ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. В. ДОКУЧАЄВА

МАЛИНА ГЕННАДІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 632.488.4г

КОРЕНЕВІ ГНИЛІ ОГІРКА У ЗИМОВИХ БЛОКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ

І УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ОБМЕЖЕННЯ ЇХ РОЗВИТКУ

06. . . – фітопатологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Харків — 2007

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Харківському національному аграрному

університеті ім. В. В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник кандидат біологічних наук, професор

Марютін Федір Миколайович,

Харківський національний аграрний

університет ім. В. В. Докучаєва,

завідувач кафедри фітопатології

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук,

професор Тимченко Віктор Йосипович,

Інститут овочівництва і баштанництва УААН,

лабораторія захисту рослин,

головний науковий співробітник;

кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

Странішевська Олена Павлівна,

Інститут винограду і вина “Магарач”

УААН, провідний науковий співробітник

відділу захисту рослин

Провідна установа: Уманський державний аграрний університет,

кафедра захисту рослин, Міністерство

аграрної політики України, м. Умань.

Захист відбудеться “ 22 ” березня 2007 року о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64. . у Харківському національному аграрному університеті ім. В. В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська область, Харківський район, п/в “Комуніст – 1”, ХНАУ, корпус № 4, ауд. 407.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ХНАУ ім. В. В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл., Харківський район, п/в “Комуніст – 1”, ХНАУ.

Автореферат розісланий “ 8 ” лютого 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М. О. Білик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед овочевих культур закритого ґрунту в Україні огірки займають провідне місце за посівними площами і валовим урожаєм, що дозволяє забезпечувати ними населення у міжвегетаційний період.

Умови закритого ґрунту є сприятливими не тільки для розвитку рослин огірка, але й для багатьох фітопатогенних організмів, серед яких кореневі гнилі мають найбільше економічне значення. Загибель рослин у теплицях від кореневих гнилей щорічно досягає 10–30а в окремі роки хвороба має епіфітотійний характер розвитку (Лыйвеке, 1972; Пархоменко, 1986; Рудаков, 2004).

Відсутність спеціальних досліджень з етіології і вдосконалення захисних заходів щодо обмеження розвитку кореневих гнилей у зимових блокових теплицях у межах Східного Лісостепу України визначили актуальність виконання наших досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою тематичного плану наукових досліджень кафедри фітопатології Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва “Розробка і удосконалення екологічно безпечних систем захисту сільськогосподарських культур від хвороб в умовах Східного Лісостепу України”. Номер державної реєстрації 0101U008363. Дослідження проводилися у 2002–2005 рр.

Мета і завдання досліджень. Метою наших досліджень було вивчення основних питань етіології кореневих гнилей огірка і вдосконалення заходів щодо обмеження поширеності й розвитку хвороби в умовах зимових блокових теплиць.

Для досягнення поставленої мети передбачалося:—

вивчити особливості поширеності та інтенсивності розвитку кореневих гнилей огірка в зимових блокових теплицях;—

дослідити механізм шкодочинності хвороби;—

визначити основний видовий склад збудників хвороби і їх біологічні особливості розвитку;—

дати оцінку ефективності окремих технологічних заходів та засобів біологічного та хімічного походжень щодо обмеження розвитку хвороби;—

визначити фунгіцидну активність препаратів біологічного та хімічного походження на розвиток основних збудників кореневих гнилей огірка в чистій культурі—

установити біологічну, господарську та економічну ефективність застосування фунгіцидів-протруйників, препаратів на основі грибів-антагоністів з роду Trichoderma, бактеріальних препаратів та регуляторів росту рослин проти кореневих гнилей.

Об’єкт досліджень — захист огірка у зимових блокових теплицях від інфекційних хвороб.

Предмет досліджень — кореневі гнилі огірка у зимових блокових теплицях (поширеність, шкодочинність, етіологія, заходи щодо обмеження їх розвитку).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і виконання зазначених завдань використовували лабораторні і польові методи досліджень.

Лабораторні дослідження проводили за загальноприйнятими методиками для визначення насіннєвої інфекції і видового складу збудників кореневих гнилей, впливу фунгіцидів, бактеріальних препаратів та регуляторів росту рослин на схожість насіння і їх стійкість до ураження хворобою. Вивчення фізіолого-біохімічних процесів в уражених кореневими гнилями рослинах огірка визначали в біохімічній лабораторії масових аналізів ХНАУ ім. В.В. Докучаєва.

Польові дослідження виконували відповідно до методик постановки польових досліджень, діагностики, обліків і визначення ефективності заходів щодо захисту рослин огірка від кореневих гнилей в овочівництві закритого ґрунту.

Наукова новизна результатів досліджень. Уперше в умовах зимових блокових теплиць у межах України визначено особливості поширеності, розвитку та механізм шкодочинності кореневих гнилей огірка, уточнено видовий склад основних збудників хвороби. Установлено фактори, які впливають на розвиток збудників хвороби. Визначено зміни фізіолого-біохімічних показників у рослинах огірка, уражених кореневими гнилями. Установлено біологічну, господарську та економічну ефективність фунгіцидів, бактеріальних препаратів та регуляторів росту рослин. З’ясовано дію регуляторів росту на фізіолого-біохімічні процеси в рослинах огірка. Дано оцінку ефективності впливу різних технологічний заходів на ураженість рослин огірка кореневими гнилями.

Практичне значення отриманих результатів. На основі виконаних досліджень визначено особливості поширеності й розвитку кореневих гнилей у зимових блокових теплицях. Установлено основні види збудників кореневих гнилей огірка в зимових блокових теплицях. Визначено біологічну, господарську й економічну ефективність протруйників, біопрепаратів та регуляторів росту рослин щодо збудників кореневих гнилей огірка і їх вплив на розвиток рослин. Визначено вплив окремих технологічних заходів на поширеність і розвиток кореневих гнилей.

Отримані дані дозволяють удосконалити заходи щодо обмеження поширеності, розвитку та шкодочинності кореневих гнилей огірка у зимових блокових теплицях. Результати досліджень пройшли виробничу перевірку і впроваджені у спеціалізованих тепличних господарствах Харківської області.

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням автора. Пошук, аналіз і узагальнення літературних даних за темою роботи, підготовка та проведення експериментальних робіт, статистична обробка одержаних даних, аналіз результатів, формулювання основних теоретичних положень та висновки зроблені автором самостійно.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладено та обговорено на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва (2003–2005 рр.); Міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів “Стрес і адаптація рослин: фізіологія, біохімія, генетика” (м. Харків, 5–6 жовтня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Екологізація сталого розвитку агросфери, культурний ґрунтогенез і ноосферна перспектива інформаційного суспільства”, присвяченій 190-річчю Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва (м. Харків, 3–5 жовтня 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано шість наукових робіт, у яких викладено основні результати проведених досліджень. З них чотири статті у збірниках наукових праць, затверджених ВАК України як фахові, та дві тези доповідей.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 159 сторінках комп’ютерного тексту, складається зі вступу, семи розділів, висновків, рекомендацій виробництву, додатків, списку використаних джерел, що нараховує 278 найменуваннь, з яких 56 іноземних, включає 35 таблиць, 17 рисунків, 5 додатків. Таблиці, рисунки, список використаних джерел і додатки займають 50 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

СТАН ВИВЧЕНОСТІ КОРЕНЕВИХ ГНИЛЕЙ ОГІРКА

У ЗАКРИТОМУ ҐРУНТІ

На основі узагальнених літературних даних висвітлено питання щодо поширеності кореневих гнилей огірка у закритому ґрунті, їх етіології, стану вивчення біолого-екологічної характеристики збудників хвороби та заходів з обмеження її розвитку.

В умовах закритого ґрунту кореневі гнилі як складова загального фітопатокомплексу огірка проявляються в усіх типах культиваційних споруд різних еколого-географічних і світлових зон. Шкодочинність хвороби полягає в ураженні кореневої системи рослин, які передчасно відмирають, що негативно впливає на кількісні і якісні показники врожайності огірка. Погляди на цілу низку питань щодо етіології і патогенезу хвороби є неоднозначними залежно від типу теплиць і технологій вирощування огірків.

МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження виконували на кафедрі фітопатології Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва, у виробничих зимових блокових теплицях ЗАТ “Альянс” (“Харківська овочева фабрика”), ЗАТ ТМ “Зміївська овочева фабрика” та інших спеціалізованих господарствах Харківської та суміжних областей у 2002–2005 рр. Поширеність кореневих гнилей вивчали під час маршрутних обстежень зимових блокових теплиць у зимово-весняній та літньо-осінній культурозмінах. Інтенсивність розвитку хвороби визначали за загальноприйнятою методикою (Марютін, Білик, 1990; 2002).

Матеріалом для вивчення видового складу збудників хвороби були ізоляти грибів, виділених з рослин з ознаками ураження кореневими гнилями. Виділення, кількісний облік і визначення їх видової приналежності виконували згідно з методикою запропонованою В.І. Білай (1977, 1978).

Мікроміцети ризосфери рослин огірка виділяли у чисті культури шляхом ґрунтових розведень на агаризованому живильному середовищі Чапека (Литвинов, 1969). Для визначення насіннєвої інфекції використовували метод паперових рулонів (Марютін, Білик, 2002), а також інші методики відносно цього питання. Ефективність термічної дезінфекції ґрунту визначали за допомогою біоіндикаторів (Беляев, Баранов, Лучников, 1976).

Антагоністичну активність грибів роду Trichoderma досліджували методом агарових блоків (Егоров, 1965). Дослідження щодо оцінки фунгіцидної дії фунгіцидів-протруйників та бактеріальних препаратів вивчали згідно з методикою М. М. Голишина (1982).

Фізіологічно-біохімічні аналізи виконували в лабораторії масових аналізів у Харківському національному аграрному університеті ім. В. В. Докучаєва за загальноприйнятими методиками (Ермаков, 1974). Біологічну, господарську й економічну ефективність визначали за прийнятими для закритого ґрунту методиками (Марютін, Білик, 2002). статистичну обробку виконували за методикою Б.О. Доспєхова (1979) з використанням ліцензійних комп’ютерних програм Excel 97, Agro та Statistica.

ПОШИРЕНІСТЬ, РОЗВИТОК І ШКОДОЧИННІСТЬ КОРЕНЕВИХ

ГНИЛЕЙ ОГІРКА В ЗИМОВИХ БЛОКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ

Поширеність і розвиток кореневих гнилей огірка у зимових блокових теплицях. Моніторинг кореневих гнилей огірка виконували протягом 2003–2005 рр. у зимових блокових теплицях господарствах Харківської і суміжних областей. Результати досліджень наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Поширеність і розвиток кореневих гнилей огірка у зимово-весняній культурозміні в господарствах Харківської і суміжних областей

(2003–2005 рр.)

Господарства | Рік

досліджень | Обстежена площа, м2 | Поширеність хвороби, % | Розвиток хвороби, % | Харківська область | ЗАТ “Альянс” | 2003 | 60000 | 18,2 | 8,8 | 2004 | 60000 | 17,9 | 7,8 | 2005 | 60000 | 20,9 | 12,0 | ЗАТ ТМ “Зміївська овочева фабрика” | 2003 | 60000 | 22,6 | 8,8 | 2004 | 60000 | 19,9 | 7,8 | 2005 | 60000 | 26,3 | 12,0 | ТОВ “Красноградська овочева фабрика” | 2003 | 60000 | 27,3 | 8,8 | 2004 | 60000 | 26,0 | 7,8 | 2005 | 60000 | 35,7 | 12,0 | Сумська область | АТ “Тепличний комбінат” | 2003 | 20000 | 32,0 | 14,4 | 2004 | 20000 | 29,0 | 12,7 | 2005 | 30000 | 23,7 | 11,5 | Дніпропетровська область | ТОВ “ТК Дніпровський” | 2003 | 20000 | 23,7 | 11,5 | 2004 | 10000 | 25,3 | 11,5 | 2005 | 10000 | 21,7 | 10,9 |

Аналіз виконаних досліджень показав, що за однакових технологій вирощування огірка спостерігаються відмінності як за поширеністю, так і розвитком хвороби. Так, у теплицях ЗАТ “Альянс” у зимово-весняній культурозміні поширеність хвороби була у межах 18,2–20,9 % при розвитку 8,8–12,0а ЗАТ ТМ “Зміївська овочева фабрика” відповідно 19,9–26,3 та 9,6–12,8 %. У теплицях ТОВ “Красноградська овочева фабрика” і АТ “Тепличний комбінат” поширеність кореневих гнилей у 2003–2005 рр. була в межах 23,7–35,7, а розвиток — 11,5–15,3 %. У теплицях ТОВ “ТК Дніпровський” поширеність хвороби становила 21,7–25,3 % при розвитку 10,9–11,5 %.

Установлено, що через відсутність оптимальної температури ґрунту у зимовий період кореневі гнилі огірка здебільшого проявляються по периметру теплиць.

Шкодочинність кореневих гнилей огірка у зимових блокових теплицях. Основна шкода від кореневих гнилей полягає у передчасному відмиранні рослин огірка, яке відбувалося протягом усієї вегетації рослин незалежно від культурозміни. Найбільша їх кількість відмерла у другій половині вегетації. За роки досліджень до початку плодоношення кількість відмерлих рослин коливалася в межах 1,5–2,1, а в період плодоношення — 9,0–14,0тобто за період вегетації загальна їх кількість становила 12,6–14,0 %. У літньо-осінній культурозміні до початку плодоношення огірка кількість відмерлих рослин була в межах 1,5–1,8, а в період плодоношення — 7,1–8,1 %

При вивченні механізму шкодочинності кореневих гнилей установлено, що при ураженні рослин огірка збудниками хвороби відбувається зниження активності окислювально-відновлювальних ферментів. Так, в уражених кореневими гнилями рослинах, знижується відносно до здорових активність каталази на 25,0 %, поліфенолоксидази – на 62,0, пероксидази – на 19,0 %. Відбувається зменшення вмісту загальної кількості хлорофілу на 5,9–8,4 %.

Симптоми кореневих гнилей огірка у зимових блокових теплицях. Моніторинг за динамікою розвитку та симптомами хвороби показав, що однією з характерних зовнішніх ознак кореневих гнилей є в’янення рослин. В’янення (від перших ознак хвороби до повного відмирання рослини) триває, як правило, близько двох тижнів, в окремих випадках він досягає трьох-чотирьох тижнів і навіть більше. Такому явищу сприяє формування додаткових коренів у хворих рослин. З’ясовано, що симптоми проявлення хвороби не залежать від культурозміни, у якій вирощуються огірки.

При аналізі хворих рослин відмічалося побуріння кореневої шийки та коренів, у переважній більшості характерні мацерація та повне відмирання головного кореня. У таких випадках рослина живиться за рахунок додаткових коренів.

ЗБУДНИКИ КОРЕНЕВИХ ГНИЛЕЙ ОГІРКА

І ЇХ БІОЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Видовий склад збудників кореневих гнилей рослин огірка у зимових блокових теплицях. Вивчення видового складу, джерел поширення та збереження збудників є основою в обґрунтуванні комплексу заходів щодо обмеження поширеності і розвитку кореневих гнилей. Установлено, що домінуючими у мікофлорі кореневої системи були гриби роду Fusarium, які виділялися в усі фази онтогенезу культури.

Найбільша кількість виділених грибів належить виду Fusarium oxysporum f. sp. cucumerinum J.H. Owen (50,5 %), менша — у видів Fusarium solani (Mart) App. et Wr. (29,5 %), Fusarium culmorum (W.G.Sm) Sacc. було виділено у 10 %, Fusarium gibbosum App. et Wr — 6,6 %, Fusarium moniliforme Sheld. — 3,4 ізолятів. Таким чином, значна присутність грибів Fusarium oxysporum та Fusarium solani вказує на їх провідну роль у виникненні кореневих гнилей порівняно з іншими представниками цього роду.

Джерела поширення та збереження збудників кореневих гнилей огірка. Фітопатологічна експертиза насіннєвого матеріалу огірка Атлет F1 виявила, що найбільшу поширеність мали гриби з роду Penicillium (39,0та Aspergillus (22,4 %), меншу — з роду Fusarium (7,9На насінні огірка Кураж F1 видовий склад мікофлори був представлений представниками з родів: Penicillium — 38,9Aspergillus — 23,0, Trichoderma — 10,3, Mucor 7,5, Alternaria — 11,6, Fusarium — 8,7Отже, насіння огірка гібридів Атлет F1 та Кураж F1 поряд із сапротрофною мікофлорою, містить у межах 7–9 % збудників кореневих гнилей від загальної кількості виділених грибів.

Установлено, що одним з джерел накопичення інфекції є тепличні субстрати. Виконані дослідження показали, що гриби роду Fusarium мали поширеність на всіх досліджуваних видах субстратів (соломі, тирсі, ґрунтосуміші), що використовуються у зимових блокових теплицях. У ґрунтосуміші поширеність грибів роду Fusarium становила 71,0 %, соломі — 17,5, тирсі — 5,5

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ НА ПОШИРЕНІСТЬ І РОЗВИТОК КОРЕНЕВИХ ГНИЛЕЙ ОГІРКА У ЗИМОВИХ БЛОКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ

Вплив термічної дезінфекції субстратів на життєздатність збудників кореневих гнилей огірка. Термічна дезінфекція субстратів є одним з обов’язкових заходів у сучасних технологіях вирощування огірка у зимових блокових теплицях. Дослідженнями встановлено, що ефективність дезінфекції залежить від температури нагріву ґрунту й експозиції (табл. 2).

Дані табл. 2 свідчать, що при експозиції 12 і 15 год температура у шарі ґрунту 0–10 см була в межах +80–90 °С; 11–20 см — +65–80, а на глибині 21–30 см вона не досягала +50–70 °С. При цьому у шарі ґрунту 0–10 см ефективність дезінфекції ґрунту в середньому за роки досліджень при експозиції пропарювання 12 год дорівнювала 89,4 %, на глибині 11–20 см — відповідно 67,721–30 см — 42,8 %. При експозиції 15 год ефективність дезінфекції на глибині 0–10 см складала 94,9 %, 11–20 см – 79,5 %, 21–30 см – 55,7 %.

Таблиця 2

Вплив термічної дезінфекції ґрунту на життєздатність збудників

кореневих гнилей огірка, ЗАТ “Альянс” (середнє за 2002–2004 рр.)

Варіанти досліду | Глибина

проби, см | Температура

ґрунту, ?С | Ефективність

дезінфекції, % | Пропарювання ґрунту 12 год | 0–10 | 80–90 | 89,4

11–20 | 65–75 | 67,7 | 21–30 | 50–65 | 42,8 | Пропарювання ґрунту 15 год | 0–10 | 85–90 | 94,9 | 11–20 | 70–80 | 79,5 | 21–30 | 60–70 | 55,7 |

Поширеність і розвиток кореневих гнилей огірка на різних видах субстратів. У зимових блокових теплицях огірки, як правило, вирощуються на ґрунтових субстратах. В останні десятиріччя використовуються й інші види субстратів. Установлено, що при вирощуванні огірка у зимово-весняній культурозміні ураження їх кореневими гнилями на різних субстратах різне.

Найвище ураження рослин кореневими гнилями було на ґрунтосуміші, де поширеність хвороби досягала 30,0 %, а розвиток — 14,8 %. При вирощуванні огірків на соломі поширеність хвороби була в межах 19,1–23,8розвиток — 9,8–11,3, на тирсі — відповідно 16,1–18,4 і 7,0–9,4 %.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ВІД

КОРЕНЕВИХ ГНИЛЕЙ ОГІРКА У ЗИМОВИХ БЛОКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ

Ефективність протруювання насіння огірка проти кореневих гнилей у зимових блокових теплицях. Протруювання насіння сільськогосподарських культур є невід’ємною складовою сучасних технологій вирощування рослин. Результати лабораторних досліджень показали, що протруйники (фундазол, 50 % з.п, вітавакс 200 ФФ, 34 % в.с.к., байтан-універсал, 19,5 % з.п., раксил, 6 % т.к.с.) не проявляли негативного впливу на схожість насіння огірка. Установлено, що досліджувані препарати у концентраціях від 0,001 до 0,1 % через п’ять діб обмежували ріст колоній гриба Fusarium oxysporum у чистій культурі на 36,0 і 100,0 %. Найвищу фунгіцидну дію препарати проявляли у 0,1 %-й концентрації робочої рідини. Так, по варіантах з використанням вітаваксу 200 ФФ, 34 % в.с.к. ріст міцелію гриба пригнічувався на 76,0–100,0; байтану-універсала — 72,0–100,0; фундазолу — 36,0–85,1; раксилу — на 22,3–60,0

При застосуванні протруйників у польових дослідах поширеність хвороби в середньому за три роки на дослідних варіантах була в межах 20,0–22,5 %, що на 14,6–17,1 % менша, ніж у контролі. Розвиток хвороби на дослідних варіантах при цьому становив 8,9–10,2 %, що на 11,2–12,5 % нижчий, ніж у контрольному варіанті. Біологічна ефективність протруювання насіння огірка байтаном-універсалом, 19,5 % з.п., фундазолом, 50 % з.п., раксилом, 6т.к.с. і вітаваксом 200 ФФ, 34 % в.с.к проти кореневих гнилей була в межах 51,5–57,8 %, господарська — 0,6–1,1 кг/м2.

Ефективність використання біологічного препарату триходерміну проти кореневих гнилей огірка у зимових блокових теплицях. У сучасних технологіях вирощування огірків у зимових блокових теплицях використовують біологічний препарат триходермін, виготовлений на основі грибів-антагоністів з роду Trichoderma (Марютін, 1998). Нами було досліджено ряд препаратів на основі різних видів і штамів триходерми: Trichoderma lignorum, штами Л–17 та М–10; Trichoderma koningii, штам ТК–13, і Trichoderma harzianum, штам 3.11/9С1.

Установлено, що досліджувані нами штами грибів роду Trichoderma по-різному проявляли антагоністичну дію щодо розвитку гриба Fusarium oxysporum у чистій культурі. Так, по варіантах із застосуванням гриба Trichoderma lignorum, штам Л–17, та препарату триходерміну рідкого (на основі гриба Trichoderma lignorum) зона пригнічення росту міцелію патогена становила на 11 добу відповідно 43–45 мм. За цим показником дещо поступався штам М–10 (Trichoderma lignorum), зона пригнічення росту міцелію збудника кореневих гнилей була менша порівняно зі штамом Л–17 в середньому на 4–5мм.

При сумісному вирощуванні Trichoderma koningii (штам ТК–13) з Fusarium oxysporum відбувалося наростання колонії триходерми на поверхню колонії патогена, яка при цьому припиняла свій активний ріст. Явища територіального антагонізму з боку гриба Trichoderma koningii (штам ТК–13) не спостерігалося.

Гриб-антагоніст Trichoderma harzianum (штам 3.11/9С1) у лабораторних умовах при сумісному культивуванні з Fusarium oxysporum проявляв антагоністичну дію на патоген протягом перших п’яти–восьми діб. Після чого його активність зменшувалася. Таким чином, найбільшу антагоністичну активність відносно збудника кореневих гнилей огірка Fusarium oxysporum проявляв гриб Trichoderma lignorum (штам Л–17) та препарат триходермін рідкий.

Результати польових досліджень підтвердили антагоністичну дію триходерміну рідкого та препаратів на основі штамів грибів роду Trichoderma, які були отримані в лабораторних умовах (табл. 3). Так, по закінчені вегетації рослин у контрольному варіанті в середньому за три роки поширеність хвороби становила 32,1 % при розвитку 18,7 %. Використання триходерміну рід кого знижувало поширеність хвороби в середньому за три роки в два рази, розвиток — у три рази.

Таблиця 3

Вплив триходерміну на поширеність і розвиток кореневих гнилей огірка Атлет F1

у зимових блокових теплицях ЗАТ “Альянс” (зимово-весняна культурозміна, 2003–2005 рр.)

Варіанти досліду | 2003 | 2004 | 2005 | Середнє за три роки | Поширеність

хвороби, % | Розвиток

хвороби, % | Поширеність

хвороби, % | Розвиток

хвороби, % | Поширеність

хвороби, % | Розвиток

хвороби, % | Поширеність

хвороби, % | Розвиток

хвороби, % | Контроль (вода) | 32,5 | 17,5 | 26,3 | 18,1 | 37,5 | 20,6 | 32,1 | 18,7 | Триходермін рідкий

(Trichoderma lignorum) | 12,5 | 5,7 | 21,3 | 6,9 | 16,3 | 6,3 | 16,7 | 6,3 | Trichoderma lignorum, Л-17 | 12,5 | 5,0 | 20,0 | 6,6 | 15,0 | 5,6 | 15,8 | 5,7 | Trichoderma lignorum, М-10 | 13,5 | 5,9 | 22,5 | 7,8 | 17,5 | 6,9 | 17,9 | 6,9 | Trichoderma koningii, ТК-13 | 18,8 | 11,6 | 20,0 | 8,1 | 23,8 | 9,4 | 20,9 | 9,7 | Trichoderma harzianum, 3.11/9С1 | 22,5 | 13,1 | 25,0 | 10,9 | 26,3 | 11,3 | 24,6 | 11,8 | НІР055,80 | 4,57 | 5,90 | 3,99 | 6,61 | 5,51 | Незначний вплив на зниження ураження рослин кореневими гнилями проявляли препарати на основі гриба Trichoderma koningii, штам ТК–13, та Trichoderma harzianum, штам 3.11/9С1. Ураженість рослин кореневими гнилями по закінченні вегетації культури не суттєво відрізнялася від контрольного варіанта. Поширеність хвороби на цих варіантах становила 20,9–24,6 %, а розвиток — відповідно 9,7–11,8 %.

При використанні триходерміну на основі гриба Trichoderma lignorum, штамів Л–17 та М–10, поширеність хвороби на зазначених варіантах у середньому за три роки була відповідно 15,8–17,9 %, розвиток — 5,7–6,9 %. Найбільша ефективність спостерігалася по варіантах, де застосовували триходермін на основі гриба Trichoderma lignorum. Так, біологічна ефективність штаму М–10 даного гриба-антагоніста становила в середньому 63,2, а штаму Л–17 — 69,2 %. При використанні триходерміну на основі гриба Trichoderma koningii, штам ТК–13, біологічна ефективність дорівнювала 47,8 %. Найменшу ефективність триходерміну проти кореневих гнилей відмічено на варіанті, де використовували препарат на основі гриба Trichoderma harzianum, штам 3.11/9С1 — 36,7 %.

Господарська ефективність триходерміну була в межах 0,5–1,7 кг/м2. Найбільшу прибавку врожаю було отримано при використанні препарату на основі гриба Trichoderma lignorum, штам Л–17, найменшу на варіанті з використанням препарату препарат на основі гриба Trichoderma harzianum, штам 3.11/9С1.

Ефективність бактеріальних препаратів проти кореневих гнилей огірка у зимових блокових теплицях. Установлено, що передпосівна обробка насіння огірка бактеріальними препаратами — гаупсіном і агатом–25К — позитивно впливає на його енергію проростання та схожість. Так, на варіанті з використанням гаупсіну енергія проростання насіння була на 3,1 % більша порівняно з контролем, лабораторна схожість — на 3,9 %. При використанні агату–25К енергія проростання перевищувала показники контрольного варіанта на 4,4 %, лабораторна схожість — на 4,7 %.При визначенні фунгіцидних властивостей бактеріальних препаратів агату-25К (т.п.) і гаупсіну (р.) встановлено, що вони пригнічують ріст міцелію гриба Fusarium oxysporum у чистій культурі (рисунок).

Виконані нами дослідження щодо вивчення фунгіцидної дії бактеріальних препаратів показали, що агат–25К і гаупсін проявляли інгібуючу дію на розвиток патогена. Так, у варіанті із застосуванням агату–25К через вісім діб діаметр колонії дорівнював 22 мм, в той час як у контролі 64 мм, тобто на 42 мм менший. Через 11 діб діаметр колонії у дослідному варіанті гриба становив 18 мм, а у контролі — 88 мм.

Влив бактеріальних препаратів на ріст колоній гриба

Fusarium oxysporum у чистій культурі

На варіанті із застосуванням гаупсіну ріст міцелію патогена спостерігався лише через п’ять діб (діаметр колонії становив 2 мм). Через вісім діб розмір колоній був у межах 5–9 мм у діаметрі, після 11 доби відмічено сильне пригнічення міцелію патогена, що призводило до повного припинення росту його колоній.

Отримані дані польових досліджень свідчать про те, що передпосівна обробка насіння бактеріальними препаратами обмежує поширеність і розвиток хвороби як у зимово-весняній та літньо–осінній культурозмінах. Біологічна ефективність цих біопрепаратів у зимово-весняній культурозміні була у межах 67,9–70,1, а в літньо-осінній — 64,6–66,5 %. Господарська ефективність становила у зимово–весняній культурозміні 1,5–1,7 кг/м2, у літньо-осінній — 0,7–0,8 кг/м2.

Ефективність регуляторів росту рослин щодо обмеження розвитку кореневих гнилей і підвищення врожайності огірка. Найбільш перспективним напрямком захисту рослин є технології індукованої хворобостійкості, які базуються на реалізації імунного потенціалу рослин за природною ознакою (Пильщикова, 2001). Актуальним у цьому напрямку є використання регуляторів росту рослин. Проведені дослідження показали, що замочування насіння огірка в розчинах досліджуваних нами препаратів (епіну, емістиму С, гумісолу, байкалу ЕМ–1 У та інтегралу) позитивно впливає на енергію проростання і лабораторну схожість. Так, енергія проростання насіння огірка по всіх варіантах становила 95–97 %, що на 5,7–8,0 % більша порівняно з контролем. Показники лабораторної та польової схожості також по всіх варіантах були вищі у порівнянні з контролем на 5,5–8,3 %. Таким чином, регулятори росту рослин епін, емістим С, байкал, гумісол та інтеграл позитивно впливають на схожість насіння огірків.

Установлено, що регулятори росту по-різному впливають на активність окислювально-відновлювальних ферментів рослин огірка. Так, по варіантах з використанням епіну, емістиму С та гумісолу активність каталази порівняно з контролем була вища на 12,5–31,3 %, пероксидази — на 13,6–36,8, поліфенолоксидази — на 139,2–199,1 %. На інших варіантах з використанням байкалу та інтегралу показники активності пероксидази, поліфенолоксидази були на рівні контролю, каталази – на 37,5–75,0 % нижчі. На дослідних варіантах вміст хлорофілу перевищував показники контролю на 5,9–31,9 %.

При застосуванні епіну та емістиму С у польових дослідженнях поширеність і розвиток хвороби в середньому за три роки знизилися відповідно на 12,1–12,5 та 10,1–11,0 %. На варіантах з використанням байкалу і гумісолу поширеність кореневих гнилей порівняно з контролем була менша на 6,7–9,6, а розвиток на 7,0–8,4 %.

Щодо варіанта з використанням інтеграла то позитивна дія препарату відносно обмеження розвитку кореневих гнилей у зимово-весняній культурозміні не відмічалася. Отже, найбільш ефективними щодо обмеження розвитку кореневих гнилей огірка у зимово-весняній культурозміні з регуляторів росту рослин були емістим С та епін. Біологічна ефективність цих препаратів у середньому за три роки становила відповідно 55,0–60,4 %, а врожайність була вища порівняно з контролем на 1,4–1,6 кг/м2. Біологічна ефективність байкалу та гумісолу в обмеженні кореневих гнилей становила відповідно 37,7–45,9 %, а господарська — 0,4–0,9 кг/м2. При використанні інтеграла відмічено найнижчі показники ефективності. Так, біологічна була в межах 16 %, а господарська — на рівні контрольного варіанта.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНГІЦИДІВ, БІОПРЕПАРАТІВ І РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ПРОТИ КОРЕНЕВИХ ГНИЛЕЙ ОГІРКА У ЗИМОВИХ БЛОКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ

Використання фунгіцидів-протруйників, препаратів на основі грибів-антагоністів з роду Trichoderma, бактеріальних препаратів і регуляторів росту рослин у зимових блокових теплицях є економічно вигідним заходом. Так, чистий прибуток при застосуванні фундазолу 50 % з.п. і вітаваксу 200 ФФ 34в.с.к. становив 2,35–2,97 грн/м2, триходерміну на основі Trichoderma lignorum (штам Л–17) — 4,57, бактеріальних препаратів гаупсіну й агату-25К – відповідно 4,06–4,58, регуляторів росту рослин емістиму С та епіну — 3,22–3,55 грн/м2.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розкрито вирішення важливого наукового завдання — захисту рослин огірка від кореневих гнилей у зимових блокових теплицях. На основі виконаних досліджень виявлено особливості поширеності й розвитку кореневих гнилей у зимових блокових теплицях у межах Харківської і суміжних областей. Визначено домінуючі види збудників хвороби і фактори, що впливають на їх розвиток. Дано оцінку впливу технологічних заходів на поширеність і розвиток кореневих гнилей огірка. Визначено біологічну, господарську та економічну ефективність застосування протруйників, препаратів на основі грибів-антагоністів з роду Trichoderma, бактеріальних препаратів та регуляторів росту рослин. На підставі отриманих упродовж 2002–2005 рр. результатів досліджень можна зробити такі висновки.

1. Моніторинг поширеності кореневих гнилей огірка показав, що хвороба є притаманною умовам зимових блокових теплиць у зимово-весняній та літньо-осінній культурозмінах і проявляється щорічно протягом усього вегетаційного періоду огірка. При вирощуванні у зимово-весняній культурозміні поширеність і розвиток хвороби у 0,5–2,0 раза менша, ніж у літньо-осінній. У зимово-весняній культурозміні поширеність хвороби варіює в межах 17,9–35,7, а розвиток — 7,8–15,3 %. У літньо-осінній культурозміні ці показники були відповідно 22,9–45,4 і 12,6–23,6 %.

2. Шкодочинність кореневих гнилей має комплексний характер. Уражені рослини передчасно відмирають. У зимово-весняній культурозміні кількість відмерлих рослин становить 12,3–15,8, у літньо-осінній — 8,9–10,8 %. Розвиток патогена у тканинах рослин негативно впливає на зміну активності фізіолого-біохімічних процесів: знижується активність окислювально-відновлювальних ферментів на 19,0–62,0 та вміст хлорофілу — на 9,0 %, підвищується вміст цукрів на 9,4–22,5 та сухої речовини — на 21,0 %.

3. Гриби роду Fusarium є домінуючими серед мікроорганізмів ризосфери рослин огірка. Основними збудниками кореневих гнилей у зимово-весняній і літньо-осінній культурозмінах є Fusarium oxysporum f. sp. cucumerinum J.H. Owen, Fusarium solani (Mart) App. et Wr., Fusarium culmorum (W.G.Sm) Sacc., Fusarium gibbosum App. et Wr., Fusarium moniliforme Sheld.

4. Інфікованість насіння огірка збудниками кореневих гнилей становить 7,9–8,7 %. Заселеність субстратів залежить від виду, зокрема: ґрунтосумі- ші — 71,0 %, соломи — 17,5, тирси — 5,5 %.

5. Ефективність термічної дезінфекції ґрунту перебуває у прямій залежності від експозиції і глибини залягання збудників хвороби. Так, при експозиції 12 год ефективність дезінфекції у поверхневому шарі 0–10 см становить 89,4 %; на глибині 11–20 см — 67,7; 21–30 см — 42,8При пропарюванні ґрунту протягом 15 год ефективність на глибині 0–10 см становить 94,9; 11–20 см —79,5; 21–30 см —55,7 %.

6. Установлено залежність поширеності і розвитку кореневих гнилей від субстрату, на якому вирощується культура. Найбільші поширеність і розвиток хвороби відмічено при вирощуванні огірка на ґрунтосуміші у зимово-весняній культурозміні відповідно в межах — 30,0 та 10,2–14,8 %, у літньо-осінній — 40,9–42,4 та 18,1–20,1 %. На соломі у зимово–весняній культурозміні поширеність хвороби була 19,1–23,8 % при розвитку 9,8–11,3а у літньо-осінній — відповідно 37,0 та 16,0 %. На тирсі у зимово-весняній культурозміні поширеність хвороби становила у межах 16,118,4при розвитку 7,0–9,4 %, а у літньо–осінній — відповідно 23,6–24,0 та 11,9–13,0 %.

7. Протруювання насіння огірка фундазолом 50 % з.п., раксилом 6 % т.к.с., вітаваксом 200 ФФ 34 % в.с.к. та байтаном-універсалом 19,5 % з.п. негативно не впливає на енергію проростання і схожість насіння, сприяє обмеженню поширеності і розвитку кореневих гнилей. Біологічна ефективність цього прийому становила 58,4–60,7 %.

8. Використання біологічного препарату триходерміну на основі різних видів і штамів грибів роду Trichoderma по-різному впливає на ураженість огірка кореневими гнилями. Біологічна ефективність препарату триходерміну рідкого на основі гриба Trichoderma lignorum становить 66,3 %, триходерміну на основі гриба Trichoderma lignorum (штам М–10) — 63,2 %, Trichoderma lignorum (штам Л–17) — 69,2 %, Trichoderma koningii (штам ТК–13) — 47,0 %, а Trichoderma harzianum (штам 3.11/9С1) — 35,6 %. Господарська ефективність застосування зазначених біопрепаратів була у межах 0,5–1,7 кг/м2.

9. Установлена інгібуюча дія бактеріальних препаратів агату–25К і гаупсіну на ріст міцелію гриба Fusarium oxysporum у чистій культурі. Передпосівна обробка насіння огірка цими препаратами сприяє обмеженню поширеності і розвитку хвороби. Біологічна ефективність досліджуваних біопрепаратів у зимово–весняній культурозміні була в межах 67,9–70,1 %, а в літньо–осінній — 64,6–66,5 %.

10. Поширеність і розвиток хвороби на варіантах з використанням регуляторів росту рослин епіну, емістиму С, байкалу та гумісолу порівняно з контролем були нижчі у 1,5–2,5 раза. Найбільш ефективними регуляторами росту рослин проти кореневих гнилей у зимово–весняній культурозміні були емістим С та епін. Біологічна ефективність цих препаратів у середньому за три роки становила відповідно 55,0–60,4 %, а врожайність була вища порівняно з контролем на 1,4–1,6 кг/м2.

11. Використання фунгіцидів-протруйників, препаратів на основі грибів-антагоністів з роду Trichoderma, препаратів бактеріального походження і регуляторів росту рослин у зимових блокових теплицях є економічно вигідним заходом. Так, чистий прибуток при застосуванні фундазолу 50 % з.п. і вітаваксу 200 ФФ 34в.с.к. становив 2,35–2,97 грн/м2, триходерміну на основі Trichoderma lignorum (штам Л–17) — 4,57, препаратів бактеріального походження гаупсіну й агату–25К — відповідно 4,06–4,58, регуляторів росту рослин емістиму С та епіну — 3,22–3,55 грн/м2.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

З метою обмеження поширеності і розвитку кореневих гнилей огірка в зимових блокових теплицях доцільно виконувати такі заходи:

· щорічно проводити термічну дезінфекцію тепличного ґрунту (експозиція 15 год, температура пари +100–120 °С);

· серед органічних видів субстратів надавати перевагу соломі або тирсі;

· протруювати насіння огірка вітаваксом 200 ФФ, 34 % в.с.к. (2,5 мл/кг) або проводити передпосівну обробку насіння бактеріальним препаратом — агатом–25К чи регулятором росту рослин — епіном (концентрація розчину 0,01 %-на);

· вносити у розсадні горщечки перед висівом або в лунки при висаджуванні розсади у теплиці триходермін на основі гриба-антагоніста Trichoderma lignorum (штам Л–17) з нормою витрати 3 г/рослину.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Малина Г.В. Видовий склад збудників кореневих гнилей огірка у закритому ґрунті // Овочівництво і баштанництво: Міжвід. темат. наук. зб. — Х., 2005. — Вип. 50.— С. 383–388.

2. Малина Г.В. Вплив субстратів на ураженість рослин огірка кореневими гнилями в закритому ґрунті // Вісн. ХНАУ (Сер. “Ентомологія та фітопа-

тологія”). — Х., 2005. — № 4. — С. 42–44.

3. Малина Г.В. Ефективність використання біопрепаратів у захисті огірка від кореневих гнилей у зимових блокових теплицях // Вісн. ХНАУ (Сер. “Ентомологія та фітопатологія”). — Х., 2006. — № 12. — С. 44–46.

4. Малина Г.В. Вплив регуляторів росту рослин на поширеність та розвиток кореневих гнилей огірка у закритому ґрунті // Зб. наук. пр. Уманського ДАУ. — Умань, 2006. — № 63. — С. 221–224.

5. Малина Г.В. Активність окислювально-відновлювальних ферментів огірка при ураженні кореневими гнилями в умовах закритого ґрунту // Стрес і адаптація рослин: Матеріали семінару молодих учених, аспірантів і студентів. — Х., 2005.— С. 50–51.

6. Малина Г.В., Білик М.О. Перспективи застосування бактеріальних препаратів проти кореневих гнилей огірка у зимових блокових теплицях // Екологізація сталого розвитку агросфери, культурний ґрунтогенез і ноосферна перспектива іформаційного суспільства: Матеріали Міжнар. наук. конф. студентів, аспірантів і молодих учених до 190-річчя ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. — Х., 2006.— С. 241–243.

Анотація

Малина Г.В. “Кореневі гнилі огірка у зимових блокових теплицях і удосконалення заходів щодо обмеження їх розвитку”. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06. . — фітопатологія. Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, Харків, 2007.

На основі виконаних досліджень вивчено особливості поширеності, розвитку й шкодочинності кореневих гнилей у зимових блокових теплицях. Установлено зміни фізіолого–біохімічних показників у рослинах огірка уражених кореневими гнилями. Уточнено видовий склад збудників хвороби. Основними збудниками кореневих гнилей у зимово-весняній і літньо-осінній культурозмінах є Fusarium oxysporum f. sp. cucumerinum J.H. Owen, Fusarium solani (Mart) App. et Wr., Fusarium culmorum (W.G.Sm) Sacc., Fusarium gibbosum App. et Wr., Fusarium moniliforme Sheld.

З’ясовано вплив окремих технологічних заходів на поширеність і розвиток кореневих гнилей. Виявлено пряму залежність ефективності термічної дезінфекції ґрунту від експозиції і глибини залягання збудників хвороби. Установлено залежність поширеності і розвитку кореневих гнилей від субстрату, на якому вирощується культура.

Визначено біологічну, господарську та економічну ефективність застосування фунгіцидів, біопрепаратів та регуляторів росту рослин проти кореневих гнилей огірка.

Ключові слова: огірки, зимові блокові теплиці, кореневі гнилі, поширеність, розвиток, шкодочинність, протруйники, бактеріальні препарати, регулятори росту рослин, триходермін.

Аннотация

Малина Г. В. Корневые гнили огурца в зимних блоковых теплицах и усовершенствование приемов ограничения их развития.— Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.11 — фитопатология. Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева, Харьков, 2007.

Диссертационная работа посвящена изучению распространенности, развития, вредоносности, биоэкологических