою владою діяльності іммігрантів-українців.

Важливим джерелом у дослідженні імміграційної політики Чехословацької республіки в 20–30-ті роки ХХ століття стали праці її провідних політиків, зокрема Т. МасарикаМасарик Т. Добірні думки: З нагоди 75-ліття (1850–1925). – Прага, 1925., К. КрамаржаKramбш K. Pмt pшednбљek o zahraniиnн politice. – Praha, 1922. та Е. БенешаBeneљ E. Problйmy slovanskй politiky // Slovanskэ pшehled. – 1926/XVIII. – S. 1–16. Ибst 2. – S. 81–102. Dokonиenн. – S. 169–208..

Під час дослідження теми низку важливих документів було почерпнуто з опублікованих збірниківSbнrka zбkonщ a naшнzenн stбtu Иeskoslovenskйho. – Praha, 1928; Сборник международно-правовых документов и национальных законодательных актов по вопросам беженцев. – Минск, 2000; Русские беженцы: Проблемы расселения, возвращения на Родину, урегулирования правового положения (1920–1930-е годы): Сборник документов и материалов. – М., 2004.. Серед них варто відзначити збірник, підготовлений Слов’янським інститутом Академії наук Чеської Республіки з історії російської та української еміграційDokumenty k dejinбm ruskй a ukrajinskй emigrace v Иeskoslovenskй republice. – Praha, 1998..

Процес формування та реалізації політики ЧСР щодо іммігрантів знайшов відображення також на сторінках іммігрантської періодики. У дисертаційному дослідженні використані матеріали часописів „Тризуб”, „Український студент” та „Нова Україна”.

У другому розділі „Нормативно-правова база імміграційної політики ЧСР” висвітлено процес розв’язання проблеми біженців світовим співтовариством, з’ясовано участь у ньому Чехословацької республіки та визначено правові підстави для прибуття і перебування іммігрантів у ЧСР.

У підрозділі 2.1 „Міжнародні угоди з проблеми біженців” показано, що Перша світова війна справила значний вплив на міграційні процеси у Європі. За різними даними, на початку 1920-х років у європейських країнах перебували близько 1,5–2 млн осіб з колишньої Російської імперії. Окрім масового характеру цієї еміграції, ситуацію ускладнював її політичний характер, що тягло за собою проблеми правового характеру. Тому за їх розв’язання взялася міжнародна організація – Ліга націй. У 1921 році при ній було утворено Верховний комісаріат у справах російських біженців, який очолив Ф. Нансен. Завдання світового співтовариства полягали у встановленні кількісних параметрів вигнанців з Росії, з’ясуванні їх складу, умов проживання у державах-реципієнтах, визначенні правового статусу та наданні допомоги. З метою реалізації цих завдань у 1920–1930 роках під егідою Ліги націй відбулося кілька міжнародних конференцій. Основні рішення, прийняті за результатами таких конференцій, полягали у запровадженні паспортів для біженців (1922 р.) та визначенні правового статусу таких осіб (1926 р.). У дисертації наголошено, що незважаючи на подібні заходи, практичне розв’язання проблеми біженців покладалося на уряди держав-реципієнтів. Чехословацька республіка брала активну участь у роботі всіх конференцій Ліги націй та прийняла до виконання відповідні міжурядові угоди, що було зумовлено членством ЧСР у зазначеній міжнародній організації, а також необхідністю врегулювання імміграційних процесів.

У підрозділі 2.2 „Правове регулювання імміграції в Чехословацькій республіці” акцентовано увагу на тому, що з початком існування незалежної ЧСР у її внутрішній політиці виникло іммігрантське питання, оскільки на територію держави масово прибували вихідці з колишньої Російської імперії. З метою їх загального обліку, реєстрації та легалізації у Чехословацькій республіці з 1921 року запроваджувалися спеціальні паспорти – „прукази” (prщkazy). Саме ці документи надавали законних підстав перебуванню іммігрантів на території держави, діяли впродовж одного року та могли бути продовжені. „Пруказ” був основним особистим документом іммігранта у ЧСР до 1 січня 1930 р., тобто до того часу, коли держава розпочала виконання міжурядової угоди 1922 року в пункті, який стосувався видачі спеціальних документів емігрантам російського та вірменського походження, відомих як „паспорти Нансена”. Для виїзду за кордон іммігрантам у ЧСР видавалися закордонні паспорти, як і громадянам республіки.

У третьому розділі „Формування політики ЧСР стосовно іммігрантів (перша половина 1920-х років)” розкрито фактори, що впливали на формування імміграційної політики Чехословацької республіки, визначено структуру органів, які були задіяні в її реалізації, а також механізм запровадження державної підтримки українських іммігрантів.

У підрозділі 3.1 „Становлення основних засад політики щодо іммігрантів” визначено, що імміграційна політика ЧСР залежала від її зовнішньополітичного курсу та позиції європейських держав з даного питання. Значний вплив на зазначену політику справляли провідні політичні діячі ЧСР – президент Т. Масарик та перший прем’єр-міністр К. Крамарж.

У дисертації показано, що розв’язання іммігрантської проблеми вбачалося не у репатріації чи натуралізації іммігрантів у державі, а у створенні для них сприятливих умов для довготривалого перебування, адаптації та працевлаштування. При цьому чехословацькою владою вживалися заходи для запобігання нелегальному перетинанню кордонів республіки та обмежувався в’їзд певним категоріям осіб.

У 1921 році окремі аспекти імміграційної проблеми почали розглядатися на державному рівні – у чехословацькому парламенті та на засіданнях уряду. За дорученням уряду Міністерство закордонних справ ЧСР у тому ж році розробило спеціальну програму допомоги іммігрантам з колишньої Російської імперії, відому як „російська акція”. Саме її положення визначали основні засади довготривалого перебування іммігрантів у республіці, підстави та принципи надання їм допомоги, передбачали необхідне фінансування.

Підрозділ 3.2 „Адміністративні структури забезпечення імміграційної політики” присвячено висвітленню двох важливих аспектів реалізації політики ЧСР щодо іммігрантів – правової та фінансової.

У Чехословацькій республіці не існувало спеціальних структур, повноваження яких поширювалися на міграційну сферу. Відповідні функції покладалися на окремі органи державної влади, що мали певне відношення до зазначеної проблеми та в силу своїх повноважень могли її розв’язувати. Йшлося насамперед про видачу віз та встановлення правил перетинання іноземцями чехословацького кордону. Згадані функції покладалися на Міністерство закордонних справ ЧСР.

Для ефективної реалізації імміграційної політики та управління імміграційними процесами ЧСР провадила ряд обов’язкових видів діяльності. Створення необхідної інформаційної бази щодо країн походження іммігрантів, їх кількісного складу, статево-вікової структури, фахового та освітнього рівня, розміщення по регіонах держави-реципієнта і подальший рух покладалися на Міністерство внутрішніх справ ЧСР та окремі іммігрантські організації, які виникали і діяли за підтримки чехословацької влади з початку 1920-х років, зокрема Земгор та Український громадський комітет (далі – УГК). Визначення рівня необхідної державної допомоги іммігрантам та її надання покладалося на російський відділ Міністерства закордонних справ ЧСР. З 1927 року до такої діяльності були залучені також інші міністерства, зокрема фінансів, освіти, сільського господарства. Управління імміграційною політикою здійснював уряд Чехословацької республіки.

Важливою складовою підрозділу є розкриття організаційного, правового та документального забезпечення фінансування „російської акції”.

У підрозділі 3.3 „Започаткування підтримки чехословацькою владою культурно-освітньої діяльності іммігрантів” зазначено, що у зв’язку з перебуванням у ЧСР іммігрантів з колишньої Російської імперії одним із завдань, які постали перед урядом держави, було облаштування їх життя, зокрема забезпечення роботою, надання можливості отримати або продовжити освіту. У напрямі реалізації цих завдань у Чехословацькій республіці було відкрито іммігрантські наукові установи, вищі навчальні заклади, культурні організації. За підтримки чехословацького уряду вони продовжували свою роботу впродовж всього міжвоєнного періоду. За результатами дослідження питання виникнення та діяльності іммігрантських організацій, наголошено, що базисом для цього стала “російська акція”. Посередницькі функції у наданні допомоги іммігрантам чехословацькою владою покладалися на Земгор та УГК. Підтримка чехословацькою владою культурно-освітньої діяльності іммігрантів полягала насамперед у належному оформленні відповідних дозволів на провадження їхньої діяльності та фінансовій допомозі.

Однією з найважливіших складових підтримки чехословацьким урядом російських та українських іммігрантів була допомога студентам. Її наданням займалися Комітет для забезпечення навчання російських студентів та Чесько-український комітет.

Окрім державних установ допомогу іммігрантам у ЧСР надавали і громадські організації. Головну роль серед них відігравав Чехословацький червоний хрест (далі – ЧЧХ), очолюваний А. Масариковою.

Четвертий розділ „Трансформація імміграційної політики ЧСР (друга половина 1920-х – 1930-ті роки)” присвячено вивченню факторів внутрішнього та зовнішньополітичного характеру, які призвели до змін в імміграційній політиці чехословацького уряду починаючи з другої половини 1920-х років, та їх впливу на умови перебування іммігрантів у республіці.

У підрозділі 4.1 „Витоки та характер змін” зазначено, що зміна політики ЧСР щодо іммігрантів виявлялася у трансформації позиції влади щодо іммігрантських ініціатив та у скороченні фінансування їхніх організацій. Останнє відбувалося шляхом згортання „російської акції”. Зміна політики ЧСР щодо іммігрантів була обумовлена насамперед засадами започаткування надання їм допомоги, які виявилися тимчасовими. По-друге, „російська акція” із самого початку була об’єктом внутрішньополітичної боротьби і критики з боку Міністерства фінансів ЧСР, оскільки потребувала значних асигнувань з державного бюджету. По-третє, 1925 рік став першим роком масового закінчення російськими та українськими студентами-іммігрантами вищих навчальних закладів. Збільшення кількості випускників загострило проблему їх працевлаштування, адже чехословацьке господарство не потребувало такої кількості спеціалістів. По-четверте, у зв’язку зі світовою економічною кризою був скорочений бюджет ЧСР, тому проблема фінансування “російської акції” стала особливо актуальною. По-п’яте, зміна чехословацької зовнішньої політики, а саме визнання СРСР, мала вплив на імміграційну сферу, оскільки Радянський Союз різко виступав проти підтримки нею російських іммігрантів. По-шосте, зміна чехословацької політики щодо українських іммігрантів була пов’язана з розвитком самостійницьких тенденцій на Підкарпатській Русі за їх участі, що розцінювалося Прагою як загроза цілісності держави.

Підрозділ 4.2 „Реорганізація діяльності іммігрантських установ” присвячено дослідженню процесу скорочення чехословацької допомоги іммігрантам, що торкнувся представників усіх національностей, що перебували у ЧСР. Шляхом розгляду організаційно-підготовчих заходів у рамках скорочення „російської акції” показано реорганізацію діяльності іммігрантських організацій. Фінансування та провадження „російської акції” зазнало зміни на підставі рішення про її скорочення, що було прийняте урядом ЧСР у кінці 1926 року. У подальшому згортання допомоги іммігрантам призвело до того, що вона надавалася лише у соціальній сфері. А це, у свою чергу, зумовило до передачі у 1934 році „російської акції” до відання Чехословацького червоного хреста.

У дисертації зазначено, що незважаючи на певні проблеми, передусім матеріального характеру, окремі іммігрантські організації продовжували свою діяльність і в 1930-х роках. В умовах загального скорочення допомоги іммігрантам чехословацьке керівництво офіційно заявляло про продовження надання підтримки студентам до закінчення терміну їх навчання в ЧСР. Разом з тим зменшення державного фінансування змушувало іммігрантські навчальні заклади скорочувати набір студентів. Дещо допомогти ситуації мали персональні стипендії іммігрантам, які були запроваджені з 1927 року.

Ближче до 1930-х років серед іммігрантів спостерігалася тенденція до прийняття громадянства ЧСР. Разом з асиміляцією частини з них, шляхом укладення змішаних шлюбів, це призвело до скорочення іммігрантського середовища у ЧСР, тобто зменшення кількості тих осіб, які потребували державної допомоги.

У висновках сформульовано загальні результати дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист:– 

Проаналізовано стан наукового вивчення теми у зарубіжній та вітчизняній історіографії. Показано, що у сучасній історичній науці фактично відсутні дослідження, у яких всебічно висвітлено процес формування та реалізації імміграційної політики Чехословацької республіки у 20–30-ті роки ХХ століття. Стан джерельної бази дисертаційного дослідження є достатньо репрезентативним для всебічного дослідження основних підходів, проявів і наслідків політики ЧСР щодо іммігрантів у зазначений період. Джерельна база представлена архівними матеріалами та опублікованими документами.– 

Охарактеризовано позицію світового співтовариства щодо проблеми біженців. Показано, що на початку 1920-х років світове співтовариство під егідою Ліги націй взялося за розв’язання проблеми біженців, що було зумовлено її масовим та політичним характером. Під керівництвом зазначеної організації відбувся ряд міжнародних конференцій, за результатами яких було вироблено загальні принципи розв’язання проблеми. У першу чергу вони передбачали необхідність розселення біженців по окремих країнах, визначення кількості таких осіб та їх правового статусу. При цьому практичне розв’язання проблеми покладалося на уряди заінтересованих держав. ЧСР як держава – член Ліги націй брала активну участь у роботі всіх її конференцій та приєдналася до виконання відповідних рішень. На території республіки вони реалізовувалися з рядом поправок, оскільки до уваги бралися внутрішні умови. Невирішеним залишилося питанням щодо становища українських емігрантів, оскільки за період існування Ліги націй їх не було визнано за окрему національну категорію біженців.– 

Досліджено механізм правового регулювання імміграції в ЧСР, що визначався порядком здійснення прикордонного контролю та легалізацією іммігрантів на території республіки. Для запобігання нелегальному перетинанню іноземцями кордону ЧСР запроваджувалися деякі заборонні заходи, а для врегулювання становища іммігрантів усередині країни – спеціальні особисті документи – „прукази”. Уведення їх у дію в березні 1921 року надавало правових підстав перебуванню іноземців у ЧСР та повинно було забезпечити визначення їх кількості. Схожа політика проводилися в межах загальноєвропейських концепцій з цього питання і в подальші роки багато в чому від них залежала. Таким чином характерною рисою політики ЧСР щодо іммігрантів, на початковому етапі їх перебування в республіці, можна вважати розв’язання правового аспекту проблеми урядовими структурами держави.– 

Розкрито основні чинники, що впливали на формування імміграційної політики Чехословацької республіки. З’ясовано, що значний вплив на неї справив слов’янофільський зміст її зовнішньополітичного курсу, започаткування якого відбувалося ще до Першої світової війни, а також контакти представників чеського національно-визвольного руху з російськими та українськими політичними діячами. Не останню роль у формуванні імміграційного курсу Чехословацької республіки відіграли світоглядні уявлення керівництва цієї держави. Все це зумовило лояльне ставлення влади до іммігрантів та створило їм умови для плідного, в науковому та творчому плані, перебування в ЧСР у міжвоєнний період. Серед зовнішніх чинників, що впливали на політику ЧСР щодо іммігрантів, слід назвати позицію з цього питання європейських держав – переможниць у Першій світовій війні.– 

Визначено систему органів, що забезпечували реалізацію імміграційної політики ЧСР та їхні повноваження. Реалізація імміграційної політики ЧСР відбувалася, зокрема шляхом залучення до цього процесу органів, що в силу своїх повноважень могли розв’язувати подібні проблеми, оскільки спеціальних структур міграційної служби у Чехословацькій республіці не існувало. Так, основні засади імміграційної політики розроблялися урядом ЧСР, тоді як їх реалізація покладалася на Міністерство закордонних справ цієї держави. Важливі питання зазначеної проблеми схвалювалися чехословацьким парламентом. Міністерство внутрішніх справ ЧСР забезпечувало вироблення основних засад перебування іноземців у державі та забезпечення їх особистими документами. Головною складовою чехословацької імміграційної політики стала „російська акція”, в рамках якої іммігрантам надавалася систематична фінансова та гуманітарна допомога. Упродовж всього періоду існування згадана акція перебувала під контролем Міністерства закордонних справ ЧСР і фінансувалася з державного бюджету. Відбувся лише деякий поділ повноважень між цим міністерством та ЧЧХ у питаннях опіки над працездатними та непрацездатними іммігрантами. З 1927 року в керівництві „російської акції” відбувся перерозподіл повноважень. До участі в ній були залучені профільні міністерства, під опіку яких передавалися відповідні іммігрантські організації. В результаті скорочення допомоги іммігрантам всі справи, що були пов’язані з нею, звелися до соціальної сфери, а в 1934 році були передані від Міністерства закордонних справ до Чехословацького червоного хреста.– 

Розглянуто види та з’ясовано масштаб підтримки чехословацькою владою культурно-освітньої діяльності українських іммігрантів. Ця підтримка полягала насамперед у належному оформленні відповідних дозволів на провадження діяльності та фінансовій допомозі. Для легальних іммігрантів були створені найбільш сприятливі умови для їх адаптації та працевлаштування в Чехословацькій республіці. Зусиллями частини іммігрантів у ЧСР було відкрито ряд освітніх закладів, наукових установ та інших організацій. Чехословацькою владою було запроваджено для іммігрантів систему допомоги, що полягала у різного роду матеріальних виплатах, соціальних гарантіях тощо.– 

Висвітлено фактори внутрішньо– та зовнішньополітичного характеру, які спричинили зміну імміграційної політики чехословацького уряду починаючи з другої половини 1920-х років. Базуючись передусім на зменшенні фінансування, вона зачепила також інші сфери, оскільки матеріальна підтримка чехословацької влади, яку отримували іммігранти, була основою їх перебування у цій державі. Слід зазначити, що певні кроки у перегляді імміграційного курсу ЧСР були зроблені ще до початку скорочення фінансування іммігрантських організацій, що відбулося у 1925 році. На середину 1920-х років склалися в основному чинники внутрішньополітичного характеру, які призвели до змін у житті іммігрантів. Зовнішні чинники почали помітно впливати на імміграційну політику ЧСР у 1930-х роках з визнанням СРСР та встановленням з ним дипломатичних відносин. Чинники внутрішнього та зовнішнього характеру хоч і призвели до змін у житті іммігрантів на теренах Чехословацької республіки, але повністю не припинили надання матеріальної допомоги таким особам. Фінансування іммігрантської діяльності відбувалося фактично упродовж всього періоду існування Першої Чехословацької республіки, хоча й було значно скорочено.– 

Вивчено умови за яких відбувалася реорганізація діяльності українських іммігрантських установ, що почалася у другій половині 1920-х років. Вона була пов’язана зі скороченням державного фінансування та трансформацією поглядів керівництва ЧСР у цьому напрямі. Незважаючи на те, що радикальні зміни у фінансуванні й масштабі підтримки іммігрантської діяльності планувалося провести починаючи з 1927 року, допомога їм продовжувала надходити і в подальші роки, але в значно меншому розмірі. Реорганізація діяльності іммігрантських навчальних закладів відбувалася за рахунок припинення набору студентів на перші курси, а інших організацій – шляхом поступового скорочення штату їх працівників та зменшення розміру заробітної плати.

Публікації, що відображають основні положення дисертації:

Умови перебування у Чехословацькій республіці емігрантів з колишньої Російської імперії (1918–1938) Часопис української історії. Збірник наукових статей. – Вип. . – К., 2006. – С. –76.

Участь Чехословацької республіки у міжнародному процесі врегулювання становища біженців (1921–1938) Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Історія. – Вип. . – К., 2006.– С. –95.

Політика ЧСР щодо українських емігрантів у 1920–1930-ті рр.: історіографія проблеми // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. – Вип. 17. – Ужгород, 2006. – С. 106–112.

Легалізація іммігрантів у ЧСР після Першої світової війни // Вісник Київського славістичного університету. – № 32. – К., 2007. – С. –14.

АНОТАЦІЯ

Бровченко Т. С. Політика Чехословацької республіки щодо іммігрантів (20–30-ті рр. ХХ ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.

У дисертації на основі значної кількості архівних матеріалів та опублікованих документів досліджено процес формування та реалізації імміграційної політики Чехословацької республіки у 20–30-ті роки ХХ століття. Показано масовий і політичний характер імміграційної проблеми, спроби її розв’язання під егідою Ліги націй, а також участь ЧСР у цьому процесі. Проаналізовано правила перетинання іноземцями кордону ЧСР і правові підстави їх перебування на території держави. Розглянуто умови, що були створені владою для довготривалого зосередження іммігрантів у Чехословацькій республіці, зокрема матеріальна та ініціативна підтримка їх культурно-освітньої діяльності. Простежено трансформацію політики ЧСР щодо іммігрантів починаючи з другої половини 1920-х років.

Ключові слова: іммігранти, імміграційна політика, Чехословацька республіка, біженці, Ліга націй, держава-реципієнт, „російська акція”.

АННОТАЦИЯ

Бровченко Т. С. Политика Чехословацкой республики по отношению к иммигрантам (20–30-е гг. ХХ в.) – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2007.

В диссертации на основании значительного количества архивных материалов, а также изданных документов исследован процесс формирования и реализации иммиграционной политики Чехословацкой республики в 20–30-е годы ХХ века. Выяснена степень изучения темы в исторической науке. Указывается, что в украинской и зарубежной историографии отсутствует ее специальное исследование. В диссертации рассмотрен массовый и политический характер иммиграционной проблемы, а в связи с этим – процесс ее решения под эгидой Лиги наций. Исследовано участие Чехословацкой республики