КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

ВОЛОЩЕНКО ВІКТОРІЯ СЕРГІЇВНА

УДК 339.54

ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.03 – Економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі макроекономіки та державного управління Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Савченко Анатолій Григорович,

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана,

завідувач кафедри макроекономіки та державного управління

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Крючкова Ірина Володимирівна,

Державна установа „Інститут економіки та прогнозування НАН України”,

завідуюча відділом моделювання і короткострокового прогнозування

кандидат економічних наук, доцент

Паценко Олег Юрійович,

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана,

доцент кафедри міжнародної економіки

Захист відбудеться “28” вересня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-Г , ауд. 601.

Автореферат розісланий “23” серпня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор А.Е. Фукс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зовнішня торгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країні світу. Від величини сальдо чистого експорту залежить не лише стан платіжного балансу країни, ситуація на її валютному ринку, динаміка валютного курсу та валових міжнародних резервів, але й здатність країни зберігати економічну незалежність, підтримувати зовнішній державний борг на безпечному для країни рівні, запобігаючи досягненню критичної величини запозичень на світовому фінансовому ринку. Саме тому ефективне управління експортно-імпортною діяльністю економічних суб’єктів на макрорівні з метою підтримання її раціональної товарної структури та сальдо зовнішньої торгівлі на оптимальному для економіки рівні є актуальним завданням економічної політики держави.

З моменту набуття незалежності Україна пройшла шлях від нетто-імпортера по товарах з пасивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу до стану не тільки товарного нетто-експортера (з 1999 р.), а й досягла активного сальдо того ж рахунку. Однак цих позитивних зрушень було досягнуто не стільки за рахунок ефективного управління зовнішньою торгівлею, скільки переважно внаслідок сприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури. Тому вже в 2005 р. торговельний баланс України став пасивним, а сальдо зовнішньої торгівлі скоротилося в 7,3 рази. Проблемність ситуації підсилюється тим, що український ВВП більш як на 50% реалізується за рахунок зовнішнього попиту, що збільшує вразливість української економіки від зовнішньоекономічної кон’юнктури. Високий же рівень частки імпорту у ВВП засвідчує загрозливі тенденції витіснення українського виробника з власного внутрішнього ринку. Все це зумовлює необхідність зміни акцентів в управлінні зовнішньоторговельною діяльністю від стимулювання екстенсивного типу розвитку до інтенсивного.

Сучасний етап розвитку світового господарства з посиленням глобалізаційних тенденцій, особливо в частині приєднання до системи правил та вимог ГАТТ/СОТ, накладає певні обмеження на автономність зовнішньоторговельної політики. Тому виникає необхідність вдосконалення механізму державного регулювання, який би не тільки захищав внутрішній ринок України від можливих загроз, що несе в собі зовнішньоекономічне середовище, а й унеможливив би відмежування нашої країни від світового торговельного потоку, який регулюється правилами ГАТТ/СОТ.

Дослідженням теоретичних засад зовнішньої торгівлі та процесу урізноманітнення інструментів її державного регулювання присвячені праці таких зарубіжних вчених, як Р.Вернона, Чарльза В.Л.Гіла, Е.Гекшера, П.Кругмана, С.Ліндера, Т.Мана, Б.Оліна, В.Петті, М.Познера, М.Портера, Д. Рікардо, Ф.Рута, А.Сміта, І.Фаминського, Д.Хґюма, а також вітчизняних вчених – Л.Антонюк, В.Дудчака, В.Козика, Ю.Козака, А.Мазаракі, Ю.Макогона, С.Макухи, Л.Панкової, І.Радіонової, А.Савченка, В.Савчука, Є.Савельєва, А.Філіпенка, Т.Циганкової.

Питання методології прогнозування показників зовнішньої торгівлі розглянуто в працях таких українських науковців: В.Бесєдіна, Ю.Василенка, В.Геєця, Є.Корнієнко, І.Крікуна, І.Крючкової, С.Наконечного, Б.Панасюка.

Сучасний стан експортної та імпортної діяльності в Україні досліджено і проаналізовано в роботах вітчизняних економістів, зокрема В.Андрійчука, Т.Вахненка, А.Гальчинського, Б.Губського, О.Мельника, В.Новицького, А.Кредисова, В.Сіденка, Я.Жаліла, О.Шнипка. Проблеми розбудови власної регуляторної моделі зовнішньоторговельної діяльності України висвітлено у наукових публікаціях І.Бураковського, О.Гребельника, М.Каленського, Д.Лук’яненка, В.Найдьонова, С.Осики, М.Петренка, В.П’ятницького, І.Фоміна.

Водночас, незважаючи на набутий у вітчизняному науковому середовищі досвід розробки прогнозів зовнішньої торгівлі в умовах перехідного періоду, показники, розраховані на базі наявних економетричних моделей, як правило, не відповідають фактичним значенням. Це обумовило необхідність подальшого пошуку і/або розробки факторів (регресорів) для економіко-математичних моделей, використання яких забезпечувало б прогнозними величинами, дійсними не лише в короткостроковому, але й в середньо- та довгостроковому періодах. Вдосконалення потребує також чинна система регуляторних заходів у сфері експортної діяльності, оскільки за весь період незалежності динаміка державних рішень з питань регулювання експортної діяльності не призвела до змін товарної структури експорту. Більшої наукової уваги вимагає систематизація складових сучасного зовнішньоекономічного середовища, в якому працюють суб’єкти зовнішньоторговельної діяльності, задля уникнення помилок та негативних її наслідків, пов’язаних з невірною його оцінкою.

Висока науково-практична значимість та актуальність системного дослідження регулюючого впливу держави на експортні та імпортні потоки товарів і послуг з метою економічно доцільного на певному етапі розвитку країни їх збалансування обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі представлені результати наукових досліджень, що проводилися під час виконання планових науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана в рамках міжкафедральної теми факультету економіки та управління “Вдосконалення методів та механізмів державного управління національною економікою” (номер державної реєстрації 0101V007346) за напрямом „Механізм реалізації макроекономічної політики”. Особистий внесок автора у вказаний напрямок міжкафедральної теми полягає в обґрунтуванні основних зовнішньо- та внутрішньоекономічних чинників, що вплинули на існуючу структуру зовнішньої торгівлі України, та дослідженні методології її прогнозування і регулювання в умовах інтеграції нашої країни у світову економіку.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка рекомендацій щодо вдосконалення практики прогнозування та державного регулювання експортної та імпортної діяльності України в умовах її інтеграції у світову економіку.

Відповідно до поставленої мети дослідження в процесі виконання роботи були поставлені наступні завдання:

? провести порівняльний аналіз теорій міжнародної торгівлі та дослідити їх еволюцію;

? здійснити аналіз моделей прогнозування експорту та імпорту товарів і послуг, що використовуються у вітчизняній та світовій практиці;

? систематизувати найвагоміші ознаки сучасного зовнішньоекономічного середовища, в якому почала свою незалежну зовнішньоторговельну діяльність Україна, а також стартові умови виходу України як незалежної держави на зовнішній ринок товарів та послуг;

? дослідити практику державного регулювання експортної діяльності і визначити основні етапи його розвитку;

? проаналізувати основні результати здійснення експортної та імпортної діяльності в Україні і виокремити їх специфічні риси;

? дослідити особливості здійснення державного регулювання імпортної діяльності та його відповідність вимогам системи ГАТТ/СОТ;

? здійснити прогнозні розрахунки обсягів українського експорту та імпорту товарів і оцінити величину сальдо торговельного балансу, частки експорту та імпорту у ВВП України в середньостроковій перспективі;

? розробити рекомендації по підвищенню ефективності механізму державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності в Україні.

Об’єктом дослідження є зовнішньоторговельна діяльність України в часи її незалежності та чинники, що впливають на формування товарної і географічної структури експортно-імпортних потоків.

Предметом дослідження є механізм прогнозування і державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Методи дослідження. Наукові результати та висновки дисертаційного дослідження було отримано за допомогою системного підходу до аналізу соціально-економічних процесів з використанням наступних методів: при дослідженні закономірностей розвитку наукових поглядів на причини здійснення зовнішньої торгівлі – історико-логічний метод; для аналізу динаміки експорту/імпорту товарів і послуг та чинників, що на них впливають, – методи порівняльного аналізу і експертних оцінок; при дослідженні та визначенні етапів формування експортної політики – методи історичного аналізу та співставлення; при розробці моделей прогнозування експорту та імпорту товарів – методи формалізації, моделювання, методи кореляційно-регресійного аналізу, математичної статистики і прогнозної екстраполяції.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження стали нормативно-правові документи України, матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України, Рахункової палати України, Державної туристичної адміністрації України, Українського центру економічних і політичних досліджень імені О.Разумкова, Інституту економічних досліджень та політичних консультацій; державних статистичних органів країн-торговельних партнерів України, їх міністерств та центральних банків, ОЕСР, СОТ, Всесвітньої туристичної організації „Барометр туризму”, монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових підходів до вдосконалення механізму прогнозування і державного регулювання експортно-імпортної діяльності в Україні. Основні результати, що отримані в результаті дослідження, становлять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

Вперше:

§ розроблено коефіцієнти експортного та імпортного географічного розсіювання з метою поглиблення аналізу динаміки географічної структури експорту та імпорту товарів і послуг, управлінської оцінки експортної та імпортної безпеки країни у відносинах з торговельними партнерами, які відрізняються від існуючих показників врахуванням групи країн-основних торговельних партнерів і дають можливість маневреності у прийнятті управлінських рішень по зміні географічних напрямків експорту та імпорту;

§ визначено кількісні обсяги автономного експорту і автономного імпорту товарів України на основі розроблених багатофакторних регресійних моделей їх прогнозування та величину українського автономного торговельного сальдо;

§ запропоновано регулятивні державні заходи, спрямовані на раціоналізацію товарної структури експорту в бік зменшення її сировинності, стимулювання розвитку експорту послуг та наближення його товарної структури до світових пропорцій, з метою усунення нераціонального домінування в експорті транспортних послуг, запобігання подальшій втраті Україною конкурентних переваг на світовому ринку і вивезенню доданої вартості за межі її території при імпорті давальницької сировини (ДС).

Удосконалено:

§ багатофакторні моделі прогнозування показників зовнішньої торгівлі (експорту товарів та імпорту мінеральних і немінеральних продуктів) шляхом використання не тільки традиційних регресорів, фіктивних змінних, але й нових екзогенних змінних, в тому числі розроблених автором особисто, концептуально заданих показників, що дало змогу підвищити не лише прогнозні, але й управлінські якості моделі, оцінити зовнішньоторговельний ефект від запровадження запропонованих регуляторних заходів;

§ систематизацію внутрішніх (відсутність правового поля зовнішньоторговельної діяльності в незалежній Україні; досвіду складання статистичної звітності в зовнішньому секторі економіки, сумісної і порівняної зі світовою; державних структур після ліквідації СРСР, які б мали досвід здійснення зовнішньоторговельної політики; низька конкурентоспроможність української продукції; розрив виробничих звґязків з країнами колишнього СРСР та спрямованість експорту радянської України переважно на радянські республіки тощо) та зовнішніх умов формування експортного сектора України (прискорена глобалізація, стрімкий розвиток ТНК, особливості механізму функціонування МВФ та системи ГАТТ/СОТ, завоювання світового ринку новими індустріальними країнами, регіоналізація світового економічного простору, загострення конкуренції та підвищення вимог споживачів до продукції тощо), що стали на заваді ефективному входженню її до світового торговельного товариства.

Отримали подальший розвиток:

§ періодизація етапів державного регулювання експортної діяльності України на основі аналізу цілей, яким були підпорядковані державні заходи, що дало можливість виділити наступні періоди: 1 – пристосовницький (серпень 1991 – жовтень 1994), 2 – ліберальний (до середини 1996 р.), 3 – помірковано протекціоністський (до середини 2005 р.), 4 – просотівський (з середини 2005 р. до сьогоднішнього часу);

§ періодизація етапів розвитку системи державного регулювання імпортної діяльності в Україні, в основу якої покладено критерій відповідності змісту регуляторних заходів держави вимогам системи ГАТТ/СОТ, що дало можливість поділити всю історію здійснення імпортної політики в Україні на два етапи: 1 етап – порушення та вивчення правил системи ГАТТ/СОТ протягом 1991-2000 рр. та 2 етап – пристосування до правил цієї системи та узгодження власної законодавчої бази з її вимогами (після 2000 р.);

§ систематизація факторів, що визначають конкурентні переваги країни на зовнішньому ринку, за рахунок включення глобально-інституційного чинника у формі діяльності СОТ, що дозволило розподілити країни світу на 4 групи з позиції володіння конкурентними перевагами на основі обізнаності з правилами та вимогами ГАТТ/СОТ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані в дисертації методичні положення, аналітичні та прогнозні розрахунки можуть бути використані державними структурами для адаптації зовнішньоторговельної політики до вимог ГАТТ/СОТ при вдосконаленні практики прогнозування та державного регулювання зовнішньої торгівлі України, що дозволить підвищити її ефективність, сприятиме процесам раціоналізації товарної структури експорту, вирішенню проблеми втрат доданої вартості України у зв’язку з непродуманою зовнішньоторговельною політикою.

Системні підходи до визначення чинників сучасного зовнішньоекономічного середовища, в якому працюють суб’єкти ЗЕД України, пропозиції по вдосконаленню регуляторної бази з питань експортної діяльності України використані в діяльності Міністерства економіки України (довідка №47-23/23 від 05.02.2007 р.). Методологічні підходи до прогнозування показників експорту та імпорту товарів України і аналізу їх географічної структури, а також прогнозні розрахунки використані в аналітичній роботі Національного банку України (довідка №23-012/461 від 20.02.2007 р.). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі при вдосконаленні робочої програми, навчально-методичних матеріалів та при викладанні дисциплін “Державне регулювання економіки” і “Макроекономічне прогнозування” у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана (довідка №01/16 від 05.02.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Всі розробки та пропозиції, що виносяться на захист, одержані автором особисто. Їх використання на практиці сприятиме формуванню більш виваженої зовнішньоторговельної політики в Україні з урахуванням правил та вимог ГАТТ/СОТ та розширенню управлінських якостей моделей прогнозування товарного експорту і імпорту.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на 4 конференціях, зокрема на Міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (24 березня 2003 р., м. Тернопіль), на І Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (1-15 листопада 2004 р., м. Дніпропетровськ), на Міжнародному Форумі молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (19-20 травня 2005 р., м. Харків), на VII науково-практичній конференції “Научное обеспечение процессов реформирования экономических отношений в условиях рыночной экономики” (21 квітня 2006 р., м. Сімферополь).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 9 наукових працях, у тому числі 4 – у наукових фахових виданнях та 5 – в інших виданнях, загальним обсягом 3,42 друк. арк., з них особисто автором 2,73 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи становить 208 сторінок комп’ютерного тексту, у дисертації розміщено 28 таблиць на 12 сторінках, 7 рисунків на 3 сторінках, 18 додатків на 37 сторінках, список використаних джерел становить 253 найменування на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано предмет, об’єкт, мету та завдання дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Теоретико-методологічна база прогнозування та державного регулювання зовнішньої торгівлі” узагальнено основні теорії міжнародної торгівлі, досліджено еволюцію причин здійснення експортно-імпортних операцій між країнами, систему заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності, розглянуто існуючі підходи до прогнозування експорту та імпорту, проаналізовано проблеми та перепони, що стоять на заваді отримання достовірних прогнозних моделей зовнішньої торгівлі в Україні.

В процесі дослідження еволюції теорій міжнародної торгівлі було виявлено, що жодна з них не в змозі всебічно пояснити усю сукупність зовнішньоторговельних відносин між країнами, незважаючи на доповнення цих теорій сучасними елементами функціонування економічних систем країн світу. Переміщення однієї теорії з панівної пояснюючої позиції до дискредитованої в певний проміжок часу в економічній науці було зумовлено якісними зрушеннями в світовій економіці та/або економічними особливостями країни чи країн, на основі яких будувалися положення цієї теорії. Аналіз основних існуючих теорій міжнародної торгівлі дозволив виокремити наступні причини міжнародного обміну продукцією, серед яких: 1) відмінності (абсолютні або відносні) у виробничих витратах на продукцію; 2) відмінності у забезпеченості виробничими факторами; 3) технічні інновації в окремій країні; 4) існування міжнародного життєвого циклу деяких видів товарів; 5) подібність країн за фактором доходу та вимогами до якості продукції; 6) економія за рахунок масштабів виробництва та швидкість завоювання ринку на основі цієї переваги; 7) масштаби економіки країни; 8) уміле поєднання в межах національної економіки окремої країни наступних чинників: забезпеченість факторами виробництва, умови попиту, споріднені галузі, стратегія фірм та конкуренція між ними, діяльність уряду та випадкові події.

Проте деякі з теорій узагальнювали сукупність зовнішньоторговельних відносин між країнами також з нормативної точки зору. Це стало теоретичним підґрунтям до розподілу поведінки країн у дво- та багатосторонніх торговельних відносинах на протекціоністську та ліберальну. Незважаючи на триваючу суперечку між представниками протекціонізму та прихильниками політики вільної торгівлі, на висновки теорії порівняльної переваги та співвідношення факторів виробництва, на лібералізаційну основу діяльності ГАТТ/СОТ, кожна з країн світу в своїй зовнішньоторговельній діяльності керується суто національними мотивами, а не прагненнями загальносвітового добробуту. Тому на сучасному етапі практичної реалізації та урізноманітнення набувають саме протекціоністські заходи нетарифного спрямування.

Аналіз механізму функціонування системи ГАТТ/СОТ та динаміки його якісних змін дав можливість виділити ще один чинник, що лежить в основі формування конкурентних переваг країни, ? глобально-інституційний. Це дозволило розподілити країни світу на 4 групи з позиції володіння конкурентними перевагами на основі обізнаності з правилами та вимогами ГАТТ/СОТ: 1) країни-засновники організації, володіють найбільшими конкурентними перевагами; 2) країни-члени, що вступили до СОТ в період до Уругвайського раунду і мали менш жорсткі вимоги при вступі; 3) країни, що стали членами СОТ після Уругвайського раунду з більш жорсткими вимогами; 4) країни-апліканти та ті, що не претендують на вступ, які не мають змоги впливати на переговорний процес в межах ГАТТ/СОТ і мають відносно менші конкурентні переваги.

В дисертації обґрунтовується висновок, що застосування інструментарію зовнішньоторговельної політики є об'єктивною необхідністю. Вона виникає у зв'язку з неможливістю взаємовигідної вільної торгівлі між країнами з різним рівнем економічного розвитку, що довели в своїх працях Л.Тайсон, Р.Пребіш, П.Робертс.

В процесі аналізу митно-тарифних заходів зовнішньоторговельної політики було приділено увагу наслідкам запровадження експортного та імпортного мита для різних суб’єктів економіки та національного господарства окремої країни в цілому; перевагам адвалорного, специфічного та комбінованого видів мита в певних економічних умовах. Застосування імпортних та експортних мит вважається більш безпечним для економіки країни, ніж застосування імпортних та експортних квот. Небезпека застосування квот пов’язана з можливістю виникнення монопольної влади на внутрішньому ринку тих, хто отримав ліцензії на квоти, та зловживанням цією владою. Виявлено, що з-поміж різних нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі до імпорту товарів найчастіше застосовуються кількісні обмеження та приховані методи, до експорту – фінансові. Валютні та правові заходи однаковою мірою стосуються обох складових зовнішньоторговельного потоку.

Застосування прогнозів зовнішньої торгівлі дозволяє виявити потреби в імпортній продукції, визначати експортний потенціал в перспективі, величину та значення (негативне чи позитивне) сальдо чистого експорту, яке є необхідною складовою для прогнозу динаміки складових платіжного балансу, ВВП та ситуації на валютному ринку. Особливістю ситуації в Україні є те, що нагальна потреба у розробці прогнозів зовнішньої торгівлі України пов’язана з тим, що експорт товарів та послуг для багатьох підприємств України став одним з найвагоміших факторів їх ефективного функціонування, а непередбачувані обсяги імпорту можуть загрожувати подальшому витісненню вітчизняного виробника з українського ринку.

Однак в Україні в сфері прогнозування зовнішньої торгівлі, на відміну від ситуації в економічно розвинутих країнах, існує безліч проблем, що обмежують можливості отримання достовірних передбачень: вплив тіньової економіки на ціноутворення як в експортних, так і в імпортних позиціях; наявність різних оцінок щодо українського експорту та імпорту у країнах-партнерах, значна питома вага в імпорті товарів, які майже не виробляються в Україні, відсутність стабільних ринків, наявність різних цін за однією позицією в експорті та імпорті товарів, нестача статистичних даних по країнах-партнерах України, відсутність інформації щодо індексів експортних та імпортних цін в ретроспективі тощо. До того ж істотні відмінності зовнішньої торгівлі та економіки України порівняно з розвинутими країнами зумовлюють необхідність самостійних досліджень, пошуку нових регресорів, не притаманних для розвинутих країн, розробки власних моделей. Саме тому багатофакторні регресійні моделі з використанням методу покрокової регресії дозволяють вирішити деякі з зазначених проблем.

Дослідження існуючих в світовій практиці моделей та підходів до прогнозування зовнішньої торгівлі дозволило скористатися методом розподілу імпорту на енергетичний і неенергетичний (методика МВФ) та відібрати пояснювальні змінні (регресори), які є можливими і ефективними для використання в умовах прогнозування з обмеженістю інформації: обмінний курс гривні до долара США, реальний ВВП країн-торговельних партнерів, тарифні та нетарифні перепони, вітчизняний реальний ВВП, співвідношення індексів споживчих цін та цін виробників, експорт в минулому періоді, рівень відсоткових ставок.

У розділі 2 “Умови та тенденції зовнішньоторговельної діяльності України” досліджено основні результати розвитку експортної та імпортної діяльності України за період незалежності і проблеми, що стоять на заваді зовнішньоторговельній діяльності; особливості зовнішньоекономічного середовища України та найважливіші тенденції сучасних світових торговельних процесів.

З метою підвищення якості аналізу зовнішньої торгівлі України було систематизовано ознаки зовнішньоекономічного середовища України, до яких належать: прискорення процесів глобалізації через формування постіндустріальної інформаційної цивілізації; стрімкий розвиток ТНК; прискорена регіоналізація світової економіки; поява потужних учасників міжнародної торгівлі в особі нових індустріальних країн та деяких інших країн Східної Азії; „міжнародне торговельне законодавство”, яке створене пакетом документів та угод, що лежать в основі діяльності ГАТТ/СОТ; специфіка діяльності МВФ; існування інституту „надання країні статусу країни з ринковою економікою”; підвищення вимог споживачів до технологічного рівня та якості товарів; загострення конкуренції, численні торгові війни на світовому ринку товарів. Необхідність врахування та достовірної оцінки цих ознак обумовлена завданням уникнення непередбачуваних економічних втрат, які виникають по причині того, що вплив України на зовнішньоекономічне середовище досить обмежений, однак воно, навпаки, суттєво впливає на зовнішню торгівлю в Україні.

Аналіз динаміки світової торгівлі показав, що внесок зовнішньої торгівлі у економічне зростання країн світу постійно зростає, що підтверджується і на прикладі України. За період незалежності частка її експорту у ВВП зросла з 24% у 1992 р. до 54,3% в 2005 р. Вказані тенденції свідчать про зростання небезпечної залежності українського експорту від зовнішнього попиту, поступову втрату Україною внутрішньоекономічного підґрунтя розвитку експортного сектора та порушення гармонійного економічного розвитку: темпи зростання експорту товарів та послуг протягом тривалого періоду не повинні перевищувати темпи зростання ВВП, принаймні до того часу, поки обсяги внутрішнього ринку не будуть забезпечувати стабільної основи економічного розвитку країни. Складність вирішення цієї проблеми полягає в тому, що занепад внутрішнього ринку пов'язаний, з одного боку, з низьким рівнем оплати праці, однак, з іншого боку, саме низька зарплата робітників підтримує цінову конкурентоспроможність українського експорту.

Суттєвою також є невідповідність товарної структури експорту товарів і послуг України світовим тенденціям, що пов’язане з переважанням сировинної складової в експорті товарів та транспортної ? в експорті послуг. Складність пошуку свого місця в світовій торговельній системі для України пов’язана зі значною концентрацією світової торгівлі на 10 основних країнах (55% світового торговельного потоку), що змушує інші 190 країн світу приймати участь у жорсткій конкурентній боротьбі за менш, ніж 0,25% світового ринку.

Для з’ясування причин негативних тенденцій та пропорцій в експортному і імпортному секторах було досліджено і систематизовано початкові умови виходу України на зовнішній ринок в період після отримання нею незалежності. Відлуння впливу цих умов на сьогоднішні тенденції в зовнішньоторговельній сфері досі спостерігається.

Виявлено, що Україна залишається нетто-експортером по сировинних групах товарів та нетто-імпортером по товарах з високою часткою доданої вартості, що свідчить про експорт потенційної доданої вартості і сприяння зростанню ВВП країн-імпортерів української сировини. Процес відпливу доданої вартості за кордон відбувається також за рахунок імпорту ДС, який набуває посилених тенденцій. В роботі доведено переважання негативних макроекономічних наслідків для економіки України від здійснення імпортних операцій з ДС на основі систематизації їх позитивних і негативних сторін, аналізу динаміки географічної структури та торговельного сальдо цих операцій (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка імпорту та торговельного сальдо операцій з ДС, його географічної структури за період 1996-2005 рр., млн.дол.

Роки | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | Імпорт ДС в Україну | 1164,8 | 1077,3 | 933,1 | 922,9 | 920,1 | 1021,6 | 1297,7 | 1592,9 | 1793,4 | 1713,4 | Сальдо операцій з ДС, в т.ч.: | -927,5 | -816,0 | -835,5 | -840,1 | -678,1 | -874,5 | -1271,6 | -1560,5 | -1756,2 | -1674,7 | СНД | -304,8 | -468,9 | -343,4 | -300,3 | -56,3 | -55,9 | -262,6 | -198,0 | -263,0 | -568,6 | Інші країни, в т.ч.: | -622,7 | -347,1 | -492,1 | -539,8 | -621,8 | -818,5 | -1009,0 | -1362,5 | -1493,2 | -1106,1 | Європа | -294,7 | -256,2 | -334,9 | -335,9 | -415,6 | -468,0 | -559,9 | -950,4 | -1152,4 | -893,7

Америка | -199,3 | -6,9 | -53,3 | -47,7 | -76,2 | -155,4 | -340,9 | -255,4 | -140,3 | -106,7 | Африка | -82,0 | -54,8 | -53,1 | -93,3 | -47,0 | -103,4 | -40,4 | -76,2 | -104,3 | -57,2 | Азія | -46,4 | -23,2 | -41,2 | -45,4 | -46,0 | -53,6 | -59,8 | -80,3 | -96,1 | -32,5 | Австралія і Океанія | -0,4 | -5,9 | -9,5 | -17,5 | -37,0 | -38,0 | -8,0 | -0,14 | -0,05 | -16,0 | Джерело: розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України

В дисертації акцентується увага на ролі іноземного туризму в збільшенні експортного потенціалу України. З цією метою проведено розрахунки економічних втрат від невикористання в повній мірі рекреаційного ресурсу України як експортної статті. Зважаючи на низький коефіцієнт завантаженості іноземним туризмом населення України на рівні 0,24 (проти 0,37 у Польщі до 1,33 в Іспанії), наша країна щорічно втрачає від 3,9 до 13,9 млрд.дол. США по експортній статті „Подорожі”. Важливість приділення уваги саме в’їзному туризму пов’язана з тим, що він на противагу металургійному та хімічному експорту є екологічно безпечним, з низькою енерговитратністю та високим вмістом доданої вартості способом припливу іноземної валюти в Україну.

В процесі аналізу географічної структури зовнішньої торгівлі України було розроблено методику та підраховано значення коефіцієнтів експортного (Кегр) та імпортного (Кігр) географічного розсіювання для товарів та послуг, які визначаються наступним чином:

Кегр (Кігр) = К / Ч (%),

де К – кількість найвагоміших країн-покупців (продавців) товарів та послуг певної країни, при цьому обираються країни у спадному порядку, які купують (продають) найбільші обсяги товарів та послуг у певної країни (певній країні); Ч (%) – сумарна частка обраних найвагоміших країн в експорті (імпорті) товарів та послуг, яка може коливатися на рівні 50-60% (іноді 70%, якщо в країні критична ситуація щодо географічної диверсифікації зовнішньої торгівлі), оскільки вихід за ці межі буде погіршувати якість макроекономічних висновків. При порівнянні Кегр (Кігр) для різних років слід дотримуватися правила: вибірка країн має відбуватися таким чином, щоб для різних років Ч (%) зберігалася приблизно однаковою (допустимі відхилення на 1-1,5 в/п).

Ці коефіцієнти можуть коливатися від 0,02 (статус країни, яка потерпає від зовнішньоторговельної монопсонії-олігопсонії (1 покупець українських товарів та послуг до 50%) до 1 та більше (50 або більше країн забезпечують збут 50% вітчизняних товарів та послуг, тобто наближення до досконалої конкуренції) ? у випадку Кегр, у випадку Кігр ? від зовнішньоторговельної монополії-олігополії при значенні 0,02 до 1 та більше (50 або більше країн постачають 50% імпортних товарів та послуг). Величина Кегр України по товарах і послугах одночасно (0,19) майже не відрізнялась в 2005 р. від загальносвітової (0,188). Це свідчить про вищезазначену концентрацію світової торгівлі, а для України ? про позитивні, але недостатні, зрушення порівняно з 1994 р. (Кегр ? 0,017). Недостатність пов’язана з ціновою еластичністю зовнішнього попиту на український експорт. Одним із способів зниження цієї еластичності може бути участь у регіональних торговельних угодах, що має місце в Канаді, Білорусі тощо.

Результати підрахунку українського Кегр показали, що в 1994 р. стабільність та безпека експорту товарів та послуг підтримувалася за рахунок надання послуг, а вже в 2005 р. – за рахунок експорту товарів. Стосовно імпорту, то покращення зазначеного показника відбулося також за рахунок його товарної складової, а от змін по складовій послуг майже не відбулося: наявне незначне його погіршення від 0,15 в 1994 р. до 0,133 в 2005 р. Зважаючи на те, що в Україні Кегр > Кігр, можна зробити висновок, що сектор імпортних поставок України є менш динамічним, ніж експортних, а його стабільність та безпека протягом всього періоду незалежності підтримується за рахунок сектора послуг, проблема ж диверсифікації імпортних товарних поставок залишається актуальною та досі невирішеною.

У розділі 3 “Механізм прогнозування та державного регулювання зовнішньої торгівлі в процесі приєднання України до СОТ” обґрунтовано систему заходів з покращення товарної структури експорту, запобігання вивезенню потенційної доданої вартості з України, а також здійснено прогнозні розрахунки показників експорту товарів і імпорту мінеральних та немінеральних продуктів на основі розроблених багатофакторних регресійних моделей.

З метою обґрунтування стратегії зовнішньоторговельної політики України, зазвичай, спираються на передбачення, отримані на основі моделей прогнозування зовнішньої торгівлі. Тому було розроблено три прогнозні моделі з урахуванням існуючого досвіду їх розробки в Україні, світового досвіду та з метою підвищення управлінських якостей прогнозних моделей (рис. 1). За допомогою розроблених прогнозних моделей були обґрунтовані величини автономного товарного експорту на рівні 2,16 млрд.дол. та автономного товарного імпорту на рівні 1,996 млрд.дол., що дало можливість зробити висновок, що зовнішньоторговельний сектор України сформувався останнім часом з ознакою позитивного автономного чистого експорту.

Позитивними тенденціями, що очікуються в 2006-2007 рр. (табл. 2), є зниження частки експорту та імпорту у ВВП України, що пов’язане з прискоренням темпів зростання ВВП України; зниження частки мінеральних продуктів в імпорті товарів до 26,5% та 25,9% відповідно, що співпадає з положеннями Енергетичної стратегії України до 2030 р., та відновлення переважання темпів зростання експорту (15,1%) над темпами зростання імпорту (10,1%) в 2007 р.

Рис. 1. Багатофакторні регресійні моделі для прогнозування товарного експорту та імпорту України

Також будуть спостерігатися від’ємне торговельне сальдо та чистого експорту товарів і послуг в зазначений період, що не створює економічної небезпеки в короткостроковій перспективі з огляду на великі обсяги накопичених міжнародних валютних резервів України, а дає можливість використати цей період для якісних (структурних) змін в експорті.

Для визначення ефективного в українських умовах інструментарію державного впливу на експортну діяльність та напрямків його вдосконалення було досліджено еволюцію формування експортної політики в незалежній Україні. Відповідно до мети, якій були підпорядковані державні заходи в окремий період, було виділено 4 етапи експортної політики:

1) пристосовницький (серпень 1991 – жовтень 1994), що характеризувався пошуком з боку органів влади системи заходів тарифного та нетарифного регулювання, які б допомогли пристосуватися до правил відкритої економіки. Це призвело до застосування жорсткого обмежувального режиму щодо експорту товарів задля запобігання вивезенню дешевої української продукції та створенню її дефіциту на внутрішньому ринку, що позначилося значним падінням обсягів експорту товарів порівняно з радянським періодом;

Таблиця 2

Фактичні дані та прогнозні розрахунки макроекономічних показників України на 2006-2007 рр., отримані на основі розроблених прогнозних моделей

Показники | 2005 рік факт | 2006 рік прогноз | 2006 рік факт | 2007 рік прогноз | Темп приросту 2006/2005 прогноз | Темп приросту 2006/2005 факт | Темп приросту 2007/2006 прогноз | Експорт товарів, млн.дол. | 35024 | 38117 | 38949 | 43868 | 8,8% | 11,2% | 15,1% | Експорт товарів та послуг, млн.дол. | 44378 | 47000 | 50239 | 54091 | 5,9% | 13,2% | 15,1% | Імпорт мінеральних продуктів, млн.дол. | 10483 | 11733 | 11600 | 12641 | 11,9% | 10,7% | 7,7% | Частка імпорту мінеральних продуктів в імпорті товарів, % | 29 | 26,5 | 26,3 | 25,9 | - | - | - | Частка експорту у ВВП України, % | 54,3 | 46,4 | 47,2 | 46,4 | - | - | - | Імпорт немінеральних продуктів, млн.дол. | 25676 | 32535 | 32543 | 36097 | 26,7% | 26,7% | 10,9% | Імпорт товарів, млн.дол. | 36159 | 44268 | 44143 | 48738 | 22,4% | 22,1% | 10,1% | Імпорт товарів та послуг, млн.дол. | 43707 | 53079 | 53307 | 58439 | 21,4% | 22,0% | 10,1% | Частка імпорту у ВВП України, % | 53,5 | 52,4 | 50,1 | 50,2 | - | - | - | Чистий експорт товарів, млн.дол. | -1135 | -6151 | -5194 | -4870 | - | - | - | Чистий експорт товарів та послуг, млн.дол. | 671 | -6079 | -3068 | -4348 | - | - | - | Частка чистого експорту у ВВП України, % | 0,8 | -6 | -2,9 | -3,7 | - | - | - | Джерело: розраховано на основі даних платіжного балансу України

2) ліберальний (до середини 1996 р.). На початку цього періоду висока інфляція, дерегуляція цін та від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу вимагали більш ліберальних заходів, застосування яких (скорочення експортного квотування та поступова відміна експортних мит) одразу позначилось на зміні тенденції ? до нарощування обсягів експорту;

3) помірковано протекціоністський (до середини 2005 р.), метою якого стало запобігання нерегульованому вивезенню високоліквідної на зовнішньому ринку сировини, чого вдалося досягти за рахунок запровадження експортних мит з одночасним запровадженням сукупності нетарифних заходів, та стимулювання експорту через систему субсидій та покращення інституційного забезпечення експортної діяльності;

4) просотівський (з середини 2005 р. до сьогоднішнього часу), метою якого стало узгодження власної законодавчої бази з пропозиціями та вимогами країн-членів Робочої групи України з питань вступу України до СОТ.

Зважаючи на ефективність застосування деяких заходів в українських реаліях, досвід їх застосування в інших країнах та необхідність забезпечення зростання ВВП України шляхом збільшення питомої ваги доданої вартості в експортованих товарах, що вимагає змін в товарній структурі експорту, було розроблено систему тарифних та нетарифних заходів для досягнення цієї мети. Застосування тарифних заходів у формі експортного мита на умовах деескалації до сировинних статей експорту було спричинене необхідністю відшкодування втрат доданої вартості, яка не змогла бути вироблена на території України. Причиною необхідності доповнення тарифних методів нетарифними стала потреба у забезпеченні надійного механізму реалізації тарифних методів. До цих нетарифних методів належать: 1) заборона вивезення сировинної продукції як давальницької та по бартерних контрактах, 2) вилучення її з режиму вільної торгівлі, 3) запровадження встановлення індикативних цін на неї; 4) збільшення митних зборів та запровадження обов’язкової перевірки кожної експортної партії Державним комітетом зі стандартизації, метрології та сертифікації.

Оскільки вищезазначені заходи в короткостроковій перспективі можуть призвести до гальмування темпів зростання експорту, то доречним буде стримування імпортної діяльності, що можливе при вирішенні завдання, що повґязане з запобіганням втратам конкурентних переваг через імпортні операції з ДС. Тому пропонується створити умови підвищення ефективності виробничої діяльності на основі іноземної ДС на противагу існуючим в Україні обмеженням цієї діяльності. Для цього необхідно:

1) законодавчо встановити мінімальну вартість послуг переробки ДС, яка б врахувала: а) вартість робочої сили в