МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАЗАРЧУК ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 65.012.32:658.15:621

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

ВИТРАТАМИ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління

підприємствами (машинобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Хмельницький – 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Нижник Віктор Михайлович,

Хмельницький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

проректор з фінансово-економічної

діяльності

Офіційні опоненти | доктор економічних наук, професор

Бельтюков Євген Афанасійович,

Одеський національний політехнічний

університет Міністерства освіти і науки

України, завідувач кафедри економіки

підприємств

кандидат економічних наук, доцент

Лук’янова Валентина В’ячеславівна

Хмельницький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри економіки підприємств

і підприємництва

Захист відбудеться 15 травня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, 3-й корпус, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 110.

Автореферат розісланий 10 квітня 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Скринник Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Практика господарювання на українських промислових підприємствах вказує на те, що витрати на сьогодні є суто об’єктом обліку, тоді як ринкові умови вимагають обов’язкового розгляду їх як об’єкта управління. Оптимізація рівня виробничих витрат повинна розглядатись як основа успішного функціонування підприємства, що здатна забезпечити: по-перше, необхідний рівень рентабельності та прибутковості виробництва, по-друге, високу конкурентоспро-можність продукції, що виробляється.

Особливої актуальності сьогодні набувають питання управління непрямими витратами. Аналіз тенденцій розвитку машинобудівних підприємств дає підставу стверджувати, що їх роль буде зростати і в подальшому у зв’язку з підвищенням науково-технічного рівня виробництва, ускладненням технологічних процесів та зростанням витрат на їх обслуговування. Реалізація нових підходів до управління у цьому контексті найбільш ефективна через механізм інтеграції, який дозволить чітко визначити внесок кожного структурного підрозділу у досягнення найбільш раціонального співвідношення, з точки зору підприємства, критеріїв функціонування.

Теоретичні та методологічні аспекти формування витрат та управління ними знайшли своє відображення у роботах І.А. Басманова, П.С. Безруких, Є.А. Бельтюкова, М.А. Вахрушиної, М.П. Войнаренка, В.М. Гальпєріна, С.Ф. Голова, Т.П. Карпової, Г.В. Козаченко, Е.П. Козлової, В.В. Лук’янової, А.Ш. Маргуліса, В.М. Нижника, П.П. Новіченка, О.О. Орлова, В.Ф. Палія, Є.Г. Рясних, Я.В. Соколова, С.А. Стукова, В.І. Ткача, М.В. Ткача, Ю.С. Цал-Цалко, М.Г. Чумаченка, А.Д. Шеремета та ін. Серед найбільш фундаментальних зарубіжних досліджень з цієї проблеми слід відзначити праці А. Алчіана, К. Друрі, В. Говіндараджана, Р. Манна, Е. Майєра, Дж. Сігела, Дж. Фостера, Ч. Хорнгрена, Дж. Шанка, Дж. Шима.

Аналітичний огляд великого масиву літературних джерел показав, що майже всі роботи орієнтовані на традиційний підхід до обліку, планування і контролю витрат, який за сучасних умов постійного зростання питомої ваги непрямих витрат не достатньо ефективно дозволяє управляти витратами. На сьогодні залишаються не до кінця вирішеними питання структурування витрат, аналізу існуючої системи управління як об’єкта формування витрат, обґрунтованого формування і розподілу непрямих витрат та інші проблеми, що стосуються організаційних, економічних, облікових і технологічних аспектів. Актуальність дослідження визначається необхідністю вирішення комплексних проблем, пов’язаних із удосконаленням системи управління витратами на машинобудівних підприємствах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету на 2004–2006 роки за темами: “Дослідження стану виробничого, соціального, економічного та рекреаційного потенціалів м. Хмельницького” (номер державної реєстрації ДР0105U000726), “Стратегія розвитку м. Хмельницького на 2006–2015 роки та механізм її реалізації” (номер державної реєстрації ДР0105U007229). Участь здобувача полягає у проведенні аналізу динаміки й оцінці деформації структури витрат промислових підприємств м. Хмельницького та розробці методичного підходу щодо оптимізації їх рівня з метою підвищення виробничого та економічного потенціалу підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних, організаційно-методичних і практичних основ удосконалення системи управління витратами на машинобудівних підприємствах, адекватних сучасним тенденціям розвитку виробництва.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано і поставлено наступні завдання:– 

систематизувати та узагальнити теоретичні основи формування і управління витратами за сучасних умов господарювання;– 

дослідити існуючі вітчизняні і зарубіжні підходи до класифікації витрат та здійснити їх порівняльну характеристику;– 

визначити сучасні тенденції у практиці управління витратами на машино-будівних підприємствах та провести структуризацію загальних проблем у цьому питанні;– 

провести критичний огляд та оцінку сучасних методів формування й розподілу витрат виробництва;– 

проаналізувати структуру та динаміку витрат на виробництво продукції машинобудівних підприємств з метою визначення пріоритетних напрямів управління витратами;– 

провести моніторинг виробничих систем та розробити методичні підходи до аналізу існуючих систем управління як основного об’єкта формування витрат з метою їх оптимізації;– 

визначити критерії формування і розподілу непрямих витрат та розробити відповідні методичні підходи, які дадуть можливість здійснювати оперативний контроль, аналіз та визначати резерви зниження цих витрат;– 

здійснити практичну апробацію запропонованих методичних підходів з метою оцінки їх ефективності.

Об’єктом дослідження є процеси формування, розподілу та управління витратами промислових підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та організаційно-прикладні підходи до удосконалення системи управління витратами машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань управління витратами, законодавчі та нормативні акти і положення щодо обліку, планування, аналізу і контролю витрат на промислових підприємствах. Дослідження проводились з використанням наступних методів: діалектичного пізнання, порівняння, аналізу, синтезу, теоретичного узагальнення – для вивчення економічних явищ та дослідження теоретичних основ формування і управління витратами; системного підходу, групування, абстрактно-логічного методу – для дослідження методів формування та розподілу витрат, формулювання висновків; економіко-статистичного, системного і порівняльного аналізу – для аналізу техніко-економічних показників діяльності підприємств, структури і динаміки витрат; економіко-математичного моделювання, гармонічного аналізу, формалізації – для розробки моделей оптимізації систем управління, моделей формування і розподілу непрямих витрат; графіч-ного – для наочного представлення матеріалів і результатів дослідження.

Інформаційною базою дослідження були офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Хмельницькій області, матеріали фінансової звітності промислових підприємств, монографічна, періодична вітчизняна та зарубіжна наукова література.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні і розробці організаційно-економічних напрямів удосконалення системи управління витратами промислового (машинобудівного) підприємства.

У ході дослідження отримано наступні теоретичні і практичні результати, що визначають наукову новизну і є предметом захисту:

вперше:– 

розроблено оригінальний підхід до аналізу існуючої системи управління як об’єкта формування витрат, який дозволяє максимально оптимізувати організаційну структуру підприємства з метою усунення надлишкових витрат та визначити внесок окремих елементів управління у загальну величину здійснених витрат;– 

розроблено методичні підходи до формування, розподілу і управління непрямими витратами за критерієм еквівалентного операційного потоку, який дозволяє практично оцінити об’єктивність формування, доцільність виникнення витрат та визначати резерви їх зниження за суб’єктами управління: підрозділами, видами продукції, виконавцями за допомогою розроблених алгоритму та комп’ютерної програми розрахунку при формуванні і розподілі витрат;

удосконалено:– 

сутнісні ознаки поняття “витрати” шляхом доповнення і розширення класичного наповнення цього терміну з метою його уточнення як об’єкта управління;– 

структуризацію загальних проблем управління витратами на машинобудівних підприємствах, яка дозволяє конкретизувати їх, виділити найсуттєвіші та визначити шляхи їх вирішення;– 

трактування понять “виробничий потік”, “еквівалентний операційний потік”, “система управління”, розмежовано поняття логічної і фізичної системи управління для розробки інструментарію щодо аналізу виробничих систем;

набули подальшого розвитку:– 

теоретико-методичні аспекти класифікації витрат шляхом систематизації і порівняльного аналізу вітчизняних та зарубіжних систем класифікації для визначення відмінностей у напрямах використання інформації про витрати за різними ознаками і встановлення взаємозв’язку між ними;– 

визначення найбільш актуальних завдань, принципів та методів управління витратами для формування і удосконалення системи управління витратами; вимоги, яким повинні відповідати сучасні ефективні методи управління витратами з метою їх використання у практичній діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для оптимізації рівня витрат на машинобудівних підприємствах. Запропоновані підходи до аналізу систем управління, формування та розподілу непрямих витрат реалізовано керівниками і спеціалістами фінансово-економічних служб для підвищення ефективності діяльності машинобудівних підприємств: фірма “РІНО” ВАТ “АК АДВІС” (довідка про впровадження № від 16.06.07 р.), філія МСВК-1 ВАТ “Термопластавтомат” (довідка про впровадження № 34 від 19.09.07 р.), ВАТ “АК АДВІС” (довідка про впровадження № 117 від 26.10.07 р.). Окремі матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економіка та організація виробництва”, “Менеджмент” (довідка № 4 від 11.01.08 р.).

Особистий внесок автора. Наукові результати, представлені в дисертаційній роботі, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення, вис-новки і рекомендації, сформульовані у дисертаційній роботі, доповідались на: V Міжнародній науково-практичній конференції “Мотивація інноваційно-інвес-тиційної діяльності підприємств та ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС” (м. Хмельницький 18–21 травня 2005 року), IV Міжнародній науково-прак-тичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта 30 вересня – 2 жовтня 2005 року), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ 7–21 лютого 2005 року), І Міжнародній науково-практичній конференції “Управління організаційними змінами в контексті економіки знань” (м. Хмельницький 17–19 листопада 2005 року), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті Європейської інтеграції” (м. Луцьк 1–3 червня 2006 року).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи знайшли відображення у 9 публікаціях, з них 8 статей у наукових фахових виданнях та 1 тези доповіді у матеріалах наукової конференції загальним обсягом 2,9 др. арк., з яких 2,8 др. арк. належать особисто авторові.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 200 сторінок. Вона включає 19 таблиць (з них 8 на повних сторінках), 20 рисунків (з них 5 на повних сторінках), 4 додатки на 17 сторінках. Список використаних літературних джерел налічує 184 найменування на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні основи формування та управління витратами на промислових підприємствах” – систематизовано, узагальнено та доповнено теоретичні основи формування витрат та управління ними, досліджено еволюцію сутності витрат, вітчизняні і зарубіжні методичні підходи до класифікації витрат та концептуальні підходи до формування системи управління витратами на промислових підприємствах.

Аналіз різних підходів до визначення категорії “витрати”, довів необхідність розширення класичного наповнення і уточнення сутності цієї дефініції. На підставі цього було дано авторське визначення поняття: витрати – це загальний економічний показник порівняльних варіантів рішень для вибору оптимального поєднання чинників виробництва, що має динамічний характер та відображає сукупний розмір усіх ресурсів, витрачених задля досягнення визначених поточних і стратегічних цілей суб’єкта господарювання протягом певного періоду.

Аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду стосовно класифікації витрат показав, що сьогодні існує два протилежних підходи до структурування витрат: перший – орієнтований на надмірну деталізацію і носить більше теоретичний, ніж практичний характер; другий – базується на групуванні витрат в укрупнені класи, яке дозволяє більш ефективно здійснювати контроль та управління у практичній діяльності підприємств. Типова класифікація, яка зазвичай використовується на вітчизняних підприємствах, не дає змоги отримати інформацію для прийняття рішень, здійснення процесу контролю та регулювання. Класифікація витрат для цілей управління повинна, перш за все, базуватися на ознаках, які дозволяють диференціювати витрати в різних аспектах, з урахуванням напрямів використання інформації. Важливим параметром для вибору класифікації є продукція, що виробляється та визначення витрат, які будуть визначальними для її виготовлення, при цьому слід обмежуватись невеликою кількістю елементів класифікації для її ефективного використання у практичній діяльності.

У процесі дослідження було визначено мету, завдання, принципи і методи, які є структурними складовими системи управління витратами. Діяльність будь-якого підприємства залежить від змін як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі і тим самим зумовлює різноманітність проблем управління витратами. Сьогодні низка цих проблем є спільною для більшості машинобудівних підприємств. З огляду на це нами було розроблено їх узагальнену структуризацію (табл. 1), яка враховує технологічний, економічний, обліковий та організаційний аспекти.

Здійснивши зазначене структурування, слід констатувати той факт, що рівень управління витратами на машинобудівних підприємствах залишається досить низьким. Отже, для підвищення ефективності діяльності та гармонізації виробничих відносин на підприємстві необхідно удосконалити систему формування, розподілу та управління витратами, яка має за мету досягнення та збереження позитивного результату господарської діяльності і буде забезпечувати виконання наступних вимог: інтеграція із загальною системою управління підприємством; комплексний характер формування і прийняття управлінських рішень; високий динамізм управління; орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства.

Таблиця 1

Узагальнена структуризація проблем

управління витратами машинобудівних підприємств

Ознака | Проблеми управління витратами

1. Проблеми, пов’язані з технологією виробництва та використанням виробничих потужностей–  | висока питома вага застарілого та повністю зношеного обладнання;– 

висока капіталомісткість активної частини основних фондів та неповне використання виробничих потужностей;– 

значне ускладнення технології виробництва, яка потребує нових дороговартісних форм організації робіт і їх контролю;– 

необхідність значних одноразових витрат капітального характеру для підвищення рівня технічної оснащеності та відсутність розробленої системи пріоритетів щодо модернізації виробничих потужностей;– 

значна частка витрат визначається конструктивними особливостями продукції, що виробляється, і технологією її виготовлення, відповідно залишається незначна частина витрат, на яку можливо здійснити вплив

2. Економічні проблеми, пов’язані з прогнозуванням, плануванням та аналізом витрат–  | неточність розрахунку вартості ресурсів (через постійну зміну вартості), необхідних для виробництва продукції;– 

великі відхилення при визначенні загального обсягу витрат на виробництво від нормативних значень;– 

не визначаються причини виникнення відхилень фактичних витрат від планових;– 

не визначаються місця виникнення витрат та центри відповідальності за обсяг витрат;– 

не проводиться прогнозування витрат, та відсутній аналіз зовнішнього середовища організації;– 

недосконалість аналізу структури витрат та чинників, що впливають на їх рівень;– 

відсутність аналізу впливу непрямих витрат на фінансові результати та аналізу динаміки витрат;– 

невідповідність методів і інструментів управління завданням управління виробничими витратами

3. Проблеми, пов’язані з обліком витрат та калькулюванням собівартості продукції–  | облікова інформація не забезпечує керівників своєчасною, достовірною, гнучкою та аналітичною інформацією;– 

невідповідність класифікації витрат, що використовується на підприємствах вимогам сьогодення; – 

використання застарілих методів калькулювання повної собівартості; – 

неузгодженість на підприємстві таких функцій управління як планування, облік та аналіз, що унеможливлює встановлення відповідальності за результати прийнятих управлінських рішень;– 

існуюча методологія планування, нормування і обліку витрат не дає системної інформації про винуватців у разі виникнення відхилень за місцями формування витрат;– 

відсутність взаємопов’язаної і цілісної системи облікової інформації про витрати структурних підрозділів і показниках економічної ефективності їх діяльності;– 

відмінність складу витрат як об’єкта податкового та бухгалтерського обліку;– 

недостатність розробленої нормативної бази, що регулює ведення обліку на підприємстві

4. Проблеми, пов’язані з організацією системи управління витратами–  | в організаційній структурі підприємства не виділяється служба, яка є відповідальною за управління витратами;– 

відсутність аналізу існуючої організаційної структури підприємства як об’єкта формування витрат з метою її оптимізації;– 

низький кваліфікаційний рівень працівників бухгалтерії, який є суттєвою перепоною для вирішення питань управління витратами;– 

недостатня оперативність прийняття рішень щодо зміни рівня витрат;– 

відсутність системи морального та матеріального заохочення працівників за зниження витрат;– 

відсутність нормативних документів, які б регламентували прийняття рішень щодо управління витратами;– 

відсутність відповідальних за реалізацію управлінських рішень на тій чи іншій стадії;– 

управління витратами орієнтоване лише на короткостроковий період часу

У другому розділі – “Методологічні та структуроформуючі аспекти управ-ління витратами промислових підприємств” – здійснено аналіз сучасних методів управління витратами та аналіз динаміки і структури витрат машинобудівних підприємств, за результатами якого визначено та обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення системи управління витратами за сучасних умов господарювання.

В економічній літературі методи управління витратами не виділяються в окремі класи, оскільки ідентифікуються з відповідними методами обліку і калькулювання витрат та фінансового управління в цілому. Проведений аналіз довів, що традиційні вітчизняні методи, які сьогодні використовуються на більшості українських підприємств, не повною мірою відповідають вимогам швидкого реагування на зміни ринкового середовища. Зарубіжні методи, які є більш орієнтованими на прийняття управлінських рішень, не можуть бути механічно перенесені на українські підприємства, оскільки не завжди враховують специфіку вітчизняної практики господарювання та досить часто не мають механізму практичної реалізації.

У роботі запропоновано ряд критеріїв, найбільш важливих для оцінки можливості використання різних методів управління за сучасних умов, а саме: простота використання, вартість впровадження і підтримки, універсальність, орієн-тація на прийняття управлінських рішень, точність і об’єктивність калькулювання собівартості продукції, гнучкість, забезпечення повного оперативного контролю, аналізу та регулювання витрат, врахування цільових установок та інтеграція з іншими блоками управління. Здійснено порівняльну характеристику на відповідність цим критеріям сучасних методів управління витратами.

Аналіз витрат машинобудівних підприємств Хмельницької області довів (табл. 2), що у їх структурі мають місце суттєві деформації за рахунок збільшення питомої ваги непрямих витрат, що зумовлено значним ускладненням технології виробництва, високою питомою вагою застарілого і повністю зношеного обладнання та неповним використанням наявних виробничих потужностей. Все це приз-вело до суттєвої зміни структури витрат і ускладнення процесу управління ними.

За нинішніх умов господарювання завдання управління витратами, на думку автора, полягає, головним чином, не у безсистемній економії, а у пошуку резервів і приведенні витрат до їх оптимального рівня для кожного окремого підприємства. А оскільки прямі витрати визначаються, перш за все, конструктивними особливостями продукції і технологією її виготовлення, управління ними, практично вичерпані можливості, відповідно, системне управління непрямими витратами є одним із шляхів підвищення ефективності діяльності машинобудівних підприємств.

Аналіз сучасних методів розподілу непрямих витрат довів, що більшість із них зорієнтовані, перш за все, на точність калькулювання собівартості окремих видів продукції. Але в умовах загострення конкурентної боротьби ці акценти дещо зміщуються. На перший план висувається завдання оперативного контролю за формуванням непрямих витрат, як їх загальної величини, так і окремих складових, оскільки такий контроль дозволяє активно впливати безпосередньо на процес формування витрат з метою їх зниження, що в подальшому сприятиме збільшенню прибутку та підвищенню рівня рентабельності виробництва. Отже, постає питання розробки нових підходів у цьому питанні, реалізація яких буде найбільш ефективною через механізм інтеграції, шляхом визначення ролі і внеску кожного структурного підрозділу у досягнення найбільш раціонального співвідношення критеріїв функціонування підприємства.

Таблиця 2

Динаміка структури витрат

машинобудівних підприємств Хмельницької області

Рік | Назва підприємства / структура собівартості

ДП “Новатор” | ВАТ ХЗКПУ “Пригма-Прес” | ВАТ

“АК АДВІС” | ВАТ “Темп” | ВАТ “Термопластавтомат”

Прямі 

витрати, % | Непрямі

витрати, % | Прямі 

витрати, % | Непрямі

витрати, % | Прямі 

витрати, % | Непрямі

витрати, % | Прямі 

витрати, % | Непрямі

витрати, % | Прямі 

витрати, % | Непрямі

витрати, %

2001 | 61,10 | 38,90 | 37,20 | 62,80 | 23,27 | 76,73 | 47,76 | 52,24 | 57,08 | 42,92

2002 | 67,87 | 32,12 | 42,65 | 57,35 | 25,22 | 74,78 | 42,71 | 57,29 | 42,97 | 57,03

2003 | 63,36 | 36,64 | 54,94 | 45,06 | 59,98 | 43,02 | 36,49 | 63,51 | 54,94 | 45,06

2004 | 69,56 | 30,44 | 58,30 | 41,70 | 41,68 | 58,32 | 41,15 | 58,85 | 63,55 | 36,45

2005 | 63,31 | 36,69 | 56,30 | 43,69 | 58,84 | 41,16 | 43,88 | 56,12 | 64,15 | 35,85

2006 | 64,25 | 35,75 | 50,42 | 49,58 | 48,85 | 51,15 | 43,81 | 56,19 | 53,87 | 46,13

Така система передбачає формулювання чітких функцій і завдань, діагностування можливості виконання цих функцій у рамках існуючої оргструктури, чіткого визначення відповідальності і повноважень окремих служб, встановлення раціональних документальних і інформаційних потоків, а отже, дозволяє пов’язати управління витратами із загальною оргструктурою, здійснюючи його на всіх рівнях управління. Крім того, повинно бути проаналізовано доцільність у цій системі всіх її учасників.

З цією метою, було проведено спеціальний моніторинг виробничих систем та виробничих потоків, які є їхніми складовими, оскільки саме вони є основними об’єктами формування витрат. Сучасне промислове виробництво можна представити як сукупність трьох видів потоків: матеріального, енергетичного, інформаційного, які взаємно організовані в межах певного часу відліку і реалізуються у послідовності технологічного процесу. При цьому участь персоналу у виробничому процесі зводиться до співучасті у проходженні названих потоків у формі трансформації, супроводу або обслуговування, таким чином, кожний працівник прямо чи опосередковано приймає участь в управлінні цими потоками, а через них і всім виробництвом. Будь-який потік розкладається на операційні потоки, виділені як його технологічно відокремлена фаза. При цьому через кожний елемент системи управління проходить певна величина операційного потоку, але його номінальний обсяг ще не може бути критерієм внеску у загальну справу на рівні конкретної підсистеми управління чи виконавця, необхідно враховувати певні крите-ріальні параметри, придатні для координації практично усіх функцій: рівень складності, рівень відповідальності та показники часу. Проте на останній показник обов’язково буде впливати кількість точок в системі управління, через які проходить потік. Отже, питанню формування і розподілу непрямих витрат повинно передувати питання, якою мірою усталена система управління насправді є оптимальною.

З огляду на вище зазначене, наступними пріоритетними напрямами удосконалення системи управління витратами є:– 

розробка методичного підходу до аналізу існуючої системи управління, що стане передумовою для організації раціонального формування витрат та дозволить управляти ними з урахуванням особливостей діяльності кожної струк-турної одиниці;– 

визначення критеріїв формування і розподілу непрямих витрат та розробка відповідних методичних підходів, які дозволяють здійснити обґрунтований розподіл вищезазначених витрат за об’єктами формування з метою оперативного контролю, аналізу та визначення резервів зниження цих витрат.

У третьому розділі – “Організаційно-економічні напрями удосконалення системи управління витратами машинобудівних підприємств” – розроб-лено методичний підхід до аналізу загальної структури управління підприємством як об’єкта формування витрат та методичні підходи до формування, розподілу та управління непрямими витратами за критерієм еквівалентного операційного потоку. Здійснено оцінку ефективності запропонованих методичних підходів.

Створення ефективної системи управління витратами неможливе без аналізу і подальшої оптимізації загальної системи управління, елементи якої виступають об’єктами формування витрат, оскільки в умовах реально діючого машинобудівного підприємства, особливо великого, формування якого проходило упродовж значного відрізку часу завжди мають місце дублювання функцій або, навпаки, пропуски і неузгодженість у прийнятті деяких рішень, паралелізм, нерівномірне навантаження в різних точках системи управління.

Послідовність оптимізації реально існуючої системи управління полягає у наступному. Спочатку вона перевіряється на предмет відсутності паралелізму і дублювання функцій. Для цього було розроблено маршрутні карти проходження всіх виробничих потоків з деталізацією їх на окремі операційні потоки. У процесі зіставлення та узгодження маршрутів встановлюються й усуваються виявлені паралелізм і дублювання та коригується, за необхідністю, структура підсистем управління та маршрутів.

З метою уникнення неоднозначності розуміння термінології стосовно системи управління, об’єкта та елемента управління тощо, було введено поняття логічної і фізичної систем управління.

Логічна система управління – це сукупність маршрутів проходження та реалізації функції. Фізична система – це ієрархічно об’єднана сукупність фізичних, інтелектуальних і матеріальних ресурсів, призначених для реалізації маршрутів логічної системи. Раціонально відокремлений фрагмент логічної системи – є підсистема управління, аналогічно в фізичній системі – підрозділ. Елемент управління (точка управління, у фізичній системі – виконавець) – це точка у виробничому процесі, в якій потік будь-якого виду контактує з певною формою співучасті. Сукупність логічної і фізичної системи становить загальну систему управління підприємством.

Після остаточного формування структури системи управління (усунення непотрібних зв’язків) виконується розрахунок кількості виконавців, які реалізують певну функцію. При цьому автором розглянуто три варіанти:

- перший варіант, коли навантаження на певний елемент системи управління є постійним у часі;

- другий варіант враховує флуктуації (зміни навантаження), яке коригується на коефіцієнти коротко і довгострокового перевантаження;

- третій варіант враховує сплески флуктуації, які формують перевищення функції навантаження більше, ніж це дозволяють допустимі коефіцієнти коротко і довгострокового перевантаження.

Інструментом, за допомогою якого було запропоновано здійснювати розрахунки щодо оптимізації чисельності працюючих, обрано метод гармонічного аналізу, який дозволяє змоделювати будь-які процеси, у т.ч. описувати будь-які види (випадки) завантаження елементів управління.

Принципове значення має визначення критеріїв розподілу, які повинні розглядатись як формалізоване вираження системи цінностей об’єкта управління, на основі яких приймаються рішення. На думку автора, критерії розподілу непрямих витрат за ринкових умов господарювання повинні розроблятися всередині підприємства, а не задаватися ззовні.

При дослідженні виробничих систем та розробці методичного підходу щодо оптимізації загальної системи управління підприємством було досліджено внесок кожної структурної одиниці підприємства та окремого виконавця в загальну справу за критерієм співучасті в операційному потоці. Операційний потік відображає міру участі кожного з елементів управління в проходженні загального потоку або його складових через виробничий цикл. В загальному вигляді він є добутком загального потоку (Q) або його певної складової на нормативний показник співучасті (С) проходження операційного потоку, який має в якості одиниці виміру нормативну одиницю, поділену на одиницю потоку:

.

Найпростіше інтерпретувати поняття операційного потоку як трудоміст-кість обробки загального потоку (виробничої програми) у певному елементі системи управління підприємством. Проте сам по собі показник операційного потоку може давати об’єктивну інформацію про цей внесок тільки у співвідношенні до загального виробничого потоку, причому міра операційних потоків повинна бути однаковою для всіх елементів і підсистем управління. Для забезпечення цієї вимоги було введено поняття еквівалентного операційного потоку (N) як добутку операційного потоку (q) на його нормативний еквівалент (n), який може бути виражений у вигляді грошових одиниць, трудових показників (нормо-годинах) або натуральних (наприклад, кількість креслень) тощо:

,

У цілому нормативний еквівалент повинен враховувати складність, відповідальність та перспективність робіт, що виконуються:

,

де КС – коефіцієнт складності виконуваних робіт, наприклад, тарифний коефіцієнт відповідної посади;

КВ – коефіцієнт відповідальності, прикладом якого може слугувати співвідношення величини договірної і тарифної заробітної плати відповідно до зайнятої посади;

КП – коефіцієнт перспективності, що має за мету створення умов для надання тим чи іншим роботам пріоритетів з погляду перспективного розвитку виробництва;

n0 – базова величина нормативного еквіваленту, наприклад, величина мінімальної заробітної плати; ефективний фонд робочого часу працюючого; номіналь-на потужність енергооснащеності робочого місця.

Тоді величина непрямих витрат, що відноситься до певної підсистеми управління, елементу чи асортиментної позиції, визначиться:

,

де ВН – величина непрямих витрат, що підлягає розподілу;

Кчі – коефіцієнт частки непрямих витрат, що об’єктивно відображає співвідношення між локальним та загальним еквівалентними операційними потоками:

де j – кількість елементів системи управління, між якими виконується розподіл непрямих витрат даного виду.

Запропонований методичний підхід базується на використанні матричних моделей. Введемо позначення індексів видів продукції v, індексів підсистем, діяльність яких має відношення до випуску цих видів продукції s, індексів елементів системи управління по кожній з підсистем управління bS.

Тоді необхідні дані будуть зведені в матриці:–

операційних потоків відповідно до елементів кожної підсистеми управління залежно від виду продукції:–

операційних потоків відповідно до підсистем управління залежно від виду продукції:–

базових величин нормативних еквівалентів, коефіцієнтів складності, відповідальності, перспективності робіт, що виконуються стосовно кожного елемента системи управління у взаємозв’язку його з конкретними видами продукції:

У матриці МS прийнято наступне позначення колонок (відповідно до прийнятих раніше позначень):

; ;

; .

Матриця еквівалентного операційного потоку як тримірна база даних сформована за окремими підсистемами управління:

Подальше оперування з даними цих матриць дозволяє здійснити розподіл непрямих витрат як за окремими виробами, так і за підсистемами управління, виконавцями тощо, з метою отримати інформацію для здійснення оперативного контролю за процесом формування непрямих витрат, яка дасть можливість на основі детального аналізу визначити доцільність їх виникнення та резерви зниження залежно від внеску окремих елементів управління в загальну величину понесених витрат, тобто оцінити об’єктивність формування цих витрат.

У разі, коли розподіл непрямих витрат передбачається провести за окремими видами продукції, яка випускається підприємством, коефіцієнт частки непрямих витрат визначатиметься:

тоді частка непрямих витрат, яка відноситься до окремої асортиментної позиції, буде визначатись:

.

Якщо розподіл непрямих витрат необхідно провести за підсистемами управління, незалежно від виду продукції, то відповідно:

.

Нарешті, якщо розподіл передбачено провести у розрізі елементів управління, то аналогічно:

,

.

Загальну послідовність етапів формування оптимальної величини, розподілу та управління непрямими витратами машинобудівного підприємства представлено на рис. 1.

Рис. 1. Послідовність етапів формування оптимальної величини, розподілу та управління непрямими витратами машинобудівного підприємства

Отже, процес прийняття рішення щодо управління витратами на машино-будівному підприємстві є визначеною послідовністю взаємопов’язаних етапів та керованих дій, спрямованих на вирішення вірно ідентифікованої проблеми та прийняття відповідних управлінських рішень на основі релевантної інформації з подальшою оцінкою їх на відповідність економічним та іншим вимогам.

До основних переваг, запропонованих методичних підходів щодо фор-мування, розподілу та управління непрямими витратами відносяться:

– гнучкість і універсальність використання (дозволяє розподіляти, залежно від обраного еквівалентного потоку як загальну суму непрямих витрат, так і їх окремі складові);

– забезпечення оперативного контролю, аналізу та регулювання витрат (дає можливість аналізувати непрямі витрати не лише між окремими асор-тиментними позиціями, а й окремими підрозділами і окремими виконавцями);

– урахування стратегічних цільових установок (зорієнтований на прийняття управлінських рішень в інтеграції з іншими блоками управління);

– невисока вартість впровадження і підтримки (може бути реалізований як на основі стандартного, так і оригінального програмного забезпечення).

Таким чином, запропоновані методичні підходи до формування, розподілу та управління непрямими витратами можуть бути прийнятними для їх практичного використання, причому інваріантність практичних наслідків засто-сування забезпечується гнучкістю самого принципу впровадження.

ВИСНОВКИ

З огляду на поставлені завдання у дисертаційній роботі було узагальнено теоретико-методологічні підходи до управління витратами на машино-будівних підприємствах та запропоновано нові організаційно-економічні нап-рями удосконалення наявних підходів щодо вирішення зазначеної проблеми.

Отримані наукові і практичні результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Дослідження еволюції сутності витрат довело необхідність уточнення і доповнення сутності цієї категорії з урахуванням певних особливостей витрат як об’єкта управління, а саме: альтернативності, сукупного характеру, довгострокового періоду аналізу, розгляду витрат і стратегічних цілей підприємства як взаємно детермінуючих категорій. Порівняльний аналіз вітчизняної і зарубіжної систем класифікації витрат довів, що у вітчизняній практиці вона спрямована переважно на обліковий аспект, тоді як перехід до ринкових відносин зумовлює необхідність розвитку теорії і практики управління витратами у напряму переходу від суто облікового аспекту до повної інтеграції із загальною системою управління підприємством, що дасть можливість суттєво підвищити ефективність і результативність його діяльності.

2. Для здійснення повноцінного та гармонійного управління досить важливим чинником є формування ефективного інструментарію управління витратами. Аналіз існуючих методів управління витратами, які сьогодні ідентифікуються з методами обліку та калькулювання витрат, а також методами фінансового управління, дозволив сформулювати ряд критеріїв, яким повинні відповідати вищезазначені методи задля ефективного застосування у практичній діяльності та довів необхідність удосконалення й доповнення існуючої методологічної бази.

3. Визначення особливостей витрат як об’єкта управління дозволило сформулювати основні проблеми управління витратами на машинобудівних підприємствах та розробити їх узагальнену структуризацію за чотирма напрямами: проблеми, пов’язані з технологією виробництва та використанням виробничих потужностей; економічні проблеми щодо прогнозування, планування та аналізу витрат; проблеми, пов’язані з обліком та калькулюванням собівартості продукції; організаційні проблеми. Вирішенню основного завдання дисертаційної роботи сприяв також аналіз господарської діяльності машинобудівних підприємств Хмельницької області за ретроспективний період, який показав наявні структурні диспропорції у складі витрат та довів необхідність управління, перш за все, непрямими витратами шляхом оперативного контролю, аналізу, оцінки їх величини, а також об’єктивності й доцільності виникнення.

4. У роботі виробничі системи представлено як сукупність трьох видів потоків: матеріального, енергетичного та інформаційного. Співучасть персоналу у їх проходженні зводиться до трансформації, супроводу та обслуговування. Доведено і обґрунтовано, що кожний працівник підприємства прямо чи опосередковано приймає участь в управлінні потоками, тобто входить у певну підсистему управління підприємством, сукупність яких утворює загальну систему управління, яка і є основним об’єктом формування витрат. Саме цей момент визначив об’єктивну необхідність розробки методичних підходів до аналізу і оптимізації загальної структури управління, концептуальні положення якого покладено в основу методичних положень щодо формування, розподілу та управління непрямими витратами машинобудівних підприємств.

5. Розроблена за допомогою методів гармонічного аналізу аналітична модель оцінки загальної системи управління підприємства на предмет дублювання і паралелізму виконуваних функцій, визначення оптимальної пропускної здатності усіх точок цієї системи та відповідного навантаження на них дозволяє не лише максимально оптимізувати організаційну структуру з метою усунення надлишкових витрат, а й визначити внесок кожного продукту, підрозділу, працівника тощо у загальній величині понесених витрат, що створює реальні передумови для розробки адекватного методичного підходу з розподілу непрямих витрат всередині цієї системи задля оцінки їх величини за окремими об’єктами формування.

6. Однією з відмінних рис запропонованих методичних підходів є те, що об’єктом аналізу виступає не продукт праці, а місце виникнення витрат. Такий підхід відображає реалії співвідношень між суб’єктами у системі управління за критерієм еквівалентного операційного потоку та дає можливість не лише визначити величину непрямих витрат, яку формують окремі види продук-ції, підрозділи або навіть окремі працівники, а й здійснити реалістичний зріз зв’язків у системі управління, який відкриває шлях для її своєчасного реформування.

7. Апробація теоретичних положень щодо оптимізації загальної системи управління, формування, розподілу і управління непрямими витратами дозволяє стверджувати, що запропоновані методичні підходи суттєво доповнюють та удосконалюють існуючі інструменти управління витратами на машинобудівних підприємствах та мають, що, на наш погляд, є надзвичайно важливим, механізм практичної реалізації, який може бути виконано як на основі стандартного (MS Excel, MS Acces), так і оригінального програмного забезпечення.

8. В цілому успішна робота будь-якого промислового підприємства за умов глобальної конкуренції потребує як постійного оновлення номенклатури і якості продукції, що виробляється, так і ретельного аналізу всієї діяльності з метою скорочення (або усунення) непотрібних та дублюючих функцій. Досить часто підприємства, переслідуючи мету зниження витрат, використовують політику тотального скорочення, яка, без сумніву, призводить до погіршення якості продукції та зниження загальної продуктивності діяльності. Запропоновані методичні підходи дозволяють підприємству об’єктивно формувати і розподіляти витрати та управляти ними, стимулювати розробку і випуск нових видів продукції, підвищувати ефективність управління в цілому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Назарчук Т.В. Аналіз зарубіжних та вітчизняних методів розподілу непрямих витрат у формуванні собівартості продукції // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2004. – № 3, Ч. 2. – С. 105–109. – 0,35 др. арк.

2. Назарчук Т.В. Аналіз зарубіжних і вітчизняних методологічних підходів до класифікації витрат // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – № 5, Ч. 2, Т. 1. – С. 90–94. – 0,32 др. арк.

3. Назарчук Т.В. Генезис та еволюція поглядів у визначенні витрат виробництва // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – № 3, Т. 1. – С. 156–160. – 0,40 др. арк.

4. Назарчук Т.В. Матричні моделі розподілу накладних витрат за критерієм еквівалентного операційного потоку // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – № 4, Т. 1. – С. 74–78. – 0,3 др. арк.

5. Назарчук Т.В. Оптимізація загальної структури управління підприємством як об’єкта формування витрат // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – № 2, Т. 2. – С. 78–82. – 0,33 др. арк.

6. Назарчук Т.В. Структура ефективної системи управління витратами промислових підприємств // Регіональна економіка. – 2006. – № 3. – С. 50–57. – 0,42 др. арк.

7. Назарчук Т.В. Управління витратами промислових підприємств на сучасному етапі: актуальні проблеми та перспективи удосконалення // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – № 6, Т. 1. – С. 80–83. – 0,32 др. арк.

8. Нижник В.М., Назарчук Т.В. Формування та оцінка трансформації структури витрат підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2004. – № 4, Ч. 1, Т. 1. – С. 10–14. – 0,36 др. арк. (Особистий внесок дисертанта: досліджено питання формування виробничих витрат та проаналізовано зміни у структурі витрат промислових підприємств Хмельницької області – 0,26 др. арк.).

в інших наукових виданнях:

9. Назарчук Т.В. Удосконалення управління виробничими витратами на промислових підприємствах // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ‘2005”. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2005. – Т. 88. – С. 41–43. – обсяг 0,11 др. арк.

АНОТАЦІЯ

Назарчук Т.В. Удосконалення системи управління витратами машинобудівних підприємств.