ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Чуйко Наталія Василівна

УДК [631.16:658.155]:636

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ

У СКОТАРСТВІ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

МАРТЬЯНОВ ВІКТОР ПАВЛОВИЧ | ,

Харківський національний аграрний

університет ім. В.В. Докучаєва,

завідувач кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу

Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор

РИЖКОВ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ,

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка,

завідувач кафедри економіки та маркетингу

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

МАРЧЕНКО ВАЛЕРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ,

Інститут тваринництва УААН (м. Харків),

завідувач лабораторії моніторингу ринку сільськогосподарської продукції та менеджменту

Захист відбудеться „ 10 ” січня 2008 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ ? 27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ – 27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий „ 08 ” грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ресурсозбереження є один з найбільш ефективних напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції і засіб активізації структурної перебудови, визначальний чинник довготермінової дії, який характеризує економічний ефект для сільського господарства і всього народного господарства країни. Воно сприяє зниженню витрат на виробництво продукції, підвищенню ефективності і прискоренню темпів зростання виробництва, досягненню високих кінцевих результатів господарювання і на рівні підприємства, і в сільському господарстві в цілому.

Однією з найважливіших галузей сільського господарства є скотарство, оскільки воно – джерело продуктів харчування, сировина для легкої і переробної промисловості, а також постачальник органічних добрив для рослинництва. Низький рівень ресурсозбереження та використання застарілих технологій виробництва в цій галузі призводять до високого споживання трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів.

В нових умовах господарювання ресурсозбереження перетворюється в один з основних напрямів діяльності підприємств та органів управління всіх рівнів для забезпечення нової якості росту економіки. Воно стає провідним фактором інтенсифікації виробництва, забезпечує підвищення його ефективності.

Проблема ефективного використання ресурсів у цілому по агропромисловому комплексу та щодо скотарства зокрема привертає увагу дослідників. Великий внесок в її розв’язання внесли такі науковці-аграрники: В.Я.  Амбросов, В.Г. Андрійчук, П.С. Березівський, В.В. Гришко, М.В. Зубець, І.І. Лукінов, О.В. Мазуренко, П.М. Макаренко, А.В. Македонський, В.Я.  Месель-Веселяк, О.А. Омельяненко, В.І. Перебийніс, В.М. Рабштина, І.І. Ревенко, В.Г. Рижков, П.Т. Саблук, О.І. Сокол, М.Ф. Соловйов, В.М. Трегобчук, В.Й. Шиян, О.М. Шпичак та ін.

Проте система формування раціонального використання ресурсів, їх збереження, використання нетрадиційних екологобезпечних ресурсів для виходу галузі скотарства з кризового стану досі потребує більш глибокого вивчення та наукових розробок.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дослідження виконане відповідно до наукових планів науково-дослідної роботи кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва згідно з темою: „Розробка пропозицій по економічному механізму господарювання в реформованих сільськогосподарських підприємствах” (№ державної реєстрації 0101U006663).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування економічних основ та практичних засад ефективного використання ресурсів у галузі скотарства в сільськогосподарських підприємствах в умовах ринкового механізму господарювання.

Відповідно до визначеної мети у дослідженні були поставлені і вирішувалися такі завдання:

· узагальнити теоретичні дослідження і розкрити сутність понять „ресурсозбереження” і „ресурсовикористання”;

· розглянути і теоретично узагальнити критерії та показники ефективності використання ресурсів у скотарстві;

· провести поглиблений аналіз сучасного стану скотарства;

· проаналізувати стан ресурсів, які мають найбільший вплив на ефективність скотарства в сучасних умовах господарювання;

· визначити вплив кормових ресурсів на ефективність скотарства та розробити рекомендації з удосконалення їх використання;

· провести дослідження щодо збільшення поголів’я та продуктивності тварин на підставі впровадження у виробництво ресурсозбереження в контексті вирішення продовольчої проблеми забезпечення населення молоком і м’ясом;

· розробити пропозиції щодо технологічних чинників підвищення ефективності використання ресурсів у скотарстві;

· виявити ефективність і обґрунтувати необхідність використання нетрадиційних ресурсозберігальних та екологобезпечних технологій у скотарстві.

Об’єктом дослідження є процес підвищення ефективності використання ресурсів у скотарстві, реалізація якого розглядається і в цілому по сільськогосподарських підприємствах України, і на регіональному рівні. Поглиблене вивчення проблеми дослідження проведено за матеріалами господарств Харківської області.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні аспекти ефективного та раціонального використання ресурсів у галузі скотарства аграрних підприємств, які функціонують в умовах ринкового механізму господарювання.

Методологія і методика дослідження. Теоретична та методологічна основи досліджень побудовані на використанні базових положень економічної теорії, наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених-економістів з проблем раціонального та ефективного використання ресурсів в умовах розвитку ринкових відносин.

В роботі використовувалися такі методи досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), факторний аналіз (дослідження зв’язків між явищами, що впливають на ефективність використання ресурсів у скотарстві), економіко-статистичний (зокрема його прийоми – порівняння, групування, табличний, графічний, індексний, кореляційно-регресійний), економіко - математичний (прогнозування мінімально допустимого рівня ціни реалізації одиниці продукції скотарства) розрахунково-конструктивний (обґрунтування і розрахунок натуральних і вартісних нормативів виробничих витрат у результаті збільшення поголів’я великої рогатої худоби і підвищення її продуктивності для вирішення продовольчої проблеми), монографічний (вивчення технології й організації виробництва продукції скотарства у сільськогосподарських підприємствах) та інші економічні методи дослідження.

Інформаційна база: законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, інформаційно-аналітичні збірники Державного комітету статистики України, управління статистики Харківської області, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, статистичні та звітні дані аграрних підприємств Харківської області, дані первинного обліку сільськогосподарських підприємств Харківської і Полтавської областей, власні спостереження.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у подальшому розвитку теоретико-методологічних та практичних положень щодо сучасного стану використання ресурсів і перспективи підвищення виробництва продукції скотарства на одиницю витрачених ресурсів та поліпшення її якості в ринкових умовах.

Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає в такому:

вперше:

· запропоновано комплексний підхід щодо вдосконалення механізму ресурсозбереження у скотарстві, який, на відміну від уже існуючих, ґрунтується на економічних методах управління та принципах самоокупності й приводить до узгодження інтересів виробників і споживачів продукції скотарства. Забезпечує на заданий перспективний обсяг молока для формування ринку на регіональному рівні (1075 тис. т) економію кормів 804,3 тис. т к. од.

удосконалено:

· підходи до формування цінового механізму на продукцію скотарства, на підставі оптимізації витрат ресурсів, який створює передумови для розширеного відтворення й інтенсивного розвитку галузі, забезпечує рівень рентабельності молока і м’яса великої рогатої худоби в межах 5 – 25 %;

· рекомендації по впровадженню екологобезпечної ресурсозберігальної технології переробки органічних добрив, яка забезпечує виробництво біогумусу і біомаси для подальшого використання як добрива. Розробки виконано за двома варіантами, які відрізняються місцем і умовами виконання технологічного процесу. Витрати на виробництво біогумусу і біомаси при другому варіанті розрахунків є меншими на 26,7 %;

набули подальшого розвитку:

· пропозиції по організації виробництва молока при високому рівні інтенсивності ведення галузі молочного скотарства (продуктивність – 6 кг молока на корову) і різних способах утримання молочної худоби (прив’язний, безприв’язний на глибокій підстилці, безприв’язний в боксах) на фермах і комплексах розміром 1 000 корів при якій складаються передумови для прибуткового і рентабельного виробництва молока;

· рекомендації по оптимізації використання ресурсів для господарств молочного виробничого напрямку шляхом застосування нормативного методу планування витрат в залежності від рівня продуктивності і різних варіантів технології виробництва;

· організаційно-технологічні чинники ефективного використання ресурсів для збільшення виробництва продукції скотарства. Вони охоплюють увесь технологічний процес виробництва продукції скотарства, починаючи з відтворення стада і закінчуючи реалізацією готової продукції (структура стада, оптимізація сервіс і сухостійного періодів, зменшення яловості корів, організація інтенсивного кормовиробництва і повноцінна годівля худоби, способи утримання тощо).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження мають значну практичну цінність і можуть використовуватися сільськогосподарськими підприємствами, які займаються виробництвом продукції скотарства.

Результати дослідження щодо ефективності використання науково-обґрунтованих добових раціонів, річних норм витрат кормів, технологічних карт для ферм великої рогатої худоби з прив’язним утриманням при різній продуктивності тварин і їх поголів’ї, а також пропозиції щодо екологічно безпечної ресурсозберігальної технології переробки органічних добрив прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства та продовольства при Харківській облдержадміністрації в агроформуваннях Харківської області (довідка № 14-4-418 від 26 грудня 2006 р.).

Розробки автора щодо ефективності застосування екологобезпечної ресурсозберігальної технології переробки органічних відходів за допомогою червоного каліфорнійського черв’яка прийняті для впровадження ДП ДГ „Кутузівка” Харківського району Харківської області (довідка № 3 від 19 грудня 2006 р.). Рекомендації автора щодо ефективності використання ресурсів у залежності від зміни продуктивності корів і незмінному поголів’ї та стосовно врахування різної його кількості при незмінних середньодобових приростах під час виробництва м’яса великої рогатої худоби схвалені і впроваджені у виробництво ТОВ „Центр Правової Підтримки Бізнесу” Куп’янського району Харківської області (довідка № 15 від 28 березня 2006 р.).

Науково-теоретичні розробки дисертаційної роботи стали матеріалом для навчального посібника „Економіка світового сільського господарства”, який було підготовлено в Харківській державній зооветеринарній академії (довідка № 1 від 24 листопада 2006 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Харківського національного університету ім. В.В. Докучаєва під час викладення курсів „Економіка підприємства”, „Економіка сільського господарства” (довідка № 801 від 27 серпня 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, наведені в дисертаційні роботі, виконано самостійно і одержано автором особисто. У них викладено авторський підхід до проблеми підвищення ефективності використання ресурсів у скотарстві. Результати, які виносяться на захист, є внеском у розвиток аграрного сектора України.

Наукові статті за темою дисертаційного дослідження підготовлені автором особисто і відображають зміст роботи. У публікації № 11 (зі списку наукових праць, поданого в авторефераті) автору належить збирання, аналіз і узагальнення статистичної інформації.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові теоретичні та практичні положення результатів дисертаційного дослідження були представлені та обговорювалися під час проведення таких заходів: Міжнародна науково-практична конференція „Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (м. Харків, 2004 р.); Міжнародний форум молодих учених „Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція молодих учених, аспірантів, магістрів та студентів „Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва” (м. Харків, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Концептуальні напрями стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (м. Луганськ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні” (м. Харків, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в 11 наукових працях загальним обсягом 2,43 ум.-друк. арк., в тому числі 9 в наукових фахових виданнях, а також у навчальному посібнику (у співавторстві), у якому автору належить 0,53 ум.-друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 214 сторінках основного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літературних джерел із 223 найменувань. Дисертація містить 66 таблиць, 22 рисунки, 14 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи і методологію дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення результатів дослідження.

У першому розділі Теоретичні основи ефективності використання ресурсів у скотарстві розглянуто і проаналізовано сутність поняття ефективності, узагальнено і систематизовано попередні дослідження вітчизняних і зарубіжних учених із цієї проблеми. На основі проведених досліджень можна стверджувати, що ефективність у скотарстві є досить складне поняття щодо методології і визначається як досягнення максимального ефекту зафіксованих, наперед визначених обсягів ресурсів, або ж досягнення заданого результату при мінімальних витратах ресурсів.

Одним з основних напрямів підвищення ефективності скотарства можна вважати ресурсозбереження, що досягається за рахунок комплексу науково-технічних, організаційних, економічних заходів, спрямованих на найбільш раціональне, економне використання всіх видів ресурсів. Крім терміна ресурсозбереження у скотарстві, вживається ще й такий, як ресурсовикористання. Ресурсозбереження як напрям економічної політики визначає характер виробничого ресурсовикористання, тобто є первинне. Ресурсозбереження у скотарстві включає ряд важливих аспектів (технологічний, відтворювальний і господарський). Перший пов’язаний з використанням науково-технічних досягнень, які забезпечують зниження витрат ресурсів на виробництво продукції скотарства. Другий аспект пов’язаний з тим, що рівень використання матеріальних ресурсів у галузі, на кожному підприємстві багато в чому залежить від розвитку суміжних галузей і підприємств, які постачають сировину, матеріали, комплектуючі вироби тощо. Третій аспект пов’язаний з дією господарського механізму на раціональне використання ресурсів у скотарстві, з розвитком творчої ініціативи трудового колективу.

У ринкових умовах господарювання головним важелем економічного механізму ресурсозбереження виступає конкуренція. Саме вона змушує товаровиробників підвищувати якість товару та зменшувати витрати на одиницю виробленої продукції, збільшувати її кількість, що в кінцевому підсумку веде до підвищення рівня ресурсозбереження та забезпечує ефективність виробництва в галузі, а також підприємства в цілому.

У процесі виробництва ресурси використовуються як основні елементи виробничого потенціалу, які має в розпорядженні система, і як засоби для досягнення конкретних цілей економічного розвитку.

В економіці для визначення економічної ефективності скотарства ведеться пошук єдиного, так званого узагальнювального показника, який би можна було використовувати на різних рівнях (народне господарство, підприємство, галузь), але жоден з них не є показовий, тому що багатьом з показників властиві недоліки. Оскільки ефективність є складне поняття, то для її більш широкого визначення варто використовувати не один показник, а їх систему.

У другому розділі Сучасний стан використання ресурсів у скотарстві досліджено сучасний стан скотарства та рівень використання ресурсів у галузі в Україні і більш поглиблено ? в сільськогосподарських підприємствах Харківського регіону.

За період 1990–2005 рр. виробництво молока та м’яса великої рогатої худоби в Україні мало тенденцію до зменшення. Виробництво молока в усіх категоріях господарств за цей період скоротилося на 10,8 млн. т, або в 1,8 раза, а м’яса – у 2,7 раза. У сільськогосподарських підприємствах України виробництво молока скоротилося з 18,6 млн. т у 1990 р. до 2,6 млн. т у 2005 р., або в 7,2 раза, а в господарствах населення відповідно зросло з 5,9 до 11,1 млн. т, або в 1,9 раза, виробництво яловичини і телятини за 1990–2005 рр. у сільськогосподарських підприємствах зменшилося в 11,7, а в господарствах населення – збільшилося в 2,3 раза.

Поголів’я великої рогатої худоби у всіх категоріях господарств України за 1990–2005 рр. скоротилося в 3,8, а корів ? у 2,3 раза, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах у 8,5, корів – у 7,1 раза, а в господарствах населення збільшилося на 13,6 і на 26,6відповідно.

В Україні скорочення поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі й корів, супроводжувалося деяким зростанням їх продуктивності в усіх категоріях господарств. У 2005 р. середній річний удій молока від однієї корови збільшився з 2 до 3 кг, або на 21,8 % стосовно 1990 р. У сільськогосподарських підприємствах України продуктивність корів за цей же період зросла з 2 до 2 кг (або на 0,4 %), а в господарствах населення – з 2 до 3 кг (на 38,1 %). Середньодобові прирости живої маси великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі у 2005 р. відносно 1990 р. в сільськогосподарських підприємствах України зменшилися з 431 до 392 г, тобто на 9що не дає змоги інтенсивно одержувати м’ясо великої рогатої худоби. Отже, основними виробниками продукції скотарства стали особисті господарства населення, що спричиняє низьку якість виготовленої продукції.

Поглиблені дослідження з ефективності використання ресурсів у скотарстві проводилися по сільськогосподарських підприємствах Харківської області. У них виробництво молока з 2000 по 2005 рр. було збитковим, і тільки у 2003 і 2005 рр. стало рентабельним (+7,4 і +6,2 % відповідно). Виробництво м’яса великої рогатої худоби за цей період відзначається збитковістю. Причиною такого становища галузі скотарства є те, що з 2000 р. по 2005 р. виробнича собівартість продукції скотарства з кожним роком підвищувалася. Так, у 2005 р. порівняно з 2000 р. на 1 ц молока і 1 ц приросту живої маси великої рогатої худоби вона збільшилася в 1,49 і 1,48 раза відповідно, а ціни реалізації не відшкодовували витрат на продукцію.

Для дослідження ефективності ведення скотарства та економного використання ресурсів у сільськогосподарських підприємствах Харківської області нами було проведено групування 240 господарств, які у своєму складі мали поголів’я корів, і 255, що мали поголів’я молодняку великої рогатої худоби. Вибір проводився за системою показників, які мають вплив на ефективність виробництва молока і м’яса великої рогатої худоби.

Реальне ресурсозбереження може бути забезпечено в умовах високого рівня продуктивності, який залежить від інтенсифікації і зумовлює її ефективність. У процесі групування виявлено значну амплітуду коливань середнього річного удою молока від однієї корови ? від 1 до 4 кг; відношення показників 1 ,13. Виявлено значну диференціацію підприємств за середнім річним удоєм молока від однієї корови. До першої групи з удоєм до 2 кг (середній по групі 1 кг) віднесено 82 господарства, до другої групи з удоєм 2 – 3 кг (в середньому по групі 2 кг) – 68 і до третьої з удоєм понад 3 кг (в середньому по групі 4 кг) – 90. Це групування підтверджує більш ефективне використання ресурсів у господарствах третьої групи в порівнянні з першою. Наприклад, якщо витрати кормів на 1 ц молока в господарствах першої групи становили 2,42 ц к. од., то в підприємствах третьої групи – 1,12 ц к. од., на одиницю продукції головного ресурсу в скотарстві витрачається в 2,2 раза більше. Це ж стосується і живої праці: в першій групі затрати на 1 ц молока становили 13,45 люд.-год, а в третій – 6,07 (у 2,2 раза більше). Як особливий показник ресурсозбереження у цьому разі використовують собівартість 1 ц молока, яка в підприємствах першої групи становила 135,73 грн., а в третій – 78,44 грн. (в 1,7 раза більше).

Проведення цього заходу особливо актуальне в сучасних умовах господарювання, оскільки за останні роки відбулося кількісне та якісне погіршення використання ресурсів.

Так, затрати праці на виробництво 1 ц молока у 1990 р. становили 6,0 люд.  год, а у 2005 р. – 7,9 люд.-год, або на 131,7 % більше. Затрати праці на 1 ц приросту живої маси великої рогатої худоби з 1990 р. по 2005 р. збільшилися майже у два рази ? з 35,5 до 71,2 люд.-год. Підвищення затрат праці пов’язано із скороченням технічних засобів на фермах. Так, з 1991 по 2005 рр. кількість доїльних установок зменшилася з 4 до 1 шт., або на 68,0 %, кількість молокопроводів і роздавачів кормів для великої рогатої худоби зменшилася більше ніж у п’ять раз, а холодильних машин та комплектів для пастеризації молока більше ніж у два рази.

Витрати кормових ресурсів на виробництво продукції скотарства у сільськогосподарських підприємствах Харківської області з 1990 по 2005 рр. характеризуються певними коливаннями. На виробництво 1 ц молока у 2005 р. порівняно з 1990 р. їх кількість зменшилися на 13,3 %, споживання концентрованих кормів з 1990 р. мало тенденцію до зменшення, а у 2005 р. досягло рівня 1990 р. Витрати кормів на виробництво 1 ц приросту великої рогатої худоби, в тому числі й концентрованих, у 2005 р. порівняно з 1990 р. мали тенденцію до збільшення. На 1 умовну голову худоби витрати кормів зменшилися на 5,3 % і становили 31,28 ц к. од., але у зв’язку з незадовільною якістю кормів, особливо з недостатнім вмістом в них перетравного протеїну і інших поживних речовин, цей рівень можна вважати ще нижчим.

Послідовне підвищення рівня продуктивності можливе в умовах інтенсивної форми розширеного відтворення. Процес інтенсифікації пов’язаний з додатковими затратами. Висока ефективність можлива лише в тому випадку, якщо ці вкладення направлені на активні елементи інтенсифікації. До категорії цих показників належать у рослинництві витрати на добрива, а в тваринництві – витрати на корми (табл. 1).

У цьому групуванні тенденція випереджувального росту продуктивності й оплати корму продукцією з підвищенням рівня годівлі проявляється досить чітко. В сільськогосподарських підприємствах третьої групи витрати кормів на одну середньорічну корову більші відносно першої групи на 27,9 %, тоді як продуктивність ? на 65,9 %. Витрати кормових ресурсів на 1 ц молока з підвищенням середнього річного удою молока від однієї корови від групи до групи зменшуються, і в третій групі вони були менші на 22,9 %. Але поряд із кількісними змінами темпів росту продуктивності й оплати корму продукцією, зумовленими цим важливим чинником, відбуваються і якісні зміни в годівлі корів. Особливістю годівлі корів є підвищення витрат концентрованих кормів. В наведеному групуванні питома вага концентрованих кормів у першій групі становить 14,6 %, а в третій – 25,8 %, що є оптимальним для корів з продуктивністю 3 кг. Крім цього, раціон годівлі повинен містити нормальне протеїнове співвідношення. Для виявлення його ролі було виконано кореляційно-регресійне дослідження. На рівень продуктивності корів по сільськогосподарських підприємствах Харківської області впливають: х1 – витрати кормів на одну корову; х2 – питома вага концентрованих кормів у структурі річного раціону; х3 – вміст перетравного протеїну в одній кормовій одиниці.

Рівняння множинної регресії має такий вигляд:

ух=-2061,31+58,92х1-1,75х2+31,60х3.

Економічний зміст регресії полягає в тому, що при збільшенні визначених факторів на одиницю позитивно впливають на підвищення середнього річного

Таблиця 1

Групування сільськогосподарських підприємств Харківської області за рівнем витрат кормів на одну корову (2005 р.)

Показник | Групи господарств за рівнем витрат кормів на корову, ц к. од.

до 35,00 | 35,01 – 40,00 | більше 40,01 | в серед-

ньому по області

Кількість господарств у групі | 95 | 66 | 79 | 240

Припадає корів у середньому на одне господарство, гол. | 225 | 264 | 256 | 246

Виробничі витрати на одну корову, грн. | 2  | 2  | 3  | 3 

Витрати кормів на одну середньорічну корову, ц к. од. | 33,66 | 37,88 | 43,08 | 38,16

Структура річного раціону, %:

концентровані

грубі

соковиті

зелені | 14,6

21,1

30,3

34,0 | 21,1

19,3

26,6

33,0 | 25,8

17,6

24,6

32,0 | 20,9

19,2

27,0

32,9

Середній річний удій молока від однієї корови, кг | 2200 | 3006 | 3651 | 2935

Витрати кормів на 1 ц молока, ц к. од. | 1,53 | 1,26 | 1,18 | 1,30

Затрати праці на 1 ц молока, люд.-год | 12,52 | 7,63 | 5,14 | 7,90

Собівартість 1 ц молока, грн.:

виробнича

повна | 101,56

113,68 | 87,51

101,95 | 83,16

94,64 | 89,47

102,01

Ціна реалізації 1 ц молока, грн. | 99,23 | 103,06 | 117,76 | 108,29

Рівень рентабельності (збитковості), % | -12,7 | +1,1 | +24,4 | +6,2

удою молока від однієї корови витрати кормів на одну голову (58,92 кг) і вміст перетравного протеїну в одній кормовій одиниці (31,60 кг). Нелогічне значення параметра х2 (-1,75) свідчить про зворотну залежність між результативною та факторною ознаками, тобто при збільшенні питомої ваги концентрованих кормів у структурі річного раціону надій зменшиться на 1,75 кг. Цю нелогічність можна пояснити тим, що питома вага концентрованих кормів у структурі річного раціону перевищує їх оптимальний рівень, оскільки для корів з надоєм 3 000 кг рекомендовано мати не більше 20-25 %. Поряд із цим протягом 1990?2005 рр. вміст перетравного протеїну в одній кормовій одиниці нижче нормативного показника, який для корів з надоєм 3 кг повинен становити в межах 95-100 г. Підвищення рівня концентрованих кормів для компенсування нестачі перетравного протеїну й призвело до від’ємного показника цієї факторіальної ознаки.

В сучасних умовах господарювання для виживання в конкурентній боротьбі потрібно зосереджувати пошук на внутрішніх резервах у самій галузі для зниження витрат ресурсів на одиницю продукції. Визначено основні фактори підвищення ефективності виробництва продукції скотарства, які зумовлять збільшення обсягів виробництва продукції та зменшення витрат ресурсів, що забезпечить їх ефективне використання.

У третьому розділі „Основні напрями підвищення ефективності використання ресурсів у скотарстві в нових умовах господарювання” визначені основні питання економічного і технологічного обґрунтування напрямів ефективного використання ресурсів у скотарстві в умовах ринку.

Установлено, що за останні роки структура раціону населення Харківського регіону направлена в бік споживання більш дешевої вуглеводної їжі із зерна та картоплі. Споживання молока, м’яса і м’ясопродуктів у 2005 р., порівняно з 1990 р., зменшилося майже у два рази, що пов’язано з фінансовими можливостями населення. Імпорт м’ясо-молочних продуктів набуває великих масштабів, що є загрозою для продовольчої безпеки країни.

Для створення повноцінного обласного ринку молока і молочних продуктів потрібно виробляти не менше 1 ,0 тис. т молока (2 тис. чол. x 380 кг). Ринковий обсяг молока значно залежить від перспективних параметрів розвитку галузі, перш за все від молочної продуктивності корів. При тому самому фонді споживання молока населенням Харківської області 1 ,0 тис. т загальний обсяг виробництва молока суттєво варіює в залежності від середнього річного удою молока від однієї корови. При удої 3 000 кг молока від однієї корови загальний обсяг його виробництва для області на перспективу становитиме 2 13,1 тис. т, а при удої 6 кг – 1 ,8 тис. т. Це зумовлено меншим поголів’ям корів для його виробництва і відповідно меншим виходом приплоду, меншою потребою в молоці для випоювання телят (табл. 2).

Таблиця 2

Розрахунок поголів’я корів і витрат кормів на виробництво перспективного обсягу виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах у Харківській області

Необхідна кількість молока, тис. т | Середній річний удій молока від однієї корови, кг | Необхі-дна кіль-кість корів, тис. гол. | Потреба в кормах, ц к. од. | Річна потреба в кормах, тис. т

к. од. | Можлива економія кормів, тис. т к. од.

на одну корову | на 1 ц молока

2 ,1 | 3  | 737,7 | 34,50 | 1,15 | 2 ,1 | -

2 ,1 | 3  | 593,7 | 38,50 | 1,10 | 2 ,9 | 259,2

1 ,1 | 4  | 494,3 | 42,00 | 1,05 | 2 ,0 | 469,1

1 ,3 | 4  | 421,8 | 46,35 | 1,03 | 1 ,2 | 589,9

1 ,3 | 5  | 370,7 | 51,00 | 1,02 | 1 ,4 | 654,7

1 ,8 | 5  | 324,3 | 55,55 | 1,01 | 1 ,6 | 743,5

1 ,8 | 6  | 290,1 | 60,00 | 1,00 | 1 ,8 | 804,3

З підвищенням продуктивності витрати кормів на одну корову збільшуються, але в розрахунку на одиницю продукції вони зменшуються. Так, при середньому річному удої молока від однієї корови 3 кг для утримання 737,7 тис. гол. корів потрібно заготовити 2 ,1 тис. т к. од., а при утриманні поголів’я в кількості 290,1 тис. гол. і середньому річному удої молока від однієї корови 6  кг ?1 ,8 тис. т к. од., економія при цьому становитиме 804,3 тис. к. од. Такої кількості кормів достатньо для утримання 134 тис. корів та виробництва 804 тис. т молока.

Нами були проведені розрахунки для ТОВ „Центр Правової Підтримки Бізнесу” Куп’янського району Харківської області, запропоновані різні варіанти обчислень ефективного використання ресурсів залежно від зміни продуктивності корів (від 4 до 6 кг) та при їх незмінному поголів’ї. Щодо виробництва м’яса великої рогатої худоби враховували різну кількість поголів’я при незмінних середньодобових приростах (у першому періоді ? від 20 днів до 4 міс. – 660 г; у другому періоді ? від 4 до 12 міс. – 600 г; у третьому періоді ? від 12 до 18 міс. ? 800 г). На основі проведених розрахунків було виявлено можливість зменшення витрат на одиницю продукції, підвищення рівня окупності ресурсів та збільшення рентабельності галузі.

Зростання виробництва продукції скотарства та зменшення витрат ресурсів на одиницю продукції можливо досягти при дотриманні всіх технологічних чинників: добре організована селекційно-племінна робота (штучне осіменіння корів, ліквідація яловості), технологія утримання тварин, правильна організація і техніка доїння корів (масаж вимені, додоювання), оптимальний сухостійний і сервіс- період, строк використання, мікроклімат у тваринницькому приміщенні та ін.

Спосіб утримання тварин також впливає на ефективність використання ресурсів, оскільки саме він визначає вибір засобів механізації та організації виконання тих чи інших операцій. Нами було проведено порівняння трьох технологій утримання великої рогатої худоби: прив’язну, безприв’язну на глибокій довго незмінній підстилці і безприв’язну в боксах.

Для дослідження було взято господарсько-економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств: при вивченні прив’язної технології - у ПАОП „Зоря” Красноградського району Харківської області, СВК „Батьківщина” і ТОВ “Агрофірма „Маяк”” Котелевського району Полтавської області; при вивченні безприв’язної технології на довго незмінній підстилці - у ДП ДГ „Кутузівка” Харківського району Харківської області; при вивченні безприв’язної технології утримання в боксах – ПП „Агроекології” Шишацького району Полтавської області.

Для виявлення ефективності різних технологій виробництва молока ми провели їх порівняння при однакових показниках собівартості ресурсів, які використовуються галуззю. Ефективність виробництва молока при середньому річному удої від однієї корови 6 кг на фермах розміром 1 гол. при різних способах утримання корів показано в табл. 3.

Таблиця 3

Ефективність виробництва молока при різних способах утримання корів (в розрахунку на 1 ц молока)

Показник | Прив’яз-

не утри-мання | Безприв’язне утримання

на глибокій підстилці | в боксах

Витрати на оплату праці:

люд.-год | 3,50 | 2,10 | 3,10

грн. | 24,50 | 14,70 | 21,70

Витрати кормів:

ц к. од. | 1,05 | 1,18 | 1,07

грн. | 77,00 | 86,00 | 78,00

Амортизація і поточний ремонт основних засобів, грн. | 13,50 | 12,60 | 14,20

Паливо і мастильні матеріали:

кг | 1,85 | 2,07 | 1,81

грн. | 8,30 | 9,30 | 8,10

Електроенергія:

Квт•год | 12,5 | 10,1 | 12,0

грн. | 4,70 | 3,80 | 4,50

Водозабезпечення:

м3 | 0,6 | 0,6 | 0,6

грн. | 1,20 | 1,20 | 1,20

Витрати на штучне осіменіння, грн. | 0,80 | 0,80 | 0,80

Підстилка:

кг | 10,3 | 36,1 | -

грн. | 0,80 | 2,80 | -

Інші прямі витрати, грн. | 3,50 | 3,20 | 3,00

Загальновиробничі витрати, грн. | 7,60 | 5,50 | 7,20

Виробничі витрати, грн.:

на одну корову | 8514,00 | 8394,00 | 8322,00

на 1 ц молока | 141,90 | 139,90 | 138,70

В тому числі витрати: | 3,3 | 4,5 | 2,7

на гній | %

грн. | 4,68 | 6,30 | 3,74

на телят | % | 16,4 | 16,4 | 16,4

грн. | 23,27 | 22,94 | 22,75

на молоко | % | 80,3 | 79,1 | 80,9

грн. | 113,95 | 110,66 | 112,21

Витрати на реалізацію молока, грн. | 10,50 | 10,50 | 10,50

Повна собівартість 1 ц молока, грн. | 124,45 | 121,16 | 122,71

Ціна реалізації 1 ц молока, грн. | 174,23 | 174,23 | 174,23

Рівень рентабельності, % | 40,0 | 43,8 | 42,0

Розрахунки показали, що собівартість 1 ц молока при різних способах утримання корів істотно не відрізняються ? від 110,66 грн. при утриманні безприв’язно на глибокій підстилці до 113,95 грн. на прив’язі, або на 2,9 %. Затрати кормів на 1 ц молока при безприв’язному утриманні корів на глибокій підстилці на 12 – 15 % вищі, ніж при утриманні на прив’язі, витрати на зарплату і на утримання основних засобів нижчі. Затрати електроенергії за рахунок підігрівання води на вигульних майданчиках суттєво збільшуються. Підстилки на вигульних майданчиках потрібно в 3,5 раза більше, ніж в приміщеннях при прив’язній технології. Затрати на гній становлять 2,7 – 4,5 %, молоко - 79,1 – 80,9 %, на телят – 16,4 %.

Важливим джерелом поповнення ресурсів для сільського господарства є використання таких нетрадиційних відновлювальних джерел енергії, як біологічне тепло тварин, енергія вітру, енергія сонця, тепло верхнього шару землі тощо.

Перспективним ресурсозберігальним та природоохоронним заходом є переробка гною за допомогою червоного каліфорнійського черв’яка. При цьому одержують цінне органічне добриво ? біогумус, використання якого ефективніше від інших засобів для підвищення родючості ґрунтів. Особливо використання цього виду добрив для виробництва екологічно чистої продукції та підвищення родючості ґрунтів актуальне в ринкових умовах господарювання на етапі вступу України до СОТ.

Нами було здійснено два варіанти розрахунків для ДП ДГ “Кутузівка” Харківського району Харківської області. Перший з них стосувався виробництва біогумусу і біомаси в спеціальних буртах розміром 50х2х0,45 м, другий варіант (припущення) був пов’язаний з виробництвом біогумусу та біомаси у приміщеннях завдяки розміщенню закуплених лож у довго незмінній підстилці, що дасть змогу очистити повітря у корівнику від запаху аміаку.

З проведених розрахунків видно, що витрати на виробництво біогумусу і біомаси у першому варіанті становили 1  , а в другому – 1  грн., або на 26,7 % менше. Загальна сума витрат на біогумус і біомасу була розподілена за ринковими цінами на них. Варто також зауважити, що вихід біомаси у другому варіанті є менший порівняно з першим на 46,7 %, що пов’язано з умовами його виробництва. Собівартість виробництва біогумусу і біомаси у першому варіанті розрахунків є нижча порівняно з другим, а рівень рентабельності виробництва біогумусу у першому варіанті становить 119,6біомаси – 119,5 %, а в другому варіанті ? 83,9 і 83,9 % відповідно, що пов’язано з більшим виходом продукції.

Основним призначенням організації промислового виробництва біогумусу на фермі є, перш за все, підвищення родючості земель та збільшення урожайності сільськогосподарських культур, які вирощує господарство. Біомасу черв’яків рекомендується використовувати для реалізації, а також на корм тваринам для підвищення якості продукції та збільшення її кількості.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі обґрунтовано комплексний підхід та розроблені практичні рекомендації з удосконалення механізму ресурсозбереження у скотарстві в сільськогосподарських підприємствах. За результатами дослідження можна зробити такі висновки і пропозиції.

1. Основним напрямом підвищення ефективності скотарства є ресурсозбереження, що досягається за рахунок комплексу науково-технічних, організаційних та економічних заходів, спрямованих на найбільш раціональне, економне використання ресурсів. Ресурсозбереження як напрям економічної політики визначає характер виробничого ресурсовикористання, тобто є первинним. Головним важелем економічного механізму ресурсозбереження в ринкових умовах виступає конкуренція, що в кінцевому результаті веде до ресурсозбереження та забезпечує ефективність виробництва окремої галузі, а також підприємства в цілому.

2. Показники є кількісне вираження рівнів змін ефективності у динаміці, а критерії – це якісна її оцінка. Ототожнення критерію з продуктивністю праці є некоректне, адже це лише один з видів ресурсів, який впливає на ефективність. Використання узагальнювального показника ефективності виробництва на різних рівнях господарювання є складне, оскільки багатьом з них властиві недоліки, тому для визначення ефективності варто користуватися не одним показником, а їх системою.

3. Зміна відносин власності зумовила кардинальні перетворення всієї системи економічних відносин як на загальнодержавному, так і на галузевому рівнях. Протягом 1990–2005 рр. виробництво молока у всіх категоріях господарств зменшилося в 1,8 раза, а м’яса – у 2,7 раза. У сільськогосподарських підприємствах України виробництво молока скоротилося в 7,2, а в особистих господарствах населення зросло в 1,9 раза, виробництво яловичини і телятини у сільськогосподарських підприємствах зменшилося в 11,7, а в господарствах населення – збільшилося в 2,3 раза. Особливістю розвитку скотарства в Україні та її регіонах є те, що виробництво продукції цієї галузі із сільськогосподарських підприємств перемістилося в особисті господарства населення, в результаті чого одержана продукція не відповідає вимогам стандартів СОТ і найближчих торговельних партнерів з Євросоюзу.

4. До зменшення виробництва продукції скотарства призвели низька закупівельна ціна та висока собівартість продукції скотарства. У сільськогосподарських підприємствах Харківської області виробництво продукції скотарства з 2000 по 2005 рр. було збиткове, тільки у 2003 і 2005 рр. галузь молочного скотарства була рентабельна (+7,4 і +6,2 % відповідно). Це пов’язано з більшими витратами ресурсів на виробництво продукції скотарства. Так, затрати праці на виробництво 1 ц молока і 1 ц приросту живої маси великої рогатої худоби збільшилися у 2005 р. відносно 1990 р. в 1,3 і 2,0 раза відповідно. Витрати кормових ресурсів на виробництво 1 ц молока у 2005 р. порівняно з 1990 р. зменшилися на 13,3 %, а на 1 ц приросту великої рогатої худоби мали тенденцію до збільшення. На 1 умовну голову великої рогатої худоби витрати кормів зменшилися на 5,3 % і становили у 2005 р. 31,28 ц к. од.,