НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАЛАШНЮК Євгенія Олександрівна

УДК 327.7(4-672ЄС):316.324.8

ПОЛІТИЧНІ ІМПЕРАТИВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

(НА ПРИКЛАДІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, РЕСПУБЛІКИ ІТАЛІЯ І УКРАЇНИ)

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: | доктор політичних наук, професор

МАКАРЕНКО Євгенія Анатоліївна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, завідувач кафедри міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю

Офіційні опоненти: | доктор політичних наук, професор

ГОЛОВЧЕНКО Володимир Іванович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, професор кафедри країнознавства

кандидат історичних наук, доцент

АСАТУРОВ Сергій Костянтинович,

Київський славістичний університет,

завідувач кафедри міжнародної інформації

Захист дисертації відбудеться “26” червня 2007 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий “26” травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к. політ. н. |

О.В. Сушко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Дослідження наукової проблеми політики інформаційного суспільства зумовлюється інтенсивними інтеграційними процесами у політичній, економічній, науково-технологічній та інших важливих сферах міжнародного співробітництва. Міжнародна стратегія становлення глобального інформаційного суспільства змушує як інформаційно розвинуті країни світу, так і країни перехідного типу та країни, що розвиваються, об’єднати зусилля для реалізації програми, ухваленої на Всесвітньому саміті з інформаційного суспільства 2003-2005, яка впроваджується на рівні регіональних та національних урядових інституцій і співробітництва в рамках міжнародних організацій.

Показовими є теоретико-методологічне обгрунтування та політична практика Європейського Союзу, Центральної Європейської Ініціативи та країн-членів цих організацій у сфері інформаційного суспільства, які мають суттєве значення для політичної стабільності, інноваційного економічного зростання, забезпечення конкурентоспроможності європейських інформаційних продуктів та послуг та оптимізації інтелектуального потенціалу Європи.

Саме модель соціально спрямованого інформаційного суспільства Італійської Республіки (члена-співзасновника ЄС та ЦЄІ), яка досить успішно реалізується урядовими структурами цієї європейської держави, дає підстави розглядати її як приклад для реалізації програми побудови інформаційного суспільства в Україні. Йдеться, передусім, про уніфікаційні параметральні характеристики цієї моделі розвитку суспільства з урахуванням соціальної спрямованості державної інформаційної політики, про ступінь вірогідності адаптування її до українських реалій.

Вибір дослідження політики інформаційного суспільства Італійської Республіки зумовлений тим, що Італія виступає в різному статусі вищезазначених європейських інституцій і відіграє як роль інтегратора в європейському регіоні, так і роль каталізатора інтеграції для країн з перехідними економіками, зокрема, країн ЦСЄ та України.

З огляду на те, що стратегія європейської інтеграції України впливає на політичні та економічні пріоритети і програми співробітництва держави з європейськими міжурядовими інституціями у сфері інформаційного суспільства та комунікацій, які охоплюють розвиток сучасної інформаційної інфраструктури, зокрема, національного сегменту мережі Інтернет, інформаційної економіки, адаптацію законодавства інформаційного сектору до законодавства ЄС, впровадження соціально спрямованих проектів, актуалізується проблема варіативності побудови інформаційного суспільства як чинника суспільного прогресу, залежно від специфіки, національних особливостей, характерної ментальності.

Тому важливим є компаративне дослідження політичного досвіду формування інформаційного суспільства в Європі та її державах-членах, де політична влада, демократичні інститути та громадянське суспільство постають перед наслідками поглиблення і розширення європейської інтеграції та необхідністю перегляду концептуальних і практичних підходів до здійснення перспективної інформаційної політики.

Потреба комплексного дослідження особливостей взаємовпливу програм та практики інформаційного суспільства Європейського Союзу, Італійської Республіки та України, випливає з реалій сучасної української політики, оскільки держава постала перед доленосною проблемою вибору оптимального вектора свого розвитку на основі фундаментальних реформ, зміцнення демократії, утвердження верховенства права, ринкової економіки та відродження духовних цінностей української нації. В контексті євроінтеграційних прагнень України Італія виступає в ролі транзитивного актора, завдяки якому, беручи до уваги її важливу роль в ЦЄІ та в Європейському Союзі, політика європейської інтеграції, що запропонована українським урядом, матиме суттєве практичне наповнення. Незважаючи на відмінність вихідних передумов Італії та України у формуванні інформаційного суспільства, аналіз італійського досвіду уможливлює об’єктивні оцінки чинників, що сприяють або перешкоджають інтеграції української держави в європейській інформаційний простір.

Відтак, наукова гіпотеза роботи полягає у спробі обґрунтувати доцільність творчого, але критичного запозичення італійської моделі розвитку інформаційного суспільства в Україні, тобто визначити рольову функцію цього чинника у формуванні стабільної системи перехідного періоду. Цим обумовлюється авторський концептуальний підхід до теми дослідження, суть якого в тому, що, оскільки Європейський Союз є одним з пріоритетів зовнішньої, в тому числі й інформаційної політики України, позитивний досвід Італійської Республіки, набутий у цій сфері, може сприяти інтенсифікації політичного співробітництва України з країнами Західної Європи, поглибленню діалогу з ЄС у сферах зовнішньої та інформаційної політики, тобто загалом вирішенню актуальної проблеми інтеграції держави до кола європейської спільноти. Загальноєвропейські тенденції та національний досвід становлення інформаційного суспільства в Італійській Республіці показують, що політичні і соціально-економічні зміни залежать, передовсім, від політичної орієнтації влади, зміни масової свідомості, демонополізації економічного сектору, впровадження нових технологій в державне та муніципальне управління, соціальної спрямованості державних інформаційних програм.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (номер державної реєстрації 0102U001229).

Мета та завдання дослідження. Окресленні позиції актуальності, а також базової наукової проблеми є підставою для постановки такої наскрізної мети, як: розробка комлексного наукового концепту формування й реалізації політики інформаційного суспільства на прикладі міжнародного співробітництва Європейського Союзу, Центральної Європейської Ініціативи, Республіки Італія та України, якій би враховував різноцільові зовнішньополітичні доктрини, а також диференційовані критерії інформаційної політики європейських інституцій щодо України і відтак з’ясування сутності інформаційної політики України в умовах переходу до моделі політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС.

Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:

· критично оцінити, систематизувати та долучити до вітчизняного політологічного дискурсу теоретичні положення і висновки зарубіжної, зокрема, європейської (італійської) та української суспільно-політичної науки з проблем постіндустріального розвитку;

· з’ясувати критеріальні особливості ідеологічних пріоритетів (політичні, правові, економічні та соціальні) інформаційного суспільства на європейському та національному рівнях;

· здійснити аналіз соціально спрямованої політики інформаційного суспільства Італійської Республіки в контексті двостороннього та багатостороннього міжнародного співробітництва європейської держави;

· виробити авторську концепцію євроінтеграційної політики України за напрямом “інформаційне суспільство” в рамках визначення її залежності від політико-системної модернізації та дій влади і громадянського суспільства;

· запропонувати рекомендації для встановлення стабільних відносин між Україною, європейськими інституціями та їх державами-членами, що базуються на спільних інтеграційних інтересах та цінностях, які сприятимуть здійсненню в Україні реформ в сфері інформаційної політики, відповідно до копенгагенських та мадридських критеріїв.

Об’єктом дослідження є міжнародне співробітництво Європейського Союзу, ЦЄІ, Республіки Італія та України в контексті реалізації глобальної стратегії інформаційного суспільства, а предметом дослідження визначено внутрішні і зовнішні політико-інформаційні чинники європейської інтеграції, методи і механізми забезпечення політики інформаційного суспільства зазначених акторів європейського інформаційного простору.

Методологія і методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є загальні принципи об’єктивності, практичної доцільності та прогностики, які передбачають комплексний аналіз політичних та суспільних процесів на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. Зокрема, в роботі творчо використано методологічні підходи до аналізу теорій постіндустріального та інформаційного суспільства, теорій співробітництва та інтеграції, такі методи наукових досліджень, як: структурно-функціональний, системний, соціологічний, компаративний, прогностичного моделювання та аналізу, метод прийняття рішень, а також ситуативний та статистичний.

Реалізація мети і завдань наукового дослідження обумовили також потребу комплексного аналізу сучасних теорій глобальної цивілізації та її цінностей, відповідних економічних факторів, детермінантів міжнародних інформаційних відносин та інституційних категорій. В дослідницькому полі дисертаційної роботи – інформаційна політика Європейського Союзу, ЦЄІ, Республіки Італія та України як своєрідних підсистем європейського інформаційного простору, які певною мірою відображають характерну варіативність моделей інформаційного суспільства.

Наукова новизна дисертації полягає у з’ясуванні диференційованих складових політик інформаційного суспільства Європейського Союзу, ЦЄІ, Республіки Італія та України, систематизації багатовимірних підходів України до реалізації європейської інтеграційної стратегії в рамках відносин між Україною та ЄС і його державами-членами, що сприятиме утвердженню України як невід’ємної і органічної частини співтовариства демократичних держав та підвищенню ролі України та ЄС на міжнародній арені і розкривається у таких положеннях:

1. проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження політики інформаційного суспільства, з’ясовано сутність авторської концепції євроінтеграційної політики України за напрямом “інформаційне суспільство” в рамках визначення її залежності від політико-системної модернізації та дій громадянського суспільства і влади на підставі огляду досліджень з проблем інформаційного суспільства зарубіжних та вітчизняних фахівців. Акцентовано увагу на сутності феномену “інформаційного суспільства”, оскільки існують різні підходи до його становлення і розвитку, а також до термінології зазначеного цивілізаційного та політичного явища, внаслідок чого, оптимально це явище слід характеризувати як “інформаційне суспільство”;

2. досліджено політико-правові, соціально-економічні та науково-технологічні передумови для формування сучасного європейського інформаційного суспільства, диференційні підходи акторів європейського інформаційного простору до реалізації глобальної стратегії постіндустріального розвитку з вирішальним наголосом на особливостях інформаційної політики в умовах регіональної інтеграції. Береться до уваги докладний аналіз доктрин і практики Європейського Союзу, включаючи документи останніх років, такі, зокрема, як Сьома рамкова програма, “і2010 – Європейське інформаційне суспільство задля розвитку та зайнятості”, “Біла книга” про Європейську політику комунікацій”, що дає підстави стверджувати про оптимальність політичних позицій ЄС як суб’єкта міжнародних інформаційних відносин. Центральна Європейська Ініціатива також будує свою політику інформаційного суспільства, виходячи з інтересів країн-сусідів ЄС щодо вступу до Співтовариства, і країн, що стали членами Євросоюзу упродовж 2005-2007 рр., з метою подолання інформаційної асиметрії в європейському регіоні, вдосконалення інформаційної сфери держав-членів ЦЄІ і поглиблення науково-технологічного співробітництва;

3. евристичне дослідження комплексу стратегічних елементів формування інформаційної політики Італійської Республіки не як інтегрованої частини Європейського Союзу, а як окремого суб’єкта міжнародних відносин дало змогу виокремити зовнішні детермінанти, напрямки міжнародного співробітництва держави, з’ясувати механізм реалізації політики інформаційного суспільства уряду Італії і довести, що різний статус Італії у вищезазначених європейських інституціях, визначає її роль як інтегратора в європейському регіоні, так і роль каталізатора євроінтеграції для країн з перехідними економіками, зокрема, України. Практичний досвід Італії у сфері побудови інформаційного суспільства має систематизований характер, отже стосується не тільки загальнонаціонального, а й регіонального рівня;

4. за допомогою компаративного аналізу доведено, що політика з формування інформаційного суспільства визначається як комплекс тактичних і стратегічних позицій, зумовлених пріоритетами зовнішньої та внутрішньої взаємодії акторів міжнародних інформаційних відносин, зокрема, специфіка міжнародного співробітництва Італії у сфері інформації і комунікації характеризуються об’єктивними та суб’єктивними факторами, пов’язаними з практикою прийняття керівних рішень та впровадження іх у життєдіяльності італійського суспільства;

5. визначено параметральні характеристики національної інформаційної політики України в умовах нового формату відносин з Європейським Союзом, які можуть бути враховані у діяльності урядових структур, відповідальних за реалізацію європейської стратегії зовнішньополітичної діяльності держави та інтеграції України в європейський інформаційний простір. Україна, попри певні кроки щодо реалізації програми формування інформаційного суспільства та впровадження електронного урядування, поки що залишається поза процесом європейської інформаційної інтеграції, оскільки не вироблено чіткої і прагматичної національної стратегії та усвідомлення її пріоритетності у реформуванні всього комплексу життєдіяльності держави владними структурами.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні положення і висновки роботи доповнюють і поглиблюють концептуальний доробок вітчизняної школи міжнародних відносин, зокрема, досліджень з проблем європейської інтеграції та діяльності окремих європейських інститутів, прикладних наукових розвідок з європейської інформаційної політики та формування інформаційного суспільства, а практичні аспекти стосуються актуалізації державних програм і проектів двостороннього співробітництва Італійської Республіки та України, а також ефективної діяльності представницьких і виконавчих органів влади.

Матеріали, висновки та рекомендації дослідження можуть бути використані в навчальних курсах з політології, міжнародних відносин, міжнародної інформації, аналізу зовнішньої політики, інформаційного суспільства, європейських аналітичних досліджень, європейського інформаційного права тощо.

Хронологічні рамки дисертації формально охоплюють період від 1991 до 2006 рр., тобто процеси розширення ЄС та становлення України як політичного актора європейської інтеграції.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи було викладено у доповідях і виступах на міжнародних, наукових та науково-практичних конференціях: науковій конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин”, присвяченої 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-річчю Інституту міжнародних відносин (Київ, 14 жовтня, 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин” (Київ, 18-19 листопада, 2004 р.); міжнародній конференції “Університети – інформаційне суспільство – ЮНЕСКО” (Київ, 2-3 грудня, 2004 р.); науковій конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (Київ, 27 жовтня, 2005 р.); міжнародній конференції “60-річчя ООН: осмислення звершень та шляхи посилення ефективності в ХХІ столітті” (Київ, 3-4 листопада, 2005 р.); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна” (Київ, 3 березня, 2006 р.); науковій конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (Київ, 24 жовтня, 2006 р.); міжнародній науковій конференції “Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози” (Київ, 7 грудня, 2006 р.), П’ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна” (Київ, 2 березня, 2007 р.), а також на засіданнях кафедри міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

В роботі враховано також безпосередній досвід співробітництва автора дисертації з італійським науковим центром Університету Тренто з проблем міжнародних відносин (вивчення теорії та практики формування італійської моделі інформаційного суспільства) та дипломатичним представництвом Італійської Республіки в Україні.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 6 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структурно дисертація складається з трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації –218 сторінок, в тому числі основний тест – 179 сторінок, список використаних джерел (300 найменувань англійською, італійською, французькою, німецькою, українською та російською мовами) – 32 сторінки, додатки – 7 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, визначено актуальність, сутність наукової проблеми і сучасний стан її дослідження, сформульовано мету та завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт та предмет, методологію та методику, визначено хронологічні рамки, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, ступінь та характер апробації і подано загальну характеристику роботи. Обґрунтовано, що формування інформаційного суспільства є одним з ключових пріоритетів реалізації зовнішньої та внутрішньої політики держав, стратегій та програм міжнародного співробітництва в рамках міжурядових організацій, які забезпечують ефективну участь політичних акторів міжнародних відносин в постіндустріальному розвитку.

У Розділі 1 – “Інформаційне суспільство у світових інтеграційних процесах” – обґрунтовано концепцію наукової проблеми; подано класифікацію та критичний аналіз теоретичних та методологічних підходів до політичної природи та характеру міжнародної, регіональної і національної інформаційної політики та інформаційного суспільства, з’ясовано специфіку процесів, явищ і понять, що характеризують сферу дослідження. На компаративному рівні охарактеризовано особливості та відмінності сучасних аналітичних досліджень про вплив глобальних комунікаційних процесів на тенденції розвитку людства за напрямом впливу високих технологій на політичні, економічні та соціальні сфери міжнародного співробітництва. Доведено, що інформаційна парадигма цивілізаційного поступу визначає характерні особливості та диференціацію регіональних і національних моделей інформаційного суспільства, впливає на трансформацію політичних систем та демократичних інститутів. У розділі розглянуто еволюцію та динаміку наукової думки з проблем постіндустріального суспільства, зокрема, проаналізовано погляди італійських науковців на політику формування інформаційного суспільства в умовах євроінтеграції. Аналіз зарубіжних (Й. Масуда, Е. Тоффлер, М. Порат, Т. Стоуньєр, Р. Катц, А.Тойнбі, Ф. Фукуяма, А. Турен, Г. Кан, Ф. Бродель, У. Ростоу, Д. Белл, Ж. Бодрійяр, М. Постер, Р. Арон, Ж. Еллюль, М. Кастельс, Г. Шiллер, З. Бжезинський, П. Дракер, Д. Гелбрайт, Е. Гідденс, Ю. Хабермас, М. Маклюен та ін.) та вітчизняних (Ю. Пахомова, О. Білоруса, Ю. Павленка, Л. Дашкевича, Є. Камінського, Б. Канцелярука, О. Зернецької, О. Сосніна, М. Ожевана, А. Гончаренка, С. Кримського, В. Трощинського, М. Згуровського, В. Бебика, Г. Почепцова, Є. Макаренко, Є. Тихомирової, В. Парфенюка, О. Флюр, та ін.) наукових досліджень, дискусійний характер оцінювання впливу високих технологій на систему міжнародних відносин, свідчить про такі важливі переваги суспільства знань, як універсальність, гнучкість і багатовимірність. Провідні російські теоретики еволюційного розвитку людства Ю. Мелюхін, О. Панарін, Р. Абдєєв, В. Коган, С. Вартанова, Ю. Денисов, В. Виноградов, В. Іноземцев та інші характеризують інформаційне суспільство як принципово новий рівень в історії цивілізації, підкреслюючи такі чинники, як глобалізм інформаційного простору, розвиток комунікаційних мереж, вільний потік інформації через кордони держав. В свою чергу, італійські дослідники Л. Спаланга, К. Массаріні, В. Амбріола, С. Бертаніні, Л. Пратезі, Дж. Ваттімо, Р. Луперіні, У. Еко, В. Конфорті, А. Лабелла, Н. Балестріні, М. Балестріні, Дж. Ферроні, Р. Чезерані, Дж. Фалетті, П. Тонделлі, А. Барікко, П. Вольпоне, А. Табуккі, Т. Віпраіо визначають інформаційне суспільство як пріоритет сучасного світу, в якому інформація стає важливим стратегічним ресурсом, а відсутність його призводить до суттєвих втрат у політиці, економіці та суспільстві загалом. У першому розділі увагу акцентовано на аналізі міждержавного співробітництва в рамках таких організацій, як ЄС та ЦЄІ, який уможливлює принципові висновки про визначення пріоритетів держав-членів європейських інституцій у нових геополітичних реаліях, необхідність політичної, науково-технологічної, економічної та культурної співпраці країн-членів на основі концепції інформаційного суспільства, практики європейських країн у його формуванні. Тенденції європейської інтеграції в контексті реалізації стратегій Всесвітнього саміту з інформаційного суспільства 2003-2005 обумовлюють диференційованість та структурованість інформаційної політики акторів міжнародних відносин європейського регіону, які активно впливають на регіональні та національні політичні рішення і програми міжнародного співробітництва.

У висновках до розділу зазначається, що ефективність європейської інтеграції та спільної зовнішньої політики ЄС визначаються великою кількістю різноманітних внутрішніх чинників як самого Співтовариства, так і держав-членів, серед яких - вдосконалення нормативної бази в інформаційній сфері, професійність політичних еліт щодо реалізації зазначених стратегій інформаційного суспільства, економічна стабільність на основі інтелектуальних ресурсів, забезпечення спільної інформаційної безпеки, збереження самобутньої європейської спадщини та ступінь розвитку національного інформаційного простору.

Розділ 2 – “Політичні імперативи інформаційного суспільства в програмах європейської інтеграції” – присвячено аналізу становлення та правовим засадам функціонування європейського інформаційного суспільства, зокрема, взаємодії та взаємовпливу політик інформаційного суспільства ЄС, ЦЄІ та Республіки Італія (члена-співзасновника ЄС та ЦЄІ). В узагальненій формі представлено концептуальні засади формування інформаційного суспільства в Європі, які полягають у визнанні ключової ролі інститутів європейських міжурядових організацій по реалізації спеціалізованих програм інформаційного розвитку, а також характеристиці базових напрямів національної інформаційної політики європейських країн.

Визначено, що найбільш принциповою концептуальною моделлю інформаційного суспільства Європейського Союзу є політична та економічна стабільність поєднана з різноманітними національними формами інформаційного розвитку. Європейський Союз як міжнародна інституція підтримує доктрину європейської інформаційної економіки, впровадження нових технологій у традиційні сектори промислових галузей, спрямовує розвиток “інтелектуальної” торгівлі для зростання економічної стабільності та конкурентоспроможності Європи на світових ринках. Такі програми, як “Електронна Європа – 2002”, “Електронна Європа – 2005” та “Ініціатива – 2010”, свідчать про еволюцію зовнішньої та внутрішньої політики ЄС у сфері інформаційного суспільства. Постійна співпраця Європейського Союзу та країн-членів організації з іншими європейськими міжурядовими інституціями, зокрема, ЦЄІ, створюють позитивні умови для поглиблення і реалізації європейської програми інноваційного розвитку. Аналіз стратегії та практики Італійської Республіки в контексті побудови єдиного європейського інформаційного суспільства дає підстави стверджувати, що Італія відіграє дедалі вагомішу роль в процесах європейської інтеграції з огляду на заявлену пріоритетну соціальну спрямованість інформаційної політики. У розділі увага приділена дослідженню основних положень та принципів інформаційної політики уряду Італійської Республіки, власне критеріям та інструментам формування італійської соціально спрямованої моделі інформаційного суспільства, питанням подолання інформаційної асиметрії північних та південних регіонів Італії, практичному впровадженню електронного врядування, впливу італійських медіакорпорацій (“Медіасет”, “РАІ”) на забезпечення національних інтересів Італії на інформаційному ринку ЄС. Підкреслено, що політика уряду Італійської Республіки має на меті впровадження електронної демократії, ефективну лібералізацію телекомунікацій, створення необхідних умов для розвитку електронної торгівлі, забезпечення загального і рівного доступу до інформаційних ресурсів, впровадження електронної освіти на загальнонаціональному рівні, (особливо при вирішенні проблеми “цифрового розриву” між Півднем та Північчю Італії). Встановлено, що Європейський Союз як політична, економічна, соціальна структура намагається поглибити та консолідувати політику інтеграційного співробітництва через оптимізацію спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також через координацію інформаційного законодавства та інформаційної політики держав-членів, зокрема, підкреслено, що Італія виробила свої власні механізми прийняття й впровадження політичних рішень та визначила ієрархію інститутів та обов’язки органів влади стосовно взаємодії з Євросоюзом щодо формування інформаційного суспільства.

Зміст Розділу 3 – “Прогностичні тенденції співробітництва України та ЄС у сфері політики інформаційного суспільства” – присвячено аналізу інформаційної політики України в умовах європейської інтеграції, зокрема, характеру співробітництва України з Республікою Італія через європейські міжурядові інституції задля ефективності інтеграції України в європейський інформаційний простір та європейське інформаційне суспільство на основі преференційної моделі асоціативного членства. У розділі досліджуються сучасна динаміка розвитку інформаційного суспільства України, обґрунтовуються стратегічні і тактичні цілі України в процесі інформаційної інтеграції до європейських структур, політичні імперативи національних інтересів в інформаційній сфері та розглядається формування національного інформаційного законодавства. Проте, враховуючи сучасні політичні реалії по реалізації Україною курсу євроінтеграції, з’ясовано, що він, зокрема, у сфері інформаційного суспільства, не був системно прорахованим, не було передбачено можливості гальмування процесу розширення ЄС щодо України, а також не враховані проблеми перманентної політичної нестабільності в державі та неоднозначне ставлення до процесу інтегрування України в ЄС як самого Співтовариства, так і української влади, тобто чинники соціально-економічні, політичні та технологічні. Попри вищезазначене, українські урядові інститути координують зусилля по реалізації проголошеного євроінтеграційного курсу, про що свідчить низка прийнятих та перспективних документів, а також конкретних заходів, спрямованих на вирішення доленосної програми, зокрема, План дій “Україна – ЄС” за напрямом “інформаційне суспільство”, Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, новий базовий договір між Україною та ЄС тощо.

У Висновках представлено основні підсумки дослідження.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та розв’язання наукової проблеми політико-інформаційного виміру формування інформаційного суспільства на прикладі Європейського Союзу, Республіки Італія та України. Системне дослідження політики інформаційного суспільства Італійської Республіки, а також стратегічних завдань та механізмів їх реалізації дозволило реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути досвід Республіки Італія у сфері політики інформаційного суспільства як інтегратора та каталізатора інтеграційних процесів для перехідних країн і запропонувати соціально-спрямовану модель італійського інформаціоналізму для поглиблення співробітництва України з метою перспективної політичної, економічної, інформаційної асоціації з ЄС.

Основні наукові і практичні результати полягають у наступному:

1. Наукові концепції глобалізму, постіндустріалізму, інформаційного суспільства, які набули політичної актуальності в добу постіндустріальних трансформацій, стали предметом гострих політичних дискусій на початку XXI століття, створили ґрунтовну базу з теоретичних та прикладних досліджень інформаційної політики і формування інформаційного суспільства, засвідчили еволюцію та динаміку наукової доктрини глобальної цивілізації.

Амбівалентність глобалізаційних інформаційних процесів виявляється в існуванні суперечливих дискурсів щодо моделей інформаційного суспільства та їх ідеологічного і політичного обгрунтування. Саме диференційовані моделі інформаціоналізму дають можливість з’ясувати притаманні їм параметральні характеристики, основними з яких є: визнання ролі держави та приватного сектору у формуванні інформаційного суспільства, розвиток інформаційної економіки, визнання ролі громадянського суспільства у поширенні електронної демократії, інноваційний характер технологічних змін, соціальна спрямованість інформаційної політики, створення відповідних політичних регламентних і ринкових структур з урахуванням рівноправного доступу суспільства до інформаційних ресурсів.

2. Науковим підгрунтям італійської моделі інформаційного суспільства є теорії постмодернізму, гетероутопії, мультикультуралізму, інтелектуального капіталу та соціальної рівноправності таких дослідників як: Л. Спаланга, К. Массаріні, В. Амбріола, С. Бертаніні, Л. Пратезі, Дж. Ваттімо, Р. Луперіні, У. Еко, В. Конфорті, А. Лабелла, Н. Балестріні, М. Балестріні, Дж. Ферроні, Р. Чезерані, Дж. Фалетті, П. Тонделлі, А. Барікко, П. Вольпоне, А. Табуккі, Т. Віпраіо, які зазначали, що глобалізація формує нову складну соціальну систему, що потребує для забезпечення і посилення позитивних ефектів інформаційного суспільства оптимальних засобів та механізмів для реалізації ухвалених міжнародних програм з постіндустріального розвитку. Фахівці підкреслюють, що високі технології впливають на роль та місце кожної держави у світовій ієрархії, уможливлюють тісну взаємодію між країнами, спричиняють гостру конкуренцію у міжнародних відносинах, зумовлюють глобальні зіткнення міжнародних, регіональних та національних інтересів, принципів та норм діяльності держав. В цих умовах, особливого значення, на думку італійської наукової школи, набуває проблема співвідношення теорій та національної практики формування інформаційного суспільства, встановлення відносин взаєморозуміння та довіри між політичними акторами інформаційного простору, які діють на всіх рівнях державного управління, тобто інтелектуалізація, швидкі темпи модернізації технологій та методів виробництва, посилення нецінової конкуренції, технічні, технологічні й організаційні інновації, які характеризуються як „інтелектуальний капітал”. Саме цим обумовлюється авторський концептуальний підхід до теми дослідження, суть якого в тому, що, оскільки Європейський Союз є одним з пріоритетів зовнішньої, в тому числі й інформаційної політики України, позитивний досвід Італійської Республіки, набутий у цій сфері, може сприяти інтенсифікації політичного співробітництва України з країнами Західної Європи, поглибленню діалогу з Євросоюзом у сферах зовнішньої та інформаційної політики, тобто загалом вирішенню актуальної проблеми інтеграції до кола європейської спільноти.

3. Формування ідеології інформаційного суспільства, прискорена глобальна та регіональна інтеграція радикально змінили стратегію розвитку і спільні зовнішньополітичні доктрини європейських міжурядових інститутів (ЄС та ЦЕІ), національних урядів і європейської спільноти. Міжнародне співробітництво за напрямком “інформаційне суспільство” надає можливість використати потенціал регіональних інститутів, які задекларували у своїх політичних документах важливу роль проблем, що постали перед європейською спільнотою у процесі переходу до інформаційної доби. Європейський Союз та Центральна Європейська Ініціатива реалізують програми інформаційного суспільства, підкреслюючи необхідність диференціації і варіативності національних моделей як складового компонента реалізації регіональної і національної інформаційної політики.

Стратегічною метою досліджуваних європейських міжурядових організацій та держав-членів є прискорене формування європейського інформаційного суспільства, інтеграція і конкурентоспроможність у світовому інформаційному співтоваристві, розвиток інформаційного суспільства шляхом впровадження соціально-спрямованих проектів на основі національного сегменту мережі Інтернет за умови збереження багатокультурності і національної самобутності європейської спільноти, забезпечення вільного вираження поглядів і свободи засобів масової комунікації, доступу населення Європи до надбань цивілізації у цифровій формі. Дослідження політичних імператив європейських інститутів дає підстави зробити висновок про нові тенденції європейського співробітництва в галузі інформації і комунікації, які об’єктивно вказують на реалізацію інформаційної політики на регіональному рівні і формують нову ідеологію європейської інтеграції. Політична практика становлення постіндустріального суспільства в рамках програм і проектів Європейського Союзу та Центральної Європейської Ініціативи виявляє стратегічні підходи до міжнародних інформаційних відносин на регіональному та національному рівнях, включаючи широке представництво нових акторів міжнародних відносин.

Політичний вимір стану співробітництва України з Євросоюзом в контексті становлення інформаційного суспільства показує, що цей процес має еволюційний характер і, з огляду на нинішню ситуацію, розрахований на певну політичну перспективу.

4. Соціально спрямована модель інформаційного суспільства Італійської Республіки визначає детермінантою інформаційної політики держави прагнення побудувати динамічну і конкурентоспроможну економіку знань, активізувати конкуренцію у сфері інформаційної індустрії, забезпечити рівноправний і безперешкодний доступ до фундаментальних інформаційних ресурсів задля оптимізації електронного врядування, електронної освіти та електронної зайнятості, поєднати у практиці формування інформаційного суспільства уніфікаційні параметральні характеристики європейської моделі інформаційного розвитку та національну специфіку. Європейськість інформаційної політики Італії забезпечується чітко скоординованою державною інформаційною політикою на основі загальних ініціатив Європейського Союзу, зокрема, “Електронної Європи”, Лісабонської стратегії, і2010 та ЦЄІ, що дає підстави охарактеризувати Італію як інтегратора в європейському регіоні та каталізатора євроінтеграції для країн з перехідними економіками, зокрема, для України. Специфікою політики інформаційного суспільства Італії є створення спеціального міністерства з питань інновацій і технологій, солідна адміністративна база забезпечення стратегій інформаційного суспільства, помітні досягнення у нормативній сфері, наприклад, прийняття Адміністративного цифрового кодексу 2006 року, який по суті є “цифровою реформою” країни.

5. Актуальною для України є розробка власної національної інформаційної стратегії, яка б гармонійно об’єднувала активізацію внутрішніх ресурсів і різнобічних зв’язків зі світовим інформаційним середовищем, забезпечувала б максимальне використання можливостей, наданих глобалізацією та регіональною інтеграцією, і мінімізувала б її негативні наслідки, забезпечуючи поступове формування інформаційного суспільства держави на засадах європейських стандартів, максимально враховуючи національні інтереси. Нові параметри політичних взаємовідносин, які формуються останнім часом, зокрема, в рамках європейської політики сусідства та нового базового договору між Україною з ЄС, на думку автора дисертації, уможливили б досягнення високого рівня співробітництва і добросусідства, стали б запорукою майбутнього процвітання і стабільності в регіоні, успішного розвитку двосторонніх відносин. Модель соціально спрямованого інформаційного суспільства Італійської Республіки може стати пріоритетним орієнтиром для України у вирішенні проблеми інноваційно-інформаційного розвитку держави, оскільки співробітництво з інформаційно розвинутими країнами ЄС та ЦЄІ істотно сприятиме реалізації обраного європейського вектора української інформаційної політики.

Проте, незважаючи на низку заходів, євроінтеграційні імперативи України мають загалом декларативний характер, оскільки не ґрунтуються на чіткій стратегії – входження до структур європейської спільноти, що пояснюється внутрішніми причинами: жорстоким протистоянням політичних еліт, неоднозначним ставленням до такого вибору української громадськості.

В зв’язку з цим, запропоновано рекомендації, які можуть бути враховані у діяльності урядових структур та відповідних інституцій з питань розвитку інформаційного суспільства для впровадження моделі інформаційного суспільства європейського зразка, а саме: а) поглибити рівень двостороннього співробітництва в сфері інформаційного суспільства та комунікацій, зокрема, в рамках міжнародних організацій на рівні політичних стратегій побудови інформаційного суспільства; б) забезпечити ефективність електронного урядування в Україні на основі європейського досвіду з метою прозорості влади, прийняття і реалізації керівних рішень, формування відповідної масової свідомості для активної участі громадян України; в) розробити і впровадити програми створення спільних наукових центрів з метою обміну новітніми високими технологіями (в рамках нового базового договору між Україною та ЄС), оскільки, впровадження в Україні моделі політичної та економічної інтеграції в рамках інформаційного суспільства на основі збалансованого економічного зростання конкурентоспроможності економіки становить спільний інтерес двостороннього співробітництва України та Італії; г) інтенсифікувати науково-технологічне співробітництво на рівні урядових програм, промислових галузей та громадянського суспільства, зокрема, використати потенціал космічної галузі України та телекомунікаційного сектора Італії для запуску і функціонування спільного супутника, що сприятиме практичній присутності України в європейському інформаційному просторі; д) реформувати освітню галузь України на основі ІКТ-технологій і забезпечити вільний доступ до сучасних напрямків освіти через мережу Інтернет в рамках спільних освітніх проектів провідних університетів України та Італії, впровадити програми комп’ютерізації для різних вікових груп населення з метою широкого доступу до ІКТ-послуг, розробити спеціальні соціальні програми комп’ютерної освіти для малозабезпечених, студентів та людей з обмеженими можливостями.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць:

1. Калашнюк Є.О. Прикладні програми електронного врядування Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини та Республіки Італія за європейською стратегією побудови інформаційного суспільства //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 54 (у двох частинах). ІІ частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. – С. 131-137.

2. Калашнюк Є.О. Трансформація програм інформаційного суспільства країн Західної Європи в контексті WSIS 2003 - 2005 //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 58 (у двох частинах). І частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. – С. 122-127.

3. Калашнюк Є.О. Принципи та механізми інформаційної політики Європейського Союзу //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 59 (у двох частинах). ІІ частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 145-148.

4. Калашнюк Є.О. Особливості формування політичної стратегії України щодо розвитку інформаційного суспільства //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 62 (у двох частинах). ІІ частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 135-139.

5. Калашнюк Є.О. Основні напрямки інформаційної безпеки у сучасному світі //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 64 (у двох частинах). І частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 147-150.

6. Калашнюк Є.О. Соціально-економічні та науково-технологічні детермінанти формування інформаційної політики в умовах глобалізації //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 65 (у двох частинах). І частина. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 167-171.

АНОТАЦІЇ

Калашнюк Є. О. Політичні імперативи інформаційного суспільства в контексті євроінтеграційних процесів (на прикладі Європейського Союзу, Республіки Італія і України). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2007.

У дисертації досліджено сучасний стан і тенденції глобальних комунікаційних процесів; структуровані основні напрямки досліджень інформаційного суспільства американськими, європейськими, російськими та українськими науковцями; визначено вплив інформаційно-комунікаційних технологій на регіональну політику; подано докладний аналіз інформаційної політики Євросоюзу та Італії, а саме - програм становлення інформаційного суспільства та їх впливу на зовнішньополітичні доктрини, створення інформаційної інфраструктури і поширення стратегії електронного уряду; визначено роль та рівень співробітництва європейських міжурядових інституцій у загальноєвропейських інтеграційних процесах та охарактеризовано ефективність форм і методів співробітництва між Євросоюзом, ЦЄІ, Італією та Україною; з’ясовано сутність інформаційної політики України та визначено перспективи її розвитку.

Ключові слова: євроінтеграція, інформаційне суспільство, політичні актори, європейський інформаційний простор, соціально спрямована інформаційна політика, Республіка Італія, інформаційне суспільство України.

Калашнюк Е. А. Политические императивы информационного общества в контексте евроинтеграционных процессов (на примере Европейского Союза, Республики Италия и Украины). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 – политические проблемы международных систем и глобального развития. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины.- Киев, 2007.

В диссертации исследованы современное состояние и тенденции глобальных коммуникационных процессов; структурированы основные направления исследований информационного общества американских, европейских, российских и украинских ученых; определено влияние информационно - коммуникационных технологий на региональную политику; представлен детальный анализ информационной политики Евросоюза и Республики Италия, а именно - программ формирования информационного общества и их влияния на внешнеполитическую доктрину, создание информационной инфраструктуры и распространение стратегии электронного правительства, а также влияния информационных технологий как неотъемлемой части информатизации на развитие общества; определена роль и уровень сотрудничества Центральной Европейской Инициативы в общеевропейских процессах формирования информационного общества и охарактеризованы формы и методы сотрудничества между Евросоюзом, ЦЕИ, Италией и Украиной; рассмотрена сущность информационной политики Украины и определены ее перспективы. В частности, в диссертации обращается внимание на основные тенденции развития украинского информационного общества; обоснованы стратегические и тактические цели Украины в процессе интеграции в европейские информационные структуры; проанализированы императивы национальных интересов в информационной сфере в рамках сотрудничества с Европейским Союзом и странами-членами организации.

В работе представлены концептуальные основы построения информационного общества в рамках Европейского Союза и Центральной Европейской Инициативы. В этом контексте была рассмотрена система институтов, инструментов, а также основные направления европейской информационной политики. Выявлены основные черты информационной политики Республики Италия не только как интегрированной части Европейского Союза и государства-члена ЦЕИ, а и как отдельного субъекта международных отношений; проанализирована основная нормативная база Италии