ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

КОВАЛЕВСЬКА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 37.018.1:378 (73)

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ

ФАКУЛЬТЕТІВ ДОШКІЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ДО РОБОТИ У СІМ’ЯХ

13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти

Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор,

Лещенко Марія Петрівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри педагогіки, м.Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Біда Олена Анатоліївна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького, професор

кафедри теорії та історії педагогіки м. Черкаси;

кандидат педагогічних наук,

Шанскова Тетяна Ігорівна,

Житомирський державний педагогічний університет

імені Івана Франка, старший викладач

кафедри соціальної педагогіки та

педагогічної майстерності, м. Житомир.

Провідна установа: Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди.

Захист відбудеться 20 березня 2007 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, ).

Автореферат розісланий “19” лютого 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Соціально-економічні, соціокультурні процеси останнього десятиліття позначилися на процесі розвитку та становлення української держави. Трансформація, модернізація базових державних інститутів, еволюція суспільної свідомості у світлі глобалізаційних процесів сприяють оновленню та формуванню нового бачення перспективи розвитку української держави. Зміна соціальної орієнтації у будь-який історичний період неодмінно супроводжується реформуванням освітньо-виховної системи, системи підготовки кадрів. Саме на цьому наголошено у Конституції України, Законах України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Про дошкільну освіту”, Державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХІ століття”), Національній доктрині розвитку освіти, Державній програмі „Вчитель”.

В умовах кризи соціально-економічного, духовного, культурного розвитку суспільства особливого значення набуває сім’я як оптимальне природне середовище розвитку, виховання та навчання дітей. Саме тому держава здійснює кроки щодо підтримки та захисту сім’ї як соціального інституту, що відповідатиме за виховання, навчання та розвиток дітей.

Спрямованість державних заходів на забезпечення можливості отримання освіти у домашніх умовах сприяла відродженню інституту домашніх вихователів. Дошкільну освіту, що є фундаментом, первинною складовою частиною системи неперервної освіти, відповідно до Закону України „Про дошкільну освіту”, можна отримати як у дошкільному закладі, так і в сім’ї.

Водночас традиційна система підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї не повною мірою враховує актуальні проблеми і соціальні орієнтири сучасної родини, особливості взаємодії педагога та сім’ї. Тому виникає суперечність між потребами сім’ї і недостатньою професійною компетентністю домашнього педагога.

Проблемі професійної підготовки вихователів присвячено багато досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів. Теоретичні та методологічні основи даної проблеми знайшли відображення у працях класиків педагогічної науки К. Ушинського, С. Русової, А. Макаренка, В. Сухомлинського; у наукових дослідженнях сучасних учених-педагогів і психологів А. Алексюка, Л. Артемової, Е. Вільчковського, І. Беха, Л. Божович, О. Савченко, В. Семиченко, В. Сластьоніна, О. Щербакової, А.Богуш. Окремими аспектами багатогранного і складного процесу розвитку професійної підготовки педагогів до роботи з сім’єю присвятили свої наукові праці О. Абдуліна, В. Гриньова, Т. Гущина, І. Зязюн, О. Семеног, Т. Шульга та інші. Вагомими для нашого дослідження стали праці Є. Сарапулової, О. Корх-Черби, О. Звєрєвої, Т. Куликової, С. Теплюк.

Підкреслимо, що, незважаючи на широкий спектр досліджуваних напрямів, проблема підготовки педагога-вихователя до роботи у сім’ї вивчена недостатньо, що негативно впливає на професійне становлення фахівців з дошкільного виховання. Адже якість підготовки визначається рівнем готовності студентів до оволодіння знаннями, уміннями та навичками, необхідними педагогу. Відсутність методичних розробок, підручників та посібників гальмує організацію навчально-виховного процесу у вищій школі.

Отже, актуальність дослідження зумовлена, з одного боку, об’єктивними потребами суспільства у висококваліфікованих педагогах-вихователях, які здатні виконувати функції домашніх вихователів; з іншого – відсутністю науково обґрунтованого навчально-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку до роботи у сім’ї. Актуальність проблеми, її недостатня теоретична та методична розробка зумовили вибір теми дослідження „Професійна підготовка студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи в сім’ях”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з реалізацією основних напрямів Національної доктрини розвитку освіти України, Державної програми „Вчитель” і виконане відповідно до плану наукових досліджень Інституту педагогіки та психології професійної освіти АПН України, згідно теми „Діагностика і розвиток педагогічної майстерності у професійних навчальних закладах” (РК №014U000693).

Тема дисертації затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (протокол №5 від 26.12.2001) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №612-а, від 16.03.2004).

Об’єкт дослідження: професійна підготовка студентів факультетів дошкільної педагогіки.

Предмет дослідження: зміст, форми та методи підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ях.

Мета дослідження: розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ях.

Концептуальні ідеї дослідження. Трансформація сучасного ринку освітніх послуг супроводжується реформуванням вищої освіти. Поява та зростання попиту на послуги фахівця, що здатний працювати в умовах сім’ї, підтримані державними законодавчими документами, спрямованими на розвиток домашньої освіти. Це потребує розробки інноваційних педагогічних технологій, що ґрунтуються на педагогіко-герменевтичному підході і трактують змістове наповнення кожного компонента педагогічної системи як своєрідний професійно значущий текст, сприймання якого визначається індивідуальними особливостями реципієнта. Опанування змістом, формами, методами індивідуальної освітньої роботи з дітьми допоможе студентам вищих навчальних закладів здійснювати індивідуальну діяльність у сім’ях, підвищить їх педагогічну компетентність.

У процесі дослідження перевірялася гіпотеза дослідження: ефективність професійно-педагогічної підготовки студентів до роботи в сім’ї можна значно підвищити, якщо забезпечити педагогічний вплив, спрямований на формування основних функціональних компетентностей:

- педагогічної компетентності;

- соціально-правової компетентності;

- комунікативної компетентності;

- імпровізаційних умінь.

Мету роботи конкретизовано у таких завданнях дослідження:

1. Здійснити історико-педагогічний аналіз підготовки домашніх вихователів.

2. Охарактеризувати педагогіко-герменевтичний підхід до підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї.

3. Визначити критерії і показники готовності студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї.

4.Розробити та експериментально перевірити модель підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї.

5. Підготувати методичні рекомендації щодо формування педагогічної компетентності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку до роботи у сім’ї.

Методологічна основа дослідження базується на міждисциплінарному підході, який поєднує положення теорії пізнання, теорії особистості, соціалізації особистості, діалектичний взаємозв’язок явищ та процесів, ідеї сучасної філософії освіти, нової парадигми виховання, гуманізації освіти.

Теоретичною основою дослідження стали твори видатних основоположників філософської думки (Платона, Демокрита, Аристотеля, Канта, Сократа), філософів та соціологів (С. Кевелла, М. Бахтіна, Ю. Борєва, Л. Столовича, Р. Інгардена, Р. Барта, М. Кагана), психологів (Б. Ананьєва, Л. Виготського, І. Беха, Л. Гофмана, В. Мухіної, Д. Ельконіна, О. Кононко, А. Запорожця), вітчизняних та зарубіжних педагогів-класиків (Я. Коменського, М. Монтеня, Дж. Локка, Ф. Фребеля, Й. Песталоцці, К. Ушинського, Х. Алчевської, С. Русової, А. Макаренка, В. Сухомлинського, А. Богуш), вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем професійно-педагогічної (І. Зязюна, Н. Ничкало, С. Гончаренка, М. Лещенко, В. Лозовецької, О. Дубасенюк, Л. Хомич, О. Савченко, С. Сисоєвої) та психологічної (А. Маркової, В. Рибалки, В. Семиченко, Б. Теплова, П. Якобсона, О. Лурія) підготовки.

Для вирішення поставлених завдань використані наступні методи дослідження: 1) теоретичні – аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, порівняльний аналіз, класифікація та систематизація теоретичних положень у педагогічній науці щодо організації підготовки вихователя дітей дошкільного віку; моделювання, узагальнення теоретичних та експериментальних даних;

2) емпіричні – пряме й опосередковане спостереження, анкетування, бесіди, тестування, вивчення продуктів діяльності, експертна оцінка; статистична обробка результатів (кількісний та якісний аналіз), метод гіпотез-критерій Стьюдента, моделювання експериментальної програми підготовки студентів.

Організація дослідження здійснювалася впродовж 2002-2006 рр. у три етапи.

На першому етапі (2002-2004) було визначено об’єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, розроблено завдання, визначено методи дослідницької роботи, проведено аналіз праць філософів, психологів, педагогів, соціологів стосовно поглядів на виховання дітей в умовах сім’ї.

На другому етапі (2004-2005) дослідження було розроблено програму та методику експериментальної роботи; проведено констатувальний експеримент, створено авторський курс „Домашній вихователь у соціолого-педагогічному дискурсі”.

На третьому етапі (2005-2006) було проведено формувальний експеримент, здійснено перевірку розробленої моделі підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ях у системі вищої педагогічної освіти, узагальнено проміжні та кінцеві результати педагогічного експерименту, сформульовані загальні положення та висновки, оформлено результати дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу здійснено в Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка, Київському міському педагогічному університеті імені Б. Д. Грінченка. На різних етапах експериментальною роботою було охоплено 234 студенти Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, 220 студентів Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка, 182 студенти Уманського державного педагогічного університету імені П.Г.чини, 203 студенти Житомирського державного педагогічного університету імені І. Франка, 179 студентів Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”. Білоцерківського інституту економіки та управління, 168 вихователів дошкільних навчальних закладів м. Полтави.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше науково обґрунтовано й розроблено методику підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ях; удосконалено структурні компоненти, критерії та показники вимірів готовності майбутніх педагогів до сімейного виховання. Доповнено змістовий компонент професійної освіти майбутніх вихователів дітей дошкільного віку, що передбачає удосконалення курсів педагогіки, історії педагогіки, основ педагогічної майстерності, методик дошкільного виховання. Подальшого розвитку дістали поняття „домашній вихователь”, „гувернер”.

Практичне значення дослідження визначається тим, що розроблено авторську програму курсу “Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі” для студентів, які здобувають освіту за спеціальностями: “Дошкільне виховання. Іноземна мова та література”, „Дошкільне виховання. Дефектологія. Логопедія”, „Дошкільне виховання. Хореографія”, „Дошкільне виховання. Музика”, „Початкове навчання. Дошкільне виховання”. Зміст і результати експериментального дослідження можуть бути використані викладачами вищих педагогічних навчальних закладів з метою удосконалення навчально-виховного процесу з питань підготовки вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи у сім’ях.

Особистий внесок дисертанта полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей та положень досліджуваної проблеми, зокрема, експериментальної моделі підготовки майбутніх вихователів дошкільних закладів до роботи у сім’ях; у розробці й обґрунтуванні критеріїв готовності майбутніх вихователів до роботи у сім’ях; у формулюванні принципів добору і структурування навчального матеріалу та організації змісту при розробці програми авторського курсу „Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі”.

Вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечується вихідними теоретико-методологічними положеннями, застосуванням методів, адекватних меті та завданням, аналізом вітчизняних і зарубіжних філософських, психологічних, педагогічних та методичних праць, результатами дослідно-експериментальної роботи, кількісним і якісним аналізом дослідницьких даних, експериментальною перевіркою розробленої педагогічної моделі у навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу.

На захист виносяться:

- періодизація становлення та розвитку інституту домашніх вихователів, межі якої охоплюють часовий інтервал від найдавніших часів до сучасності;

- модель підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи в сім’ї;

- науково-обґрунтоване навчально-методичне забезпечення професійної підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки, яке ґрунтується на педагогіко-герменевтичному підході;

- авторський курс „Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі”.

Впровадження результатів дослідження здійснювалося безпосередньо в ході педагогічної діяльності автора в Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка (довідка № 2029/01-37/14 від 12.05.2006), у процесі експериментальної роботи з підготовки студентів спеціальності „Дошкільне виховання” зі студентами Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка (довідка № 1205/01 від 11.05.2006), Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини (довідка № 1212/01 від 15.11.2006), Житомирського державного педагогічного університету імені І. Франка (довідка № від 25.10.2006), Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”. Білоцерківського інституту економіки та управління (довідка № 3787/11 від 15.11.2006).

Апробація результатів. Основні положення дисертації доповнювалися й обговорювалися на міжнародних наукових конференціях та семінарах: „Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи” (м. Полтава, 2002), „Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних культурно-освітніх умовах” (м. Полтава, 2003), „Реформування освіти й інноваційні технології у вивченні мови” (м. Полтава, 2003), „Пренатальні психосоматичні реакції та післянатальний розвиток і формування особистості дитини: педагогічний, психологічний, медичний аспекти” (м. Полтава, 2004), „Розвивальна освіта та багатовимірний досвід особистості” (м. Харків, 2005), „Психолого-педагогічні проблеми формування професіоналізму викладача вищої школи в умовах європейського виміру” (м. Полтава, 2006), „Теорія та практика професійної освіти в умовах європейської інтеграції” (м. Київ, 2006), „Всеукраїнський науковий семінар. IV педагогічні читання пам’яті О.П. Рудницької” (м. Київ, 2006).

Основні результати дослідження висвітлено в 9 авторських публікаціях (з них 4 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України), у тому числі 1 стаття у періодичних наукових фахових виданнях, 4 статті у збірниках наукових праць, 4 статті у збірниках наукових праць та матеріалів наукових конференцій, програмі курсу.

Структура дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, коротких висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертація викладена на 230 сторінках, основний текст роботи займає 176 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір, актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано концептуальні ідеї, гіпотезу, завдання, охарактеризовано теоретико-методологічні основи організації дослідження, його джерела, методи та етапи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне та практичне значення, особистий внесок, висвітлено відомості про експериментальну базу дослідження, апробацію та впровадження результатів дослідження, виділено основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі – „Теоретичні основи підготовки майбутніх вихователів до роботи у сім’ях” – шляхом узагальнення філософської, психолого-педагогічної, історичної, художньої літератури, довідкових та енциклопедичних видань уточнено поняттєво-термінологічний апарат дослідження, проаналізовано сутність поняття „домашній вихователь”, уточнено сутність понять „домашній вихователь”, „гувернер”, „домашній наставник”, „няня”, „бонна”. З урахуванням результатів сучасних досліджень вважаємо, що категорія „домашній вихователь” у широкому значенні є синонімічною до поняття „домашній педагог”, тобто особа, яка працює з дитиною в умовах сім’ї і поєднує у собі значення понять „гувернер”, „бонна”, „няня”, „домашній учитель” „домашній наставник”, ”репетитор”; у вузькому значенні визначаємо так: „домашній вихователь” – це спеціаліст, який володіє ґрунтовними знаннями про особливості розвитку дітей від віку новонародженого, а також пренатального періоду розвитку дитини, до початкової школи, основами медичних знань, і орієнтується у взаємовідносинах з батьками, знає сучасні основи етики та етикету.

Дослідження історичних аспектів розвитку інституту домашніх вихователів та особливостей підготовки педагогів до роботи у сім’ї дозволяє зробити висновки, що в багатовіковій історії функціонування інституту домашніх вихователів можна виділити декілька етапів його розвитку та становлення.

Запропонована авторська періодизація процесу розвитку та становлення інституту домашнього вихователя. Узагальнення ідей сучасних вітчизняних та зарубіжних педагогів, які розглядали розвиток інституту домашніх вихователів як багатоетапний процес та аналіз суспільно-політичних подій, що безпосередньо впливали на розвиток освіти та педагогічної думки, дало можливість визначити 11 етапів становлення інституту домашніх вихователів в Україні. І етап характеризується зародженням процесу індивідуального виховання як унікальної форми передачі знань та накопиченого досвіду у первісному суспільстві. Для ІІ етапу (IV-II ст.) характерні матріархальні відносини, які визначали характер розвитку індивідуального навчання і виховання підростаючого покоління спеціально призначеними жінками-наставницями. ІІІ етап (І ст. до н.е.) визначається монополією права на розумове виховання, що історично здійснювалося індивідуально в умовах сім’ї. IV етап (І-ІХ ст. н.е.) визначається перекладанням обов’язків щодо виховання та навчання дітей з рідних батьків на сусідів та родичів. Така форма індивідуального навчання та виховання здобула назву „кумівство”. На V етапі (Х-ХІІ ст.) домашню освіту отримували діти вищого прошарку суспільства. Найрозповсюдженішим варіантом індивідуального навчання та виховання було „годувальництво”. На VI етапі (XІІІ-XV ст.) домашнє навчання та виховання залишаються пріоритетними для вищих прошарків суспільства. VII етап (XV-XVIIст.) характеризується широким розповсюдженням домашньої освіти (у сім’ях козацької знаті, заможних селян). Ряди домашніх вихователів поповнюються мандрівними дяками, освіченими козаками та домашніми вихователями-іноземцями. На VIII етапі (кін. поч. ст.) домашня освіта стає провідною формою впливу на підростаюче покоління, з’являються перші заклади з підготовки професійних домашніх вихователів. На ІХ етапі (кін. ХІХ -поч. ХХ ст.) домашня освіта набуває всеохоплюючого характеру. Функції домашніх вихователів виконують високоосвічені, спеціально підготовлені фахівці. Посилення державного контролю за діяльністю домашніх вихователів сприяє забороні надання послуг іноземними підданими. На Х етапі (поч. ХХ ст.) відбувається занепад інституту домашніх вихователів, що стає наслідком зміни пріоритетів державної освітньої політики. Але, незважаючи на заангажованість та догматизм, ідеї індивідуального навчання та виховання знаходять своє місце у педагогічних теорія видатних радянських педагогів (В. Сухомлинський, А. Макаренко, Ш. Амонашвілі). Зміна соціально-економічної політики держави призводить до відродження інституту домашніх вихователів на ХІ етапі (кінець ХХ початок ХХІ століть).

Педагогіко-герменевтичний аналіз творів Н. Кобринської, К. Станюковича, О. Пушкіна, Стендаля, С. Цвейга, Ш. Бронте, А. Ліндгрен, П. Треверс здійснювався через призму сприйняття художнього твору сучасними філософами, педагогами, психологами, філологами та письменниками (Р. Барт, Р. Інгарден, М. Лещенко, Л. Виготський, М. Бахтін, І. Франко), які вважали, що життя тексту, тобто його дійсна сутність, розвивається на зламі двох свідомостей, двох суб’єктів – автора і читача та визначали автобіографічний характер художніх творів. З урахуванням результатів сучасних досліджень в означеній галузі, вважаємо, що автобіографічні матеріали - це історії про самого себе, історії власної душі автора, його діяльності, є свідченням культурних зразків тієї чи іншої епохи, пам’яткою літературного жанру, документом свого часу, припустимо, що твір є історично достовірною хронікою зазначеного історичного етапу. На значенні автобіографічних матеріалів для гуманітарних досліджень у різних галузях науки наголошували Ю. Шлюбом, М. Хайнеман, Б. Бім-Бад.

У другому розділі – „Педагогічні умови удосконалення підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї” – викладено результати теоретичного аналізу проблеми дослідження й результатів першого етапу констатувального експерименту. Виявлено необхідність практико-орієнтованого підходу до підготовки майбутніх вихователів. Відповідно було виділено чотири критерії готовності студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ях: педагогічна компетентність, соціально-правова компетентність, комунікативна компетентність, імпровізаційні вміння. Визначені критерії й показники сформованості необхідних, соціально-педагогічних знань, умінь і навичок студентів лягли в основу визначення 3-х рівнів готовності майбутніх вихователів дошкільних закладів до роботи у сім’ї: високого, середнього та низького.

Констатувальний експеримент складався з двох етапів. Завданням першого було: визначити, чи усвідомлюють майбутні педагоги необхідність спеціальної підготовки домашніх вихователів; з’ясувати, чи розуміють майбутні вихователі дошкільних закладів важливість існування альтернативи суспільним навчальним закладам - домашньої освіти; виявити, чи готові майбутні вихователі дошкільного закладу до реалізації індивідуального підходу у процесі роботи з дитиною в умовах сім’ї.

Анкетування, яке було проведене на першому етапі дослідження (охоплювало 1186 осіб), свідчить про те, що 41% респондентів усвідомлюють необхідність спеціальної підготовки домашніх вихователів, визнають доцільність існування альтернативи суспільним дошкільним навчальним закладам та виявляють інтерес до роботи в сім’ї. Але вони визнають недостатність теоретичних та методичних знань. 38% опитаних вважали, що підготовка, яка здійснюється на сучасному етапі за спеціальністю „Дошкільне виховання”, є достатньою для успішної професійної діяльності в умовах сім’ї, водночас, надавали перевагу суспільному дошкільному навчанню та вихованню. 21% опитаних зайняли нейтральну позицію, не висловлюючи категоричних суджень. Респонденти цієї групи не заперечували проти функціонування інституту домашніх вихователів та необхідності спеціальної підготовки. На другому етапі здійснювалася діагностика рівнів готовності майбутніх вихователів до роботи у сім’ї. На цьому етапі було розроблено критерії, показники та рівні (високий, середній та низький) готовності студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї (табл. 1).

Таблиця 1.

Критерії та показники готовності студентів факультетів дошкільної педагогіки

до роботи у сім’ї

Показники | Знання теорії та історії педагогіки, загальної та дошкільної психології, історії функціонування інституту домашніх вихователів, пріоритетних гувернерських методик, педагогічних технологій і стратегій виховання та навчання | Уміння організовувати навчально-виховний процес в умовах сім’ї, готовність до визначення оптимального змісту, форм та методів, згідно об’єктивних умов | Елементарні законодавчо-правові знання та їх використання у професійній діяльності | Вміння визначати власний соціальний статус, стримано реагувати на психоемоційний стан членів сім’ї | Усвідомлення необхідності соціалізації дитини, яка виховується в у мовах сім’ї | Емпатія | Уміння спілкуватися з членами родини | Уміння активізувати учасників навчального процесу | Творче оволодіння технологіями індивідуального навчання та виховання дитини в домашніх умовах | Уміння імпровізувати, використовувати спеціальні педагогічні здібності; оперативно реагувати на незаплановані зовнішні впливи, створювати оптимальні умови освітнього процесу, що стабілізуватимуть психоемоційний стан дитини

Критерії | Педагогічна

компетентність | Соціально-правова компетентність | Комунікативна компетентність | Імпровізаційні

уміння

Із 1186 діагностованих осіб узагальнені показники готовності випускників факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї були такими: високий рівень – 62 особи (5,22%), середній рівень – 293 особи (24,72%), низький рівень – 831 особа (70,06%).

З урахуванням результатів теоретичного вивчення та констатувального експерименту була розроблена авторська модель удосконалення підготовки майбутніх вихователів до роботи у сім’ї. Структурними компонентами моделі були цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний та оціночно-результативний.

Авторська модель передбачає збагачення інформацією змістового та операційного компонентів професійної підготовки майбутніх вихователів, а саме удосконалення курсів „Теорія та історія педагогіки” (І курс), „Педагогіка загальна та дошкільна” (ІІ-ІІІ курс), „Дошкільна психологія” (ІІ курс), „Загальна психологія” (І курс), „Дитяча література” (ІІІ, ІV курс). Оптимальною умовою реалізації моделі є впровадження курсу „Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі”, який передбачає лекційні, практичні та лабораторні заняття, що поєднують психолого-педагогічні, соціально-правові та методичні знання з комунікативно-операційними уміннями.

Шляхами реалізації завдань курсу було обрано різноманітні форми та методи. У процесі читання лекційних занять використовувалися такі нетрадиційні методи та форми як: „лекція вдвох”, „лекція з помилкою”, міні-лекція, брейнстормінг. Практичні та семінарські заняття проходили у формі наукових аукціонів, круглих столів. Неодмінною умовою викладання матеріалу курсу „Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі” стала діалогізація навчального процесу. Крім того, використовувалися такі форми та методи роботи: проблемно-пошукове викладання матеріалу, диспут з елементами „мозкової атаки”, аналіз та обговорення педагогічних досліджень, кінострічок, творів художньої літератури, тренінги, ділові педагогічні ігри з подальшим обговоренням ефективності обраних методів, прийомів навчання, самостійне розв’язання педагогічних завдань з подальшим оцінюванням виконаної роботи, моделювання педагогічних ситуацій.

Педагогічними умовами удосконалення підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи в умовах сім’ї є: реалізація авторської моделі; навчання студентів здійснювати організацію навчально-виховного процесу у сім’ї, набуття досвіду оцінювання власної діяльності, оволодіння елементарними законодавчо-правовими знаннями, оволодіння комунікативними та імпровізаційними уміннями, що виявляються: у емпатії, адекватній реакції на психоемоційний стан оточуючих, умінні спілкуватися з членами родини, в умінні реалізувати спеціальні здібності, в оволодінні сучасними гувернерськими педагогічними технологіями та умінні їх реалізовувати у конкретних соціально-педагогічних ситуаціях.

У третьому розділі – „Дослідно-експериментальна перевірка ефективності запропонованої моделі” – узагальнено результати впровадження авторської моделі в практику професійної підготовки майбутніх вихователів.

Головною метою формувального експерименту було підтвердження у правильності гіпотези дослідження, а саме в тому, що рівень підготовленості студентів факультетів дошкільної педагогіки зростатиме в умовах забезпечення педагогічного впливу, спрямованого на формування основних функціональних компетентностей.

Під час підготовчого етапу дослідно-експериментальної роботи було визначено групи студентів, у яких передбачалося проведення експерименту; розроблено тексти лекцій, плани практичних і лабораторних занять; творчі завдання для самостійної та індивідуальної роботи.

Підтвердження ефективності запропонованої моделі підготовки майбутніх вихователів до роботи у сім’ї в умовах навчально-виховного процесу вищого навчального педагогічного закладу шляхом введення нової інформації під час читання циклу фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін перевірялося протягом трьох навчальних років (2002-2003, 2003-2004, 2005-2006 н р.р.) у роботі зі студентами Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка та Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка. Проведений експеримент охоплював 454 особи (220 студентів контрольної групи та 234 - експериментальної). Аналіз готовності студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї засвідчив її низький рівень щодо І критерію (педагогічна компетентність) – 73% експериментальної та 67,7% контрольної групи. За другим критерієм (соціально-правової компетентності) на низькому рівні готовності знаходяться 71% експериментальної та 69% контрольної групи. За ІІІ критерієм (комунікативна компетентність) зафіксовано показники – 84,6% в експериментальній групі та 75% у контрольній групі. За ІV критерієм (імпровізаційні уміння) зафіксовані показники низького рівня готовності 81% експериментальної групи та 73% контрольної. Узагальнений показник готовності майбутніх вихователів до роботи у сім’ї показав такий результат для низького рівня - 77% у експериментальній групі та 71% у контрольній групі (табл. 2).

У дисертації проаналізовано хід упровадження курсу „Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі”. Зазначимо, що експеримент здійснювався у кількох варіантах. За результатами констатувального експерименту вони були поділені на дві експериментальні групи - А і Б (підготовка здійснювалася за варіантами А і Б) і контрольну групу (КГ).

Таблиця 2.

Рівні сформованості готовності майбутніх вихователів до роботи у сім’ї

№ п/п | Критерії | Контрольна група

220 осіб, % | Експериментальна група

234 особи,%

до експерименту |

після експерименту | до експерименту | після експерименту

н | с | в | н | с | в | н | с | в | н | с | в

1. | Педагогічна компетентність | 67,7 | 20 | 12,3 | 60 | 26,8 | 13,2 | 73 | 18,4 | 8,6 | 6,4 | 70 | 23,6

2. | Соціально-правова компетентність | 69 | 19,6 | 11,4 | 59 | 27 | 14 | 71 | 18 | 11 | 5 | 66 | 29

3. | Комунікативна компетентність | 75 | 17 | 8 | 67 | 24 | 9 | 84,6 | 10,2 | 5,12 | 11 | 55 | 34

4. | Імпровізаційні уміння | 73 | 24 | 3 | 66 | 29 | 5 | 81 | 14 | 5 | 9 | 61 | 30

Узагальнений показник готовності майбутніх вихователів до роботи у сім’ї | 71 | 20 | 9 | 63 | 27 | 10 | 77 | 15 | 8 | 8 | 63 | 29

Варіант А передбачав проведення курсу в повному обсязі, варіант Б передбачав викладення теоретичного матеріалу в повному обсязі та проведення лише деяких практичних занять. Контрольній групі (КГ) було запропоновано програму курсу „Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі” та обґрунтовано необхідність діагностування в майбутньому, що передбачає створення зразка казкової реальності та педагогічної технології. Таким чином, весь обсяг теоретичної і практичної частин курсу пройшла тільки одна група - А.

Результативність упровадження курсу „Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі” демонструється на прикладі експерименту, у якому брали участь студенти психолого-педагогічного факультету ПДПУ імені В. Г. Короленка („Початкове навчання. Дошкільне виховання”, „Дошкільне виховання. Іноземна мова”, „Дошкільне виховання. Дефектологія. Логопедія”), полягає в наступному: за першим критерієм (педагогічна компетентність) до початку експерименту низький рівень контрольної групи складав 49,9%, частково-експериментальної – 74,6%, експериментальної – 70%; за другим критерієм (соціально-правова компетентність) – низький рівень контрольної групи складав 49,8%, 68,5% – частково-експериментальної та 61,6% експериментальної; за третім критерієм (комунікативні вміння) низький рівень складав 46,2% експериментальної групи, 55,5% – студентів частково експериментальної групи, 60% – експериментальної; за четвертим критерієм (імпровізаційні вміння) низький рівень контрольної групи складав 66,6 %, 66,6 частково-експериментальної групи, 77,5% експериментальної. У ході формувального експерименту відстежувалася стійка тенденція до підвищення якісних показників готовності студентів частково-експериментальної групи.

Зріз знань, умінь та навичок, проведений після завершення формувальної дослідно-експериментальної роботи, виявив значне підвищення рівня готовності до роботи у сім’ї. В експериментальному контингенті відбулося зниження кількості майбутніх вихователів з низьким рівнем готовності до роботи у сім’ї з 77% до 8% і одночасне зростання кількості студентів із середнім рівнем від 15% до 63%, а також високим - від 8% до 29 %. Значних змін у контрольній групі зафіксовано не було.

Проведена дослідно-експериментальна робота засвідчила ефективність упровадження моделі підготовки вихователів дошкільних закладів до роботи у сім’ї. Надалі навчальний педагогічний заклад може самостійно обирати шляхи підготовки майбутніх вихователів до роботи у сім’ї.

Висновки

1. Історико-педагогічний аналіз досліджуваної проблеми дає підстави зробити висновок про багатоетапність розвитку інституту домашніх вихователів. У ході дослідження було виявлено одинадцять етапів становлення та розвитку інституту домашніх вихователів, починаючи від найдавніших часів (палеоліт) до сучасності (ХХІ століття). В основу виділення кожного періоду було покладено критерій наявності інформації про функціонування й інституціоналізацію процесу передачі і засвоєння досвіду в просторово-часових координатах розвитку цивілізації: І етап – зародження процесу індивідуального виховання; ІІ етап – індивідуальне виховання та навчання, зумовлене матріархальними відносинами; ІІІ етап – монополія права на розумове виховання, що здійснюється індивідуально у сім’ї; ІV етап – індивідуальне навчання та виховання набуває форми „кумівства”.V етап – домашнє виховання набуває вигляду „годувальництва”; VI етап – домашнє навчання та виховання стає пріоритетним для вищої знаті; VII етап – широке розповсюдження домашньої освіти, функції домашніх вихователів виконують не лише вітчизняні домашні вихователі, але й іноземці; VIII – домашня освіта – провідна форма впливу на підростаюче покоління, з’являються перші заклади з підготовки професійних домашніх вихователів; IX етап – домашня освіта набуває всеохоплюючого характеру, підвищення вимог до професійного рівня домашнього вихователя; Х етап – занепад інституту домашніх вихователів, що пов’язано з зміною суспільного устрою. ХІ етап –відродження та інституціалізація інституту домашніх вихователів.

Проаналізовано сутність дефініції „домашній вихователь”, що набувала особливого змісту залежно від специфіки соціальної ситуації (майстер грамоти, мандрівний дяк, гувернер, гувернер-кімнатний наглядач, домашній вихователь, бонна, няня).

2. Охарактеризовано педагогіко-герменевтичний підхід до підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї. Педагогічні засади реалізації цього підходу зумовлюють використання літературно-художніх текстів для розвитку професійної суб’єктно-значущої інформації, в якій гармонійно поєднуються раціональне та ірраціональне, інтелектуальне й почуттєво-емоційне. Процес професійної підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки в пізнавально-літературному полі творів педагогів (Дж. Локк, М. Монтень, Я. Корчак, С. Русова, В. Сухомлинський,), письменників (Марко Вовчок, Н. Кобринська, О. Кобилянська, О. Пушкін, Л. Толстой, О. Бунін) забезпечує умови для самовизначення і творчої самореалізації майбутнього фахівця.

3. Для визначення ефективності підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку до роботи у сім’ї розроблено і обґрунтовано критерії і показники: педагогічної компетентності (знання з теорії та історії педагогіки, загальної та дошкільної психології, історії функціонування інституту домашніх вихователів, знання пріоритетних гувернерських методик, педагогічних технологій та стратегій виховання та навчання; уміння організувати навчально-виховний процес в умовах сім’ї, готовність до визначення оптимального змісту, форм та методів згідно об’єктивних умов); соціально-правової компетентності (елементарні законодавчо-правові знання, у контексті використання їх у професійній діяльності; вміння визначати власний соціальний статус, стримано реагувати на психоемоційний стан членів сім’ї; усвідомлення необхідності соціалізації дитини, яка виховується в умовах сім’ї); комунікативної компетентності (емпатія; уміння спілкуватися з членами родини; уміння активізувати учасників навчального процесу), імпровізаційних умінь (творче оволодіння технологіями індивідуального навчання та виховання дитини у домашніх умовах; уміння імпровізувати, використовувати спеціальні педагогічні здібності; оперативно реагувати на незаплановані зовнішні впливи, створювати оптимальні умови освітнього процесу, що стабілізуватимуть психоемоційний стан дитини)

4. Враховуючи виявлені у результаті довготривалих педагогічних досліджень потенційні можливості та невикористані ресурси педагогічного процесу вищих навчальних закладів освіти, було розроблено модель підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї. Авторська модель ґрунтується на педагогіко-герменевтичному підході і включає послідовну реалізацію трьох взаємопов’язаних компонентів: презентація тексту; професійна ідентифікація тексту; особистісна рефлексія реципієнта на закладену в тексті інформацію.

Експериментальна перевірка розробленої моделі довела її доцільність й ефективність застосування при формуванні професійної готовності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку до роботи у сім’ї.

5. Розроблено методичні рекомендації щодо формування професійної компетентності студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ї, передбачають впровадження авторського курсу “Домашній вихователь у соціально-педагогічному дискурсі”, який інтегрує теоретичну (історико-педагогічна, соціально-правова, психолого-методична, педагогіко-корекційна інформація) і практичну (діалогізація, психодрама, круглий стіл, ділові ігри, педагогічне стажування у сім’ях) складові.

До напрямів подальших досліджень відносимо вивчення проблеми підготовки фахівців до роботи з дітьми з особливими потребами, обдарованими дітьми, специфіку підготовки майбутніх педагогів з сім’ями, які мають прийомних дітей, а також батьками-вихователями будинків сімейного типу.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:

Навчально-методичні матеріали:

1. Ковалевська Н.В. Методика роботи домашнього вихователя: Програма курсу для студентів спеціальності 7.010101. – „Дошкільне виховання”. – Полтава, 2006. – 26 с. – 1 авт.арк.

Статті у наукових журналах, які затверджені ВАК України:

2. Ковалевська Н. В. Історико-ретроспективний погляд на розвиток інституту домашніх вихователів // Збірник наукових праць Полтавського деревного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. – Випуск 2 (35). – Полтава, 2004. - Серія „Педагогічні науки”. – С.170-181 – 0,45 авт. арк.

3. Ковалевська Н.В. Становлення та функціонування інституту домашніх вихователів на території України: історичний аспект // Постметодика. – Полтава. – 2006 – № 1 – С.174-182 – 0,5 авт. арк.

4. Ковалевська Н. В. Особливості підготовки домашніх вихователів у вищих навчальних закладах // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка – Серія „Педагогічні науки”. – Випуск 3 (42). – Полтава, 2005. – С.47-55. – 0,33 авт. арк.

5. Ковалевська Н. В. Застосування педагогіко-антропологіного аналізу художньої літератури у процесі підготовки майбутніх вихователів до роботи у сім’ї // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка –Серія „Педагогічні науки”. – Випуск 4 (43). – Полтава, 2006. – С.68-76. – 0,33 авт. арк.

Статті у збірниках матеріалів конференції:

6. Ковалевська Н. В. Особливості підготовки домашнього вихователя // Наукові здобутки студентів – школі ХХІ століття: Збірник наукових праць студентів і магістрантів. - Випуск 1. – Полтава: ПДПУ, 2001. – С. 128-131. – 0,12 авт. арк.

7. Ковалевська Н. В. Роль домашнього вихователя у формуванні гармонійних взаємостосунків з батьками вихованця // Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції – Полтава: ПДПУ, 2003. – С.136-137. – 0,25 авт. арк

8. Ковалевська Н. В. Особливості підготовки майбутніх фахівців з дошкільного виховання до роботи у сім’ї // Пренатальні психосоматичні реакції та післянатальний розвиток і формування особистості дитини: педагогічний, психологічний, медичний аспекти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава: ПДПУ, 2005. - С.215-217 - 0,1 авт.арк.

9. Ковалевська Н. В. Використання педагогічних технологій у роботі домашнього вихователя для розширення та збагачення словника дітей раннього віку // Реформування освіти й інноваційні технології у вивченні мови: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава: ПДПУ, 2004. - С.115-117. - 0,1 авт. арк.

Ковалевська Н. В. Професійна підготовка студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи у сім’ях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. – „Теорія і методика професійної освіти”. - Інститут педагогіки та психології професійної освіти АПН України, Київ, 2007.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовується необхідність спеціальної підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи в сім’ї. Аналіз змістового і операційного компонентів підготовки майбутніх вихователів показав, що останні не готові здійснювати професійну діяльність в сім’ї на високому рівні. У результаті дослідження визначено критерії готовності майбутніх вихователів до роботи у сім’ї: педагогічна компетентність, соціально - правова компетентність; комунікативна компетентність; імпровізаційні уміння. Розроблено та експериментально перевірено модель підготовки студентів факультетів дошкільної педагогіки до роботи в умовах сім’ї, що ґрунтується педагогіко-герменевтичному підході. Структурні компоненти авторської моделі: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оціночно-мотиваційний. У моделі здійснено модифікацію змістового та операційно-діяльнісного компонентів професійно-педагогічної підготовки на основі розробленого авторського курсу.

Ключові слова: домашній вихователь, підготовка студентів факультетів дошкільної педагогіки, педагогічна компетентність, соціально-правова компетентність, комунікативна компетентність, імпровізаційні уміння.

Ковалевская Н. В. Профессиональная подготовка студентов факультетов дошкольной педагогики к работе в семье. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04. – „Теория и методика профессионального образования”. – Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2007.

В диссертации проанализировано состояние исследуемой проблемы в философской, культурологической, социологической, психологической, педагогической литературе; определена сущность категорий: „домашний воспитатель”, „домашнее воспитание”, „гувернер”; выявлены особенности подготовки домашних воспитателей в разные исторические периоды; охарактеризован педагогический потенциал использования художественной литературы в процессе подготовки домашнего воспитателя; изучено состояние готовности студентов факультетов дошкольной педагогики к работе в условиях семьи; разработаны авторская модель подготовки будущих воспитателей к работе в семье.

В диссертационном исследовании определены диагностические критерии, показатели уровней готовности студентов факультетов дошкольной педагогики к работе в семье.

Установлено, что успешной подготовки студентов факультетов дошкольной педагогики к работе в семье можно достичь при формировании у них: педагогической компетентности (знания истории и теории педагогики, общей и дошкольной психологи, истории функционирования института домашних воспитателей, знания приоритетных гувернёрских методик, педагогических технологий и стратегий воспитания и обучения; умения организовать учебно-воспитательный процесс в условиях семьи, готовность к определению оптимальных содержания, форм и методов согласно объективным условиям), социально-правовой компетентности (элементарные законодательно-правовые знания, в