національна академія наук україни

рада по вивченню ПРОДУКТИВНИХ сил україни

дармограй володимир іванович

УДК: 332.145(043)

Методологія стратегічного планування комплекснОГО соціально-економічного розвиткУ регіону

Спеціальність 08.00.05 – розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Данилишин Богдан Михайлович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, голова Ради.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Дорофієнко В’ячеслав Володимирович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, кафедра „Менеджмент у невиробничій сфері”, завідувач кафедри;

кандидат економічних наук Любченко Олексій Миколайович, докторант Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Захист відбудеться “26” грудня 2007 р. об 1100 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “23” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук,

професор Коваль Я.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поглиблення процесу ринкових перетворень в Україні потребує зміни існуючих стереотипів господарювання, методів планування та принципів управління. Однаково важливими завданнями є як реалізація потенціалу конкретного регіону, так і постійне підвищення якості життя регіонального співтовариства. Неспроможність саморегульованого ринку забезпечити стратегічну ефективність реалізації економічних інтересів власників об’єктів господарювання актуалізувала дослідження стратегічного планування в перехідній економіці України.

Ситуація, що склалася, певним чином пов’язана з особливостями постіндустріального суспільства, ринок якого формується і розвивається в умовах глобалізації та ускладнення світової господарської системи. Відтворювальний процес в трансформаційному суспільстві характеризується нестабільністю. Постійна зміна конкурентних переваг потребує зрушень в системі управління, насамперед, за допомогою впровадження стратегічних підходів до регулювання розвитку регіонів.

Вивченню та узагальненню проблем стратегічного планування регіонів і розробці стратегії комплексного просторового розвитку присвячені фундаментальні дослідження українських вчених-регіоналістів. Результати досліджень з даних питань певною мірою розкрито в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема О.І. Амоші, О.М. Алимова, Б. Альстренда, С.І. Бандура, М.П. Бутка, В.М. Вакуленка, А.С. Гальчинського, В.М. Геєця, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, В.В. Дорофієнка, У. Кінга, Д. Кліланда, В.І. Куценко, Дж. Лемпела, А.С. Лисецького, О.М. Любченка, Г. Мінцберга, С.В. Оборської, Т.В. Пепи, В.І. Пили, М.І. Фащевського, Л.Г. Чернюк та інших.

Методи створення індивідуальних економічних механізмів повинні мати загальні закономірності, підходи і важелі формування, що ґрунтуються на науковому й ефективному практичному досвіді за певної економічної ситуації в державі та регіоні. Однак для кожного регіону України як у розробці, так і в методах, механізмах реалізації концепцій, стратегічних планів і програм соціально-економічного розвитку на практиці повинен реалізовуватися індивідуальний підхід, оскільки існуючі відмінності в геополітичних, природно-ресурсних, соціально-економічних і екологічних характеристиках регіонів визначають диференціацію підходів до стратегічного планування комплексного розвитку регіону.

Тому в трансформаційний період актуальною є необхідність подальшого комплексного дослідження методології стратегічного планування розвитку регіону, впровадження обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення його форм та видів, з урахуванням специфічних особливостей регіонів. Цілісної, інтегрованої методології стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону досі, по суті, не розроблено. Все це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, окреслило основні напрямки пошуку, визначило структуру та зміст дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програми, планами, темами. Дослідження, які проведені автором, є складовою частиною комплексних науково-дослідних робіт, що виконувались в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема по темах 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (державний реєстраційний № 0100U000657), де автором розроблені стратегічні напрями удосконалення процесів управління розвитком регіонів, і 3.1.5.66 „Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика” (державний реєстраційний № 0101U007880), в якій авторський внесок полягає в обґрунтуванні механізму підвищення ефективності стратегічного планування в регіоні, а також відповідають напрямам науково-дослідної роботи в Черкаському державному технологічному університеті по темі „Концептуальні положення проекту Стратегії соціального і економічного розвитку Черкаської області до 2015 року” (державний реєстраційний № U005388), де автором визначені прикладні аспекти запровадження моделі комплексного стратегічного розвитку в Черкаському регіоні.

Тема дисертаційної роботи відповідає основним напрямам розвитку сучасної економічної політики країни.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування методологічних засад стратегічного планування комплексного розвитку регіону в трансформаційний період та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення його ефективності для забезпечення оптимального та збалансованого функціонування регіонів.

Відповідно до цієї мети були поставлені і розв’язувались такі завдання:

? визначення сутності, змісту та ролі стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону, а також його трансформаційних форм у розвитку продуктивних сил регіону в перехідний період;

? обґрунтування пріоритетних напрямів стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону;

? обґрунтування та доповнення принципів розробки стратегії регіонального розвитку;

? визначення факторів регіонального відтворювального процесу;

? розробка особливостей і характеру формування інвестиційної стратегії регіону;

? удосконалення механізму підвищення ефективності стратегічного планування регіону;

? проведення оцінки комплексного розвитку регіону;

? удосконалення моделі комплексного стратегічного розвитку регіону;

? формування стратегічних напрямів розвитку регіону з урахуванням регіонального відтворювального процесу.

Об’єктом дослідження є процес стратегічного планування комплексного розвитку регіону, вибору та реалізації стратегій розвитку в трансформаційний період.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних проблем, що виникають у процесі стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону в умовах ринкової системи господарювання.

Методи дослідження. Досягнення мети дослідження базувалося на системному та програмно-цільовому підході до вивчення економічних явищ, зокрема теорії циклічності економічного розвитку, економічних систем, теорії адаптивності систем, економічного та стратегічного аналізу і прогнозування. Застосовувалися методи порівняльного аналізу, метод наукового абстрагування, матричного позиціонування, вибіркових досліджень, анкетних опитувань. Обробка інформаційних матеріалів здійснювалася з використанням сучасних інформаційних технологій та програмного забезпечення.

Результати дисертаційного дослідження в сукупності складають теоретико-методологічні основи та методичний інструментарій системи стратегічного планування комплексного розвитку регіону.

Інформаційно-довідкову базу дослідження становили Конституція України, закони і законодавчі акти, Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, наукові публікації, статистичні дані Державного комітету статистики України, обласних управлінь статистики, періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими теоретичними і практичними результатами, що характеризують наукову новизну, є такі:

вперше–

дано авторське визначення поняття „стратегічне планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону” як здійснення певного порядку дій, спрямованих на ефективне функціонування конкурентоспроможного регіону, які враховують просторовий розвиток продуктивних сил і зорієнтовані на комплексність та соціальну спрямованість регіонального розвитку;–

обґрунтовано пріоритетне використання стратегічного планування як основи розробки стратегічних напрямків щодо удосконалення процесів управління регіональним розвитком, основу яких складають передбачуваність, прозорість, послідовність й стабільність;

удосконалено –

систему принципів розробки стратегії як правила дій з орієнтацією на пріоритетність соціальних аспектів розвитку регіонів, зокрема таких як адаптованість, безперервність, резервування, пріоритет функцій, різноманітність організаційних форм, збалансованість повноважень, прав і відповідальності, розподіл управлінської праці, участь населення в розробці і прийнятті стратегії;–

нові підходи щодо формування інвестиційної стратегії регіону, які забезпечать інвестиційну привабливість регіону та реалізацію стратегічних проектів і програм, що становлять функціональну єдність в умовах ринку;–

механізм підвищення ефективності стратегічного планування в регіоні, в основу якого покладено державне регулювання відповідних процесів виробництва і стимулювання безперервного проведення наукових робіт в умовах обмежених економічних ресурсів;

– методичні підходи до оцінки рівня комплексного розвитку регіону та управління ним, які базуються на врахуванні особливостей соціально-економічного розвитку, максимально адекватно характеризують його економічну і соціальну складові та забезпечують дотримання еколого-економічних факторів програмно-територіального управління;

дістало подальшого розвитку–

модель комплексного стратегічного розвитку регіону, основними критеріями ефективності якої є сприяння регіональному економічному відтворенню та оптимальне використання фінансового, ресурсного і організаційного потенціалу регіону;–

виокремлення пріоритетності факторів, що зумовлюють стійкість функціонування регіонального відтворювального процесу та забезпечують збалансування головних його елементів, визначають ефективність функціонування регіональної економіки і поліпшення життя населення;–

процес становлення трансформаційних форм стратегічного планування та оцінка їх ефективності стосовно сучасних умов.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі наукові результати були впроваджені в діяльності Головного фінансового управління обласної держадміністрації Кіровоградської та Черкаської областей, що дало змогу вдосконалити стратегічне планування комплексного розвитку регіону (довідки Головного управління економіки Черкаської обласної державної адміністрації №824/2 від 24.10.2006 р. та Головного управління економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації № 941 від 21.12.2006 р.).

Результати дисертаційного дослідження були використані в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема по темах 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (державний реєстраційний № 0100U000657), 3.1.5.66 „Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика” (державний реєстраційний № 0101U007880) (довідка №01-11/259 від 29.03.2007 р.) та в Черкаському державному технологічному університеті по темі „Концептуальні положення проекту Стратегії соціального і економічного розвитку Черкаської області до 2015 року” (державний реєстраційний № U005388).

Розробки дисертанта використані при складанні рекомендацій щодо формування нової економічної структури в регіонах України, її адаптації до економіки Європейського Союзу та підготовки фахівців з Європейських студій в Україні і відзначені в аналітичній записці Одинадцятої міжнародної наукової конференції „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: пошук новітньої парадигми економічного розвитку постсоціалістичних країн і України”, які надіслані Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам і відомствам України, посольствам держав-членів Європейського Союзу в Україні, для практичного використання (довідка Тернопільського державного економічного університету №124-06/1484 від 25.09.2006 р.).

Основні наукові результати дисертаційного дослідження щодо стратегічного планування комплексного розвитку регіону використовуються в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету та Сумської національної аграрної академії при підготовці лекцій та практичних занять з курсів „Управлінський аналіз”, „Інноваційний менеджмент”, „Регіональний ринок послуг” та „Стратегічний менеджмент” (довідки № 2400 від 29.09.2006 р. та № 887/01-11.02 від 31.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо методології і практики стратегічного планування комплексного розвитку регіону, а опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, що сформульовані особисто автором і відображають його конкретний внесок в розвиток економічної науки – розвиток продуктивних сил і регіональну економіку.

Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і є його науковим доробком.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 13 українських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 25–27 листопада 2002 р.); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 15–17 жовтня 2003 р.); „Стратегічні напрями розвитку Черкаської області”, (Черкаси, 9 червня 2006 р.), „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції” (Черкаси – Форос, 17–20 серпня 2006 р.); „Наука: теорія і практика (Дніпропетровськ, 21–31 серпня 2006 р.); „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: пошук новітньої парадигми економічного розвитку постсоціалістичних країн і України” (Ялта – Форос, 20–22 вересня 2006 р.); „Аграрний форум–2006” (Суми, 25–29 вересня 2006 р.); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 4–6 жовтня 2006 р.); „Rozwуj I funkcjonowanie przedsiкbiorstw w warunkach globalizacji gospodarki swiatowej” (Польща, Катовіце, 23–24 листопада 2006 р.); „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (Чернівці, 22–23 лютого 2007 р.); „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 11–13 квітня 2007 р.); „Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (Суми, 31 травня – 1 червня 2007 р.); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 26–28 жовтня 2007 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 19 опублікованих працях загальним обсягом 4,2 др. арк., у тому числі 3,8 др. арк. належить особисто автору, з них 9 опубліковано у наукових фахових виданнях, 10 – в матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 229 стор. комп’ютерного тексту, що містить 14 таблиць та 40 рисунків, з яких 5 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел включає 212 найменувань, викладено на 19 стор., 13 додатків – на 21 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі „Теоретико-методологічні основи стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону” викладено основні засади та зміст стратегічного планування, що є складовою системи державного регулювання економіки та основою формування стратегії комплексного соціально-економічного розвитку регіону, оскільки саме на її втілення отримує функціональну спрямованість система стратегічного планування. Спосіб поєднання основних факторів виробництва в їх взаємодії, який визначено стратегією, конкретизується в практичних завданнях у стратегічному плані.

У роботі в логічній послідовності на основі об’єктивного аналізу і критичної оцінки праць вітчизняних та зарубіжних вчених розглянуто і охарактеризовано основні підходи до визначення стратегії та особливості становлення системи стратегічного планування на стадії трансформування економікиУкраїни.

Подано економічну сутність поняття „стратегічне планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону” як здійснення певного порядку дій, спрямованих на ефективне функціонування конкурентоспроможного регіону, які враховують просторовий розвиток продуктивних сил і зорієнтовані на комплексність та соціальну направленість розвитку регіону.

Ознака комплексності соціально-економічного розвитку регіонів України в нових економічних умовах пов’язана з посиленням взаємодії економічних та соціальних процесів і наявністю в регіонах певних конкурентних ресурсів, включення яких у господарський процес має базуватись на компетентному управлінському рішенні, спрямованому на формування конкурентної стратегії регіону та досягнення економічної і соціальної ефективності. Тому комплексний соціально-економічний розвиток регіону слід трактувати як взаємопов’язаний розвиток господарства, демографічної та економічної сфер регіону на основі найбільш доцільного використання його природного, економічного і соціального потенціалів, що забезпечує задоволення місцевих потреб та ефективне виконання зовнішньої функції регіону на основі його інтегрованості до цілісної загальнодержавної системи. Метою цього розвитку є підвищення продуктивності суспільної праці, мінімізація витрат на виробництво продукції та підвищення життєвого рівня населення з дотриманням принципу відкритості регіональної економічної системи.

Процес стратегічного управління, який базується на пріоритетному використанні принципів регіонального розвитку (рис. 1) і механізму планового підходу при активній участі зацікавлених сторін на етапах формування, обговорення і реалізації концепцій, стратегічних планів, програм розвитку регіональної соціально-економічної системи, надає процесу управління об’єктивного характеру. Доведено, що ключовим фактором успіху, який дозволяє уникнути негативних наслідків планового підходу до розробки стратегії розвитку регіону, виступає здатність органів регіональної влади в рамках реалізованої концепції управління вибудувати і постійно удосконалювати механізм та процес управління комплексним соціально-економічним розвитком регіону на основі підвищення ефективності регіонального менеджменту з питань теорії і практики планування.

Рис. 1. Принципи розробки стратегії комплексного соціально-економічного розвитку регіону

Автором визначено основні ознаки стратегічного планування регіону, які відрізняють його від довгострокового планування за змістом і послідовністю здійснення: постійне спостереження за станом і змінами зовнішнього середовища території (його моніторинг); виявлення суттєвих загроз чи можливостей діяльності організації з боку зовнішнього оточення; ретельний аналіз рівня можливостей регіону протистояти загрозам і використати можливості розвитку; визначення альтернативних стратегічних напрямів розвитку; вибір найбільш важливого стратегічного напряму (напрямів) формування стратегії, який визначатиме саме стратегічну ціль (або систему стратегічних цілей) та завдання щодо її досягнення; визначення системи стратегічних планів, які відповідатимуть реалізації завдань стратегії, їх зв'язку з іншими планами регіону; забезпечення умов здійснення стратегічного планування; контроль реалізації стратегії, її коригування або розробка нової регіональної стратегії за результатами моніторингу зовнішнього оточення.

Сучасні концепції стратегічного управління, елементом яких є і стратегічне планування, не дають можливість постійно підвищувати ефективність системи стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону, тобто вони не мають ознак адаптивності до змін зовнішнього середовища, що зумовлює реактивний тип управління в регіоні. Також суттєвим недоліком сучасних управлінських парадигм є відсутність в них механізму забезпечення підвищення ефективності процесу формування стратегії на основі самонавчання системи управління стратегічним процесом, що дозволяє забезпечити її саморозвиток і гармонійне функціонування. Тому нами було доповнено концепцію стратегічного управління механізмом, який дає змогу змінити логіку відновлення і модернізації системи планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону з позицій внутрішньосистемного саморозвитку й інновації (рис. ).

Стратегічна орієнтація на досягнення комплексного соціально-економічного розвитку регіону має характеризуватися найбільш повним задоволенням громадян, що проживають на території регіону (області), соціальними та матеріальними благами; створенням умов, що відповідають соціально-економічному зростанню його господарюючих суб’єктів; підвищенням ефективності функціонування органів управління на регіональному та локальних рівнях розвитку міжнародних та міжрегіональних відносин.

В другому розділі „Особливості та характер функціонування соціально-економічного комплексу регіону” охарактеризовано сучасний стан та тенденції соціально-економічного розвитку регіонів України з використанням статистичних і динамічних рейтингових оцінок; всебічно обґрунтовані пріоритетні напрями і шляхи дослідження динамічного комплексного розвитку регіонів.

У ході дослідження найбільшу увагу приділено центральному регіону України, до складу якого віднесено три розташовані в центральній частині країни області – Кіровоградську, Полтавську та Черкаську, оскільки вони мають структурно однаковий економічний, демографічний та природно-ресурсний потенціал. Окрім того, тісні регіональні промислові, торгівельні та економічні зв’язки дали можливість виявити перспективні напрями розробки спільних комплексних соціально-економічних програм розвитку для поліпшення економічного стану цих областей, нарощення їх економічного потенціалу, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина.

Існуюча модель змін в системі стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону

Оцінка і коригування

Модель змін в системі стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону (запропонована автором)

Оцінка і коригування

Рис. 2. Логіка відновлення системи стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону

Проведена детальна оцінка та зроблено порівняння найбільш значущих соціально-економічних показників досліджуваного регіону. Зокрема виявлено: жодна з центральних областей не перевищує середнє значення коефіцієнта співвідношення доходів та видатків місцевих бюджетів, що свідчить про дефіцит місцевих бюджетів; існує тенденція до зростання обсягів наявних доходів населення; відбувається поступове зростання середньомісячної заробітної плати, проте існує тенденція до збільшення заборгованостей по заробітній платі; прослідковується зниження купівельного попиту на продукцію будівельної галузі, падіння виробництва будівельних матеріалів і послуг, фізичного та морального старіння основних фондів підприємств; в Кіровоградській та Черкаській областях відбувається процес вибуття та зменшення житлового фонду; на відміну від Кіровоградської та Черкаської областей, в Полтавській області відбувається збільшення житлового фонду; за останні два роки відбувалося пожвавлення будівельної активності, зросли обсяги інвестицій в основний капітал, збільшилися обсяги будівельно-монтажних та підрядних робіт, введення в дію загальної житлової площі та ін.; швидкими темпами розвиваються нові види діяльності: операції з нерухомістю, консалтингові послуги, діяльність у сфері інформатизації; в центральних областях України відбувається збільшення оптового та роздрібного товарообороту, в регіоні продовжується процес скорочення кількості об’єктів торгівлі і ресторанного господарства; в центральних областях України прослідковується тенденція до зменшення кількості навчальних закладів та учнів в них; лікарів усіх спеціальностей та кількості середнього медичного персоналу, хоча в перерахунку на 10000 населення цей показник залишається майже незмінним; скорочується мережа закладів культури клубного типу, скорочується кількість відвідувань музеїв, проте збільшується кількість відвідувань театрів за рік.

Значний внесок центральних областей України в економіку держави пов’язаний зі стрімко зростаючим розвитком сфери послуг, яка визначає його спеціалізацію в міжрегіональному поділі праці, стимулюючи постіндустріальну трансформацію всієї вітчизняної економіки через розвиток наукомістких й високотехнологічних інформаційних, телекомунікаційних, фінансових, рекламних, освітянських, медичних, культурних і туристистсько-екскурсійних, транспортних та інших видів послуг. Загалом в центральних областях України суттєву питому вагу в структурі показника валової доданої вартості, який є одним з основних показників рівня соціально-економічного розвитку регіонів, мають галузі, що спеціалізуються на наданні різного роду послуг. З них традиційно найбільшу питому вагу (10–15 %) мають транспорт, зв’язок та оптова торгівля. Питома вага галузей сільського господарства та промисловості становить 20–25 % (рис. 3).

Питання сучасного економічного розвитку регіонів нерозривно пов’язане із підвищенням їхньої інвестиційної привабливості як для залучення іноземних інвестицій, так і для міжрегіонального перерозподілу інвестиційних ресурсів. Інвестиційний клімат досліджуваного регіону (центральних областей) комплексно оцінений нами за трьома важливими підсистемами: інвестиційного потенціалу; інвестиційного ризику; законодавчих умов. Це дало можливість розрахувати рейтингові характеристики, і зробити висновок про середні позиції інвестиційної привабливості Черкаської, Полтавської, Кіровоградської областей відносно промислово розвинутих регіонів-лідерів.

Крім того, проведений аналіз дав можливість стверджувати про фрагментарне застосування стратегічного планування на рівні регіонів в розвитку їх соціально-економічної сфери, відсутність системного поєднання процесів стратегічного аналізу, формування та реалізації стратегії. Сучасний стан аналітико-прогностичної діяльності в регіонах обумовлює низький рівень передбачуваності змін розвитку регіонів через обмеженість інформаційних ресурсів і нерозуміння необхідності моніторингу зовнішнього середовища регіону при зосередженні уваги на аналізі внутрішніх проблем розвитку. До того ж встановлено, що в центральних областях України існують позитивні тенденції до економічного зростання та поліпшення соціального становища громадян у регіоні. Державна політика повинна бути направлена на збереження та посилення цих тенденцій. Підґрунтям такої політики має стати мобілізація і нарощення ресурсного потенціалу регіонів як основи зміцнення їхньої конкурентоспроможності, підвищення ролі ендогенних чинників забезпечення економічного зростання.

Рис. 3. Структура валової доданої вартості по регіонах України за питомою вагою галузей її формування в 2005 році

У третьому розділі „Шляхи підвищення ефективності стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону” розглянуто напрями вдосконалення механіхму регулювання ефективності стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону, проаналізовано трансформаційні форми та види стратегічного планування і розроблено структурну модель комплексного стратегічного розвитку регіону.

доведено, що комплексність дослідження підвищення ефективності стратегічного планування в перехідній економіці України вимагає виявлення всього спектру регулюючого впливу на компоненти макропередумов, який зумовлюється багатогранністю його механізмів – державних, ринкових, соціальних.

Вітчизняний і закордонний досвід створення систем планування регіонального розвитку, охарактеризований у даному дослідженні, дав можливість запропонувати умови і визначити фактори, спрямовані на підвищення ефективності застосування планових механізмів регіонального розвитку: встановлення інституціональних засад співробітництва в процесі стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону; підвищення ефективності механізму контролю над використанням коштів у рамках функціонування систем стратегічного планування і реалізації стратегій; створення стратегії розвитку, що максимізує загальний економічний ефект і ґрунтується на використанні індивідуальних особливостей конкретного регіону, його економічного потенціалу і ключових навичок та компетенцій; обґрунтування базових принципів побудови процесу розвитку в рамках системи стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону, визначення основних стратегічних напрямків, охоплюваних у процесі розробки стратегії розвитку регіональної соціально-економічної системи.

Автором запропонований ряд пріоритетних напрямів формування стратегії регіону і його модельної ролі для розвитку країни в цілому. Кожен з виділених пріоритетних напрямів може розглядатися також як реалізація і відпрацьовування одного або кількох доктриних принципів з урахуванням їх системного доповнення іншими. Першим пріоритетним напрямом є зайняття осмисленої позиції і розробка відповідної стратегії дій щодо внутрішньої парадигми розвитку регіону, яка відбиває нові стандарти господарської діяльності та якості життя, а також потребує перегляду ролі природних ресурсів і багатств у формуванні потенціалу регіону (не тільки як засобу виробництва, але і як основи життя); націлює на інфраструктурну облаштованість території. Другим пріоритетним напрямом є галузь енергокористування і енергозбереження, де основними стратегічними векторами виступають інновації в енергокористуванні, розробка і впровадження технологій енергозбереження, використання нових джерел енергії. Третій пріоритетний напрям – формування інституціональної інфраструктури інноваційної економіки, яка повинна забезпечити реалізацію принципу системної інновації стосовно як системи управління регіональною соціально-економічною системою, так і господарюючих суб'єктів, їх взаємозв’язків. Четвертий напрям – забезпечення економічної безпеки регіону, що ґрунтується на виробленні стратегії управління поточною і перспективною потребами регіональної соціально-економічної системи в ключових ресурсах. П’ятим пріоритетом для регіону повинне стати визначення галузей спеціалізації. Істотним моментом для розгортання даного напрямку є необхідність виділення базового комплексу економіки регіону, що забезпечує основну зайнятість і більшу частину доходів регіонального бюджету. Шостим пріоритетним напрямом є вибудовування політики регіонального лідерства, яке ґрунтується на сукупності ключових компетенцій регіону, силі його політичного й економічного впливу на визначену територію і можливості регіонального керівництва вести конструктивний діалог у рамках взаємодії в складі макрорегіонів.

Різноманітні трансформаційні форми стратегічного планування у своїй багатогранності постають системою і мають можливість виявлення її складових, адекватних умовам перехідної економіки України. Характеристики змісту форм стратегічного планування різняться відповідно до соціально-економічних умов, породжуючи відмінні напрями і послідовність ув’язки економічних інтересів власників. Загальною метою варіювання такими формами є позитивна динаміка ефективності довгострокової реалізації економічних інтересів власників.

У стратегічному плані напрями ув’язування економічних інтересів відображаються через основні цілі, заходи, соціально-економічні стратегії, послідовність їх втілення, сукупність яких утворює в складі стратегічного плану цільову, зведену, організаційну частини.

Автором пропонується модернізована інституціональна структура управління процесом розробки і реалізації стратегії комплексного соціально-економічного розвитку регіону (рис. 4).

Ті – тематична комісія i-го

напрямку стратегії комплексного

соціально-економічного

розвитку регіону;

Рi – робоча група по і-му

напрямку реалізації дій у рамках

стратегії комплексного

соціально-економічного розвитку регіону

Рис. 4. Інституціональна структура управління процесом розробки і реалізації стратегії комплексного соціально-економічного розвитку на регіональному рівні

Актуальні проблеми організації процесу планування стратегії комплексного соціально-економічного розвитку регіону потребують відновлення системного механізму розробки і реалізації стратегії на регіональному рівні на базі підвищення ефективності координаційних процесів, залучення на системній основі в процес планування активних внутрірегіональних груп, визначення ролі і місця регіонального рівня в інституціональному механізмі розробки і реалізації стратегії розвитку регіонів України.

З урахуванням принципових положень регіональної соціально-економічної політики автором пропонується створення організаційного підрозділу адміністрації регіону – Департаменту економічної взаємодії та співробітництва, що реалізує функції міжрівневої та міжрегіональної координації і сприяє об'єднанню зусиль у створенні колективного суб'єкта в управлінні процесом розробки і реалізації стратегії комплексного соціально-економічного розвитку регіону.

На основі виявлених сучасних закономірностей і тенденцій трансформаційних процесів відповідно до нового геополітичного й економічного стану держави, враховуючи позитивні зміни в економіці країни в цілому та її регіонах зокрема, а також ризики, які можуть негативно вплинути на зростання темпів економічного розвитку регіонів, розроблено прогноз основних соціально-економічних показників окремих регіонів України.

Виконані прикладні розробки в межах дисертаційного дослідження у сфері стратегічного планування приведені у відповідність до вимог комплексного соціально-економічного розвитку території. Важливим фактором при цьому є створення необхідних правових та організаційних умов для економічного розвитку територій як передумови вирішення їх соціальних проблем.

ВИСНОВКИ

Завдання, поставлені в дисертаційному дослідженні, в цілому вирішені. Результатом є розробка методології стратегічного планування комплексного розвитку регіонів України в умовах соціально-економічних трансформацій. Доведено, що методологічними витоками стратегічного підходу в управлінні слід вважати теорію довгострокового планування і особливо того її напряму, що передбачає можливість формування перспективних планів в умовах непередбачуваних змін середовища.

1. Визначено основні ознаки стратегічного планування, метою та результатом якого, на відміну від стратегічного планування, є формування стратегії регіону – системи взаємоузгоджених стратегічних рішень для здійснення превентивних або/і безпосередньо захисних заходів щодо розвитку його діяльності, що є передумовою здійснення регіональної внутрішньої або зовнішньої політики. Система управління регіоном, в основі якої лежить стратегічне планування, що доповнюється механізмом узгодження поточних рішень із стратегічними і системою коригування та контролю за реалізацією стратегії, являє собою систему стратегічного управління.

2. Сутність стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону визначено як здійснення певного порядку дій, спрямованих на ефективне функціонування конкурентоспроможного регіону в контексті просторового розвитку продуктивних сил регіону, а реалізація стратегії можлива за умови додержання таких обґрунтованих принципів, зокрема, комплексність, системність, адаптованість, оптимальність, безперервність, резервування, максимальна ефективність, пріоритет функцій, різноманітність органічних форм і самостійності органів місцевої влади, збалансованості повноважень, прав і відповідальності, розділення управлінської праці, участі населення в розробці і прийнятті стратегії.

3. Визначено методику оцінки рівня комплексного соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням концептуальних ідей та технологій на основі аналізу поточного рівня і перспектив розвитку регіональної соціально-економічної системи. Проведений розрахунок інтегрального показника розвитку регіону, який став інструментом аналізу тенденцій та прогнозування перспектив розвитку діяльності господарюючих суб’єктів регіону.

4. В дисертації здійснено аналіз особливостей розвитку та економічного зростання регіонів України в умовах трансформаційної економіки, враховуючи прогресивний світовий досвід суспільно-економічної трансформації та особливості її адаптації до національних умов. Досвід економічного реформування постсоціалістичних країн на основі стратегічного планування засвідчив високу результативність в тих випадках, коли рекомендовані міжнародними фінансовими організаціями процеси лібералізації, приватизації здійснювались як наслідок інституційних перетворень економіки, а не випереджаючи їх.

5. В ході дослідження проведена детальна оцінка та порівняння найбільш значущих соціально-економічних показників центрального регіону України, а саме: Кіровоградської, Полтавської та Черкаської областей, оскільки вони мають структурно однаковий економічний, демографічний та природно-ресурсний потенціал, а крім того – тісні промислові, торговельні та економічні зв’язки, що дало можливість виявити можливість створення спільних комплексних соціально-економічних програм розвитку для покращення економічного стану зазначених областей, нарощування їх економічного потенціалу, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів.

6. Проведений аналіз засвідчив про фрагментарне застосування стратегічного планування в розвитку соціально-економічної сфери регіонів, відсутність системного поєднання процесів стратегічного аналізу, формування та реалізації стратегії. Сучасний стан аналітико-прогностичної діяльності в регіонах обумовлює низький рівень передбачуваності змін їх розвитку через обмеженість інформаційних ресурсів і нерозуміння необхідності моніторингу зовнішнього середовища регіону при зосередженні уваги на аналізі внутрішніх проблем розвитку.

7. В результаті аналізу комплексного соціально-економічного розвитку регіону з використанням статистичних і динамічних рейтингових оцінок всебічно обґрунтовані пріоритетні напрями динамічного, комплексного розвитку регіонів. Запропоновані конкретні заходи дають можливість досягти ефективних результатів комплексного виробничого і соціального розвитку регіону за рахунок комплексності та пропорційності розвитку продуктивних сил, а також зробити прогноз їх розвитку на майбутнє.

8. Обґрунтовано розробку та впровадження нових методів управління, а також удосконалення стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону на базі науково-дослідних підходів до узагальнення практики його функціонування як умови для переходу до активних методів регіонального розвитку. Визначено, що стратегічне планування комплексного соціально-економічного розвитку України та підвищення його ефективності є надзвичайно складним і наукомістким завданням, для вирішення якого потрібні нові підходи, всебічне узагальнення накопиченого досвіду практики регіонального функціонування в умовах економічних трансформацій.

9. У дослідженні визначено трансформаційні форми стратегічного планування та розроблена оцінка їх ефективності для забезпечення стабільності цілеспрямованої стратегічної діяльності об’єктів господарювання будь-якого рівня. Розглянуті в дисертації трансформаційні форми стратегічного планування за різними класифікаційними ознаками, умовами та функціями дали змогу запропонувати алгоритм системи на всіх рівнях розвитку економіки; їх можна використовувати при розробці і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку на регіональному рівні.

10. Запропоновано модельну структуру регіональної стратегії соціально-економічного розвитку, яка складається з восьми блоків та базується на програмно-територіальному та еколого-економічному підходах при забезпеченні реальними доходами фінансування та механізмами практичної реалізації. Запропонована стратегія дозволяє використати фінансовий, ресурсний і організаційний потенціал регіону, можливості всього спектру існуючих управлінських механізмів технологій та інструментів, тобто, дає можливість реально сприяти регіональному економічному відродженню і сталому розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Дармограй В.І. Основні напрями удосконалення стратегічного планування галузевої та територіальної структури господарського комплексу Черкаського регіону // Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – Вип. 9. – С. 72–76.

2. Дармограй В.І., Пархоменко Н.М. Соціально-економічні пріоритети стратегічного планування на регіональному рівні // Економіст. – 2006. – №7 (237). – С. 44-47. Особистий внесок: визначено соціально-економічні пріоритети стратегічного планування на регіональному рівні.

3. Дармограй В.І. Сутність і зміст процесу планування стратегії соціально-економічного розвитку регіону // Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням економіки: Зб. наук. праць ДонДУУ. Серія: Економіка. – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – Т.ІІ. Вип. 66. – С. 44–58.

4. Дармограй В.І., Черевко О.В. Стратегічна парадигма комплексного соціально-економічного розвитку регіону // Вісник Тернопільського державного економічного університету. – Тернопіль: ТДЕУ, 2006. – № . – С. –164. Особистий внесок: обґрунтовано специфічні принципи комплексного соціально-економічного розвитку регіону.

5. Дармограй В.І. Механізм стратегічного планування ресурсного забезпечення комплексного розвитку регіону // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – К.: НДІ Мінекономіки України. – 2006. – №7 (62). – С. 122–128.

6. Дармограй В.І. Стан та тенденції соціально-економічного розвитку регіону // Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – Вип. 16. – С. –159.

7. Дармограй В.І. Інформаційне забезпечення процесу стратегічного планування ресурсів розвитку регіону // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – К.: НДІ Мінекономіки України. – 2006. – №8 (63). – С. –116.

8. Дармограй В.І. Дослідження інвестиційної привабливості регіонів України як основи для формування стратегії інвестиційного розвитку // Зб. наук. праць Вінницького державного аграрного університету. – Вінниця, 2006. – Вип. . – С. –116.

9. Дармограй В.І. Становлення нової парадигми стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону // Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧДТУ, 2007. – Вип. . – С. –181.

Матеріали наукових конференцій

10. Дармограй В.І. Розробка конкурентної стратегії регіону // Теорія і практика сучасної економіки: Матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. Черкаси, 25–27 листоп. 2002 р. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 260–263.

11. Дармограй В.І. Методика оцінки рівня комплексного соціально-економічного розвитку регіону як основа вибору його стратегічної перспективи // Теорія і практика сучасної економіки: Матеріали ІV міжнар. наук.-практ. конф. Черкаси, 15–17 жовтня 2003 р. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – С. 215–217.

12. Дармограй В.І. Сутність стратегічного планування регіонального розвитку // Наука: теорія і практика – 2006: Матеріали І міжнар. наук.-практ. конф. Дніпропетровськ, 21–31 серпня 2006 р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 37–39.

13. Дармограй В.І. Інформаційна складова регіонального інвестиційного процесу // Теорія і практика сучасної економіки: Матеріали VІІ міжнар. наук.-практ. конф. Черкаси, 4–6 жовтня 2006 р. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – С. 303–305.

14. Дармограй В.І. Обґрунтування необхідності стратегічного планування на рівні регіону // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю: Матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф. Черкаси, 11–13 квітня 2007 р. – Черкаси: ЧДТУ, 2007. – С. 346–348.

15. Дармограй В.І. Розробка інвестиційної стратегії регіону як частини комплексної регіональної стратегії соціально-економічного розвитку // Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції: Матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. Форос, 17–20 серпня 2006 р. – Черкаси – Форос, 2007. – Т. . – С. –41.

16. Дармограй В.І., Булах Н.А. Форми стратегічного планування регіонального розвитку: системний підхід // Теорія і практика сучасної економіки: Матеріали VІІІ міжнар. наук.-практ. конф. Черкаси, 26–28 жовтня 2007 р. – Черкаси: ЧДТУ, 2007. – С. 484–486. Особистий внесок: обґрунтовано форми стратегічного планування розвитку регіону.

17. Дармограй В.І. Формування комплексної стратегії розвитку регіону на засадах конкурентності // Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Чернівці, лютий 2007 р. – Чернівці: Буковинський університет, 2007. – С. 25–26.

18. Дармограй В.І. Використання банківських коштів у рамках функціонування систем стратегічного планування // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика: Зб. тез та доп. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Суми, 31 травня – 1 червня 2007 р. – Суми: УАБСНБУ, 2007. – С. 159–160.

19. Дармограй В.І. Напрями удосконалення стратегічного планування галузевої та територіальної структури господарського комплексу Черкаського регіону // Стратегічні напрями розвитку Черкаської області: Матеріали наук.-практ. конф. Черкаси, 9 червня 2006 р. – Черкаси: ЧДТУ, 2007. – С. 63–67.

Анотація

Дармограй В.І. Методологія стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2007.

У дисертаційній роботі розкрита сутність поняття „стратегічне планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону”, яке, на відміну від існуючих, контекстуально стосується просторового розвитку продуктивних сил регіону; подано авторське трактування поняття „інноваційне стратегічне планування”; доведена доцільність та обґрунтовано пріоритетне використання стратегічного планування як основи для удосконалення процесів управління регіональним розвитком; обґрунтована система принципів розробки стратегії комплексного соціально-економічного розвитку регіону з орієнтацією на пріоритетність соціальних аспектів регіонального розвитку.

Визначено фактори, що визначають стійкість функціонування регіонального відтворювального процесу, забезпечують збалансування головних його елементів, а також ефективність функціонування регіональної економіки і поліпшення життя населення.

Розроблено принципово нові підходи до оцінки рівня комплексного розвитку регіону та управління ним; обґрунтовано першочергові умови та фактори, які необхідні включити в комплекс заходів для підвищення ефективності управління комплексним соціально-економічним розвитком регіону; визначено сутність трансформаційних форм стратегічного планування та зроблена оцінка їх ефективності.

На основі оцінки результатів соціально-економічного