НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО

ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІСТОРІЇ НАУКИ ім. Г.М. ДОБРОВА

КУШЛАКОВА Надія Миколаївна

УДК: 50(091):001.89

ХАРКІВСЬКЕ МАТЕМАТИЧНЕ ТОВАРИСТВО

ТА ЙОГО ВНЕСОК У РОЗВИТОК МАТЕМАТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ (1879-1930)

Спеціальність 07.0007 – історія науки і техніки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Дніпропетровському національному університеті

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, професор кафедри квантової

макрофізики Дніпропетровського національного университету

САВЧУК Варфоломій Степанович

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри

історії науки і техніки Національного технічного університету “ХПІ”

БЄСОВ Леонід Михайлович

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри

менеджменту соціокультурної діяльності Харківської

державної академії культури

БОЖКО Любов Дмитрівна

Захист відбудеться “24” 10 2007 р. о 15-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.02 в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01601 м. Київ, вул. Грушевського 4, кім. 615

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (01032, Київ, бул. Шевченка 60)

Автореферат розісланий “21” 09 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук В.Г. Гармасар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Наука – це не тільки визначена система знань, вона є ще й сферою людської діяльності. Лише при відповідній організації науки можна сформувати певну систему знань. Якщо вести мову про організацію науки, то слід брати до уваги наступні її компоненти: мережа наукових установ, наукові зв’язки між ними, інформаційне забезпечення, керівництво наукою тощо. На різних етапах розвитку науки форми організації наукової роботи змінювалися й удосконалювалися. В залежності від взаємодії політичних, суспільних та наукових факторів у кожному з історичних періодів переважали ті чи інші форми. Тому, щоб знайти найбільш ефективні шляхи розвитку науки, слід знати й розуміти як її структуру, так і структуру організації науки. Бо остання має значні історичні традиції, без творчого опрацювання яких неможливо визначитися зі структурною організацією й сучасної науки. Тому аналіз основних типів наукових установ, вивчення їх діяльності у динаміці є актуальним і необхідним на сучасному етапі.

Організаційну структуру науки складають державні і недержавні форми: академії, університети, навчально-наукові підрозділи вищих навчальних закладів, лабораторії, кабінети, обсерваторії, музеї, наукові товариства, дослідні станції тощо. Чільне місце в історії організації науки займають громадсько-наукові об’єднання, зокрема наукові товариства. Вони на певних етапах розвитку науки відігравали надзвичайно важливу роль у формуванні та розвиткові тих чи інших її напрямів, у збереженні наукового потенціалу. Одним з таких товариств було Харківське математичне товариство (ХМТ), яке представляло особливу форму науково-дослідницької діяльності, не регламентованої більш формалізованими умовами казенних установ. Досвід його діяльності, яка стала основою розвитку різноманітних напрямів не лише математичних досліджень в Україні, практично не вивчений, хоча вказівки на таку необхідність присутні в історико- математичній літературі.

Відомо, що у діяльності ХМТ брали участь, а також друкували в його виданнях свої основоположні праці багато відомих вчених, зокрема С.Н. Бернштейн, О.П. Грузинцев, М.Г. Крейн, М.П. Кравчук, Г.В. Левицький, О.М. Ляпунов, Д.М. Синцов, В.А. Стеклов та ін. Тому самодостатнім є також дослідження та вивчення історії діяльності цього наукового об’єднання, яке працювало на рівні відомих математичних установ не тільки громадських, але й державних.

З’ясування процесів самоорганізації наукового співтовариства, до складу якого входила значна кількість визнаних науковців, є актуальним і в сьогоденні. В умовах демократизації суспільства, коли виникають різноманітні громадсько-наукові об’єднання, цей досвід може стати в нагоді при пошуку нових шляхів організації науки.

Усе вищезазначене й відсутність відповідної узагальнюючої наукової праці з цього питання обумовили вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до загального напряму наукових досліджень Дніпропетровського національного університету і є складовою колективної теми кафедри фізики „Розвиток природознавства і техніки на Лівобережній Україні ХІХ – початку ХХ століття”.

Мета дослідження полягає у проведенні історико-наукового аналізу наукової, організаційно-наукової, науково-педагогічної, суспільно-політичної та видавничої діяльності Харківського математичного товариства (ХМТ), яке було засновано при Харківському імператорському університеті у кінці ХІХ століття, з’ясуванні його внеску у розвиток природничих, зокрема математичних, наук в Україні в цілому, та в оцінці його наукової та організаційно-наукової діяльності у вітчизняному та світовому контексті.

У відповідності з метою були поставлені наступні завдання дослідження:

- з’ясувати сучасний стан вивчення даної проблеми та її джерельну базу;

- проаналізувати основні тенденції та особливості виникнення та розвитку громадсько-наукових, зокрема математичних, об’єднань в Україні та за її межами в кінці ХІХ – на початку ХХ століття;

- виявити характер стосунків між політичною владою, керівними органами народної освіти та Харківським математичним товариством;

- з’ясувати роль чільників ХМТ в організації науково-педагогічної, суспільно-наукової та видавничої діяльності товариства;

- простежити в динаміці структуру, якісно-кількісний склад та джерела фінансування ХМТ;

- оцінити науково-педагогічну, суспільно-політичну та видавничу діяльність Харківського математичного товариства;

- з’ясувати провідні напрями наукових досліджень товариства взагалі та видатних вчених-членів ХМТ, зокрема тих, хто відігравав провідну роль в діяльності ХМТ, як громадсько-наукового об’єднання;

- визначити внесок ХМТ в організацію та розвиток математичних й інших природничих наук в цілому, як в Україні, так і за її межами.

Об’єкт дослідження: становлення та розвиток природничих досліджень в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Предмет дослідження: Харківське математичне товариство та його внесок у розвиток математичної думки в Україні.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1879 по 1930 рр.

Нижня межа дослідження пов’язана із заснуванням та відкриттям математичного товариства при Імператорському Харківському університеті в 1879 році.

Верхня межа дослідження визначається новим станом розвитку освіти й науки в Радянській Україні, коли відбувалася докорінна реорганізація та ліквідація багатьох наукових установ та громадсько-наукових об’єднань. Саме 1930 р. позначений фактичною ліквідацією або саморозпуском більшості громадсько-наукових об’єднань. Переважною стає командно-адміністративна система управління наукою, що породила нові форми і методи організації науки і визначила новий етап її розвитку.

Обрані межі дають можливість з’ясувати організаційно-правові основи та науково-педагогічну, суспільну й видавничу діяльність Харківського математичного товариства в цілому та його членів, зокрема.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

- дисертація є першим комплексним історико-науковим дослідженням наукової, організаційно-наукової, науково-педагогічної, видавничої та громадської діяльності Харківського математичного товариства кінця ХІХ – початку ХХ століття;

- вперше проведено порівняльний аналіз основоположних нормативних документів ХМТ, Московського та Единбурзького математичних товариств (ЕМТ);

- вперше у повному обсязі зроблено всебічний аналіз структури та складу ХМТ в динаміці, процесів і чинників їх формування;

- проаналізовано у повному обсязі видавничу діяльність ХМТ, зокрема вперше з’ясовані джерела фінансування видавничої діяльності та значення для розвитку математичної думки в Україні такого видання як “Харківська математична бібліотека”;

- встановлено роль чільників Харківського математичного товариства в організації та функціонуванні ХМТ як одного з центрів математичних досліджень в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст., з’ясовано роль кожного з них у створенні плідної атмосфери наукової діяльності в ХМТ;

- згруповано та проаналізовано наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з математичних та інших природничих наук, що пройшли апробацію у ХМТ, з’ясовано провідні тенденції та напрями наукових пошуків самого ХМТ та його членів;

- вперше з’ясовано факти співпраці М.П. Кравчука з ХМТ, віднайдені та проаналізовані його роботи, опубліковані в журналі “Сообщения Харьковского математического общества”, встановлено шляхи, якими роботи М.П. Кравчука потрапили до Америки;

- введено до наукового обігу нові архівні матеріали, невідомі або невиправдано забуті факти з історії природничих наук;

- уточнено і доповнено дані щодо видань, які увійшли до “Указателя к Сообщениям (Запискам) Харьковского математического общества при Харьковском университете (1879-1952 гг.)” В.А.Станишевского за ред. Л.І.Гуревича.

Джерельна база дослідження ґрунтується на широкому колі опублікованих і неопублікованих джерел. Значну групу неопублікованих джерел складають архівні матеріали, більшість яких вперше увійшла у науковий обіг. Опубліковані джерела охоплюють праці вітчизняних вчених, різноманітні друковані матеріали організаційно-наукового характеру, наукові праці видатних вчених, опубліковані в “Сообщениях Харьковского математического общества” та інше. Детальніше джерельна база розглянута у відповідному розділі дисертаційного дослідження „Історіографія та джерельна база дослідження”.

Теоретико-методологічну основу дисертації складають принципи історизму, об’єктивності та комплексного підходу до вивчення проблеми. У роботі використано загальнонаукові та спеціальні історичні методи дослідження: методи аналізу, синтезу, історико-генетичний, хронологічний, діахронічний, порівняльно-історичний, історико-науковий, статистичний.

Історико-генетичний метод дозволив простежити закономірності та специфіку тогочасної історичної реальності, і охарактеризувати ХМТ як особливу форму організації науки, а також персоналії науковців з урахуванням їх індивідуальності та образності.

За допомогою діахронічного методу досліджувались якісні зміни та досягнення природничих наук та математики, зокрема, в царині тих розділів, за якими працювали вчені-члени Харківського математичного товариства.

Порівняльно-історичний та історико-науковий методи дали змогу з’ясувати наукову та практичну цінність діяльності самого математичного товариства, а також його вплив на формування наукових інтересів та пошуків деяких його членів.

Статистичний метод дозволив опрацювати великі масиви різнорідної інформації, розбити їх за відповідними критеріями на групи для аналізу структури, кількісного та якісного складу товариства, джерел фінансування, видавничої та науково-педагогічної діяльності самого ХМТ і його членів зокрема.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що отримані результати сприятимуть більш об’єктивному вивченню та обґрунтуванню теоретичних питань історії організації науки в Україні, зокрема в галузі математичних наук.

Практичне значення отриманих результатів та їх реалізація. Конкретний фактичний матеріал, узагальнення та висновки дослідження можуть бути використані у педагогічній роботі – при викладанні курсів “Історія математики”, „Історія науки і техніки”, „Історія вищої освіти в Україні”, “Історія формування та розвитку університетської системи України”, тощо. Дисерта-ційне дослідження є внеском у створення цілісної картини історії природознавства в Україні і може бути використане при написанні узагальнюючих праць з історії математики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації висвітлені у доповідях на Десятій Міжнародній науковій конференції імені академіка М. Кравчука. (Київ, 2004 р.), Міжнародному Київському симпозіумі “Академічна наука: минуле, сучасне, майбутнє”. (Київ, 2004 р.), Десятій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки (Київ, 2005), VІІ науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку” (Павлоград, 2005 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Викладання історії науки і техніки в університетах України” (Харків, 2006 р.), Одинадцятій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки України. (Київ, 2006 р.), The History of Science and the Cultural Integration of Europe: 2-nd International Conference of the European Society for the History of Science (Cracow, 2006), Historiae Scientiarum Baltica (Abstracts of XXII Baltic Conference on the History of Science) (Vilnіus, 2006), VІІІ науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку” (Павлоград, 2006 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць, у тому числі 8 у виданнях, визнаних ВАК України фаховими, 7 – у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Особистий внесок здобувача - 2 публікації написані у співавторстві:

- Кушлакова Н.М., Савчук В.С. “Харківська математична бібліотека”: історичний досвід видання математичної наукової та науково-педагогічної літератури в Україні // Вісник Дніпропетровського університету: Історія і філософія науки і техніки. – Вип. 11. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 92-100 (авторська участь – підбір, аналіз і узагальнення матеріалу).

- Кушлакова Н.М., Савчук В.С. Статут Харківського математичного товариства: динаміка змін та порівняльний аналіз зі статутами інших математичних товариств // Вісник Дніпропетровського університету: Історія і філософія науки і техніки. – Вип. 13. – Дніпропетровськ, 2006, № 5. – С. 79-84 (авторська участь – підбір, аналіз і узагальнення матеріалу).

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Загальний обсяг становить 252 сторінку, з яких основний текст – 199 сторінка, література -22 сторінки, додатки - 23 сторінки. Дисертаційна робота складається зі вступу, 4-х розділів, що містять 13 підрозділів, висновків, 8 додатків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел та літератури (316 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, розглядається методологічна основа, формулюються мета і завдання, визначається наукова новизна положень, що виносяться на захист, розкривається науково-теоретичне і практичне значення дослідження.

У 1 розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” автор розглядає здобутки попередників і систематизує джерельну базу проблеми.

Весь масив історіографії за темою дисертаційного дослідження можна розділити на декілька періодів:

І – перші дослідження, в яких певною мірою висвітлено деякі аспекти досліджуваної нами проблеми (1879-1917 рр.);

ІІ – наукові розвідки радянської доби (до 1991 р.);

ІІІ – історіографічні роботи за часів незалежності України.

Наукові розвідки першого періоду, які стосуються досліджуваної проблеми можна розбити на наступні групи:

1) література з історії Харківського університету взагалі та історії факультетів, кафедр та інших підрозділів університету;

2) персоналії та статті, в яких розглянуто діяльність окремих вчених;

3) праці з історії Харківського математичного товариства.

Перші згадки про ХМТ в історіографічній літературі ми зустрічаємо у виданнях, присвячених 100-річчю Харківського університету. Найбільш ґрунтовні, насичені фактичними матеріалами, дослідження з історії університету належать Д.І. Багалію, Є.М. Іванову, І.П. Осиповському, Д.М. Синцову, М.А. Тихомандрицькому1. Але дані про Харківське математичне товариство там практично відсутні, є лише згадки про нього.

Певний прошарок в історіографічній літературі досліджуваного періоду складає група персоналій та робіт, в яких розглянуто діяльність окремих вчених. З одного боку, вони констатують факти з життя та науково-педагогічної діяльності вчених, що працювали в ХМТ, а с другого – містять коротку фрагментарну інформацію про деякі аспекти діяльності математичного товариства.

1 Багалей Д.И. Краткий очерк истории Харьковского университетаза первые сто лет его существования (1805-1905) / Д.И. Багалей, Н.Ф. Сумцов, В.П. Бузескул. – Х.: Тип. ун-та, 1906. – 329 с.; Багалей Д.И. Физико-математический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805-1905) / Под ред. И.П. Осипова и Д.И. Багалея. – Х.: Изд. ун-та, 1908. – 357 с.; Синцов Д.М. Материалы по истории физико-математического факультета Харьковского университета за 100 лет / ЗХУ. – 1908. – Кн. 4. – С. 1-29; Тихомандрицкий М.А. Опыт истории физико-математического факультета Харьковского университета за первые 100 лет его существования // ЗИХУ. – Кн. 4 – Харьков, 1905. – С. 1-80; Ученые общества и учебно-вспомогательные учреждения Харьковского университета (1805 - 1905). / Под ред.. Д.И.Багалея . – Харьков, 1911. – 282 с.

Виділяється низка праць, присвячених засновнику ХМТ професору В.Г. Імшенецькому2, в яких зібрано відомості про життя, наукову, громадську, педагогічну та організаційну діяльність видатного вченого.

До праць безспосередньо з історії ХМТ можна віднести лише одну роботу3, в якій автор розглянув історичні умови виникнення та становлення товариства, охарактеризував його науково-педагогічну, суспільно-політичну та видавничу діяльність за 25 років існування.

Другий етап вивчення досліджуваної проблеми обіймає період радянської доби. Весь масив літератури цього періоду можна поділити на такі групи:

1) література з історії розвитку науки взагалі та природничих наук зокрема в Росії кінця ХІХ - початку ХХ ст.;

2) література з історії Харківського університету взагалі та історії факультетів, кафедр та інших підрозділів університету;

3) роботи, в яких розглянуто життя і діяльність окремих вчених;

4) дослідження та аналіз наукових праць вчених-членів ХМТ;

5) енциклопедично-довідкова та бібліографічна література;

6) наукові праці з історії суспільно-наукових об’єднань;

7) дослідження з історії Харківського математичного товариства.

Праці астрономів у період, що вивчався, за відсутності спеціалізованого друкованого видання, досить часто публікувалися в журналі ХМТ і обговорювалися в засіданнях товариства. Тому були також опрацьовані й роботи з історії астрономії5.

2Андреев К.А. Жизнь и научная деятельность В.Г. Имшенецкого. – М.: Изд. ММО, 1896. – 111 с.; Порецкий П.С. Новая наука и академик В.Г. Имшенецкий. – Ковка, 1897. – 19 с.; Суворов Ф.М. В.Г. Имшенецкий. Речь, произнесенная в заседании 29.05.1892 г. – Казань: Тип. ун-та, 1892. – 7 с.

3Пшеборский А. П. Математическое общество при Харьковском университете. –Харьков: ХУ, 1911. – 26 с.

4История отечественной математики. / Под ред. И.З.Штокало. – К.: Наукова думка, 1968. – Т.2 – 616 с.; Т.3 – 726 с.; Александров П.С. Русская математика ХІХ и ХХ в. и ее влияние на мировую науку // Ученые записки Московского университета. – 1947. – Вып. 91. – С. 3-33; Ахиезер Н. И. Математика ХІХ века. – М.: Наука, 1987. – 317 с.; Гнеденко Б.В. Очерки по истории математики в России / Б.В. Гнеденко. – М., Л.: Гостехтеориздат, 1946. – 247 с.; Пясковський Б.В. Роль матеріалістичних традицій у розвитку вітчизняної математики. – К.: Вид. Київського університету, 1973. – 184 с.

5Бронштэн В.А. Советская власть и давление на астрономию // Философские исследования. – 1993 – № 3. – С. 207-223; Главная астрономическая обсерватория Академии наук СССР в Пулкове (1839-1953). – М.-Л., 1953. – 110 с.; Дадаев А.Н. Пулковская обсерватория: Очерк истории и научной деятельности. – Л., 1972. – 146 с.; Очерки истории отечественной астрономии: С древнейших времен до начала ХХ в. / Гребеников И.А., Огородников К.Ф., Климишин И.А. и др.; АН Украины. Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва. – К.: Наукова думка, 1992. – 512 с.; Сластенов А.И. Астрономия в Харьковском университете за 150 лет: Исторический очерк. –Х., 1955. – 184 с.; Тартуский университет и Украина / Под ред. В. Оноприенко и Х. Танкера. – К.: НИЦ Госкомстата Украины, 2004. – 212 с.

Дисертаційні дослідження С. О. Дахія та П. Ф. Данилюка6 відтворюють історію дореволюційних методико-математичних журналів, в яких підкреслено їх значення у світлі актуальних завдань математики та методики її викладання.

В ювілейних нарисах7 розглянуто наукову діяльність відомих учених, поряд з іменами яких згадано і математичне товариство.

Третю групу історіографічних праць складають роботи, що торкаються діяльності вчених, які були чільниками ХМТ, утворюючи його найактивніше, творче ядро – К.А. Андрєєв, О.М. Ляпунов, А.П. Пшеборський, А.В. Стеклов, Д.М. Синцов - та містять аналіз їх наукових праць8.

Серед видань енциклопедично-довідкового та бібліографічного характеру радянського періоду можна виділити бібліографії, біографічні словники, довідники, енциклопедії9.

Найбільш глибокі та фундаментальні дослідження з загальних питань історії та організації наукової діяльності суспільних і наукових установ та оцінка їх місця в системі суспільних організацій дореволюційної Росії були проведені такими вченими як Т. П. Коржихіна, О. В.Соболєва, О. Д. Степанський та інші10.

6Данилюк П. Первый на Украине методико-математический журнал и его значение в борьбе за улучшение математической подготовки учащихся: Автореферат диссертации. – К., 1971. – 30 с.; Дахия С. Отечественные методические и научно-популярные журналы по математике (1883 - 1917 г.г.); их история и роль в развитии математического просвещения в России: Автореферат диссертации. – М., 1971. – 20 с.

7Марчевский М. Н. История математических кафедр в Харьковском университете за 150 лет. – Харьков: ХУ, 1956. – С. 22-25; Харьковский госуниверситет, 1805-1980: Исторический очерк / И.К. Рыбалка, А.Е. Кучер, В.И. Булах, С.М. Короливский и др.; Отв. ред. И.Е. Таранов. – Х.: Вища школа, 1980. – 160 с.; Харьковский госуниверситет им. А.М. Горького за 150 лет / А.Г. Слюсарский, В.И. Астахов, И.Я. Мирошниченко, Б.М. Барак, С.М. Короливский, Н.К. Колесник; Ред. коллегия: С.М. Короливский (председатель) и др. – Х.: Изд-во университета, 1955. – 387 с.

8Бахмутская Э. Я. О педагогической деятельности В.А. Стеклова в Харьковском технологическом институте // ИМИ. – 1953. – Вып. 6. – С. 528-534; Бузескул В.П. Александр Михайлович Ляпунов и Харьковский университет 80-х годов. Страничка из личных воспоминаний: Речь, произнес. в заседании ХМО, посвящ. памяти акад. А.М.Ляпунова / В.П.Бузескул // Учен. зап. Высш. шк. Отд. гуманит.-обществ. наук. – 1922. – Т.2. – С.117-120; Игнациус В.А. Стеклов. – М.: Наука, 1967. – 211 с.; Ляпунов Б. Краткий очерк жизни и деятельности А.М. Ляпунова (Доложено акад. А.Н. Крыловым в заседании Физ-мат. отделения 29.10.1929 г.). – Пг., 1930. – 24 с.; Памяти В.А. Стеклова. – Л.: Изд. АН СССР, 1928. – 92 с.; Цикало А.Л. А.М. Ляпунов. – М.: Наука, 1988. – 246 с.; Шибанов А. А. М. Ляпунов – М.: Молодая гвардия, 1985. – 335 с.; Юшкевич А. П. Владимир Андреевич Стеклов // Математика в школе, 1949. – №1. –С.16-17; Вирченко Н.А., Добровольский В.А., Митропольский Ю.А., Смогоржевский А.С. Михаил Филиппович Кравчук (к 75-летию со дня рождения) // Украинский математический журнал. – 1968. – Т.20. – №1. – С. 85-87; Добровольский В.А. Выдающийся украинский математик М.Ф. Кравчук // Успехи математических наук. – 1968. – Т.23. – Вып. 1. – С. 236-239; Добровольский В.А. Опальный академик // Вісник АН України. – 1992. – № 11; Гнеденко Б.В. О работах А.М. Ляпунова по теории вероятностей // ИМИ. – 1959. – Вып. 12. – С. 135-160.

9Александр Михайлович Ляпунов: Библиография / Сост.: А.М.Лукомская; Под ред. В.И.Смирнова. – М.; Л.: Изд. АН СССР, 1953. – 268 с. Гл.: Деятельность в Харьковском математическом обществе. – С.138-142; Биографический словарь деятелей естествознания и техники. В 2-х томах. / Под ред. А.А. Зворыкина. – Т. 1. – М., 1958. – 548 с.;, Т. 2. – М., 1959. – 467 с.; Харківське математичне товариство // УРЕ. – 2-ге вид.. – К., 1985. – Т.12. – С.103; Харківське математичне товариство // УРЕ. – К., 1964. – Т.15. – С. 440; Харьковское математическое общество // БСЭ. – 2-е изд. – М., 1957. – Т.46. – С.90; Харьковское математическое общество // БСЭ. – 3-е изд. – М., 1978. – Т.28. – С.212; Колачинский И.Г. Астрономы: Биографический справочник / И.Г. Колачинский. – К.: Наукова думка, 1977. – 415 с.

10 Коржихина Т. П. Общественные организации СССР в 1917-1936 г.г. – М.,1981; Соболева Е. В. Организация науки в пореформенной России. – Л., 1983. – С.142-160; Степанский А. Д. История научных учреждений и организаций дореволюционной России. – М., 1987; Степанский А. Д. Общественные организации России на рубеже ХІХ - ХХ в.в. – М.,1980.

Остання з виділених нами груп у другому періоді складається з праць, присвячених безпосередньо ХМТ11. Вони практично вичерпують перелік історіографічних робіт, які безпосередньо присвячені діяльності Харківського математичного товариства. Фактично, всі вони за винятком роботи Д.З. Гордевського написані як ювілейні, охоплюють фрагментарно деякі напрями діяльності ХМТ, спираються частіше за все на вже згадану роботу А.П. Пшеборського.

В історіографії останнього періоду праці, присвячені безпосередньо діяльності ХМТ, практично відсутні. Лише в деяких працях, зокрема в ювілейному виданні з історії Харківського університету12 згадується про діяльність ХМТ.

З праць загального характеру, присвячених діяльності природничо-наукових та інших універсальних товариств, важливими є монографії та статті В.В. Іванціва, Н.Д. Колосовської, О. Я. Пилипчука, С. П. Рудої, В. С. Савчука13..

Для з’ясування засад діяльності, постановки проблеми дослідження, визначення його об’єкта та предмета суттєвими є роботи з соціології науки, що з’явилися останнього часу, в яких знайшло своє визначення таке поняття, як “наукове співтовариство”14.

Важливими є роботи, присвячені життєдіяльності видатного українського вченого М.П. Кравчука15 .

11Ахиезер Н. И. Харьковское математическое общество // Записки матем. отделения физ-мат ф-та ГУ им. А.М. Горького и ХМО. Т. XXVI, 1956. – С. 31 – 39; Бахмутская Э. Я. Математика в Харьковском университете. Харьковское математическое общество / История отечественной математики. Т.2. – К.,1967. – С. 460 – 472; Гордевский Д. З. Педагогическая деятельность Харьковского математического общества за 90 лет его существования (1879 - 1969) / Вопросы методологии и методики преподавания в высшей школе. – Харьков : ХУ, 1973. – Вып. 2. – С. 107-115; Марчевский М. Н. Харьковское математическое общество за первые 75 лет его существования (1879 - 1954) // Историко-математические исследования. - Вып. IX. – М., 1956. – С. 613 – 666; Синцов Д. М. Харьковское математическое общество за 50 лет // Труды Первого всесоюзного съезда математиков. – Москва, 1936. – С. 97 -105.

12Харківський національний університет ім.. В.Н. Каразіна за 200 років / В.С. Багіров, В.М. Духопельников, Б.П. Зайцев та ін. – Харків: Фоліо, 2004. – 750 с.

13 Пилипчук О. Я. Київське товариство дослідників природи та його внесок у розвиток ембріологічної науки. – К.,1991. – 100 с.; Руда С. П. Популяризація наукових знань як одна з основних функцій товариств природознавців // Популяризація науки в Україні: історія і сучасність. – К., 1992. – С. 34-42; Савчук В. С. Природничо-наукові товариства Півдня Російської імперії: друга половина ХІХ - початку ХХ ст. – Дніпропетровськ,1994. – 231 с.; Колосовська Н.Д. Миколаївське товариство аматорів природи: організація та напрямки діяльності (1908-1917) // Наукові праці Миколаївської філії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”. Секція “Історичні науки”. – Миколаїв, 1999. – Т.4. – С.3-22; Іванців В.В. Товариство дослідників природи та його та його роль у вивченні природи регіону // Наука та наукознавство. – 2000. – № 1-2. – С. 124-129; Савчук В.С. Историко-научный анализ деятельности естественно-научных обществ Юга России, Крыма и Бессарабии: вторая половина ХІХ – начало ХХ в. – Дис. д.и.н. – Днепропетровск, 1995. – 450 с.; Савчук В.С.Научные общества и культурная революция на Украине (1917-1931) // ВИЕТ. – 1995. – № 1. – С. 81-91.

14 Методологические вопросы науковедения / Под ред. В.И. Оноприенко. – К.: УкрИНТЭИ, 2001. – 332 с.; Онопрієнко В.І. Наукове співтовариство: Вступ до соціології науки. – К., 1996. – 98 с.; Онопрієнко В. Наукове співтовариство як засіб самоорганізації науки // Вісник НАН України. – 1998. - № 3-4. – С. 3-7.

15Вирченко Н.А. О М.Ф. Кравчуке. // Математика в школе. – 1967. – №5. – С. 93; Добровольский В.А. Выдающийся украинский математик М.Ф. Кравчук // Успехи математических наук. – 1968. – Т.23. – Вып. 1. – С. 236-239; Добровольский В.А. Опальный академик // Вісник АН України. – 1992. – № 11; Кравчук. Вибрані математичні праці / Упоряд. Н. Вірченко. – Київ – Нью-Йорк, 2002. – С. 792; Савчук В.С. До історіографії життя і діяльності видатного українського математика М.П. Кравчука // Житомирщина на зламі тисячоліть. – С. 324-326; Урбанский В.М. М.Ф. Кравчук. – М., 2002. – 48 с.

Джерельну базу дослідження складають опубліковані та неопубліковані (архівні) джерела:

- архівні матеріали,

- наративні джерела, зокрема листування, спогади,

- друковані першоджерела (статути, наукові та фінансові звіти, протоколи засідань, кошториси, матеріали про підготовку виставок, з’їздів, рецензії, анотації та відгуки на роботи, опубліковані у виданнях математичного товариства тощо),

- періодичні видання загального, наукового, суспільно-наукового та суспільного напрямів.

Джерельну базу дослідження сформовано з опублікованих і неопублікованих матеріалів, які містяться у фондах державних архівів міст Харкова, Києва, Санкт-Петербурга: Державний архів Харківської області (ДАХО), Харківський міський архів (ХМА), Центральний державний архів вищих органів влади України (ЦДАВО), Центральний державний історичний архів України (ЦДІА), Санкт-Петербурзьке відділення архіву Російської Академії наук (СПбВАРАН); відділ рукописів Російської національної бібліотеки (РНБ) ім. Салтикова-Щедріна (м.Санкт-Петербург).

У ДАХО були опрацьовані фонди Харківського університету, Харківського технологічного інституту, Харківського учбового округу, документи з архіву академіка Д.М. Синцова16.

За матеріалами ЦДАВО (фонд Народного комісаріату просвіти) було простежено процеси реструктуризації університетів й усієї системи вищої освіти після 1917 р.. Серед документів СПбВАРАН використані фонди А.А.Маркова, В.А. Стеклова, О.М. Ляпунова, А.М. Крилова, які містять документи до біографій та діяльності, листування, офіційні листи наукових установ, деякі рукописи й таке інше. Також були залучені матеріали з фонду рукописів РНБ (фонд В.М. Лосєва й фонд С.М. Ляпунова)17.

Велику цінність для дослідників історії науки складають особисті спогади і листування А.М. Ляпунова, В.А. Стеклова, а також архівні матеріали, опис яких наведено у роботі “Харківський університет. Історичний екскурс за архівними документами (1864-1994)”18.

16 Державний архів Харківської області. – Ф. № 667, оп. 285, од. зб. 55; Ф. № Р-1682, оп. 2, од. зб. 265 (80 л.); Ф. № Р-6040, оп. 1, од. зб. 102-105, од. зб. 110.

17 Російська національна бібліотека ім. Салтикова-Щедріна. Відділ рукописів. Архів Лосєва В’ячеслава Михайловича. – Фонд 443, опис №1, справа 149, од. зб. 8, О.М. Ляпунов. – Фонд 451, опис №1, од. зб. 1161; Санкт-Петербурзьке відділення Архіву Російської Академії наук. – Ф. 162, оп. 3, од. зб. 118 (3 лист), оп. 2, од. зб. 432, оп. 2, од. зб. 433, оп. 2, од. зб. 365, оп. 2, од. зб. 414; Ф. 257, оп. 1, од. зб. 29, оп. 1, од. зб. 55; ЦДАВО України. – Ф. 166, оп. 2, сп. 727, оп. 2, сп. 1156, оп. 3. сп. 405, оп. 9. сп. 1444.

18 Смирнов В.И., Юшкевич А.Г. Переписка А.М. Ляпунова с А. Пуанкаре и П. Дюймом // ИМИ. – 1985. – Вып. 29. – С. 273-283; Стеклов В.А. Переписка. Воспоминания. // Научное наследство. – Т. 17. – М., 1991; Стеклов В.А., Кнезер А. Научная переписка. – М.: Наука, 1980. – 80 с.; Харківський університет. Історичний екскурс за архівними документами (1864-1994): Наук. довід. вид. / Авт.- упоряд.: М.А. Балишев, О.М. Мащенко. – Харків: СПД ФО Яковлєва Г.Г. , 2004. – 202 с.; Шейнин О.Б. Письма А.М. Ляпунова К.А. Андрееву // ИМИ. – 1989. – Вып. 31. – С. 306-313.

Значну групу першоджерел складають організаційно-наукові, офіційно-правові, фінансові документи, матеріали з підготовки і проведення з’їздів, доповіді19.

У процесі наукового дослідження вивчено великий загал періодичних видань, як самого ХМТ, так і інших суспільно-наукових об’єднань і установ, а також загальна періодика, які певним чином впливали на формування у громадян свого уявлення і відношення до товариства і його діяльності20. В них наведені різнопланові документи, що розкривають багатогранну діяльність ХМТ.

На окрему увагу заслуговує робота за редакцією професора Л.І. Гуревича21.

Проведене вивчення стану досліджуваної проблеми свідчить про те, що на сучасному етапі:

1). Комплексне узагальнююче наукове дослідження за темою “Харківське математичне товариство та його внесок в розвиток математичної думки в Україні (1879-1930 рр.) відсутнє.

2). Нечисленні історіографічні публікації з даної теми містять фрагментарний або поверховий аналіз лише деяких аспектів діяльності Харківського математичного товариства і здебільшого є ювілейними.

3). Для розв’язання поставлених завдань і досягнення мети дослідження першочергового значення набуває джерельна база, перш за все, протоколи засідань ХМТ; архівні матеріали; листування вчених; наукові праці, видані ХМТ тощо.

У розділі 2 “Заснування, формування та основні етапи розвитку Харківського математичного товариства” досліджено історичний аспект становлення та розвитку ХМТ, вивчено механізм формування складу і динаміку змін, розглянуто організацію наукової та педагогічної діяльності, відтворено науково-організаційні засади математичних досліджень у ХМТ.

У підрозділі 2.1 “Передумови появи та правові основи діяльності” проведено порівняльний аналіз і процедури реєстрації та правової бази організації діяльності таких наукових об’єднань як товариства.

19Доклады комиссии, назначенной Советом для рассмотрения проекта сметы доходов и расходов специальных средств университета на 1883-1915 гг.; Извлечения из протоколов заседаний Математического общества при имп. Харьковском университете за 1889-1906 гг.; Отчеты о состоянии и деятельности Математического общества за 1879-1916 гг.; Синцов Д. М. Доклад о Международной Комиссии по преподаванию математики // Доклады, читанные на 2–ом Всероссийском съезде математиков в Москве. – М., 1915. – С. 4 – 20; Синцов Д. М. Отчет о поездке на ХІІ съезд русских естествоиспытателей и врачей в Москве (28.12.09 – 6.01.10) // Записки Императорского Харьковского университета. – Харьков, 1910. – Кн. 1. – С. 100 – 104.

20Про ХМТ // Южный край. – 1890. – 4 февраля. – С. 3; Про ХМТ // Харьковские губернские ведомости. – 1889. – № 18. – С. 2; Субсидия Математическому обществу: [Постоян. пособие в размере 900 р.] // Утро. – 1911. – 11 авг. (№1419). – С.5.

21Станишевский В.А. Указатель к Сообщениям (Запискам) Харьковского математического общества при Харьковском университете (1879-1952 гг.) / В.А.Станишевский; Под ред.: Л.И.Гуревича. – Х.: Изд-во ун-та, 1955. – 43 с.

За допомогою мережі Internet було налагоджено листування з Американським математичним товариством (АМТ), Лондонським королівським товариством та Единбурзьким математичним товариством (ЕМТ). У процесі наукового дослідження було віднайдено статути деяких наукових товариств, які співпрацювали з ХМТ: Статут ММТ (Московське математичне товариство, 1864 р.), Статут ЕМТ (1883 р.) і Статут АМТ (1888 р.). Дослідженням встановлено, що математичні товариства, які виникли та діяли в рамках одного історичного періоду (кінець ХІХ ст.) мали багато спільних рис, на які не впливали такі фактори як географічне положення чи соціально-політичні умови окремої держави. По-перше, природознавчі науки почали активно розвиватись, а вчені різних країн світу відчували потребу в предметному спілкуванні, в обміні думками та науковими досягненнями. Тому товариства створювались за ініціативою окремих осіб чи груп учених. По-друге, цілі та завдання, що ставили перед собою наукові об’єднання були дуже близькі між собою за змістом. По-третє, процедура створення та відкриття також має спільні риси. Слід, однак, відмітити, що на Заході вона носила більш демократичний характер – Конституція товариства не вимагала затвердження в міністерствах чи відомствах. По-четверте – структура, склад, режим роботи вітчизняних та іноземних товариств мають лише незначні відмінності.

У підрозділі 2.2 “Харківське математичне товариство: механізм формування складу і динаміка змін” за допомогою статистичних та аналітико-синтетичного методів досліджено структуру, кількісний та якісний склад самого ХМТ і його Розпорядчого комітету в період, який вивчався. Склад Розпорядчого комітету передбачався незмінним - голова, два товариша голови і секретар. Проведено в динаміці аналіз структури та складу ХМТ, в результаті якого з’ясовано механізм формування складу товариства та його особливості.

У різні роки існування ХМТ до його складу входили видатні вітчизняні і зарубіжні вчені, що вважали за честь бути дійсними та почесними членами товариства: К.А. Андрєєв, П. Апель, С.Н. Бернштейн, В.Вольтерра, Д. Гільберт, О.П. Грузинцев, , К. Жордан, У. Діні, В.П. Єрмаков, Г. Кантор, О.М. Ляпунов, А.А. Марков, П. Пенлеве, А. Пуанкаре, Д.М. Синцов, В. А. Стеклов, М.О. Тихомандрицький, І.Г. Цейтен та ін.

У підрозділі 2.3 “Організація наукової та педагогічної діяльності Хар-ківського математичного товариства та джерела її фінансування” грунтовний аналіз першоджерельної бази засвідчив, що в ХМТ поряд з науковою роботою значне місце займала й педагогічна та громадська діяльність. Педагогічну діяльність математичного товариства розглянуто різнопланово: з точки зору педагогічної діяльності окремих професорів і викладачів вищих та середніх навчальних закладів освіти, які були членами Харківського математичного товариства, та з огляду на освітньо–педагогічну діяльність самого товариства в цілому. Відмічено, що ХМТ приймало активну участь в суспільному житті міста і держави, у роботі міжнародних конгресів і всеросійських з’їздів викладачів математики. В процесі цієї роботи ХМТ було визнано центром математичних досліджень в Україні на початку ХХ ст.

У процесі наукового пошуку опрацьовано великі масиви першоджерел, які надали можливість з’ясувати раніше невизначені основи матеріальної бази діяльності товариства та виокремити джерела фінансування ХМТ: власні кошти товариства (добровільні внески членів), щорічна субсидія, асигнована зі спеціальних коштів університету, кошти, що виділялись епізодично фізико-математичним факультетом, правлінням університету, фінансовою комісією та Міністерством народної освіти. За результатами проведеного аналізу встановлено, що всі виділені товариству кошти використовувалися лише на видавничу діяльність.

У підрозділі 2.4 “Харківське математичне товариство у 20-і роки” з’ясовано невідомі та маловідомі факти стосовно діяльності ХМТ в період реорганізації всієї системи вищої освіти в Україні.

Харківське математичне товариство призупинило видавничу, але не наукову діяльність, яка продовжувалась і в важкі часи 1920-1930 рр. завдяки тому, що залишився діяльним Розпорядчий комітет, на чолі якого незмінно з 1906 р. стояв Д.М. Синцов.

Віднайдений звіт про діяльність ХМТ за 1920-1921 рр. є яскравим свідченням того, що ХМТ було одним з небагатьох наукових співтовариств, які