НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ІМ. А. КРИМСЬКОГО

На правах рукопису

Покровська Ірина Леонідівна

УДК 81’373.72 = 512.161

НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА СЕМАНТИКИ ТУРЕЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТОМ-ЗООНІМОМ

10.02.13 – мови народів Азії, Африки, аборигенних народів

Америки та Австралії

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі тюркології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

ПІДВОЙНИЙ Володимир Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри тюркології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

ГОЛУБОВСЬКА Ірина Олександрівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри загального мовознавства та класичної філології

кандидат філологічних наук

САТТАРОВА Зера Мамбетівна

Кримський інженерно-педагогічний університет,

завідувач кафедри кримськотатарського та турецького мовознавства

Провідна установа: Київський національний лінгвістичний університет МОН України

Захист відбудеться “ 21” лютого 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.02 Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4, к. 207).

Автореферат розіслано “18” січня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук Хамрай О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останнім часом у лінгвістиці дослідження національної специфіки семантичних особливостей фразеологічних систем національних мов набувають все більшого поширення. Слід зазначити, що особлива увага приділяється взаємозв’язку фразеологізмів з мовними картинами світу та культурами народів. Більшість дослідників у цьому руслі намагаються вибрати якусь певну тематичну групу сталих виразів у відповідності до домінуючого компоненту фразеологізму, щоб охарактеризувати тип мотивації та етнонаціональні особливості фразеологічного пласту цієї групи. Зокрема, в українській лінгвістиці в останні роки вийшла у світ ціла низка публікацій, присвячених вивченню фразеологізмів з компонентом-зоонімом. Найбільш ґрунтовними є наукові розвідки І.О. Голубовської, О.П. Левченко, О.О. Селіванової, Д.В. Ужченко.

Вивченню безпосередньо турецьких порівняльних зворотів із зоонімом присвячені такі праці: 1) наукова стаття Йилмаза Буюккутлу, який зіставляє порівняльні звороти турецької та російської мов. Дана праця не охоплює фразеологію навіть у вузькому аспекті, а спрямована лише на дослідження одного напрямку стійких лексичних одиниць – порівняння; в цій праці за основу беруться російські порівняльні звороти, які автор поділяє на безеквівалентні та ті, які мають еквіваленти чи аналоги у турецькій мові; 2) стаття Н.Д. Піменової, присвячена лінгвокраїнознавчому аспекту турецьких та англійських фразеологізмів з компонентом-орнітонімом. Дослідження спрямоване на методику викладання фразеології та пояснення реалій іноземцям, що вивчають мову. Отже, існуючі праці, що пов’язані з вивченням фразеологізмів з компонентом-зоонімом, спрямовані лише на окремі аспекти даної теми і не висвітлюють питання проблематики турецької фразеології з компонентом-зоонімом в цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у рамках загальної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні проблеми філології” (02 БФ 044-01). Дисертаційне дослідження співвідноситься також з науково-методичними та навчальними програмами кафедри тюркології Інституту філології.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей метафорично конотативних значень турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом, що полягає у створенні тематичної класифікації зазначеної групи фразеологізмів та визначенні специфічних рис у системних явищах турецької фразеології (фраземах та пареміях, що мають синоніми та варіанти).

Досягнення зазначеної мети вимагає комплексного розв’язання таких завдань:

1) висвітлити теоретичні положення фразеології, що є основою для вивчення фразеологізмів з компонентом-зоонімом у сучасній турецькій мові;

2) провести в діахронічному розрізі дослідження історії вивчення теорії фразеології взагалі та фразеологізмів з компонентом-зоонімом зокрема в загальному мовознавстві та в турецькій мові;

3) визначити екстралінгвістичні критерії частотності використання зоонімів у складі фразеологізмів турецької мови;

4) подати тематичну класифікацію турецьких фразеологізмів зазначеної групи;

5) виявити експліцитні та імпліцитні семи зоонімів як складових компонентів фразеологізмів;

6) проаналізувати значення фразеологічних синонімів та варіантів у ідеографічному аспекті;

7) встановити зв'язок між фразеологічними синонімами та варіантами і мовною картиною світу турецького етносу.

Об’єктом дослідження виступає масив фразеологізмів з компонентом-зоонімом у широкому розумінні (фраземи та паремії).

Матеріалом дослідження є 900 турецьких фразеологізми з компонентом-зоонімом, що були вибрані з великого турецько-російського словника, російсько-турецьких словників фразеологізмів, тлумачних словників турецької мови, тлумачних словників фразем та паремій сучасної турецької мови, а також деякі фразеологізми, отримані в результаті анкетування інформантів – носіїв турецької мови, в якому брало участь 100 турків з центральних районів Туреччини різних вікових категорії (соціальний статус – викладачі, бізнесмени тощо, рівень освіти – вища та середня спеціальна).

Предметом дослідження виступають семантичні значення фразеологізмів з компонентом-зоонімом у турецькій мові.

Методи дослідження. З метою розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: описовий, за допомогою якого здійснена семантико-тематична класифікація турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом, метод семно-компонентного аналізу, застосований під час виділення інтегральних, диференційних та індивідуальних сем зоонімів і дослідження перебудови їхньої семантичної структури при створенні фразеологічних одиниць, метод семантичної ідентифікації фразеологізмів, що дозволив охарактеризувати семантичну структуру та ідеографічний аспект фразеологізмів. З метою визначення залежності національної специфіки семантики турецьких фразеологізмів, встановлення ступеня їх залежності від екстралінгвістичних явищ, використовувався метод лінгвокультурологічного аналізу.

Практичним методом дослідження є метод анкетування, який застосовувався з метою отримання даних інформантів – носіїв мови турецької мови.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні вперше проведено системну тематичну класифікацію турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом на основі сукупності їх семантичних особливостей, імпліцитної та експліцитної сем. Дана класифікація є власним баченням автора дослідження фразеологізмів певної групи, логічним продовженням якої є визначення фразеосемантичних полів та фразеологічних варіантів, що допомагають ідентифікувати національну специфіку фразеологізмів. У роботі вперше в українській лінгвістичній науці пропонується класифікація фразеологізмів з компонентом-зоонімом на шість окремих груп відповідно до біологічного походження тварин: власне зоофразеологізми, орнітофразеологізми, ентомофразеологізми, іхтіофразеологізми, рептиліофразеологізми, амфібіофразеологізми.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що його матеріали й результати можуть бути використані:

- у лексикографії та фразеографії з метою укладання турецько-українських двомовних словників, словників та збірок турецьких прислів’їв;

- у викладанні вузівських курсів лексикології, фразеології турецької мови, у процесі читання нових спецкурсів, проведенні семінарів та круглих столів, присвячених зв’язку турецької мови та культури;

- при написанні курсових і дипломних робіт з фразеології турецької мови;

- у практиці перекладу художніх творів.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані здобувачем одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження та можливості їх практичного застосування неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри тюркології Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Апробація результатів дисертації була здійснена на Міжнародній науковій конференції „Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 14 квітня 2004 р.), „VIII сходознавчих читаннях А. Кримського” (Київ, 2-3 червня 2004 р.), „IX сходознавчих читаннях А. Кримського” (Київ, 1-3 червня 2005 р.), ХІІІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура” (Київ, 28 червня – 2 липня 2004 р.), Міжнародній конференції „Східний світ: людина і суспільство” (Київ, 23-24 квітня 2004 р.), Міжнародній конференції „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність”, присвяченій 200-річчю від дня народження М.О. Максимовича (Київ, 12 жовтня 2004 р.), Міжнародній науковій конференції „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 11 жовтня 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження) (Київ, 18 квітня 2006 р.), Всеукраїнському науково-методичному семінарі викладачів турецької мови (Київ, 4 травня 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 10 публікаціях (8 публікацій у фахових виданнях за списком ВАК і 2 публікації у формі тез наукових конференцій).

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел та додатка (турецько-українського словника фразеологічних одиниць з компонентом-зоонімом). Загальний обсяг роботи становить 290 сторінок, з них основного тексту – 178 сторінок, список використаних джерел включає 231 позицію, додатки подано на 88 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та завдання дослідження, у загальних рисах розкривається методична база дослідження, описується наукова новизна одержаних результатів, пояснюються можливості їх практичного застосування.

У першому розділі “Теоретичні засади вивчення фразеологізмів з компонентом-зоонімом” методом критики джерел проводиться аналіз монографій, наукових праць та статей, присвячених розробці теорії фразеологізмів з компонентом-зоонімом у загальному мовознавстві та турецькій мові.

Слово фразеологія буквально означає „вчення про звороти мови” (по-грецьки phrases – зворот, вислів, logos – поняття, вчення). На даний момент існують досить різні визначення поняття фразеологія.

Фразеологія як самостійний розділ лексикології вперше була виділена російським вченим Ф.І. Буслаєвим, який досліджуючи те, як мислення відобразилося на сполучуваності слів у складі „відомих звичайних виразів” (прислів’їв, біблейських афоризмів, висловів, що вживаються в народі як прислів’я), зазначав, що використання таких виразів містить у собі „і закон моралі, і здоровий глузд, що виражені у скороченій формі”.

В українському мовознавстві започаткував вивчення фразеологізмів як окремих лексичних одиниць О.О. Потебня, який на позначення сталих виразів мови використовував термін прислів’я, а також вивчав питання виникнення фразеологізмів як знаків мови та мовної системи.

Подальший розвиток фразеології пов’язаний з іменами В.В. Виноградова, Б.О. Ларіна, Є.Д. Поливанова, Л.Г. Скрипник, П.П. Фортунатова, О.О. Шахматова тощо.

Незважаючи на значну кількість досліджень у сфері фразеології, у сучасній вітчизняній фразеологічній науці немає чіткої точки зору стосовно об’єму фразеології. Є дві діаметрально протилежні точки зору з даного питання: 1) фразеологізми – це словосполучення, що мають семантичну цілісність (класифікація В.В. Виноградова); 2) фразеологізми – це одиниці комунікативного та номінативного характеру, компоненти яких поєднані між собою семантичною цілісністю (таким чином, до фразеологізмів відносять прислів’я та приказки, а також крилаті слова, складні терміни, афоризми, цитати) (класифікація О.О. Реформаторського).

У турецькому мовознавстві суперечки між мовознавцями стосовно об’єму фразеології не спостерігається. Для позначення поняття фразеологія окремого терміну немає. Існує термін ‘deyim’ (в даному дослідженні термін ‘deyim’ пропонується перекладати як фразема) та ‘atasцzь’ (прислів’я). Проте і ‘deyim’ (фразема), і ‘аtasцzь’ (прислів’я) є сталими виразами, тобто вони не є чимось зовсім відмінним.

Вивченню фразеологізмів присвячені праці таких відомих турецьких лінгвістів, як О. А. Аксой, М. Білгін, Н. Коч, М. Хенгірмен тощо.

Всі турецькі фразеологи одностайно відстоюють думку, що фразеологізми, які будуються у формі речення і не мають узагальнення, ближчі за семантикою до фразем ніж до паремій. Під фраземами у формі речення маються на увазі приказки, які у вітчизняній науці відповідно до структурної класифікації стоять поруч з прислів’ями. Основними семантичними відмінностями між фраземи та прислів’ями є такі критерії: 1) фраземи зображують дійсність, не містять дидактизму, в той час, як прислів’я передають пораду, мораль, повчання; 2) фраземи констатують конкретну ситуацію, а прислів’я дають узагальнення.

Отже, беручи до уваги все зазначене вище, прислів’я та приказки ми розглядаємо як об’єкт фразеології з таких причин:

1) прислів’я та приказки, як і власне фраземи, є народними джерелами мудрості, що у переважній своїй більшості випадків не мають автора;

2) прислів’я та приказки поділяються на тематичні групи за ідеографічним принципом;

3) багато фразеологізмів є скороченими варіантами прислів’їв;

4) структура фразем та паремій є стійкою, хоча в їх складі можливі певні варіації (фразеологічні варіанти).

Фраземи та паремії у сучасній лінгвістиці класифікуються за джерелом походження. У даній роботі наводиться класифікація фразеологізмів з компонентом-зоонімом. Фразеологізми з назвами тварин дослідники називають досить по-різному: “фразеологічні одиниці з анімалістичним компонентом” (В.М. Мокієнко), “фразеологічні одиниці із зооморфізмами” (Є.О. Гутман, П.О. Литвин), “фразеологія живої природи” (Н.Д. Петрова), “зоофразеологія” і “зоофразеологізми” (Д.В. Ужченко), „фразеологізми із зоосемізмами” (І.О. Голубовська). Ми ж користуємося терміном „фразеологізми з компонентом-зоонімом”, який, на наш погляд, є найбільш універсальним та науковим. Терміни „фразеологія живої природи” та „зоофразеологія” є досить точними та вдалими, але більш підходящими для науково-популярних видань ніж наукових праць.

На даний момент існує досить багато праць, пов’язаних із вивченням зоонімів та фразеологізмів з компонентом-зоонімом. Всі зазначені праці можна поділити на декілька груп: 1) дослідження, присвячені вивченню конотативних значень зоонімів (В.І. Жельвіс, Є.О. Гутман та П.О. Литвин, К.М. Гюльмянц, О.О. Корнілов); 2) дослідження, об’єктом яких є вивчення зоонімів як складових компонентів фразеологізмів у ідеографічному аспекті (Є.В. Бєлкіна, Г.М. Доброльожа, А.І. Кузнєцова, Д.Т. Мальцева, Н.Д. Петрова, О.О. Селіванова, Д.В. Ужченко); 3) дослідження, об’єктом яких є класифікація фразеологізмів з компонентом-зоонімом на окремі групи відповідно до назви тварини (І.О. Голубовська, О.П. Левченко, О.Г. Назарян).

У тюркології останніх років також з’явилися дослідження, присвячені окремим аспектам вивчення фразеологізмів з компонентом-зоонімом у турецькій мові (Й. Буюккутлу, Н.Д. Піменова).

Й. Буюккутлу у своїй статті „Зіставний аналіз російських та турецьких стійких порівняльних зворотів із зоонімами”, характеризуючи актуальність своєї роботи, зазначає наступне: ”У даний час праць, присвячених вивченню і зіставленню російської та турецької фразеології, не так багато, хоча потреба у них існує, оскільки останнім часом в Туреччині виникла цікавість до вивчення російської мови, та й в Україні останнім часом з’являються навчальні заклади, де всі бажаючі можуть оволодіти турецькою мовою”.

Автор поділяє всі фразеологізми у своєму компаративістському дослідженні на: а) ті, що мають еквіваленти в турецькій мові; б) ті, що мають аналоги в турецькій мові; в) безеквівалентні фразеологічні звороти. Обмежуючим фактором в роботі є те, що розглядаються не всі фразеологізми турецької та російської мов, а лише ті, які мають форму порівняння. Фразеологізми з назвами тварин відображають: фізичні якості, можливості; зовнішній вигляд; психічні якості (риси характеру); інтелект; звички, навики, вміння людини. З нашої точки зору, цей перелік є досить неповним, оскільки фразеологізми з компонентом-зоонімом мають більш широкий аспект значень, характеризуються не лише антропоцентричною спрямованістю, а передають кількість, час, простір тощо.

Дослідження Н.Д. Піменової присвячене порівняльному аспекту фразеологізмам англійської та турецької мов. У статті розглядається лише декілька фразеологічних виразів з компонентом-орнітонімом з точки зору вивчення лінгвокраїнознавства Англії та Туреччини. Дослідження носить фрагментарний характер, оскільки в ньому аналізується менше десяти фразеологічних одиниць.

Із зазначеного вище випливає, що існуючі дослідження не повністю відображають всі аспекти функціонування фразеологізмів з компонентом-зоонімом з таких причин:

1) зооніми розглядаються лише через призму конотативних значень, а не як складові компоненти фразеологічних одиниць (праці Є.В. Бєлкіної, В.І. Жельвіса тощо);

2) порушуються основи поділу назв тварин на тематичні підгрупи (у працях О.П. Левченко, О.Г. Назаряна), внаслідок чого деякі зооніми залишаються поза здійснюваною класифікацією;

3) існуючі дослідження фразеологізмів з компонентом-зоонімом у турецькій мові є досить фрагментарними.

У другому розділі „Тематична класифікація турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом” здійснюється власне класифікація фразеологізмів з компонентами-гіперонімами тварина, птах, риба, комаха, видовими назвами тварин відповідно до наведених нижче груп, назвами частин тіла тварин, – зоопартонімами, що беруть активну участь в утворенні фразеологічного складу мови.

Фразеологізми з компонентом-зоонімом розподіляються на шість окремих груп, а деякі з груп поділяються ще й на окремі підгрупи. Дану класифікацію можна зобразити таким чином:

1. Власне зоофразеологізми:

1.1.Фразеологізми з компонентом-тварина та зоопартонімами (22 ФО (8 ФО – з компонентом тварина, 14 ФО – з партонімами: hayvan gibi (букв. як тварина) – ‘сердитий, як звір’));

1.2. Фразеологізми з назвами диких тварин (134 ФО, з них: вовк (31), лев (25), ведмідь (17), миша (17), заєць (14), лисиця (10), мавпа (10), олень (3), слон (3), антилопа (2), газель (2). Напр.: ceylan gibi (букв. як газель) – ‘хлопець, як барвінок’, аhu gibi (букв. як антилопа) – ‘гарна, як зіронька на небі’).

1.3. Фразеологізми з назвами свійських тварин (439 ФО, з них: кінь (92), собака (83), віслюк (67), верблюд (41), кіт (34), вівця (22), коза (20), бик (18), свиня (15), ягня (13), баран (8), віл (8), корова (7), мисливська собака (4), кінь-мерин (4), жеребець (1), лоша (1), теля (1). Напр.: Ata dost gibi bakmalэ, dьюman gibi binmeli (букв. коня доглядай, як друга, а поганяти – як ворога) – ‘Дай коневі вівса, а гони його, як пса’, Tьrk ata binince kendini bey oldum sanэr (букв. турок сяде на коня і себе паном вважає) – ‘Убрався в жупан і думає, що пан’, Keзi geberse de kuyruрunu indirmez (букв. коза помре, а від впертості не відмовиться) – ‘Кого слово не бере, то хоч шкіру здери, а він своє’.

2. Орнітофразеологізми:

2.1. Фразеологізми з компонентом птах та орнітопартонімами (61 ФО, з них 43 – фразеологізми, що містять компонент птах, 18 – фразеологізми, що містять орнітопартоніми);

2.2. Фразеологізми з назвами диких (лісових, степових, хижих) птахів (74 ФО, з них: ворона (23), соловейко (13), сокіл (6), лелека (5), горобець (3), орел (3), куріпка (3), страус (3), журавель (2), ластівка (2), лебідь (2), пава (2), сова (2), сорока (2), коршун (1), одуд (1), горлиця (1)). Напр.: leylek gibi – ‘як чапля’, turnayэ gцzьnden vurmak (букв. влучити журавлеві в око) – ‘вбити бобра’.

2.3. Фразеологізми з назвами домашніх птахів (55 ФО, з них: півень (21), курка (18), гусак (11), курча (3), качка (2). Напр.: Kaz gibi uзup tavuk gibi yere dьєmek (букв. літати, як гуска, а впасти, як курка) – ‘Ставився, як лев, а згинув, як муха’.

3. Ентомофразеологізми:

1.1. Фразеологізми з компонентом комаха (1 ФО: bцcek gibi – ‘вертиться, як на дзиґлику’);

1.2. Фразеологізми з видовими назвами комах (57 ФО, з них: бджола (19), мурашка (12), муха (10), блоха (6), павук (2), бабка (1), гедзь (1), джміль (1), кліщ (1), комар (1), світлячок (1), скорпіон (1), цикада (1). Напр.: Аrэdan korkan bal satamaz (букв. хто боїться бджіл – мед не продає) – ‘Вовків боятися – у ліс не ходити’), karэnca belli (букв. з талією мурашки) – ‘з осиною талією’).

4. Іхтіофразеологізми (25 ФО з родовим поняттям риба. Напр.: Kэrk senelik balэрa yьzmeyi црretme (букв. не вчи плавати сорокалітню рибу) – ‘Не вчи щуку плавати’.

5. Рептиліофразеологізми (26 ФО, з них: змія (23), черепаха (2), крокодил (1). Напр.: Denize dьєen yэlana sarэlэr (букв. той, хто падає в море, схопиться і за змію) – ‘хапатися за соломинку’).

6. Амфібіофразеологізми (6 ФО, з них: жаба (4), краб (1), рак (1). Напр.: balэk kavaрa зэkэnca (букв. коли риба вилізе на тополю) – ‘коли рак на горі свисне’).

Співвідношення фразеологізмів з назвами тварин відповідно до їх біологічного походження можна зобразити таким чином:

Таблиця 1.2. Кількісна характеристика турецьких фразеологізмів

з компонентом-зоонімом

Ссавці | Птахи | Комахи | Риби | Рептилії | Амфібії

Дикі | Свійські | Партоніми | Гіпероніми | Дикі | Домашні | Партоніми | Гіпероніми | Власне комахи | Гіпероніми

134 | 439 | 14 | 8 | 74 | 55 | 18 | 43 | 57 | 1 | 25 | 26 | 6

595 | 190 | 58 | 25 | 26 | 6

900

Конотація зоонімів, а також їх продуктивність при формуванні сталих виразів, є наслідком таких факторів:

1) ступінь поширеність тієї чи іншої тварини в ареалі проживання турецької мовної спільноти (наприклад, назви таких тварин, як газель та антилопа, що живуть у лісах Анатолії, використовуються турками у поєднанні з іншими словами: ahu gцzlь (букв. з очима, як у антилопи) – ‘оченята, як зірочки’, ceylan gibi (букв. як газель) – ‘хлопець, як барвінок’ тощо). До даної групи також можна віднести фразеологізми з назвами таких птахів, як ворона (23), лелека (5), горобець (3) тощо;

2) роль тварини у сільськогосподарській культурі даного народу. Чим більше роль тварини в житті людини, тим вище фразотворча активність найменування даної тварини. До даної групи належать фраземи та паремії з такими компонентами, як кінь (92), віслюк (67), верблюд (41), півень (21), коза (20), бджола (19), курка (18), гусак (11), віл (8), курча (3), жеребець (1);

3) роль та місце певної тварини у міфології, історії, культурі народу (наприклад, для турків тотемом є вовк, у легендах та поезії в образі вовка вони зображують бога неба Тенгрі, згідно з переказами ж, тюркські племена походять від вовків, тому цей зоонім має відмінні від інших мов конотації. Коли турки кажуть ієin kurdu olmak (букв. бути собакою своєї справи) – ‘з’їсти собаку’ означає, що зазначена особа є майстром своєї справи.

Перськими легендами оспіваний соловейко (11), існують приповідки про ластівку (2), лебедя (2), сову (2);

4) відомість екзотичної тварини на даній території та її популярність. До даної групи можна віднести назви таких тварин, як лев (25), мавпа (10), страус (3), слон (3), крокодил (1), скорпіон (1). Як видно з наведених прикладів, із зоонімом лев існує досить значна кількість ФО, що характеризуються його силою, що відома ще з дитячих казок (казки даного типу є у різних народів, а не лише в тих, де мешкає ця тварина). Мавпа також улюблена дітьми тварина, тому і вона стала праобразом наслідування, а також невихованості та некраси для багатьох народів.

У третьому розділі „Системні явища у сфері турецької фразеології з компонентом-зоонімом та їх національна самобутність” розглядається національна специфіка фразеологічних синонімів та фразеологічних варіантів з компонентом-зоонімом у сучасній турецькій мові.

Фразеосемантичні групи фразеологізмів з компонентом-зоонімом можна поділити на такі тематичні групи:

1. Фізичні та фізіологічні ознаки: „голод” (9), „краса” (5), „грубість” (4), „невеликий зріст та розмір” (4), „сила” (4), „хирлявість” (4), „живучість” (2), „повільна хода” (2), „старість” (2) (загальна кількість – 36 ФО). Напр., фразеосемантична група „повільна хода” передається двома ФО: kaplumbaрa yьrьyьюь (букв. черепаша хода), deve yьrьyьєь (букв.хода верблюда).

2. Риси характеру:

а) позитивні риси характеру: „працьовитість” (7), „здоровий глузд” (5), „досвідченість” (4), „вдячність” (2), „завбачливість” (2) (загальна кількість – 20 ФО). Наприклад, фразеосемантична група „працьовитість” має такі фразеосемантичні ряди: 1) власне працьовитість: arэ gibi зalэюmak (букв. працювати, як бджола), it gibi зalэюmak (букв. працювати, як собака), Aрustos bцceрinden ibret al, yaz boyu zэrlar (букв. бери приклад з цикади, яка ціле літо кричить) (3); 2) працьовитість та хазяйновитість: Arэdan korkan bal satamaz (букв. хто боїться бджіл – мед на продає), Serзeden korkan darэ ekmez (букв. горобців боятися – проса не сіяти) (2); 3) працьовитість та спритність: Sinek pekmezciyi tanэr (букв. муха знає того, хто продає бекмес (під бекмесом мається на увазі зварений до густоти меду виноградний сік), Arэ bal alacak зiзeрi bilir (букв. бджола знає, з якої квітки брати мед) (2);

б) негативні риси характеру: „тупість” (16), „лінощі” (6), „хитрість” (6), „впертість” (5), „жадібність” (5), „задавакуватість” (5), „підступність” (5), „корисливість” (3), „невдячність” (3) (загальна кількість – 54 ФО).

3. Соціальні та моральні категорії людини (стан): „чистоплотність” (3), невдача (3), „скрута” (2), „удача” (2) (загальна кількість – 10 ФО).

4. Стосунки між людьми: „мати та дитина” (5), „батько та дитина” (3), „власне рід” (2), „власне стосунки” (2), „сусідство” (2) (загальна кількість – 15 ФО)

5. Кількість (загальна кількість – 4 ФО)

6. Простір (загальна кількість – 3 ФО)

7. Час (загальна кількість – 8 ФО).

Наявність різної кількості фразеологічних одиниць у синонімічному ряді свідчить про актуальність окремих понять для народного світогляду. Так, такі ФСГ є найбільш частотними: “тупість” – 16, “голод” – 9, ”працьовитість” – 7, ”краса” – 5, ”мати та дитина” – 5, що свідчить про національне мислення турецького народу, який надає важливого значення тим чи іншим рисам людини і таким чином відображає ставлення до людини у національній картині світу.

Поруч з фразеологічними синонімами самобутність турецької фразеології з компонентом-зоонімом прослідкується і через призму фразеологічних варіантів. Серед фразеологізмів з компонентом-зоонімом можна виділити такі види лексичних варіантів:

1. Заміна у фразеологізмі назви тварини іншим зоонімом:

а) ведмідь – мавпа: Аyэyэ (maymunu) fэrэna atmэюlar, yavrusunu ayaрэnэn altэna almэю (букв. ведмедя (мавпу) вкинули в піч, а він (вона) взяв (взяла) з собою і ведмежа (мавпеня));

б) вівця – коза: Keзiye can kaygэsэ, kasap et kaygэsэ (букв. коза боїться за свою душу, а м’ясник – за свій жир) та Koyun can derdinde, kasap yaр derdinde (букв. вівця переживає за свою душу, а м’ясник – за свій жир). Вівця та коза у турків є шанованими тваринами, їх розводять на м’ясо, тому дана варіація назв тварин є повністю зрозумілою з точки зору національної специфіки;

в) віслюк – віл: Eюeрe (katэra) cilve yap demiюler, зifte atmэю (букв. Віслюку (волу) сказали: „Покажи себе”, а він брикнув). Віслюк та віл є тваринами, що використовуються як тяглова сила у сільському господарстві, і варіативність між назвами цих тварин є цілком обґрунтованою,

г) ворона – сорока: Karga mandayэ (saksaрan danayэ) babasэ hayrэna bitlemez (букв. ворона (сорока) не ловить бліх у бика заради добра);

д) кінь – віслюк: atэnэ (veya eюeрini) saрlam kazэрa baрlamak (букв. прив’язувати коня (або віслюка) до міцної палиці);

е) кінь – лев: аrslana at ata et (букв. давати левові коня, а коневі – м’ясо) та ata et, ite ot vermek (букв. давати м’ясо коню та траву – собаці). Слід зазначити, що нічого спільного з точки зору денотативного значення між конем та левом немає, але незважаючи на це, прислів’я є абсолютно тотожними;

є) лев – собака: Uyur aslanэ (uyuyan kцpeрi) uyandэrma (букв. не буди лева, який спить (собаку, який спить));

ж) риба – жаба: balэk (kurbaрa) kavaрa зэkэnca (букв. коли риба (жаба) вилізе на тополю);

з) собака – кіт: Bakmakla usta olunsa kцpekler (kediler) kasap olurdu (букв. якби лише дивлячись можна було б стати майстром, то собаки (коти) б стали м’ясниками).

2. Заміна назви тварини синонімічною:

а) fare (миша) – sэзan (миша, пацюк): Fare (sэзan) зэktэрэ deliрi bilir (букв. миша знає норку, з якої вона вилізла). У даному фразеологізмі синоніми є неабсолютними, оскільки зоонім sэзan перекладається і як „миша”, і як „пацюк”, а зоонім fare перекладається лише як „миша”;

б) it (собака) – kцpeк (собака): Эtin (kцpeрin) ahmaрэ baklavadan pay umar (букв. дурний собака думає, що отримає шматок пахлави) або itin (kцpeрin) duasэ makbul olsa gцkten kemik yaрar (букв. якби молитва собаки приймалася, то з неба б падали кістки).

3. Заміна назви дорослої тварини назвою її нащадка:

а) бик – теля: Karga mandayэ (saksaрan danayэ) babasэ hayrэna bitlemez (букв. ворона (сорока) не ловить бліх у бика (теляти) заради добра);

б) кінь – лоша: At (tay) at oluncaya kadar sahibi mat olur (букв. доки кінь (лоша) стане конем, то хазяїн змучиться).

4. Заміна гіпероніма гіпонімом:

а) птах – горобець: Kuюtan korkan (serзeden) darэ ekmez (букв. хто боїться птаха (горобця), той проса не сіє);

б) тварина – віслюк: Emanet hayvanэn (eюeрin) kuskunu yokuюta kopar (букв. у дорученої тварини (віслюка) підхвістник рветься під час спуску).

5. Заміна назви тварини іншим словом, що не належить до складу зоонімів:

вважати слоном – не нехтувати чимось: Dьюman karэnca gibi ise sen fil gibi san (букв. якщо твій ворог мураха, то ти вважай його слоном), dьюmanэn karэnca ise hor bakma (букв. якщо твій ворог комаха, то не нехтуй цим).

6. Заміна у фразеологізмі з компонентом-зоонімом компоненту, що не є зоонімом:

а) дієслова: karэncayэ bile ezmemek ya da incitmemek (букв. не розчавити (не образити) навіть мураху), At (olur) bulunmaz, meydan olmaz (bulunmaz), meydan olur (bulunur), at olmaz (bulunmaz) (букв. кінь є, а місця для вигулу немає, місце для вигулу є, а коня немає). У прислів’ях At ile eюek bir deрil (букв. кінь та віслюк – не одне і те саме) та At ile eюek yarэюmaz (букв. кінь та віслюк не можуть змагатися) змінюється остання частин bir deрil – не одне та yarэюmaz – не змагаються;

б) іменника: kediye peynir (ciрer) эsmarlamak (букв. замовляти коту сир (печінку);

в) прикметника: Yцrьk (yavuz) at yemini kendi artэrэr (букв. швидкий (відважний) кінь збільшує кількість свого корму);

г) числівника: Dokuz at bir kazэрa baрlanmaz (букв. дев’ять коней не прив’язують до одного кілка), Эki at bir kazэрa baрlanmaz (букв. два коні не прив’язують до одного кілка) та Kedinin dokuz (yedi) canэ vardэr (букв. у кішки є дев’ять (сім) душ).

Отже, турецькі фразеологізми поділяються на шість груп відповідно до варіантності того чи іншого компоненту. Найбільшої уваги заслуговують фразеологізми, у яких варіюється назва тварини, оскільки таким чином виявляється національна специфіка мислення турецького етносу та встановлюються типи мотивацій носіїв мови при використанні фразем та паремій. Досить часто зооніми, що варіюються, є синонімічними між собою, випадки ж, коли зооніми не є синонімами, а назвами абсолютно різних тварин свідчать про різне сприйняття одно і того явища суспільного життя та відмінні, самобутні асоціації турецького етносу.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження досягнуто таких висновків:

1. Незважаючи на те, що вивченню фразеологізмів з компонентом-зоонімом присвячена досить велика кількість праць, у них розглядаються фразеологізми даної групи або лише в одному аспекті (порівняльному, зіставному), або дослідження присвячується фразеологізмам з одним чи декількома зоонімами (фразеологізми з компонентом собака, кінь тощо). Проте наявність зазначених праць свідчить про наукову актуальність вивчення саме цього пласту лексики, а існування лише двох праць фрагментарного характеру в турецькій мові, присвячених вивченню даної групи фразеологічних одиниць (Й. Буюккутлу та Н.Д. Піменова) – про необхідність здійснення розгорнутого монографічного дослідження фразеологізмів з компонентом-зоонімом, що і визначило актуальність даного дослідження.

2. Фразеологізми з компонентом-зоонімом поділяються на шість окремих груп: власне зоофразеологізми, орнітофразеологізми, ентомофразеологізми, іхтіофразеологізми, рептиліофразеологізми, амфібіофразеологізми. Зоофразеологізми та орнітофразеологізми містять по дві окремі підгрупи: фразеологізми з компонентом назвою дикої та домашньої тварини. Застосування в даному дослідженні даної класифікації є обґрунтованим з точки зору охопленості фразеологізмів з компонентом-зоонімом та вивчення лексем фразеологічних виразів, які ніколи повністю не десемантизуються. Дана класифікація є найбільш широкою та повною серед наявних в українській лінгвістиці класифікацій фразеологізмів з компонентом-зоонімом.

3. Серед фразеологізмів з компонентом-зоонімом найбільш частотними є фразеологізми з власне зоонімом (595), за ними йдуть орнітофразеологізми (190), ентомофразеологізми (58), рептиліофразеологізми (26), іхтіофразеологізми (25), амфібіофразеологізми (6). Найбільша кількість ФО припадає на фраземи та паремії, до складу яких входять назви домашніх тварин, що пов’язано із їх застосуванням у сільському господарстві Туреччини (кінь (92), віслюк (67), верблюд (41), вівця (22), курка (18) тощо). Деякі назви тварин використовується у фразеологізмах у зв’язку зі свою географічною поширеністю на території Туреччини (ведмідь (17), лисиця (10), куріпка (3), мурашка (12), інші ж – внаслідок культурних та міфопоетичних факторів (вовк (31), сова (2)) або своєї незаперечної популярності (лев (25), мавпа (10), слон (3)).

4. Поруч з фразеологізмами з компонентами-гіпонімами використовуються і фразеологічні одиниці з компонентами-гіперонімами назвами тварин та зоопартонімами (термін використовується в даному дослідженні вперше). Фразеологізми з компонентом тварина становлять 8 ФО, птах – 43 ФО, риба – 25 ФО, що становить близько 9% від загальної кількості фразеологізмів. Фразеологізми з назвами частин тіла поділяються на власне зоопартоніми (14 ФО) та орнітопартоніми (18 ФО) і становлять 3% від усіх фразеологізмів з компонентом-зоонімом.

5. Фразеологія турецької мови з компонентом-зоомімом має чітко виражений антропологічний характер, зокрема, за допомогою цих лексичних одиниць заповнюються ті ділянки дійсності, які безпосередньо пов’язані з діяльністю людини (it gibi зalэюmak (букв. працювати, як собака) – ‘працювати, як чорний віл’), її індивідуально-психологічними особливостями (keзi inadэ (букв. козяча впертість) – ‘упертий, як цап’), зовнішністю (leylek bacaklэ – ‘довгонога, як та чапля’). Але не слід забувати, що фразеологізми можуть передавати й іншу спрямованість, окрім антропометричної, зокрема мати просторовий (kuє uзmaz kervan geзmez (букв. птах не пролетить, караван не проїде) – ‘і вуж не пролізе’) та часовий (karga nane yemeden (букв. коли воронa ще не їли посліду) – ‘з півнями’) аспекти значення тощо.

6. Для визначення національної специфіки фразеології ми користуємося методом порівняння їх з наявними еквівалентами в українській мові. Якщо ФО турецької мови має точний еквівалент в українській мові, то така ФО не вважається національно специфічною. Ми дослідили 900 ФО турецької мови, з них повністю зазначеним чином перекладаються лише близько 80 ФО, що становить приблизно 10% від загальної кількості досліджуваних ФО турецької мови. Даний факт свідчить про те, що решта 90% фразеологізмів сучасної турецької мови характеризуються національною специфікою.

7. Значення фразеологізмів може передавати національну маркованість як усім фразеологічним значенням, так і окремими прототипами. Національна специфіка фразеологізмів, що передається окремими прототипами, спирається на такі критерії:

а) конотативні значення назв тварин, що лягли в основу фразеологізму, мотивованість чи немотивованість семантики зоонімів у турецького народу (напр. зоонім антилопа (ahu) асоціюється з красою);

б) наявність слів-реалій у складі ФО, що не є назвами тварин (напр.: Эtin (kцpeрin) ahmaрэ baklavadan pay umar (букв. дурний собака думає, що отримає шматок пахлави) – ‘Дурень думкою багатіє, а злиднем живе’. Серед фразеологізмів, що досліджуються, кількість ФО з компонентом-реалією досить невисока: близько 20 ФО з 900 ФО, що становить близько 2%;

в) специфічність лексем-зоонімів. Так, наприклад, зоонім devekuєu (укр. верблюд) буквально з турецької мови перекладається як верблюд-птах, що і зумовило виникнення ФО: Yьke gelince kuєum der uзmaya gelince deveyim der (букв. коли просять нести вантаж, то він каже: “Я птах”, а коли треба літати, то каже: „Я верблюд”) – ‘Хитрий, як лис, як не добіжить, то доскочить’.

8. Національна специфіка фразеологізмів у їх нерозчленованому значенні виражається таким чином:

а) фразеологічними парадоксами (фразеологізмами з немотивованими конотаціями). Пареміологічні парадокси виникають на підставі преференційної неістинності висловлювання, логічного абсурду та семантичної абракадабри (логічної категорії безглуздого). Напр.: balэk kavaрa зэkэnca (букв. коли риба вилізе на тополю) – ‘коли рак свисне’;

б) специфічністю значення фразеологізму в цілому у випадку, якщо образи тварин збігаються в турецькій та українській мовах. Напр.: Аз it fэrэn deler (букв. голодна собака піч колупає) – ‘Голодному псові і муха добра’. У обох фразеологізмах постає образ голодного пса, проте український народ вважає, що голодний пес з’їсть все, що трапиться у нього на шляху, а турки роблять акцент на агресивності голодного собаки, що і свідчить про відмінність мовних картин світу двох різних народів;

в) римованістю фразеологізмів: Напр.: у ФО Bekarэn parasэnэ it yer, yakasэnэ bit (букв. у неодруженого гроші собака їсть, а комірець блоха) – ‘Скупий збирає, а чорт калитку ладнає’ римуються лексеми it (собака) та bit (блоха).

9. Ступінь впливу зооніма на саме значення фразеологізму поділяється на мотивоване, слабко мотивоване, немотивоване. Проведений аналіз турецьких ФО з компонентом-зоонімом засвідчує, що кількість ФО із семантично самостійніми компонентами-зоонімами становить 80%.

10. Турецькі фразеологічні синоніми з компонентом-зоонімом поділяються на сім тематичних груп (фізичні та фізіологічні ознаки, риси характеру, стан людини, стосунки між людьми, кількість, простір, час) і дають чітку уяву про способи відображення дійсності у метафоричній формі. Загальна кількість одиниць, що вступає у синонімічні відносини між собою, становить 150 ФО, тобто близько 15% від загальної кількості ФО.

11. Національна специфіка варіантів турецької мови представлена такими групами: 1) заміна одного зооніма іншим; 2) заміна назви тварини іншою; 3) заміна назви тварини назвою її нащадка; 4) заміна інших компонентів фразеологізмів тощо.

12. Турецькі фразеологічні одиниці є абсолютно самобутнім явищем, займають важливе місце у вивченні мовної культури світу турецького народу.

Кожен символ-гіперонім тією чи іншою мірою передає символам-гіпонімам основне спільне символічне значення, яке пов’язане з уявленнями про представника тієї чи іншої сфери міфологічного простору.

Фразеологізми з компонентом-зоонімом дозволяють з’ясувати й систематизувати недосліджені раніше функціонально-семантичні особливості ідіом, фразем, прислів’їв та