Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова

ЛІСНИЧИЙ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 811.161.2'373 (043)

ДЕНДРОНІМИ У ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

(СЕМАНТИЧНИЙ І ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ)

10.02.01 – українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, професор

Козачук Ганна Олександрівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, професор

кафедри української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Тараненко Олександр Онисимович,

Київський національний лінгвістичний університет,

завідувач кафедри загального та українського

мовознавства

кандидат філологічних наук, доцент

Тодор Олена Григорівна,

Національний університет

„Києво-Могилянська академія”,

доцент кафедри української мови

Захист відбудеться “21” червня 2007 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ,
вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий “_18_” _травня_______ 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Висоцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Своєрідну групу лексики української літературної мови, що впродовж останніх десятиліть є об’єктом досліджень багатьох лінгвістів, становлять фітоніми (назви рослин) і зокрема дендроніми (назви деревних рослин). Ряд наукових праць присвячено етимологічному аналізу й дослідженню шляхів формування цієї групи лексики у системі народних і нормативних назв рослин (В. Махек, В. А. Меркулова, А. Й. Капська, Л. Д. Почеп-цова,
І. В. Сабадош та ін.). Проблеми, пов’язані з історією формування ботанічної термінології (номенклатури), розглядаються у працях І. Г. Верхратського, О. С. Роговича, Л. О. Симоненко, З. Г. Ко---ло--мієць, С. Л. Адаменко та ін.. Словотвірний аналіз ботанічної номенклатури діалектних і нормативних назв рослин здійснили Я. В. Закревська, М. М. Фещен-ко,
Т. В. Слободянюк, А. М. Шамота та ін. У центрі уваги інших досліджень – фразеологізми з компонен-тами-фітонімами, а також фітоніми у пареміології, які вивчаються крізь призму їхнього етнокультурного змісту й національного менталітету (Н. Д. Петрова, В. Д. Уж-чен-ко та ін.). Популярний аспект дослідження фітонімів різних мов – їхні символічні конотації, у яких відбиваються фрагменти національних метафо-ричних картин світу (М. М. Маковський, О. І. Сі-мо-вич,
І. В. Шапошникова та ін.). У деяких етнографічних джерелах символічні значення фітонімів розглядаються у контексті символіки рослин (М. Ф. Золотницький, Ш. Піклз, С. П. Красиков, С. Кан-нінгем, А. Топачевський та ін.). Семантика і функції рослинних символів у контексті традиційної календарної обрядовості українського народу стали об’єктом зацікавлення М. О. Дикарєва, М. І. Костомарова, Г. О. Булашева, В. Т. Скуратівського, Е. Є. Гаврилюк та ін. Національну специфіку семантики українських, англійських і німецьких назв рослин досліджує І. Е. Подолян шляхом зіставлення пов’язаних з ними уявлень, які існують у свідомості сучасних носіїв трьох мов. Питання семантики, ареалогії назв рослин, а також їх синонімів, які функціонують в окремих діалектах, розглядають Я. В. Закрев-ська, Г. О. Козачук, Л. Д. Фроляк,
Г. К. Смик, Л. А. Москаленко, О. Ф. Миголинець та ін.

Попри велику роботу, здійснену у напрямі опису ботанічної лексики, деякі питання залишаються нез’ясованими. Зокрема, група слів на позначення назв рослин у поетичних творах комплексно не досліджувалася. У мовознавстві наявні лише поодинокі дослідження семантики та функціонування рослинних назв у моно-графії
М. Н. Епштейна щодо системи пейзажних образів у російській поезії та дисертаціях О. Ю. Дубовик на матеріалі американської поезії ХХ ст., І. І. Коломієць на матеріалі українських поетичних творів ІІ половини ХХ ст. і
В. В. Галайчука в українських фольклорних текстах. Актуальність теми дисертаційного дослідження вмотивована потребою комплексного аналізу дендронімів у лексичній системі української мови та необхідністю детального розгляду закономірностей їхньої синтагматичної характеристики, з’ясування їхніх образно-виражальних можливостей у поетичних текстах.

Українське письменство І половини ХХ ст. характеризується значним оновленням усього художньо-естетичного контексту. Модернізм як культурно-історичне явище збагатив мелос українського вірша, його тропіку, формальні прийоми, евфоніку, сприяв витон-че-но-с-ті у звукописі та ритмо-мелодиці. Удосконалення літературної техніки, властиве українській поезії цієї доби, вдало поєднувалося з лексичним збагаченням літературних творів за рахунок активного використання лексичних неологізмів, оказіоналізмів, іншомовних запозичень, професіоналізмів і зокрема назв трав’янистих і деревних рослин, що робить літературу цього періоду плідним джере-лом для дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науковою проблемою кафедри української мови Інституту української філології НПУ імені
М. П. Драгоманова “Теоретичні і лінгводидактичні проблеми граматики і лексикології” та полягає у дослідженні семантичних і функціональних особливостей дендронімів у складі лексико-семантичного класу (ЛСК) на основі поетичних творів І половини ХХ ст. Тема дисертації затверджена Вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол № 7 від 14 лютого 2001 року) та схвалена Координаційною радою “Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 11 від 7 листопада 2002 року). Тема дисертації уточнена Вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол № 2 від 25 вересня 2003 року).

Об’єктом дослідження є назви деревних рослин, виявлені в поетичних творах І половини
ХХ ст. і тлумачних словниках української мови.

Предмет дослідження становлять семантичні та функціональні особливості дендронімів як одиниць поетичного мовлення.

Мета роботи полягає у з’ясуванні складу, особливостей структури та семантичної організації лексико-семантичного класу назв деревних рослин у сучас-ній українській літературній мові та семан---тико-стилістичного потенціалу дендронімів у поетичних творах І половини ХХ ст.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

1) встановити принципи та критерії виокремлення дендронімів із загального лексичного складу української мови;

2) визначити статус і структуру ЛСК “Назви деревних рослин”;

3) здійснити системний аналіз семного складу дендронімів;

4) виявити зв’язки ЛСК назв деревних рослин з іншими лексико-семантичними утвореннями на основі омонімії;

5) дослідити парадигматичні зв’язки в структурі ЛСК назв деревних рослин: особливості синонімічних відношень між дендронімами та контекстуальних антонімічних відношень дендронімів;

6) охарактеризувати напрямки й особливості метонімічної і метафоричної транспозицій як засобів формування похідних значень полісемічних назв деревних рослин та їх частин;

7) виявити й описати синтагматичні характеристики дендронімів у складі художніх метафор і системі перифрастичних найменувань.

Джерельну базу дослідження становлять оригінальні (без урахування поетичних перекладів) поетичні твори І половини ХХ ст., у яких простежується продуктивність уживань 173 родових назв деревних рослин та 11 назв їх сортів, а також 44 синонімічних назв і 73 варіантів у номінативній, стереотипічній, символічній, емоційно-експресивній, естетичній та асоціативно-характеризуючій функціях (на загальному тлі 7884 фіксацій, а саме 6118 основних і 1766 словотвірних форм). Опрацьовано тексти поезій 51 авторитетного поета. У процесі дослідження було використано “Словник української мови” в 11-ти томах (К.: Наук. думка, 1970-1980) (СУМ; усього зафіксовано 317 дендронімів), “Словарь української мови” в 4-х томах за редакцією Б. Д. Грінченка, інші тлумачні словники, а також словники іншомовних слів, епітетів, метафор, символів та антонімічні, синонімічні, фразеологічні, терміно-логічні, етимологічні (ЕСУМ та ін.), морфемні, словотвірні, етнолінгвістичні, енциклопедич-ні.

Методи та прийоми дослідження. Науковий аналіз здійснено на основі врахування положень про зв'язок мови і мислення, співвідношення форми і змісту мовних одиниць, а також розуміння поетичного мовлення як специфічної форми словесної творчості, позначеної підвищеною емоційністю та образністю, насиче-ної тропами, стилістичними фігурами, перейнятої шляхетною фонікою, що задо-воль-няє реалізацію естетичних потреб та уподобань мовців. Відповідно до мети і за-вдань дослідження використано метод синхронного лінгвістичного опису, що включає емпіричні спостереження, прийоми зіставлення, узагальнення, передбачає виявлення дендронімів і їхню систематизацію. Дослідження семантики назв деревних рослин здійснено методом компонентного аналізу, що сприяє визначен-ню структурних елементів дендронімів. Контекстний метод дозволив визначити спе-ци-фіку поетичних уживань І половини ХХ ст. і способи включення аналізованих одиниць до мовної тканини поетичного тексту. Застосовуються також прийоми методу лексико-графічних дефініцій, опозиційного аналізу та кількісного статистич--ного методу. Адекват-на статистична обробка експериментального мате-ріалу здійснена в межах алго-рит-мічного методу зведених таблиць.

Наукова новизна дисертації визначена комплексним аналізом дендронімів у сучасній українській літературній мові. Уперше в українському мовознавстві представлено склад і структуру ЛСК назв деревних рослин, з’ясовано статус аналізованого об’єднання в українській мові, встановлено прин-ципи та критерії його виділення, описано семну структуру. У дослідженні охарактеризовано парадигматичні відношення дендронімів і їхні синтагматичні зв’язки – вживання у прямому значенні у функції елементів українського пейзажу й об-разне використання у складі стилістичних фігур поетичних текстів.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в поглибленому з’ясуванні системності семантичних об’єднань як цілісних утворень зі своєю внутрішньою структурою, яка співвідносна зі структурою інших лексико-семантичних об’єднань, ґрунтовному дослідженні дендронімів у складі ЛСК “Назви деревних рослин”. Комплексний лексико-семантичний і функціональний аналіз дендронімів дає змогу визначити принципи і кри-терії їх відбору та структурування у сучасній українській літературній мові, ви-вчити особливості семної організації одиниць ЛСК, з’ясу-вати й уточнити характеристики парадигматичних і синтагматичних від-ношень дендронімів як елементів оцінно-естетичної виразності поетичного тексту.

Практичне значення. Дисертація містить матеріали, які можуть бути викорис-тані у підготовці підручників і посібників з лексикології, семасіології та стилістики; у процесі викладання курсів мовознавства, сучасної української літературної мови, лінгвістичного аналізу художнього тексту, спецкурсів і спецсемінарів у середній і вищій школі; у написанні курсових і дипломних робіт студентами філологічних спеціальностей; у лексикографічній практиці при уточненні лексикографічних описів та укладанні ідеографічних словників, словників синонімів, контекстуальних антонімів, перифразів, метафор, епітетів, словників мови поезії
І половини ХХ ст. тощо.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено у допо-відях на звітно-наукових конференціях викладачів, наукових семінарах кафедри української мови НПУ імені М. П. Дра-го-манова (1999-2006 рр.); на звітно-науковій конференції молодих учених НПУ імені М. П. Драгоманова (травень, 2003 р.); на Х та ХІ Міжнародних наукових конференціях “Мова і культура” імені проф. Сергія Бураго (Інститут міжнародних відносин КНУ імені Т. Шевченка, червень, 2001р.; Інститут філології КНУ імені Т. Шевченка, червень, 2002 р.); на V Міжнародній науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспекти-ви” (НАУ, квітень, 2003 р.); на звітно-науковій конференції молодих уче-них, присвяченій 170-річчю НПУ імені М. П. Драгоманова (травень, 2004 р.); на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження академіка І. К. Білодіда (НАН України, Інститут мовознавства імені О. О. Потебні, вересень, 2006 р.); у процесі викладання курсу “Сучасна українська літературна мова” в Інсти-туті української філології НПУ імені М. П. Драго-манова.

Матеріали дисертаційного дослідження були використані у процесі викладання курсу української мови як іноземної студентам Міжрегіональної академії управління персоналом (довідка про впровадження № 640/1 від 12.02.07) і на практично-семінарських заняттях з дисципліни “Українська мова” для студентів Київського національного університету технологій та дизайну (довідка про впровадження № 83-83/694 від 12.02.07).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 17 статтях, опублікованих у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаної літератури (276 найменувань), списку лексикографічних джерел (71 найменування), списку використаних джерел (95 найменувань) і 29 додатків у вигляді словників і таблиць (оформлені окремим томом; 493 сторінки). Обсяг дисертації без списків використаної літератури, джерел, приміток і додатків – 216 сторінок, загальний обсяг роботи – 312 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ СЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, визначається ступінь її наукової розробленості, мета і завдання роботи, окреслюється зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, формулюється її наукова новизна, теоретичне і практичне значення, подається інформація про апробацію та публікації результатів дослідження.

Перший розділ – “Дендроніми в лексичному складі сучасної української мови” – містить розгляд історії та теорії проблеми, огляд напрямів дослідження назв рослин, а також структуру ЛСК “Назви деревних рослин”.

У підрозділі 1.1. – “Основні аспекти дослідження дендронімів” – проаналізовано проблеми, пов’язані з етимологічним аналізом і дослідженням шляхів формування цієї групи лексики у системі народних і нормативних фітонімів, з історією формування ботанічної номенклатури, ареалогією назв рослин. Розглядається словотвірний аспект: словотвірний аналіз ботанічної номенклатури діалектних і нормативних назв рослин і семантика відфітонімних віднос-них прикметників. Аналізуються символічні конотації назв рослин, у яких відбиваються фрагменти національних картин світу, фразеологізми з компонен-тами-фітонімами, а також фітоніми у пареміології, які вивчаються крізь призму їхнього етнокультурного змісту й національного менталітету.

Підрозділ 1.2. – “Структура лексико-семантичного класу “Назви деревних рослин” – подає інформацію про архісему ‘життєва форма рослини’, яка лежить в основі структури ЛСК назв деревних рослин, а також про лексико-семантичні групи (ЛСГ), які входять до складу цього класу: 1) назви насіннячкових культур (груша, яблуня та ін.);
2) назви сортів насіннячкових культур: а) назви сортів яблуні (антонівка, ранет та ін.); б) назви сортів груші (бере, дюшес та ін.); 3) назви екзотичних насіннячкових культур (гранат, папайя та ін.); 4) назви кісточкових культур (кизил, персик та ін); 5) назви сортів кісточкових культур: а) назви сортів абрикоси (мореля та ін.); б) назви сортів вишні (марель, шпанка та ін.); в) назви сортів сливи (ренклод, угорка та ін.); 6) назви екзотичних кісточкових культур (авокадо, манго та ін.); 7) назви екзотичних цитрусових культур (лимон, мандарин та ін.); 8) назви ягідних культур (аґрус, малина та ін.); 9) назви горіхоплодових культур (горіх, мигдаль та ін.); 10) назви екзотичних горіхоплодових культур (кокосова пальма, фундук та ін.); 11) назви ефіроолійних культур (лаванда, рута та ін.); 12) назви екзотичних ефіроолійних культур (евкаліпт, сандал та ін.); 13) назви рослин, кора, суцвіття, плоди або листя яких використовуються як прянощі (перець, чабер та ін.); 14) назви екзотичних рослин, кора, пуп’янки, суцвіття, плоди або листя яких використовуються як прянощі (ваніль, лавр та ін.); 15) назви екзотичних рослин, плоди або листя яких використовуються для приготування напоїв (кава, чай та ін.); 16) назви некультивованих і культивованих листяних рослин (дуб, клен, тополя та ін.); 17) назви некультивованих і культивованих листяних рослин-екзотів (баобаб, мімоза та ін.); 18) назви декоративних листяних рослин (жасмин, троянда та ін.); 19) назви декоративних листяних рослин-екзотів (камелія, фікус та ін.); 20) назви екзотичних рослин, які дають природний каучук (гевея, тау-сагиз та ін.);
21) назви екзотичних рослин, які дають волокно (бавовник та ін.); 22) назви хвойних дерев (сосна, ялівець та ін.);
23) назви екзотичних хвойних дерев (араукарія, пінія та ін.); 24) назви деревних ліан (плющ, хміль та ін.); 25) назви сортів деревних ліан (винограду) (аліготе, кишмиш та ін.); 26) назви екзотичних деревних ліан (ківі, ротанг та ін.);
27) назви лікарських рослин і бур’янів (календула, перекотиполе, полин та ін.); 28) назви лікарських рослин-екзотів (елеутерокок, кока та ін.); 29) назви деревних сукулентів-екзотів (каланхое, опунція та ін.).

До периферійної зони ЛСК “Назви деревних рослин” належать: 1) назви екзотичних рослин, хоч деякі з них (наприклад, папайя, пінія, платан, фундук, цитрон та ін.) почали активно з’являтися на території СРСР з початку
90-х рр. ХХ ст. у зв’язку з екстралінгвістичними факторами: розвитком туристичної інфраструктури, легкої промисловості та міжнародних економічних зв’язків; 2) фонетичні, родові, словотвірні варіантні назви дендронімів (наприклад, абрикос – абрикоса, кедр – кедер, мимоза – мімоза, смоква – смоківниця); 3) семантичні (дуб, нелинь “дуб, з якого не опадає листя” [СУМ, V, 331]; смерека, сигла “смерека, що має тільки верхівкове віття” [СУМ, ІХ, 156]) та абсолютні (нехворощ, чорнобиль; плющ, прочитан; сосна, хвоя) синонімічні назви; 4) односферові метафоризовані похідні значення (видові й сортові назви деревних рослин та їхніх частин; наприклад, метафоричний перенос оливка “субтропічна рослина родини маслинових” > оливка “сорт яблук” на основі подібності шкірки яблук до світло-коричневого з жовтуватим або зеленуватим відтінком кольору недозрілих плодів олійної культури).

Дифузна зона цього ЛСК представлена: 1) похідними лексико-семантичними варіантами ЛСВ, утвореними внаслідок метафоричних переносів, що належать до близькосферових (назви трав’янистих рослин та їхніх частин, грибів і паразитів на рослинах, наприклад: глива “печіночник” < глива “сорт груші”) та різносферових (назви осіб і частин їхнього тіла, хвороб трав’янистих рослин, мінеральних утворень і природних пустот, продуктів матеріальної праці людини, абстрактних понять, наприклад: мімоза “про вразливу, недоторкану людину” < мімоза “рослина, деякі види якої мають властивість згортати листя, коли до неї торкаються”); 2) залежно від видової назви рослина може належати або до деревних, або до трав’янистих рослин (наприклад, полин – трава, напівкущик або чагарник; пасифлора – трав’яниста або деревна ліана); 3) омонімічні до дендронімів лексеми (повні та неповні лексичні та словотвірні омоніми, омоформи, омографи та омофони: горобинний “прикм. до горобина” – горобиний “прикм. до горобець”; дерйн “кущ або дерево родини кизилових” – дйрен “поверхневий шар ґрунту, вкритий травою і трав’янистими рослинами, густо пронизаний їх коренями”; журавлина “вічнозелена кущова сланка рослина” – журавлина “прикм. до журавель”; коралина “кущ родини жимолостевих з гарними білосніжними ягодами” – коралина “намистина з коралів”; чауш, у “сорт столового винограду” – чауш, а “правовий служитель, розпорядник у Туреччині”; шульга (діал.) “омела” – шульга (заст.) “лівша”).

У підрозділі 1.3. – “Семантична структура лексичного значення дендронімів” – розглядаються теоретичні питання лексичного значення слів на позначення назв деревних рослин, їх семного і компонентного аналізу. Аналізуючи дендроніми, зафіксовані “Словником української мови” в 11-ти томах, з’ясовано, що, семантична структура лексичного значення назв деревних рослин представлена
10 інтегральними семами ‘характеристика усієї рослини’, ‘харак--те-ристика стовбура (або стебла) й деревини’, ‘характеристика кори’, ‘характеристика крони’, ‘характеристика гілок і пагонів’, ‘характеристика кореневої системи’, ‘характеристика листя’, ‘характеристика квіток’, ‘характеристика плодів’ і ‘характерис-тика насіння’, до яких належить 91 диференційна сема.

Серед 317 дендронімів, зафіксованих у СУМ, ЛСВ з 1 семою станов-лять 1,58 % (5 ЛСВ), з 2 – 12,62 %
(40 ЛСВ), з 3 – 15,14 % (---ЛСВ), з 4 – 17,35 % (55 ЛСВ), з 5 – 19,24 % (61 ЛСВ), з 6 – 16,40 % (52 ЛСВ), з 7 – 9,78 %
(31 ЛСВ), з 8 – 5,05 % (16 ЛСВ), з 9 – 2,21 % (7 ЛСВ), з 10 – 0,32 % (1 ЛСВ), з 12 – 0,32 % (1 ЛСВ). Прикладом семисемного ЛСВ є аралія „високий колю-чий чагарник або деревце з вели-ким листям і дрібними квіточками, зібраними у волоті, яке вирощують пере-важно як декоративну рослину” [СУМ, ХІ, 667] (семи ‘життєва фор-ма рослини’, ‘галузь використання (застосування) рослини’, ‘висота стовбура’, ‘метаморфоз пагонів’, ‘розмір листя’, ‘розмір квіток’, ‘тип суцвіття’).

У сучасних тлумачних словниках відобра-зи-ла--ся троїста належність назв деревних рослин: до системи загальновживаної лексики (влас-не лінгвістичний фактор), до ботанічної термінології та класифікації, а також до агро-но-мічної класифікації, підказаної господарським досвідом людини (екстра-лінгвістичні фактори).

Підрозділ 1.4. – “Особливості синонімічних відношень між дендронімами” – містить огляд різних підходів до явища синонімії, семантичних та абсолютних синонімів до назв деревних рослин. З’ясовуються дифе-рен-ційні ознаки абсо-лют--них і контекстуальних синонімів до дендронімів, розглядається специфіка їх функціонування та стилістичні функції у поетичних творах.

За характером додаткових значень серед синонімічних назв до дендронімів наявні лише поодинокі семантичні, або поняттєві чи ідеографічні синоніми, які виконують уточнювальну функцію і виступа-ють у поетичних контекстах елементами садового, степового й лісового статич-них пейзажів, а та-кож вказують на місце висвітлюваних у поезії подій.

У поетичних творах І половини ХХ ст. виявлено 36 пар і груп абсолютних синонімів до дендронімів на основі таких дифе-рен-ційних ознак: 1) неоднакова активність вжи-ван-ня у різних стилях мовлення (дендроніми як ботанічні терміни та терміни садівництва, слова розмовного характеру, діалектні та народно-поетичні назви, лексичні елементи, властиві поетичній мові); 2) частотність вживання, коли різною частотністю вживання характеризуються, наприклад, синоніми берест (14 непохідних слів і 5 дериватів у творах 10 поетів: В. Свідзинського, Л. Перво-майського, Б. Лепкого, С. Гординського та ін.) і карагач (1/0 у М. Бажана); 3) етимологія, шляхи запозичення. Наприклад, дендронім апельсин з’явився в українській мові через російське посеред-ництво з голландської мови – appelsien „китайське яблуко” [ЕСУМ, 1, 79]. Лексема помаранча запо-зиче-на, можливо, через польське і, частково, німецьке посередництво, з італійської мови: італійське pomarancia складається з основ слів pomo „яблуко” та arancia „апель-син” [ЕСУМ, 4, 508]. Назва оранж – французького походження (orange) [ЕСУМ, 4, 508]; 4) неоднакова активність у літературному мовленні носіїв мови різних регіонів. Така диференціація властива літературному мовленню жителів Наддніпрян-щи-ни (вживання компонентів синонімічних рядів апельсин, горобина, ли-мон, плющ) і Волині, Галичини, Буковини, а також мовленню тієї частини поетів, які перебували в еміграції в Австрії, Німеччині, Польщі, США, Чехословаччині (вживання лексем помаранча, рябина, цитрина, прочитан); 5) від-мін-ність у здат-нос-ті розвивати похідні значення на основі метафори-зації, коли лише один з компонентів групи абсолютних сино-німів інжир, смоковниця [смоківниця], смоква, фіга, винна ягода (сушені плоди), має здатність розвивати похідне значення внаслідок метафоричного переносу на основі подібності за формою. Значення ЛСВ фіга 3 (розм.) „стулена в кулак рука так, що великий палець просува-ється між вказівним і середнім, як знак зневажливого ставлення до кого-небудь” [СУМ, Х, 583] мотивується ЛСВ фіга 2 „плід південного дерева; інжир” [СУМ, Х, 583]; 6) здат-ність / нездатність вступа-ти в омонімічні від-ношення, коли серед компонентів пари абсолютних синонімів аґрус і веприна (діал.; ягода аґрусу) лише другий компонент виступає словотвірним омонімімом до веприна1 (рідко) “м’ясо вепра” ЛСГ “М’ясо ссавців; страви з нього”; 7) можливість / немож-ливість виступати пароніма-ми, коли лише один компонент пари абсолютних синонімів ялина, смерека має здатність виступати паронімом у поезії Б.-І. Антонича: Ой піду я до бору, до бору, подивлюсь на смереки крізь смерк (пароніми смереки – смерк));
8) сполу-чу-ва-ність (неоднакова здат-ність висту-па-ти компонентом термінологіч-них словосполучень і ФО), коли у групі абсолютних синонімів троянда, роза, ружа, рожа лише компоненти роза і рожа разом з прикметниками утворюють географічні та ботанічні терміни ? роза вітрів “графічне зображення повторюваності напрямів і величин сили вітру у певній точці земної поверхні за певний час” [СУМ, VIII, 600], ? гайова рожа (рідко) “шипшина” [СУМ, VIII, 598], ? панська (повна) рожа “троянда” [СУМ, VIII, 598], ? собача (польова, дика) рожа “багаторічна невелика рослина родини мальвових переважно з рожевими квітками, яка росте у лісостепових та степових районах” [СУМ, VIII, 598]); 9) ва-лентність основ (відмінність за обся-гом словотвірного гнізда.), коли словотвірні можливості основ -дерен- і -кизил- збігаються у дериватах
І ступеня похідності, а саме відносних прикметниках дерен/ов/ий [СУМ, II, 247] і кизил/ов/ий [СУМ, IV, 148], утворених за допомогою продуктивного суфікса -ов-, і різняться в іменниках І ступеня похідності дерен/івк/а „настоянка на дерені; горілка” [СУМ, II, 247] і кизиль/ник/ „кущі або зарості кизилу” [СУМ, IV, 148], утворених за допомогою продуктивних суфіксів -івк(а) та -ник).

Пооди-но-кі ви-пад-ки вживання контексту-аль-них сино-ні-мів до дендронімів стосуються дендро-ні-мів-сим-волів і зумовлені збігом у межах одного контексту переносних значень цих лек-сем. Наприклад, фольклорний символ горя, страждання, тяжкого життя полин під впли-вом символіки лавра у поезії Л. Первомай-сь-кого, присвяченій подіям і героям Великої Вітчизняної вій-ни, набуває символічного значення „успіх, слава, визнання”: Є в сте-пах наших темні могили. Ні хрестів, ні імен. Тільки сиві гіркі полини, Наче слава гірка, сповили їх і тугою вкрили... Інших лаврів не треба безвісним героям війни.

У підрозділі 1.5. – “Контекстуальні антонімічні відношення дендронімів” – акцентується увага на проблемі контекстуальної антонімії, визначаються структурні моделі та семантика членів контекстуальних антонімічних конструкцій, структурні типи та різновиди семантичних відношень між контекстуальними антонімічними парами та рядами. Назви деревних рослин належать до іменників з конкретним значенням, тому вони не утворюють пар загальномовних антонімів, а можуть лише входити до складу контекстуальних антонімічних конструкцій.

Контекстуальні антоніми ґрунту-ють--ся на протиставленні слів не за їхнім прямим значенням, а за переносною озна-кою, яка актуалізується в певному контексті, й не закріплені в загальнонародній мо-ві, бо їхня семантика надто далека, аби вони могли сприйматися як антоніми на рів-ні мови. Вони виникають внаслідок індивідуально-стиліс-тич-ного використання слів з метою більшої виразності й точності в передачі думок автора, для посилення експресії в описі протилежних явищ.

Крім сполучників сурядності і підрядності та інтонації, контекстуальні антонімічні протиставлення оформлюються за допомогою словотвірних, лексичних, морфоло-гічних і синтаксичних засобів, разом з якими вони реалізують у поетичних контекстах семантичні функції кон’юнкції, диз’юнкції, зіставлення і протиставлення, чергування, позначення всеохоплюваності, взаємного перетворення протилежностей і порівняння.

За характером співвіднесеності антонімів з позначуваними реаліями у складі узуальних антонімічних конструкцій, до яких зводяться контекстуальні антонімічні пари та ряди з членами – дендронімами, можна виділити дві семантичні категорії: 1) номінативні антоніми, які базуються на протиставленні самих предметів і явищ, що існують в об’єктивному світі як протилежні й тому мають денотативний (предметний) характер:
а) антоніми, які називають протилежну орієнтацію в часі: МИНУЛИЙ - ТЕПЕРІШ-НІЙ (полин та бур’яни - сади колгоспні (І. Муратов); постаті тополь чернечі - юні деревця (М. Рильський)); МИНУЛИЙ - МАЙБУТНІЙ (будяки - троянди (Л. Забашта)); б) антоніми, які називають протилежну орієнтацію в просторі, вживаються з метою конструктивної організації тексту під час опису пейзажу, розвитку дії та її розгортання в просторі й часі: ВЕРШИНА - НИЗОВИНА (сніг - персики (М. Рильський)); ПІВДЕНЬ - ПІВНІЧ (вітер півдня - північна клюква (О. Олесь); олеандри - тундри (В. Поліщук); на Нілі пальма - сосна на скандинавських берегах (Т. Осьмачка)); СХІД - ЗАХІД (Дін - карпатські смереки (Є. Маланюк)); в) ан-то-німи, які називають протилежні явища об’єктивного світу та філософ-сько-світо-глядні категорії: ГАРМОНІЯ - ДИСГАРМОНІЯ (яблука, дуда - бур’ян, орган (В. Свідзинський)); ДОБРО - ЗЛО (білі лілії - терни (Г. Чупринка); троянди - гадюки (В. Сосюра)); РЕАЛЬНИЙ - НЕРЕАЛЬНИЙ (життя - апельсиновий сад (О. Влизько)); 2) характеризуючі антоніми, протилежність яких базується на протиставленні окремих якостей, ознак, станів, відношень, властивих певним предметам і явищам і визначається сигніфікативним (понятійним) змістом слів: а) антоніми, які характеризують почуття і стан людини, наприклад: КОХАННЯ - РОЗЛУ-КА (троянди червоні - чорні троянди (В. Сосюра)); ЛЮБОВ - СМЕРТЬ (мед, любов - полин, смерть (М. Орест)); РАДІСТЬ - СТРАЖДАННЯ (вінок з волошок - вінок терновий (О. Олесь); лотосові білі квіти - геранія й тернові квіти (П. Карманський)); РАДІСТЬ - СУМ (рози втішення - горя рози (В. Барка)); СИЛА - КВОЛІСТЬ (дуб - лоза (П. Тичина)); ЩАСТЯ - ГОРЕ (мед - полин (О. Теліга); рута - отрута
(Є. Маланюк)); б) антоніми, які характеризують фізичні та вольові якості людини, наявність – відсутність якихось навичок, знань: ДІЯЛЬНІСТЬ - БАЛАКАНИ-НА (лаври діл - слова (О. Ольжич)); КРАСА - СИЛА (олеандр - залізо (П. Тичина)); в) антоніми, які характеризують людину за соціальними оцінками: НАРЕЧЕНА - ВДОВА (красна дівчина - тополя (В. Пачовський)); г) антоніми, які характеризують емоційне й об’єктивно зумовлене ставлення до когось або чогось: БУДЕННИЙ - СВЯТКО-ВИЙ (бюджети, газети, телеграми - орхідеї, азалії
(М. Рильський)); ВАЖЛИВИЙ - ДРІБ’ЯЗКОВИЙ (боротьба - фунт кишмишу (В. Сосюра)); ВИСОКИЙ - НИЗЬКИЙ (лавр - кашкет (М. Рильський); оливний гай - кукурудза (С. Гординський); тернові вінки - блискучі вінки паперові (О. Олесь)); ВІДДАНІСТЬ - ЗРАДА (рожі - чуже болото (Б. Лепкий)); СЛАВА, ПОЧЕСТІ - МУКИ, СТРАЖДАННЯ (вінок лавровий - вінок терновий (В. Еллан-Блакитний); рожі - терня (Б. Лепкий));
д) антоніми, які характеризують суспільство: БАГАТСТВО - БІДНІСТЬ (жар-птиці, цитруси, дівки-зоряниці - худенькі дівчатка, кукурудза чахла, зів’ялий інжир, каганчик з дельфінового жиру (Л. Забашта)); ВОЛЯ - НЕВОЛЯ (камінь - плющ (М. Бажан)); МИР - ВІЙНА (горлиці, черешні й квіти мирні - кулі, кров (І. Муратов)); РІДНИЙ - ЧУЖИЙ (берези - пальми (В. Сосюра); верби - кедри, олеандри (М. Риль-ський); яблуні, вишні та черешні - мандарини (І. Муратов)); СЕЛО - МІСТО (верби - провода (В.Сосюра)); е) антоніми, які характеризують якості, ознаки та стан пред-ме-ті-в: ДЕШЕВИЙ - ДОРОГИЙ (буковий - срібний (І. Франко)); МІЦНИЙ - СЛАБКИЙ (вино - китайський чай (Ю. Клен)); ТВЕРДИЙ - М’ЯКИЙ (дубина - м’ята (А. Малишко)).

Підрозділ 1.6. містить висновки до розділу.

Другий розділ – “Метонімічна і метафорична транспозиції як засіб формування похідних значень полісемічних назв деревних рослин та їх частин в українській мові” – присвячений явищу полісемії як семантичної властивості слова, специфіці прямого номінативного і похідного значень дендронімів. Шлях виникнення полісемії назв деревних рослин та їх частин є регулярним і закономірним явищем у словниковому складі української мови та поетичних творах І половини ХХ ст.

Найрегулярнішими є метонімічні моделі розвитку похідних значень, менш регулярними – метафоричні моделі, що зумовлюється особливостями будови деревних рослин та їх частин, а також сферами застосування людиною цих рослин. За характером організації ЛСВ і відтінків значення в багатозначній лексемі на-яв-ні
4 основні типи полісемії: 1) парна, коли наявні лише два ЛСВ, один з яких є мотивованим, а другий – мотивуючим;
2) радіальна (віялоподібна), за якої усі не-пря-мі значення походять безпосередньо від прямого; 3) ланцюжкова, за якої кож-не наступне значення є похідним від попереднього; 4) радіально-ланцюжкова, яка поєднує ознаки радіальної та ланцюжкової багатозначності.

У підрозділі 2. 1. – “Метонімічні зв’язки й відношення між ЛСВ полісемічних слів на позначення деревних рослин та їх частин в українській мові” – розкривається лінгвістична природа метонімії як транспозиції значень ЛСВ полісемічних слів, розглядається характер організації ЛСВ і відтінків значення у полісемічних лексемах на позначення деревних рослин та їх частин.

Матеріал дисертаційного дослідження дозволяє виділити й охарактери-зу-ва-ти 22 моделі метонімічних переносів: „Назви деревних рослин > 1) на-зви квіток рослин; 2) наз-ви плодів рослин; 3) назви насіння або порошку з плодів рос-лин; 4) назви гілок рослин; 5) назви кори рослин; 6) назви листя рослин; 7) на-зви волокна, ниток з частин рослин; 8) назви колючок рослин; 9) назви деревних рос-лин, тра--ди--цій-но пов’язаних зі святкуванням; 10) назви сукупності однорідних де-рев-них рос--лин; 11) назви деревини та її частин рослин; 12) назви виробів з дере-ви-ни рос-лин; 13) назви виробів з гілок рослин; 14) назви рідини з частин рослин (назви алкогольних і безалкогольних напоїв, лікувальних засобів, технічних та аро--ма-тич-них речовин); 15) назви органічних речовин, сумішей, порошків на осно-ві рослин; 16) назви класів або родин, до яких належать рослини; 17) назви про-дук--тів харчування, їжі з рослин”; 18) „Назви напоїв з частин деревних рослин > на---зви процесів пиття напоїв”; 19) „Назви релігійних свят > назви плодів дерев-них рослин, що достигають у цей час”; 20) „Назви кліматичних станів природи, довкіл-ля > назви сор--тів деревних рослин за терміном зберігання плодів”; 21) „Назви су-куп--ності одно--рідних деревних рослин > назви окремих деревних рослин”; 22) „Назви деревних рослин, традиційно пов’язаних зі святкуванням > назви свят”. Серед 165 багатозначних лексем, похідні значення яких утворені на ос-но-ві чистої метонімі-зації (мовної метонімії) або з поєднанням метафоризації, слова з двома ЛСВ (врахову-ючи також і відтінки значення) становлять
72,1 % (119 лек-сем), тризначні – 18,2 % (30 лексем), чотиризначні – 6,1 % (10 лексем), п’ятизначні – 2,4 %
(4 лексеми), лексеми з шість---ма значеннями – 1,2 % (2 лексеми).

Актуалізаторами значень ЛСВ полісемічних лексем у поетичних творах І половини ХХ ст. виступають слова як іменних (іменники і прикметники), так і дієслівних (суб’єктами дії яких є назви осіб, тварин або деревних рослин, а об’єктами – назви дерев-них рослин, пов’язані з дієсловами зв’язком безприйменникового і прийменникового керування) частин мови.

У підрозділі 2. 2. – “Мовна метафора як джерело формування похідних значень назв деревних рослин та їх частин в українській мові” – висвітлюється категоріальна сутність мовної метафори та її місце в лексико-семантичній системі мови, визначаються напрями метафоричних транспозицій у формуванні переносних значень дендронімів та їх частин, аналізуються назви деревних рослин та їх частин як похідні утворення полісемічних лексем.

Серед 44 багатозначних лексем на позначення назв деревних рослин та їх частин, похідні значення яких утворені на основі чистої метафоризації або з поєднанням метонімізації, слова з двома ЛСВ (враховуючи також і відтінки значення) становить 38,6 % (17 лексем), тризначні – 31,8 % (14 лексем), чотиризначні – 15,9 % (7 лексем), п’ятизначні – 11,4 % (5 лексем), лексеми з шістьма значеннями – 2,3 % (1 лексема).

Мовні метафори як своєрідні моделі формування похідних значень полісемічних слів – дендронімів, назв частин деревних рослин (квітки, плоди, насіння) і напоїв, виготовлених з плодів деревних рослин, реалізуються за певними закономірностями, представленими у регулярних взаємозв’язках між порів-нюва-ни-ми предметами, явищами, ознаками, станами. На основі словникового складу СУМ можна виділити 23 моделі метафоричних переносів, серед яких найпоширенішими є ті, що мотивують похідні ЛСВ на позначення осіб, деревних і трав’янистих рослин, частин тіла людини і рослин. З погляду сфери найменування метафоризовані похідні значення належать до односферових (видові й сортові назви деревних рослин та їхніх частин), близько-сферових (наз-ви трав’янистих рослин та їхніх частин, грибів і паразитів на рослинах) та різносферових (назви осіб і частин їхнього тіла, хвороб трав’янистих рослин, мінеральних утворень і природних пустот, продуктів матеріальної праці людини, абстрактних понять).

При утворенні метафоричних переносів беруться до уваги такі ознаки рослин та їх частин:
1) ознаки цілого дерева: спосіб існування, ареал поширення, форма крони, форма розташування гілок, особливості листя; 2) ознаки плодів: форма (еталонами форми служать плоди груші, яблуні та мигдалю), розмір, запах, колір шкірки плодів, ступінь стиглості, естетичне враження від плодів; 3) ознаки квіток і суцвіть: колір, розмір, форма, особливості розвитку.

Підрозділ 2. 3. містить висновки до другого розділу.

У третьому розділі – “Стилістичні особливості функціонування дендро-німів у поетичних текстах” – з’ясовуються синтагматичні характеристики дендронімів у складі художніх метафор і системі перифрастичних найменувань.

У підрозділі 3. 1. – “Семантичні та функціональні особливості іменних метафор з дендронімним компонентом” – розглядається специфіка сполучуваності метафор-символів, термінологічних, узуальних, інди-ві--ду-ально-авторських конструкцій з метафоризуючими компонентами – дендронімами, пропонується класифікація метафоризова-них компонентів за їх належністю до певних ЛСГ і ЛСК. Звертається увага на те, що метафоризація компонентів поетичних метафор базується на зоро-вих, слухових (звукових), одо-ра-тивних і тактильних асоціаціях.

Фактичний матеріал дисертаційного дослідження засвідчує, що велику схильність до метафоризації у поетичних творах І половини ХХ ст. виявляє іменник, мета-фо-ри-за-ції якого сприяють абсолютне номінативне значення цього класу слів, його семан-тич--на подвійність і функціональна рухливість. У всіх досліджу-ваних типах бінарних конструкцій, а також у конструк--ціях з різноманітними поширювачами спостерігається чіткий розподіл функцій між компонентами: один з них ви-ступає мікроконтекстом, що сприяє метафори-за-ції другого компонента, інший метафо-ри-зується, змінює своє значення, тобто пер-ший компонент бінарми є метафоризу-ю-чим, а другий – метафоризованим. Наприклад, у бінармі “дахом сосон” (М. Орест) і конструкції з діє-при--кмет--никовим поширювачем “каштанових опалих свіч”
(Л. Первомайський) метафо-ри-зу--юч-и-ми (мікро-кон-текста-ми, що сприяють метафоризації) є ком--по-ненти со-сон і каштанових, а мета-фори-зо-ваними (що змінюють своє значення) – да-хом і свіч. Такий роз-по-діл функцій між компонентами бінарм, а також частиномовна належ-ність ком-по-нентів конструкт-цій покладено в основу класифікації іменних метафор за струк-турою.

В основі семантичної характеристики іменних метафоричних словосполучень з дендронімним компонентом лежить класифікація метафоризованих ком-по-нен-тів конструкцій за їх належністю до певних ЛСГ, які об’єднуються у
8 ЛСК: 1) “Наз-ви осіб” (“кленів юний батальйон” (М. Драй-Хмара); “кипариси-друзі” (Л. Забашта); “серед вербного хору”
(Т. Осьмач-ка); “кедрів патріарший ряд” (М. Рильський)); 2) “Назви тварин” (“зграя