НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ

ВІДНОСИН

ОБОРСЬКИЙ Олександр Петрович

УДК 327.8(73) + 327.58+316.4

КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АМЕРИКАНСЬКОГО ГЛОБАЛІЗМУ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та

глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Камінський Євген Євменович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

НАН України, завідувач відділу трансатлантичних досліджень

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

Шергін Сергій Олександрович,

Дипломатична академія України при МЗС України,

завідувач кафедри глобальних та регіональних систем

кандидат політичних наук

Погорська Ірина Іванівна

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

НАН України, науковий співробітник відділу трансатлантичних

досліджень

Захист дисертації відбудеться “ 13 ” травня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030 м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030 м.Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий “9 ” квітня 2008 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

к.політ.н. О.В. Сушко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації обумовлена новою динамікою американської глобальної політики в умовах тривалого миру, глобальної демократизації і технологічної революції, що помітно випереджає теоретичне осмислення даного процесу і його історичних наслідків з позицій класичних наукових парадигм.

Набувають нової якості такі основні фактори і тенденції, як глобалізація, імперіалізація, плюралізація центрів сили, регіоналізація, фрагментація, інтеграція, інтенсивна демократизація міжнародних відносин, інформаційно-технологічний розвиток, швидке і нерівномірне зростання населення, зміни в демографічній структурі, периферизація колишніх наддержав і остаточна маргіналізація держав, що не спромоглися відповісти на виклик незалежності, отриманої в ході розпаду імперських макроструктур. Діалектика конфлікту і синергії між цими явищами впливає на поведінку учасників міжнародних відносин, визначає трансформацію глобальної політичної системи, ускладнює прогнозування та обумовлює потребу в ґрунтовних теоретичних дослідженнях. Виявлення нових факторів, які впливають на поведінку суб’єктів міжнародних відносин, аналіз їх функцій за остаточну мету має вироблення нових політичних стратегій, спроможних консолідувати підходи до управління міжнародною системою та забезпечити її стабільність.

Актуальним з позицій класичних теорій політології та праксеології є питання трансформації американської соціальної моделі і американської моделі глобального управління, функціонування якої в умовах глобалізації та в контексті посилення ролі геоекономічних і транснаціональних чинників істотно змінюється. Аналіз змін в соціально-політичній структурі Сполучених Штатів Америки може дати відповідь на актуальне питання, яке вважається дискусійним у вітчизняній американістиці. Воно стосується прийдешньої ролі та місця американської потуги в міжнародних відносинах постбіполярної доби.

Особливістю сучасного міжнародно-політичного процесу є інтенсифікація відносин між провідними державами та урядовими і неурядовими міжнародними організаціями, транснаціональними суб’єктами міжнародних відносин, кількість і впливи яких постійно зростають. Зміцнення української державності потребує отримання сучасного наукового знання про американський і глобальний розвиток, що дозволить ефективніше аналізувати швидкоплинні зміни зорієнтованої на Америку міжнародної системи, використовувати ці знання для досягнення головної мети нашої держави – зміцнити свої позиції на міжнародній арені, надати стійкості її соціальній моделі та максимально забезпечити національну безпеку. Адже стратегію міжнародної політики та національної безпеки України не можна ефективно розбудовувати поза рамками сучасних засад світової і вітчизняної міжнародно-політичної науки та праксеології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планової теми відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України "Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку" (номер державної реєстрації 0105U002591).

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертації полягає в тому, щоб на сучасних теоретико-методологічних засадах політології визначити характер і спрямованість трансформації глобальної політичної системи, що патернально управляється Сполученими Штатами Америки, а також з’ясувати ступінь взаємообумовленості ключових факторів, що впливають на даний процес.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних завдань:

· Виявити характерні риси наявних концептуальних інтерпретацій етимології та змісту американського глобалізму у контексті розвитку загальної теорії глобалізації.

· Довести взаємопов’язаність та взаємообумовленість глобалізаційних чинників формування сучасної міжнародної політики США та з’ясувати їх вплив на процес формування нової політичної структури світу..

· Уточнити роль і поглибити концептуальне розуміння ключових тенденцій та взаємодій основних етнополітичних суб’єктів американської суспільної системи в процесі формування сучасної глобальної політики США.

· Проаналізувати та систематизувати особливості й закономірності теоретичного забезпечення американської міжнародно-політичної присутності.

· Актуалізувати питання ролі та місця інтелектуально-інноваційних виробництв як учасників процесу прийняття міжнародно-політичних рішень в державній системі США.

· Узагальнити існуючі оцінки ролі й значення ідеологічних перетворень в Америці як одного з найважливіших факторів трансформації американської концептуальної моделі глобального управління.

· Критично осмислити концептуальну структуру глобального гегемонізму США, визначити її основні елементи і на цій підставі зробити прогностичний аналіз перспектив лідерства США.

· Розкрити зміст і характер мегатенденцій, що визначатимуть майбутню трансформацію міжнародної системи у залежності від еволюції американського глобалізму.

Об’єктом дослідження є сучасна глобальна політика Сполучених Штатів Америки.

Предметом дослідження є концептуальні і ідеологічні виміри трансформації сучасної глобальної політики Сполучених Штатів Америки в умовах постбіполярної анархізації міжнародних відносин, а також інтелектуальні, політико-системні і етносоціальні фактори, що зумовлюють подальший напрямок еволюції американського глобалізму.

Для досягнення мети дослідження і вирішення поставлених завдань у роботі контекстуально використовуються наступні методи:

Загально-історичний метод, який дає змогу проаналізувати еволюцію концептуально-теоретичної інтерпретації сутності та змісту міжнародної політики США в її історичній послідовності з метою визначення етапів розвитку міжнародно-політичної науки.

Використання методів аналізу та синтезу дає можливість дослідити та проаналізувати явища і процеси в сучасній глобальній політиці США через розподіл їх на окремі елементи з метою вивчення їх внутрішніх особливостей, зв’язків та динаміки розвитку. Задля реалізації цього методу використовуються такі методичні прийоми, як аналогія, порівняння, структуризація, узагальнення та екстраполяція.

Системний метод дає можливість систематизувати головні процеси в міжнародному середовищі в якості моделей (“біполярної”, “монополярної” чи “мультиполярної” системи), аналізувати наслідки діяльності учасників міжнародної системи на її трансформацію і досліджувати її в цілісності та єдності. Він також дозволяє вивчити закономірності, особливості діяльності, характер та зміст взаємодій між учасниками міжнародних відносин, які є сукупністю взаємозалежних елементів і підсистемами нижчого порядку.

Синергетичний метод уможливлює розуміння ієрархічності організації світу, механізмів еволюції і стадій самоорганізації американоцентричної глобальної політичної системи. Він дозволяє припустити, що система міжнародних відносин перебуває у взаємодії з системами вищого порядку, які істотно впливають на неї, визначаючи її появу, розвиток, хід еволюції і перехід в інший стан. У поєднанні з методом моделювання він дозволяє визначати її біфуркаційні моменти, які призводять до зміни лінійного перебігу подій на нелінійний.

Застосування структурно-функціонального аналізу дає можливість з’ясувати основні принципи нерозривного причинно-наслідкового зв’язку та відносин між елементами американської системи (структури-інваріанти), що обумовлюють її цілісність та необхідні для визначення підсистем її варіативних структур, функціональної визначеності їх зв’язків та опосередкувань.

Взаємозалежність елементів міжнародної системи зумовлює виникнення явищ якісно нового рівня, тобто факторів, які впливають на її існування, розвиток і трансформацію. Використання факторного аналізу дозволяє вивчати умови і рушійні сили, що визначають скерованість сучасної міжнародно-політичної трансформації Америки, причини беззупинного процесу еволюції глобальної системи, зробити узагальнення щодо її існування, розвитку і функціонування, а також дослідити якісні параметри факторів в динаміці їх розвитку й взаємозалежності

Метод моделювання дає можливість конструювати вірогідні варіанти трансформації сучасного американського глобалізму та моделювати ті чи інші ситуації в міжнародному середовищі, які можуть вплинути на структуру цього феномену і, таким чином, проаналізувати ймовірний розвиток міжнародних подій під впливом тих чи інших факторів або тенденцій.

Хронологічні рамки дослідження обумовлені процесом динамічної трансформації американського глобалізму постбіполярної доби та прогностичною орієнтацією аналізу сучасних трансформаційних процесів.

Джерельна та концептуальна база дисертації. Питання сутності, змісту, особливостей функціонування і трансформації системи міжнародних відносин належать до пріоритетів вітчизняної, західної та російської політологічних шкіл. Однак існуючі узагальнення і висновки щодо стану та перспектив розвитку сучасної системи міжнародних відносин є досить суперечливими.

Серед представників української політичної думки на особливу увагу заслуговує теоретичний доробок, який став серйозним підгрунтям дисертаційного дослідження, а саме праці О. Білоруса, В. Бебика, О.Зернецької, Є. Камінського, Б. Канцелярука, С. Кононенка, І. Коваля, В. Копійки, О. Коппель, В. Крушинського, В. Кузьменка, М. Мальського, В. Манжоли, М. Мацяха, І. Оніщенко, Ю. Павленка, Ю. Пахомова, О.Романчика, О. Скаленка, О. Сосніна, С. Толстова, С. Удовіка, С.Федуняка, І. Хижняка, В. Хоніна, В. Шевчука, С. Шергіна, С. Юрченка та інших.

Вагомий внесок у розвиток науки про міжнародні відносини в цілому, і зокрема американістики і загальної теорії глобалізації зробили такі представники російської політологічної школи, як Г. Аніліоніс, А. Багіров, О. Биков, О. Богатуров, О. Баталов, К. Гаджієв, В. Гантман, Н. Зотова, В. Іноземцев, М. Косолапов, А. Кокошин, В. Кувалдін, М. Лебедєва, В.Мартинов, Ю. Мельвіль, М. Мойсєєв, О. Неклесса, О. Панарін, М. Сморгунов, П. Сорокін, А. Торкунов, А. Уткін, В. Федоров, М. Хрустальов, П. Циганков.

У межах наукових парадигм проаналізовано роботи західних вчених, представників ідеалізму: В. Вільсона, Г. Дікенсона, Ф. Фукуями, Р. Касте, Р. Кларка, Л. Сона; реалізму – Р. Арона, Зб. Бжезинського, К. Боулдінга, Д.Кеннана, Г. Кіссінджера, Г. Моргентау, Р. Нібура, Н. Спайкмана, А. Волферса; модернізму, в межах якого виокремлюються: системні теорії Л. фон Берталанфі, Б. Броуді, Ст. Гоффмана, К. Дойча, Дж. Зінгера, Д. Істона, М. Каплана, А.Рапопорта; факторні теорії – К. Райта та цивілізаційні теорії – Дж. Модельскі, С. Гантінгтона; неореалізму – К. Волтца, Р. Гілпіна, Дж. Гріко, Є. Карра, К. Кіндермана, Дж. Міршаймера, Р. Снайдера; неолібералізму, в межах якого розглядаються: плюралізм – Х.Алкера, Р. Кеохейна, Дж. Найя, Дж. Розенау і теорія світового суспільства – Н. Веллера, Т. Данна, Ф. Кратохвіла, С. Мендловіца, Дж. Раггі, Й. Фергюсона, Р. Фолка, Ф. Фукуями; націоналізму – А. Сміта, Х. Бхабби, Л. Фоллерса, Д. Холлінджера, Е. Шмідта, Е. Гастінгса, І. Околі, П. Б’юкенена, М. Лінда; постпозитивістські концепції, в межах яких досліджуються: критична теорія Р. Кокса, М. Хоффмана, Е. Лінклейтера, С. Гузінні, О. Вендта, М. Зефусса; історична соціологія М. Манна, Ч. Тіллі, Т. Скокпола; постмодернізм Дж. Вазкеза, Р. Ешлі, У. Конноллі, Дж. Волкера, М. Фуко, М. Шапіро; загальна теорія глобалізації М. Дєлягіна, У. Бека, Д. Розенау, Р. Робертсона, З. Баумана; теорії капіталістичної світ-системи С. Аміна, І. Валлерстайна, Й. Галтунга, М. Дойла, Р. Кокса, К. Мерфі, Т. Хопкінса; теорії інформаційного суспільства – Ж. Бодрійяра, Дж. Ватімо, Е. Гіденса, М. Кастельса, Ж. Ліотара, М. Постера, Ю. Хабермаса Г. Шіллера; концепції імперії – Е. Баталова, Г. Люндестада, М. Лінда, Дж. Найя, Н. Фергюссона, А. Бацевіча, Б. Барбера, Дж. Айкенберрі, М. Менна, Е. Тодда, Ч. Джонсона; доктрини неоконсерватизму – Л. Стросса, М. Бута, Б. Броді, Н. Глейзера, Д. Белла, І. Хоува, В. Крістолла, Р. Кагана; футурологічні моделі – П. Кеннеді, С. Шлостейна, Д. Каллео, Р. Розекранца, Д. Коткіна.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного аналізу та структуризації факторів і закономірностей концептуального забезпечення американського глобалізму. Крім того, представлена цілісна картина особливостей функціонування інтелектуального виміру американської системи вироблення глобальної політики на основі критичного осмислення наукових парадигм та літератури з міжнародних відносин, загальнотеоретичних висновків політології та соціології міжнародних відносин.

Виявлено основні фактори і тенденції, що істотним чином зумовили інтенсифікацію трансформаційних процесів та продовжують визначати подальшу еволюцію глобальної політики Сполучених Штатів Америки.

?.Аргументовано, що американська глобально-системна присутність істотно змінює політичну структуру світу, впливає на характер зовнішньополітичних рішень учасників міжнародної системи, коригує їхні доктрини, диригує поведінку на міжнародній арені, змінює суспільство і людину як ключові елементи міжнародної системи, що значною мірою зумовлює подальший розвиток світової спільноти в напрямку творення світового суспільства.

?.Доведено, що динамічне зростання множинності учасників світового процесу різної зовнішньополітичної орієнтації є значущим фактором динамізації міжнародно-політичного і міжнародно-соціального процесу, що ускладнює прогнозування трансформації міжнародної системи.

? Визначено параметри впливу державних і недержавних суб’єктів міжнародних відносин, а також гібридних утворень американського суспільного середовища на концептуалізацію глобальної політики США, принагідно з’ясовано основні внутрішні проблеми адаптації Америки до контексту глобальності.

?.Констатовано доцільність вдосконалення процесу керованості глобальною політичною системою міжнародних відносин і в цьому контексті розглянуто проблеми й перспективи американського глобального гнучкого космополітичного і жорсткого імперського управління.

?. Запропоновано класифікацію інтелектуально-інноваційних центрів і описано їхню роль в забезпеченні зв’язку американської публічно-політичної системи із зовнішнім середовищем, яке перебуває з нею в тісній взаємодії.

?.Охарактеризовано основні тенденції сучасного американського гегемонізму в контексті формування ієрархічної багаторівневості в першій половині ХХІ ст. та окреслені головні проблеми збереження лідерства США з акцентом на ідеологічні, інтелектуальні і соціально-ментальні складові.

Наукове та практичне значення одержаних результатів полягає у всебічному, комплексному, концептуальному та прогностичному аналізі явища американської глобальної політико-системної присутності. Результати дослідження можуть використовуватися при виробленні концептуальних засад, доктрин та програм з метою оптимізації адаптування України до функціональних параметрів сучасного міжнародного середовища і американоцентричного світового порядку.

Основні положення та висновки дисертації є авторськими і можуть бути корисними науково-дослідницьким інститутам та інформаційно-аналітичним структурам органів державної влади України, зокрема РНБО України.

Матеріали дисертації були використані в роботі Секретаріату Президента України і офіційно рекомендовані для застосування в роботі МЗС України. Результати дослідження можуть також використовуватися при підготовці таких курсів, як глобальна політика США, теорія і практика глобалізації, глобалістика, міжнародні системи та глобальний розвиток. Відповідно, робота може використовуватися при підготовці аналітичних матеріалів, підручників і навчальних посібників із зазначених курсів у вищих навчальних закладах України.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були апробовані у доповідях на міжнародних наукових конференціях: “Світовий порядок ХХІ століття і проблеми українсько-російських відносин” (Ялта, 7-9 лютого 2006 р.: доповідь на тему “Американська ідентичність: парадигма Хантінгтона”), “Дипломатія України: історія та сучасність” (Київ, Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, 20 грудня 2007 р.: доповідь на тему “Стратегічне партнерство України і США: прогностичний вимір”), “Сучасні міжнародні економічні відносини” (Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2005 р.: доповідь на тему “Прогностичний вимір світ-системної теорії”).

Публікації. Результати дослідження відображені у шести наукових публікаціях, які надруковані у фахових виданнях та збірниках наукових праць України

Структурно дисертація складається зі “Вступу”, трьох розділів, семи підрозділів, “Висновків” та “Списку використаних джерел”. Обсяг основного тексту дисертації становить 187 сторінок, список використаних джерел налічує 210 найменувань і займає 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обгрунтовано вибір і актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт та предмет дослідження, методи дослідження, хронологічні рамки дисертації, вказана джерельна база дослідження, розкрита наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано апробацію результатів роботи.

У першому розділі “Теоретичні і концептуальні засади і джерельно-документальна база дослідження” проаналізовано концептуально-теоретичну інтерпретацію американського глобалізму з позицій різних міжнародно-політичних і політекономічних парадигм. З’ясовано динаміку розвитку наукової думки з питань сутності й значення глобалізму і систематизовано відповідні концепції. Окремо розглядається теоретико-методологічна база дослідження глобалізаційних процесів і американської геополітичної дії. Представлено базові складові системи американської присутності в світі: елементи, структуру, зовнішнє середовище, і доведено їхня взаємообумовленість та єдність. Здійснено концептуальний дискурс з питань особливостей функціонування та закономірностей трансформації сучасного світового порядку під впливом американських глобальних формаційних стратегій.

Відзначається, що глобалізм охоплюює будь-які види стосунків, які виникають у процесі життєдіяльності планетарної екумени. Визначено, що головною метою загальної теорії глобалізації є: створення на основі синтезу знань усього комплексу наук, що досліджують глобальність, науково-обґрунтованої, високого рівня абстракції інформаційної моделі глобалізованих міжнародних відносин як особливого соціального явища; вивчення механізмів взаємодії між різними учасниками процесу планетарної інтеграції та виявлення загального характеру залежностей тенденцій розвитку міжнародних відносини від багатьох факторів.

Аргументовано, що, незважаючи на достатньо динамічний розвиток загальної теорії глобалізації, її досягнення не встигають за подіями в реальній системі взаємодій між акторами глобалізації і не можуть пояснити усіх явищ та процесів у зовнішньому транснаціональному середовищі, також як і механізмів його взаємодії з традиційною міжнародною системою. Це пов’язано не тільки з її відставанням в осмисленні глобальних міжнародних політичних тенденцій, але й зі специфікою сфери суспільних відносин, де особливо важко виявити рецидивність подій і процесів. Тому основні ознаки як законів, так і закономірностей сучасних міжнародних процесів виявляються у їхньому релятивному та вірогіднісному характері. Відсутність єдиної понятійно-категоріальної системи, загальноприйнятої типології сучасних транснаціональних середовищ, проблема класифікації наукових концепцій істотним чином гальмують розвиток загальної теорії глобалізації.

Аналіз явищ і процесів, які постійно відбуваються в контексті глобалізації, ускладнюється тим, що вона характеризується неоднорідністю, різнорівневістю та функціональною неоднозначністю. Зазначається, що глобальність може змінювати характер та конфігурацію своєї структури, видозмінювати організацію своїх внутрішніх взаємозв’язків залежно від зрушень у світовому розвиткові на усіх її рівнях. Змінюючись, вона постійно переходить зі стану в стан, від одного типу до іншого. Руйнування однієї тимчасової моделі глобальності приводить до виникнення іншої, яка, у свою чергу, з часом руйнується й дає початок формуванню нової.

Дослідження глобальної структури відіграє ключову роль в пізнанні закономірностей функціонування міжнародної системи. Питання про ґенезу та еволюцію глобальної структури є найважливішим для наукового аналізу трансформації сучасного світу. Погляд з вищого глобального структурного рівня дає можливість проаналізувати кардинальні трансформаційні процеси минулого і знайти відповіді на актуальні питання щодо майбутніх її перетворень. Встановлено, що глобальне структуроутворення є актуальним процесом, який проходить певні стадії самоорганізації та формується під впливом зовнішнього середовища і найбільш потужних геополітичних потуг, які усвідомлено беруть на себе місію управління системними змінами. Глобальна структура ХХІ століття формується під впливом американських трансформативних імпульсів. Сучасні стратегії національної безпеки Сполучених Штатів Америки мають відвертий місіоністський характер, і тому більшість пріоритетів американського уряду стосуються радше глобального розвитку і сприяння фундаментальним історичним змінам, ніж проблем захисту національних інтересів Америки як класичного державного суб’єкта міжнародних відносин. Нова історична американістська ера характеризується вже сьогодні розвитком парадигми планетарного мислення і оформленням нового транснаціонального інтелектуального і політичного класу, її генератора і реалізатора. Новий інтелектуальний клас на початку ХХІ століття зіштовхується з консерватизмом традиційних національних і гегемоністських еліт Заходу. Діалектика діалогу і конфронтації традиційних і контртрадиційних елітарних спільнот в суспільних середовищах держав-глобалізаторів є важливим фактором творення нового метастабільного порядку.

У другому розділі “Міжнародно-політичний аспект американської ідентичності в ХХІ столітті” наголос робиться на дослідженні тенденцій суспільних трансформацій в Америці й основних взаємопов’язаних чинниках глобалізації та американської етносоціальної революції, що впливають на кількісні та якісні зміни в глобальній політиці США та визначають напрямок її подальшої еволюції.

Розглянуто визначальні ознаки американської суспільної системи, які характеризують сучасну етнополітичну ситуацію в США. Доведено, що суперечливі тенденції на шляху до більшої інтеграції та більшої фрагментації американського суспільства будуть зростати прискореними темпами. Політична влада білих англо-саксів (протестантів) на всіх рівнях має тенденцію до дедалі зростаючої плюралізації. Нова епоха в суспільній еволюції Америки формується під впливом багатьох факторів, і на даному етапі американського розвитку саме цивілізаційні і етносоціальні процеси рухають перебігом подій в її політичній системі. Наразі достатньо підстав стверджувати, що події національного масштабу, пов’язані зі зміною етносоціальної ієрархії американського суспільства, скеровуються зворотніми ефектами американської політики глобалізації.

Доводиться, що глобалізаційні процеси зумовлюють зростання в американському суспільному середовищі кількості учасників різної зовнішньополітичної орієнтації і комунікацій між ними. Це призводить до їх сталої взаємозалежності, різноманітності, неоднорідності та значно ускладнює характер, структуру і прогнозування напряму трансформаційного поступу Америки. Транснаціональні організації Америки дедалі активніше втручаються у такі важливі політичні питання, як визначення фінансової політики США. У зовнішньому вимірі, застосовуючи легальні лоббістські можливості, національні діаспори і корпоративні агенти залучають гегемоністські воєнно-політичні структури США для вирішення міждержавних конфліктів і внутрішньодержавних суперечок, котрі не мають критичного значення для американської національної безпеки, що часто викликає занепокоєність традиційних національноорієнтованих еліт Америки.

Встановлено, що глобалізаційні процеси, разом з інформаційно-технологічними і соціогуманітарними інноваціями, сприяють формуванню нового “мережового” суспільства, призводять, з одного боку, до уніфікації різноманітних соціумів, а, з іншого – до їхнього різноманіття та диференціації. Набувають нового значення такі поняття, як кордони, збір, обробка, аналіз, сприйняття інформації та спосіб комунікацій. Вчені, які досліджують феномен інформаційного суспільства, не дивлячись на розходження в поглядах, приділяють особливу увагу інноваціям як головній ознаці сучасного світового розвитку.

Національне інформаційно-інноваційне середовище, в рамках якого діє американська система прийняття міжнародно-політичних рішень, під впливом інформаційно-технологічних перетворень постійно трансформується. Сукупність варіативних інформаційно-комунікаційних інновативно-технологічних структур складає змістову основу сучасної системи концептуального забезпечення американського глобалізму та формується у процесі інтеракцій владного контуру Америки з її інтелектуальним світом. Після комплексної оцінки наявного масиву зовнішньополітичної інформації суб’єкти американського політичного процесу вносять зміни до партійних, корпоративних і діаспорних зовнішньополітичних доктрин. Згідно з ними приймаються плани зовнішньополітичних заходів, які мусять бути орієнтовані на здійснення стратегій впливу Америки на розвиток міжнародних процесів і, відповідно, – створення позитивного чи негативного впливу на міжнародне оточення з метою задоволення її потреб. Ці зміни впливають як на зовнішньополітичну позицію американської держави, так і на трансформацію її зовнішньополітичного курсу. Все це позначається і на змісті зовнішньополітичних концепцій, які в політологічному контексті відображають міжнародне положення Сполучених Штатів Америки і евентуально визначають її місце та роль у міжнародному співтоваристві.

Універсальна транспарентизація кордонів та ліквідувація бар’єрів на шляху до розповсюдження у глобальному масштабі ідей, образів, норм поведінки, цінностей, культури, споживання товарів, послуг, винаходів вигідні, насамперед, глобальному інноватору - США, які більше за інших отримують від процесів глобалізації. Глобалізаційна політична, економічна і інформаційна монополія США являється тимчасовою, оскільки в різних регіонах планети зростають нові потужні глобалізаційні центри, які по мірі посилення власних економічних і воєнних позицій долатимуть сучасний уніформний характер глобальної інтеграції.

У третьому розділі “Прогностичні тренди в еволюції американського глобалізму” досліджуються проблеми та перспективи американського глобального управління в контексті ідеологічної трансформації американської політичної системи. Розглядаються ймовірні мегатренди еволюції міжнародного середовища ХХІ ст. В контексті проблеми збереження глобального лідерства США аналізуються концептуальні традиції зовнішньої політики США. Зокрема, проаналізовано вільсоніанську, джеферсоністську, джексоніанську та гамільтоніанську моделі позиціонування Америки у зовнішньому просторі та дискурсивно розглянуто співвідношення ключових ідеологічних доктрин, формуючих американську політичну свідомість. Принагідно вивчається проблема вибору методології трансформування сучасної міжнародної системи.

Наявність у Америки різноманітних національних проблем, викликаних її глобальною роллю, порушує питання їх ефективного вирішення за участю інших країн, міжнародних організацій, громадських рухів світу. Еволюція американської ідеології не поспіває за кардинальними змінами в міжнародному середовищі. Поява численних недержавних акторів потребує упорядкування та вироблення чітких правил їх поведінки на світовій арені. Задля координації та злагодженості їх дій особливої актуальності набуває питання створення нового авторитетного регулюючого та відповідального глобального органу, який діятиме більш ефективно, справедливо і з більшими політичними повноваженнями.

Аргументовано, що суперечливий характер глобальних процесів ставить на порядок денний питання про свідоме керування їх розвитком. Головним питанням у цьому зв’язку є характер відносин між США, існуючими суверенними державами та глобальними наднаціональними інституціями. Як наймогутніша держава світу, США гіпотетично несе відповідальність за забезпечення стабільності на глобальному рівні. Разом з цим не існує інституціоналізації особливої ролі Америки в світі, що дозволяє її сувереністам-неоконсерваторам втілювати в міжнародній політиці доктрини ігнорування взаємозалежності і імперативної потреби в самообмеженні і взаємному стримуванні. Легітимне визнання спільнотами євразійських, латиноамериканських та африканських націй творчої і стабілізуючої ролі Америки поліпшить умови для мирного транзиту до нової архітектури світового порядку і дозволить подолати політико-психологічні наслідки холодної війни і запобігти військовим кампаніям, подібним до Іракської.

Цілком ймовірно, що у ХХІ ст. процес якісного оновлення триватиме за рахунок становлення позаєвроатлантичних центрів сили. За умови означеного перебігу подій США та євроатлантична цивілізація збережуть в найближчі десятиліття своє лідерство та матимуть шанси для його зміцнення. Прогноз глобальних подій обтяжується тим, що вони мають полі-лінеарний і дискретний характер. Для США важливо продовжити зміцнення позицій НАТО в Великій Європі та залучити до різних форм кооперування альянсу нових союзників. Це дозволить США зберегти вплив Євразії, контролювати воєнні і політичні процеси для запобігання кардинальним революційним зрушенням, що можуть негативно відобразитись на національній безпеці Америки.

Після краху біполярної системи Росія, не зважаючи на катастрофічне соціальне послаблення, має значний енергетичний та стратегічний військовий потенціал і залишається потенційним партнером, здатним змінювати баланс сил в Євразії. Відтак, у цьому столітті слід чекати посилення боротьби за геостратегічну і енергетичну підтримку Росії. Автор схиляється до думки, що Росія буде грати на глобальній геоекономічній конкуренції між Азією і Євроатлантикою. Це обумовлюється перш за все географічними особливостями і поєднанням цивілізаційного універсалізму російської політичної ментальності з ксенофобічною рівновіддаленістю як від Європи, так і від Азії.

В аналізі подальшого поступу Америки як глобальної держави автор пропонує уникати бінарних опозицій і зорієнтувати концептуально-прогностичну творчість на ціннісну і ідеологічну збалансованість. Отже, для побудови моделей майбутнього світоустрою, з’ясування сутності, напряму еволюції сучасного глобального американізму вважаємо доцільним застосувати поняття і категорії якомога більшої кількості шкіл міжнародно-політичної думки як проглобальних, проамериканських, так і антиглобальних, антиамериканських.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і подане нове політологічне бачення наукової проблеми, яка стосується особливостей концептуального забезпечення функціонування і трансформації американського глобалізму на початку ХХІ століття. Відповідно до мети та завдань дослідження автор дійшов до таких висновків:

1. Дослідження концептуальних інтерпретацій етимології та змісту американського глобалізму показало, що оформлення американських глобалістських програм в ХХ столітті було зумовлене констеляцією трьох чинників: інтересами національної безпеки, свідомим історичним демократизаційним місіонізмом і природнім геополітичним прагненням повноцінного державно-суспільного організму до поширення впливу.

Основи глобалізації як нового проекту історії було закладено президентом Сполучених Штатів Америки Вудро Вільсоном. В своїй програмі позитивного подолання перманентних конфліктогенних факторів міжнародного середовища президент Вільсон поєднав англосаксонські традиції відкритості, активної економічної комунікації з класичними континентально-європейськими традиціями суверенізму і чіткого структурного розподілу територіального простору. На Версальській конференції 1919 року політичному світові було запропоновано нову ідеологію і геокультуру розвитку і політичного спілкування заради довгого миру замість звичайного перерозподілу територій і сфер впливу на обмежений період до нової війни.

Відтак, вільсоніанство для Америки стало першою фундаментальною геополітичною перемогою, що зумовило подальше входження Америки в простір європейської політичної комунікації. Вільсонові не вдалося переконати європейських лідерів з числа коаліції переможців в життєспроможності своїх проектів, за що він отримав почасти справедливу критику від представників школи політичного реалізму Р. Нібура, В. Ліппмана, Г. Моргентау. Втім, сам факт морального і інтелектуального очолення позарегіональною державою політичного процесу в Європі як центрі світового володарювання засвідчив силу американського ідеалістичного концептуалізаційного підходу до управління динамічними міжнародними процесами.

Процес входження в контур геостратегічних лідерів світу є великим, повномасштабним випробуванням для сили, що прагне цієї мети. Стратегії інкорпорування до геостратегічної еліти є різними. Автор виділяє дві фундаментальні моделі поведінки претендентів: адаптивну і інновативну. Геостратегічна адаптація полягає в підлаштовуванні до існуючих правил політичних взаємодій, тоді як просування по шляху геостратегічної інновації передбачає зміну статусу-кво, оновлення концептуалізації і регламентації світополітичної реальності. Америка не завойовувала території, хоча і враховувала настанови класичної геополітики. Альтернативно до традиційних євразійських методологій геополітичного зростання США в міжвоєнний і особливо повоєнний періоди перехопили ініціативу виробляти і просувати нові понятійні конструкції, нові зразки мислення і нові зразки поведінки в глобальний політичний дискурс. Особливість американської концептуалізації світової політики полягає в тому, що вона надає нові, щоправда конкурентні, можливості практично всім амбітним акторам міжнародних відносин і одночасно забезпечує першість і зверхність власне Сполучених Штатов.

Основною проблемою при дослідженні теоретичного й політологічного дискурсів функціонування сучасної американоцентричної глобальної політичної системи є відсутність чіткої системи методологічних принципів та єдиної системи понять і категорій, що істотним чином ускладнює формування ґрунтовних концепцій, які змогли б пояснити явища і процеси в ній та сприяли загальній теорії глобалізації ефективно виконувати свої прогностичні функції. Розвиток наукової думки з цього питання не завжди встигає за об’єктивними змінами у міжнародному середовищі і, таким чином, значно більше уваги повинно приділятися саме розвиткові теоретичного знання. Лідером у розвитку теорії і праксеології глобалізації є США, що відіграє важливу роль у підтримці та збереженні їх впливових позицій в сучасному світі.

2. Вивчення особливостей та закономірностей транзитивної еволюції сучасної системи міжнародних відносин і трансформації її глобальної структури під впливом США є найбільш дискусійними та найменш вивченими питаннями, що перш за все пояснюється дискретністю, непередбачуваною полі-лінеарністю історичного процесу і множинністю локальних варіантів розвитку і адаптації до змін в зовнішньому середовищі.

В рамках дослідження автором було критично осмислено гіпотезу про моноджерельність глобалізації і американоцентричну керованість процесів глобальної інтеграції. Характер і зміст сучасних процесів свідчить, що власне глобалізація є оригінальним авторським історичним проектом Сполучених Штатів Америки, який характеризується застосуванням імперської методології в поєднанні з новими дипломатичними технологіями інформаційних і економічних впливів. Первинна мета проекту – утворити гомогенний простір, який складають з аналогічних за характером зміни правлячих еліт політичних режимів. Таким чином, перші американські програми керованої трансформації суспільств в світовому масштабі стосувались насамперед політико-інституціонального виміру. Реалізація моделі відкритих демократизованих суспільств в щойно деколонізованих державах відкривала можливості паритетної концептуально-ідеологічної конкуренції для двох основних донорів програм суспільної інженерії і політекономічного проектування – СРСР і США. Автофіналізація радянського проекту в 1980-х роках визначила неолібералізм як провідну стратегію планетарної інтеграції.

По мірі еволюції і розгортання глобалізації якість і кількість вимірів глобальних взаємодій збільшувалась. Американська ідея взаємної траспарентності, бажаного залучення ресурсів зовнішніх сил і легітимного культурного і економічного входження в раніше цілком суверенні простори поширилась глобально і поступово стала принципом, який було покладено в основу багатьох національних стратегій розвитку. Поряд із стабільним приматом американізму в глобалізаційних процесах виникають нові геополітичні центри, нові транснаціональні рушії, нові партикулярні моделі відкритих суспільств і нові альтернативні доктрини глобалізації. Плюралізація глобалізму на початку ХХІ століття водночас не означає його деамериканізації. Радше мова йде про поступове концептуальне оформлення моделі розподіленої глобальної відповідальності.

3. Фундаментальні зміни демографічних і етносоціальних параметрів американського суспільства, що відбулись протягом ХХ ст. під впливом багатьох факторів і тенденцій, зумовили модифікацію етнополітичної структури американської політичної системи і сприяли розширенню участі в політикоформаційних процесах більшої кількості впливових неурядових організацій, створенних численними етнічними діаспорами Америки.

Етносоціальна плюралізація Америки змінює порядок денний американської нації і створює внутрішнє конфліктогенне середовище. Проте гіпотеза щодо трайбалізації чи балканізації американської внутрішньої геополітики видається дещо перебільшеною. Вона носить алармістський характер. Її апологети з числа англо-саксонських націоналістів попереджають про завершення ексклюзивної політичної монополії білих англо-саксів протестантів і поєднують констатацію об’єктивних соціальних процесів в Америці з деклінологічними прогнозами. Зміст деклінологічного катастрофування майбутнього американської нації визначається здебільшого матеріалом історичних описів фінальних фаз великих багатонаціональних імперій.

Але Америка структурно і адміністративно не є класичною імперією. Хоча її етнічні конгломерати і впливають на американський політичний процес в своїх специфічних інтересах, часто пов’язаних з країнами їх походження, їхня сукупна політична вага ще не дає підстав стверджувати, що американська ідентичність переживає докорінне перетворення. Мультикультуралізація Америки є одним з незворотніх наслідків провадження політики глобалізації. Разом з цим етнічні субкультурні спільноти Америки налаштовані переважно адаптивно і консюмерно по відношенню да панівних системних цінностей Сполучених Штатів і на сьогодні не становлять собою етнічної антисистеми.

4. На початку ХХІ століття в американській міжнародно-політичній думці відбувається фундаментальний теоретичний транзит. Протягом ХХ століття американські стратеги здебільшого спирались на настанови реалістичного вільсоніанства. Реалістська компонента забезпечувала адекватність воєнного прогнозування, не дозволяючи забути про гоббсіанську природу міжнародних відносин. Вільсоніанство сприяло інституціональному структуруванню міжнародного середовища під егідою глобальної ідеології довгого миру і геокультури розвитку. Як наслідок класичний етап Ялтинсько-Потсдамської системи характеризувався сталим балансом сил, сталим балансом загроз і спільним нормативним ідеалом миру і безпеки.

Сучасні доктрини національної безпеки США формулюються на основі неоконсервативного переконання в перманентній загрозливості і стратегічній непередбачуваності міжнародного середовища, яке слід реформувати за допомогою американського гегемонізму. Неоконсервативна парадигма знецінила структури, норми і традиції міжнародних відносин на користь нових унілатеральних сувереністських концепцій. За новими концепціями, баланс сил повинен бути заміщений екслюзивною силовою монополією США з правом легітимних трансформативних інтервенцій. В праксеологічному сенсі мова йде про реанімацію теорії доміно і розвиток теорії керованих творчих хаосів.

З огляду на інтереси національної безпеки, доктрини якої в Америці історично будувались на базі теорії інертної і швидкісної екстраполяції радянських державотворчих зразків, відомої науковому світу як “теорії доміно”, Сполучені Штати Америки протягом ХХ століття вдавалися до застосування жорстких воєнно-силових методів попередження демократичної, але небезпечної геополітичної переорієнтації в різних регіонах світу. Особливо це проявилось в критичних для американської безпеки геополітичних регіонах: ПСА і Латинській Америці. Це багато в чому сприяло тому, що праксеологи-міжнародники визначали американські міжнародно-політичні стратегії як такі, що мають імперський характер.

На початку ХХІ століття “теорію доміно” було застосовано як теоретичний фундамент американської інтервенції в Ірак. В позитивному аспекті передбачалось, що демократизація цієї держави спричинить хвилю демократичних революцій в регіоні, в негативному – ця демократизаційна хвиля мала попередити хвилю формування антиамериканських авторитарних режимів. Обидві концептуальні презумпції не знайшли підтвердження в реальній політиці. Натомість стало остаточно зрозуміло, що штучне силове пришвидшення темпів демократизації є надзатратним методом трансформації навіть для найпотужнішої економічної системи в світі. В дипломатичному вимірі виявилось, що одна неефективна локальна силова операція завдає шкоди всій американській глобальній системі трансформаційних впливів і гнучких втручань в суверенні політичні процеси.

5. Широке впровадження новітніх технологій виробництва концептуального знання в процес прийняття міжнародно-політичних рішень зумовило актуальність появи нових підходів до розуміння сучасного американського суспільства і сучасної політекономічної системи Сполучених Штатів Америки. Новітні інтелектуальні технології сприяють мобільності, збільшенню кількості і якості інформації, усуненню бар’єрів часу і простору, бюрократичній синергії, розвиткові цілісного інформаційного простору американської влади та формуванню єдиної структурно-функціональної системи прийняття і реалізації міжнародно-політичних рішень.

Використання та розвиток новітніх інтелектуальних технологій відрізняється масштабністю і багатовимірністю. Новітні інтелектуальні технології поєднують оптимізацію процесу виробництва технічної і гуманітарних експертиз, творення інновацій як технічних, так і соціогуманітарних, пов’язаних здебільшого з управлінням суспільними процесами, з технологіями адвокатування (лоббіювання) своїх авторських проектів в державних органах і корпоративному світі. Інтелектуальні корпорації Америки, загальновідомі під назвами “резервуарів думки”, “інтелектуальних трестів”, ефективно інтегруються в контур вищої влади і сформували реально функціонуючий ринок першокласних інтелектуальних послуг.

Новітні технології інтелектуального і концептуального забезпечення американської глобальної політики сприяють інтенсифікації взаємодії між окремими акторами політичного процесу, різними ієрархічними і галузевими площинами американської бюрократичної системи. Інтелектуальні центри професійно обізнані в реаліях функціонування державних механізмів і традиціях операційної обробки інформаційних запитів. Більш того, використання цього знання є важливим напрямком діяльності американських інтелектуальних корпорацій, від якого залежить практичне втілення ідей, концепцій, проектів.

Інтелектуальні корпорації реально трансформують внутрішню та зовнішню політику, оскільки є незамінною ланкою в ланцюгу сучасного концептуального творення, обробки-узгодження і остаточної реалізації того чи іншого рішення. Інститути інтелектуальних інновацій активно застосовують досвід, зв’язки і високий рівень поінформованості колишніх цивільних і військових високопосадовців, які, полишаючи офіційні пости, отримують можливість продовжити перебування при владі в опосередкований спосіб. Неформальність діяльності фабрик думки, реальна фінансова і інституційна незалежність дозволяють цим інтелектуальним центрам надавати інтелектуальні послуги високої якості, прямо вказувати на проблемні моменти і сприяти вчасному реформуванню цивільних і воєнних структур Америки.

6. На трансформацію американської моделі глобального управління в ХХІ столітті