ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ ім. І.І.МЕЧНИКОВА

АкадеміЇ медичних наук УКРАїНИ»

КУЦИК РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 615.281:[547:835.012.1+547.789.1+579.861]

мікробіологічне обгрунтування Нових підходів до лікування та профілактики стафілококових інфекцій на основі дослідження протимікробних властиВостей похідних тіазолідину, фурану, ХІНОліну, акридину і біологічно активних речовин природного походження

03.00.07 - мікробіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Івано-Франківському державному медичному уні-верситеті МОЗ України на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології.

Науковий консультант: доктор біологічних наук, професор, чл.-кор. НАН України, заслу-жений діяч науки і техніки України Співак Микола Якович, Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К.Заболот-ного НАН Укра-їни, завідувач відділу проблем інтер-ферону та імуномодуляторів

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Дикий Ігор Леонідович, Національ-ний фарма-цевтичний університет МОЗ Украї-ни, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології

доктор медичних наук, професор Сидорчук Ігор Йосипович, Буковинський державний меди-чний університет МОЗ Украї-ни, професор кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, клі-нічної імунології, алергології та імунології

доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Палій Гордій Кіндратович, Вінницький національний меди-чний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ Украї-ни, завіду-вач кафедри мікробіології, вірусології та імунології

Захист відбудеться « _18_ » ___квітня_________ 2008 р. о __11.00__ годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 64.618.01 при ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова АМН України» (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14-16).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДУ «Інститут мікробіоло-гії та імуно-логії ім. І.І.Мечникова АМН України» (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14-16).

Автореферат розіслано « _12_ » __березня_________ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради Д 64.618.01,

кандидат медичних наук, ст. н.с. С.В.Бруснік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Локальне і глобальне поширення поліантибіотикоре-зистентних збуд-ників нозокоміальних і опортуністичних інфекцій, в тому числі метіцилі-нрезистентних S. aureus (MRSA) і коагулазо-негативних стафіло-коків (MR-CNS), є серйозною проблемою сучасної медицини (Archi-bald L. etc., 1997; Ayliffe G.A., 1997; Jesudason M.V. etc., 1997; John-son A.P. etc., 2005). Цьому явищу сприяють широке неконтрольоване застосування антибіо-тиків (зокре-ма напів-синтетичних пеніцилінів та цефалоспоринів ІІ і ІІІ поколінь), інтен-сивне використання інвазивних методів діагностики і лікування (ендо-скопії, ангіографії, катетери-зації судин і сечового міхура, інтубації трахеї, гемодіа-лізу), значне поширення серед пацієн-тів набутих імунодефіцитних ста-нів різноманітної етіології та різного ступеню тяжкості, а також недостат-ня увага персоналу до до-тримання правил протимікробного режи-му в ліку-валь-них закладах (McDonald M., 1997; Coello R. etc., 1997). Особливо гостро проблема нозокоміальних інфекцій, спри-чинених госпіта-льними шта-мами мікроорганіз-мів (передусім MRSA і MR-CNS), відчувається у відділеннях хірургічного про-філю та інтенсивної терапії (Сидоренко С.В. і співавт., 1998; Berghmans T. etc., 1997; Haddadin A.S. etc., 2002; Li J. etc., 2001; Parton M. etc., 1997; Schmitz F.J. etc., 1997; Seeberg S. і Larsson L., 1997; Takahashi S. etc., 1997; Wiktorowicz-Belzyt E. і Wojak I., 1997; Yinnon A.M. etc., 1998), в геріартрич-них та неонато-логічних стаціонарах (Bradley S.F., 1997; Fraise A.P. etc., 1997; Honjo N. etc., 1997; Kallman J. etc., 1997; Washio M. etc., 1997). За найскромнішими підрахун-ками вартість ліку-вання пацієнтів з інфекціями, спричиненими метіцилінрезис-тентними стафілококами (MRS), обходиться у 293,4$ на добу (Shannon T. etc., 1997).

Досвід провідних клінік розвинутих країн свідчить, що раннє виявлен-ня та поперед-ження епідеміологічних спалахів і раціональне використання анти-біотиків обмежують можли-вість поши-рення цих нозокомі-альних патогенів (Curran E.T. etc., 2002; Bradley S.F., 1997; Humphreys H. і Duckworth G., 1997; Hartstein A.I. etc., 1997). Проте відсутність систем мікробіологічного моніторингу та ефективної епі-деміологічнї служби протиінфекційного контролю в більшості вітчизняних клінік не створює умов для дотримання принципів раціо-наль-ної антибактері-альної терапії. Залиша-ються не з’ясованими реальні масшта-би поширен-ня MRS у вітчизняних лікуваль-них закладах, що, відповідно, аж ніяк не сприяє впровад-женню дієвої системи багаторівневого проти-інфекційного контролю.

Значення MRS для медичної практики зумовлене їх перехресною стійкіс-тю до усіх -лак-тамних антибіотиків та асо-ційованою резистентністю до препа-ратів інших класів, вклю-чаючи аміно-глікозиди, макроліди, лінкоз-аміди, тетра-цикліни, фторхіно-лони, що вкрай обме-жує можли-вості етіотроп-ної терапії (Skurray R.A. і Firth N., 1997). Найбільш прогнозованою є чут-ливість MRS лише до гліко-пептидних анти-біотиків – ванкоміцину і тейкопланіну. Інші сучасні пре-парати для лікуван-ня MRS-інфекцій (лінезолід, дальфопріс-тін/хінупрістін, арбе-кацин) в Україні поки що малодоступні. Серйозними лімітуючими факто-рами широкого вико-ристання глікопептидів є наявність у них побічних ефектів – нефротоксичності (Howard C.E. etc., 1997; Saitoh A. etc., 1997), значна вар-тість (Tambic A., 1997) та загрозливо високі темпи набування мікроорганіз-мами ре-зистентності (Benquan W. etc., 2002; Woodford N. etc., 1995). Зокрема у 2006 р. зареєст-ровано появу штамів ванкомі-цинрезистентних S. aureus в США (Pe-richon B. etc., 2006) та Індії (Tiwari H.K. і Sen M.R., 2006), а поширен-ня штамів із зниженою чутливістю до ванкоміцину уже стало глобальною про-блемою (Bierbaum G. etc., 1999; Denis O. etc., 2002; Kim M.N. etc., 2002; Ma Y. etc., 2002; Marchese A. etc., 2000; Mlynar-czyk G. etc., 2002; Rossney A.S. і Keane C.T., 2002). Тому основними показами до застосуван-ня глікопеп-тидів у клініці є тяжкі і генералізовані інфекції, а проблеми лікування легших за перебігом інфекцій, спричи-нених MRS, надійної ерадикації їх носій-ства, як і зни-ження мік-роб-ного об-сіме-ніння об’єктів навколишнього (особли-во лікарняно-го) середови-ща, в основно-му, залиша-ються відкритими.

У зв’язку з цим відчувається гостра потреба у розробці нових стратегіч-них підходів до протимікробної терапії. Актуальним завданням є пошук у стафілококових клітинах нових потен-ційних мішеней для протимікробних препаратів, ви-явлення принципово нових класів хімічних сполук з протистафі-лококовою актив-ністю, яка не знижується у зв’язку з функціо-нуванням в мікробних клітинах відомих детермінант резистентності (Chopra I. etc., 1997).

Впродовж останніх десятиріч в Україні сформувалися наукові школи мікробіологів і хіміо-терапевтів (В.В.Смирнова, В.П.Широбокова, Ю.Л.Волян-ського, Г.К.Палія, І.Л.Дикого, І.Й.Сидор-чука, А.Я.Циганенка, Ю.С.Кри-вошеїна, А.В.Руденко, М.Я.Співака, В.С.Підгорсь-кого, Г.М.Кре-менчуцько-го), плідна діяльність яких дала ряд високоефективних лікувальних та профі-лактичних протимікробних засобів для медичної і ветеринарної практики. В основі їх прикладних розробок лежать досягнення вітчизняних хіміків-синте-тиків науко-вих шкіл М.М.Туркевича, Б.С.Зіменковсь-кого, Б.М.Гуцуля-ка, В.П.Черних, Е.Я.Левітіна та ін.

Нами виконано пошук потенційних кандидатів у лікувальні засоби з активністю від-носно MRS серед різних кла-сів синтетичних гетероциклічних сполук – похідних тіазолідину, тіазолу, фурану, хіноліну, хінолі-нію та акри-ди-нію. Правильність вибраних напрямків дослід-ження під-тверджується визнаною протимікробною активністю похід-них фурану, хіноліну та акри-дину, недавнім впровадженням у світову медич-ну практику оксазолідонів (лінезо-лід, ранбезо-лід) як ефективних засобів відносно полі-резистентних грам-позитив-них бакте-рій (Буданов С.В. і Смирнова Л.Б., 2002; Kaatz G.W. і Rybak M.J., 2001; Livermore D.M., 2003), а також здатністю чет-вер-тин-них солей акри-динію елімі-нувати плазмідну резистентність бак-терій до анти-біотиків (Крес-тецька С.Л., 2003).

Іншим важливим джерелом сполук з протимікробними властивостями відносно полі-анти-біотикорезистентних мікроорганізмів, в тому числі стафіло-коків, є рослинна сировина (Смирнов В.В. і Бондаренко А.С., 1999; Gibbons S., 2004; Silver L. і Bostian K., 1990). При-родні багатства еко-логічно чистих Кар-патського і Передкарпатського регіонів України мо-жуть забезпе-чити потреби фармацевтичної промисловості у рослинній сировині. Проте ціле-спрямованого пошуку у флорі України сполук з активністю відносно MRS не виконувалося.

Водночас не можна не відзначити, що природні еволюційні процеси в мікробних популя-ціях неминуче призводять до неухильного зниження тера-певтичного потенціалу будь-якого нового препарату. Тому при створенні нових протистафі-лококових засобів, поряд із дослідженнями в області класичної хіміотерапії, по-стає також необхідність пошуку якісно нових альтернативних підходів. Для вирішення проблеми боротьби з антибіотикорезистент-ністю збудників опортуніс-тичних інфекцій, в тому числі стафіло-коків, перспектив-ним є подальше ви-вчення явища мікроб-ного антагонізму (Кременчуцкий Г.М., 2000). В останній час стрімко зростає інтерес до комбінова-ної хіміотерапії, важливим елемен-том якої є речо-вини нового спрямування дії модифікато-ри ре-зистент-ності бактерій (resistance modifying agents), здатні нейтралізува-ти механізми набу-тої резис-тентності мікроорганізмів до анти-біотиків (Gibbons S., 2004; Kaatz G.W., 2002, 2005; Marquez B., 2005; Pages J.M., 2005). Про перспектив-ність подібного вирішення проблеми свідчить успіш-не впровадження в медич-ну практику комбінацій напівсинтетичних пеніци-лінів з інгібіторами -лакта-маз клавулано-вою кисло-тою, сульбак-тамом, тазобактамом. Проте переліче-ні інгібітори -лактамаз не воло-діють здат-ністю відміняти метіци-лінрезис-тентність стафілококів, яка пов’я-зана з про-дукцією відповідними штамами мутантного пеніцилін-зв’язуючого білка PBP2. Мало вивче-ним є також питання можливості нейтралізації детермі-нант резистент-ності стафі-лококів до антибі-отиків інших хімічних груп.

Викладені міркування характеризують актуальність обраного напрям-ку досліджень і обгрунтовують необхідність створення якісно нових засобів для боротьби з MRS, які не тіль-ки володіють прямою протимікробною активністю, але й здатні потенціювати дію класичних анти-біотиків і гальму-вати темпи набування резистентності до них. Виконані дослідження дозволяють вва-жати обрані синтетичні сполуки і біоло-гічно активні речовини рослинного походження потенційно перспективними для поглибленого вивчення і подальшого вико-ристання в медичній практиці.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота по-в’язана з багаторічною плановою науковою темати-кою кафедри мікробіології Івано-Фран-ків-ського державного медичного уні-верси-тету з проблеми вивчення антибіотиків, їх впливу на організм люди-ни та умов-но-патогенні мікроорганізми. Робота виконана в рамках комп-лексних наукових програм Івано-Франківського державного медичного уні-верситету «Анти-інфек-ційна резистент-ність та стан здоров’я дітей м. Івано-Франківська в сучасних соціально-економічних та екологіч-них умовах» (номер державної реєстрації 0103U004919) та «Синтез похідних оксополігідроакри-динів і вивчення їх про-тимікробної активності» (номер держав-ної реєстрації 0104U002556). Автор – відпо-відальний виконавець перерахованих тем.

Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Івано-Франківського державно-го медичного універси-тету 27.03.2001 р.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – розробити стратегію пошуку нових ефектив-них засобів для лікування та профілактики ста-фі-лококових інфекцій серед синте-тичних похід-них тіазолідину, фурану, хіноліну і акридину та біологічно активних речо-вин природного походження.

Для реалізації мети сформульовано і розв’язано наступ-ні основні завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єкт дослідження – еталонні і клінічні штами S. aureus і CNS, виділені від пацієн-тів з гнійно-запальними захворюваннями різнома-нітної локалізації.

Предмет дослідження – протистафілококова активність гетероциклічних сполук (по-хідних тіазолідину, тіазо-лу, фурану, хіно-ліну та акридину), рослинних екстрактів, антибіо-тиків, анти-септиків, дезинфектантів.

Методи дослідження – мікробіологічні, хімічні, фітохімічні, біохі-міч-ні, хроматогра-фічні, біоавтографічні, імунологіч-ні, токсикологічні, матема-тичні, статис-тичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні на регіо-нальному масш-табі впроваджено довготермінову програму епідеміологічно-го і мікробіологічного моніто-рингу за поширенням MRS. На багатому фактичному матеріалі продемонстровано тенден-ції до набування циркулюючими у вітчиз-няних лікувальних закладах штама-ми MRSA і MR-CNS резистентності до фторхінолонів, глікопептидів, анти-біотиків інших груп і антисептиків. Встановлено значне поширення серед віт-чизня-них клі-нічних штамів стафілококів ефлюкс-них механізмів резистентності до фтор-хінолонів (NorA), макролідів (MsrA), тетра-циклінів (TetK).

Піднімається питання про існу-вання в Україні MRS із зниженою чутливістю і резис-тентністю до ванкомі-цину та реальну небезпеку їх внутрішньолікарня-ного поширення.

На основі теоретичного узагальнення результатів експериментального дослід-ження проти-мікробних властивостей нових синтезованих гетероцикліч-них сполук різних класів і біологічно активних комплексів рослинного поход-ження обгрунтовано нову стратегію пошу-ку ефективних засобів для лікуван-ня та профілактики сучасних стафілококових інфекцій, подолання медикамен-тоз-ної стійкості стафілококів. Розроблено нові методологічні під-ходи до первин-ного скринінгу і поглибленого мікробіологічного досліджен-ня потенційних канди-датів у протимікробні лікувальні засоби, в основу яких покладено засто-сування в якості тест-об’єктів ізолятів з ідентифікованими детермінантами антибіотикорезистентності і репрезен-тативних панелей все-сторонньо охарактери-зованих шта-мів.

Серед нових синтезованих гетероциклічних сполук (похідних тіазоліди-ну, тіазо-лу, тріазо-лу, фурану, хіноліну та акридину) виявлено структури-лідери з високим рівнем проти-мікробної активності відносно MRS. На основі 2D- і 3D-QSAR аналізу встановлено матема-тичні взаємо-зв’язки між структурними характеристиками досліджених сполук і рівнем їх ак-тивності відносно MRS, сформульовано вимоги до дизайну оптимізованих структур. Виявле-но нові кла-си сполук, які виступають в ролі інгібіторів недавно ідентифікованих актуаль-них мішеней для дії протимікроб-них препаратів у клітинах MRSA – ферментів біосинтезу пепти-доглікану MurC (5-[2-(арилметил-окси)-5-нітро-феніл]мети-ліден-2-тіоксо-тіазолідин-4-они) і MurB (2,4,5-тризаміщені 4-спі-ранові по-хідні тіазолідин-2-ону з піразолобензоксазиновим фрагментом). Вперше продемон-стровано вира-жений синергізм протимікробної дії похід-них 4-азолі-донів з -лактамними антибіотиками (окса-циліном) відносно MRSA. Низький рівень токсич-ності окремих досліджених похідних тіазолі-дину та оксополігідроакридинів дозволяє розгля-дати їх в якості потен-ційних кандидатів у лікувальні засоби і рекомендувати для по-глибле-ного фармако-логічного вивчення.

Здійснено широкомасштабне цілеспрямоване тестування екст-рактів лі-карських рос-лин флори України, що належать до різних таксономіч-них груп, на предмет виявлення при-родних джерел сполук з високим рівнем прямої про-тимікробної активності відносно MRS та імуно-модулюючими властивос-тями, а також сполук нового виду фармакологічної дії – моди-фіка-торів анти-біотико-резистентності бак-терій. Вста-новлено закономірності про-дукції мета-болітів, які здатні модифікува-ти антибіотико-резистентність стафі-лококів, рослинами різ-них таксономіч-них груп, а також удосконалено мето-дику їх спрямованого пошуку.

Одержані результати істотно розширюють існуючі уявлення про фарма-кологічні влас-ти-вості офіцинальних і неофіцинальних лікарських рослин, фар-макопейних фітопрепаратів. Вперше виявлено і докладно вивчено вира-жену здатність компонентів водно-етанольного екстракту бруньок бе-рези бородав-частої Betula verrucosa Ehrh. дозозалежним чином віднов-лювати чутли-вість по-ліантибіотико-резистентних штамів стафілококів до -лактамних анти-біотиків, макролідів, лінкозамідів, тетрациклінів і фтор-хінолонів. Розроб-лено технологію одер-жання модифікаторів анти-біотико-резистентності стафіло-коків з фармакопей-ної рослинної сировини – бруньок бе-рези боро-давчас-тої (Патент України UA № 27940).

Практичне значення одержаних результатів. За результатами дисерта-ційного до-сліджен-ня у Прикарпатському регіоні впроваджено постійно діючу динамічну бага-торівневу систему епіде-міологічного моніторингу (з елементами зворот-ного зв’язку) за розповсюд-женням MRS в ліку-вальних закладах, що до-зволило в 2003-2006 рр. досягнути зниження час-тоти та інтен-сивності епідеміч-них спа-лахів, а також загального поширен-ня MRS-інфек-цій у великих багато-про-фільних клініках.

З метою попередження внутріш-ньолікарняного поширення MRS реко-мендуються бацилоцид, хлор-гексидин, етоній та хлорофіліпт. Для епіде-міологіч-ного контролю за виник-ненням і поширенням внутрішньолікарня-них спала-хів ін-фекції MRS рекомендується визна-чення і співстав-лення антибіотико-типів виділених штамів. Для диференціації метіцилінрези-стент-них стафілококів (MRSA, MR-CNS) та стафіло-коків з пограничною метіцилінрези-стентністю (BSSA, BS-CNS) при проведенні ретроспектив-ного епіде-міологічного ана-лізу слід використовувати матеріали досліджень чутли-вості штамів одночасно до оксациліну і це-фазоліну. Встановлено регі-ональні особли-вості чутливості до антибіотиків метіцилінчутли-вих (MS-) і метіци-лінрезис-тентних (MR-) штамів S. aureus та CNS, а також штамів з погра-нич-ною метіцилін-резистентністю, що доцільно використо-вувати при виборі ан-тимікробних препаратів з лікувальною метою.

Розроблено комплексну лікувальну композицію етонію, амізону і сил-ларду-П з проти-мікробними, протизапальними та імуно-модулюючими влас-тивостями (Патент України UA №19175), яка проявляє виражений терапев-тичний ефект при хронічному ге-нералізованому пародонтиті і може викори-стову-ватися для місцевого лікування інших гнійно-запальних про-цесів.

Відповідно до актуальних клінічних вимог удосконалено методологію первинного скринін-гу і по-глиб-леного мікробіологічного досліджен-ня потен-ційних кандидатів у проти-мікробні ліку-вальні засоби, в основу яких покла-дено застосування в якості тест-об’єктів су-часних клінічних ізолятів з ідентифікова-ними детер-мінантами антибіотикорезис-тентності (продук-ція пеніцилін-зв’язую-чо-го біл-ка PBP2, функціонування ефлюксних механізмів резис-тентності до фторхі-нолонів NorA, макролідів MsrA, тетра-циклінів TetK) і репрезентативних па-нелей всесто-ронньо охаракте-ризованих шта-мів. Використані в дисертаційній роботі 17 ав-торських штамів S. aureus і 19 штамів CNS (виділених з клініч-ного матеріалу в 2000-2005 рр.) прийняті на зберігання до колек-ції філії му-зею мікроорганізмів ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова АМН України» (м. Харків) та в музей патогенних для люди-ни мікро-організмів Інсти-туту епідемі-ології та інфекцій-них хвороб ім. Л.В.Громашев-ського АМН Украї-ни (м. Київ). Використання вказаних штамів стафілококів іншими колективами дослідників дозволить підвищити і підняти на якісно новий рівень інформатив-ність розробок в області створення нових вітчизня-них протимікробних засобів.

Виявлення нових видів лікарської рослинної сировини, що є джерелами сполук з ви-со-ким рівнем прямої про-ти-мікробної активності відносно MRS, антиадгезивними, імуномо-дулюючи-ми власти-востями та низьким рівнем цитотоксич-ності відкриває широкі перспекти-ви для розробки вітчизня-них фітопре-паратів. Завершено доклінічне дослідження ново-го ефективного про-тимікробного засобу – настоянки бруньок берези (Патент України UA № 27940).

В межах первинного етапу складного багатостадійного процесу ство-рення нового фар-ма-цевтичного засобу охарактеризовано синтетичні сполуки (L-131, M-116), які володіють значною протимікробною активністю віднос-но MRS і низьким рівнем токсичності. Вка-зані сполуки, а також похідні 2-(5-арил-2-фурил)-4-хіно-лінкарбонових кислот (Патент України UA № 23769) і четвертинні солі N-феніл-6-(p-диметил-амінобензиліден)циклопента[с]хінолі-нію доцільно використовувати для кон-струювання антисептиків і дезинфектантів.

Результати дослідження теоретично обгрун-товують новий напрямок подо-лання анти-біоти-корезис-тентності стафілококів – комбіновану хіміотера-пію із застосуванням модифі-каторів резис-тентності синтетичного або при-род-ного походження. Розроблено оригінальну просту і достатньо чутливу методику для скри-нінгу сполук (як природного, так і синте-тич-ного поход-ження) на здатність відновлювати чутливість ре-зистентних штамів мікроорганіз-мів до класичних антибіотиків (Патент України UA 27939).

Результати дослідження рекомендовані і використовуються в програ-мах навчання лі-карів, фармацевтів і біологів на кафедрах вищих навчальних закла-дів та в системі післядип-ломної освіти (Львівський і Він-ницький національні медичні університети, Івано-Франківсь-кий, Буковин-ський, Тернопільський, Одеський медичні університети, Львівський національ-ний універ-ситет ім. І.Франка, Прикарпатський державний університет), для контролю за якістю протимікробних фітопрепаратів при їх виробництві.

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно провів патентно-ліцензійний по-шук, сформулю-вав тему і мету, роз-робив методологію виконання роботи, оформив усі науко-ві публікації, написав усі розділи дисер-тації, сформулював висновки та практичні рекомен-дації.

Вивчені у дисериаційній роботі гетеро-циклічні сполуки синтезовані вітчизняними хі-міками: проф. Р.Б.Лесиком на кафедрі фарма-цевтичної, органічної і біоорганіч-ної хімії Львів-ського Національного меди-чного університету ім. Д.Галиць-ко-го (похідні тіазо-лідину і спорід-нені гетероциклічні структури), проф. М.Д.Обу-шаком на кафедрі органічної хімії Львівсько-го Національного університету ім. І.Франка (похідні тіазолідину, тіазолу, фурану, хіноліну), доц. М.В.Мель-ник на кафедрі біологічної і біонеорганіч-ної хімії Івано-Франків-ського дер-жавного медичного університету (похідні оксополігідроакридинів) і доц. З.Л.Новиць-ким на кафедрі хімії фармацевтичного факу-льтету Івано-Франків-ського держав-ного медичного уні-верситету (четвертинні солі циклопента[с]хінолінію). Заготівлю рослин-ної сировини, її іден-ти-фікацію та екстрагування здійснено ав-тором особисто. Автор вислов-лює подяку доц. Б.М.Зузуку (кафедра фар-макогнозії і ботаніки фармацевтичного факультету Івано-Франківсь-кого дер-жавного медичного університету) за цін-ні поради з оптимізації спо-собів та ре-жимів екстрагування рослин-ної сиро-вини.

Особисто здобувачем за робочою документацією клінічних бактеріоло-гічних лабора-торій лікувально-профілактичних закладів м.Івано-Франківська і області виконано епідеміо-логічний аналіз стафілококових інфекцій, вивче-но закономірності поширення антибіотико-резистентних (в тому числі метіцилін-резистентних) стафілококів у регіоні. У бактеріологіч-ній лабораторії кафедри мікробіології Івано-Франківського державного медичного універси-тету від па-цієнтів з гнійно-септичними і запальними процесами різноманіт-ної локалізації здобувачем особисто впродовж 2000-2006 рр. виділено 360 штамів стафілоко-ків. Вка-зані ізо-ляти, а також 170 штамів стафілоко-ків, які були передані у лабо-раторію кафедри для подаль-шого вивчення з бактеріо-логічної лабораторії Іва-но-Франківської ОКЛ та міської централізо-ваної бак-теріологічної лабо-раторії, особисто здобу-вачем ідентифіковані, до-сліджені на чут-ливість до сучасних антибіотиків, антисептиків, дезинфі-кую-чих засо-бів і офіцинальних фіто-препа-ратів. Самостійно встановлено механіз-ми резис-тентності клінічних штамів до оксаци-ліну, макролідів, тетрациклі-нів, фтор-хінолонів. Автором особисто відібрано і під-готовлено до депонування в національних колекціях 36 клінічних шта-мів стафілококів (17 штамів S. au-reus і 19 штамів CNS) з різними профілями анти-біотикорезистентності. Самостійно розроб-лено алгоритми пошуку син-тетичних і природних спо-лук з протимікробною актив-ністю відносно MRS, відібрано типові клінічні ізоляти стафілококів для вико-ристання в якості тест-штамів при первинному мікробіологічному скринінгу, сформовано репрезентативні панелі штамів для поглиблених мік-робіологічних досліджень.

Особисто здобувачем виконано первинний мікробіологічний скрининг 316 нових син-тетич-них сполук і 359 рослинних екстрактів з використанням в якості тест-культур колек-ційних і відіб-раних клінічних штамів MS- та MR-ста-філококів різної видової належності. Самостійно визначено рівні протимік-робної дії найбільш перспективних за результатами первинного скринінгу спо-лук і рослинних препаратів на сфор-мованих панелях 50-150 клініч-них штамів стафілококів з різними профілями і детермінантами антибіотикорезистентнос-ті. Автором особисто здійснено узагальнен-ня результатів мікро-біологічного дослідження, аналіз залежності протимікробної активності син-тетичних сполук від їх структури. На основі ре-зультатів аналізу «струк-тура – активність» дисер-тантом самостійно сфор-мульовано пропози-ції для хіміків-синтетиків щодо напрямків оптимізації структур-лідерів, що забез-печило мож-ливість одержання нових серій активних сполук для мікробіологіч-ного тестуван-ня. Докінгові дослід-ження афінності 4-азолідонів до ензиму біосинтезу пептидоглі-кану MurB виконані при допо-мозі проф. Р.Б.Лесика на кафедрі фарма-цевтичної, органічної і біо-органіч-ної хімії Львів-ського Національного меди-чного університету ім. Д.Галицько-го.

Здобувачем особисто розроблено стратегію пошуку в рослинній сирови-ні сполук но-вого спрямування дії – модифікаторів антибіотикорезистентнос-ті бактерій. Самостійно вико-нано до-слідження синергізму протимікробної дії рослинних екстрактів і класичних анти-біотиків відносно резистентних штамів стафілококів. Особисто вивчено вплив рослинних екстрактів на динаміку росту мікробних культур та адгезивні властивості стафілококів. Дослідження здат-ності рослинних екстрактів індукувати продукцію ендогенного IFN і TNF- вико-нано за участю канд. мед. наук Н.М.Жоло-бак у відділі інтерферону та іму-номодуля-торів Інституту мікробіології і вірусології ім Д.К.Заболотного НАН України (зав. – докт. біол. наук., засл. діяч науки і техніки України, чл.-кор. НАН України, проф. М.Я.Співак).

Токсикологічні експерименти виконано за участю І.О.Нектєгаєва (Львівський Націо-наль-ний меди-чний університет ім. Д.Галицько-го) і проф. С.Б.Геращенка (Івано-Франківсь-кий держав-ний медичний університет).

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, виснов-ки та прак-тичні рекомендації дисертації доповідались і обговорюва-лись на ІX і Х з’їздах Товариства мікробіологів України (Чернігів, 2000; Одеса, 2004), 2-му з’їзді фтизіатрів і пульмонологів України (Київ, 1998), VІІ і VІІІ ювілейному з’їздах Всеукраїнського лікар-ського товариства (Терно-піль, 2003; Івано-Фран-ківськ, 2005), VII, ІХ і Х Кон-гресах Світової Федерації Укра-їнських Лікарських Товариств (Львів, Труска-вець, 2000; Луганськ, 2002; Чернівці, 2004), на V Між-народному медичному конгре-сі студентів і моло-дих вчених, приуроченому до 10-ї річ-ниці неза-лежності України (Тернопіль, 2001), міжнародних конференці-ях пам’яті Р.Вейгля International Weigl Confe«Microorganisms in Pathoge-nesis and their Drug Resistance» (Lviv, 2003), «Chemistry of Nitrogen Containing Heterocyc-les» (Kharkiv, 2003), «Новые технологии по-лучения и приме-нения биологически активных веществ» (Алушта, 2002), «Оздоровчі ресурси Карпат і прилеглих регіонів» (Чернівці, 1999), міжнародних науково-прак-тичних конферен-ціях «Лекарст-ва – челове-ку» (Харків, 2000), «Пробіо-тики – ХХІ століття: Біологія. Медицина. Практика» (Тернопіль, 2004), IV Укра-їнській науково-практичній конференції з міжнарод-ною участю з клінічної фармакології «Актуальні питання фармакології» (Вінниця, 2004), Всеукраїнсь-кій науково-практичній конферен-ції з міжнародною участю «Сучасні досягнен-ня фармацевтичної науки та практики» (Запоріжжя, 2006), XXІ Укра-їнській конференції з органіч-ної хімії (Чернігів, 2007), науково-практичних конференціях з міжна-родною участю «Сепсис: Проблеми діаг-ностики, терапії та про-філактики» (Харків, 2006), «Науко-во-технічний про-грес і оптимізація технологіч-них процесів створення лікарських препаратів» (Тернопіль, 2006), «Сучасний стан і актуальні пробле-ми ортопе-дичної стома-тології» (Івано-Фран-ківськ, 2005), регіональній науково-практичній кон-ференції «Антибіотикотера-пія у внутрішній медици-ні і хірургії» (Івано-Фран-ківськ, 2006), на Всеукраїнсь-кому науково-практич-ному семінарі «Пер-спек-тиви створення в Україні лікар-ських препаратів різної спрямованості дії» (Харків, 2004), 9-ій науковій конфе-ренції «Львівські хімічні читання – 2003» (Львів, 2003), науковій конфе-ренції, присвяченій 100-річчю з дня народжен-ня проф. Калини Георгія Платоновича «Розви-ток санітарної мікробіології в Україні» (Чернівці, 2002), на науковій конференції, присвяче-ній 50-й річниці з часу заснування Івано-Франківської держав-ної медичної академії (Івано-Франківськ, 1995), на підсум-кових науко-вих конференціях Івано-Франківсь-кого державного медич-ного університету (1998, 2003, 2007), на засіданнях Івано-Фран-ківського обласного то-вариства мікробіологів і епідеміологів.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 76 наукових робіт, серед них 37 статей у фахових наукових журналах і збірниках, рекомендова-них ВАК України для публікації ре-зультатів дисертаційних досліджень, отримано 6 патентів України на корисні моделі і вина-ходи (і 1 позитивне рішення за заявкою на винахід), підготовлено до друку монографію.

Структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 319 сторінках комп’ютер-ного тексту, містить вступ, огляд літератури, розділ матеріалів і методів досліджень, 7 розді-лів власних дослід-жень з 40 рисунками і 63 таблицями, розділ аналізу та узагальнення одер-жаних результатів, висновки, практичні рекомендації, список використаної літератури, який налічує 494 джерела (85 кирилицею і 409 лати-ною), а також 14 додатків, викладених у окре-мому томі на 289 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі проаналізовано фактори, які сприяють формуванню і поширенню поліанти-біоти-корезистентних штамів стафілококів у сучасних умовах. Наголошується на відсутності у вітчизня-них лікувальних закладах систем мікробіологічного моніторингу та протиінфек-ційного контролю, що призводить до порушення основних принципів застосування проти-мікробних препаратів. Обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, викладе-но мету та завдання, які розв’язувались при його виконанні. Визначено зв’язок роботи з дер-жавними науковими програ-мами, розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів, наведено дані щодо апробації дослідження, вказано обсяг і структуру дисертації.

У першому розділі подано огляд літератури, в якому стисло викладено проблему гло-баль-ного поширення у світі MRSA і MR-CNS, оха-рактеризовано їх роль у виникненні опор-туністичних та нозокоміальних інфекцій в сучасних умовах. Акцентовано увагу на механіз-мах метіцилінрезис-тентності стафілококів та їх асоційованої резистентності до антибіотиків інших груп, синтетичних хіміотерапевтичних засобів, антисеп-тиків, дезинфектантів. Крім того, критично проаналізовано сучасні засоби і підходи до лікування інфекцій, спричинених MRS.

У другому розділі охарактеризовано матеріали, методи та обсяг виконаних дослід-жень. Із 1990 р. виконується постійний моніторинг за характером мікрофло-ри, що виділяєть-ся від пацієнтів у лікувальних закладах різного профілю м.Івано-Франківська і області. На основі комп’ютерної програми WHONET 5.1 (http://www.who.int/drugresistance/whonetsoft-ware/en/) створена постійно поповню-вана база даних, яка містить результати мікробіологіч-ного дослідження різних видів клі-нічного матеріалу (включаючи антибіотикограми збудни-ків) з доклад-ною інформацією про від-повідних пацієнтів. Проаналі-зовано результати вивчен-ня чутливості до антибіотиків різних груп 9980 ізолятів стафілококів (4271 штамів, або 42,80% S. aureus і 5709 штамів, або 57,20% CNS), виділених на Прикарпатті в 1990-2006 рр., досліджено епідеміологічні аспекти поширення MRS.

Для поглибленого мікробіологічного дослідження з визначенням про-філів та детермі-нант антибіотикорезистентності відібрано 530 штамів стафі-лококів клінічного походження (в тому чис-лі 204 штами S. aureus і 326 шта-мів CNS), які ідентифі-кували відповідно до реко-мен-дацій 12-го видання «Визнач-ника бактерій Берджі» за комплексом культуральних і біохімічних влас-тивостей («STAPHYtest 16», Lachema, Чехія). Крім того, в роботі використа-но 17 колекційних штамів стафі-лококів з Музею патогенних мікроорганізмів ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова АМНУ» (м. Харків). Чутливість клінічних і ко-лекцій-них ізолятів до антибіо-тиків визначали дискодифузійним методом на середо-вищі Мюллера–Хінтона з 4% хлориду натрію згідно з рекомендаціями Наці-онального комітету кліні-ко-лаборатор-них стандартів (NCCLS) США (1999), а також методами серійних розведе-нь в агарі (Красильников А.П., 1995) та бульйоні (Thornsberry C. etc., 1983).

Ідентифікацію метіцилінрезистентних штамів стафілококів здійснювали на основі ви-зна-чення чутливості до оксациліну методом двократних серійних розве-день в сольовому ага-рі Мюллера–Хінтона та виявлення пеніцилін-зв’язуючого білка PBP2 (продукту гена mecA) методом латекс-аглютинації (Slidex® MRSA Detection, bioMerieux, Франція). Ідентифікацію ефлюксного механізму резистентності до фторхінолонів здійснювали на основі зміни чут-ливості ізолятів до ципрофлоксацину в присутності специфічних інгібіторів помпи NorA – 20 мкг/мл резерпіну (Gibbons S. etc., 2003) і 25 мкМ верапамілу (Ince D. і Hooper D.C., 2001). Ефлюксний механізм резистентності стафілококів до макролідів (помпа MsrA) виявляли за зміною чутливості штамів до еритроміцину в присут-ності суббактеріостатичної концентрації (0,5 мкМ/мл) арсенату натрію (Wondrack L. etc., 1996). Крім того, вивчали чутливість клі-нічних ізолятів стафілококів до тетра-цикліну в присутності 30 мкг/мл резерпіну – неспеци-фічного інгібітора помпи TetK (Gibbons S. і Udo E.E., 2000; Gibbons S. etc., 2003). Протимік-робні концентрації антибіотиків та їх комбінацій з відомими інгібіторами ефлюксних меха-нізмів резистентності визначали мікрометодом серійних роз-ведень в бульйоні (Thornsberry C. etc., 1983).

Виконано первинний мікробіологічний скринінг 316 нових синтетич-них гетероцик-лічних сполук (по-хідних тіазолідину, тіазолу, фурану, хінолі-ну та акридину) і 359 рос-линних екстрактів (з них 203 водно-ета-нольні, 156 – органічні) різних органів 155 культивованих і дикоросту-чих лікар-сь-ких рослин флори України. Скринінгові дослідження виконано за до-помогою розробленої мік-ромодифікації методу дифузії в агар. Активні препарати дослід-жено методами серійних розведень в агарі та буль-йоні з викори-станням сформованих тесту-вальних панелей колекційних і клінічних штамів стафілококів. З метою оцінки і порівняль-ного аналізу протистафілококової активнос-ті препаратів визначали їх ефективні діючі кон-центрації для груп штамів, сформованих в межах загальної вибірки за озна-ками видової належності та антибіотикорезистентності: МБцК90 і МБцК50 (бактерицидні концентрації для 90% і 50% тест-штамів відповідно), МБсК90 і МБсК50 (бактеріо-статичні концентрації для 90% і 50% тест-штамів), середні геометричні значення. МБцК і МБсК, співвідношення МБцК/ /МБсК. На основі спостережень за динамікою росту періодичних культур стафіло-коків визна-чали коефіцієнти відносного пригнічення росту в присутності різних концент-рацій препара-тів, розраховували значення ІС50 (концентрацій, що викликають пригнічення росту мікроб-них культур на 50%) в різні терміни експери-менту. За допомогою пробіт-аналізу розрахову-вали також значення Ki – концентрації, яка зумовлює двократне збіль-шення тривалості часу гене-рації клітин у логарифмічній фазі росту культур (Sompolinsky D. etc., 1973).

Для вияснення впливу особливостей структури синтетичних сполук на їх протимікроб--ну ак-тив-ність використано QSAR (Quantitative structure-activity relationships) підхід (Khan N. etc., 2006, Kuz’min V.E. etc., 2002). Створені QSAR-моделі дозволили здійснити віртуальний дизайн структур з потенційною протимікробною актив-ністю. Окремі теоретично змодельова-ні структури було син-тезовано, і їх активність відносно MRS підтверджено експерименталь-но.

Комп’ютерне моделювання зв’язу-вання похідних тіазолі-дину з активним центром ферменту біосинтезу пептидоглікану MurB (гнучкий докінг) проведено з допомогою програ-ми Glide (®Maest-ro, Macromodel, Schrodinger L.L.C.), яка оцінює зв’язування ліганду та міше-ні з допомогою двох різних скорингових функцій GlideScore (GS) та EnergyModel(EM) (в т.ч. енергії утворення водне-вих зв’язків, Ван-дер-Ваальсових взаємодій тощо). Альтернативне докінгове дослідження проведе-но програмою Fred (®Vida2, Omega, Fred, OpenEye Scientific Software). Для докінгових досліджень структури фер-менту MurB обрані з Protein Data Bank (PDB, http://www.rcsb.org/pdb) з кодами: 2MBR – структура виділена з E. coli (Benson T.E. etc., 1997) та 1HSK – структу-ра виділена із S. аu-reus (Benson T.E. etc., 2001). Пошук моделей з багатьма змінними та відбір дескрипторів прове-дено за методом часткових найменших квадратів з використанням програм QSAR (®Gaussian03, Gaussian, Inc.) та BuildQSAR (De Oliveira D.B., Gaudio A.C., 2000).

Для скринінгової оцінки синергізму дії синтетичних сполук і рос-линних екстрактів з анти-біотиками відносно стафілококів застосовану оригінальну просту та достатньо чутливу методику (Патент України UA № 27939). В якості тест-штаму ви-користа-но докладно охарак-те-ризований авторський штам S. aureus «Кунда» (MecA+NorA+MsrA+TetK+). Крім того, мік-ромето-дом серій-них розведень в буль-йоні визначали ефективні протимікробні концентрації препаратів при їх ізольованому та поєдна-ному застосуванні. Біоавтографічні дослідження екстрактів викона-но за методом A.Nostro і співавт. (2000).

Фармакологічну активність відібраних рослинних екстрактів оцінювали також за їх здат-ністю пригнічувати адгезію стафілококів до клітин буккального епітелію людини (Ellen R.P. і Gibbons R.J., 1974), гальмувати розвиток проліферативної фази запалення на моделі ватяної грану-льоми (D’Arcy P.F. etc., 1960), індукувати продукцію IFN і TNF в культурах клітин in vitro (Ершов Ф.И. і співавт., 1988; Meager A. etc., 1989). В дослідах in vivo на мишах вивчали вплив рослинних екстрактів на інтерфероновий статус організму (рівень сироватко-вого IFN, здатність спленоцитів в умовах in vitro синтезувати IFN-б у відповідь на введення віруса хвороби Ньюкастл та IFN-г у відповідь на введення ФГА), фагоцитарну активність макрофагів перитонеального ексудату від-нос-но S. aureus 209-Р (Бутенко Г.М. і співавт., 2001) та їх киснево-залежну кіллерну активність в НСТ-тесті (Грачева М.П., 1984).

Токсикологічні дослідження окремих препаратів включали вивчення їх цитотоксич-ності in vitro в культурі перитонеальних макрофагів мишей (Вильнер Л.М., 1977). Гостру токсичність сполук in vivo оцінювали при різноманітних шляхах введення за значеннями максимально перено-симих (МПД) і летальних доз (LD10, LD50 і LD90), встановленими методом пробіт-аналізу (Біленький М.Л., 1963). Також вивчали ефект кумуляції (Гацура В.В., 1974) та по-дразнюючу дію препаратів (Иевлева Е.А., 1974).

Для статистичної обробки результатів мікробіологічних та імуноло-гічних експеримен-тів застосовано методи варіаційної статистики, одно- і двовибірковий F-тест для дисперсії, кореляцій-ний, лінійний регресійний, одно- і двофакторний дисперсійний (ANOVA), багато-факторний об’єд-нуючий кластерний аналіз, пробіт-аналіз із використанням спеціалі-зованих комп’ютерних про-грам WHONET 5.1, UTHSCSA ImageTool 2.0, STATISTICA for Windows 5.0, MSOffice Excel 2003.

Результати власних досліджень викладені у наступних семи розділах дисертації (3-9).

Аналіз чутливості сучасних клінічних штамів стафілококів до антибіотиків та анти-септиків. Створена система моніторингу за збудниками опортуністичних і внутрішньо-лікарняних інфекцій дозволила з’ясувати особливості епідеміології MRS і штамів з погра-ничною метіцилін-резис-тентністю у Прикарпатському регіоні в 1990-2006 рр. У загальній структу-рі ізолятів стафіло-коків, визна-них етіоло-гічними чинниками опортуністич-них і госпі-тальних інфекцій, час-тка MRSA становить 27,0%, MR-CNS – 22,7%, штамів з погранич-ною меті-цилінрезистентністю – 20,6% (BSSA) і 24,4% (BS-CNS). В нестаціонарних умовах MRS виступають в ролі етіологічних факторів нагнійних і запальних проце-сів значно рідше (4,9-8,8%). За частотою виділення стафілококів з пограничною метіцилінрезис-тентністю (18,6-23,0%) амбулаторні пацієнти майже не відрізняються від стаціо-нарних. Основними видами клінічного матеріалу, в якому присутні MRSA є гній, раневий ексудат та мазки з носоглотки. MR-CNS, крім того, досить часто виділяються із сечостатевого тракту. У цих же видах клі-нічного матеріалу часто присутні стафілококи з погра-ничною резистентністю до метіциліну. Основна частка MR-ізолятів стафілококів походить від пацієнтів хірургічного про-філю. Серед CNS клінічного походження MR-ізоляти належать пере-важно до видів S. hae-molyticus і S. cohnii ssp. cohnii, а BS-штами представлені в основному S. epi-dermidis і S. hae-molyticus. Епідеміологічний аналіз дозволив встановити сезонні та вікові особли-вості поши-рення інфекцій, спричинених MRS. На основі співставлення антибіотикотипів виділе-них штамів ідентифіковано ряд внутрішньолікар-няних спалахів MRS-інфекції у великих багатопрофіль-них стаціонарах. За схильністю до внутріш-ньогоспітального епідеміч-ного поши-рення MRS розташовуються в наступному по-рядку: MRSA > MR-CNS >> BSSA > BS-CNS.

З’ясовано регі-о-нальні особливості чутливості до антибіотиків різних груп виділених MR- і BS-штамів S. au-reus та CNS. Регіональні ізоляти MRS закономірно характеризуються значною резис-тентністю до цефалоспоринів, але 66,7-80,0% з них виявляють чутливість до карбапенемів (іміпенему і меропенему). Водночас штами MRSA і MR-CNS володіють висо-кою частотою асоці-йованої резистентності до амі-ноглікозидів ІІ покоління (62,5-82,7%), макроділів (66,7-100,0%), лінкоз-амідів (50,0-96,7%), тетрациклі-нів (73,9-92,4%), нітрофуранів (60,0-85,7%). Лише 33,3-57,2% ізолятів MRSA проявля-ють задовільну чутливість до рифам-піцину і фузидину. Чут-ливість до фторхінолонів проявляють 25,0-48,2% штамів MRSA, 25,0-57,1% MR-CNS, 50,0-75,2% BSSA і 50-70,9% BS-CNS. За допомогою регресійного аналізу визначено математичні лінійні функції, які опису-ють темпи набування регіо-нальними ізоля-тами MR-стафілококів резистент-ності до офлокса-цину. У 1998-2004 рр. спостерігалася стабіль-на швидкість втрати чутливості до офлоксаци-ну в ме-жах 2,83% штамів на рік, яка за останні 2 роки дещо сповіль-нилася (до 1,83% штамів на рік).

Регіо-нальні клінічні ізоляти MRS в цілому володіють задовільною чутливістю до ванко-міцину. Серед-ній рівень чутливості до ванкоміцину в штамів MRSA вищий (МПК 2,35 мкг/мл), ніж у MR-CNS (МПК 3,89 мкг/мл). Проте в лікувальних закладах м.Івано-Франківська заре-єстровано внутрішньо-лікарняні спалаки інфекції ванкоміцинрезистен-т-ними (VR-) стафілоко-ками та штамами із зниже-ним рів-нем чутливості до ванкоміцину, випадки носій-ства (в тому числі назофарингеального) цих мікроорганізмів серед клініч-но здорових осіб, що робить загрозу їх глоба-льного поширення у регіоні цілком реаль-ною. Серед ізолятів MRSA вияв-лено 1,93% штамів VISA (S. aureus з помірною чутливістю до ванкоміци-ну, МПК 8 мкг/мл). Серед клінічних штамів MR-CNS частота поширення VI-CNS становить 12,0%, VR-CNS (з МПК 16-32 мкг/мл) – 6,0%. Переважна більшість VI-CNS і VR-CNS належить до S. haemolyticus (66,6% виявлених ізолятів).

На основі цілеспрямованого пошуку і відбору сформовано тестувальні панелі сучас-них клі-нічних штамів стафілококів з різними профілями антибіотикоре-зистентності для ви-вчен-ня проти-мікробних властивостей природних і синтетичних сполук. У цих штамів фено-типічно іденти-фіковано класичну детер-мінанту метіцилінрезистент-ності (продук-цію пеніци-лінзв’язуючо-го білка PBP2) та детермінанти асоційованої резистентності до антибіо-тиків ін-ших груп, зокрема ефлюкс-ні механізми резистентності до фторхінолонів (помпа NorA), мак-ролідів (MsrA), тетра-циклінів (TetK).

Пошук похідних 4-азолідонів з активністю відносно MRS. В результаті тотального високоефективного скринін-гу 154 нових синтетичних сполук з тіазолідиновими і спорідне-ними гетероциклами на 6 штамах MecA– і 7 штамах MecA+ стафілоко-ків та наступного тесту-вання на 50 клініч-них ізоля-тах S. aureus і CNS іден-тифіковано три нові класи похідних 4-азолідонів із значною протимікроб-ною активністю відносно MRS:

-

-

-

Досліджені 5-ариліден-2-тіоксотіазолідин-4-они є новою групою ефективних інгібіто-рів ферментів біосинтезу пептидоглікану S. aureus – MurC (Sim M.M. etc., 2002) і MurG (Helm J.S. etc., 2003). Встановлено критичний позитивний вплив 2-тіоксотіазолідин-4-оново-го фрагмен-ту в поєд-нанні з 2-бензилокси-5-нітрофенілметиліденовим ра-дикалом на антимік-робну дію. В якості опти-мальної структури з проти-стафілококовою активністю ідентифікова-но 5-[2-бензил-окси-5-нітрофе-ніл]метиліден-2-тіоксотіазолідин-4-он (сполука L131). Подаль-ше усклад-нення кар-касу молекули за рахунок введення додаткових замісників у 2-бензил-окси-5-нітрофенілметиліде-новий залишок і особливо у різні