НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Харківський регіональний інститут державного управління

Дунаєв Ігор Володимирович

УДК 351.82:331.522.4

Механізми ДЕРЖАВНого РЕГУЛЮВАННЯ

РОЗВИТКУ людського капіталу

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор,

Заслужений працівник освіти України

Яковлєв Анатолій Іванович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри економічної політики.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

МИХАЙЛОВА Любов Іванівна,

Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та євроінтеграції;

кандидат наук з державного управління, доцент

Колісніченко Наталя Миколаївна,

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри європейської інтеграції.

Захист відбудеться “23” травня 2008 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий “11” квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як незалежної, демократичної держави з ринковою економікою зумовлює зосередження уваги суспільства на проблемах збереження і поступового нарощування її освітнього та науково-технічного потенціалу, що формують основу людського капіталу. Сьогодні, коли спостерігається тенденція загального старіння населення країни при зростаючому в економіці попиті на послуги, актуалізуються питання запровадження нової моделі і стратегії розвитку держави, які, насамперед, спиратимуться на наявний людський капітал та інновації, оскільки країна, що здатна сформувати ефективну модель розвитку, отримує значні конкурентні переваги в сучасному постіндустріальному світі.

За даними Програми розвитку ООН Україна має порівняно високий рівень людського розвитку. Проте, це не гарантує сильних позицій як за вже накопиченим потенціалом, так і за деякими інституційними умовами його формування. Для України, зважаючи на розбалансованість економічної та соціальної політики, відносно низьку якість життя більшості населення і нові зовнішньополітичні виклики, що створюють реальну загрозу національній безпеці, немає альтернативи посиленню державного впливу на процеси розвитку освітньої та науково-інноваційної складових людського капіталу.

Стан наукової розробки проблеми. Питання розвитку теорії та методології державного управління як наукової галузі, оцінки ефективності державної соціально-економічної політики розглядаються у працях В. Авер’янова, О. Амосова, В. Бакуменка, В. Дзюндзюка, В. Князєва, М. Корецького, В. Корженка, Ю. Куца, С. Майбороди, В. Мамонової, О. Мордвінова, П. Надолішнього, Н. Нижник, Г. Одінцової, Я. Радиша, В. Ребкала, Ю. Сурміна, В. Тертички, В. Токовенко, В. Троня, Ю. Шарова та ін. Проблеми реалізації механізмів державного управління за умов формування інноваційно-орієнтованої економіки України знайшли своє відображення в дослідженнях О. Власюка, А. Гальчинського, М. Гамана, І. Грицяка, А. Дєгтяря, В. Дорофієнка, В. Лобаса, Д. Карамишева, Н. Колісніченко, М. Латиніна, В. Огаренка, В. Пономаренка, В. Рижиха, І. Розпутенка, О. Суходолі, В. Юрчишина та ін.

Шляхи раціоналізації використання наявних в Україні ресурсів відновлення і модернізації економіки на ринкових засадах обґрунтовуються в роботах С. Білої, В. Бодрова, В. Воротіна, В. Гейця, А. Гриценка, Б. Данилишина, Я. Жаліла, І. Крючкової, Т. Лукіної, В. Мартиненка, С. Пирожкова, В. Семиноженка, В. Соловйова, Ю. Чернецького, С. Чукут, А. Яковлєва та ін.

Переважно економічним та соціальним питанням регулювання людського розвитку та розвитку людського капіталу приділялась увага як у доповідях та звітах міжнародних організацій (Програма розвитку ООН, Організація економічного співробітництва та розвитку, Світовий банк), так і в роботах окремих вітчизняних фахівців (Д. Богиня, І. Бондар, Н. Верхоглядова, О. Грішнова, І. Джаін, М. Кизим, М. Кім, О. Кендюхов, Н. Корабльова, Т. Заяць, А. Колот, Н. Лакіза-Сачук, В. Лич, Е. Лібанова, Л. Михайлова, В. Трощинський, А. Чухно, Л. Шаульська, К. Якуба та ін.).

Проте питання державного регулювання розвитку людського капіталу виявилися недостатньо розробленими, а управлінські механізми щодо розвитку освітньої та науково-інноваційної складових людського капіталу не знайшли достатнього комплексного відображення, що частково обумовило панування в Україні концепції дешевої робочої сили та ігнорування довгострокової концепції підвищення конкурентоздатності національної економіки. Саме нагальність подальшого пошуку й наукового обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні шляхом створення сприятливих умов для повнішої реалізації громадянами освітнього та фахового потенціалу вимагають подальших глибоких досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною двох науково-дослідних робіт: „Державне регулювання процесів соціального і економічного розвитку аграрної сфери регіону” (державний реєстраційний № U001591) (внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності використання трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств) та „Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону” (державний реєстраційний № U002741) (внесок здобувача: визначено особливості державного впливу на формування та розвиток людського капіталу і соціальної інфраструктури в аграрному секторі економіки).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні. Для досягнення цієї мети було визначено такі завдання:– 

уточнити складові механізму державного регулювання розвитку людського капіталу;– 

узагальнити особливості сучасних національних стратегій розбудови інформаційного суспільства у напрямку повнішої реалізації кожною людиною своїх знань, навичок і досвіду;– 

оцінити стан та результативність впливу органів державної влади на розвиток людського капіталу в Україні;– 

з’ясувати особливості функціонування організаційно-інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні;– 

вдосконалити структуру комплексного інституційного та організаційного механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу;– 

опрацювати систему оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу;– 

обґрунтувати підходи до вдосконалення процесів узгодження цілей суб’єктів розвитку людського капіталу.

Об’єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку людського капіталу.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні та прикладні аспекти формування і функціонування механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження в роботі використано такі загальнонаукові та спеціальні підходи і методи, як інституційний підхід – для формулювання визначень термінів “розвиток людського капіталу” (далі – РЛК) і “державне регулювання розвитку людського капіталу” (підрозділ 1.1); класифікаційно-аналітичний метод – при визначенні сутності та змісту людського капіталу, встановленні основних цілей РЛК за рівнями його реалізації, методів і засобів державного регулювання РЛК, при з’ясуванні показників і критеріїв оцінки державного регулювання РЛК, при побудові матриці партнерства держави і бізнесу (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 3.3); абстрактно-логічний, монографічний та дедукції – при дослідженні складових державного регулювання РЛК та декомпозиції організаційної частини комплексного інституційного механізму (підрозділи .3 та 3.2); порівняльний метод та прийом узагальнення – при оцінці стану та тенденцій РЛК в Україні (підрозділ .1); функціональний підхід – для визначення і класифікації функцій центральних органів виконавчої влади стосовно РЛК (підрозділ 2.2); метод експертного опитування – для вивчення результативності державного регулювання РЛК (підрозділ .3) та визначення коефіцієнтів значущості показників оцінки державного регулювання РЛК (підрозділ .1); інтеграційний, процесний і маркетинговий підходи – при багаторівневому вдосконаленні блоків інституційного механізму державного регулювання РЛК (підрозділи .1 та 3.2); метод аналізу ієрархій – для впорядкування груп чинників, які впливають на дієвість державних цільових програм (підрозділ .2); системний підхід – для представлення національної економіки з точки зору формування механізмів державного регулювання та структуризації факторів впливу на РЛК (підрозділ .2).

Інформаційну базу дослідження склали нормативно-правові акти України, дані Державного комітету статистики України, офіційні матеріали Єврокомісії, Програми розвитку ООН, Світового банку, Організації економічного співробітництва та розвитку, Всесвітнього економічного форуму, а також результати власних соціологічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані наукові результати відрізняються від існуючих здобутків тим, що у дисертації пропонується структурне та багатокомпонентне удосконалення комплексного інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні на основі якісних змін у системі взаємодії органів державної влади та суб’єктів господарювання. У дисертації

вперше:– 

обґрунтовано декомпозицію організаційної складової комплексного інституційного механізму на два блоки – організаційний (за ознакою відповідності системи регулювання результат-орієнтованій послідовності дій) та організаційно-інституційний (за ознакою відображення функціональної структури суб’єктів державного регулювання), а також з’ясовано зміст процесу цілеспрямованого державного регулювання, що забезпечує більш чітку та ефективну організацію управління як функції;– 

запропоновано систему показників оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу, яка враховує кількісні та якісні індикатори динаміки об’єктів і ефективності суб’єкта регулювання, а також містить розраховані вагові коефіцієнти кожного показника і дозволяє оцінювати результативність державного регулювання за допомогою узагальненого показника;

удосконалено:– 

логіко-структурну модель дослідження процесу регулювання розвитку людського капіталу з конкретизацією його суб’єктів і об’єктів, етапів, груп факторів впливу на людський капітал, що у сукупності дає змогу уточнити зміст та принципи формування комплексного інституційного механізму;– 

структуру комплексного інституційного механізму шляхом уточнення засобів та заходів його запровадження, вдосконалення нормативно-правового забезпечення державного регулювання розвитку людського капіталу, що дало можливість оцінити результативність державної політики та поглибити обґрунтування засад результат-орієнтованого державного регулювання у цій сфері;

дістали подальший розвиток:– 

класифікація показників оцінки соціально-економічного розвитку країн відносно суб’єкта й об’єкта державного регулювання, яка враховує рівень життя населення, рівень розбудови інформаційного суспільства і конкурентоспроможності економіки;– 

обґрунтування побудови організаційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу на основі удосконаленої структури концептуальної моделі інвестування, яка об’єднує такі її рівні, як платформа, політика, програма і проект;– 

підхід до системного дослідження механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу з урахуванням методу аналізу ієрархій, який описує низку характеристик об’єкта регулювання (складові системи та їх властивості, процеси системи, функціональну і організаційну структуру системи, її межі та матеріал), а також враховує вплив чинників прямої і непрямої дії у динаміці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні нових перспективних напрямів розвитку системи державного регулювання та комплексу заходів щодо удосконалення механізмів державного регулювання РЛК на регіональному і національному рівнях.

Розроблену методику оцінки державного регулювання РЛК використано Головним управлінням економіки Сумської облдержадміністрації під час підготовки Програми соціально-економічного розвитку Сумської області на 2007 р. (довідка № /740 від 28.04.2007 р.) та Головним управлінням освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації при реалізації обласної програми розвитку освіти на період 1999 –  років (довідка № /5-3061 від 11.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій вирішується конкретне наукове завдання щодо обґрунтування та удосконалення комплексного інституційного механізму державного регулювання РЛК за такими функціями менеджменту, як планування, організація, контроль та облік. У роботі не використовувались ідеї, що належать А. Яковлєву, у співавторстві з яким підготовлено одну наукову працю.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження оприлюднені на міжнародних наукових конгресах „Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2003 – 2008 рр.), міжнародному науковому форумі „Державна влада і місцеве самоврядування в Росії: історія та сучасність” (м. Санкт-Петербург, 2007 р.), міжнародних науково-практичних конференціях „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2002 р.), „Державне регулювання економіки і підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання” (м. Мінськ, 2005 р.), „Актуальні проблеми державного і муніципального управління: зміст та механізми трансформації” (м. Курськ, 2006 р.), „ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (м. Київ, 2005 – 2007 рр.), науково-практичних семінарах „Узбекистан і Україна: грані співробітництва ” (м. Ташкент, 2005 р.) та „Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону” (м. Феодосія, 2005 р.), „Школі молодого вченого” (м. Феодосія, 2005 р.), Міжнародних молодіжних муніципальних слуханнях (м. Комсомольськ, 2006 р.), при проходженні навчально-методичного курсу „Поглиблені студії” (м. Краків, 2006 р.), та навчально-практичних тренінгів “Аналіз політики” (м. Київ, 2006-2007 рр.).

Публікації. Основні наукові положення і висновки дисертації висвітлено у 18 друкованих працях, сім з яких опубліковано у фахових виданнях з державного управління. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження – ,95 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 248 сторінок. В роботі наведені 39 рисунків (на 23 стор.) та 14 таблиць (на 9 стор.). Список використаних джерел налічує 221 найменування (в т.ч. 32 – іноземною мовою) і представлений на 21 сторінці, 14 додатків містяться на 33 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету й завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито зв’язок з науковими проектами і темами, сформульовано основні положення щодо наукової новизни роботи. Показано практичну значущість результатів дисертаційної роботи, наведено дані щодо апробації результатів дисертації та публікації за темою дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні засади державного регулювання розвитку людського капіталу” – послідовно досліджено термінологічний ряд понять, які формують термін „механізм державного регулювання розвитку людського капіталу”, узагальнено стратегічні орієнтири у сучасній світовій практиці державного регулювання розвитку людського капіталу, розкрито його основні складові.

Семантичний аналіз понять „капітал”, „людський капітал”, „розвиток” і „людський розвиток” дозволив сформулювати власне визначення поняття розвиток людського капіталу, під яким розуміється якісна зміна характеристик людини у процесі діяльності суспільних – державних, підприємницьких, родинних – інститутів щодо формування та використання інтелектуальних ресурсів людства у освітній та науково-інноваційній сферах. Також подібний аналіз дозволив дати власне тлумачення поняття державне регулювання розвитку людського капіталу як системи форм, методів і інститутів державного впливу на процеси РЛК згідно з державними і національними пріоритетами, цілями і задачами. У цьому контексті механізми державного регулювання розвитку людського капіталу є сукупністю принципів, методів, засобів, заходів і підходів, за допомогою яких органи державної влади досягають визначеної мети та розв’язання протиріч у сфері розвитку людського капіталу.

З’ясовано основні принципи та методи державного регулювання РЛК в Україні в залежності від галузі, а цілі та завдання впливу держави – уточнено і систематизовано у напрямку побудови „економіки знань”. Здійснені з урахуванням цього пошук спільних ознак серед ряду найбільш поширених у світі підходів до оцінки суспільно-економічного розвитку країн та класифікація індикаторів, які описують освітню, науково-інноваційну складові людського капіталу та ефективність діяльності органів державної влади, дозволили сформувати підґрунтя для подальшої розробки збалансованої системи показників оцінки державного регулювання РЛК.

У роботі конкретизовано нормативно-правові, економічні, адміністративні, організаційні, науково-методичні та інформаційно-освітні засоби і заходи державного регулювання. Відтак, із застосуванням системного підходу удосконалено логіко-структурну модель дослідження процесу регулювання РЛК з виділенням суб’єктів і об’єктів регулювання, з зазначенням основних складових процесу регулювання та основних чинників впливу на об’єкт.

У якості інструмента, здатного об’єднати елементи багатоступеневого послідовного регулювання розвитку людського капіталу на національному рівні, визначено інституційний механізм. У роботі наведено авторське визначення інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу як способу послідовної реалізації управлінських рішень та впорядкування суб’єкт-об’єктних відносин на основі загальноприйнятих, легітимно встанов-лених норм, правил та вимог, що ґрунтуються на базових принципах і методах регулювання.

З’ясовано основні принципи формування комплексного інституційного механізму державного регулювання РЛК і показано, що він охоплює за функціональною спрямованістю усі процеси регулювання. Метою комплексного інституційного механізму є забезпечення позитивних тенденцій розвитку об’єктів регулювання, власні інтереси яких мають виступати на першому плані. Виходячи з цього, обґрунтовано, що декомпозиція організаційної частини комплексного інституційного механізму на організаційно-інституційний та організаційний блоки дозволяє точніше дослідити реалізацію органами державної влади організаційної функції управління.

Другий розділ – „Стан та результативність сучасної політики формування людського капіталу в Україні” – містить аналіз діючого організаційно-інституційного механізму державного регулювання та тенденції розвитку людського капіталу, оцінку результативності державного регулювання.

Одними з основних тенденцій розвитку людського капіталу в Україні визначено: –

підпорядкованість України загальносвітовому тренду підвищення ролі держави в системі факторів росту людського потенціалу. Процеси інституціоналізації розвитку інтелектуальної складової національного багатства дедалі активізуються;–

зростання бюджетних видатків на соціальні цілі як наслідок посиленої ролі держави у всіх провідних країнах світу. Багато в чому ця тенденція пов’язана з нездатністю ринку продукувати ряд нематеріальних послуг необхідної якості, ціни та обсягів („провали ринку”);–

триваюча невизначеність щодо чіткого та зрозумілого переліку національних пріоритетів, у тому числі завдяки недостатній активності уряду;–

падіння спроможності науки виступати каталізатором економічного зростання;–

посилення проблематичності виробничого застосування наукових розробок, що змушує державу виступати замовником великого обсягу робіт, значна частка з яких залишається поза попитом ринку та ін.

У розділі також досліджено діючий в Україні організаційно-інституційний механізм державного регулювання РЛК, сутність якого розкривається через сукупність відповідних органів і установ, які діють відповідно до визначених законом повноважень та встановлених цілей. Аналіз відповідних чинних нормативних документів дозволив систематизувати основні функції та повноваження центральних та місцевих органів виконавчої влади України щодо освітньої та науково-інноваційної складових людського капіталу.

В Україні досі триває процес організаційно-інституційного „пристосування” до зовнішнього мінливого середовища, що простежуються через зміну функцій деяких органів влади, створення та ліквідацію певних структур. Проведені дослідження показують, що на даний момент немає потреби у створенні нових органів влади на національному рівні. Проте існує потреба у посиленні взагалі уваги до питань РЛК в Україні і координаційній роботі у цьому напрямку, активізації комунікацій між усіма зацікавленими сторонами.

Ефективне виконання державними органами визначених законом функцій зумовлюється великим колом визначених механізмів і процедур та забезпеченням їх необхідними ресурсами. В результаті експертної оцінки цільової і соціальної ефективності державного регулювання РЛК в Україні виявлено такі їхні риси: –

відсутність зрозумілих та дійсно актуальних для більшості українців національних пріоритетів щодо розвитку людського капіталу; –

більшість існуючих державних і регіональних цільових програм у галузях освітньої та науково-технічної політик застарілі і вимагають коригування;–

позитивно оцінені зусилля органів виконавчої влади у галузі середньої освіти, проте бракує зусиль щодо стимулювання навчання протягом життя;

– найсуттєвіший вплив на освітню та науково-інноваційну сфери зараз мають і будуть мати економічні та правові методи державного регулювання;

– певний потенціал для підвищення якості розвитку у цій галузі міститься у поширенні інформаційно-освітніх методів та деякому обмеженні адміністративних методів регулювання.

У третьому розділі дисертації – „Пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання розвитку людського капіталу” – обґрунтовано концептуальну модель інвестування у людський капітал, удосконалення комплексного інституційного механізму державного регулювання РЛК в Україні відповідно до таких функцій менеджменту, як планування, організація, контроль та облік, розглянуто особливості партнерства органів державної влади та бізнесу у сфері інтелектуалізації праці.

Розкривається сутність вдосконаленої концептуальної моделі інвестування у людський капітал (платформа – політика – програма – проект), яка покликана формувати і стимулювати творчу і підприємницьку ініціативу знизу, на рівні носія людського капіталу. Обґрунтовано застосування даної концептуальної моделі в області інноваційного менеджменту в Україні. Також на основі цієї моделі запропоновано удосконалення структури комплексного інституційного механізму (рис.).

Визначення різноманітних факторів впливу на об’єкти регулювання потребує спеціальних методів системного аналізу. Із застосуванням методології аналізу систем П. Щедровицького, у роботі представлено національну економіку з точки зору формування механізмів державного регулювання РЛК через виявлення основних факторів оцінки складових системи. Таке розкриття об’єктів регулювання охоплює: елементи системи та структуру зв’язків між ними, процеси системи, функціональну структуру системи і матеріал системи. Це дало змогу конкретизувати фактори впливу (політичні, економічні, соціальні, технологічні і управлінські) і систематизувати їх для формування такої структури: фактори впливу непрямої дії – фактори прямої дії – індикатори прямої дії. На прикладі застосування методу аналізу ієрархій при багаторівневій декомпозиції множини управлінських причин, що стримують розвиток творчої особистості в Україні, показано можливість застосування цього методу при узгодженні стратегічних цілей основних суб’єктів РЛК, у тому числі і держави.

Рис. Комплексний інституційний механізм державного регулювання РЛК

На цьому ж етапі дії комплексного інституційного механізму надано пропозиції до проекту державної концепції активізації формування і розвитку людського потенціалу в Україні. Вони містять характеристику основних заходів за боку держави за такими напрямами, як: суспільно-політичний, економічний, законодавчий, науково-інноваційний, освітній, інформаційний, медико-екологічний та організаційний.

На організаційному етапі дії комплексного механізму уточнено особливості побудови організаційного механізму державного регулювання РЛК, який описує організацію управління як процес, встановлюючи пріоритети доцільності, спрямованості і впорядкованості існуючої системи управління. Кінцевими організаційними формами РЛК пропонується розглядати інвестиційні й соціальні програми і проекти комерційних та державних (муніципальних) підприємств і установ.

На етапі впровадження моніторингу та оцінки державного регулювання РЛК виявилося актуальним встановлення певної групи показників, яка б комплексно характеризувала і процес, і результат з надання управлінських послуг чи отримання бажаного соціально-економічного ефекту. Так, визначено за групами 28 показників оцінки державного регулювання РЛК. Класифікація цих показників, по-перше, відносно об’єкта і суб’єкта регулювання (група макроекономічних індикаторів людського розвитку і групи показників оцінки освітнього потенціалу, науково-технічного потенціалу та результативності державного регулювання), а, по-друге, по відношенню до кількісних змін з боку об’єкта регулювання (індикатори динаміки та ефективності) дозволяє більш системно представити та оцінити процес державного регулювання. Коефіцієнти значущості для усіх груп показників та індикаторів розраховані за результатами окремого експертного опитування. Загальний рівень державного регулювання РЛК умовно прийнятий за одиницю. Математично пропонований підхід можна описати наступною формулою:

ДР РЛК= ,

де ДР РЛК – оцінка державного регулювання розвитку людського капіталу;

- сума балів усіх макроекономічних індикаторів людського розвитку (група А);

- сума балів індикаторів оцінки освітнього потенціалу (група Б);

- сума балів індикаторів оцінки науково-технічного потенціалу (група В);

- сума балів індикаторів оцінки результативності державного регулювання (група Г);

- відповідний коефіцієнт значущості окремого індикатору у групі індикаторів [А; Г];

- відповідний коефіцієнт значущості групи індикаторів [А; Г];

- бонусна оцінка в групі індикаторів [А; Г].

У розділі розглянуто деякі особливості партнерства держави і бізнесу у напрямах формування і розвитку людського капіталу, а саме поширення практики навчання протягом життя та корпоративної соціальної відповідальності в Україні. Ключові проблемні питання цього партнерства представлено у вигляді матриці партнерства із визначенням очікувань, ресурсів і можливостей кожної зі сторін.

Висновки

Проведені у дисертації дослідження в сукупності розв’язують нове науково-прикладне завдання зі структурного та багатокомпонентного удосконалення комплексного інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу на національному рівні в Україні. Сутність основних висновків і пропозицій полягає в наступному:

1. Для України питання модернізації механізмів державного регулювання формування та розвитку людського потенціалу набувають особливої ваги на національному рівні. Йдеться про збереження та раціональне використання вже накопиченого людського капіталу через поступову зміну акцентів у державному управлінні від виключно дотримання вимог процедури до досягнення конкретних цілей. На це спрямовується удосконалення комплексного інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу. Удосконалення доцільно запроваджувати відповідно до особливостей структури комплексного механізму та з урахуванням його складових – організаційно-інституційного та організаційного механізмів державного регулювання.

2. Логіка функціонування комплексного інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу описується через циклічність стадій визначення інституційних важелів державного впливу, формування правового поля і встановлення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку держави, що разом проектується на такі управлінські етапи, як узгодження стратегічних цілей розвитку держави з потребами та інтересами суб’єктів розвитку людського капіталу, розробки адекватної мотиваційної системи на макро-, мезо- і мікрорівнях, застосування прийнятних важелів та ресурсів та оцінки результативності обраних методів із запровадженням показників оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу.

3. Узагальнення концептуальних підходів до розбудови інформаційного суспільства та формування соціально орієнтованих національних спільнот передбачає додаткове дослідження прийнятих методик оцінювання прогресу у цих напрямках. З цією метою виявлені спільні риси їх обчислення, а проекція на державне регулювання розвитку людського капіталу дозволяє класифікувати показники оцінки державного регулювання відносно суб’єкта та об’єкта управління та виокремити з їх складу найбільш прийнятні та ємні показники. Це має істотне значення для подальшого методичного вдосконалення процедур оцінки державного регулювання у заданій предметній області.

4. За освітньою та науково-інноваційною складовими людського капіталу Україна опинилася у такому становищі, коли позитивна динаміка за одними складовими (середня освіта, прикладна наука) вже не здатна забезпечити порівняно високі показники людського розвитку через дуже незначні позитивні зміни у деяких інших напрямках (запровадження навчання протягом життя, популяризація сучасних інформаційних технологій). Для вирішення цих проблем держава повинна більш інтенсивно застосовувати комплекси нормативно-правових та економічних заходів, імплементація яких зараз має найбільший позитивний ефект.

5. Підвищення результативності діючого в Україні організаційно-інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу можливе через зростання рівня демократизації процесів вироблення рішень на національному рівні. З метою посилення впливу громадськості на процеси розвитку людського капіталу, поступового налагодження якісно нових – суб’єкт-суб’єктних – відносин у державі та активізації серед центральних органів виконавчої влади координаційної роботи у цьому напрямку пропонується вдосконалення регулювання цих процесів шляхом створення при Кабінеті Міністрів України Координаційної ради з питань активізації розвитку людського потенціалу; ревізії та активізації діяльності Ради з питань науки і науково-технічної політики при Президентові України; парламентських слухань і створення за їх підсумками у Верховній Раді України тимчасової комісії з питань людського розвитку; створення громадської ради при Міністерстві освіти і науки України.

6. З метою підвищення дієвості комплексного інституційного та організаційного механізмів державного регулювання доцільно їх формувати на основі удосконаленої концептуальної моделі інвестування у людський капітал, яка поєднує такі основні рівні, як платформа, політика, програма та проект. Відповідність механізмів державного регулювання цій моделі дозволить активізувати в Україні творчу і підприємницьку ініціативу саме на рівні людини, тобто носія людського капіталу.

7. У якості остаточних організаційних форм сприяння розвитку людського капіталу у межах дії організаційного механізму державного регулювання доцільно розглядати інвестиційні проекти та програми юридичних осіб, оскільки вони віддзеркалюють об’єктоорієнтованість існуючих механізмів регулювання.

8. Механізми державного регулювання розвитку людського капіталу будуть більш збалансованими за умови запровадження комплексного моніторингу і оцінки ключових показників цієї сфери регулювання. Така оцінка має спиратися як на статистичні дані, так і на дані експертних досліджень. Для цього у роботі розроблено систему індикаторів оцінки державного регулювання за чотирма основними групами показників, які характеризують процес державного регулювання зазначеної предметної сфери. Із використанням розрахованих вагових коефіцієнтів показників можливе проведення індексної оцінки процесу державного регулювання у динаміці за запропонованою математичною формулою.

9. Для узгодження цілей суб’єктів розвитку людського капіталу доцільно використовувати комбінований метод аналізу ієрархій із застосуванням методології аналізу систем управління. На їх основі запропоновано науковий підхід до системного представлення механізмів державного регулювання, який спирається на багатоступеневе визначення елементів системи державного регулювання та їх критичних властивостей, процесів та різновидів структур цієї системи, а також встановлення факторів прямого і непрямого впливу та основних індикаторів їхнього впливу.

10. Основні результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати деякі рекомендації для органів влади в Україні: визначити перелік стратегічних національних пріоритетів; поширити запровадження системи оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу на основі запропонованої методики; реформувати систему органів державної влади у напрямку посилення координаційної роботи та активнішого залучення громадськості до цих процесів; розробити стратегію підвищення вартості робочої сили та запровадити заходи щодо її виконання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Колективні монографії:

1. Дунаєв І.В. Основні напрямки інвестування в людський капітал як важливий фактор розвитку ринкових відносин на селі // Механізми ефективного розвитку економіки аграрної сфери АПК України: [Моногр.] / Л.М. Анічин, Г.О. Андрусенко, Г.І. Мостовий та ін.; За заг. ред. проф. Л.М. Анічина. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. – С. .

2. Дунаєв І.В. Сучасний стан соціального компонента продовольчої безпеки регіону // Регіональна політика розвитку аграрної сфери: [Моногр.] / Г.І. Мостовий, Л.М. Анічин, Г.О. Андрусенко та ін.; За заг. ред. проф. Г.І. Мостового. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. – С. .

Статті в наукових фахових виданнях:

3. Яковлєв А.І., Дунаєв І.В. Удосконалення підходів до оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ: Зб. наук. праць. – Х.: ХНУВС, 2007. – №37. – С. .

Особистий внесок: на основі експертного опитування розроблено систему показників оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу, формалізовано показники у вигляді формули та узагальнено можливі шляхи застосування цієї системи.

4. Дунаєв І.В. Оцінка результативності державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні [Електронний ресурс] // Державне будівництво: Електронне наук. видання. – 2007. – № . – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2007-1/doc/2/15.pdf.

5. Дунаєв І.В. Удосконалення механізмів організаційного забезпечення розвитку людського капіталу // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. 2). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2007. – С. .

6. Дунаєв І. Формування інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. 4 (28). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. – С. .

7. Дунаєв І. Теоретичні аспекти системного пізнання розвитку людського капіталу // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. 3 (27). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. – С. .

8. Дунаєв І.В. Людський капітал як індикатор рівня розвитку держави і суспільства // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2005. – № 2 (25): У 2-х ч. – Ч. . – С. 122-130.

9. Дунаєв І.В. Державна політика відтворення трудових ресурсів та формування кадрового потенціалу аграрної сфери // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2003. – № 2 (17): У 2-х ч. – Ч. 2. – С. .

Статті в інших наукових виданнях:

10. Dunayev I. Effectiveness of governmental regulation on human capital development in Ukraine [Електронний ресурс] // CEU Political Science Journal. – . – . – № . – С. . – Режим доступу: .

11. Дунаев И.В. Методы и критерии экономической оценки человеческого капитала // Узбекистан и Украина: грани сотрудничества. – Ташкент: Akademiya, 2006. – С. 48-65.

12. Дунаєв І.В. Менеджмент людських ресурсів у генезі наукової управлінської думки // Теорія та практика державного управління. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. – Вип. . – С. .

13. Дунаєв І.В. Місце держави в процесах відтворення трудових ресурсів в сільській місцевості // Механізм регулювання економіки: Міжнар. наук. журнал. – . – № 1. – С. 156-161.

Матеріали наукових конференцій:

14. Дунаєв І.В. Перспективні шляхи вдосконалення нормативно-інституційного забезпечення розвитку людського капіталу // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези VІI Міжнар. наук. конгресу, 29-30 березня 2007 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2007. – С. –170.

15. Дунаев И.В. Институциональные ориентиры в государственном регулировании развития человеческого капитала // Актуальные проблемы государственного и муниципального управления: содержание и механизмы трансформации: Тезисы VI Междун. научно-практ. конфер., 24-25 ноября 2006 г. – Курск: Изд-во КИГМС, 2007. – Т.IV. – С. 149 – 154.

16. Дунаєв І.В. Тенденції розвитку науково-інноваційної складової людського капіталу в Україні // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези VI Міжнар. наук. конгресу, 23 лютого 2006 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. – С. 56 – 57.

17. Дунаєв І.В. Особливості накопичення людського та основного капіталів в Україні // ХХІ століття: Альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія: Матеріали IV Міжнар. науково-теор. конфер., 26-27 травня 2005 р. Ч.2. – К.: Фенікс, 2005. – Ч.2. – С.74 – 77.

18. Дунаев И.В. Человеческий капитал и экономическое развитие государства // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования: Материалы Междунар. научно-практ. конфер., 21-22 апреля 2005 г.: В 2-х ч. Ч. ІІ. – Мн.: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2005. – С.250 – 252.

АНОТАЦІЯ

Дунаєв І.В. Механізми державного регулювання розвитку людського капіталу. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 механізми державного управління. Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Харків, 2008.

Дисертацію присвячено питанням удосконалення механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні. Уточнено інструментарій комплексного інституційного механізму державного регулювання, обґрунтовано декомпозицію його організаційної части, що складається з двох блоків – організаційного та організаційно-інституційного. Класифіковано існуючі у світовій практиці показники оцінки суспільно-економічного розвитку країн. Удосконалено логіко-структурну модель дослідження процесу регулювання розвитку людського капіталу. Розроблені пропозиції до удосконалення функціонування діючого в Україні організаційно-інституційного механізму. Обґрунтовані особливості формування механізмів державного регулювання з урахуванням концептуальної моделі інвестування у людський капітал. Запропоновано систему кількісних та якісних показників оцінки ефективності державного регулювання.

Ключові слова: розвиток людського капіталу, державне регулювання, комплексний інституційний механізм державного регулювання, декомпозиція, результативність, оцінка ефективності державного регулювання, інвестиції.

АННОТАЦИЯ

Дунаев И.В. Механизмы государственного регулирования развития человеческого капитала. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управления. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Харьков, 2008.

Диссертация посвящена вопросам совершенствования механизмов государственного регулирования развития человеческого капитала в Украине. Обосновано, что институционный механизм охватывает весь процесс регулирования и может рассматриваться как комплексный механизм государственного регулирования. Он обеспечивает в обществе баланс между принятыми нормами социального и экономического поведения субъектов и условиями, благоприятными для более полной реализации интересов человека как носителя человеческого капитала. Обоснована модернизация элементов структуры этого механизма в части классификации инструментария, конкретизации показателей оценки государственного регулирования, разработки нормативно-правового и организационного обеспечения процессов регулирования.

Защищается положение о целесообразности декомпозиции организационной части комплексного институционного механизма на две составляющих – организационную и организационно-институционную, что способствует более полному изучению организационно-координационной деятельности органов власти согласно изменениям потребностей в украинском обществе. Предложено формировать механизмы государственного регулирования на основе усовершенствованной концептуальной модели инвестирования в человеческий капитал, которая призвана формировать и стимулировать творческую и предпринимательскую инициативу на уровне носителя человеческого капитала, а также показана возможность построения организационного механизма на её основе. Разработаны практические рекомендации по повышению эффективности действующего в Украине организационно-институционного механизма благодаря активизации процессов демократизации при разработке решений, которые предусматривают создание и реформирование координирующих структур на национальном уровне, а также мероприятия в области кадровой подготовки.

Впервые разработана и внедрена в деятельность двух органов государственной власти система из 28 показателей для комплексной оценки государственного регулирования предметной области. Она включает показатели количественной (показатели динамики) и качественной (показатели эффективности) оценки государственного регулирования в сфере развития человеческого капитала на национальном уровне и при этом позволяет оценивать его с помощью единого обобщающего показателя.

На основе адаптированного метода анализа иерархий и методологии анализа систем в работе с точки зрения формирования механизмов государственного регулирования представлено национальную экономику, а также структурированы прямые и косвенные факторы влияния внешней среды на современный процесс развития человеческого капитала. Рассмотрена декомпозиция множества причин, которые сдерживают развитие творческой личности в Украине.

Разработаны предложения к проекту государственной концепции активизации развития человеческого потенциала в Украине, в которых по основным направлениям (общественно-политическое, экономическое, законодательное, научно-инновационное, образовательное, информационное, медико-экологическое и организационное) уточнён ряд стратегически важных задач, решение которых значительно бы улучшило условия развития человеческого потенциала в Украине.

Ключевые слова: развитие человеческого капитала, государственное регулирование, комплексный институционный механизм государственного регулирования, декомпозиция, результативность, оценка эффективности государственного регулирования, инвестиции.

ANNOTATION

Dunayev I.V. Governmental regulation mechanisms of human capital development. – Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the speciality 25.00.02 –of public administration. – Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. –2008.

The dissertation is devoted to improvement issues of mechanisms of governmental regulation on human capital development in Ukraine. The author has refined the toolkit for complex institutional mechanism of governmental regulation on human capital development; two-block (organizational and institutional-and-organizational) decomposition of organizational part of the mentioned mechanism is grounded. Best practice indicators for States’ socio-economic development are classified. Logical-and-structural model of researching the human capital regulation process is improved. The author has proposed the ways for improvement of acting institutional-and-organizational mechanism in Ukraine. The applicant has substantiated the characteristics of governmental regulation mechanisms designing in respect of conceptual model for human capital investments. Also there were designed the system of qualitative and quantitative indicators for governmental regulation appraisal.

Key words: human capital development, governmental regulation, complex institutional mechanism of governmental regulation on human capital development, decomposition, efficiency, appraisal of governmental regulation effectiveness, investments.

Відповідальний за випуск: Яковлєв Анатолій Іванович

Підписано до друку “28” березня 2008 р. Формат 60х90 1/16. Папір офсетний.

Друк офсетний. Обл.-вид. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 8/16-88.

Віддруковано з оригінал-макета у копі-центрі ФО-П Велинської А.Б.

61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 42, тел. (057) 750-74-42.