НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

БРАЛАТАН Василь Петрович

УДК 338.439.5:332.145

ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРАРНОГО РИНКУ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН

Лупенко Юрій Олексійович,

Національний науковий центр

„Інститут аграрної економіки” УААН,

головний науковий співробітник

відділу підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Власов Володимир Іванович,

Національний науковий центр

„Інститут аграрної економіки” УААН,

заступник завідувача відділу

зовнішньоекономічних зв’язків

кандидат економічних наук, доцент

Климюк Лариса Миколаївна,

ДВНЗ “Державний агроекологічний

університет” МАПУ (м. Житомир),

завідувач кафедри організації виробничих

та інформаційних систем.

Захист відбудеться „15” квітня 2008 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кім. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, кім. 212.

Автореферат розісланий „14” березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Практика аграрних реформ в України довела необхідність докорінної перебудови всієї системи економічних відносин, яка охоплює одночасно виробництво, розподіл, обіг і споживання сільськогосподарської продукції. Ефективне використання приватної власності неможливе без формування дієвого аграрного ринку. Для цього необхідна розбудова системи ринкових інституцій, які б виконували адекватні функції на ринку, зокрема забезпечували відповідне його насичення, просування продукції, збалансування попиту та пропозиції, тощо.

Цим процесам на сьогодні бракує системності та послідовності. Це пов’язано зокрема, із відсутністю достатніх методологічних та організаційно-економічних засад формування інфраструктурних інституцій, розробка яких є нагальною потребою ринкової трансформації сільського господарства України.

Проблема формування і функціонування інфраструктури аграрного ринку відносно нова для української аграрної економіки. Значний внесок у її розв’язання зробили відомі вітчизняні дослідники П. Березівський, В. Бойко, П. Гайдуцький, В. Гончаренко, М. Дем'яненко, В. Зіновчук, В.Зимовець, Л. Климюк, Ю. Коваленко, М. Кропивко, О. Крисальний, М.Лобанов, І. Лукінов, М. Малік, О. Могильний, Л. Молдаван, П. Саблук, А.Стельмащук, Г. Черевко, О. Шпичак, В. Юрчишин та інші.

Однак на сьогодні чимало аспектів проблеми становлення ринкової інфраструктури залишаються нерозв’язаними і потребують подальшого дослідження. По-перше, чітко не визначено склад інфраструктури, її функції та оптимальні параметри, по-друге, існуючі розробки недостатньо враховують особливості інфраструктури на регіональному рівні та методи повного забезпечення її ефективного функціонування на різних організаційних рівнях, по-третє, не визначеними залишаються способи досягнення системної роботи інституцій ринку агропромислової продукції та ін. Ці питання, як і деякі інші, потребують поглиблених наукових досліджень та наукового обґрунтування шляхів їх вирішення, що і обумовило актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до напрямків науково-дослідних робіт відділу підприємництва Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук “Наукові основи аграрної політики трансформації економічних відносин агропромислового виробництва в ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0196U016303). Автором обґрунтовано пропозиції щодо ефективного формування інфраструктури аграрного ринку на регіональному рівні.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування найбільш перспективних напрямів формування та функціонування інфраструктури аграрного ринку на рівні регіону та розробка пропозицій щодо шляхів удосконалення механізмів взаємовідносин між її елементами.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні основні завдання:

- визначити роль, функції та цілі окремих елементів ринкової інфраструктури з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду;

- визначити проблеми формування та функціонування інфраструктури аграрного ринку на сучасному етапі розвитку аграрної економіки та виявити причини, які стримують розвиток її на регіональному рівні;

- обґрунтувати методичні підходи до формування ринкової інфраструктури щодо аграрного ринку, виявити її основні характеристики та взаємозв’язки;

- обґрунтувати організаційно-економічні принципи та пропозиції щодо забезпечення ефективного функціонування інфраструктури регіонального аграрного ринку.

Предметом дисертаційного дослідження є сукупність тенденцій, особливостей і напрямів формування і функціонування інфраструктури аграрного ринку на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження є процес розвитку і функціонування підприємств та організацій інфраструктури аграрного ринку у Вінницькій області.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід вивчення економічних явищ.

За допомогою методу наукової абстракції було уточнено поняття „інфраструктура аграрного ринку”, досліджено її складові та їх функціональне призначення, здійснена класифікація її елементів. Статистико-економічний метод, а саме його прийоми – порівняння, групування, графічний та інші застосовувалися при проведені аналізу аграрних перетворень та стану розвитку ринкової регіональної інфраструктури аграрного ринку. Застосування методу індукції та монографічного методу дозволило узагальнити зарубіжний і вітчизняний досвід, визначити особливості та тенденції розвитку функціонування основних елементів інфраструктури аграрного ринку. Під час вивчення механізмів співпраці товарної універсальної біржі і агроторгових домів використовувався кореляційно-регресивний аналіз. Метод соціометричних опитувань та метод експертної оцінки були використані при оцінювані стану аграрного ринку в сучасних умовах.

За допомогою методу аналізу і синтезу визначалися проблеми розвитку окремих елементів інфраструктури аграрного ринку та дослідження шляхів їх вирішення. При здійсненні техніко-економічного обґрунтування проведення аукціонів живої худоби на регіональному рівні, визначенні потреб у грошових ресурсах сільськогосподарських товаровиробників було використано розрахунково-конструктивний метод. Осмислення концепції системного формування ринкової інфраструктури здійснювалося за допомогою абстрактно-логічного методу економічних досліджень.

Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі та інші нормативно-правові акти, офіційні статистичні матеріали, матеріали моніторингу Міністерства аграрної політики України та Головного управління сільського господарства і продовольства Вінницької облдержадміністрації, матеріали науково-дослідних установ, довідкова література, наукові публікації, звітність підприємств, первинні матеріали власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні базових елементів інфраструктури регіонального аграрного ринку, а саме:

вперше:

- визначено роль елементів регіональної інфраструктури в розвитку АПК, що полягає в формуванні стабільних каналів реалізації продукції, збільшенні доходів всіх учасників аграрного ринку, забезпеченні прозорих схем руху сільгосппродукції та продовольчої безпеки регіону і країни в цілому за рахунок звуження тіньового сектора закупівлі сільськогосподарської продукції у виробників;

удосконалено:

- визначення економічної сутності поняття „інфраструктура аграрного ринку” яку необхідно розглядати як структуровану систему, у якій зв’язки і відносини між підприємствами, організаціями, об’єктами виробничої та невиробничої сфери, покликані обслуговувати товаровиробників, створювати умови для своєчасного і безперервного нарощування обсягів пропозиції на ринку;

- визначення складу інфраструктури аграрного ринку, яка включає обслуговуючий, збутовий, фінансово-кредитний, інформаційно-консультаційний, контролюючий сегменти з уточненням їх поелементного складу;

- методологічні підходи до формування інфраструктури аграрного ринку, які передбачають врахування регіональної специфіки, природи виникнення та розвитку форм і елементів інфраструктури, відповідної нормативно-законодавчої бази, можливостей та потреб територій, зокрема щодо кадрового потенціалу, наукових методів аналізу, прогнозів та пропозицій;

- обґрунтування необхідності врахування регіональних особливостей при формуванні програм розвитку окремих складових інфраструктури, що забезпечить конкурентоспроможність сільгосптоваровиробників як основних учасників аграрного ринку;

дістали подальший розвиток:

- механізми взаємовідносин між елементами інфраструктури регіонального аграрного ринку, які базуються на погодженні інтересів на окремих ланках аграрного ринку регіону шляхом удосконалення договорів контрактації, зміни підходів до цінової політики, прискорення інтеграційних процесів, удосконалення механізмів біржового ринку тощо;

- шляхи формування комплексу складових збутової інфраструктури як одного з найважливіших елементів інфраструктури аграрного ринку, що передбачають ініціативно-регулюючу та стимулюючу участь регіональних державних органів у створенні інфраструктури, визначення обсягів та джерел інвестицій на ці цілі, програмний підхід до розвитку інфраструктури, визначення необхідної кількості та оптимального місцерозташування її елементів, розробку механізмів активізації їх діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх застосування для нормативно-методичного забезпечення формування та розвитку інфраструктури аграрного ринку, зокрема у Вінницькій області.

Розроблені дисертантом пропозиції щодо вдосконалення механізму формування інфраструктури аграрного ринку, ефективного його функціонування, прийняті для використання Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 8-2-46-897, від 27.06.2006 р.), управлінням агропромислового розвитку Барської районної державної адміністрації Вінницької області (довідка № 267, від 29.06.2006 р.), Вінницькою товарною універсальною біржею (довідка № 177, від 29.06.2006 р.).

Результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні економічних дисциплін в Вінницькому державному аграрному університеті (довідка № 01-700, від 30.06.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Представлені у дисертаційній роботі результати наукових досліджень отримані особисто автором. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, автору належить інформаційне наповнення та обґрунтування висновків щодо формування інфраструктури аграрного ринку на регіональному рівні. Наукові положення, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на IV науково-практичній конференції ВФ ВМУРоЛ „Україна”, “Наука і навчальний процес” (м. Вінниця, 2004 рік); Міжнародній науково-практичній конференції „Глобальні та національні проблеми в аграрній економіці України” (м. Луганськ, 2004 рік); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку економіки України” (м. Чортків, 2006 рік).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,7 друкованих аркушів, з них 6 у фахових наукових виданнях обсягом 2,2 друк. арк. та 2 матеріали науково-практичних конференцій обсягом 0,5 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації – 209 сторінок комп’ютерного тексту. Дисертація містить 19 таблиць (займають 8 повних сторінок), 22 схеми і рисунки (займають 8 повних сторінок), 9 додатків (займають 26 повних сторінок). Список використаних джерел налічує 243 найменування, що викладені на 20 сторінках. Основний обсяг дисертації складає 189 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – „Теоретичні основи формування інфраструктури аграрного ринку” – викладена економічна сутність поняття ринкової інфраструктури, визначено її склад та функції, розглянуто передумови та необхідність створення кожного її елементу. Основна увага зосереджена на загальнометодологічних положеннях, пов`язаних з сутністю та принципами формування інфраструктури аграрного ринку, а також на регіональному аспекті її функціонування. Саме регіональні аграрні ринки формують аграрний ринок країни в цілому і створюють передумови його ефективного функціонування.

Обґрунтовується недоцільність віднесення до ринкової інфраструктури виробничої та соціальної інфраструктуру, однак на нашу думку їх недоцільно ототожнювати. Інфраструктура аграрного ринку розглядається як основа, на якій базується система регіональних ринків. Вона зв’язує сфери виробництва й обігу продукції в єдину систему, забезпечує прискорення оборотності матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів в економіці. Ця система включає обслуговуючий, збутовий, фінансово-кредитний та інформаційно-консультаційний сегменти інфраструктури (рис. 1).

Рис. 1. Складові елементи інфраструктури аграрного ринку

Формування інфраструктури аграрного ринку передбачає створення комплексної багаторівневої системи, метою якої є задоволення потреб споживачів та інтересів товаровиробників. Надзвичайно важливим є комплексне використання всього спектра конкретних та загальних функцій інфраструктури аграрного ринку. На сьогодні сільськогосподарські товаровиробники практично не мають організованих каналів одержання стратегічної та оперативної ринкової інформації, необхідної для реалізації продукції, що виробляється, перспективного планування виробництва, здійснення ринкової стратегії і тактики. Розвиток комплексної збутової інфраструктури передбачає поетапне розв'язання гострих проблем та розвиток єдиного маркетингового середовища для здійснення ринкової діяльності.

В процесі дослідження були сформульовані методологічні принципи формування інфраструктури аграрного ринку, які передбачають наступні підходи.

1. Ринкова інфраструктура являється основною рушійною силою генерації товарних потоків і цінової політики, її ста-новлення залежить від специфіки того або іншого регіону: технічних і фінансових можливостей будів-ництва обслуговуючих об'єктів; наявності й якості транспортних засобів та доріг; характеру міжрайон-них, міжобласних та міждержавних зв'язків; кіль-кості і структури вже існуючих елементів; об-сягу представленої на ринок сільськогосподарської продукції; щільності населення; рівня інформацій-ного забезпечення тощо.

2. З'ясування причин виникнення і розвитку су-купності нових форм організаційно-виробничих та економічних елементів інфраструктури аграрного ринку на регіо-нальному та державному рівнях.

3. Розробка аргументованої та конкретної (чіт-кої) нормативно-законодавчої бази регулювання та функціонування аграрної ринкової інфраструктури.

4. Забезпечення максимально можливої завантаженості вироб-ничо-обслуговуючих потужностей інфраструктури аг-рарного ринку.

5. Оперативне реагування на зміни будь-якого ха-рактеру (позитивні або негативні) при дотриманні запланованих динамічних темпів зростання.

6. Інфраструктура аграрного ринку повинна за-безпечувати соціальний розвиток села.

7. Забезпечення інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції висококваліфікованими кадрами.

8. Визначення етапів формування інфраструк-тури аграрного ринку потрібно здійснювати на ос-нові принципів об'єктивності та системності.

9. Науковий підхід до організації та формування інфраструктурного середовища АПК.

Створення ринкової інфраструктури в агропромисловому комплексі як цілісної сукупності її елементів (інститутів), є одним з найважливіших напрямів переходу до цивілізованих ринкових відносин, забезпечення ефективного функціонування цієї сфери. З цією метою обґрунтовується значення розвиненої інфраструктури для регулювання основних параметрів ринку. Водночас відсутність розвинутої інфраструктури аграрного ринку розглядається однією з причин кризових явищ, які періодично переживає аграрний сектор.

У другому розділі „Стан формування інфраструктури аграрного ринку” розглянуто динаміку і методи створення елементів інфраструктури аграрного ринку, проаналізовано економічний механізм та основні показники діяльності, сучасну організаційну структуру, виявлено основні тенденції розвитку та причини, що перешкоджають їх ефективному розвитку.

З ліквідацією державної системи контрактації сільськогосподарської продукції стара інфраструктура збуту продукції виявилася неспроможною забезпечити ефективне функціонування аграрного ринку. З'явилося багато комерційних посередницьких структур, які не мали відповідної матеріально-технічної бази і купували продукцію за непрозорими схемами, що призвело до значної тінізації ринку. Потрібна була спеціальна ринкова інфраструктура для здійснення прозорих процедур продажу продукції виробниками безпосередньо споживачам, у т. ч. посередницьким комерційним структурам, а також розгалужена заготівельно-збутова мережа, зорієнтована на велику кількість продавців і покупців та різних товарних партій продукції.

Для розв'язання цієї проблеми у червні 2000 р. Президент України видав Указ "Про першочергові заходи щодо формування і функціонування аграрного ринку", в якому було поставлено два основні завдання: створення ринкової інфраструктури, форм і механізмів організованої оптової торгівлі та спрямування товаропотоків сільськогосподарської продукції через прозорі процедури аграрного ринку. Реалізація зазначеного Указу дала значний поштовх розвитку інфраструктури аграрного ринку на регіональному рівні. Нині в кожній області працює акредитована відповідно до вимог аграрного ринку біржа, практично в кожному районі створено агроторговий дім, ринок, кооператив, майже в усіх селах працюють заготівельні пункти сільськогосподарської продукції. Кількість об’єктів інфраструктури постійно зростає (табл. 1).

Аналогічні тенденції сформувалися у Вінницькій області. Найактивніше тут розвивається збутова інфраструктура, передусім виставки-ярмарки та оптові ринки. Зокрема, у 2007 р. в регіоні функціонувало 140 виставок-ярмарок, з яких 38 постійно діючих, 103 оптових продовольчих та плодоовочевих ринки. Найповільніше йде процес організації аукціонів живої худоби та птиці, а також сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (табл. 1).

Таблиця 1.

Динаміка розвитку інфраструктури аграрного ринку в Україні

за 1999-2006 рр.

(одиниць, на початок року)

Об'єкти інфраструктури | 1999 р. | 2001 р. | 2005 р. | 2006 р.

Україна | Вінницька область

Акредитовані біржі | 34 | 43 | 35 | 39 | 1

Агроторгові доми | 95 | 353 | 408 | 388 | 25

Продовольчі ринки | 77 | 415 | 877 | 894 | 61

Обслуговуючі кооперативи | - | 725 | 1127 | 1044 | 37

Виставки-ярмарки | - | 1260 | 2345 | 2526 | 140

Аукціони живої худоби | - | 205 | 223 | 206 | 1

Заготівельні пункти, тис. | - | 16,4 | 24,3 | 24,3 | 1,24

Найважливішим елементом інфраструктури аграрного ринку, особливо щодо забезпечення стабільності та державного впливу, є біржова торгівля. В Україні послуги з укладання угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продовольства для державних і регіональних потреб, а також з укладання та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів надають 39 акредитованих товарних бірж. Обсяги біржової торгівлі зросли з 7,2 тис. угод на суму 4 млрд. грн. у 2001 р. до 11 тис. угод на суму 11,9 млрд. грн. у 2006 р.

Майже всі біржові угоди укладаються з негайним терміном поставки (спот), тоді як для сільськогосподарських товаровиробників більш доцільним є форвардні угоди, що розширює кредитування аграрного сектора. У 2005 р. спотові угоди складали 89 % загального обсягу продаж. Така ситуація нівелює основного призначення біржової торгівлі – страхування ризиків агровиробника, пов'язаних зі зміною цін на ринку (хеджування), який забезпечує торгівля ф'ючерсними контрактами, практично відсутніми на вітчизняному ринку.

В умовах домінування спотової торгівлі стабілізуючим фактором є розширення участі держави у біржовій торгівлі. Така участь вбачається через:

- закупівлю сільгосппродукції для державних потреб і її реалізація з державних ресурсів і державного резерву тільки через біржу;

- закупівлю й продаж сільськогосподарської продукції в регіональний резерв й поставку з нього матеріально-технічних ресурсів тільки через біржі;

- продаж через біржовий ринок сільськогосподарської продукції й продовольства, що надходять у рахунок погашення податкової заборгованості.

Важливу роль у формуванні ринкового середовища, розвитку товарно-грошових відносин, більш вигідної реалізації виробленої продукції та поліпшення матеріально-технічного постачання сільськогосподарських товаровиробників відіграють агроторгові доми, якими охоплені 89 % адміністра-тивних райони України. Ці структури певною мірою заповнили нішу організованої оптової торгівлі в сільському господарстві, стали важливим елементом захисту сільськогосподарських товаровиробників від монополізму переробних підприємств і великих експортооріентованих торговельних компаній, та хоча б частковому відновленню еквівалентних відносин на агропродо-вольчому ринку.

Проте, як показали дослідження, більша частина агроторгових домів у Вінницькій області (62 %) не функціонують, а у більшості обороти залишаються невеликими (менше 1 млн. грн. на рік). Така ситуація зумовлена наступними причинами. По-перше, керівники багатьох районів зацікавлені тільки у створенні агроторгового дому для позитивної звітності про виконання Указу Президента України "Про захо-ди щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку". По-друге, існує низка проблем як локального, так і загаль-ноекономічного характеру, що перешкоджають ефективній дія-льності агроторгових домів в Україні. Найгострішими з них, що були виявлені в процесі дослідження, є:

1)

2)

3)

4)

Особливе місце у маркетинговому ланцюгу відводиться сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам, які відстоюють інтереси своїх членів – сільськогосподарських товаровиробників, залучаючи їх до торговельних операцій, надають можливість впливати на ціни, а також забезпечують вихід на оптові ринки. Їх кількість зростає дуже повільно, що значною мірою зумовлено відсутністю достатніх стимулів з боку держави. Зокрема, чине законодавство передбачає загальне оподаткування прибутків таких кооперативів, хоча за кордоном вони визначаються як неприбуткові. В роботі обґрунтовується доцільність створення обслуговуючого кооперативу у кожному сільському населеному пункті як важливого елементу повноцінного регіонального аграрного ринку.

Ще одним важливим елементом аграрної інфраструктури є аукціонні торги (аукціони), що являють собою організаційною формою публічного продажу майна чи товарів у зазначений час і у встановленому місці. Ця форма найбільш поширена щодо торгівлі худобою та птицею. Станом на 1 січня 2005 року в Україні створено 43 постійно діючих аукціонів живої худоби та птиці.

Для продажу на аукціонах пропонуються, як правило, жива худоба, техніка, обладнання, засоби захисту рослин тощо з безпосереднім ознайомленням покупця з якостями товару та орієнтовними цінами.

В умовах недосконалості й незбалансованості внутрішньо-го ринку великої рогатої худоби та необґрунтовано низьких за-купівельних цін на неї застосування аукціонної форми торгівлі на ринку живої худоби в Україні є заходом, що дозволяє реорганізовувати ринок, поліпшити культуру економічних відносин, сприяє встановленню цінового балансу між попитом і пропозицією, а також сприятиме зменшенню маркетингових витрат.

В результаті досліджень встановлено, що рівень використання новоствореної інфраструктури досі вкрай низький. Обсяги реалізації продукції безпосередньо товаровиробниками на біржах складають лише 0,3% від загального продажу. Мало укладається форвардних та ф'ючерсних угод, практично не проводиться аукціонів з продажу живої худоби, оптових партій овочів, фруктів, картоплі тощо. Реально працює менше половини агроторгових домів, обслуговуючих кооперативів, заготівельних пунктів, а обсяги продажу продукції через зазначені об'єкти ринкової інфраструктури незначні. Не завантажені міжрайонні та обласні оптово-роздрібні продовольчі бази Укоопспілки, яких понад 100. Продовольчі ринки здебільшого працюють як базари, а не як організовані оптово-роздрібні торговельні структури, їхня матеріально-технічна база слабка, бракує холодильної, рефрижераторної техніки, складських приміщень, інформаційних та комунікаційних систем.

В дисертації зроблено висновок, що сучасний стан розвитку інфраструктури регіонального аграрного ринку потребує прискорення її формування, наповнення перспективними елементами. Особливу увагу слід приділити розвитку кооперативних структур, характер яких забезпечує взаємну заінтересованість суб’єктів інфраструктури та її користувачів, насамперед селянських кооперативів та господарств, фермерів, сільськогосподарських підприємств.

Наводяться результати вивчення інфраструктури аграрного ринку в зарубіжних країнах, ключовим елементом якої є біржовий оборот, світовий обсяг якого оцінюється в 3,5-5,0 трлн. дол. США. Майже увесь він (98%) сконцентрований на 50 найбільших біржах. Найбільше біржового обороту припадає на ф'ючерсні контракти (76%), тоді як угоди з реальним товаром складають всього 2%.

На цих ринках важливу роль відіграють такі елементи, як оптові продовольчі ринки, а також обслуговуючі кооперативи. Нині в світі діє майже 800 тис. кооперативних організацій більш ніж 120 видів, членами яких є понад 700 млн. чол. Ці елементи вже тривалий час доводять свою ефективність і універсальність, а тому їх доцільно використовувати в Україні.

В третьому розділі „Шляхи удосконалення регіональної інфраструктури аграрного ринку” обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації розміщення і діяльності елементів інфраструктури аграрного ринку та їх взаємовідносини із сільськогосподарськими товаровиробниками.

Особливої уваги при цьому необхідно приділити елементному та функціональному аспектам формування регіональної інфраструктури аграрного ринку, які слабо враховуються в цьому процесі. Водночас вони забезпечують створення системи розподілу продукції сільського господарства і продуктів її переробки через створення:

- розгалуженої системи підприємств і організацій по просуванню продукції від виробника до споживача;

- оптових партій продукції, за допомогою яких відбуватиметься безперервний рух потоків товарної маси.

В роботі обґрунтовується, що втілення елементного та функціонального підходу щодо створення інфраструктури аграрного ринку на регіональному рівні доцільно здійснювати через:

- ініціативно-регулюючу та стимулюючу участь регіональних державних органів у створенні інфраструктурної системи та стимулювання її подальшого розвитку;

- визначення обсягів необхідних інвестицій та джерел їх залучення;

- розробку комплексу програм щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку та визначення необхідної кількості і оптимального місцерозташування її елементів;

- виявлення та врахування чинників, які сприяють чи заважають ефективному формуванню та функціонуванню елементів інфраструктури та механізмів їх активізації чи нейтралізації.

В нинішніх умовах для формування регіональної інфраструктури аграрного ринку практично не використовуються нормативні значення її елементів. Для оцінки стану розвитку регіональної інфраструктури в дисертації використовувався метод Беннета. Розрахунки, які проводилися за інтегрованим показником стану розвитку інфраструктури аграрного ринку (метод Беннета), засвідчили про недостатній рівень цієї інфраструктури у Вінницькій області. Зокрема, фактичний інтегрований показник в чотири рази менший за прогнозний.

З метою забезпечення кількісного та якісного розвитку регіональної інфраструктури аграрного ринку в роботі запропоновані шляхи розв’язання її проблем. Насамперед, вони пов’язані з розвитком збутової інфраструктури, яка є визначальною для сільськогосподарських товаровиробників. Розроблена в дисертації прогнозна схема розвитку оптово-збутової інфраструктури потребує масштабного розгортання в найближчій перспективі, що дозволить більш ефективно використовувати можливості організованого аграрного ринку (рис.2).

Реалізація наведеної схеми розвитку оптової торгівлі має здійснюватись при забезпеченні керованості процесу (з боку місцевої адміністрації), широкомасштабної „оптовізації” ринку сільськогосподарської продукції. Особливої уваги потребує відновлення розвитку крупнооптових та середньооптових ринків. Разом з тим необхідно розвивати горизонтальну структуру аграрного ринку, а саме: ринки зерна, цукру, насіння соняшнику, картоплі і овочів, молока і молокопродуктів, живої худоби, м’яса і м’ясопродуктів тощо.

В дисертації обґрунтовуються найбільш перспективні шляхи розвитку окремих організаційних форм оптового ринку в регіоні. Насамперед, це якісне удосконалення біржової торгівлі і аукціонів, розширення ярмарково-виставкової діяльності, а також створення обслуговуючих кооперативів.

Рис. 2. Схема розвитку оптово-збутової інфраструктури регіонального аграрного ринку

Удосконалення біржової торгівлі потребує розробки та запровадження нових біржових технологій, адаптованих до умов України (в тому числі, і економіки регіону). Перш за все, мова йде про створення ефективно діючої системи складських свідоцтв як механізму ліквідної застави при виконанні форвардних біржових контрактів. Загалом широкомасштабне введення системи складських свідоцтв, що мають гарантоване товарне забезпечення, має спростити доступ виробників до короткострокових кредитних ресурсів,

Не менш важливим кроком в розвитку регіонального аграрного ринку є запровадження механізму торгівлі товарними деривативами, тобто форвардними та ф’ючерсними контрактами і опціонами, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція. На сьогодні стримуючим фактором розвитку такої торгівлі є недостатнє законодавчо-нормативне поле для здійснення операцій з товарними деривативами.

Розвиток торгівлі форвардними і ф’ючерсними контрактами та опціонами забезпечить можливість використовувати в практиці ціноутворення реально прогнозованої ціни на сільськогосподарську продукцію та упередження цінового ризику сільгоспвиробника,на ринку (механізм хеджування).

Серед найважливіших напрямків розвитку інфраструктури аграрного ринку регіону є створення ефективної мережі виставок та ярмарків. Для його реалізації пропонується розробка та ухвалення комплексної регіональної програми виставково-ярмаркової діяльності, яка повинна містити стратегію цієї діяльності та заходи щодо її стимулювання. Основні положення програми наведені на рис. 3.

Рис. 3. Схема регіональної програми розвитку виставочно-ярмаркової діяльності

Постійна участь сільськогосподарських товаровиробників у виставково-ярмаркових заходах дозволить їм:

- визначити свою ринкову нішу і конкурентоспроможність на ринку;

- одержавити інформацію про конкурентів, нові види продукції, новітні технології та ін.;

- виявити нові канали збуту, нових партнерів;

- оцінити можливості експорту та виходу на світовий ринок;

- одержати інформацію про кон’юнктури ринку і цінові тенденції на ньому;

- оцінити нові комунікаційні програми;

- встановити безпосередні зв’язки з потенційними партнерами, запропонувати їм зразки своєї продукції;

- залучити інвесторів;

- сформувати привабливий діловий імідж підприємства.

Для забезпечення високої результативності виставково-ярмаркової діяльності необхідно її попереднє планування, а також зміцнення і розвиток виставкового сервісу. Насамперед, це стосується заходів щодо формування необхідної інфраструктури та складу послуг. В дисертації сформульований орієнтовний перелік послуг для забезпечення ефективної роботи виставок-ярмарків, що включає чотири основні групи сервісу: інженерно-технічного, організаційного, технічного, та інформаційного

При організації виставок-ярмарків важливо досягти окупності витрат на їх проведення. Для організаторів виставково-ярмаркової діяльності вона буде ефективною, якщо будуть покриті всі витрати і забезпечений прибуток. Загальна оцінка ефективності цієї діяльності повинна охоплювати більш широкий набір показників, серед яких найбільш показовими є вартість 1м2 виставкової площі, витрати в розрахунку на одного учасника, середня кількість учасників, кількість та обсяги укладених угод та ін.

ВИСНОВКИ

Результати проведених досліджень дозволили зробити наступні загальні висновки:

1. Аграрний ринок, як сукупність споріднених товарних ринків, що функціонують для забезпечення виробництва та вільного руху сільськогосподарської продукції і продуктів їх переробки, вимагає формування системи організаційних структур, які обслуговують взаємозв’язки між різними елементами окремих сільськогосподарських товарних ринків, сприяють вільному руху товару, підтримуючи безперервний процес функціонування сфери аграрного виробництва і безперебійне постачання ресурсів товаровиробнику та готової продукції кінцевому споживачу, тобто ринкової інфраструктури. Ця інфраструктура охоплює маркетингову, фінансово-кредитну та інформаційно-консультативну складові, з відповідними функціональними елементи.

2. Інфраструктуру аграрного ринку слід розглядати як систему відносин між підприємствами, організаціями, закладами виробничої та невиробничої сфери, які покликані обслуговувати товаровиробників, створювати умови для своєчасного і безперервного збалансування пропозиції та попиту на ринку.

Всі елементи ринкової інфраструктури є продуктом зусиль операторів ринку, їх самоорганізації, об'єднання, а в широкому розумінні –інтеграційних процесів. Вони є генераторами ринкових цін, активними учасниками ціноутворення та виконують функції щодо становлення цілісного і стабільного аграрного ринку.

3. Методологічні принципи розвитку комплексної збутової інфраструктури передбачають поетапне формування єдиного маркетингового середовища для здійснення ринкової діяльності, заповнення аграрного ринку інфраструктурними елементами, що працюють в єдиному організованому, прогнозова-ному та керованому ринковому середовищі, спроможному відібрати ефективно працюючих, конкуренто-спроможних суб'єктів.

Створення ринкової інфраструктури аграрного ринку, як цілісної сукупності її елементів (інститутів), є одним з найважливіших напрямів переходу до цивілізованих ринкових відносин, забезпечення ефективного функціонування цієї сфери.

Добре розвинена інфраструктура виступає в ролі регулятора основних параметрів ринку. Відсутність розвинутої інфраструктури аграрного ринку є однією з причин низької ефективності аграрного сектору економіки.

4. В незалежній Україні система реалізації сільськогосподарської продукції зазнала значних трансформацій, переходу від практично тотальної системи державних закупівель, до розвитку нових, суто ринкових каналів – біржової та аукціонної торгівлі, прямих комерційних закупок та інше, за якими продається уже більше половини продукції сільського господарства. Домінуючим зараз є канал реалізації ко-мерційним структурам, за яким у 2005 р. сільськогосподарськими підприємствами було реалізовано 80,1 % зерна, 83,3% насіння олійних культур, 67,5% картоплі, 51,2% овочів, 45,5% худоби та птиці 68,5% яєць та ін.

5. У Вінницькій області в цілому сформована багатоелементна інфраструктура аграрного ринку, яка включає Вінницьку товарну універсальну біржу, 25 торгових домів та 140 виставок-ярмарків, з яких 38 постійно діючих, 1237 спеціалізованих заготівельних пунктів. Створено 37 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Однак потреба в об’єктах ринкової інфраструктури задоволена не повністю, рівень інфраструктурного забезпечення аграрного ринку області складає на сьогодні біля 20 % від необхідного. Багато проблем існує на рівні діючих об’єктів інфраструктури.

6. В зарубіжних країнах інфраструктурні елементи аграрного ринку відіграють важливу роль в організації агропромислового ринку, є індикаторами ринкових цін формують стабільні маркетингові канали та являють собою єдину економічну систему. Провідним тут є біржовий оборот, більшість якого припадає на ф’ючерсні контракти (76%), тоді як угоди з реальним товаром складають всього 2%.

Не менш важливу роль в інфраструктурі аграрного ринку зарубіжних країн відіграють оптові продовольчі ринки, а також кооперативні форми різнопрофільних обслуговуючих структур. Ці елементи обслуговують процес ринкового товарообміну, забезпечують його надійність, прозорість і стабільність.

7. Застосування сучасних методів щодо формування і функціонування регіональної інфраструктури аграрного ринку вимагає покращення у всіх відношеннях функціональної та структурної частини під час організації інфраструктури. Їх основою має стати розвиток дворівневої системи просування і розподілу продукції сільського господарства, а також продуктів її переробки. Першим рівнем цієї системи є формування розгалуженої системи реалізації і заготівлі продукції, другий – допоміжна ланка (оптова). Причому оптова торгівля на сьогодні є найслабшою ланкою в інфраструктурі регіонального аграрного ринку.

З метою забезпечення комплексного розвитку інфраструктури регіонального аграрного ринку пропонується розробити комплексну програму формування та функціонування інфраструктури регіонального аграрного ринку, яка має включати заходи щодо поетапного і збалансованого розвитку цієї інфраструктури, максимального розширення її елементів та учасників ринку, створення нормативної бази для ефективного функціонування. Важливим елементом цієї програми має стати розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, особливо необхідної для сприяння діяльності фермерам та особистим селянським господарствам.

8. Пріоритетним напрямком розвитку організованого оптового ринку щодо рослинницької продукції є розширення діяльності товарних бірж, особливо в частині започаткування ф’ючерсної торгівлі. Укладання ф’ючерсних контрактів дозволить стабілізувати ціни продажу і відповідно фінансовий стан та кредитоспроможність сільгоспвиробників, більш чітко планувати виробництво. Доступність та відкритість біржової інформації забезпечує рівність умов конкуренції для всіх учасників торгівлі.

9. В нинішніх умовах важливим напрямком подальшого розвитку інфраструктури регіонального аграрного ринку є розширення виставково-ярмаркової діяльності та аукціонної торгівлі, які забезпечують ефективну взаємодію усіх елементів і учасників ринку. При цьому необхідно максимальне наповнення цих елементів різноманітними послугами, які сприятимуть налагодження прямих зв’язків між учасниками ринку.

10. Удосконалення механізмів взаємовідносин між учасниками регіонального аграрного ринку, на основі застосування різносторонньої системи цін, зменшення витрат та ризиків укладання угод, розрахунків за ними, розширення системи заготівель сільськогосподарської продукції за рахунок максимального наближення її елементів до виробника буде сприяти підвищенню ефективності аграрного виробництва регіону та його інтеграції в систему національного і світового аграрного ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Бралатан В.П. Розвиток інфраструктури аграрного ринку Вінницької області // Агроінком – 2005 – № 9-10 – с. 81-83.

2. Бралатан В.П. Розвиток біржового ринку в Україні // Економіка АПК – 2006 – № 2 – с. 126-129.

3. Бралатан В.П. Формування агроторгових домів у системі сільськогосподарського ринку на Вінниччині // Економіка АПК – 2006 – № 6 – с. 122-124.

4. Бралатан В.П. Створення системи кредитних спілок у сільській місцевості // Агроінком – 2006 – № 7-8 – с. 68-71.

5. Бралатан В.П., Фостолович В.А. Розвиток біржового ринку в сучасних умовах // Агроінком – 2006 – № 9-10 – с. 69-72 (автору належать положення щодо дослідження проблем діяльності біржової торгівлі у Вінницькій області та можливі шляхи їх вирішення)

6. Бралатан В.П., Фостолович В.А. Розвиток інфраструктури аграрного ринку // Економіка АПК – 2007 – № 3 – с. (автору належать положення щодо формування інфраструктури аграрного ринку Вінницької області)

Тези доповідей

7. Бралатан В.П. Аграрний ринок як складова ринкової інфраструктури // ІV науково-практична конференція ВФ ВМУРоЛ „Україна”. Наука і навчальний процес. Економічні проблеми трансформаційного періоду розвитку України та шляхи їх вирішення. -– Вінниця 2004. -– с.13-14.

8. Бралатан В.П. Розвиток біржового ринку в сучасних умовах // теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку економіки України: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції 23-24 листопада. 2006 р. – с. 233-235.

АНОТАЦІЯ

Бралатан В.П. Розвиток регіональної інфраструктури аграрного ринку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2008 р. В дисертаційній роботі досліджені теоретичні основи формування та функціонування інфраструктури аграрного ринку. Проведено детальний аналіз інфраструктурного забезпечення аграрного ринку в сучасних умовах, визначено наявність та необхідну кількість його елементів у досліджуваному регіоні.

Досліджено процес формування інфраструктури аграрного ринку, зокрема біржового ринку, агроторгових домів, обслуговуючих кооперативів, заготівельних пунктів та ін. Виявлено вплив ринкової інфраструктури на економічне зростання та конкурентоспроможність продукції АПК.

Визначено роль елементів регіональної інфраструктури в розвитку АПК, що полягає в формуванні стабільних каналів реалізації продукції, збільшенні доходів всіх учасників аграрного ринку, забезпеченні прозорих схем руху сільгосппродукції та продовольчої безпеки досліджуваного регіону і країни в цілому.

Обґрунтовано доцільність постійної участі сільськогосподарських підприємств у виставочно-ярмаркових заходах, що дозволить останнім: визначити свою ринкову нішу і конкурентоспроможність підприємств, виявити нові канали збуту, здійснити аналіз цін на визначеному сегменті ринку, оцінити нові комунікаційні програми, залучити інвесторів, сформувати привабливий діловий імідж підприємства.

Ключові слова: аграрний ринок, інфраструктура аграрного ринку, біржа, агроторгові дома, оптова торгівля, ф’ючерсний біржовий ринок, канали реалізації продукції, конкурентоспроможність продукції.

АННОТАЦИЯ

Бралатан В.П. Развитие региональной инфраструктуры аграрного рынка. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 – экономика и управление национальным хозяйством. – Национальный научный центр „Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2008 г.

В работе исследовано теоретические и практические аспекты развития инфраструктуры аграрного рынка. Проведен анализ инфраструктурного обеспечения, определен состав и механизм функционирования инфраструктуры аграрного рынка. Рассмотрено процесс формирования биржевого рынка, влияние рыночной инфраструктуры на экономический рост и конкурентоспособность сельскохозяйственной продукции. Представлены и обоснованы предложения по усовершенствованию инфраструктуры и повышению эффективности рынка аграрной продукции, усовершенствовано использование фьючерсного биржевого рынка. В работе также обоснована целесообразность постоянного участия сельскохозяйственных предприятий в выставочно-ярмарочных мероприятиях, которая разрешит последним: определить свою рыночную нишу и конкурентоспособность предприятий, проявит новые каналы реализации, осуществить анализ цен на определенном сегменте рынка, оценить новые коммуникационные программы, привлечь инвесторов, сформировать привлекательный деловой имидж предприятия.

На основе эмпирических исследований инфраструктурного обеспечения аграрного рынка выявлено, что эффективность его функционирования находится в непосредственной зависимости от состояния инфраструктуры. Установлено, что для формирования и функционирования эффективной системы рыночной инфраструктуры необходимо развивать частную собственность, укреплять дисциплину при выполнении обязательств по контрактам, осуществлять либерализацию режима ценообразования, снижать налоги до оптимального уровня, привлекать иностранные инвестиции.

Процесс исследования рыночной инфраструктуры определил, что основными ее формами являются биржи, торговые дома, обслуживающие кооперативы, оптовые рынки, аукционы, фирменные магазины мелкооптовой и розничной торговли. Выявлено недостаточно эффективное функционирование аграрных бирж, где объемы реализации сельскохозяйственной продукции непосредственно товаропроизводителями за последние годы составляют всего лишь до 3 % от общей продажи.

Установлено, что основным направлением политики формирования