ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

КУТОЯН Аіда Каренівна

УДК 811.111’42

КОМПОЗИЦІЙНО-МОВЛЕННЄВІ ЗАСОБИ

СТВОРЕННЯ КОМІЧНОГО

В ТЕКСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ КОМЕДІЇ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | кандидат філологічних наук, доцент

САМОХІНА Вікторія Опанасівна,

завідувач кафедри англійської філології

Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор

КУХАРЕНКО Валерія Андріївна,

професор кафедри лексикології та стилістики

Одеського національного університету імені І.І. Мечникова

кандидат філологічних наук, доцент

КОБЯКОВА Ірина Карпівна,

завідувач кафедри перекладу

Сумського державного університету

Провідна установа: | кафедра німецької мови і загального

мовознавства Чернівецького національного

університету імені Юрія Федьковича,

Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться 18 квітня 2007 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077,
м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 16 березня 2007 р.

Учений секретар доктор філологічних наук

спеціалізованої вченої ради А.П. Мартинюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Питання комічного та його форм дотепер залишаються в центрі уваги лінгвістики та суміжних наукових парадигм: філософії, етики, естетики, соціології. З великої кількості теорій комічного, які були започатковані Аристотелем, Т. Гоббсом, І. Кантом, З. Фрейдом, А. Шопенгауером та ін., релевантними для даного дослідження є теорія гри
(Н. Арутюнова, Е. Берн, Л. Вітгенштейн, Т. Грідіна, М. Кронґауз, В. Санніков, Й. Хейзинга), а також теорія інконгруентності (J.H. І. Каnt, А.P. Кeith-Speigel).

У фокусі уваги провідних лінгвістів (І.В. Арнольд, О.П. Воробйова, В.А. Кухаренко,
Л.С. Піхтовнікова) аспекти інтерпретації художнього тексту, у тому числі драматургічного (С.С. Беркнер, В.Я. Мізецька, О.Ю. Титаренко), залишаються пріоритетними.

Викликають інтерес загальні проблеми побудови драматургічного тексту, включаючи власне лінгвістичний аспект (М.Я. Поляков, В.Є. Халізєв, W. Archer, G.M. Bradbrook, J. Gassner, A. Nicoll, J. Styan, S. Smiley), питання драматургічного тексту в історичній перспективі (В.Я. Мізецька), кореляція мовлення персонажів на різних етапах розвитку англійської мови (С.С. Беркнер), композиційно-мовленнєва організація англомовних комедійних драматургічних текстів (І.В. Ступніков, Н.Ф. Тайц, I. Janicka, B.окремі лінгвістичні особливості англомовного комедійного драматургічного тексту (Н.А. Олійник, R. Sharpe). Проте комплексне дослідження механізмів комічного на різних рівнях мові у тексті англійської комедії дотепер не проводилось.

Актуальність теми зумовлена спрямованістю сучасних досліджень на вивчення лінгвопрагматичних, лінгвостилістичних та лінгвокогнітивних аспектів текстів різних типів та важливою роллю комічного в англійській драмі; застосуванням комплексного, системного підходу до механізмів створення комічного в англійському комедійному драматургічному тексті, що відповідає домінантним тенденціям сучасного мовознавства.

Невирішені питання створення комічного вербальними та невербальними засобами в комедійних драматургічних текстах становлять наукове завдання роботи.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дослідження відповідає профілю наукової теми факультету іноземних мов Харківського національного університету імені
В.Н. Каразіна ,,Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу та навчання іноземних мов”, номер державної реєстрації 0103U004255.

Метою дисертаційної роботи є виявлення механізмів створення комічного в англійському комедійному драматургічному тексті.

Відповідно до цієї мети вирішуються наступні конкретні завдання:*

виокремити генетичні та онтологічні особливості комічного в англійському комедійному драматургічному тексті;*

виявити інваріантні ознаки комічного в англійській комедії та їх модифікації в історичній перспективі;*

установити кореляцію й особливості взаємодії різних засобів створення комічного в лінійному та вертикальному контекстах;* 

розкрити комічний потенціал різних компонентів англійського комедійного драматургічного тексту та шляхів його реалізації;*

визначити вербальні і невербальні способи створення комічного й особливості їх взаємодії в англійському комедійному драматургічному тексті.

Об’єктом дисертаційного дослідження є текст англійської комедії XVI-XX століть.

Предметом є композиційно-архітектонічні та вербальні засоби різних рівнів, що використовуються для створення комічного в текстах англійських комедій: фонетичні, морфологічні, лексичні, фразеологічні, синтаксичні.

Матеріалом дослідження слугують 45 творів британських авторів XVI-XX століть (загальним обсягом більше 30.000 сторінок).

Методологічною основою дисертації є комплексний, системний лінгвостилістичний підхід до аналізу тексту, основу якого складають положення теорій інконгруентності та гри.

У процесі дослідження впроваджується традиційний метод безпосереднього спостереження та лінгвістичного опису – для вивчення композиційно-мовленнєвих прийомів створення комічного; гіпотетико-дедуктивний метод – для виокремлення, класифікації та представлення мовного матеріалу; компонентний аналіз – для визначення смислів, що актуалізуються при взаємодії компонентів, які беруть участь у створенні стилістичних прийомів; контекстологічний – для виявлення засобів реалізації комічного; фреймовий та прагмалінгвістичний аналізи – для розкриття механізму комічного впливу в комедійному драматургічному тексті і забезпечення достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено дослідження лінгвокогнітивних та лінгвостилістичних механізмів створення комічного в англійському комедійному драматургічному тексті, у підґрунті якого лежать два базових когнітивних принципи: гри та інконгруентності; встановлено, що ці принципи виявляють зміст конкретних комедійних композиційно-архітектонічних і мовних прийомів; визначено місце та роль окремих засобів у досягненні гумористичного ефекту, розкрито характер їх взаємодії та взаємовпливу.

Вперше виділена ігрова основа тексту англійської комедії як його інгерентна ознака; доведено, що інконгруентність пронизує усі рівні та шари комедійного драматургічного тексту, тобто має наскрізний характер і актуалізується на рівні макро- і мікроконтексту.

Наукова новизна роботи може бути узагальнена у наступних положеннях, що виносяться на захист:

1. Механізми створення комічного ефекту проявляються на всіх рівнях тексту комедії. Комедійний потенціал притаманний сюжетно-композиційним, композиційно-синтаксичним, лексичним, фразеологічним та фонетико-морфологічним пластам комедійного драматургічного тексту.

2. Когнітивно-логічною основою комічного в комедійному драматургічному тексті є принципи гри та інконгруентності, що мають наскрізний характер і пронизують усі рівні текстової ієрархії. Лінгвальна сутність інконгруентністі виявляється в експліцитному вираженні несумісності за допомогою мовних засобів.

3. Усі засоби створення комічного в тексті знаходяться в тісній взаємодії, підсилюючи комічний ефект один одного завдяки конвергенції та феномену іррадіації.

4. Набір інгерентних засобів комічного складає інваріантне ядро тексту комедії (комічна ігрова основа, діалогічна форма, інконгруентність), яке зберігає свою стійкість незалежно від історичної перспективи та жанрової своєрідності конкретного комедійного драматургічного тексту, що не виключає суттєвого варіювання кореляції засобів комічного в різні історичні періоди.

5. Комедійний потенціал окремих компонентів комедійного драматургічного тексту не є однаковим. У найбільш повному вигляді до адресата надходить комічна інформація, носієм якої є персонажне мовлення. Мінімальні втрати обумовлені збереженням, хоч і в трансформованому вигляді, первинного – вербального коду (письмова форма/усна форма).

Авторська мова, яка включає авторську ремарку, аргументум та ін., в комедійному драматургічному тексті розкриває свій комічний потенціал при переході з письмової форми в усну за допомогою перекодування (вербальний/невербальний коди), що викликає певні втрати в лінгвістичному плані, незважаючи на компенсаторні можливості невербальних кодів.

Теоретична значущість дослідження визначається її внеском у лінгвістику тексту і полягає в розробці прийомів нового, системного підходу до вивчення комедійного драматургічного тексту, пов’язаного з дослідженням засобів актуалізації наскрізної категорії інконгруентності, що породжує безліч комічних макро- і мікроситуацій.

Особистий внесок дисертанта полягає у застосуванні теорії гри і подальшій розробці теорії інконгруентності, у розкритті комедійного потенціалу останньої відносно комедійного тексту, а також у виявленні лінгвокогнітивних та лінгвостилістичних механізмів їх актуалізації в англійських комедійних драматургічних текстах.

Практичне значення дисертації визначається можливостями використання її результатів у практичних та теоретичних курсах зі стилістики англійської мови (розділи ,,Фонетична стилістика”, ,,Лексична стилістика”, ,,Стилістична семасіологія”, ,,Синтаксична стилістика”, ,,Функціональна стилістика”), інтерпретації тексту, у спецкурсі з лінгвістики тексту, а також у подальших наукових дослідженнях студентів і аспірантів.

Апробація. Основні положення та висновки роботи обговорювалися на засіданні кафедри англійської філології ХНУ імені В.Н. Каразіна (жовтень 2006) і були представлені на 14 наукових конференціях: щорічних звітних науково-практичних конференціях факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (Харків, 2002-2006); міжнародних науково-методичних конференціях ,,Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика – на шляху до інтеграції” (Харків, 2003) та ,,Четверті Каразінські читання”, присвячені 200-річчю Харківського національного університету (Харків, 2004); міжнародній конференції ,,Переклад як вторинна комунікація” (Харків, 2004), III Всеукраїнській науковій конференції ,,Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу” (Харків, 2005); міжнародній науково-методичній конференції ,,Каразінські читання. Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2005); Всеукраїнському науковому форумі ,,Сучасна англістика: стереотипність та творчість” (Харків, 2006); Всеросійській науковій конференції ,,Треті Лазаревські читання. Традиційна культура сьогодні: теорія і практика” (Челябінськ, 2006); IV Міжвузівській конференції молодих учених ,,Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов та літератур” (Донецьк, 2006).

Публікації. Основні положення роботи викладені у 8 публікаціях автора (5 статтях
у фахових наукових збірниках, затверджених ВАК України, і 3 тезах доповідей на всеукраїнських і міжнародних конференціях).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів
з висновками до них, загальних висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг роботи – 195 сторінок, обсяг основного тексту – 170 сторінок. Бібліографія містіть 351 найменування, список джерел ілюстративного матеріалу –
45 позицій.

У вступі обґрунтовується вибір теми, об’єкт і предмет дослідження, підкреслюється його актуальність і новизна, формулюється основна мета дисертації та її завдання, методика дослідження, теоретична та практична цінність роботи.

Перший розділ присвячений виявленню провідних інгерентних ознак комедійного драматургічного тексту, питанням комічного потенціалу його складових, а також реалізації цього потенціалу за допомогою вербального та невербального кодів; комедія розглядається як тип драматургічного тексту.

У другому розділі аналізуються сюжетно-композиційні засоби створення комічного в тексті комедії з урахуванням вертикального контексту і ролі ігрової основи в ньому. Детально розглядаються основні принципи створення комічного в комедійних ситуаціях і специфічні способи їх мовної реалізації; описуються мовленнєві особливості підсистеми персонажів, підкреслюється роль ‘промовистих’ імен у тексті англійської комедії.

У третьому розділі подається аналіз мовної своєрідності тексту комедії, побудованої за ігровим принципом, а саме створення комічного ефекту на композиційно-мовленнєвому рівні з використанням композиційно-синтаксичних, лексичних, фразеологічних і фонетико-морфологічних засобів. Акцентуються різновиди стилістичних прийомів, що мають найбільший комічний потенціал, а також розглядаються конкретні способи їх актуалізації; виявляються композиційно-архітектонічні засоби створення комічного ефекту.

У загальних висновках узагальнюються основні теоретичні положення і практичні результати дисертації, окреслюються перспективи подальших студій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. ,,Комедія як тип драматургічного тексту”. Картина світу, виражена в англійських комедійних п’єсах, ґрунтується на принципах інконгруентності та гри. Під інконгруентністю маються на увазі різні типи і види невідповідності, дисбалансу і дисонансу. Комедія є одним з найскладніших типів драматургічного тексту: щоб розсмішити глядача, від автора вимагається особлива майстерність і уміння помічати незвичайне у повсякденних речах.

Комедія – це тип п’єси , призначеної для виконання зі сцени; діалогічний тип емоційно зарядженого комічного тексту, в основі якого лежить принцип інконгруентності, що є видовим щодо його родової інгерентної ознаки – ігрової основи. (Під п’єсою мається на увазі загальна видова назва драматургічних текстів, призначених для виконання зі сцени, які не містять ніякого емоційного або стилістичного змісту). У тексті англійської комедії інконгруентність актуалізується на всіх рівнях текстової ієрархії, має наскрізний характер, отримує свій діалектичний динамічний розвиток і сприяє створенню комічного ефекту.

В історичній перспективі комедійний драматургічний текст (далі – КДТ) переживає певні зміни, хоча і зберігає своє інваріантне ядро, яке складається з діалогічної форми і має яскраво виражену комічну ігрову основу, підґрунтям якої є принцип інконгруентності.

Модифікації тексту комедії обумовлені соціально-історичними умовами, етичними й естетичними канонами епохи, виявленням літературних течій та індивідуальним почерком драматурга.

У створенні комічного в КДТ враховується історико-філологічна та соціально-культурна інформація, тобто вертикальний контекст. Автори спираються також на традицію обігравання комізму несумісних понять. Джерело сміху – інконгруентність. Так, у Пардока не викликає подиву пропозиція самому сформувати уряд; його не влаштовує лише те, що з цим проханням до нього звернулися пізно ввечері:

- There’s somebody at the door wanting you to form a government. <…>

- How can I start forming a government at six o’clock in the evening?
(N. Simpson)

КДТ за формою являє собою діалог, що характеризується зміною реплік двох чи декількох персонажів і безпосереднім зв’язком реплік-висловлень із ситуацією. Авторські ремарки та сценічні вказівки, реалізуються різними невербальними засобами (жестикуляція, міміка і таке інше). КДТ спрямований на відображення авторського задуму – створити комічний ігровий тип тексту, що завжди має комічну розв’язку, а також прагматичний ефект впливу на читача – примусити його кепкувати над мовою, діями, вчинками комічних персонажів. Системна організація КДТ виявляється в композиційно-змістовній і специфічній вербальній формах і пронизує всю його текстову тканину.

У КДТ виділено внутрішню (змістовну) та зовнішню (архітектонічну) композиції. Остання включає як облігаторні, так і факультативні елементи. Облігаторними елементами архітектоніки КДТ є дійові особи та акти. До факультативних елементів архітектоніки відносяться: аргумент(ум), пролог, сцени, картини, епізоди, епілог. Внутрішня (змістовна) композиція КДТ містить лише облігаторні елементи, серед яких виділяються: заголовок, список дійових осіб, що на відміну від архітектонічного, включає характерологічний, конотативний чи експліцитний контекст, та діалог.

КДТ є унікальним у тому розумінні, що він має широкий комунікативно-функціональний спектр, а його основними функціями є наступні: розважальна, мовотворча, атрактивна.

КДТ належить до числа відносно ‘жорстких’ текстів. Ця жорсткість випливає з його прагматичної призначеності для сценічної реалізації, розрахованої на 2-4 години реального часу, що відповідає тривалості спектаклю. Це приводить до особливої концентрації усіх засобів, що діють задля створення комічного ефекту, і змушує авторів широко використовувати іррадіаційні властивості багатьох прийомів створення комічного, відбирати лише ті з них, що націлені на негайний комічний ефект.

Незважаючи на жорсткість, тексти англійських комедій не відрізняються чіткістю просторово-часової організації. Автори рідко дотримуються догми трьох єдностей – місця, часу та дії. Це дає їм певну свободу у виборі конкретних комічних по своїй суті способів освоєння художнього простору і часу, зокрема, прийомів анахронізму і просторового стискання, які демонструють значний комічний потенціал завдяки локальній чи темпоральній інконгруентності, що лежить у їх основі. В англійському КДТ усе ширше використовується монтажний принцип побудови тексту, що одержав широке застосування завдяки впливу кіноіндустрії. Монтажний принцип дозволяє забезпечити ту динаміку дії, що є невід’ємною властивістю комедійного тексту.

Частковій трансформації піддається персонажне мовлення: залишаючись у рамках первинного – вербального коду, воно лише переходить з письмової форми в усну. Умови зорового сприйняття вербальної інформації більш сприятливі: читач може читати і перечитувати ті самі відрізки тексту, поки не переконається в повному розумінні певних фрагментів. При усному відтворенні можливі втрати, обумовлені однократністю сприйняття мовної інформації. Проте втрати комічної інформації мінімальні.

У КДТ виділені наступні типи комічного діалогу: а) діалог ‘суто’ інформативного характеру; б) діалог-унісон; в) діалог-двобій.

Комічна інформація, що міститься в авторському мовленні (авторській ремарці, аргументумі та ін. складових), не надходить у повному обсязі до адресата, оскільки первинна вербальна інформація в авторській мові піддається перекодуванню: вербальний код поступається місцем різним невербальним кодам.

У КДТ виділено два основні типи ремарок та їх провідні функціонально-комунікативні ознаки, спрямовані на створення комічного ефекту: a) ремарки, що гротескно описують персонаж, б) ремарки, що перемежовуються з мовленням персонажів.

Серед авторських складових драматургічного тексту комічний потенціал мають заголовки, що задають комічний вектор: “The Devil is an Ass” Б. Джонсона, “Present Laughter” Н. Коуарда. Заголовки також містять алюзії: “The Веggаr’s Opera” Дж. Гея; “Rosencrantz and Guildenstern are Dead” Т. Стоппарда. Найменший комічний потенціал мають такі елементи авторського тексту, як епіграф, аргументум, різні технічні вказівки й авторські записки для постановників. Завдяки своїй подвійній приналежності і до авторського, і до персонажного планів (автор звертається до глядача через резонера), епілог і пролог є також ефективними засобами комічного впливу.

Розділ 2. ,,Лінгвоситуативна інконгруентність як спосіб створення комічного в тексті комедії”. В основі комічного в КДТ лежать різні прояви принципу інконгруентності, тобто різні ігрові безглуздості. Інконгруентність може актуалізуватися на рівні макро- і мікроконтексту. Одним із способів реалізації принципу інконгруентності є прийом інверсії, який передбачає будь-яку зміну соціальних ролей, що цілком природно залишає свій відбиток на мові героїв. Вона може виникнути внаслідок різних непорозумінь, що приводить до порушення мовленнєвих конвенцій і, в остаточному підсумку, викликає комічний ефект.

Своєрідним прийомом вербалізації принципу інконгруентності є пародіювання, що передбачає гіпертрофоване відображення специфічних особливостей певного жанру, форми, індивідуального стилю тощо. Форми пародіювання вирізняються в англійському КДТ значною розмаїтістю і торкаються як вербальних засобів, так і невербальних. Особливо часто об’єктом пародіювання в англійських драматургічних текстах були п’єси У. Шекспіра, при цьому пародіюванню піддаються як окремі сюжетні коди й образи персонажів, так і фрагменти мовлення персонажів з виділенням ключових, часто цитованих слів та виразів, які легко може пізнати реципієнт. Англійські автори звертаються також до ігрового прийому ,,тексту в тексті”: у персонажне мовлення включається добре відомий анекдот, що є своєрідним каталізатором смішного.

У КДТ використовуються і невербальні засоби. Одним з найдійовіших засобів маркування комічного є сміх. Так, сміх персонажів може передаватися спеціальними ономатопеїчними словами: He-he-hem; ha, ha, ha; hoh.

Важливе художнє завдання виконують в англійському КДТ так звані ‘промовисті’ імена. Задана з їх допомогою домінанта поведінки отримує розвиток у власне вербальній (мовленнєва партія персонажа) і невербальній комунікаціях. ‘Промовисті’ імена належать до самодостатніх засобів створення комічного, вони не вимагають додаткового контекстного підживлення, а, навпаки, самі є вихідним пунктом розвитку образу. Особливо популярні ‘промовисті’ імена у КДТ XVI-XVIII ст.

У персонажній підсистемі КДТ зустрічається приблизно 85% ‘промовистих’ імен, які ‘матеріалізуються’ на наступних мовних рівнях: *

фонетичному: алітеруючі (Backbite, Tattle, Trot), ономатопеїчні (Sir Harry Bumper); *

морфологічному: прості, однозначні ‘промовисті’ імена, що мають суфіксальну природу: Languish, Lady Dapper; * 

лексичному:

а) оказіональні утворення (Zeal-of-the-Land, Accost);

б) ‘промовисті’ імена, що мають, як правило, одне значення: Elbow – лікоть,
Mrs. Malaprop – невлад. Місіс ‘Невлад’ і говорить невлад: caparisons замість тощо (R. Sheridan);

в) ‘промовисті’ імена з різною оцінною характеристикою: значенням пестливості (Mistress Quickly – моторна дівчина, швидкоручка, Miss Patsy – роззява, простушка; поблажливої іронії (Politic Wouldbe); зневажливою або презирливою (Haggis Bristle), де Haggis (ірон. – рубець з яловичини з потрохом і приправою – натяк на його повноту); Bristle (букв. – вид волосяного покриву тварин, особливо, у свиней); у героя – борода, що нагадує щетину, як у свині; зі значенням перебільшення або применшення: Broadbent, Littlewit; з грубуватими словами: Joan Trash, Castrone; запозичені з інших мов, які уособлюють певні людські пристрасті: Volpone – лис (хитрість, вдавання), Moska – муха (паразит);

г) скупчення ‘тематичних’ ‘промовистих’ імен: Miss Salt, Mr. Pepper, Mr.Mrs. Vinegar;

д) ‘промовисті’ імена-зооніми: Snake, Nightingale, Wasp, Sneer;

е) ‘промовисті’ імена – назви предметів та частин тіла: Gibbet, Scale, Vizard;

ж) ‘топонімічні’ ‘промовисті’ імена: Lady Bracknell, Lady Stutfield, Mr. Montford, Duchess of Berwick та ін.

У підсистемі персонажів КДТ особливу роль відіграють звертання, характерною рисою яких є експресивність. Смішними звертаннями вони стають тоді, коли один герой з ‘територіальним’ ім’ям звертається до іншого з таким же ім’ям:

Lady Bracknell: Mr. Worthing! (Worthing – місто в Англії)

Rise, sir,…

Gwendolen: Mamma! <…>

I must beg you to retire. This is not place for you (O.Wilde).

(У даному прикладі спостерігається витончена гра слів: леді Брекнелл виявилася не ,,на своєму місці”).

Англійські ‘промовисті’ імена також виражені в КДТ різними частинами мови:

а) простими іменниками і прикметниками: Mrs. Frail, Sullen, Busy;

б) складанням різних частин мови: Footman, Aguecheek, Lurewell, Peachem, Touchstone;

в) дієсловами і віддієслівними іменниками: Win, Cutting;

г) прийменниковими словосполученнями: Zeal-of-the-Land;

д) сполученням префіксів або слів іноземного походження перед ‘промовистим’ ім’ям (напр. ірланд. Fitz у Fitzduppel);

е) сполученням двох ‘промовистих’ слів, з яких виділяється просте ім’я і ‘промовисте’ прізвище: John Littlewit, Humphrey Wasp, Alice Punk, Joan Trash або титул, звання, чин і ‘промовисте’ ім’я: Captain Whit, Dame Purecraft;

ж) сполученням двох ‘промовистих’ імен: Grace Wellborn, Lantern Leatherhead.

95% ‘промовистих’ імен приходиться на XVI-XVIII ст., у той час як у КДТ
XIX-XX ст. ‘промовисті’ імена практично не зустрічаються. Так, у п’єсі Б. Джонсона “Bartholomew Fair” з 28 імен 26 – ‘промовисті’. Уживані в КДТ, вони є образно-фігуральними і несуть конотативний, комічний зміст.

Розділ 3. ,,Композиційно-мовні засоби створення комічного в комедійному драматургічному тексті”. До найбільш популярних фонетико-морфологічних засобів створення комічного у КДТ відносяться різні відхилення орфоепічного характеру, що на папері фіксуються за допомогою графона. Подібні відхилення насамперед характерні для тих дійових осіб, що стають об’єктом глузування. У різні періоди розвитку КДТ, особливо в XVI-XVIII ст., таким об’єктом були іноземці, представники нижчих шарів суспільства, а також люди з психофізичними недоліками, що знаходило висвітлення у вербальній сфері: персонажі, над якими слід було сміятися, заїкалися, шепелявили, гаркавили або демонстрували незв’язність мовлення. У КДТ XIX-XX ст. переважно висміювалися моральні вади особи та суспільства.

До морфологічних засобів створення комічного, поширених у КДТ, відноситься морфемний, або афіксальний, повтор. Особливу популярність він одержав у комедії Реставрації, а також у творчості авторів-абсурдистів, коли обіграється сама форма, а не зміст висловлення:

Ros.: Unorthodox.

Guil.: Undid me.

Ros.: Undeniable. Where were you? (T. Stoppard)

Широко використовується в КДТ комічний потенціал інконгруентності, що виникає при взаємодії в тексті стилістично гетерогенних лексичних одиниць (макаронічна мова). Вплив на публіку тим сильніший, чим контрастніше стилістичне забарвлення лексичних одиниць, що використовуються:

Player: No, no, no! Dumbshow first,

Your confounded majesty! (T. Stoppard)

Історично стабільним популярним засобом комічного в КДТ залишаються різні форми парономазії, у тому числі й малапропізм, які набули особливого поширення у XVIII ст. з появою п’єси Р. Шерідана “The Rivals”. Висловлення міссіс Малапроп, у яких alligators перетворюються в allegory, catastrophe у antistrophe, а particulars у perpendiculars, стали хрестоматійними. Однак цей прийом заміни одних слів іншими, близькими за звучанням, але такими, що не мають точки дотику в значеннєвому плані, застосувався і раніше, зокрема, у п’єсах У. Шекспіра. Малапропізм можна знайти, наприклад, у мові констебля Елбоу з його комедії “Measure for Measure”: suspected – respected; benefactors – malefactors та ін. Малапропізм звичайно свідчить про чималі амбіції дійових осіб, що не відрізняються особливим інтелектом. Інконгруентність між претензійністю та неуцтвом і лежить в основі комічного потенціалу даного прийому.

Одним з різновидів стилістичної інконгруентності є наявність лексичних одиниць різних історичних періодів: архаїзми у певному контексті також можуть перетворитися в засоби створення комічного. Це спостерігається при пародіюванні, коли сучасні автори намагаються передати особливості мови персонажів інших епох, переносячи їх у сучасні умови.

Парадокс як прийом логіко-лінгвістичної інконгруентності закріпився в комедії ідей, засновником якої є О. Уайльд. Побудова парадокса вимагає особливої винахідливості розуму, і тому він з’являється в мові лише визнаних гостряків:

Lord Goring. In married life affection comes when people thoroughly dislike each
other (O. Wilde).

Гра слів, каламбур і, насамперед, зевгма, хоча і менш уживані, ніж цього можна було б очікувати в КДТ, мають значну виразну силу, що дозволяє цим засобам здійснювати іррадіаційний вплив у досить широкому контекстному діапазоні. Зевгма активно використовується для створення комічного ефекту О. Уайльдом:

Lady Caroline. As far as I can see, he is to do nothing but pay bills and compliments
(O. Wilde).

До найбільш уживаних засобів створення комічного ефекту відносяться також такі тропи, як порівняння і метафора. На відміну від піднесених тропів, що використовуються у трагедії, образні засоби в комедії відрізняються приземленим характером. Найпоширенішими семантичними співвідношеннями між референтом і корелятом є наступні конфігурації, що мають найбільший комічний потенціал: Людина-Тварина, Людина-Предмет, Предмет-Людина або Предмет-Соматизм.

Особливо неочікувано й оригінально звучать прийоми, в основі яких лежить порівняння предметів з людиною або людини з будь-яким предметом побутового характеру:

Falstaff: Have I liv’d to be carried in a basket like a barrow of butcher’s offal?
(W. Shakespeare)

Поряд з лексико-семантичними і лексико-синтаксичними засобами меті створення гумористичного ефекту слугують і композиційно-синтаксичні прийоми. До останніх, зокрема, належать репліки ‘убік’, що одержали найбільшу популярність в КДТ XVI-XVIII ст. Контрапункт між умовно експліцитними (сценічними) репліками й умовно імпліцитними (репліки ‘убік’), що складає в даному разі основу інконгруентності, також приводить до комічного ефекту, особливо якщо спостерігається різкий контраст між репліками по аксіологічній лінії: зовнішня меліоративність, люб’язність і ввічливість, що виявляються як у вербальній, так і в невербальній формах, та внутрішня вербальна пейоративність, роздратування і брутальність:

Sir John. Come, kiss me, then.

Lady Brute (kissing him). There: now go. – (Aside) he stinks like
poison (J. Vanbrough).

Репліки з подвійною адресацією (double entendre), особливо популярні у КДТ Реставрації, мають значний комічний потенціал. Інконгруентність оцінки і реакції на одне й те ж висловлення співрозмовника в різних реципієнтів у цьому випадку також приводить до комічного ефекту.

Як засіб створення комічного, використовуються поліадресантні репліки, тобто репліки, що вимовляються декількома персонажами одночасно. Їх гумористичний ефект обумовлений гіперболізацією емоційної реакції, що не зовсім адекватна ситуації.

У текстах зафіксовано і такий засіб комічного впливу, як квазідіалоги. У цьому випадку здійснюється формальна когезія або спостерігається просте співрозташування реплік, не пов’язаних між собою семантично. Подібні форми логіко-лінгвістичної інконгруентності користуються популярністю у авторів-абсурдистів.:

Guil. Exactly what?

Ros. Exactly why?

Guil. Exactly why what?

Ros. What?, etc.(T. Stoppard)

У період Реставрації особливе поширення одержали швидкі, динамічні та дотепні діалоги-двобої, що відомі під назвою ‘repartee’.

Ще один спосіб створення комічного – це порушення анафорично-катафоричних зв’язків у репліках персонажів.

До різних композиційно-синтаксичних засобів досягнення гумористичного ефекту звертаються також автори сучасних ,,похмурих комедій”.

ВИСНОВКИ

Комедійний драматургічний текст – це ігровий текст, призначений для гри зі сцени, усі елементи якого підпорядковуються принципу інконгруентності. Мета гри в комедійному драматургічному тексті – створення комічного ефекту. Ця гра припускає взаємодію акторів в обіграванні комізму інконгруентних уявлень або ситуацій. Гра в комедійному драматургічному тексті також виявляється у грі вербальній, котра забезпечується комплексом лінгвальних засобів різних рівнів, в основі яких також лежить принцип інконгруентності. З лінгвістичної точки зору комедійний драматургічний текст являє собою ігровий мовленнєвий твір, ‘звитий’ з комічних ситуацій, відображених у специфічних формах (сценаріях) і виражених вербальними комічними засобами. Комічне ігрової ситуації і комічне, виражене мовними, ігровими засобами, у комедійному драматургічному тексті діалектично взаємозалежні: узяті разом, вони створюють умовно-ігрове ‘поле’, що імітує реальне життя. Усі мовні ігри (що містять каламбури, жарти, вбудовані анекдоти, пародії, пароніми і таке інше) у комедійному драматургічному тексті утворюють своєрідні ,,ігрові прориви”, вставні ‘епізоди’, що створюють гумористичний ефект. Основою комічного ігрового початку в комедійних драматургічних текстах є різні види вербальної і невербальної інконгруентності, що має наскрізний характер.

Комедійний драматургічний текст будується за певними композиційними законами. У ньому виділяється внутрішня (змістовна) і зовнішня (архітектонічна) композиції, а також типи комічного діалогу: а) діалог ‘суто’ інформативного характеру; б) діалог-унісон; в) діалог-двобій.

Різні компоненти тексту комедії мають неоднаковий комічний потенціал і неоднакові можливості його реалізації. Найбільші можливості закладені у мовленні персонажів. У актуалізації комічного потенціалу персонажної підсистеми велику роль відіграють так звані ‘промовисті’ імена, що є самодостатніми засобами створення комічного, – вони не вимагають додаткового контекстного підживлення, а навпаки, самі є відправною точкою комічного ефекту. Номінативна функція в ‘промовистих’ іменах сполучається з характерологічною. В імені фіксується провідна риса характеру персонажа, що стійко зберігається та обіграється у п’єсі. Це спостерігається в драматургічних текстах, які близькі за своїми характеристиками до комедії характерів.

В авторській мові можливості передачі інформації комедійного плану значно обмежені. Комічна інформація, що міститься в комедійному драматургічному тексті, перекодовується у невербальні формі.

Серед авторських елементів найбільший комедійний потенціал має авторська ремарка і заголовок. Останній задає комедійний вектор розвитку дії.

Найменшим комічним потенціалом вирізняються такі компоненти авторської частини комедійного драматургічного тексту, як епіграф, присвята, авторські записки, аргументум.

З метою реалізації комічних основ у комедійному драматургічному тексті широко послуговуються композиційно-синтаксичними ресурсами. Створити комічний ефект допомагають численні репліки ‘убік’, квазідіалоги, оригінальні поліадресантні і поліадресні репліки.

Комічний ефект досягається і шляхом використання лексичної інконгруентності, що призводить до виникнення макаронічної мови, яка припускає змішування елементів різних мов, а також порушення стилістичної гомогенності між ,,піднесеним-заниженим”.

Парономазія, яка вбирає в себе фонетичну, морфологічну і лексичну складові, забезпечує досягнення комічного в тексті.

Паронімічна атракція також має великий комічний потенціал, що визначає словесну і звукову гру.

У створенні комічного задіяні і тропеїчні засоби, насамперед, метафора і порівняння. Аналіз показує, що найбільшого комічного ефекту досягають ті стилістичні прийоми, де співвідношення референта і корелята основане на таких семантичних конфігураціях, як Людина-Тварина, Людина-Предмет, Соматизм-Предмет.

В арсенал засобів комічного в тексті англійської комедії входять також різні прояви катахрези – лінгвокогнітивної інконгруентності: оксюморон, парадокс, мейозис і гіпербола. Комічний ефект тим сильніший, чим більше елементи даного ряду відрізняються в понятійному плані, позначаючи предмети, явища, почуття з різних сфер життя. Найбільший контраст виникає при співрозміщенні, наприклад, абстрактних, піднесених понять і повсякденних конкретних предметів.

Принцип інконгруентності лежить в основі багатьох конкретних комедійних сюжетно-композиційних прийомів, у тому числі інверсії, пародіювання.

Співвідношення між засобами комічного впливу не є константною кореляцією. Остання змінюється в історичній перспективі, що свідчить про значне розмаїття та неповторність конкретних комедійних драматургічних текстів, кожний з яких характеризується власним набором різнорівневих засобів створення комічного.

Перспективами подальших досліджень у заданій проблематиці є вивчення англійських комедійних драматургічних текстів з погляду теорії інтертекстуальності і виявлення мовних механізмів створення комічного в міжтекстовій взаємодії, у вивченні типологічних особливостей даних типів текстів.

Основні положення роботи відображені в наступних публікаціях автора:

1. Антропонимы в комедийных драматургических текстах и проблемы их перевода // Нова філологія. – 2003. – №4. – С. 240-246.

2. Комічний потенціал інтертекстуальних елементів в англомовній драматургії // Науковий Вісник Чернівецького університету. Германська філологія. – 2004. –
№ 213. – С. 96-102.

3. Комический потенциал паронимических средств в англоязычной драматургии // Вісник Харківського національного університету. – 2004. – № 636. – С. 177-179.

4. Лексические и фразеологические средства создания комического в британской комедийной пьесе XVI-XX вв. // Вісник Харківського національного університету. – 2006. – № 725. – С. 143-146.

5. Текст комедии в системе драматургических текстов // Новітня філологія. – 2005. – №3. – С. 154-161.

6. Традиционные комические образы в английском комедийном драматургическом тексте // Традиционная культура сегодня: теория и практика: Материалы Третьих Лазаревских чтений (21-23 лютого). – Челябинск: Челябинский государственный университет, 2006. – Ч. 2. – С. 161-165.

7. Комедия и ее жанровые разновидности // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали IV Міжвузівської конференції молодих учених (1-3 лютого). – Донецьк: Донецький національний університет, 2006. – С. 252-254.

8. Композиционно-синтаксические средства создания комического
в драматургическом тексте // Сучасна англістика: стереотипність
та творчість: Тези доповідей Всеукраїнського наукового форуму
(16 травня). – Х.: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2006. –
С. 89-91.

АНОТАЦІЯ

Кутоян А.К. Композиційно-мовленнєві засоби створення комічного в тексті англійської комедії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2007.

Робота присвячена встановленню засобів, які створюють комічний ефект в тексті англійської комедії.

Аналіз показує, що головним принципом, який виступає підґрунтям цих засобів та прийомів, є принцип інконгруентності, що трактується як будь-які невідповідності, дисонанс, або контраст. Цей принцип має наскрізний характер і актуалізується в усіх сферах, а також на кожному з рівнів тексту. Він лежить в основі композиції, сюжету, підсистемі персонажів, проходить крізь усі вербальні аспекти: фонетичний, морфологічний, лексичний та синтаксичний. Щодо сюжету та композиції, інконгруентність розкривається в засобах пародіювання, коли йдеться про контраст між оригіналом і похідною формою, та інверсії, яка використовується у разі зміни дійовими особами соціальної ролі спеціально або випадково.

Стилістичні засоби також базуються на принципі інконгруентності, а особливо популярними серед них є малапропізм, парадокс, зевгма.

Тропи, в першу чергу порівняння та метафори, ґрунтуються на контрасті між піднесеними референтами та приземленими корелятами або навпаки.

Об’єднані однією провідною рисою – інконгруентністю в різних її формах – усі ці засоби та прийоми створюють комічній ефект, що підсилюється завдяки їх конвергенції та іррадіації.

Ключові слова: інверсія, інконгруентність, іррадіація, комічний ефект, конвергенція, пародіювання, текст комедії.

АННОТАЦИЯ

Кутоян А.К. Композиционно-речевые средства создания комического в тексте английской комедии. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 – германские языки. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. – Харьков, 2007.

Настоящая диссертация посвящена выявлению средств создания комического в текстах английских комедий XVI-XX вв.

Текст комедии – игровой текст, предназначенный для игры на сцене. Игра интерпретируется, реализуется на всех уровнях текста комедии. Все компоненты данного типа комического текста подчинены целевой установке – играть, обыгрывать, взаимодействовать играя, создавая комический эффект.

Исследование показывает, что основным принципом, на котором строится подавляющее число приемов комического, является принцип инконгруэнтности. Последний трактуется как любое несоответствие, дисгармония, диссонанс, в том числе и противоречие, контраст.

Инконгруэнтность в тексте комедии имеет сквозной характер. Она затрагивает композиционно-архитектоническую и сюжетно-персонажную сферы, проявляется на различных уровнях речевой организации драматургического текста – лексико-семантическом, синтаксическом, фонетико-морфологическом.

В сюжетно-персонажном плане инконгруэнтность наблюдается, прежде всего, в ролевой инверсии, которая заключается в намеренной или непроизвольной перемене социальных ролей действующих лиц. Подобное нарушение коммуникативных конвенций, обусловленное переменой ролевого знака, получает не только невербальную реализацию, но и вербальное выражение. Оно проявляется в нарушении конвенциональных стратегий и тактик, присущих конкретной референтной ситуации, что приводит к комическому эффекту.

На принципе инконгруэнтности строится пародирование. В этом случае речь идет о контрасте между оригиналом и производной формой. Подобное несоответствие касается как целых, так и отдельных сюжетов, фрагментов, действующих лиц, исходных и производных текстов.

На логико-семантической инконгруэнтности основываются в комедии многие стилистические приемы и фигуры, в том числе и широко используемые парадокс, малапропизм и зевгма, в основе которых лежит та или иная форма катахрезы.

Тропы, применяемые в текстах английских комедий, базируются также на резком контрасте между концептами, которые образуют референтно-коррелятивные конфигурации, лежащие в основе соответствующих метафор и сравнений. При этом один из конституентов этой конфигурации обязательно носит приземленный характер.

Комический потенциал инконгруэнтности, возникающей при взаимодействии в тексте комедии стилистически гетерогенных лексических единиц, воздействует на публику тем сильнее, чем контрастнее стилистическая окраска используемых лексических единиц.

Различные формы парономазии, в том числе и малапропизм, особенно актуальный в драматургических текстах XVIII в., являются достаточно эффективными средствами создания комического.

Отклонения орфоэпического характера, фиксирующиеся на письме с помощью графона, относятся к числу наиболее популярных фонетико-морфологических средств создания комического в английском комедийном драматургическом тексте XVI-XVIII вв.

К морфологическим средствам комического воздействия относится аффиксальный повтор, получивший наибольшее распространение в комедийных текстах Реставрации, а также в творчестве авторов-абсурдистов, когда обыгрывается сама форма, а не содержание высказывания.

Традиционный комический прием – каламбур – обладает очень большой силой выразительности, которая позволяет ему оказывать иррадиационное влияние в достаточно широком контекстном диапазоне.

С целью создания комического эффекта в тексте английской комедии XVI-XVIII вв. широко используются такие специфические драматургические композиционно-синтаксические средства, как реплики ,,в сторону”. Контрапункт между условно эксплицитными репликами и условно имплицитными, составляющий основу инконгруэнтности, также вызывает комический эффект, особенно если между репликами наблюдается резкий контраст по аксиологической линии.

Значительным комическим потенциалом обладает прием использования реплик с двойной адресацией, особенно популярный в комедии Реставрации. Инконгруэнтность оценки и реакции на одно и то же высказывание собеседника у разных реципиентов в этом случае также приводит к комическому эффекту.

В качестве средства реализации комического используются и полиадресантные реплики. Комический эффект обусловлен в этом случае гипертрофией эмоциональной реакции, которая неадекватна ситуации общения.

В тексте абсурдистской комедии XX в. комедийные ситуации строятся на нарушении иллокутивно-перлокутивных конвенций, что получает вербальное выражение в бессвязных диалогах, квазидиалогах, где формальное согласование реплик не подкрепляется смысловыми связями. Подобная форма логико-лингвистической инконгруэнтности пользуется популярностью у авторов-абсурдистов.

Все средства, работающие