НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

КОВТУНЕНКО ЛАРИСА ПЕТРІВНА

УДК 343.98

СИТУАЦІЙНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ТАКТИКИ

СЛІДЧИХ ДІЙ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Журавель Володимир Андрійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики.

Офіційні опоненти: Волобуєв Анатолій Федотович, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії;

кандидат юридичних наук, доцент Моісєєв Олександр Михайлович, Донецький національний університет, заступник декана економіко-правового факультету.

Захист відбудеться 24 червня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розіслано 21 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одне з пріоритетних завдань боротьби зі злочинністю в Україні – вдосконалення процесу розкриття та розслідування злочинів. За таких обставин важливим для кримінального судочинства є оптимізація порядку провадження слідчих дій. Вирішення означеного завдання передусім потребує виділення і поглибленого дослідження теоретико-методологічних питань ситуаційної зумовленості провадження слідчих дій. І це невипадково, оскільки саме ситуація в багатьох випадках впливає на порядок проведення слідчої дії, визначає послідовність реалізації тактичних прийомів, їх характер і конкретний зміст. Більш того, дослідження ситуаційного підходу до тактики слідчих дій не тільки збагачує загальну теорію криміналістики, а й безпосередньо відповідає потребам практики. Виділення ситуацій окремих слідчих дій надає можливість реалізувати оптимальні системи тактичних прийомів як найбільш ефективних засобів впливу на ці ситуації з метою вирішення певних тактичних завдань, сприяє побудові алгоритмічних схем дій слідчого, робить їх більш керованими і прогнозованими.

Зусиллями таких учених криміналістів, як Т.С. Балугіна, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, С.В. Веліканов, І.О. Возгрін, А.Ф. Волобуєв, Т.С. Волчецька, В.К. Гавло, І.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкін, А.В. Дулов, В.А. Журавель, О.Н. Колесниченко, В.І. Коміссаров, В.О. Коновалова, І.М. Лузгін, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, О.Р. Ратінов, М.О. Селіванов, В.Г. Танасевич, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та ін., здійснено вагомий внесок у розроблення теоретичних основ формулювання ситуацій в криміналістиці.

Безпосередньо проблематика ситуацій окремих слідчих дій досліджувалася в роботах В.І. Алєксєйчук, О.Я. Баєва, В.Є. Богінського, В.Є. Вікторової, А.М. Гусакова, С.Ф. Денисюка, Г.Г. Доспулова, Д.Д. Зайця, В.С. Максимова, Ю.М. Михайлової, В.В. Негребецького, Л.О. Соя-Серка, В.В. Степанова, А.О. Філющенка, М.М. Хлинцова та ін.

Водночас наукових розробок щодо створення цілісної наукової концепції ситуації слідчої дії на сьогодні здійснено не було. В Україні відсутні монографічні роботи, присвячені даній проблематиці, а в дисертаційному аспекті це питання у вітчизняній криміналістиці спеціально не досліджувалося.

Названі обставини визначили наперед можливість віднести розглядувану проблему до числа актуальних і стимулювали обрання теми цього дисертаційно-го дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена згідно з планом наукових дослі-джень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за напрямком «Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні» в межах цільової комплексної програми «Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю» (номер державної реєстрації 0106u002294). Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 19 грудня 2003 р., протокол № 5.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті сформувати на основі сучасних положень загальної теорії криміналістики і аналізу передової слідчої практики концепцію ситуації слідчої дії та надати рекомендації працівникам слідчих органів щодо ефективного застосування одержаних результатів у ході провадження окремих слідчих дій. Відповідно до поставленої мети були окреслені такі завдання:–

запропонувати ієрархічну побудову ситуацій у криміналістиці та з’ясувати місце ситуації слідчої дії в цій побудові, розкрити її значення для тактики провадження окремих слідчих дій; –

дослідити та надати авторське визначення категорії «ситуація слідчої дії»;–

розкрити внутрішню структуру ситуації слідчої дії, визначити її елементний склад і проаналізувати кожний з цих елементів;–

з’ясувати співвідношення категорій «слідча ситуація» і «ситуація слідчої дії», показати їх зв'язок і відмінність;–

виокремити та проаналізувати чинники, що впливають на формування ситуацій слідчих дій;–

запропонувати універсальні підстави здійснення класифікації ситуацій окремих слідчих дій; –

з урахуванням запропонованих універсальних підстав здійснити розподіл ситуацій, що виникають у ході провадження окремих слідчих дій; –

розглянути тактичні прийоми, їх системи як засоби впливу на ситуації слідчих дій та надати рекомендації щодо їх найбільш ефективного застосування.

Об'єктом дослідження виступає об’єктивне явище процесу розслідування – ситуація слідчої дії.

Предметом дослідження є закономірності, що пояснюють природу і сутність ситуації слідчої дії, визначають чинники, які зумовлюють процес формування ситуацій окремих слідчих дій, підстави їх класифікації та тактичні засоби впливу на них.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, що відображає взаємозв'язок теорії та практики, а також концептуальні положення науки криміналістики. У процесі здійснення цього дослідження застосовувалися загальнонаукові та спеці-альні методи пізнання: формально-логічний – при дослідженні сутності ситуації слідчої дії; функціональний – для визначення аналізу динаміки розвитку ситуацій окремої слідчої дії; системно-структурний – для визначення структури ситуації слідчої дії, розроблення підстав класифікації ситуацій окремих слідчих дій та чинників, що впливають на їх формування; порівняльний – для окреслення місця ситуації слідчої дії в ієрархічній побудові ситуацій у криміналістиці; статистичний – для уза-гальнення протоколів слідчих дій за кримінальними справами, анкетування та інтерв’ювання слідчих органів прокуратури та МВС України, оброблення вихідної інформації.

Теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи є наукові праці вчених у галузі філософії, логіки, кримінально-процесуального права, криміналістики, кримінології, юридичної психології.

Правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство Укра-їни, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять результати узагальнення протоколів слідчих дій 110 кримінальних справ, розглянутих судами Полтавської області за період із 2000 по 2006 р., результати анкетування та інтерв’ювання 200 слідчих органів прокуратури та МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характе-ром і змістом розглянутих питань дисертація є першим у вітчизняній криміналіс-тичній літературі монографічним дослідженням, в якому на базі сучасних поло-жень загальної теорії криміналістики й узагальнення слідчої практики розроблено концепцію ситуації слідчої дії та сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення тактичних засобів провадження окремих слідчих дій.

У роботі обґрунтовується низка нових положень і висновків, що мають важливе теоретичне і практичне значення, в тому числі:

вперше:–

аргументовано необхідність виділення самостійної категорії «ситуація слідчої дії», з’ясовано її місце та значення в системі ситуацій, що складаються в ході розслідування злочинів; –

запропоновано визначення поняття ситуації слідчої дії;–

надано і розкрито внутрішню структуру ситуації слідчої дії, окреслено її елементи та проаналізовано кожний з них;–

виокремлено та впорядковано чинники, що впливають на формування ситуацій слідчих дій, розкрито їх зміст і значення для обрання тактики проведення окремих слідчих дій;–

запропоновано універсальні підстави здійснення класифікації ситуацій слідчих дій;

удосконалено:–

класифікаційні побудови ситуацій огляду місця події, допиту, очної ставки, обшуку, слідчого експерименту, перевірки показань на місці, пред’явлення для впізнання;–

визначення тактичного прийому як засобу вербального та нонвербального впливу на ситуації слідчих дій;

набули подальшого розвитку:–

підходи щодо з’ясування співвідношення категорій «слідча ситуація» та «ситуація слідчої дії»;–

положення щодо ситуаційної зумовленості тактики провадження окремих слідчих дій, зокрема обрання оптимальної системи тактичних прийомів;–

положення щодо функцій тактичного прийому, зокрема пізнавальної, комунікативної, регулятивної, прогностичної, як підґрунтя оптимізації провадження окремих слідчих дій.

Практичне значення одержаних результатів. Зазначені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані для підвищення ефек-тивності:

науково-дослідницької роботи — як підґрунтя для подальшого розроблення тактики слідчих дій, типових систем тактичних прийомів, побудови алгоритмів діяльності слідчого при розв’язанні ситуацій, що виникають у ході здійснення окремих слідчих дій;

практичної діяльності правоохоронних органів — як рекомендації по вдосконаленню слідчої діяльності, зокрема щодо підготовки, організації та проведення окремих слідчих дій, обрання найбільш оптимальної системи тактичних прийомів;

навчального процесу — як матеріали для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу «Криміналістика», а також у навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів України при читанні лек-цій з криміналістики та проведенні практичних занять.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представлено та обговорено на її засіданнях, схвалено нею і рекомендовано до захисту.

Основні положення дисертації доповідались на науково-практичних конференціях: «Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи» (м. Харків, 22-23 квітня 2004 р.), «Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності» (м. Харків, 5-6 жовтня 2005 р.).

Деякі пропозиції авторки знайшли своє застосування в діяльності слідчих органів прокуратури та МВС України, що підтверджується відповідними актами впровадження.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого під час проведення практичних занять з криміналістики.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в п’яти статтях, опублікованих у виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, двох тезах наукових доповідей.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і композиційно складається із вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, списку викори-станих джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 238 сторінок, із яких основний текст — 175 сторінок, список використа-них джерел — 22 сторінки (209 найменувань), додатки — 41 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність і новизна теми дисертаційного дослідження, визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, зв’язок з науковими програмами, планами і темами, зазначається методологічна основа дисертації, її теоретична та практична значущість, апробація результатів дослідження.

Розділ 1 «Ситуаційний підхід до тактики слідчих дій» складається з трьох підрозділів, присвячених визначенню поняття, значення, структури ситуації слідчої дії, чинників, що зумовлюють процес формування ситуацій окремих слідчих дій та підстав їх класифікації.

У підрозділі 1.1 «Ситуації слідчих дій: поняття, значення, структура» зазначено, що ситуаційний підхід є одним з ключових напрямків у науці криміналістики, який забезпечує реалізацію її пізнавальної функції та можливість ієрархічної побудови ситуацій за таких рівнів: кримінальна ситуація – слідча ситуація – ситуація слідчої дії – ситуація тактичної комбінації (іноді тактичного прийому).

Розглядаючи ситуації в криміналістиці, дисертантка дійшла висновку про те, що ситуація слідчої дії посідає самостійне місце в ієрархічній побудові ситуацій. У роботі доведено, що ситуація слідчої дії є складовою частиною слідчої ситуації та співвідноситься з нею як частина і ціле. Їй притаманні такі риси як динамізм, індивідуальність та зумовленість. Разом з тим, їй властива й типовість, що є ключем до її діагностування та дослідження. Унікальність розглядуваної категорії визначається специфікою її структури, яка являє собою складне, системне, динамічне утворення, що виступає як єдність взаємопов’язаних елементів: 1) кримінально-процесуального характеру; 2) тактичного характеру; 3) психологічного характеру; 4) інформаційно-логічного характеру; 5) матеріального та організаційно-технічного характеру. Елементи структури в їх сполученні та взаємозв’язку створюють певні умови та впливають на обстановку, в якій здійснюється провадження конкретної слідчої дії. Умови, в яких проводиться слідча дія, авторка поділяє на сприятливі (безконфліктні, інформаційно визначені, прогнозовані) та несприятливі (конфліктні, проблемні, тупикові, непрогнозовані), а обставини, які впливають на формування ситуацій слідчих дій, - на константні (типові, передбачувані) та варіативні (такі, що виникають винятково). З урахуванням наведеного запропоновано наступне визначення поняття ситуації слідчої дії: ситуація слідчої дії – це сукупність умов та обставин, що створюють відповідну обстановку, положення в ході провадження конкретної слідчої дії, які зумовлені характером самої слідчої дії, часом і місцем її проведення, позицією і поведінкою її учасників, наявністю доказової інформації, результатами діяльності слідчого та впливають на тактику цієї слідчої дії.

У підрозділі 1.2 «Чинники, що впливають на формування ситуацій слідчих дій» доведено, що всі чинники за їх характером і специфікою прояву та впливу на ситуації слідчих дій і відповідно на розроблення класифікації доцільно поділяти на об’єктивні та суб’єктивні. Перші зумовлені насамперед метою, завданням, специфікою самої слідчої дії, обсягом та характером інформації, що є у розпорядженні слідчого; другі, з одного боку, властивостями слідчого, рівнем його професійної підготовки, а з другого – поведінкою і позицією учасників кримінального процесу. Крім змістовної складової спостерігається і певна специфіка у механізмі реалізації зазначених чинників, де об’єктивні чинники впливають на формування ситуацій слідчих дій, головним чином опосередковано, через суб’єктивні, які в свою чергу реалізуються безпосередньо.

На підставі аналізу криміналістичної літератури та результатів опитування співробітників слідчих органів прокуратури та МВС України авторка виділяє низку чинників, що впливають на формування ситуацій слідчих дій, до яких відносить: 1) чинники об’єктивного характеру: характер слідчої дії (на такий чинник вказали 56% з числа опитаних слідчих); мета та завдання слідчої дії (64%); обсяг інформації, що є у розпорядженні слідчого (52%); процесуальне становище учасника слідчої дії (18%); вік учасника слідчої дії (19%); наявність чи відсутність часу для належної підготовки до проведення слідчої дії (28%); ступінь тактичного ризику (15%); стадії (етапи) здійснення слідчої дії (16%); час, що минув від моменту вчинення злочину до моменту проведення слідчої дії (33%); обставини затримання підозрюваного (17%); характер застосованих запобіжних заходів (21%); характер шкоди, заподіяної потерпілому (13%); рівень прогнозованості поведінки і дій учасників слідчої дії (29%); ефект присутності (12%); обов’язковість або факультативність участі суб’єкта у провадженні слідчої дії, на доказування вини якого ця дія спрямована (13%); залучення до проведення слідчої дії фахівців з різних галузей знань (25%); застосування техніко-криміналістичних засобів під час проведення слідчої дії (28%); 2) чинники суб’єктивного характеру: а) чинники, зумовлені властивостями особи слідчого: рівень професійної підготовленності та наявність ознак професійної деформації (29%); пізнавальні та комунікативні здібності (20%); сформованість професійної інтуїції (17%); вміння слідчого використовувати елемент раптовості під час проведення слідчої дії (28%); б) чинники, зумовлені властивостями інших учасників слідчих дій: позиція та поведінка (31%); ступінь і характер протидії розслідуванню (25%); ступінь зацікавленості (13%). Перелічені чинники за своїм характером і спрямованістю мають сукупність ознак, які притаманні всім або переважній більшості ситуацій слідчих дій, що дозволяє говорити про їх певну універсальність. Водночас при дослідженні ситуацій окремої слідчої дії зазначені чинники можуть конкретизуватися, уточнюватися або, навпаки, проявлятися такі з них, що не входять до розряду універсальних.

У підрозділі 1.3 «Підстави класифікації ситуацій слідчих дій» запропоновані такі універсальні підстави класифікації ситуацій слідчих дій: 1) за ступенем інформаційної визначеності: а) проста ситуація, в якій слідчий має обсяг доказової інформації достатній для успішної підготовки і проведення слідчої дії; б) складна ситуація, яка характеризується дефіцитом інформації, що істотно ускладнює провадження слідчої дії; 2) за ступенем збігу цілей в учасників слідчої дії: а) конфліктна ситуація, в якій слідчий та інші учасники слідчої дії прагнуть досягнення різних цілей; б) безконфліктна ситуація, в якій цілі учасників слідчої дії в основному збігаються; 3) за ступенем складності вирішення організаційно-тактичних питань: а) організаційно впорядкована ситуація, коли слідчий чітко уявляє коло завдань, що стоять перед ним, має час, сили і засоби для їх вирішення; б) організаційно неврегульована ситуація, в якій є труднощі в плануванні, організації провадження конкретної слідчої дії; 4) за характером поведінки і позиції учасників слідчої дії: а) конструктивна (сприятлива) ситуація, в якій підозрюваний, свідок, потерпілий проявляють бажання співпрацювати зі слідчим; б) деструктивна (несприятлива) ситуація, коли учасник слідчої дії протистоїть слідчому, намагається активно протидіяти йому; 5) за кількістю елементів, що визначають характер ситуації слідчої дії: а) комплексна (ускладнена) ситуація, в якій слідчому доводиться одночасно враховувати елементи інформаційно-логічного, психологічного, матеріального та організаційно-технічного характеру (наприклад, взаємостосунки учасників слідчої дії, їх психологічні особливості, наявність необхідної доказової інформації та ін.); 6) спрощена ситуація, в якій слідчий враховує один домінуючий елемент; 6) за ступенем значущості ситуації слідчої дії для організації процесу розслідування в цілому: а) обмежена ситуація, тобто така, яка поширюється лише на провадження конкретної слідчої дії; б) розширена ситуація, коли вона впливає на організацію процесу розслідування в цілому.

Розділ 2 «Ситуації слідчих дій» містить шість підрозділів і присвячений дослідженню ситуаційної зумовленості тактики провадження огляду місця події, допиту, очної ставки, обшуку, слідчого експерименту, перевірки показань на місці, пред’явлення для впізнання.

У підрозділі 2.1 «Ситуації огляду місця події» визначено та проаналізовано чинники, що впливають на формування ситуацій огляду місця події, зокрема: 1) чинники об’єктивного характеру: а) час, що минув з моменту вчинення злочину до проведення огляду місця події; б) рівень поінформованості слідчого про подію злочину; в) ступінь відображення та збереження слідів злочину на місці події; г) наявність або відсутність негативних обставин на місці події; ґ) участь фахівців різних галузей знань при проведенні огляду місця події; 2) чинники суб’єктивного характеру: а) ступінь сприйняття та аналізу слідчим обстановки місця події, її деталей; б) рівень професійної підготовленності слідчого та наявність ознак професійної деформації; в) своєчасність проведення слідчим огляду місця події.

З огляду на зазначені чинники, а також результати анкетування й інтерв’ювання слідчих органів прокуратури та МВС України у роботі запропоновано такі ситуації огляду місця події: 1) за ступенем інформаційної визначеності: а) прості (ситуація при наявності інформації про характер події (64%); ситуація при повному відображенні та збереженні слідів злочину на місці події (96%); ситуація при проведенні огляду місця події через незначний проміжок часу після вчинення злочину (81%); б) складні (ситуація при обмеженості інформації про характер події (57%); ситуація при зміні, знищенні або фальсифікації слідів злочину на місці події (36%); ситуація при проведенні огляду місця події через значний проміжок часу після вчинення злочину (14%); 2) за ступенем складності вирішення організаційно-тактичних питань: а) організаційно впорядковані (ситуація, при якій місце огляду події є місцем вчинення злочину (78%); ситуація, при якій слідчий в змозі встановити точні межі огляду і його основні об’єкти (84%); б) організаційно неврегульовані (ситуація, при якій місце огляду події не є місцем вчинення злочину (17%); ситуація, при якій відсутні вагомі підстави припускати, що місце огляду події є місцем вчинення злочину (11%); ситуація, при якій слідчий не в змозі встановити точні межі огляду і його основні об’єкти (9%).

У підрозділі 2.2 «Ситуації допиту» серед чинників, які впливають на ситуації допиту, виокремлено такі: 1) чинники об’єктивного характеру: а) процесуальне становище учасника допиту; б) вік допитуваної особи; в) черговість проведення допиту; г) час, що минув від моменту вчинення злочину до моменту проведення допиту; ґ) обсяг інформації, що є у розпорядженні слідчого; д) ступінь тактичного ризику; е) обставини затримання підозрюваного; ж) обсяг наявних даних у потерпілого про особу злочинця на момент проведення допиту; з) елемент раптовості; и) наявність чи відсутність часу для належної підготовки до допиту; к) рівень прогнозованості поведінки і дій допитуваного; л) ефект присутності; 2) чинники суб’єктивного характеру: а) позиція та поведінка допитуваної особи; б) пізнавальні та комунікативні здібності слідчого. Відповідно до зазначених чинників запропоновано таку класифікацію ситуацій допиту: 1) за ступенем збігу цілей в учасників слідчої дії: а) безконфліктні ситуації (ситуація при наданні правдивих показань чи добросовісній помилці з боку допитуваної особи (91%); ситуація при визнанні обвинуваченим своєї вини повністю (44%); б) конфліктні ситуації (ситуація при наданні неправдивих показань чи в разі відмови від дачі свідчень (46%); ситуація при невизнанні обвинуваченим своєї вини або в разі її визнання частково (53%); 2) за ступенем інформаційної визначеності: а) прості ситуації (ситуація при наявності достатнього обсягу інформації та часу для ретельної підготовки до допиту й успішного його проведення (73%); ситуація негайного проведення допиту після вчинення злочину (42%); б) складні ситуації (ситуація інформаційної невизначеності, дефіциту часу, збільшеного рівня тактичного ризику, зниження прогнозованості поведінки і дій допитуваного (27%); ситуація проведення допиту через деякий час після вчинення злочину (47%); 3) за характером поведінки і позиції учасників слідчої дії: а) конструктивні (сприятливі) ситуації (ситуація при бажанні допитуваної особи сприяти процесу розслідування і повідомленню правдивих свідчень (78%); ситуація при сприянні з боку осіб, які беруть участь у допиті - захисник, батьки, педагог тощо, його проведенню (54%); б) деструктивні (несприятливі) ситуації (ситуація при протидії з боку допитуваної особи процесу розслідування і повідомленні неправдивих свідчень (38%); ситуація при перешкоджанні з боку осіб, які беруть участь у допиті, його проведенню (12%).

У підрозділі 2.3 «Ситуації очної ставки» розглянуто чинники, що впливають на формування ситуацій очної ставки, зокрема: 1) чинники об’єктивного характеру: а) процесуальне становище учасників очної ставки; б) вік осіб, які зведені на очну ставку; в) підвищений ступінь тактичного ризику; 2) чинники суб’єктивного характеру: а) позиція та поведінка, які обирають зведені на очну ставку особи; б) ступінь впливу одного учасника очної ставки на іншого; в) наявність чи відсутність взаємовідносин допитуваних осіб; г) додержаність на очній ставці заздалегідь визначеної позиції допитуваною особою; ґ) ступінь участі слідчого при проведенні очної ставки.

На підставі аналізу криміналістичної літератури, анкетування слідчих органів прокуратури та МВС України, а також узагальнення протоколів очної ставки авторкою виокремлено такі ситуації даної слідчої дії: 1) за ступенем збігу цілей в учасників слідчої дії: а) безконфліктні ситуації (ситуація при добросовісній помилці однією допитуваною особою та наданні правдивих показань іншою (21%); ситуація при добросовісній помилці обох допитуваних осіб щодо різних обставин справи (10%); б) конфліктні ситуації без суворого суперництва: (ситуація при наданні неправдивих показань однією допитуваною особою та повідомленні правдивих показань іншою (64%); ситуація при відмові від надання показань однією особою та дачі правдивих показань іншою (73%); в) конфліктні ситуації з суворим суперництвом (ситуація при наданні неправдивих показань обома допитуваними особами щодо різних обставин справи (36%); 2) за характером поведінки і позиції учасників слідчої дії: а) конструктивні (сприятливі) ситуації (ситуація при додержанні заздалегідь визначеної позиції добросовісним учасником очної ставки чи, навпаки, при зміні позиції недобросовісним учасником (18%); б) деструктивні (несприятливі) ситуації (ситуація при зміні заздалегідь визначеної позиції добросовісним учасником очної ставки чи, навпаки, при додержанні позиції недобросовісним учасником (34%).

У підрозділі 2.4 «Ситуації обшуку» зазначено, що поділ ситуацій обшуку залежить від чинників (об’єктивних та суб’єктивних), які впливають на їх формування. Серед об’єктивних чинників авторка виділяє: а) кількість об’єктів та одночасність проведення даної слідчої дії; б) час, що минув з моменту одержання відомостей слідчим про місцезнаходження об’єкта пошуку до безпосереднього проведення обшуку; в) ступінь доступу слідчого на об’єкт обшуку; г) присутність або відсутність обшукуваного при проведенні слідчої дії; рівень поінформованості слідчого про предмет пошуку, обшукувану особу, вірогідні місця приховування і спосіб маскування. До чинників суб’єктивного характеру дисертантка відносить: а) рівень професійної підготовки слідчого, його вміння використовувати рефлексивне мислення та управління; б) позицію і поведінку обшукуваної особи. Враховуючи названі чинники, у роботі запропоновано такій поділ ситуацій обшуку: 1) за ступенем збігу цілей в учасників слідчої дії: а) конфліктні ситуації без суворого суперництва (ситуація при добровільній видачі частини об’єктів пошуку (29%); ситуація при пасивній (нейтральній) участі обшукуваної особи (64%); б) конфліктні ситуації з суворим суперництвом (ситуація при відмові від добровільної видачі об’єктів пошуку (71%); ситуація при перешкоджанні в проведенні обшуку (47%); 2) за ступенем інформаційної визначеності: а) прості ситуації (ситуація при наявності достатнього обсягу інформації про предмет пошуку, обшукувану особу, вірогідні місця приховування і спосіб маскування (49%); б) складні ситуації (ситуація за відсутністю достатнього обсягу інформації про предмет пошуку, обшукувану особу, вірогідні місця приховування і спосіб маскування (27%); 3) за характером поведінки і позиції учасників слідчої дії: а) конструктивні (сприятливі) ситуації (ситуація при вільному доступі на об’єкт обшуку (43%); ситуація при проведенні обшуку одразу після одержання відомостей слідчим про місцезнаходження об’єкта пошуку (54%); б) деструктивні (несприятливі) ситуації (ситуація при перешкоджанні слідчому у вільному доступі на об’єкт обшуку (59%); ситуація при проведенні обшуку через деякий час після одержання відомостей про місцезнаходження об’єкта пошуку (21%); 4) за кількістю елементів, що визначають характер ситуації слідчої дії: а) спрощені ситуації (ситуація при обшуку одного об’єкта (81%)); б) комплексні (ускладнені) ситуації (ситуація при одночасному обшуку декількох об’єктів (8%); ситуація при обшуку декількох об’єктів у різний час (68%).

У підрозділі 2.5 «Ситуації слідчого експерименту і перевірки показань на місці» відзначається, що до чинників, які впливають на формування ситуацій слідчого експерименту, слід віднести: 1) об’єктивні: а) ступінь можливості відтворення обстановки та умов експерименту; б) наявність можливості забезпечити варіативність здійснення дослідних дій в ході експерименту; в) мета і характер слідчого експерименту; г) ступінь збігу раніше наданих свідчень з результатами дослідних дій; ґ) ступінь обґрунтованості припущення (версії) слідчого, на перевірку якого спрямоване проведення слідчого експерименту; д) участь спеціаліста при проведенні слідчого експерименту); 2) суб’єктивні: а) рівень схожості психічного стану особи, яка бере участь у експерименті, з тим, який був у неї в момент вчинення злочину; б) індивідуальні властивості та професійні навички особи, яка бере участь у проведенні слідчого експерименту; в) позиція, яку особа займає в ході проведення слідчого експерименту). Перелічені чинники в їх різному сполученні зумовлюють можливість виокремити такі ситуації слідчого експерименту: 1) за ступенем інформаційної визначеності: а) прості ситуації (ситуація, коли слідчий експеримент проводиться на тому ж самому місці, де відбулася досліджувана подія (89%); ситуація, коли забезпечується можливість варіативності здійснення дослідних дій (49%); ситуація, коли психічний стан учасника слідчого експерименту в найменшому ступені впливає на його результати (37%); б) складні ситуації (ситуація, коли слідчий експеримент проводиться поза місцем вчинення злочину (5%); ситуація, коли відсутня можливість забезпечити варіативність здійснення дослідних дій (7%); ситуація, коли психічний стан учасника слідчого експерименту в найбільшому ступені впливає на його результати (14%); 2) за ступенем збігу цілей в учасників слідчої дії: а) безконфліктні ситуації (ситуація, коли особа, яка бере участь у експерименті, діє до його завершення і сприяє його проведенню (87%); б) конфліктні (ситуація, коли особа, яка бере участь у експерименті, відмовляється від подальшої участі в ньому або навіть починає протидіяти його проведенню (9%); 3) за характером поведінки і позиції учасників слідчої дії: а) конструктивні (сприятливі) ситуації (ситуація, коли раніше надані свідчення збігаються з результатами дослідних дій (86%); б) деструктивні (несприятливі) ситуації (ситуація, коли раніше надані свідчення не збігаються з результатами дослідних дій (11%); 4) за ступенем складності вирішення організаційно-тактичних питань: а) організаційно впорядковані ситуації (наприклад, ситуація, коли припущення (версія) слідчого, на перевірку якого спрямоване проведення слідчого експерименту, є обґрунтованим, що забезпечує своєчасність підготовки до цієї слідчої дії, послідовність її провадження (43%); б) організаційно неврегульовані ситуації (ситуація, коли припущення (версія) слідчого, на перевірку якого спрямоване проведення слідчого експерименту, є необґрунтованим, що ускладнює планування та організацію провадження експерименту (3%).

У роботі визначені і докладно розглянуті чинники, що зумовлюють виникнення ситуацій перевірки показань на місці, зокрема: 1) чинники об’єктивного характеру: а) стан обстановки місця події на момент перевірки показань учасника слідчої дії; б) час, що минув з моменту вчинення злочину або допиту особи до проведення перевірки показань на місці; в) ступінь конкретизації показань, наданих особою на допиті стосовно місця події; г) ступінь збігу показань допитуваної особи та результатів попереднього проведення огляду місця події з реальною обстановкою; 2) чинники суб’єктивного характеру: а) позиція та поведінка особи, показання якої перевіряються; б) просторова орієнтація особи, показання якої перевіряються на місці події.

Спираючись на результати анкетування та інтерв’ювання слідчих органів прокуратури та МВС України, авторкою виокремлено такі найбільш поширені ситуації перевірки показань на місці: 1) за ступенем інформаційної визначеності: а) прості ситуації (ситуація, коли перевірка показань на місці проводиться через незначний проміжок часу з моменту вчинення злочину та допиту особи і обстановка не зазнала істотних змін (52%); б) складні ситуації (ситуація, коли перевірка показань на місці проводиться через значний проміжок часу з моменту вчинення злочину та допиту особи, у зв’язку з чим обстановка зазнала істотних змін (18%); 2) за ступенем збігу цілей в учасників слідчої дії: а) безконфліктні ситуації (ситуація, коли особа, показання якої перевіряються, бере участь у перевірці до моменту її завершення (91%); б) конфліктні ситуації (ситуація, коли особа, показання якої перевіряються, відмовляється від продовження участі в перевірці або протидіє розслідуванню (12%); 3) за характером поведінки і позиції учасників слідчої дії: а) конструктивні (сприятливі) ситуації (ситуація, коли показання раніше допитаної особи та результати попередньо проведеного огляду місця події збігаються з реальною обстановкою (83%); ситуація, коли особа, показання якої перевіряються, орієнтується на місці події (68%); б) деструктивні (несприятливі) ситуації (ситуація, коли показання раніше допитаної особи та результати попередньо проведеного огляду місця події не збігаються (частково збігаються) з реальною обстановкою (13%); ситуація, коли особа, показання якої перевіряються, не орієнтується на місці події (6%); 4) за кількістю елементів, що визначають характер ситуації слідчої дії: а) спрощені ситуації (ситуація, коли перевіряється поінформованість особи стосовно обстановки місця події (визначення маршруту, розташування об’єктів тощо) (24%); б) комплексні (ускладнені) ситуації (ситуація, коли перевіряється не тільки поінформованість особи стосовно обстановки місця події (визначення маршруту, розташування об’єктів тощо), а й можливість виявлення на місці знарядь злочину, трупу (його частин), предметів злочинного посягання (17%).

У підрозділі 2.6 «Ситуації пред’явлення для впізнання» зазначається, що формування ситуацій пред’явлення для впізнання зумовлено об’єктивними та суб’єктивними чинниками. До об’єктивних чинників авторка відносить: а) час, що минув з моменту сприйняття до моменту впізнання; б) характер об’єкта, що впізнається; в) характер ознак, за якими об’єкт ототожнюється; г) умови, в яких проводиться пред’явлення для впізнання; ґ) форму пред’явлення для впізнання; д) вік особи, яка впізнає. До суб’єктивних чинників належать: а) наявність або відсутність психофізіологічних вад у суб’єкта впізнання; б) ступінь психологічного впливу особою, яка підлягає впізнанню, на того, хто впізнає; в) позиція і поведінка особи, яка впізнає.

На підставі проведеного дослідження доведено, що найбільш поширеними є такі ситуації пред’явлення для впізнання: 1) за ступенем інформаційної визначеності: а) прості ситуації (ситуація при пред’явленні для впізнання об’єкта через незначний проміжок часу після його сприйняття (складає 71%); ситуація, коли в розпорядженні слідчого є достатньо повна інформація про обставини сприйняття і ознаки об’єкта, що впізнається (35%); б) складні ситуації (ситуація при пред’явленні для впізнання об’єкта через значний проміжок часу після його сприйняття; ситуація, коли в розпорядженні слідчого є достатньо повна інформація про обставини сприйняття об’єкта, але ознаки об’єкта в повному обсязі невідомі (28%); ситуація, коли в розпорядженні слідчого є неповна інформація про обставини сприйняття і ознаки об’єкта, що пред’являється для впізнання (13%); 2) за ступенем складності вирішення організаційно-тактичних питань: а) організаційно впорядковані ситуації (ситуація, коли особа впізнає об’єкт за прикметами чи ознаками, що є на одному з пред’явлених їх об’єктів (особі, предметі) і збігаються з названими нею на попередньому допиті (44%); б) організаційно неврегульовані ситуації (ситуація, коли особа, яка впізнає, на попередньому допиті заявляє, що зможе впізнати шуканий об’єкт, «якщо його покажуть», але не в змозі фрагментарно чи в цілому описати ті прикмети чи ознаки, за якими вона його впізнає серед схожих об’єктів (16%); 3) за характером поведінки і позиції учасників слідчої дії: а) конструктивні (сприятливі) ситуації (ситуація, коли особа дає згоду на участь у впізнанні і намагається сприяти встановленню об’єктивної істини (74%); б) деструктивні (несприятливі) ситуації (ситуація, коли особа відмовляється від запропонованої слідчим форми здійснення впізнання і наполягає на інших (7%).

В роботі наголошується на тому, що запропонована класифікація ситуацій окремих слідчих дій в подальшому дозволяє виділити тактичні прийоми чи їх системи, що є найбільш оптимальними в тій або іншій ситуації.

Розділ 3 «Тактичні засоби впливу на ситуації слідчих дій» складається з двох підрозділів і присвячений розгляду тактичних прийомів, їх систем як засобів вербального і нонвербального впливу на ситуації слідчих дій.

У підрозділі 3.1 «Тактичний прийом як засіб впливу на ситуації слідчих дій» розглянуто поняття тактичного прийому в криміналістичній літературі та встановлено різноманітність підходів до даного визначення: а) як спосіб дії, обраний слідчим з урахуванням слідчої ситуації; б) як лінія поведінки слідчого; в) як спосіб психічного впливу слідчого на допитуваного; г) як наукова рекомендація. Зазначено, що найбільш придатним є визначення тактичного прийому як адекватного ситуації засобу вербального і нонвербального впливу на об’єкт (фрагмент об’єктивної дійсності, документ, предмет, людину), що сприяє ефективному збиранню та використанню інформації, оптимізації розв’язання інших завдань при підготовці і проведенні слідчої дії.

Дисертанткою акцентована увага на ситуаційній залежності і зумовленості тактичних прийомів. Разом з тим у роботі наголошено, що при виборі та реалізації тактичного прийому існує й зворотний зв'язок, що проявляється у справлянні впливу застосованого прийому на ситуацію слідчої дії та регулюванні останньої в потрібному напрямку. Крім регулятивної функції, авторка підкреслює вплив тактичного прийому на ситуацію слідчої дії й за рахунок реалізації прогностичної, комунікативної та пізнавальної функцій, що дозволяють не тільки усунути небажані стани психіки, а й змінити позицію та поведінку учасника кримінального процесу, одержати необхідну доказову та орієнтуючу інформацію, сприяти встановленню психологічного контакту, його підтримки і розвитку в процесі спілкування, а також вирішити завдання, що стоять перед слідчим.

У підрозділі 3.2 «Система тактичних прийомів як найбільш ефективний засіб впливу на ситуації слідчих дій» встановлено, що тактичні прийоми найбільш ефективно впливають на ситуації слідчих дій за умови їх комплексного застосування, тобто як певної сукупності взаємопов’язаних і взаємозумовлених прийомів, яким притаманні цільова спрямованість і вибірковість у процесі реалізації. Доцільність систематизації тактичних прийомів підтверджується й результатами проведеного авторкою анкетування слідчих органів прокуратури та МВС України, за якими системи тактичних прийомів використовують 83% опитаних респондентів. Підкреслено, що виокремлення систем тактичних прийомів відповідно до ситуацій слідчих дій сприяє досягненню мети слідчої дії та оптимальному вирішенню завдань, що стоять перед тією чи іншою слідчою дією. На прикладі очної ставки авторкою запропонована система тактичних прийомів провадження цієї слідчої дії відповідно до ситуацій, що виникають, та показана можливість регулювання цих ситуацій в потрібному напрямку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється в розробленні наукової концепції ситуації слідчої дії, що базується на сучасних положеннях загальної теорії криміналістики й узагальнення слідчої практики та надання рекомендацій працівникам слідчих органів щодо ефективного застосування одержаних результатів у ході провадження окремих слідчих дій. Головними теоретичними і прикладними результатами проведеної роботи є наступні висновки:

1. Ситуаційний підхід є одним з ключових напрямків у науці криміналістики, який забезпечує реалізацію її пізнавальної функції та можливість ієрархічної побудови ситуацій таких рівнів: кримінальна ситуація – слідча ситуація – ситуація слідчої дії – ситуація тактичної комбінації (іноді тактичного прийому).

2. Ситуація слідчої дії – це сукупність умов та обставин, що створюють відповідну обстановку, положення в ході провадження конкретної слідчої дії, які зумовлені характером самої слідчої дії, часом і місцем її проведення, позицією і поведінкою її учасників, наявністю доказової інформації, результатами діяльності слідчого