Інститут психології імені Г. С. Костюка

АПН України

Панасенко Наталія Миколаївна

УДК159.923.2 ? 056.3 (048)

особливості образу “Я” акцентуйованих підлітків

З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія вікової психофізіології

Науковий керівник: доктор психологічних наук, доцент

Болтівець Сергій Іванович,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

(м. Київ), заступник директора

з експериментальної та організаційної роботи

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Максимова Наталія Юріївна,

Національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри соціальної роботи та педагогіки

кандидат психологічних наук, доцент

Тертична Надія Анатоліївна,

Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця МОЗ України,

доцент кафедри психології та педагогіки

Захист відбудеться “27”вересня 2007 р. о 14 год на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розіслано “25” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена тим, що в педагогічній та віковій психології проблема девіантної поведінки підлітків є однією з найбільш актуальних. В умовах перебудови суспільства процес формування образу “Я” неповнолітніх характеризується зниженням значущості уявлень про базові морально-етичні принципи поведінки, тобто образ “Я” у девіантних підлітків за змістом відчужується від суспільства і його цінностей, дисгармонійно трансформується. В соціальному вимірі це виявляється в тому, що у підлітків формуються різні форми девіантної поведінки.

За даними сучасних юридичних (Г.Давидов, В.Кудрявцев, Б.Сидоров та ін.), медичних (М.Буянов, В.Гіндікін та ін.), педагогічних (Б.Алмазов, А..Макаренко, В.Сухомлинський та ін.), психологічних досліджень (А.Айхорн, А.Александров, Л.Берковець, С.Болтівець, М.Боришевський, І.Булах, Л.Виготський О.Змановська А.Краковський, Ю.Клейберг, І.Кон, М.Кондратьєв, Н.Максимова, О.Матвійчук, Л.Міщик, В.Моргун, В.Оржеховська, К.Поліванова, А.Реан, В.Степанов, Т.Титаренко, В.Тюріна; Д.Фельдштейн та ін.) у значної частини сучасних підлітків за несприятливих соціальних умов формуються життєва безпорадність, соціальний нігілізм, пасивність, зневіра та байдужість до всього, молодшає вік злочинців, формуються та закріплюються різні форми девіантної поведінки. Тому, як зазначає С.Максименко, основні зусилля при роботі з підлітками мають зосереджуватися саме на заходах первинної, превентивної профілактики та корекції.

Саме у підлітковому віці, як вказує А.Личко, підсилюються акцентуації, які вказують на слабкі сторони характеру, на “місця найменшого опору”, створюють передумови для формування у підлітків девіантної поведінки. Гендерні відмінності також мають значний вплив на формування відповідного типу девіантної поведінки

Основою для вибору провідної лінії поведінки особистості служить образ “Я”, основні функції якого – регуляція, адаптація, захист, репрезентація, домагання. Вони виконують особистісно-цілеспрямоване мотивування і регулювання діяльності, пізнання, спілкування, поведінки, здійснюють пошук гармонії поміж ставленням особистості до себе і до зовнішнього світу.

Образ “Я” розглядається науковцями з різних позицій: як мета-психологічна категорія самосвідомості (В.Петровський та ін.); як її когнітивний компонент (М.Боришевський, П.Чамата та ін.); як душевно-моральний аспект життя (В.Татенко та ін.); як комплексне відображення системи особистісних ставлень (О.Асмолов, І.Бех та ін.); як когнітивна складова фізичного “Я” людини (Є.Соколова та ін.).

Вченими розглядаються різні аспекти формування образу “Я” у підлітковому віці, а саме: Т.Дмитрова розглядає образ “Я” як регулятор міжособистісних стосунків; І.Бушай ? особливості когнітивного компоненту образу “Я”; Т.Говорун ? соціалізацію статті як фактор розвитку Я-концепції; Л.Вереіна ? формування позитивної емоційної орієнтації образу “Я”; І.Федоришина ? вплив образу “Я” на професійне становлення.

Що ж до проблеми вивчення особливостей образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою, то вона, наскільки нам відомо, раніше не виступала предметом спеціального дослідження.

Отже, значущість проблеми та її недостатня наукова розробка й зумовили вибір теми нашого дослідження “Особливості образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою”.

Зв’язок роботи з науковими програмами: дисертаційне дослідження входить до комплексної теми лабораторії вікової психофізіології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Вивчення норм психічного і фізіологічного розвитку учнів” (номер державної реєстрації 0101U000534). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 10 від 21.10.2004 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні (протокол № 8 від 31.10.2006 р.)

Об’єктом дослідження є особистість акцентуйованого підлітка з девіантною поведінкою.

Предмет дослідження ? трансформація образу “Я” у акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою під впливом психокорекційної програми.

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою, які впливають на формування в них дисгармонійного образу “Я”, а також у пошуку засобів гармонізації образу “Я”.

Ми виходили з припущення про те, що:

1. Тип акцентуації характеру впливає на трансформацію образу “Я” підлітка та на формування у нього девіантної поведінки.

2. Гендерні особливості підлітків впливають на формування образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою.

3. Гармонізація образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою здійснюється в результаті психокорекційної програми.

Для досягнення мети та перевірки гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. На базі вивчення відповідних літературних джерел теоретично обґрунтувати концептуальні засади емпіричного дослідження особливостей формування образу “Я” у підлітків.

2. Дослідити особливості образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою та визначити їх гендерні відмінності.

3. З’ясувати механізми впливу особливостей образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою на трансформацію в них образу “Я”.

4. Розробити та експериментально перевірити психокорекційну програму з метою корекції дисгармонійно трансформованого образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: концепції розвитку психіки і особистості в діяльності (Л.Виготський, В.Давидов, Г.Костюк, С.Максименко, В.Роменець, С.Рубінштейн та ін.); результати досліджень становлення особистості в онтогенезі (Г.Балл, Л.Божович, М.Боришевський, В.Моляко, Т.Титаренко, Д.Фельдштейн, Н.Чепелєва та ін.); засадничі погляди на природу особистісних відхилень та дослідження з проблем психологічної корекції підлітків (О.Бондаренко, Л.Бурлачук, Е.Ейдеміллер, А.Личко, Н.Максимова, В.Москаленко, Т.Яценко та ін.)

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань та перевірки гіпотези було розроблено програму дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів: теоретичних, емпіричних, методів статистичного аналізу отриманих даних та якісної інтерпретації результатів дослідження. На констатуючому етапі експерименту з метою визначення девіантних підлітків був застосований метод експертної оцінки, а також методика на визначення рівнів сформованості саморегуляції поведінки (Р.Скульський, В.Костів), методика: “Особистісні акцентуації” (ПДО (А.Личко) в адаптації В.Дворщенка) для визначення типів акцентуацій характеру; методики Г.Казанцевої та В.Століна для визначення адекватності самооцінки; “Схильність до девіантної поведінки” (О.Орел) для визначення девіацій та схильностей до девіантної поведінки; проективна методика “HAND-test” (Б.Брайклин, З.Піотровський, Е.Вагнер) в адаптації Т.Курбатової для визначення: агресивності, директивності, афектації, комунікації, наявності залежності, страхів, внутрішньої напруги, особистісної дезадаптації, неприйняття реальності та інші.

Організація та експериментальна база дослідження. Емпіричне дослідження та формуючий експеримент, спрямований на розробку та перевірку ефективності психокорекційної програми, проводилися на базі шкіл Донецька та Донецької області. Загальна численність досліджуваних ? 504 підлітка, з яких 207 підлітків увійшли в експериментальну групу після проведення експертної оцінки та першого етапу тестування та були визначені як акцентуйовані з девіантною поведінкою (90 хлопців (43,48 %) та 117 дівчат (56, 52 %)); а 297 підлітків склали контрольну групу.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечена всебічним теоретичним аналізом проблеми, використанням методів, адекватних меті й завданням дослідження, достатньою репрезентативністю вибірки, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів, статистичною оцінкою експериментальних даних.

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягають: 1) у поглибленні розуміння взаємозв’язків акцентуацій характеру з девіантною поведінкою та трансформацією образу “Я” в підлітковому віці; 2) у виявленні особливостей складових компонентів образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою:

- когнітивного: неадекватна самооцінка, низький рівень саморегуляції поведінки;

- емоційно-ціннісного: слабкий вольовий контроль, неприйняття гендерної соціальної ролі;

- поведінкового: агресивність, аутоагресивність, адиктивність, делінквентність.

Практичне значення роботи полягає у розробці й апробації психокорекційної програми для гармонійної трансформації образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою. Дані було використано при роботі з акцентуйованими підлітками з девіантною поведінкою у наступних закладах освіти: Мічурінській ЗОШ I-III ступенів Тельманівського району Донецькій області (див. Довідку про впровадження № 115 від 09.01.07 р.); Мар?їнській загальноосвітній школі-інтернаті I-III ступені для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування ім. А.С. Макаренка (див. Довідку про впровадження № 01/69 від 02.02.07 р.); ЗОШ I-III ступені № 43 м. Макіївки (див. Довідку про впровадження № 9 від 22.01.07 р.); вечірній ЗОШ II-III ступенів м. Шепетівки Хмельницької області (див Довідку про впровадження № 11 від 16.01 07 р.); ЗОШ № 113 I-III ступенів м. Донецька (див. Довідку про впровадження); для підготовки практичних психологів закладів освіти до надання психологічної допомоги підліткам щодо формування в них гармонійного образу “Я”.

Апробація результатів дисертації. Головні положення дисертації дістали відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії вікової психофізіології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Результати роботи доповідалися автором на Міжнародних наукових зустрічах “Якість життя в Україні ? 3000; реабілітаційні та рекреаційні аспекти” (Миколаїв, 2005), Всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціалізації особистості в сучасних умовах” (Чернігів, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми становлення фахівця-психолога у процесі вузівського навчання” (Ніжин, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Ґенеза буття особистості” (Київ, 2006).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження відображено у 8 одноосібних публікаціях у фахових наукових виданнях, включених до списку ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (273 найменування, з них 29 іноземними мовами), додатків. Основний зміст дисертації викладений на 176 сторінках і містить 29 таблиць, 13 малюнків, 1 формулу.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, методологічну основу і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наводяться про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

У першому розділі дисертації ? “Теоретико-методологічні засади вивчення образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою” ? здійснюється теоретичний аналіз існуючих в сучасній науці підходів до досліджуваної проблеми.

Образ “Я” людини – складноструктурована цілісна система, що є суб’єктивною картиною самого себе і містить когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти, виступає настановленням стосовно себе і світу, інтерпретує індивідуальний досвід, орієнтує суб’єкта в конкретній ситуації і спрямовує на досягнення певної мети чи розв’язання певного завдання, тобто є джерелом особистісного росту, змін.

Періодом виникнення свідомого “Я” ? пише І. Кон ? “як би поступово не формувалися окремі його компоненти, вважається підлітковий вік”. На його думку динамічні прояви образу “Я” підлітка слід позначати поняттями “сильне Я” або “слабке Я”. “Сильне Я” співвідноситься, як правило, з високим рівнем рефлективності та самоповаги. “Слабке Я”, навпаки, “позитивно корелює з девіаціями у поведінці: нечесністю, правопорушеннями, наркоманією, алкоголізмом, агресивною поведінкою, спробами самогубства та різними психічними розладами”. В нашій роботі ми позначаємо образ “Я” підлітків як “гармонійний образ “Я” або “дисгармонійний образ “Я” за ознаками соціальної адаптації.

За А.Личко акцентуації характеру відноситься до крайніх варіантів норми та вирізняються наявністю досить постійних рис певного типу характеру, які у підлітковому віці часто загострюються, а при дії психогенних факторів, що адресуються до “місця найменшого опору”, можуть наступати тимчасові порушення адаптації або девіації в поведінці. При дорослішанні підлітка ці особливості характеру залишаються досить вираженими, але компенсуються й звичайно не заважають адаптації.

У вітчизняній літературі прийнято виокремлювати непатологічні й патологічні форми девіантної поведінки. О.Змановська виокремлює три основні групи девіантної поведінки: антисоціальна (делінквентна), асоціальна (аморальна), аутодеструктивна (саморуйнівна). Ю.Клейберг також виокремлює три основні групи поведінкових девіацій: негативна (наприклад, уживання наркотиків), позитивна (наприклад, соціальна творчість), соціально-нейтральна (наприклад, жебрацтво). Ц.Короленко й Т.Донських поділяють всі поведінкові девіації на дві великі групи: нестандартна (нове мислення, нові ідеї, а також дії, що виходять за рамки соціальних стереотипів поведінки) та деструктивна поведінка (порушення соціальних норм, дезінтеграція самої особистості). В.Менделевич девіантну поведінку поділяє на такі типи, як: делінквентний, адиктивний, патохарактерологічний, психопатологічний та на базі гіперздібностей.

Кожен з цих підходів до класифікації типів девіантної поведінки має своє обґрунтування та позитивні сторони, але часто суперечать один одному. Ми в нашій роботі поділяємо девіантну поведінку на патохарактерологічну (акцентуації характеру), агресивну, аутоагресивну, адиктивну, делінквентну.

Акцентуації характеру, як вказує А.Личко, створюють передумови для формування девіантної поведінки: гіпертимний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний та нестійкий типи акцентуацій характеру характерні для делінквентного та адиктивного типів девіантної поведінки. Для суїцидальної (аутоагресивної) поведінки створюють передумови циклоїдний, лабільний, сенситивний, епілептоїдний та істероїдний типи акцентуацій. Агресивна поведінка найбільш характерна для астенічного та епілептоїдного типів акцентуацій. Сексуальні девіації більш характерні для шизоїдного типу акцентуації. А от психастенічний та конформний типи акцентуацій практично не створюють передумов для девіантної поведінки. Також можна припустити, що акцентуації характеру мають свої особливості в залежності від статі підлітків.

Дослідження А.Личко, Н.Максимової, О.Малютіної свідчать про те, що образ “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою є деформованим, проте експериментальних досліджень для визначення конкретних відхилень не проводилось. Зважаючи на це, важливим завданням нашого дослідження стало виявлення особливостей образу “Я”, а також можливостей корекційного впливу на них з метою формування гармонійного образу “Я” у акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою, розроблення необхідних для цього засобів.

У другому розділі ? “Дослідження особливостей образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою” ? наводяться результати вивчення співвідношення акцентуацій характеру підлітків з наявною у них девіантною поведінкою (агресивна, аутоагресивна, адиктивна, делінквентна); рівнями самооцінки, рівнями саморегуляції поведінки, вольовим контролем, неприйняттям гендерної соціальної ролі). Наводяться результати обробки проективної методики “HAND-test”. У таблиці 1 ми наводимо результати розподілу типів акцентуацій характеру та девіантної поведінки серед підлітків нашої експериментальної групи, з якої видно, що 51,2 % акцентуйованих підлітків нашої експериментальної групи (106 осіб) мають різну девіантну поведінку. Агресивну мають підлітки епілептоїдного, шизоїдного, психастенічно-шизоїдного, шизоїдно-епілептоїдного та епілептоїдно-істероїдного типів; аутоагресивну ? епілептоїдного, лабільного,

Таблиця 1

Розподіл типів акцентуацій характеру та відповідної ним девіантної поведінки у підлітків експериментальної групи (в %)

№ |

Тип акцентуації |

Кіл-ть |

Тип девіантної поведінки |

Кіл-ть |

Всього:

1 | Епілептоїдний | 12,56 | агресивна

аутоагресивна

делінквентна

адиктивна

непр генд. соц. ролі | 3,38

1,45

1,93

1,45

1,45 |

9,66

2 | Лабільний | 15,46 | аутоагресивна | 5,79 | 5,79

3 | Психастенічний | 11,11 | делінквентна | 1,45 | 1,45

4 | Конформний | 7,73 | ? | ?

5 | Істероїдний | 8,68 | аутоагресивна

делінквентна

адиктивна | 1,93

3,38

0,97 |

6,28

6 | Сенситивний | 6,75 | аутоагресивна | 2,9 | 2,9

7 | Гіпертимний | 3,85 | делінквентна

адиктивна

непр. генд. соц. ролі | 1,93

0,48

0,97 |

3,38

8 | Шизоїдний | 2,9 | агресивна

делінквентна

непр. генд. соц. ролі | 0,97

0,97

0,48 |

2,42

9 | Гіпотимний | 1,45 | аутоагресивна | 0,48 | 0,48

10 | Нестійкий | 1,93 | делінквентна

адиктивна | 0,48

0,48 | 0,97

11 | Циклоїдний | 0,48 | аутоагресивна | 0,48 | 0,48

12 | Гіпертимно-істероїдний | 7,73 | делінквентна

аутоагресивна

адиктивна | 3,38

0,48

0,48 |

4,34

13 | Гіпертимно-циклоїдний | 3,86 | делінквентна

адиктивна

непр. генд. соц. ролі | 1,93

0,48

1,45 |

3,86

14 | Психастенічно-шизоїдний | 4,34 | агресивна

делінквентна

непр. генд. соц. ролі | 1,45

0,97

0,97 |

3,38

15 | Гіпотимно-нестійкий | 1,45 | аутоагресивна | 0,48 | 0,48

16 | Гіпотимно-конформний | 2,41 | аутоагресивна | 0,97 | 0,97

17 | Шизоїдно-епілептоїдний | 2,89 | агресивна

аутоагресивна

делінквентна

непр. генд. соц. ролі | 0,48

0,48

0,97

0,48 |

2,42

18 | Істероїдно-конформний | 0,48 | ? | ?

19 | Лабільно-нестійкий | 1,93 | аутоагресивна | 0,48 | 0,48

20 | Лабільно-істероїдний | 0,48 | делінквентна | 0,48 | 0,48

21 | Епілептоїдно-істероїдний | 0,96 | агресивна

делінквентна | 0,48

0,48 | 0,97

22 | Епілептоїдно-конформний | 0,48 | ? | ?

Всього: | 100 | 51,2 | 51,2

істероїдного, сенситивного, гіпотимного (як чистих, так і змішаних типів); делінквентну: епілептоїдного, психастенічного, істероїдного, гіпертимного, шизоїдного, нестійкого (як чистих, так і змішаних типів); адиктивну ? епілептоїдного, істероїдного, гіпертимного, нестійкого, гіпертимно-істероїдного. Не приймають свою гендерну соціальну роль підлітки епілептоїдного, гіпертимного, шизоїдного, гіпертимно-циклоїдного, психастенічно-шизоїдного та шизоїдно-епілептоїдного типів акцентуації характеру.

Також ми розглянули співвідношення акцентуацій с девіантною поведінкою окремо серед хлопців та дівчат. Розподіл типів акцентуацій характеру та відповідної їм девіантної поведінки серед девіантних хлопців ми наводимо у таблиці 2.

Таблиця 2

Розподіл типів акцентуацій характеру та відповідної їм девіантної поведінки серед девіантних хлопців (в % )

№ |

Тип акцентуації | Агресивна поведінка | Аутоагресивна

поведінка | Делінквентна

поведінка | Адиктивна

поведінка | Неприйняття

гендерної

соціальної ролі | Всього:

1 | Епілептоїдний | 6,60 | ? | 2,83 | 2,83 | ? | 12,26

2 | Лабільний | ? | 3,77 | ? | ? | ? | 3,77

3 | Психастенічний | ? | ? | 1,89 | ? | ? | 1,89

4 | Істероїдний | ? | 0,94 | 4,72 | 1,89 | ? | 7,55

5 | Гіпертимний | ? | ? | 3,77 | 0,94 | ? | 4,72

6 | Шизоїдний | 1,89 | ? | 0,94 | ? | 0,94 | 3,77

7 | Нестійкий | ? | ? | ? | 0,94 | ? | 0,94

8 | Циклоїдний | ? | 0,94 | ? | ? | ? | 0,94

9 | Гіпертимно-істероїдний | ? | ? | 4,72 | ? | ? | 4,72

10 | Гіпертимно-циклоїдний | ? | ? | 4,72 | 0,94 | ? | 5,66

11 | Психастенічно-шизоїдний | 0,94 | ? | 2,83 | ? | 1,89 | 5,66

12 | Гіпотимно-нестійкий | ? | 0,94 | ? | ? | ? | 0,94

13 | Шизоїдно-епілептоїдний | 0,94 | ? | 0,94 | ? | 0,94 | 2,83

14 | Лабільно-нестійкий | ? | 0,94 | ? | ? | ? | 0,94

15 | Лабільно-істероїдний | ? | ? | 0,94 | ? | ? | 0,94

16 | Епілептоїдно-істероїдний | 0,94 | ? | 0,94 | ? | ? | 1,89

Всього: | 11,32 | 7,55 | 29,24 | 7,55 | 3,77 | 59,43

Як видно з таблиці 2, 59,43 % девіантних хлопців (63 особи) мають різні типи девіантної поведінки, які пов’язані з різними типами акцентуації характеру. Делінквентну поведінку мають 31 хлопець (29,24 %) з істероїдним, гіпертимним, епілептоїдним, психастенічним (як чистих, так і змішаних типів); агресивну ? 12 хлопців (11,32 %) з епілептоїдним та шизоїдним(як чистих, так і змішаних типів); аутоагресивну ? 8 хлопців (7,55 %) лабільного, істероїдного, циклоїдного, гіпотимно-нестійкого та лабільно-нестійкого; адиктивну ? 8 хлопців (7,55 %) епілептоїдного, істероїдного, гіпертимного, нестійкого, гіпертимно-циклоїдного типів акцентуації; неприйняття своєї гендерної соціальної ролі ? 4 хлопця (3,77 %) шизоїдного, психастенічно-шизоїдного та шизоїдно-епілептоїдного типів акцентуації.

Розподіл типів акцентуацій характеру та відповідної їм девіантної поведінки серед девіантних дівчат ми наводимо у таблиці 3.

Таблиця 3

Розподіл типів акцентуацій характеру та відповідної їм девіантної поведінки серед девіантних дівчат (в %)

№ |

Тип акцентуації | Агресивна поведінка | Аутоагресивна

поведінка | Делінквентна

поведінка | Адиктивна

поведінка | Неприйняття

гендерної

соціальної ролі | Всього:

1 | Епілептоїдний | 0,94 | 2,83 | ? | ? | 2,83 | 6,60

2 | Лабільний | ? | 7,55 | ? | ? | ? | 7,55

3 | Психастенічний | ? | ? | 0,94 | ? | ? | 0,94

4 | Істероїдний | ? | 2,83 | 1,89 | ? | ? | 4,72

5 | Сенситивний | ? | 5,66 | ? | ? | ? | 5,66

6 | Гіпертимний | ? | ? | 0,94 | ? | 0,94 | 1,89

7 | Шизоїдний | ? | ? | 0,94 | ? | ? | 0,94

8 | Гіпотимний | ? | 0,94 | ? | ? | ? | 0,94

9 | Нестійкий | ? | ? | 0,94 | ? | ? | 0,94

10 | Гіпертимно-істероїдний | ? | 0,94 | 1,89 | 0,94 | ? | 3,77

11 | Гіпертимно-циклоїдний | ? | ? | 0,94 | ? | 0,94 | 1,89

12 | Психастенічно-шизоїдний | ? | ? | 0,94 | ? | ? | 0,94

13 | Гіпотимно-конформний | ? | 1,89 | ? | ? | ? | 1,89

14 | Шизоїдно-епілептоїдний | ? | 0,94 | 0,94 | ? | ? | 1,89

Всього: | 0,94 | 23,58 | 10,38 | 0,94 | 4,72 | 40,57

З таблиці 3 видно, що 40,57 % дівчат (43 особи) нашої експериментальної групи мають різні типи девіантної поведінки. Аутоагресивну поведінку мають 25 дівчат (23,58 %) лабільного, сенситивного, епілептоїдного, гіпотимного (як чистих, так і змішаних типів); делінквентну ? 11 дівчат (10,38 %) істероїдного, психастенічного, гіпертимного, шизоїдного та нестійкого (як чистих, так і змішаних типів); агресивну ?1дівчина (0,94 %) епілептоїдного, а адиктивну ? 1 дівчина (0,94 %) гіпертимно-істероїдного типу акцентуації; неприйняття своєї гендерної соціальної ролі ? 5 дівчат (4,72 %) епілептоїдного, гіпертимного та гіпертимно-циклоїдного типів акцентуації.

У хлопців у порівнянні з дівчатами більш вираженими були епілептоїдний (r = 2,641, p = 0,009) та істероїдний (r = 2,408, p = 0,006 ) типи акцентуації, а у дівчаток найбільш вираженими є лабільний (r = 2, 167, p = 0,000), епілептоїдний (r = 2,379, p = 0,006) та сенситивний (r = 2,312, p = 0,023) типи акцентуації характеру. Тобто як у хлопців, так і у дівчат епілептоїдного типу акцентуації часто формується делінквентна поведінка, а у дівчат с лабільним та сенситивним типами акцентуації частіше формується аутоагресивна поведінка. У хлопців з істероїдним типом частіше формується делінквентна поведінка.

Адекватний рівень самооцінки серед підлітків експериментальної групи мали лише 14,67 % підлітків, неадекватно високий рівень мали 17,34 %, а неадекватно низький ? 68,0 %. Тобто 85,34 % підлітків потребують корекції рівня самооцінки. При чому серед дівчат як неадекватно високий, так і неадекватно низький рівні самооцінки зустрічаються частіше. Також було визначено, що виразність сенситивного (r = -0,281, p = 0,009). та психастенічного (r = 0,339, p = 0,012) типів акцентуації у дівчаток пов’язані з їхньою самооцінкою, а у хлопців такий зв’язок з самооцінкою має епілептоїдний тип акцентуації характеру (r = -0,272, p = 0,010). Підліткам з психастенічним типом акцентуації характеру притаманний значно вищий рівень самооцінки, ніж тим, яким властивий лабільний тип (p < 0,01), а у підлітків з істероїдним типом акцентуації рівень самооцінки нижчий, ніж у лабільного типу акцентуації (p < 0,05).

В таблиці 4 наведені показники рівнів саморегуляції поведінки серед підлітків нашої експериментальної групи. В таблиці є скорочення: В ? високий рівень саморегуляції, С ? середній рівень саморегуляції, Н ? низький рівень саморегуляції.

Таблиця 4

Розподіл рівнів саморегуляції поведінки серед девіантних хлопців та дівчат
(в %)

№ |

Тип акцентуації | Хлопці | Дівчата

В | С | Н | В | С | Н

1 | Епілептоїдний | 0,94 | 0,94 | 10,38 | ? | 1,89 | 4,72

2 | Лабільний | ? | 0,94 | 2,83 | ? | ? | 7,55

3 | Психастенічний | ? | ? | 1,89 | 0,94 | ? | ?

4 | Істероїдний | 0,94 | 0,94 | 5,66 | ? | ? | 4,72

5 | Гіпертимний | ? | 0,94 | 3,77 | 1,89 | ? | ?

6 | Шизоїдний | ? | 0,94 | 2,83 | ? | ? | 0,94

7 | Гіпотимний | ? | ? | ? | ? | 0,94 | ?

8 | Сенситивний | ? | ? | ? | ? | 0,94 | 4,72

9 | Нестійкий | ? | ? | 0,94 | 0,94 | ? | ?

10 | Циклоїдний | 0,94 | ? | ? | ? | ? | ?

11 | Гіпертимно-істероїдний | ? | ? | 4,72 | ? | 0,94 | 2,83

12 | Гіпертимно-циклоїдний | 0,94 | 0,94 | 3,77 | 1,89 | ? | ?

13 | Гіпотимно-нестійкий | ? | ? | 0,94 | ? | ? | ?

14 | Психастенічно-шизоїдний | ? | ? | 5,66 | ? | 0,94 | ?

15 | Шизоїдно-епілептоїдний | ? | ? | 2,83 | ? | ? | 1,89

16 | Лабільно-нестійкий | ? | ? | 0,94 | ? | ? | ?

17 | Лабільно-істероїдний | ? | ? | 0,94 | ? | ? | ?

18 | Епілептоїдно-істероїдний | ? | ? | 1,89 | ? | ? | ?

19 | Гіпотимно-конформний | ? | ? | ? | ? | 1,89 | ?

Всього: | 3,77 | 5,66 | 50,0 | 5,66 | 7,55 | 27,36

Як видно з таблиці 4, високий рівень саморегуляції мають більша кількість дівчат з нашої групи, а низький, навпаки, ? хлопці. При чому високий рівень саморегуляції мають хлопці епілептоїдного, істероїдного, циклоїдного та гіпертимно-циклоїдного типів, а дівчата ? психастенічного, гіпертимного, нестійкого та гіпертимно-циклоїдного типів акцентуації характеру. Низький рівень мають хлопці епілептоїдного, істероїдного, гіпертимного, шизоїдного, психастенічного та нестійкого типів (як чистих, так і змішаних), а дівчата ? лабільного, епілептоїдного, істероїдного, сенситивного та шизоїдного (як чистих, так і змішаних) типів акцентуації характеру. Загалом високий рівень саморегуляції поведінки мають 10 підлітків (9,43%), середній рівень ? 14 підлітків (13,20%), а низький рівень ? 82 підлітки (77,36% ) з нашої експериментальної групи. Тобто, більшість цих підлітків нетерпимі до критики, керуються тільки своїми бажаннями, нестримані, неадекватно реагують на складну ситуацію та без сторонньої допомоги не можуть знаходити з неї вихід.

Результати обробки “HAND-test” підтвердили, що в експериментальній групі більш схильними до агресивної поведінки є хлопці, а особливо у 12-13 та 14-15 років. Хлопці 10-11 років схильні до активного впливу на іншу людину, прихильно та позитивно ставляться до інших, демонстративні, а дівчата мають страхи перед агресією збоку інших. Хлопці 12-13 років прихильно і позитивно ставляться до інших, схильні до спілкування та до активних дій, а хлопці 14-15 років, навпаки, залежні та потребують допомоги з боку інших. Дівчата ж цього віку схильні до активного впливу на інших, прихильно та позитивно ставляться до них, схильні до спілкування. Був зафіксований низький рівень стурбованості станом свого здоров’я серед усіх підлітків нашої експериментальної групи. Аналіз цих вікових та статевих відмінностей вказує на потребу в урахуванні цих відмінностей при плануванні психокорекційної програми.

Статистична значущість результатів визначалася за допомогою t-критерію Стьюдента. Математична обробка даних проводилася з використанням електронних таблиць Microsoft Excel та на основі пакету програми SPSS 13.0.

Результати нашого дослідження дозволили з’ясувати, що складові когнітивного, емоційно-ціннісного та поведінкового компонентів взаємозалежні, впливають на формування образу “Я” та мають як вікову, так і гендерну специфіку.

У третьому розділі ? “Корекція образу “Я” акцентуйованих підлітків з девіантною” ? надано принципи, завдання психокорекційної програми, надається аналіз результатів формуючого етапу експерименту.

Серед 106 акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою, після бесід та роз?яснувальної роботи, взяти участь у психокорекційній програмі висловили бажання 94 підлітки (54 хлопця та 40 дівчат). Саме з цими підлітками були проведені співбесіди та анкетування, результатом проведення яких став висновок про те, що поведінка цих підлітків має ознаки соціальної дезадаптації. У таблиці 5 ми наводимо розподіл типів соціальної дезадаптації серед цих підлітків. В таблиці є скорочення: 1-й тип ? педагогічна занедбаність; 2-й тип ? дезадаптаційний вплив акцентуацій характеру, емоційна нестійкість; 3-й тип ? помилкова або ситуативна важковиховуваність; 4-й тип ? важковиховуваність.

Таблиця 5

Розподіл типів соціальної дезадаптації серед акцентуйованих підлітків, які брали участь у психокорекційній програмі

№ | Тип акцентуації | Типи соціальної дезадаптації

1-й тип | 2-й тип | 3-й тип | 4-й тип

Х | Д | Х | Д | Х | Д | Х | Д

1 | Епілептоїдний | 4,25 | ? | 4,25 | 4,25 | 1,06 | 2,13 | 3,19 | 1,06

2 | Лабільний | 1,06 | 2,13 | 1,06 | 5,32 | 1,06 | 2,13 | ? | ?

3 | Психастенічний | ? | 1,06 | 2,13 | ? | ? | ? | ? | ?

4 | Істероїдний | 1,06 | 2,13 | 4,25 | 3,19 | 2,13 | ? | 1,06 | ?

5 | Сенситивний | ? | 2,13 | ? | 4,25 | ? | ? | ? | ?

6 | Гіпертимний | 1,06 | ? | 2,13 | 2,13 | 1,06 | ? | ? | ?

7 | Шизоїдний | ? | ? | 3,19 | 1,06 | 1,06 | ? | ? | ?

8 | Гіпотимний | ? | ? | ? | 1,06 | ? | ? | ? | ?

9 | Нестійкий | ? | ? | ? | 1,06 | 1,06 | ? | ? | ?

10 | Шизоїдно-епілептоїдний | ? | ? | 2,13 | 1,06 | 1,06 | 1,06 | ? | ?

11 | Гіпертимно-істероїдний | 1,06 | ? | 3,19 | 2,13 | 1,06 | 2,13 | ? | ?

12 | Лабільно-нестійкий | 1,06 | ? | ? | ? | ? | ? | ? | ?

13 | Психастенічно-шизоїдний | 1,06 | ? | 3,19 | ? | 2,13 | 1,06 | ? | ?

14 | Епілептоїдно-істероїдний | ? | ? | 1,06 | ? | 1,06 | ? | ? | ?

15 | Гіпертимно-циклоїдний | ? | ? | 2,13 | ? | ? | ? | ? | ?

16 | Гіпотимно-нестійкий | ? | ? | ? | ? | 1,06 | ? | ? | ?

Всього (%): | 10,64 | 7,45 | 28,72 | 25,53 | 13,83 | 8,51 | 4,25 | 1,06

Як видно з таблиці 5, найбільша кількість підлітків епілептоїдного, лабільного, психастенічного, істероїдного, гіпертимного, шизоїдного (як чистих, так і змішаних) мають ознаки опору педагогічним впливам, який обумовлений наявністю у них акцентуацій характеру. Хлопці істероїдного, епілептоїдного, лабільного, гіпертимного, шизоїдного типів акцентуацій характеру (як чистих, так і змішаних) мають ознаки опору, який викликаний невмілими виховними впливами та потребують психокорекційної роботи з соціальним оточенням. Підлітки епілептоїдного, лабільного, істероїдного, сенситивного, гіпертимного та психастенічного типів акцентуації (як чистих, так і змішаних), в яких виявлений тип соціальної дезадаптації, обумовлений їхньою педагогічною занедбаністю, потребують комплексного психокорекційного впливу, як на їх особистісні структури, так і на соціальне оточення. Дійсно важковиховуваних підлітків в нашій групі встановлено 5 осіб ? 4 хлопця (епілептоїдного та істероїдного типів акцентуації) та 1 дівчина (епілептоїдного типу акцентуації).

Були сформовані 9 психокорекційних груп (від 8 до 10 підлітків у кожній групі), з урахуванням типу акцентуації та особливостей компонентів образу “Я” цих підлітків (типу девіантної поведінки, рівня самооцінки, рівня саморегуляції). За статевою ознакою групи були змішаними. Психокорекційна програма складалася: з індивідуальних бесід та консультацій з підлітками, а також з соціальним оточенням (батьками та вчителями), рольових вправ для акцентуйованих підлітків (ознайомлення підлітків з “сильними” та “слабкими” рисами власних акцентуацій та набуття вміння керування ними, тобто, посилювати “сильні” та послаблювати “слабкі” риси власного характеру), тренінгу “Формування образу “Я”.

Головні принципи побудови психокорекційної програми:

- принцип “тут і тепер”;

- принцип конфіденційності;

- принцип відвертості;

- принцип власної відповідальності;

У ході психокорекційної програми розв’язувалися наступні завдання:

- оволодіння соціально-психологічними знаннями;

- активізація захисних стратегій особистості, зняття емоційної напруги, недовіри, агресивності;

- розвиток здібності самопізнання та пізнання інших людей;

- підвищення уявлення особистої значущості, цінності;

- формування гармонійного образу “Я”.

Цикл тренінгових занять у одній групі був розрахований на 32 академічні години, заняття проводилися з інтервалом у 6-7 днів (із середньою тривалістю кожного заняття 1-1,5 години). При формуванні тренінгових груп ми звертали увагу як на тип акцентуації підлітка, так і на пов’язаний з ним тип девіантної поведінки. Наприклад, доцільно запобігати присутність у одній групі сенситивного акцентуанта з аутоагресивною поведінкою, та епілептоїдного з агресивною поведінкою; або лабільного акцентуанта з аутоагресивною поведінкою та істероїдного з делінквентною поведінкою. Ці підлітки потребують різного психокорекційного впливу, їм складно співіснувати у форматі тренінгових груп. При проведенні тренінгу “Формування образу “Я” була групова динаміка, а саме змінювався кількісний та якісний склад кожної із груп від першого етапу до останнього. Підлітки залишали тренінгові заняття з різних причин: як з приводу негативного ставлення взагалі до будь-яких корекційних втручань, так і з приводу великого спротиву до групової роботи. Також на їх рішення покинути заняття вплинули конфліктні взаємини, які у деяких з них склалися в групі. Таких підлітків було 31 (29,24%) ? 17 хлопців та 2 дівчини. Ті ж 75  підлітків (37 хлопців та 38 дівчат), які залишилися у психокорекційних групах, набралися досвіду знайомства один з одним, встановлення та дотримання правил групи, вміння сприймати зворотній зв’язок. Підлітки отримали досвід “знайомства” зі своїми почуттями, виробили вміння розпізнавати почуття, навчилися керувати ними, водночас навчаючись переживати їх. У підлітків були активізовані процеси самопізнання, самовизначення, самосвідомості, підвищення власної значущості, цінності впевненості в собі, була сформована мотивація самовиховання та саморозвитку. Підлітки набули вміння говорити про себе позитивно, був активізований процес самопізнання, саморозуміння та розуміння стану інших людей. Вони розвинули у собі вміння аналізувати свої особистісні якості, стали більш відвертими, навчилися визначати свої особистісні цінності, у них була сформована більш адекватна самооцінка. Проясненню власної Я-концепції та формуванню гармонійного образу “Я” найбільш сприяли вправи: “Хто Я?”, “Який Я?”, “Моє Я”, “Я ? подарунок для людства” та ін. Тобто, завдання психокорекційної програми по формуванню більш гармонійного образу “Я” було виконано.

Для визначення ефективності психокорекційної програми після перерви було проведено контрольне тестування серед підлітків, які приймали в ній участь. Розподіл рівнів самооцінки хлопців, які приймали участь у психокорекційній програмі до та після її проведення наведені у таблиці 6, у якій є скорочення: НВ ? неадекватно високий рівень самооцінки, НН ? неадекватно низький рівень самооцінки, А ? адекватний рівень самооцінки.

Таблиця 6

Рівні самооцінки хлопців, які приймали участь у психокорекційній програмі до та після її проведення (в %)

№ |

Тип акцентуації | до психокорекційної

програми | після психокорекційної програми

НВ | НН | А | НВ | НН | А

1 | Епілептоїдний | ? | 12 | ? | ? | 5,33 | 6,67

2 | Лабільний | ? | 6,67 | 1,33 | ? | 4,0 | 4,0

3 | Психастенічний | ? | 5,33 | ? | ? | 1,33 | 4,0

4 | Істероїдний | 2,67 | 1,33 | 1,33 | 1,33 | ? | 4,0

5 | Шизоїдний | ? | 5,33 | ? | ? | 2,67 | 2,67

6 | Нестійкий | ? | 2,67 | ? | ? | 1,33 | 1,33

7 | Гіпертимно-істероїдний | 2,67 | ? | 1,33 | 1,33 | ? | 2,67

8 | Психастенічно-шизоїдний | ? | 2,67 | ? | ? | 1,33 | 1,33

9 | Лабільно-істероїдний | 1,33 | ? | ? | ? | ? | 1,33

10 | Епілептоїдно-істероїдний | ? | 2,67 | ? | ? | ? | 2,67

Всього: | 6,67 | 38,67 | 4 | 2,67 | 16,0 | 30,66

Як видно з таблиці