аціональна академія наук україни

рада по вивченню ПРОДУКТИВНИХ сил україни

ГЕВЕЛЬ ВІТАЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК – 332.1: 336

Територіальна організація ринку фінансових активів регіону

(на прикладі Київської області)

Спеціальність 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, чл.-кор. НАН України

Данилишин Богдан Михайлович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

голова Ради.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Кондрашихін Андрій Борисович,

Кримський інститут економіки і господарського права (Севастопольська філія), професор кафедри фінансів;

кандидат економічних наук

Скічко Олександр Іванович,

Черкаська обласна дирекція

ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, директор.

Захист відбудеться “2” липня 2008 р. о 11 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “30” травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Коваль Я.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні трансформаційні процеси в Україні та її інтеграція до світового економічного простору обумовлюють необхідність дослідження важливої складової розвитку економіки – регіональних фінансових ринків. Такі ринки стимулюють розширення в регіонах інфраструктури фінансово-кредитних установ, полегшують доступ до міжнародних фінансових ринків та сприяють вдосконаленню ринкових відносин. На сьогоднішній день головними пріоритетами формування ефективної фінансової політики на регіональному рівні мають бути виявлення та використання резервів економічного зростання, активізація існуючих фінансових механізмів та інструментів розвитку, тобто, своєчасна і комплексна оцінка ефективності діяльності на ринку фінансових активів та вироблення напрямів її підвищення. Вищезазначене обумовлює необхідність пошуку і вироблення нових підходів до дослідження фінансового ринку та окремих складових ринкової структури на всіх ієрархічних рівнях.

Перебудова організаційно-суспільного механізму виробництва, що передбачає докорінні зміни в ставленні до фінансового ринку як невід’ємної частини ринкової економіки держави та її регіонів, удосконалення територіальної організації ринку фінансових активів, спрямована на створення фінансового фундаменту розвитку продуктивних сил регіонів, стимулювання процесу реформування та регіоналізації фінансових відносин, реалізації регіональних програм, направлених на активізацію економічного, фінансового і соціального розвитку територій.

Теоретичні та прикладні питання розвитку і розміщення продуктивних сил, територіальної організації господарських систем в умовах реформування економіки досліджено у наукових працях багатьох вчених-економістів і практиків. Вагомий внесок у розвиток цієї проблематики зробили О.М. Алимов, С.І. Бандур, П.П. Борщевський, М.І. Долішній, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, Л.В. Дейнеко, В.М. Геєць, Г.В. Задорожний, Т.А. Заєць, Т.М. Качала, В.І. Куценко, А.С. Лисецький, І.І. Лукінов, А.Ф. Мельник, С.В. Мочерний, О.М. Паламарчук, В.І. Пила, В.Н. Поповкін, О.П. Сологуб, М.Ф. Тимчук, М.І. Фащевський, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченко та ін.

Питанням формування та становлення фінансового ринку присвячені дослідження О.Ф. Балацького, М.О. Бурмаки, М.О. Гольцберга, В.С. Загорського, А.Б. Кондрашихіна, Т.І. Лозової, О.М. Мозгового, В.В. Оскольського, Ю.Є. Петруні, О.С. Поважного, О.Ю. Ромашка та ін.

Сучасні спеціальні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем організації та функціонування економічного механізму управління фінансовим ринком орієнтовані, головним чином, на статистичний облік окремих економічних показників і фондових індексів.

Умови, у яких сьогодні функціонує ринок фінансових активів і його учасники, не дають змоги достатньою мірою використовувати переваги ринку і його складових, стримують процес економічних перетворень, негативно впливають на інвестиційний імідж України. В сучасних умовах практично ігнорується роль і місце регіональних ринків цінних паперів, стримуються можливості та спроможність регіональних ринків до сталого розвитку. Все це потребує кардинальних змін в структурі управління фінансовим ринком, розробки методологічних та методичних підходів до дослідження процесів і явищ, впровадження механізмів активного впливу на всіх його ієрархічних рівнях, обґрунтування нової організаційно-економічної концепції управління, що передбачає, в першу чергу, активізацію ринків фінансових активів. Масштабність, складність та недостатня дослідженість цих проблем обумовили доцільність дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає тематичному плану наукових досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України. Положення дисертаційної роботи використані при виконанні теми 3.1.5.63: “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100U000657).

Участь автора у їх виконанні полягає в розробці концептуальних напрямів управління регіональними господарськими системами та підготовці пропозицій і рекомендацій стосовно удосконалення територіальної організації, формування нових ринкових утворень.

Тематика наукових досліджень відповідає Основним напрямкам розвитку фондового ринку України на 2006-2010 роки та Концепції державної регіональної політики. Окремі питання функціонування фінансового ринку регіональних активів досліджуються на прикладі Київської області і знайшли застосування в практичній діяльності по формуванню інвестиційно-фінансових утворень інших регіональних ринків стосовно налагодження взаємодії між різними типами учасників відносин.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад територіальної організації регіонального ринку фінансових активів та практичних рекомендацій по удосконаленню його управління на всіх ієрархічних рівнях.

Для досягнення визначеної мети в дослідженні поставлені й вирішені наступні основні завдання:

– розкрити економічну сутність, визначити роль територіальної організації ринку фінансових активів у суспільногосподарській структурі України, виявити закономірності та тенденції його розвитку;

– визначити структуру системи відносин на ринку фінансових активів регіону шляхом виокремлення економічних, правових, соціальних, моральних, інформаційних відносин та відносин власності;

– обґрунтувати принципи та виявити характер формування територіальної організації ринку фінансових активів в залежності від умов функціонування – правової бази, сукупності інвестиційно-емісійних інструментів ринку, факторів ризику;

– розробити шляхи раціоналізації організації та управління фінансовим ринком на регіональному рівні у сучасних умовах, у тому числі, з використанням активних методів впливу на учасників фінансових відносин;

– запропонувати основні напрями підвищення рівня ефективності функціонування окремих складових ринку фінансових активів;

– надати пропозиції щодо удосконалення інформаційного забезпечення суб’єктів ринку фінансових активів регіону та підвищення ефективності державного регулювання ризиків на регіональному ринку цінних паперів як основи залучення інвестиційних потоків в країну;

– розробити прогнозну модель регулювання ризиків на ринку фінансових активів регіону.

Об'єктом дослідження є територіальна організація та система відносин на регіональному ринку фінансових активів і процеси формування його територіальної структури.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи функціонування територіальної організації ринку фінансових активів щодо удосконалення його регіональної структури в умовах трансформації економіки України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення сучасних теорій економічного зростання, наукові праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених по регіональній економіці та фінансових ринках. У роботі використані сучасні методи дослідження, зокрема: діалектичний – для виявлення закономірностей, принципів та факторів територіальної організації фінансового ринку; економіко-статистичний, порівняльного та структурного аналізу – для визначення місця ринку фінансових активів у структурі продуктивних сил, аналізу рівня і перспектив розвитку регіональних ринків цінних паперів; аналітичний і логічний – для виявлення методичних проблем управління ринком фінансових активів; метод класифікації та експертних оцінок – для визначення факторів ризику інвесторів, способів підвищення ефективності функціонування регіонального ринку цінних паперів; проблемно-цільовий підхід і методи системного аналізу – для розробки концепції розвитку регіонального фінансового ринку; економіко-математичний аналіз – для розробки методу оцінки ефективності діяльності та пом’якшення ризиків на ринку фінансових активів; конкретно-історичний – для аналізу становлення ринку цінних паперів та відносин щодо цінних паперів; сценарного моделювання – для прогнозування розвитку ринку фінансових активів.

Інформаційну базу дослідження складають статистичні та звітні дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, інших міністерств і відомств, наукові доробки вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів з проблем ринку цінних паперів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації сформульовані й обґрунтовані теоретико-методологічні та методичні засади, а також практичні рекомендації щодо удосконалення територіальної організації ринку фінансових активів, підвищення ефективності управління регіональними ринками цінних паперів України з урахуванням економічних трансформацій, що має істотне значення як для посилення інвестиційної привабливості ринку регіональних активів, так і для визначення перспектив соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

– визначено структуру системи відносин на ринку фінансових активів регіону, основу яких складають економічні, правові, соціальні, моральні, інформаційні компоненти та відносини власності, визначено вплив кожної з них на систему економічних відносин між суб’єктами господарської діяльності;

– розроблено прогнозну модель регулювання ризиків на ринку фінансових активів регіону, критеріальними ознаками якої є забезпечення фінансового результату операції учасників відносин фінансового ринку, що дає можливість визначати перспективи його розвитку;

удосконалено:

– понятійний апарат територіальної організації ринку фінансових активів в регіоні, що, порівняно з наявним, розкриває зміст і сутнісні ознаки поняття “відносини на ринку фінансових активів регіону”;

– методичні підходи функціонування ринку фінансових активів регіону та його значення в системі суспільногосподарського комплексу на основі використання методів системно-структурного і абстрактно-конструктивного аналізу, цільових установок і функцій в умовах ринкової трансформації;

дістали подальшого розвитку:

– теоретико-методологічні засади територіальної організації ринку фінансових активів регіону, визначено його характерні ознаки, закономірності та принципи формування, сутнісні ознаки елементів, що, на відміну від існуючих, враховують територіально-функціональні ознаки та наслідки економічних трансформаційних процесів;

– функції управління регіональним ринком цінних паперів у сучасних умовах господарювання, що дає змогу удосконалити напрями інформаційного забезпечення суб’єктів ринку фінансових активів, підвищити ефективність організації і державного регулювання ризиками як основних чинників залучення інвестиційних потоків у регіон;

– перспективні напрями територіальної організації та підвищення ефективності управління ринком фінансових активів, які враховують принципові важелі нової інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України.

Відмінність одержаних наукових результатів від існуючих полягає також в системному підході до управління процесами формування, розвитку та функціонування ринку фінансових активів у регіональних господарських системах в умовах соціально-економічних трансформацій; в оптимізації територіальної організації фінансового ринку на принципово новій науково-теоретичній і методологічній базі, яка враховує як сукупну систему загальнонаукових принципів розвитку продуктивних сил, так і їх регіональні особливості та специфіку використання на ринку фінансових активів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання органами законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування, емітентами цінних паперів та іншими учасниками відносин щодо цінних паперів, у тому числі іноземними інвесторами, у процесі управління й активізації ринку фінансових активів на мікро- та макрорівні. Крім того, розроблені в дисертації теоретичні положення і практичні рекомендації дають можливість: запропонувати стратегічні напрямки удосконалення управління та розвитку інвестиційно-фінансових утворень ринків фінансових активів; обґрунтувати методологію формування та функціонування ринку фінансових активів із розробкою системи принципів, цілей, функцій і методів управління на різних ієрархічних рівнях; здійснити розробку програми розвитку ринку фінансових активів та її поетапну реалізацію.

Викладені в роботі наукові результати щодо теоретико-методологічних засад організації фінансового ринку на регіональному рівні, зокрема інвестиційного потенціалу установ банківської сфери, використані в роботі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області (довідка Головного управління Національного банку України по м.Києву та Київській області № 09-005/33240 від 26.12.2007 р.).

Основні наукові результати дисертаційного дослідження щодо формування та функціонування ринку фінансових активів використовуються в навчальному процесі Міжрегіональної Академії управління персоналом при підготовці навчальних планів і програм та організації навчального процесу зі спеціальностей „Фінанси”, „Облік і аудит” та спеціалізацій „Основи бюджетної системи”, „Місцеві фінанси” (довідка № 133 від 16.01.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо методологічних і практичних засад територіальної організації ринку фінансових активів, концептуальних підходів до формування його структури та перспектив регіонального розвитку, новітніх тенденцій у цій сфері суспільного виробництва. Усі викладені в дисертації наукові результати, які виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті положення та ідеї, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 6 українських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: „Стратегічні напрями розвитку Черкаської області” (Черкаси, 9 червня 2006), „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні у контексті євроінтеграції” (Черкаси, 17–20 серпня 2006), „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 4?6 жовтня 2006), „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (Чернівці, 22–23 лютого 2007), „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 11–13 квітня 2007), „Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (Суми, 31 травня 2007).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 12 опублікованих працях загальним обсягом 4,8 др. арк., у тому числі 3,8 др. арк. належить особисто автору, з них 6 опубліковано у наукових фахових виданнях, 6 – в матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 224 стор. комп’ютерного тексту, що містить 11 таблиць та 11 рисунків, з яких 5 займають всю площу сторінки; список використаних джерел, що включає 189 найменувань, викладено на 14 сторінках, 8 додатків на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи територіальної організації ринку фінансових активів регіону” розкрито економічну сутність і взаємозв’язок таких понять, як “ринок фінансових активів регіону” та “територіальна організація ринку фінансових активів регіону”; визначена роль банківського сектору та його просторової організації на ринку фінансових активів регіону; охарактеризовані методичні підходи до оцінки ефективності діяльності суб’єктів ринку фінансових активів регіону.

Ринок фінансових активів регіону як інструмент залучення коштів з метою активізації господарської діяльності та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів передбачає, насамперед, реалізацію відносин ринку у формі економічних інтересів учасників угоди. Перевага економічного аспекту угод з цінними паперами простежується в базових для економічного розвитку країни актах законодавства з питань налагодження фінансового ринку регіональних активів, його державного регулювання. Суто економічна природа відрізняє більшість фондових ринків розвинених країн та характер розвитку відносин з Україною. Інші галузеві форми фінансового ринку (банківська, страхова, кредитна тощо) також демонструють прагнення до економічних пріоритетів.

Разом з тим, обмеження економічного дослідження територіальної організації ринку фінансових активів регіону суто економічними характеристиками угод з фінансовими активами (вартість, фінансовий результат, економічна ефективність тощо) є вкрай недоцільним з огляду на безперервну діалектичну взаємодію та розвиток інших форм відносин фінансового ринку в регіоні.

Зміст терміна “ринок фінансових активів регіону” містить сучасне усвідомлення цього складного явища вітчизняної економіки, виявляє суттєві риси процесів обігу фінансових активів та дозволяє охопити різні сфери суспільних відносин в регіоні, зокрема, інвестування, соціально-економічний розвиток, негативні наслідки у найбільш загальному вигляді. Конкретний аналіз ринку фінансових активів ґрунтується на дослідженні особливостей функціонування окремих його елементів чи складових, наприклад, регіональних ринків фінансових активів, галузевих елементів, окремих суб’єктів. Звичайно, кожна із складових ринку являє собою визначену комбінацію угод з фінансовими активами, відносин, що виникають внаслідок угод, та осіб, які беруть участь у відносинах фінансового ринку. Схематичне зображення утворення регіонального фінансового ринку як сукупності певних угод з фінансовими активами, відносин фінансового ринку та осіб, що беруть участь у відносинах ринку, представлено на рис. 1.

Рис. 1. Схема фінансового утворення у вигляді сукупності окремих складових регіонального ринку фінансових активів.*

*Стрілками позначені взаємозв’язки, що виникають навколо обігу фінансових активів.

Територіальна організація ринку фінансових активів спрямована на створення фінансового фундаменту розвитку продуктивних сил регіонів, стимулювання процесу перебудови та регіоналізації фінансових відносин, реалізації регіональних програм вирівнювання економічного, фінансового і соціального розвитку територій. Зміцнення фінансової бази регіональних суб’єктів господарювання, забезпечення зовнішніх джерел їх фінансування та адаптація до умов міжнародного поділу праці шляхом удосконалення територіальної організації також сприяють оптимальному зближенню і взаємоіснуванню національних економік у процесі глобалізації фінансово-економічних відносин. Таким чином, економічна сутність територіальної організації ринку фінансових активів полягає в комплексній системі ринкових відносин в межах певної території, що приводить до формування взаємозв’язків між матеріально-речовими елементами в межах певної території, встановлення певних матеріальних пропорцій між елементами задоволення потреб суб’єктів господарювання в інвестиційних ресурсах, оптимального використання залучених активів та підтримання балансу як в системі відносин суб’єктів ринку фінансових активів, так і в системах відносин в інших галузях суспільного виробництва.

Виходячи із визначеної сутності ринку фінансових активів регіону, основними принципами його функціонування та територіальної організації з урахуванням особливостей трансформаційної економіки є наступне:

– визначення цієї сфери суспільних відносин як трудомісткої і наукомісткої;

– просторового наближення окремих ланок ринку фінансових активів до безпосередніх споживачів послуг – інвесторів та господарських суб’єктів;

– обмеження надмірного навантаження елементів професійної інфраструктури;

– нерозривності та цілісності зв’язків регіонального фінансового ринку активів з іншими матеріально-речовими елементами територіального виробничого комплексу і системою національного ринку;

– єдності методологічних підходів до формування основних складових цього механізму, що забезпечує їх погодженість між собою;

– збалансованого розміщення суб’єктивних і речових елементів територіальної структури ринку фінансових активів, оптимальності структури органів регіонального управління, які безпосередньо впливають на його територіальну організацію, і чіткого розподілу функцій між ними;

– зміцнення національної безпеки держави в процесі економічної інтеграції;

– високої гнучкості важелів організаційно-економічного механізму територіальної організації фінансового ринку, їх адаптації до певних соціально-економічних умов того чи іншого регіону;

– вирівнювання темпів господарського і соціального розвитку регіонів;

– структурної підпорядкованості, відповідно до якої ринок фінансових активів та організаційно-економічний механізм його управління є диференційованими за галузевою і територіальною ознаками системами, у яких кожний елемент виступає як складова частина підсистеми вищого порядку.

У другому розділі “Стан та характер функціонування ринку фінансових активів регіону” досліджено особливості та тенденції розвитку регіонального ринку фінансових активів Київської області.

Основною тенденцією розвитку регіонального ринку фінансових активів є поглиблення територіального поділу праці та спеціалізації, а також створення структур, які відповідали б природним умовам регіону і критеріям оцінки сучасного комплексного розвитку, якості виробництва, інфраструктури та регіонального ринку. Рівень віддачі регіональних активів, що знаходяться в обігу, насиченість ринку товарами і послугами залежать від ефективності використання науково-технічного потенціалу, від ступеня активності дій в кожному регіоні різних форм господарських систем в налагодженні економічних зв’язків, а також від спроможності у межах єдиного ринкового простору країни забезпечити відкритість української економіки (ринку товарів, інвестицій, технологій, цінних паперів та ін.).

Розбудова фінансового ринку країни йде поруч з підвищенням добробуту населення, зміцненням соціально-економічного стану окремих регіонів та поліпшенням виробничих можливостей. Значну увагу дослідники приділяють зараз формуванню нових механізмів активізації регіонального господарства, які поєднують вже існуючі форми продуктивних сил з новими інвестиційними процесами. Важливу роль у цьому процесі відіграє банківська система регіонів України.

Ефективність процесів територіальної організації ринку фінансових активів окремих регіонів України значно розширюється при використанні даних, які можна одержати в результаті дослідження особливостей регіонального розвитку банківської системи та діяльності банківських установ. Структура банківської системи Київського регіону показана в таблиці 1.

Таблиця 1

Структура банківської системи Київського регіону у 2002-2006 рр.*

Показники | За станом на:

01.01.03 | 01.01.04 | 01.01.05 | 01.01.06 | 01.01.07

Кількість банків за реєстром | 94 | 95 | 104 | 112 | 117

у тому числі:

- акціонерні товариства | 86 | 84 | 89 | 94 | 96

- відкриті | 58 | 58 | 59 | 61 | 63

- закриті | 26 | 24 | 28 | 31 | 31

- державні | 2 | 2 | 2 | 2 | 2

- товариства з обмеженою відповідальністю | 7 | 11 | 15 | 18 | 21

Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій | 85 | 84 |

89 | 98 |

101

Кількість банків за участю іноземного капіталу | 14 | 14 | 16 | 18 | 25

у т.ч. зі 100% іноземним капіталом | 6 | 6 | 7 | 8 | 10

Кількість банків, які знаходяться у стані ліквідації | 8 | 10 | 13 | 13 | 12

з них ліквідуються: | 4

- за рішенням Національного банку України | 4 | 6 | 8 | 8 | 10

- згідно постанови Арбітражного суду по справі про банкрутство | 1 | 4 | 4 | 4 | 2

Довідково: кількість банків регіону, викреслених з Реєстру (за станом на звітну дату) | 29 | 30 | 30 | 30 | 35

*Складено за статистичним оглядом „Банківська система та економіка регіону” станом на 01.01.2007 року

Досліджуючи структуру банківської системи Київського регіону, можна зазначити, що кількість банків поступово зростає; так з 01.01.2002 р. по 01.01.2007 р. кількість банків зросла на 23 одиниці. Також маємо зростання кількості банків за участю іноземного капіталу з 14 од. у 2002 р. до 25 од. у 2006 р. Негативним є збільшення кількості банків, які знаходяться у стані ліквідації.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної економічної системи в центрі процесу управління ринком фінансових активів знаходиться банківський сектор економіки, де й здійснюється облік, формування і рух усіх фінансових потоків. Таким чином, до банківського сектору економіки висуваються нові вимоги, спрямовані на істотне розширення функцій, пов’язаних не тільки з регулюванням грошово-кредитних відносин в регіоні.

Банківські установи в ринковій економіці є системоутворюючими структурами економіки, тобто чим більш стійкими і стабільними є функціонуючі банки, тим ефективніша фінансова взаємодія між учасниками економічних відносин в регіоні. Регіональний банківський сектор економіки як елемент фінансової системи регіону повинен виступати провідником перетворень за допомогою заходів активного впливу на суб’єкти господарювання, сприяти становленню ринку фінансових активів, активність якого є індикатором розвитку інвестиційних процесів.

Банківський сектор Київського регіону у 2006 році характеризувався реалізацією основних засад грошово-кредитної політики держави та практичних кроків, спрямованих на підтримку заходів Уряду України щодо стабілізації функціонування банківської системи області та вдосконалення управління грошово-кредитним ринком регіону. Зважаючи на активне залучення протягом 2006 року коштів фізичних та юридичних осіб банківськими установами області, можна стверджувати, що тенденція розміщення строкових коштів на ринку депозитних ресурсів Київського регіону є сталою. Дослідивши основні показники діяльності банківської системи Київського регіону, ми визначили, що упродовж 2004-2006 рр. розмір активів зростав: так у 2005 р. – на 18307 млн. грн. або на 20,9 %, у 2006 р. – на 37911 млн. грн. або на 35,8 %, у тому числі на м. Київ припадає 97,8 % від загальної суми активів. Зобов’язання банківських систем за залученими ресурсами по Київському регіону у 2005 р. зросли на 72,6 %, у 2006 р. на 67,5 %, що є позитивним для розвитку регіону. В структурі зобов’язань банківської системи за залученими ресурсами вклади населення у 2006 році збільшилися на 12468 млн. грн. (49,8 %) порівняно з 2005 роком. При цьому темпи зростання вимог банків за кредитами в іноземній валюті щомісяця перевищували темпи зростання вимог у національній валюті, за винятком вересня, коли приріст вимог у національній та іноземній валютах був майже однаковим (рис. 2). Збільшується довіра населення до банківської системи у Київському регіоні.

Рис. 2. Динаміка вимог банків за кредитами, наданими в економіку України (за видами валют)

Переважне зростання кредитних вкладень в іноземній валюті можна пояснити: нижчим рівнем процентних ставок за кредитами в іноземній валюті порівняно з кредитами в національній валюті в умовах стабільності обмінного курсу гривні щодо долара США; нарощуванням ресурсної бази банків; активізацією імпортерів, які формували попит на кредити в іноземній валюті; збереженням інфляційних очікувань.

Практика функціонування регіональних ринків фінансових активів демонструє поєднання вектора цілі управління з наступними суб’єктами відносин ринку: територіальні органи комісій з цінних паперів і регулювання ринків цінних паперів; територіальні одиниці Державної податкової адміністрації; місцеві органи контрольно-ревізійної служби України; інвестор, у тому числі іноземний; регіональний суб’єкт господарської діяльності; професіональний учасник ринку; інші суб’єкти відносин регіонального ринку цінних паперів.

Аналіз нормативних актів щодо узгодження відносин на ринку фінансових активів виявляє складний комплекс взаємозалежностей і протиріч стосовно вимог, що висуваються з боку різних розділів національного законодавства. Це свідчить про відсутність єдиних методологічних підходів і поглядів на формування відносин на ринку цінних паперів з боку різних державних інститутів влади та управління. Така ускладнена процедура управління об’єктами ринку породжує додаткові протиріччя між суб’єктами відносин, у ряді випадків трансформуючи їх у проблеми управління ринку фінансових активів.

Дослідження процесів управління відносинами фінансового ринку, застосування наукових підходів у діалектичному взаємозв’язку з потребами соціально-економічного розвитку регіону зумовили необхідність ретельного дослідження та державного регулювання щодо об’єктів і суб’єктів управління для прийняття узгодженого управлінського рішення.

В трансформаційний період української економіки, як ніколи, стало актуальним питання про становлення системи державного впливу на ризикованість взаємодії банків з підприємствами на ринку фінансових активів. Дослідження змістовно-структурних аспектів формування ризиків на ринку фінансових активів в Україні дозволило виявити фактори, що визначають необхідність регулювання ризиків з боку держави.

Це, по-перше, зміна інвестиційних режимів, що має місце у вітчизняній економіці на посткризовому етапі розвитку. По-друге, необхідність протидії з боку держави «вимиванню» з банківської системи капіталів невеликих за розміром, але ефективно діючих банків. Такий негативний процес, що супроводжує концентрацію капіталів у фінансовому секторі української економіки, має місце внаслідок рекапіталізації банків кінця 90-х років, а також їх злиття і поглинання. В цих умовах необхідно відзначити, що саме середні за розміром капіталів банки регіонального масштабу виступають основними кредиторами реального сектору економіки. По-третє, потреба в зниженні ризику відпливу кредитних ресурсів у вигляді депозитів з банків при масовому вилученні їх вкладниками. По-четверте, значна потреба в розширенні попиту на промислову продукцію на внутрішньому ринку. По-п’яте, необхідність сприяння притоку українських та іноземних інвестицій в реальний сектор економіки.

Значні ризики вкладень у промислові підприємства суттєво перешкоджають розвитку ринку фінансових активів банківського кредитування й інвестування у виробництво. Виходячи з цього, істотним важелем впливу держави на банківські ризики з метою їх регулювання, а також відновлення банківських капіталів виступає стимулювання формування інвестиційних банків регіонального рівня. Основною задачею таких банків є акумуляція коштів підприємств різних галузей реального сектору економіки.

Аналіз специфіки діяльності інвестиційних банків показав, що, з одного боку, такі кредитні організації здатні залучати значні кошти зовнішніх стосовно галузі інвесторів і спрямовувати їх в галузеві підприємства. З другого боку, інвестиційні банки покликані самостійно виконувати роль інвестора в капітали промислових підприємств і здійснювати інвестиційне кредитування. Інвестиційне кредитування сьогодні виглядає привабливішим за пряме інвестування через значний ризик вкладень в акції підприємств більшості українських галузей. Крім того, цінні папери цих підприємств оцінюються інвесторами значно нижче номінальної вартості, і їх ринкова ціна нестійка. Причиною цього є не тільки тривалий спад промислового виробництва в Україні, що мав місце, але й відсутність практики використання цінних паперів підприємств як застави при довгостроковому кредитуванні.

Таким чином, роль держави у впливі на банківські ризики шляхом стимулювання становлення інвестиційних банків полягає в наступному:

- регіональна адміністрація зацікавлена в активізації фінансування банками промислового виробництва в регіоні більшою мірою, ніж Національний банк України;

- держава в особі регіональної адміністрації має значну самостійність у прийнятті рішень про виділення майна або грошових коштів з метою участі в статутному капіталі інвестиційного банку;

- держава з метою зниження ризиків довгострокового кредитування й інвестування в підприємства регіону може передавати акції компаній, які повністю або частково знаходяться в державній власності, в довірче управління регіональному інвестиційному банку. В умовах нерозвиненості ринку фінансових активів в українських регіонах така форма взаємодії держави і комерційних банків покликана сприяти становленню важливої складової заставного фонду – акцій промислових підприємств;

- інвестиційна діяльність комерційних банків регіонального рівня може давати можливість отримання істотних пільг у вигляді зниження норм обов’язкових банківських резервів по кредитних ресурсах, що залучаються ними, зменшення ставок деяких податків, а також отримання рефінансування НБУ за зниженими ставками;

- банки, що здійснюють інвестиційне кредитування під заставу акцій підприємств, одержують доступ до управління виробництвом лише тимчасово, що важливо в умовах, коли перерозподіл власності не завершений в багатьох перспективних інвестиційно привабливих українських галузях.

Доцільність створення фінансово-промислових груп за участю банків і держави полягає у наступному: банк концентрує свої фінансові ресурси навколо обмеженої кількості підприємств-одержувачів інвестицій, що значно спрощує його інвестиційну діяльність; зниження ризику концентрації капіталовкладень в рамках такої тристоронньої взаємодії забезпечується за рахунок державних гарантій; кошти у розпорядженні підприємств стають джерелом кредитних ресурсів банку, що розширює масштаби його інвестування; регіональний ринок цінних паперів одержує додатковий розвиток за рахунок банківських гарантій по емісіях цінних паперів підприємств.

У третьому розділі “Перспективні напрями функціонування і територіальної організації ринку фінансових активів регіону” запропоновано основні шляхи підвищення ефективності діяльності та управління на регіональному ринку фінансових активів.

Активно діючі на ринку фінансових активів банки мають у своєму розпорядженні структурні підрозділи, що тією чи іншою мірою контролюють і регулюють банківські ризики – кредитні управління (відділи), служби безпеки і внутрішнього контролю, аналітичні відділи та ін. Проте для банків, що володіють диверсифікованим кредитним портфелем, доцільно мати в своєму складі принципово іншу службу, побудовану за принципом ”швидкого реагування“, яка забезпечить банку безпечніші умови роботи та істотні конкурентні переваги. Такою структурною одиницею, покликаною займатися питаннями оцінки і вироблення стратегії й тактики управління ризиками, може стати Комітет контролю ризиків. У ряді банків, що відносяться до еліти українського бізнесу, вже створені подібні комітети і накопичений корисний досвід їх діяльності. Інші банки при створені аналогічних структур, щоб вибрати найприйнятнішу форму організації, мають спочатку правильно визначити їх функціональні обов’язки.

На нашу думку, на Комітет контролю ризиків можуть бути покладені такі основні задачі:

- визначення цілей і задач і складання письмового меморандуму про політику управління ризиками;

- розробка критеріїв оцінки ризикових ситуацій і затвердження методик розрахунку числових показників ризиків по основних фінансових інструментах кредитної організації;

- встановлення способів покриття ризику і постійний моніторинг відповідних витрат;

- визначення сценаріїв розвитку макроекономічної ситуації і вибір сценарію реалізації політики банку відповідно до особливостей поточного моменту і прогнозів на найближче майбутнє;

- встановлення лімітів і введення прямих обмежень на відкриті позиції по основних фінансових інструментах і операціях банку;

- розробка варіантів виходу з кризових ситуацій і прийняття рішень по реалізації заходів, спрямованих на їх вирішення;

- делегування контрольних і управлінських функцій по оптимізації ризиків структурним підрозділам і окремим працівникам банку;

- аналіз стану справ і визначення санкцій проти співробітників, що порушують посадові інструкції і допускають грубі прорахунки при відстежуванні ризикових ситуацій.

Комітет може бути організований за принципом “круглого столу”, постійними учасниками якого стануть керівники основних банківських підрозділів і служб. Комітету не обов’язково самому виконувати всі управлінські і контрольні функції по оптимізації ризиків. З метою його звільнення від рутинних обов’язків і для зосередження зусиль на рішенні дійсно принципових задач ряд функцій може делегуватися зацікавленим підрозділам банку. Зокрема, на аналітичний (інформаційно-аналітичний) відділ може бути покладено здійснення розрахунків, пов’язаних з якісною і кількісною оцінкою потенційних втрат банку; на службу внутрішнього контролю – пошук інформації про нові види ризику і нові інструменти його мінімізації, аналіз зовнішніх джерел покриття ризику, отримання інформації в органах банківського нагляду про рівень індивідуальних ризиків, що приймаються на себе порівнянними за параметрами кредитними організаціями.

Створення Комітету контролю ризиків і адекватний розподіл обов’язків та повноважень по управлінню ризиками серед зацікавлених підрозділів банку дозволяє вирішити, на нашу думку, такі задачі: підвищити якість управління ризиками по фінансових інструментах і операціях банку; забезпечити всеосяжний контроль за всіма сторонами діяльності банку, що впливають на рівень сукупного (загального) ризику; оптимізувати управління банківськими активами і пасивами на основі чітко сформульованого і затвердженого співвідношення між дохідністю і ризиком банківських операцій.

Завершальною стадією роботи банку по управлінню ризиками на ринку фінансових активів є ретроспективний аналіз її результатів. Проте на практиці цей найважливіший момент управлінського процесу часто ігнорується банківськими фахівцями, хоча саме тут з’являється можливість оптимізувати управління ризиком і виправити допущені прорахунки. Аналіз дозволяє виділити найтиповіші помилки банків, що ведуть до втрат на завершальному етапі управління ризиками регіональних активів. До них відносяться: надмірна агресивність кредитної політики; погіршення показників ліквідності з метою збільшення частки “працюючих” активів за допомогою маніпуляцій з розрахунками і нормативами; відсутність диверсифікації ризиків (по галузях, видах операцій і т.д.); вузькість і низька якість клієнтської бази; наявність прихованої простроченої заборгованості; наявність фактів неправомірної пролонгації позик; великий відсоток банківських кредитів; застосування неефективних методів забезпечення повернення виданих позичальникам позик; неопрацьованість критеріїв класифікації позик; відсутність джерел для списання збитків по позиках; великий обсяг операцій з інсайдерами.

Перелічені помилки можуть бути переважно усунені при правильній організації роботи по управлінню ризиками на ринку регіональних активів, що передбачає: чітку постановку задач по оптимізації ризиків; прозору систему делегування повноважень керівникам і співробітникам підрозділів банку; високу якість кредитних досьє та інших документів, що використовуються як підстава для проведення операцій; ретельне відстежування ризиків; забезпечення ефективної діяльності спеціальних підрозділів (служб) банку, що займаються питаннями повернення прострочених позик і відшкодуванням втрат від проведення операцій; організацію ефективної системи внутрішньобанківського контролю.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого наукового завдання – обґрунтування засад формування територіальної організації ринку фінансових активів регіону в умовах трансформації фінансової системи України.

Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити висновки теоретичного, аналітичного та практичного спрямування.

1. На основі аналізу та оцінки існуючих наукових підходів до визначення економічної сутності фінансового ринку регіонів було визначено, що територіальна організація ринку фінансових активів спрямована на створення фінансового фундаменту розвитку продуктивних сил регіонів, стимулювання процесу перебудови та регіоналізації фінансових відносин, реалізації фінансових програм. Визначення категорії «ринок фінансових активів регіону», що нами трактується як об’єктивно існуючий комплекс відносин між економічними суб’єктами у зв’язку з випуском і обігом різноманітних фінансових активів в регіоні, дозволило з’ясувати економічну сутність його територіальної організації як комплексної системи ринкових відносин в межах певної території. Це приводить до формування взаємозв’язків між матеріально-речовими елементами в межах певної території, встановлення певних матеріальних пропорцій між елементами, задоволення потреб суб’єктів господарювання в інвестиційних ресурсах, оптимального використання залучених активів та підтримання балансу як в системі відносин суб’єктів ринку фінансових активів, так і в системах відносин в інших галузях суспільного виробництва. Доведено, що це досягається шляхом удосконалення розміщення окремих структурних елементів регіональних ринків та застосування ефективних методів управління.

2. Одним із чинників формування ефективного управління регіональними фінансовими активами є розробка і застосування методичних підходів до оцінки ефективності діяльності та пом’якшення ризиків на ринку фінансових активів. У роботі було визначено значущість кредитного ризику на цьому ринку, в тому числі і для регіональних банків, тому оцінці, аналізу, прогнозуванню і управлінню ним приділена підвищена увага.

3. Виходячи з визначення сутності ринку фінансових активів і механізму його розвитку сформовано та доповнено основні принципи побудови механізму його функціонування з урахуванням особливостей трансформаційної економіки та з огляду на нагальні потреби у фінансовій сфері. Визначені принципи екстраполюються на систему принципів територіальної організації різних галузей виробничо-господарських комплексів регіону (соціальної орієнтованості, пріоритетності, збалансованого і пропорційного розвитку, сталого розвитку, оптимальності, комплексності розвитку, ефективності) та характеризують сучасний рівень територіальної організації фінансового ринку регіональних активів у системі регіональних господарських комплексів країни.

4. Аналіз функціонування фінансового ринку активів Київського регіону на протязі 2003-2006 років дав можливість зробити наступні висновки: відбувається поглиблення територіального поділу праці та спеціалізації, а також створення структур, які відповідають умовам регіону і критеріям оцінки сучасного комплексного розвитку та регіонального ринку. Рівень віддачі фінансових активів, що знаходяться в обігу, залежить від ефективності використання фінансово-кредитного механізму, який впливає на комплексний розвиток регіону. Основними проблемами розвитку регіонального фінансового ринку є наявність суттєвих диспропорцій в банківській системі України. Вони визначаються як у значній диференціації кількості банків, так і у вартості їх активів у розрізі окремих