ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ПРИЙМАК ІРИНА ІГОРІВНА

УДК 338.2:330.366:658.15(477)

СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 – економіка

та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник | кандидат економічних наук, доцент

Плиса Володимир Йосипович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

доцент кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Данилюк Микола Олексійович,

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу, завідувач

кафедри економіки підприємства;

кандидат економічних наук, доцент

Хома Ірина Борисівна,

Національний університет „Львівська політехніка”,

доцент кафедри фінансів.

Захист відбудеться „ 5 ” лютого 2008 р. о 1530 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи, , ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано „ 4 ” січня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради |

А. В. Стасишин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реалізація головних стратегічних напрямів економічної політики, що характеризується ефективним державним регулюванням, макроекономічною стабільністю, високим рівнем соціального забезпечення, неможлива без конкурентоспроможного реального сектора економіки. З огляду на це особливої ваги набуває формування ефективної стратегії забезпечення стійкого розвитку суб’єктів господарювання, які становлять стрижень національної економіки.

Сучасний розвиток вітчизняної економіки супроводжується новим етапом реформ, посиленням економічної глобалізації, зростанням невизначеності та мінливістю умов господарювання, вимагаючи від суб’єктів господарювання швидкої та гнучкої реакції на зміну чинників зовнішнього середовища. Усе це передбачає впровадження ефективних механізмів управління, які даватимуть змогу сприйняти зміни, ідентифікувати їх і забезпечити відповідну адаптацію господарської, фінансової та інвестиційної діяльності. Адекватним до зазначених вимог є стратегічний підхід щодо організації управління фінансовою стійкістю.

Необхідність та напрями використання стратегічного підходу до управління суб’єктами господарювання в ринковій системі обґрунтували відомі зарубіжні вчені: Р. Акофф, І. Ансофф, П. Дойль, Г. Мінцберг, М. Портер, А. Стрікленд, А. Томпсон, Д. Шендел, А. Чандлер та інші. Однак, через значні відмінності в механізмі регулювання економіки, цей підхід не може бути взірцем для копіювання вітчизняними суб’єктами господарювання і його необхідно адаптувати до умов економіки України. Дослідженням цієї складної проблеми займаються провідні вітчизняні науковці В. Василенко, В. Геєць, В. Герасимчук, Б. Данилишин, М. Данилюк, Л. Довгань, Г. Загорій, І. Ігнатьєва, М. Мартиненко, Б. Мізюк, А. Міщенко, В. Нємцов, В. Пастухова, З. Шершньова та інші, а також учені пострадянських країн В. Винокуров, О. Віханський, І. Герчнікова, С. Попов, Р. Фатхудінов та ін.

Питанням аналізу й діагностики фінансової стійкості суб’єктів господарювання та пошуку шляхів її забезпечення присвячені праці вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема: М. Абрютіної, І. Балабанова, С. Барнгольц, І. Бланка, Є. Брігхема, Дж. Ван Хорна, А. Грачьова, М. Заюкової, Т. Керанчука, М. Кизима, В. Ковальова, М. Крейніної, В. Плиси, В. Радіонової, Р. Сайфуліна, М. Федотової, І. Хоми, Л. Шаблистої, А Шеремета, А. Чупіса та ін.

Незважаючи на значну кількість праць, присвячених проблемам оцінки та управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання, практично відсутні розробки щодо механізму формування та реалізації стратегії забезпечення фінансової стійкості вітчизняних ділових одиниць. Виникає потреба у подальшому вивченні фінансової стійкості як економічної категорії, розробленні комплексної оцінки фінансової стійкості суб’єктів господарювання, що враховуватиме вплив чинників зовнішнього середовища. З метою забезпечення стійкого зростання вітчизняної економіки необхідно удосконалити методи державного регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

Актуальність і практичне значення цих питань, необхідність їхнього системного дослідження на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету, структуру та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота – складова частина науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом “Фінансово-кредитне забезпечення інноваційного підприємництва в Україні” (реєстраційний № 0105U004944).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних основ і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму формування стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання в Україні.

Досягнення зазначеної мети потребує вирішення комплексу таких завдань:

- з’ясувати роль суб’єктів господарювання у забезпеченні ефективного та стратегічного розвитку вітчизняної економіки;

- дослідити економічну сутність поняття „фінансова стійкість суб’єктів господарювання” та систематизувати чинники, які впливають на її рівень;

- оцінити наявні методики аналізу фінансової стійкості суб’єктів ринку та запропонувати напрями їхнього вдосконалення;

- розробити модель організації стратегічного управління фінансовою стійкістю вітчизняних суб’єктів господарювання;

- оцінити ризики, що призводять до зниження фінансової стійкості організацій та запропонувати заходи щодо їхньої мінімізації;

- дослідити особливості функціонування системи управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання в економіці України;

- визначити ефективні методи державного регулювання фінансової діяльності ділових одиниць з метою розроблення рекомендацій і пропозицій щодо забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання в Україні.

Об’єктом дослідження є фінансова стійкість суб’єктів господарювання в Україні.

Предметом дослідження є механізм формування та реалізації стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання в економіці України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становлять загальнонаукові методи пізнання, застосування яких дало змогу отримати відповідні результати: методи наукового абстрагування та узагальнення використано з метою обґрунтування понятійного апарату фінансової стійкості, уточнення та розвитку окремих категорій; методи аналізу та синтезу – для дослідження чинників впливу на тривалу фінансову стійкість суб’єктів господарювання в умовах національної економіки; графічний і табличний методи – при побудові таблиць, графіків і діаграм; анкетування та експертних оцінок – щодо дослідження особливостей системи управління фінансовою стійкістю вітчизняних суб’єктів господарювання та для аналізу ризиків, що призводять до втрати фінансової стійкості в умовах невизначеності; рейтинг – для розроблення рейтингової оцінки фінансової стійкості суб’єктів господарювання України. Під час дослідження використано також методи індукції та дедукції, історичний, системний, конкретизації, фундаментального та технічного аналізу, економіко-математичне моделювання тощо.

Джерелом інформації для дисертаційної роботи слугували наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі та нормативні акти України, що регулюють фінансову діяльність суб’єктів господарювання. Використано також матеріали Міністерства економіки України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України, фахові літературні джерела, монографії, статистичну звітність Держкомстату України, річну фінансову звітність підприємств цукрової промисловості, а також власні аналітичні розрахунки та дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Виконане дослідження дало змогу сформувати, доповнити, систематизувати та узагальнити теоретичне розуміння механізму формування і реалізації стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання в економіці України, виявити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання у тривалому періоді.

На захист винесено основні наукові результати, які становлять особистий здобуток дисертанта.

Уперше:

сформульовано поняття „стратегічне управління фінансовою стійкістю суб’єкта господарювання” як систему принципів і методів розроблення та реалізації стратегічних управлінських рішень щодо формування та розподілу фінансових ресурсів задля забезпечення зростання вартості ділової одиниці та її фінансової стійкості у тривалому періоді;

розроблено модель організації стратегічного управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання, яка дає змогу обрати та реалізувати одну з головних стратегій забезпечення фінансової стійкості суб’єкта господарювання: фінансової стабілізації; підтримки фінансової стійкості; стійкого зростання;

запропоновано рейтингову оцінку фінансової стійкості суб’єктів господарювання в галузях вітчизняної економіки, яка містить чотири групи показників, що характеризують структуру джерел формування запасів, фінансову незалежність, ефективність операційної діяльності та використання власних фінансових ресурсів. Така оцінка дає змогу зіставляти суб’єкти господарювання за рівнем стійкості фінансового стану та ухвалювати стратегічні рішення щодо досягнення тривалої фінансової стійкості.

Удосконалено:

методику аналізу фінансової стійкості суб’єкта господарювання, яка передбачає визначення інтегрального показника фінансової стійкості , що характеризує внутрішній фінансовий потенціал, та інтегрального показника впливу зовнішнього середовища на фінансову стійкість суб’єкта господарювання – ;

теоретичну базу системи ідентифікації ризиків, що призводять до втрати фінансової стійкості суб’єктів господарювання, яка полягає у виявленні причин та чинників ризику як результату виникнення невизначеності.

Отримали подальший розвиток:

систематизація головних чинників впливу на фінансову стійкість суб’єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки України;

обґрунтування напрямів удосконалення державного регулювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання в Україні.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає у поглибленні знань з проблем стратегічного управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання України в умовах зростання невизначеності зовнішнього середовища та вдосконалення методів державного регулювання їхньою фінансовою діяльністю.

Науково-методичні положення дисертації знайшли застосування у навчальному процесі на економічному факультеті та в Інституті післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка при викладанні дисциплін „Державне регулювання економіки”, „Національна економіка”, „Управління фінансовою сталістю підприємств”, „Фінансова діяльність суб’єктів господарювання” та „Фінанси” (довідка № 3764-Н від 19.09.2007 та довідка № Н від 02.10.2007), а також можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання в Україні, розроблення методичних підходів до організації стратегічного управління фінансовою стійкістю вітчизняних підприємств, а також застосування запропонованих методик оцінки фінансової стійкості та ідентифікації ризиків, що впливають на її рівень в умовах невизначеності.

Результати наукових досліджень автора, а саме – запропоновану методику рейтингової оцінки фінансової стійкості суб’єктів господарювання та висновки щодо впливу системи чинників на її рівень, використано в процесі формування стратегії економічного розвитку регіону (довідка Головного управління економіки Львівської обласної державної адміністрації №10/7-247 від 25. . р.)

Окремі результати дисертаційної роботи використано ВАТ „Радехівський цукровий завод” для підвищення ефективності організації та управління фінансовою діяльністю. Зокрема, при формуванні фінансової стратегії підприємства застосовано методику аналізу фінансової стійкості та методику оцінки ризику втрати фінансової стійкості у довгостроковому періоді (довідка № 79 від 12. 11. 2007р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації наукові результати одержано автором особисто.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Базові положення результатів наукового дослідження та їхнє практичне застосування обговорювались на щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних і студентсько-аспірантських конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції „Обліково-аналітичні системи суб’єктів господарської діяльності в Україні” (м. Львів, 25-26 березня 2005 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (м. Львів, 13-14 травня 2005 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції „Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (м. Севастополь, 6-9 вересня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21-22 жовтня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Регіональні аспекти організації і управління фінансовими ресурсами” (м. Івано-Франківськ, 10-12 листопада 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки” (м. Чернівці, 16-17 березня 2006 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції „Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (м. Львів, 5-6 травня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 11-13 травня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених і студентів „Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 7-8 червня 2006 р.); Науково-практичній конференції „Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції” (м. Луцьк, 8-9 червня 2006 р.); VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Інвестиційні ресурси відтворювальних процесів в умовах глобалізації економіки” (м. Феодосія, 29 червня - 2 липня 2006 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції „Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (м. Севастополь, 6-9 вересня 2006 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Теорія і практика економічного аналізу: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку” (м. Тернопіль, 10-12 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансові ресурси регіону: організація та управління” (м. Івано-Франківськ, 9-11 листопада 2006 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції (м. Львів, 11-12 травня 2007 р.); ІV Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених і студентів „Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 7-8 червня 2007 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 22 одноосібні наукові праці загальним обсягом 6,1 д.а., з них 9 (3,9 д.а.) – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи становить 210 сторінок. Дисертація містить 10 таблиць та 47 рисунків. Список використаних джерел налічує 267 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення, відображено апробацію результатів дисертації.

У першому розділі дисертаційної роботи – „Теоретико-методологічні основи дослідження механізму формування стратегії забезпечення фінансової стійкості суб'єктів господарювання” – з’ясовано суть фінансової стійкості суб’єктів господарювання; розкрито роль підприємств у забезпеченні ефективного функціонування та стратегічного розвитку національної економіки; досліджено механізм адаптації системи стратегічного управління фінансами суб’єктів господарювання до умов ринкової трансформації економіки України.

Стабільний розвиток ділових одиниць у сучасних умовах, що супроводжується мінливістю, непрогнозованістю та посиленням економічної глобалізації, значною мірою залежить від їхньої фінансової стійкості. У вітчизняній економічній літературі для оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання використовують поняття „фінансова стійкість”, „фінансова сталість”, „фінансова стабільність” та „фінансова рівновага”. Аналізуючи сутність цих категорій, дисертант доходить висновку, що „фінансова сталість” є ознакою фінансової стійкості у тривалому періоді, „фінансова стабілізація” – механізмом її забезпечення, а „фінансова рівновага” – ідеальним станом фінансового середовища суб’єкта господарювання.

У дисертації запропоновано під фінансовою стійкістю суб’єкта господарювання розуміти його спроможність функціонувати упродовж тривалого періоду, одержуючи достатній для відтворення потенціалу, виплати дивідендів і стабільного розвитку прибуток, забезпечуючи при цьому економічно обґрунтоване співвідношення джерел фінансування та активів і збалансоване надходження й виплату грошових коштів, попри вплив внутрішніх та зовнішніх чинників.

Ефективне функціонування та конкурентоспроможність національної економіки є результатом раціональної поведінки її суб’єктів. Сьогодні дієвим механізмом створення конкурентних переваг як на макроекономічному рівні, так і на рівні окремого підприємства є стратегія. Відсутність стратегії чи помилки у її виборі призводять до неефективного використання обмежених виробничих ресурсів, втрати часу як найціннішого чинника ринкового успіху. Проте стратегія економічної трансформації в Україні не сприяла виробленню більшістю підприємств власних конкурентних стратегій. Реакція вітчизняних підприємств на ускладнення умов господарювання полягала здебільшого не в розробленні конкурентних стратегій, а в згортанні діяльності, підвищенні цін на основі монопольного становища, здобутті рентних переваг за рахунок податкових та інших пільг чи близькості до розподілу бюджетних ресурсів.

Необхідність формування та реалізації фінансової стратегії вітчизняними суб’єктами господарювання зумовлена поглибленням ринкових реформ, розвитком інтеграційних процесів і зростанням мінливості чинників зовнішнього фінансового середовища. У дисертації зазначено, що під фінансовою стратегією доцільно розуміти гнучку, узагальнену модель розвитку фінансової системи суб’єкта господарювання, яка забезпечує її стійкість та адаптацію до зміни економічної ситуації.

На основі детального аналізу праць вітчизняних і зарубіжних економістів виокремлено три базові напрями стратегічного фінансового менеджменту: стратегічне управління формуванням фінансових ресурсів, що забезпечує реалізацію корпоративної стратегії; стратегічне управління інвестиціями, спрямоване на забезпечення фінансової підтримки розвитку пріоритетних напрямів інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання; стратегічне управління фінансовою стійкістю ділових одиниць, спрямоване на забезпечення їхньої прибутковості, ліквідності та платоспроможності у тривалому періоді.

Система стратегічного управління фінансами суб’єктів господарювання містить чотири складники: проблеми та цілі фінансової системи; механізм стратегічного фінансового управління; сукупність стратегічних фінансових рішень; зворотний зв’язок, що дає змогу встановити ступінь досягнення мети чи повноту вирішення проблеми (рис. 1). Стрижнем системи стратегічного фінансового управління є механізм формування стратегічних рішень щодо регулювання фінансової діяльності, головними елементами якого є методи та форми управління фінансами, а також система інформаційно-аналітичного, нормативно-правового та програмно-технічного забезпечення.

Рис. 1. Структура системи та механізму стратегічного управління
фінансами суб’єкта господарювання

Важливим елементом системи стратегічного управління фінансами суб’єктів господарювання є наявність механізму її адаптації до зміни зовнішнього та внутрішнього середовища. У розділі зазначено, що цей механізм може бути реактивним (передбачає пристосування до нових зовнішніх чинників нестабільності) або активним (процес адаптації до змін розпочинається до початку їхньої дії).

За рівнем впливу зміни зовнішніх чинників у дисертації виокремлено такі види адаптивної реакції системи: „імпульс” – ситуація, яка внаслідок дії зовнішніх чинників передбачає тимчасове, нетривале порушення рівноваги системи, що не знижуватиме її стійкості; „тривога” – ситуація, яка характеризується незначним, постійним порушенням стійкості системи з подальшим її відновленням; „аварія” – ситуація, за якої під впливом короткочасної інтенсивної та раптової дії зовнішніх чинників система втрачає стійкість, що спричинює до значного погіршення її стану; „криза” – ситуація, яка характеризується тривалим, інтенсивним порушенням стійкості системи, а її відновлення є неможливим.

У другому розділі дисертаційної роботи – „Особливості формування та реалізації стратегії забезпечення фінансової стійкості суб'єктів господарювання в економіці України” – розроблено методику оцінки тривалої фінансової стійкості суб’єктів господарювання; досліджено механізм стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємств України, а також запропоновано модель його організації; проведено ідентифікацію основних ризиків, що призводять до втрати фінансової стійкості суб’єктів господарювання у неусталеній господарській системі.

Складність управління фінансовою стійкістю полягає в тому, що її не можна розглядати як головну мету діяльності ділової одиниці, оскільки досягнення належного рівня стійкості буде пов’язане передусім з відмовою від ризикових проектів, нововведень та додаткового залучення позикових коштів, що, зрештою, може спричинити до занепаду цієї одиниці. Забезпечення стабільного функціонування суб’єкта господарювання є виправданим лише у випадку його корисності для зацікавленої сторони. Звідси дисертант доходить висновку, що проблему забезпечення фінансової стійкості доцільно розглядати у контексті інтересів, пов’язаних з використанням системи, якою є підприємство (рис. 2).

Сучасна теорія менеджменту головною метою функціонування підприємства вважає індивідуальні інтереси його власників, які очікують стабільного та високого прибутку на інвестований капітал. Водночас існують й інші суб’єкти економічних відносин (банки, кредитні спілки, страхові компанії, постачальники сировини та матеріалів, покупці, держава та працівники), зацікавлені не стільки у рівні прибутковості чи збільшенні вартості підприємства, скільки в його платоспроможності. Різноманітність особистих інтересів, які є дещо суперечливими, зумовлює необхідність формування мети, досягнення якої дає змогу максимально задовольнити інтереси усіх сторін, що забезпечують діяльність суб’єкта господарювання. Такою метою, на нашу думку, є забезпечення фінансової стійкості підприємства у тривалому періоді.

У реферованому розділі зазначено, що стратегічне управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання як система заходів, спрямованих на забезпечення їхньої фінансової стійкості в процесі стратегічного розвитку, передбачає чотири головні етапи: стратегічний аналіз фінансової стійкості; формування, вибір та оцінка стратегій забезпечення фінансової стійкості суб’єкта господарювання; забезпечення реалізації обраної стратегії; контроль за її реалізацією.

Рис. 2. Структура фінансової стійкості суб’єктів господарювання

Дисертант розробив модель організації стратегічного управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання, що об’єднує його основні етапи (рис. 3).

Запропоновано методику оцінки фінансової стійкості суб’єкта господарювання, що враховує внутрішній фінансовий потенціал та його зовнішню фінансову позицію. Для цього пропонуємо використовувати інтегральний показник фінансової стійкості , який є функцією багатьох змінних, що характеризують внутрішній фінансовий потенціал, та інтегральний показник впливу зовнішнього середовища на фінансову стійкість – . Ці показники запропоновано обчислювати за формулами:

, (1)

, (2)

де – показники оцінки фінансової стійкості суб’єктів господарювання; і  – відповідні нормативні значення; – функція Хевісайда; , і для -го чинника -ої групи відображають позитивний (1) чи негативний (-1) вплив на фінансову стійкість суб’єкта господарювання, його рейтинг та питому вагу; – кількість чинників у -й групі; .

Аналіз фінансової стійкості за цими показниками дає змогу дати комплексну оцінку фінансової стійкості суб’єкта господарювання та ухвалювати на її основі стратегічні фінансові рішення. У роботі здійснено оцінку фінансової стійкості шести підприємств цукрової промисловості та запропоновано оптимальні стратегії їхньої фінансової діяльності.

Рис. 3. Модель організації стратегічного управління

фінансовою стійкістю суб’єкта господарювання

Виконане дослідження дає змогу виокремити три головні стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єкта господарювання залежно від тенденцій розвитку економіки, життєвого циклу галузі, технологічного потенціалу та економічного стану підприємства, а саме: стратегію фінансової стабілізації, стратегію підтримання фінансової стійкості, фінансову стратегію стійкого зростання. За результатами експертного опитування 20-ти керівників підприємств Львівщини найактуальнішою, на думку 40% респондентів, нині є стратегія підтримання фінансової стійкості.

Зважаючи на рівень стійкості фінансової системи підприємства та впливу на неї зовнішніх фінансових чинників, у дисертації запропоновано матрицю альтернативних фінансових стратегій підприємства (рис. 4).

Стратегічне управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання в Україні здійснюють в умовах невизначеності, обумовленої науковим прогресом, нестабільністю політичної ситуації, зростанням конкуренції на товарних і фінансових ринках, посиленням глобалізаційних процесів та дефіцитом інформації, а також за наявності різноманітних способів і варіантів перетворення можливостей у дійсність та багатоваріантності реалізації управлінських рішень.

У дисертації проаналізовано основні ризики, що призводять до втрати фінансової стійкості та є результатом виникнення невизначеності. Виявлено також їхні можливі причини і чинники. До таких ризиків віднесено: ризик неефективної структури капіталу, ризик зниження ліквідності підприємства, кредитний ризик, податковий ризик, інвестиційний ризик, ризик операційної діяльності та ризик неефективної організаційної структури підприємства.

Інтегральна оцінка впливу зовнішнього середовища (Ізс) | Інтегральна оцінка фінансової стійкості підприємства (Іфс)

Висока | Нормальна | Низька | Ізс > 0 | 1. Сприятлива ситуація, негативний вплив зовні-шнього середовища міні-мальний. Стратегія стій-кого зростання. Підпри-ємству доцільно інвесту-вати. | 2. Нормальна стійкість фі-нансової системи підпри-ємствва за позитивного впливу зовнішнього сере-довища дає змогу реалізу-вати стратегію стійкого зростання. | 3. Сприятлива зовнішня ситуація створює мож-ливості для відновлення фінансової стійкості підприємства. Стратегія підтримання фінансової стійкості.

Ізс = 0 | 4. Підприємство зі стійкою фінансовою системою за умови відсутності суттєво-го впливу зовнішніх чинників може реалізувати стратегію стійкого зростання. | 5. Зовнішнє середовище суттєво не впливає на фінансову стійкість під-приємства. В такій ситуації актуальною є стратегія підтримання фінансової стійкості. | 6. За умови відсутності суттєвого впливу зов-нішнього середовища для відновлення фінан-сової стійкості доцільно скористатись стратегією фінансової стабілізації .

Ізс 0 | 7. Негативний вплив зовнішнього середовища можна подолати за раху-нок фінансової стійкості. В такій ситуації актуальною є стратегія підтримання фінансової стійкості. | 8. Значний вплив деста-білізуючих зовнішніх чин-ників за умови нормаль-ного фінансового стану передбачає необхідність використання стратегії фінансової стабілізації. | 9. Сила дестабілізуючих зовнішніх чинників ду-же значна. Фінансова ситуація на підприєм-стві близька до кризи (банкрутство). Стратегія фінансової стабілізації. | Рис. 4. Матриця стратегій забезпечення фінансової стійкості підприємства

Підсистема управління ризиком фінансової стійкості підприємства, як невід’ємна складова системи стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах невизначеності, реалізується у вигляді двоступеневого комплексу заходів оцінки й управління ризиком зниження фінансової стійкості (рис. ).

Такий підхід обумовлений подвійною реакцією стратегічного управління на зовнішні зміни: довгостроковою та оперативною водночас. Довгострокова реакція передбачена у стратегічних планах, оперативна реалізується в режимі реального часу.

Усі методи управління ризиком зниження фінансової стійкості запропоновано розділити на зовнішні та внутрішні. Система внутрішніх механізмів управління ризиком зниження фінансової стійкості підприємства передбачає використання таких методів його оптимізації: уникнення, лімітування, мінімізація та диверсифікація ризику, а також самострахування та хеджування фінансових ризиків. До зовнішніх методів зменшення ризику втрати фінансової стійкості суб’єкта господарювання відносимо страхування та розподіл ризику.

Рис. 5. Схема процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю із підсистемою управління ризиком

За результатами експертного опитування встановлено, що найбільший вплив на рівень фінансової стійкості підприємств цукрової галузі України у тривалому періоді здійснюють ризик зниження ліквідності, податковий, інвестиційний ризики та ризик операційної діяльності.

У третьому розділі дисертації – „Державне регулювання фінансової стійкості суб'єктів господарювання в економіці України” – запропоновано організаційно-економічні підходи щодо вдосконалення системи управління фінансовою стійкістю вітчизняних суб’єктів господарювання, виявлено головні чинники впливу на її рівень у довгостроковому періоді, визначено можливі шляхи підвищення ефективності державного регулювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання в Україні.

Оскільки підґрунтям стійкого економічного зростання в Україні є макроекономічна стабільність у тривалому періоді, досягти якої неможливо без конкурентоспроможного реального сектору економіки, то підвищенню рівня конкурентоспроможності вітчизняних ділових одиниць сприятиме створення ефективної системи управління їхньою фінансовою стійкістю. В реферованому розділі досліджено систему управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання в Україні (рис. 6), яка об’єднує дві підсистеми: державне регулювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання та управління їхньою фінансовою стійкістю на мікрорівні.

Рис. 6. Структура системи управління фінансовою стійкістю
суб’єктів господарювання в Україні

Досягнення тривалої фінансової стійкості суб’єктів господарювання у вітчизняній економіці передусім визначається можливістю використання головних чинників впливу на фінансову стійкість. Встановлено, що чинники впливу для різних галузей є різними та змінюються в часі. Проведений аналіз зазначених чинників щодо підприємств цукрової промисловості України, дав змогу виявити напрями її забезпечення у тривалому періоді. Зокрема, найважливішими з них можуть бути: продовження щорічної кампанії до 90 і більше календарних днів, що сприятиме зниженню постійних витрат; підвищення потужності заводу з перероблення цукрових буряків понад 5000 т за добу (для мінімізації виробничих витрат); наявність власних сільськогосподарських угідь для виробництва цукрових буряків (для зниження залежності від постачальників сировини); впровадження енергоощадних технологій (для зменшення впливу ціни енергоносіїв на собівартість цукру); створення ефективної системи реалізації цукру та супутніх товарів тощо.

У дисертації обґрунтовано напрями підвищення ефективності залучення фінансових ресурсів, що становлять зміст стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання. Пріоритетними напрямами, на думку дисертанта, є: удосконалення механізму компенсації відсоткової ставки за залученими довгостроковими кредитами, спрямованими на модернізацію виробництва та впровадження енергоощадних технологій; розширення бюджетного фінансування пріоритетних галузей економіки; зниження податкових ставок для суб’єктів господарювання, які впроваджують ресурсоощадні та екологічно безпечні технології; проведення державної політики, спрямованої на здешевлення кредитів комерційних банків; удосконалення інформаційного забезпечення вітчизняних та іноземних інвесторів.

Розроблено рейтингову систему оцінки фінансової стійкості суб’єктів господарювання України, в основу якої покладено шкалу оцінок, що складається з 4-х груп показників: 1) абсолютні показники, які характеризують джерела формування запасів; 2) показники ефективності використання власних фінансових ресурсів; 3) показники ефективності операційної діяльності; 4) показники фінансової незалежності. Результат рейтингового аналізу фінансової стійкості підприємств цукрової промисловості України із квотою на виробництво цукру понад 20 тис. тонн наведено на рисунку .

Методи державного регулювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання розділено на адміністративно-правові, економічні та індикативно-планові; обґрунтовано необхідність обмеження адміністративного впливу на фінансову діяльність підприємств. Особливості державного регулювання фінансової стійкості підприємств досліджено на прикладі цукрової промисловості України. Для вдосконалення державної політики у цій галузі вітчизняної економіки запропоновано: відмовитись від практики встановлення мінімальної ціни на цукор та цукрові буряки; здійснювати продаж квот на виробництво цукру для внутрішнього споживання; запровадити систему пільгового оподаткування для підприємств, які інвестують в модернізацію виробництва; розробити комплексну програму розвитку галузі, що враховує вимоги країн-учасниць Світової організації торгівлі.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено науково-теоретичне узагальнення, проведено оцінку та запропоновано можливі шляхи удосконалення механізму формування та реалізації стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання в економіці України як ефективного способу подолання невизначеності та мінливості чинників зовнішнього середовища, зміцнення конкурентної позиції суб’єктів господарювання та галузей вітчизняної економіки в умовах глобалізації.

Виконане дослідження дало підстави зробити такі висновки:

1. Під фінансовою стійкістю суб’єкта господарювання запропоновано розуміти його спроможність функціонувати протягом тривалого періоду, одержуючи достатній для відновлення потенціалу, виплати дивідендів і стабільного розвитку прибуток, забезпечуючи при цьому економічно обґрунтоване співвідношення джерел фінансування та активів і збалансоване надходження й виплату грошових коштів, попри вплив внутрішніх і зовнішніх чинників.

2. Конкурентоспроможність національної економіки визначається положенням її суб’єктів господарювання на внутрішньому та світовому ринках. Передумовою їхнього ефективного функціонування є здатність адаптуватись до змін у структурі конкурентних переваг. Використання наявного потенціалу конкурентних переваг залежить не лише від зусиль підприємств і тиску конкурентного середовища, а й від методів державного регулювання, які спроможні посилити, зменшити або нівелювати мотивацію до ефективних дій щодо їхньої реалізації.

3. Ефективним механізмом досягнення тривалої фінансової стійкості суб’єктів господарювання є організація стратегічного управління їхньою фінансовою діяльністю, важлива характеристика якої – наявність механізму адаптації до зміни умов функціонування. За рівнем впливу чинників зовнішнього середовища виокремлено чотири види адаптивної реакції системи „імпульс”, „тривога”, „аварія”, „криза”, а також за рівнем передбачуваності зміни зовнішнього середовища – два її типи: активна та реактивна адаптації.

4. Оскільки стійкість фінансової системи ділових одиниць формується під впливом чинників як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, запропоновано для оцінки фінансової стійкості суб’єкта господарювання використовувати інтегральний показник фінансової стійкості , який є функцією багатьох змінних, що характеризують внутрішній фінансовий потенціал, та інтегральний показник впливу зовнішнього середовища на фінансову стійкість суб’єкта господарювання – . Такий аналіз фінансової стійкості даватиме змогу сформувати комплексну оцінку стійкості фінансової системи суб’єкта господарювання та ухвалювати на її основі стратегічні фінансові рішення.

5. У розробленій моделі організації стратегічного управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання виокремлено такі його етапи: стратегічний аналіз фінансової стійкості та моделювання фінансової діяльності; формування, вибір та оцінка стратегії забезпечення фінансової стійкості; реалізація стратегії управління фінансовою стійкістю; організація контролю реалізації стратегії забезпечення фінансової стійкості.

6. Зважаючи на рівень фінансової стійкості та вплив на неї чинників зовнішнього середовища, розроблено матрицю альтернативних фінансових стратегій суб’єкта господарювання, до яких віднесено стратегію фінансової стабілізації, стратегію підтримання фінансової стійкості та фінансову стратегію стійкого зростання.

7. Під ризиком втрати фінансової стійкості доцільно розуміти ймовірність погіршення фінансового стану суб’єкта господарювання (його банкрутство) унаслідок реалізації альтернативного фінансового рішення в умовах невизначеності. Головними ризиками, які спричиняють до втрати фінансової стійкості суб’єктів господарювання, є: ризик неефективної структури капіталу; ризик зниження ліквідності; кредитний, податковий, інвестиційний ризики; ризик операційної діяльності; ризик неефективної організаційної структури.

8. Система управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання в Україні об’єднує управління фінансовою стійкістю на мікрорівні та її державне регулювання. Вітчизняні ділові одиниці у сучасних умовах переважно здійснюють поточне управління фінансовою стійкістю. При цьому вважають, що формування стратегії забезпечення фінансової стійкості є дієвим механізмом подолання невизначеності та мінливості зовнішнього середовища.

9. Державні інститути найефективніше впливають на фінансову стійкість вітчизняних суб’єктів господарювання у тривалому періоді за допомогою економічних та індикативно-планових методів. Пріоритетними напрямами вдосконалення державного регулювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання, на думку дисертанта, є: підвищення рівня інформаційного забезпечення вітчизняних та іноземних інвесторів, у тім числі за допомогою рейтингового оцінювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання; розроблення якісних та узгоджених стратегічних програм розвитку економіки, регіонів і галузей національного господарства; підвищення ефективності механізму пільгового кредитування та оподаткування ділових одиниць, які впроваджують ресурсоощадні та екологічно безпечні технології; удосконалення механізму фінансування інноваційної діяльності.

Результати роботи доцільно використовувати для оптимізації механізму формування та реалізації стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання в економіці України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях, які внесено до переліку ВАК:

1. Приймак І. І. Організація аналізу фінансової стійкості підприємства в умовах євроінтеграції економічної системи України // Науковий збірник „Формування ринкової економіки в Україні”. Спецвипуск 14 „Трансформація економіки України в умовах євроінтеграції”. – Львів, 2005. – С. .

2. Приймак І. І. Аналітичне забезпечення управління фінансовою стійкістю підприємства // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 34. Львів, 2005. С. .

3. Приймак І. І. Платоспроможність підприємства: сутність, оцінка й управління // Галицький економічний вісник. 2006. № 2(9) С. .

4. Приймак І. І. Організація стратегічного управління суб’єктами господарювання в економіці України // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 36. – Львів, 2006. С. .

5. Приймак І. І. Шляхи адаптації системи стратегічного управління фінансами підприємств до умов вітчизняної економіки // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. Київ: Видав.-поліграф. центр Академії муніципального управління, 2006. Вип. . С. .

6. Приймак І. І. Модель стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 37. Львів, 2007. С. 27-532.

7. Приймак І. І. Інновації в системі стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Наук. збірник. – За ред. І. Г. Ткачук. – Івано-Франківськ: ВДВ-ЦІК, 2007. – Вип. ІІІ. – Т.1. С. 277-282.

8. Приймак І. І. Роль стратегічного управління фінансами у формуванні інноваційного потенціалу підприємств України // Вісник Національного університету „Львівська політехніка” №579: Проблеми економіки та управління. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2007. – С. .

9. Приймак І. І. Прогнозування фінансової стійкості підприємства як основа прийняття стратегічних фінансових рішень // Фінансова система України: Збірник наукових праць. – Острог: Видавництво „Національний університет „Острозька академія”, 2007. – Випуск 9. – С. .

В інших виданнях:

10. Приймак І. І. Проблеми забезпечення фінансової стійкості підприємств цукрової промисловості України // Науковий вісник Університету „Львівський Ставропігіон”. Серія економічна. – Львів: Видавництво Університету „Львівський Ставропігіон”, 2006. – Вип. ІІ. – С. .

11. Приймак І. І. Стратегічне управління на підприємстві в умовах переходу до ринку // Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2005. – С. .

12. Приймак І. І. Економічна суть фінансової стійкості підприємства // Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами: Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції. Севастополь: Севастопольський національний технічний університет, 2005 С. .

13. Приймак І. І. Зовнішні та внутрішні фактори фінансової стійкості підприємства // Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи: Матеріали Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2005. – С. .

14. Приймак І. І. Стратегічне управління фінансовою діяльністю підприємств в умовах нестабільності зовнішнього середовища // Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми: Матеріали Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006. – С. .

15. Приймак І. І. Системний підхід до управління фінансовою стійкістю підприємства // Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-теоретичної конференції молодих учених і студентів. – У 2 т. – Т.2. – Донецьк: Донецький національний технічний університет, 2006. – С. .

16. Приймак І. І. Розвиток цукрової промисловості – передумова стабілізації економіки північно-західного регіону // Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами регіону: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006 – С. .

17. Приймак І. І. Вплив інноваційної діяльності на фінансову стійкість підприємства // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, 2006. С. 

18. Приймак І. І. Державна підтримка цукрової промисловості України – важливий чинник фінансової стабілізації підприємств галузі // Теорія і практика державного управління в умовах євроінтеграції: Матеріали науково-практичної конференції. Тези доповідей / Відп. ред. Р.А. Слав’юк. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – С. .

19. Приймак І. І. Організація стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємств України в сучасних умовах // Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами: Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції. Севастополь: Севастопольський національний технічний університет, 2006. – С. .

20. Приймак І. І. Використання swotаналізу для оцінки фінансової стійкості підприємства // Теорія і практика економічного аналізу: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку: Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції.—Тернопіль: Тернопільський державний університет, 2006 р. – С. .

21. Приймак І. І. Організаційна структура стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства // Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери: Матеріали IV Міжнародної науково-теоретичної конференції молодих учених і студентів – У 3 т. – Т. 3. – Донецьк: Донецький національний технічний університет, 2007. – С. .

22. Приймак І.І. Методи прогнозування фінансової стійкості підприємства // Нові обрії економічної науки: Матеріали Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2007. – С. .

АНОТАЦІЯ

Приймак Ірина Ігорівна. Стратегія забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання в економіці України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.

Дисертаційну роботу присвячено розробленню теоретичних основ та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму формування та реалізації стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання в економіці України.

Розкрито зміст стратегічного управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання та розроблено модель його організації. Конкретизовано понятійний апарат, виявлено та систематизовано чинники впливу на фінансову стійкість суб’єктів господарювання. Запропоновано комплексну методику оцінки рівня фінансової стійкості українських підприємств. Виокремлено головні стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання у вітчизняній економіці. Удосконалено інструментарій ідентифікації ризику втрати фінансової стійкості. Досліджено особливості системи управління фінансовою стійкістю. Обґрунтовано напрями удосконалення державного регулювання фінансової стійкості суб’єктів господарювання в Україні.

Ключові слова: державне регулювання, національна економіка, стратегія, стратегічне управління, суб’єкт господарювання, управління ризиком, фінансова стійкість.

АННОТАЦИЯ

Приймак Ирина Игоревна. Стратегия обеспечения финансовой