МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО

ХМАРА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 611.64.013

ЗАКОНОМІРНОСТІ МОРФОГЕНЕЗУ ІСТАНОВЛЕННЯ ТОПОГРАФІЇ ЧОЛОВІЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ У РАННЬОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ

14.03.01 - нормальна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Тернопіль – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Буковинському державному медичному університеті

МОЗ України (м. Чернівці).

Науковий консультант: чл.-кор. АПН України, доктор медичних наук, професор

Пішак Василь Павлович, Буковинський державний медичний університет
МОЗ України, ректор, завідувач кафедри медичної біології, генетики та гістології.

Офіційні опоненти:

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Федонюк Ярослав Іванович, Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України, професор кафедри анатомії людини.

Заслужений працівник народної освіти України, доктор медичних наук, професор Топка Ельвіра Григорівна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри хірургічних хвороб, оперативної хірургії та топографічної анатомії.

Доктор медичних наук, професор Грицуляк Богдан Васильович, Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника МОіН України (м.Івано-Франківськ), завідувач кафедри анатомії і фізіології.

Захист дисертації відбудеться 27 вересня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я.Горбачевського МОЗ України (46001, м.Тернопіль, майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 8).

Автореферат розісланий 20 серпня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Боднар Я.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні налічується близько 1 млн. безплідних шлюбів, з них 24-40% припадає на чоловічу безплідність (О.М.Горбатюк, 2000, І.І.Горпінченко та ін., 2000). Значною перешкодою на шляху до батьківства дорослих стають природжені вади статевих залоз у хлопчиків. За останні десять років патологічна ураженість серед хлопців-підлітків збільшилася на 68,4%, в 4,5 раза зросла частота патології сечостатевої системи, вдвічі - природжених вад (М.М.Коренєв, 2002). Приблизно десята частина чоловіків, які звертаються з приводу безплідності, в анамнезі відмічають затримку опускання одного або обох яєчок (А.Й.Наконечний, А.С.Кузик, 2002).

Поглиблення знань про внутрішньоутробний розвиток людини стає дедалі нагальнішим. На сучасному етапі ембріологічних досліджень слід реалізувати основний принцип перинатальної медицини - ставлення до плоду як до пацієнта (В.И.Кулаков и др., 2002, Ю.С.Коржинський та ін., 2004). Шляхом виявлення аномальних плодів за допомогою високоефективних методів пренатальної діагностики практично можна втричі знизити популяційну частоту природжених вад (В.Н.Вороной, 2002). Незважаючи на досягнуті успіхи, у проблемі природжених вад статевого розвитку до цього часу існує чимало суперечливих питань, зокрема потребують уточнення особливості закладки і формування повідця яєчка та піхвового відростка очеревини (О.М.Горбатюк, 2000), не з'ясована їх роль у процесі опускання яєчка на різних стадіях пренатального періоду онтогенезу, відсутня чітка уява про корелятивні взаємовідношення між опусканням яєчок і віком плода, немає спільної думки щодо термінів і механізмів виникнення природжених вад органів і структур чоловічої статевої системи.

Особливостям раннього органогенезу сечостатевої системи людини присвячені окремі дослідження (В.М.Круцяк, В.І.Проняєв, Ю.Т.Ахтемійчук, 1997, В.Л.Янин, 1998, D.A.Hatch, 2001, K.S.Ludwig, L.Landmann, 2005, В.Ф.Марчук, 2005, Ю.Т.Ахтемійчук, В.Ф.Марчук, 2006). У літературі детально висвітлені питання становлення крово-поста-чання чоловічих статевих органів (С.Г.Анаскин, Н.М.Иванов, 1999, О.М.Алексеєв, 2000, A.A.Artyukhin, 2002, П.М.Скорейко, Ю.Т.Ахте-мійчук, 2005, Э.Г.Топка, 2006, C.Т.Чорнокульський, І.С.Чорнокульський, 2006, Е.С.Околокулак, 2006, А.А.Артюхин, 2007). Разом з тим, відомості щодо морфогенезу внутрішніх і зовнішніх чоловічих статевих органів (М.М.Козуб, 2002, О.И.Пузанов, 2002, М.И.Штефанец, 2006, І.А.Лугін, Б.В.Троценко, 2006, Я.І.Федонюк та ін., 2007) здебільшого фрагментарні і грунтуються на матеріалі, одержаному від розрізнених вікових груп. Невизначеність у питанні щодо термінів диференціації за статтю та процесів прогресивних і регресивних змін у формуванні мезонефричних і парамезонефричних проток, відсутність цілісного уявлення про типову і варіантну анатомію чоловічих статевих органів та їх топографо-анатомічні взаємовідношення з суміжними органами і структурами впродовж пренатального періоду онтогенезу людини спонукають до всебічного дослідження морфогенезу чоловічої статевої системи.

Отже, актуальність даного дослідження зумовлена важливістю даних про внутрішньоутробний розвиток людини для медичної науки загалом і відсутністю цілісних уявлень про хронологічну послідовность морфогенезу та становлення топографо-анатомічних взаємовідношень органів і структур чоловічої статевої системи, зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є фрагментом планової комплексної науково-дослідної роботи кафедри анатомії людини і курсу топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського державного медичного університету „Cтатево-вікові закономірності будови і топографо-анатомічних взаємовідношень органів та структур в онтогенезі людини. Особливості вікової та статевої ембріотопографії“ (№ держ. реєстрації - 0105U002927). Автор виконувала фрагмент стосовно особливостей морфогенезу і топографо-анатомічних взаємовідношень чоловічих статевих органів у пренатальному періоді онтогенезу людини. Тема дисертаційної роботи затверджена Проблемною комісією МОЗ і АМН України "Морфологія людини" 11.06.2003 р. (протокол № 55).

Мета дослідження. Визначити закономірності хронологічної послідовності розвитку і становлення топографо-анатомічних взаємовідношень чоловічих статевих органів у пренатальному періоді онтогенезу людини.

Задачі дослідження:

1. Обгрунтувати особливості закладки та морфогенезу чоловічих статевих органів.

2.Вивчити морфологічний взаємозв'язок і взаємовплив формо-утворю-вальних процесів у чоловічих статевих та сечових органах.

3. Визначити динаміку становлення форми чоловічих статевих органів.

4.Встановити хронологічну послідовність топографо-анатомічних взаємовідношень чоловічих статевих органів між собою та з суміжними органами і структурами впродовж внутрішньоутробного періоду розвитку людини.

5. З'ясувати індивідуальну і вікову анатомічну мінливість та періоди інтенсивних і уповільнених змін у розвитку чоловічих статевих органів.

6. Дослідити морфогенез фасціально-клітковинних утворень малого таза у плодів людини.

7. Виявити критичні періоди і морфологічні передумови можливого виникнення варіантів будови та природжених вад розвитку чоловічих статевих органів.

Об'єкт дослідження: статево-вікові закономірності будови та особливості становлення топографо-анатомічних взаємовідношень сечостатевих органів упродовж пренатального періоду онтогенезу людини.

Предмет дослідження: морфогенез і становлення топографії чоловічих статевих органів.

Методи дослідження. Макроскопія, мікроскопія серій послідовних гістологічних і топографо-анатомічних зрізів, звичайне і тонке препарування, графічне і пластичне реконструювання, рентгенографія і магнітно-резонансна томографія дали можливість визначити становлення та зміни будови і топографії, періоди інтенсивного та уповільненого росту, мінливість органів і структур чоловічої статевої системи упродовж пренатального періоду онтогенезу людини. З метою об'єктивізації одержаних даних використані морфометричні методи. Для обробки цифрових даних застосовувалися статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше за допомогою адекватних морфологічних методів дослідження вивчено морфогенез і хронологічну послідовність формоутворення органів і структур чоловічої статевої системи та їх просторово-часові взаємовідношення впродовж пренатального періоду онтогенезу людини, що дало змогу одержати нові науково обгрунтовані дані, які суттєво доповнюють сучасні уявлення про закономірності онтогенетичної хронології ембріонального розвитку організму людини.

Вперше з'ясовані та описані топографо-анатомічні взаємовідношення чоловічих статевих органів між собою та з суміжними органами і структурами на різних стадіях внутрішньоутробного розвитку людини. Визначені морфологічні зміни в будові чоловічих статевих органів, їх індивідуальна і вікова анатомічна мінливість, періоди інтенсивного та уповільненого росту.

Простежено динаміку змін форми та розмірів органів і структур чоловічої статевої системи на різних стадіях пренатального періоду онтогенезу людини. Визначена швидкість росту (мм/міс.) морфологічних параметрів чоловічих статевих органів і структур упродовж плодового періоду онтогенезу людини.

Вперше вивчено морфогенез фасціально-клітковинних утворень малого таза протягом плодового періоду людини. Описані варіанти будови і топографії внутрішніх чоловічих статевих органів у плодів людини. Визначені морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких природжених вад органів і структур чоловічої статевої системи.

Практичне значення одержаних результатів. У рамках Національних програм „Планування сім'ї“, „Репродуктивне здоров'я“ та „Діти України“ результати дослідження можуть бути використані в лабораторіях скринінгу ембріонального матеріалу та моніторингу за станом плода, для визначення хронології його розвитку, оцінки ступеня зрілості та прогнозування життєздатності плода, пренатальної діагностики відхилень від нормального розвитку та їх корекції, а також з метою визначення терміну вагітності.

Виконане дослідження поглиблює і доповнює відомості про морфогенез органів і структур чоловічої статевої системи, з нових позицій висвітлює взаємозв'язок і взаємовплив формоутворювальних процесів у чоловічих статевих та сечових органах. Розкриває хронологічну послідовність топографо-анатомічних взаємовідношень чоловічих стате-вих органів між собою та з суміжними органами і структурами на різних стадіях пренатального періоду онтогенезу людини, що має важливе значення для з'ясування морфологічних передумов виникнення природ-жених вад сечостатевої системи та патогенезу певної набутої патології.

Одержані дані є теоретичною основою для наступних експери-ментальних, порівняльно-анатомічних та порівняльно-ембріологічних досліджень у клінічній анатомії та ембріології. Знання особливостей типової і варіантної анатомії чоловічих статевих органів у плодів різних вікових груп сприятиме удосконаленню діагностики їх природжених вад і набутих після народження захворювань, а також можуть служити морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів оперативних втручань на чоловічих статевих органах.

Фрагменти дисертації використані при написанні монографії „Ембріогенез чоловічих статевих органів у нормі та патології“. Результати дослідження також можуть бути використані при виданні посібників, атласів і монографій з ембріології, нормальної і клінічної анатомії у розділах, що стосуються морфогенезу та становлення топографо-анатомічних взаємовідношень органів і структур чоловічої статевої системи.

Під час виконання дисертації розроблені і апробовані методи морфологічного дослідження та пристосування для їх оптимізації (декл. патент № 59125 А „Спосіб графічної реконструкції“; декл. патент №59127 А „Пристрій для виготовлення пластинкових пластичних реконструкцій“; патент на корисну модель № 19645 „Спосіб виготовлення пластичних реконструкцій органів і структур порожнини таза в пренатальному періоді онтогенезу людини“; патент на корисну модель №19646 „Спосіб моделювання мікро-скопічних структур чоловічої статевої системи в пренатальному періоді онтогенезу людини“, патент на корисну модель №19647 „Спосіб виготовлення гіпсових моделей органів і структур чоловічої статевої системи в пренатальному періоді онтогенезу людини“) можуть широко використовуватись у практиці наукових робіт.

Результати наукової роботи впроваджені у навчальний процес та використовуються в науково-дослідних роботах кафедр анатомії людини, загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією, медичної біології, генетики та гістології, дитячої хірургії Буковинського державного медичного університету; кафедр анатомії людини Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, Донецького державного медичного університету ім. М.Горького, Дніпропетровської державної медичної академії, Івано-Франківського державного медичного університету, Луганського державного медичного університету, Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського, Харківського державного медичного університету; кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова; кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та топографічної анатомії і гістології Сумського державного університету; кафедри анатомії людини та гістології медичного факультету Ужгородського національного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізована наукова література і сформульована ідея, визначена тема. Розробку завдань дослідження здійснено за участі наукового консультанта чл.-кор. АПН України, доктора медичних наук, професора В.П.Пішака. На підставі договіру про співпрацю з Чернівецьким обласним дитячим патологоанатомічним бюро набір матеріалу для морфологічних досліджень проведено власноручно. Самостійно виконані морфологічні дослідження. Особисто написано та проілюстровані всі розділи дисертації, проведена статистична обробка і аналіз отриманих даних. Інтерпретація результатів, основні наукові положення і висновки також належать автору. У працях, опублікованих у співавторстві, реалізовані наукові ідеї здобувача. Автором не використані результати кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки дисертації оприлюднені на: щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Буковинської державної медичної академії, а нині Буковинського державного медичного університету (Чернівці, 2000-2006); науковій конференції „Морфологія лімфатичних та кровоносних судин“ (Київ, 2000); Міжнародній конференції „Структурные преобразования органов и тканей на этапах онтогенеза в норме и при воздействии антропогенных факторов. Экология и здоровье населения. Актуальные проблемы биологии и медицины“ (Астрахань, 2000); VI з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Чернівці, 2001); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми клінічної, експери-ментальної та профілактичної медицини“ (Донецьк, 2002); III Міжнародній конференції „Медицина - здоров'я XXI сторіччя“ (Дніпропетровськ, 2002); II Загальноросійській науковій конференції „Проблемы морфологии (теоретические и клинические аспекты)“ (Сочи - Дагомыс, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції „Україна наукова '2003“ (Дніпропетровськ - Сімферополь, 2003); VII, VIII Міжнародних науково-практичних конференціях „Наука і освіта '2004“, „Наука і освіта '2005“ (Дніпропетровськ, 2004-2005); V Міжнародному конгресі з інтегративної антропології (Вінниця, 2004); III, IV Міжнародних науково-практичних конференціях „Динаміка наукових досліджень '2004“, „Динаміка наукових досліджень - '2005“ (Дніпропетровськ, 2004-2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми морфологічної діагностики хвороб плода і дитини“ (Чернівці, 2004); Международной научной конференции „Medico-biological, pharmaceutical, public health and management problems“ (Кишинев, 2004); II Міжнародній науково-практичній конференції „Здорова дитина: здоровій дитині - здорове середовище“ (Чернівці, 2004); I-II Міжнародних науково-практичних конференціях „Науковий потенціал світу '2004“, „Науковий потенціал світу - '2005“ (Дніпропетровськ, 2004-2005 рр.); науково-практичній конференції з міжнародною участю „Від фундаментальних досліджень - до прогресу в медицині“ (Харків, 2005); ювілейному VIII з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Івано-Франківськ - Київ, 2005); II Міжнародній науково-практичній конференції „Образование и наука без границ - '2005“ (Дніпропетровськ, 2005); Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні питання вікової анатомії та ембріотопографії“ (Чернівці, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні проблеми морфології“ (Полтава, 2006); IV Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографо-анатомів України (Сімферополь, 2006); VIII Конгресі Асоціації морфологів (Орел, 2006); засіданнях Чернівецького обласного наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів (Чернівці, 2000-2006).

Публікації. За результатами дослідження, викладеного в дисертаційній роботі, опубліковано 54 наукових праці, з них: 30 - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (16 журнальних статей є одноосібними), 20 - у матеріалах конгресів, конференцій, з'їздів, одна монографія, три патенти України на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 424 сторінках комп'ютерного друку. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, шести розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаної літератури, який містить 317 джерел вітчизняних та зарубіжних авторів, а також додатків. Дисертаційна робота ілюстрована 192 рисунками та 18 таблицями. Бібліографічний опис джерел літератури, ілюстрації та додатки викладені на 111 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження виконано на 369 препаратах зародків, передплодів і плодів людини. Матеріал одержували з акушерсько-гінекологічних відділень лікувальних закладів м. Чернівці та області. Для дослідження також використані серії гістологічних зрізів із музею кафедри анатомії людини Буковинського державного медичного університету. Препарати плодів масою понад 500,0 г вивчали безпосередньо у Чернівецькому обласному дитячому патолого-анатомічному бюро. Комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету від 16.11.2006 р. (протокол № 14) порушень морально-правових правил при проведенні медичних наукових досліджень не виявлено.

Періоди внутрішньоутробного розвитку (зародковий, передплодовий і плодовий) систематизовані за класифікацією Г.А.Шмидта (1968). Вік об'єктів дослідження визначали за таблицями Б.М.Пэттена (1959) і Б.П.Хватова, Ю.Н.Шаповалова (1969) на підставі вимірювань тім'яно-куприкової довжини (ТКД).

Фіксовані препарати зародків і передплодів після промивання заливали парафіном. З парафінових блоків виготовляли серії гістологічних зрізів затовшки 5-15 мкм. Препарати різали з допомогою санного мікротома в одній із трьох взаємно перпендикулярних площин, що давало змогу просторово вивчати будову окремих структур та їх взаємовідношення. Перед проведенням через батарею етилових спиртів деякі препарати тотально забарвлювали борним карміном, а після виготовлення зрізів їх дофарбовували на предметних скельцях гематоксилін-еозином, ліонською синькою, пікрофуксином, бісмарк браун, індігокарміном або за методом ван Гізон, що дозволяло отримати диференційоване забарвлення різних тканин. Після фіксації препаратів у канадському бальзамі їх вивчали під світловим мікроскопом.

Також нами використаний метод виготовлення серій гістологічних зрізів чоловічих статевих органів у плодів різних вікових груп. Відпрепарувавши органи черевної порожнини і таза, вивчали форму, загальну будову, топографію, відношення до очеревини яєчок і над'яєчок, їх взаємовідношення із суміжними органами та фасціально-клітковинними утвореннями і судинами, проводили їх морфометрію. Макроскопічне вивчення особливостей будови і топографо-анатомічних взаємовідношень передміхурової залози, сім'яних пухирців, сім'яви-носних проток проводили на комплексі органів таза (сечовий міхур, передміхурова залоза, сім'яні пухирці, сечоводи, сім'явиносні протоки, пряма кишка). Для детального дослідження органи виділяли з порожнини малого таза після їх попереднього макроскопічного вивчення. У 3-місячних передплодів і 4-місячних плодів, як правило, використо- вували органи таза разом із кістковими структурами таза. Під час препарування замальовували окремі структури, а препарати з анатомічними особливостями після закінчення препарування підлягали фотодокументу-ванню (Ю.Т.Ахтемійчук, О.В.Цигикало, 2000).

Для визначення зовнішньої та внутрішньої будови і просторово-часових взаємовідношень чоловічих статевих органів і структур використовували метод виготовлення реконструкційних моделей. Графічні та пластичні реконструкції виготовлялися в наших модифікаціях (декл. пат. № 59125 А, декл. пат. № 59127 А, пат. № 19645, пат. № 19646, пат. № 19647). Взаємовідношення органів і структур чоловічої статевої системи на різних рівнях хребта визначали на топографо-анатомічних зрізах передплодів і плодів, уточняючи скелетотопію органів методом рентгенографії та магнітно-резонансної томографії.

Для проведення статистичного аналізу експериментальних результатів вибрано один із додатків MS Office процесор електронних таблиць MS Excel 2003. Стандартна похибка майже для всіх вимірювань не перевищує 5%.

Результати дослідження та їх аналіз. Проведене дослідження показало, що у зародковому періоді розвитку (4,0-13,0 мм ТКД) статева й сечова системи за їх топографо-анатомічними взаємовідношеннями складають єдиний морфофункціональний сечостатевий комплекс. Закладки мезонефросів визначаються у зародків 4,0-5,0 мм довжини у вигляді поздовжніх, веретеноподібних випинів на задній стінці вторинної порожнини зародка, латеральніше закладок дорсальної аорти та хребта і дещо вентральніше кардинальних вен. Закладки статевих залоз з'являються у зародків 4,5-5,0 мм довжини у вигляді парних поздовжніх валиків, оточених щільним скупченням мезенхіми. Ми вважаємо, що ці валики є похідними інтенсивної проліферації целомічного епітелію в даній ділянці.

У зародків 9,0-10,0 мм ТКД з'являється зачаток повідця яєчка, який представлений щільно розташованими клітинами мезенхіми, серед яких визначаються нечисленні колагенові та еластичні волокна. Починаючи з зародків 10,0-12,0 мм ТКД повідець відходить від каудального відділу мезонефроса. У місці фіксації повідця до передньої стінки живота в останній утворюється лійкоподібне втиснення, що слід розгядати як початок формування пахвинного каналу.

Упродовж п'ятого-шостого тижнів ембріогенезу відбувається бурхливий ріст закладок гонад, розміри яких майже досягають розмірів мезонефросів. Останні простягаються від V шийного до II крижового сегментів. У цей період встановлюються тісні корелятивні взаємо-відношення статевих залоз із первинними нирками та наднирковими залозами. Вважаємо, що порушення нормального морфогенезу одного із органів, який входить до складу сечостатевого комплексу, а саме, згідно наших досліджень, мезонефроса, на цій стадії розвитку може призвести до виникнення гіпо- та аплазії статевих залоз. Не виключено, що інтенсивний розвиток надниркових залоз також позначається на подальшому морфогенезі внутрішніх чоловічих статевих органів.

У зародків 11,5-12,5 мм ТКД мезонефричні протоки чітко представлені з обох боків і впадають у верхньобічні відділи сечостатевої пазухи. На цій стадії розвитку каудальний відділ клоаки ще повністю не розділений, а уроректальна перетинка незначної товщини спрямована дистально. У зародків кінця 6-го тижня остаточного розділення клоакального розширення ще не відбулося, проте чітко виявляється ущільнення мезенхіми, що його оточує. Вважаємо це початком закладки скелетно-м'язових утворень таза.

У зародковому періоді розвитку зміщення закладки статевої залози каудально, в основному, зумовлено редукцією краніального відділу мезонефроса та помітним інтенсивним ростом його каудального відділу. На цій стадії онтогенезу на процес переміщення гонади повідець майже не впливає.

На початку 7-го тижня внутрішньоутробного розвитку у закладках гонад вже з'являються певні морфологічні особливості, які свідчать про початок статевої диференціації. У гонадах, подальший розвиток яких відбудеться за чоловічою статтю, виявляється радіального характеру тяжистість переважно в центральній ділянці органа. На цій стадії розвитку відзначений тісний морфологічний зв'язок між нередукованими краніальними канальцями мезонефроса та верхнім кінцем гонади. Слід зауважити, якщо в середній ділянці мезонефроса відсутні просвіти як на рівні мезонефричної протоки, так і мезонефричних тілець, то в частині мезонефроса, яка щільно з'єднана з верхнім кінцем гонади, зберігаються просвіти майже однакового діаметра в більшості мезонефричних канальців, які розміщуються навколо проксимальної частини мезонефричної протоки, діаметр якої значно перевищує описані канальці. Це вказує на початок формування канальцевої системи над'яєчка. Таким чином, канальці над'яєчка є похідними канальців мезонефроса. Найбільш інтенсивні процеси формування канальцевої системи яєчка і над'яєчка відбуваються впродовж 7-8 тижнів внутрішньоутробного розвитку людини, що слід вважати одним із критичних періодів у становленні цієї системи. Порушення синтопічної кореляції між складовими статево-первиннониркового та наднирково-ниркового органокомплексів, а також їх судинного русла може призвести до різноманітних варіантів, вад і аномалій органів і структур презумптивного заочеревинного простору. Взаємозв'язки між канальцевими структурами яєчка та над'яєчка встановлюються наприкінці 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку.

У передплодів 16,5-18,0 мм ТКД між мезонефричними протоками простежуються закладки парамезонефричних проток, які по всій довжині розташовані окремо і лише в каудальній ділянці дещо зближуються між собою. Помітне переважання просвіту мезонефричної протоки над просвітом парамезонефричної протоки на індиферентних стадіях внутрішньоутробного розвитку є підставою вважати, що подальший розвиток гонади піде за чоловічим типом. У передплодів 18,5-19,5 мм ТКД вперше визначається закладка середостіння яєчка у вигляді видовжено-овальної форми тяжа, який представлений щільно розміщеними клітинами мезенхіми, серед яких виявляються поодинокі первинні статеві клітини та клітини целомічного епітелію.

У передплодів 28,0-30,0 мм ТКД у сечостатевій пазусі виявляється ледь помітний перешийок, який розмежовує її на дві, неоднакові за розмірами і формою, частини: краніальну та каудальну. Нами не виявлено ознак диференціювання мезенхіми каудальної частини сечостатевої пазухи, що є джерелом розвитку сечівника.

У передплодів 31,0-32,5 мм ТКД за сформованістю зовнішніх статевих органів макроскопічно можна визначити стать передплода. У передплодів 31,0-34,0 мм ТКД відзначено збільшення довжини і кількості статевих тяжів та просвітлених ділянок між ними. Слід зазначити, що тяжі галузяться і анастомозують між собою. У передплодів цієї вікової групи прослідковується формування ніжних оболонок навколо статевих тяжів. У ділянці майбутнього середостіння яєчка з'являється тяжистість. Клітини тяжів мають целомічне походження, тут виявляються поодинокі первинні статеві клітини.

У передплодів 35,0-38,0 мм ТКД у мезенхімному шарі, що з'єднує середню та каудальну ділянки яєчка з мезонефросом, визначається тяж, який обмежений щілиноподібними просвітами від пухко розташованих клітин мезенхіми навколо останнього. Ми вважаємо, що це є початок формування брижі яєчка. Спереду від дистальної частини сечостатевої пазухи виявляється видовженої форми ущільнення мезенхімних клітин, відмежоване від її передньої стінки, що є закладкою статевого члена. У подальшому (передплоди 45,0-47,0 мм ТКД) чітко визначається закладка печеристих і губчастого тіл статевого члена, а також його ніжок.

У передплодів 46,0-52,0 мм ТКД мезонефрична протока редукована в краніальному та середньому відділах. Діаметр нередукованої частини мезонефричної протоки на рівні статевої залози коливається від 58 до 68мкм. Просвіт мезонефричних проток вистелений однорядним кубічним епітелієм, в якому виявляються цитоплазматичні відростки спрямовані у просвіт проток. У каудальному відділі мезонефричної протоки ззовні виявляється коловий шар клітин мезенхіми з ядрами овальної форми. Структурні перебудови в стінці каудального відділу мезонефричної протоки слід розглядати як формування сім'явиносної протоки.

На початку 11-го тижня ембріогенезу триває редукція парамезо-нефричних проток за винятком з'єднаного їх каудального відділу, що є морфологічним субстратом для утворення передміхурового мішечка. У передплодів 54,0-66,0 мм ТКД порожнина вольфових проток на рівні шийки сечового міхура веретеноподібно розширюється, що можна вважати початком закладки сім'яних пухирців. На подальших стадіях розвитку розширення порожнини мезонефричних проток відбувається переважно в дорсолатеральному напрямку і наприкінці 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку перетворюється в порожнисту трубочку, довжиною 4,0-5,0 мм.

Яєчко, його повідець та над'яєчко на цій стадії розвитку з усіх боків вкриті очеревиною. Під час опускання яєчка і наближення його до глибокого пахвинного кільця піхвовий відросток очеревини і повідець яєчка виявляються в межах поверхневого пахвинного кільця. Зазначимо, що вперше закладка піхвового відростка очеревини з'являється наприкінці восьмого тижня ембріогенезу у вигляді пальцеподібного випину, який злегка занурюється в товщу передньої стінки живота. Нутрощева пластинка піхвової оболонки яєчка і над'яєчка формується ще на початку 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку (передплоди 31,0-46,0 мм ТКД), коли яєчка знаходяться в черевній порожнині. Пристінкова пластинка як складова піхвової оболонки яєчка формується в період проходження яєчка через поверхневе пахвинне кільце в калитку. Остаточний розвиток піхвової оболонки яєчка відбувається після народження внаслідок зростання стінок піхвового відростка очеревини вище рівня верхнього кінця яєчка. У зв'язку з цим, ми не поділяємо твердження, що піхвовий відросток очеревини після опускання яєчок в калитку формує піхвову оболонку яєчка.

У передплодів 55,0-65,0 мм ТКД відбувається більш інтенсивний розвиток статевих тяжів і клітинних тяжів середостіння яєчка. Між суміжними статевими тяжами виникають з'єднання, як в межах однієї часточки, так і в суміжних. У цей період інтенсивно формується сітка яєчка.

Наприкінці 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку ускладнюється будова повідця яєчка, що проявляється збільшенням кількості гладеньком'язових клітин і сполучнотканинних волокон. Це свідчить про активну роль повідця в подальшому опусканні яєчка в калитку.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що вперше просвіти у статевих тяжах яєчка з'являються у плодів 90,0-105,0 мм ТКД. Часточки яєчка у 4-місячних плодів переважно видовженої форми, їх кількість коливається від 48 до 54. У сполучній тканині, що знаходиться між тяжами яєчка розташовані інтерстиційні ендокриноцити. Останні розвиваються невдовзі після початку диференціації тяжів яєчка. На подальших стадіях розвитку (плоди 120,0-135,0 мм ТКД) кожна часточка яєчка містить 3-4 сім'яні канальці у формі петель, між якими розміщуються клітини Лейдіга. У плодів 160,0-175,0 мм ТКД в яєчках продовжується процес каналізації статевих тяжів у напрямку від периферії органа до середостіння та перетворення їх у сім'яні канальці. Слід зазначити, що просвіт останніх неоднакового діаметра, що є свідченням різних термінів їх формування на попередніх етапах внутрішньоутробного розвитку. У 5-місячних плодів сім'яні канальці яєчка набувають підковоподібної форми, в них виявляються первинні статеві клітини та підтримуючі епітеліоцити (клітини Сертолі). У ділянці верхівок часточок звивисті сім'яні канальці продовжуються у короткі прямі канальці, які формують сітку яєчка, розміщену в межах середостіння органа. Більшість сім'яних канальців яєчка утворюють замкнені петлі. На 7-му місяці внутрішньоутробного розвитку сім'яні канальці мають вигляд суцільних клітинних тяжів з незначним просвітом, які складаються з підтримуючих епітеліоцитів і сперматогоній. У проміжках між сім'яними канальцями виявляються інтерстиційні ендокриноцити, кількість яких зменшується в порівнянні з їх кількістю в яєчках 5-6-місячних плодів. На цій стадії розвитку вперше виявляються незначні просвіти у клітинних сім'яних тяжах середостіння яєчка. Наприкінці плодового періоду розвитку спостерігається збільшення часточок яєчка до 110-140.

Починаючи з 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку виявляється чітка структурованість канальців над'яєчка. Зазначимо, що канальці голівки над'яєчка звивисті, їх стінка вистелена одношаровим однорядним, а в деяких місцях одношаровим дворядним кубічним епітелієм. Ззовні від епітелію циркулярно розміщені 5-6 рядів клітин мезенхіми, серед яких визначаються гладенькі міоцити та сполучнотканинні волокна. Канальці над'яєчка в межах його тіла і хвоста мають менш звивистий хід. Стінка порожнини канальців верхньої частини тіла вистелена одношаровим кубічним епітелієм, дозовні від якого розташовані 2-3 ряди клітин мезенхіми, гладеньком'язові клітини та сполучнотканинні волокна. Стінка порожнини канальців нижньої частини тіла і хвоста над'яєчка вистелена одношаровим призматичним епітелієм, навколо якого розміщуються мезенхімні клітини, сполучнотканинні волокна, а також поодинокі клітини Лейдіга. У 7-місячних плодів у порівнянні з плодами попередніх вікових груп зростає звивистість канальців над'яєчка в межах його тіла та хвоста.

Сім'яні пухирці наприкінці передплодового періоду представлені головною трубочкою та її відгалуженнями. Важливим є те, що діаметр трубочки на подальших стадіях розвитку збільшується майже у 2,5 раза. У 4-місячних плодів дистальний відділ сім'явиносної протоки перед з'єднанням із сім'яним пухирцем потовщується та утворює незначний вигин, при цьому порожнина дистального відділу сім'явиносної протоки збільшується більш ніж у два рази в порівнянні з її проксимальним відділом, що слід розглядати як початок формування ампули сім'явиносної протоки. Сім'яним пухирцям притаманна варіантність їх будови. Так, частіше трапляється магістральна форма будови сім'яних пухирців, що характеризується наявністю головної трубочки з незначними її відгалуженнями та менш вираженими вигинами порожнини органа. Рідше виявляється деревоподібна форма будови сім'яних пухирців. Наприкінці 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку визначається нерівномірне розширення порожнин сім'яних пухирців. В окремих ділянках діаметр порожнини сім'яного пухирця в декілька разів перевищує середні її розміри в інших відділах. Кількість вип'ячувань порожнини сім'яного пухирця в процесі розвитку збільшується.

Варто зупинитися на закономірностях гістогенезу стінки сім'яних пухирців. Епітелій слизової оболонки представлений циліндричними за формою клітинами, висота яких упродовж пренатального періоду онтогенезу знаходиться в межах 10-18 мкм. Привертає увагу те, що наприкінці 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку слизова оболонка сім'яних пухирців у деяких місцях утворює ледь помітні поздовжні складки, в подальшому спостерігається поступове збільшення їх кількості та висоти. Починаючи з 7-го місяця внутрішньоутробного розвитку складки слизової оболонки сім'яних пухирців чіткі та розташовані рівномірно по всьому їх просвіту. Аналогічні складки слизової оболонки виявляються також в ампулах сім'явиносних проток і в сім'явипорскувальних протоках. При цьому складки сім'явипорску-вальних проток більш помітні у верхній їх частині, а в каудальному напрямку вони поступово згладжуються. М'язова оболонка сім'яних пухирців складається із зовнішнього поздовжнього та внутрішнього колового шарів. У 4-місячних плодів товщина зовнішнього шару м'язової оболонки 190-200 мкм, а товщина її внутрішнього шару - 12-15 мкм. На подальших стадіях внутрішньоутробного розвитку поступово стоншується м'язова оболонка і наприкінці плодового періоду її товщина становить всього 95-110 мкм. В адвентиційній оболонці сім'яних пухирців, яка сформована сполучнотканинними волокнами, переважають еластичні волокна.

У передплодів 55,0-65,0 мм ТКД майже в три рази переважає діаметр просвіту сечівника. Просвіт передміхурової частини сечівника помітно звужується в каудальному напрямку, переважає товщина його задньої стінки над передньою. При мікроскопічному дослідженні гістологічних зрізів сечівника у плодовому періоді відзначено, що просвіт його передміхурової частини вистелений багатошаровим перехідним епітелієм. М'язова оболонка цієї частини сечівника добре виражена і складається з двох шарів: внутрішнього поздовжнього і зовнішнього колового. У проміжній частині сечівника - епітелій багаторядний призматичний. Слід зазначити, що у 6-місячних плодів передміхурова частина сечівника на горизонтальних зрізах має вигляд „кленового листка“. У 7-місячних плодів вздовж губчастої частини сечівника виявляються поздовжні складки слизової оболонки. У ділянці верхньої стінки губчастої частини сечівника визначаються поперечні складки слизової оболонки, що оточують сечівникові затоки. В останні відкриваються прості трубчасті сечівникові залози. Наприкінці плодового періоду розвитку просвіт губчастої частини сечівника на горизонтальних гістологічних зрізах зірчастої форми, вистелений багатошаровим плоским епітелієм з ознаками ороговіння. До епітелію прилягає пухка волокниста сполучна тканина власної пластинки слизової оболонки. М'язова оболонка губчастої частини сечівника практично відсутня, виявляються лише поодинокі пучки гладеньких міоцитів.

У передплодів 65,0-75,0 мм ТКД відзначений початок формування залозистих елементів передміхурової залози, які виникають внаслідок проліферації епітелію передміхурової частини сечівника, утворюють суцільні клітинні тяжі, напрямок їх росту, як правило, радіальний. Клітинні тяжі в подальшому перетворюються в порожнисті трубочки. Найбільш інтенсивно розвиваються залозисті зачатки дорсальної ділянки передміхурової залози, які з'являються на рівні отворів мезонефричних проток. Внаслідок диференціювання мезенхіми формуються сполучнотканинний остов передміхурової залози та її гладеньком'язові клітини. Таким чином, у 3-х місячних передплодів людини чоловічої статі відзначається інтенсивний розвиток мезонефричних проток, що проявляється у структурних змінах їх стінок, внаслідок чого з'являються закладки сім'явиносних проток, сім'яних пухирців та вивідних проток передміхурової залози.

У плодів 95,0-120,0 мм ТКД дистальний відділ сім'явиносної протоки перед з'єднанням із сім'яним пухирцем потовщується та утворює незначний вигин. При цьому порожнина дистального відділу сім'явиносної протоки збільшується більш ніж у два рази в порівнянні з її проксимальним відділом, що слід розглядати як початок формування ампули сім'явиносної протоки.

Згідно наших даних у розвитку залозистих утворень передміхурової залози виділяються періоди інтенсивного та сповільненого їх формування. Так, у плодів 4,5 місяців відбувається бурхливий розвиток залозистих утворень передміхурової залози, їх загальна кількість на цій стадії найбільша і становить 83-102. З кінця 5-го до початку 8-го місяців внутрішньоутробного розвитку відзначено сповільнення процесу формування залозистих елементів органа. На 8-му та 10-му місяцях активується розвиток залозистих утворень передміхурової залози, що проявляється в збільшенні їх кількості. Залозисті утворення передньої групи, які розміщені в ділянці верхівки передміхурової залози, мають переважно горизонтальний або дещо висхідний напрямок та оточені пучками гладеньком'язових волокон. Досить варіабельною є кількість залозистих утворень, що відкриваються на передній стінці передміхурової частини сечівника. У 4-місячних плодів вони, як правило, розміщуються в межах верхньої частини передньої стінки сечівника і лише поодинокі залозисті утворення виявляються в межах її каудальної частини. Впродовж плодового періоду розвитку кількість залозистих утворень, які відкриваються на передній стінці передміхурової частини сечівника, варіює від 2 до 37. Так, до 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку спостерігається поступове збільшення числа та розмірів залозистих утворень передньої групи передміхурової залози, після чого їх кількість і розміри зменшуються, а деякі з них редукуються.

Упродовж плодового періоду змінюється не тільки кількість залозистих утворень передміхурової залози, але і їх будова. Так, утворення передньої групи передміхурової залози відрізняються незначними, в порівнянні з іншими групами, розмірами. Їх довжина, в середньому становила 280-450 мкм, лише деякі з них досягали 0,9-1,6 мм. Слід зауважити, що в поодиноких випадках (плоди 285,0, 315,0, 350,0 і 365,0 мм ТКД) залозисті утворення, що відкриваються на передній стінці сечівника, краще розвинуті у плодів останніх місяців розвитку, ніж у період інтенсивного їх розвитку (5-ий місяць). Їх залозисті ходи розміщувалися майже по всій товщині нижньої частини передньої стінки сечівника. Залозисті утворення, що розташовані в товщі бічних стінок передміхурової частини сечівника, в основному, представлені залозистими ходами, які виникають з епітелію бічних борозен сечівника. Деякі з них мають вигляд трубочок, які відкриваються в передміхурову частину сечівника безпосередньо на бічних стінках. Їх кількість незначна і коливається від 2 до 25. Цікавим є те, що кількість залозистих утворень бічних стінок з віком плода суттєво не змінюється, а також не спостерігається ознак їх редукції. Упродовж плодового періоду відзначається лише збільшення їх розмірів і формування відгалужень, які майже по всій довжині залишаються клітинними тяжами без просвітів. Також виявляються незначні індивідуальні коливання їх кількості у плодів різних вікових груп. Майже в 50% випадків різниця між їх кількістю справа та зліва становила 1-2. В інших спостереженнях різниця складала 3-5 і лише в одному випадку (плід 348,0 мм ТКД) вона досягала 6-ти. Проксимальні ділянки залозистих утворень, які відкриваються на бічних стінках сечівника, мають вигляд прямих або латерально вигнутих трубочок, а їх дистальні відділи набувають звивистого характеру. Деякі з них прямують у висхідному напрямку, на більшій своїй довжині не мають просвіту та віддають незначну кількість відгалужень.

Найчисельнішими є залозисті утворення, що розгалужуються в товщі бічних відділів задньої стінки передміхурової частини сечівника. На початку 5-го місяця їх кількість найбільша і знаходилася в межах 43-51. На подальших стадіях розвитку кількість залозистих утворень, що відкриваються на задній стінці передміхурової частини сечівника, знаходилася в межах 35-41. Таким чином, не спостерігається збільшення їх кількості з ростом плода.

Починаючи з другої половини внутрішньоутробного розвитку відбувається інтенсивний розвиток фіброзно-м'язової строми передміхурової залози, що проявляється в збільшенні кількості колових і поздовжніх гладеньком'язових волокон, деякі з них стають більш товстими, а окремі волокна - довшими в порівнянні з попередніми стадіями ембріогенезу. Також спостерігається більш щільне розташування сполучнотканинних волокон навколо залозистих утворень передміхурової залози.

Синтопічні взаємовпливи інтенсивно проявляються у плодовому періоді онтогенезу людини, про що свідчить варіабельність зовнішньої будови, розмірів і топографії внутрішніх чоловічих статевих органів у плодів як різних, так і однієї вікової групи. Стимулювальним чинником у визначенні динамічності процесу, пов'язаного з ембріотопографією внутрішніх чоловічих статевих органів є анатомічні особливості будови суміжних органів і структур, зокрема сечового міхура, сигмоподібної ободової та прямої кишок. У плодів форма яєчок, як правило, бобоподібна, округла та овальна, а в поодиноких випадках нами виявлені і такі форми яєчка як: видовжено-овальна, неправильно-прямокутна, згладжена тригранна, півмісяцева тощо. У плодовому періоді розвитку над'яєчко має переважно ретортоподібну та гачкувату форми, однак у 9-10-місячних плодів трапляються над'яєчка у вигляді коми. Рідше спостерігалася гвинтоподібна та S-подібна форми над'яєчка та у вигляді літер „С“та „Г“.

У плодів людини виявляється варіабельність