МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Синенко Олександр Іванович

УДК 330.322:67/68

МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРІВ

(НА ПРИКЛАДІ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ)

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

(легка промисловість)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Чубукова Ольга Юріївна,

Київський національний університет технологій

та дизайну Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економічної кібернетики

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Музиченко Анатолій Степанович,

Уманський державний педагогічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки підприємств

кандидат економічних наук, доцент

Ткаченко Юрій Володимирович,

Державний інститут підготовки кадрів Міністерства

промислової політики України, ректор

Захист відбудеться 18 грудня 2007 р. об 11єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.102.05 Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України за адресою: 01011, м.Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України за адресою: 01011, м.Київ, вул. Немировича-Данченка, 2

Автореферат розісланий 16 листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.О.Тарасенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю переведення національної економіки на інноваційну модель розвитку шляхом підвищення інвестиційної привабливості підприємств різних форм власності, завдяки удосконаленню систем управління підприємств на основі надання економічному потенціалу активів форми, що сприяє підвищенню їх капіталізації.

Стратегічно важливим на сучасному етапі ринкової трансформації національної економіки є формування недержавного сектора як найбільш динамічного елементу національної економіки, що здатен до підвищення капіталізації активів підприємств. Визначення оптимальних меж державного, комунального та приватного секторів економіки дозволить значно підвищити ефективність використання наявних та оцінити доцільність створення нових активів в процесі функціонування та розвитку суб’єктів господарювання.

Легка промисловість є однією з найбільш соціально значимих галузей промисловості України, оскільки в ній зосереджено 7% зайнятих у промисловому секторі економіки. Процес роздержавлення в легкій промисловості України практично завершено і аналіз результатів діяльності галузі засвідчує необхідність вироблення практичних рекомендацій щодо впровадження ефективного управління функціонуванням і розвитком підприємствами та підвищення їх інвестиційної привабливості.

Обґрунтування перспектив розвитку підприємств галузі передбачає підготовку бізнес-планів, які базуються на повній інвентаризації власних ресурсів, аналізі можливостей і перспектив ринку та намірів потенційних конкурентів, а також наявності механізму моніторингу виконання плану. Як показує практика, в управлінні підприємствами легкої промисловості є ряд фундаментальних проблем, головною з яких є робота за давальницькою схемою. Саме тому використання нової інституціональної теорії в частині положень трансакційної економіки, економічної теорії прав власності, контрактного підходу та усунення асиметрії інформації надає можливості визначити такі управлінські рішення, які необхідні для розвитку підприємств легкої промисловості.

Формуванню теоретичних основ та розгляду прикладних аспектів управління підприємствами на основі інформаційних баз даних присвячена значна кількість досліджень таких вітчизняних та зарубіжних учених, як Алчиан А., Акерлоф Д., Бір С., Віннік О., Демсец Г., Друкер П., Геєць В., Грейнер Л., Зельдіна О., Капелюшніков Р., Коуз Р., Музиченко А., Пасхавер О., Ткаченко Ю., Ернандо де Сото та інших.

Проте, поза їх увагою залишилися методичні питання подальшого розвитку управління підприємствами в умовах реформування форм власності та зміни їх організаційно-економічного статусу.

Саме це обумовило вибір теми роботи, обґрунтування мети і завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В дисертаційній роботі висвітлені результати наукового дослідження, проведеного автором в процесі виконання планів НДР кафедри економічної кібернетики КНУТД, зокрема за темою: "Розробка форм вихідної аналітичної інформації для моделі Реєстру об'єктів державної власності, які використовуються у сфері господарської діяльності", що була проведена на замовлення Інституту програмних систем НАНУ (номер державної реєстрації 0104U010116, 2004 р.).

Особистий внесок автора полягає у визначенні методичних підходів до розробки аналітичної звітності для системи корпоративного управлінням підприємствами в частині визначення груп потенційних користувачів інформації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості на основі ведення реєстрів форм власності.

Для досягнення поставленої мети у дослідженні були поставлені та вирішувалися такі задачі:

- визначити організаційно-економічну сутність ефективного управління розвитком підприємств в умовах транзитивної економіки;

- узагальнити принципи та методи здійснення моніторингу діяльності підприємств;

- здійснити аналіз зарубіжного досвіду регулювання функціонування та розвитку підприємств;

- з’ясувати передумови підвищення ефективності управління діяльністю підприємств на основі ведення реєстрів форм власності;

- обґрунтувати вихідні положення щодо організації ведення реєстрів форм власності;

- спроектувати структуру баз даних та нормативно-довідкове забезпечення механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств;

- розробити алгоритм оцінки інвестиційної привабливості підприємств за організаційно-правовими формами господарювання;

- розробити схему формування управлінських рішень щодо забезпечення ефективного розвитку підприємств легкої промисловості;

- обґрунтувати напрямки та заходи щодо впровадження механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості на основі ведення реєстрів форм власності;

- розробити механізм підвищення інвестиційної привабливості підприємств на основі ведення реєстрів (на прикладі легкої промисловості).

Об'єктом дослідження є структура та складові механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості на основі ведення реєстрів форм власності.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні питання підвищення інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості в умовах транзитивної економіки.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення як традиційної економічної науки, так і нової інституціональної теорії, теорії прав власності, методології, аналізу, прогнозування і програмування економіки, теорії систем та економічної кібернетики.

У дисертації реалізований комплексний підхід до формування механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств на основі ведення реєстрів форм власності шляхом:

•

•

•

•

В процесі дослідження для вирішення поставлених задач та досягнення мети роботи використовувались наступні методи:

- аналізу та синтезу (для виявлення форм та чинників прояву явищ);

- абстрактно-логічний (для регулювання діяльності підприємств);

- аналізу, синтезу, індукції, дедукції, вимірювання, порівняння, економіко-статистичних та рейтингових оцінок, графічного представлення інформації (для оцінки інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості);

- логічного узагальнення та експертних оцінок (для узагальнення діючої практики та оцінок нових схем управління розвитком підприємств).

Інформаційно-аналітичну базу дослідження склали законодавчі та нормативно-правові акти України, дані Державного комітету статистики України, Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України, підприємств легкої промисловості, періодичних видань, наукових конференцій та ресурсів мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних положеннях:

вперше:

- визначено сутність та зміст підвищення інвестиційної привабливості підприємств на основі ведення реєстрів та організаційно-правових форм господарювання;

- розроблено методику оцінки інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості та обґрунтування нових управлінських рішень на основі ведення реєстрів та організаційно-правових форм господарювання;

удосконалено:

- систему інформаційного забезпечення управління розвитком підприємств шляхом введення показників оцінки його фінансового і майнового стану з виділенням структури активів;

- систему аналітичного забезпечення на основі технологій сховищ даних, обґрунтування нових інвестиційних та управлінських рішень;

- методи та інструментарій оцінки інвестиційної привабливості підприємств шляхом впровадження реєстрів;

- методику визначення меж державного та комунального секторів економіки шляхом визначення категорії вирішального впливу;

дістало подальшого розвитку:

- методичні підходи аналізу результатів реформування відносин власності у легкій промисловості;

- система показників та критеріїв оцінки інвестиційної привабливості підприємств на основі ведення реєстрів та схема обґрунтування і вибору інвестиційних та управлінських рішень;

- складові та важелі механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств на основі ведення реєстрів;

- структура баз даних та звітності щодо визначення власників майна та органів, уповноважених ним управляти.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертаційній роботі положення, рекомендації, висновки і пропозиції використані при підготовці проектів наступних загальнодержавних рішень:

- постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. №1679 "Про формування і ведення Реєстру корпоративних прав держави";

- постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. №467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об‘єктів державної власності", із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2005р. №142 "Про внесення змін до Постанови КМУ від 14 квітня 2004 р. №467";

- постанова Кабінету Міністрів України від 3 червня 2005 р. №413 “Про затвердження Програми "Власність народу";

- постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 р. №1121 "Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності" (довідка Кабінету Міністрів України від 30.10.2007).

- наказ Фонду державного майна України від 23 березня 2005 №622 "Про затвердження Порядку та умов користування Єдиним реєстром об'єктів державної власності", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 квітня 2005 №400/10680;

- спільний наказ Фонду державного майна України та Державного комітету статистики України від 23 березня 2005 р. №623/79 "Про затвердження структури Єдиного реєстру об'єктів державної власності", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 р. №465/10745, із змінами і доповненнями, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Державного комітету статистики України від 28 березня 2006 року №517/92;

- наказ Фонду державного майна України від 3 лютого 2006 року №197 "Про затвердження форм надання відомостей про об'єкти державної власності", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2006 р. за №380/12254;

- наказ Фонду державного майна України від 15 березня 2006 року №461 "Про затвердження Класифікатора державного майна" (довідка Фонду державного майна України від 01.11.2007 № 10-4-17387).

Аналітичні матеріали дисертації були використані при підготовці звітів до Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента України (довідка Кабінету Міністрів України від 30.10.2007).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Інженерно-економічного факультету Київського національного університету технологій та дизайну МОН України при викладанні навчальних дисциплін: "Аналіз, моделювання, управління ризиком", "Системи моніторингу в економіці", "Інформаційні системи і технології у маркетингу", "Методи та моделі трансформації економіки" (довідка Київського національного університету технологій та дизайну від 08.05.2007 №04-15/934 та акт Київського національного університету технологій та дизайну від 19.04.2007).

Практична реалізація науково-методичних розробок та рекомендацій підтверджена відповідними довідками про впровадження (довідки Рівненської обласної державної адміністрації від 09.08.2007 № 01/1-1245; відкритого акціонерного товариства “ГАЛІЯ” від 18.08.2007 р. № 177)

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертація є одноосібно виконаною кваліфікаційною працею, що містить нове розв’язання конкретного наукового завдання – розробки механізму та інструментарію підвищення інвестиційної привабливості підприємств в умовах транзитивної економіки.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення та основні результати дослідження, їх практичне застосування обговорювались на науково-практичних конференціях: VII Міжнародній науково-технічній конференції "Системний аналіз та інформаційні технології" (м.Київ, червень-липень 2005 p.); X Всеукраїнській науково-методичній конференції "Проблеми економічної кібернетики" (м.Київ, вересень 2005 p.); Ювілейній міжнародній науково-технічній конференції "Інноваційні технології — майбутнє України" (м.Київ, жовтень 2005 p.); XI Міжнародній науково-практичній конференції "Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти" (м.Київ, листопад 2005 p.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні моделі і методи прогнозування соціально-економічних процесів" (м.Київ, квітень 2006 p.); Міжнародній науково-практичній конференції "Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки" (м.Київ, жовтень 2007 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати дисертаційного дослідження висвітлені в 10 наукових статтях, з яких 9 опубліковано у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 6,9 друк. арк., з них особисто автору належить 3,4 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків; містить 28 рисунків, 9 таблиць. Основний зміст дисертації викладено на 191 сторінці комп’ютерного тексту. Список використаних літературних джерел містить 144 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначені актуальність теми, предмет, об'єкт, мета, завдання, методи та інформаційна основа дослідження; вказаний зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначені наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Методологічні засади управління розвитком підприємств" розкрито організаційно-економічну сутність ефективного управління розвитком підприємств в умовах транзитивної економіки; принципи та методи здійснення моніторингу діяльності підприємств із застосуванням системи ведення реєстрів форм власності; зарубіжний досвід регулювання функціонування та розвитку підприємств в частині реформування відносин власності та основні принципи управління в США та ЄС.

В умовах продовження процесу переходу від планової до ринкової економіки в Україні, економічно і соціально важливим є віднесення підприємств до певної форми власності (державної, комунальної чи приватної), та вибір організаційно-правової форми господарювання (товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство, закрите акціонерне товариство) виходячи з критеріїв забезпечення найбільш ефективного використання наявних в державі активів.

Прихильники теорії про багатоплановість категорії власності розглядають власність як "складну і багатопланову категорію, яка відбиває різні аспекти різнобічного соціального буття – економічний, юридичний, політичний, психологічний, культурний, етичний тощо". Цей підхід є надзвичайно цікавим не лише з теоретичної, а й з практичної точки зору.

Зазвичай, ефективним вважається такий економічний розвиток підприємства, за яким прибуток, отриманий підприємством, збільшується. Кожне підприємство має внутрішній критерій ефективності діяльності – максимізацію прибутку, досягнення якого під впливом зворотного зв’язку, що надходить від ринку, вважається основним в його діяльності. У процесі дослідження виявлено, що прибуток підприємств, які належать до різних секторів економіки (державного, комунального, приватного), відіграє абсолютно різну роль при оцінці результатів їх господарської діяльності. Найбільш прибуткові підприємства зосереджено у приватному секторі економіки. Прибуток підприємств державного та комунального секторів економіки на порядок менший для державних і від'ємний для комунальних. Це можна визнати нормальним в умовах транзитивної та розвинутої економік, оскільки, крім суто бізнесових, ці підприємства вирішують, відповідно, загальнодержавні та соціальні завдання (рис. 1).

Нова інституціональна теорія, що використовується у роботі, виходить із двох загальних установок. По-перше, що соціальні інститути мають першочергове значення і, по-друге, з того, що вони піддаються аналізу за допомогою стандартних інструментів економічної теорії.

Рис.1. Структурні характеристики підприємств різних форм власності

(станом на 01.01.2007)

У роботі обґрунтовано, що економіка України є змішаною, але наявні активи використовуються поки що переважно для задоволення господарських потреб. У розвинутих країнах вони використовуються не тільки безпосередньо на господарські потреби, але одночасно є джерелом капіталу. Саме відсутність механізму капіталізації активів підприємств відрізняє нашу економіку від розвинутої та гальмує розвиток фондового ринку.

Досвід розвинутих країн показує, що перетворення активів у капітал починається з того, що створюється опис найбільш корисних у соціальному та економічному відношенні властивостей активів, а потім ця інформація втілюється у документ про право власності. Записи, що фіксують право власності, відображають загальне уявлення про те, що є економічно важливим та значимим у наявних активах.

Ці записи зводять разом і формалізують інформацію, яка потенційно необхідна для оцінки активів. Стандартизація дозволила розвинутим країнам суттєво знизити трансакційні витрати на організацію обороту та використання активів.

Умови проведення приватизації в колишніх республіках СРСР (в-першу чергу Україні та Російській Федерації) та розвинутих країнах відрізняються кардинально. Однак, досвід іноземних країн по реформуванню відносин власності цілком може бути використаний і врахований у вітчизняній практиці.

Це стосується, насамперед, індивідуального підходу до приватизації великих державних об'єктів, розмаїтості способів передачі державної власності у приватні руки, прагнення зберегти існуючі господарські зв'язки, націленість не на швидку зміну власника, а на забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства.

В Україні для більшості активів не існує єдиного центру, що фіксує відповідну інформацію, і тому трансакційні витрати входження на ринок є неприйнятно високими для більшості потенційних інвесторів.

Автор обґрунтував, як на основі системи ведення реєстрів форм власності можливо створити зазначений центр і розробив організаційно- методичні основи його функціонування.

У другому розділі "Організаційно-методичні основи механізму підвищення інвестиційної привабливості" з’ясовано передумови формування ефективного управління діяльністю підприємств на основі ведення реєстрів форм власності, обґрунтовані вихідні положення щодо організації ведення реєстрів форм власності, спроектовано структуру даних та нормативно-довідкове забезпечення механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості.

Для оцінки інвестиційної привабливості підприємств пропонується чотири набори діагностичного інструментарію: базова фінансова інформація, інформація про продуктивність, інформація про ключові знання, інформація про розподіл ресурсів. Всі разом вони становлять набір робочих інструментів для управління функціонуванням та розвитком підприємства.

З’ясовано, що процесу ефективного управління економічним розвитком підприємств повинно передувати визначення таких характеристик сучасних підприємств, як форма власності та організаційно-правова форма господарювання.

Підприємства, як правило, є системами: відкритими, бо вони взаємодіють із оточуючим середовищем; складними – у зв'язку із розгалуженістю своєї структури та великою кількістю внутрішніх зв'язків; динамічними, оскільки технологія й організація виробництва постійно змінюються; імовірнісними, бо результати будь-яких впливів на розвиток підприємства неможливо точно передбачити, оскільки всі вони мають імовірнісний характер.

На основі даних реєстру форм власності в роботі проведено проблемне діагностування економічного розвитку підприємств легкої промисловості, що базується на системі ведення реєстрів, які містять зведену інформацію щодо ідентифікації об’єктів: адресно-довідкову, фінансову, майнову (рис.2).

За результатами діагностування з’ясовано, що характерною рисою легкої промисловості є присутність на ринку малих і середніх підприємств. Не зважаючи на досить значну частку легкої промисловості у світовому виробництві – 5,7% та у світовій торгівлі товарами – 6,1%, жодне з підприємств легкої промисловості не ввійшло в рейтинг Global Fortune 500 (список найбільших компаній світу по річному валовому доходу).

Легка промисловість України – одна з найбільш соціально значимих галузей національного господарства – являє собою багатогалузевий комплекс із високим рівнем внутрішньогалузевої кооперації. Цей комплекс включає 25 підгалузей, 600 виробничих підприємств, на яких працює більше 300 тисяч осіб.

На підприємствах галузі, які розташовані у всіх регіонах України, зосереджене близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості та 2,4% основних виробничих фондів. Найбільші за обсягами виробництва та чисельності працюючих – це текстильна, шкірно-взуттєва, швейна, трикотажна підгалузі.

В роботі доведено, що існуючі підходи до управління діяльністю підприємств легкої промисловості не сприяють підвищенню їх інвестиційної привабливості, оскільки для переважної більшості підприємств легкої промисловості характерна давальницька схема роботи, що не передбачає використання комбінацій таких факторів виробництва як: розробка нової продукції, відкриття нових джерел сировини та освоєння нових ринків збуту, а, відповідно, найбільш прибуткові види діяльності залишаються поза межами бізнес-процесу.

Враховуючи високу соціальну значимість підприємств легкої промисловості, існує нагальна потреба поглибленого аналізу їх діяльності на основі інформації, що міститься у системі ведення реєстрів форм власності, результати якого слід використати для недопущення банкрутства та формування на базі наявних у підприємств ресурсів інвестиційно привабливих бізнесів.

В роботі доведено, що створення системи ведення реєстрів форм власності є ключовим механізмом перетворення активів на капітал, шляхом класифікації активів, зведення їх воєдино і надання доступу до інформації потенційним інвесторам для оцінки активів. Оскільки будь-який актив, економічні та соціальні властивості якого не зафіксовані у формальній системі власності, не можливо пред’явити ринку та отримати справедливу ціну.

Без формалізованої загальнодержавної системи реєстрації активів, яка робить можливим виявлення економічного потенціалу активів українських підприємств, вони залишаться лише потенційно привабливими.

У третьому розділі "Підвищення інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості на основі ведення реєстрів форм власності" розроблено алгоритм оцінки інвестиційної привабливості підприємств за організаційно-правовими формами, схему формування управлінських рішень щодо ефективного розвитку підприємств легкої промисловості, обґрунтовані напрямки та заходи щодо впровадження механізму інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості на основі ведення реєстру форм власності.

Підприємства України взагалі, та легкої промисловості зокрема, функціонують в умовах трансцендентної економіки, для якої характерним є постприватизаційний шок більшості керівників підприємств, пов’язаний із швидкістю переходу від командної економіки до ринкової. Тому рівень ефективності управління у господарських товариствах, що виникли у процесі приватизації та корпоратизації підприємств легкої промисловості, в Україні є вкрай незадовільним.

Це обумовлює в цілому низьку інвестиційну привабливість підприємств, оскільки вони так і залишилися підприємствами (у категоріях планової економіки) – тобто структурами, які налаштовані на виробництво, і поки що не стали господарськими товариствами (у категоріях ринкової економіки) – тобто суб’єктами господарювання, здатними налагодити бізнес-процес від появи ідеї задоволення потреб споживача до реалізації цієї ідеї у вигляді товару або послуг.

Господарські відносини, що складаються в процесі створення, функ-ціонування та припинення діяльності господарських товариств, є неоднорідними, що зумовлює доцільність їх формалізації у вигляді різних організаційно-правових форм господарювання.

У роботі на основі класичної схеми розвитку компанії, що була описана ще в 1972 році Л.Грейнером, було промодельовано стан підприємств легкої промисловості України, що дозволило виробити рекомендації щодо їхнього подальшого розвитку (рис. 3).

Рис.3. Етапи організаційного розвитку (по Грейнеру)

При цьому слід зазначити, що переходи від одного етапу організаційного розвитку до іншого мають чітку внутрішню логіку, кожен перехід є реакцією на проблеми, що накопичуються. Після переходу старі проблеми знімаються і накопичуються нові. На кожному етапі змінюються не тільки цілі бізнесу, але і корпоративна культура та організаційні механізми.

Тому, колишні радянські підприємства (до яких відноситься абсолютна більшість підприємств легкої промисловості України), мають всі атрибути прямого управління, при цьому вони позбавлені у своєму генезисі першого, творчого (підприємницького) етапу і працюють, по суті, неефективно. Налагоджуючи фінансовий менеджмент на таких підприємствах, експерти-аналітики змушені наповнювати порожні оболонки, у які перетворилися такі поняття як планування, аналіз, облік.

У механізм управління підприємствами на основі системи ведення реєстрів форм власності, в роботі закладено ідею усунення асиметрії інформації про якість ресурсів між покупцем та продавцем. Наявна асиметрія призводить до зменшення вартості наявних активів вітчизняних підприємств, нерозвинутого фондового ринку в Україні. Система реєстрів форм власності повинна складатися з трьох складових, що містять інформацію про суб'єкти господарювання, відповідно державного, комунального та приватного секторів економіки у єдиному форматі та уніфікованих засобів доступу до цієї інформації.

Основою системи ведення реєстрів форм власності є Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі – Реєстр), розробка, якого спрямована на створення умов для раціонального та ефективного використання: 1) нерухомого майна державних підприємств, їх об’єднань, установ та організацій, у тому числі того, що передано в оренду, концесію; 2) державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, створених у процесі приватизації та корпоратизації.

В роботі доведено, що Єдиний Реєстр повинен формуватися на основі баз даних юридичних осіб державної форми власності, корпоративних прав держави та державного майна. Практично це вирішено через вибір структурних складових системи ведення реєстрів форм власності, які забезпечують консолідацію інформації, необхідної для інвестора, що була розпорошена по різних інформаційних джерелах, ведення яких забезпечувалося різними органами державної та місцевої влади (Державний комітет статистики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України, Державне агентство земельних ресурсів України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, галузеві міністерства, органи місцевого самоврядування). Крім того, проведений аналіз інформаційних джерел засвідчив, що досить часто така інформація є недостовірною, суперечливою та недостатньо систематизованою.

Потенційним інвесторам надається можливість отримувати необхідну для прийняття рішень інформацію не у багатьох відомствах, що дуже часто призводило до відмови від реалізації інвестиційних проектів в Україні, а в одному інформаційному центрі.

Реєстр побудовано із залученням новітніх інформаційних технологій, де користувачу надається можливість доступу до його даних, облікової та аналітичної систем, через використання WEB-інтерфейсу (рис. 4).

Рис. 4. Структурна схема Єдиного реєстру об’єктів державної власності

В роботі для створення Реєстру було розроблено та впроваджено облікову систему, що реалізує єдиний алгоритм проведення інвентаризації та налагодження обліку об’єктів державної власності та надання відомостей до Реєстру, який втілений у автоматизованій системі первинного збору, накопичення та ведення даних Реєстру – "Юридичні особи".

В ході дослідження було вирішено методологічні, технічні, організаційні задачі створення Реєстру, а саме:

- налагодження єдиного обліку об’єктів державної власності на єдиній методологічній основі;

- створення інформаційної бази та інструментарію для прийняття в органах державної влади управлінських рішень з використання об’єктів державної власності;

- забезпечення прозорості та відкритості інформації про об’єкти державної власності.

На основі запропонованої автором структури та механізму практичного застосування даного методу вже побудовано реєстри об’єктів комунальної та приватної власності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні викладено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової проблеми формування механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств на основі ведення реєстрів форм власності (на прикладі підприємств легкої промисловості України). Дослідження розвиває науково обґрунтовані підходи до побудови ефективних систем управління підприємствами України в умовах перехідного періоду від планової до ринкової економіки та містить пропозиції щодо напрямів, механізмів і методів їх впровадження у господарську діяльність. Виконане дослідження дає можливість зробити такі висновки:

1. Організаційно-економічна сутність ефективного управління розвитком підприємств в умовах транзитивної економіки полягає у активному процесі трансформації організаційно-правових форм господарювання підприємств та перехід від суто виробничої системи, заснованої на плановій системі господарювання, до ринкової, що базується на різних формах власності з переважанням приватної.

2. Моніторинг діяльності підприємств повинен проводитись на основі інформації баз даних системи ведення реєстрів із залученням управлінської звітності підприємств, що дозволить для підприємств легкої промисловості створити механізм перетворення активів у капітал. Це у свою чергу призведе до надходження не тільки реальних інвестицій у майнові активи, а і підвищення рівня капіталізації підприємств галузі за рахунок підвищення прозорості діяльності та надходження фінансових інвестицій.

3. Зарубіжний досвід регулювання функціонування та розвитку підприємств засвідчує необхідність створення єдиного центру реєстрації прав власності на активи підприємств, як інструменту підвищення їх інвестиційної привабливості.

4. Існуючі процеси управління діяльністю підприємств легкої промисловості не сприяють підвищенню їх інвестиційної привабливості, оскільки для переважної більшості підприємств легкої промисловості характерна давальницька схема роботи. При цьому вона не передбачає використання комбінацій таких факторів виробництва як: розробка нової продукції, відкриття нових джерел сировини та освоєння нових ринків збуту, а, відповідно, найбільш прибуткові види діяльності залишаються поза межами бізнес процесу.

5. Вихідні положення щодо організації ведення реєстрів об’єктів різних форм власності передбачають необхідність забезпечення координації інформаційної та маркетингової політики, що формується органом регулювання, у процесі взаємодії всіх суб’єктів та об’єктів управління галузі.

6. Визначення структури даних та нормативно-довідкового забезпечення механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств здійснювалося з урахуванням необхідності розробки системи ведення реєстрів форм власності, з використанням оптимальної кількості атрибутів даних та можливості їх розширення у майбутньому.

7. Алгоритм оцінки інвестиційної привабливості підприємств за організаційно-правовими формами господарювання передбачає, що для становлення легкої промисловості України в умовах жорсткого протистояння актуальним для досягнення конкурентних переваг є практичне використання теоретичних положень нової інституціональної теорії і, в першу чергу, таких як: теорія прав власності, теорія трансакційних витрат, теорія економічних організацій та економіки права.

8. Механізм управління підприємствами на основі ведення реєстрів форм власності передбачає впровадження такої схеми формування управлінських рішень для ефективного розвитку підприємств легкої промисловості, що знижує такі види трансакційних витрат, як витрати на пошук інформації та специфікацію і захист прав власності.

На сьогодні в Україні практично відсутні бізнеси, які створені не на базі активів колишніх державних підприємств, що свідчить про низький рівень розвитку підприємництва та високу ціну виходу на ринок.

9. При впровадженні механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості на основі ведення реєстрів форм власності слід виходити з того, що незважаючи на загалом незадовільні результати роботи суб’єктів господарювання легкої промисловості, потрібно утриматися від не ринкових методів впливу держави на їх діяльність, оскільки процес ринкової трансформації суб’єктів господарювання триває.

Ринкова конкуренція сама встановлює оптимальний для економіки обсяг планування та ринкового регулювання у діяльності суб’єктів господарювання. Для кожної галузі та технології оптимальний розмір суб’єкта господарювання та його організаційно-правова форма буде регулюватися необхідністю мінімізації трансакційних витрат.

10. Необхідно продовжити створення системи ведення реєстрів форм власності, що є механізмом перетворення активів на капітал, шляхом опису найбільш корисних у соціальному та економічному відношенні можливостей активів, зведення їх воєдино, а також організації всієї інформації потенційно необхідної для оцінки активів. Оскільки будь-який актив, економічні та соціальні властивості якого не зафіксовані у формальній системі власності, не можливо пред’явити ринку та отримати за нього справедливу ціну.

ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

За результатами дослідження автором опубліковано 10 наукових праць:

у фахових виданнях:

1. Синенко О. І. Нові підходи до управління державною власністю // Вісник КНУТД. – 2003. – № 3. – С. 44 – 49.

2. Синенко О. І., Чубукова О. Ю., Рубан В. Я., Шіковець К. О. Алгоритм інфологічного моделювання в системі освіти // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. Гуманітарний університет "ЗІДМУ" – 2004. – № 4. – С. 252 – 255. (автору належить методичне обґрунтування вибору джерел інформації для функціонування моделі)

3. Синенко О. І. Формування нових підходів щодо забезпечення прозорості компанії // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. Гуманітарний університет "ЗІДМУ" – 2005. – № 2. – С. 152 – 156.

4. Синенко О. І. Шляхи вдосконалення корпоративної звітності в державному секторі економіки // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 3. – С. 109 – 112.

5. Синенко О. І. Організаційно-економічні проблеми управління державною власністю в умовах перехідної економіки // Вісник КНУТД. – 2005. – № 2. – С. 162 – 168.

6. Синенко О. І., Григоренко Є. М., Лєдомська С. Ю. Передумови та мета створення реєстру об’єктів державної власності, які використовуються у сфері господарської діяльності // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. – № 1. – С. 2 – 4. (автору належить загальна концепція створення реєстру)

7. Синенко О. І. Тенденції формування об’єктів державної власності та реформування в Україні // Вісник КНУТД. – 2007. – № 4. – С. 126 – 133.

8. Синенко О. І. Світовий досвід управління державною власністю // Вісник КНУТД. – 2007. – № 5. – С. 36 – 41.

9. Синенко О. І., Мудра В. О. Передумови формування системи обліку об’єктів державної власності та результати їх впровадження // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2007. – № 9. – С. 20 – 26. (автору належить загальна концепція створення реєстру та визначення методичних засад ведення обліку)

в інших виданнях:

10. Синенко О. І., Чубукова О. Ю. Корпоративне управління як інструмент формалізації стадій організаційного розвитку господарських товариств / Новий формат стратегії і тактики соціально-економічного розвитку України: людина, громада, держава. Монографія – К.: Видавничий дім "Корпорація", 2005. – С. 178 – 191 ( автору належить виклад основного матеріалу та адаптація ідеї Л. Грейнера до діяльності підприємств в Україні).

АНОТАЦІЇ

Синенко О.І. Механізм підвищення інвестиційної привабливості підприємств на основі ведення реєстрів (на прикладі легкої промисловості). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (легка промисловість). – Київський національний університет технологій та дизайну, Київ, 2007.

Дисертація присвячена теоретичним, методичним і практичним питанням формування ефективного механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємств на основі ведення реєстрів форм власності на прикладі легкої промисловості України.

У дисертаційній роботі розкрито процес формування Єдиного реєстру об’єктів державної власності та розглянуто концептуальні підходи до розбудови систем управління підприємствами та особливості їх практичного впровадження.

Розроблено модель системи ведення реєстрів форм власності, яка характеризується цілісністю побудови, системністю та комплексністю. На основі моделі побудовано Єдиний реєстр об’єктів державної власності, що використовується у роботі органів державної влади.

Запропоновані конкретні рекомендації щодо практичного використання системи ведення реєстрів форм власності для підвищення інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості.

Ключові слова: реєстр, нова інституційна теорія, система управління, організаційно-правова форма, форма власності, фірма, інвестиційна привабливість, ефективність управління, інвентаризація, прогнозування.

Синенко А.И. Механизм повышения инвестиционной привлекательности предприятий на основе ведения реестров. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (легкая промышленность). - Киевский национальный университет технологий и дизайна, Киев, 2007.

В диссертации рассматриваются теоретические, методические и практические вопросы формирования эффективного механизма повышения инвестиционной привлекательности предприятий легкой промышленности Украины.

Доказывается, что экономика Украины является транзитивной, и для нее характерным является то, что имеющиеся активы используются преимущественно для удовлетворения хозяйственных потребностей. В развитых странах точно такие же активы используются не только непосредственно на хозяйственные нужды, но и являются источником капитала. Именно отсутствие механизма капитализации активов отличает экономику Украины от экономик развитых стран.

В качестве теоретической основы исследования использовались такие направления новой институциональной теории как: транзакционная экономика, экономическая теория прав собственности, контрактный подход.

Благодаря последовательно реализованому принципу методологического индивидуализма перед новой институциональной теорией, открывается более глубокий слой экономической реальности. Она рассматривается на уровень ниже, чем тот, на котором останавливался традиционный микроэкономический анализ. В центре ее внимания появляются отношения, которые складываются внутри экономических организаций, тогда как в неоклассической теории фирмы и другие организации рассматриваются просто как "черный ящик". В этом смысле подход новой институциональной теории может быть охарактеризован как микроэкономический.

В основу механизма управления предприятиями на основе системы ведения реестров форм собственности заложено также идею устранения асимметрии информации в качестве ресурсов между покупателем и продавцом. Существующая асимметрия приводит к уменьшению стоимости имеющихся активов украинских предприятий, неразвитости фондового рынка Украины. Система реестров должна состоять из трех составляющих, которые содержат информацию о субъектах хозяйствования, соответственно государственного, коммунального и частного секторов экономики в едином формате и унифицированных средств доступа к этой информации.

В работе на основе классической схемы развития компании, которая была описана еще в 1972 году Л.Грейнером, промоделировано состояние предприятий легкой промышленности Украины, что позволило выработать рекомендации относительно их дальнейшего развития.

В диссертационной работе раскрывается процесс формирования системы ведения реестров объектов разных форм собственности и организационно-правовых форм. Рассмотрены объективные причины необходимости реформирования систем управления предприятий легкой промышленности Украины с учетом вопросов собственности на ресурсы и выбора оптимальных организационно-правовых форм хозяйствования.

В работе раскрывается специфика системы ведения реестров как экономической категории, которая состоит в том, что в процессе взаимодействия всех субъектов и объектов управления происходит процесс преобразования имеющихся активов в инвестиционный потенциал.

Сделан вывод о том, что для предприятий легкой промышленности Украины существует необходимость, наладить мониторинг их деятельности по предоставлению информации для анализа потенциальным инвесторам, поскольку отсутствие такой информации повышает для инвесторов стоимость входа на рынок и дает возможность предприятиям отрасли эффективно использовать имеющиеся активы.

Выяснена предпосылка формирования эффективного управления деятельностью предприятий на основе ведения реестров, обоснованы исходные положения относительно организации ведения реестров форм собственности, спроектирована структура данных и нормативно-справочное обеспечение механизма повышения инвестиционной привлекательности предприятий.

Анализ работ по проблематике исследования и практических результатов позволил установить, что использование положений новой институциональной теории и учет при управлении предприятием таких факторов как право собственности и организационно-правовая форма хозяйствования способствуют снижению транзакционных издержек управления. В процессе построения системы формируются дополнительные информационные потоки, которые обеспечивают открытость и прозрачность процесса управления, а также препятствуют возникновению финансовых злоупотреблений.

Ключевые слова: реестр, новая институциональная теория, система управления, организационно-правовая форма, инвестиционная привлекательность, эффективность управления, инвентаризация, прогнозирование.

Sinenko A.I. The mechanism of increasing of the enterprises investment appeal on the basis of conducting registers (by the example of light industry). – Manuscript.

Thesis pursuing economics candidate degree in Economy and management enterprises (Light industry). - Kyiv National University of Technologies and Design Ukraine Ministry of Education and Science, Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to theoretical, methodical and practical questions of the effective formation mechanism of the enterprises investment appeal increasing on the basis of ownership patterns registers by the example of light industry in Ukraine.

In this work we observed the Unified register of a state ownership objects formation process and conceptual approaches to development of the enterprises management systems and features of its practical introduction.

We developed the conducting registers system model which is characterized by integrity of construction, systemic and integrated approach. On the basis of this model we constructed the Unified register