НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кузьменко Сергій Володимирович

УДК 65.014.1:631.11

ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВЕ УПРАВЛІННЯ

В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор, членкор УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Галушко Валерій Павлович,

Національний аграрний університет,

директор Навчально-наукового інституту бізнесу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Скрипниченко Марія Іллівна,

Державна установа „Інститут економіки та

прогнозування НАН України”, керівник відділу моделювання економічного розвитку

кандидат економічних наук, доцент

Діброва Анатолій Дмитрович,

Національний аграрний університет,

доцент кафедри державного управління

Захист відбудеться “20“ вересня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041 м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий “17” серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування нових конкурентоспроможних підприєм-ницьких структур в аграрному секторі економіки України відбувається зі значними труднощами, викликаними низкою об’єктивних та суб’єктивних причин макро- та мікроекономічного характеру. До основних з них можна віднести як відсутність системного підходу при проведенні аграрної реформи, так і наявний низький рівень матеріально-технічного забезпечення й брак фінансових ресурсів в сільськогос-подарських товаровиробників, відтік кваліфікованих трудових ресурсів, пов’язаний із погіршенням соціально-економічних умов проживання на селі тощо. Проте однією з найбільш вагомих причин слабкої пристосованості нових підприємницьких структур до жорстких умов ринкової конкуренції є недостатнє їх забезпечення керівниками та спеціалістами з належною управлінською підготовкою. Як свідчить практика, управлінська діяльність переважно більшої частини керівників та спеціалістів аграрних формувань значним чином ґрунтується на теорії та практичному досвіді, що склалися протягом останніх десятиліть функціонування командно-адміністративної системи. Рівень теоретичної управлінської підготовки сучасних аграрних менеджерів, ступінь володіння ними раціональними прийомами та інструментами розробки та прийняття управлінських рішень зводиться в основному до проблеми організації управлінських процесів.

У зазначених умовах актуальним є пошук нових підходів до вирішення проблеми організації управлінських процесів в сільськогосподарських підприєм-ствах. Враховуючи сучасні тенденції розвитку аграрного сектору, на наш погляд, запровадження програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприєм-ствах сприятиме розробці практичних рекомендацій щодо оцінки можливостей підвищення ефективності діяльності.

Методологія використання програмно-цільового управління привертає увагу науковців і практиків. Її дослідженню присвячували праці такі українські й зарубіжні вчені, як В.А.Василенко, В.А.Вишневська, О.С.Віханський, В.П.Галушко, Є.П.Голубков, А.Д.Діброва, Г.М.Добров, Л.Є.Довгань, Й.С.Завадський, В.А.Іріков, У.Кінг, Д.Кліланд, А.А.Корєнной, А.Р.Лєйбкінд, А.Г.Лобко, Б.З.Мільнер, М.І.Молдованов, В.Д.Нємцов, Г.Х.Попов, Г.С.Поспєлов, Р.А.Райзберг, Б.Г.Салтиков, Ю.Н.Самохін, М.І.Скрипниченко, О.П.Суслов, В.Л.Тамбовцев, Т.І.Ткаченко, Р.А.Фатхутдінов та інші науковці. В роботах вчених вирішено широке коло проблем теорії і практики програмно-цільового управління. Разом з тим ряд питань цього важливого наукового напряму залишається невирішеним або вирішеним частково. Зокрема, не повністю досліджено застосування програмно-цільового управління при розробці стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств, тому дана проблема потребує подальшої розробки.

Важливість і необхідність використання програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах у нових умовах функціонування економіки зумовлюють актуальність теми дослідження, логіку побудови та зміст дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт Національного аграрного університету, зокрема з виконанням науково-дослідних тем: “Управління якістю агропродовольчої продукції в умовах глобалізації світової економіки” (номер державної реєстрації 0106U005235) та “Економічна стратегія АПК України: трансформація пріоритетів і механізмів їх реалізації” (номер державної реєстрації 0106U007369).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток методологічних і методичних підходів щодо використання програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах та розробка на їх основі модельного інструментарію та практичних рекомендацій щодо оцінки можливостей підвищення ефективності діяльності.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначено наступні задачі:

- узагальнити погляди вітчизняних і зарубіжних вчених щодо сутності теоретико-методичних підходів програмно-цільового управління;

- визначити особливості застосування програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах;

- оцінити сучасний стан виробництва продукції сільського господарства та її ефективності в сільськогосподарських підприємствах;

- узагальнити методичні підходи щодо розробки економіко-математичних моделей оптимізації виробництва та можливостей їх використання в умовах застосування програмно-цільового управління;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення програмно-цільового управління в умовах посилення конкуренції;

- удосконалити методичні підходи щодо використання програмно-цільового управління в аграрних підприємствах за умов обмеженості ресурсного забезпечення;

- розробити рекомендації щодо впровадження програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах різного виробничого напряму.

Об’єктом дослідження є процес програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах. Поглиблені дослідження здійснено на матеріалах сільськогосподарських підприємств Чернігівської області.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах за умов розвитку ринкових відносин в аграрному секторі.

Методи дослідження. Визначені в дисертаційній роботі завдання вирішувалися з використанням наступних методів дослідження: індуктивного, дедуктивного – при зборі, систематизації й обробці інформації; теоретичного узагальнення – у процесі розкриття сутності програмно-цільового управління; спостереження, порівняльних переваг, економіко-статистичний, економічного аналізу із застосуванням аналітичних групувань – при оцінюванні сучасного стану та тенденцій розвитку сільськогосподарського виробництва; розрахунково-конструктивний, графічний – при вивченні та встановленні залежностей між досліджуваними показниками; економіко-математичного моделювання – для оптимізації виробництва в умовах застосування програмно-цільового управління.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, дані Головного управління статистики у Чернігівській області, праці вітчизняних та зарубіжних учених, матеріали наукових конференцій і семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. Найважливіші результати досліджень полягають у розв’язанні завдань, пов’язаних з використанням програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах, а саме:

вперше:

- запропоновано алгоритм програмно-цільового підходу до управління в сільськогосподарських підприємствах, який поєднує економіко-математичне моделювання і сітьове управління для досягнення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва з урахуванням кон’юнктури ринку та в умовах обмеженого ресурсного потенціалу (С. 10, 12);

удосконалено:

- рекомендації щодо використання програмно-цільового управління в аграрних підприємствах шляхом систематизації й обґрунтування його етапів, які включають постановку задачі, розробку програми прийняття рішень та їх кількісну оцінку, погодження і прийняття рішень, доведення кількісних параметрів рішення до безпосереднього виконавця, організацію й контроль за виконанням рішень, що дає можливість підвищити ефективність діяльності підприємства (С. 6);

- методичні підходи щодо розробки економіко-математичних моделей оптимізації виробництва в умовах застосування програмно-цільового управління з метою обґрунтування стратегічних, тактичних та оперативних рішень, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємства (С. 10-11);

набули подальшого розвитку:

- теоретичні положення щодо сутності програмно-цільового управління та особливостей його застосування в сільськогосподарських підприємствах, що передбачає використання цільових сітьових графіків при розробці управлінських рішень (С. 4, 11-12);

- обґрунтування напрямів нарощування обсягів виробництва конкуренто-спроможної продукції рослинництва та підвищення її ефективності на основі оцінки діяльності сільськогосподарських підприємств і оптимізації структури посівних площ за умов використання програмно-цільового управління (С. 7-9);

- методичні підходи щодо підвищення ефективності використання програмно-цільового управління в аграрних підприємствах із застосуванням бізнес-карт вирощування сільськогосподарських культур, складовими яких є врожайність, ринкова ціна, витрати на технологічні процеси та показники економічної ефективності (С. 11).

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості впровадження отриманих результатів дослідження як наукової основи для вирішення проблем підвищення ефективності виробництва та конкурентоспро-можності сільськогосподарської продукції.

Окремі результати дисертаційної роботи впроваджено у практику, зокрема теоретичні та прикладні розробки використовуються Управлінням агропроми-слового розвитку Прилуцької райдержадміністрації Чернігівської області (довідка №1-19/440 від 6.07.2007 р.) та СТОВ “Линовицьке” Прилуцького району Чернігівської області (довідка № 168 від 26.12.2006 р.); у навчальному процесі при викладанні дисципліни “Ділова гра “Бізнес-менеджмент”” у Національному аграрному університеті (акт впровадження від 8.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження. Наукові положення, висновки і пропозиції, викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дослідження доповідались, обговорювались й одержали схвалення на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Аграрна політика України в період вступу в СОТ: ефективність, якість і безпека” (м. Київ, НАУ, 23-24 квітня 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розви-ток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, НАУ, 8-9 квітня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграція та конку-рентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (м. Київ, НАУ, 5-6 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Роль інфор-маційних технологій у забезпеченні конкурентоспроможності” (м. Полтава, ПДАА, 12-13 жовтня 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 7 наукових працях загальним обсягом 2 друк. арк., з них 5 статей у фахових виданнях обсягом 1,73 друк. арк., 2 тези доповідей у матеріалах конференцій обсягом 0,27 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 175 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел із 190 найменувань, містить 33 таблиці, 24 рисунки та 11 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методичні засади програмно-цільового управління” розкрито сутність програмно-цільового управління, особливості його використання в сільськогосподарських підприємствах. Запропоновано схему процесу розробки та прийняття управлінських рішень із застосуванням програмно-цільового управління, проаналізовано методичні підходи щодо програмно-цільового управління виробничими процесами аграрних підприємств.

Протягом останніх десятиріч у всьому світі набув поширення програмно-цільовий підхід в плануванні та управлінні різними соціально-економічними об’єктами і процесами. Розробка та реалізація цільових комплексних програм стали способом вирішення гострих проблем у різних галузях економіки, що вимагало наявності необхідних ресурсів, концентрації зусиль, цільового використання засобів, узгодженості цілеспрямованих дій.

У роботі визначено, що програмно-цільове управління – це один із видів управління, в основі якого лежить орієнтація на досягнення відповідної мети, визначення шляхів і способів її реалізації, розробка програми прийняття рішення щодо певної реальної ситуації (задачі), управління окремими елементами програми, що дозволяє контролювати взаємодію всіх ланок та елементів організаційно-економічного механізму діяльності підприємства

Досвід реалізації програмно-цільового управління свідчить про його високу результативність на всіх рівнях управління: галузевому, міжгалузевому, регіональному, корпоративному. Головною метою програмно-цільового підходу до управління є процес планування кінцевих результатів і чітке узгодження механізму всіх взаємопов’язаних виконавців.

Проте розробки з теорії і практики програмно-цільового управління, присвячені сутності, змісту, способам і об’єктивним чинникам розвитку управлінських процесів, ще не знайшли системного відображення в науковій літературі. На основі опрацьованих літературних джерел визначено особливості програмно-цільового управління в аграрній сфері, що полягають в поєднанні економіко-математичного моделювання та сітьового управління, викликаних специфікою сільськогосподарського виробництва.

У процесі дослідження поглиблено розкриття сутності програмно-цільового управління в аграрних підприємствах, що розглядається як метод управлінської діяльності, за допомогою якого підвищується ефективність функціонування підприємства.

Головним результатом програмно-цільового управління будь-якої економічної системи є програма дій, а основою її розробки – науково обґрунтоване визначення головних цілей та підцілей різних рівнів.

Програмою є самостійно розроблений та науково обґрунтований документ, узгоджений з прогнозами розвитку галузі, містить в собі комплекс конкретних цілеспрямованих завдань, взаємопов’язаних з виконавцями різних рівнів управління та в повному обсязі забезпечених всіма необхідними для цього ресурсами, виконується в чіткій послідовності та спрямований на досягнення поставлених цілей. За певних умов у розробці передбачається створення самостійних, організаційно відокремлених виконавців. Проте керівники підприємств, за наявності достатнього фінансово-кредитного забезпечення, можуть самостійно розробляти стратегії досягнення цілей з використанням обчислювальної техніки в поєднанні з сучасними новітніми технологіями виробництва сільськогосподарської продукції.

Процеси, що відбуваються в аграрній сфері, поглиблення спеціалізації, концентрації, створення агропромислових формувань ускладнюють управління сільськогосподарським виробництвом. При розробці рішень виникає необхідність обробки значної кількості інформації в стислі строки, що не завжди можливо здійснити традиційними методами. Нині підвищення ефективності управління підприємством можливе при широкому використанні кількісних методів і комп’ютерних технологій, що дозволяє не лише скоротити терміни обробки інформації, але й оптимізувати управлінські рішення.

На основі вивчених вітчизняних і зарубіжних джерел нами встановлено, що не існує єдиної точки зору щодо найбільш цілеспрямованого порядку дій у процесі прийняття рішень. Нами пропонується схема процесу розробки та прийняття управлінських рішень із застосуванням програмно-цільового управління (рис. 1).

Рис. 1. Схема процесу розробки та прийняття управлінських рішень із застосуванням програмно-цільового управління

Застосування програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах забезпечує високу гнучкість, динамізм та адаптованість системи управління, створює атмосферу, в якій підвищується відповідальність за виконання поставлених завдань, мотивація до праці, що в комплексі дає можливість виробляти конкурентоспроможну продукцію.

У другому розділі “Програмно-цільове управління розвитком сільськогосподарського виробництва в аграрних формуваннях Чернігівської області” проаналізовано стан виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах Чернігівської області, оцінено ресурсний потенціал та економічну ефективність вирощування основних товарних культур.

Основними виробниками продукції рослинництва в досліджуваному регіоні є сільськогосподарські підприємства різних форм власності. Валовий збір сільськогосподарської продукції збільшився у 2005 р. порівняно з 2000 р., зокрема загальний обсяг зріс на 11,3%, у т.ч. продукції рослинництва – на 16,2% і продукції тваринництва – на 3,4%. В цілому ж виробництво продукції рослинництва за аналізований період в сільськогосподарських підприємствах збільшилося на 50%, водночас як у господарствах населення спостерігається спад виробництва – на 3,1%.

На наш погляд, незначне збільшення виробництва валової продукції можна пояснити низьким рівнем платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників. За роки реформ розпалась інфраструктура матеріально-технічного постачання. Понад 50% тракторного парку відпрацювало свій ресурс. При цьому якщо у 2000 р. парк тракторів в сільськогосподарських підприємствах Чернігівської області становив 13505 одиниць, то в 2005 р. – тільки 9378 одиниць (менше на 30,6%). Подібна ситуація спостерігається й по інших видах технічного оснащення. Зменшення кількості технічних засобів призвело до зростання навантаження на основні типи машин, прискорення їх зношування, розтягування строків виконання робіт у часі, і в результаті – зниження врожаю. На рівень валового виробництва продукції рослинництва також негативний вплив мало зниження рівня внесення органічних добрив у 1,5 раза, а в розрахунку на 1 га посівної площі – з 1,8 до 1,5 т.

При аналізі показників динаміки рівня рентабельності (збитковості) основних видів продукції у сільськогосподарських підприємствах не спостерігається стабільної тенденції ефективності виробництва. У 2005 р. з аналізованих видів продукції рентабельними було виробництво зерна (3,9%), насіння соняшнику (15,1%), цукрових буряків (11,0%), овочів (61,3%), плодів (23,2%). Натомість збитковим залишається виробництво картоплі (-6,4%).

Зазначимо, що одним із факторів, який вплинув на виробництво продукції рослинництва, було реформування власності на землю. Після проведення приватизації більшість сільськогосподарських угідь у Чернігівській області перейшли із державної власності у власність недержавних сільськогосподарських підприємств і організацій та приватну власність громадян.

Аналіз ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств Чернігівської області свідчить про її низький рівень. Так у 2005 р. 42,3% підприємств були збитковими, при цьому середній рівень їх рентабельності становив 12,5%.

У державних підприємствах (3,9% від загальної кількості сільськогосподарських підприємств Чернігівської області) за досліджуваний період найбільш рентабельним було виробництво продукції рослинництва: овочі (66,7%), зерно (29,0%), плоди (24,1%), насіння соняшнику (16,1%) (рис. 2).

Рис. 2. Рівень рентабельності (збитковості) основних видів продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах Чернігівської області, 2005 р.

Встановлено, що зміна рівня рентабельності (збитковості) зумовлена впливом на неї собівартості та ціни реалізації окремих видів продукції. Аналіз динаміки собівартості показує стійку тенденцію до її підвищення за рахунок збільшення вартості матеріальних та енергетичних ресурсів. Відчутно зросла вартість насіння та посадкового матеріалу, нафтопродуктів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, електроенергії та ін.

Середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції мають значні коливання протягом року, що засвідчує цінову нестабільність на аграрному ринку. Особливо це спостерігається при аналізі щомісячних цін. Зазначимо, що основна частка зернових реалізується товаровиробниками у період збирання врожаю до січня наступного року, щоб вчасно розрахуватися з кредиторами. У зв’язку з наповненням ринку продукцією ціна в цей період найнижча. Виходом з такої ситуації може стати політика держави щодо закупки певних обсягів продукції рослинництва за ціною, яка дозволить відшкодувати не лише витрати виробництва, а й забезпечить певний рівень рентабельності товаровиробнику.

Рівень рентабельності (збитковості) виробництва рослинницької продукції за організаційно-правовими формами господарювання сільськогосподарських підпри-ємств Чернігівської області недержавної форми власності характеризується даними, наведеними на рис. 3.

Рис. 3. Рівень рентабельності (збитковості) діяльності недержавних сільсько-господарських підприємств Чернігівської області різних організаційно-правових форм господарювання, 2005 р.

Рівень рентабельності (збитковості) рослинництва у приватних підприємствах був на 2,7 пункта вище ніж у виробничих кооперативах, і відповідно на 10,1 пункта порівняно з господарськими товариствами. Щодо рентабельності сільськогоспо-дарського виробництва в цілому, зазначимо, що її рівень у приватних підприємствах у 3,4 раза був вищим порівняно з виробничими кооперативами, і у 7 разів – порівняно з господарськими товариствами.

Дослідженням встановлено, що існує тісна залежність економічної ефективності виробництва від його концентрації. Підприємства, обсяг виробництва зерна в яких не досягає 500 т, є збитковими (рівень збитковості 53,4%), а в підприємствах, які виробляли понад 3000 т прибуток з 1 га становив 90,9 грн. Аналогічні тенденції спостерігаються і при виробництві інших видів продукції рослинництва.

Підсумовуючи результати оцінки стану сільськогосподарського виробництва і його ефективності, зроблено висновок, що нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції рослинництва та підвищення її ефективності можна досягти за рахунок збільшення врожайності сільськогосподарських культур, підвищення родючості ґрунтів, використання енергозберігаючих технологій, зміцнення матеріально-технічної бази, поліпшення якості продукції, зниження її собівартості, оптимізація структури посівних площ в умовах використання програмно-цільового управління.

У третьому розділі “Удосконалення програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах” запропоновано засади програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах з використанням економіко-математичних методів і моделей; удосконалено економіко-математичні моделі оптимізації підприємницької діяльності вузькоспеціалізованих та багатогалузевих господарств з урахуванням кон’юнктури ринку в умовах обмеженого фінансово-кредитного забезпечення; доведено переваги використання програмно-цільового управління в управлінні аграрними підприємствами на основі розробки бізнес-карт вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням стану фінансово-кредитного забезпечення товаровиробників.

Розроблено методичний підхід щодо програмно-цільового управління виробничими процесами сільськогосподарських підприємств, який передбачає: розробку оптимізаційних стратегій розвитку підприємства; прийняття тактичних рішень на базі бізнес-карт вирощування культур; застосування методів оперативного управління з використанням сітьових графіків.

На наш погляд при розробці стратегічних рішень доцільніше застосовувати лінійне програмування. Нами запропоновано економіко-математичну модель оптимізації виробничої програми сільськогосподарського підприємства. Постановка економіко-математичної задачі оптимізації виробничої програми сільськогос-подарського підприємства при цьому формулюється наступним чином: визначити оптимальний план розвитку підприємства або знайти набір значень , при яких досягається максимальне значення функції (Z)

,

де - прибуток з одиниці -ї товарної культури.

При побудові економіко-математичної моделі враховано: наявність площі ріллі; ресурсний потенціал господарства; попит на товарну продукцію; фінансово-кредитне забезпечення технологічних процесів виробництва сільськогосподарської продукції; науково обґрунтована структура сівозмін, прибуток тощо.

Як показують наші дослідження, у вузькоспеціалізованих господарствах ефективним є вирощування декількох культур при короткій сівозміні або одного виду худоби (птиці). Нами удосконалено економіко-математичну модель, що дозволяє оптимізувати розвиток галузей сільськогосподарського підприємства, та методику прогнозування витрат і прибутковості виробництва окремого виду продукції сільського господарства.

Враховуючи ринкову кон’юнктуру та нестабільність цінового механізму на ринку сільськогосподарської продукції, при прийнятті управлінських рішень слід враховувати можливі ситуації розвитку підприємства за найбільш вірогідним, песимістичним та оптимістичним сценарієм.

Однією з умов ефективного функціонування господарства є виробництво конкурентоспроможної продукції. У зв’язку з цим нами запропоновано варіанти програм пріоритетності виробництва сільськогосподарських культур, що забезпечать економічну зацікавленість господарств різного виробничого напряму. За допомогою даних побудовано модель залежності пріоритетності вирощування товарних культур від рівня фінансово-кредитного забезпечення. При цьому враховувалися наступні варіанти: 100% фінансово-кредитна забезпеченість та п’ять оцінок станів фінансово-кредитного забезпечення – 90, 80, 70, 60 та 50% від оптимальної потреби (табл. 1).

Таблиця 1

Програма пріоритетів вирощування товарних культур в умовах обмеженого ресурсного забезпечення господарства у розрахунку на 1000 га ріллі  |

Оптимальний план розвитку галузей

залежно від ресурсного забезпечення, %

100 | 90 | 80 | 70 | 60 | 50

Рілля, всього, га | 1000 | 1000 | 1000 | 1000 | 920 | 766

Зайнята площа під культурами, га:

озимою пшеницею | 300 | 300 | 101 | 0 | 0 | 0

озимим житом | 0 | 0 | 199 | 300 | 276 | 230

ярою пшеницею | 275 | 330 | 400 | 400 | 368 | 306

цукровим буряком | 200 | 170 | 100 | 39 | 0 | 0

кукурудзою

на зерно | 200 | 200 | 200 | 200 | 184 | 153

багаторічними

травами | 25 | 0 | 0 | 61 | 92 | 77

Потреба у фінансово-кредитному

забезпеченні, грн. | 2686905 | 2418215 | 2149524 | 1880834 | 1612143 | 1343453

Прибуток, грн. | 938383 | 918606 | 876037 | 798955 | 695216 | 579347

Дослідження показали, що при обмеженому фінансово-кредитному забезпеченні у результаті оптимізації підприємству потрібно сконцентруватись на виробництві тієї продукції, яка дає більший прибуток з 1 га та менші витрати обігових коштів.

Реалізація тактичних рішень відбувається на основі розробки бізнес-карт вирощування товарних культур. Нами розроблено методологію складання бізнес-карт вирощування сільськогосподарських культур, що враховує наявне фінансово-кредитне забезпечення товаровиробників. Складовими бізнес-карт є урожайність культури, ринкова ціна, витрати на технологічні процеси, показники економічної ефективності.

В умовах прийняття оперативних рішень розроблено сітьові графіки, що являють собою ціленаправлений граф і відображають технологічну послідовність та взаємозв’язки виконання комплексних робіт у заданий період з нанесенням графіка на шкалу часу, що враховує реальний поточний фінансовий стан підприємства та критичні строки виконання.

Для виконання комплексів робіт пропонується складати цільові сітьові графіки ведення виробничої діяльності. Цільовий сітьовий графік проведення збиральних робіт у СТОВ “Линовицьке” Прилуцького району Чернігівської області наведено на рис. 4.

Рис. 4. Цільовий сітьовий графік проведення збиральних робіт у СТОВ “Линовицьке” Прилуцького району Чернігівської області:

0, 1 – скошування зернобобових; 1//, 3 – обкошування полів; 1/, 5 – підбір та обмолот валків зернобобових; 1/, 11 – транспортування соломи; 1/, 12 – скирдування соломи; 3/, 8 – скошування зернових колосових; 5, 7 – перебудова агрегатів на обмолот зернових колосових; 7, 10 – підбір та обмолот зернових колосових; 7, 13 – транспортування соломи; 7, 14 – скирдування соломи (Ткр=14 днів)

Вивчення впливу різних факторів на ефективність виробництва товарних культур у сільськогосподарських підприємствах різного виробничого напряму в умовах застосування програмно-цільового управління, їх кількісна оцінка свідчать про необхідність комплексного підходу до розробки напрямів і шляхів підвищення економічної ефективності діяльності підприємств.

У дисертації обґрунтовано важливість застосування цільових програм виробничої діяльності сільськогосподарського підприємства в поєднанні із сітьовими графіками, що дозволить вирішити ряд завдань щодо обґрунтування перспективних технологій виробництва продукції сільського господарства, визначення необхідного для виробничої діяльності ресурсного потенціалу, потреби підприємства у фінансово-кредитному забезпеченні, раціонального використання техніки, планування виробничих витрат тощо.

Процес розробки стратегічних, тактичних та оперативних рішень на основі цільових програм і сітьових графіків в умовах невизначеності та ризику дає можливість визначити й розробити програми прийняття управлінських рішень із застосуванням програмно-цільового управління, що дозволить сільськогоспо-дарським товаровиробникам підвищити ефективність діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розвитку методологічних та методичних підходів щодо використання програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах та розробка на їх основі модельного інструментарію та практичних рекомендацій щодо оцінки можливостей підвищення ефективності діяльності.

1. Матеріали аналізу управлінських явищ та їх абстрактне відтворення в теорії сучасного менеджменту дає підстави стверджувати, що в системі управління сільськогосподарськими підприємствами є значний резерв реалізації їх потенціалу. В цьому контексті вагома роль належить професійному використанню програмно-цільового управління. Аналіз теоретичних розробок цієї управлінської категорії свідчить, що використання програмно-цільового управління передбачає досягнення кінцевої цілі, розробку шляхів і способів її вирішення, розробку програми прийняття рішення в реальній ситуації, управління окремими елементами програми, контроль за взаємодією всіх ланок та елементів організаційно-економічного механізму діяльності підприємства.

2. Дослідження сучасного стану сільськогосподарського виробництва в Чернігівській області свідчить, що не спостерігається стабільної тенденції ефективності виробництва продукції сільського господарства. За досліджуваний період спостерігається зниження ефективності виробництва зерна (з 76,3% у 2000 р. до 3,9% у 2005 р.), насіння соняшнику (відповідно з 29,6% до 15,1%), плодів (з 98,6% у 2000 р. до 23,2% у 2005 р.). Позитивна тенденція спостерігається щодо вирощування овочів, рівень рентабельності виробництва яких у 2005 р. збільшився майже у 5 разів порівняно з 2000 р. Збитковим (-6,4%) у 2005 р. було виробництво картоплі. Визначено основні фактори, що зумовили таку ситуацію – низький рівень платоспроможності товаровиробників, погіршення ресурсного забезпечення, високий рівень тінізації доходів, недосконалість законодавчо-нормативної бази тощо.

3. Враховуючи сучасні тенденції розвитку аграрного сектору запропоновано алгоритм програмно-цільового підходу до управління, що сприятиме вирішенню проблем організації управлінських процесів в сільськогосподарських підприємствах різного виробничого напряму, розробці обґрунтованих стратегій розвитку для досягнення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва з урахуванням кон’юнктури ринку та в умовах обмеженого ресурсного забезпечення.

4. Поглиблення спеціалізації і концентрації, створення нових агропромисло-вих формувань ускладнюють управління сільськогосподарським виробництвом. Це призводить до збільшення кількості та складності прийняття управлінських рішень. У практиці управління керівникам досить часто доводиться використовувати інтуїтивний підхід. Частка управлінських рішень, що приймаються на основі інтуїції та досвіду в умовах обмеженого фінансово-кредитного забезпечення, зростає і потребує застосування сучасних методів та прийомів управління. За допомогою лінійного програмування розроблено стратегію розвитку підприємства залежно від фінансово-кредитного забезпечення і запропоновано економіко-математичну модель оптимізації виробничої програми сільськогосподарського підприємства. На основі кількісних параметрів розвитку галузей аграрних підприємств розроблено бізнес-карти вирощування окремих культур. В умовах застосування оперативного управління розроблено сітьові графіки, які враховують виконання комплексних робіт у заданий період з нанесенням графіка на шкалу часу, що визначає реальний поточний фінансовий стан підприємства та критичні строки виконання.

5. Запропонована схема процесу розробки і прийняття управлінських рішень із застосуванням програмно-цільового управління в аграрних підприємствах надає змогу керівникам скоротити строки обробки інформації та оптимізувати управлінські рішення. Виявлено доцільність цілеспрямованого порядку дій у процесі прийняття рішень, зокрема шляхом систематизації й обґрунтування його етапів, що включає постановку задачі, розробку програми прийняття рішень, їх кількісну оцінку, погодження і прийняття рішень, доведення кількісних параметрів рішення до безпосереднього виконавця, організацію та контроль за виконанням рішень.

6. Розроблені на основі лінійного програмування програми пріоритетів вирощування товарних культур у сільськогосподарських підприємствах свідчать про їх теоретичну обґрунтованість та практичне застосування і дозволяють визначити залежність між прибутком і наявним фінансово-кредитними ресурсами, що сприятиме ефективному управлінню фінансовими ресурсами підприємства та забезпечуватиме прибутковість сільськогосподарського виробництва. Крім того, в умовах поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва виникає необхідність у розробці варіантів рішення, які можна застосувати в діяльності підприємств різного виробничого напряму. Використання моделювання при розробці рішень дозволяє отримати множину варіантів і вибрати з них оптимальний.

7. З метою підвищення ефективності оперативного управління сільськогос-подарським виробництвом складено цільовий сітьовий графік проведення збиральних робіт у СТОВ “Линовицьке” Прилуцького району Чернігівської області, що передбачає виконання комплексу робіт у визначені часові строки. Розробка рішень на основі сітьових графіків дозволить обґрунтувати перспективні технології виробництва сільськогосподарської продукції, визначити необхідну кількість одиниць машинно-тракторного парку в підприємстві, розмір капітальних вкладень, потребу у вихідних матеріалах для розрахунку рівня планової собівартості окремих робіт, вибір найбільш ефективних агрегатів, раціональне використання техніки, здійснення планування виробничих витрат, що сприяє вирішенню проблеми прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

8. В умовах конкуренції підвищується роль програмно-цільового управління в аграрних підприємствах. Раціональне використання ресурсного потенціалу, рівень фінансового забезпечення підприємства, наявність науково обґрунтованих техно-логій вирощування культур, враховуючи особливості природного середовища, рівень технологічного навантаження у поєднанні з програмно-цільовим управлінням дасть змогу товаровиробникам вирощувати конкурентоспроможні культури, оптимізувати структуру виробництва, знизити собівартість продукції та збільшити прибуток підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Кузьменко С.В. Фактори формування конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2004. – Вип. 79. – С.271-277.

2. Галушко В.П., Ковтун О.А., Остапчук А.Д., Кузьменко С.В. Програмно-цільове управління конкурентоспроможністю сільськогосподарської продукції // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Ринкова трансформація економіки АПК. – Харків: ХНТУСГ, 2004. – Вип. 30. – С.4-7. (Особисто автором вивчено вплив різних факторів на формування конкурентних переваг сільськогосподарських товаровиробників).

3. Кузьменко С.В. Програмно-цільовий метод в управлінні конкуренто-спроможністю сільськогосподарської продукції // Вісник Полтавської державної агарної академії. – 2005. – №3 (38). – С.173-177.

4. Кузьменко С.В. Управління конкурентоспроможністю сільськогосподар-ської продукції в сучасних умовах господарювання // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. – 2006. – №4 (38). – С.278-281.

5. Кузьменко С.В. Використання програмно-цільового управління в сільсько-господарських підприємствах // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. – 2007. – №2 (40). – С.195-198.

Матеріали конференцій:

6. Кузьменко С.В. Формування природно-економічного потенціалу аграрного сектора зони Полісся // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи”: У двох томах. – Т.1. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – С.318-320.

7. Кузьменко С.В. Управління витратами та їх вплив на конкурентоспроможність продукції рослинництва // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Роль інформаційних технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств”. – Полтава: ПДАА, 2006. – С.164-166.

Кузьменко С.В. Програмно-цільове управління в сільськогосподарських підприємствах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний аграрний університет, Київ, 2007.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо використання програмно-цільового управління в сільськогос-подарських підприємствах як передумови ефективної їх діяльності. Проаналізовано сучасний стан сільськогосподарського виробництва аграрних підприємств Чернігівської області та виявлено основні причини зниження ефективності їх діяльності. Розроблено схему процесу розробки і прийняття управлінських рішень із застосуванням програмно-цільового управління в сільськогосподарських підприємствах, що включає постановку задачі, розробку програми прийняття рішень та їх кількісну оцінку, погодження та прийняття рішень, доведення кількісних параметрів рішення до безпосереднього виконавця, організацію та контроль за виконанням рішень.

Розроблено методичний підхід до програмно-цільового управління виробничими процесами сільськогосподарських підприємств, що включає: розробку оптимізаційних стратегій розвитку підприємства; прийняття тактичних рішень на базі бізнес-карт вирощування культур; застосування методів оперативного управління з використанням сітьових графів вирощування культур. Запропоновано цільовий сітьовий графік щодо виконання комплексів робіт ведення виробничої діяльності СТОВ “Линовицьке” Прилуцького району Чернігівської області.

Ключові слова: програмно-цільове управління, цільова програма, цільовий сітьовий графік, економіко-математична модель, економічна ефективність, рентабельність, фінансово-кредитне забезпечення.

Кузьменко С.В. Программно-целевое управление в сельскохозяй-ственных предприятиях. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Национальный аграрный университет, Киев, 2007.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических положений и практических рекомендаций относительно использования программно-целевого управления в сельскохозяйственных предприятиях.

Изучение научной литературы позволило предложить авторское определение программно-целевого управления как одного из видов управления, в основе которого лежит ориентация на достижение конкретной цели, пути и способы ее достижения, разработка программы принятия решения по конкретной реальной ситуации (задачи), управление отдельными элементами программы, что позволяет контролировать взаимодействие всех элементов организационно-экономического механизма деятельности предприятия для достижении конечных результатов.

Для руководителей сельскохозяйственных предприятий главным является эффективное управление. Процессы, происходящие в сельском хозяйстве, углубление специализации, концентрации, создание новых агропромышленных формирований усложняют управление сельскохозяйственным производством. При разработке управленческих решений возникает необходимость обработки большого количества информации в краткие сроки, что не всегда возможно осуществить традиционными методами. В последнее время повышение эффективности управления предприятием является возможным при использовании количественных методов и компьютерных технологий, что способствует не только сокращению сроков обработки информации, но и позволяет оптимизировать управленческие решения.

Использование программно-целевого управления в сельскохозяйственных предприятиях обеспечивает упругость, динамизм и адаптацию системы управления, позволяет повысить ответственность за исполнение поставленных задач, улучшает работу по квалификации кадров, упрощает работу органов управления, позволяет, тем самым, производить конкурентоспособную продукцию.

В результате анализа сельскохозяйственного производства аграрных предприятий Черниговской области наблюдается снижение эффективности их деятельности. В 2005 г. 42,3% предприятий были убыточными. Средний уровень рентабельности всей деятельности сельскохозяйственных предприятий составил 12,5%. В 2005 г. по сравнению с 2000 г. снизилась рентабельность выращивания зерна (с 76,3% до 3,9%), семян подсолнуха (с 29,6% до 15,1%), плодов (с 98,6% до 23,2%). Положительная тенденция наблюдалась при производстве овощей, уровень рентабельности которого в 2005 г. увеличился почти в 5 раз и составил 61,3%. Убыточным остается производство картофеля –6,4%. Определено, что основными причинами такой ситуации являются низкий уровень платежеспособности товаропроизводителей, ухудшение ресурсного обеспечения, высокий уровень тенизации доходов, несовершенная нормативно-правовая база и др.

С целью повышения эффективности деятельности предприятия разработана схема процесса выработки и принятия управленческих решений в аграрных предприятиях с использованием программно-целевого управления, в основе которой лежит целенаправленный порядок действий в процессе принятия решения путем систематизации и обоснования его этапов, что включает постановку задачи, разработку программы принятия решения и ее количественную оценку, согласование и принятие решения, доведение решения к непосредственным исполнителям, организацию и контроль принятия решения.

В практике управления руководителям очень часто приходиться использовать интуитивный подход. Количество управленческих решений, которые принимаются интуитивно с учетом приобретенного опыта, в условиях ограниченного финансово-кредитного обеспечения, увеличивается и требует использования новых методов управления. С помощью линейного программирования разработана стратегия развития предприятия в условиях недостаточного обеспечения финансово-кредитными ресурсами и предложена экономико-математическая модель оптимизации производственной программы сельскохозяйственного предприятия. На основе количественных параметров развития сфер аграрного предприятия разработаны бизнес-карты выращивания отдельных культур. В условиях использования оперативного управления предложены сетевые графики, учитывающие выполнение комплексных работ в определенный период с нанесением графика на шкалу времени, принимая во внимание финансовое состояние предприятия, а также критические сроки выполнения работ.

Условиями эффективного функционирования предприятия является обеспечение спроса и получение прибыли от реализации произведенной сельскохозяйственной продукции. Разработана экономико-математическая модель по оптимизации производственной программы аграрного предприятия, с помощью которой можно рассчитать варианты стратегий развития предприятия, что позволит определить соотношение между прибылью и имеющимся ресурсным обеспечением.

В условиях конкуренции повышается роль программно-целевого управления в аграрных предприятиях. Рациональное использование ресурсного потенциала, уровень финансового обеспечения предприятия, научно обоснованные технологии выращивания культур, особенности природной среды в сочетании с программно-целевым управлением позволит сельскохозяйственным формированиям выраба-тывать конкурентоспособную продукцию, оптимизировать структуру производства, снизит себестоимость и увеличит прибыль.

Эффективное развитие аграрного сектора Украины и повышение его конкурентоспособности возможны при условии достижения высокого качества аграрной продукции, повышения ее урожайности, уменьшения издержек на производство и переработку. Предложенный алгоритм программно-целевого управления в аграрных предприятиях позволит усовершенствовать управленческий процесс и позволит повысить эффективность деятельности.

Ключевые слова: программно-целевое управление, целевая программа, целевой сетевой график, экономико-математическая модель, экономическая эффективность, рентабельность, финансово-кредитное обеспечение.

Kuzmenko S.V. The target-planning and forecasting management of agricultural enterprises. – Manuscript.

The dissertation to obtain a scientific degree of Candidate of Economic Sciences on specialty 08.00.04 – Economy and Management of Enterprises (at form economic activity). – National Agricultural University, Kyiv, 2007.

The dissertation deals with substantiation of theoretical regulations and practical recommendations concerning the use of target-planning and forecasting management of agricultural enterprises as the precondition for their effective activity. Actual state of agricultural production of agricultural enterprises of Chernigov region has been analysed. The main reasons of the decline in their efficiency have been reveled. The scheme of the process of development and taking of managerial decisions with use of target-planning and forecasting management of agricultural enterprises has been developed. It contains problem definition, development of the program of decision making and their quantitative evaluation, agreement and decision making, information about quantitative parameters of the decision, organization and decision control.

Methods of target-planning and forecasting management of productive processes at agricultural enterprises have been worked out. They include elaboration of optimization strategies of enterprise development, tactical decision making on the basis of business cards of crop growing, application of methods of operative management with use of net schedules of crop growing. The target net schedule of the fulfillment of complex of services