НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА

МОН УКРАЇНИ

ЛИТОВЧЕНКО ВІКТОР ПЕТРОВИЧ

УДК 141.4 : 291.3 : 398.1 (477)

ПРОБЛЕМА ІДЕАЛУ В УКРАЇНСЬКІЙ

ДОХРИСТИЯНСЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

Спеціальність: 09.00.12 – українознавство (філософські науки)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології та соціології Національного аграрного університету

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Ятченко Володимир Феодосійович

Національний аграрний університет, професор

кафедри політології та соціології, м. Київ

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Огородник Іван Васильович

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, професор кафедри української

філософії та культури, м. Київ

кандидат філософських наук, доцент

Павлов Валерій Лук’янович

Національний університет харчових технологій,

доцент кафедри філософії, м. Київ

Захист відбудеться 17.04.2008 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.126.01 у Науково-дослідному інституті українознавства Міністерства освіти і науки України за адресою:

01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 18, ауд. 404.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України за адресою:

01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 18.

Автореферат розісланий 14.03.2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.О. Ворончук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Вивчення глибинних основ життя та творчості українського народу виступає важливим елементом в системі українознавчих досліджень вчених різних країн. Активізація культуротворчого процесу в Україні й загалом у світі, стратегія відродження національної культури диктує необхідність нагального розв’язання комплексу завдань, які стосуються творення, збереження, поширення та засвоєння духовних надбань нації. Звернення до ідеалів в умовах розвитку української державності дозволяє залучити могутній потенціал, закладений в українській традиційній духовній культурі та вітчизняній філософії до вирішення сучасних політичних, економічних та соціальних проблем. Українська дохристиянська міфологія, продукуючи власні ідеали, виокремлює оригінальний та неповторний історичний та духовний досвід, здатний до практичних напрацювань у сфері суспільних відносин, гармонійного співжиття з природним та соціальним світом. Ці ідеали інтегрують як загальносвітові міфологічні тенденції, так і уособлюють власні національні особливості українського етносу, якими українська дохристиянська міфологія вирізняється з-поміж міфологічних конструкцій інших народів. Активне дослідження ідеалів міфологічної доби є працею, яка покликана як поглибити теоретичні основи духовності українського народу, так і сприяти ствердженню належного йому місця в світовому культурному просторі.

Феномен ідеалу заслуговує на увагу ще й через те, що пронизує все суспільне буття нації в матеріальних і духовних вимірах. В контексті нинішнього інтересу до давніх релігійних вірувань українського народу та історії, ідеали, які культивували наші предки, могли б стати одним із чинників зміцнення національної самосвідомості. Ясне усвідомлення національних ідеалів - дороговказ для оздоровчих тенденцій суспільства, важливий елемент культурної ідентичності, морального вдосконалення, етнічного самовираження.

Ідеали як суттєва складова культурного універсуму завжди відігравали важливу роль в особистісному і суспільному житті. Прагнення осягнути сутність національно-культурної традиції на сучасному рівні без урахування всього розмаїття кращих зразків культури видається не надто перспективним. І якщо ми сприяємо відродженню, піднесенню духовності народу України, то повинні залучати й використовувати те цінне, що було набуте ним у минулому. Ідеали національно-культурних традицій дають можливість розглянути більш ширший спектр проблем духовного характеру, наблизитися до адекватного розуміння смислу й буття людини. Домінантою в суспільствознавстві стає орієнтація на повернення від надмірно зараціоналізованого, об’єктивістського та технократичного світобачення до вивчення конкретної живої людини, характеру її прагнень до гармонізації стосунків з природним і соціальним середовищем.

Стан наукової розробки теми. Феномен ідеалу залишається важливим предметом дослідницької уваги на всіх етапах розвитку суспільства. Як поняття філософської науки ідеал артикулюється вже в філософській думці Стародавньої Греції і розглядається як первинна духовна субстанція світу (Ксенофан, Анаксагор, Демокріт), яка пізніше зазнає диференціації з позицій людської діяльності та ієрархії інтересів (Сократ, Платон, Аристотель).

В філософії Середньовіччя сутність ідеалу розглядається як певне амбівалентне буття між божественним і земним (Августин, Плотин). Така ж думка постулюється і в найпоширеніших світових релігійних системах (буддизм, мусульманство, християнство).

Широкий аналіз проблеми ідеалу міститься в працях багатьох філософів наступних епох, а його пошук, розгортання і реалізація вже розглядається відповідно до внутрішнього світу людини, як його розуміли в тому чи іншому соціумі. Такі позиції відстоювали Т. Мор, Т. Кампанелла (Відродження), К.А. Гельвецій, Д. Дідро (Просвітництво), І. Кант, Г.-В.-Ф. Гегель, Л. Фейєрбах (німецька класична філософія), К. Маркс, Ф. Ніцше, О. Конт, З. Фрейд, К. Ясперс та інші.

Досить ґрунтовно феномен ідеалу представлений в різноманітних дослідженнях радянської доби. Онтологічна, гносеологічна, аксіологічна суть поняття ідеалу розглядається в працях Л.М. Архангельського, В.В. Борзих, П.Д. Горського, В. Давидовича, Я. Дригал, Д.І. Дубровського, А.П. Желобова, Н.І. Жукова, Е.В. Ільєнкова, А.К. Кадирова, І.В. Климента, В.А. Козіна, В.П. Крутоуса, О.В. Ларина, О.С. Митропольського, В.М. Муріана, П.І. Новгородцева, В.О. Овчаренка, Ю.В. Осічнюка, В.Л. Павлова, В.П. Павлова, А.Г. Плієва, О.М. Рахімова, О.А. Скідіна, С.Л. Смагіна, Л.А. Соловей, А.Г. Спіркина, Е.Б. Столбун, Л.Н. Столовича, В.Г. Татарінцева, С.В. Туманова, О. Целікової, Д.С. Черкащина, К.А. Шварцмана, В. Шердакова, В.Ю. Шпака, К.П. Шудрі, Р.П. Шульги, В.І. Яценка та інших.

Чималий внесок у розробку проблеми ідеалу зробили видатні українські громадсько-політичні, культурні діячі минулого: І. Вишенський, Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, М. Грушевський та інші. Серед нинішніх авторів проблема ідеалу розробляється в дослідженнях Т.О. Білан, С.В. Гетьмана, Г.П. Дашутіна, О.З. Кендус, М. Козія, О.Ф. Коновця, В.О. Корнієнка, М.І. Кухти, Г.Д. Левина, В.А. Лекторського, М.Є. Максюти, О. Омельчука, Н.І. Опанасенко, Е.А. Панасенко, О. Смолінської, С.О. Творун, У.В. Хамар.

Суттєвий вплив на формування як загальнотеоретичної основи, так і конкретної концепції дисертаційної роботи мали фундаментальні дослідження та розробки Е. Дюркгайма, М. Еліаде, Р. Каюа, Б. Малиновського, Е.Б. Тейлора, Дж. Фрезера, З. Фрейда. Серед вітчизняних дослідників та збирачів української минувшини виділяємо праці Хв. Вовка, О. Воропая, В. Гнатюка, митрополита Іларіона, І. Нечуй-Левицького, О. Потебні, К. Сосенка, П. Чубинського та інших, в яких розкриті окремі аспекти ідеалу давніх українців.

Сакральні виміри ідеалу, особливості їх відображення в духовному світогляді давніх українців, вплив на різні аспекти життєдіяльності архаїчних народів знаходимо в роботах Е. Мелетинського, В. Токмана, Т. Чайки, В. Шелюто, Х. Янараса та інших.

Обрядово-ритуальна практика як засіб проживання ідеалу в давніх народів, в тому числі й українського, знаходить своє висвітлення у працях Л.А. Абрамяна, В.І. Агарова, А.К. Бабуріна, В.Г. Балушка, М.М. Бахтіна, В.К. Борисенко, В. Бурланчук, Г. Дюмезіля, В. Скуратівського, М. Сумцова, В. Тернера, Люк де Хеша та інших.

Сучасною теоретичною підставою для розробки теми ідеалу в давньоукраїнському суспільстві стали праці таких вітчизняних науковців як М.М. Бровко, А.М. Колодний, М.Є. Максюта, М.Т. Степико, В.Г. Табачковський, В.Ф. Ятченко.

Останнім часом у світ виходять ґрунтовні філософські, мистецтвознавчі та літературознавчі розвідки, які складають теоретичне поле для комплексного оволодіння проблематикою ідеалу предків сучасних українців. Сюди відносимо дослідження В.Д. Барана, В.Ф. Баранівського, П.П. Кононенка, Т.П. Кононенка, В.С. Крисаченка, В.А. Малахова, С.І. Мостяєва, М.П. Недюхи, І.В. Огородника, В.Л. Павлова, М. Поповича, Л.О. Филипович, Ю. Фігурного. До чинних складників інтегрованого дослідження в системі українознавчих розвідок у межах історичного матеріалу належать праці І.О. Ворончук, В.С. Ідзьо, С.С. Падалки, Н.О. Щербак. В цьому руслі варто відмітити той факт, що зразком модерного розвитку науки, заснованої на новітній методології дослідження, предметом якої є феномен українства у всій повноті його проявів від потреб до ідеалів, постає українознавство.

Проблема ідеалу, його сутність, особливості прояву, умов і засобів реалізації, що була ініційована класиками світової філософії, в наш час збагатилася новими теоретичними підходами і змістовними дослідженнями. Але, незважаючи на наявність праць, які відбивають ті чи інші сторони проблематики ідеалу, дослідники визначають її незавершеність, багатоплановість, складність, багатозначність цього поняття. Сучасний стан досліджень феномену ідеалу дохристиянської доби дозволяє говорити про незначну розробленість даного поняття.

Таким чином, попри об’ємний матеріал українознавчих досліджень, поняття ідеалу в українській міфології дохристиянської доби, як важливий чинник людських устремлінь і бажань, є далеким від структурованості та завершення, що викликає необхідність і доцільність даного дослідження. Особлива доцільність дослідження полягає в тому, що ідеали давнього населення України трансформувавшись у ментальнісні та звичаєві мотивації поведінкових актів, залишаються важливою складовою психології сучасного українця, важливим психологічним елементом розбудови національної української держави, елементом її неповторної самобутності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у контексті наукових досліджень навчально-наукового центру соціально-гуманітарних наук Національного аграрного університету, зокрема була включена в комплекс науково-дослідної роботи кафедри політології та соціології НАУ по темі № 0107U004096 – пр. “Соціологічний моніторинг процесів та тенденцій в аграрній сфері Степу, зони Карпат, Республіки Крим: соціально-духовний, еколого-демографічний аспекти ”. Затверджена проблемною вченою радою природничо-гуманітарного навчально-наукового інституту НАУ від 21. ХІІ. 2006 (протокол № 14).

Об’єктом дослідження є природа і закономірності існування ідеалів населення України дохристиянських часів.

Предметом дослідження є специфіка міфологічного відтворення ідеалу на зразках української духовної творчості дохристиянської доби та елементах дохристиянської обрядовості.

Мета і завдання дисертації. Мета дослідження полягає у виокремленні різновидів та особливостей функціонування ідеалу міфологічної доби на основі зразків української духовної творчості, специфіки його трансформацій під впливом християнської ідеології, витоків та розвитку на різних відтинках історії, місця в сучасній системі цінностей. Для досягнення мети в дисертаційному дослідженні поставлені такі завдання:

- дослідити основні підходи до визначення сутності та основних форм ідеалу, його місця в системі української міфології;

- визначити функції та специфічні риси ідеалу міфологічної доби;

- виявити в українській дохристиянській міфології роль та місце архетипу в процесі вибудови ідеалів;

- проаналізуватити механізм впливу природно-кліматичних перемін, суспільної організації на формування ідеалу в давньоукраїнському соціумі;

- з’ясуватити місце язичницької календарної обрядовості в осягненні ідеалів давнього населення України;

- виявити онтологічні та екзистенційні підоснови формування та розвитку ідеалу в світогляді предків українців дохристиянської доби;

- простежити особливості розвитку та проживання ідеалу в духовності українців через аналіз продуктів духовної творчості давнього населення України;

- прослідкувати різновиди та трансформації ідеалу в давньоукраїнському соціумі під дією соціально-економічних чинників, християнської ідеології.

Теоретико-методологічна основа дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні сучасних українознавчих, філософських, естетичних, соціологічних, культурологічних, мистецтвознавчих, історичних та фольклорознавчих концепцій міфопоетики, наступних методів її дослідження: аналітичного – для вивчення джерельної бази літератури; генетичного – для системного дослідження феномену розвитку та розуміння категорії ідеалу; компаративного – при зіставленні конкретних феноменів різних етнонаціональних культур; функціонально-соціологічного – при з’ясуванні ролі ідеалу в традиційному суспільстві та ідеалів у сучасній культурі, а також історико-порівняльного методу для діахронічного аналізу проблеми. У роботі використано загальнонаукові принципи систематизації досліджуваної проблеми: принцип об’єктивності та принцип історизму, комплексне поєднання історичного та логічного. Обрані методи та принципи надали можливість обґрунтувати основні завдання та запропонувати певну концепцію щодо напрямків їхнього вирішення.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на основі аналізу відомих матеріалів з українознавства, етнографії, фольклору, етнології, лінгвістики робиться одна з перших спроб комплексного дослідження процесу становлення феномену ідеалу в давньоукраїнському суспільстві, прослідковується його безпосереднє втілення через системну низку обрядів та ритуалів. Здійснено системний аналіз онтології релігійно-філософської категорії “ідеал”, що дозволило змоделювати адекватну гносеологічну інтерпретацію сутності, структури, функції цього поняття та визначити його реальне місце в житті людини, соціуму.

Автором обґрунтовано ряд теоретичних положень, які мають наукову новизну і виносяться на захист:

- простір розгортання ідеалу в архаїчному суспільстві відбувається в колективній (родовій) організації людської спільноти, яка внаслідок економічного прогресу та якісних перетворень зумовлених потугами свідомості дала поштовх до подальшого розвитку даної категорії;

- структурним носієм ідеалів в давньоукраїнській міфології були міф, обряд, ритуал, табу. Ідеал був і залишається обов’язковим компонентом їх буттєвости;

- архетипічна будова уявлень про світ та людину складає онтологічну основу ідеалу в давньоукраїнському суспільстві;

- принцип повторюваності постає онтологічним чинником та світоглядно-психологічною настановою при вибудові ідеалів в системі міфологічної свідомості предків сучасних українців;

- відчуття конечності власного буття – продуктивне екзистенційне підґрунтя розробки та переживання ідеалу в системі міфологічної свідомості предків українців;

- у спробах людини чи колективу вступити в контакт з “священним” спостерігається прилучення до ідеалів у доісторичних народів;

- матеріальний світ, засоби виробництва в уявленнях предків сучасних українців постають ідеальними духовними сутностями людського буття;

- зреалізація ідеалу відбувається внаслідок календарних чи спорадичних обрядово-ритуальних дій з фіксацією останніх в міфологічних уявленнях;

- ідеали язичницької доби суттєво не змінилися під впливом християнської ідеології, а еволюціонували до своєрідних форм, які поєднали язичницьку основу з християнською надбудовою.

Теоретичне значення дисертації полягає у виокремленні феномену ідеалу в самостійний об’єкт українознавчого аналізу, спробі осмислення його сутності та світоглядної природи в конкретному дохристиянському соціумі. Положення та висновки дисертації є певним внеском у науковий аналіз проблем української дохристиянської міфології.

Практичне значення роботи. Матеріал дисертації може бути використаний у процесі викладання вузівських курсів українознавства, релігієзнавства, культурології, філософії, при читанні спецкурсів з дохристиянських вірувань та інших гуманітарних і суспільних дисциплін. Висновки і результати дослідження можуть стати корисними при обговоренні проблем відродження духовності і моралі, пошуку нових ціннісних засад розбудови демократичної, правової держави. Висновки роботи можуть бути враховані при написанні підручників, посібників та навчально-методичних розробок з даної тематики. Окремі положення дисертації можуть послужити необхідним мінімумом для подальшого дослідження язичництва в Україні, філософських основ релігійного світогляду і ментальності українців та інших проблем, що виявилися незаслужено забутими.

Апробація результатів дисертації: Основні теоретичні положення дисертації, окремі її ідеї, були представлені та обговорені в ході виступів на засіданнях кафедри політології та соціології НАУ та щорічних міжнародних науково-практичних конференціях студентів та аспірантів: “Молодь, освіта, наука і національна самосвідомість” (м. Київ, 25-27 квітня 2006 р.), “Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій” (м. Київ, 21-22 грудня 2006 р.), “Дні науки філософського факультету – 2007” (м. Київ, 18-19 квітня 2007 р.), “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 17-18 травня 2007 р.), “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції” (м. Київ, 16-18 травня 2007 р.).

Публікації. Окремі ракурси дослідження, основні положення та висновки знайшли відображення в 9-ти публікаціях автора, з яких 4 – у фахових виданнях, 5 – у матеріалах і тезах конференцій.

Структура дисертації обумовлена логікою дослідження, зумовленою його метою та поставленими завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, що послідовно розв’язують завдання дисертації, висновків та списку літератури. Перший розділ присвячено огляду наукової літератури з питань ідеалу від найдавніших часів до сьогодення. В другому розділі досліджується еволюція, структура, види ідеалу в предків сучасних українців (на зразках народної творчості). Третій розділ присвячено трансформації категорії ідеалу під впливом християнської релігії та її зреалізація через обрядово-ритуальні дії. У висновках підбито результати проведеного дослідження. Загальний обсяг дисертації – 199 сторінок. Основний текст дисертаційного дослідження викладено на 181 сторінці. Список використаних джерел включає 260 найменувань, з яких 8 – іншомовні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження, висвітлено його об’єкт, предмет, мету, проаналізовано стан розробки проблеми, визначено методологічні принципи аналізу, завдання, розкрито наукову новизну дисертації, її теоретичне та практичне значення. Сформульовані основні положення, що виносяться на захист, наведено дані про публікації й апробацію наукових досліджень.

У першому розділі – «Ідеал в ціннісній ієрархії особистості, етносу, суспільства», який складається з трьох підрозділів, розглядаються філософські, культурологічні, релігійно-світоглядні концепції інтерпретації ідеалу з найдавніших часів до сьогодення.

У підрозділі 1.1. «Феномен ідеалу в системі релігійно-філософських концепцій» здійснено історичну ретроспективу ідеалу, як об’єктивно існуючої системи.

Феномен ідеалу постає невід’ємним елементом духовності людини, її суб’єктивності, життєвої програми. В ньому сконденсовані уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець визначає спосіб і характер діяльності людини або соціальної групи. Реальним початком функціонування ідеалів, як своєрідних регуляторів поведінки і діяльності людини вважаємо первісне суспільство. Вдаватися в цей історичний період до ідеалізації людей змушував факт болючої невідповідності між бажаним, належним і реальністю, дійсністю. Людина рефлексує з цього приводу, намагаючись у будь-який спосіб цей конфлікт перебороти. Для цього вона створює мислену реальність, в якій ці суперечності зняті. Це – ідеал.

Спроби теоретичного осмислення ідеалу спостерігаємо вже в добу античності. Представники античної науки виробили власні концепції досконалого, важливе місце в яких займає політичний ідеал. Осягнення ідеалу в період Середньовіччя було витіснено із земного життя і віддавалося на вирок вищій субстанції – Богу. План реалізації ідеалу в земному житті визрів в роботах мислителів Просвітництва. Новий і новітній час в західній науці висунув нові ідеї: від пропозиції відмови від ідеалу (Ніцше), до визнання його однією з найвищих психічних властивостей, яка здатна сприяти розвитку людини (психоаналіз), від екзистенції свободи (К. Ясперс) до гармонійно розвиненої особистості (Ф. Фейєрбах), від пізнання (позитивізм) до суспільного втілення (К. Маркс, Ф. Енгельс).

Підрозділ 1.2. «Історико-філософський аналіз уявлень про ідеал в українських та радянських дослідників» присвячений розгляду феномену ідеалу у дослідженнях українських і радянських науковців, представників культурної, громадсько-політичної еліти.

Вибудова ідеалу в українській традиції багато в чому йшла в руслі західних орієнтирів та соціально-політичної кон’юнктури. В умовах боротьби з католицизмом на перший план висуваються ідеали православ’я (І. Вишенський), а звернення до внутрішнього світу людини, яке постулювала доба Відродження, на Україні оформилось як “філософія серця” (Г.Сковорода). На національно-патріотичних позиціях вибудовували ідеали Т.Шевченко, І. Франко, М.Грушевський та інші. Осмислення ідеалу та ідеального із завзятою наполегливістю досліджувалося в радянську добу. Накопичений матеріал став вагомим доробком наукового пізнання, який, разом з тим, не позбавлений суттєвих недоліків, адже ґрунтувався виключно на марксистсько-ленінській методології. Серед вагомих розробок радянських вчених можна виділити теорії, в яких розкриті суб’єкт-об’єктні відображення в ідеалі, ієрархія та різновиди ідеалів в людському соціумі. З отриманням незалежності у 1991 році для молодої української держави нагально постала потреба опори на власні ідеали, які відповідають вимогам часу та зберігають вірність національним традиціям. Тому феномен ідеалу донині постає важливою складовою досліджень, як категорія, що вкрай необхідна для існування всієї української нації.

У підрозділі 1.3. «Особливості функціонування ідеалу в архаїчних суспільствах» окреслено специфіку творення та критерії вибудови ідеалів в архаїчному суспільстві і давньоукраїнському соціумі зокрема. Ідеал є важливою складовою міфологічного сюжету, в якому підтримує складну структуру міфологічної моделі всесвіту і є настільки правдивим для соціуму, наскільки на нього очікують. Для давнього українця ідеал постає одним з елементів боротьби за виживаня, досягнення цілей в суспільному житті та в екзистенційних прагненнях. Ідеал людини „вмонтований” в структуру, яка включає, об’єднує несвідомі та свідомі компоненти людської психіки. У дослідженні репрезентується процес формування ідеалів людини на основі концепцій К.Г. Юнга (архетип), З. Фрейда (лібідо), С. Грофа (паттерни). Вже на ранніх етапах існування людства ідеал виконує значну кількість функцій, диференціюється і може відбивати різні аспекти життя давніх народів: побут, характер діяльності, суспільну організацію, метафізичні уявлення та інше.

У другому розділі «Різновиди та формовияв уявлень про ідеал в давньоукраїнській міфології», який складається з шести підрозділів, аналізується специфіка функціонування ідеалу в давньоукраїнському суспільстві на зразках духовної творчості дохристиянської доби.

У підрозділі 2.1. «Колективність як простір розгортання ідеалу в дохристиянській цивілізації предків сучасних українців» відстоюється думка, що колективна організація є взірцевою природною моделлю існування людини, як біологічного виду, і як суспільної істоти. Ідеал, який закодований в цій конституції людського буття, має синкретичний характер. Самі уявлення про ідеал є колективно обумовлені, являють собою плід величезної співпраці індивідів. Щоб їх створити безліч різних інтелектів поєднали, переплели, скомбінували свої ідеї, почуття, потреби, довжелезні низки поколінь акумулювали в них свій досвід та знання. Колектив ствердив у них дієвість, реальність, адже зосередив в ідеалах інтелект, волю, почуттєвість вельми особливі, значно багатші й складніші, аніж духовність індивідуума. Спільнота підштовхувала індивідуума до відчуття потреби піднятися над світом досвіду, пропонуючи водночас засоби осягнення якогось іншого світу.

У підрозділі 2.2. «Повторюваність – структурна складова ідеалу в календарній обрядовості українців» розкривається один з механізмів вибудови ідеалів давнього населення України. Проживаючи будь-які життєрадісні події, людина прагне їх нового відтворення у майбутньому. Звідси потуги людини упорядкувати, інтенсифікувати перебіг бажаних процесів. На фоні постійних змін фаз місяця, періодичних коливань температур, переміни пір року, а з ними й характеру землеробсько-скотарських та мисливсько-рибальських занять закладається принцип повторюваності, як постійна і органічна складова ідеалу. Повторення сприймається й осмислюється як засіб збереження встановленого світопорядку, постійного космогонічного акту, що твориться. Повторюваність опирається на суттєве, змістовне, а отже включає в себе всі чинники, які потрібні для вибудови досконалих зразків людського буття, знаходить своє підкріплення в різних видах діяльності, практичній необхідності. Ігнорування принципу повторюваності може прирівнюватися до ігнорування процесів розвитку навколишнього світу, а з огляду на важливість впливу циклічних ритмів природи на умови виживання первісних колективів, це може бути ототожнене з нехтуванням життєво необхідних процесів. Повторюваність - категорія безперервно функціонуюча, внаслідок чого постійно вписується в структуру людської психіки і через елементи креативності знаходить своє втілення в фольклорі, традиціях, звичаях, обрядах, які збереглись у вигляді обрядових пісень, календарних обрядодій.

У підрозділі 2.3. «Ідеал безсмертя особи в структурі міфологічного світосприйняття» розглянуто проблему осягнення ідеалу безсмертя людини в духовній традиції предків сучасних українців. Осягнення ідеї вічного життя людська істота втілила в ідеалі безсмертя. На нашу думку, дослідження проблеми скінченності життя і осягнення ідеалу безсмертя доісторичних народів може розглядатися у наступних позиціях:

- відповідно до природних біоритмів (зміна пір року чи сезонні переміни природи);

- в процесі розвитку та функціонування тієї соціальної організації, в якій знаходиться людина;

- шляхом аналізу тих продуктів духовної творчості, які безпосередньо демонструють прагнення людини подолати, оминути процеси, пов’язані із припиненням її земного життя.

Язичник вірив у життя після смерті не як у райське блаженство або судилище, яке спостерігається в християнській традиції, а як невід’ємний процес вдосконалення та відродження. Спостерігаючи за природою, він сприймав плин життя не в часовому континуумі, а як циклічну зміну фаз: після зимової сплячки-смерті навесні все знову оживає, влітку буйно розквітає, а восени готується до нового життєвого циклу. Яскравим прикладом подолання уявлень про смерть є обряди переходу та містерії ініціації в первісному суспільстві. Ідея перемоги над смертю в українських казках проглядається через акт преображення (перевтілення персонажу в інші істоти протягом його індивідуального життя).

У підрозділі 2.4. «Феномен священного в контексті ідеального середовища для існування людського соціуму архаїчної доби» аналізується категорія «священне», яка обумовлює ідеали давнього населення України. Людина архаїчної доби пізнає світ шляхом безпосереднього сприйняття. Для вступу в контакт з певним об’єктом вона мусила бути впевнена в тому, що об’єкт зможе сприйняти людину, тобто він має бути живим, дієвим, формотворчим. В даному випадку важливе місце належить категорії „священне”, дія якої активно проглядається в усіх пластах міфологічної свідомості. Звернення до священного передбачає способи активізації тієї частини вищої сили, яка благотворно сприятиме людині в життєвих потребах і тим самим нейтралізує руйнівну, темну, злу енергію сакрального. Від дня народження й до кінця своїх днів людина живе тим, що час від часу прилучається до священного, живе в ньому, будує з ним взаємостосунки. Незважаючи на те, що від часу первісної доби людство розвивалося й цивілізувалося упродовж багатох тисячоліть, воно все одно опікується сакральною сутністю в житті нинішньому, остання залишається вагомим чинником його духовності.

Підрозділ 2.5. «Знаряддя праці як ідеальні засоби божественних дарунків в господарській діяльності давнього населення України» обґрунтовує думку, що поява перших знарядь праці, продуктів землеробства та життєдіяльності у давніх українців зумовлена божим даром для людини з огляду на уявлення про опікунське, батьківське ставлення вищих істот (богів) до людини. Сама ж праця подається в міфологічних текстах як сакральне явище, бо її здійснював Бог (божество) та його помічники, а від них навчилися й люди. Практичне володіння вказаними вище знаннями, уміннями, навичками, їх застосування змінює виміри людського буття, а передані дари постають живими сутностями, виявом зв’язку з божеством, символом вищої благодаті стосовно людей. На Святвечір українці вносили до хати вироби із заліза. Доторкування до них під час святкових містерій мало “заряджати” її учасників благотворною енергією, прилучити до божественного, сакрального. У цей момент час зорієнтований на минуле, а знаряддя праці уособлюють в собі частину пам’ятного минулого. Вони створюють образ давньої епохи, наближають до божества, первісних знань, асоціюються з часами предків. Освоєння перших знарядь праці, згідно з уявленнями давніх українців, було пов’язане з благодатним ставленням богів до людини, втілює відчуття єднання останньої з оточуючим світом та Абсолютом, продукує відчуття включеності в єдине ціле природного життєвого потоку, яке визначило подальшу особливість землеробського світосприйняття українців.

Підрозділ 2.6. «Сімейний ідеал українців за текстами календарної обрядовості» характеризує ідеали великої патріархальної української родини на основі колядок і щедрівок. В їх текстах віднаходимо архетипи Місяця, Сонця, Зорі, які постають духовними еквівалентами української родини, несуть карб специфіки світосприйняття і світобачення давньоукраїнського етносу. Архетипічні образи сприймаються як образи могутніх захисників, порадників і навчителів родини, через які вона дістала могутню базу для самоствердження у світі.

Переважна більшість обрядових пісень стосується життя та діяльності родини, як основної суспільної та господарської одиниці. В давньоукраїнському соціумі індивід будує соціальні відносини за моделями своїх стосунків з батьками, братом і сестрою. Сім’я являє собою майстерню культурного розвитку і трансмісії традицій. Загалом можна вивести своєрідну ідеал-формулу давньої української родини: всі члени сім’ї при міцному здоров’ї, земля осипає багатим врожаєм, а худоба приплодом, діти радують батьків працею і своїм щасливим шлюбом.

У підрозділі 2.7. «Міфологічні орієнтири морального ідеалу в духовній творчості українського етносу дохристиянської доби» осмислені зразки моральної поведінки наших далеких предків. Кожен людський вчинок дістає свій моральний вимір завдяки здатності людини усвідомлювати його внутрішню проблематику, співвідносити із власним уявленням про певний ідеал. Варто зазначити, що моральні знання в українській дохристиянській міфології значною мірою сконцентровані в українських казках, які в доступній формі вводять людину у світ буденних житейських стосунків. Формування моральної свідомості може відбуватись через цілу низку явищ духовного світу людини. В давньоукраїнській міфології доцільно розкривати це формування через такі символічні стани-явища як жертвопринесення, честь, анамнез, хоча це й не вичерпний перелік феноменів цього роду. Вдивляючись у сюжети казок, можна побачити, що боротьбу із злою істотою перемагає той, хто чинить відповідно до норм людяності, а сама доброчинна справа немов нейтралізує небезпечну сакральну силу, задобрює її чи взагалі надає героєві сили і впевненості у своїх діях.

У третьому розділі «Специфіка експлікації ідеалу в обрядах давнього населення України та особливості його трансформації внаслідок зміни світоглядних позицій», який складається з двох підрозділів, розглядається обрядово-ритуальні виміри ідеалу та його переосмислення в свідомості українців під дією християнського віровчення.

У підрозділі 3.1. «Язичницькі календарні обряди як механізм проживання ідеалу в духовній творчості дохристиянської доби» студіюється обрядово-ритуальна практика як дієвий засіб реалізації ідеалу давніх українців. Здійснюючи той чи інший магічний обряд, особа чи колектив демонструють шляхи досягнення того досконалого стану, який забезпечить повною мірою їх практичні та духовні потреби, зніме стан повсякденної напруги, зумовлених сірою буденністю, станами занепокоєння, щоденними турботами. В обрядах віднаходимо ідеал бажаної перспективи, способи його реалізації чи досягнення, які виявляють приклади екзистенційних прагнень людини на різних стадіях її становлення. Вони є живильним джерелом націленої дії до досконалого на особистому, побутово-сімейному рівні, а також у межах колективу, роду і навіть етносу чи держави. Магічний обряд – раціонально впорядкована, завершена, досконала система впливу, спрямована на досягнення бажаних перемін відповідно до визначеного наперед ідеалу. Ця система дозволяє людині через обряд вийти у простір трансцендентного і таким чином зреалізуватися самому чи своїм ідеалам.

Підрозділ 3.2. «Трансформація язичницьких ідеалів під впливом християнської ідеології» аналізує динаміку перемін ідеалів в давньоукраїнському соціумі при переході від язичництва до християнства. Вплив язичницьких ідеалів та поведінкових форм на життя кожного українця очевидний, вони значною мірою визначають стиль нинішніх стереотипів поведінки, побутують серед населення, передаючись із покоління в покоління. Трансформаційні процеси в ідеалах язичництва, під тиском християнської віри, протікали в руслі злиття, симбіотичного обміну складових елементів, які призвели до утворення нових форм відповідно до зміненої соціально-політичної коньюнктури. Язичницькі ідеали, норми, цінності постають кріз призму християнського вчення, або з його сюжетами-вкрапленнями. Так в обрядодіях з водінням Кози елемент різдвяної зірки постав із новим змістом (символ-звістка народження Бога), куди додалися сюжети із життя Христа. Загалом можна відмітити дві моделі вибудови нових ідеалів в період поширення християнського вчення:

1) в ідеалах зберігається та глибинна структура, яка склалася в попередній період, але вона піддається істотній трансформації при збереженні всіх основних старих культурних контурів;

2) змінюється - досить часто насильницьким способом - глибинна структура ідеалів. Але ці зміни так чи інакше відчувають залежність від вже існуючих ідеалів, оскільки вибудовуються як противага старому або його повна протилежність.

У висновках дисертації сформульовані основні підсумки дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи.

Розгорнуті висновки дисертаційної роботи містяться у наступних положеннях:

Вибудовуючи певні ідеали, людина з одного боку спирається на онто- та філогенетичну історичну пам’ять, а з іншого вона продовжує в майбутнє цю пам’ять і вибудовує на ній своєрідне коло конотацій, які особливим чином впливають на кожен ментальний акт.

З ідеалами пов’язані і перші кроки вивільнення людської спільноти з тваринного середовища, і функціонування власного суспільного організму, мобілізації пізнавального потенціалу різних епох, становлення пізнавальних парадигм і стилів мислення.

Ідеал постає як вираз акумулятивного досвіду розвитку матеріальної та духовної культури наших далеких предків, парадигмою для ведення господарства, родової й сімейної організації, екзистенційних переживань, продуктом природнокліматичних особливостей території України, своєрідних історичних нашарувань.

Духовна творчість українців дохристиянської доби дає підстави стверджувати, що ідеал тодішнього соціуму органічно входить в структуру архетипічного образу і через індивідуально-колективний досвід виявляється як в свідомих, так і несвідомих компонентах людської психіки.

Надзвичайну значимість в давньоукраїнському соціумі виказує категорія повторюваності. Позитивний досвід утримувався через механізм традицій та періодичних повторів і трактувався як найвище благо для спільноти – її ідеал.

Предки сучасних українців практикували осягнення ідеалу безсмертя в контексті природних перемін, суспільних взаємовідносин, контактів з вищими істотами.

В українських обрядових піснях земна сім’я, як відображення сім’ї божественної, постає основою для ідеалів людини та оточуючої її групи, а сама стійкість її ідеалів – запорука стабільності, гармонії та достатку всього суспільного організму.

Моральні ідеали в давньоукраїнській міфології постають важливим екзистенційним компонентом виживання людини як біологічного виду. Наші далекі предки виробили власний, оригінальний і неповторний досвід людського співіснування, втілення в повсякденне життя стандартів добра, справедливості, взаємодопомоги, співчуття, любові, всього того, без чого неможливе існування нинішнього цивілізованого суспільства.

Обрядово-ритуальна практика архаїчних народів виступає засобом наближення людини до ідеалу чи його зреалізації. Обрядова практика давніх українців у всій своїй повноті спрямована на вирішення нагальних запитів у всіх сферах життєдіяльності і виходу до царини ідеалів. Всі види ідеалу давнього населення України включають у себе метафізичний вимір.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1) Литовченко В.П. Безсмертя як різновид метафізичних ідеалів в календарній обрядовості українців // Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій: Зб. матеріалів Міжнарод. наук. – прак. конф., Київ, 21-22 грудня 2006 р. – К.: ДАКККіМ, 2007. – Ч. 1. – С. 212–214;

2) Литовченко В.П. Давньоукраїнські міфологічні ідеали в системі сучасного світосприйняття та світорозуміння // Дні науки філософського факультету – 2007: Міжнарод. наук. конф. (18–19 квітня 2007 р.): Матеріали доповідей та виступів. – К.: Видавничо – поліграфічний центр “Київський університет”, 2007. – Ч. ІІ. – С. 93–95;

3) Литовченко В.П. Знаряддя праці як ідеальні засоби божественних дарунків в господарській діяльності давніх українців // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Зб. наук. праць, випуск – 17 / Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – Видавничий центр КНЛУ, 2006. – С. 254-261;

4) Литовченко В.П. Національний ідеал у процесах інтеграції України в європейські структури // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Тези доп. ІV Міжнар. наук. – практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 17-18 трав. 2007 р. / За ред. В.Й. Лажніка і С.В. Федонюка. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – С. 552–554;

5) Литовченко В.П. Повторюваність як елемент ідеалу в українській дохристиянській міфології // Молодь, освіта, наука і національна самосвідомість: Зб. матеріалів ІХ Всеукр. наук. – прак. конф., Київ, 25–27 квітня 2006 р.; У 5 - ти т. – К.: Вид-во Європ. ун-ту. - Т. 1. – С. 245-248;

6) Литовченко В.П. Про структурні елементи сімейного ідеалу людини міфологічної доби // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Зб. наук. праць, випуск – 19 / Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – Видавничий центр КНЛУ, 2007. – С. 181-191;

7) Литовченко В.П. Структурні особливості ідеалу в архаїчних суспільствах // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 54. – К.: Український центр духовної культури, 2006. – С. 159-169;

8) Литовченко В.П. Трансформація давньоукраїнського язичницького ідеалу безсмертя під впливом християнської ідеології // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції: Зб. матеріалів Х Всеукр. наук. –практ. конф., Київ, 16–18 травня, 2007 р.; У 6-ти т. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2007. – Т. 3. – С. 229–231;

9) Литовченко В.П. Феномен священного як ідеального середовища для існування людського соціуму архаїчної доби // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Зб. наук. праць, випуск – 18 / Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – Видавничий центр КНЛУ, 2006. – С. 87–93.

АНОТАЦІЯ

Литовченко В.П. Проблема ідеалу в українській дохристиянській міфології. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.12 – українознавство (філософські науки). – Науково-дослідний інститут українознавства МОН України, Київ, 2008.

У дисертації здійснено теоретичне осмислення феномену ідеалу через вивчення продуктів духовної творчості населення України дохристиянської доби. Виявлено та проаналізовано простір розгортання ідеалу як цілісної системи в бутті окремої особистості, колективу, сім’ї. В роботі визначені функції та специфічні риси ідеалу в давньоукраїнському суспільстві. З’ясовано та проаналізовано підходи до ідеалу, його осмислення в історико-філософській думці. Крізь призму світоглядної системи давнього населення України розглянуто різновиди та формовияв уявлень про ідеал наших далеких предків, з’ясовано наявність в ньому об’єктивного і суб’єктивного, свідомого і несвідомого змістів.

У процесі дослідження показано, що ідеал посідав одне з головних місць у формуванні цілісної особистості, предків сучасних українців, їх матеріальної та духовної культури. Ідеали населення України дохристиянської доби зазнали переосмислення з позицій християнської релігії, але при цьому зберегли власну автентичну основу.

Ключові слова: ідеал, архетип, українська міфологія, священне, ініціація, обряд, патріархальна сім’я, родовий колектив.

АННОТАЦИЯ

Литовченко В.П. Проблема идеала в украинской дохристианской мифологии. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.12 – украиноведение (философские науки). – Научно-исследовательский институт украиноведения МОН Украины, Киев, 2008.

В диссертационной работе осуществлено теоретическое осмысление феномена идеала с помощью анализа продуктов духовного творчества населения Украины дохристианского периода. Автор считает, что реальным началом функционирования идеалов, как регуляторов поведения и деятельности человека, есть первобытное общество. Обнаружено и проанализировано пространство развертывания идеала как целостной системы в бытии отдельной личности, коллектива, семьи. В процессе исследования показано, что они всегда находятся под воздействием идеала. В