Львівський державний університет фізичної культури

Ковальчук Лідія Валеріївна

УДК 796.012.2:796.11-053.2/.5 „465.06”

Психофізичний розвиток як фактор готовності шестилітніх дітей до навчання в школі

24.00.02 - фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії та методики фізичної культури і спорту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

Мицкан Богдан Михайлович,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри теорії та методики фізичної культури і спорту.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України Вільчковський Едуард Станіславович,

Львівський державний університет фізичної культури, професор кафедри теорії і методики фізичного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент

Москаленко Наталія Василівна, Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, проректор з наукової роботи.

Провідна установа – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра теоретичних основ і методики фізичного виховання, Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться 22 лютого 2007 року 16 годині 30 хвилин під час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного університету фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного університету фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано січня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба

Загальна характеристика роботи

Актуальність. Протягом останніх 10 років в Україні спостерігається тривожна тенденція до зниження темпів біологічного розвитку дітей різних вікових груп на тлі посилення дисгармонійності морфофункціонального стану (Смін І., 1997; Горішна О., 2001; Кірілаш А., 2002; Мицкан Б., 2003). Особливу занепокоєність викликає фізичний стан 6-річних дітей, серед яких, з року в рік збільшується кількість різноманітних захворювань соматичного і психічного характеру (Виготський Л., 1997; Столітенко Є., 2003). Це негативно відображається на функціональній готовності дітей до навчання в загальноосвітній школі (Баранов А., 1999; Когут І., 2003).

Дослідження Юрко Г. (1991), Голубчікова М. (1995), Москаленко Н. (2003) свідчать про те, що у першокласників, які не досягли належної фізичної готовності, процес адаптації до навчання в школі відбувається ірраціональним шляхом, тобто з ви-соким напруженням діяльності фізіологічних систем організму. Як ре-зуль-тат, виникають труднощі в навчанні та посилюються гострі й хронічні недуги.

Соматичне здоров’я і психофізичний розвиток нерозривно пов’язані зі створенням у школі необхідних умов для фізичного виховання 6-річних дітей (Антропова М., 1997; Берестецька И., Вовченко И., 2000). Проблема нормування рухової активності дітей не втрачає актуальності й потребує наукового вирішення та подальшого методичного удосконалення (Венг-ляр-ський Г., 2002, Москаленко Н., Власюк О., 2003), оскільки негативні наслідки інтенсивного розумового навантаження можна значною мірою зліквідувати шляхом застосування традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання. На сьогодні фізична підготовленість дітей і підлітків України не відповідає вимогам сучасного суспільства загалом та особистості зокрема (Боделан О., 1998; Шиян Б., 1999; Корнієнко С., 2000; Круцевич Т., 2005).

Раціонально використовуючи різноманітні засоби і методи фізичної культури, в тому числі й народні рухливі ігри, можна не тільки ліквідувати негативні наслідки ранньої соціалізації, але й підвищити рівень фізичної та розумової працездатності (Приступа Є., Слімаковський О., Лук’янченко М., 1999; Вільчковський Е., 2000; Мицкан Б., Презлята Г., 2003; Круцевич Т., Давиденко О., Смоліус Г., Когут І., 2005).

Ефективність навчання у школі залежить не тільки від профілю соціального розвитку дитини (Фурман А., 2000), але й від рівня її психо-фізичного статусу, що вимагає адекватних та дієвих засобів і методів їх удосконалення. Тому дисертаційне дослідження спрямоване на виявлення взаємозв’язків між психічним розвитком та готовністю 6-річних дітей успішно здійснювати навчання у школі, і потребувало застосування корекційного впливу засобами фізичної культури на стан соматичного здоров’я, фізичної та розумової працездатності.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження обумовлена проблемою підвищення рівня психофізичного розвитку 6-річних дітей, як одного з чинників їх готовності до успішного навчання у школі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися відповідно до Зведеного плану науково-дослідної роботи Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. в рамках теми 2.1.11 “Особливості фізичного розвитку і соматичного здоров’я дітей і підлітків Гуцульщини”, номер державної реєстрації 0101 U 004940.

Роль автора у виконанні цієї теми полягала у вивченні соматичного здоров’я, психічного та фізичного розвитку 6-річних дітей (дошкільників та першокласників), у складанні й реалізації програми фізичного виховання, спрямованої на покращення їхнього психофізичного розвитку.

Об’єкт дослідження – процес психофізичної підготовки 6-річних дітей в умовах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження – психофізичний розвиток особистості 6-річного школяра.

Мета роботи – оптимізація психофізичних якостей 6-річних дітей засобами фізичної культури з метою їх адаптації до навчання в школі.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі завдання:

1. Вивчити стан соматичного здоров’я, рівень фізичного розвитку, рухової активності 6-річних дітей;

2. Встановити рівень сформованості психофізичних якостей 6-річних дітей різного ступеня соціалізації;

3. З’ясувати вплив нетрадиційних засобів фізичної культури (народних рухливих ігор) на психофізичний розвиток першокласників.

Для розв’язання поставлених завдань використовували такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез та узагальнення науково – ме-тодичної літератури з досліджуваної проблеми); емпіричні (спостереження, педагогічний експеримент, фізіо- й соматометричні методи); методи мате-матичного аналізу отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у новому підході до розв’язання наукових завдань, що передбачають покращення психофізичного розвитку як чинника готовності 6-річних дітей до навчання у школі. Результати тестування фізичних і психічних якостей 6-річних дітей вперше виявили, що рання соціалізація (навчання з 6-років) за умов низького рівня психофізичного розвитку негативно впливає на фізичну і розумову працездатність, функціональний стан серцево-судинної та дихальної систем, викликає зростання захворюваності дітей.

Вперше теоретично і експериментально обґрунтовано ефективність програми оптимізації психофізичних якостей (уваги, пам’яті саморегуляції, витривалості, м’язової сили, гнучкості, швидкісних здібностей), яка перед-бачала застосування народних рухливих ігор різної спрямованості щодо розвитку фізичних якостей у певних співвідношеннях.

Вперше виявлено ефективність сукупності тестів (державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України, визначення фізичної працездатності за тестом РWС150, фізіологічні тести, вербальні тести, тест Керна-Йерасека, тест копіювання безтолкових складів, фремінгемська методика, визначення соматичного здоров’я за Г.Апанасенко) оцінки фізичного та психічного статусу 6-річних дітей з метою визначення їх готовності до навчання у школі.

Підтверджено, що низький рівень соматичного здоров’я і психофізичного розвитку створює значні труднощі в особистісній адаптованості 6-річ-них дітей до умов навчання в школі, а рання соціалізація, при відсутності належного рівня рухової активності, призводить до затримки їхнього фізичного розвитку, погіршення соматичного здоров’я і психічних якостей.

Розширено уявлення про вікові та статеві особливості соматичного здоров’я і фізичного розвитку 6-річних дітей, які навчаються у дошкільних закладах і загальноосвітніх школах.

Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості їх використання при побудові занять з фізичного виховання для дошкільників і дітей молодшого шкільного віку.

Застосування народних рухливих ігор різної спрямованості й дозволяє оптимізувати рівень рухової активності 6-річних школярів, забезпечити належний психофізичний розвиток як пе-редумову успішного навчання у школі.

Результати дослідження впроваджено у практику фізичного виховання школярів загальноосвітньої школи № 23 (акт № 2 від 17 вересня 2005 року) й дитячих дошкільних закладів “Кристалик ” (акт №3 від 11 вересня 2005 року) та “Колобок” (акт № 1 від 1 жовтня 2005 року ) м. Івано-Франківська.

Матеріали дисертації можуть бути використані: під час комплексної оцінки стану психофізичної готовності дітей 6-річного віку до навчання в школі, у навчальному процесі, спрямованому на підготовку фахівців фізичного виховання до роботи із дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку.

Особистий внесок дисертанта полягає у розробці основних ідей та положень досліджуваної теми, визначенні об’єкту і предмету дослідження, формуванні мети і завдань, виборі методів, організації та проведенні педагогічного експерименту, самостійному виконанні всього обсягу експе-риментальних досліджень, аналізі отриманих результатів, розробці програми оптимізації психофізичного розвитку дітей шестирічного віку.

У спільних публікаціях автору належать ідея, експериментальні дані, статистичне обчислення отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були представлені на міжнародній науково-практичній конференції “Молода спортивна наука України” (Львів, 2002-2003); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні” (Рівне, 2003); всеукраїнській науковій конференції “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти” (Тернопіль, 2003); всеукраїнській науковій конференції “Традиції української фізичної культури і формування системи фізичного виховання в Україні” (Львів, 2003); I міжрегіональній науково-практичній конференції “Кінезіологія в системі культури” (Івано-Франківськ, 2001); щорічних наукових звітних конференціях викладачів і аспірантів Прикар-патського національного університету імені Василя Стефаника (2002-2005).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи висвітлено у 10 працях (9 статей, 1 тези), з яких 4 опубліковані у наукових фахових виданнях ВАК України. Дві роботи опубліковані у співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Текст дисертаційної роботи викладено на 173 сторінках і складається з переліку умовних скорочень, змісту, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та 2 додатків. Цифрові дані подано у 43 таблицях, проілюстровано 21 рисунком. У роботі використано 256 літературних джерел, з яких 11 – іноземних авторів.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок дисертанта, описано сферу апробації результатів дослідження, подано інформацію про публікації, структуру, обсяг дисертації.

У першому розділі “Вплив ранньої соціалізації на психофізичний розвиток і соматичне здоров’я 6-річних дітей” проаналізовано проблему ранньої соціалізації дітей 6-річного віку, причини низького рівня фізичного розвитку і психосоматичного здоров’я першокласників. Розглянуто сучасний режим навчального процесу і його вплив на рухову активність школярів молодшого шкільного віку. Відзначено важливу роль фізичних вправ та рухливих ігор для забезпечення біологічних потреб дітей у руховій активності.

“Шкільна незрілість” 6-річних дітей залишається складною та до кінця не вирішеною проблемою сьогодення. Незважаючи на значну кількість ди-дактично-методичних розробок, призначених для підвищення ефективності системи підготовки дошкільнят (Дубогай О., 1991; Вільчковський Е., 1998; Антропова М., 1999), кількість дітей, які не готові до навчання в школі, з кожним роком зростає. Це пояснюється, з одного боку, недосконалістю навчальних програм з фізичної культури для школярів молодшого шкільного віку та критично недостатньою руховою активністю, з іншого – низьким рівнем фізичного розвитку й соматичного здоров’я дітей, та дисбалансом нейрофізіологічних реакцій дитячого організму. Окрім цього, на сьогодні відсутня науково обґрунтована система оцінки готовності дітей 6- річного віку до навчання у школі.

Очевидним є те, що недоліки фізичного виховання (Тупчій Н., 2001; Шиян Б., 2003) та значний відсоток статичного компоненту в добовому бюджеті часу призводять до погіршення адаптаційних можливостей дитячого організму, зниження фізичної та розумової працездатності, зростання відсотка нервово-психічних і соматичних захворювань у дітей.

У другому розділі “Методи та організація дослідження” розкрито суть використання методів дослідження, подано загальні відомості про контингент досліджуваних, описано організацію етапів дослідження.

Дослідження проведено в загальноосвітній школі №23 та дитячому дошкільному закладі “Кристалик” м. Івано-Франківська в період з 2000 до 2006 рр.

Перший етап (листопад 2000 р. – червень 2002 р.) передбачав аналіз науково-методичної і спеціальної літератури, побудову програми досліджень.

На другому етапі (вересень 2002 р. – травень 2003 р.) було здійснено констатуючий експеримент, у ході якого проведено порівняльний аналіз ру-хо-вої активності, рівня фізичного розвитку та психосоматичного здоров’я 6-річ-них дошкільнят і першокласників. В експерименті взяли участь 90 першо-класників загальноосвітньої школи №23 і 35 дошкільників дитячого садка “Кристалик” м. Івано-Франківська.

Для виявлення рівня фізичного розвитку дітей застосовувались антропометричні дослідження. За індексом фізичного розвитку встановлювався ступінь гармонійності розвитку 6-річних дітей. Рівні рухової активності, фізичної і розумової працездатності оцінювались з урахуванням форми навчання (дошкільний заклад, школа), що дало можливість встановити інформативні показники і ступінь “шкільної зрілості” 6-річних дітей.

Третій етап (вересень 2003 р. – червень 2004 р.) передбачав обробку експериментальних даних щодо психофізичних якостей 6-річних дошкільників та першокласників. Враховуючи дані констатуючого експерименту, було передбачено: підбір засобів для програми корекції психофізичного розвитку для 6-річних дітей; визначення педагогічних принципів та умов проведення уроків з фізичного виховання на основі пріоритетного використання народних рухливих ігор з урахуванням рівня фізичного, психічного розвитку і стану соматичного здоров’я дітей.

Під час четвертого етапу (липень 2004 р. – січень 2006 р.) було проведено педаго-гічний експеримент з 6-річними першокласниками. Експеримент проводили на базі Івано-Франківської загальноосвітньої школи № 23. У ньому брали участь 95 дітей 6-річного віку, з якими впродовж навчального року ми проводили заняття за експериментальною програмою. За станом соматичного здоров’я і рівнем фізичного розвитку вони були поділені на три підгрупи: з низьким рівнем соматичного здоров’я – ЕПГ-1, середнім – ЕПГ-2, високим – ЕПГ-3. До складу контрольної групи ввійшли 30 дітей, які займалися за шкільною програмою з фізичного виховання. Шляхом порівняння психофізичних показників дітей на початку та у кінці експерименту було визначено ефективність експериментальної програми. Водночас проведено узагальнення результатів дослідження, формування висновків та наукове оформлення роботи.

У третьому розділі “Фізичний розвиток і рухова активність шести-літніх дітей” - аналізуються результати дослідження рухової активності в добовому бюджеті часу, дані про рівень і гармонійність фізичного розвитку, соматичного здоров’я, фізичної, розумової працездатності 6-річних дітей залежно від форми навчання (загальноосвітня школа, дошкільний навчальний заклад).

Встановлено, що у обстежуваних дітей-дошкільників рівень рухової активності є вищим, ніж у першокласників (рис. 1).

Рис. 1. Порівняльна характеристика витрат добового бюджету часу дошкільниками (n=30) й першокласниками (n=95) до експерименту

Виявлено, що рівень фізичної підготовленості 6-річних першокласників значно нижчий, ніж у їхніх ровесників-дошкільнят. Найбільші відмінності спостерігаються за показниками розвитку силових і швидкісно-силових якостей. Проте у них однаковий з дошкільнятами рівень розвитку швидкісних здібностей. У 6-річних дітей, які мали високі показники гнучкості, спосте-рігалися вищі результати в бігу на 30 м, стрибках у довжину з місця, човниковому бігу, що вказує на важливе значення даної фізичної якості. При цьому показники загальної витривалості у дошкільників були вищими на 10,6%, результати стрибків у довжину з місця – на 4,8%; піднімання в сід за 1 хв – на 8,4%, тривалості вису на зігнутих руках – на 16,7%, згинання і розгинання рук в упорі лежачи – на 9,4%.

Низькі показники соматичного здоров’я були зафіксовані серед хлопчиків і дівчаток першого класу. Аналіз статистичних даних за останні п’ять років виявив (Бариляк І., Полька Н., 2000; Арефєв В., Єдинак Г., 2002; Абрамов В., Борисова Ю., 2003), що на кінець навчального року рівень соматичного здоров’я знижується і захворюваність 6-річних першокласників зростає. Так, найбільша частота недуг спостерігалася у першокласників, і становила у хлопчиків 8, 55% пропущених навчальних днів і 8, 48% у дівчаток (Р<0,05). У дівчаток-дошкільнят цей показник складав 6,32%, а у хлопчиків-дошкільників – 6,11%.

У показниках рівня фізичної працездатності першокласників і дошкіль-нят до початку дослідження було виявлено достовірну різницю (табл.1). При цьому встановлено, що у 6-річних школярів найвищий рівень фізичної працездатності мають діти з високим та середнім рівнем соматичного здоров’я.

Таблиця 1

Фізична працездатність (PWC 150) дітей-першокласників (n=45) і дошкільників до експерименту (n=15)

Х- середній показник; Sх – середнє відхилення; Р – достовірність.

Для встановлення взаємозв’язку між рівнем фізичного розвитку і станом фізичної працездатності ми порівнювали показники кардіореспіраторної системи дівчаток і хлопчиків дошкільнят і першокласників. Було встановлено, що величини індексів Робінсона і Руф’є корелюють із показниками силового індексу, рівнем вегетативної регуляції серцевого ритму і типом судинної реакції дітей 6-річного віку. При цьому діти з низьким рівнем соматичного здоров’я і фізичного розвитку мають недостатні резерви функціонування серцево-судинної системи, що є причиною низької фізичної працездатності. Водночас у дівчаток і хлопчиків – першокласників виявлено низькі показники життєвого індексу, що теж вказує на обмежений аеробний потенціал. Причиною такого стану, як показали наші спостереження, є недостатня увага до розвитку фізичних якостей у процесі фізичного виховання школярів, відсутність системи самостійних позаурочних занять фізичною культурою.

Наступним етапом наших досліджень було визначення стану психологічної готовності до занять у школі, а також встановлення можливої залежності між розумовою працездатністю і рівнем соматичного здоров’я. Доведено, що порівняно з дошкільнятами першокласники на початку навчального року показують на 7,9% (P<0,05) вищі результати в тестах на кількість переглянутих знаків, на 8,5% (P<0,01) нижчі – у частоті аналізу окремого знака, різниця швидкості переробки зорової інформації становить у середньому 0,45 біт/с. Відзначено зниження коефіцієнтів точності та продуктивності відповідно на 0,12 та 2,8 одиниці. Проте вже в середині навчального року ці показники вирівнюються, а в кінці спостерігається стійка тенденція до зменшення. Вищенаведені дані вказують на те, що серед хлопчиків і дівчаток переважають діти з низьким рівнем “шкільної зрілості”. Так, серед хлопчиків виявлено 56,7% дітей із низькою частотою аналізу одного знака, швидкості обробки зорової інформації, коефіцієнтів точності і продуктивності. Серед дівчаток – першокласників ці показники були на 4,6% кращими, що свідчить про їхню вищу розумову працездатність. Однак на кінець року ця різниця нівелюється за рахунок зменшення кількості хлопчиків і дівчаток із високим та середніми рівнями розумової працездатності порівняно з дошкільнятами. Це дає підставу для висновку про те, що саме ці діти є групою ризику з точки зору готовності до навчання в школі.

Для розширеної характеристики психологічних особливостей 6-річних дітей і їхньої готовності до навчання в школі ми використовували модифі-кований багатофакторний тест Керна-Йерасека. Більшість обстежених дітей-дошкільнят за всіма показниками в цьому тесті мали середні значення, тоді як у першокласників на початку навчального року вони були вищими на 7,0% у хлопчиків і на 16% – у дівчаток (P<0,05). У першокласників у цей період навчання виявлено значно кращий стан психологічних якостей (коефіцієнтів продуктивності й точності) та оперативної пам’яті. Водночас для них характерним був високий рівень частоти аналізу одного знака. Проте на кінець навчального року у першокласників ці властивості є нижчими, ніж у дошкільнят, що дозволяє рекомендувати тест Керна-Йерасека для оцінки впливу навчального навантаження на сенсомоторні властивості і визначення ступеня лабільності нервової системи, а також схильності до неврозів.

Таким чином, проведені дослідження дозволяють виявляти групи дітей із низьким рівнем “шкільної готовності” на основі комплексної оцінки психофізичного розвитку.

Детально проаналізувавши рівень рухової активності, фізичного розвитку і стан соматичного здоров’я, ми сформували три групи дітей, що дало нам змогу простежити за морфофункціональними змінами в організмі дітей під час проведення уроків з фізичної культури за експериментальною програмою та рекомендувати для оптимізації психофізичного розвитку першокласників використовувати рухливі народні ігри, які є найбільш природо-відповідними засобами фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.

У четвертому розділі “Ефективність програми оптимізації психофізич-но-го розвитку 6-річних дітей” представлені результати формуючого експе-ри-мен-ту. Методологічною основою авторської програми був комплексний підхід до розвитку фізичних якостей з одночасним моделюванням позитивного психо-емоційного стану, який створюють рухливі народні ігри, а також збільшення рухової активності за рахунок самостійних занять у позаурочний час.

Метою програми було створити для 6-річних першокласників природо-відповідне ігрове середовище, спроможне забезпечити оптимізацію їхнього психофізичного розвитку та психологічну адаптацію до навчання в школі.

Завдання програми:

1. Ознайомити дітей з різними видами народних рухливих ігор і забав, які є елементами національної культури; забезпечити передачу дітям найкращих зразків народного досвіду тіло виховання.

2. Сприяти підвищенню фізичної й розумової працездатності учнів упродовж навчального дня шляхом оптимізації ігровими засобами змісту різних форм (урок фізичної культури, домашні завдання) та їхнього активного відпочинку.

3. Розвивати основні рухові якості школярів відповідно до вимог “Положення про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України” з урахуванням вікових особливостей організму дітей.

4. Сприяти розвитку психофізичних якостей (уваги, пам’яті, здатності до саморегуляції) шестирічних першокласників.

Для реалізації цих завдань у програму включено ігровий матеріал трьох різновидів:

1. Народні рухливі ігри та забави для спортивно-оздоровчих заходів у режимі навчального дня. Вони покликані підняти продуктивність навчальної діяльності, запобігти гіпокінезії. При цьому перевага надавалася колективним сюжетним іграм з імітаційними рухами та пісенно-речитативним супроводом, які за змістом відповідали конкретній порі року. Це створювало дидактичні умови для реалізації виховних, освітніх і оздоровчих завдань, згуртовувало школярів для виконання спільних узгоджених дій відповідного ритму, розвитку рухової та оперативної пам’яті, яка відіграє важливу роль у формуванні рухових умінь і навичок. Передбачалося, що ці ігри будуть впливати на образну, словесно-логічну й емоційну пам’ять; розвивати опорно-рухову систему, запобігати порушенню постави, розвивати функціональні резерви кардіореспіраторної системи, удосконалювати емоційну культуру.

2. Різновиди народних рухливих ігор і забав, що створюють умови для комплексного виховання як рухових, так і морально-вольових якостей.

3. Народні рухливі ігри у контексті домашніх завдань. Вони спрямовувалися на підвищення рівня фізичної підготовленості дітей і призначені для активного відпочинку відповідно до індивідуальних можливостей організму.

За період експерименту у дітей обох груп відбулися позитивні зміни практично за всіма досліджуваними показниками фізичної підготовленості, але їхній приріст був різний (рис. 2).

Рис. 2. Приріст показників фізичної підготовленості хлопчиків 6 років за період педагогічного експерименту (%) (n=37)

У першокласників експериментальної групи рівень зростання фізичної підготовленості був значно вищим, ніж у школярів контрольної групи, зокрема величина силової витривалості перевищувала контрольні показники на 10,9%, піднімання в сід – на 9,3%, швидкісно-силових якостей на 9,1% (P<0,05). Величина зростання силових показників та результатів у стрибках у довжину з місця у хлопчиків складала 7,7 і 10,4%. Найбільший приріст виявлено у гнучкості (25,5%) і в бігу на 30 м (14,2%).

При цьому міжгрупові темпи приросту були різними і залежали від стану соматичного здоров’я. Зокрема у хлопчиків з низьким рівнем соматичного здоров’я приріст витривалості, силових та швидкісних здібностей був найнижчий і складав відповідно 5,2, 4,8 і 3,1%.

Хлопчики з середнім рівнем соматичного здоров’я у 7 з 8 показників тестування мали вищі темпи приросту фізичної підготовленості. Лише у показниках гнучкості вони на 2,7% поступалися дітям з високим рівнем соматичного здоров’я. Низькі темпи приросту (2,9%) зафіксовані тільки щодо витривалості. Середній рівень зростання був характерний для швидкісно-силових якостей і спритності, гнучкості та силових здібностей (відповідно 9,2%, 23,4% і 7,5%). Решта показників фізичної підготовленості зростали понад 17%.

Результати кінцевого тестування показали, що у 7 з 8 показників фізичної підготовленості хлопчики з високим рівнем соматичного здоров’я мали вищі темпи приросту силових показників (8,9%), ніж у контрольній групі (3,6%). Проте щодо прояву швидкісно-силових якостей, хлопчики третьої експериментальної групи випереджали дітей інших груп тільки на 4,2%.

Після закінчення експерименту хлопчики з високим рівнем соматичного здоров’я мали вірогідно кращі показники за рівнем розвитку гнучкості, витривалості, швидкісно-силових якостей ніж представники контрольної групи. Водночас у них був вищий рівень розвитку силової витривалості й спритності, що вигідно виокремлювало їх з поміж однолітків першої та другої груп.

За період експерименту у дівчаток теж відбулися позитивні зміни за всіма досліджуваними показниками (рис.3).

Рис. 3. Приріст показників фізичної підготовленості дівчаток 6 років за період педагогічного експерименту (n=53 )

Величина приросту різних параметрів фізичної підготовленості у дівчаток експериментальної групи коливалася в широкому діапазоні від 6,3 до 20,3%. У дівчаток контрольної групи цей діапазон був дещо меншими (від 4,8 до 18,4%).

У дівчаток відбулися позитивні зміни за всіма показниками фізичної підготовленості порівняно з контрольною групою. Так, результати в бігу на 300 м зросли на 24,5%; у стрибках у довжину з місця – на 19,0%; у висі на зігнутих руках – на 14,4%; у бігу на 30 м – 10,1%; у човниковому бігу – на 6,8%; у нахилі тулуба вперед з положення сід – на 17,1%.

Відносно низькі темпи приросту силових показників порівняно з темпами зростання інших складових фізичної підготовленості пояснюються тим, що в програмі оптимізації психофізичного розвитку дітей 6-річного віку вико-ристовували рухливі народні ігри, які найбільше сприяють розвитку швидкісних і швидкісно-силових якостей. Різниця темпів зростання у хлопчиків і дівчаток І-ІІІ експериментальних підгруп зумовлена їхнім соматичним станом.

Аналіз стану захворюваності показав, що діти експериментальних груп мали на 29,9% менше пропусків занять через хворобу, ніж їхні однолітки з конт-рольної групи. Особливо це стосується пропусків уроків у ІІ і ІІІ навчальній чверті, коли відбувався спалах вірусних інфекцій.

Загальна тенденція до зростання фізичної підготовленості у всіх підгрупах хлопчиків і дівчаток – першокласників чітко корелює зі зростанням обсягу рухової активності в добовому бюджеті часу. Так, у хлопчиків і дівчаток вона зросла відповідно на 42,93 і 46,38% (Р<0,05). При цьому у першокласників усіх експериментальних підгруп відбулися вірогідні (Р<0,01) зміни за всіма показниками соматичного здоров’я. Життєвий індекс хлопчиків підвищився на 43,12%, силовий – на 15,16%; індекси Руф’є – на 29,82%; індекс Робінсона – на 15,36% (Р<0,05). У дівчаток ці показники складали відповідно – 34,20%; 15,3%; 42,85% і 14,65% (P<0,05).

В умовах педагогічного експерименту величина фізичної працездатності у 6-річних хлопчиків – першокласників експериментальної групи з низьким рівнем соматичного здоров’я збільшилася на 6,61%, із середнім – на 9,47%, з високим – на 4,75%; у дівчаток – відповідно на 6,92%, 5,37% і 3,04% (P<0,05). Реалізація експериментальної програми спричинила збільшення величини індексів, які характеризують стан соматичного здоров’я першокласників всіх експериментальних підгруп (рис. 4, 5).

У свою чергу зростання рівня соматичного здоров’я супроводжувалося покращенням розумової працездатності. Так, показники частоти аналізу одного знака зменшилися на 34,2% порівняно з контрольною групою (P<0,05). При цьому вірогідно зросли можливості запам’ятовування розглянутих знаків, кількість яких у першій експериментальній підгрупі становила 68,7±4,20, у другій – 45,2±2,31, у третій – 39,8±1,43.

Рис. 4. Приріст показників соматичного здоров’я хлопчиків - першокласників після педагогічного експерименту (n=37 )

Рис. 5. Приріст показників соматичного здоров’я дівчаток -

першокласниць після педагогічного експерименту (n=53 )

У дітей з низьким рівнем соматичного здоров’я також була найвищою кількість правильно закреслених знаків – 7,88±0,34. У школярів з середнім рівнем соматичного здоров’я цей показник становив 6,03±0,5 знака, у дітей з високим рівнем соматичного здоров’я він дорівнював 6,45±0,5 знака.

Щодо швидкості переробки зорової інформації, то у хлопчиків-першокласників обох груп вона достовірно не відрізнялася. Серед дівчаток вірогідні зміни виявлені тільки у дітей з середнім рівнем соматичного здоров’я. За показниками коефіцієнту продуктивності діти експериментальної групи мали вірогідно вищі результати, ніж у контрольній групі, особливо у другому півріччі.

Отже, отримані результати дозволяють стверджувати, що програма фізичної підготовки 6-річних першокласників, побудована на основі єдності фізичних вправ з рухливими народними іграми, дозволяє істотно підвищити рівень рухової активності, фізичної та розумової працездатності, а також соматичного здоров’я, що є важливою передумовою успішного навчання дітей 6-річного віку.

У п’ятому розділі “Обговорення результатів дослідження” на основі порівняльного аналізу результатів власного дослідження та узагальнення даних науково-методичної літератури було виділено основні властивості (рівень фізичного розвитку, соматичного здоров’я, фізичної і розумової працездат-ності), які визначають готовність 6-літніх дітей до успішного навчання в школі.

Результати нашого дослідження підтверджують, що досягнення і корекція ступеня “шкільної зрілості” не втрачають своєї актуальності й залишаються до кінця не вирішеною проблемою (Антропова М., 1999, Круцевич Т., 2005, Шиян Б., 2006, Власюк О., 2006).

Підтверджено дані (Вільчковський Е., 2001; Міщенко О., 2002; Воропай С., 2001; Мицкан, Б., 2003) про те, що на рівень “шкільної зрілості” впливають різноманітні фактори, які відображаються на рівні фізичного розвитку, фізичної підготовленості і соматичного здоров’я та на стані фізичної і розумової працездатності 6-річних дітей . Перевага дошкільнят над першокласниками за рівнем готовності до занять у школі зумовлена особливостями навчального плану дитячих дошкільних закладів, який передбачає раціональне поєднання та співвідношення фізичної активності й інтелектуальної діяльності.

До результатів досліджень, які доповнюють попередні розробки (Бари-ляк І., Полька Н., 2000; Тупчій Н., 2001; Когут І., 2005), належить порівняльна характеристика рівня фізичного розвитку дітей 6-річного віку. Встановлено, що дошкільнята переважають своїх однолітків першокласників як за рівнем фізичного розвитку, так і за фізичною підготовленістю, а за психологічними властивостями знаходяться на одному рівні з ними. Проведені дослідження розширили бачення проблеми “шкільної готовності” в контексті вивчення функціональних особливостей кардіореспіраторної системи, фізичної і розу-мової працездатності 6-річних дітей.

Новими є дані про негативний вплив ранньої соціалізації на фізичну і розумову працездатність, функціональний стан кардіораспіраторної системи за умови низького рівня психофізичного розвитку 6-річних дітей.

Виявлено морфофункціональні й психологічні властивості, особливості фізичної і розумової працездатності 6-річних дітей, що залежать від різновиду навчання (дошкільний заклад, школа). Розроблено і впроваджено програму оптимізації психофізичного розвитку 6-річних дітей з пріоритетним застосуванням рухливих народних ігор різної спрямованості.

Висновки

1. Проведений ретроспективний аналіз наукової літератури виявив негативний вплив чинників “ранньої соціалізації” на рівень рухової активності, фізичний розвиток і фізичну підготовленість першокласників, що є причиною погіршення стану їхнього соматичного здоров’я і призводить до зниження їхньої фізичної і розумової працездатності. Низький рівень психофізичного розвитку є причиною зростання (до 73%) кількості дітей із низьким рівнем “шкільної зрілості”.

2. Недостатня психофізична готовність шестирічних дітей до навчання в школі призводить до ретардації фізичного розвитку. Зокрема, 37,5% обстежених дітей мали меншу ніж вікова норма довжину, а 12,5% масу тіла, 18,7% – окружність грудної клітки. При цьому у 82,3% хлопчиків і 86,2% дівчаток було виявлено низький рівень фізичного розвитку.

3. Між рівнем рухової активності, станом соматичного здоров’я і “шкільною готовністю” існує тісний кореляційний взаємозв’язок (r=0,89). Серед першокласників з низьким рівнем рухової активності і соматичного здоров’я 87% дітей мають недостатній рівень “шкільної готовності”; з середнім рівнем – 52%, а серед дітей із високим рівнем рухової активності і соматичного здоров’я тільки 12% характеризуються низьким станом “шкільної готовності”.

4. Стан психічної готовності дітей 6-річного віку до навчання в школі є недостатнім. За результатами переробки оперативної пам’яті, швидкості переробки зорової інформації, рівня саморегуляції й коефіцієнта продук-тивності виявлено, що серед хлопчиків-першокласників психічно “зрілих” є 16%, середньо-зрілих – 46,5% і “незрілих” – 37,5%, а з поміж дівчаток відповідно 16,5%, 60, 5% і 23,0%.

За деякими показниками (швидкість переробки зорової інформації, оперативної пам’яті) 6-річні дошкільники уступають їхнім ровесникам-школярам. Проте, час аналізу одного знаку, коефіцієнт продуктивності у них є більшим. У дівчаток рівень розумової працездатності є вірогідно вищим, ніж у хлопчиків.

5. Експериментальна програма оптимізації психофізичного розвиту дітей 6-річ-ного віку включала народні рухливі ігри та забави різної спрямованості, що створює умови для комплексного розвитку психофізичних якостей. У режимі навчального дня вони покликані підняти продуктивність навчальної діяльності, запобігти гіпокінезії, створити умови для спільно узгоджених дій, розвитку рухової та оперативної пам’яті, а в позашкільних умовах спрямовані на оптимізацію активного відпочинку відповідно до індивідуальних мож-ливостей організму.

6. Реалізація експериментальної програми забезпечила першокласникам досягнення вікової норми фізичної підготовленості. Найбільші зрушення відбулися в розвитку витривалості (у хлопчиків – на 35%, у дівчаток – на 32,7%), м’язової сили (25 і 33,3%) і швидкісно-силових здібностей (16,5 і 20,3%). Найістотніші зміни щодо фізичної підготовленості сталися у групі ЕПГ-3: у хлопчиків – на 20,5%, у дівчаток – на 24,4%; у групі ЕПГ-2 – відповідно на 9,7 і 10,1%, а в групі ЕПГ-1 – на 6,0 і 5,3%.

7. У першокласників експериментальної групи впродовж навчального року відбулися статистично вірогідні (Р<0,05) зміни за всіма показниками соматичного здоров’я: життєвий індекс збільшився на 36,6%, силовий – на 17,6%, індекс Робінсона – на 4,8 ум.од., відповідність маси довжині тіла – на 50%, індекс Руф’є – на 48,4%. Щодо соматичного здоров’я, то у групі ЕПГ-3 воно покращилося у хлопчиків на 27,6%, у дівчаток – на 41,2%; у групі ЕПГ-2 показники зросли відповідно на 22,8 і 17,3%, у групі ЕПГ- 1 – на 20,8 і 22,4%. Фізична працездатність першокласників зросла у хлопчиків на 16%, а у дівчаток на 11% і становила відповідно 71,0 і 65,0 Вт, що відповідає у хлопчиків вищому від середнього, а у дівчаток – середньому рівню і є запорукою стійкості організму 6-річних дітей до психоемоційних наван-тажень і успішного навчання.

8. Розроблена й реалізована програма фізичного виховання для пер-шо-класників з пріоритетним використанням народних рухливих ігор забез-печила зростання добової рухової активності (хлопчики – 25,5%, дівчатка – 23,9%) й психофізичних властивостей, які визначають “шкільну готовність”. Так, результати в тесті Керна-Йерасека змінилися з 11,5 до 6,5 бала (Р<0,05); у тестах на розумову працездатність результати підвищилися на 16,2% (Р<0,01). Оцінка “шкільної готовності” за результатами проведеного педа-го-гічного експерименту виявила зменшення кількості “незрілих” дітей на 85%.

Перспективи подальших досліджень з цього напрямку пов’язані з розробкою моделі психофізичної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Заєць Л. Комплексна оцінка стану соматичного здоров’я дітей старшого дошкільного віку // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. – Л., 2002. – Вип.6. – Т.1. – С.252-254.

2. Заєць Л. Порівняльна гігієнічна оцінка психосоматичного розвитку дітей-дошкільнят і першокласників // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. – Л., 2003. – Вип.7. – Т.2. – С.18-21.

3. Заєць Л. Рухова активність і її взаємозв’язок із психосоматичним здо-ров’ям дітей 6–7-річного віку в умовах застосування національних ігор // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. С.С.Єрмакова. – Х.–Л., 2003. – №17. – С.7-12.

4. Заєць Л., Мицкан Б. Порівняльна характеристика фізичної працездатності дітей 6-ти річного віку різного типу соціалізації // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: Зб. наук. пр. – Рівне, 2003. – Ч.І. – С.163-166. (Внесок автора полягає у тестуванні та мате-матичному обчисленні результатів тестування фізичної працездатності дітей 6-річного віку).

5. Заєць Л. Критерії оцінки готовності дітей до вступу в школу. – Кінезіологія в системі культури: Матеріали конф. – Івано-Франківськ, 2001. – С.19-20.

6. Заєць Л. Рівень психологічної готовності дітей дошкільного віку до вступу в школу // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. пр. – Луцьк, 2002. – Т. І. – С.211-213.

7. Заєць Л. Особливості рухової активності, фізичної підготовленості і ро-зумової працездатності дітей 6–7-річного віку // Наукові записки Терно-пільського державного педагогічного університету. Сер.: Педагогіка. – 2003. – №2. – С. 27-29.

8. Ковальчук Л. Вплив рухової активності на психосоматичне здоров’я дітей 6–7-річного віку // Вісник Прикарпатського університету. Фізична культура. – 2004. – Вип. 1.– С. 72-76.

9. Ковальчук Л., Мицкан Б. Порівняльна характеристика показників рухової і розумової працездатності дошкільнят і першокласників // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту учнівської та студентської молоді: Тези. доп. Всеукр. наук. конф. – Івано-Франківськ, 2004. – С.92-97. (Внесок автора полягає у аналізі наукової літератури та обговоренні результатів власного дослідження, а також тестуванні, математичному обчисленні результатів рухової активності та розумової працездатності дошкільнят і першокласників).

10. Ковальчук Л., Попель С. Режим рухової активності як фактор оптимізації процесу фізичного виховання в дошкільних закладах // Роль фізичної культури і спорту у гармонійному вихованні студентської і учнівської молоді: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту за матеріалами ІІ Регіон. наук. конф. – Івано-Франківськ: Факел, 2006. – С. 104-106. (Внесок автора полягає у тестуванні та математичному обчисленні результатів рухової активності).

Анотації

Ковальчук Л.В. Психофізичний розвиток як фактор готовності шестилітніх дітей до навчання в школі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний університет фізичної культури, Львів, 2007 рік.

Дисертація присвячена проблемі оптимізації психофізичного розвитку шляхом використання народних рухливих ігор різної спрямованості. В роботі проаналізований стан “шкільної зрілості”, який є інтегральним показником фізичного розвитку, психосоматичного здоров’я, фізичної