УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Газуда Михайло Васильович

УДК 332.122:338.432(477.87)

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Спеціальність – 08.00.05 – розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

економічних наук

У ж г о р о д - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки, менеджменту і маркетингу економічного факультету Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Ярема Василь Іванович,

Ужгородський національний університет МОН України

завідувач кафедри господарського права

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Баланюк Іван Федорович

Прикарпатський національний університет

ім.Василя Стефаника МОН України,

завідувач кафедри обліку і аудиту

кандидат економічних наук

Дяченко Борис Іванович,

Ужгородський національний університет МОН України,

доцент кафедри міжнародних економічних відносин

Захист відбудеться „11” грудня 2007 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 в Ужгородському національному університеті за адресою: 88000, м.Ужгород, пл. Народна, 3, ауд. 47.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м.Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Автореферат розісланий „9” листопада 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

доцент О.Г.Чубарь

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Головною проблемою постсоціалістичних країн, в тому числі України, є докорінна трансформація економічної системи, що супроводжується відмиранням одних елементів, рис, властивостей і появою інших, а також послаблення дії одних економічних законів і посилення інших. Необхідність та складність ринкових трансформацій гостро проявляється в усіх сферах агропромислового комплексу (АПК) в період переходу від адміністративно-командної економіки до ринкової. Особливості соціально-економічної та організаційної структури АПК викликали потребу роздержавлення і приватизаційних процесів та відповідних організаційних змін в усіх видах його економічної діяльності, які проявилися в ході реформування земельних відносин, форм господарювання та відтворювальних процесів.

Проблеми розвитку регіонального АПК з урахуванням шляхів подальшого удосконалення аграрного виробництва та перспективних напрямів розвитку харчової промисловості в умовах еколого-економічної реструктуризації й інтенсифікації агропромислового виробництва, розширення масштабів виробництва екологічно чистої продукції, є найважливішими чинниками сталого розвитку АПК та сільських територій. Для регіону надзвичайно актуальними і першочерговими є питання переходу на модель розширеного, самовідтворюваного і екологобезпечного розвитку, а відтак – розробки й реалізації на практиці стратегії сталого розвитку агропромислового комплексу на найближчу, середньо- і довготривалу перспективу в розрізі природноекономічних зон.

Комплексному теоретико-практичному дослідженню питань використання ресурсного потенціалу агропромислового комплексу в умовах ринкових трансфор-мацій присвятили свої праці українські вчені – П.І.Гайдуцький, А.С.Гальчинський, В.П.Галушко, М.В.Гладій, В.М.Геєць, І.І.Лукінов, П.М.Макаренко, О.М.Онищенко, В.М.Трегобчук, А.Е.Юзефович та ін. Проблеми регіонального розвитку АПК у напрямі ефективного використання його ресурсного потенціалу та розвитку нових форм господарювання з урахуванням регіональних особливостей знайшли відображення в роботах В.Г.Андрійчука, А.В.Балян, І.Ф.Баланюка, П.П.Борщевського, М.І.Долішнього, В.С.Кравціва, Д.Ф.Крисанова, М.А.Лендєла, М.Й.Маліка, В.Я.Месель-Веселяка, Ю.В.Манівчука, В.П.Мікловди, М.І.Пітюлича, П.Т.Саблука, В.П.Ситника, М.М.Федорова, А.Г.Фонотова, М.А.Хвесика, В.В.Юрчишина, В.І.Яреми та ін.

Однак проблеми відтворювальних процесів у продуктивних силах АПК на засадах розширеного відтворення в умовах ринкових трансформацій потребують подальших досліджень. Необхідність врахування специфічних регіональних особливостей, в тому числі в аграрному секторі та у виробництві харчових продуктів, напоїв обумовлюють потребу для нарощування обсягів виробництва продовольчої продукції з наявної сировинної бази для переходу на модель сталого, самовідтворюваного і екологобезпечного розвитку. Недостатня розробленість досліджуваної проблеми на регіональному зрізі, її актуальність, теоретична та практична важливість визначили напрям дослідження, мету і структуру дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною науково-дослідних робіт Ужгородського національного університету „Структурна політика і регіональні пріоритети розвитку Закарпатської області в умовах економічної трансформації” (державний реєстраційний номер 0105U004082), складовою розробленої і затвердженої „Програми економічного та соціального розвитку Закарпатської області на 2007 рік” (рішення Закарпатської обласної ради № 205 від 28 грудня 2006 р.), Стратегії економічного та соціального розвитку Закарпатської області до 2015 року, затвердженої Закарпатською обласною радою (рішення № 206 від 28 грудня 2006 р.) та виконання державної наукової теми „Організація і управління системою інноваційно-інвестиційного забезпечення стійкого еколого-економічного розвитку Карпатського регіону України” (державний реєстраційний номер 0103U007900).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-теоретичних та практичних основ і рекомендацій регіональних особливостей розвитку агропромислового комплексу в умовах ринкових трансформацій. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішити наступні завдання:

· здійснити методико-методологічне обґрунтування об’єктивного характеру ринкових трансформацій в аграрному секторі економіки та особливостей реформування земельних відносин і формування ринку землі в умовах становлення різноманітних альтернативних форм земельної власності;

· дослідити відтворювальні процеси в системі агропромислового комплексу в контексті розвитку продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин (зокрема, відносин економічної власності), господарського механізму та валової доданої вартості;

· здійснити оцінку соціально-економічних та природних передумов розвитку агропромислового комплексу в Закарпатській області;

· здійснити системний аналіз сучасних тенденцій використання ресурсного потенціалу та динаміки розвитку АПК регіону;

· дослідити розвиток нових форм господарювання в агропромисловому виробництві в перехідних умовах до ринкових відносин;

· розробити рекомендації та обґрунтувати пропозиції щодо перспективних напрямів розвитку регіонального АПК в умовах ринкових трансформацій;

· обґрунтувати шляхи подальшого удосконалення аграрних відносин та видів економічної діяльності у галузях харчової промисловості в умовах самовідтворю-вального і екологобезпечного розвитку регіону;

· розробити шляхи нарощування виробництва основних видів продукції сільського господарства та харчової промисловості на коротко-, середньо- і довгостроковий періоди, факторну модель забезпечення сталого розвитку АПК регіону (із застосуванням КВЕД).

Об’єктом дослідження є відтворювальні процеси в системі агропромис-лового комплексу Закарпатської області за видами економічної діяльності.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку агропромислового комплексу регіону, зокрема 2-ї і 3-ї (в частині виробництва харчових продуктів, напоїв) сфер в умовах ринкових трансформацій в розрізі природноекономічних зон Закарпатської області.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведених досліджень є положення сучасної економічної теорії з проблем розвитку агропромислового комплексу за видами економічної діяльності в контексті трансформаційних відтворювальних процесів. У роботі використані наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з проблем перспективного відтворення регіонально-го АПК та переведення його на засади сталого розвитку; законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України; статистична та звітна інформація, яка характеризує рівень соціально-економічного розвитку АПК регіону, матеріали науково-дослідних робіт Ужгородського національного університету, результати власних досліджень автора.

В процесі виконання дисертаційного дослідження застосовувались загальноприйняті в економічній науці методи: монографічний – при дослідженні об’єктивного характеру трансформацій, реформування земельних відносин та відтворювальних процесів у системі регіонального АПК при переході від адміністративно-командної до ринкової економіки; системно-структурний підхід – при дослідженні соціально-економічних та природних передумов розвитку агропромислового комплексу регіону; статистико-економічний аналіз – при дослідженні ресурсного потенціалу та розвитку нових форм господарювання в регіональному АПК; порівняльного аналізу – при дослідженні трьохсферної моделі агропромислового комплексу за новою класифікацією видів економічної діяльності в розрізі областей Українських Карпат, а також природноекономічних зон регіону; аналіз динамічних рядів – визначення середніх рівнів і середніх показників інтенсивності зміни рівнів рядів за двадцятирічний період розвитку аграрної і переробної сфер регіонального АПК; економіко-математичне моделювання – при розробці сценаріїв та прогнозів довгострокового розвитку АПК регіону.

Наукова новизна одержаних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в поглибленні теоретико-методичних засад розвитку агропромислового комплексу регіону в контексті трьохсферної моделі, в тому числі 3-ї сфери (в частині виробництва харчових продуктів, напоїв) в умовах ринкових трансформацій. Основні результати, які визначають наукову новизну та виносяться на захист, полягають у наступному:

Вперше:

- у відповідності до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) подано авторське визначення категорії „Агропромисловий комплекс”, яка раніше визначалась за галузевим принципом;

- запропоновано концептуальні підходи до переведення агропромислового комплексу регіону на модель сталого розвитку на основі розроблених сценаріїв економічного зростання основних видів сільськогосподарської продукції та нарощування обсягів виробництва харчових продуктів, напоїв.

Удосконалено:

- методичний підхід до дослідження соціально-економічних та природних передумов розвитку ресурсного потенціалу та нових форм господарювання в АПК регіону в розрізі природноекономічних зон;

- визначення на основі трьохсферної моделі АПК частки аграрного сектора у валовій доданій вартості (ВДВ) регіону та провідної ролі особистих селянських господарств населення у виробництві валової продукції та ВДВ;

- методику аналізу виробництва харчових продуктів, напоїв 3-ої сфери АПК за підкласами КВЕД (від 15.11.0 до 15.98.0) в розрізі природноекономічних зон області.

Дістали подальший розвиток:

- система вибору критеріїв та показників, що визначають специфіку розвитку агропромислового комплексу на регіональному рівні. Розширено методичні основи відтворювальних процесів у різних видах економічної діяльності за рахунок введення додаткового критерію „звужене відтворення в АПК”;

- концептуальні основи перспективного розвитку регіонального агропромислового комплексу на основі трьохсферної моделі формування та реалізації стратегії розширеного розвитку провідних видів економічної діяльності 2-ї і 3-ї сфер АПК;

- розробка схем трансформаційних етапів реформування АПК регіону (1990 р., 2001 р., 2006 р.) та шляхів перспективного удосконалення аграрного виробництва і розвитку харчової промисловості;

- засади еколого-економічної реструктуризації та інтенсифікації агропромисло-вого виробництва, розширення масштабів екологозрівноваженої агропромислової та несільськогосподарської діяльності, досліджені в контексті переходу на модель сталого, самовідтворювального й екологобезпечного розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що ряд запропонованих методичних підходів та рекомендацій використані регіональними органами управління. Зокрема, пропозиції, викладені в доповідних записках „Шляхи подальшого удосконалення аграрних відносин у Закарпатській області” та „Перспективні напрями розвитку харчової промисловості Закарпаття”, використані головним управлінням агропромислового розвитку (довідка № /938 від 3 липня  р.), головним управлінням економіки (довідка № 10/373 від 27 червня 2007 р.) Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатською обласною радою (довідка № /01-22 від 3 липня 2007 р.) при формуванні регіональної Стратегії сталого розвитку агропромислового комплексу Закарпаття до 2015 р. та Програми економічного та соціального розвитку Закарпатської області на 2007 рік.

Матеріали досліджень використані в навчальних курсах „Розміщення продуктивних сил”, „Регіональна економіка” та „Державне регулювання економіки” в системі підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів за напрямом „Економіка підприємств” в Ужгородському національному університеті (довідка № /1250 від 30 липня 2007 р.) та при розробці наукової теми „Організація і управління системою інноваційно-інвестиційного забезпечення стійкого еколого-економічного розвитку Карпатського регіону України” (№ державної реєстрації 0103U007900).

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є самостійною завершеною роботою автора, в якій проведено комплексне дослідження науково-теоретичних положень формування стратегії сталого розвитку агропромислового виробництва, впливу природних соціально-економічних передумов на ресурсний потенціал і динаміку розвитку АПК в регіоні та перспективних напрямів його розвитку в пореформений період. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на Міжнародній науковій конференції „Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат” (м.Рахів, 2005 р.), Міжнародному українсько-угорському „круглому столі” „Пріоритети розвитку двостороннього українсько-угорського економічного співробітництва у сфері торгівлі, туризму, інвестицій” (смт Чинадійово, Закарпатська область, 2006 р.), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Проблемы и перспективы становления финансовой системы Украины” (м.Севастополь, 2006 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м.Черкаси, 2007 р.) наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету 2005-2007 рр.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 6,5 друк.арк., в тому числі 5,4 друк.арк. належить особисто автору, 9 наукових статей та 4 доповіді на наукових конференціях опубліковані у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (190 позицій). Зміст роботи викладено на 174 сторінках комп’ютерного тексту, проілюстровано у 40 таблицях, 7 рисунках і 11 додатках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт та предмет дослідження. Висвітлено наукову новизну одержаних результатів та практичне значення роботи, наведені дані про апробацію основних положень.

У першому розділі дисертаційної роботи „Науково-теоретичні основи розвитку агропромислового комплексу регіону в перехідній економіці” подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо ринкових трансформацій в агропромисловому комплексі (АПК) регіону, що виявляється в об’єктивному характері ринкових трансформацій, реформуванні земельних відносин та відтворювальних процесів у системі АПК.

Сутністю перехідного періоду є докорінна трансформація економічної системи. Трансформація (лат. transformation – змінювати) – процес перетворення однієї економічної системи на іншу, що супроводжується відмиранням одних елементів, рис, властивостей і появою інших. Трансформація в різних країнах потребує неоднакового часу, здійснюється неоднаковими темпами і зумовлена низкою загальних і специфічних криз.

Завершення трансформаційної кризи перехідного періоду передбачається в результаті збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП) на національному рівні та валової доданої вартості (ВДВ) на регіональному рівні порівняно з їх перед-кризовим періодом (1989-1990 рр.); по-друге, у становленні нової економічної сис-теми та структури економіки. Це ж стосується і агропромислового комплексу з його нераціональною структурою, яка характеризується великою питомою часткою сіль-ського господарства, слаборозвиненою сферою переробки і малорозвиненою сфе-рою постачання засобів виробництва та виробничих послуг для 2-ї і 3-ї сфер АПК.

Агропромисловий комплекс у більшості наукових визначень подається як сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції. Ми підтримуємо позицію науковців-економістів, які виділяють трьохсферну модель АПК, оскільки вона дозволяє більш чітко визначити ресурсний потенціал у складі такої структури даного комплексу. У відповідності до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), у нашому трактуванні АПК – це, сукупність видів економічної діяльності, що складаються з секції А, яка включає вирощування рослинних і тваринних природних ресурсів, в органічному поєднанні із секцією D – переробна промисловість та підпорядкованими їй підсекціями: DA – виробництво харчових продуктів та тютюнових виробів; DВ – текстильне виробництво, виробництво одягу та виробів з хутра; DС – виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів; підсекцією DК – виробництво машин та устаткування для АПК, а також окремих підкласів секцій F – будівництво, G – торгівля та К – операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям.

У дисертаційному дослідженні основна увага зосереджена на особливостях розвитку АПК на рівні області – основної регіональної ланки країни, яка виступає основним провідником державної економічної політики на місцях. Об’єктивний характер ринкових трансформацій в агропромисловому комплексі обумовлює необхідність реформування земельних відносин та форм власності в усіх сферах АПК з урахуванням значного підвищення ефективності, конкурентоспроможності та якості сировини на основі модернізації матеріально-технічної і технологічної бази цього комплексу. Ринкова трансформація агропромислового комплексу повинна здійснюватися одночасно з його екологічною адаптацією до навколишнього природного середовища та збереження довкілля.

Агропромислове виробництво має свої особливості та специфіку, свої, властиві тільки йому проблеми. Унікальність його проявляється в тому, що тут поєднується виготовлення засобів виробництва, виробництво і переробка сільськогосподарської сировини та реалізація продукції сільського господарства і продуктів, що виробляються з неї. За характером діяльності та структури продукції агропромисловий комплекс найбільше схильний до ринкової економіки, оскільки майже вся його продукція виробляється для ринку. Одночасно він сам є надзвичайно об’ємним ринком для інших сфер матеріального виробництва. Перехід його до ринку зобов’язує економічну науку взяти на себе розробку фундаментальних теоретичних основ ринкових відносин, механізму регулювання і відтворення товарно-грошового обміну в горизонтальних і вертикальних напрямках, а також моделі структури ринку АПК.

Становлення ринкових відносин неможливе без докорінного перетворення виробничо-економічних відносин АПК. Від того, наскільки інтенсивно здійснюва-тиметься їх перебудова в аграрній сфері, залежить соціальне відродження села, вирішення продовольчої проблеми, функціонування ринкової економіки в цілому. При цьому як в центрі перебудови економіки, так і земельних відносин та ринку землі лежить питання власності. Отже, і земля має бути товаром, капіталом, а економічні відносини у ринковій економіці повинні будуватись на основі відносин власності.

Дослідження засвідчують, що в Україні в 90-х роках ХХ ст. відбувалися здебільшого нераціональні та руйнівні щодо трансформації економічної системи процеси роздержавлення і приватизації: надмірне зменшення частки державної власності (за 2000 р. більш як 77% загального обсягу промислової продукції в державі та 94,5% на Закарпатті вироблялося на недержавних підприємствах, а процес роздержавлення і приватизації тривав, поширюючись на стратегічні для держави об’єкти); інтенсивне первісне нагромадження капіталу внаслідок розкрадання державної власності та формування тіньової економіки; посилення відчуження праці від власності, а отже тотальне зубожіння найманих працівників та ін. Частка продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції (робіт, послуг) становила по країні 6,9%, а на Закарпатті – 5,1%.

Формування ринку землі передбачає здійснення трьох основних взаємо-пов’язаних процесів - існування різних форм власності на землю, перетворення землі на товар і забезпечення її капіталізації. Особливості розвитку цих процесів у період трансформаційних перетворень в країні в умовах Закарпатської області проявились у наступному: з 1992 р. розпочався процес приватизації земельних ділянок громадянами для індивідуального житлового, дачного і гаражного будівниц-тва, особистих селянських та фермерських господарств та інших потреб. Так, станом на 1 січня 1991 р. за площею та розподілом сільськогосподарських угідь переважали сільськогосподарські підприємства колективної та державної форм власності. В їх користуванні перебувало 375,2 тис.га сільгоспугідь із 475,9 тис.га, або 78,8%. Внаслідок приватизації земельних ділянок на початок 2001 р. у державній власності перебувало 21,3 тис.га, або 4,6%, а решта – у приватній формі власності. На початок 2006 р. на державну форму власності припадало 4,4% сільгоспугідь, або 19,9 тис.га.

Формування ринку землі забезпечить можливість реалізації важливих соціально-економічних процесів, передусім у сільській місцевості, а також здійснить позитивний вплив на відтворювальні процеси у провідних видах економічної діяльності усіх сфер АПК.

Відтворення, як економічна категорія, є складним процесом, і в науковій літературі ще недостатньо досліджена, існують різні тлумачення, і зазначається, що відтворення є не що інше, як безперервність, повторюваність виробництва.

Дисертаційним дослідженням доведено, що в умовах затяжної соціально-економічної кризи, яка проявилась в Україні в 90-х роках ХХ ст., відбувалося звужене відтворення ВВП, в тому числі в розрахунку на одну особу, в той час як у більшості країн („великої сімки”) відбувалось розширене відтворення з цих показників. Процес звуженого відтворення відбувався в агропромисловому комплексі і, зокрема, в його аграрному секторі як України, так і областей Українських Карпат до 2000 р., а з 2001 р. намітилась тенденція до розширеного відтворення валової продукції сільського господарства (за винятком 2005 р.).

У більшості наукових видань стверджується, що під час кризи 1991-1999 рр. в Україні переважало просте відтворення засобів виробництва та деяких інших елементів продуктивних сил і зростала питома частка виробництва, особливо в сільському господарстві, заснованого на ручній праці. В той же час наші досліджен-ня засвідчують, що у 1991-1999 рр. відтворення засобів виробництва для сільського господарства (тракторів, сільськогосподарських машин, машин і устаткування для тваринництва і кормовиробництва), а також технологічного устаткування для харчової та легкої промисловості було звуженим.

У відтворювальних процесах у системі агропромислового виробництва важливу роль відіграють продуктивні сили АПК, які складаються з трьох основних елементів: людей, засобів виробництва і використовуваних людьми сил природи. Особливу роль серед продуктивних сил відіграє земля, яка в сільському господар-стві використовується як засіб та предмет праці. Тому від розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва залежить розширене відтворення галузей харчової і легкої промисловості, які взаємопов’язані з аграрним сектором АПК. Важливу роль у відтворювальних процесах в системі агропромислового виробниц-тва відіграє господарський механізм, який в Україні почав формуватися наприкінці 90-х років ХХ ст. Особливістю розширеного відтворення господарського механізму є процеси посилення взаємопроникнення державних і ринкових важелів, планомірності й ринку.

У другому розділі „Аналіз соціально-економічних та природних передумов розвитку агропромислового комплексу регіону”, виходячи з науково-теоретичних основ першого розділу, висвітлено результати дослідження особливостей соціально-економічних та природних передумов сільськогосподарського виробництва, відтворювальних процесів та розвитку нових форм господарювання в агропромисловому комплексі. Детальний аналіз цих особливостей в дисертаційній роботі проведено на прикладі природноекономічних зон Закарпатської області.

В процесі дослідження встановлено, що на розвиток АПК областей Українсь-ких Карпат і, зокрема, Закарпатської області мають вплив найрізноманітніші при-роднокліматичні та економічні умови, яких немає в жодній господарсько-виробни-чій зоні України, а саме: природноекономічна специфіка регіону, вигідне географіч-не і геоекономічне розташування, низька землезабезпеченість і ступінь розораності, наявність значних площ полонинських, лісових угідь та їх природно-ресурсної бази, екологічний феномен та особливості соціально-економічних передумов. Регіональну особливість в розрізі природноекономічних зон щодо землезабезпеченості характе-ризує табл. 1. Площа сільгоспугідь та ріллі в Закарпатській області у 2006 р. в порівнянні з 1991 р. дещо збільшилась, в той час як по Україні вона зменшилась. Внаслідок зменшення кількості постійного населення землезабезпеченість орними землями в регіоні в розрахунку на особу збільшилась з 0,15 до 0,16 га, а в Україні з 0,72 зменшилась до 0,66 га.

Таблиця 1

Ступінь розораності та кількість постійного населення в розрізі природноекономічних зон Закарпатської області

(на 1 січня відповідного року)

Природноекономічні зони | Площа сільгоспугідь, тис.га | у т.ч.

площа ріллі | Кількість постійного населення, тис.осіб | Розораність земель, % | Припадає ріллі в розрахунку на одного мешканця, га

1991 | 2006 | 1991 | 2006 | 1991 | 2006 | 1991 | 2006 | 1991 | 2006

Низинна | 190,9 | 201,3 | 131,7 | 133,9 | 578,6 | 567,1 | 69,0 | 66,5 | 0,23 | 0,24

Передгірна | 113,3 | 122,1 | 35,5 | 37,3 | 405,0 | 398,3 | 31,3 | 30,5 | 0,09 | 0,09

Гірська | 110,5 | 130,9 | 21,1 | 29,4 | 282,3 | 277,2 | 19,1 | 22,5 | 0,07 | 0,1

По області | 414,7 | 454,3 | 188,3 | 200,6 | 1265,9 | 1242,6 | 45,4 | 44,2 | 0,15 | 0,16

Довідково: Україна | 41374,4 | 37039,4 | 33407,1 | 30883,1 | 51900,0 | 46749,2 | 80,7 | 83,4 | 0,64 | 0,66

У тому числі природноекономічні зони, % до області

Низинна | 46,0 | 44,3 | 69,9 | 66,8 | 45,7 | 45,7 | х | х | х | х

Передгірна | 27,3 | 26,9 | 18,9 | 18,6 | 32,0 | 32,0 | х | х | х | х

Гірська | 26,7 | 28,8 | 11,2 | 14,6 | 22,3 | 22,3 | х | х | х | х

Найнижча землезабезпеченість в регіоні у передгірній та гірських природно-економічних зонах. Аналогічна тенденція проявляється і щодо поголів’я худоби.

Характерною соціально-економічною особливістю регіону є також найменші обсяги спаду виробництва валової продукції сільського господарства в порівнянні з іншими областями Українських Карпат та України в цілому. На Закарпатті найбільша питома частка господарств населення у загальному обсязі виробництва валової продукції сільського господарства. Аналогічна ситуація і щодо виробництва основних сільгоспкультур та продукції тваринництва.

Дослідженнями засад формування і використання ресурсного потенціалу та динаміки розвитку АПК за трьохсферною моделлю доведено, що друга сфера агропромислового комплексу (власне сільське господарство) займає значну частку у валовій доданій вартості регіону, основним товаровиробником у виробництві валової продукції та ВДВ є особисті селянські господарства. Подальші наші дослідження спрямовані на визначення частки сільського господарства, мисливства та лісового господарства у ВДВ порівняно зі всіма видами економічної діяльності як в Україні, так і на Закарпатті (рис. ).

Темпи зростання ВДВ, в цілому по країні, в тому числі і в Закарпатській області, були значно вищими, ніж в сільському, лісовому господарстві та мисливстві зокрема.

За кількісними і якісними характеристиками ресурсний потенціал сільгоспугідь та ріллі Закарпаття значно менший, ніж в Україні в цілому. Проте в регіоні значний ресурсний потенціал полонинських та лісових угідь, що збільшує можливості для нарощування виробництва екологічно чистої тваринницької продукції. Значно зменшився ресурсний потенціал поголів’я худоби в цілому по регіону, в тому числі і в розрізі природноекономічних зон, за винятком передгірної. Ресурсний потенціал сільгоспугідь та ріллі, а також поголів’я худоби в найбільшому обсязі зосереджений в особистих селянських господарствах (ОСГ) і значно зменши-лась його частка у сільськогосподарських підприємствах різних форм власності.

Рис. . Темпи росту валової доданої вартості в цілому, в тому числі в сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві в Україні та Закарпатській області, % до попереднього року

Для більш поглибленого дослідження динаміки та тенденцій виробництва валової продукції сільського господарства в дисертаційній роботі здійснено її аналіз в середньому на одне село, одну особу та на 100 га сільгоспугідь в областях Українських Карпат за період з 1990 по 2005 рр. Розширене відтворення виробництва валової продукції сільського господарства у першому і другому випадках притаманне для господарств населення, а в третьому (виробництво валової продукції сільського господарства в середньому на 100 га сільгоспугідь) – для Закарпаття характерне звужене відтворення. Для всіх категорій господарств аналізованих областей та України характерне звужене відтворення.

В роботі розроблено та проаналізовано трансформаційні поетапні схеми регіонального АПК стосовно періоду командно-адміністративної системи (1990 р.) та двохетапного періоду реформування АПК області після проголошення незалежності України: 1-й етап з 1992 по 2001 рр., 2-й з 2002 по 2006 рр. Дослідження засвідчують, що для трьохсферної моделі агропромислового комплексу Закарпаття в 1990 р. у першій сфері забезпечення сільськогосподарських підприємств засобами виробництва здійснювали 13 райвідділень облсільгосптехніки, 120 підприємств з ремонту тракторів і сільгоспмашин, а будівництво – 13 райміжколгоспбудів, облміжкол-госпбуд та 11 райміжколгоспшляхбудів, облміжколгоспшляхбуд, а також 11 меліоративних організацій і облплемоб’єднання. У другій сфері функціонувало 177 сільськогосподарських підприємств державної і колективної форм власності (132 колгоспи, 42 радгоспи і 3 рибгоспи) та 261 тис. особистих підсобних господарств населення. У третій сфері АПК функціонувало 138 підприємств державної і колективної форм власності.

У наступних періодах і, зокрема, у 2006 р. трьохсферна модель АПК характеризується становленням підприємницьких структур щодо забезпечення підприємств 2-ї і 3-ї сфер з боку комерційних структур (наприклад, дилерська структура ВАТ Харківський тракторний завод з реалізації тракторів і запчастин до них), ремонтно-транспортних підприємств області по капремонту тракторів і автомобілів та 294 діючих госпрозрахункових будівельних організацій і 11 – меліоративних. На противагу попередній моделі у сільському господарстві утвердилися недержавні сільгосппідприємства (1605 од.), а на державну форму власності припадало лише 16 од. Аналогічна ситуація і в 3-й сфері АПК, де із 441 підприємств харчової промисловості на державну і державно-корпоративну та комунальну і комунально-корпоративну власність припадало тільки 21 підприєм-ство, а особистих селянських господарств населення – 295, 8 тис.

У роботі здійснено порівняльний аналіз діяльності товаровиробників 2-ї і 3-ї сфер АПК Закарпатської області за видами економічної діяльності (табл. 2).

Таблиця 2

Порівняльний аналіз діяльності товаровиробників 2-ї і 3-ї сфер АПК

Закарпатської області

(на початок року)

Товаровиробники сфер АПК за видами економічної діяльності | Код КВЕД

(групи, підкласи) | Роки | 2006 р. % до:

1991 | 2001 | 2006 | 1990 | 2001

Валове виробництво продукції, тис.тонн

Рослинництво: | 01.1

Зерно | 01.11.0 | 316,2 | 166,8 | 195,8 | 61,9 | 117,4

Картопля | 01.11.0 | 337,5 | 478,0 | 543,4 | 161,0 | 113,7

Овочі | 01.12.0 | 128,6 | 123,3 | 217,6 | 169,2 | 176,5

Плоди та ягоди | 01.13.0 | 138,8 | 103,6 | 66,4 | 47,8 | 64,1

Виноград | 01.13.0 | 28,5 | 41,9 | 27,2 | 95,4 | 64,9

Тваринництво: | 01.2

М’ясо (в забійній вазі) | 15.11.0 | 66,7 | 45,0 | 44,5 | 66,7 | 98,9

Молоко | 15.51.0 | 375,1 | 360,3 | 395,7 | 105,5 | 109,8

Яйця, млн.шт. | 01.24.0 | 277,9 | 229,7 | 298,6 | 107,4 | 130,0

Всього товаровиробників, од. | 177 | 1803 | 1621 | 915,8 | 89,9

крім того, ОСГ населення, тис. | 261,0 | 303,7 | 295,8 | 113,3 | 97,4

Виробництво харчових продуктів, напоїв (розділ 15 КВЕД), тис.тонн

Виробництво м’яса | 15.11.0 | 29,4 | 1,2 | 1,1 | 3,7 | 91,7

Виробництво м’ясних продуктів | 15.13.0 | 9,5 | 1,6 | 0,8 | 8,4 | 50,0

Виробництво фруктових та овочевих соків та перероблення і консервування овочів і фруктів | 15.32.0

15.33.0 | 31,0 | 6,9 | 42,5 | 137,1 | 615,9

Перероблення молока та виробництво сиру | 15.51.0 | 46,5 | 1,1 | 4,6 | 9,9 | 418,2

Виробництво хліба та хлібобулочних виробів | 15.81.0 | 242,6 | 21,8 | 18,2 | 7,5 | 83,5

Виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів | 15.84.0 | 18,4 | 6,9 | 9,9 | 53,8 | 143,5

Всього товаровиробників, од. | 138 | 289 | 441 | 319,6 | 152,6

Дослідження, проведені на основі порівняльного аналізу діяльності товаровиробників 2-ї і 3-ї сфер АПК Закарпатської області, засвідчують, по-перше, зменшення валового виробництва окремих видів продукції рослинництва та тваринництва на початок 2006 р. порівняно з 1991 р., при значному нарощуванні виробництва картоплі та овочів, молока та яєць. По-друге, проаналізовані кількісні та якісні показники трудового потенціалу в 2-й та 3-й сферах агропромислового комплексу. При цьому особисті селянські господарства нарощували виробництво валової продукції, а сільськогосподарські підприємства зменшували. Проте сільгосппідприємства у 2005 р. порівняно з 1990 р. подвоїли виробництво продукції в розрахунку на 1 працівника. По-третє, функції постачання матеріально-технічних ресурсів для підприємств 2-ї і 3-ї сфер АПК було передано підприємницьким структурам.

У 3-й сфері АПК (виробництво харчових продуктів, напоїв) у 2006 р. порівняно з 1990 р., як показують дослідження, розширене відтворення характерне тільки для виробництва фруктових і овочевих соків та перероблення і консервування овочів і фруктів, а для інших аналізованих видів продукції – звужене відтворення.

Трансформація підприємств 2-ї і 3-ї сфер АПК на шляху ринкової економіки обумовила розвиток нових форм господарювання, становлення різноукладності на основі домінуючої приватної форми власності. Процес ринкових трансформацій у розвитку нових форм господарювання в АПК регіону ще не завершений, і особливо це стосується особистих селянських господарств, які в подальшому повинні реформуватися в нові організаційно-правові форми господарювання.

Розділ 3 „Концептуальні основи перспективного розвитку регіонального агропромислового комплексу” присвячений дослідженню методичних засад шляхів подальшого удосконалення аграрного виробництва, перспективних напрямів розвитку харчової промисловості та еколого-економічним засадам переведення АПК на модель сталого розвитку.

На основі стратегічних цілей та орієнтирів у дисертаційній роботі розроблені прогнозні сценарії економічного зростання виробництва основних видів сільськогосподарської продукції для Закарпатської області на коротко-, середньо- і довгостроковий періоди (табл. 3), реалізація яких забезпечить нарощування обсягів виробництва харчових продуктів, напоїв до науково рекомендованих норм споживання.  

У другому періоді (2011-2015 рр.) середньозважені показники, які розраховані на базі трьох сценаріїв, значно перевершать показники базових років з виробництва зерна, картоплі, овочів, винограду, молока, яєць. І лише за трьома видами сільгосппродукції (плоди та ягоди, м’ясо та вовна) досягти рівня 1986-1990 рр. не вдасться.

У третьому довгостроковому періоді (2016-2020 рр.) за середньозваженими показниками область значно перевершить рівень базових років та попередніх періодів по 7-ми видах сільськогосподарської продукції (за винятком плодів і ягід та вовни), які також розроблені на основі трьох сценаріїв.

Метою стратегії розвитку харчової промисловості є: створення умов для нарощування обсягів виробництва продовольчої продукції, максимального забезпечення виробництва в асортименті з наявної в області сировинної бази, ефективного використання природних ресурсів мінеральної води, продукції побічного користування лісу та залежів кам’яної солі.

Таблиця 3

Сценарії економічного зростання виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Закарпатській області

Сценарії економічного зростання за періодами, роками | Види продукції, тис.тонн

зерно | картопля | овочі | плоди та ягоди | виноград | м’ясо

(в забій-ній вазі) | молоко | яйця, млн.шт. | вовна, тонн

1986 – 1990 (базові) | 295,0 | 308,0 | 128,0 | 143,0 | 32,0 | 66,0 | 372,0 | 277,0 | 725,0

1996 - 2000 | 196,0 | 387,0 | 109,0 | 93,0 | 21,0 | 46,0 | 359,0 | 250,0 | 226,0

2001 - 2005 | 286,0 | 527,0 | 205,0 | 73,0 | 28,0 | 45,0 | 398,0 | 286,0 | 190,0

2006 - 2010 | 282,0 | 565,0 | 218,0 | 83,0 | 31,0 | 55,0 | 403,0 | 292,0 | 263,0

оптимістичний | 290,0 | 570,0 | 219,0 | 95,0 | 35,0 | 60,0 | 410,0 | 300,0 | 350,0

помірний | 280,0 | 565,0 | 218,0 | 85,0 | 30,0 | 55,0 | 400,0 | 290,0 | 250,0

песимістичний | 277,0 | 561,0 | 217,0 | 70,0 | 28,0 | 50,0 | 398,0 | 286,0 | 190,0

2011 – 2015 | 314,0 | 568,0 | 219,0 | 99,0 | 35,0 | 60,0 | 409,0 | 301,0 | 404,0

оптимістичний | 340,0 | 570,0 | 220,0 | 115,0 | 40,0 | 66,0 | 415,0 | 310,0 | 550,0

помірний | 320,0 | 568,0 | 219,0 | 100,0 | 35,0 | 60,0 | 410,0 | 300,0 | 400,0

песимістичний | 282,0 | 565,0 | 218,0 | 83,0 | 31,0 | 55,0 | 403,0 | 292,0 | 263,0

2016 - 2020 | 316,0 | 569,0 | 221,0 | 121,0 | 37,0 | 67,0 | 415,0 | 310,0 | 576,0

оптимістичний | 320,0 | 570,0 | 225,0 | 143,0 | 39,0 | 75,0 | 420,0 | 320,0 | 725,0

помірний | 315,0 | 569,0 | 220,0 | 120,0 | 37,0 | 65,0 | 415,0 | 310,0 | 600,0

песимістичний | 314,0 | 568,0 | 219,0 | 99,0 | 35,0 | 60,0 | 409,0 | 301,0 | 404,0

В дисертаційній роботі визначено основні напрями виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (підсекція DA) агропромислового комплексу Закарпатської області до 2016-2020 рр., якими передбачено освоєння нових конкурентоздатних видів продукції, що мають пріоритетне значення у відповідних видах економічної діяльності. Це, в основному, стосується виробництва фруктових та овочевих соків, перероблення та консервування овочів і фруктів, виноградних та плодоовочевих вин, мінеральних вод і безалкогольних напоїв, сирів твердих та кисломолочних продуктів, у тому числі вурди та іншої продукції.

Основні напрями розвитку, перероблення та консервування овочів і фруктів, а також виробництва овочевих і фруктових соків до 2016-2020 рр. наступні: подальший розвиток цих видів економічної діяльності за рахунок створення нових підприємств у перспективних сировинних зонах; налагодження переробки дикоростучих плодів, ягід та грибів, освоєння виробництва продукції дитячого харчування; відновлення потужностей консервних заводів за рахунок інвестицій; пріоритетність експортного напряму розвитку цих видів економічної діяльності.

На основі наукових положень опрацьована схема факторної моделі сталого розвитку АПК регіону, яка, вважаємо, вперше знайшла відображення в нашому дисертаційному дослідженні (рис. 2.).

На функціонування всіх сфер АПК визначальний вплив мають такі фактори: ресурсний потенціал; дослідження і розробки в галузі природничих, технічних та суспільних наук (підкласи 73.10.1, 73.10.2, 73.20.2 КВЕД), а також вища та професійно-технічна освіта; державне регулювання; регіональні чинники; транскордонне співробітництво.

Рис. 2. Факторна модель забезпечення сталого розвитку АПК регіону (із застосуванням КВЕД).

Для Закарпатської області надзвичайно актуальними і першочерговими є питання переходу на модель сталого, самовідтворюваного й екологобезпечного розвитку, а відтак – розробки і реалізації на практиці стратегії сталого розвитку агропромислового комплексу на найближчу, середньо- і довготривалу перспективу. Господарювання на основі принципів сталого еколого-економічного розвитку могло б забезпечити зростання продуктивності сільськогосподарського виробництва й сприяти відновленню природного комплексу оброблюваних ґрунтів та позитивно впливати на оздоровлення Карпат. У цьому контексті область можна розглядати і як перспективну в плані виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

ВИСНОВКИ

Основним науковим результатом дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних та методичних засад докорінної трансформації економічної системи, яка передбачає послаблення одних типів і форм власності й посилення інших. Особливості соціально-економічної та організаційної структури аграрного сектора АПК викликали необхідність здійснення приватизаційних процесів і відповідних змін у його організаційній структурі. На основі проведених досліджень можна сформулювати наступні висновки:

1. Реформування земельних відносин здійснювалося з появою різних форм земельної власності, що не означає виняткової монополії жодної з них. Становлення різноманітних форм земельної власності в Україні та її регіонах розпочалося з прийняття низки законодавчо-правових документів, проте вони не змогли відобразити всієї складності процесів земельних