КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ФЕДОТОВА Наталія Олегівна

УДК 811.111:811.161.2]’25

СУБЄКТНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В АНГЛО-УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Спеціальність 10.02.16 – перекладознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Кандидата філологічних наук

Київ-2008

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

КАРАБАН В’Ячеслав Іванович,

завідувач кафедри теорії та практики

перекладу з англійської мови

Інституту філології

Київського національного університету

Імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук,

ЧЕРЕДНИЧЕНКО Олександр Іванович,

завідувач кафедри теорії та практики

перекладу з романських мов

Інституту філології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

кандидат філологічних наук, доцент

ГЛАДУШ Надія Федорівна

Завідувач кафедри англійської мови

Факультету перекладачів

Київського національного лінгвістичного

університету

Захист відбудеться 13 червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розіслано 8 травня 2008 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

Кандидат філологічних наук Л.В. Клименко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним із ключових аспектів сучасної теорії перекладу є дослідження проблеми перекладацької адекватності, співвідношення змісту оригіналу та перекладу, а також мовних засобів, за допомогою яких цей зміст може бути виражений. У межах цієї проблеми значного інтересу набуває питання про передачу граматичних і, зокрема, синтаксичних значень, що містяться у тексті оригіналу. Серед перекладознавчих праць, у яких ідеться про необхідність трансформування структури речення у процесі перекладу з метою досягнення його адекватності слід зазначити праці Л.С. Бархударова, В.Г. Гака,
М.К. Грабовського, В.І. Карабана, І.В. Нешумаєва та С.С. Толстого. Контрастивне дослідження трансформації структури речення на внутрішньомовному та міжмовному рівнях було проведене Л. Теньєром.

Втім, на сучасному етапі розвитку перекладознавства ще не вироблено принципів докладного систематичного аналізу синтаксичних трансформацій і, відповідно, лишається невизначеним місце суб’єктних трансформацій серед інших синтаксичних трансформацій, не розроблено також їх детальної класифікації. Так, ще не було систематично дослідженим реальне співвідношення синтаксичних одиниць оригіналу та перекладу, зокрема співвідношення підмета мови оригіналу з іншими членами речення мови перекладу, лишається недослідженою також роль кожного типу синтаксичних причин, що зумовлюють перебудову синтаксису речення під час перекладу. Таким чином, існує необхідність визначити шляхи подолання труднощів, які в процесі перекладу може викликати необхідність адекватної передачі глибинної структури речення за невідповідності поверхневих структур речень оригіналу та перекладу, що зумовило актуальність проведеного дослідження.

Зв’язок із науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми “Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації. Підрозділ IV “Концептуальні картини світу романських та германських мов у контексті сучасного перекладознавства”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (код 06 БФ 044-01), що розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою дослідження є визначення та всебічний аналіз суб’єктних трансформацій, а також виявлення особливостей застосування цих перекладацьких трансформацій в перекладі з англійської мови українською мовою. Досягнення цієї мети передбачало вирішення у дослідженні таких завдань:

визначення поняття перекладацької суб’єктної трансформації;

виявлення причин застосування суб’єктних трансформацій в англо-українському напрямку перекладу;

встановлення впливу синтаксичної організації висловлювання на застосування суб’єктних трансформацій у перекладі;

визначення співвідношення поверхневої та глибинної синтаксичних структур на застосування суб’єктних трансформацій;

здійснення класифікації суб’єктних трансформацій, які застосовуються в англо-українському перекладі;

встановлення умов застосування суб’єктних трансформацій у перекладі з англійської на українську мову;

визначення особливостей застосування суб’єктних трансформацій, що зумовлюються різницею в граматичній будові англійської та української мов.

Об’єктом дослідження є англійські речення, підмети яких зазнають суб’єктних трансформацій, та їх перекладні відповідники українською мовою. Усього проаналізовано 2000 пар речень, відібраних методом суцільної вибірки. Предметом дослідження є характеристики суб’єктних трансформацій, а також причини й умови їх застосування в перекладі українською мовою.

Матеріалом дослідження слугували тексти англійської та американської прози ХХ ст. та їх переклади українською мовою.

Методи дослідження. У дослідженні суб’єктних трансформацій в першому розділі застосовано контрастивний аналіз, у другому та третьому розділах застосовано комплексний порівняльно-перекладознавчий, семантичний, морфолого-синтаксичний аналіз, а також метод кількісних підрахунків, трансформаційний та контекстуальний аналіз.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що, вперше в перекладознавстві проведено достатньо повний опис та аналіз суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі і на основі цього аналізу здійснено широку класифікацію різних типів та видів суб’єктних трансформацій, а також виявлено причини й умови їх застосування у перекладі.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони поглиблюють уявлення про трансформаційний аспект перекладу і становлять внесок у дослідження змін, яких зазнає структура речення в процесі перекладу. Результати дослідження можуть бути застосовані для опису суб’єктних трансформацій в інших мовних напрямках перекладу.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його результати можна застосовувати в нормативних курсах зі вступу до перекладознавства і теорії та практики перекладу з англійської мови на українську та у спеціальному курсі з трансформацій структури речення в англо-українському перекладі, а також у підготовці відповідних навчальних підручників та посібників.

Основні положення дисертації, що виносяться на захист:

Суб’єктна перекладацька трансформація – це міжмовна синонімічна заміна поверхневої структури речення оригіналу в перекладі, коли підмет вихідного речення змінює свою синтаксичну функцію в реченні. Ця заміна полягає у використанні у реченні мови оригіналу репрезентанта вихідної поверхневої структури, який має з останньою розбіжності на рівні своєї функції в реченні за інваріантності глибинної структури.

Всі види синтаксичних суб’єктних трансформацій, що використовуються в англо-українських перекладах, можна поділити на три групи: якісні та кількісні трансформації і трансформація перегрупування.

Якісна суб’єктна трансформація – це зміна поверхневої синтаксичної структури речення внаслідок перекладу, що полягає у взаємозаміні актантів (тобто в зміні їх якості) без введення нових елементів до структури висловлювання.

Якісна перекладацька суб’єктна трансформація є взаємозаміною актантів навколо дієслівного ядра, яка на синтаксичному рівні відображається у тому, що елемент, який в реченні оригіналу виконував функцію підмета, внаслідок перекладу змінює свою синтаксичну функцію на додаток, обставину, присудок або означення. Такі трансформації зумовлені особливостями актантної структури речень мови оригіналу та мови перекладу, а також необхідністю привести перекладене речення у відповідність до граматичних норм мови перекладу. Якісні перекладацькі суб’єктні трансформації бувають прогресивного та регресивного напрямків, тобто передбачають трансформацію підмета в інші члени речення або трансформацію інших членів речення в підмет відповідно.

Існують два основних шляхи, якими можуть здійснюватися якісні суб’єктні трансформації: зміна конфігурації актантів та розгортання форми вираження предиката. Суть зміни конфігурації актантів полягає в тому, що синтаксичні актанти, які об’єднуються навколо дієслівного ядра, створюють певну конфігурацію, яка шляхом взаємозаміни актантів може бути змінена без викривлення загальної інформації, що міститься у висловлюванні. До таких трансформацій належать суб’єктно-об’єктна, суб’єктно-обставинна та суб’єктно-атрибутивна трансформації. Шляхом розгортання форми вираження предиката здійснюється суб’єктно-предикатна трансформація.

Трансформація перегрупування (зміна порядку членів речення в англо-українському перекладі) зводиться до зміни місця розташування підмета в реченні. На рівні синтаксису підмет, який в оригіналі був у препозиції до присудка, у перекладі переноситься в постпозицію. Подібна трансформація необхідна для збереження комунікативного членування речення оригіналу.

Кількісною суб’єктною трансформацією є зміна загальної кількості елементів синтаксичної структури речення, що полягає у вилученні або додаванні підмета до структури речення в процесі перекладу.

Різновидом кількісної суб’єктної трансформації є введення при перекладі до структури речення фіктивного або додаткового актантів у функції підмета. Фіктивний актант утворюється на рівні поверхневої структури речення коли внаслідок номіналізації замість дієслова, що становить ядро висловлювання, послуговуються іменником, семантично аналогічним дієслову, та дієсловом-оператором, причому іменник виступає як уявний актант, оскільки репрезентує не предмет, а дію. Введення поняття додаткового актанта зумовлюється тим, що деякі елементи, які входять до глибинної структури висловлювання, під час розуміння речення домислюються. Вони будь-коли можуть бути відображені в поверхневій структурі висловлювання або вилучені з неї, не змінюючи його змісту, хоч синтаксична структура висловлювання при цьому буде змінена.

Апробація результатів дисертації проводилася на міжнародних наукових конференціях «Мова і культура» пам’яті проф. Сергія Бураго (Київ, 2004р.), «Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету» (Харків, 2004р.), «Філологія в Київському університеті: історія та сучасність» (Київ, 2004р.), «Слов’янська та германська лексикологія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи» (Житомир, 2005р.), «Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики» (Київ, 2007 р.), а також на наукових читаннях, присвячених пам’яті проф. Квеселевича Д.І. (Житомир, 2006р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у п'яти наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових збірниках наукових праць, рекомендованих ВАК України.

Загальний обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (283 позиції) та списку джерел ілюстративного матеріалу (19 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них основного тексту 171 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Особливості застосування суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі” формулюється визначення суб’єктної трансформації, аналізуються її синтаксична та лексична складові, описується вплив синтаксичної організації висловлювання на застосування суб’єктних трансформацій у перекладі та наводиться класифікація суб’єктних трансформацій, згідно з якою вони поділяються на якісні та кількісні трансформації та трансформацію перегрупування.

В англо-українському перекладі досить часто використовуються поверхневі структури, що відрізняються від вихідних. Заміна поверхневої структури оригіналу є способом досягнення адекватності, заради чого в перекладі використовується поверхнева структура, синонімічна або не синонімічна вихідній. Подібні заміни – досить поширене явище, оскільки синтаксис у багатьох випадках виявляється найрухливішою частиною побудови висловлювання в перекладі, і варіювання синтаксичних характеристик речення є одним із основних способів вирішення багатьох перекладацьких завдань.

Слід зазначити, що за умов виконання адекватного перекладу глибинна структура висловлювання в жодному разі не може змінюватися, оскільки це призводить до спотворення семантики висловлювання (В.Г. Гак).

Заміни вихідних синтаксичних структур синонімічними поверхневими структурами в перекладі за інваріантності глибинної структури фактично є перекладацькими синтаксичними трансформаціями, що становлять собою різновид перекладацьких трансформацій, описуваних у працях з теорії перекладу.

Виходячи з цього, суб’єктні трансформації можна визначити як частковий випадок синтаксичних трансформацій із зміною характеру або розташування суб’єкта, тобто як заміну поверхневої структури речення оригіналу синонімічною поверхневою структурою у реченні перекладу за умов збереження інваріантності глибинної структури.

Однією з головних причин застосування суб’єктних трансформацій слід вважати міжмовну синтаксичну асиметрію. Так, через асиметрію форми та змісту, елементи ситуації та члени речення в різних мовах можуть не збігатися (В.Г. Гак) Тому слід розрізняти члени речення (підмет, додаток та ін..) та семантичні актанти – відображення реальної ролі певного елемента ситуації (суб’єкт, об’єкт, адресат, знаряддя дії та ін.).

Суб'єктні трансформації, що застосовуються в англо-українському перекладі, можна поділити на три групи: якісні та кількісні трансформації і трансформації перегрупування. Такий розподіл виконано з урахуванням двох чинників: зміни порядку розташування членів речення при перекладі та з точки зору зміни складу синтаксичної структури речення у перекладі.

Необхідність застосування трансформацій підмета в англо-українському перекладі може зумовлюватися комунікативними, стилістичними, граматичними та семантичними причинами. Втім, трансформації перегрупування найчастіше спричиняються потребою зберегти комунікативну структуру речення; якісні трансформації, зазвичай, використовують тоді, коли зберегти семантичну структуру речення, не порушуючи його формально-граматичної структури, неможливо. Щодо кількісних трансформацій, то головною причиною їх використання можна вважати розбіжності в граматичній та семантичній структурі англійських і української речень.

В узагальненому вигляді класифікація суб’єктних трансформацій може бути представлена у вигляді таблиці:

Таблиця 1

Загальна класифікація синтаксичних суб’єктних трансформацій

суб’єктні трансформації | суб’єктні

трансформації

перегрупування | рематичний підмет в реченнях з регресивним порядком розгортання висловлювання

рематичний підмет в реченнях з прогресивним порядком розгортання висловлювання

кількісні

суб’єктні

трансформації | вилучення підмета | означено- та неозначено-особові речення, речення з формальним підметом

додавання підмета | переклад речень з імпліцитним підметом

переклад еліптичних речень

кількісні актантні трансформації | вилучення або додавання в процесі перекладу «додаткового» актанта

якісні

суб’єктні

трансформації |

суб’єктно-об’єктна трансформація

суб’єктно-обставинна трансформація

суб’єктно-предикативна трансформація

суб’єктно-атрибутивна трансформація

У другому розділі «Якісні суб’єктні трансформації» подається загальна характеристика якісних суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі, пропонується їх класифікація на суб’єктно-об’єктні, суб’єктно-предикатні, суб’єктно-обставинні та суб’єктно-атрибутивні, а також описуються особливості застосування кожного з цих видів суб’єктних трансформацій.

Зміни, що відбуваються у структурі речення при перекладі, зумовлюються різницею у нормах оформлення поверхневої структури речення в мовах оригіналу та перекладу при тому, що глибинна (актантна) структура речення мови перекладу залишається інваріантною.

Для кращого розуміння причин цього явища перекладач у процесі перекладу має розрізняти три рівні аналізу структури речення: семантичний (угрупування субстантивних актантів навколо дієслівного ядра), інформаційно-комунікативний (тема і рема) та формально-синтаксичний (підмет, присудок, додаток, обставина, означення). Два перших рівні дані перекладачеві відразу. Вони відображають предметну та комунікативну ситуації, які від нього не залежать і не можуть бути змінені в процесі перекладу. Таким чином, єдине, чим оперує перекладач в межах структури мов оригіналу та перекладу, ? це лексико-граматична структура речення. Перекладач не може змінювати реальних актантів або замінити тему ремою, але він може обирати лексеми, словоформи, словосполучення та синтаксичні структури, щоб якомога краще передати зміст двох перших рівнів.

Якісні суб’єктні перекладацькі трансформації є взаємозаміною актантів навколо дієслівного ядра внаслідок перекладу. На синтаксичному рівні цей процес полягає у тому, що елемент, який в реченні оригіналу виконував функцію підмета, у перекладі змінює свою синтаксичну функцію на додаток, обставину, присудок або означення. Такі трансформації зумовлюються особливостями актантної структури речень мов оригіналу та перекладу, а також необхідністю приведення речення, що перекладається, у відповідність з граматичними нормами мови перекладу.

Виявлено, що в англо-українському напрямку перекладу суб’єктно-об’єктній трансформації можуть підлягати двочленні (N(S) – V) та трьохчленні (N(S) – V – N(O)) комплекси особової активної та пасивної дієслівної структури. В ході цієї трансформації підмет вихідного речення (N1(S)), трансформується в додаток мови перекладу (N1(O)). Трансформація підмета в додаток може супроводжуватися заміною двоскладної структури речення односкладною, в цьому випадку позиція підмета лишається незаповненою. Подібна зміна структури речення є найбільш поширеною. Двоскладна структура речення також може лишатися незмінною, і в такому разі позицію підмета займає другорядний член речення (як правило, додаток).

У межах суб’єктно-об’єктних трансформацій можуть взаємозамінюватися безособова, особова активна та особова пасивна структури:

(1) The local accent takes some getting used to (Greene) – До місцевої вимови треба звикнути (пер. І.Коваленка, П. Шарандака);

(2) The letters from the Ministry, Mr. Weasley and Sirius were all crushed in is left hand (Rawling) – Лівою рукою він стискав зіжмакані листи з міністерства, від містера Візлі та від Сиріуса (пер В. Морозова).

Існує два напрямки якісних суб’єктних трансформацій: прогресивний та регресивний, тобто трансформація підмета в інші члени речення або трансформація інших членів речення в підмет.

Суб’єктно-об’єктна трансформація – це перехід внаслідок перекладу від однієї діатези до іншої, коли синтаксична структура вихідного речення змінюється таким чином, що його підмет виконує функцію додатка у цільовому реченні (S>O):

(3) Flags increased: troops of peasants made their way along the road: we were approaching the Holy See (Greene) – Прапорів ставало дедалі більше; обабіч дороги купками йшли селяни; ми наближалися до священного центру (пер. І. Коваленка, П. Шарандака).

Регресивним варіантом цієї трансформації є перетворення додатка на підмет (O>S):

(4) The same thought seemed to have struck Malfoy (Rawling) – Мелфой, здається, і сам це розумів (пер. В. Морозова).

У межах суб’єктно-об’єктної трансформації також вирізняється їх взаємозаміна (S-O):

(5) Here the police had the last word: they could withdraw my order of circulation: they could have me barred from Press Conference; they could even, if they chose, refuse me an exit permit (Greene) – В цих краях останнє слово завжди лишається за поліцією: вона може відібрати перепустку, заборонити відвідувати прес-конференції, вона може, якщо схоче, відмовити у дозволі на виїзд (пер. І.Коваленка, П. Шарандака).

Серед суб’єктно-предикатних трансформацій виділяються власне суб’єктно-предикатна трансформація (коли підмет трансформується в простий або складений дієслівний присудок) та суб’єктно-предикативна (підмет трансформується в іменну частину складеного іменного присудка).

За суб’єктно-предикатної трансформації відбуваються зміни не тільки на рівні синтаксису (трансформація підмета в присудок), але й на рівні морфології (перехід, або транспозиція слова з однієї частини мови до іншої, зокрема, з класу іменників до класу дієслів). Відбувається так звана «трансформація вербалізації», тобто слово класу N в процесі перекладу перетворюється на слово класу V:

(6) Luck was with him and he got back to Hanoi with his trachoma team twenty-four hours before the road was officially regarded as cut (Greene) – Пайлові пощастило, і він повернувся до Ханоя зі своїм загоном по боротьбі з трахомою за двадцять чотири години до того, як було офіційно повідомлено, що дорогу перерізано (Пер. І. Коваленка).

Суб’єктно-предикативна трансформація – це перетворення підмета в іменну частину складеного іменного присудка. Така трансформація зафіксована в перекладах англійських речень зі складеним іменним присудком, де група підмета виражена поширеним субстантивним словосполученням, наприклад:

(7) But I never foresaw that the first future I would have to break to Phuong would be the death of Pyle (Greene) – Але я ніколи не гадав, що першим майбутнім, до якого мені доведеться готувати Фуонг, буде Пайлова смерть (пер. І.Коваленка, П. Шарандака).

Окремим випадком таких трансформацій є зворотні їм предикатно-суб’єктна та предикативно-суб’єктна трансформації:

(8) The table on the right cheered and clapped as Hannah went to sit down at the Hufflepuff table (Rawling) – Зі столу праворуч долинули підбадьорливі вигуки й оплески, і Анна попрямувала туди – до гафельпафського столу (пер. В. Морозова);

(9) The room went very still (Rawling) – У залі запала тиша (пер. В. Морозова).

Суть суб’єктно-обставинної трансформації полягає в тому, що у перекладі підмет перетворюється на обставину. За семантичними ознаками можна виокремити трансформацію підмета в обставину місця, часу, причини або способу дії. Трансформація підмета в обставину місця відбувається тоді, коли в реченні оригіналу вжито локативний або неживий агентивний підмет:

(10) The room was growing dark (Rawling) – У кімнаті сутеніло (пер. В. Морозова);

(11) The Hall fell silent (Rawling) – У залі запала тиша (пер. В. Морозова).

Трансформація підмета в обставину часу має місце тоді, коли підмет виражений іменником із темпоральним значенням або непрямо вказує на час дії, позначеної присудком:

(12) Death takes away vanity – even the vanity of the cuckold who mustn’t show his pain (Greene) – Ми з Фуонг пішли додому пішки – я вже не дбав про свою гідність: перед лицем смерті забуваєш пустий гонор, навіть гонор рогоносця, що боїться показати, як йому боляче (Пер. І. Коваленка).

Трансформація підмета в обставину причини відбувається тоді, коли підмет речення мови оригіналу виражено абстрактним віддієслівним (або паравербальним) іменником, що позначає неістоту і перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з групою присудка, наприклад:

(13) He made a noisy show of pulling out chairs and calling for the waiter though all that activity could possibly produce at the Continental was a choice of beer, brandy-and-soda or vermouth cassis (Greene) – Він демонстративно заметушився, з гуркотом відсовуючи стільці й гукаючи офіціанта, хоча в «Континенталі» внаслідок усієї цієї метушні, все одно могли подати тільки пиво, коньяк з содовою або вермут (Пер. І. Коваленка).

Виділяємо також регресивний різновид цієї трансформації та їх взаємозаміну:

(14) A storm of cheering and stamping broke out from the Slytherin table (Rawling) – Слизеринський стіл завирував оплесками і радісними вигуками (пер. В. Морозова);

(15) The strange difficulty was to find them: there were a dozen narrow fronts, and between the canals, among the farm buildings and the paddy fields innumerable opportunity for ambus (Greene) – Дивно, але ворога важко було виявити: утворилося до десятка вузьких ліній фронту, а серед каналів, між селянськими садибами та затопленими рисовими полями, були тисячі зручних місць для засідки (Пер. І. Коваленка).

До якісних суб’єктних трансформацій належать також трансформація підмета в означення, а також її зворотний варіант: трансформація означення в підмет. Суб’єктно-атрибутивна трансформація в англо-українському перекладі має оказіональний характер. Атрибутивно-суб’єктна трансформація застосовується у тому разі, коли в англійському реченні підмет має означення, що стоїть у родовому відмінку і характеризується значенням відношення цілого до його частини, власника до об’єкта, яким він володіє, тощо і з семантичної точки зору є важливішим за підмет, який в перекладі трансформується в додаток:

(16) But Hermione had a steely glint in her eyes (Rawling) – Але Герміонині очі рішуче поблискували (пер. В. Морозова);

(17) Harry’s fists were clenched, the nails digging deep into his palms (Rawling) – Гаррі так стиснув кулаки, що аж нігті вп’ялися йому в долоні (пер. В. Морозова).

Кількісний аналіз показав, що найбільш поширеними серед якісних суб’єктних трансформацій виявилися суб’єктно-об’єктна – 19,3% (386 речень) і суб’єктно-атрибутивна – 12,8% (256 речень) трансформації та їх різновиди. Значно менш уживаною є суб’єктно-предикатна трансформація – 9% (речень). Що стосується суб’єктно-атрибутивної трансформації, то її частка у загальній кількості трансформацій становить лише 1,9% (38 пар речень). Тому для англо-українського напрямку перекладу її можна вважати нетиповою.

У третьому розділі «Трансформації перегрупування та кількісні суб’єктні трансформації» досліджено трансформаційні моделі вилучення та введення підмета до структури речення в процесі перекладу, а також трансформацію зміни місця підмета в реченні.

Під суб’єктними трансформаціями перегрупування розуміється зміна позиції підмета в реченні стосовно присудка внаслідок перекладу, а також зміна розташування підмета при перекладі англійських інвертованих підметів, за яких не відбувається кількісних та якісних змін в актантній структурі речення. Причини цієї трансформації полягають в особливостях побудуви комунікативних структур англійського та українського речення та їх співвідношення з формально-граматичною структурою. Трансформація перегрупування в англо-українському перекладі застосовується при перекладі речень з рематичним препозиційним підметом та інвертованим рематичним підметом. При перекладі речень з рематичним препозиційним підметом порядок розгортання висловлювання зазвичай змінюється з регресивного на прогресивний: підмет-рема переноситься в кінець речення, тобто інвертується, і, таким чином, інформаційна структура висловлювання лишається незмінною:

(18) Sunshine was streaming through the high windows on to the bent heads, which shone chestnut and copper and gold in the bright light (Rawling) – З височезних вікон на похилені потилиці учнів світило сонце, і ті відсвічували різними відтінками мідного, каштанового й золотого (пер. В. Морозова).

Переклад інвертованого рематичного підмета не становить труднощів – такі речення перекладаються українською мовою без зміни порядку слів. Перекладачеві лише необхідно переконатися, що інверсія в англійському реченні використана саме для виділення “нового”:

(19) Written in narrow, loopy writing he had never seen before were the following words: “Your father left this in my possession before he died…” (Rawling) – Дрібним закрученим почерком, якого доти він ніколи не бачив, там були написані такі слова: «Твій тато залишив його мені перед смертю…» (пер. В. Морозова).

До кількісних суб’єктних трансформацій належить зміна загальної кількості елементів синтаксичної структури вихідного речення, що полягає у вилученні або додаванні підмета до структури речення. Ця трансформація регулярно використовується при перекладі узагальнено- та неозначено-особових речень із займенниками we, you, they, one у функції підмета, а також при перекладі речень з формальним підметом it, що не має відповідника в українській мові:

(20) You don’t have to think too hard when you talk to a teacher (Salinger) – Коли розмовляєш з учителем, особливо напружувати звивини в голові не треба (пер. О. Логвиненка);

(21) They told me I had better ask at this room (F. Scott Fitzgerald) – Мені порадили спитати у вас (пер. М. Пінчевського).

Регулярність застосування цієї трансформації у разі перекладу англійських узагальнено- та неозначено-особових речень зумовлюється відмінностями в граматичній будові англійської та української мов, оскільки в англійській мові існує вимога обов’язкового заповнення позиції підмета. Через це в узагальнено- та неозначено-особових реченнях англійської мови у функції підмета виступає неозначений суб’єкт-діяч, тоді як відповідні речення української мови оформлюються як односкладні. При перекладі речень з формальним підметом it відбуваються зміни в предикативному центрі висловлювання: двоскладна структура речення замінюється односкладною, хоча тип речення зазвичай залишається незмінним, за винятком тих випадків, коли в перекладі застосовується інфінітивне або неозначено-особове речення.

Кількісна трансформація додавання підмета до структури речення в англо-українському напрямку перекладу застосовується досить рідко. Цієї трансформації зазнають англійські речення з парадигматичним еліпсисом підмета, тобто такі, в яких відсутній підмет можна відновити на основі контексту або порівняння граматичної структури речення з подібними мовними структурами:

(22) Ш Never forgot a good picture in my life, David (Fowles, p.97) – Я не забув жодної хорошої картини, Девіде (пер. В. Ружицького).

Різновидом кількісної суб’єктної трансформації є введення у перекладі до структури речення додаткового актанта у функції підмета. Застосування поняття додаткового актанта зумовлюється тим, що жодне висловлювання не може відобразити усіх елементів ситуації, яку воно описує. Деякі елементи, що входять до глибинної структури висловлювання, під час розуміння речення можуть домислюватися. Вони будь-коли можуть знайти відображення у поверхневій структурі висловлювання або бути вилученими з неї, не змінюючи його змісту, причому синтаксичну структуру висловлювання буде змінено:

(23) A year later appeared his illustrations to Rabelais, his last fling as a pure draftsman, in a limited edition that has already become one of the most valuable books of its kind in this century; and in the same year he painted the first of the pictures in the last-period series that was to establish his international reputation beyond any doubt (Fowles) – Через рік з’явилися ілюстрації до Рабле, остання з його графічних робіт. Книга вийшла невеликим тиражем і вже тепер вважається одним з найцікавіших – серед подібних – видань нашого століття. У тому самому році Бресті намалював першу з останньої серії картин, яким судилося остаточно утвердити його світову славу (пер. В. Ружицького);

(24) The sky had turned light before they stopped talking (Rawling) – Коли вони закінчили розмову, починало вже світати (пер. В. Морозова.).

Уведення або вилучення додаткового актанта дозволяє вирішити в процесі перекладу низку семантико-синтаксичних завдань, спрямованих на те, щоб уникнути у цільовому реченні зворотів та структур, нетипових для української мови. Кількісні актантні трансформації практично ніколи не зустрічаються в чистому вигляді, оскільки введення до структури українського речення додаткового елемента у функції підмета майже завжди приводить до змін у дієслівному вузлі і, відповідно, до застосування якісних актантних трансформацій.

Проведені підрахунки свідчать, що частотність застосування трансформацій перегрупування та кількісних суб’єктних трансформацій становить відповідно 15% (300 речень) та 42% (840 речень) від загальної кількості проаналізованих трансформацій (2000), тоді як кількість якісних суб’єктних трансформацій, що розглядалися у попередньому розділі, становить 43% (860 речень) від загальної кількості.

ВИСНОВКИ

Суб’єктні трансформації – це частковий випадок синтаксичних трансформацій, суть якого полягає в заміні внаслідок перекладу поверхневої структури вихідного речення синонімічною поверхневою структурою цільового речення за умов збереження інваріантності смислу.

Під суб’єктною перекладацькою трансформацією розуміється міжмовна синонімічна заміна поверхневої структури вихідного речення, внаслідок якої підмет змінює свою функцію у цільовому реченні. Така заміна полягає у використанні в мові перекладу репрезентанта вихідної поверхневої структури, який має з останньою структурні розбіжності за інваріантності смислової структури.

Суть суб’єктної трансформації полягає в тому, що актант глибинної структури речення, який у вихідному реченні на поверхневому рівні реалізується як підмет речення, внаслідок перекладу змінює свою поверхневу функцію і у цільовому реченні реалізується вже як другорядний член речення (додаток, обставина, означення). За умов застосування трансформації розгортання предиката він також може реалізуватися як присудок. При цьому значення, що має цей актант на глибинному рівні, за умов адекватно виконаного перекладу, не змінюється.

Факт існування явища міжмовної асиметрії, яка виявляється в тому, що елементи денотативної ситуації та члени речення можуть не збігатися у різних мовах, пояснює можливість застосування синтаксичних синонімічних структур в процесі перекладу і, відповідно, суб’єктних трансформацій.

Якісні суб’єктні перекладацькі трансформації становлять собою взаємозаміну внаслідок перекладу актантів навколо дієслівного ядра, яка на синтаксичному рівні полягає у тому, що елемент, який у вихідному реченні виконував функцію підмета, у перекладі змінює свою синтаксичну функцію на додаток, обставину, присудок або означення. Такі трансформації зумовлені, як правило, особливостями актантної структури речень мови оригіналу та мови перекладу, а також необхідністю привести речення, що перекладається, у відповідність із граматичними нормами мови перекладу. Виділяють якісні суб’єктні перекладацькі трансформації прогресивного та регресивного напрямків, які передбачають відповідно трансформацію підмета в інші члени речення або трансформацію інших членів речення в підмет.

Суб’єктно-об’єктна трансформація, в широкому сенсі, становить собою перехід внаслідок перекладу від однієї діатези до іншої. В англо-українському напрямку перекладу суб’єктно-об’єктної трансформації можуть зазнавати двочленні (N(S)–V) та трьохчленні (N(S)–V–N(O)) комплекси особової активної та пасивної дієслівної структури. Під час цієї трансформації N1(S), тобто підмет вихідного речення, трансформується в N1(O) – додаток цільового речення. Трансформація підмета в додаток може супроводжуватися заміною двоскладної структури речення односкладною, і у цьому випадку позиція підмета залишається незаповненою. Подібна зміна структури речення є найпоширенішою. Двоскладна структура речення також може залишатися незмінною, і у такому випадку позицію підмета займає якийсь другорядний член речення (як правило, додаток).

За суб’єктно-предикатної трансформації відбуваються зміни не тільки на рівні синтаксису (трансформація підмета в присудок), але й на рівні морфології (перехід, або транспозиція, слова з однієї частини мови до іншої: зокрема, з класу іменників до класу дієслів). Окремим випадком суб’єктно-предикатної трансформації є суб’єктно-предикативна трансформація, тобто перетворення внаслідок перекладу підмета вихідного речення в іменну частину складеного іменного присудка цільового речення. Така трансформація спостерігається в перекладах англійських речень зі складеним іменним присудком, де група підмета виражена поширеним субстантивним словосполученням. Ми виділяємо власне суб’єктно-предикатну та суб’єктно-предикативну трансформації, а також їх регресивні різновиди: предикатно-суб’єктну і предикативно-суб’єктну трансформацію.

Суб’єктно-обставинна трансформація є перетворенням підмета на обставину або обставини на підмет в процесі перекладу. За семантичними ознаками ми виділяємо перетворення підмета на обставину місця, часу, причини або способу дії. За характером зміни структури речення, що супроводжує таку трансформацію, можна виділити збереження двоскладної структури речення або її заміну неозначено-особовою чи безособовою структурою. За напрямком трансформації виділяються власне суб’єктно-обставинна та обставинно-суб’єктні трансформації, а також трансформація взаємозаміни підмета та обставини.

Під суб’єктно-атрибутивною трансформацією розуміється трансформація підмета в означення. За напрямком виділяються суб’єктно-атрибутивна та атрибутивно-суб’єктна трансформації. Як правило, означення, що зазнають трансформації, вказують на відношення цілого до його частини, власника до об’єкта, яким він володіє, тощо.

Трансформація перегрупування (зміна порядку членів речення в англо-українському перекладі) зводиться до зміни місця розташування підмета в реченні. На рівні синтаксису підмет, який в оригіналі був у препозиції до присудка, у перекладі переноситься в постпозицію. Подібна трансформація необхідна для збереження комунікативного членування вихідного речення. В англійській мові порядок слів більш фіксований, ніж в українській, тому підмет переважно займає перше місце в реченні і, зазвичай, є темою речення, але в деяких випадках підмет може бути рематичним, тобто нести «нову» інформацію. Рематичний підмет англійського речення може займати початкову позицію в реченні або бути інвертованим стосовно присудка. У такому випадку комунікативне та синтаксичне членування речення можуть не збігатися і тому виникає потреба в застосуванні суб’єктної трансформації перегрупування.

У разі перекладу англійських речень з регресивним порядком розгортання комунікативної структури висловлювання, тобто з рематичним підметом, що займає початкову позицію в реченні, доцільно змінювати порядок розгортання висловлювання з регресивного на прогресивний і переміщати рематичний підмет у типову для реми кінцеву позицію у цільовому реченні. У перекладі англійських речень з прогресивним порядком розгортання комунікативної структури висловлювання, тобто таких, де підмет-рема стоїть в кінці речення, змінювати порядок розгортання висловлювання немає потреби. На перше місце у цільовому реченні виноситься обставина (рідше – інший другорядний член речення) або присудок.

Досить поширеною в англо-українському перекладі є кількісна трансформація додавання або вилучення підмета зі структури речення, яка приводить до зміни загальної кількості елементів структури речення у реченні мови перекладу, порівняно з оригінальним реченням.

Згідно з відсотковими даними, отриманими під час дослідження, частотність застосування трансформацій перегрупування та кількісних суб’єктних трансформацій становить, відповідно, 15% (300 речень) та 42% (840 речень) від загальної кількості проаналізованих трансформацій (2000 речень), тоді як кількість якісних суб’єктних трансформацій становить 43% (860 речень) від загальної кількості. В свою чергу, серед якісних суб’єктних трансформацій найбільш поширеними виявилися суб’єктно-об’єктна – 19,3% (386 речень) і суб’єктно-атрибутивна – 12,8% (256 речень) трансформації та їх різновиди. Значно менш уживаною є суб’єктно-предикатна трансформація – 9% (180 речень). Що стосується суб’єктно-атрибутивної трансформації, то її частка у загальній кількості трансформацій становить лише 1,9% (38 речень). Тому для англо-українського напрямку перекладу її можна вважати нетиповою. Щодо трансформацій перегрупування, то найпоширенішими серед них є трансформації, що застосовуються при перекладі рематичних підметів у реченнях з прямим порядком слів – 8,3% (166 речень), частотність застосування трансформації для перекладу підметів, інвертованих без допомоги спеціальних конструкцій становить 2,7% (54 речення), а трансформації для перекладу підметів, інвертованих за допомогою конструкції there is/are – 4% (80 речень). З кількісних суб'єктних трансформацій найпоширенішою є трансформація вилучення підмета – 28,3% (566 речень), тоді як трансформації з додатковим актантом становлять лише 13,3 % (266 речень), щодо трансформації додавання підмета, було встановлено, що вона не є типовою для англо-українського напрямку перекладу, і частотність її застосування становить лише 0,4% (8 речень).

Таким чином, отримані дані підтверджують припущення про важливість збереження синтаксичних значень підмета в процесі англо-українського перекладу та застосування з цією метою в багатьох випадках суб’єктних трансформацій. Перспективним видається дослідження особливостей застосування суб’єктних трансформацій при перекладі англійських текстів різних функціональних стилів, а також в українсько-англійському напрямку перекладу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Федотова Н.О. До класифікації синтаксичних суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Видавничий Дім Дм. Бураго,2004. – Вип.14, кн.2. – С.210-213

Федотова Н.О. Зв’язок семантичного та формально-синтаксичного аспектів суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі // Вісник Житомирського державного ун-ту ім. І.Франка. – Житомир, 2005. – Вип..23. – С.204-206

Федотова Н.О. Контрастивно-перекладознавчий аналіз підметів в англійській та українській мовах // Мова і культура. – К.: Видавничій Дім Дм. Бураго, 2004. – Вип. 7. – Т. VIII. Теорія і практика перекладу. – С.208-214

Федотова Н.О. Трансформація підмета як складова загальних синтаксичних перетворень структури речення в англо-українському перекладі // Вісник Житомирського державного ун-ту ім. І.Франка. – Житомир, 2006. – Вип. 28. – С.212-215

Федотова Н.О. Формальні підмети в англо-українському перекладі // Вісник Харківського національного ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2004. - № 632, Серія: Філологія. Вип. 42. – С.126-129.

АНОТАЦІЯ

Федотова Н.О. Суб’єктні трансформації в англо-українському перекладі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 – перекладознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячене визначенню, аналізу та класифікації суб’єктних трансформацій. Суть суб’єктної трансформації полягає в тому, що актант глибинної структури речення, який в тексті мови оригіналу на поверхневому рівні реалізувався як підмет речення, в процесі перекладу змінює поверхневу функцію і в тексті мовою перекладу реалізується як другорядний член речення (додаток, обставина, означення). При