ІНСТИТУТ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

Сукачова Ганна Павлівна

УДК 371.15:174

Формування професійного мовленнєвого етикету

майбутніх інженерів-педагогів

у навчально-виховному процесі

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії. Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор

Коваленко Олена Едуардівна,

Українська інженерно-педагогічна академія, ректор, завідувач кафедри педагогіки і методики професійного навчання.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Барановська Лілія Володимирівна,

Білоцерківський державний аграрний університет, проректор з навчально-методичної роботи, завідувач кафедри педагогіки і психології.

кандидат педагогічних наук, доцент

Костриця Наталя Миколаївна

Національний аграрний університет, доцент кафедри української мови.

Захист відбудеться “ 12 ” жовтня 2007р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.458.01 в Інституті професійно-технічної освіти АПН України, 03045, м. Київ, Чапаєвське шосе, 98.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту професійно-технічної освіти АПН України, 03045, м. Київ, Чапаєвське шосе, 98.

Автореферат розісланий “11” вересня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.С. Голіяд

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Реалізація положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України передбачає підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання впродовж усього життя; пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, з одного боку, та вузькою спеціалізацією і професіональною досконалістю, з іншого.

Забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців визначає необхідність підготовки студентів, які мають глибокі знання зі спеціальності, досконало володіють державною мовою, здатні спілкуватися на засадах гуманізму і демократії у різноманітних ситуаціях, пов’язаних з професійною діяльністю.

Однією з умов ефективної праці є комунікація мовою професії, яка підвищує ефективність праці й допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах. Подолати труднощі, що виникають під час професійного спілкування внаслідок порушення процесів передавання або сприймання інформації, дає змогу професійний мовленнєвий етикет, володіння яким дозволяє майбутнім інженерам-педагогам виробити індивідуальний стиль мови професійного спілкування.

Мовленнєвий етикет, за визначенням педагогів і лінгвістів, – це система стійких формул спілкування, які використовуються для встановлення мовленнєвого контакту співрозмовників, підтримання спілкування відповідно до соціальних ролей та позицій. Формування навичок мовленнєвого етикету відбувається в процесі формування мовленнєвих умінь та навичок.

Визначенню дефініції мовленнєвого етикету, його функцій, ситуацій використання етикетних формул, ситуативно-тематичних груп етикетних виразів, форм і моделей мовленнєвого етикету приділяють увагу в своїх роботах Л.О.Введенська, Л.Г. Павлова, З.С. Смєлкова, В.М. Шеломенцев, Н.Д. Десяєва, Т.О.Лебєдєва, Л.В.Ассуірова, О.М. Миронюк, В.М. Литовченко, А.О. Акішина, Н.І.Формановська, В.Є. Гольдін, С.Я. Єрмоленко, С.В. Шевчук.

Однак, аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що проблема педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю досліджена недостатньо, хоч і розробляються окремі її аспекти, а саме: характеристика професійних якостей інженера-педагога (Е.Ф. Зеєр, Г.А. Карпова, Н.Є. Ерганова, О.Т. Маленко), визначення компонентів професійної діяльності інженера-педагога (О.Е. Коваленко, О.К. Бєлова, Н.О.Брюханова), комунікативна підготовка майбутніх педагогів (В.М. Гриньова, Е.Г. Полатай, А.І. Годлевська, В.В. Полторацька), педагогічні умови формування мовленнєвих навичок у майбутніх педагогів (М.І.Пентилюк, М.А. Богуш, С.І.Пасов, К.М. Плиско, М.С. Вашуленко, С.А. Смірнов).

Відповідно, недоліки педагогічної теорії та практики породжують протиріччя між: вимогами до сучасних випускників ВНЗ інженерно-педагогічного профілю і якістю їхньої підготовки; вимогами суспільства до особистості інженера-педагога та недостатнім рівнем розробки теорії його професійної підготовки; необхідністю формування в майбутніх інженерів-педагогів професійного мовленнєвого етикету і відсутністю розробленої методики навчання.

Таким чином, актуальність проблеми та нерозробленість питання педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю зумовили вибір теми: “Формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів у навчально-виховному процесі”.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Науково-практичні розробки проведеного дисертаційного дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри педагогіки і методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії. Дисертаційна робота виконана відповідно до держбюджетної теми № 5.7 “Теоретичні та методичні основи педагогічної складової інженерно-педагогічної освіти”. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 7 від 30 січня 2004р.), погоджено на засіданні Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №1 від 25 січня 2005р.).

Об’єктом дослідження є процес підготовки спеціалістів інженерно-педагогічного профілю, а предметом дослідження – педагогічні умови формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю.

Мета дослідження полягала в обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю.

Згідно з гіпотезою дослідження, формування професійного мовленнєвого етикету студентів інженерно-педагогічних спеціальностей буде ефективним при реалізації педагогічних умов:

усвідомленні майбутніми інженерами-педагогами доцільності формування професійного мовленнєвого етикету,

систематичному оволодінні майбутніми інженерами-педагогами засобами формування професійного мовленнєвого етикету.

Мета і гіпотеза дослідження обумовили такі завдання:

1) проаналізувати стан досліджуваної проблеми у науково-педагогічній літературі;

2) узагальнити досвід формування мовленнєвого етикету в практиці роботи технічних ВНЗ ;

3) виявити особливості формування мовленнєвого етикету в студентів інженерно-педагогічного профілю;

4) визначити педагогічні умови формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю;

5) експериментально перевірити педагогічні умови формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю;

6) розробити методичні рекомендації для викладачів щодо формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю.

Методологічною основою дослідження є загальні положення теорії пізнання, закони формальної логіки, основні положення системного підходу, положення про педагогічну систему, комплексний підхід до навчання.

Теоретичну основу дослідження становлять положення про структуру діяльності інженера-педагога (Е.Ф. Зеєр, Г.А. Карпова, Н.Є. Ерганова, О.Т. Маленко, О.Е.Коваленко, Н.О.Брюханова), зміст інженерно-педагогічної освіти (О.Е.Коваленко, Н.О.Брюханова, В.І.Лобунець, С.Ф.Артюх), педагогічні умови формування мовленнєвих умінь (М.І.Пентилюк, М.А.Богуш, С.І.Пасов, К.М.Плиско, М.С.Вашуленко, С.А.Смірнов, Л.О.Введенська, Л.Г.Павлова, С.Я.Єрмоленко, С.В. Шевчук).

Для вирішення поставлених задач і перевірки вихідних припущень було використано комплекс методів дослідження:

-

-

-

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Української інженерно-педагогічної академії (м. Харків), Національного транспортного університету (м. Київ), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (м. Харків); всього дослідженням охоплено 378 чоловік.

Організація дослідження. Дослідження проводилось поетапно протягом 2002 – 2006 років.

На першому етапі (2002 – 2003 рр.) здійснювалося дослідження стану педагогічної проблеми у її теоретичному та практичному аспектах. Було проаналізовано науково-педагогічну літературу з проблем педагогічної діяльності, проводився аналіз навчальних планів та програм; сформовано методологічний апарат дослідження, визначено експериментальну базу дослідження.

На другому етапі (2003 – 2004рр.) було проведено теоретичне обґрунтування мети, принципів, змісту і засобів підготовки майбутніх інженерів-педагогів. За результатами проведеної роботи сформовано проект навчального курсу, проведено констатувальний експеримент.

На третьому етапі (2004 – 2006рр.) було обґрунтовано педагогічні умови формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів, здійснено формувальний експеримент, проведено кількісну та якісну обробку отриманих експериментальних даних; сформульовано загальні висновки та оформлено текст дисертаційної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше визначено поняття “професійний мовленнєвий етикет інженера-педагога”, розроблено модель поняття “професійний мовленнєвий етикет інженера-педагога”, виявлено і схарактеризовано педагогічні умови формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів (усвідомлення студентами доцільності формування мовленнєвого етикету, систематичне оволодіння засобами формування мовленнєвого етикету); набули подальшої розробки засоби формування мовленнєвого етикету (засоби, що передбачають здійснення індивідуального підходу в навчанні; використання групових форм роботи у діяльності змагального характеру; поєднання групових та індивідуальних форм роботи).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблений курс “Мовленнєвий етикет інженера-педагога” дозволяє створити педагогічні умови для формування професійного мовленнєвого етикету студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю; надані методичні рекомендації для викладачів щодо формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю, сформульовані на підставі результатів проведеного дослідження, можуть бути використані в системі професійної підготовки фахівців, а також у процесі написання відповідних навчальних посібників та методичних розробок для студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій; застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, меті та завданням дослідження, науково-експериментальною роботою та можливістю її впровадження у процес підготовки майбутніх інженерів-педагогів; організацією педагогічного експерименту відповідно до цілей навчання та завдань дослідження.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися та обговорювалися на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта, 2004” (Дніпропетровськ, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень, 2004” (Дніпропетровськ, 2004), I Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки 2005” (Дніпропетровськ, 2005), IV міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень – 2005” (Дніпропетровськ, 2005), XXXVIII науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, науковців, аспірантів та співробітників УІПА (Харків, 2005), XXXIХ науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, науковців, аспірантів та співробітників УІПА (Харків, 2006).

Хід і результати дослідження повідомлялися на засіданнях кафедри педагогіки та методики професійної освіти Української інженерно-педагогічної академії.

Результати дослідження було впроваджено в навчально-виховний процес Української інженерно-педагогічної академії (довідка № 105 – 61 – 448 від 30.10.06), навчально-виховний процес Національного транспортного університету (довідка № 05/10 – 114 від 24.10.06), навчально-виховний процес Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 01 – 14/201 – 1 від 16.11.06).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження відображено у 4 одноосібних публікаціях, зокрема 3 – у провідних науково-фахових виданнях, 1 навчально-методичному посібнику (у співавторстві).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи – 269 сторінок (обсяг основного тексту – 182 сторінки; робота має 5 рисунків на 5 сторінках; 27 додатків на 71 сторінці). Перелік використаної літератури становить 166 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та основні завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження одержаних результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів” розглянуто особливості формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів, визначено зміст і розроблено модель поняття “професійний мовленнєвий етикет інженера-педагога”, сформульовано педагогічні умови формування професійного мовленнєвого етикету.

Дослідженню питання етикету мовного спілкування: визначення поняття мовленнєвого етикету, його функцій, ситуацій використання етикетних формул тощо, - приділяють увагу в своїх роботах Л.О.Введенська, Л.Г.Павлова, З.С.Смєлкова, В.М.Шеломенцев, Н.Д.Десяєва, Т.О. Лебєдєва, Л.В.Ассуірова, О.Тищенко, О.М.Миронюк, В.М.Литовченко, А.О.Акішина, Н.І.Формановська, В.Є.Гольдін, С.Я.Єрмоленко, С.В.Шевчук.

Вплив національної специфіки на усталення формул мовленнєвого етикету підкреслюють Л.А.Введенська, Л.Г.Павлова, В.М.Шеломенцев, З.С.Смелкова, С.Я.Єрмоленко, В.М. Литовченко.

Проведений аналіз наукової літератури засвідчив, що поняття мовленнєвого етикету тісно пов’язане з поняттям етикету як сукупності правил поведінки у певному суспільстві; вибір етикетної одиниці зумовлений екстралінгвістичними факторами, на нього впливає соціальний статус мовця, вік, стать, ступінь освіченості, національна приналежність; дослідники відзначають наявність як стилістично маркованих, так і нейтральних етикетних одиниць; функції мовленнєвого етикету зумовлені комунікативною функцією мови; тематичні групи етикетних формул відповідають ситуаціям здійснення комунікативних актів (привітання, прощання, подяка, запрошення, знайомство, вибачення, вітання, відповідь на вітання, пропозиція, розрада тощо).

Розвиток професійного мовленнєвого етикету є актуальною науково-педагогічною проблемою, оскільки використання його формул у процесі спілкування полегшує процеси передачі, аналізу та сприйняття інформації при здійсненні професійної діяльності. На сьогодні ряд авторів порушує проблему формування навичок мовленнєвого етикету як засобу організації процесів комунікації, проте питання формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів залишилося поза увагою дослідників.

Проблеми професійної діяльності інженера-педагога досліджуються в роботах Е.Ф.Зеєра, Г.А.Карпової, Н.Є.Ерганової, О.Е.Коваленко, С.Ф.Артюха, В.І.Лобунця.

Серед особистісних якостей інженера-педагога дослідники виділяють професійну компетентність (уміння й навички з професії, технічне мислення, креативність у галузі виробничо-технологічної діяльності), педагогічну компетентність (педагогічна техніка, психолого-педагогічна ерудованість, креативність у галузі педагогічної діяльності) та мовну компетентність (розвинуте мовлення, уміння будувати тексти різного призначення, дотримання мовних норм, використання формул мовленнєвого етикету відповідно до ситуацій спілкування). Використовуючи у своїй роботі поняття “компетентність” та “компетенція”, ми виходили з тверджень, наведених у роботах І.О. Зимньої, яка, визначаючи компетенції як внутрішні, потенційні, приховані новоутворення (знання, уявлення, програми (алгоритми) дій, системи цінностей та відносин), що потім виявляються у компетентностях людини як актуальних, діяльнісних проявах, виділяє такі основні компетенції:

1. Компетенції, що відносяться до людини як особистості, суб’єкта діяльності, спілкування: компетенції здоров’язберігання (знання та дотримання норм здорового способу життя, знання про небезпеку паління, алкоголізму, наркоманії, СНІДу; знання та дотримання правил особистої гігієни; фізична культура людини, свобода та відповідальність вибору способу життя); компетенції ціннісно-смислової орієнтації у світі (цінності буття, життя, цінності культури, науки, виробництва, історії цивілізації, власної країни, релігії); компетенції інтеграції (структурування знань, ситуативно-адекватна актуалізація знань, розширення, поповнення накопичених знань); компетенції громадянськості (знання та дотримання прав та обов’язків громадянина; свобода та відповідальність, упевненість у собі, власна гідність, громадянський обов’язок; знання та гордість за символи держави); компетенції самовдосконалення, саморегулювання, саморозвитку, особистісної та предметної рефлексії, сенс життя; професійний розвиток; мовна та мовленнєва поведінка; оволодіння культурою рідної мови; володіння іноземною мовою.

2. Компетенції, що належать до соціальної взаємодії людини та соціальної сфери: компетенції соціальної взаємодії з суспільством, спільнотою, колективом, родиною, друзями, партнерами, конфлікти та їх розв’язання, співробітництво, толерантність, повага та сприйняття іншого (раса, національність, релігія, статус, роль, стать), соціальна мобільність; компетенції у спілкуванні: усному, писемному, діалог, монолог, створення та сприйняття тексту; знання та дотримання традицій, ритуалу, етикету; ділове листування; діловодство, бізнес-мова; іншомовне спілкування, комунікативні задачі, рівні впливу на реципієнта.

3. Компетенції, що належать до діяльності людини: компетенція пізнавальної діяльності: постановка і вирішення пізнавальних задач; нестандартні рішення, проблемні ситуації – їх створення та розв’язання; продуктивне та репродуктивне пізнання, дослідження, інтелектуальна діяльність; компетенції діяльності: гра, навчання, праця; засоби та способи діяльності: планування, проектування, моделювання, прогнозування, дослідницька діяльність, орієнтація у різних видах діяльності; компетенції інформаційних технологій: приймання, переробка, видача інформації; перетворення інформації, массмедійні, мультимедійні технології, комп’ютерна грамотність; володіння електронними інтернет-технологіями.

У результаті аналізу галузевих стандартів вищої освіти з напрямку підготовки “Професійне навчання” з урахуванням функціональної структури педагогічної діяльності інженера-педагога, запропонованої О.Е.Коваленко, на підставі аналізу типових задач діяльності та змісту вмінь інженера-педагога нами запропоновано поняття “Професійний мовленнєвий етикет інженера-педагога”.

Професійний мовленнєвий етикет інженера-педагога – це система формул спілкування, стійких висловів, які використовуються у ситуаціях професійної комунікації. Володіння професійним мовленнєвим етикетом інженера-педагога передбачає використання загальних та професійних мовленнєвих умінь. Загальні мовленнєві уміння – це володіння мовними засобами, дотримання мовленнєвих норм, уміння будувати тексти різного призначення (як письмові, так і усні) з урахуванням їхніх особливостей, уникання мовних штампів; логічне, чітке формулювання висловлювань, використання шляхів удосконалення власного мовлення; володіння мовленнєвим етикетом.

Професійні мовленнєві уміння, крім застосування загальних мовленнєвих умінь, передбачають володіння професійною лексикою, термінологією, різними формами писемного та усного професійного мовлення; уміння створювати тексти, що використовуються у ситуаціях професійної комунікації; використання галузевої термінології, спеціальної фразеології, стійких висловів, які відповідають соціально значимим ситуаціям професійної комунікації; здійснювати аналіз ефективності професійної комунікації; удосконалення власного професійного мовлення; добір найдоцільніших у професійному спілкуванні мовленнєвих моделей.

Використання професійного мовленнєвого етикету інженера-педагога дозволяє планомірно будувати різні етапи комунікативних процесів, урізноманітнювати й увиразнювати власне мовлення; здійснювати педагогічне спілкування на основі знань про закономірності спілкування й способи управління індивідом та групою; доцільно використовувати у своїй діяльності професійну лексику; складати документи різного призначення; формувати зміст професійної освіти; проектувати технології навчання; конструювати навчально-змістовні матеріали; здійснювати контроль, самоаналіз та саморегуляцію у навчанні.

Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що на сьогодні існують дослідження, в яких розглядаються питання, пов’язані з формуванням мовленнєвих умінь, комунікативних умінь, мовної компетенції, культури мовлення, культури ділового мовлення. Це роботи Л.В.Барановської, В.С. Коломієць, Л.Н.Тоцької, Г.Г.Берегової, Н.М.Костриці, Л.М.Головатої, Т.П.Рукас, Е.Г.Полатай, В.М.Гриньової, М.Б.Успенського, О.Н.Хорошковської, О.В.Мартіної. Поряд з цим А.О.Акішина, Н.І.Формановська, С.В.Шевчук подають завдання та вправи для засвоєння етикетних виразів, але дослідники не визначають педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету.

Створення педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів передбачає мотивацію майбутніх інженерів-педагогів до вивчення мовленнєвого етикету, формування позитивного ставлення до діяльності, розвиток пізнавальної активності, усвідомлення особистісного смислу навчання мовленнєвому етикету, здійснення індивідуального підходу в навчанні; використання групових форм роботи у діяльності змагального характеру; поєднання групових та індивідуальних форм роботи. Для здійснення цієї діяльності пропонується використовувати завдання, що передбачають складання структурно-логічних схем, словників термінів, анотацій, оглядів літератури, планів статей, параграфів, посібників; формування опорних конспектів з певної теми; формулювання питань по темі, матеріалу розділу, посібнику; роботу з текстами підручників, посібників, довідників; моделювання ситуацій професійного спілкування.

З метою формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів нами запропоновано використовувати моделювання ситуацій спілкування; формулювання запитань, що передбачають розгорнуті відповіді; рольові ігри; аналіз власної роботи і роботи товаришів під час виконання вправ; тести; вправи, що передбачають редагування текстів; вправи, що передбачають аналіз готових текстів; вправи, що передбачають створення текстів; підготовку рефератів; складання опорних конспектів з тем; складання планів статей, параграфів; структурно-логічних схем за матеріалом глав підручників; професійних словників.

Важливу роль у процесі ефективного формування навичок професійного мовленнєвого етикету інженера-педагога відіграють наявність позитивної мотивації діяльності; забезпечення особистісного інтересу до мови і мовної культури; паралельне відпрацювання мовної майстерності та мовної правильності; систематизація набутих знань; використання різноманітних вправ, що моделюють ситуації спілкування на різних рівнях (студентська група, керівник – підлеглий, старший за віком – молодший, спілкування на виробництві та ін.); відповідність характеру дидактичного матеріалу, пропонованого для опрацювання, спеціальності, яку набувають студенти; створення ситуацій, наближених до реальних, за допомогою добору мовного матеріалу, що використовується в мовленні спеціалістів відповідного профілю, системи комунікативних вправ, завдань, рольових ігор, навчального діалогу.

Таким чином, на основі аналізу науково-педагогічної літератури нами визначено такі педагогічні умови формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів:

1) усвідомлення студентами доцільності формування професійного мовленнєвого етикету;

2) систематичне оволодіння засобами формування професійного мовленнєвого етикету.

У другому розділі “Експериментальна перевірка педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів” проведено експериментальну перевірку педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів, здійснено конструювання змісту курсу “Мовленнєвий етикет інженера-педагога”, наведено результати експериментальної перевірки педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету інженерів-педагогів.

За результатами констатувального етапу експерименту шляхом анкетування та співбесіди було визначено три рівні сформованості професійного мовленнєвого етикету:

- високий – студенти мають чіткі уявлення, про професійний мовленнєвий етикет; усвідомлюють важливість вивчення професійного мовленнєвого етикету, роль етикетних виразів у процесі спілкування; здатні самостійно, творчо застосовувати наявні знання і мовленнєві уміння; самостійно збільшують знання про професійний мовленнєвий етикет шляхом самоосвіти;

- середній – наявні прогалини у знаннях студентів про професійний мовленнєвий етикет; характерне активне здійснення діяльності за зразком; застосування наявних знань на рівні репродукції; спостерігається позитивне ставлення до самоосвіти, проте самостійно рівень знань не підвищують ;

- низький – несформованність знань про професійний мовленнєвий етикет; застосування наявних знань на рівні репродукції; здійснення діяльності за зразком; наявність бажання збільшити знання про професійний мовленнєвий етикет, яке, проте не реалізується у конкретних діях.

На етапі формувального експерименту реалізація педагогічних умов формування навичок професійного мовленнєвого етикету для групи Е1 здійснювалася в процесі вивчення дисциплін, передбачених навчальним планом з першого по третій курс з обов’язковим поясненням сутності професійного мовленнєвого етикету, його значення, практичної користі для подальшої професійної діяльності, визначенням мети, завдання кожного виду роботи з метою усвідомлення як загальних, так і власних цілей; для групи Е2 в процесі вивчення курсу “Мовленнєвий етикет інженера-педагога”; для групи Е3 активізація знань про професійний мовленнєвий етикет в процесі вивчення дисциплін, передбачених навчальним планом поєднувалася з вивченням курсу “Мовленнєвий етикет інженера-педагога”; для групи Кк навчання здійснювалося за традиційною програмою, без спеціального виділення питань формування професійного мовленнєвого етикету.

Усвідомлення студентами доцільності формування мовленнєвого етикету передбачало формування позитивного ставлення до діяльності, розвиток пізнавальної активності, забезпечення усвідомлення особистісного смислу навчання професійному мовленнєвому етикету і здійснювалася шляхом визначення мети, завдання кожного виду роботи з метою усвідомлення як загальних, так і власних цілей, визначення зв’язку матеріалу, що вивчається, з майбутньою професійною діяльністю; створення ситуацій, що вимагають знаходження розбіжностей між знаннями, що мають студенти, і фактами, які спостерігають; пояснення сутності роботи, її значення, практичної користі; систематичного аналізу студентами власних досягнень у засвоєнні мовленнєвого етикету.

З метою оволодіння студентами засобами формування мовленнєвого етикету, ми використовували: тестування, моделювання ситуацій спілкування, рольові ігри, використання проблемних запитань, завдань; організацію діалогічного спілкування, використання наочності, текстів різного призначення; змагання у навчальній роботі; організацію взаємодопомоги; використання колективних форм роботи; аналіз і змінювання видів навчальної роботи; завдання, що передбачали формування опорного конспекту, складання анотацій, рецензій, оглядів літератури, планів статей, параграфів, структурно-логічних схем за матеріалом глав, розділів, словників термінів; формулювання запитань по темі або матеріалу розділу; виконання реферативних робіт.

У межах експерименту з метою формування навичок професійного мовленнєвого етикету в майбутніх інженерів-педагогів нами розроблено відповідні рекомендації, які застосовувались у процесі викладання дисциплін, передбачених навчальними програмами: точно формулювати тему заняття; однозначно визначати об’єкт, предмет, мету, завдання роботи; логічно поєднувати під час роботи на заняттях усні та писемні форми контролю знань студентів; під час перевірки студентських робіт звертати увагу на дотримання логічності, послідовності, обґрунтованості відповіді; аналізувати відповіді студентів з точки зору логічності, послідовності, обґрунтованості подачі матеріалу, залучати студентів до самооцінювання; чітко виділяти етапи спілкування, звертати увагу на відповідність використаних етикетних одиниць етапу професійного спілкування та ситуації спілкування; виділяти логічні етапи розкриття змісту понять, подачі матеріалу; урізноманітнювати використовувані етикетні одиниці в однотипних ситуаціях професійного спілкування; аналізувати доречність, точність, чіткість власних висловлювань та висловлювань студентів з огляду на мету та ситуацію спілкування; використовувати різноманітні стратегії мовного спілкування та конструкції власних висловлювань; звертати увагу на відповідність обраної стратегії комунікації та використаних етикетних одиниць тональності спілкування, позиціям співрозмовників у процесі комунікації; залучати студентів до свідомого використання етикетних одиниць під час діалогу з викладачем, з іншими студентами.

Завдання курсу “Мовленнєвий етикет інженера-педагога” полягали у наступному: розвиток комунікативних умінь майбутніх інженерів-педагогів; удосконалення умінь побудови взаємин у професійній та побутовій сферах; навчання добору етикетних виразів відповідно до ситуації спілкування; формування різнобічно розвиненої особистості інженера-педагога; виховання особистісної індивідуальності фахівця.

Зміст курсу “Мовленнєвий етикет інженера-педагога” передбачав надання студентам знань із основ закономірностей спілкування (культура спілкування як показник соціально розвиненої особистості; співвідношення понять мова – мовлення – мовна комунікація; вплив екстралінгвістичних факторів на характер спілкування; основні вимоги етикету; етикет і мовленнєвий етикет; культура мовлення і мовленнєвий етикет); комунікативної діяльності інженера-педагога (гуманізація освіти і загальні вимоги до професійної культури інженера-педагога; особливості становлення професійної культури; комунікативна культура як показник професійної культури); мовленнєвого етикету в системі мовленнєвої поведінки особистості (функції, тематичні групи, ситуації використання етикетних одиниць; фактори, що впливають на вибір етикетної одиниці); ділового спілкування (ділові контакти; представлення, знайомство, прощання; використання етикетних одиниць у ситуаціях ділового спілкування); приватного спілкування (ситуації встановлення контакту, привітання, знайомства, прощання тощо; тональність спілкування, емоційне забарвлення; вибір етикетної одиниці в залежності від тривалості знайомства співрозмовників); телефонного спілкування (особливості приватного і ділового телефонного спілкування; вибір етикетних одиниць; семантичні відтинки телефонної розмови; розвиток теми телефонної розмови; завершення розмови); ділового і приватного листування (композиційні і смислові частини листа; використання етикетних формул у діловому й приватному листуванні).

У процесі навчання експериментальних груп використовувалися методи: лекція з елементами бесіди, розповідь, пояснення, бесіда. Усне повідомлення обов’язково було пов’язане з виконанням вправ (підготовчих, тренувальних, творчих, усних), практичних та самостійних робіт, застосуванням ігрових методів, використанням засобів наочності, текстів різного призначення.

Система контролю передбачала поточний контроль – контроль виконання завдань для самостійної роботи, опитування, тестування, аналіз відповідей, самооцінювання тощо – та підсумковий контроль, який здійснювався наприкінці вивчення курсу.

Реалізація визначених педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету в майбутніх інженерів-педагогів зумовила таку послідовність процесу вироблення навичок професійного мовленнєвого етикету.

1. Розгляд закономірностей спілкування, що передбачав з’ясування значення понять: культура спілкування, співвідношення понять мова, мовлення, мовна комунікація, культура мовлення, мовленнєвий етикет, професійний мовленнєвий етикет; визначення впливу екстралінгвістичних факторів на характер спілкування, основних вимог етикету, мовленнєвого етикету.

2. Вивчення особливостей комунікативної діяльності інженера-педагога з точки зору гуманізації освіти і загальних вимог до професійної культури інженера-педагога, особливостей становлення професійної культури.

3. Дослідження місця професійного мовленнєвого етикету в системі мовленнєвої поведінки особистості, функцій, тематичних груп, ситуацій використання етикетних одиниць, факторів, що впливають на вибір етикетної одиниці.

4. З’ясування ролі професійного мовленнєвого етикету в процесі ділового спілкування. Моделювання ситуацій ділових контактів; виконання вправ з метою використання етикетних одиниць у ситуаціях ділового спілкування.

5. Розгляд ситуацій приватного спілкування: ситуацій встановлення контакту, привітання, знайомства, прощання тощо; вибору етикетної одиниці в залежності від тривалості знайомства співрозмовників, тональності спілкування, вікових, соціальних ознак тих, хто спілкується.

6. Визначення ролі професійного мовленнєвого етикету під час телефонного спілкування, особливостей приватного і ділового телефонного спілкування.

7. Розвиток навичок використання формул професійного мовленнєвого етикету в діловому й приватному листуванні.

8. Аналіз власних досягнень у вивченні професійного мовленнєвого етикету.

У ході дослідження було з’ясовано, що поєднання викладання курсу “Мовленнєвий етикет інженера-педагога” з активізацією знань про професійний мовленнєвий етикет під час вивчення дисциплін, передбачених навчальними планами, дозволило створити умови для свідомого та активного засвоєння знань про професійний мовленнєвий етикет, сприяло формуванню критичного мислення, позитивного ставлення до здійснюваної діяльності.

Учасники експерименту демонстрували здатність відтворювати різноманітні ситуації спілкування, як ділового, так і приватного, вільно оперують одиницями професійного мовленнєвого етикету, усвідомлюють вплив екстралінгвістичних факторів на вибір етикетних одиниць, здатні створювати тексти різного призначення, формулювати запитання, визначати логічний зв'язок між поняттями, аналізувати способи укладання текстів з урахуванням особливостей ситуації спілкування та використовуваних мовних засобів, працювати з готовими текстами.

Слід зазначити, що в учасників експерименту посилились ознаки творчої активності: при виконанні завдань студенти демонстрували ініціативу, інтерес до виконуваної роботи, уміння переносити наявні знання у нову ситуацію, самостійність у виконанні завдань, бажання і уміння самостійно поповнювати словниковий склад, розширювати знання про професійний мовленнєвий етикет.

Отримані результати розрахунків значення критерія порівняння двох середніх нормальних генеральних сукупностей з невідомими дисперсіями (залежні виборки), що спостерігається, співвіднесені з табличними даними критичних точок розподілу Стьюдента при заданому рівні значимості б = 0,05 засвідчили збільшення показників результатів вимірювань компонентів мотиваційної структури (у групі Е1 на 12 %, у групі Е2 на 13 %, у групі Е3 на 14%) та показників рівня сформованості комунікативних умінь (у групі Е1 на 8%, у групі Е2 на 10 %, у групі Е3 на 11%).

Збільшення показників результатів вимірювань у групі Ек компонентів мотиваційної структури на 7% та показників рівня сформованості комунікативних умінь на 2% пояснюється, на нашу думку, ефективністю традиційної системи навчання.

Запровадження контрольних зрізів дало змогу порівняти результати констатувального та формувального етапів експерименту. Результати зрізів засвідчують перерозподіл студентів за трьома рівнями сформованості професійного мовленнєвого етикету. Якщо у ході констатувального експерименту до високого рівня було віднесено лише 16 % студентів, то після проведення експерименту показники збільшилися до 28 %; відповідно змінилися показники середнього рівня – з 39 % до 46 %; а також зменшилися показники низького рівня – з 45 % до 26 %.

Загалом результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що формування професійного мовленнєвого етикету студентів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу інженерно-педагогічного профілю сприяє:

- формуванню умінь ділового і приватного спілкування;

- розвитку комунікативних умінь майбутніх інженерів-педагогів;

- розвитку самостійності, творчості студентів.

Ефективність формування професійного мовленнєвого етикету в студентів інженерно-педагогічного профілю може бути досягнута за умови наявності позитивної мотивації діяльності; забезпечення особистісного інтересу до мови і мовної культури; паралельного відпрацювання мовної майстерності та мовної правильності; систематизації набутих знань; використання різноманітних вправ, що моделюють ситуації спілкування на різних рівнях (студентська група, керівник – підлеглий, старший за віком – молодший, спілкування на виробництві, спілкування викладача з групою студентів та ін.); відповідності характеру дидактичного матеріалу, пропонованого для опрацювання, спеціальності, яку набувають студенти; створення ситуацій, наближених до реальних, за допомогою добору мовного матеріалу, що використовується в мовленні спеціалістів відповідного профілю, системи комунікативних вправ, завдань, рольових ігор, навчального діалогу.

Узагальнення результатів дослідження дало можливість зробити такі висновки:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що проблема формування професійного мовленнєвого етикету в майбутніх інженерів-педагогів є надзвичайно актуальною, оскільки зумовлена підвищенням значення розвитку соціально адаптованої особистості студентів; наявністю потреби формування умінь та навичок професійного спілкування в майбутніх спеціалістів. Володіння професійним мовленнєвим етикетом полегшує процеси комунікації, які є важливою складовою інженерно-педагогічної діяльності.

2. Узагальнення досвіду формування мовленнєвого етикету в практиці роботи технічних ВНЗ дозволило констатувати протиріччя між потребою у формуванні навичок професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів і відсутністю чітко визначених педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету.

3. Особливості формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю зумовлені тим, що інженерно-педагогічна діяльність є складним процесом, який включає педагогічний, інженерно-технічний та виробничо-технологічний компоненти. Серед особистісних якостей інженера-педагога слід виділити уміння й навички з професії, технічне мислення, креативність у галузі виробничо-технологічної діяльності, педагогічну техніку, психолого-педагогічну ерудованість, креативність у галузі педагогічної діяльності, розвинуте мовлення, уміння будувати тексти різного призначення, дотримання мовних норм, використання формул мовленнєвого етикету відповідно до ситуацій спілкування.

4. Виявлені особливості підготовки майбутніх інженерів-педагогів дозволили визначити такі педагогічні умови формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю:

- усвідомлення студентами доцільності формування професійного мовленнєвого етикету;

- оволодіння засобами формування професійного мовленнєвого етикету.

Створення педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету передбачає здійснення індивідуального підходу в навчанні; використання групових форм роботи у діяльності змагального характеру; поєднання групових та індивідуальних форм роботи; мотивацію студентів до вивчення професійного мовленнєвого етикету, формування позитивного ставлення до діяльності, розвиток пізнавальної активності, усвідомлення особистісного смислу навчання професійному мовленнєвому етикету

5. Експериментальна перевірка педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету в студентів ВНЗ інженерно-педагогічного профілю довела, що усвідомлення доцільності формування професійного мовленнєвого етикету та систематичне оволодіння засобами формування професійного мовленнєвого етикету сприяють формуванню умінь ділового і приватного спілкування; розвитку комунікативних умінь майбутніх інженерів-педагогів; появі самостійності, творчості у здійсненні комунікативних процесів, урізноманітненню й увиразненню мовлення.

6. Одержані результати дослідження дозволили розробити методичні рекомендації для викладачів щодо формування професійного мовленнєвого етикету:

- у курсах дисциплін, що викладаються студентам ВНЗ інженерно-педагогічного профілю всіх спеціальностей необхідно спеціально звертати увагу на коло питань, пов’язаних з формуванням професійного мовленнєвого етикету; при цьому формування професійного мовленнєвого етикету під час вивчення дисциплін має враховувати специфіку предмету, що викладається, та напрямок фахової підготовки майбутніх спеціалістів;

- існуючі навчальні програми з дисциплін “Українська мова (за професійним спрямуванням)”, “Риторика”, “Стилістика”, які передбачають можливість створення педагогічних умов для формування професійного мовленнєвого етикету, потребують доповнень з огляду на досліджувану проблему;

- введення до навчальних планів підготовки фахівців інженерно-педагогічного профілю курсу “Мовленнєвий етикет інженера-педагога” як варіативного дозволить створити педагогічні умови для формування професійного мовленнєвого етикету;

- плани виховної роботи з групами мають передбачати проведення бесід, рольових ігор, виховних годин, присвячених питанням формування професійного мовленнєвого етикету інженера-педагога;

- з метою підвищення рівня сформованості мовленнєвих умінь та навичок викладачів ВНЗ, зокрема технічних дисциплін, доцільно передбачити розгляд основних питань, пов’язаних з формуванням професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів, у програмах стажування викладачів, планах науково-методичних семінарів, тематиці семінарів кураторів.

Проведене дослідження не вичерпує повною мірою питання формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів. Подальший науковий пошук може бути пов’язаний із визначенням та створенням педагогічних умов формування професійного мовленнєвого етикету для кожного напрямку підготовки інженерів-педагогів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сукачова Г.П. Мовленнєвий етикет як актуальна педагогічна проблема.// Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць – Київ – Запоріжжя. – 2004 – Вип. 33. – С.330 – 334.

2. Сукачова Г.П. Умови формування мовленнєвого етикету в студентів вищих навчальних закладів. //Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць - Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2005 – Вип. XXV. – С.121 – 126.

3. Сукачова Г.П. Визначення рівня сформованості мовленнєвого етикету. // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць – Запоріжжя. – 2006 – Вип. 37. – С. 249 – 255.

4. Сукачова Г.П. Курс “Мовленнєвий етикет інженера-педагога в системі професійної підготовки”. //Вісник Київського славістичного університету: Збірник наукових праць – Київ: КСУ, 2005 – Вип. 24. – С.160 – 165.

5. Сукачова Г.П., Царенко І.І., Чуєшкова О.В. Українська мова (за професійним спрямуванням): Навчально-методичний посібник. – Харків: УІПА, 2005. – 86с.

АНОТАЦІЯ

Сукачова Г.П. Формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів у навчально-виховному процесі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Інститут професійно-технічної освіти АПН України, Київ, 2007.

У дисертації визначено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування професійного мовленнєвого етикету майбутніх інженерів-педагогів (усвідомлення студентами доцільності формування професійного мовленнєвого етикету; систематичне оволодіння засобами формування професійного мовленнєвого етикету); визначено зміст поняття “професійний мовленнєвий етикет”, розроблено модель поняття “професійний мовленнєвий етикет інженера-педагога”; набули подальшої розробки засоби формування мовленнєвого етикету.

На підставі аналізу спеціальної літератури та результатів власних теоретичних та експериментальних досліджень автором визначено та теоретично обґрунтовано структуру та зміст курсу “Мовленнєвий етикет інженера-педагога”. Експериментально перевірено доступність розробленого курсу та експериментально підтверджено ефективність педагогічних умов його реалізації.

Ключові слова: педагогічні умови, засоби навчання, мотивація діяльності, мовленнєві уміння, навчальний курс, професійний мовленнєвий етикет.

АННОТАЦИЯ

Сукачёва А.П. Формирование профессионального речевого этикета будущих инженеров-педагогов в учебно-воспитательном процессе. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Институт профессионально-технического образования АПН Украины, Киев, 2007.

В диссертации определены и теоретически обоснованы педагогические условия формирования профессионального речевого этикета будущих инженеров-педагогов (осознание студентами целесообразности формирования профессионального речевого этикета, систематическое овладение средствами формирования профессионального речевого этикета); определено содержание понятия “профессиональный речевой этикет”, разработана модель понятия “профессиональный речевой этикет инженера-педагога”, получили дальнейшее развитие средства формирования речевого этикета.

На основе анализа специальной литературы и результатов собственных теоретических и экспериментальных исследований автором определены структура и содержание курса “Речевой этикет инженера-педагога”. Экспериментально проверена доступность разработанного курса, экспериментально подтверждена эффективность педагогических условий его реализации.

Особенности формирования профессионального речевого этикета будущих инженеров-педагогов обусловлены тем, что инженерно-педагогическая деятельность является сложным процессом, который включает проектировочный, технолого-организационный и научно-исследовательский компоненты. Создание педагогических условий формирования профессионального речевого этикета предусматривает осуществление индивидуального подхода в обучении, использование групповых форм работы в деятельности состязательного характера; мотивацию студентов к изучению профессионального речевого этикета, формирование положительного отношения к осуществляемой деятельности, развитие познавательной активности, осознание личностного смысла изучения профессионального речевого этикета.

Экспериментальная проверка педагогических условий формирования профессионального речевого этикета будущих инженеров-педагогов показала, что осознание необходимости формирования профессионального речевого этикета и систематическое овладение средствами формирования профессионального речевого этикета содействуют формированию умений делового общения, развитию коммуникативных умений будущих инженеров-педагогов, появлению самостоятельности, творчества в осуществлении коммуникативных процессов, разнообразию и выразительности речи.

Ключевые слова: педагогические условия, средства обучения, мотивация деятельности, речевые умения, учебный курс, профессиональный речевой этикет.

SUMMARY

Sukachova A. Professional speech etiquette development of future engineering teachers in educational process. – Manuscript.

Thesis