ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛІХАЦЬКА НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 355.1:327.5

ВІЙНА ТА МИР ЯК ФЕНОМЕНИ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ

(СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії та політології

Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов

Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент

СУШИНСЬКИЙ Михайло Іванович,

Донецький національний університет,

доцент кафедри філософії

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

БІЛИК Ярослав Михайлович,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

професор кафедри теорії культури та філософії науки

кандидат філософських наук, доцент

ДОДОНОВА Віра Іванівна,

Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України,

доцент кафедри психології і соціології

Захист відбудеться “26” грудня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.06 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, головний корпус, кафедра філософії

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24)

Автореферат розісланий 26 листопада 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ю. Попов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Оскільки глобальні проблеми торкаються життєвих інтересів усіх народів світу, а їх невирішення взагалі загрожує існуванню людської цивілізації, то для свого розв’язання вони потребують колективних зусиль різних суспільних сил, держав, усього світового співтовариства. З усіх феноменів людського буття саме війна є тією глобальною руйнівної силою, яка загрожує людству не лише значним уповільненням його розвитку, а й тотальним знищенням.

Якщо донедавна головним об’єктом теоретичного осмислення була війна як суспільне явище, то нині таким постає мир. Проблеми його сутності, шляхів досягнення і утвердження, суспільного функціонування знаходяться в полі зору дослідників. Сьогодні за умов міжнародної розрядки, формування нового суспільного стану феномен миру є актуальним.

Початок ХХІ століття характеризується переорієнтацією політики на нові пріоритети – загальнолюдські цінності, головною серед яких є життя людини і розвиток цивілізації в напрямку гарантії благополуччя і достатку, що можливо лише за умов миру.

Глобалізація супроводжується сплеском цілої низки конфліктів, які становлять сьогодні одну з основних загроз як для національної, так і для міжнародної безпеки. Розвиток цивілізації й усвідомлення людством взаємозалежності і взаємопов’язаності сучасного світу не змогли викоренити війни і воєнні конфлікти як засіб силового вирішення міждержавних, релігійних, етнічних та інших протиріч. Вихід з конфліктних ситуацій за допомогою зброї, як не прикро це констатувати, залишається прикметною рисою сучасної епохи.

Кінець ХХ - початок ХХІ століття стали етапом істотних змін як у сфері глобальних міжнародних відносин, так і в розвитку політичної, соціальної та економічної ситуації в багатьох країнах світу. Явище глобалізації є визначальним чинником розвитку сучасного людства, якісно новим етапом історичного процесу, новою історичною епохою.

Для сучасної України особливо актуальною постає необхідність забезпечення миру в умовах існування ряду внутрішніх та зовнішніх загроз інтересам суспільства і держави. Сьогодні українське суспільство перебуває на шляху трансформації від індустріальної стадії розвитку до побудови якісно нової цивілізації, що базується на новітніх технологіях. Цей процес відбувається на фоні загострення глобальних проблем, соціальних протиріч, змін у міжнародній політичній ситуації, які супроводжуються війнами і воєнними конфліктами, збройним насильством та воєнною небезпекою. Таким чином, актуальність соціально-філософського аналізу питань війни та миру обумовлена трансформацією всіх сфер життєдіяльності соціуму, яка пов’язана зі входженням суспільства в якісно нову еру розвитку.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Значущість проблем війни і миру зумовлює все більш зростаючий інтерес до них з боку філософії. Накопичений соціально-філософський та інший науково-теоретичний матеріал, що становить основу дослідження обраної теми, можна умовно розділити на декілька груп.

В окрему групу можна виділити роботи, що розкривають зв'язок війни з тими або іншими сферами суспільного життя (Е. Баталов, Б. Братанич, Б. Григор'ян, А. Докучаєв, Т. Кондратков, М. Попов, А. Скворцов).

Ряд дослідників вирішують історико-філософські, соціальні, політичні проблеми миру (І. Андрєєва, В. Денисов, Е. Жданов, А. Миловідов, В. Мальков, Берт В.А. Роллінг, А. Гулига, В. Федотова, Г. Шахназаров, М. Ясюков).

Багато питань миру в тісному зв'язку із задачею позбавлення і запобігання воєн знаходять своєрідне вирішення в працях мислителів минулого (Платон, Аристотель, Т. Гоббс, П. Гольбах, І. Кант, Я.А. Коменський, Еразм Роттердамський, Ж.Ж. Руссо, І. Фіхте, О. Шпенглер) і сучасних дослідників (Р. Арон, Дж. Гудбі, Б. Рассел, П.А. Сорокін, А. Тойнбі, Н. Хомський).

Плідну історичну традицію мають роботи, пов'язані з аналізом генези, природи, законів війни (А. Буланов, К. Гаджиєв, К. Клаузевіц, В. Корчмит-Матюшов, Х. Мольтке, Н. Нікольський, Н. Тимашов, А. Швейцер).

Частина робіт присвячена аналізу військово-соціальних проблем (Д. Волкогонов, Н. Головін, І. Образцов, В. Романюк, В. Серебрянников, С. Тюшкевич, Ф. Фош, П. Циганков).

Праці вітчизняних і зарубіжних філософів, соціологів, в яких здійснюється аналіз сучасних проблем війни і миру в суспільстві в епоху глобалізму (Зб. Бжезинський, А. Дзьобань, В. Загладін, В. Мандрагеля, А. Печчеї, В. Смолянюк, Е. Тоффлер, С. Хантінгтон, О. Чумаков).

Роботи дослідників, що містять аналіз походження і причин виникнення воєн, класифікацію і оцінку війн різних історичних епох (Ю. Кіршин, В. Логін, В. Правоторов, Н. Пуховський, Є. Рибкін, А. Фененко, К. Ясперс).

Окрему групу становлять роботи вітчизняних науковців, які займаються проблемами воєнно-політичних конфліктів та найбільш розповсюдженою формою збройних конфліктів – війною (П. Артюх, О. Батрименко, П. Задирако, В. Лубський, Г. Перепелиця, М. Цюрупа, А. Шумка).

У всіх цих працях знаходять віддзеркалення різні загальнометодологічні і деякі часткові ракурси нашої теми: пізнання війни як суспільного явища, проблема зміни війни і миру в процесі історичного генезису, об'єктивна межа в розвитку війни і її можливі катастрофічні наслідки для людини, необхідність утвердження миру в сучасну епоху. Їх цінність не викликає сумнівів: вони складають теоретичну основу для розгортання досліджень у напрямі всебічного вивчення проблем війни і миру в сучасних умовах. Разом з тим треба визнати, що, незважаючи на велику кількість літератури, зверненої до даної проблематики, ступінь розробки теми в запропонованому нами аспекті недостатній. Потребують додаткової розробки питання соціального змісту і суті війни і миру. Сьогоднішні запити військово-соціальної практики вимагають нових ідей, що відображають багатогранність феноменів війни і миру, пошуку принципово інших підходів до аналізу сучасних тенденцій зміни взаємозв'язків між війною і миром.

Зазначені обставини, а також прагнення заповнити прогалини, існуючі в дослідженні соціально-філософських аспектів війни і миру, визначили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблема, вирішувана автором в дисертаційному дослідженні, пов'язана з комплексною темою наукової роботи кафедри філософії та політології Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов “Проблеми суспільства з перехідною економікою” (реєстраційний номер 01044003407).

Мета дослідження – аналіз соціально-філософських аспектів проблеми війни і миру стосовно сучасного історичного стану.

Реалізація цієї мети зумовила постановку і розв’язання наступних завдань:

- визначити соціально-філософські засади аналізу війни та миру;

- проаналізувати розвиток досліджень проблем війни та миру в історії філософської думки;

- дослідити стан проблеми війни і миру в контексті глобалізаційних процесів;

- з’ясувати причини виникнення війн у процесі історичного розвитку;

- виявити головні чинники, що впливають на різні типи сучасних воєн і зумовлюють перетворення мирного співіснування в необхідність;

- сформулювати основні принципи утвердження миру.

Об'єктом дослідження є феномени війни і миру.

Предметом – соціально-філософські аспекти війни та миру в історичному розвитку.

Методологічна і теоретична основа дослідження. Теоретична основа дослідження і розв’язання поставлених завдань спираються на роботи українських вчених (М. Цюрупа, Г. Перепелиця, В. Мандрагеля, В. Смолянюк, М. Требін) і зарубіжних дослідників (К. Клаузевіц, Р. Арон, Зб. Бжезинський, Б. Ліддел-Гарт, А. Тойнбі, Е. Тоффлер, С. Хантінгтон), які займалися аналізом проблем війни і миру в історії розвитку людської цивілізації. Особлива увага надається сучасній філософській, соціально-філософській, політологічній, соціологічній, військово-теоретичній літературі, в якій аналізуються якісно нові аспекти війни і миру, загроза існування соціуму в новому тисячолітті.

Специфіка теми і особливості сформульованого предмету дослідження детермінували використання наступних методологічних загальнонаукових та суто філософських засад. До загальнонаукових відносимо:

- системний підхід, в рамках якого здійснюється комплексний аналіз проблеми;

- структурно-функціональний та генетико-історичний методи використовуються при експлікації провідних концепцій війни та миру;

- метод синергетики, який вивчає соціум як цілісну саморегулюючу систему;

- метод компаративістики, основу якого складає порівняльно-історичний метод.

До суто філософських ми відносимо методи феноменології та герменевтики, які дозволяють нам всебічно проаналізувати в історико-еволюційному контексті проявлення феноменів війни та миру і передбачають філософське тлумачення як передумови побудови авторської концепції.

У дисертаційній роботі сформульовано ряд основних положень, які конкретизують наукову новизну і виносяться на захист:

- вперше запропоновано модель прогнозу можливих варіантів зміни зв'язків між війною та миром як станами суспільного життя на основі сучасних тенденцій;

- вперше в нашій літературі дано соціально-філософський аналіз теоретичних концепцій війни та миру з урахуванням надбань української наукової думки;

- удосконалено класифікацію воєн на підставі їх соціально-культурної детермінації в контексті сучасних глобалізаційних процесів;

- доведено, що форми сучасної боротьби – дипломатична, економічна, психологічна, ідеологічна – виступають засадами співіснування держав;

- одержала подальший розвиток концепція про необхідність забезпечення миру як умови прогресивного розвитку людства;

- удосконалено аргументацію положення щодо збереження миру як основної підстави людського буття.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. Зміст і результати дослідження відповідають об'єктивним потребам розвитку наукового знання про війну та мир, і є значною теоретичною базою для подальшого поглибленого вивчення різних сторін і граней проблеми. Сформульовані в дисертації узагальнення і висновки створюють певну методологічну передумову для адекватної оцінки проблеми війни та миру в епоху глобалізму, для визначення методів і шляхів їх запобігання і врегулювання. Значна частина теоретичного матеріалу дисертації може бути використана в процесі викладання філософських, соціально-політичних, суспільних наук в навчальних закладах при вивченні проблем трансформації сучасного суспільства, війни та миру, сучасного світоустрою.

Особистий внесок дослідника. Головні положення і результати дисертаційного дослідження, що були опубліковані, здобуті автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні висновки дисертації обговорювалися на науково-теоретичних і методологічних семінарах кафедри філософії та політології, на підсумкових наукових конференціях викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. Головні положення і результати дослідження знайшли своє віддзеркалення в доповідях і виступах автора на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях, а саме: ІІІ Міжрегіональна конференція молодих учених „Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук” (Горлівка, 2005), ІV Російський філософський конгрес “Філософія і майбутнє цивілізації” (Москва, 2005), ІV Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень – ‘2005” (Дніпропетровськ, 2005), ІV Міжнародна конференція молодих учених та аспірантів “Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук” (Горлівка, 2006), Всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція “Простір і час сучасної науки” (Київ, 2006), ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Наукові дослідження – теорія та експеримент – ‘2006” (Полтава, 2006), Міжнародна науково-теоретична конференція “Ідентичність у сучасному соціумі” (Донецьк, 2006), Загальноінститутська конференція викладачів “Сучасні тенденції розвитку гуманітарних наук” (Горлівка, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 5 статтях, що опубліковані в спеціалізованих фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Структура та об'єм дисертації. Структура і обсяг дисертації зумовлені специфікою її предмета та логікою розкриття теми, а також метою та головними завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків і списку використаної літератури. Зміст роботи викладено на 186 сторінках тексту. Список використаних джерел складається з 293 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність соціально-філософської розробки проблеми війни і миру в сучасних складних історичних умовах, показано ступінь її розробленості в літературі, зв'язок з науковими програмами, сформульована мета і завдання дослідження, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок, відображені апробації і публікації результатів.

Перший розділ “Соціально-філософські засади аналізу війни та миру” присвячений розгляду природи соціально-філософських особливостей проблем війни та миру, основних етапів історичної ґенези війни та миру, розуміння походження і еволюції цієї проблеми.

В підрозділі 1.1 “Війна та мир як предмет філософського дослідження” доведено, що війна та мир різняться переплетінням і взаємодією найрізноманітніших чинників світового суспільного розвитку. Важливе значення в аналізі проблем війни і миру має принцип конкретності, повного і всебічного врахування характеру і особливостей епохи. Необхідність у такому підході зумовлена тим, що сучасна епоха висуває ряд нових аспектів, граней у дослідженні і розробці проблем війни. Проте, здійснюючи ломку старого, слід водночас враховувати, що заперечення його повинне бути не скептичним, а діалектичним, як момент зв'язку, розвитку, зі збереженням і переробкою всього цінного, що накопичене на попередньому етапі.

За цих умов питання війни і миру набувають особливо важливого значення, оскільки вони прямо або опосередковано пов’язані зі всім життям суспільства. Конкретний підхід до дослідження війни і миру вимагає розглядати їх діалектично, в нерозривному зв'язку з тією конкретною обстановкою, яка породила цю війну і визначила її зміст і тенденції її розвитку.

Проблема війни і миру не проста ні на буденному, ні на теоретичному рівнях пізнання. Мир сьогодні не просто переважний стан людського життя або сприятлива передумова суспільного прогресу, а неодмінна, обов'язкова умова існування людства.

В підрозділі 1.2 “Ґенеза поглядів на війну та мир в історико-філософському контексті” наголошується, що звернення до історії завжди важливе, оскільки воно допомагає не тільки осмислити минуле, але й розібратися в сучасній епосі, і з позицій історичного мислення зазирнути в майбутнє. В історії суспільно-політичної думки існує безліч різних проектів миру, маса ідей і рішень відносно як війни, так і миру.

Ґрунтовний внесок і обґрунтування своїх поглядів з питання про джерело воєн в суспільстві дають видатні філософи античності Платон і Аристотель. Платон бачить джерело внутрішніх воєн в грецькому нерозумінні суті справедливості, а реалістичний Аристотель трактує війну як засіб забезпечення миру. Мир в цьому значенні мислиться як свого роду порядок суспільства, де закон і сила стримують пристрасті на благо суспільства.

В IV столітті богослови розвивають ідеї миру, які ґрунтуються на Біблії, особливо на ідеях Нового завіту. Мир і єдність можливі лише в християнському суспільстві, але це духовний мир, який зливається з Богом і вимагає святості і чистоти душі, результатами яких стане мир і спокій людської душі.

У дисертації зроблено системний аналіз основних історичних напрямків дослідження війни та миру, поданих у роботах Еразма Роттердамського, Т. Гоббса, А. Гольбаха, І. Канта, Г. Гегеля, К. Клаузевіца, В.Соловйова, В. Малиновського, М. Бердяєва, А. Тойнбі, Е. Кальницького, О. Батрименко, П. Артюха, С. Романюк.

В підрозділі 1.3 “Концептуальні підходи до розуміння походження, еволюції і історичної межі війни та миру” розглядаються причини і роль війн в історії, які пройшли довгий шлях розвитку.

У Стародавньому світі зародилися перші ідеї про загальність війни, її вічність та необхідність. Перша з них розглядає війну як свого роду космічне явище, загальний закон природи, тому її причини лежать у витоках буття всесвіту, а сама війна грає роль генератора всякого руху. Друга точка зору виходить з визнання природної ворожості людей один до одного. Третя точка зору виходить вже не з ілюзорного бачення світу, властивого першим двом, а з утвердження війни як практичної необхідності. В епоху Середньовіччя перехід від феодальної роздробленості до національної державності супроводжувався заходами, спрямованими на припинення агресії і мирне вирішення конфліктів. В епоху Просвітництва мир часто розумівся як необхідна умова соціальних перетворень.

На нашу думку, становлять науковий інтерес сучасні концептуальні підходи до проблеми війни і миру: психологічний, етологічний, культурологічний, неоеволюціоністський, функціоналістський, релігійний.

У другому розділі “Феномен війни в соціогенезі людства: виникнення, розвиток, трансформація” – виходячи з аналізу тенденції посилення і ускладнення взаємозв'язку і взаємовпливу війни та миру в процесі розвитку, досліджуються причини виникнення воєн і засоби запобігання їм, які історично склалися в соціальній філософії, модернізація соціально-філософських концепцій війни та миру.

У підрозділі 2.1 “Причини виникнення війн і засобів їх уникнення” аналізуються катастрофічні наслідки можливої світової ядерної війни, які загострюють інтерес людства до справжніх джерел воєн.

Теорія космополітизму проповідує байдужість до вітчизни, відмову від національного суверенітету, зневагу до патріотизму. Прихильники космополітизму стверджують, що джерелом воєн є державний суверенітет націй.

У зв'язку з бурхливим зростанням народонаселення на земній кулі знову набули поширення погляди неомальтузіанців, які головною причиною воєн вважали необхідність саморегуляції чисельності населення.

Представники теорії геополітики стверджують, що політика і стратегія держав зумовлюються географічними чинниками. Геополітика виправдовує експансію, виходячи з тези, що не економічний лад і політика пануючих держав, а географічні умови є першопричиною загарбницьких воєн.

Прихильники психологічної школи соціології намагаються пояснити війни властивостями людської психіки. Вони запевняють, що прагнення до насильства і жадання воєн становлять природну межу людської душі, що причини війн кореняться в інстинктах людей

Характерною межею всіх розглянутих напрямів є в основному моністичний підхід до війни, коли з низки чинників, що дійсно впливають на її виникнення і розвиток, обирається і абсолютизується якийсь один. Звертається увага на те, що існують такі теорії, які наслідують принцип плюралізму, відстоюючи думку про множинність причин війни. Історія людства не є внутрішньо єдиним процесом, а сукупністю цілого ряду паралельних процесів, що перебувають між собою в різноманітних відносинах.

Підрозділ 2.2 “Глобалізація війни як суттєва характеристика розвитку сучасної цивілізації” присвячено аналізу вірогідності і видам майбутніх воєн, еволюції структури і функціям збройних сил нового світового порядку в епоху глобалізації, яка охоплює суспільні відносини, релігійні, національні, державні зв'язки.

У процесі глобалізації людства з'являється і ряд світових проблем. В першу чергу до них відносяться: запобігання світовій ядерній війні, створення без'ядерного миру, який забезпечує умови для соціального розвитку всіх народів на основі узгодження їх життєвих інтересів, взаємної довіри і суспільної солідарності. Тенденція до глобалізації конфліктів, перетворення їх в потрясіння всього світового порядку певним чином відтворюють цілісність сучасного миру. Загроза небуття порівнює людський рід і кожну окрему людину, показує їх тотожність, доводить, що саме людське життя і є основа, суть існування людства. Соціально-політичні зміни нашого століття, радикальні зміни в способі життя людей, викликані наслідками небаченого раніше науково-технічного прогресу, підводять людство до рубежу, який знаменує кінець старої і початок нової історії.

Звідси і виникає потреба миру як стану суспільства, вільного від воєн і використання насильницьких засобів у вирішенні дискусійних питань. Мир вважається найбільшим благом, яке несе процвітання мистецтва, науки, культури.

В підрозділі 2.3 “Діалектика феномену війни та його сучасне концептуально-філософське відображення” представлена війна як суспільно політичне явище, пов'язане з корінною зміною характеру відносин між державами, народами, націями.

У зв'язку з цим, цілком закономірним є положення, що типи воєн визначаються характером соціальних суперечностей даної епохи або різних її періодів. Йдеться про основні типи воєн в різних суспільствах: рабовласницькому, феодальному, капіталістичному, імперіалістичному, сучасному.

До дев'яностих років ХХ століття за соціальним характером війни традиційно ділилися на справедливі та несправедливі, прогресивні і реакційні, революційні і контрреволюційні; а також на чотири типи залежно від основних соціальних суперечностей: війни між державами з протилежним суспільним устроєм, громадянські, національно-визвольні, між капіталістичними державами. Принципово важливим є факт, що сучасна типологія воєн дещо відрізняється від традиційної, і представлена шістьма поколінням війн.

Сучасні війни набувають характеру економічної, психологічної, інформаційної, терористичної, дипломатичної, екологічної боротьби.

Одночасно, у наш час, відбуваються важливі зміни в змісті миру. Цінність миру зростає у зв'язку з посиленням руйнівного характеру війни, у зв'язку з можливостями використання миру як необхідної умови перевлаштування суспільного життя. В цьому відношенні показовими є роботи У. Джеймса, Й. Нізінга, П. Сорокіна, Д. Фішера, С. Хантінгтона. Особливої уваги в контексті дисертаційного дослідження заслуговує така прогресивна галузь науки про мир, як паксологія. Паксологія є відносно новою і самостійною течією усередині сучасної суспільно-політичної думки, яка намагається розробити єдину концепцію миру, прийнятну для всіх.

В третьому розділі “Мир як історико-культурна альтернатива війни” – з урахуванням принципів нового мислення розкриваються сучасні зміни взаємозв'язку війни та миру в ядерне століття, головні складові об'єктивної межі історичного розвитку війни, акцентується увага на філософії миру, виділяються основні напрями запобігання війні та утвердження миру в сучасних умовах.

В підрозділі 3.1 “Сутність миру в контексті еволюції соціального буття” мова йде про проблему миру, в якій переплітаються назрілі інтереси різних соціальних груп, націй, народів, держав. Навколо неї завжди йшло і продовжується гостре протиборство. Миротворча діяльність зародилася в глибоку давнину. Вглиб далеких часів сягають витоки багатьох соціальних механізмів, інститутів, процедур, культури і мистецтва миротворчості.

У контексті нашого дослідження ми вважаємо доцільним розглянути концепцію християнського миру, яка ґрунтується на двох ідеях. Перша полягала в тому, що християни відрізняються від інших народів шляхетною дією релігії. Друга ідея полягала в тому, що духовний порядок відрізняється від суспільного.

В теоретичній і практичній роботі враховуються різні рівні миру. Мова йде про позитивний та негативний зміст миру, розвинений та нерозвинений мир. У роботі доведено, що мир як стан – це відсутність війни, відношення між соціальними групами усередині держав, а також між ними і коаліціями без використовування збройної боротьби, здійснення політики невійськовими засобами. Мир як діяльність є процес, що являє собою систему різноманітних дій із запобігання, припинення і усунення війни з життя суспільства. Мир є стан і діяльність суспільства, протилежний стану і діяльності його під час війни.

В підрозділі 3.2 “Мир як передумова співіснування культур та цивілізацій: до пошуку нової світової стратегії” аналізується сучасна цивілізація, що знаходиться на критичному етапі свого розвитку. Бурхливі зміни в сфері техніки, технології, науково-технічний прогрес радикально оновлюють предметне середовище, в якому безпосередньо протікає життєдіяльність людини. Одночасно виникають абсолютно нові форми кооперації людської праці, нові типи комунікацій, засоби зберігання і передачі інформації, зв'язки і відносини в людських співтовариствах, нові форми взаємодії культурних традицій.

Якщо у минулому війна часто використовувалася для вирішення дискусійних, а то й надуманих питань, то сьогодні вона повинна бути повністю виключена з життя суспільства, тому що це буде ядерна війна, яка знищить нашу планету. Тому перед лицем загрозливої катастрофи єдино розумний, єдино прийнятний вихід, єдино можлива альтернатива – це мирне співіснування.

Мирне співіснування передбачає широкий розвиток співпраці. Договори і угоди, які регулюють двосторонні відносини, повинні ґрунтуватися на принципах рівності, обопільної вигоди і невтручання у внутрішні справи один одного. В концепції мирного співіснування значне місце займають і широкі проекти всебічної співпраці. Пропозиції з використання енергетичних ресурсів, з надання допомоги слаборозвиненим в економічних відносинах країнам демонструють те, що політика мирного співіснування відкриває широкий простір для міжнародної співпраці в найрізноманітніших сферах.

Не можна зводити мирне співіснування лише до відсутності війни. Відсутність війни, збройних конфліктів, поза сумнівом, складає надзвичайно важливу умову нормальних відносин, але це лише один з елементів концепції. Тому саме в цьому контексті постають такі характерні риси мирного співіснування, як дійсний гуманізм, духовна піднесеність, етична чистота, пошана, відвертість і сприйнятливість до всього кращого в культурі інших народів, прагнення до рівноправної взаємодії, правди життя і справедливості, миролюбність, здатність зберігатися і розвиватися, служити вищій меті людини і людства.

У підрозділі 3.3 “Мир та війна в історичному процесі ІІІ тисячоліття” доведено, що сучасне людство живе в різноманітному і суперечливому, водночас, багато в чому цілісному і взаємопов'язаному світі. Цей взаємозв'язок і спільність людства визначається інтеграцією економічного життя, небувалим розширенням всіх видів комунікацій, виникненням глобальних проблем, що зачіпають інтереси і долі всіх держав, нарешті, загальною небезпекою ядерної смерті у разі розв'язання третьої світової війни.

Вперше в історії проблема війни і миру стала проблемою існування людства, його майбутнього. Питання поставлене зі всією гостротою: або людство знайде сили і засоби зупинити небезпечне сповзання до ядерної катастрофи, спрямувати величезні матеріальні ресурси, затрачувані у військовій меті, на вирішення нагальних глобальних проблем, забезпечення суспільного прогресу, або світ буде кинутий у вогонь ядерної війни.

Науково-технічний прогрес, відкривши суспільству необмежені можливості матеріального і духовного розвитку, робить в той же час людину здатною покласти край своєму існуванню. Збереження миру – необхідна умова вирішення всіх інших проблем сучасності. Це пояснюється, по-перше, небувалим руйнівним характером сучасної війни. По-друге, гонка озброєнь і війни все більш згубно впливають на природне середовище і здоров'я людей. По-третє, скорочення витрат на військову мету істотно впливає на рішення інших глобальних проблем, оскільки війни і підготовка до них приносять величезний матеріальний збиток всьому людству.

Масштабні культурні, геополітичні, регіональні, демографічні, економічні і технологічні зміни, деякі з яких не підвладні урядам, чинитимуть вплив на хід подій. При цьому уряди в силах вирішальним чином впливати на процес будівництва миру. B своїй політиці держави повинні враховувати ряд ключових чинників, що роблять вплив на відносини між країнами. До їх числа відносяться наступні чинники: демографія, геополітика, технологія, глобалізація, регіоналізм, культура, вплив ядерної зброї.

Висновки

У висновках на ґрунті використання методологічних прийомів науково-теоретичного дослідження, а також за результатами інтерпретації феноменів війни та миру у гуманітарному знанні формуються головні положення соціально-філософського аналізу їх у сучасному соціумі в умовах глобалізації.

1. Доводиться, що війна і мир є самостійними соціально-політичними явищами, а не двома протилежними сторонами одного і того ж процесу, хоча в основі миру, як і війни, лежить політика певної держави.

2. Констатується, що глибокі кількісні і якісні перетворення в соціально-політичній і військово-технічній сторонах змісту війни і миру, які відбувалися в процесі історичного розвитку суспільства, призвели, врешті-решт, до максимального посилення ступеня дії війни на всі сфери суспільного життя, небувалого зростання масштабів участі мас у війні, встановлення міцного діалектичного взаємозв'язку між війною і миром.

3. Обґрунтовується положення про те, що розробки концепцій війни і миру мислителями античності, Середньовіччя, Відродження, Нового часу і сучасності не зводилися лише до механічного запозичення, сумарного приєднання до вже наявних знань, встановлення зв'язків. Набагато частіше вони носили характер творчого наслідування, опосередкованого всією сукупністю накопичених знань, включення ідей в систему складніших відносин, нової постановки і рішення тих самих проблем. Багато ідей мислителів, будучи переосмисленими і пристосованими до нових умов, стали складовими елементами більш розвинутих систем знань про війну та мир. Цей висновок, перш за все, відноситься до вчення про джерела і причини війни, які широко представлені в структурі соціально-філософських знань основних історичних етапів – від античності і до теперішнього часу.

4. Аргументується ідея про те, що в процесі розвитку виявляються певні закономірності: збільшення тривалості, інтенсивності ведення бойових дій, зростання чисельності армій, оснащення їх все більшою кількістю зброї і бойової техніки великої руйнівності, поява високоточної зброї, розповсюдження гонки озброєнь прискорюють і без того критичний темп накопичення і вдосконалення ядерної та інших видів зброї; окрім величезних людських жертв, пов'язаних з безпосередньою дією на людей вражаючих чинників ядерної зброї, що призводять до демографічної катастрофи, неминуча і катастрофа екологічна, руйнування середовища незаселеного людиною.

5. Доводиться думка про те, що з початком сучасної війни збройна боротьба тісно переплітається з економічною, дипломатичною, інформаційною, психологічною, терористичною боротьбою, і у війні збройній боротьбі підкоряється все економічне, політичне і духовне життя суспільства. Тобто, сучасна війна є сплавом, єдністю збройної, економічної, політичної, дипломатичної та інших видів соціальної боротьби між державами і коаліціями держав.

6. Формулюються положення про те, що в усіх відношеннях – як в політичних, економічних, науково-технічних, а також і в екологічних, демографічних, соціально-психологічних – третя світова війна може виявитися найбільшою катастрофою, згубною для світової цивілізації. За наявності небезпеки ядерної війни національна безпека кожної держави стає залежною від колективних дій країн, спрямованих на захист миру і запобігання війни, і тому всі держави повинні при розробці зовнішньої політики віддавати перевагу загальним, глобальним проблемам, і перш за все, забезпеченню миру і запобіганню ядерної війни як необхідній умові соціального прогресу.

Основні положення дисертації викладені у наступних публікаціях:

1. Фролова Н.М. Мир як основа існування людини (соціально-філософський аналіз) // Мультиверсум. Філософський альманах. – Вип. 47. – Київ: Український центр духовної культури. – С. 176-183.

2. Ліхацька Н.М. Конфлікт у сучасному світовому суспільстві // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: ІПШІ МОНУ і НАНУ „Наука і освіта”, 2006. – С. 226-231.

3. Ліхацька Н.М. Війна та мир: до постановки проблеми // Вісник Дніпропетровського університету. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 13. Філософія. Соціологія. Політологія. – С. .

4. Ліхацька Н.М. Соціально-філософське дослідження можливих причин війн // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь: ТНУ, 2006. – № 89. – С. 148-151.

5. Ліхацька Н.М. Сучасна війна: комплекс основних проблем // Ноосфера і цивілізація. – Донецьк: ДонНТУ, 2007. – № 5(8). – С. 137-141.

6. Фролова Н.М. Війна й мир – глобальна проблема людства // Матеріали IІІ міжрегіональної конференції молодих учених “Дослідження молодих науковців в галузі гуманітарних наук” (м. Горлівка). – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2005. – С. .

7. Фролова Н.М. Проблема війни і миру в сучасну епоху // Тези докладів і доповідей IV Російського філософського конгресу“Філософія і майбутнє цивілізації” (м. Москва). – Москва: Современные тетради, 2005. – Т. 3. – С. 326-327.

8. Фролова Н.М. Необхідність затвердження мирного співіснування в ХХІ столітті // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень –‘2005” (м. Дніпропетровськ). – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т.62. Соціальна філософія. – С. 37-39.

9. Ліхацька Н.М. Діалектичний взаємозв’язок проблем війни та миру // Матеріали IV міжрегіональної конференції молодих учених та аспірантів “Дослідження молодих науковців в галузі гуманітарних наук” (м. Горлівка). – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2006. – С. 132-134.

10. Ліхацька Н.М. Філософсько-історичний аспект дослідження проблеми миру // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет – конференції “Простір і час сучасної науки” (м. Київ). – Київ, 2006. – ІІ частина. – С. 59-61.

11. Ліхацька Н.М. Філософська основа аналізу історичної ролі війни // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наукові дослідження – теорія та експеримент ’2006” (м. Полтава). – Полтава: “Інтер Графіка”, 2006. – Т. 3. – С. 152-154..

12. Ліхацька Н.М. Війна та мир як глобальний процес// Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції “Ідентичність у сучасному соціумі” (Донецьк, 14-15 листопада 2006р.). – Донецьк: Юго-Восток, 2006. – С. 286-288.

13. Ліхацька Н.М. Проблема війни в системі морально-етичних цінностей // Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції “Філософія і соціологія в контексті сучасної культури” (Дніпропетровськ, 19-20 квітня 2007 р.). – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 237-243.

АНОТАЦІЯ

Ліхацька Н.М. Війна та мир як феномени історичного процесу (соціально-філософський аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2007.

Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу війни і миру як феноменів історичного процесу. Дослідження охоплює коло питань, пов'язаних з трансформацією даних феноменів, їх взаємодією і взаємообумовленістю на початку нового тисячоліття. Акцентована увага на необхідності врахування конкретної історичної епохи, а також соціально-політичної та економічної ситуації в дослідженні проблем війни і миру.

Запропоновані нові концептуальні підходи щодо класифікації воєн за допомогою узагальнення, переосмислення поглядів зарубіжних і вітчизняних філософів. Досліджуються методологічні проблеми джерел виникнення воєн і особливості їх прояву в умовах світу, що трансформується. Розглянуті основні зміни в характері війн на сучасному етапі розвитку суспільства.

На основі соціально-філософського аналізу основних тенденцій розвитку суспільства в епоху глобалізму доводиться необхідність єднання людини і людства в боротьбі за мир. Значне місце в роботі займає дослідження феномена миру як пріоритетної цінності сучасного суспільства. Акцентована увага на необхідності утвердження і вдосконалення принципів мирного співіснування з урахуванням нових загроз і викликів сучасності. Запропоновані принципи, які можуть служити теоретичною основою для вироблення загальної культури миру в сучасному суспільстві.

Ключові слова: війна, мир, глобальні проблеми, глобалізація, мирне співіснування, трансформація суспільства.

АННОТАЦИЯ

Лихацкая Н.Н. Война и мир как феномены исторического процесса (социально-философский анализ). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Донецкий национальный университет. – Донецк, 2007.

Диссертация посвящена социально-философскому анализу войны и мира как феноменов исторического процесса. Исследование охватывает круг вопросов, связанных с трансформацией данных феноменов, их взаимодействием и взаимообусловленностью в начале нового тысячелетия. Акцентировано внимание на необходимости учета конкретной исторической эпохи, а также социально-политической и экономической ситуации в исследовании проблем войны и мира.

Предложены новые концептуальные подходы относительно классификации войн посредством обобщения, переосмысления взглядов зарубежных и отечественных философов. Исследуются методологические проблемы источников возникновения войн и особенности их проявления в условиях трансформирующегося мира. Рассмотрены основные изменения в характере войн на современном этапе развития общества.

На основе социально-философского анализа основных тенденций развития общества в эпоху глобализма доказывается необходимость единения человека и человечества в борьбе за мир. Значительное место в работе занимает исследование феномена мира как приоритетной ценности современного общества. Акцентировано внимание на необходимости утверждения и совершенствования принципов мирного сосуществования с учетом новых угроз и вызовов современности. Предложены принципы, которые могут служить теоретической основой для выработки всеобщей культуры мира в современном обществе.

Ключевые слова: война, мир, глобальные проблемы, глобализация, мирное сосуществование, трансформация общества.

ANNOTATION

N. Likhatskaya. War and peace as the phenomena of historical process (social-philosophical analysis). – Manuscript.

The dissertation on reception in a scientific degree of the candidate of philosophical sciences on speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. – Donetsk National University. – Donetsk, 2007.

The dissertation is dedicated to the social-philosophical analysis of war and peace as the phenomena of historical process. The research contains many questions, related to the transformation of the given phenomena, their interaction and correlation at the beginning of the new century. In the research of problems of war and peace special attention is accented on the necessity of consideration of the concrete historical epoch, and also socio-political and economic situation.

There are new conceptual approaches to the classification of wars by means of summarizing and rethinking points of view of foreign and national philosophers. The methodological problems of sources of war origin and features of their display in the conditions of the transformed world are investigated. The dissertation examines essential changes in the character of wars on the modern stage of development of the society.

The necessity of unity of a man and humanity in the fight for peace is proved on the basis of social-philosophical analysis of central tendencies in the development of the society in the epoch of globalizm. The research of the phenomenon of peace as a priority value of modern society occupies significant place in work. Attention is given to the necessity of assertion and improvement of principles of peaceful coexistence taking into account new threats and calls of the present. The thesis gives the principles which can serve as a theoretical basis for working-out of the universal culture of peace in modern society.

Keywords: war, peace, global problems, globalization, peaceful coexistence, transformation of society.