ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. К. Д. УШИНСЬКОГО

Долголенко Ірина Анатоліївна

УДК: 316.61

3.227.006.7(043.3)

ОСВІТА В КОНТЕКСТІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ (СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСКИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 09.00.03- соціальна філософія

та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Одеса – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії та соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор філософських наук, професор

Кавалеров Анатолій Іванович

Південноукраїнський державний педагогічний університет

ім. К. Д. Ушинського, завідувач кафедри філософії і соціології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Цибра Микола Федорович

Одеський державний економічний університет професор кафедри філософії та культурології

кандидат філософських наук, доцент

Доннікова Ірина Анатоліївна

Одеська державна морська академія, доцент кафедри філософії

Провідна установа – Дніпропетровський національний університет, кафедра філософії, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “11” квітня 2007 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К.41.053.02. в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофраківська, 26, ауд. 74.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розіслано “07” березня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.Г. Мисик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Освіта як процес і результат оволодіння системою знань, пізнавальних умінь і навичок, а також формування на їхній основі світогляду, моральних і інших якостей особистості різнобічно й історично різнопланово досліджується в педагогічній науці. Проблема освіти широко і масштабно представлена в масиві досліджень міждисциплінарного характеру: психолого-педагогічної, соціально-педагогічної, філолофсько-антропологічної, етико-правової, соціологічної, політичної спрямованості та багатьох інших, пов'язаних з питаннями організованої соціалізації, здійснюваної в інтересах особистості й соціуму. Проблема освіти характеризується тим, що втілює в собі єдність теоретичного і практичного. Теоретичні конструкти освіти націлені на практичне впровадження.

Актуальність проблеми освіти в різних областях людського знання пов'язана з такими сучасними тенденціями світового суспільного розвитку, як інтенсивна зміна традиційних моделей навчання, створення експериментальних і альтернативних навчальних закладів, а також з орієнтацією української освітньої політики на інтеграцію в європейський освітній простір, демократизацію та вільний вибір програм навчання й освіти, створення системи безперервної освіти, її гуманізацію, гуманітаризацію, інформатизацію і комп'ютеризацію. Слід зазначити й роль кризових явищ в актуалізації позначеної проблеми, наприклад, дефіциту звичного ідеологічного компонента, ціннісного вакууму в системі освіти, аморфності цілей навчання і виховання, що виникли у зв'язку з розпадом твердого централізованого керування й контролю з боку державних структур. Важливі аспекти зазначеної проблеми досліджуються в такій інтегративній області знання, як філософія освіти. Сутність освіти, фактори її еволюції, динаміка розвитку і зміни освітніх парадигм, проблеми взаємодії людини й суспільства в освітньому процесі далеко не повний перелік програмних питань філософії освіти.

Однак залишається недостатньо розробленим як у спеціально-науковому, так і міждисциплінарному аспекті найважливіший аксіологічний шар трансляції, освоєння й відтворення впорядкованого соціального досвіду, яким і є освіта. Динаміка формування й функціонування комплексу таких духовних детермінант освітньої діяльності людини, як ціннісні орієнтації, вимагає серйозного й глибокого вивчення, інтегративного світоглядного підходу, що можливо забезпечити шляхом залучення методологічного апарату соціальної філософії. В дисертації вибраний саме соціально-філософський ракурс розгляду предмета дослідження. Це обумовлено необхідністю використання ресурсів філософського рівня з метою теоретичного узагальнення матеріалу й вирішення наукового завдання, яке полягає у соціально-філософському осмисленні освіти в контексті ціннісних орієнтацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках планової наукової тематики кафедри філософії й соціології Південноукраїнського педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського “Інноваційність у методології й технології наукового й соціального пізнання” (затверджено на засіданні вченої ради університету, протокол № 5 від 25.12.2003 р.), якою передбачено дослідження різноманітних сфер людського буття та соціально-філософське осмислення засобів і умов становлення особистості. Тема дисертації торкається аксіологічного аспекту цього напрямку розробки наукової теми.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження Ї виявлення соціально значущих характеристик освіти у контексті ціннісних орієнтацій з позицій соціальної філософії.

Поставлена мета вимагає вирішення таких конкретних задач:

- на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень філософських проблем освіти визначити роль соціально-філософського підходу в розкритті специфіки феномена освіти;

- позначити переваги системного підходу як найбільш релевантного предмету дослідження;

- розглянути сутнісно-атрибутивні характеристики освіти з погляду її соціокультурних взаємозв'язків;

- проаналізувати трансформаційні процеси, пов'язані зі зміною парадигм освіти;

- виявити взаємозв'язок ціннісних орієнтацій і трансформації змісту освіти в сучасних умовах;

- дослідити закономірності розвитку освіти з урахуванням політики євроінтеграції (на матеріалі освіти в країнах Північної Європи) і екстраполювати позитивні елементи європейського досвіду на процес реформування системи освіти в Україні.

Об'єктом дослідження в дисертації виступає освіта як процес трансляції, освоєння й відтворення впорядкованого соціального досвіду.

Предметом дослідження є освіта в контексті ціннісно-орієнтаційних зв'язків у соціально-філософському ракурсі.

Методи дослідження: соціально-філософський аналіз досліджуваної проблеми обґрунтований використанням загальнонаукових і спеціальних підходів та методів дослідження, серед яких варто зазначити описовий (застосовуваний у процесі всього дослідження); порівняльно-історичний (щодо виявлення ступеня наукової розробленості проблеми); системний (щодо аналізу феномену освіти в системі соціокультурних зв'язків та характеристик ціннісно-орієнтаційних мотиваторів процесів трансформації змісту освіти). Порівняльний метод, який уможливив зіставити освітній досвід країн Північної Європи в ракурсі перспектив сучасної української політики євроінтеграції.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження дозволило вперше в соціально-філософській традиції України розглянути освіту в переломленні комплексу духовних детермінант діяльності людей (ціннісних орієнтацій) і виявити її соціально значущі характеристики.

В рамках соціально-філософського ракурсу розгляду освіти сформульовані нові теоретичні положення, що відображають основні результати й висновки дисертаційного дослідження:

- у новому аспекті узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід дослідження філософських проблем освіти й визначена роль соціально-філософського підходу в розкритті специфіки феномена освіти, яка полягає у тому, що освіта є системою суб’єктно-суб’єктних відносин, що спрямована на трансляцію загального і спеціалізованого соціального досвіду, навчання знанням, умінням і навичкам продуктивної діяльності в межах освоюваної суб’єктом соціально-функціональної ролі в суспільстві;

- зазнав подальшого розвитку досвід застосування системного підходу (параметрична версія загальної теорії систем) до об'єктів соціальної дійсності, а саме освіти, що дозволяє більш строго досліджувати такі лінійні параметри освіти, як складність (концептуальна, структурна, субстратна), цілісність (концептуальна, структурна, субстратна); і в перспективі застосовувати їх для характеристик загально-гуманітарного рівня, наприклад, "змісту" освіти;

- новим є розгляд сутнісно-атрибутивних характеристик освіти в спектрі соціокультурних системних зв'язків, які формують проективний суспільний потенціал і визначають функціональне призначення освіти як засобу соціального відтворення;

- аналіз трансформаційних процесів, пов'язаних зі зміною парадигм освіти, дозволив по-новому інтерпретувати такі соціокультурні детермінанти змісту освіти, як ціннісні орієнтації, і виявити позитивний раціонально-значеннєвий компонент їхнього мотиваційного впливу на суб'єкта освітньої діяльності. В умовах трансформації суспільних цінностей ціннісні орієнтації більшою мірою зорієнтовані на економічну ефективність освітніх послуг, однак освіта Ї проект гармонічної, а не тільки конкурентоспроможної особистості. У цьому випадку підкреслюється конфлікт між "цінностями життя" і "цінностями культури".

- певною новизною характеризуються результати дослідження освітньої політики в країнах Північної Європи (Швеції, Норвегії, Данії й Фінляндії) й екстраполяція позитивних елементів даного досвіду: процесів інтеграції, диверсифікованості, уніфікації й демократизації, Ї на процес реформування освіти в Україні.

- дослідження сучасного стану вищої освіти в Україні дозволило розкрити основні протиріччя цього процесу; у новій політиці треба виходити з того (пропонується в роботі), що сфера освіти - природне поле громадської згоди, солідарної відповідальності особистості, суспільства, переходу від ситуаційних рішень до довгострокової, суспільно-державної програми дій у цій сфері духовного життя.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертації можна використовувати як у конкретно-наукових, міждисциплінарних і філософських дослідженнях із проблем освіти, так і в широкій педагогічній практиці.

Доцільно також використовувати отримані результати дослідження при підготовці методичних посібників із соціальної філософії, філософії освіти, аксіології, соціальної педагогіки та з інших дисциплін; варто включити до навчальних програм курсів з соціальної філософії теми, що стосуються розробленого в дисертації аспекту проблем освіти.

Аналітичні висновки з приводу європейської освіти в країнах Північної Європи (Швеції, Норвегії, Фінляндії й Данії) можуть бути враховані в реформаційній політиці України, спрямованій на євроінтеграцію в освітній сфері.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи були повідомлені на VII Міжнародної науково-методичної конференції “Удосконалення підготовки фахівців” Одеської державної академії будівництва та архітектури (Одеса, квітень, 2002); ювілейній науково-практичній конференції "Наука й освіта", присвяченій 75- річчю Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова, (Одеса, квітень 2005); міжнародній конференції "Інновації в технології й методології наукового пізнання" Південноукраїнського педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (Одеса, жовтень, 2006); наукових семінарах кафедри філософії й соціології Південноукраїнського педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського.

Публікації. Результати дослідження, які ввійшли в дисертацію, знайшли відбиття у трьох статтях, опублікованих у наукових журналах, які є спеціалізованими виданнями відповідно до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків по кожному розділу та загальних висновків, а також списку використаної літератури, який налічує 227 наймень (16 сторінок). Повний зміст тексту складає 150 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Освіта в системі соціокультурних взаємозв'язків" розглядаються теоретичні й методологічні основи дослідження, виявляються й обґрунтовуються основні характеристики і динаміка розвитку предмета дослідження, а також ступінь вивченості поставленої проблеми.

У першому підрозділі "Освіта як предмет філософського дослідження" обґрунтовується необхідність осмислення освіти як найважливішого об'єкта соціальної дійсності в проблемному полі соціальної філософії на основі аналізу й узагальнення вітчизняних і закордонних досліджень даного феномена. В зв'язку з цим розкривається ряд істотних факторів, які стали каталізаторами розробки адаптивного філософського інструментарію й екстраполяції філософських принципів на освітній процес. До цих факторів віднесено такі: а) перетворення освіти в строгу й складну спеціалізовану систему, що має специфічні характеристики функціонування й розвитку; б) універсалізація освіти, викликана потребою постійного відновлення знань у контексті динаміки суспільних трансформацій; в) констатація в суспільній свідомості процесів стагнації освіти, що виражається в диспропорції системи очікувань і незадоволеності результатами консервативної освітньої діяльності в масштабі світових сучасних технологічних зрушень. Виділення філософської проблемної галузі освіти у відносно самостійну область філософського знання (філософію освіти) спровокувало безліч наукових вишукувань методологічного напрямку. Пояснюється своєрідність соціально-філософського рівня осмислення корпуса проблем освіти. Обґрунтовується значення соціально-філософського аналізу проблем освіти для становлення теорії та оптимізації практики реформування освіти в Україні.

Основними напрямками цих досліджень, як зазначається в дисертації, стали: 1) пояснення місця освіти в структурі духовної культури (Горячова М.А., Краківський В.А., Кримський Б.С., Осовський Е.Г., Таланова Л.Н., Фішер М.И., Щіголева Н.В. і ін.), що дало можливість розглядати освіту в широкому плані як один із способів реалізації й відтворення суспільних норм; 2) стратегія освіти (Жихаревич М.Е., Зязюн И.А., Маркова О.Ю., Пузиков В.Г., Рибаков Н.С., Турченко В.Н. і ін.), під якою розуміється довгострокова програма основних дій держави по розвитку й удосконалюванню освіти; 3) пріоритети й цінності освіти (Біблер В.С., Вульфсон Б.Л., Дантова О.Б., Злобін Н.С., Кавалеров А.І., Кавалеров А.А., Колесникова И.А., Кочергін А.Н., Одерій Л.П., Щубелко Н.В. Якиманська И.С. і ін.), що розглядають освіту як атрибут духовного виробництва соціуму.

До пріоритетів довгострокової актуальності соціально-філософського дослідження освітньої сфери суспільства ставляться завдання успішної соціалізації й інкультурації особистості учня; вироблення стратегії стійкого розвитку освіти на основі урахування діалектики загальних і специфічних особливостей, що становлять його зміст; раціоналізм у поясненні змісту цього феномена; гуманістична місія освіти, що являє складну проблему єдності теорії й практики; гуманітаризація освіти, що полягає в повороті всього комплексу дисциплін до людини як суб'єкта соціальної дії; додання освіті "людського виміру" шляхом якісної зміни змісту й структури навчальних курсів з урахуванням тенденцій суспільного розвитку.

У другому підрозділі "Системний підхід у соціально-філософському дослідженні проблем освіти" позначені переваги системного підходу як найбільш релевантного предмету дослідження; пояснюється процедура застосування системного підходу до освіти, що дозволило вибудувати конструкції освітнього простору в різних його аспектах. У онтологічному – це дослідження сутності й змісту освітнього процесу в контексті соціального буття, аналіз різних елементів системи освіти, їхня взаємодія між собою. В гносеологічному аспекті – принципи теоретичного відбиття системи освіти в сучасній теорії пізнання. У праксеологічному аспекті – визначення шляхів перетворення й оптимізації освітньої системи, сучасної освітньої практики. В аксіологічному аспекті – це визначення освіти з позицій екзистенціально-значущого, нормативно-належного, духовно-морального. На базі цінностей у їхньому нормативному статусі складаються різні соціальні технології, способи раціоналізації життєвого простору. В світоглядному аспекті – формування картини світу, довгострокової й широкої перспективи прийнятних способів його освоєння. У методологічному аспекті – використання арсеналу методів і форм наукового пізнання. У роботі розкрита двоїста природа методологічного аспекту освіти: з одного боку – вона немислима без певної методології трансляції й засвоєння знань, а з іншого боку – сама методологія вимагає внутрішньої дисципліни, систематизації, інноваційної культури. Особлива увага в роботі звертається на використання системного підходу. Системний підхід, розроблений у працях Л. фон Берталанфі, І.В. Блауберга, В.І. Богдановича, Б.З. Мільнера, Ю.С. Попкова, М.В. Посохіна, А.И. Ракітова, В.А. Сагатовского, І.Н. Сараєевої, А.І. Уйомова, Ю.А. Урманцева, А.Ю. Цофнаса, Г.А. Штеймана, Э.Г. Юдіна й інших дозволяє представити освіту як складну, відкриту, нелінійну систему. Поглиблення цього методу і створення параметричної загальної теорії систем науковою школою проф. А.І. Уйомова дозволило виділити й пояснити системні дескриптори: концепт, структуру і субстрат освіти. Під концептом розуміється певна властивість, заздалегідь передбачуваний зміст, заздалегідь відомі суб'єктові цілі, якась вихідна інформація, необхідна для системного подання об'єкта, на яку опирається суб'єкт пізнання. Структура являє собою системотвірне відношення, але таке, котре відповідає прийнятому концепту. Субстрат – це сама освіта, що представляється у вигляді системи, зокрема, її елементи.

У третьому підрозділі "Освіта як соціокультурний феномен" розглянуті сутнісно-атрибутивні характеристики освіти в спектрі соціокультурних системних зв'язків. Предмет дослідження розглядається як найбільш значущий засіб соціального відтворення, атрибут (у традиційному філософському сенсі – невідчужувана властивість) соціалізації та інкультурації, що підвищує адаптаційні можливості індивіда в суспільстві, що формує проективний суспільний потенціал і перспективи соціокультурного розвитку.

У тім або іншому ступені проблеми освіти як соціокультурного феномена були підняти в роботах П.В Аутова, М.Т. Єрмоленко, А.С. Кармини, І.С. Кона, В.Т. Кременя, Л.В. Левчук, В.С. Лутая, Е.С. Ляховича, П. Наторпа, А.П. Огурцова, Е.А. Плеханова, О.П. Пунченко, Н.А. Провоторової, В.Г. Царьова, В.Д. Шарикова, В.И. Шинкарука, П.Г. Щедровицкого та інших.

Аналіз їх дав можливість представити освіту і як процес формування світогляду суб'єкта, і як рівень знань, умінь, навичок, заснованих на певних здібностях. Освіта постає як соціальна цінність. І у П. Сорокіна, і в М. Вебера, і в І.С. Кона цінності виступають у якості мотиваторів досягнення поставленої мети. Відзначено, що вона містить у собі просторово-семантичний, змістовно-методичний і комунікаційно-організаційний компоненти, які проаналізовані в роботі.

Експлікація поняття освіти дана як специфічної системи суб’єктно-суб'єктних відносин, що спрямована на трансляцію загального й спеціалізованого соціального досвіду, навчання знанням, умінням і навичкам продуктивної діяльності в межах освоюваної суб'єктом соціально-функціональної ролі в суспільстві. Особливу увагу в роботі звернено на дослідження значеннєвого поля й значеннєвих акцентів освіти: співвідношенню раціонального та ірраціонального в змісті освіти; розкриттю специфіки простору і часу як форм буття освіти; перспективам становлення єдиного освітнього простору; формуванню методологічної й інноваційної культури фахівця.

У другому розділі "Трансформації освіти в контексті ціннісних оріентацій" розглянуто причини, зміст, динаміку трансформацій освіти у зв'язку з таким комплексом духовних детермінант діяльності людей, як ціннісні орієнтації; показані інноваційні аспекти розвитку систем освіти застосовно до сучасного рівня євроінтеграції України і перспектив єдиного освітнього простору.

Перший підрозділ "Трансформація змісту освіти" присвячений аналізу факторів концептуальних зрушень в освітніх системах, які виявляються в динаміці зміни парадигм освіти.

Розкриті на основі робіт Конфуція, Платона, Аристотеля, Еразма, Роттердамського, Томаса Мора, Франсуа Рабле, Мішеля Монтеня, П’єра Паоло Верджеріо, Мафрео Веджіо, Леонардо Бруні, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Ш.М. Талейрана, І. Канта, Г. Гегеля, І. Фіхте й сучасних дослідників Ш.Амонашвілі, Р. Биби, А.І Кавалерова, І.А Колесникової, В.Г Кременя, О.П. Пунченко, Н.Н.Рибки, М. Шелера, Е.А. Ямбурга й ін. такі парадигми освіти, як східний традиціоналізм; грецька пайдея; християнська середньовічна класична освітня парадигма Нового часу; універсальна освіченість як ідеал епохи Просвітництва; класичний ідеал освіченості в епоху переоцінки цінностей; а в ХХ столітті Ї авторитарно-імперативна й гуманна, езотерична, науково-технічна, гуманітарна, інформаційна тощо.

На основі аналізу цих парадигм доведено, що вони мають спільне в передачі знань від учителя до учня (система суб’єктно-суб'єктних відносин) і особливе, пов'язане зі змістом трансльованих знань і методологією їхньої передачі й засвоєння.

Освіта та утвердження наступної парадигми, декларованої в теоретичних маніфестах епохи, детермінує більш консервативну динаміку трансформації змісту освіти. В умовах трансформації суспільних цінностей у рамках ринкової економіки ціннісні орієнтації в системі, наприклад, вищої освіти, більшою мірою орієнтовані на економічну ефективність освітніх послуг, чим пояснюється збільшення числа комерційних вузів і розширення спектру платних послуг у навчанні. У цьому випадку підкреслюється конфлікт між "цінностями життя" і "цінностями культури".

У другому підрозділі "Про інноваційні процеси в системі вищої освіти країн Північної Європи на сучасному етапі" аналізується процес функціонування вищої школи в країнах Північної Європи: Швеції, Норвегії, Данії й Фінляндії. Розкриваються шляхи співробітництва цих країн у сфері освіти, пов'язані з (1) гармонізацією системи освіти (координація вимог до знань студентів, уніфікація вимог при присудженні професійної кваліфікації, взаємне визнання документів про освіту); (2) інтеграцією системи освіти (створення спільних навчальних закладів, розробка спільних навчальних програм курсів для вузів цього регіону, створення спільних дослідницьких інститутів, координація наукових досліджень і використання їхніх результатів); (3) підвищенням ефективності системи освіти (адаптація підготовки фахівців економічним вимогам, підвищення якості підготовки й перепідготовки фахівців).

Відзначається, що інновації в освітній політиці не зводяться тільки до трансформації внутрішнього змісту освітнього процесу. Вони торкнулися таких напрямків, як докорінна зміна цілей і завдань вищої освіти; модернізація вищої школи; перебудова системи керівництва; впровадження інновацій у зміст навчального процесу. Це спільне, що характеризує освіту цього регіону.

Розкривається й особливе в цій системі, що полягає у включенні регіональних шкіл у систему вищої освіти (Норвегія); термін підготовки фахівців; розподіл освіти на повноцінну (6-8 років навчання) і короткострокову форми підготовки фахівців у вузах (3-4 роки), що обумовлено приналежністю до соціальних груп; форми присудження вчених ступенів і звань. Багато чого із загального і особливого можна широко використовувати в освітній реформі України.

У третьому підрозділі "Основні акценти сучасної освітньої політики в Україні" доводиться необхідність реформи освіти в Україні, що фактично обумовлено підписанням меморандуму про вступ країни до Болонскої системи підготовки фахівців з метою додання національній освіті європейського стандарту й рівня. Але в той же час не можна буде знівелювати специфіку нашої освіти в загальному глобалізаційному процесі.

В підрозділі артикулюється проблема двомовності, поки ще законодавчо не оформленої. Її позитивне рішення може сприяти успіху освітньої інноваційної політики сучасної України. Завдання вищої школи збігаються з вимогами Болонської конвенції: сьогодні у вітчизняних вузах не збільшується число нових дисциплін, але намітився перехід учити готовності їхнього освоєння в ході наступної професійної діяльності. Вчити готовності вчитися – така основна вимога, що ставиться перед вищою школою України. Сьогодні досвід свідчить, що освоєння нових спеціальностей не викликає труднощів, особливо при наявності відповідної системи післявузівської освіти, та й до того ж вища школа повинна забезпечувати випускника якісною методологією самоосвіти. Тим самим вона орієнтує кожне нове покоління на відносність ціннісних критеріїв знання, оскільки допитливий розум людства постійно його вдосконалює, рефлексує з приводу його способів і критеріїв засвоєння, не дає можливості формуванню догматичного мислення. Це орієнтує того, кого навчають, не на відтворення ціннісних механізмів минулого, а на вироблення своїх власних критеріїв. Це міняє й статус знання: якщо раніше воно вважалося за абсолютне, то сьогодні Ї мінливе, відносне, оскільки різко мінливі темпи зростання знання вимагають нового відновлення тактики освіти.

Одним з акцентів освіти виступає концентрація уваги держави на проблемі майбутнього в освіті. Мова йде про загальну орієнтацію освіти, що повинна дозволяти освітній системі виконувати функцію "випереджальної освіти". Остання виступає як ідеал, до якого повинне прагнути суспільство. Цей ідеал є складовою частиною системи освіти, що буде розвиватися на інформаційній сфері розуму, у новій антропогенній цивілізації. У цій цивілізації освіта перетворюється з побічного продукту суспільного духовного виробництва, фінансованого за залишковим принципом, у провідний стратегічний ресурс, що визначає економічний потенціал країни, її положення у світі. Перехід від визначальної ролі матеріальних цінностей до верховенства людських духовних цінностей, що здійснюється в процесі інформатизації суспільства, означає якісну зміну статусу освіти в суспільному житті. Вона перетворюється в найважливіший засіб досягнення людиною поставлених цілей, а задоволення від їхнього досягнення стає універсальним стандартом цінностей.

Для зміни наявного положення суспільних наук у системі вищої освіти України потрібна нова державна програма кардинальних перетворень у підготовці фахівців. Вона повинна містити нові ціннісні аспекти й цілі на основі кардинальних суспільних перетворень. Ця програма повинна відбивати стратегічні завдання соціального розвитку мовою гуманітарної інтерпретації змісту й цілей суспільних перетворень в освітній сфері. Вона повинна включати систему методів і засобів технологічного забезпечення досягнення поставлених цілей перетворення, а також систему цінностей, покликаних виправдати дану перебудову. Без такої програми немає перспективи стабілізації освітнього процесу. Відповідно до такої програми треба сформувати у вузі поле філософських, економічних і психологічних знань особистості. Віддача суспільству від такого фахівця в десятки разів буде вищою, ніж від того ремісника, на якого сьогодні роблять ставку повсякденна свідомість суспільства та й державні структури.

Особлива увага приділяється процесу формування суспільної свідомості, що базується на національній ідеї, ідеї соборності, але формування такої свідомості – завдання філософії освіти.

У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження, дано теоретичне узагальнення й запропоновано нове рішення наукового завдання, що полягає в соціально-філософському осмисленні освіти в контексті ціннісних орієнтацій. Здійснене дослідження дає можливість зробити такі висновки:

1. Зарубіжний і вітчизняний досвід дослідження філософських проблем освіти свідчить про необхідність її осмислення як найважливішого об'єкта соціальної дійсності в проблемному полі соціальної філософії. Потреба в розробці адаптивного філософського інструментарію й екстраполяції філософських принципів на освітній процес актуалізована такими факторами, як перетворення освіти в чітку й складну спеціалізовану систему, що має специфічні характеристики функціонування і розвитку; б) універсалізація освіти, викликана потребою постійного відновлення знань у контексті динаміки суспільних трансформацій; в) констатація в суспільній свідомості процесів стагнації освіти, що виражається в диспропорції системи очікувань і незадоволеності результатами консервативної освітньої діяльності в масштабі світових сучасних технологічних зрушень.

2. У якості релевантного предмету дослідження й адекватного цілям соціально-філософського дослідження такого соціокультурного феномена, як освіти, вказується системний підхід, розроблений у параметричній загальній теорії систем. Даний підхід дозволяє застосувати системно-дескрипторний варіант подання освіти як складної системи, діагностувати динаміку її фунціонування й вектор трансформаційних процесів, які аналізуються в переломленні соціокультурних взаємозв'язків. Залежно від вибору системної моделі (реляційної, атрибутивної), у єдності реляційних і атрибутивних параметрів розкривається сутність теоретизування, евристично застосованого до об'єктів соціального значення (освіти) і пояснення загальної картини його розвитку. Системний підхід, представлений параметричною загальною теорією систем, дозволяє більш строго досліджувати такі лінійні параметри освіти, як складність (концептуальна, структурна, субстратна), цілісність (концептуальна, структурна, субстратна); і в перспективі застосовувати їх для характеристик загально-гуманітарного рівня, наприклад, "змісту" освіти.

3. Сутнісно-атрибутивні характеристики освіти в аспекті соціокультурних зв'язків визначають її функціональне призначення як засобу соціального відтворення, найважливішого інструмента соціалізації й інкультурації, що підвищує адаптаційні можливості індивіда в суспільстві, що формує проективний суспільний потенціал і перспективи соціокультурного розвитку.

4. Освіта постає як соціальна цінність і мотиватор досягнення поставленої мети. Освіта апріорі повинна бути надлишковою і різноваріантною. Вона містить у собі просторово-семантичний, змістовно-методичний і комунікаційно-організаційний компоненти.

5. Експлікація поняття освіти дана як специфічної системи суб’єктно-суб'єктних відносин, що спрямована на трансляцію загального й спеціалізованого соціального досвіду, навчання знанням, умінням і навичкам продуктивної діяльності в рамках освоюваної суб'єктом соціально-функціональної ролі в суспільстві. Актуалізація сучасних смислових акцентів освіти тематично стосується співвідношення раціонального й ірраціонального в змісті освіти; специфіки освітніх простору й часу; перспектив становлення єдиного освітнього простору; формування методологічної й інноваційної культури фахівця.

6. Трансформаційні процеси, пов'язані зі зміною парадигм освіти (зміною відносини до предмета, що тягне зміну дослідницьких цілей, способів їхньої постановки й досягнення) пов'язані зі змінами ціннісних орієнтацій як потужних соціокультурних детермінант змісту освіти.

7. Освіта й утвердження наступної парадигми, декларованої в теоретичних маніфестах епохи, детермінує динаміку трансформації змісту освіти, більше консервативного й менш мобільного в порівнянні з ідейним авангардом. В умовах трансформації суспільних цінностей у рамках ринкової економіки ціннісні орієнтації в системі вищого освіти більшою мірою зорієнтовані на економічну ефективність освітніх послуг, чим пояснюється збільшення числа комерційних вузів і розширення спектру платних послуг навчання. Однак ціннісно зорієнтована освіта, покликана задовольняти потребу суспільства в людях ініціативних, творчих, із самостійним мисленням, повинна не забувати про цінності культури, а не тільки цивілізації, про проект гармонічної, а не тільки конкурентоспроможної особистості. У цьому випадку підкреслюється конфлікт між "цінностями життя" і "цінностями культури". Аналіз освіти в контексті ціннісних орієнтацій дає можливість виявити причини затребуваності саме такої системи освіти в певній культурі.

9. Практичну значимість роботи розкриває аналіз освіти в найбільш стабільному регіоні Європи – Північному, до якого відносяться Швеція, Норвегія, Данія й Фінляндія. Ці країни з 70- х років ХХ століття зайнялися пошуком шляхів уніфікації цієї сфери діяльності. Її аналіз показав, що до появи Болонскої концепції ці держави розробили загальне в освіті й особливе для кожної з перерахованих країн. До особливостей необхідно віднести структурну організацію вищої освіти, управління цим процесом, рівні підготовки фахівців, форми присудження вчених ступенів і звань. На особливу увагу заслуговує дослідження таких процесів в освіті, як її інтеграція, диверсифікованість, уніфікація й демократизація, що дозволяє більш раціонально використовувати систему освіти для підготовки кадрів. Багато чого з того загального й особливого в освіті, властиве цьому регіону, повинне бути взяте на озброєння в ході освітньої реформи в Україні.

10. Дослідження сучасного стану вищої освіти в Україні дозволило розкрити основні протиріччя цього процесу, викликані зниженням таких його складників, як гуманізація, гуманітаризація, відсутністю строго регламентованої державної політики щодо викладання гуманітарних дисциплін, що становлять сенсотвірний стрижень формування освіченої особистості, реалізатора національної ідеї. Саме сьогодні, у період оголошення Україною курсу на євроінтеграцію, конче потрібно виховання інноваційної культури.

Список опублікованих праць з теми дисертації

1. Долголенко И.А. Системный анализ образования как феномена духовного производства // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2005. – № 2. – С. 54-58.

2. Долголенко И.А. Образование как социокультурный феномен // Перспективи. – 2005. – № 2. – С. 55-60.

3. Долголенко І.А. Об инновациях в содержании высшего образования в странах Северной Европы на современном этапе // Перспективи. – 2006. – № 1. – С. 52-56.

АНОТАЦІЇ

Долголенко І.А. Освіта в контексті ціннісних орієнтацій (соціально-філософський аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидат філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського. – Одеса, 2007.

Дисертація присвячена вирішенню наукового завдання, зазначеного як соціально-філософське осмислення освіти в контексті ціннісних орієнтацій. У дисертації обґрунтовується необхідність осмислення освіти як найважливішого об'єкта соціальної дійсності в проблемному полі соціальної філософії.

Зазначено переваги системного підходу як найбільш релевантного предметові дослідження; пояснюється процедура застосування системного підходу до освіти. Розглянуті сутнісно-атрибутивні характеристики освіти в спектрі соціокультурних системних зв'язків.

Виявлено причини, зміст, динаміку трансформацій освіти у зв'язку з таким комплексом духовних детермінант діяльності людей, як ціннісні орієнтації.

Дано аналіз факторів концептуальних зрушень в освітніх системах, які виявляються в динаміці зміни парадигм освіти.

Аналізується процес функціонування вищої школи в країнах Північної Європи: Швеції, Норвегії, Данії й Фінляндії. Доводиться необхідність реформи освіти в Україні.

Ключові слова: освіта, трансформація парадигм, система, системні параметри, ціннісні орієнтації, соціокультурні зв'язки.

Долголенко И.А. Образование в контексте ценностных ориентаций (социально-философский аспект) – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Южноукраинский государственный педагогический университет им. К.Д.Ушинского. – Одесса, 2007.

Диссертация посвящена решению научной задачи, обозначенной как социально-философское осмысление образования в контексте ценностных ориентаций. Динамика формирования и функционирования комлекса таких духовных детерминант образовательной деятельности человека, как ценностные ориентации, требует серьезного и глубокого изучения, интегративного мировоззренческого подхода, который возможно обеспечить путем привлечения методологического аппарата социальной философии. В диссертации избран именно социально-философский ракурс рассмотрения предмета исследования. Это обусловлено необходимостью использования ресурсов философского уровня с целью теоретического обобщения материала.

Актуальность проблемы образования в разных областях человеческого знания связана с такими современными тенденциями мирового общественного развития, как интенсивная смена традиционных моделей обучения, создание экспериментальных и альтернативных учебных заведений, а также с ориентацией украинской образовательной политики на интеграцию в европейское образовательное пространство, демократизацию и свободный выбор программ обучения и образования, создание системы непрерывного образования, его гуманизацию, гуманитаризацию, информатизацию и компьютеризацию.

В диссертации обосновывается необходимость осмысления образования как важнейшего объекта социальной действительности в проблемном поле социальной философии на основе анализа и обобщения отечественных и зарубежных исследований данного феномена. В связи с этим раскрывается ряд существенных факторов, которые явились катализаторами разработки адаптивного философского инструментария и экстраполяции философских принципов на образовательный процесс. Выделение философской проблемной области образования в относительно самостоятельную область философского знания (философию образования) спровоцировало множество научных изысканий методологического направления. Объясняется своеобразие социально-философского уровня осмысления корпуса проблем образования.

Обозначены преимущества системного подхода как наиболее релевантного предмету исследования; объясняется процедура применения системного подхода к образованию, что позволило выстроить конструкции образовательного пространства в разных его аспектах. Рассмотрены сущностно-атрибутивные характеристики образования в спектре социокультурных системных связей.

Экспликация понятия образования дана как специфической системы субъектно-субъектных отношений, которая направлена на трансляцию общего и специализированного социального опыта, обучение знаниям умениям и навыкам продуктивной деятельности в рамках осваиваемой субъектом социально-функциональной роли в обществе. Особое внимание в работе обращено на исследование смыслового поля и смысловых акцентов образования: соотношению рационального и иррационального в содержании образования; раскрытию специфики пространства и времени как форм бытия образования; перспективам становления единого образовательного пространства; формированию методологической и инновационной культуры специалиста.

Рассмотрены причины, содержание, динамика трансформаций образования в связи с таким комплексом духовних детерминант деятельности людей как ценностные ориентации; показаны инновационные аспекты развития систем образования в применении к современному уровню евроинтеграции Украины и перспектив единого образовательного пространства.

Дан анализ факторов концептуальных сдвигов в образовательных системах, которые обнаруживаются в динамике смены парадигм образования.

Анализируется процесс функционирования высшей школы в странах Северной Европы – Швеции, Норвегии, Дании и Финляндии. Раскрываются пути сотрудничества этих стран в сфере образования.

Доказывается необходимость реформы образования в Украине, что фактически обусловлено подписанием меморандума о вступлении страны в Болонскую систему подготовки специалистов с целью придания национальному образованию европейского стандарта и уровня. Но в то же время нельзя будет растворить специфику нашего образования в общем глобализационном процессе.

Особое внимание уделяется процессу формирования общественного сознания, базирующегося на национальной идее, идее соборности, но формирование такого сознания – задача философии образования.

Ключевые слова: образование, трансформация парадигм, система, системные параметры, ценностные ориентации, социокультурные связи.

Dolgolenko I.A. Education in the context of value orientations (social- philosophical aspect).

Thesis for a candidate’s degree in philosophical science, specialty 09.00.03. – social philosophy and philosophy of history. – The South Ukrainian State K.D. Ushynsky Pedagogical University. - Odessa, 2007.

Thesis is dedicated to solution of the scientific problem, designated as the social-philosophical comprehension of education in the context of value orientations. In the thesis the need for the comprehension of education as the most important object of social reality in the problematic field of social philosophy is based. The advantages of systems approach as most relevant to the object of research are designated; the procedure of the application of a systems approach to the education is explained. The essential-attributive characteristics of education in the spectrum of sociocultural system connections are considered.

Reasons, content, dynamics of the transformations of education in connection with this complex of the spiritual determinants of the activity of people as value orientations are revealed.

Factors of conceptual shifts in the educational systems, which are revealed in the dynamics of the change of the paradigms of education are analyzed.

The process of the functioning of higher school in the countries of North Europe – Sweden, Norway, Denmark and Finland is analyzed. The need for the reform of education in the Ukraine is proved.

The keywords: education, transformations of paradigms, system, the system parameters, value orientations, the sociocultural connections.