Автореферат Розвиток голоценових грунтів середнього придніпров’я

Автореферат - Розвиток голоценових грунтів середнього придніпров’я

Загрузка...

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Національна Академія Наук України

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

Пархоменко Олександр Григорович

УДК 551.4:582.87 (048)

Розвиток голоценових грунтів середнього придніпров’я

11.00.04 – геоморфологія та палеогеографія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті географії НАН України.

Науковий керівник – доктор географічних наук

Матвіїшина Жанна Миколаївна,

Інститут географії НАН України,

завідувач відділу палеогеографії

Офіційні опоненти: доктор географічних наук

Чендєв Юрій Георгійович,

Бєлгородський державний університет,

професор кафедри;

доктор геол.-мін.н., професор

Адаменко Олег Максимович,

Івано-Франківський національний

технічний університет нафти і газу,

завідувач кафедри

Захист відбудеться “ 4 ” липня 2007 р. о 1000 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.163.02 Інституту географії НАН України

за адресою: 01034, м. Київ-34, вул. Володимирська, 44.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії НАН України (01034, м. Київ-34, вул. Володимирська, 44).

Автореферат розісланий “ 2 ” червня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат географічних наук,

старший науковий співробітник В.І. Передерій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вивчення особливостей і закономірностей розвитку грунтів у голоцені є основою для обґрунтування майбутніх трансформацій не лише грунтів, а й ландшафтів в цілому. Аналіз швидкості ґрунтоутворення, віку стадій еволюції та процесів трансформації ґрунтових тіл при зміні природних і антропогенних чинників, дослідження спрямованих змін голоценової природи надають можливість оцінити стійкість грунтів, темпи їх деградації та відновлення. У зв’язку з цим дослідження напрямків та мікроетапів еволюції грунтів голоцену є важливим науковим завданням, вирішення якого має істотне значення не тільки для палеогеографії, а й для геоморфології, археології та інших наук.

Останнім часом усе більше уваги приділяється необхідності застосування у дослідженнях голоценових грунтів результатів геоархеологічного напрямку. Це дає можливість з’ясувати не тільки спрямування змін грунтів, але й час їх трансформації, свідченням чого є археологічне датування.

Результати досліджень можуть бути використані при зніманні голоценових відкладів території України в рамках Геолкарта-200, що є актуальним на цей час.

Теоретичні положення дослідження ґрунтуються на загальних закономірностях і принципах, які розкриті в роботах М.Ф.Веклича, Ж.М.Матвіїшиної, Н.П.Герасименко, І.В.Іванова, О.Л.Александровського, В.А.Дьомкіна, Ю.Г.Чендєва та ін. Недостатня вивченість питання, дискусійність деяких теоретичних положень, зміни в методологічних підходах зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, а також необхідність подальшої розробки методичних аспектів для вирішення проблеми, що підтверджує доцільність подальшого вивчення особливостей формування голоценових грунтів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема пов’язана з НДР відділу палеогеографії Інституту географії НАНУ “Обгрунтування просторово-часової кореляції палеогеографічних умов четвертинного періоду рівнинної території України”, 2003-2005 рр. (рег. № 0103U000356); “Еволюція компонентів природного середовища на території України у пізньому плейстоцені-голоцені”, 2006-2008 рр. (рег. № 0106U000399) та госпдоговором “Науково-методичне забезпечення геоморфологічного картографування у масштабах 1 : 200 000 та 1 : 500 000 та картування голоценових утворень при регіональному геологічному вивченні території України”, 2004-2007 рр. (рег. №0104U006336), у виконанні яких дисертант брав безпосередню участь.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення просторово-часових закономірностей природної і антропогенної еволюції грунтів у голоцені на прикладі території Середнього Придніпров’я; встановлення первинних процесів грунтоутворення; обгрунтування змін у профілях різних типів грунтів, виявлення тенденцій змін давніх грунтів в порівнянні із сучасними; реконструкція голоценових грунтів і природних обстановок їх розвитку.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

· дослідити комплексом палеопедологічних методів голоценові грунти ключових ділянок на природних і археологічних об’єктах Середнього Придніпров’я;

· розв’язати питання діагностики процесів голоценового ґрунтоутворення за мікроморфологічними даними;

· виявити моно- та полігенетичні (еволюційні) лінії розвитку грунтів; визначити характерні особливості мікроетапності голоценового педогенезу території Середнього Придніпров’я;

· провести реконструкції умов природного середовища голоцену з метою прогнозів їх майбутніх змін.

Об’єктом дослідження є грунти різних стадій голоценового грунтоутворення на вододілах, терасах, заплавах річок, археологічних об’єктах.

Предмет дослідження – мікроетапи природної та антропогенної еволюції грунтів у голоцені.

Методи дослідження. Застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: системний підхід, структурний аналіз, палеопедологічний: макро- та мікроморфологічний (проаналізовано грунти під мікроскопом у 245 тонких зрізах (шліфах) із непорушеною будовою). Використані дані гранулометричного аналізу відкладів (87 зразків грунту), грунтово-геохімічного методу (визначення вмісту гумусу, фосфору, карбонатів у 34 зразках грунту). Для хронологічних побудов отримано 16 нових дат радіовуглецевого датування (С14).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у таких розробках:

1) поглиблено теоретико-методичні основи дослідження голоценового педогенезу з широким використанням мікроморфологічних даних;

2) виявлено тренди у трансформаціях макро- і мікробудови голоценових грунтів, що викликані змінами природного середовища і відображені у профілях грунтів різних типів (сучасних і давніх) на ключових ділянках;

3) досліджено еволюцію чорноземів, темно-сірих та інших грунтів для території Середнього Придніпров’я, встановлено коливальний характер змін, виявлено тренди розвитку в порівнянні із сучасними фоновими грунтами (ознаки як моногенетичної, так і контрастної еволюції грунтів);

4) вперше, для території Середнього Придніпров’я, на конкретних розрізах досліджено мікроморфологічні і хімічні властивості культурних шарів давніх поселень, виявлено антропогенні трансформації грунтів;

5) проведено зіставлення голоценових грунтів археологічних пам’яток території дослідження, виявлено лінії природної та антропогенної еволюції палеогрунтів у голоцені.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при вирішенні фундаментальних питань з історії розвитку грунтів, при розробці навчальних курсів з палеогеографії і вже використані УкрДГРІ у програмі розробки методичних основ геологічної зйомки голоценових утворень та у проведенні геоархеологічних реконструкцій палеоландшафтних умов існування давньої людини (Інститут археології НАНУ, Археологічна інспекція Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації) (м. Черкаси), Національний університет Києво-Могилянська академія (м. Київ), Історико-краєзнавчі музеї (мм. Фастів і Чигирин).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати отримані здобувачем особисто. В основу дисертації покладено фактичний матеріал, який отримано під час польових досліджень (30 ключових ділянок – 110 розрізів голоценових грунтів) і в результаті камерального опрацювання лабораторних, літературних, картографічних та фондових матеріалів. Особистий внесок автора полягає у: виявленні мікроморфологічних ознак грунтів окремих стадій розвитку; проведенні кореляції результатів даних радіовуглецевого датування і педологічних досліджень із даними археологічного датування; встановленні особливостей ритміки та спрямованості розвитку голоценових грунтів і відтворенні загальних рис природних обстановок за мікроетапами.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались та були опубліковані у матеріалах шести Міжнародних науково-практичних конференцій, зокрема: “Ландшафтознавство: традиції та тенденції” (Львів, 2004); “Сучасні проблеми і тенденції розвитку ґрунтознавства” (Чернівці, 2005); “Моніторинг небезпечних геологічних процесів та екологічного стану середовища” (Київ, 2004, 2005); “Теоретичні, регіональні, прикладні напрямки розвитку антропогенної географії та ландшафтознавства” (Кривий Ріг, 2005); “Сучасні проблеми геоекології та раціонального природокористування Лівобережної України” (Суми, 2006); “Проблемы древнего земледелия и эволюции почв в лесных и степных ландшафтах Европы” (Бєлгород, Росія, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 21 наукову працю, з них 9 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України (дві одноосібні). Особистий внесок в публікаціях 4,1 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (211 найменувань) і 13додатків. Загальний обсяг роботи 273 стор., в тому числі 165 стор. тексту, 56 рисунків та 8 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретико-методичні засади вивчення голоценових грунтів” розглянуто проблему періодичності голоценового педогенезу; проаналізовано розвиток теоретичних основ пелеогеографічного вивчення грунтів голоцену, виділено групи підходів щодо їх дослідження, проаналізовано наявні схеми етапності розвитку голоцену, поглиблено методичні основи палеогеографічного дослідження голоценових грунтів.

Вивчення голоценових грунтів – це комплексний багатоаспектний процес. У сучасній науковій літературі висвітлено значний досвід дослідження грунтів голоцену. На основі оцінки наукових літературних джерел вітчизняних і зарубіжних учених із палеогеографії, археології, геоморфології, історії виявлено недостатність наших знань про історію і розвиток голоценових грунтів, їх змін в часі і просторі для території Середнього Придніпров’я. Необхідність встановлення трендів розвитку грунтоутворення обумовлює проведення комплексних досліджень різнотипових голоценових грунтів. Воно дасть можливість не тільки всебічно охарактеризувати голоценові грунтові процеси, а й екстраполювати подальший розвиток грунтів на конкретній території.

У роботі ми дотримувались модифікованої схеми М.О.Хотинського (позначки у схемі періодизації Блітта-Сернандера), яку корелюємо зі схемою глобальної етапності голоцену М.Ф.Веклича, що є науковою базою для розробки регіональних і місцевих схем етапності розвитку голоценової природи України. Дослідження історії природи голоцену проведені на регіональних та локальних рівнях.

Голоценові палеогрунти не утворюють, подібно до плейстоценових, ритмічно побудованих лесово-грунтових серій. Різновікові голоценові грунти в більшості випадків полігенетичні, і, у кожному конкретному випадку, для вивчення природних та антропогенних процесів їх формування використовують комплекс методів, що дає можливість об’єктивно розчленувати голоценову товщу, виявити особливості і закономірності еволюції голоценових грунтів, спрямованість їх розвитку, встановити швидкість ґрунтоутворювальних процесів, визначити умови формування ґрунтового тіла для подальших реконструкцій палеокліматичних і палеоландшафтних обстановок минулого. Суттєвим є порівняння давніх голоценових грунтів із сучасними фоновими.

Суть мікроморфологічного аналізу (аналіз будови грунту у тонких зрізах шліфів під мікроскопом) полягає у виявленні діагностичних ознак похованих і сучасних грунтів, встановленні їх генезису тощо. У процесі дослідження проаналізовано розвиток і становлення цього підходу до вивчення грунтів. Еволюція розвитку і змістовна сутність кожного із етапів становлення мікроморфологічного підходу представлена на рис. . Приділена увага вивченню мікробудови, структури, форми агрегатів і міжагрегатних пор, розподілу заліза, мулу, типам новоутворень, співвідношенню скелету і плазми та ін. Використання даних радіовуглецевого датування (14С) дало можливість встановити абсолютний вік грунту, визначити етапи формування генетичних горизонтів грунтових профілів. Гранулометричний склад відкладів доповнив дані щодо прояву спрямування окремих процесів грунтоутворення. За допомогою грунтово-хімічних методів (визначення вмісту гумусу, фосфору, карбонатів тощо) вирішено питання стратиграфії грунтів, визначення тривалості та інтенсивності природних процесів грунтоутворення, трансформації їх під впливом діагенезу. Грунтово-геохімічні аналізи дозволили визначити контури розміщення культурного прошарку давнього поселення тощо.

Рис. 1. Етапи мікроморфологічного дослідження грунтів голоцену.

Другий розділ “Результати дослідження голоценових грунтів на ключових ділянках сучасних природних зон Середнього Придніпров’я” присвячено аналізу голоценових грунтів зони мішаних лісів (опорні розрізи Київського Полісся, Чернігівського Полісся) та лісостепової зони (опорні розрізи Київської височинної, Центрально-Придніпровської височинної, Східно-Полтавської височинної фізико-географічних областей) (рис. ). В дослідженнях еволюції голоценового педогенезу території Середнього Придніпров’я виділено три підходи. Перший із них полягає у застосуванні порівняльного аналізу генетичного профілю грунтів, похованих під курганами, валами городищ, із профілями фонових грунтів (метод хронорядів). Виходячи з цього можемо судити про інтенсивність, спрямованість голоценового педогенезу території Середнього Придніпров’я.

Другий підхід полягає в аналізі серій грунтів, похованих у природних відкладах (переважно, в заплавному алювії). Чергування грунтів та шарів алювію свідчить про циклічні коливання клімату й пов’язані з ними зміни процесів грунтоутворення. Третій підхід – аналіз грунтів на місці давніх поселень, дослідження умов залягання культурного шару.

Рис. 2. Розрізи голоценових грунтів Середнього Придніпров’я, досліджені автором

Умовні позначення: фізико-географічне районування: 1. Зона мішаних лісів. І –Київське Полісся. ІІ – Чернігівське Полісся. 2. Лісостепова зона. ІІІ – Північно-Східна височинна область. ІV – Київська височинна область. V – Центральнопридніпровська височинна область. VI – Північно-Придніпровська терасова низовинна область. VIІ – Північно-Полтавська низовинна область. VIІІ – Східно-Полтавська височинна область. IX – Південно-Придніпровська терасова низовинна область.

МЕЖІ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ | 2 – дані радіовуглецевого датування (С14) | · зон

· областей |

Палеоліт Епоха бронзи

Неоліт Ранній залізний вік

Енеоліт Середньовіччя | Досліджені автором ґрунти на: природних об’єктах археологічних об’єктах

РОЗРІЗИ ГОЛОЦЕНОВИХ ГРУНТІВ

1. біля с. Літочки; 2. с. Літки; 3. с. Стоянка; 4. с. Музичі; 5. с. Круглик; 6. с. Ходосівка; 7. с. Велика Бугаївка; 8. с. Заріччя; 9. с. Погреби; 10. с. Кодаки; 11. курган Лядвига; 12. Малополовецький археологічний комплекс; 13. с. Лосятин; 14. с. Томилівка; 15. Рожана Криниця (біля с. Григорівка); 16. с. Бучак; 17. с. Гінці; 18. с. В’язівок; 19. Більське городище; 20. с. Старосілля; 21. с. Петропавлівка; 22. с. Моринці; 23. с. Лисянка; 24. с. Дзензелівка; 25. с. Шарин; 26. с. Тальянки; 27. с. Добрянка; 28. с. Лоташеве; 29. Мотронинське городище; 30. м. Чигирин.

Виявлені нами мікроморфологічні особливості у складенні і співвідношенні скелету і плазми, форм агрегованості і пористості, розподілу органічної речовини (в т. ч. гумусу), мінерального скелету, новоутворень, розподілу глин дали можливість провести діагностику палеогрунтів, встановити їх генезис, що є важливою основою для встановлення первинних ґрунтоутворювальних процесів і виявлення рис діагенезу, уточнення типу грунтів. Так, найпоширенішим типом грунтів для лісостепової зони території Середнього Придніпров’я є – чорноземи, для яких характерне високе положення карбонатного ілювію, наявність складних мікроагрегатів по всьому профілю, розвинена система між- і внутрішньоагрегатних пор. Нами виявлено важливі діагностичні риси текстурно-диференційованих грунтів – дерново-підзолистих і зокрема сірих лісових, для яких характерні плитчасто-губчаста структура глин із простими мікроагрегатами I-II порядків, “відмиті” мікроділянки у гумусово-перехідному горизонті (переміщення гумусово-глинистої плазми) із призматичними блоками в ілювіальному горизонті, які оконтурені плівками оксидів заліза та органо-глинистої речовини. Глинисто-ілювіальний горизонт характеризується наявністю значного вмісту глинистих кутан ілювіювання.

У третьому розділі “Реконструкція етапності розвитку голоценових грунтів Середнього Придніпров’я” проаналізовано зміни грунтів у ранньому (пребореал, бореал), середньому (атлантичний, суббореальний періоди) і пізньому (субатлантичний період) голоцені; проведено реконструкцію природних обстановок розвитку грунтів голоцену для конкретних ключових ділянок. Значний інтерес складають поширені на території Середнього Придніпров’я різноманітні сучасні лісостепові ландшафти, як результат історичного розвитку природи в голоцені під впливом природних і антропогенних факторів. Саме тут виявляються сліди процесів контрастної еволюції грунтів (табл. ). В результаті проведених досліджень грунтів курганів і валів епохи бронзи і раннього залізного віку встановлено, що еволюція грунтів лісостепу Середнього Придніпров’я була неоднаковою.

Виявлені випадки полігенетичної (похований та фоновий грунти різняться між собою – розрізи біля сс. Круглик, Бучак, Рожана Криниця, Моринці, Шарин, Мотронинське городище) та моногенетичної лінії еволюції розвитку грунтів території дослідження (грунти можуть бути подібними – курган Лядвига, розрізи біля сс. Дзензелівка, Тальянки, Малополовецький археологічний комплекс, Більське городище тощо). У цьому ж проявляється просторова диференціація виявлених еволюційних змін грунтів (рис. ). Так, на ділянках, де протягом голоцену зберігалась степова рослинність, зміни грунтів були незначними. На інших ділянках лісостепу встановлено трансформацію чорноземів вилугуваних, опідзолених у сірі, темносірі лісові або дерново-підзолисті грунти (з вираженою текстурною диференціацією). Ця еволюція відноситься до порівняно недавнього (післяскіфського) часу. Дані відображають тенденцію еволюції грунтів лісостепу, пов’язану зі змінами клімату у пізньому голоцені.

Значний інтерес являють результати вивчення грунтів давніх поселень. Вони стосуються лише антропогенних процесів трансформації грунтів. Результати дослідження грунтів на археологічних об’єктах різного віку, від енеоліту до пізнього середньовіччя, дозволили встановити, що під впливом людини на місці давніх поселень збільшився вміст фосфору, зросла

Таблиця 1

Порівняльна характеристика похованих і фонових грунтів – показників контрастної еволюції грунтоутворення у голоцені на території Середнього Придніпров’я

потужність грунтів, що пов’язано з привнесенням мінерального матеріалу людиною (7-8на поселеннях енеоліту, до 54– середньовіччя).

Рис. . Інтервали розвитку досліджених похованих грунтів у відповідності з фоновими грунтами (кольором подано характер (тип) грунтоутворення (степовий, лісовий, заплавний): Чм.-к. – чорнозем міцелярно-карбонатний; СЛ (д.-с.) – сірий лісовий (дерново-слабопідзолистий); Чт – чорнозем типовий; Чз – чорнозем звичайний; Чо – чорнозем опідзолений; СсЛ – світлосірий лісовий; ТсЛ – темносірий лісовий.

Приріст потужності грунтів на місці поселень незначний (5-10 см) і за величиною поступається потужності культурного шару, який іноді залягає на великій глибині, що можна пояснити еоловим принесенням дрібнозему або зоотурбаційними процесами. Для того, щоб визначити вплив культурного шару на грунтовий профіль нами зіставлено потужності гумусових горизонтів грунтів на давніх поселеннях різного віку з фоновими грунтами, які розміщені за межами поселення. Встановлено, що в усіх випадках потужність грунту на поселеннях була більшою за таку у фонових грунтах (табл. ).

За даними вивчення грунтів давніх поселень, у більшості випадків спостерігається зміна педогенезу в бік більшого прояву процесів накопичення гумусу, зниження вилугуваності. У порівнянні з фоновими, грунти давніх поселень належать типам і підтипам, що формувалися у посушливіших умовах. Подібна трансформація грунтів отримала назву проградації. Сучасний етап розвитку природи характеризується все більшим впливом людини на рослинний покрив і заміною природної лісової рослинності на вторинну безлісу лучну.

Встановлено, що на межі переходу від плейстоцену до голоцену грунтоутворення було пригнічене, переважали процеси знесення і накопичення відкладів, кріогенезу.

Таблиця 2

Морфометричні характеристики похованих та фонових грунтів на давніх поселеннях території Середнього Придніпров’я

Давнє поселення, епоха | Глибина залягання культурного шару (см) | Тип грунту і потужність гумусованої

товщі (см) (H+Hp+Ph) | Відношення потужностей грунтів на давньому поселенні до фонових | На поселенні | Фонового грунту | 1. Неоліт:

біля с. Добрянка |

40-90 |

Чт, Д 140 |

Л, ЛЧ 100 |

1,40 | 2. Енеоліт (трипілля):

біля с. Тальянки

біля с. Петропавлівка

біля с. Шарин |

20-55

25-50

50-60 |

Чз, Чв, ЛЧ 120

Чт 140

Чт 105 |

Чт 110

Л 130

----- |

1,09

1,08

Середнє 1,085

3. Епоха бронзи:

біля с. Шарин

Малополовецький археологічний комплекс

біля с. Лисянка |

35-40

40-60

30-65 |

Чт 105

Чт, Чм.-к. 110

Чз105 |

-----

Чз 100

Чт, СЛ 100 |

1,10

1,05

Середнє 1,075

4. Ранній залізний вік:

Більське городище

біля с. Бучак

біля с. Григорівка (Рожана Криниця) |

20-60

25-45

20-65 |

ЛЧ 100

ТсЛ, Чо 100

ЛЧ, Д-П 120 |

Чз 90

Д 75

Чоп 100 |

1.11

1,33

1,2

Середнє 1,21

5. Пізнє Середньовіччя:

м. Чигирин

біля с. Лисянка |

15-35

10-30 |

Д 110

ЛЧ 140 |

ЛЧ 65

Чт 100 | Середнє 1,54

1,69

1,40 |

У першому стадіалі – давньому дріасі (DR-1), у відкладах спостерігається низький вміст гумусу, максимальне збагачення карбонатами, оксидами натрію та сірки, що є свідченням посушливості клімату. Пізньопалеолітична людини змушена була оселятися біля водойм (розріз біля с. Добрянка). Пізніше, у белінгу (BL – 13,3-12,5 тис. років тому) в результаті потепління збільшилось поширення лісових угрупувань, що знайшло відображення у профілі малопотужних (ембріональних) грунтів, яким властиве вилуговування, слабке гумусонакопичення та оглеєння. З часом, у аллереді (AL – 12,0-11,2 тис. років тому) з’являється ініціальна текстурна диференціація ґрунтового профілю, який формується при близькому заляганні прошарку багаторічної мерзлоти, з ознаками гідроморфізму (за даними Н.П. Герасименко).

У ранньому голоцені – пребореалі (ВР – 10,3-9,0 тис. років тому) внаслідок коливального прогресуючого росту температур грунтовий профіль безперервно розвивався в напрямі збільшення потужності і диференційованості, бурі рендзини чергувалися з дерново-карбонатними грунтами, які змінилися у бореальний період (ВО) лучними з покращеними умовами гумусонакопичення.

Атлантичний період (АТ – 4800-7800 років тому) був найтеплішим періодом у голоцені. У лісостеповій зоні Середнього Придніпров’я в термічний максимум, на початку аридизації клімату в АТ-3 (hlb15 і hlb16) формувалися профілі чорноземів під ландшафтами степів і остеповілих лук (розрізи біля сс. Круглик, Шарин, Добрянка тощо).

Грунти другої половини голоцену – раннього суббореалу (SB-1, hlb22) розвивалися на заплавах в умовах підвищеного зволоження, періодичного накопичення гумусу, що є характерним для лучно-болотних грунтів (розріз заплави р. Ірпінь біля с. Стоянка). Пізніше, в результаті підвищення зволоження, вони були перекриті заплавним алювієм. Подальші зміни у SB-2 (hlb24) призводять до осушення заплав, формування мулувато-болотних і дерново-підзолистих грунтів, про що свідчать макро- та мікроморфологічні ознаки. Одночасно з цим, у зоні лісостепу території Середнього Придніпров’я завершується формування профілів чорноземів типових (біля с. Шарин), чорноземів звичайних (курган Лядвига), чорноземів міцелярно-карбонатних (с. Круглик). На початку SB-3 (hlb25) відбувається накопичення алювію на заплавах проток Любич і Ратна біля сс. Літки, Літочки. У зоні лісостепу починається формування профілю лучно-чорноземного грунту (Більське городище) і завершується формування профілю чорнозему типового (Малополовецький археологічний комплекс на Фастівщині). Це була волога фаза. Під час незначного збільшення посушливості клімату у другій половині SB-3 завершується формування профілю лучно-чорноземного грунту (Більське городище). Процеси лісового педогенезу змінилися гумусонакопиченням (лучний або степовий педогенез).

На переході до пізнього голоцену – субатлантичного періоду (SA), відбувається зміна чорноземів, похованих під валами раннього залізного віку (біля сс. Круглик, Моринці), текстурно-диференційованими сірими лісовими або дерново-слабопідзолистими грунтами –полігенетична лінія еволюції грунтів території Середнього Придніпров’я. Одночасно з цим, фіксується і моногенетична лінія еволюції грунтів на прикладі кургану Лядвига (похований звичайний чорнозем, фоновий – чорнозем типовий). Під курганами початку субатлантичного періоду (SA-1) в лісостеповій зоні території дослідження сформовано профілі лісових грунтів (темносірий лісовий грунт під курганом раннього залізного віку біля с. Дзензелівка; чорнозем опідзолений під валом давнього скіфського городища біля с. Моринці). Ці грунти формувалися, подібно до чорнозему міцелярно-карбонатного біля с. Круглик, тривалий ранньо-середньоголоценовий час.

Отримані результати свідчать про синхронні та різноспрямовані (моно- і полігенетичні) лінії еволюційного розвитку грунтів у голоцені на території Середнього Придніпров’я. В субатлантичний період, скоріш за все, в районі давніх поселень поширювалося землеробство, відбувалося зведення лісів, розширювалися ареали вторинної трав’яної рослинності (остеповіння). Це пов’язано з антропогенним тиском на грунти і ландшафти в цілому. Отримані палеогеографічні реконструкції дозволяють нам зробити припущення про те, що найбільш помітні зміни грунтоутворення у голоцені фіксуються в районах міграції меж природних зон – лісової та степової.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв’язно важливе наукове завдання, що полягає у виявленні просторово-часових закономірностей розвитку голоценових грунтів в межах території Середнього Придніпров’я і має істотне значення для розвитку палеогеографії.

Результати дослідження еволюції голоценових грунтів і проведені реконструкції природних обстановок розвитку грунтів голоцену території Середнього Придніпров’я дали можливість зробити такі висновки.

1. Об’єктивне розчленування голоценових товщ, виявлення особливостей і закономірностей еволюції голоценових грунтів, швидкості і спрямування ґрунтоутворювального процесу, визначення умов формування ґрунтових тіл для подальших реконструкцій палеокліматичних і палеоландшафтних обстановок минулого можливі за результатами комплексних палеогеографічних досліджень. Діагностичні ознаки похованих грунтів (мікробудова, структура, форми агрегатів і міжагрегатних пор, розподіл заліза, мулу, типи новоутворень, співвідношення скелету і плазми) дають можливість встановити їх генезис. Абсолютний вік грунту встановлюється, а визначення етапів формування генетичних горизонтів профілів грунтів здійснюється з використанням даних радіовуглецевого датування. Дані щодо спрямування окремих процесів грунтоутворення доповнюються характеристикою гранулометричного складу відкладів. Грунтово-хімічні методи (визначення вмісту гумусу, фосфору, карбонатів) дають можливість з’ясувати питання стратиграфії грунтів, визначити тривалість та інтенсивність природних процесів грунтоутворення, виявити трансформацію їх під впливом діагенезу. Грунтово-геохімічні методи дозволяють визначити контури розміщення культурного прошарку давнього поселення тощо.

2. У межах Середнього Придніпров’я основними об’єктами дослідження історії голоценового педогенезу є: а) заплавні грунти, б) грунти поховані під курганами і захисними валами, в) грунти давніх поселень. Вони різняться за змістом палеопедологічної інформації. Грунти, поховані під заплавним алювієм, свідчать про коливання клімату і пов’язані з ними зміни процесів утворення грунтів та накопичення алювію; грунти, поховані під курганами і валами городищ – про стадії педогенезу і загальну його спрямованість протягом другої половини голоцену; грунти на місці давніх поселень – про спрямування антропогенних впливів на них та ландшафти в цілому.

3. Дані по окремих опорних і додаткових середньо- та пізньоголоценових розрізах грунтів заплав дають можливість зробити припущення про чергування етапів педо- і седиментогенезу. Подібність у хронології формування заплавних грунтів протоки Любич та річок центру Руської рівнини свідчить про синхронність їх утворення. Вона виявлена за багатьма розрізами заплав регіону і пояснюється змінами клімату протягом голоцену. Аналіз результатів по Ірпеню та Літках, обгрунтованих даними радіовуглецевого датування, дав можливість зробити припущення про наступні інтервали часу формування грунтів: верхній грунт формувався за останні століття, другий – 1800-2700 років тому, третій – 3000-5000 років тому. Нами підтверджено, що грунти досліджених заплав формувалися у мікроетапи голоцену hlc14, hlc12, hlb26, hlb24, hlb22, hlb14, перешаровані між собою прошарком алювію мікроетапів hlc15, hlc13, hlc11, hlc14, hlb25, hlb23, hlb21, hlb15. Періоди накопичення алювію і поховання грунтів відповідають періодам похолодання та зволоження, а періоди утворення грунтів заплав – періодам посушення та змен-шення зволоження клімату.

4. Дані порівняльного аналізу генетичного профілю грунтів, похованих під курганами та валами городищ, із профілем фонових грунтів свідчать про етапність природної (у грунтах під курганами, валами давніх городищ) та антропогенної еволюції ландшафтів (у грунтах давніх поселень). При цьому похований та фоновий грунти різняться між собою (розрізи біля сс. Круглик, Бучак, Рожана Криниця, Моринці, Шарин, Мотронинське городище), тобто має місце полігенетична еволюція розвитку грунтів. В іншому випадку грунти можуть бути подібними (курган Лядвига, розрізи біля сс. Дзензелівка, Тальянки, Малополовецький археологічний комплекс, Більське городище) – це моногене-тична еволюція розвитку грунтів. Проявляється просторова диференціація виявлених еволюційних змін грунтів. Антропогенні зміни грунтів знайшли відображення у їх морфологічних, хімічних властивостях (проградованість, збільшена потужність ґрунтового профілю, гумусованість, підвищений вміст фосфору тощо), що виявляється на археологічних об’єктах при порівнянні їх із фоновими, незміненими грунтами території Середнього Придніпров’я. Збільшення потужності грунтів пов’язане з привнесенням мінерального матеріалу людиною (7-8% на поселеннях енеоліту, до 54% – середньовіччя).

5. Мікроетапність у другій половині голоцену є однією з найважливіших рис розвитку природи в цілому та грунтів у цей час. Прояви мікроетапності педогенезу виявлено в субаеральних грунтах другої половини середнього (суббореальний) і пізнього (субатлантичний періоди) голоцену на території Середнього Придніпров’я під курганами та валами епохи бронзи й раннього залізного віку. В середньому голоцені (6-5 тис. років тому) відбулося потепління клімату (формувалися профілі чорноземних грунтів); у пізньому голоцені (післяскіфський час, субатлантичний період) це потепління змінилося похолоданням, що призвело до експансії лісових масивів на степові ділянки і спричинило трансформацію чорноземів у текстурно-диференційовані грунти (дерново-підзолисті, сірі лісові тощо). Останнім часом, внаслідок поширення опосередкованого антропогенного впливу на природу (як правило, вирубування лісів), спрямованість голоценового педогенезу є інверсійною. Свідченням цього – наступання степових ділянок на лісові, зміна сірих лісових грунтів на чорноземи (розріз біля сіл Шарин і Григорівка – багатошарового поселення Рожана Криниця).

6. Результати дослідження голоценових грунтів під курганами й валами епохи бронзи та раннього залізного віку в археологічних розрізах у межах території Середнього Придніпров’я свідчать про зональну спрямованість педогенезу в другій половині голоцену. Педогенез суббореального і початку субатлантичного періодів розвивався в умовах більшої участі степових ценозів (більш посушливий клімат). У суббореалі (SB) в лісостеповій частині регіону дослідження завершується формування профілів чорноземів (розрізи біля сс. Круглик, Шарин, Добрянка), що відбувалося під степовою або лучно-степовою рослинністю. В пізньоскіфський час (2500-2300 років тому) на території багатьох із досліджених об’єктів грунти трансформуються у чорноземи опідзолені, сірі лісові або дерново-слабопідзолисті. В першому варіанті грунти, поховані під валом і курганом, у порівнянні з фоновим грунтом подібні між собою (чорнозем – чорнозем), або ж в іншому – відрізняються: (а) чорнозем – сірий лісовий грунт, (б) темносірий – сірий лісовий грунт. Особливості давніх різновікових грунтів різних мікроетапів та реконструкція палеоприродних обстановок минулого слугує основою для прогнозів змін грунтоутворення і природи в цілому.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Александровський О., Пархоменко О., Ковалюх М. Динаміка розвитку грунтів заплави р. Ірпінь у голоцені. //Фізична географія та геоморфологія. Київ: ВГЛ Обрії. – 2004. - Вип.46. – Т.2. – С. 13 – 18. (Особистий внесок: макроморфологічний опис грунтів).

2. Герасименко Н.П., Матвіїшина Ж.М., Пархоменко О.Г. Ландшафтно – кліматичні зміни голоцену у Середньому Придніпров’ї відображені у стадійності розвитку грунтів. // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії. – 2005. – Вип. 47. – С.93 – 100. (Особистий внесок: мікроморфологічний аналіз палеогрунтів долини р. Ірпінь).

3. Матвіїшина Ж.М., Пархоменко Ж.М., Куштан Д. П. Вивчення голоценових відкладів археологічного пам’ятника давнього поселення біля с. Шарин на Черкащині // Географія і сучасність: Зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова. – Серія 4. – 2005. Вип. 14. – С. 86-93. (Особистий внесок: мікроморфологічний аналіз грунтів).

4. Матвіїшина Ж.М., Пархоменко О.Г., Петрашенко В.О. Палеопедологічні дослідження багатошарової археологічної пам’ятки природи й етнографії “Рожана Криниця” на Черкащині // Географія і сучасність. Зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова. – К.: Вид-во Нац. пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова Серія 4 – 2006. Вип. 15. – С. 35-46. (Особистий внесок: польові дослідження, аналіз даних мікроморфологічного і гранулометричного складу відкладів).

5. Матвіїшина Ж.М., Пархоменко О.Г., Лисенко С.Д. Археологічні пам’ятки Київщини і природні умови проживання людини з пізнього палеоліту // Київський географічний щорічник. Наук. зб. – К.: КВ УГТ. – 2006. Вип. 6. – С. 82-101. (Особистий внесок: польові дослідження, опис грунтів).

6. Пархоменко О.Г. Результати дослідження голоценових грунтів на археологічних пам’ятках Середнього Придніпров’я // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії. – 2006. – Вип. 51. – С. 152-156.

7. Пархоменко О.Г. Мікроморфологічні особливості голоценового педогенезу заплави протоки Ратна (пониззя Десни) // Географія і сучасність: Зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова. – Серія 4. – 2006. – Вип. . – С. 57-62.

8. Матвіїшина Ж.М., Пархоменко О.Г. Педогенез та етапність формування голоценових відкладів на заплаві нижньої Десни (на матеріалах розрізів заплави протоки Любич) // Наук. віс. Чернівецького Нац. ун-ту: Зб. наук. праць. Біологія. – Чернівці: “Рута”, 2005. – Вип. 251. – С. –62. (Особистий внесок: мікроморфологічний аналіз, схема узагальнення даних).

9. Матвіїшина Ж.М., Пархоменко О.Г. Голоценові грунти давніх поселень на Полтавщині (на прикладі Бєльського городища) // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 160-річчю з дня народження В.В. Докучаєва .– Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка. – 2006. – С. –109. (Особистий внесок: порівняння профілів похованих грунтів із сучасним).

10. Матвиишина Ж.Н., Пархоменко А.Г. Голоценовые почвы Киевщины // Проблемы древнего земледелия и эволюции почв в лесных и степных ландшафтах Европы: материалы Междунар. науч. семинара; Белгород: Изд-во БелГУ. – 2006. – С. 98–105. (Особистий внесок: польові дослідження, матеріали по конкретних ключових ділянках).

11. Пархоменко О.Г. Грунт як індикатор змін ландшафтів території Середнього Придніпров’я // Матеріали наукової конференції “Молоді науковці – географічній науці”– К.: ВГЛ “Обрії”. – 2006.– С. –153.

АНОТАЦІЯ

Пархоменко О.Г. Розвиток голоценових грунтів Середнього Придніпров’я – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.04 – геоморфологія та палеогеографія. – Інститут географії НАН України. Київ, 2007.

Дисертацію присвячено визначенню трендів еволюції голоценових грунтів Середнього Придніпров’я. Досліджено генетичні профілі голоценових грунтів: 1) похованих під курганами, захисними валами давніх городищ (у порівнянні з фоновими грунтами за їх межами); 2) серіях грунтів, похованих в природних відкладах (переважно в заплавному алювії); 3) грунтах на місці давніх поселень людини у горизонтах залягання культурного шару. Застосовано комплекс методів: палеопедологічний (макро- та мікроморфологічний), грунтово-геохімічний, грунтово-археологічний; наведено результати визначення магнітної сприйнятливості, вмісту важких металів, радіовуглецевого датування та ін. Виявлено синхронність та різноспрямованість (моно- і полігенетичну) ліній еволюційного розвитку голоценових грунтів, тренди змін їх макро- і мікробудови на території дослідження. Визначено морфологічні і хімічні властивості (проградованість, збільшена потужність ґрунтового профілю, гумусованість, підвищений вміст фосфору тощо) культурних шарів та ознаки антропогенного впливу на грунти давніх поселень. Проведено реконструкції умов природного середовища голоцену.

Ключові слова: голоцен, мікроетапність, еволюція грунтів, тренди розвитку, мікроморфологія, палеогеографічні реконструкції, геоархеологія.

АННОТАЦИЯ

Пархоменко А.Г. Развитие голоценовых почв Среднего Приднепровья. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.04 – геоморфология и палеогеография. Институт географии НАН Украины. Киев, 2007.

Диссертация посвящена определению трендов эволюции голоценовых почв Среднего Приднепровья. Исследованы генетические профили голоценовых почвенных образований на территории Среднего Приднепровья для реконструкции изменений почв и условий почвообразования: 1) почв, погребённых под курганами, защитными валами древних городищ (в сравнении с фоновыми почвами за их пределами); 2) сериях почв, погребённых в природных отложениях (преимущественно в пойменном аллювии); 3) почв на месте древних поселений в горизонтах залегания культурного слоя. Применён комплекс общенаучных и специальных методов: палеопедологический (макро- и микроморфологический), почвенно-археологический, почвенно-геохимический, использованы результаты определения магнитной восприимчивости, содержания тяжёлых металлов, радиоуглеродного датирования и др.

Охарактеризованы процессы развития почв Среднего Приднепровья отдельных этапов голоцена (атлантический, суббореальный, субатлантический периоды). В раннем голоцене, вследствие колебательного прогрессивного роста температур, почвенный профиль развивался в направлении увеличения мощности и дифференцированости. Атлантический период (средний голоцен) был наиболее тёплым. Во время термического максимума в лесостепной зоне формировались профили чернозёмов под ландшафтами степей и остепнённых лугов. Для почв второй половины голоцена на территории Среднего Приднепровья были характерны процессы, связанные с активным гумусонакоплением в условиях увеличенного увлажнения и повышеного гидроморфизма (развивались лугово-болотные, луговые, лугово-чернозёмные, темно-серые лесные и др. почвы). Вместе с этим, в зоне лесостепи, завершилось формирование профилей чернозёма типичного, чернозёма обыкновенного и мицелярно-карбонатного. В субатлантическом периоде происходила трансформация чернозёмов в текстурно-дифференцированые серые лесные или дерново-слабоподзолистые почвы.

Сделаны выводы о синхронности и разнонаправленности линий эволюционного развития почв в голоцене на территории Среднего Приднепровья. Проведенные палеогеографические реконструкции разрешают сделать вывод о том, что наиболее существенные изменения почвообразования в голоцене фиксируются в районах миграции границ природных зон – лесной и степной.

Ключевые слова: голоцен, микроэтапность, эволюция почв, тренды развития, микроморфология, палеогеографические реконструкции, геоархеология.

SUMMARY

ParhomenkoDevelopment of Holocene soils in the Middle Prydniprov’ye area – Manuscript.

Dissertation for degree of Candidate of Geographical Science. Speciality 11.00.04 – Geomorphology and Paleogeography, Institute of Geography of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

Dissertation is devoted to definition of trends of evolution of holotsen soils of Middle Pridniproviy. The genetic structures of holotsen soils are investigated: 1) buried under mounds, protective shaft ancient settlements (in comparison with background soils behind their borders); 2) series of soils, buried in natural adjournment (basically in terrace alluvia); 3) soils on a place of ancient settlements of the people in horizons of deposits of a cultural sphere. Complex of methods are used: paleopedologic (macro- and micromorphological),soil-geochemical, soil-archeological; the results of definition of a magnetic susceptibility, contents of heavy metals, radiocarbon dating etc. are given.

Synchronism and different direction (mono- and polygenetic) lines of evolutionary development of holotsen soils, trends of changes them macro- and microstructure on territory Middle Pridniproviy are determined. The morphological and chemical properties (gradation, increased capacity of soil structure, humus structure, increased the contents of ftor etc.) cultural spheres and properties of anthropogenous influence on ground of ancient settlements are determined. The reconstruction of conditions of natural environment of holotsen is carried out.

Key words: Holocene, microstage, soil evolution, development trend, micromorphology, paleogeographical reconstruction, geoarchaeoloigy.

��
��...

Наступні 7 робіт по вашій темі:

▪ удосконалення механізмів розвитку регіональних продовольчих ринків (на матеріалах Вінницької області) - Автореферат - 21 Стр.
▪ Рецепція прози Ігоря Качуровського в англомовному світі (на матеріалі перекладів романів “Шлях невідомого”, “По той бік безодні”) - Автореферат - 25 Стр.
▪ Болеани G – просторів - Автореферат - 16 Стр.
▪ Кардіогемодинамічні зміни у здорових осіб та хворих на артеріальну гіпертензію в умовах компресійного впливу на передню черевну стінку - Автореферат - 29 Стр.
▪ КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ АМІЗОНУ ТА БІФІФОРМУ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГЕРПЕТИЧНИХ СТОМАТИТІВ У ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ - Автореферат - 28 Стр.
▪ історія СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ НАУКОВИХ ОСНОВ автоматизації технологічних процесів у птахівництві - Автореферат - 32 Стр.
▪ ЦИТОЛОГІЧНІ ТА ІМУНОЦИТОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕПІТЕЛІЮ ШИЙКИ МАТКИ І ЦЕРВІКАЛЬНОГО КАНАЛУ ЖІНОК ФЕРТИЛЬНОГО ВІКУ ПРИ ВІРУСНОМУ ТА БАКТЕРІАЛЬНОМУ ІНФІКУВАННІ - Автореферат - 26 Стр.