НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

РУСАН Віталій Миколайович

УДК 332.33:332.365

РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РАЦІОНАЛЬНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

КРИСАЛЬНИЙ Олександр Васильович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу науково-організаційного

забезпечення

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

ФЕДОРОВ Микола Миколайович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу земельних відносин

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

РАТОШНЮК Тетяна Миколаївна,

Інститут сільського господарства Полісся УААН,

старший науковий співробітник відділу економіки

Захист відбудеться 23 жовтня 2007 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кімн. 317

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212).

Автореферат розісланий 21 вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі становлення і розвитку сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової економіки, формування багатоукладного господарювання на основі впровадження різних організаційно-правових структур, що функціонують на засадах приватної власності, особливого значення набуває організація ефективного використання наявних земельних ресурсів як основного специфічного засобу розвитку суспільного виробництва на селі.

Враховуючи високу інтенсивність використання сільськогосподарських угідь, територіальна розораність яких становить понад 77%, а ерозійними процесами охоплено майже 25% земель сільськогосподарського призначення, надзвичайно важливою є організація раціонального землекористування сільськогосподарських товаровиробників. В його основі мають гармонійно поєднуватись економічна заінтересованість землекористувачів у отриманні стабільних урожаїв та сучасні екологічні вимоги щодо охорони й підвищення родючості грунтів.

Проблеми раціонального використання земельних угідь сільськогосподарськими підприємствами та відносин, що виникають між людьми в процесі суспільного виробництва, постійно привертали увагу вчених. Серед класиків їх вивченням займались Д.Рікардо, К.Маркс, П.А. Столипін, М.І. Туган-Барановський, О.В. Чаянов, О.М. Енгельгардт, В.В. Докучаєв; вчені радянської епохи – М.М. Сибірцев, В.Р. Вільямс, П.Ф. Ведєнічев, М.Ф. Реймерс, О.Ф. Балацький, Т.С. Мальцев, Ф.Т. Моргун та ін. Серед сучасних вчених слід виділити В.Г. В’юна, В.А. Борисову, О.Л. Кашенко, П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка, М.М. Федорова, О.В. Крисального, І.І. Лукінова, В.М. Трегобчука, Л.Я. Новаковського, Д.С. Добряка, І.А. Розумного, А.М. Третяка, C.І. Дорогунцова, Ю.О. Махортова, А.С. Даниленка та інших.

До проведення досліджень спонукали негативні тенденції, зумовлені зниженням економічних показників аграрного сектору, погіршенням якісного стану грунтів, прорахунками у формуванні нових господарюючих структур і низьким рівнем економічної ефективності використання земельних ресурсів.

Необхідність комплексного дослідження організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування зумовлена процесами формування землі як товару та інфраструктури її ринку, створення сприятливих умов для реалізації підприємницької діяльності в сільському господарстві, екологобезпечного використання сільськогосподарських угідь.

Віддаючи належне існуючим теоретико-методологічним напрацюванням у галузі земельних відносин, формування ефективного господаря-землевласника, залишаються недостатньо розробленими окремі теоретичні, методологічні, методичні, організаційні, економічні та екологічні аспекти раціонального сільськогосподарського землекористування, що зумовило вибір теми дослідження та її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук за науково-технічною програмою на 2001-2005 рр. „Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК”(затверджена Мінагрополітики України, Президією УААН, грудень 2000 року), підпрограма „Розробити методологічні і організаційно-економічні основи трансформування земельних відносин до ринкових умов” (номер державної реєстрації 0102U000265).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних та організаційно-економічних засад формування і функціонування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження вирішувались такі завдання:

- узагальнити теоретичні основи сутності раціонального сільськогосподарського землекористування та розкрити зміст його організаційно-економічного механізму;

- оцінити кількісний та якісний стан земель сільськогосподарського призначення;

- дослідити сучасний стан використання сільськогосподарських угідь та виявити основні фактори, що впливають на рівень економічної ефективності господарювання;

- обгрунтувати необхідність і розробити пропозиції щодо формування системи організаційно-економічних та екологічних заходів з охорони сільськогосподарських земель;

- розробити методичні підходи щодо визначення втраченої вигоди від нераціонального сільськогосподарського землекористування;

- опрацювати пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової бази використання земельних ресурсів і регулювання земельних відносин у сільському господарстві.

Об’єктом дослідження є сільськогосподарське землеволодіння та землекористування різних організаційно-правових структур господарювання.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні засади функціонування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення суспільних явищ у їхньому взаємозв’язку, основні положення економічної теорії, що дало змогу комплексно дослідити питання формування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний – при визначенні предмета дослідження та формулювання висновків і пропозицій, індукції – для визначення резервів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції; дедукції – для з’ясування причин зниження ефективності використання сільськогосподарських угідь; аналітичних розрахунків – для аналізу господарської діяльності підприємств; спостереження й узагальнення – для визначення особливостей формування землекористування різних організаційно-правових форм господарювання; графічний – для аналізу динаміки використання сільськогосподарських угідь; економіко-математичний – для визначення перспектив розвитку сільськогосподарського землекористування.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є статистичні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету України по земельних ресурсах (нині Державне агентство земельних ресурсів України), Міністерства аграрної політики України, річні звіти сільськогосподарських підприємств, наукові праці вітчизняних та іноземних вчених аграрного напряму, матеріали наукових конференцій та семінарів тощо. При підготовці дисертації використовувалися положення чинного законодавства України, зокрема: закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та накази Державного комітету України по земельних ресурсах, інші нормативні матеріали міністерств і відомств України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних основ формування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування, що дозволило одержати наступні результати, що становлять наукову новизну і особистий внесок автора:

вперше:

- визначено сутність організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування, як сукупності взаємоузгоджених організаційних та економічних заходів, здійснюваних суб’єктами господарювання для досягнення поставленої ними мети;

удосконалено:

- змістовність поняття „раціональне сільськогосподарське землекористування”, як науково обгрунтоване використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

- методичний підхід щодо визначення економічної відповідальності землекористувачів за зниження показників господарювання та погіршення якісних характеристик земельних угідь;

дістали подальший розвиток:

- система організаційно-економічних і екологічних заходів щодо охорони земель сільськогосподарського призначення, спрямованих на підвищення ефективності екологобезпечного землекористування;

- класифікація рівня забруднення землі з огляду на можливість її самовідновлення, що сприятиме прийняттю ефективних управлінських рішень;

- шляхи відшкодування збитків власникам земельних ділянок за зниження вмісту гумусу в грунті протягом терміну оренди;

- концепція поліпшення використання сільськогосподарських угідь, що передбачає організацію ефективного управління земельними ресурсами.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дисертаційного дослідження є науково-методичною основою для обґрунтування, розробки та практичного впровадження організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування, що сприятиме підвищенню якості грунтів, забезпеченню ефективного використання земельних ресурсів як предмета і засобу праці та природного ресурсу.

Наукові розробки автора щодо формування й ефективного функціонування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування знайшли застосування в роботі Міністерства аграрної політики України. Зокрема, методика визначення відповідальності землекористувачів за зниження економічних показників господарювання та погіршення якісних характеристик належних їм угідь; концептуальні положення перспективного розвитку сільськогосподарського землекористування (довідка № 37-17-16/1459 від 23.11.2006 р.).

Рекомендації щодо формування системи організаційно-економічних та екологічних заходів охорони сільськогосподарських земель, а також визначення відповідальності землекористувачів за неефективне використання земельної ділянки прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (довідка № 2700 від 14.12.2006 р.).

Запропоновані в дисертаційному дослідженні рекомендації щодо формування землекористування організаційно-правових структур на основі поєднання організаційних, економічних та екологічних принципів господарювання застосовуються у практичній діяльності фермерських господарств, що є членами кредитної спілки „Фермери Вінниччини” (довідка № 43-9/06 від 21.09.2006 р.). Пропозиції автора щодо удосконалення системи сівозмін та балансу поживних речовин у грунті впроваджені у господарській діяльності приватного сільськогосподарського підприємства „Перемога” Томашпільського району Вінницької області (довідка № 83 від 18.10.2006 р.).

Основні положення дисертаційного дослідження можуть використовуватись у навчальному процесі при викладанні економічних дисциплін „Економіка та організація сільськогосподарського виробництва”, „Економіка природокористування” у вищих аграрних навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та пропозиції, що містяться в роботі, одержані автором особисто та відображені в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення, що викладені в дисертації одержали схвальну оцінку на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” Секція 3: Регіональні проблеми економіки. Моделювання і прогнозування економіки (м. Черкаси, ЧДТУ, 20-22 листопада 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (м. Суми, СНАУ, 13-16 травня 2003 р.) та Міжнародній науково-практичній конференції „Ефективне використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, ХНАУ, 1-2 березня 2007 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 14 одноосібних праць, загальним обсягом 4,05 д.а., у тому числі 7 наукових статей у фахових виданнях, загальним обсягом 2 д.а., та 3 тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 193 сторінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 12 додатків, містить 29 таблиць, 19 рисунків. Список використаних джерел налічує 201 найменування і розміщений на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – „Теоретико-методологічні основи формування та функціонування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування” – розглянуто соціально-економічне значення землі як основного засобу сільськогосподарського виробництва, висвітлено методологічні основи формування раціонального землекористування у сільському господарстві, розкрито сутність організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування, а також опрацьовано нормативно-правову базу використання земельних ресурсів і регулювання земельних відносин у сільському господарстві.

В роботі підкреслюється, що земля є специфічним засобом виробництва, який не може бути переміщений у просторі та часі. Як засіб виробництва вона набуває економічного наповнення з виникненням приватної власності. Її основною суттю є земельна рента – частина додаткового продукту, створюваного безпосередніми товаровиробниками в процесі господарювання на землі, що передається її власнику за право користуватися нею. На основі рентних відносин формується ціна землі, оскільки землевласник може не лише надати її в оренду, а й продати. Оскільки земля є товаром, на який не затрачається праця, її ціна базується на доході, який вона приносить власнику у вигляді ренти.

Розглядаючи сутність категорії „раціональне сільськогосподарське землекористування”, необхідно відмітити, що у вітчизняній економічній науці немає єдиного загальновизнаного її формулювання. На нашу думку, поняття „раціональне сільськогосподарське землекористування” може бути сформульоване як науково обгрунтоване використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, спрямоване на досягнення максимального ефекту в процесі господарювання, з урахуванням їх якісних характеристик і конкретних природно-економічних умов виробництва та дотриманням екологічних вимог.

Забезпечення раціонального сільськогосподарського землекористування потребує застосування відповідного організаційно-економічного механізму, як сукупності взаємоузгоджених організаційних та економічних заходів, здійснюваних суб’єктами господарювання для досягнення поставленої ними мети (рис. 1).

Графічна інтерпретація організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування наведена на рис. 2. На вісі абсцис відкладено сукупну кількість наданих екологічних та економічних благ, а на вісі ординат – їх сукупну вартість. Крива АВ відображає кількість екологічних благ, які можна одержати з конкретної земельної ділянки, а крива CD – обсяг економічної продукції, яку можна одержати з неї. Організаційна складова представлена у вигляді стрілок, спрямованих до точки Е – місця перетину кривих АВ і CD. Графік наочно демонструє, що найбільше екологічних благ земельна ділянка може надати при мінімальній кількості одержаних від неї економічних результатів. Із збільшенням обсягів одержаної економічної продукції зменшується екологічна цінність ділянки. У точці Е створюється рівновага між одержаними від земельної ділянки як екологічних, так і економічних благ. Ця точка є показником ефективності організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування.

У роботі відмічено, якщо держава не контролюватиме ефективність землекористування, то сільськогосподарські підприємства здійснюватимуть заходи щодо охорони земельних угідь виходячи з простого порівняння граничних часткових вигод і граничних часткових витрат. Для досягнення ефективності необхідно, щоб граничні суспільні витрати на підвищення родючості грунтів дорівнювали граничним суспільним вигодам.

В розділі наголошується, що формування земельного законодавства пройшло етапи від демонополізації державної власності на землю та її перерозподілу, з метою розвитку різних форм власності, до створення реального землевласника та ринку землі. Нині слід прийняти законодавчі та інші нормативно-правові акти, спрямовані на формування інфраструктури, яка забезпечить ефективне функціонування ринку землі.

У другому розділі – „Аналіз сучасного стану сільськогосподарського землекористування” – здійснено економіко-екологічну оцінку використання земель сільськогосподарського призначення, виявлено особливості їх трансформації, наведено характеристику організаційно-правових форм використання сільськогосподарських земель в Україні, встановлено основні чинники окремих видів забруднення земель і зниження їх родючості.

Дослідженнями встановлено, що станом на 01.01.2006 року загальні площі сільськогосподарських угідь країни, зменшилися порівняно з 1955 роком на 6%, ріллі – на 8, сіножатей – 20%. Лише площа пасовищ за вказаний період збільшилася на 10%. Нині в структурі сільськогосподарських угідь рілля становить 77,8%, сіножаті – 5,8, пасовища – 13,2%. Це свідчить про високу розораність сільськогосподарських угідь, що негативно впливає на збереження їх екологічної стійкості. Разом з тим, за останнє десятиліття збільшилася площа орних земель, які не засіваються сільськогосподарськими культурами. На початок 2006 року їх загальна площа становила 3,98 млн. га. Останнє пояснюється тим, що значна частина землевласників і землекористувачів через недостатність забезпечення матеріально-технічними і фінансовими ресурсами неспроможна забезпечити їх використання.

Рис. 3. Динаміка площ сільськогосподарських угідь в Україні

за 1955-2005 рр.

Високий рівень сільськогосподарського освоєння земель за умов, коли економіка країни потребує відведення земельних площ для несільськогосподарського призначення, унеможливлює розширення площ сільськогосподарських угідь та вимагає від землекористувачів підвищувати економічні показники господарювання.

Однак, як показує проведене дослідження, в Україні спостерігається зниження ефективності використання сільськогосподарських земель, а також обсягів виробництва продукції сільського господарства. Так, при зменшенні у 2005 році, порівняно з 1990 роком, площ сільськогосподарських угідь на 0,7%, виробництво м’яса на 100 га угідь скоротилося на 58,5%, молока – на 37,4, яєць – на 17,1%. При цьому в розрахунку на одну особу було вироблено на 17,9% менше зернових культур, 65,1 – цукрових буряків, 11,8% – яєць. Урожайність зернових культур знизилась на 25,9%, цукрових буряків – 10,1, соняшнику – на 19%. Однією з причин такого стану є зменшення у 19,4 раза внесення органічних і у 7,6 раза – мінеральних добрив. Порушився баланс поживних речовин у грунті, що вплинуло на урожайність сільськогосподарських культур і призвело до зменшення валових зборів та погіршення якості виробленої продукції.

Серед інших причин спаду виробництва можна назвати диспаритет цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, різке зниження платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників, послаблення державного управління суспільним виробництвом.

Сільське господарство залишається інвестиційно непривабливою галуззю через низький показник норми прибутку, який у 2005 році був у 5 разів менший, ніж у середньому по економіці, у 3,5 раза ніж у будівництві, у 5,7 – банківській справі, у 7,5 – в промисловості, у 7,6 – на транспорті і зв’язку, в 11,9 раза менше ніж у оптовій і роздрібній торгівлі. Інвестиції в основний капітал по галузі не перевищують 5,4% до загального підсумку по національному господарству.

Проведена земельна реформа сприяла впровадженню приватної власності на землю, формуванню нових організаційно-правових структур господарювання. Станом на 01.01.2005 року майже половину земельного фонду передано у власність громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). Нині 5,07 млн. з них замінили їх на державні акти на право власності на земельну ділянку. З метою ефективного використання земель, 5,03 млн. селян передали їх в оренду, що становить майже 20 млн. гектарів.

Дослідження показують, що відбувається поступове підвищення рівня економічної діяльності сільськогосподарських формувань. Так, у 2005 році господарські товариства одержали 2659,2 млн. грн. чистого прибутку від усієї діяльності при 17,6% рентабельності. Фермерські господарства при 17,7% рентабельності виробництва мали 667,8 млн. грн. чистого прибутку, а кооперативи – 115,1 млн. грн., при 6,5% рентабельності. Господарські товариства, створені в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, залишаються великими господарськими структурами, які можуть ефективно використовувати досягнення науково-технічного прогресу. Вони можуть бути конкурентоспроможними як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках. З іншого боку, завдяки ефективній маркетинговій політиці фермерські господарства здатні швидко реагувати на ринкові зміни щодо попиту на сільськогосподарську продукцію й виробляти продукцію, на яку є попит, тим самим виконуючи функцію „стабілізатора”.

Забруднення земельної ділянки проявляється в економічному аспекті у недоодержанні від неї доходу через погіршення якісних характеристик самої земельної ділянки, продукції, що виробляється, зниженні урожайності та валових зборів сільськогосподарських культур. У дисертації запропоновано класифікацію рівнів забруднення земельної ділянки з огляду на можливість її самовідновлення. Це дасть можливість підприємству передбачити зміни у системі сівозмін і структурі посівних площ, а також розрахувати можливу державну компенсацію за здійснення заходів щодо поліпшення якісного стану забрудненої ділянки.

В дисертаційному дослідженні обгрунтовано високу ефективність впровадження біологічного землеробства та ґрунтозахисних технологій обробітку грунту, метою яких є попередження і боротьба з ерозійними процесами та збереження вологи у грунті. Особливо актуальним це питання набуває для південних областей країни, де щорічно спостерігаються коротко- або довгострокові посушливі періоди і пов’язані з цим втрати у валових зборах сільськогосподарських культур.

У третьому розділі – „Удосконалення організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування” – запропоновано систему організаційно-економічних і екологічних заходів щодо охорони сільськогосподарських земель, методику визначення відповідальності землекористувачів за неефективне використання земельної ділянки, сформульовано концептуальні положення перспективного розвитку сільськогосподарського землекористування та пропозиції щодо удосконалення державного управління в галузі сільськогосподарського землекористування.

Розробка і реалізація системи організаційно-економічних та екологічних заходів охорони сільськогосподарських земель дає змогу забезпечити підвищення економічної ефективності їх використання та дотримання екологічних вимог. Тобто, через запровадження комплексу мотиваційних заходів, спрямованих на охорону грунтів, підвищення їх родючості, а отже збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та поліпшення її якості, можливо забезпечити підвищення ефективності використання підприємствами сільськогосподарських земель.

Основним завданням організаційних заходів з охорони земель є створення оптимальних умов для здійснення виробничої діяльності землекористувачами з одночасним забезпеченням ефективнішого використання землі та підвищення її якісних характеристик. При цьому основним організаційним елементом є землеустрій, в межах якого здійснюється планування структури посівних площ землекористування та системи сівозмін, що розробляється для кожного сільськогосподарського підприємства з урахуванням його спеціалізації, природно-економічних умов та якісної оцінки ґрунтового покриву.

В основі економічних заходів лежить економічна оцінка землі та принцип платного її використання. Нині це реалізується через Закон України „Про плату за землю”. Однак його статті щодо формування та розподілу коштів для фінансування заходів з раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів практично не виконуються як на державному, так і обласному та регіональному рівнях. У дисертації запропоновано структуру розподілу земельного податку, яка передбачає виділення 30% його коштів на спеціалізований бюджетний рахунок Державного агентства земельних ресурсів України, 15 – на рахунки сільських, селищних і міських рад, де знаходяться земельні ділянки, 15 – до районного бюджету, 10 – до обласного бюджету і 30% залишається у землекористувачів. Останні створюють для цього спеціальний „Фонд охорони земель сільськогосподарського призначення”. Таким чином, значна частина коштів на проведення відповідних заходів залишатиметься у підприємства, причому використовуватимуться вони лише за цільовим призначенням.

Основним завданням екологічних заходів щодо охорони сільськогосподарських земель є підвищення їх родючості через дотримання позитивного балансу гумусу в грунті. Аналіз інформації щодо кількості внесених добрив під певні сільськогосподарські культури, площі та обсягів вапнування та гіпсування грунтів здійснюється за даними „Звіту про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування грунтів під урожай” (Форма №9-б-сг). Разом з тим залишається поза увагою аналіз балансу поживних речовин у грунті, пов’язаний з їх винесенням з урожаєм сільськогосподарських культур. У зв’язку з цим пропонується введення в сільськогосподарських підприємствах статистичної форми „Баланс поживних речовин у грунті при чергуванні культур у сівозміні”. При цьому господарства матимуть задокументоване спостереження за балансом поживних речових у грунті конкретного поля в сівозміні, а отже, й інформацію про його якісний стан. Запропонована форма буде однією із форм господарського обліку, за допомогою яких можна здійснювати облік якості земель як на державному, так і на рівні землекористувачів.

Для визначення втраченої вигоди від нераціонального використання земельних ділянок пропонується використовувати метод оцінки технічної ефективності. На основі порівняння існуючих показників господарювання з максимально можливим, за умов сталого показника витрат на виробництво певного підприємства, можна оцінити втрачену вигоду та виявити резерви для підвищення дохідності від земельної ділянки.

З метою запобігання нераціональному сільськогосподарському землекористуванню в дисертаційній роботі запропоновано методику визначення відповідальності землекористувачів за неефективне використання земельної ділянки. Вона ґрунтується на аналізі динаміки показників технічної ефективності, землемісткості та вмісту гумусу в грунті. У випадку тривалого зниження одного або кількох показників пропонується алгоритм попередження та вжиття санкцій до підприємства, включаючи відчуження земельної ділянки.

Ефективне функціонування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування неможливе без системи державного управління земельними ресурсами, ключовими елементами якого є фінансово-економічна та організаційна складова, а також обмежувальний механізм (рис. 4).

Обов’язковою умовою ефективного державного управління є комплексний моніторинг, що включає юридично-правову, територіальну, економічну та якісну складові. Завдяки моніторингу простежуються тенденції щодо розвитку сільськогосподарського землекористування, фіксуючи як позитивні наслідки, так і негативні. На запобігання останніх спрямовується управлінська функція держави. При цьому відмічено, що фундаментом якісного моніторингу є державний земельний кадастр, спрямований на забезпечення ефективного функціонування таких інструментів як оцінка землі та її оподаткування, проведення землевпорядних заходів, забезпечення ринку земель інформацією про стан земель. Кадастр є основою, що забезпечує гарантію прав власності на землю та соціальну стабільність суспільства.

ВИСНОВКИ

1. Формування раціонального землекористування сільськогосподарського підприємства є важливою умовою його стабільного розвитку в ринкових умовах, оскільки забезпечує органічне поєднання економічного інтересу з необхідністю додержання екологічних вимог щодо охорони земель.

2. Організаційно-економічний механізм раціонального сільськогосподарського землекористування є формою організації виробничої діяльності сільськогосподарського підприємства з метою забезпечення ефективного та екологобезпечного використання землі, природа якої характеризується двоїстістю (вона є природним і економічним ресурсом). У дисертаційному дослідженні розкрито зміст організаційної та економічної складової механізму і доведено, що найбільшого ефекту можна досягти при взаємоузгодженому їх функціонуванні.

3. Ефективність використання сільськогосподарських угідь в Україні залишається низькою. Разом із зниженням урожайності сільськогосподарських культур з 1990 по 2005 рік їх валові збори зменшилися від 25,9% по зернових культурах до 65,1% по цукрових буряках. За вказаний період скоротилося виробництво продукції як на 100 га угідь (від 17,1 % яєць до 58,5% м’яса), так і на одну особу (від 11,8 % яєць до 59,6 % м’яса). Через зменшення у 19,4 раза внесення органічних і у 7,6 раза – мінеральних добрив знижується рівень родючості грунтів.

4. Аналіз динаміки площ сільськогосподарських угідь України за період з 1955 по 2005 рік свідчить про їх скорочення на 6,4%, ріллі – на 8,3, сіножатей – на 20,2%. Лише площа пасовищ збільшилася на 10,2%. Тенденція до зниження площ сільськогосподарських угідь збережеться і в майбутньому через трансформацію угідь у землі промисловості, транспорту, житлової та громадської забудови. Нині у структурі сільськогосподарських угідь рілля становить 77,77%, сіножаті – 5,83, пасовища – 13,24%. Такий високий відсоток ріллі свідчить про майже повне освоєння сільськогосподарських земель та їх інтенсивне використання, що є нераціональним для їх збереження і відтворення.

Разом з тим за останнє десятиріччя площа ріллі, на якій не вирощуються сільськогосподарські культури, збільшилась і на початок 2006 року становила 3979,9 тис. га. Це свідчить про неспроможність більшості землевласників і землекористувачів самостійно господарювати на землі через нестачу матеріально-технічних та фінансових ресурсів.

5. Аграрна реформа надала землекористувачам широкий спектр вибору організаційно-правової форми господарювання. Проведені дослідження свідчать, що у 2005 році ефективними формуваннями були господарські товариства, які одержали 2659,2 млн. грн. чистого прибутку при 17,6% рентабельності, та фермерські господарства з 667,8 млн. грн. чистого прибутку та 17,7% рентабельності. Сільськогосподарські кооперативи залишаються лише перспективною формою господарювання. Проте вони мають значні переваги, які полягають у найповнішому забезпеченні інтересів сільськогосподарських товаровиробників і поєднує в собі, з одного боку, власність на землю, а з іншого – колективне господарювання на ній. Однак кооператив забезпечує розвиток соціальної інфраструктури, оскільки всі рішення приймаються на загальних зборах його членів.

6. Встановлено, що першочерговим завданням управлінського персоналу підприємств є визначення факторів, що впливають на зміни якісних характеристик землі та опрацювання заходів, спрямованих на повернення забрудненої земельної ділянки в господарський обіг. У дисертації здійснено класифікацію рівнів забруднення земельної ділянки з огляду на можливість її самовідновлення. Це дасть можливість підприємству спроектувати зміни у системі сівозмін і структурі посівних площ, а також розрахувати можливу державну компенсацію за здійснення заходів щодо поліпшення стану забрудненої ділянки.

7. Ефективне функціонування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування може здійснюватися як система організаційно-економічних і екологічних заходів щодо охорони сільськогосподарських земель, під якою розуміють сукупність організаційних, економічних та екологічних елементів впливу на суб’єкти господарювання з метою дотримання ними вимог раціонального використання й охорони землі, як найважливішого елемента економічної системи, її матеріально-речового носія, універсального засобу виробництва та унікального природного ресурсу.

8. Основним економічним інструментом, який застосовує держава для здійснення заходів щодо охорони земель, є принцип платного землекористування, який реалізується через Закон України „Про плату за землю”. У дисертації запропоновано структуру розподілу земельного податку, яка передбачає виділення 30% – на спеціалізований бюджетний рахунок Державного агентства земельних ресурсів України, 15 – на рахунки сільських, селищних і міських рад, де знаходяться земельні ділянки, 15 – до районного бюджету, 10 – до обласного бюджету і 30% залишати у землекористувачів, які для цього створюють спеціальний „Фонд охорони земель сільськогосподарського призначення”.

Практика формування сільськогосподарського землекористування на умовах оренди земельних ділянок вимагає здійснення контролю за орендарями у випадках виснаження земельних ділянок. Одним із стимулів щодо ведення раціонального сільськогосподарського землекористування є запропонована методика, відповідно до якої землекористувач-орендар відшкодовуватиме землевласникові витрати за зниження вмісту гумусу в грунті.

9. Для сільськогосподарських товаровиробників важливою є інформація про якісний стан ґрунтового покриву. У зв’язку з цим підприємствам пропонується ведення внутрішньогосподарської статистичної форми „Баланс поживних речовин у грунті при чергуванні культур у сівозміні”, в основі якої лежать спостереження за динамікою надходження й виносу поживних речовин з грунту. Вона повинна стати важливою складовою обліку якості земель як на державному рівні, так і на рівні землекористувачів.

10. В Україні функціонують сільськогосподарські землекористувачі різної форми власності та організаційно-правових структур господарювання. Для визначення втраченої вигоди від нераціонального використання земельних ділянок пропонується застосовувати метод оцінки технічної ефективності. На основі порівняння існуючих показників господарювання з максимально можливими, за умов сталої величини витрат на виробництво підприємством, можна оцінити втрачену вигоду та виявити резерви для підвищення дохідності від земельної ділянки. За результатами аналізу тенденцій динаміки змін показників технічної ефективності, землемісткості та вмісту гумусу в грунті запропоновано методику та алгоритм визначення рівня відповідальності землекористувачів за зниження економічних показників господарювання та погіршення якісних характеристик належних їм угідь.

11. Встановлено, що важливою умовою ефективного функціонування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування є організація державного управління сільськогосподарським землекористуванням. Його основними елементами є комплексний моніторинг, який включає юридично-правову (спостереження за змінами у відносинах власності на земельну ділянку), територіальну (спостереження за кількісними змінами землекористування як окремих землекористувачів, так і сільськогосподарського землекористування держави загалом), економічну (формування кошторисів щодо розподілу між землекористувачами коштів, одержаних від сплати земельного податку як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях; спостереження за дотриманням законодавства щодо сплати орендної плати при укладанні договорів оренди земель) і якісну (спостереження за якісним стоном ґрунтового покриву) складові та державний земельний кадастр.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Тези доповідей

8.

9.

10.

Інші видання

11.

12.

13.

14.

АНОТАЦІЯ

Русан В.М. Розвиток організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено питанням формування та розвитку організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування в Україні. В роботі розглянуто сутність поняття раціональне сільськогосподарське землекористування, досліджено сутність і зміст організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування, аналізується нормативно-правова база використання земельних ресурсів та особливості реформування земельних відносин у перехідний період до ринкової економіки. Здійснено економіко-екологічну оцінку використання земель сільськогосподарського призначення, подано характеристику організаційно-правових форм використання орних земель в країні, встановлено основні чинники окремих видів забруднення земель та зниження їх родючості.

Опрацьовано систему організаційно-економічних і екологічних заходів щодо охорони сільськогосподарських угідь, запропоновано методичні підходи до визначення втраченої вигоди від нераціонального землекористування та концептуальні положення перспективного розвитку сільськогосподарського землекористування.

Ключові слова: раціональне сільськогосподарське землекористування, організаційно-економічний механізм, ефективність, розвиток, втрачена вигода, управління.

АННОТАЦИЯ

Русан В.Н. Развитие организационно-экономического механизма рационального сельскохозяйственного землепользования – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 – экономика и управление национальным хозяйством. – Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2007.

Диссертация посвящена вопросам формирования и развития организационно-экономического механизма рационального сельскохозяйственного землепользования в Украине. В работе рассмотрена сущность понятия “рациональное сельскохозяйственное землепользование”, представлена сущность организационно-экономического механизма рационального сельскохозяйственного землепользования. Выявлено, что формирование нормативно-правовой базы использования земельных ресурсов осуществлялся путем от демонополизации государственной собственности на землю с целью обеспечения равноправных условий развития различных форм собственности к созданию реального собственника и рынка земли.

В диссертации отмечается ухудшение экономической эффективности использования земельных ресурсов предприятиями. Об этом свидетельствует сокращение в 2005 году объемов производства мяса на 58,8%, молока – на 37,4%, яиц – на 17,1% на 100 га угодий по сравнению с 1990 г., при том, что за этот период площадь сельхозугодий сократилась лишь на 0,7%. Урожайность основных сельскохозяйственных культур за этот период снизилась на 19-34%.

Сельское хозяйство остается инвестиционно непривлекательной отраслью народного хозяйства вследствие низкого показателя нормы прибыли, которая в 2005 году была в 5 раз меньше чем в среднем по экономике, в 3,5 раза меньше чем в строительстве, в 5,7 – банковском деле, в 7,5 – промышленности, в 7,6 – транспорте и связи и в 11,9 раз меньше чем в оптовой и розничной торговли. Инвестиции в основной капитал по отрасли не превышают 5,4% к общему итогу по народному хозяйству.

Автором представлена характеристика организационно-правовых форм использования земельных ресурсов. Выявлено, что в данных условиях наиболее эффективными являются хозяйственные общества, сформированные в процессе реорганизации коллективных сельскохозяйственных предприятий. В 2005 году они получили 2659,2 млн. грн. чистой прибыли при 17,6% рентабельности. Фермерские хозяйства при 17,7% рентабельности имели 667,8 млн. грн. чистой прибыли, а кооперативы – 115,1 млн. грн при 6,5% рентабельности.

Любая хозяйственная деятельность на земле приводит к изменению ее естественных характеристик. При этом автор доказывает, что загрязнение земельного участка в экономическом аспекте выражается в недополучении от нее дохода вследствие ухудшения качественных характеристик самого участка, выращенной на нем продукции, снижении урожайности и валовых сборов сельскохозяйственных культур. В связи с этим предложена классификация уровней загрязнения земельного участка с точки зрения возможности ее самовосстановления.

Обоснована система организационно-экономических и экологических мероприятий по охране сельхозугодий, среди которых первоочередными определены: усовершенствование систем севооборота, соблюдение принципа платности землепользования, повышение плодородия земли за счет достижения позитивного баланса гумуса в почве.

Для определения утраченной выгоды от нерационального использования земельных участков предлагается использовать метод оценки технической эффективности. На основе сравнения существующих показателей ведения хозяйства с максимально возможным, при условии постоянных издержек на производство, можно оценить потерянную выгоду и выявить резервы повышения доходности земельного участка.

Исследования доказывают необходимость определения утраченной выгоды от нерационального землепользования. Автором предложена методика определения ответственности землепользователей за неэффективное использования земельного участка. При этом представлен ее алгоритм, который включает анализ динамики показателей техничной эффективности, землеемкости и содержания гумуса в почве по отношению к прошлому году.

В диссертации представлены концептуальные положения перспективного развития сельскохозяйственного землепользования, а также организации государственного управления земельными ресурсами, которое включает финансово-экономическую и организационную составляющие, и ограничительный механизм стимулирования землепользователей с целью ведения ими экологобезопасного хозяйствования на земле.

Ключевые слова: рациональное сельскохозяйственное землепользование, организационно-экономический механизм, эффективность, развитие, утраченная выгода, управление.

SUMMARY

Rusan V.M. Development of organization-economical mechanism of rational agricultural land using. - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of a candidate of economic sciences on specialty 08.00.03 – economics and management of national economy. - National Scientific Center „Institute of agrarian economy” Ukrainian academy of agrarian sciences, Kiev, 2007.

Dissertation is devoted to the questions of forming and development of organizational-economic mechanism of rational agricultural land-tenure in Ukraine. In work the essence of notion is considered rational agricultural land-tenure, essence and maintenance of organizational-economic mechanism of rational agricultural land-tenure is explored,