ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ПИСАРЕНКО Костянтин Юхимович
УДК 341.48:343.57
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ УЧАСТІ УКРАЇНИ
У БОРОТЬБІ ІЗ НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ
НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ
Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі міжнародного права
Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Гринчак Володимир Антонович,
Львівський національний університет імені Івана Франка,
доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрН України
Буроменський Михайло Всеволодович,
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри міжнародного права та державного права іноземних держав (м. Харків)
кандидат юридичних наук, доцент
Мацко Анатолій Степанович,
Київський університет права НАН України, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства
Провідна установа
Харківський національний університет
внутрішніх справ
Захист відбудеться “11 квітня 2007 р. о 13 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10
в Інституті міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка
за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці
Київського національного університету імені Тараса
Шевченка за адресою: 01017, м.Київ, вул. Володимирська, , к.10.
Автореферат розісланий 10.03. 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Гнатовський М.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. За останні роки проблема наркотиків набула надзвичайної актуальності у всьому світі. Якщо ще десять років тому це стосувалося, в основному, США та країн Західної Європи, то зараз ця проблема постала перед країнами Центральної та Східної Європи, CНД як одна з найболючіших у повсякденному житті. В Україні також спостерігається стійка тенденція до загострення проблем, пов'язаних із незаконним обігом (культивування наркотиковмісних рослин, розробка, виробництво, виготовлення, зберігання, розподіл, торгівля, використання, переміщення територією України та за її межами) наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що створює безпосередню загрозу генофонду нації, забезпеченню правопорядку, національній безпеці країни.
Немає жодних офіційних відомостей про обсяги вирощування та виробництва наркотичних речовин у країнах, які раніше входили до складу Радянського Союзу та в країнах Варшавського договору. Однак, не викликає сумніву, що з 1989 р., від моменту падіння Берлінського муру, наркобізнес надзвичайно розширив ринок споживачів у цих країнах.
Геополітичне положення України сприяє використанню її території для транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Поряд з тим, кримінальні угрупування формують розгалужену мережу розповсюдження наркотичних засобів та психотропних речовин, активно розширюють зв'язки за кордоном із аналогічними кримінальними угрупуваннями. Тільки за останні п'ять років ліквідовано близько 150 міжнародних каналів контрабандного надходження наркотичних засобів і психотропних речовин на територію України.
Боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів неможлива без участі України, ставши незалежною державою, дедалі ширше залучається до співпраці держав світу у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Об’єктивна необхідність такого співробітництва пояснюється зазначеним збільшенням масштабів нелегального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в Україні; злиттям міжнародної наркомафії з національними злочинними угрупованнями. Україна, яка стає рівноправним членом світового співтовариства, розвиваючи тісну співпрацю з ним, повинна враховувати положення міжнародно-правових актів і норм, співпрацювати з міжнародними організаціями.
Отже, актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю аналізу проблем, що пов’язані із заходами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зловживанню ними, недостатнім рівнем дослідження в Україні правових проблем наркозлочинності, що особливо важливо за умов пожвавлення міжнародно-правового співробітництва у зазначеній сфері. Проблеми, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розвиток міжнародно-правового співробітництва держав у боротьбі з цим злочином, а також проблеми та перспективи імплементації норм міжнародного права в цій галузі у внутрішнє законодавство України найбільш ґрунтовно висвітлені в наукових працях таких українських учених – В.Н. Денисова, B.I. Євінтова, В.О. Романюка, М.П. Селіванова, М.С. Хрупни та деяких інших.
Радянські вчені, долаючи значні труднощі, зумовлені офіційним запереченням існування в соціалістичному суспільстві наркоманії, намагалися запропонувати об’єктивний погляд на цю проблему. З кінця 60-х років ХХ століття різні аспекти подолання наркоманії та боротьби з незаконним обігом наркотиків досліджувалися в кандидатських дисертаціях, більшість з яких мали гриф “Для службового користування”: К.Ш. Курманова (1967), Г.Ю. Бувайлика (1968), М.Ф. Орлова (1969), К.А. Карповича (1972), В.І. Тимофєєва (1976), В.І. Охременка (1977 р.), О.В. Колесник (1978), Г.М. Білика (1979), І.Н. Дружиніна (1980), Н.М. Толмачова (1982), А.Е. Реджепова (1983), Н.А. Мірошниченко, А.А. Музики, М.С. Хруппи, А.С. Якубова (1984), П.М. Сбірунова (1985), З.Х. Абазова, Д.Є. Метревелі (1988), Е.Г. Гасанова, А.В. Горкіна (1991), І.О. Никифорчина, Ісси Халеда Фахеда Мостафи, В.І. Омігова (1994), С.А. Гадойбоєва (1996), О.М. Гуміна (1997) та інших вчених.
У 1991 р. в Казахстані К.Ш. Курманов і в 1993 р. у Російській Федерації (Москва) О.Я. Гришко захистили докторські дисертації на теми: “Кримінально-правові та кримінологічні проблеми боротьби з нарко-тизмом” і “Правові та кримінологічні проблеми соціальної реабілітації хронічних алкоголіків і наркоманів” відповідно.
У різні роки цю проблематику досліджували радянські та вітчизняні автори Е.А. Бабаян, Ю.В. Баулін, Б.С. Бейсенов, Т.А. Боголюбова, А.О. Габіані, С.П. Гарницький, В.О. Глушков, М.Х. Гонопольський, А.В. Горкін, Р.М. Готліб, О.М. Джужа, С.П. Дідківська, М.М. Кадиров, О.М. Костенко, Н.Ф. Кузнєцова, І.П. Лановенко, Г.А. Ле-вицький, В.Г. Лихолоб, Ф.А. Лопушанський, Е.Г. Мартинчик, П.С. Матишевський, М.І. Ожиганов, П.І. Орлов, О.І. Перепелиця, Б.А. Протченко, Л.І. Романова, О.Я. Свєтлов, М.П. Селіванов, Д.А. Сепс, В.М. Смітієнко, В.П. Тихий, В.І. Ткаченко, К.А. Толпєкін, С.Я. Улицький, В.В. Устименко, Є.В. Фесенко, М.Л. Хоменкер, Е.Х. Чекушев та інші.
Однак, враховуючи масштаби поширення злочину, а також виникнення великої кількості нових проблем як правового, так і соціального характеру, пов’язаних із запобіганням злочинності в цій сфері, актуальність і важливість їх вирішення для сучасного українського суспільства є незаперечною, корисним і доцільним є детальне дослідження позитивного досвіду інших держав у цій галузі з метою розгляду можливості його імплементації у внутрішнє законодавство України.
Зв’язок роботи з державними програмами та науковими планами. Обраний напрям дисертаційного дослідження відповідає Концепції боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002–2010 роки (надалі Концепції), схваленій Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.01.2002р. №26-р. Концепцією безпосередньо передбачені наукові дослідження кількісних показників незаконного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин і можливих шляхів зменшення латентності цього явища, впливу незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, геополітичних факторів та міграційних процесів на загальну наркоситуацію і стан злочинності, матеріальних втрат і збитків держави внаслідок поширення наркоманії, криміналістичних аспектів виявлення та розкриття злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з урахуванням світового досвіду боротьби з цим злочином.
Наукове дослідження проведено в рамках тематики наукових досліджень кафедри міжнародного права факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка “Міжнародно-правові проблеми інтеграції України до світового та європейського співтовариства” (реєстраційний № 0102Г0035723). Тема також пов’язана з дослідженнями, які проводить кафедра міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка за проектом TEMPUS-TASIS CD_JEP 21174-2000 “Вивчення європейського права в університетах України”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз сучасних правовідносин у сфері міжнародного співробітництва в боротьбі з незаконним обігом наркотиків, вироблення пріоритетних заходів протидії поширенню наркоманії і злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, забезпечення виконання взятих Україною міжнародних зобов'язань, з’ясування актуальних правових питань протидії наркобізнесу як злочину міжнародного характеру й оцінка можливостей використання міжнародного досвіду для удосконалення внутрішнього законодавства та національної стратегії України.
Відповідно до цього головна увага зосереджена на виконанні таких основних завдань:
з’ясувати механізм міжнародно-правового регулювання протидії незаконному обігу наркотиків з метою скорочення обсягів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зниження рівня незаконного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин;
дослідити механізм взаємодії та ролі міжнародної інституційної системи в боротьбі із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
виявити закономірності формування в суспільстві, насамперед серед молоді, неприйнятного ставлення до наркоманії як явища та підвищення ефективності чинного механізму боротьби з її розповсюдженням;
здійснити порівняльний аналіз на предмет імплементації положень базових конвенцій щодо міжнародного контролю над наркотиками та боротьби з їх незаконним обігом;
з’ясувати можливості створення цілісної системи діяльності державних органів, установ, організацій і громадських об'єднань у сфері боротьби з поширенням наркоманії, незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та превентивних заходів, які здійснюються (або необхідно здійснити) на національному і міждержавному рівнях;
розробити рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в галузі поглиблення міжнародного співробітництва у сфері боротьби з поширенням наркоманії та незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Об’єктом дослідження є взаємодія суб’єктів міжнародного права у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків, забезпечення зменшення їх вживання.
Предметом дисертаційного дослідження є система національного законодавства України в галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, двосторонні та багатосторонні міжнародні договори та угоди, акти міжнародних організацій і світових форумів, що мають відношення до боротьби з незаконним обігом наркотиків, а також внутрішнє законодавство деяких країн у зазначеній сфері.
Методологія і методика дослідження. Методичною основою дослідження слугували наукові праці таких вітчизняних і зарубіжних учених-юристів, таких як Л.Н. Анісімов, Л.Армстед, Г.Е. Бувайлик, А.Г. Волеводз, С.П. Гарницький, В.Ю. Голубовський, Б. Грейвз, В.Н. Денисов, С.П. Дідковська, B.I. Євінтов, Б.Ф. Калачев, Х.-Х. Кернер, В.Я. Кикоть, І.І. Лукашук, Н.А. Мирошниченко, І.С. Моднов, А.А. Музика, Н.А. Наглер, І.А. Нікіфорович, В.І. Омігов, П.Г. Пономарьов, К.С. Родіонов, В.О. Романюк, М.П. Селіванов, С.А. Тарарухин, В.І. Тимко, Л.Тимофєєв, Е.В. Фесенко, М.С. Хруппа та деяких інших, що стосуються проблем міжнародно-правового співробітництва держав у галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розвитку та вдосконалення внутрішнього антинаркотичного законодавства України в контексті розвитку глобалізації та регіоналізму, а також положення базових міжнародних і національних нормативно-правових актів у сфері протидії незаконному обігу наркотиків.
У процесі дослідження використано методи теоретичного та емпіричного дослідження, основними з яких є системний підхід, історичний, порівняльно-правовий, методи логічного аналізу та синтезу інформації. Інформаційною основою дослідження є міжнародні угоди, законодавчі та нормативні акти України у галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також аналіз статистичних даних щодо розповсюдження наркотизму в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших спроб проаналізувати еволюцію міжнародного співробітництва держав у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, визначити та структурувати систему нормативно-правових актів України, міжнародних і регіональних нормативних актів у галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин і прекурсорів, здійснити комплексний аналіз механізму міжнародно-правового регулювання співробітництва України та світової спільноти у боротьбі проти незаконного обігу наркотиків.
У рамках проведеного дослідження досягнуто таких результатів, що мають наукову новизну та виносяться на захист:
з урахуванням світового досвіду боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів вперше було проведено наукові дослідження впливу незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, геополітичних факторів і міграційних процесів на загальноукраїнську наркоситуацію і стан злочинності, матеріальних втрат та збитків держави внаслідок поширення наркоманії;
визначено необхідність проведення постійного моніторингу та аналізу стану і фактичного поширення наркоманії та незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та пов'язаних з цим втрат суспільства, а також коригування на основі цього моніторингу та аналізу програм протидії поширенню наркоманії і злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на національному і регіональному рівнях;
обґрунтовано доцільність створення єдиної міжнародної інформаційної мережі обліку злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, на базі автоматизованого банку даних Інтерполу, а також спеціальних лабораторій за участю фахівців із різних країн з метою дослідження та систематизації відомостей про синтетичні та напівсинтетичні наркотичні засоби і психотропні речовини, прекурсори, вилучені з незаконного обігу; накопичення інформації про технологічні процеси, які застосовуються у підпільних нарколабораторіях Європи та світу, й обміну досвідом про результати боротьби із зловживаннями хіміко-фармацевтичних і сільськогосподарських підприємствах, діяльність яких пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів чи культивуванням наркотиковмісних рослин;
визначено і досліджено основні зони виготовлення наркотичних речових природного та хімічного походження, головні шляхи і методи їх транспортування;
проаналізовано ставлення різних держав світу до людей, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, та особливості законодавчих актів, що спрямовані на покарання таких осіб, а також запропоновано альтернативний підхід до вирішення цієї проблеми в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Положення цього дисертаційного дослідження слугують підставою для більш об’єктивної оцінки ситуації, яка склалася в Україні, країнах Центральної та Східної Європи та СНД у сфері боротьби із зловживанням наркотичними засобами та психотропними речовинами, їх незаконним обігом, легалізацією доходів, отриманих від такої діяльності, визначити ефективність функціонування правових механізмів світової спільноти, а також обґрунтувати нагальну потребу у розробці та застосуванні радикальних заходів протидії зазначеним злочинам в Україні.
У навчальному процесі положення дисертації можуть бути використані при викладанні курсів “Міжнародне право” та “Кримінальне право”, а також стати основою для створення нового курсу.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та прикладні результати наукового дослідження доповідалися на: шостій міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: європейські порівняльні студії” (Форос, 2001); Global Problems of Immigration – Challenges and Prospect in the new Century (Warsaw, Poland, 2003); звітних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2002-2005).
Публікація результатів дослідження. Результати дослідження опубліковані в 9 наукових працях у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, двох розділів (7 підрозділів), висновків, списку використаних джерел, який нараховує 224 позицій та додатків. Повний обсяг дисертації зі списком джерел становить 201 сторінку.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, висвітлюється рівень її дослідженості у вітчизняній та закордонній літературі, визначається її мета і завдання, об'єкт і предмет дослідження, висвітлено теоретичне і практичне значення роботи, її наукова новизна, ступінь апробації, характер публікацій, в яких сформульовано основні результати дисертаційного дослідження, а також його структура та обсяг.
Перший розділ дисертаційного дослідження – "Особливості міжнародно-правового регулювання співробітництва держав у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів у сучасний період" складається із трьох підрозділів і присвячений проблемам визначення характеру та специфіки транснаціональних злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, окреслено основні етапи формування міжнародної нормативної бази та проаналізовано діяльність сучасної міжнародної інституційної системи у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків.
У цьому розділі досліджуються особливості сучасного стану міжнародно-правового співробітництва держав у боротьбі з незаконним обігом наркотиків.
Боротьба проти незаконного обігу наркотиків, що ведеться сьогодні на глобальному рівні, для багатьох країн світу є найвищим пріори-тетом, що стоїть в одному ряду з національною обороною, розвитком економіки і демократії. Протидія наркобізнесу — це боротьба за оздоровлення загального міжнародного становища. В окремі періоди розвитку суспільства більшість країн, міжнародне співтовариство в цілому намагались вести боротьбу з розповсюдженням наркотиків і дещо зменшити загальні збитки, що завдавало населенню вживання наркотичних речовин. Але заходи та окремі зусилля, що використовувались у боротьбі з наркоманією, були різні за масштабами і ефективністю. Основні зусилля були направлені на здійснення контролю та прийняття репресивних заходів, у той час як інші — на проведення профілактичних заходів та лікування. Зусилля по боротьбі з одним із проявів зловживання наркотиками часто були малоефективні, не підкріплені в певній мірі паралельними заходами по протидії іншим проявам наркоманії.
Співробітництво держав у боротьбі проти незаконного обігу наркотиків зумовлене усвідомленням того, що цей злочин криє в собі загрозу не тільки для однієї держави, а й для всієї світової спільноти. Форми наркобізнесу постійно вдосконалюються, проникають у різноманітні державні структури багатьох країн і охоплюють цілі регіони, для організації і скоєння злочину дедалі ширше використовуються різні системи міжнародних комунікацій.
Визначено основні причини швидкого поширення наркотиків у світовому масштабі, серед яких можна виділити такі: генерація транснаціональним наркобізнесом попиту на наркотики всіма можливими засобами; використання злочинними угрупованнями максимальних можливостей численних регіональних збройних конфліктів, що спалахували в Азії, Латинській Америці, Африці і на Близькому Сході; поступова заміна в країнах, що розвиваються, традиційних дешевих і більш слабких наркотиків (маріхуана, опійна соломка та ін.) “західним стандартом” — дорогими і сильнодіючими кокаїном, героїном, креком, ЛСД тощо. Україна і країни СНД виявилися втягнутими у процес транснаціоналізації і глобалізації наркобізнесу, який швидко зростає.
Геополітичне положення України, яка є не тільки великим і дедалі більшим споживачем наркотиків, але і мостом при транзиті наркотичних засобів у Європу з Південно-Західної й, меншою мірою, Південно-Східної Азії, призводить до того, що дедалі більше наркотиків збувається у нашій країні. З Латинської Америки кокаїн і його похідні надходять в Україну переважно через країни Центральної та Східної Європи. У зв'язку з цим в Україні на перше місце висувається завдання припинення імпорту наркотичних засобів. Ефективним інструментом у боротьбі з незаконним обігом наркотиків можуть стати міжнародні санкції стосовно тих держав, які цілеспрямовано сприяють цьому процесу.
Аналіз міжнародних нормативно-правових актів, а також особливостей історичного формування внутрішнього антинаркотичного законодавства окремих держав дав змогу виокремити наступні етапи формування міжнародної нормативної бази у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів:
1909 – 1925 рр. – початковий етап, протягом якого відбулося виокремлення та усвідомлення проблеми боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів як однієї з найактуальніших, найгостріших і таких, що потребують докладання спільних зусиль для ефективного їх вирішення. У цей же час відбулися перші обговорення даної проблеми на міжнародному рівні, внаслідок чого було підписано перший багатосторонній договір міжнародного характеру. Отже, на цьому етапі покладено початок формування загальної системи міжнародного контролю за наркотиками.
1925 – 1961 рр. – другий етап, протягом якого підписано низку міжнародно-правових договорів, які розширили сферу міжнародно-правового регулювання і узгодили всі раніше підписані угоди стосовно наркотичних засобів з вимогами міжнародного життя. Крім того, на цьому етапі створено механізм міждержавного співробітництва з метою реалізації чинних міжнародно-правових норм, одним із засобів якого виступив міжнародний контроль як елемент міжнародно-правового регулювання.
1961 – 1988 рр. – третій етап, протягом якого були прийняті найбільш важливі міжнародно-правові акти у галузі міжнародного співробітництва у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. В цей період здійснено кодифікацію міжнародно-правових норм з контролю за наркотиками, застосування міжнародного контролю поширено на всі аспекти виробництва, розповсюдження і споживання наркотиків, дана кваліфікація складу злочинів, пов’язаних з виробництвом і розповсюдженням наркотичних засобів, створено основні міжнародні органи з контролю за наркотиками.
1988 – 2006 рр. – четвертий або сучасний етап характеризується ухваленням низки міжнародних нормативно-правових актів, переважно регіонального характеру, які враховують особливості проблеми боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів в тому чи іншому регіоні. Крім того, характерною ознакою цього етапу стало послаблення кордонів, особливо між Європою та Азією, внаслідок чого відбулося загострення проблеми боротьби з нелегальним перевезенням наркотичних засобів в цьому регіоні, що призвело до необхідності посилення міждержавного співробітництва на локальному рівні. Водночас, цей етап характеризується активізацією злочинної діяльності з легалізації капіталів, отриманих від незаконного обігу наркотичних засобів.
Отже, аналіз міжнародних правових норм свідчить про тенденцію до запровадження міжнародним співтовариством більш жорстких заходів для подолання наркоманії – від встановлення міжнародного контролю за правомірним розподілом і використанням наркотичних засобів до постійного контролю за їх незаконним обігом і “відмиванням” коштів, одержаних від незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Чітко простежується збільшення кількості та урізноманітнення заходів, що розробляються міжнародними організаціями для протидії розповсюдженню наркоманії.
У дисертаційній роботі, зокрема, відмічено, що важливим елементом системи міжнародного контролю за наркотиками є, крім міжнародних угод, міжнародні інституції. На універсальному рівні взаємодія у боротьбі проти незаконного обігу наркотиків здійснюється у рамках ООН, її спеціальних органів та установ, насамперед Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР), Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), Продовольчої і сільськогосподар-ської організації (ФАО), Міжнародної морської організації (ІМО), Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), Міжнародної організації праці (МОП) та деяких інших.
Вагомий вклад у формування міжнародно-правової бази співпраці держав, в організацію та проведення міжнародних форумів і спеціальних сесій Генеральної Асамблеї ООН з питань боротьби із зловживанням наркотиками внесли Комісія ООН з наркотичних засобів та Міжнародний комітет по контролю за наркотиками.
Важливу роль у міжнародному співробітництві відіграють міжнародні міжурядові організації, насамперед, Міжнародна організація кримінальної поліції (МОКП/ Інтерпол), Всесвітня митна організація, Група фінансової дії по “відмиванню” грошей та деякі інші.
Питання співробітництва розглядається на форумах таких організацій, як Нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Європейський Союз (ЄС), Рада Європи, Організація американських держав (ОАД), Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК) та ін.
Під егідою деяких з цих форумів і згідно з регіональними угодами між державами функціонують регіональні організації, які вносять свій вклад у справу боротьби з незаконним обігом наркотиків. До таких організацій слід віднести Міжамериканську комісію у справах боротьби з наркотиками, Європейський комітет у справах боротьби з наркотиками (СЕЛАД), Групу із співробітництва у боротьбі із зловживанням наркотиками і незаконним обігом наркотиків Ради Європи (Група Помпіду), Групу Треві, Групу Шенген, Групу Взаємодопомоги та ін.
Враховуючи транснаціональний характер незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, організація протидії цьому явищу вимагає постійного вдосконалення міжнародного співробітництва.
Пріоритетними напрямами роботи у сфері міжнародного співробітництва є: укладання міжнародних угод у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; узгодження законодавства України з міжнародним, адаптація національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, що регулює відносини у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; налагодження взаємодії з відповідними органами інших країн, міжнародними організаціями для проведення спільних операцій, застосування інших заходів у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; інтеграція України у світовий інформаційний простір, обмін інформацією з питань боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
З метою вдосконалення системи контролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зокрема культивування наркотиковмісних рослин і недопущення їх відпливу в незаконний обіг необхідно: вживати комплексні заходи щодо запобігання провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів без відповідної ліцензії; здійснювати систематичний контроль за дотриманням ліцензійних умов, встановлених для суб'єктів господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, з вжиттям превентивних заходів; щороку визначати квоти, в межах яких буде здійснюватися виробництво, виготовлення, зберігання, експорт, імпорт наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; створення позабюджетного державного фонду протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і зловживанню ними; розробити і здійснювати комплексні заходи щодо запобігання імпорту та експорту наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів без відповідних сертифікатів; систематично надавати Міжнародному комітету з контролю за наркотиками ООН відомості щодо імпорту, експорту або транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких перебуває під контролем відповідно до вимог законодавства і які входять до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; посилити контроль за діяльністю, пов'язаною з культивуванням наркотиковмісних рослин шляхом оперативно-профілактичного супроводження діяльності сільськогосподарських підприємств, які отримали ліцензію на право їх вирощування, підвищити вимоги до охорони посівів, місць зберігання і переробки цих рослин, порядку знищення відходів і пожнивних залишків; забезпечити розроблення та впровадження сучасних технологій культивування наркотиковмісних рослин з низьким вмістом наркотичних засобів і психотропних речовин.
В цілому, на думку автора, правові аспекти проблеми підвищення ефективності міжнародної інституційної системи по протидії незаконного обігу і зловживання наркотиків можуть бути вирішені шляхом вдосконалення заходів по координації зусиль різних членів міжнародного співтовариства у зазначеній сфері.
Варто зазначити, що політико-правова взаємодія держав у боротьбі із зловживанням наркотиками пройшла через певні етапи, знання особливостей яких дає змогу краще побачити сучасну картину протидії цьому соціальному злу, зрозуміти механізм міжиародно-правового контролю та регулювання даної проблеми, а також спланувати подальші заходи у боротьбі проти незаконного обігу наркотиків.
На основі аналізу сучасного стану міжнародно-правового співробітництва зроблено висновок про те, що що магістральний шлях до усунення проблеми незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин пролягає через співробітництво держав у рамках загальної погодженої стратегії. Як при розробці такої загальної стратегії, так і при впровадженні у життя окремих програм боротьби з цим соціальним злом, важливо керуватись комплексним підходом, що ґрунтується на визнанні взаємозв'язку між виготовленням, збутом і споживанням наркотиків.
Другий розділ дисертаційного дослідження – "Виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів" складається із чотирьох підрозділів. У ньому розглядаються форми та методи участі України у міжнародній боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, система національних органів України у сфері боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів, проблеми захисту прав людини в процесі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, а також питання узгодження кримінального та кримінально-процесуального законодавства України з її міжнародними зобов’язаннями у галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів.
Для посилення протидії наркобізнесу і поширенню наркоманії в Україні ухвалено Програму реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 рр. Низка її положень передбачає вдосконалення міжнародного співробітництва у цій сфері.
Підтримуючи ініціативи міжнародної спільноти щодо боротьби з розповсюдженням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, Україна є учасником всіх основних багатосторонніх міжнародних угод, предметом яких є боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин ратифікувавши Єдину конвенцію про наркотичні засоби 1961 р. з поправками, що були внесені згідно з Протоколом 1972 р., Конвенцію про психотропні речовини 1971 р., Конвенцію про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 рр.
В дисертаційній роботі, зокрема, відмічено, що у рамках загальних заходів протидії організованій злочинності Україна за останні два роки підписала 30 угод про співробітництво, у тому числі з усіма країнами СНД. Двосторонні зв'язки налагоджені також з Республікою Польща, Угорщиною, Румунією, Італією та Ізраїлем. Відповідні державні структури України працюють над питаннями підготовки та укладання нових двосторонніх угод із зарубіжними державами.
Варто зазначити, що Україна, поряд з іншими державами світу, є активним учасником міжнародних інституцій, діяльність яких пов’язана з урегулюванням обігу, вживання та використання наркотичних засобів і психотропних речовин.
15 лютого 1995 р. Верховна Рада України прийняла Закони: “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”, “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”, “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” та Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”.
Вiдповiдно до вимог Закону України "Про заходи протидiї незаконному обігу наркотичних засобiв, психотропних речовин i прекурсорiв та зловживанню ними", боротьбу з незаконним обiгом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюють у межах наданих їм повноважень вiдповiднi органи Miністерства внутрiшнiх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Державного митного комітету України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, а заходи протидії зловживанню ними – Miністерство охорони здоров'я України, iншi вiдповiднi органи та установи.
Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України (ДБНОН) є основним правоохороннм органом, що займається боротьбою з незаконним обігом наркотиків і несе виключну відповідальність за переслідування незаконної торгівлі та вживання наркотиків у межах державного кордону.
На сьогодні в Україні Кабінетом Міністрів України розроблена і затверджена Національна програма протидії зловжи-ванню наркотичними засобами та їх незаконному обігу на 2002 – 2010 рр., в якій окреслено конкретні організаційні та правові заходи боротьби з наркотиками, зокрема, заходи з узгодження законодавства в цій галузі з рекомендаціями ООН і вітчизняною практикою, пропагандистські і профілактичні заходи, лікування та реабілітація хворих на наркоманію.
У цьому розділі автор розглядає одну із найбільших загальнотеоретичних проблем міжнародного права – проблему імплементації міжнародно-правових норм у внутрішнє законодавство у сфері боротьби з незаконним обігом нар котиків.
На думку дисертанта, з урахуванням світової практики реформування національного законодавства і відповідно до міжнародних зобов'язань в Україні доцільно розглянути питання про розробку та прийняття таких “блокових” законів:
про наркотичні засоби і психотропні речовини, в якому б були подані окремі списки наркотичних засобів і психотропних речовин, визначені відповідні заходи із забезпечення контролю за їх виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням (в тому числі імпорт – експорт), користанням для наукових і медичних цілей; сформульовані склади кримінальних злочинів та адміністративних правопорушень, а також встановлені певні покарання за конкретні делікти;
про наркоманів (лікування та реабілітація), який передбачав би здійснення програм лікування і реабілітації хворих на наркоманію, у тому числі лікування примусового характеру;
про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, який би враховував основні положення Конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. і сприяв підвищенню ефективності оперативної діяльності національних служб та державних органів у боротьбі з цим кримінальним злочином міжнародного характеру.
До основних організаційно-правових заходів протидії незаконному обігу наркотичних засобів належить прийняття програми боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 рр та відповідних галузевих і регіональних програм, якими слід передбачити, зокрема, нормативно-правове врегулювання таких питань:
удосконалення порядку вилучення і конфіскації коштіві майна, отриманих унаслідок незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
встановлення відповідальності посадових осіб фінансових та інших установ, підприємств та організацій за неналежне виконання вимог ст. 7 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними";
запровадження методу контрольованого збуту наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в оперативно-розшуковій діяльності;
удосконалення порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, в окремих галузях;
встановлення правил допуску осіб до роботи з наркотичними засобами і психотропними речовинами; знищення конфіскованого або вилученого обладнання, яке використовувалося для незаконного виробництва чи виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин та (або) подальше використання якого визнано недоцільним; правил перевезення, ввезення на митну територію України та вивезення за її межі наркотичних (психотропних) лікарських засобів хворими;
вдосконалення порядку транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
створення єдиної загальнодержавної системи обліку осіб, хворих на наркоманію;
соціально-медичної реабілітації осіб, хворих на наркоманію.
Здійснення заходів із запобігання незаконному вживанню наркотичних засобів і психотропних речовин, які є складовою боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, можливе шляхом:
розвитку співробітництва між державними органами, установами та організаціями;
сприяння зміцненню здоров'я та підвищенню соціального добробуту громадян, а також мінімізації несприятливих наслідків зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами для суспільства загалом;
охоплення всіх ділянок превентивної роботи - від запобігання незаконному вживанню наркотичних засобів і психотропних речовин на початковому рівні до зменшення спричинених ними негативних наслідків для суспільства, включаючи інформування, виховання, освіту, раннє втручання, консультування, лікування, реабілітацію, попередження рецидивів, наступне обстеження і соціальну реінтеграцію за умови надання можливості особам, які цього потребують, своєчасного отримання необхідної допомоги і послуг відповідних служб.
Дисертант також доходить висновку, що порушення встановленого порядку обігу наркотичних засобів призводить, в підсумку, до безпосереднього порушення одного з основних прав людини, яке гарантується нормами міжнародного права, громадської моралі та будь-якого суспільства загалом – права людини на здоров’я.
ВИСНОВКИ
На основі узагальнення результатів проведеного дослідження автор зробив наступні висновки:
удосконалення механізму міжнародно-правового регулювання щодо протидії незаконному обігу наркотиків шляхом координації зусиль є важливим чинником успішного розвитку співробітництва світової спільноти у зазначеній сфері;
правовою основою взаємодії у цій сфері слугують міжнародні договори і національне законодавство. Міжнародно-правові норми, викладені в основних міжнародних договорах щодо наркотиків, акти відповідних міжнародних органів та організацій, світових форумів, а також правові норми національного законодавства слід віднести до основних підвалин міжнародного співробітництва світової спільноти у зазначеній сфері і вважати важливою запорукою успіху в поланні цього соціального лиха людства і міжнародного злочину. Система міжнародно-правових норм протидії незаконному обігу наркотиків в подальшому буде вдосконалюватись органічно доповнюючись міжнародно-визнаними положеннями окремих внутрішньодержавних законів і рішень національних судів, науковими працями юристів-міжнародників (доктринами) у зазначеній сфері;
практика застосування окремих положень основних конвенцій щодо міжнародного контролю над наркотиками та боротьби з їх незаконним обігом дає змогу встановлювати певний правовий режим щодо наркотиків, законно переслідувати правопорушників і здійснювати певні заходи у галузі кримінального судочинства, що сприяє зміцненню співробітництва світової спільноти в рамках загально погодженої стратегії. Провідну роль у заходах протидії цьому міжнародному злочину відіграє Конвенція ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.;
аналіз і врахування сучасних інтеграційних тенденцій свідчать про те, що дедалі більшого значення в боротьбі з міжнародними транснаціональними злочинами набуватимуть регіональні організації (Рада Європи, ОБСЄ, ЄС, Організація американських держав та ін.) і в найближчі десятиліття основний фронт протидії незаконному обігу наркотиків проходитиме на регіональному рівні;
правові аспекти проблеми підвищення ефективності міжнародних органів та організацій у протидії зловживанню наркотиками та їх незаконному обігу можуть бути успішно вирішені при застосуванні підходів, викладених у цій роботі, та шляхом вдосконалення координаційних заходів світової спільноти у цій сфері;
з розпадом СРСР значно ускладнилась наркотична ситуація в суверенній Україні і постала нагальна потреба вжиття нашою державою кардинальних заходів у боротьбі проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу в рамках загальних зусиль світової спільноти. В цій роботі висловлені окремі рекомендації і пропозиції щодо правового забезпечення діяльності державних органів у цій сфері;
нагальним для нашої держави є врахування міжнародного досвіду у зазначеній сфері, дотримання міжнародно-правових зобов'язань і своєчасна імплементація міжнародно-правових норм у внутрішнє законодавство України.
Автором висловлені окремі рекомендації щодо участі України у процесі розвитку міжнародного співробітництва, шляхів і підходів до реформування внутрішнього законодавства та розробки національної стратегії у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків.
Отже, використовуючи позитивний й апробований міжнародний досвід, водночас необхідно поглиблювати наукові дослідження всередині країни, виробляти рекомендації щодо конкретних аспектів боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, які б ураховували особливості економічної, соціальної і правової ситуації в Україні.
Безумовно, ця дисертаційна робота не може претендувати на вичерпне та всебічне дослідження всіх правових аспектів такого важкопоборного соціального явища, як зловживання наркотиками, і не менш небезпечного міжнародного злочину, який вимагає докладання значних зусиль для його попередження, викриття та знешкодження, а також постійного вдосконалення міжнародно-правових норм і розвитку міжнародного співробітництва у зазначеній сфері.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Писаренко К.Ю. Співвідношення міжнародно-правових актів та внутрішнього законодавства України у боротьбі з незаконним обігом наркотиків // Вісник Львівського університету. – Серія: Міжнародні відносини. – Вип.2. – Львів, 2000. – С. 338-346.
2. Писаренко К.Ю. Особливості внутрішньодержавних механізмів боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів на прикладі Нідерландів // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Серія: Міжнародні відносини. – Вип. 24. – Част.І. – Київ, 2000. – С.97-108.
3. Писаренко К.Ю. Україна і сучасні проблеми боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та наркотичних речовин морським шляхом // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Серія: Міжнародні відносини. – Вип. 22. – Част.ІІ. – Київ, 2000. – С. 145 - 155.
4. Писаренко К.Ю. Особливості еволюції поняття незаконного обігу наркотиків та його нормативне закріплення // Вісник Львівського університету. –
